Текст книги "Біблія /Библия"

Автор книги: Іван Нечуй-Левицький

Соавторы: Пантелеймон Кулиш,Иван Пулюй
сообщить о нарушении

Текущая страница: 60 (всего у книги 117 страниц)

23 Не забудь крику ворогів твоїх! Буяннє тих, що проти тебе встали, не має кінця.

Псалтир 74

1 Проводиреві хора: "Не запропасти"; псальма Асафова, пісня. С лавимо тебе, Боже, прославляємо; і близько імя твоє, чудеса твої про се звіщають.

2 Як виберу годину, судити му по правдї.

3 Розступилась земля і хто жиє на нїй; я утвердив стовпи її.

4 Я сказав до бутних: Покиньте буту, – до беззаконних, – не підносїть рога!

5 Не підносїть високо рога, не говоріть, витягнувши безсоромно шию!

6 Тому, що не зі сходу, нї з заходу, і не з полудня прийде возвишеннє.

7 Бог бо суддя; того принизить, а того високо поставить.

8 Бо в руцї Господа чаша, вона піниться від вина, повна вина заправленого, і він наливає з неї; гущу його мусять вихлептати всї беззаконники землї.

9 А я звіщати му по віки; буду сьпівати псальми Богові Якова.

10 І позбиваю всї роги беззаконних; вознесуться роги праведних.

Псалтир 75

1 Проводиреві хора; при струнах; псальма Асафова, пісня. ; б ідомий Бог в Юдеї, велике імя його в Ізраїлї,

2 І в Салемі оселя його, а дім його на Сионї.

3 Там переломив він блискавки-стріли лука, щит, меч і війну.

4 Ти величнїй, ти сияєш краще над хижі гори.

5 Одважні серцем здобичею стали; обняв їх сон; і нїхто із сміляків не знайшов рук своїх.

6 Від погрому твого, Боже Якова, напав твердий сон коня і колесницю.

7 Ти страшенний, і хто устоїть перед тобою, як гнїв твій запалає.

8 Ти дав почути суд твій з неба; земля, злякавшись, занїміла,

9 Як Бог встав на суд, щоб спасти всїх покірних на землї.

10 Бо гнїв людський прославить тебе; останком гнїву підпережешся.

11 Робіть і сповняйте обітницї Господеві, Богу вашому; нехай принесуть дари свої страшенному всї, що кругом него.

12 Він відбере духа князям, він страшенний для царів землї.

Псалтир 76

1 Проводиреві хора: під Едутун; псальма Асафова. Г олос мій до Бога, я буду взивати; мій голос до Бога, і він вислухає мене.

2 В день тїсноти моєї шукав я Господа; простирав в ночі руки мої без устанку; душа моя марно шукала одради.

3 Спогадав я Господа, і застогнав: став я думати, і знемігся духом.

4 Ти держав повійки очей моїх; я стревожився і відняло менї мову.

5 Спогадав я днї давні, лїта віків минувших.

6 Згадав в ночі піснї мої; думав-гадав я в серцї моїм, і дух мій допитувався:

7 Чи по віки відкине Господь, і не явить більше ласки своєї?

8 Хиба на завсїди конець добротї його? Скіньчились слова з роду в рід?

9 Чи забув Бог милосердуватись? Хиба він зачинив в гнїві милосердє своє?

10 Тодї сказав я: Нездужаю. Згадаю про лїта правицї Всевишнього,

11 Про дїла Господа; про чудеса днедавні згадаю;

12 Буду думати-гадати про всї дїла твої, розмишляти о дїяннях твоїх.

13 Боже! Дорога твоя у сьвятинї; хто такий Бог великий, як ти, Боже?

14 Ти Бог той, що чудеса творить, ти явив між народами силу твою.

15 Ізбавив народ твій рамям твоїм, синів Якова й Йосифа.

16 Тебе побачили води, Боже, води побачили тебе і – злякались; безоднї здрігнулись.

17 Линуло з хмар водою; од тучі роздався голос, і стріли твої миготїли.

18 З вихром розносився голос грому твого, блискавки осьвічували круг земний; земля задрожала і задуднїла.

19 Через море веде дорога твоя й стежки твої, через великі води, і тропи твої невідомі.

20 Ти провадив народ твій як стадо, рукою Мойсея і Аарона.

Псалтир 77

1 Наука Асафа. С лухай, народе мій, науки моєї! Прихилїть ухо ваше до слів уст моїх!

2 Вітворю уста до приповістї, роскажу загадки з перед віків давних;

3 Про котрих ми чули і знаємо, і що їх розсказували нам батьки наші.

4 Не втаїмо перед синами їх, будучим родам, звіщаючи хвалу Господа, і його потугу, і чудеса, котрі він сотворив.

