Текст книги "Біблія /Библия"
Автор книги: Іван Нечуй-Левицький
Соавторы: Пантелеймон Кулиш,Иван Пулюй
сообщить о нарушении
Текущая страница: 87 (всего у книги 117 страниц)
2 Глибоко загрязли ви в розпустї, та я провчу всїх їх.
3 Знаю я Ефраїма, та й Ізраїль не втаєний від мене; ти бо, Ефраїме, блудуєш, а Ізраїль опоганив себе.
4 Ледарство їх не дає їм до Бога вернутись, бо потяг до блудництва в серцї в них, про Господа Бога, – не хотять знати.
5 Та гординя Ізраїля буде в їх таки очах впокорена; і Ефраїм і Ізраїль упадуть задля безбожностї своєї, а з ними впаде і Юда.
6 Прийдуть вони з вівцями своїми й назимками (жертовними) шукати Господа, та його не знайдуть; він ухилився від них.
7 Господеві вони віру зломали, тим що чужих (йому) дїтей наплодили; тепер же кожний новий місяць буде їх (карами) пожерати разом із їх майном.
8 Затрубіте рогом у Гиві, трубою у Рамі, дайте гасло в Бет-Авенї: позад тебе (ворог), Бенямине!
9 Ефраїм стане пусткою в день кари; поколїнням Ізрайлевим се – я сповістив!
10 Юдина старшина похожа на тих, що пересувають межі; вилию на них гнїв мій, як воду.
11 Потопчуть Ефраїма, побитого судом; він бо вподобав ходити за марнотами.
12 Як міль поточу Ефраїма, буду червом Юдиному дому.
13 І почує Ефраїм свою неміч, Юда – біль своєї рани, і пійде Ефраїм до Ассура, пошле до царя Ярева, та він не зможе вилїчити вас, не загоїть рану.
14 Я бо, як лев, на Ефраїма, як левчук на дом Юдин; пірву, понесу й пійду, – нїхто не врятує.
15 Пійду, вернусь на моє місце, аж доки вони не признаються до своєї провини й не стануть лиця мого шукати.
Осiя 6
1 В злиднях своїх будуть вони з досьвітку шукати мене й говорити: Ой вернїмось до Господа, він бо вдарив, та він і загоїть, він поранив, і сам рани перевяже.
2 У два днї нас оживить, третього дня – на ноги поставить, і жити будемо перед лицем у нього.
3 Ми спізнаємо його; будемо намагатись (що-раз лучше) пізнавати Господа; він же явиться ранньою зорею, і прийде до нас, мов той пізний дощ, що скроплює землю.
4 Та що ж я вчиню тобі, Ефраїме? що вчиню тобі, Юдо? Та ж чеснота ваша, мов та мрака порання, мов роса, що скоро зникає!
5 Тим то я побивав їх через пророків, картав їх словами з уст моїх, і мій суд виднїв, наче сьвітло.
6 Я бо милостї хочу, не жертви, а знаннє Бога любійше менї над всепалення.
7 А вони, так само, як Адам, поламали вмову зо мною і зрадили мене.
8 Галаад – стався містом безбожників, обризьканим кровю.
9 Як в степу розбишаки чигають на людей, так ватага сьвященників вбиває подорожних і творить гидоти.
10 Ув Ізраїля я виджу страшні речі, там блудництво в Ефраїма, тут опоганивсь Ізраїль.
11 І тобі, Юдо, назначене жниво, як я одкличу полонь народу мого.
Осiя 7
1 Коли я почав лїчити-оздоровляти Ізраїля, виявилась неправедність Ефраїмова й лиходїйство Самариї; і ось, влазить злодїй, а розбишака рабує по улицях.
2 Вони й не здогадуються в серцях своїх, що я про їх ледарство знаю; і так тепер намножились і обгорнули їх ледарства їх, а всї вони перед лицем у мене.
3 Лиходїйством своїм звеселяють вони царя, оманами своїми – князїв.
4 Всї вони палають перелюбством, як піч, розпалена пекарем, що не підкладує дров, як замісить тїсто й воно вкисне.
5 День царський у нас! князї розгорячились до впаду вином, а царь простягає руку свою до висьмівників.
6 Зрада запалює їх серце, як піч; пекарь їх спить всю ніч, а вранцї горить вона палаючим огнем.
7 Всї вони, мов ті розпалені печі, палають; та й своїх суддїв глитають; падає царь за царем, не озвавшись до мене.
8 Ефраїм перемішався з народами чужими; Ефраїм, мов паляниця, не обертана (на жару), спалився.
