Текст книги "Біблія /Библия"
Автор книги: Іван Нечуй-Левицький
Соавторы: Пантелеймон Кулиш,Иван Пулюй
сообщить о нарушении
Текущая страница: 51 (всего у книги 117 страниц)
12 І Бог, що його імення там пробуває, нехай скине кожного царя й народ, що простягнув би руку свою, щоб змінити се на шкоду сього дому Божого в Ерусалимі. Я, Дарій, дав сей приказ; нехай буде він пильно виконуваний.
13 Тодї Татнай, зарічний начальник країни, Шетар-Бознай й їх товариші так дїйсно робили, як звелїв царь Дарій.
14 А старшини Юдейські будували щасливо дальше, як віщував Аггей пророк та Захарія, син Адди. І збудували вони й скінчили по волї Бога Ізрайлевого й по волї Кира, й Дарія, й Артаксеркса, царів Перських.
15 І скінчили сей дім на третий день місяця Адара, шостого року царювання царя Дарія.
16 І справили сини Ізрайлеві, сьвященники й левіти, й инші повернувші з полону посьвященнє сього дому Божого з радощами.
17 А при посьвященнї сього дому Божого принесли: сто волів, двістї баранів, чотириста ягнят та дванайцять козлят на жертву за гріх за всього Ізраїля, по числу поколїнь Ізрайлевих.
18 І понастановляли сьвященників по їх віддїлах і левітів по їх чергах на службу Божу в Ерусалимі, як написано в книзї Мойсейовій.
19 І справили повернувші з полону паску чотирнайцятого дня першого місяця;
20 Бо обчистились сьвященники й левіти, – усї до одного були вони чисті; й позарізували великодні ягнята для всїх, повернувших з полону, для своїх братів сьвященників і для себе.
21 І їли сини Ізрайлеві, повернувші з переселення, й усї, що до їх попереходили від поганї краєвих народів, щоб обертатись до Господа, Бога Ізрайлевого.
22 І справляли сьвято опрісноків сїм день в радощах, бо Господь звеселив їх і навернув до їх серце царя Ассирийського, щоб скріпити їх руки до будовання дому Господа, Бога Ізрайлевого.
Ездра 7
1 Після сих подїй, за царювання Артаксеркса, царя Перського, Ездра, син Сераїїн, сина Азарії, сина Хелкії,
2 Сина Шаллума, сина Садока, сина Ахитува,
3 Сина Амарії, сина Азарії, сина Мерайота,
4 Сина Зерахії, сина Уззія, сина Буккія,
5 Сина Авишуя, сина Пинееса, сина Елеазара, сина Аарона, – первосьвященника, -
6 Сей Ездра вийшов з Вавилону. Він був письменник, тямущий в законї Мойсейовому, що його дав Господь, Бог Ізрайлїв. І дав йому царь усе, чого він забажав, бо рука Господа, Бога його, була над ним.
7 Пійшли ж із ним до Ерусалиму й декотрі з синів Ізрайлевих, і з сьвященників, і левітів, і сьпівцїв, і воротарів, і нетинеїв – сьомого року царя Артаксеркса.
8 І прийшов він у Ерусалим пятого місяця, – сьомого ж року царя.
9 Бо першого дня першого місяця був початок виходу з Вавилону, й першого дня пятого місяця прийшов він у Ерусалим, – бо добродїйна рука Бога його була над ним;
10 Бо Ездра звернув серце своє на те, щоб виучувати закон Господнїй і виконувати його, й навчати в Ізраїлї закону й правди.
11 А оце зміст письма, що його дав царь Артаксеркс Ездрі, сьвященникові й письменникові, що навчав слів заповідей Господнїх і законів його в Ізраїлї:
12 Артаксеркс, царь над царями, Ездрі сьвященникові, вчителеві закону Бога небесного, велико вченому, й так дальше.
13 Від мене дано наказ, щоб в царстві мойму кожний зпоміж народу Ізрайлевого й з сьвященників його та левітів, хто бажає йти до Ерусалиму, ійшов з тобою.
14 Бо ти посланий від царя й сїмох дорадників його, щоб навідати Юдею й Ерусалим в законї Бога твого, що є в руцї твоїй,
15 І щоб приставити срібло та золото, що царь і дорадники його пожертвували Богові Ізрайлевому, що його пробуток в Ерусалимі,
16 І все срібло та золото, яке ти збереш по усїй країнї Вавилонській, разом із добровільними дарами від народу й сьвященників, що пожертвують на дім Бога свого, що в Ерусалимі;
17 То ж накупи зараз за сї гроші волів, баранів, ягнят і хлїбних приносів до їх, і ливних жертов до їх, і принеси їх на жертівник дому Бога вашого в Ерусалимі.
