Текст книги "Біблія /Библия"

Автор книги: Іван Нечуй-Левицький

Соавторы: Пантелеймон Кулиш,Иван Пулюй
сообщить о нарушении

Текущая страница: 93 (всего у книги 117 страниц)

23 Він же обернувсь і рече до Петра: Геть від мене, сатано! ти блазниш мене, бо не гадаєш про Боже, а про чоловіче.

24 Рече тодї Ісус ученикам своїм: Коли хто хоче йти слїдом за мною, нехай відречеть ся себе самого, й візьме хрест свій, та й іде слїдом за мною.

25 Хто бо хоче спасти душу свою, той погубить її; хто ж погубить душу свою ради мене, знайде її.

26 Що бо за користь чоловікові, хоч би сьвїт увесь здобув, а душу свою занапастив? або що дасть чоловік у замін за душу свою?

27 Прийде бо Син чоловічий у славі Отця свого з ангелами своїми; й тодї віддасть кожному по дїлам його.

28 Істино глаголю вам: Єсть деякі між стоячими тут, що не вкусять смерти, аж поки побачять Сина чоловічого, грядущого в царстві своїм.

Вiд Матвiя 17

1 А через шість день бере Ісус Петра, Якова, та Йоана брата його, й веде їх на гору високу окроме,

2 й переобразивсь перед ними: й сияло лице Його як сонце, а одежа Його стала біла, як сьвітло.

3 Коли се явивсь їм Мойсей та Ілия, розмовляючи з Ним.

4 Озвав ся ж Петр, і рече до Ісуса: Господи, добре нам тут бути: коли хочеш, зробимо тут три намети: один Тобі, один Мойсейові, а один Ілиї.

5 Ще він говорив, аж ось ясна хмара отїнила їх, і ось голос із хмари глаголючий: Се Син мій любий, що я Його вподобав; Його слухайте.

6 Зачувши се ученики, припали лицем до землї, й полякались вельми.

7 І прийшовши Ісус, торкнув їх, і рече: Устаньте й не лякайтесь.

8 Вони ж, знявши очі свої, не бачили нїкого, тільки одного Ісуса.

9 І, як сходили вони з гори, наказав їм Ісус, глаголючи: Не кажіть нїкому про сю із'яву, аж поки Син чоловічий устане з го ертвих.

10 І питали в Него ученики Його, кажучи: Що ж се кажуть письменники, що Ілия мусить прийти попереду?

11 Ісус же, озвавшись, рече їм: Ілия прийде попереду, і налагодить усе.

12 Я ж глаголю вам: Що Ілия вже прийшов, та й не познали його, а зробили на йому, що схотїли. Так і Син чоловічий терпіти ме від них.

13 Тодї зрозуміли ученики, що глаголав їм про Йоана Хрестителя.

14 І, як прийшли вони до народу, приступив до Него чоловік, припавши Йому до ніг і говорячи:

15 Господи, помилуй мого сина; він бо місячник, і тяжко мучить ся: почасту бо падає в огонь, і почасту в воду.

16 І привів я його до учеників Твоїх, та й не змогли вони сцїлити його.

17 Озвав ся ж Ісус і рече: О кодло невірне та розвратне! Доки буду з вами? доки терпіти му вас? Приведїть менї його сюди.

18 І погрозив йому Ісус і вийшов з него диявол, і одужав хлопець з того часу.

19 Приступивши тодї ученики до Ісуса, сказали на самотї: Чом не змогли ми вигнати його?

20 Ісус же рече їм: Через невіру вашу, істино бо глаголю вам: Коли б ви мали віри з зерно горчицї, то сказали б оцїй горі: Перейди звідсїля туди; то й перейде; й нїчого не буде неможливого вам.

21 Се ж кодло не виходить, як тільки молитвою та постом.

22 Як же пробували вони в Галилеї, рече до них Ісус: Син чоловічий буде виданий у руки людям;

23 і вбють Його, а третього дня Він устане. І засуміли вони вельми.

24 Як же прийшли в Капернаум, приступили ті, що данину збирали, до Петра, й казали: Чи не дасть ваш учитель данини?

25 Каже: Так. І як увійшов у господу, попередив його Ісус, глаголючи: Що ти думаєш, Симоне? з кого земні царі збирають данину? з своїх синів, чи з чужих?

26 Каже до Него Петр: Із чужих. Рече йому Ісус: То сини вільні.

27 Тільки ж, щоб не блазнити нам їх, ійди до моря, та закинь удку, й першу рибу, що піймаєть ся, візьми й, роззявивши їй рот, знайдеш статира; взявши його, дай їм за мене й за себе.

Вiд Матвiя 18

1 Того часу приступили ученики до Ісуса, кажучи: Хто більший у царстві небесному?