9 Поїдають його силу чужоземцї, а йому про те й байдуже, вже посивіло й волоссє, він же й не бачить.
10 Гордощі Ізраїля понизені в їх таки очах, а таки вони не обернулись до Господа, Бога свого й не шукали його.
11 Ефраїм – немов той голуб безглуздий; кличе Египтян, ійде в Ассирию.
12 Та коли вони туди пійдуть, закину я на них сїть мою; мов те птаство піднебесне, я їх половлю-повалю, та й скараю, як се чула їх громада.
13 Горе їм, що вони відхилились зпід руки моєї; загибок їм, що так зрадливо відцурались від мене! Я рятував їх, вони ж неправду говорили проти мене.
14 Не обертались усїм серцем своїм до мене, коли голосили на постелях своїх; горнуться до хлїба й вина, а від мене далеко відходять.
15 Я навчав їх, скріпляв у них руки, а вони придумували ворохобню проти мене.
16 Вони обертались, та не до Всевишнього, поробились – як той лук несправний; поляжуть від меча князї їх за язик свій гордий; се буде насьміхом над ними в землї Египецькій.
Осiя 8
1 Приложи трубу до уст твоїх! Як орел (налетять) на дом Господень за те, що вони поломали вмову зо мною, і переступили закон мій!
2 Покликати муть до мене: Боже мій! ми ж тебе знаємо, ми – Ізраїль!
3 Нї! відкинув Ізраїль добро, то ж ворог буде вганяти за ним.
4 Ви без мене поставляли царів над собою; обирали собі князїв, мене не питавши; а з срібла свого та з золота свого собі боввани робили: ось, ізза чого погибель!
5 Покинув тебе, Самариє, телець твій! запалав гнїв мій на них; доки ж не зможуть вони очиститись?
6 Бо й той (ідол) – дїло Ізраїля. Ремесник уробив його, як же йому бути Богом? в куски розпадеться бик Самарийський!
7 Сїяли вони вітра, так жати муть бурю: колоса на стеблї в нього не буде, не дасть муки зерно, а хоч би й дало, то чужі з'їдять,
8 З'їдять і самого Ізраїля; і будуть вони у чужоземцїв за пусту посудину.
9 Вони пійшли до Ассура, мов той дикий осел, що пустопаш блукає: Ефраїм купував прихильність подарунками.
10 Та хоч вони й посилали чужинцям данини, то, наколи я зберу їх докупи, почнуть вони впадати під тягарем царя над князями.
11 Много жертівників про гріх Ефраїм спорудив, та й на (кару за) гріх йому ті жертівники вийшли.
12 Важні я йому написав закони, та вони, мов чужі, в нього поробились.
13 Вони приносять в жертву менї мясо, щоб самі його їли; Господеві вони невгодні; безбожність їх нїколи в нього з думки не сходить, і він буде їх однако за гріхи карати: вернуться вони в Египет (у неволю).
14 Творця свого забув Ізраїль та построїв собі божницї, та й Юда побудував міста утверджені; та я пошлю огонь на міста його, – він пожере палати його.
Осiя 9
1 Ой не радуйсь, Ізраїлю, й не веселися, як инші народи, бо ти блудуєш, покинувши Бога твого: як блудниця, любиш гостинцї з якого б то й не було току.
2 Гумно й тискарня не буде харчувати їх, і виногради обманять їх.
3 Не будуть вони жити в землї Господнїй: Ефраїм вернеться в Египет, і в Ассириї їсти муть нечисте.
4 І не будуть додавати вина в жертву Господеві, не вподобні будуть йому жертви їх; будуть вони їм, мов хлїб похоронний; всякий, хто буде його їсти, опоганиться, бо сей хлїб їх буде хиба їм на пожиток, а в дом Господень він не ввійде.
5 Що ж будете чинити в день сьвяточний, або в день празнику Господнього?
6 Ось бо, вони через опустошеннє повтїкають; та Египет збере їх із сьвіта, Мемфис поховає; дорогі будівлї їх забере під себе кропива, колюча тернина буде в шатрах їх.
7 Прийдуть днї навідання. Нехай же тодї дознаєсь Ізраїль, що дурний був його віщун, безумний, що видавав себе за вдохновеного; бо безлїч беззаконностей твоїх, і велика злоба (проти Бога).
8 Ефраїм – (се мала бути) сторожа при Бозї мойму, (а в нього кожний) пророк – се сїлця птахолова на кожнїй стежцї його; се западня в зборищі бога його.
9 Глибоко впали вони, розопсотились, як за часів Гиви; ой він пригадає їм безбожність їх, скарає за гріхи їх!