18 І що ти й брати твої поміркуєте зробити з лишнього срібла та золота, те по волї Бога вашого робіть.
19 І посуд, що тобі даний до служби в домі Бога твого, постав перед Богом Ерусалимським.
20 А инше потрібне до дому Бога твого, що ти завважаєш потрібним, давай з дому царських скарбів.
21 А від мене, царя Артаксеркса, дається приказ усїм скарбівничим, що за рікою: Усе, чого вимагати ме в вас Ездра, сьвященник і вчитель закону Бога небесного, зараз давайте:
22 Срібла до сотнї талантів, пшеницї до ста корцїв, і вина до ста ведер, а таки до ста ведер оливи, соли же без указання скількостї.
23 Усе, що звелїв Бог небесний, має робитись пильно для дому Бога небесного, (глядїть, щоб часом хто не простяг руки на дім Бога небесного,) щоб не було гнїву його на царство, царя та синів його.
24 І нехай буде відомо вам, щоб нї на кого з сьвященників або левітів, сьпівцїв, воротарів, нетинеїв і прислуги при сьому домі Божому не накладати нї податків, нї чиншу, нї гряничної оплати.
25 А ти, Ездро, по премудрости Бога твого, що в твоїй руцї, настанови урядників і суддїв, щоб вони судили ввесь народ за рікою, – усїх що знають закони Бога твого, а хто не знає, тих учіть.
26 А хто не буде певнити закону Бога твого й царевого закону, над тим нехай без гаяння роблять суд, чи то на кару смертю, чи на вигнаннє, чи на кару грошеву, або на заперттє в тюрму.
27 Слава Господеві, Богові отцїв наших, вложившому в серце цареві, щоб прикрасити дом Господнїй, що в Ерусалимі,
28 І прихилившому до мене ласку царя й дорадників його, й усїх могучих князїв царевих! І я набрав духа, бо рука Господа, Бога мого, була надо мною, й я зібрав передових ув Ізраїлї, щоб пійшли зо мною.
Ездра 8
1 І оце голови в поколїннях і родовід тих, що вийшли зо мною з Вавилону за царювання царя Артаксеркса:
2 З синів Пинеесових – Герсон; із синів Ітамарових – Даниїл; із синів Давидових – Хаттуш;
3 З синів Шеханїї, з синів Пароша – Захарія, а з ним по родовідному списові сто пятьдесять душ мужого полу;
4 З синів Пахат-Моава, Елеєгенай, син Зерахії, а з ним двістї душ мужого полу;
5 З синів (Затоя) Шеханїя – син Яхазиїлів, а з ним триста асуш мужого полу;
6 З синів Адина, Евед Йонатаненко, а з ним пятьдесять душ мужого полу;
7 З синів Елама, Ешаїя Аталїєнко, а з ним сїмдесять душ мужого полу;
8 З синів Сафатії, Зевадія Михайленко, а з ним вісїмдесять душ мужого полу;
9 З синів Йоаба, Обадія Ехієленко, а з ним двістї вісїмнайцять душ мужого полу;
10 З синів (Баанїя), Шеломит Йосифієнко, а з ним сто шістьдесять душ мужого полу;
11 З синів Бевая, Захарія Беваєнко, а з ним двайцять вісїм душ мужого полу;
12 З синів Азгада, Йоханан Гаккатаненко, а з ним сто десять душ мужого полу;
13 З синів Адоникама останок, а се їх імення: Елифелет, Егел і Шемаїя, а з ними шістьдесять душ мужого полу;
14 З синів Бигвая, Утай та Заббуд, а з ними сїмдесять душ мужого полу.
15 Я зібрав їх коло ріки, що вливається в Агаву, й там простояли ми три днї, а як я переглянув народ та сьвященників, то з синів Левії не знайшов там нїкого.
16 І послав я покликати Еліезера, Арієла, Шемаїю і Елнатана, й Ярива, Елнатана, й Натана, і Захарію, й Мешуллама – головних, і Йохрива та Елнатана – вчених;
17 І дав їм наказ до Іддо, старшини в твердинї Касифії, й вложив їм в уста, що говорити до Іддо й братів його, нетинеїв в місцевостї Касифії, щоб вони привели до нас послужників для дому Бога нашого.
18 І привели вони до нас, бо добродїйна рука Бога нашого була над нами, чоловіка розумного, з синів Малхія, сина Левіїного, сина Ізрайлевого, се б то Шеревію, й синів його, й братів його, вісїмнайцять душ;
19 І Хашавію, а з ним Ешаїю з синів Мераріїних, і братів його, й синів їх – двайцять;
20 А з нетинеїв, що їх призначив був Давид та князї його до послуги левітам, двістї дванайцять нетинеїв; усї вони названі по іменнях.
