Текст книги "Біблія /Библия"

Автор книги: Іван Нечуй-Левицький

Соавторы: Пантелеймон Кулиш,Иван Пулюй
сообщить о нарушении

Текущая страница: 59 (всего у книги 117 страниц)

2 Господь споглянув з неба на дїтей людських, щоб побачити, чи є розумний, що шукає Бога.

3 Всї одвернулись, всї разом зледащіли; нема там, хто добро творив би, нема нї одного.

4 Не вже ж не прийдуть до розуму всї, що роблять беззаконнє, що заїдають народ мій, наче б вони хлїб їли? Господа вони не призивають.

5 Тодї злякались вони, хоч страху не було; Бог бо розсипле костї того, хто став облогом проти тебе. Ти осоромив їх. Бог бо відкинув їх.

6 Ой, коли б прийшло спасеннє Ізраїлеві із Сиона! Коли Господь поверне народ свій з неволї, возрадується Яков і возвеселиться Ізраїль.

Псалтир 54

1 Проводиреві хора: при струнах; наука Давида, коли прийшли Зифеї і сказали Саулові: Чи Давид не сховався між нами? Б оже, імям твоїм спаси мене, і силою твоєю допоможи правдї моїй.

2 Боже, почуй молитву мою, вислухай слова уст моїх!

3 Бо чужі піднялись на мене, і розбишаки чигають на життє моє; не мають вони в серцї Бога.

4 Ось, Бог мій помічник; Господь між тими, що піддержують життє моє. Він відверне лихо на ворогів моїх; по правдї твоїй знищи їх!

5 Радо принесу жертву тобі; прославлю імя твоє, Господи; благе бо є.

6 Він бо вибавив мене з усякої біди; і на помсту ворогам моїм дивляться очі мої.

Псалтир 55

1 Проводиреві хора: при струнах; наука Давидова. В ислухай, Боже, молитву мою, і не ховайся перед моїм моленнєм.

2 Прихились і вислухай мене! Я блукаю, нарікаючи, й мушу стогнати,

3 Задля ворожого голосу, задля гнету беззаконника; вони бо громадять лихо на мене, і гнївом запалившись, ворогують на мене.

4 Серце моє жахалось в мене, і смертний страх обняв мене.

5 Страх і дрожаннє напали на мене, і жах обняв мене.

6 І я сказав: Ой, коли б менї крила, як в голубки! Полетїв би я, і відпочив би.

7 Полинув би я далеко, став би жити в пустинї.

8 Рад би чим скорше втїчи від вітру буйного, від бучі.

9 Запропасти їх, Господи, розрубай на двоє язики їх; бо насильства і сварки бачив я в городї.

10 День і ніч обходять його на мурах його; та в серединї його нещастє і кривда.

11 Роблять пакостї один одному, гнобленнє і зрада не щезають з їх улицї.

12 Бо се не ворог, що глузує з мене, ато перетерпів би я; та й не мій се ненавидник, що надо мною виноситься, а то не зважав би я на него;

13 А ти, чоловіче, рівня менї, мій довірник і мій знакомий,

14 З котрим ми довірчиво сходились, і до дому Божого вкупі з народом ходили.

15 Погибіль на них; живцем нехай проваляться під землю, бо пакостї в домівцї їх, в серединї їх.

16 Кличу до Бога, і Господь спасає мене.

17 Вечером і вранцї і в полудень мушу стогнати, і він чує мій голос.

18 Він вибавив душу мою в бою проти мене; було бо їх багацько проти мене.

19 Почує Бог і покорить їх, він на престолї од віку; нема бо в них поправи, не бояться вони Бога.

20 Піднїс руки свої на тих, що спокійно з ним жили; він зложив заповіт свій.

21 Губи його маснїйші, як сметана, а в серцї його війна; гладші слова його над оливу, а вони – обнажені мечі.

22 Спустись на Господа з твоїм оберемком, і він піддержить тебе; не допустить він нїколи, щоб праведник захитався.

23 А ти, Боже, провалиш їх в яму погибелї: люде кровожадні і зрадники не дожиють половини віку свого. Я ж буду вповати на тебе.

Псалтир 56

1 Проводиреві хора: після "Голубка з далеких дубравин"; памятна пісня Давидова, як Филистії зловили його в Гетї. П омилуй мене, Боже, бо розлютився на мене чоловік; день в день нападає на мене, і доскуляє менї.