10 Як винну грону, знайдену в пустинї, підняв я Ізраїля; як перший раннїй овощ на смоковницї вибрав я отцїв ваших, а вони обернулись до Вааль-Пеора й віддали себе гидотї, та стались і самі такими гидкими, як ті, що їх полюбили.
11 У Ефраїміїв улетить, мов птиця, їх слава; нї народин, нї вагітностї, нї зачаття не буде.
12 Ба коли б і зростили синів своїх, я їх одійму в них; горе бо їм, коли я їх опущу!
13 Ефраїм, як самий я бачив, до Тиру подібний, а насаджений на прегарному місцї; але Ефраїм виводити ме синів своїх на побій.
14 Дай їм, Господи, – що ж ти даси їм? Дай утробу їм, що не роджає, й соски сухі-немолочні.
15 Усе зло їх постало в Галгалї: Там почав я ненавидїти їх за їх беззаконства; прожену їх із землї моєї, не буду вже більше любити; вся старшина їх – зрадники.
16 Ефраїм побитий; коріннє в нього посохло; не буде у нього плоду, а коли б і родили синів, то я подам дорогий плід їх утроби смертї на поталу.
17 Відопхне їх від себе Бог мій, за те, що були йому неслухняні, – блукати муть проміж народами.
Осiя 10
1 Ізраїль – повнолозий виноград, багатий у плоди; та чим більш у нього плодів, тим і жертівників більше; чим лучша земля у нього, тим гарнїйше прибирають бовванів своїх.
2 Роздїлилось у них серце, за те й жде їх кара; він повалить їх жертівники, потре їх божища.
3 Вони будуть тодї казати: Нема в нас царя, тим що ми Бога не боялись; та й царь – що він нам поміг би?
4 Говорять вони пусті бесїди, криво присягають і чинять умови; за те прийде суд на них, мов отруйне зїллє на загонах в полї.
5 Задля телця Бет-Авена затремтять Самарийські осадники; заплаче по ньому нарід його, та й сьвященники його, що ним так радїли, заплачуть по славі його, бо вона відійде від його.
6 Ба й самого його віднесуть ув Ассирию – в гостинець цареві-защитникові; постидається Ефраїм і осоромиться Ізраїль надїєю своєю.
7 Зникне в Самариї царь, нїби та піна на водї.
8 І попустошені будуть, висоти Авена – той гріх Ізраїля; поростуть бодяки да тернина на їх жертівниках, і скажуть вони горам: Впадїте на нас! а горбам: Покрийте нас!
9 Ще гірше, як у часах Гиви грішив ти, Ізраїлю; там вони держались, і війна в Габаонї проти безбожників не була така страшна.
10 Їх же скараю по бажаннї гнїву мого: зберуться на них народи, й впаде на них кара за двоїстий проступок їх.
11 Ефраїм стане, як та усвоєна ялівка, що привикла молотити; й самий я наложу ярмо йому на товсту шию; на Ефраїмі їздити муть верхом, Юда буде за плугом ходити, Яков – волочити.
12 Нехай би ж сїяли праведність, щоб могли жати ласку; роз'орюйте в собі новину; бо вже час, шукати Господа, щоб, коли він навідається, полив вас справедливостю.
13 Досї ви порали безбожність, а жали беззаконство, й їсте хлїб омани; ти бо надїявся на твою путь та на многоту війська.
14 Оце ж настане метушня в народї твому, й усї твердинї твої порозпадаються, як Салман збурив був Бет-Арбель в день битви: матїр полягла з дїтьми.
15 Ось, до чого довів вас Бетель – за безмірну безбожність вашу!
Осiя 11
1 Мов досьвітня зоря, минеться царство Ізраїля! – Коли ж Ізраїль був ще малолїтком, я полюбив його, і з Египту покликав його – сина мого.
2 Та їх кликали, а вони одвертались від мене: приносили жертву Баалам і кадили перед ідолами.
3 Я самий вчив Ефраїма ходити, носив його на руках моїх, та вони на тім не розумілись, що я гоїв їх рани.
4 Поворозами людяними, поворозами любови, притягав я їх до себе; здоймив ярмо з шиї в них, запопадливо піддавав їм поживу.
5 Тепер він не вернеться в Египет, але Ассур царем його буде, за те, що не хотїли навернутись.
6 І впаде меч на міста їх, потре засови їх і пожере їх за їх задуми.
7 Народ мій здеревів у відпадї од мене, й хоч йому про високе говорять, він не підносить у гору свого духа.
8 Що менї чинити з тобою, Ефраїме? Як менї віддавати тебе на поталу, Ізраїлю? Чи зроблю з тобою те, що з Адамою, чи вчиню тобі те саме, що Севоїмові? Обернулось бо в менї серце моє, зворушився жаль мій.