21 І оповістив там піст коло ріки Агави, щоб нам впокоритись перед лицем Бога нашого, та просити в його щасливої дороги для себе й наших дїтей, та для усього нашого добутку;
22 Бо менї було сором прохати в царя війська та кінноти для нашого захисту від ворога в дорозї, ми бо, говорячи з царем, сказали: рука нашого Бога є найлїпша для всїх, хто його шукає, а його сила й гнїв його на всїх, хто його покидає!
23 Так то ми постили й просили Бога нашого про се, й він почув нас.
24 І видїлив я з старших сьвященників дванайцять: Шеревію, Хашавію, а з ними десять із братів їх,
25 І зважив їм срібло й золото в посуд, – усе пожертвоване на дім Бога нашого, що пожертвував царь та дорадники його, й князї його, та всї Ізрайлитяне, що там були.
26 І віддав їм до рук вагою: срібла шістьсот пятьдесять талантів, а срібного посуду на сто талантів: золота ж сто талантів,
27 А золотих чаш двайцять по тисячу драхм, і дві посудині з кращої блискучої мідї, дорогої як золото.
28 І сказав я їм: ви сьвяті Господеві й посуд сьвятий, і срібло та золото – добровільна жертва Господеві, Богові батьків ваших;
29 Будьте же обачні й стережіть се, доки не здасте на вагу начальникам між сьвященниками та левітами й головам в поколїннях Ізрайлевих в Ерусалимі, в скарбівню дому Господнього.
30 І забрали сьвященники та левіти зважене срібло і золото та посуд, щоб нести в Ерусалим у дом Бога нашого.
31 І рушили ми від ріки Агави дванайцятого дня першого місяця, щоб ійти в Ерусалим, а рука Бога нашого була над нами і спасала нас від руки ворога й тих, що засїдали на нас в дорозї.
32 І прийшли ми в Ерусалим, і перебули там три днї.
33 Четвертого ж дня здали ми під вагу срібло й золото й посуд в дім Бога нашого до рук Меремотові Урієнкові, сьвященникові, а з ним Елеазарові Пинеесенкові, а з ним Йозабадові, синові Ісусовому, і Ноадїї Виннуєнкові, левітам,
34 Усе під лїк та під вагу. І записано все зважене в той таки час.
35 Бранцї же, що прийшли з полону, принесли на всепаленнє Богові Ізрайлевому дванайцять назимків за всього Ізраїля, девятьдесять шість баранів, сїмдесять сїм ягнят та дванайцять козлів на жертву за гріх – усе це на всепаленнє Господеві.
36 І передали царський приказ царським сатрапам* і зарічанським начальникам країни, а сї пошанували народ і дім Божий.
Ездра 9
1 Як усе це було скінчено, приступили до мене старшини й сказали: Народ Ізрайлїв, і сьвященники, й левіти не віддїлились від народів чужоземських із їх гидотами: від Канаанїїв, Геттїїв, Ферезіїв, Евузіїв, Аммонїїв, Моабіїв, Египтїїв та Аморіїв,
2 Бо побрали дочок їх за себе й за синів своїх, і змішалось насїннє сьвяте з чужороднїми народами, а при тому рука що найвидатнїйших й головнїйших була першою в сїй беззаконностї.
3 Почувши се слово, розпанахав я мою спідню й верхню одежу й рвав волоссє на моїй голові та на бородї моїй, і седїв смутний.
4 Тодї зібрались до мене всї, що боялись слова Бога Ізрайлевого задля провини переселенцїв, я ж седїв засумований до вечерньої жертви.
5 А в часї вечерньої жертви встав я з місця мого сумовання, й в розідраній спідній і верхній одежі впав на колїна мої, й зняв мої руки до Господа, Бога мого,
6 І промовив: Боже мій! я соромлюсь і боюсь здійняти лице моє до тебе, Боже мій, бо беззаконностї наші уросли висше голов наших, а провина наша уросла до небес.
7 Від часів батьків наших ми в великих провинах аж по сей день, і за беззаконня наші бували віддавані ми, й царі наші й сьвященники наші в руки царів чужоземських, і під меч, і в полонь і на грабежі, й на осоромленнє, як воно й по сей день.
8 А тепер на короткий час подано нам помилуваннє від Господа, Бога нашого, що зісталась із нас сяка-така частина, і що дав нам осїстись на місцї сьвятинї його, й прояснив наші очі Бог наш, та дав нам трохи ожити в неволї нашій.