2 І, покликавши Ісус хлопятко до себе, поставив його серед них,

3 і рече: Істино глаголю вам: Коли не навернетесь, та не станете як дїти, то не ввійдете в царство небесне.

4 Оце ж, хто смирить ся, як хлопятко се, той більший у царстві небесному.

5 І хто прийме одно таке хлопятко в імя моє, мене приймає.

6 Хто ж зблазнить одного з сих малих, що вірують у мене, лучче йому, щоб повішено млинове жорно на шию йому, та й утоплено в глибинї морській.

7 Горе сьвітові від поблазней! треба бо прийти поблазням, тільки ж горе тому чоловікові, що через него поблазнь приходить!

8 Коли ж рука твоя або нога твоя блазнить тебе, відотни її, та й кинь од себе: лучче тобі ввійти в життє кривим або калїкою, нїж мавши дві руцї чи дві нозї, бути вкинутим ув огонь вічний.

9 І коли око твоє блазнить тебе, вирви його, та й кинь од себе: лучче тобі увійти в життє однооким, анїж мавши дві оцї, бути вкинутим ув огняне пекло.

10 Гледїть, щоб не погордувати одним із малих сих: глаголю бо вам: Що ангели їх на небі по всяк час бачять лице Отця мого небесного.

11 Син бо чоловічий прийшов спасати загублене.

12 Як вам здаєть ся? коли буде в якого чоловіка сотня овечок, та заблудить одна з них, чи не покине він девятьдесять і девять, та не пійде в гори, й не шукати ме заблудної?

13 І коли доведеть ся знайти її, істино глаголю вам, що веселить ся над нею більше, нїж над девятьдесять і девятьма, що не заблудили.

14 Так нема волї перед Отцем вашим, що на небі, щоб загинув один із сих малих.

15 Коли ж погрішить проти тебе брат твій, ійди й обличи його між тобою й ним самим. Коли послухає тебе, здобув єси брата твого;

16 коли ж не послухає, візьми з собою ще одного або двох, щоб при устах двох сьвідків, або трьох, стало кожне слово.

17 Коли ж не послухає їх, скажи церкві. Коли ж і церкви не послухає, нехай буде тобі, як поганин і митник.

18 Істино глаголю вам: Що звяжете на землї, буде звязане на небі; а що розвяжете на землї, буде розвязане на небі.

19 Знов глаголю вам: Що коли двоє з вас згодять ся на землї про всяку річ, якої просити муть, станеть ся їм від Отця мого, що на небі.

20 Де бо двоє або троє зберуть ся в імя моє, там я посеред них.

21 Приступивши тодї Петр до Него, рече: Господи, скільки раз грішити ме проти мене брат мій, і я прощати му йому? до семи раз?

22 Рече йому Ісус: Не кажу тобі: До семи раз, а: До сїмдесять раз семи.

23 Тим же то уподобилось царство небесне чоловіку цареві, що схотїв узяти перелїк од слуг своїх.

24 Як же почав брати, приведено йому одного, що завинив йому десять тисяч талантів.

25 Як же не мав він, що віддати, звелїв пан його продати його, й жінку його, й дїтей, і все що мав, та й віддати.

26 Упавши тодї слуга, поклонив ся йому, кажучи: Пане, потерпи менї, а все тобі віддам.

27 Змилосердив ся ж пан слуги того, відпустив його, й простив йому довг.

28 Слуга ж той, вийшовши, знайшов одного з товаришів своїх, що завинив йому сотню денариїв; і, вхопивши його, давив, кажучи: Віддай менї, що винен.

29 Упавши тодї товариш його в ноги йому, благав його, кажучи: Потерпи менї, і все віддам тобі.

30 Він же не схотїв, а, відійшовши, укинув його в темницю, поки віддасть довг.

31 Бачивши ж товариші його, що сталось, жалкували вельми, й, пійшовши, сказали своєму панові все, що сталось.

32 Тодї, призвавши його пан його, рече йому: Слуго ледачий, увесь довг той простив я тобі, як благав єси мене;

33 чи не слїд було й тобі помилувати товариша твого, як і я тебе помилував?

34 І, розгнївившись пан його; передав його мучителям, аж поки віддасть увесь довг йому.

35 Так і Отець мій небесний робити ме вам, як не прощати мете кожен братові своєму від сердець ваших провин їх.

Вiд Матвiя 19

1 І сталось, як скінчив Ісус цї слова, вийшов він з Галилеї, і прийшов у гряницї Юдейські, за Йорданом.

2 І йшло слїдом за Ним пребагато народу, й вигоїв їх там.