9 Не вчиню того, до чого палаючий гнїв мене пориває, не викореню Ефраїма, бо я Бог, а не людина; я бо посеред тебе, я – сьвятий; я не вломлюся ворогом у місто.
10 (колись) Пійдуть усї слїдом за Господом. Як лев, видасть він із себе голос; дасть голос свій почути, – й ворохнуться дїти з заходу.
11 Прилинуть із Египту, як птаство, як голуби з краю Ассирийського, й поселю їх у домівках їх, говорить Господь.
12 (та поки що) Обгорнув мене Ефраїм ложею, дім Ізраїля – зрадою; Юда держався ще найбільше Бога, й був вірним із сьвятими (слугами).
Осiя 12
1 Ефраїм їсть пустий вітер, вганяє за східним вітром; день поза день примножує лож, накликає грозу; він входить в умову з Ассуром, вивозить оливу в Египет.
2 Та й з Юдою в Господа суд, і навідаєсь він до Якова за його поступки; відплатить йому за всї дїла його.
3 Ще із материної утроби з'упиняв він свого брата, а, дорісши в мужа, він боровся з Богом;
4 Боровся з ангелом, – і переміг; плакав і прохав у нього; Бог ізнайшов нас у Бетелї й говорив там із нами.
5 А Господь є Богом сил небесних, імя його – Віковічний.
6 Тим же то й ти обернися до Бога твого; пильнуй милосердя і суду, й вповай все на Бога твого.
7 Кананїй – у нього невірна вага в руцї, він любить кривдити.
8 Ефраїм мовляє: От, я таки забагатїв! придбав собі добра, та й у всїх моїх забігах не знайдесь незаконностї, що була б гріхом.
9 Та я, Господь, Бог твій від самої землї Египецької, я тебе знов оселю в кучах, як у днї сьвяток.
10 Я говорив до пророків, я багато являв видив, і через пророків промовляв у приповістях.
11 Коли Галаад зробився Авеном (бовваном), то на марно заколювали в Галгалах биків на жертву, бо їх жертівники повалено, вони стоять, мов купи каміння на межах поля.
12 Втїк же Яков у землю Сирийську, і служив Ізраїль за жінку, та й знов за жінку пас вівцї.
13 Через пророка визволив Господь Ізраїля з Египту, і через пророка він піклувався ним.
14 Тяжко гнївив Ефраїм, за те ж і полишить Господь кроваву його провину на ньому, й поверне ганьбу його на нього.
Осiя 13
1 Як говорить, було, Ефраїм, то всї тремтїли. Він був поважний ув Ізраїлї; та він провинив через Баала – та й погиб.
2 А тепер чинять вони ще нові провини: поробили собі з свого срібла виливані боввани по свому розуму – все ремісницька робота, – та й навчають людей, що приносять жертву: Цїлуйте биків!
3 За те ж вони позникають, наче мрака вранцї, наче роса, скоро улїтаюча, як полова, що її вітер з току розвіває, та як дим із комена.
4 Нї! я – Господь, Бог твій з часів землї Египецької, і нїяк тобі знати иншого Бога окрім мене, й нема Спасителя окрім мене.
5 Я ж признав тебе за свого в пустинї, у тій землї спраги.
6 Маючи поживу, вони їли до ситу; а коли засичувались, підіймалось у гоp hу їх серце, й забували про мене.
7 За те ж станусь я їм левом – левчуком, що чатує при дорозї.
8 Нападати буду їх, як ведмедиця, що забрано їй дїти, – як левиця, роздирати й виїдати місце, де серце їх бється; дикі зьвірі будуть їх розторгувати.
9 Ти самий, Ізраїлю, погубив себе, бо тілько в менї – опора твоя.
10 А де ж царь твій? Нехай би тепер рятував тебе по всїх містах твоїх! Де ж суддї твої, що про них ти мовляв: Дай нам царя і старшину?
11 Я ж дав тобі царя у гнїву мому, та й – одняв у досадї моїй.
12 О, Ефраїмове беззаконство звязане в узол, сховано його гріх, не забудесь!
13 Прийдуть на нього муки породїлї; він – нерозумний син, инакше не ждав би, аж прийдеться родити дїтей.
14 Та я вибавлю їх із потали пекла, відкуплю їх від смертї. Де жало твоє, смерте? а ти, пекло, де твоя побіда? жалю зза сього у мене не буде.
15 Хоч Ефраїм між братами й плодющий, та з востоку підійметься буря, підійметься буря Господня з пустинї, – і висхне джерело його, й зсякне виплив його; вона опустошить скарбівню всього посуду дорогого.