9 Ми невольники, та й в нашій неволї не покинув нас Бог наш. І прихилив він до нас ласку царів Перських, щоб дали нам ожити, здвигнути дом Бога нашого й відбудувати його з руїн його, та й дали нам захист в Юдеї і в Ерусалимі.
10 А тепер що нам сказати, Боже наш, після сього? Ми бо покинули заповідї твої,
11 Що ти дав через слуг твоїх пророків, кажучи: земля, куди ви йдете, щоб запанувати в їй – се земля нечиста; вона опоганена гидотою чужороднїх народів, їх поганею, якою вони сповнили її від кінця до кінця в нечистї своїй.
12 Через се не видавайте ваших дочок за синів їх, а дочок їх не беріть за синів ваших, і не шукайте мира з ними й добра їх по вік, щоб вам укріпитись і споживати добро землї тої та передати її в спадщину синам вашим на віки.
13 А після всього, що впало на нас за погані вчинки наші й за великі провини наші – хоч ти, Боже наш, пожалував нас не по мірі беззаконностей наших і дав нам таке спасеннє, -
14 Невже ж ми будемо знов нарушувати заповідї твої та ріднитись із сими препоганими народами? Чи ж ти не розгнїваєшся на нас, так щоб аж викоренити (нас), щоб не осталось нї людини й не було ратунку?
15 Господи, Боже Ізрайлїв! праведний єси ти. Бо ми зісталис тЌ цїлі по сей день; і оце ми й з беззаконностями нашими перед лицем твоїм, хоч після того нам не слїд би стояти перед лицем твоїм!
Ездра 10
1 Коли Ездра так молився й сповідався, плачучи й припадаючи ниць перед домом Божим, зійшлась до його дуже велика громада Ізрайлитян, чоловіків і жінок та дїтей, бо й народ дуже плакав.
2 І промовив Шеханїя Ехіїленко, з синів Еламових, і сказав до Ездри: Ми провинились перед Богом нашим, що побрали за себе чужороднїх жінок у народів краєвих, але ще є надїя для Ізраїля в сьому дїлї;
3 Постановім тепер завіт з Богом нашим, що за радою мого добродїя й тих, що шанують заповідї Бога нашого, ми відпустимо всїх жінок і дїтей, нарождених із них, щоб було по закону!
4 Встань, бо се до тебе належить, а ми з тобою. Успокійся й роби!
5 І встав Ездра й звелїв старшинам над сьвященниками, з левітами й всїм Ізраїлем поклястись, що вони так зроблять. І вони поклялись.
6 І встав Ездра й пійшов від дому Божого в господу Йоханана Еліяшивенка, й прийшов туди. Не їв він хлїба й не пив води, бо впав в тугу через провину переселенцїв.
7 І оповістили по Юдеї й по Ерусалимі всїм бувшим в полонї, щоб зібрались в Ерусалим,
8 А хто б не прийшов через три днї, то присудом старшин та начальників буде наложений проклін на все майно його, а він сам буде вилучений від громади бранцїв.
9 І зібрались за три днї в Ерусалим усї осадники Юдеї та землї Беняминової. А було се девятого місяця, двайцятого дня місяця. І седїв увесь народ на майданї коло дому Божого, й дрожав так задля сієї справи як і від дощу.
10 І встав сьвященник Ездра й промовив до їх: Ви провинились, побравши собі жінок чужоплемінних, і через те збільшили провину Ізраїля.
11 Так покайтесь тепер перед Господом, Богом батьків ваших, і вволїть його волю, й відлучітесь від народів краєвих і від чужороднїх жінок.
12 І відповів увесь збір і сказав голосно: Як ти сказав, так і зробимо.
13 Але народу багато, й пора дощова та годї стояти на улицї. Та й сього дїла не на один день і не на два, бо нас багато нагрішило в сьому дїлї.
14 Нехай наші старшини заступлять місце усієї громади, й усї в наших містах, що взяли за себе чужороднїх жінок, нехай приходять сюди в призначений час, а з ними старшини з кожного міста й суддї його, доки не відвернеться від нас палаючий гнїв Бога нашого за сю річ.
15 Тодї взялись за сю справу Йонатан Асаїленко й Яхзія Тиквенко, а Мешуллам та левіт Шавтай були їм помічниками.
16 І зробили так повернувші з полону: Віддїлено до сього сьвященника Ездру, й голов у поколїннях, із кожного їх поколїння, а всї вони названі по іменню. І засїли вони, щоб розбірати се дїло, першого дня десятого місяця.
17 І покінчили вони дослїд про всїх чоловіків, що побрали чужороднїх жінок, до першого дня першого місяця.