3 І приступили до Него Фарисеї, спокушуючи Його, й кажучи Йому: Чи годить ся чоловікові розводитись із жінкою своєю за всяку вину?

4 Він же, озвавшись, рече їм: Хиба ви не читали, що хто втворив у починї, – чоловіком і жінкою втворив їх?

5 І рече: Тому чоловік покине батька й матїр та пригорнеть ся до жінки своєї, й будуть удвох тїло одно;

6 так що вже не двоє, а тїло одно. Оце ж, що Бог злучив, чоловік нехай не розлучує.

7 Кажуть вони Йому: На що ж звелїв Мойсей давати розвідний лист і розводитись із нею?

8 Рече їм: Мойсей задля жорстокости сердець ваших дозволив вам розводитись із жінками вашими; у починї ж не було так.

9 Глаголю ж вам: Хто розведеть ся з жінкою своєю – хиба за перелюб – та оженить ся з иншою, робить перелюб; і хто з розвідкою оженить ся, робить перелюб.

10 Кажуть Йому ученики Його: Коли така справа чоловіка з жінкою, то не добре женитись.

11 Він же рече їм: Не всї зміщають слово се, а кому дано.

12 Єсть бо скопцї, що з утроби матерної родились так; і є скопцї, що скопились од людей; і є скопцї, що скопили себе задля царства небесного. Хто може змістити, нехай містить.

13 Тодї поприводили до Него дїток, щоб положив руки на них, та помолив ся; ученики ж заказували їм.

14 Ісус же рече: Пустїть дїток, не з'упиняйте їх прийти до мене, бо таких царство небесне.

15 І, положивши руки на них, пійшов звідтіля.

16 І ось один, приступивши, каже Йому: Учителю благий, що доброго робити менї, щоб мати життє вічне?

17 Він же рече до Него: Чого ти звеш мене благим? нїхто не благий, тільки один, Бог. Коли ж бажаєш увійти в життє, держи заповідї.

18 Каже до Него: Которі? Ісус же рече: Оцї: Не вбивай, Не роби перелюбу, Не крадь, Не сьвідкуй криво;

19 Поважай батька твого й матїр, і: Люби ближнього твого, як себе самого.

20 Каже Йому молодець: Все се хоронив я з малку мого; чого ще не достає менї?

21 Рече до него Ісус: Коли хочеш бути звершений, іди продай, що маєш, і дай убогим, а мати меш скарб на небі; і приходь, та й іди слїдом за мною.

22 Як же почув молодець се слово, одійшов засмутившись; бо мав достатки великі.

23 Ісус же рече до учеників своїх: Істино глаголю вам: Що тяжко багатому ввійти в царство небесне.

24 Знов же глаголю вам: Легше верблюдові кріз ушко голки пройти, нїж багатому в царство Боже ввійти.

25 Почувши ж ученики Його, дивувались вельми, кажучи: Хто ж зможе спасти ся?

26 Ісус же, глянувши, рече їм: У людей се не можливе, у Бога ж все можливе.

27 Озвавсь тодї Петр і каже до Него: Ось ми покинули все, та й пїйшли слїдом за Тобою; що ж буде нам?

28 Ісус же рече до них: Істино глаголю вам: Що ви, пійшовши слїдом за мною, у новонастанню, як сяде Син чоловічий на престолї слави своєї, сядете також на дванайцяти престолах, судячи дванайцять родів Ізраїлевих.

29 І кожен, хто покинув доми, або братів, або сестер, або батька, або матїр, або жінку, або дїтей, або поля, задля імя мого, в сотеро прийме, й життє вічне осягне.

30 Тільки ж многі перві будуть останнї, а останнї – перві.

Вiд Матвiя 20

1 Подібне бо царство небесне чоловіку господареві, що вийшов рано вранцї наймати робітників у виноградник свій.

2 І, згодившись із робітниками по денарию на день, післав їх у виноградник свій.

3 І, вийшовши коло третьої години, побачив инших, що стояли на торгу без дїла,

4 і рече до них: Ідїть і ви у виноградник, і що буде право, дам вам. Вони й пійшли.

5 Вийшовши знов коло шестої і девятої години, зробив так само.

6 Вийшовши ж коло одинайцятої години, знайшов инших, що стояли без дїла, й рече до них: Чого тут стоїте увесь день без дїла?

7 Кажуть вони йому: Бо нїхто не найняв нас. Рече він їм: Ійдїть і ви в виноградник, і що буде право, одержите.

8 Як же настав вечір, рече пан виноградника доморядникові своєму: Поклич робітників, та роздай їм нагороду, почавши від останнїх аж до первих.

9 І прийшовши ті, що коло одинайцятої години, взяли по денарию.

10 Прийшовши ж перші, думали, що більше візьмуть; та взяли й вони по денарию.