2 Вороги мої цїлий день лютують; багато бо їх наступає на мене, розбуявшись.

3 В день страху мого я вповаю на тебе!

4 Ради Бога хвалити му слово його: на Бога вповаю, не побоюся; що заподїє менї тїло?

5 Цїлий день зневажають вони слова мої, всї думки їх на зло проти мене.

6 Збираються, ховаються, мої пяти назирають, бо засїли на душу мою.

7 Хиба в беззаконню спастись їм? Відкинь, Боже, у гнїві народи!

8 Блуканнє моє залїчене в тебе. Збери сльози мої в посудину твою; чи не записані вони в тебе?

9 Тодї відступлять вороги мої, в день, коли я покличу; знаю се, що Бог зо мною.

10 В Бозї восхвалю слово, в Господї восхвалю слово.

11 На Бога вповаю, не побоюся; що заподїє менї чоловік?

12 Зо мною, Боже, обіти слюбовані перед тобою, віддам хвалу тобі.

13 Ти бо збавив душу мою від смертї. Чи не спасеш і ніг моїх від спотикання, щоб ходити менї перед Богом в сьвітлї життя сього?

Псалтир 57

1 Проводиреві хора: "Не пропадеш." Давидова памятна пісня, коли втїкав від Саула до печери. П омилуй мене, Боже, помилуй! Бо до тебе прибігає душа моя, і я сховаюсь під тїнню крил твоїх, поки перейде погибіль.

2 До Бога Всевишнього кличу, до Бога, що дає менї долю.

3 Пішли з неба і спаси мене; осороми того, хто наважив на мене. Пішли, Боже, ласку твою і правду.

4 Душа моя між левами: я лежу між людьми, огнем палающими, між синами людськими, котрих зуби – ратища і стріли, а язик їх меч гострий.

5 Прослався, Боже, висше неба; по всїй землї слава твоя!

6 Приготовили сїтку стопам моїм, похилилась душа моя; викопали яму передо мною, самі впали як раз до неї.

7 Підкріпилось моє серце, Боже, серце моє підкріпилось! Заграю і засьпіваю псальми.

8 Пробудися, славо моя! Пробудїтесь, гуслі і псалтиря! Розбуджу я зорю ранню.

9 Буду прославляти тебе, Господи, між людьми; буду сьпівати тобі між народами.

10 Бо звеличилась милість твоя до небес, і під облаки правда твоя.

11 Прослався, Боже, висше неба! По всїй землї нехай буде слава твоя!

Псалтир 58

1 Проводиреві хора: "Не пропадеш!" Давидова памятна пісня. Ч и справдї говорить із вас справедливість, коли ви мовчите? Чи по правдї судите ви, сини людські?

2 Нї, ви творите в серцї несправедливе; насильствами рук ваших торгуєте на землї.

3 Почавши від матернього лона відступили беззаконники: блукають брехуни, як тілько зродила їх мати.

4 Отрута в них, як їдь у змиї, як в гадюки глухої, що зачиняє уші свої,

5 Не слухає голосу знахаря-заклинателя, що добре знає замовляти.

6 Потрощи, Боже, зуби в пелцї їх, виломи, Господи, левчукам челюсти їх.

7 Нехай зчезнуть, як вода розлита! Коли пустить стріли свої, нехай йому отупіють!

8 Нехай будуть йому, як слимак, що лїзе, знемогаючи; бодай би вони, як недорід жіночий, нїколи не бачили сонця!

9 Перше нїм горшки ваші загріються, нехай вітер рознесе тернину, сьвіжу і горючу!

10 Зрадїє праведний, бачивши помсту; він скупає ноги свої в крові беззаконних.

11 І скажуть люде: Є нагорода для праведного; існо, є Бог, що судить на землї.

Псалтир 59

1 Проводиреві хора: "Не пропадеш!" Памятна пісня Давидова, як Саул післав стерегти дім його, щоб вбити його. В изволь мене від ворогів моїх, мій Боже! Оборони мене від тих, що встали проти мене.

2 Визволь мене від тих, що роблять беззаконнє, і спаси мене від кровожадних!

3 Ось бо вони чигають на душу мою; сильні збираються на мене не за переступ мій і не за гріх мій, Господи!