18 І знайшлись із сьвященницьких синів побравших жінок чужоплеміннїх – із синів Ісуса Йоседекенка й його братів: Маасея, Елїезер, Ярив та Гедалїя;
19 І дали вони руки свої на те, що відправлять жінок своїх, та що за свою провину мають принести барана в жертву;
20 І з синів Іммерових: Хананїй та Зевадія;
21 І з синів Харимових: Маасея, Елїя, Шемаїя, Ехиїл та Уззія;
22 І з синів Пашхурових: Еліоєнай, Маасея, Ісмаїл, Натанаїл, Йозавад, та Еласа;
23 А з левітів: Йозавад, Шимей та Келаїя (він же Клита), Патахія, Юда та Елїезер;
24 А з сьпівцїв: Елїяшив; а з воротарів: Шаллум, Телем та Урій;
25 А з (прочих) Ізрайлитян – із синів Парошових: Рамаїя, Іззія, Малхія, Міямин, Елеазар, Малхія та Беннїя;
26 І з синів Еламових: Маттанїя, Захарія, Ехіел, Авдій, Іремот та Елїя;
27 І з синів Заттуних: Елїоєнай, Елїяшив, Маттанїя, Іремот, Завад та Азиса;
28 І з синів Бевайових: Йоханан, Хананїя, Забвай та Атлай;
29 І з синів Ванїйових: Мешуллам, Маллух, Адая, Яшув, Шеал та Ерамот;
30 І з синів Пахат-Моавових: Адна, Хелал, Венаїя, Маасея, Маттанїя, Веселиїл, Биннуй та Манассія;
31 І з синів Харимових: Елїезер, Ішшія, Малхія, Шемаїя, Симеон,
32 Бенямин, Маллух, Шемарія;
33 І з синів Хашумових: Матнай, Матата, Завад, Елифелет, Еремай, Манассія та Шимей;
34 І з синів Банїйових: Маадай, Амрам та Уєл,
35 Бенаїя, Бидая, Келугій,
36 Банея, Меремот, Елїяшив,
37 Маттанїя, Матнай, Яасай,
38 Ваній, Биннуй, Шимей,
39 Шелемія, Натан, Адаїя,
40 Махнаддай, Шашай, Шарай,
41 Азарієл, Шелеміягу, Шемарія,
42 Шаллум, Амарія та Йосиф;
43 І з синів Небових: Еїел, Маттатія, Завад, Зевина, Яддай, Йоель та Бенаїя.
44 Усї цї взяли собі жінок чужоплеміннїх, і декотрі з сих жінок породили їм дїтей.
Неємія 1
1 Се оповіданнє Неємії, сина Ахалї– їного: В місяцї Кислеві, двайцятого року*, був я в Сузах, столичному містї.
2 І прийшов Ханані, один з братів моїх, він і кілька чоловіків з Юдеї. І спитав я їх, як проживають Юдеї, що спаслись від полону і зістались, та що дїєсь у Ерусалимі.
3 І сказали вони менї: Ті, що зістались від полону, пробувають там, в своїх сторонах, в великій бідї й в приниженнї; та й мур Ерусалимський розвалений, й ворота його попалені огнем.
4 Почувши сї слова, сїв я й заплакав, і був смутний кілька день, і постив та молився перед Богом небесним,
5 І говорив: Господи, Боже небес, Боже великий і страшний, додержуючий завіт і ласку тим, що люблять тебе й перестерігають заповідї твої!
6 Нехай будуть уші твої вважливі й очі твої отворені, щоб вислухати молитву слуги твого, якою я тепер день і ніч благаю тебе за синів Ізрайлевих, слуг твоїх, і сповідаюсь в гріхах синів Ізрайлевих, якими согрішили ми перед тобою, согрішили – й я і дім отця мого.
7 Ми проступились перед тобою й не додержали заповідей і постанов, і законів, що дав єси Мойсейові, слузї твойму.
8 Але спогадай на слово, яким заповів єси Мойсейові, слузї твойму, глаголючи: Коли провинитесь, то розсїю вас поміж народами,
9 Коли ж обернетесь до мене й держати метесь заповідей моїх, і виконувати їх, то хоч би ви були вигнані на край неба, я звідтїль зберу вас, і приведу вас на місце, що вибрав собі, щоб імя моє там пробувало.
10 Та ж вони слуги твої й народ твій, що ти визволив силою твоєю великою і рукою твоєю могучою.
11 Прошу ж тебе, Господи! нехай буде ухо твоє вважливе на молитву слуги твого й на молитву слуг твоїх, що хотять шанувати імення твоє. І доп боможи слузї твойму на сей час, та дай йому запобігти ласки в чоловіка сього, – бо я був чашником у царя.