11 І взявши вони, нарекали на господаря,

12 говорячи: Що сї останні одну годину робили, й зрівняв єси їх із нами, що зносили тяготу дня і спеку.

13 Він же, озвавшись, рече одному з них: Друже, не кривджу тебе; хиба не за денария згодив ся єси зо мною?

14 Візьми своє, та й іди: я ж хочу й сьому останньому дати, що й тобі.

15 Хиба ж не вільно менї робити, що хочу, з добром моїм? Чи того твоє око лихе, що я добрий?

16 Так будуть останнї перві, а перві останнї; багато бо званих, мало ж вибраних.

17 І, йдучи Ісус у Єрусалим, узяв дванайцять учеників на самоту в дорозї, й рече до них:

18 Оце ми йдемо в Єрусалим; і буде виданий Син чоловічий архиєреям, та письменникам, і осудять вони Його на смерть;

19 і видадуть Його поганам, щоб з Него насьміхались, та били, та розпяли, а третього ж дня він воскресне.

20 Тодї приступила до Него мати синів Зеведеєвих із синами своїми, кланяючись та просячи чогось у Него.

21 Він же рече до неї: Чого хочеш? Каже вона до Него: Скажи, щоб сидїли оцї два сини мої, один по правицї Твоїй, а другий по лївицї у царстві Твоєму.

22 Озвав ся ж Ісус і рече: Не знаєте, чого просите. Чи зможете ви пити чашу, яку я пити му, й хреститись хрещеннєм, яким я хрещусь? Кажуть йому: Зможемо.

23 І рече до них: Ви-то чашу мою пити мете, й хрещеннєм, яким я хрещусь, хрестити метесь; тільки ж, щоб вам сидїти по правицї в мене й по лївицї в мене, се не єсть моє дати, а кому приготовлено від Отця мого.

24 І почувши десять, ремствували на двох братів.

25 Ісус же, покликавши їх, рече: Ви знаєте, що в поган князї панують над ними, й великі управляють ними.

26 Не так же буде в вас: нї, хто хоче бути великим між вами, нехай буде вам слугою;

27 і хто хоче між вами бути першим, нехай вам буде рабом,

28 як Син чоловічий не прийшов, щоб служено Йому, а служити, й дати душу свою яко викуп за многих.

29 І як виходили вони з Ерихона, йшло слїдом за Ним багато народу.

30 І ось двоє слїпих, що сидїли над шляхом, почувши, що Ісус переходить, кричали, кажучи: Помилуй нас, Господи, сину Давидів.

31 Народ же сваривсь на них, щоб мовчали; а вони ще більш кричали, кажучи: Помилуй нас, Господи, сину Давидів.

32 І, зупинившись Ісус, покликав їх, і рече: Що хочете, щоб зробив вам?

33 Кажуть йому: Господи, щоб очі наші відкрились.

34 Змилосердив ся ж Ісус, і доторкнувсь очей їх, і зараз прозріли очі їх, і пійшли вони слїдом за Ним.

Вiд Матвiя 21

1 А як зближались до Єрусалиму, й прийшли в Витфагию, до гори Оливної, послав тодї Ісус двох учеників,

2 глаголючи їм: Ідїть у село, що перед вами, й зараз знайдете ослицю, привязану й осля з нею; одвязавши, приведїть менї.

3 І коли хто вам казати ме що, скажіть: Що Господеві треба їх; зараз же відпустить їх.

4 Се ж усе сталось, щоб справдилось, що промовив пророк, глаголючи:

5 Скажіть дочцї Сионській: Ось цар твій іде до тебе, тихий, сидячи на ослї й на ослятї, синові підяремної.

6 Пійшовши ж ученики, вчинили, як звелїв їм Ісус,

7 і привели ослицю і осля, й положили на них одежу свою, та й посадили Його верх неї.

8 Пребагато ж народу простилали одежу свою по дорозї; инші ж різали віттє з дерева і встилали дорогу.

9 Народ же, що йшов попереду й позаду, покликував, говорячи: Осанна сину Давидовому: Благословен грядущий в імя Господнє; Осанна на вишинах.

10 А як увійшов Він у Єрусалим, здвигнувсь увесь город, говорячи: Хто се такий?

11 Народ же казав: Се Ісус, пророк із Назарета Галилейського.

12 І прийшов Ісус у церкву Божу, й повиганяв усїх, що продавали да торгували в церкві, й поперевертав столи в міняльників, і ослони в тих, що продавали голуби;

13 і рече до них: Писано: Дом мій дом молитви звати меть ся; ви ж його зробили вертепом розбійників.

14 І приходили до Него в церкві слїпі й криві, і сцїляв їх.