Осiя 14
1 Спустошена буде Самария, за те, що проти Бога свого встала: од меча поляжуть вони, малеча їх буде порозбивана а ваговиті їх молодицї, порозтинані, погинуть.
2 Вернися же, Ізраїлю, до Господа, Бога твого, бо ти впав через безбожність твою.
3 Возьміть із собою (щирі) слова, приступіть до Господа й говоріть до його: Відійми всяке беззаконство й приверни благость, а ми приносити мемо жертву уст наших.
4 Ассур не буде вже надїєю рятунку нашого; не будемо (вповаючи) всїдати на конї, та й виробам рук наш
5 О, я вилїчу-прощу їх зраду, полюблю їх по моїй ласкавостї, бо гнїв мій одвернеться від них.
6 Буду Ізраїлеві росою; він зацьвіте, мов лилія, та запустить коріннє, мов на Ливанї.
7 Пагонцї в нього забуяють, прикраситься, наче оливина, а пахощі від нього – як од Ливану.
8 І будуть знов вертатись, хто раз сидїв під тїнню в нього; забагатїють хлїбом; зацьвітуть, наче лоза виноградня, і будуть славитись, як вино Ливанське.
9 Яке менї ще дїло до ідолів, скаже Ефраїм. Я ж вислухаю його й зглянуся на його; я буду йому зеленїючим кипарисом, од мене будеш мати плоди.
10 Хто такий мудрий, щоб се зрозуміти? Хто має розум, щоб се все збагнути? бо праві дороги Господнї, й праведні ходять ними, а беззаконники впадуть на них.
Йоiл 1
1 Слово Господнє до Йоіла Ватуіленка.
2 Чуйте се, люде старезні, та й ви осадники сієї землї. Чи бувало коли таке за вас або за днїв батьків ваших?
3 Перекажіте се дїтям вашим; а дїти ваші нехай перекажуть своїм дїтям, а сих дїти – дальшому родові:
4 Що полишила гусїниця, їла сарана; що полишила сарана, точили черви, що ж од червів зоставалось, жуки те доїли.
5 Прокиньтесь, пяницї, й плачте-голосїте, ви всї, що любите вино попивати, затужіть по виноградньому сокові, бо його однято од уст у вас!
6 Бо наступив на мою землю народ дужий, що його й не злїчиш. Зуби в його – левині, челюстї в його, як у левицї.
7 Мій виноградник він спустошив, фиґовину обломив, облупив її з кори й відкинув, – тільки галузки її білїють.
8 О! голоси, як молодиця, приперезана веретищем, по мужові молодощів своїх!
9 Перестали приноси хлїбні та ливні жертви в дому Господньому; плачуть сьвященники, служителї Господнї.
10 Поле облогом лежить, землиця сумує; витоптано збіжжє, сок виноградний висох та й оливина повяла.
11 Румянїтесь із заводу, ви, хлїбороби; ридайте, виноградарі; плачте по пшеницї й ячменї – пропали жнива в полї.
12 Зсохла лоза виноградня, фиґовина повяла; гранатнє дерево, пальма та яблонь – всї дерева в полї повсихали; тим то й в синів людських всї радощі зникли.
13 Попідперізуйтеся веретищами й плачте, сьвященники! ридайте, слуги олтаря! ійдїть, в волосяницях ночуйте, слуги Бога мого! не стало нї хлїба, нї ливних жертов в дому Бога вашого.
14 Визначіте піст, оповістїть сходини громадські, скличте старшину й усїх осадників землї в дом Господа, Бога вашого, й благайте Господа.
15 О, що за день! а близько він, сей день Господень; мов хуртовина, прийде він од Всемогучого, й усе спустошить.
16 Чи ж не зникає вже перед нашими очима пожива з дому Бога нашого, а з нею радощі й веселощі?
17 Зерно зітлїло під скибами своїми, спорожнїли засїки, повалено стодоли, бо не стало збіжжя.
18 О, як реве скотина, сумує стадо худоби, що нема їм паші, та й отари валяться з ніг.
19 До тебе, Господи, кличу: ось огонь попалив травні пасовища по степу, поломє посмалило всї дерева в полї.
20 Ба вже й зьвіррє полеве покликає до тебе, бо повисихали води в потоках, а огонь випалив у степу всю зелень.
Йоiл 2
1 За heiрубіте трубою в Сионї; вдаряйте на трівогу на сьвятій горі моїй; нехай стрепенеться все, що живе на землї, бо надходить день Господень, він уже близько -
2 Той день темний та мрячний, день хмарний і смутний; мов уранцї зоря, розкидається нарід скрізь по горах; безлїч його, нарід сильний, якого не бувало з давних віків, та й не буде через довгі роди.