Неємія 2
1 В місяцї Нисанї, на двайцятім року царя Артаксеркса, стояло перед ним вино. І я взяв вино та подав цареві, і, здавалось, не був я смутний перед ним.
2 Але царь промовив до мене: Чого ти сумний на виду; ти не слабий, сього не видко, а певно смуток на серцї? Я злякався вельми,
3 І сказав цареві: Нехай живе царь по вік! Як же не має бути смутним лице моє, коли город, місце гробовищ батьків моїх, стоїть опустошене, й ворота його попалені огнем!
4 І сказав царь до мене: Чого ж ти бажаєш? Я помолився Богові небесному,
5 І сказав цареві: Коли царська ласка, й коли слуга твій запобіг ласки перед лицем твоїм, то пошли мене в Юдею, в місто, де гробовища батьків моїх, щоб я одбудував його.
6 І сказав менї царь і цариця, що седїла коло його: Як довго протягнеться твоя вандрівка, й коли вернешся? І сподобалось цареві послати мене; й я означив час.
7 І сказав я цареві: Коли царська ласка, то дав би менї листи до зарічних начальників краєвих, щоб давали менї пропуст, доки я не дійду до Юдеї,
8 Та й лист до Асафа, доглядника лїсів царських, щоб дав менї деревнї на ворота в твердинї, що при домі Божому, й на міські мури, та на дім, в котрому б менї жити. І дав менї царь, бо добродїйна рука Бога мого була надо мною.
9 І прийшов я до зарічних начальників краєвих і віддав їм письма царські. А царь послав був зо мною військових начальників із верховцями.
10 Коли перечув про се Санаваллат, Хороніт і Товія, слуга Амманицький, то їм стало дуже досадно, що прийшов чоловік піклуватись про добро синів Ізрайлевих.
11 І прийшов я в Ерусалим. І пробув там три днї,
12 І встав я вночі, і кілька чоловік зо мною, і нїкому не сказав, що поклав Бог мій менї на серце зробити для Ерусалиму; животини ж не було при менї нїякої, окрім тієї, що на їй я їхав.
13 І проїхав я вночі через Долинні ворота перед Драконовою криницею до воріт Гнояних, і оглядїв я розвалені мури Ерусалиму й його ворота, спалені огнем.
14 І приїхав я до воріт Криничаних і до царського водопроводу, але там не було місця, щоб пройти животинї, що була підо мною,
15 І я поїхав назад через потік вночі й оглядав мур, і, проїхавши знов через Долинні ворота, вернувся.
16 І не знали начальники, куди я ходив, та що я роблю: нї Юдеям, нї сьвященникам, нї суддям, нї старшинам, нї иншим робітникам я до того часу нїчого не казав.
17 Опісля же сказав я їм: Ви бачите нужду, в якій ми знаходимось: Ерусалим спустошений, й ворота його спалені огнем; ходїм, побудуймо мури Ерусалимські й не будьмо довше в пониженнї.
18 І я оповідав їм про добродїйну для мене руку Бога мого, а так само й слова царя, що він говорив менї. І сказали вони: будемо будувати, – і скріпили руки свої на добре дїло.
19 Почувши про се, Санаваллат, Хороніт та Товія, слуга Амманицький, та Гешем, Араб, сьміялись із нас і говорили з погордою: Що се за дїло, що ви робите? Чи не задумуєте ви часом збунтуватись проти царя?
20 Я дав їм одповідь і сказав їм: Бог небесний, Він нам допоможе, а ми, слуги його, розпочнемо будувати; вам же нема частки, нї права нї згадки про вас у Ерусалимі.
Неємія 3
1 І встав Елїяшив первосьвященник, і брати його сьвященники, і збудували Овечі ворота; вони посьвятили їх і вставили двері їх, і посьвятили їх від башти Меа до башти Хананела.
2 А побіч його будували Ерихонцї, а коло їх будував Закхур Імрієнко.
3 Ворота же Рибні будували ті, що родом з Сенаї; вони вкрили їх і вставили двері їх, замки їх і засуви їх.
4 Коло їх лагодив мур Меремот, син Уріїн, сина Гакозового; коло сього лагодив Мешуллам, син Берехіїн, сина Мешизабелового, а коло їх лагодив Садок Бааненко;
5 Коло сих лагодили Текойцї; одначе значнїйші зпоміж їх не нахилили своєї шиї попрацювати задля Господа свого.
6 Старі ворота лагодили Йояда, син Пасеахів, і Мешуллам, син Бесодії: вони вкрили їх і вставили двері їх і замки їх, і засуви їх.