15 Бачивши ж архиєреї та письменники чудеса, що Він робив, і хлопят, що покликували в церкві, й казали: Осанна сину Давидовому, розлютувались,

16 і казали до Него: Чи чуєш, що оцї кажуть? Ісус же рече їм: Так. Хиба ви нїколи не читали: Що з уст немовляток і ссущих вирядив єси хвалу?

17 І, покинувши їх, вийшов осторонь із города в Витанию, й пробував там.

18 Уранцї ж, вертаючись у город, зголоднїв.

19 І, побачивши одну смоківницю на дорозї, прийшов до неї, і нїчого не знайшов на нїй, тільки саме листє, і рече до неї: Щоб нїколи з тебе овощу не було до віку. І зараз усохла смоківниця.

20 І бачивши ученики Його, здивувались, кажучи: Як зараз усохла смоківниця!

21 Ісус же, озвавшись, рече до них: Істино глаголю вам: Коли б ви мали віру й не сумнились, ви б не тільки се смоківницї зробили, а коли б і сїй горі сказали: Двигнись і кинь ся в море; станеть ся;

22 і все, чого ви просити мете в молитві, віруючи, одержите.

23 А як прийшов Він у церкву, поприходили до Него, навчаючого, архиєреї та старші людські, кажучи: Якою властю робиш се? й хто дав тобі сю власть?

24 Ісус же, озвавшись, рече їм: Поспитаю вас і я про одну річ, про котру як скажете менї, то й я скажу вам, якою властю се роблю.

25 Хрещеннє Йоанове звідкіля було: з неба, чи від людей? Вони ж міркували собі, говорячи: Коли скажемо: З неба, то скаже нам: Чом же ви не вірували йому?

26 коли ж скажемо: Від людей, то боїмо ся народу; всї бо мають Йоана за пророка.

27 І, озвавшись, сказали Ісусові: Не знаємо. Рече їм і Він: То й я не скажу вам, якою властю се роблю.

28 Ви ж як думаєте? Чоловік мав двоє дїтей; і, прийѹ яовши до одного, рече: Дитино, йди сьогоднї роби в винограднику моїм.

29 Він же, озвавшись, сказав: Не хочу; опісля ж, одумавшись, пійшов.

30 І, прийшовши до другого, рече так само. Він же, озвавшись, сказав: Ійду, Господи; та й не пійшов.

31 Которий з двох уволив волю отця? Кажуть вони до Него: Первий. Рече їм Ісус: Істино глаголю вам: Що митники та блудницї попередять вас у царство Боже.

32 Прийшов бо Йоан до вас дорогою правди, й не вірували йому; митники ж та блудницї вірували йому; ви ж, бачивши, не одумались навпослї, щоб вірувати йому.

33 Иншої приповістї послухайте: Був один чоловік господар, що насадив виноградник, і обгородив його тином, і викопав у йому винотоку, й збудував башту, й вїддав його виноградарям, та й відїхав.

34 Як же наближила ся пора овощу, післав він слуги свої до виноградарів узяти овощі його.

35 І, взявши виноградарі слуг його, одного побили, другого вбили, иншого ж укаменували.

36 Знов післав він инші слуги, більш нїж перше, й зробили їм так само.

37 На останок же післав до них сина свого, кажучи: Посоромлять ся сина мого.

38 Виноградарі ж, побачивши сина, казали між собою: Се наслїдник: ходїмо вбємо його, та й заберемо наслїддє його.

39 І, взявши його, вивели геть з виноградника, та й убили.

40 Як же прийде пан виноградника, то що зробить він виноградарям тим?

41 Кажуть вони до Него: Лютих люто погубить їх, а виноградник оддасть иншим виноградарям, що віддавати муть йому овощ пори своєї.

42 Рече до них Ісус: Хиба нїколи не читали в писаннях: Камінь, що відкинули будівничі, сей став ся головою угла. Від Господа стало ся се, й дивне воно в очах наших?

43 Тим я глаголю вам: Що віднїметь ся од вас царство Боже, й дасть ся народові, що робити ме овощі його.

44 І хто впаде на сей камінь, розібєть ся; на кого ж він упаде, роздавить того.

45 І вислухавши архиєреї та Фарисеї приповісти його, догадались, що про них говорить.

46 І, шукаючи вхопити Його, опасували ся народу; бо мав Його за пророка.

Вiд Матвiя 22

1 І, озвавшись Ісус, знов промовив до них приповістями, глаголючи:

2 Уподобилось царство небесне чоловіку цареві, що нарядив весїллє синові своєму;

3 і післав слуги свої кликати запрошених на весїллє; і не схотїли прийти.