5 Він бо поставив сьвідченнє своє в Якові, і положив закон в Ізраїлї, заповідаючи батькам нашим, щоб синам своїм переказали.

6 Щоб знав їх рід будучий, сини, що народитись мають, щоб і вони встали і синам своїм росказали,

7 Щоб на Бога вповали, і про дїла Божі не забували, і заповідї його сповняли,

8 І не були, як батьки їх, рід непокірний і ворохобливий, рід, що не статкував серцем, котрого дух не був вірний Богу.

9 Сини Ефремові, оружні сагайдачні, кинулись назад в день бою.

10 Не сповнили завіту Божого, і не схотїли ходити в законї його.

11 Забули дїла його і чудеса його, котрі явив їм.

12 Він сотворив чудеса перед батьками їх, в землї Египецькій, на полї Зоан.

13 Він роздїлив море, і дав їм перейти, звелївши водам загатою, як ті вали, стояти.

14 І провадив їх в день під хмарою, і цїлу ніч при сьвітлї огня.

15 Пробивав скелю в пустинї, і щедро, як з глибинї, напував їх.

16 Велїв потокам із скелї плисти, і водї річками збігати.

17 Вони ж не покидали проти його грішити, і Всевишнього в пустинї гнївити.

18 І скушали Бога в серцях своїх, просячи поживи для похотї своєї.

19 І говорили вони проти Бога, кажучи: Чи може Бог приготовити стіл у пустинї?

20 Бач, скелю пробив він, і бризнула вода, і заклекотїли потоки; чи зможе він дати хлїба? Або чи дасть мяса народові свому?

21 Тим то, як почув Господь, розгнївont>вся і поломя запалало проти синів Якова, і гнїв піднявся проти Ізраїля.

22 Бо не вірили вони Богові, і не вповали на спасеннє його.

23 А все ж таки повелїв він в горі хмарам, і відчинив двері небесні,

24 І велївши, щоб падала манна на поживу їм, дав їм хлїба небесного.

25 Хлїбом сильних живився чоловік, страви післав їм подостатком.

26 Післав від сходу вітра з неба, і силою своєю пригнав вітра з полудня.

27 І велїв, щоб падало мясо між них, як порошня, і птаство піряте, як пісок морський,

28 І велїв падати серед табору їх, кругом домівок їх.

29 І їли до сита дуже, і доставив їм, чого забаглося.

30 Та ще не одвернулись від забаганок своїх, ще була страва їх в губах їх,

31 Як піднявся гнїв Бога на них, і став він губити зміж сильних їх, і повалив вибраних Ізраїлевих.

32 Та ще й тодї вони грішити не переставали, і в чудеса його не вірували.

33 І дав їм коротати днї свої в марнотї, і лїта свої в страху.

34 Коли вбивав їх, то шукали його і навертались, і благали Бога пильно.

35 І спогадали вони, що Бог скеля їх, і Бог всевишнїй – спаситель їх.

36 І притворялись перед ним устами своїми, і брехали язиком своїм.

37 Серце бо їх не статкувало перед ним, завіту його вірно вони не сповняли.

38 Але він змилосердився, він простив неправоту, і не запропастив їх; і часто одвертав гнїв свій, не дав попусту яростї своїй.

39 І спогадав, що вони тїло, вітер, що проходить, і не вертає.

40 Скілько то разів сердили вони його в пустинї, приводили в степах до смутку.

41 І знов, скушаючи Бога, завдали жалю сьвятому Ізраїля.

42 Не спогадали вони руки його, дня того, як вислобонив їх від гнобителя.

43 Як явив знаки свої в Египтї і чудеса свої на полях Зоан:

44 Він перемінив у кров ріки їх, так що не змогли пити води текучої.

45 Допустив на них собачі мухи, щоб кусали їх, і жаби, щоб губили їх.

46 Плоди їх віддав гусеницям, і працю їх саранї.

47 Виногради їх побив градом, а садовину-морву ожеледдю.

48 І віддав скотину їх градові, а отарі їх блискавкам.

49 Післав на них жар гнїву свого, лютість і ярість і горе, юрбу ангелів нещастя.

50 Дав попуст гнїву свому, не зберіг душі їх від смертї, і життя їх віддав чумі.

51 І побив всїх первороднїв в Египтї, первенцїв сили у Хамових шатрах.

52 І велїв народові свому, як вівцї, пускатись в дорогу, і вів їх, як стадо, в пустинї.

53 І провадив їх безпечно, нїчого було їм боятись; а ворогів їх море покрило.

54 І привів їх до гряницї сьвятинї своєї, до гори тої, котру здобула правиця його.