7 Коло їх лагодив Мелатїя Габаонїй, і Ядон із Меронота, з осадниками Габаону й Мицфи, залежними від зарічних краєвих начальників.
8 Коло їх лагодив Уззиїл, син Харгаіїн, золотарь, а коло його лагодив Хананїя, син Гараккахимів. І поновили Ерусалим аж до муру широкої улицї.
9 Коло їх лагодив Рефаїя, син Хурів, старшина над половиною дїльницї Ерусалимської.
10 Коло їх і проти свого дому лагодив Едаїя, син Харумафів, а коло його лагодив Хаттуш, син Хашавнїїн.
11 У другій частї лагодив Малхія, син Харимів, та Хашшув, син Пахат-Моаба, вони ж поправляли і башту Пічану.
12 Коло їх лагодив Шаллум, син Голлохешів, старшина над половиною дїльницї Ерусалимської, він і дочки його.
13 Ворота Долинні будував Ханун та осадники Заноаха: вони збудували їх і вставили браму в їх, замки їх і засуви їх, а до того лагодили вони ще тисячу локот муру до Гнояних воріт.
14 А ворота Гнояні лагодив Малхія, син Рехавів, старшина повіту Беткаремського: він збудував їх і вставив в їх браму, замки їх і засуви їх.
15 Ворота Криничані лагодив Шаллум, син Колхозеїн, старшина повіту Мицфи: він збудував їх і вкрив їх, і вставив двері їх, замки їх і засуви їх, – він же лагодив і мур коло ставка Селаха, проти царського садка й до сходів, що вели вниз із міста Давидового.
16 За ним лагодив Неємія, син Азбуків, старшина над половиною повіту Бетзурського, до Гробовищ Давидових і до викопаного ставка, й до дому лицарів.
17 За ним лагодили левіти: Рехум, син Банїїн; коло його лагодив Хашавія, старшина половини повіту Кеїлського, за свій повіт.
18 За ним лагодили брати їх: Баввай, син Хенададів, старшина половини повіту Кеїлського.
19 А коло його лагодив Езер, син Ісусів, старшина над Мицфою, в другій дїльницї, проти ввіходу до зброївнї на розї.
20 За ним лагодив дуже пильно Барух, син Забвая, на другій дїльницї, від угла до дверей дому Елїяшива, первосьвященника.
21 За ним лагодив Меремот, син Уріїн, сина Гакозового, на другій дїльницї, від дверей дому Елїяшивого до кінця дому Елїяшивого.
22 За ним лагодили сьвященники з околиць.
23 За ними лагодив Бенямин та Хашшув проти свого дому, а за ним лагодив Азарія, син Маасеїн, сина Ананїїного, коло свого дому.
24 За ним лагодив Биннуй, син Хенададів, на другій дїльницї, від дому Азаріїного до угла й закруту.
25 За ним Фалал, син Узаїн, проти угла й башти, що виступає від висшої палати царської коло двора темничного. За ним Федаїя, син Парошів.
26 А нетинеї, що жили в Офелї, робили проти Водяних воріт на схід і до виступаючої башти.
27 За ними робили Текойцї, на другій дїльницї, від місця проти великої виступаючої башти до муру Офела.
28 Дальш від воріт Кінських лагодили сьвященники, кожний проти свого дому.
29 За ним лагодив Садок, син Іммерів, проти свого дому, а за ним робив Шемая, син Шеханїїн, вартовий коло східнїх воріт.
30 За ним лагодив Хананїя, син Шелеміїн, та Ханун, шестий син Залафа, на другій дїльницї. За сим лагодив Мешуллам, син Берехіїн, проти своєї кімнати.
31 За ним лагодив Малхія, син Гацорофіїн, аж по дім нетинеїв і крамарів, проти воріт Гаммифкад, і до будинку на углї.
32 А між наріжним будинком до Овечих воріт лагодили золотарі та крамарі.
Неємія 4
1 Як почув Санаваллат, що ми будуємо мур, розсердився і лютився дуже та глузував з Юдеїв,
2 І говорив при своїх братах та при Самарийських військових людях, і казав: Що роблять оцї нужденні Юдеї? невже ж їм се дозволять? невже ж вони приносити муть жертви? невже ж вони коли доведуть се до кінця? невже ж вони зроблять живим каміннє, що стало купами пороху, та ще до того й спалене?
3 А Товія Аммонїй, що стояв коло його, відказав: Нехай собі будують; прийде лисиця й повалить їх камяний мур.
4 Почуй, Боже наш, як із нас глузують, і поверни їх глум на їх голову і віддай їх на глум в землї полону,
5 І не покрий беззаконностї їх, і нехай не зникне гріх їх перед лицем твоїм, за те, що вони засмутили будуючих!