4 Знов післав инші слуги, говорячи: Скажіть запрошеним: Ось я обід мій наготовив; воли мої й годоване побито, і все налагоджене; ідїть на весїллє.

5 Вони ж, занехавши, пійшли собі, один на хутір, другий до свого торгу;

6 а останнї, взявши слуг його, знущались із них, та й повбивали.

7 Цар же, почувши, прогнївив ся, й піславши військо своє, вигубив тих розбишак, і запалив город їх.

8 Рече тодї до слуг своїх: Весїллє налагоджене, запрошені ж не були достойні.

9 Ійдїть же на росхідні шляхи, й кого знайдете, запрошуйте на весїллє.

10 І вийшовши слуги ті на шляхи, зібрали всїх, кого знайшли, й лихих і добрих; і було весїллє повне гостей.

11 Цар же, ввійшовши подивитись на гостї, побачив там чоловіка, не одягненого у весїльню одежу;

12 і рече до него: Друже, як се увійшов єси сюди, не мавши весїльньої одежі? Він же мовчав.

13 Рече тодї цар до слуг: Звязавши йому ноги й руки, візьміть його й викиньте в темряву надвірню; там буде плач і скреготаннє зубів.

14 Багато бо званих, мало ж вибраних.

15 Тодї пійшли Фарисеї, і радили раду, як би піймати Його на слові.

16 І висилають до Него учеників своїх з Іродиянами, говорячи: Учителю, знаємо, що ти правдивий єси, й на путь Божий правдою наставляєш, і нї про кого не дбаєш; бо не дивиш ся на лице людей.

17 Скажи ж тепер нам: Як тобі здаєть ся? годить ся давати данину кесареві, чи нї?

18 Постеріг же Ісус лукавство їх, і рече: Що ви мене спокушуєте, лицеміри?

19 Покажіть менї гріш податковий. Вони ж принесли йому денария.

20 І рече до них: Чиє обличчє се й надпись?

21 Кажуть йому: Кесареве. Тодї рече до них: Віддайте ж кесареве кесареві, а Боже Богові.

22 І, вислухавши, здивувались, і, лишивши Його, пійшли.

23 Того ж дня приступили до Него Садукеї, що кажуть: нема воскресення, і питали Його,

24 говорячи: Учителю, Мойсей сказав: Коли хто вмре, не мавши дїтей, то нехай брат його оженить ся з жінкою його, й воскресить насїннє братові своєму.

25 Було ж у нас сїм братів; і первий, оженившись, умер, і, не мавши насїння, покинув жінку свою братові своєму;

26 так само й другий брат, і третїй, аж до семого.

27 Опісля ж усїх умерла й жінка.

28 Оце ж у воскресенню кому з сїмох буде вон Rom жінкою? всї бо мали її.

29 Озвав ся ж Ісус і рече до них: Помиляєтесь ви, не знаючи писання, анї сили Божої.

30 Бо в воскресенню не женять ся, нї віддають ся, а будуть як ангели Божі на небі.

31 Про воскресеннє ж мертвих хиба не читали, що сказано вам од Бога, глаголючого:

32 Я Бог Авраамів, і Бог Ісааків, і Бог Яковів? Не єсть Бог Богом мертвих, а живих.

33 І, слухаючи народ, дивував ся наукою Його.

34 Фарисеї ж, почувши, що Він примусив Садукеїв мовчати, зібрались ради того.

35 І спитав один з них, учитель закону, спокушуючи Його й кажучи:

36 Учителю, котора заповідь велика в законї?

37 Ісус же рече йому: Люби Господа Бога твого всїм серцем твоїм, і всею душею твоєю, і всею думкою твоєю.

38 Се перва й велика заповідь.

39 Друга ж подібна їй: Люби ближнього твого, як себе самого.

40 На сих двох заповідях увесь закон і пророки стоять.

41 Як же зібрались Фарисеї, питав їх Ісус,

42 глаголючи: Що ви думаєте про Христа? чий Він син? Кажуть Йому: Давидів.

43 Рече Він до них: Як же се Давид зве Його в дусї Господом, говорячи:

44 Рече Господь Господеві моєму: Сиди по правицї в мене, доки положу ворогів Твоїх підніжком ніг твоїх?

45 Коли ж Давид зве Його Господом, то як же Він син йому?

46 І нїхто не з'умів йому відказати нї слова, й нїхто з того часу не важив ся питати Його нїколи.

Вiд Матвiя 23

1 Рече тодї Ісус до народу, та до учеників своїх,

2 глаголючи: На Мойсейових сїдалищах посїдали письменники та Фарисеї.

3 Тим усе, що скажуть вам держати, держіть і робіть; по дїлам же їх не робіть: говорять бо, й не роблять.