55 І порозганяв народи перед ними, жеребом розпаював наслїддє, і поселив у шатрах їх поколїння Ізраїлеві.

56 Але вони скушали і сердили Бога всевишнього, і сьвідчень його не додержували.

57 Відступили і спроневірились, як батьки їх, вивернулись, як лук зрадливий.

58 Розсердили його горбищами своїми, образами своїми вразили його.

59 Бог почув і розлютився, і зовсїм відкинув Ізраїля.

60 І покинув домівку Силомську, намет, що між людьми поставив його.

61 І віддав в неволю силу свою, і славу свою в руки напасників.

62 І віддав під меча нарід свій, і розлютився на наслїддє своє.

63 Огонь пожер молодцїв їх, а дївчатам їх не сьпівали весїльних;

64 Сьвященники їх полягли під мечем, а вдовицям їх нїколи було заплакати.

65 Тодї пробудився Господь, мов би спячий, як лицарь, що вином покріпившись, гукає.

66 І побив ворогів своїх на стрімголов, завдав їм вічний сором.

67 І погордував шатром Йосифа, і не вибрав поколїння Ефремового;

68 Тілько вибрав Юдин рід, гору Сион, що полюбив її.

69 І збудував він сьвятиню, як гора високу, як земля, що на віки утвердив її.

70 І вибрав Давида, слугу свого, і взяв його від отар овечих;

71 Із за кормлящих овець покликав його, пасти Якова, свій народ, і Ізраїля, наслїддє своє.

72 І він пас їх в чистотї серця свого, і розумними руками провадив їх.

Псалтир 78

1 Псальма Асафова. Б оже, погани увійшли в наслїддє твоє, осквернили сьвятий храм твій, обернули Єрусалим в руїну.

2 Трупом слуг твоїх птаство небесне годували, тїло праведних твоїх зьвірам земним кидали.

3 Як воду, кров їх кругом Єрусалима розливали, і не було кому ховати їх.

4 Ми стали посьміховиском для сусїдів наших, наругою і соромом для всїх, що кругом нас осїлись.

5 Доки, Господи, буде гнїв твій тревати, і серце твоє поломям палати?

6 Вилий гнїв твій на народи, що тебе не знають, і на царства, що не призивають імені твого!

7 Вони бо зажерли Якова, і зруйнували домівку його.

8 Не памятай нам несправедливостї давні! Пошли нам скоро на зустріч милосердє твоє, ми бо дуже нужденні стали!

9 Поможи нам, Боже, спасителю наш, для слави імені твого; і спаси нас і прости нам гріхи наші задля імені твого!

10 Чому мали б казати народи: Де Бог їх? Нехай народи перед очима нашими дізнають помсту за кров слуг твоїх пролиту!

11 Нехай дійде до тебе стогнаннє невольника! По великостї рамени твого сохрани дїтей смертї!

12 І верни в семеро у серце сусїдам нашим наругу їх, котрою зневажали тебе, Господи!

13 Ми ж, люде твої і стадо твого пасовиска, будем вічно прославляти тебе, звіщати хвалу твою з роду в рід.

Псалтир 79

1 Проводиреві хора: На Шошанїм; сьвідченнє Асафове, псальма. П астирю Ізраїля, послухай! Ти, що ведеш Йосифа, як стадо, що сидиш між херувимами, явись у сяєві!

2 Перед Ефремом і Бенямином, і Манассією збуди силу твою і прийди на спасеннє наше!

3 Боже, верни нас назад, засияй лицем твоїм і ми спасемся.

4 Господи, Боже сил небесних, доки буде палати гнїв твій проти благання народу твого!

5 Ти годував їх гірким хлїбом і мірницею поїв їх сльозами.

6 Ти віддав нас сусїдам нашим на ворогуваннє їх, і вороги наші ругаються між собою над нами.

7 Боже сил небесних, засияй лицем твоїм, і ми спасемся!

8 Ти принїс виноградину з Египту, прогнав народи і посадив її.

9 Ти зробив місце кругом неї, і запустила вона коріннє, і заняла країну.

10 Гори покрились тінню її, а віттє її було, як у кедрів Божих.

11 Простерла китицї свої аж понад море, а парости свої аж до ріки.

12 Чому розвалив єси мури її, так що всї обривають її, чия веде сюди дорога.

13 Підриває її лїсовий вепер, і спасає луговий зьвір.

14 Боже сил небесних, обернися ж! Глянь з неба і подивися, і завитай у виноградник,

15 І сохрани пароста, котрого посадила правиця твоя й виростила, котрого ти укріпив для себе.

16 Спалено його вогнем, зрубано його; погибли вони від докору лиця твого.

17 Рука твоя нехай буде над чоловіком правицї твоєї, над сином людським, котрого ти укріпив для себе.