3 Поперед його – огонь пожераючий, а позад його – поломє палаюче; поперед його земля, мов би сад Едемський, а позад його – пустиня порожня, і нїкому не буде рятунку від його.
4 З виду вони – мов ті конї дужі, а скачуть, як їздецї (на конях);
5 Скачуть по верхах гір із гуком, наче від возів, із тріскотом поломя огненного, як солому пожерає, – се нарід потужний, все до бою готовий.
6 Побачать його люде, й затремтять, – у всїх обличчя поблїднуть.
7 Бігом біжать вони, бо сильні, вилїзають на мури, бо се воіни хоробрі; кожний прямує своєю дорогою, з дороги не зверне.
8 Один одного не тисне, всякий пильнує путя свого, а впаде хто на списа, так і се не шкодить.
9 Ввихаються по містї, вилїзають на мури, на доми, вломлюються в вікна, мов ті розбишаки.
10 Перед ними, бачиться, здрігається земля, хитається небо, сонце й місяць померкають, а сьвітло зір гасне.
11 А Господь загрімить перед військом своїм гуком величнїм; бо се його – отта безлїч війська, се його волю виповняє оттой могучий; бо то великий і страшний день Господень, – хто видержить його?
12 Та тепер ще говорить Господь: Обернїтесь до мене всїм серцем в постї, в плачу й у жалї.
13 Роздирайте серця, ваші, а не одежу, й навернїтесь до Господа, Бога вашого, він бо благий і милосерден, довготерпеливий і вірно милуючий та й болїє над нещастєм.
14 Хто знає, чи він не пожалує вас, і не дасть своє благословеннє на хлїбові та ливні приноси Господеві, Богу вашому.
15 То ж затрубіте трубою на Сионї, визначіть піст, і оповістїть сьвяточні збори.
16 Зберіть народ, скличте збори, позбірайте старих, дїти й немовлят при грудях; нехай вийде жених із своєї сьвітлицї і молода з своєї комори.
17 Між двором і жертівником нехай заплачуть сьвященники, божі слуги, та й промовлять: Пожалься, Господи, люду твого, не подай наслїддя свого на поругу, щоб невірні з його не сьміялись. Чого б говорити невірним між собою: Де Бог їх?
18 А тодї пожалує Господь землю свою і пощадить свій нарід.
19 І відповість Господь та й скаже свому народові: Ось, я пошлю вам хлїб і вино й олїю, і будете споживати їх, та й не подам вас уже в наругу невірам;
20 А того, що прийде з півночі, я відверну од вас і прожену його в безводню пустиню; переднє крило його сягати ме в восточнє, а задне до західнього моря, і завонїє трупами його й пійде від них смород, за те, що стільки наробив лиха.
21 Не бійся ж, ти, земле; радуйся і веселися, бо Господь великий, він довершить теє.
22 Не лякайтесь, животини, бо пасовища в степах ізнов зазеленїють травою, дерева почнуть наново родити, фиґовина й виноградник покажуть ізнов свою силу.
23 Та й ви, чада Сионові, зрадїйте й втїшайтесь Господом, Богом вашим, бо він подасть вам дощу доволї, посилати ме дощ, – дощ раннїй і пізнїй, як і перед тим.
24 І сповняться гумна пашнею, а вино та олїя будуть переповнювати посуд під тискарнями.
25 І поповню вам усе за всї ті часи, коли в вас пожерала все сарана, черви, гусїнниця та жучки – те військо моє велике, що я насилав на вас.
26 І їсти мете до наситу, а споживаючи, будете славити імя Господа, Бога вашого, що так з вами предивно вчинив; і нарід мій сорому вже не дознає.
27 І зрозумієте, що я – посеред Ізраїля, та що я – Господь, Бог ваш, і нема другого, а тим і нарід мій сорому не дознає.
28 І станеться після сього, що на всякого з'іллю мого духа, й будуть сини ваші й дочки ваші пророкувати; старим людям у вас будуть сни од мене снитись, та й молодї в вас будуть видива бачити.
29 Ба й на раби й рабинї я того часу злию духа мого.
30 А опісля покажу знамення на небі й на землї: кров і огонь і стовпи диму.
31 Сонце обернеться в темряву, а місяць – у кров перед тим, нїм настане день Господень, великий і страшний.
32 І буде того часу: Кожен, хто призивати буде ймя Господнє, спасеться; бо тілько на Сионї і в Ерусалимі буде спасеннє, – як сказав Господь, – та в останках, що їх Господь покличе.