4 Вяжуть бо тяжкі оберемки, що важко носити, й кладуть людям на плечі; самі ж і пальцем своїм не хочуть двигнути їх.

5 Усї ж дїла свої роблять, щоб бачили їх люде: ширять филактериї свої, й побільшують поли в одежі своїй,

6 і люблять перші місця на бенкетах, і перші сїдання по школах,

7 і витання на торгах, і щоб звали їх люде: Учителю, учителю.

8 Ви ж не зовіть ся учителями, один бо ваш учитель – Христос; усї ж ви брати.

9 І отця не звіть собі на землї, один бо Отець у вас, що на небі.

10 І не звіть ся наставниками, один бо в вас наставник – Христос.

11 Більший же між вами нехай буде вам слугою.

12 Хто ж нести меть ся вгору, принизить ся, а хто принизить ся, пійде вгору.

13 Горе ж вам, письменники та Фарисеї, лицеміри! що зачиняєте царство небесне перед людьми; ви бо не входите, й тих, що входять, не пускаєте ввійти.

14 Горе вам, письменники та Фарисеї, лицеміри! що жерете доми вдовиць, й задля виду довго молитесь; тим ще тяжчий приймете осуд.

15 Горе вам, письменники та Фарисеї, лицеміри! що проходите море й землю, щоб зробити одного нововірця, і коли станеть ся, робите його сином пекла, удвоє гіршим вас.

16 Горе вам, проводирі слїпі, що кажете: Хто клясти меть ся церквою, нїчого; хто ж покленеть ся золотом церковним, винуватий!

17 Дурні й слїпі: що бо більше: золото, чи церква, що осьвячує золото?

18 І: Хто клясти меть ся жертівнею, нїчого; хто ж покленеть ся даром, що на нїй, винуватий.

19 Дурні й слїпі: що бо більше: дар, чи жертівня, що осьвячує дар?

20 Оце ж, хто кленеть ся жертівнею, кленеть ся нею і всїм, що зверху неї.

21 І хто кленеть ся церквою, кленеть ся нею й тим, що живе в нїй.

22 І хто кленеть ся небом, кленеть ся престолом Божим і тим, хто сидить на нїм.

23 Горе вам, письменники та Фарисеї, лицеміри! що даєте десятину з мяти, й кропу, й кмину, а залишили важнїще в законї: суд, і милость, і віру. Се повинні були робити, да й того не залишати.

24 Проводирі слїпі, що відцїджуєте комара, верблюда ж глитаєте.

25 Горе вам, письменники та Фарисеї, лицеміри! що очищаєте зверху чашу й блюдо, у серединї ж повні вони здирства та неправди.

26 Фарисею слїпий, очисти перш середину чаші й блюда, щоб і верх їх став ся чистий.

27 Горе вам, письменники та Фарисеї, лицеміри! що подобитесь гробам побіляним, що зверху являють ся гарними, в серединї ж повні кісток мертвих і всякої нечисти.

28 Так і ви зверху являєтесь людям праведні, в серединї ж повні лицемірства та беззаконня.

29 Горе вам, письменники та Фарисеї, лицеміри! що будуєте гроби пророків та украшаєте памятники праведників,

30 і мовляєте: Коли б ми були за часів батьків наших, не були б спільниками їх у крові пророків.

31 Сим же сьвідкуєте самі на себе, що ви сини тих, що вбивали пророків.

32 І ви доповнюйте міру батьків ваших.

33 Змії, кодло гадюче, як утїчете від суду пекольного?

34 Тим же то ось я посилаю до вас пророків, і мудрцїв, і письменників, і одних з них повбиваєте та порозпинаєте, а инших бити мете по школах ваших, та гонити мете від города в город:

35 щоб упала на вас уся кров праведна, пролита на землї від крові Авеля праведного до крові Захарії, сина Варахіїного, що вбили ви між церквою й жертівнею.

36 Істино глаголю вам: Все те прийде на кодло се.

37 Єрусалиме, Єрусалиме, що повбивав єси пророків, і покаменував посланих до тебе! скільки раз хотїв я зібрати дїтей твоїх, як курка збирає курчат своїх під крила, й не схотїли!

38 Оце ж оставляєть ся вам дом ваш пустий.

39 Глаголю бо вам: Не побачите мене від нинї, аж поки скажете: Благословен грядущий в імя Господнє!

Вiд Матвiя 24

1 І, вийшовши Ісус, пійшов із церкви; і приступили ученики Його, показати Йому будівлю церковну.

2 Ісус же рече їм: Чи бачите се все? Істино глаголю вам: Не зостанеть ся тут камінь на каменї, щоб не зруйновано.