18 І не відступимо від тебе; оживи нас, і будемо взивати імя твоє.

19 Господи, Боже сил небесних, верни нас назад! Засияй лицем твоїм, і спасемся!

Псалтир 80

1 Проводиреві хора: На Гіттейських гуслях. Асафова. Т оржествуйте перед Богом, нашою твердинею! Торжествуйте перед Богом Якова!

2 Засьпівайте псальму, вдарте у тимпани, заграйте на гуслях милозвучних і вкупі на псалтирі.

3 Гукнїть трубою, як новий місяць настане, під повню його, в день празника нашого!

4 Бо такий закон для Ізраїля, і така заповідь Бога Якового.

5 Постановив се як сьвідченнє для Йосифа, коли він ійшов проти землї Египту, де я чув мову і не зрозумів її.

6 Я скинув тягарь з плечий його, руки його визволились від коша.

7 В бідї кликав ти мене, і я вислобонив тебе; я озвавсь до тебе із громової хмари; я пробував тебе над водами Мериви.

8 Слухай, народе мій, і я дам сьвідченнє тобі; Ізраїлю, ох коли б ти послухав мене!

9 Нехай не буде в тебе чужого Бога, і щоб ти не кланявся перед чужоземнїм богом.

10 Я Господь, Бог твій, що вивів тебе з землї Египту; відчини уста твої, і я наповню їх.

11 Та народ мій не послухав голосу мого, і не покорився менї Ізраїль.

12 І я покинув їх на волю запеклого серця їх. Нехай ходять собі своїм робом.

13 Ой, коли б то народ мій та послухав мене, коли б Ізраїль, було, ходив дорогами моїми!

14 Скоро покорив би я ворогів їх, і проти гнобителїв їх обернув би руку мою.

15 Ненавидники Господа покорили б ся йому, піддобруючись, а будучність була б їх на віки.

16 І хлїбом пшеничним кормив би їх, і медом із скелї ситив би тебе.

Псалтир 81

1 Псальма Асафова. Б ог стоїть серед громади Божої, серед суддїв судить він:

2 Доки будете судити не по правдї, будете дивитись на лице беззаконних?

3 Признайте правду бідному і сиротинї; оправдайте нужденного і вбогого.

4 Визволяйте бідолашного і нужденного, спасайте його з руки беззаконних!

5 Не знають нїчого, не розуміють нїчого; у тьмі блукають вони: всї основи землї хитаються.

6 Сказав я: Ви божі, і всї ви сини Всевишнього!

7 Тілько ж, як той чоловік, помрете ви, як кожний князь, упадете.

8 Встань, Боже! Суди землю, ти бо маєш право судити всї народи.

Псалтир 82

1 Пісня, псальма Асафова. Б оже! Не мовчи; не нїмуй, озвися, Боже!

2 Бо ось, вороги твої розбуялись, і ненавидники твої підносять голову.

3 Зрадливо змовляються проти народа твого, і нараджуються проти тих, що бережеш їх.

4 Кажуть: Ходїм, знищемо їх, щоб не були вже народом, щоб нїхто не згадував більше імя Ізраїля!

5 Вони бо радили раду однодушно, зробили змову проти тебе.

6 Намети Едомові і Ізмаїлїї, Моаб і Агаряне,

7 Геваль і Аммон, і Амалик, Филистії з людьми Тирськими;

8 Тай Ассур пристав до них; стали рамям синам Лота.

9 Зроби їм те, що Мидіянїям, що Сісері, що Явиму коло потока Кисона,

10 Котрі, знищені коло Ендора, гноєм для землї стали.

11 Зроби з ними, з їх можними, як з Горебом, і з Зебом, і як з Зебаком і з Зальмуном, з усїма князями їх,

12 Котрі сказали: позаймаймо домівки Божі!

13 Боже мій, зроби їх, як порох у вихрі, як терміттє перед вітром!

14 Як огонь лїси пожирає, і як поломя гори запалює,

15 Так ти гони їх вихром твоїм і бурею-хуртовиною, злякавши, змети їх!

16 Сповни лице їх соромом, щоб шукали імені твого, Господи!

17 Щоб осоромились і злякались на віки, і зо встидом погибли.

18 Тай щоб знали, що ти, котрого імя Господь, один єси найвисший над цїлою землею.

Псалтир 83

1 Проводиреві хора: На Гиттейських; для синів Корея, псальма. Щ о за любі домівки твої, Господи сил небесних!

2 Бажає і лине душа моя до двора Господнього; серце моє і тїло моє радісно взивають до Бога живого.

3 Навіть горобець знайшов собі домівку, і ластівка гнїздо своє, де кладуть писклят своїх, а я жертвеники твої, Господи сил небесних, мій царю і мій Боже!