6 Ми одначе будували мур, і виведений був увесь мур до половини; та й у народу не остигала щирість до роботи.
7 Як почув Санаваллат і Товія, і Араби, й Аммонїї, й Азотїї, що мури Ерусалимські відновляються та що виломи зачиняються, то взяла їх досада.
8 І змовились усї пійти разом війною на Ерусалим і збурити його.
9 А ми молились Богові нашому, й ставили проти їх сторожу день і ніч задля оборони.
10 Та Юдеї сказали: Послабшала сила у двигарів, а піску (й вапна) багато; ми не промагаємо будувати муру.
11 А вороги наші говорили: Й не знати муть і не вглядять, як ми впадемо серед їх і повбиваємо їх та й спинимо роботу.
12 Коли ж приходили Юдеї, що жили побіч їх, і казали нам разів з десять із усїх боків, що вони нападуть на нас,
13 Тодї поставив я на низинах коло міста, та за муром на сухих місцях людей по родинах із мечами, з списами їх і з сагайдаками їх.
14 І обдивився я й став, і промовив до старшин та значнїйших і до прочого народу: Не лякайтесь їх; памятайте на Господа великого й страшного й бийтесь за братів своїх, за синів своїх і за дочок своїх, за жінок своїх і за хати свої.
15 Як же зачули наші вороги, що ми знаємо про їх намір, тодї обернув Бог в нїщо раду їх, і ми всї повертались до муру, кожний до своєї роботи.
16 Од того дня половина молодих людей в мене робила роботу, а половина їх держала списи, щити, сагайдаки та панцирі, а старшини стояли позад усього дому Юдиного.
17 Ті, що будували мур і носили тягарі, що на їх накладали, робили однією рукою роботу, а в другій держали спис.
18 Кожний, хто будував, мав свій меч привязаний коло свого стану, й так вони будували. Коло мене стояв трубач.
19 І сказав я до значнїйших і старшин, та до иншого народу: Робота велика й розлягла, і ми розсїяні по мурі далеко один від одного;
20 То ж, звідкіль почуєте ви гук труби, в те місце збірайтесь ід нам; Бог наш воювати ме за нас.
21 Оттак робили ми роботу; й половина держали списи від сходу ранньої зорі доки не з'являлись зірки.
22 Окрім сього, в той самий час сказав я народові, щоб усї ночували в Ерусалимі з своїми наймитами, – й будуть вони в нас одні вночі на вартї, а другі вдень на роботї.
23 І нї я, нї брати мої, нї слуги мої, нї сторожі коло мене не скидали з себе своєї одежі; в кожного був під рукою меч і вода.
Неємія 5
1 Аж ось піднялось велике наріканнє в народї і в жінок його на братів своїх Юдеїв:
2 Були такі, що говорили: Нас, синів наших і дочок наших багацько; і ми бажали б доставати хлїба й харчуватись, щоб жити.
3 Були й такі, що казали: Свої поля й виноградники свої, й свої хати ми даємо в заставу, щоб дістати хлїба в голодї.
4 Були й такі, що казали: Ми позичаємо срібло на податки цареві, й даємо в заставу поля наші та виноградники наші;
5 У нас такі ж тїла, як тїла в братів наших, а сини наші такі ж, як і їх сини, та от ми мусимо давати синів наших і дочок наших у найми, а декотрі з дочок наших уже в неволї. Нема нїяких засобів в руках наших на викуп; і поля наші та виноградники наші у других.
6 Як почув я їх нарікання і такі слова, то я розгнївався дуже.
7 Серце моє збурилось, і я почав остро докоряти старшинам та значним і сказав їм: Ви берете з братів своїх лихву? І скликав я проти їх великі збори,
8 Та й сказав їм: Ми викуповували братів своїх, Юдеїв, проданих поганам, скільки в нас було сили, а ви продаєте братів своїх, і вони продаються нам? Вони мовчали й не знаходили, що б відповісти.
9 І сказав я: Не гаразд ви робите. Чи ж не в страху перед Богом нашим повинні ви ходити, щоб уйти глуму від народів, ворогів наших?
10 Та й я, й брати мої, й служащі при менї давали їм в позичку срібло й хлїб, але даруймо їм довг сей?
11 Вернїть же їм таки тепер поля їх, виноградні та маслинні садки їх, і хати їх, і лихву з грошей і хлїба, з вина й оливи, на яку ви позичали їм.
12 І сказали вони: Вернемо й не вимагати мемо в їх; зробимо так, як ти кажеш. І покликав я сьвященників, і звелїв їм заприсягтись, що й вони так зроблять.