3 Як же сидїв на горі Оливній, поприходили до Него ученики самотою, кажучи: Скажи нам, коли се буде? й який знак Твого приходу й кінця сьвіту?

4 І озвавшись Ісус, рече їм: Гледїть, щоб хто не звів вас.

5 Багато бо приходити ме в імя моє, кажучи: Я Христос; і зведуть многих.

6 Чути мете ж про войни й чутки воєнні; гледїть же, не трівожтесь; мусить бо все статись, та се ще не конець.

7 Бо встане нарід на нарід і царство на царство, й буде голоднеча, й помір, і трус по місцях.

8 Все ж се почин горя.

9 Тодї видавати муть вас на муки, й вбивати муть вас; і зненавидять вас усї народи задля імя мого.

10 І тодї поблазнять ся многі, й видавати муть одно одного, й ненавидїти муть одно одного.

11 І багато лжепророків устане, й зведуть многих.

12 І задля намноженого беззаконня, прохолоне любов многих.

13 Хто ж видержить до останку, той спасеть ся.

14 І проповідувати меть ся євангелия царства по всїй вселеннїй на сьвідкуваннє всїм народам; і тодї прийде конець.

15 Оце ж, як побачите гидоту спустїння, що сказав Даниїл пророк, стоячу на місцї сьвятому (хто читає, нехай розуміє),

16 тодї, хто в Юдеї, нехай втїкає на гори;

17 хто на криші, нехай не злазить узяти що з хати своєї;

18 і хто в полї, нехай не вертаєть ся назад узяти одежу свою.

19 Горе ж важким і годуючим під той час!

20 Молїть ся ж, щоб не довелось вам утїкати зимою, анї в суботу:

21 буде бо тодї мука велика, якої не було від настання сьвіту до сього часу, й не буде.

22 І коли б тих днїв не вкорочено, то жодне б тїло не спасло ся; тільки ж задля вибраних укорочені будуть днї тиї.

23 Тодї, коли хто вам скаже: Дивись, ось Христос, або онде; не йміть віри.

24 Устануть бо лжехристи й лжепророки, й давати муть ознаки великі й дива, щоб, коли можна, звести й вибраних.

25 Оце ж наперед сказав я вам.

26 Коли ж скажуть вам: Ось він у пустинї; не виходьте; Ось він у коморах; не діймайте віри.

27 Бо, як блискавка виходить зі сходу та сяє аж до заходу, так буде й прихід Сина чоловічого.

28 Де бо є труп, там збирати муть ся вірли.

29 І зараз після горя днїв тих сонце померкне, й місяць не давати ме сьвітла свого, й зорі попадають із неба, й сили небесні захитають ся.

30 І тодї явить ся ознака Сина чоловічого на небі; й тодї заголосять усї роди землї, і побачять Сина чоловічого, грядущого на хмарах небесних із силою й славою великою.

31 І пішле він ангели свої з голосним гуком трубним, і позбирають вони вибраних його від чотирох вітрів, од кінцїв неба до кінцїв його.

32 Від смоківницї ж навчіть ся приповісти: Коли вже віттє її стане мягке й пустить листє, знайте, що близько лїто.

33 Так само й ви: як оце все побачите, відайте, що близько під дверима.

34 Істино глаголю вам: Не перейде рід сей, як усе теє станеть ся.

35 Небо й земля перейде, слова ж мої не перейдуть.

36 Про день же той і годину нїхто не знає, нї ангели небесні, тільки сам Отець мій.

37 Як же днї Ноєві, так буде й прихід Сина чоловічого.

38 Бо, як були за днїв перед потопом, що їли, й пили, женились, і віддавались, аж до дня, коли увійшов Ной у ковчег,

39 та й не знали, аж прийшла повідь і позносила всїх; так буде й прихід Сина чоловічого.

40 Тодї буде двоє в полї; один візьметь ся, а один зост>

41 Дві молоти муть на жорнах; одна візьметь ся, а одна зоставить ся.

42 Ото ж пильнуйте, бо не знаєте, которої години Господь ваш прийде.

43 Се ж відайте, що коли б господар знав, у яку сторожу прийде злодїй, то пильнував би, та й не попустив би підкопати хати своєї.

44 Тим же й ви будьте готові; бо тієї години, як і не думаєте, Син чоловічий прийде.

45 Який єсть вірний слуга й розумний, що поставив пан його над челяддю своєю, щоб роздавав їй харч у пору?

46 Щасливий той слуга, котрого, прийшовши пан його, застане, що робить так.

47 Істино глаголю вам: Що поставить його над усїм добром своїм.

48 А которий лукавий слуга казати ме в серцї своїм: Забарить ся мій пан прийти,

49 та й зачне бити своїх товаришів, та їсти й пити з пяницями;