4 Щасливий, хто жиє в домі твоїм! По віки будуть тебе хвалити!

5 Щасливий чоловік, котрого сила в тобі, у кого в серцї дорога до тебе!

6 Йдучи долиною плачу, переміняють її в місця водисті: весняний дощ покриває її благословеннєм.

7 Що раз набирають сили; кожний з них явиться перед Богом в Сионї.

8 Господи, Боже сил небесних, вислухай молитву мою, почуй, Боже Якова!

9 Ти, щите наш; поглянь, Боже, і подивися на лице помазанника твого!

10 Один бо день у твому дворі лучший над тисяч де-небудь; волю лучше у порога стояти в домі Бога мого, як жити у шатрах беззаконних.

11 Бо Господь Бог – сонце й щит; Господь дасть ласку і славу, та й не уйме добра тим, що жиють в чистотї.

12 Господи сил небесних! Щасливий чоловік, що вповає на тебе!

Псалтир 84

1 Проводиреві хора: для синів Корея; псальма. Г осподи, ти явив благоволеннє землї твоїй, вернув з неволї синів Якова;

2 Ти простив несправедливість народу твого, покрив всї гріхи їх.

3 Ти спинив цїлу лютість твою, одвернув жар гнїву твого.

4 Поверни нас, Боже, спасителю наш, і зроби конець гнїву твому проти нас!

5 Чи вічно будеш гнїватись на нас? Чи продовжиш гнїв твій з роду в рід?

6 Чи не відживиш нас, щоб зрадувався в тобі народ твій?

7 Дай нам, Господи, побачити ласку твою, і пошли нам спасеннє твоє!

8 Послухаю, що Господь Бог скаже; обявить бо він мир народові свому і вгодникам своїм, щоб тільки вони не вернулись до нерозуму свого!

9 Справдї, близьке спасеннє його для тих, що бояться його, щоб слава його була на землї нашій.

10 Стрінулись ласка і правда; справедливість і мир поцїлувались.

11 Зійде правда на землї, а справедливість буде дивитись з неба.

12 І пішле Господь добро, і земля наша видасть плід свій.

13 Буде йти справедливість поперед него, і ставити стопи його на праву дорогу.

Псалтир 85

1 Молитва Давидова. П риклони, Господи, ухо твоє, вислухай мене! Бо я нужденний і вбогий.

2 Сохрани душу мою, бо я богомільний. Спаси, Боже мій, слугу твого, що вповає на тебе!

3 Помилуй мене, Господи! Бо кличу до тебе цїлий день.

4 Звесели душу слуги твого! Бо до тебе, Господи, підношу душу мою.

5 Ти бо, Господи, благий і лагідний, і дуже милосердний для всїх, хто призиває тебе.

6 Приклони, Господи, ухо до молитви моєї, і почуй голос благання мого!

7 В день туги моєї покличу тебе, ти бо вислухаєш мене.

8 Нема між богами такого, як ти, Господи, і нїщо не рівняється дїлам твоїм.

9 Всї народи, що сотворив їх, прийдуть і поклоняться перед тобою, Господи, і будуть імя твоє прославляти.

10 Ти бо великий єси і чудеса твориш, ти єси Бог, сам один.

11 Покажи менї, Господи, дорогу твою; буду ходити в правдї твоїй; прихили серце моє до страху імені твого.

12 Восхвалю тебе, Господи, Боже мій, цїлим серцем моїм, і прославлю імя твоє по віки.

13 Велика бо милість твоя надо мною, ти вибавив душу мою з підземної пропастї.

14 Боже, бутні піднялись на мене, і голота розбишак чигає на життє моє, й не вважають вони на тебе.

15 Ти ж, Господи, єси Бог, милосердний і благий, повільний до гнїву, і великий милостю і правдою!

16 Озирнись на мене, і змилуйся надо мною! Дай слузї твому силу твою, і спаси сина служки твоєї.

17 Яви знамя милостї твоєї, щоб ненавидники мої осоромились, бачивши, що ти, Господи, допоміг менї і потїшив мене.

Псалтир 86

1 Для синів Корея; псальма, до сьпіву. О селя його на сьвятих горах.

2 Любить Господь брами Сиона більше, як всї домівки Якова.

3 Преславні речі говорено про тебе, місто Боже.

4 Згадаю про Египет і Вавилон перед тими, що знають мене; дивись, Филистея і Тир вкупі з Етіопією скажуть: той родився там.

5 А про Сиона скажуть: Той і той родився там; і Всевишнїй, він утвердить його.

6 Господь напише в переписї народів: Той родився там.

7 Тому сьпівають і веселяться тобою всї жерела життя мого!