Йоiл 3
1 Ось бо, в ті днї, як я заверну полонь Юди й Ерусалиму, -
2 Позбіраю всї народи на Йосафатовій долинї, і заведу там над ними суд за мій люд, за моє наслїддє, за Ізраїля, що вони його між невір порозкидали, й мою землю між себе паювали.
3 Та й про мій нарід вони метали жереб, і міняли хлопя за блудницю, продавали дївчину за вино, щоб було що пити.
4 І що ж ви менї вчините, Тире й Сидоне, та й ви, всї примежні Филистії? Може ви схочете помститись на менї? схочете відплатити менї? Та ж менї легко, обернути таки зараз вашу відплату на голови ваші.
5 Ви бо забірали срібло моє та золото моє й що дорогого було в мене, та й заносили в божницї ваші,
6 Ба й синів Юдиних і осадників Ерусалимських продавали ви Грекам, щоб запроторити їх далеко від землї родинної.
7 Та ось, я підійму-перенесу їх із того місця, куди ви їх запродали, й оберну заплату вашу вам на голову.
8 Я пооддаю сини ваші й дочки ваші в руки синів Юдиних, а вони продавати муть їх Сабіям, народові далекому. – Ось, як сказав Господь.
9 Оповістїть се проміж народами, готуйтесь до війни, розбудїте завзяттє в хоробрих; нехай виступають, підіймуться всї борцї.
10 Покуйте мечі з лемішів ваших, із серпів поробіте списи; безсилок нехай скаже: я сильний.
11 Квапте, сходїться, всї народи сумежні, зберіться (проти Бога); ти же, Господи, веди туди борцїв твоїх!
12 Рушайте, народи, зійдїть на Йосафатову долину; бо там я засяду, судити всї народи звід'усюди!
13 Пускайте в рух серпи, бо жниво наспіло; ійдїте, спустїтесь униз, бо вже повна ягід тискарня, а посуд під нею аж переливається, – бо злоба їх велика.
14 Товпи, товпи в долинї відплатній! бо не алекий день Господень від долини суду!
15 Сонце й місяць померкнуть, та й зорі ясноту свою втеряють.
16 І загрімить Господь від Сиону, й дасть почути голос свій від Ерусалиму; – затремтить небо й земля; та свому народові буде Господь охороною, – обороною дїтям Ізраїля.
17 Тодї спізнаєте ясно, що я – Господь, Бог ваш, що витаю на Сионї, на сьвятій горі моїй; і буде Ерусалим сьвятим, та й не будуть уже чужоземцї переходити через його.
18 І буде того часу: Капати муть гори соком виноградним, а горби молоком потечуть, а всї русла Юдейські сповняться водою, з дому же Господнього пролиється джерело й засичувати ме долину Ситтим.
19 Египет стане тодї пустинею, та й Едом – нїмою пусткою, за те, що кривдили синів Юдиних, і неповинну в землї їх кров проливали.
20 А Юда жити ме вічно й Ерусалим – від роду в роди.
21 І змию-помщу кров їх, що досї не змив іще, й пробувати ме Господь на Сионї.
Амос 1
1 Слова Амосові, що був ізміж Текойських скотарів. Чув він їх в видиві про Ізраїля за Юдейського царя Озії та за Ізраїлського царя Еробоама Йоасенка, двома роками перед землетрусом.
2 І промовив: Загрімить Господь із Сиону й видасть голос свій з Ерусалиму, – й заплачуть луги в чабанів, і вигорять верховини Кармелські.
3 Так бо говорить Господь: За три й чотирі (за многі) проступки його я не пощаджу Дамаск, бо вони молотили Галаад залїзними возами молотільними.
4 Пошлю огонь на дом Азаїлів, і пожере він палати в Бенадада.
5 Сокрушу засови в Дамаску, вигублю осадників долини ідолської, та й держучого скиптро – із дому роскошів, а ввесь люд Арамійський пійде в полонь у Кирену, говорить Господь.
6 А знов так говорить Господь: За три й чотирі провини Гази я не пощаджу її, за те, що вони (вірних моїх) позаймали в неволю, щоб запродати їх Едомові.
7 Я пошлю огонь між мури в Газї, нехай пожере її палати.
8 Повигублюю й осадників Азота й держучого скиптро в Аскалонї, та й простягну мою руку проти Екрону, й вигине останок Филистіїв, говорить Господь Бог.
9 Так говорить Господь: Не прощу я й Тирові три й чотирі провини його, за те, що вони передали всїх полонян Едомові, не спогадавши на братню умову.