Псалтир 87

1 Пісня, псальма, для синів Корея; проводиреві хора, під Махалят Леанот; на науку; від Емана Езрагітського. Г осподи, Боже мій спасителю! В день і в ночі благаю тебе.

2 Нехай дійде до тебе молитва моя! Приклони ухо твоє до мого благання!

3 Бо душа моя сита від муки, і життє моє близько коло пропастї підземної.

4 Залїчено мене до тих, що йти мають в домовину; я став як чоловік, що сили не має;

5 Моє місце між мерцями, я наче ті вбиті, що лежать в домовинї, про котрих ти не згадуєш більше, і котрі далеко від руки твоєї.

6 Ти кинув мене в глибоку яму, в тьму, в безодню.

7 Гнїв твій лежить тягарем на менї, всїма филями твоїми ти звалив мене.

8 Ти віддалив знакомих моїх від мене, зробив мене огидою для них; я в неволї і не можу вийти з неї.

9 Очі мої знемоглись від горя; до тебе, Господи, кликав я що дня, до тебе простирав руки мої.

10 Хиба на мерцях сотвориш чудо? Хиба померші встануть і прославлять тебе?

11 Хиба звіщати муть милість твою в могилї, в місцї зотлїння вірність твою?

12 Хиба пізнають в темряві чудеса твої і справедливість твою в землї забуття?

13 Я ж, Господи, благаю тебе, і вранцї зустрічає тебе молитва моя.

14 Чого, Господи, покидаєш душу мою, одвертаєш лице твоє від мене?

15 Почавши з малку, горюю я й занепадаю; переносючи страшні допусти твої, вже здеревенїв я.

16 Поломя гнїву твого пронеслось надо мною, страшні допусти твої знищили мене.

17 Обгортали мене, як води, цїлий день, всї вони обступили мене.

18 Віддалив єси від мене друга й товариша; моїх знакомих. – Темрява.

Псалтир 88

1 На науку; від Етана Езрагітського. П ро милостї Господа буду сьпівати по віки, з роду в рід устами моїми звіщати вірність твою.

2 Я бо сказав собі, що на віки основана милість, і на небесах утвердиш вірність твою.

3 Зробив я завіт з вибраньцем моїм; я клявся перед Давидом, слугою моїм:

4 На віки забезпечу насїннє твоє, і на всї роди престіл твій збудую.

5 І небеса прославлять чудеса твої, Господи, і вірність твою в зборі сьвятих.

6 Кого бо над облаками рівняти з Господом? Хто між синами потужних рівня Господеві?

7 Бог вельми страшний в громадї сьвятих, і страшний над усїма, що кругом його.

8 Господи, Боже сил небесних, хто потужний, як ти, Господи? І вірність твоя кругом тебе.

9 Ти правиш над бурханнєм моря; підіймуться филї його, – ти втихомиряєш їх.

10 Ти розтоптав Египет, як вбитого; сильним рамям твоїм розсипав ворогів твоїх.

11 Твої небеса і земля твоя; земного круга і всю повню його ти основав єси.

12 Північ і полудень – ти сотворив їх; Табор і Гермон торжествують задля імені твого.

13 Рамя твоє потужне, рука твоя сильна, висока правиця твоя.

14 Справедливість і суд – підвалини твого престолу; милість і правда йдуть перед лицем твоїм.

15 Щасливий нарід, що розуміє голос твій торжествуючий! Господи, при сьвітлї лиця твого вони ходити будуть.

16 Твоїм імям радуються цїлий день, і справедливостю твоєю будуть возвисшені.

17 Ти бо єси окраса сили їх, і благоволеннєм твоїм піднесеться ріг наш;

18 Бо Господь щит наш, і сьвятий Ізраїля царь наш.

19 Тодї говорив ти у видїнню про твого праведника і сказав: Положив я поміч на потужного, я вивисшив вибранця з народу.

20 Знайшов Давида, слугу мого, сьвятим миром моїм помазав його.

21 З ним буде кріпко рука моя, і рамя моє дасть йому силу.

22 Не подужає його ворог, і син несправедливостї не буде гнобити його;

23 Я розітру перед очима його напасників, і поражу ненависників його.

24 А моя вірність і моя милість буде з ним, і моїм імям буде возвисшений ріг його.

25 Положу руку його на море, а правицю його на ріки.

26 Він буде звати мене: Ти єси батько мій, Бог мій і скеля спасення мого!

27 І зроблю його первородним, нго,йвисшим над царями землї.

28 По віки сохраню милість мою до него, і заповіт мій з ним не зміниться.

29 І посаджу насїннє його на віки, і престіл його, як днї небесні.

30 Коли сини покинуть закон мій, і не будуть ходити в присудах моїх,

31 Коли осквернять установи мої, і заповідї мої не будуть хоронити,

32 То жезлом покараю переступи їх, і ударами несправедливість їх,

33 Але милостї моєї, не одійму від його, і не кину вірностї моєї.

34 Не зневажу заповіту мого і не зміню, що вийшло з уст моїх.

35 Один раз поклявся я сьвятостю моєю: Не злукавлю перед Давидом!

36 Насїннє його буде по віки, і престіл його, як сонце передо мною;

37 Як місяць, так буде він стояти вічно, а сьвідок на облаках вірний.

38 Тепер же ти відкинув і відрікся, розгнївився вельми на помазанця твого;

39 Ти відкинув заповіт слуги твого, зневажив до землї корону його.

40 Розвалив усї мури його, обернув в руїну оружні його замки.

41 Рабують його всї, котрих дорога сюди попаде; сьміховиском стався сусїдам своїм.

42 Ти піднїс правицю напасників його; обрадував всїх ворогів його.

43 Гострого меча його ти на бік одводив, і не дав йому подужати в бою.

44 Ти знищив славу його, і повалив на землю престіл його.

45 Ти убавив йому віку молодого, соромом окрив його.

46 Доки, Господи, будеш все ховатись, буде огнем палати ярість твоя?

47 Згадай що до мене, яке життє моє! Хиба на суєту мізерну сотворив ти всїх дїтей людських?

48 Котрий чоловік жиє і не побачить смертї, визволить душу свою від сирої землї?

49 Господи, де твої давні милостї, про які ти вірностю перед Давидом клявся?

50 Згадай, Господи, наругу слуг твоїх, що ношу в серцї моїм від усїх тих багато народів;

51 Від ворогів твоїх, Господи, що соромили слїди помазанця твого. Благословен Господь по віки! Амінь, нехай так буде, амінь!

Псалтир 89

1 Молитва Мойсея, чоловіка Божого. Г осподи, ти був пристанню нашою з роду в рід.

2 Перше, чим гори постали, і ти сотворив землю і весь сьвіт, од віку до віку ти єси, Боже.

3 Ти вертаєш людей у зотлїннє і кажеш: Вернїтесь, дїти людські!

4 Бо тисяча лїт перед очима твоїми, мов день вчорашнїй, що минув, і як одна сторожа в ночі.

5 Змітаєш їх геть; вони – як сон вранцї, як трава, що прозябає.

6 Вранцї цвите і зеленїє, у вечір вяне і сохне.

7 Ми бо нидїємо від гнїву твого, від яростї твоєї ми тревожимось.

8 Ти поставив перед собою несправедливостї наші, тайни наші перед сьвітлом лиця твого.

9 Всї бо днї наші никнуть од яростї твоєї, лїта наші минають, як одна думка.

10 Днїв віку нашого на всього сїмдесять лїт, а як при силї, вісїмдесять лїт, а слава їх – то труди і біда; час бо скоро минає, і ми зникаєм.

11 Хто знає силу гнїву твого, і ярість твою по мірі страху твого?

12 Навчи нас, як днї наші лїчити, щоб придбати розумне серце!

13 Зглянься, Господи! Доки? І змилосердися над слугами твоїми!

14 Насити нас вранцї милостю твоєю, і будем радуватись і веселитись по всї днї наші!

15 Звесели нас по мірі днїв, в котрих понижив нас, по мірі лїт, в котрих ми горя зазнали.

16 Яви дїла твої слугам твоїм, а величиє твоє над синами їх!

17 І благоволеннє Господа Бога нашого нехай буде над нами! І дїло рук наших утверди для нас. Боже утверди дїло рук наших!

Псалтир 90

1 Х то під покровом Всевишнього, той буде в тїнї Всемогучого.

2 Я кажу до Господа: Ти моя пристань і твердиня, мій Бог, на його вповати буду.

3 Він бо спасе тебе від сїла птахоловця і від чуми погибельної.

4 І закриє тебе покровом своїм, ти знайдеш притулок під крилами його; щитом і тарчею буде правда його.

5 Не злякаєшся перед страхом серед ночі, перед стрілою, що в день летить.

6 Перед чумою, що в темряві ходить, перед заразою, що в день нївечить.

7 Тисяча впаде коло тебе, і десять тисячей правобіч від тебе, – тебе ж не займе.

8 Тілько будеш позирати очима твоїми і помсту над беззаконними бачити.

9 Ти бо Господа всевишнього, мою пристань, взяв собі за оселю.

10 Так, не постигне тебе жадне нещастє, і жадне лихо не приблизиться до шатра твого:

11 Бо він ангелам своїм звелить над тода ою, берегти тебе на всїх дорогах твоїх.