10 Я пошлю огонь у його мури, нехай пожере його будівлї.
11 І знов так говорить Господь: За три провини Едомові й за чотирі не пробачу йому, за те, що він переслїдував мечем свого брата, приглушив у собі братерство, безнастанно лютував у гнїві свому й переховував невгасиму ненависть.
12 Я пошлю огонь на Теман, нехай пожере в Босрі будівлї.
13 Так говорить Господь: За три провини синів Аммонових і за чотирі я не прощу їм, бо вони в Галаадї жінок вагітних розтинали, щоб поширити займища свої.
14 Я запалю огонь у мурах Равви, й пожере він будівлї її серед розпучного крику в день бою, з бурею в день хуртовини.
15 І пійде царь їх у неволю, а з ним і князї його, говорить Господь.
Амос 2
1 Так говорить Господь: За три провини Моабові й за чотирі я не прощу йому, він бо перепалив костї царя Едомського на вапяний попіл.
2 Я пошлю огонь на Моаба, й пожере будівлї Керіоту, й погибне Моаб серед розгрому й трубнього гуку.
3 Затрачу володаря зпосеред нього й умертвлю всїх князїв його разом із ним, говорить Господь.
4 Так говорить Господь: За три провини Юди й за чотирі я не прощу йому, бо вони відкинули закон Господень і не певнили постанов його, та дали звести себе з дороги ідолам, що за ними ще батьки їх ходили.
5 Я пошлю огонь на Юду, й пожере він палати в Ерусалимі.
6 Так говорить Господь: За три провини Ізраїля й за чотирі я не прощу йому, вони бо продають праведного за гроші, а вбогого ба й за пару сандалів.
7 Залюбки вони голови вбогих у земний порох прихиляють, а поступки тихих перекручують; і батько й син до одної нетрібки ходять, щоб знеславляти сьвяте ймя моє.
8 Ув одежі, в застав взятій, лежать на вколїшках при всїх жертівниках, а вино від винуватцїв пють у домах богів своїх.
9 А я вигубив перед очима в них Амморея, високого, мов той кедр високий, а як дуб, сильного; затратив від вершка до кореня внизу.
10 Вас же я вивів із землї Египецької, та водив вас сорок років по пустинї, щоб ви посїли землю Аморійську.
11 Із синів ваших вибирав я пророків, а з молодиків ваших – назореїв; – чи ж не так, ти, Ізраїлю? говорить Господь.
12 А ви назореїв вином поїли, а пророкам наказували, кажучи: Не пророкуйте!
13 Тим то я придавлю вас, як давить віз, накладений снопами;
14 І в моторного не буде снаги втїкати, й силач ізнеможе на силї своїй, та й хоробрий не врятує життя свого.
15 Нї лучник не встоїть із луком, нї швидкий в ногах не втече, та й їздець на конї не спасе життя свого.
16 Ба й наймужнїйший зміж відважних утїкати буде того часу без оружжя, як нагий, говорить Господь.
Амос 3
1 Вислухайте слова, що Господь вирік проти вас, ви, сини Ізрайлеві, проти всього роду, що я вивів із Египту, й каже:
2 Вас одних зміж усїх народів на землї признав я за своїх, тим то й пошукувати буду на вас всї провини ваші.
3 Хиба пійдуть двоє укупі, як не згодились на се?
4 Чи рикати ме лев у гаю, не почувши ловитви? Чи з свого лїгва левчук озоветься, покіль не піймає?
5 Чи попадеться пташка в сїло на землї, як не наставлено сїла на неї? Чи підіймуть із землї сїло, як нїщо не піймалось?
6 Чи затрубить труба в містї, й люде не злякаються? Чи ж складеться в містї лихЁво без Божої волї?
7 Тим же то, що нї чинить Господь, відкриває він свою тайну слугам своїм, пророкам.
8 Лев став рикати, й хто не злякається? Господь Бог заговорив, як же пророкам не пророкувати?
9 Покликнїте ж голосно з домів ув Азотї й з домів у землї Египецькій і скажіть: Зійдїтесь на гори Самарийські, та й побачте безглуздє й притїснених посеред неї.
10 Там не знають справедливостї, говорить Господь: насилуваннєм і рабунком громадять скарби в свої палати.
11 Тим то так говорить Господь Бог: От, ворог навкруг всієї землї! він повалить всю потугу твою, ограбить палати твої.
12 Так говорить Господь: Як пастух із пельки в лева вирве часом ноги або кусень уха, – от стільки хиба врятується з синів Ізрайлевих, що в Самариї спочивають собі в кутку постелї та в Дамасцї на ліжку.