12 На руках понесуть тебе, щоб нога твоя не спотикнулась о камінь.

13 На левів і зміїв будеш наступати, левчуків і гадюк ти розтопчеш.

14 Він любить мене, за те збавлю його; поставлю його на місцї певному, він бо знає імя моє.

15 Покличе мене, і озвуся, буду коло него в тїснотї; вислобоню його і прославлю.

16 Довгий вік йому дарую і дам побачити спасеннє моє.

Псалтир 91

1 Псальма, пісня; на день суботнїй. Б лаго є, прославляти Господа, і сьпівати псальми імені твому, Всевишнїй!

2 Вранцї звіщати милість твою, і вірність твою поночах,

3 При десятиструнній і при псалтирі, при гуслях з піснями.

4 Ти бо звеселив мене, Господи, творивом твоїм; дїлами рук твоїх я возрадуюся.

5 Як великі творива твої, Господи! Глибокі вельми задуми твої.

6 Безумний чоловік не збагне того, а дурень не зрозуміє.

7 Коли беззаконники, як билина, буйно ростуть і всї процвитають, що безчестє творять, то се на те, щоб знищені були на віки.

8 А ти, Господи, величнїй по віки!

9 Глянь бо, вороги твої, Господи, глянь бо, твої вороги погибнуть; підуть у розсип всї, що творять беззаконнє.

10 А рога мого піднесеш як в однорожця; сьвіжим єлеєм намастиш мене.

11 І очі мої бачити муть втїху над ворогами моїми, слухи мої почують втїху свою над злочинниками, що проти мене встали.

12 Праведний, як паоїьмове дерево, розпустить гіллє своє, як кедр Ливанський рости ме вгору.

13 Посаджені в Господньому домі процвитати муть у дворах Бога нашого.

14 Ще в пізній старостї будуть плодовиті, ядерні й зелені,

15 Щоб звістити, що Господь правий. Він скеля моя, і нема неправди в нему.

Псалтир 92

1 Г осподь царює, одягнувся величчєм; зодягнувся Господь; він силою підперезався, і земний круг стоїть твердо, не захитається.

2 Престіл твій стоїть кріпко з давних давен, од віку єси, Боже.

3 Водні пруди підняли, Господи, пруди водні підняли свій голос, водні пруди заревіли бурханнєм.

4 Господь на висотї потужнїйший, як шум вод великих, як дикі филї моря.

5 Сьвідчення твої вельми певні; дому твойму, Господи, личить сьвятість на віки.

Псалтир 93

1 Б оже, помсти, Господи Боже, помсти, явись в сяєві твому!

2 Піднесись, суддє землї, заплати розгордїяшам!

3 Доки будуть беззаконники, Господи, доки беззаконники будуть веселитись?

4 Будуть безсоромне верзяканнє говорити, будуть вихвалюватись всї, що беззаконнє творять?

5 Господи, нарід твій вони топчуть, і гноблять наслїддє твоє.

6 Вбивають удовиць і захожого, і сиріт вони мордують,

7 І кажуть: Не побачить Господь, і не спостереже Бог Якова!

8 Одумайтесь, нерозумні люде! І ви, безумні, – коли проясниться розум ваш?

9 Хто дав слух вам, той хиба не почує? Хто утворив око, той би не мав бачити?

10 Хто карає народи, чи вже ж той не карати ме? Він, що навчає розуму чоловіка?

11 Бог знає думки чоловіка, що вони марні.

12 Щасливий чоловік, котрого ти, Господи, караєш, і закону твого навчаєш,

13 Щоб дізнав супокою перед злиднями, поки викопається беззаконному яма!

14 Бо Господь не кине свого народу, і не оставить свого наслїддя;

15 Бо до справедливостї повернеться суд, і всї щирі серцем підуть слїдом за ним.

16 Хто встане за мене проти злочинників? Хто поступиться за мене проти тих, що творять беззаконнє?

17 Як би не Господь став до помочі менї, – не багацько забракло, то в мовчанню зупинила б ся душа моя.

18 Коли я сказав: Нога моя хитається, то милість твоя, Господи, піддержала мене.

19 Як було важко менї на серцї від натовпу думок моїх, твоя потїха роскошою сповняла душу мою.

20 Чи може з тобою з'єднатись престіл погибелї, що з нещастя робить закон?

21 Збігаються до купи проти душі праведного, і безвинну кров засуджують.

22 Та Господь високий мій замок, і Бог мій скеля притулку мого.

23 І нещастє їх він одверне на них, і злобою їх він погубить їх; знищить їх Господь, Бог наш.

Псалтир 94

1 П рийдїте, в радостї засьпіваймо Господеві, з покликом звеселїмось перед скелею спасення нашого!