4 Без вини моєї збігаються і готовляться; встань на поміч менї й поглянь!

5 Встань, Господи, Боже сил небесних, Боже Ізраїлський, щоб побачити всї ті народи! Не пощади нї одного з тих невірних беззаконників!

6 Вечером вертають назад, виють, як собаки, і кругом обходять город.

7 Ось, губами своїми верзяють, мечі в устах їх, бо, думають вони, хто почує?

8 А ти, Господи, посьмієшся над ними, осоромиш всї народи.

9 Сило моя! До тебе я обертаюсь, ти бо прибіжище моє.

10 Бог милосердний на зустріч менї вийде; Бог дасть менї втїху над ворогами моїми.

11 Не повбивай їх, щоб не забув народ мій! Розсип їх потугою своєю, і притисни їх, Господи, защитнику наш!

12 За гріхи губ їх, за слова уст їх, нехай спіймаються в гординї своїй, і за проклони і за брехню, котру росказують.

13 Зроби конець в яростї, зроби конець, щоб їх більш не було, щоб пізнали, що Бог править над родом Якова аж по край землї.

14 А вечером нехай вертають назад, нехай виють, як собаки, і кругом города ходять.

15 Нехай шляються за їдою, і неситі ночують.

16 А я про силу твою буду сьпівати, і вранцї прославляти благость твою; ти бо був великою зашитою моont ю, і прибіжищем в день тїсноти моєї.

17 Тобї, сило моя, буду сьпівати псальми; Бог бо защита моя, Бог помилує мене. ПС АЛЬМА

60 Проводиреві хора: На Шушан-Едут; памятна пісня Давидова, в науку, як він воював з Сирийцями в Мезопотамії і з Сирийцями Зобанськими, і Йоаб, вернувшись, побив Едоміїв на Соляній долинї, двайцять тисяч люда. Б оже, ти покинув нас, розсипав нас, розгнївившись; приверни нам ласку твою!

2 Ти потряс землею, і вона порозпадалась; сцїли щелини її, бо вона хитається!

3 Ти дав народові твому зазнати гіркої долї, напоїв нас вином, забиваючим памороки.

4 Ти дав прапора боячимся тебе, щоб вони піднялись задля правди.

5 Щоб спаслись любі твої, борони правицею твоєю і вислухай нас!

6 Бог сказав у сьвятостї своїй: возрадуюся і роздїлю Сихему, і розміряю долину Сукот.

7 Мій Галаад, мій Манас, і Ефрем твердиня голови моєї; Юда скептро моє.

8 Моаб чаша моя вмивальна; на Едому кину сандали мої; Филистемська земле, ликуй передо мною!

9 Хто проведе мене до города утвердженого, хто проведе мене аж до Едома?

10 Хиба не ти, Боже, що відкинув нас, хиба не вийдеш, Боже, з нашими військами?

11 Пішли нам поміч в тїснотї! Марна надїя на людську защиту.

12 З Богом докажемо силу; і він розтопче гнобителїв наших.

Псалтир 60

1 Проводиреві хора: при струнах; Давидова. П очуй Боже просьбу мою, вислухай молитву мою!

2 З кінця землї взиваю до тебе, бо серце моє ниє; ти виведеш мене на скелю, що за висока для мене.

3 Ти бо був прибіжище моє, сильна защита від ворога.

4 Дай менї жити в шатрі твоїм по віки, знайти притулок під покровом крил твоїх.

5 Бо ти, Боже, вислухав обітницї мої, дав менї наслїддє тих, що бояться імени твого.

6 Причини, Боже, днї до днїв цареві; лїта його з роду в рід.

7 Нехай буде він вічно перед лицем Божим. Даруй ласку і правду, щоб стерегли його.

8 Так прославляти му імя твоє по віки, сповняючи день в день обітницї мої.

Псалтир 61

1 Проводиреві хора: про Ідутуна; псальма Давидова. Т ілько на Бога вповає тихо душа моя, від него моє спасеннє.

2 Він тілько моя скеля, моя защита, моя висока твердиня; не захитаюсь нї трохи.

3 Доки будете нападати на чоловіка? Всї термосите його, як стїну похилившуюся, як той мур надломаний.

4 Нараджуються вони тілько, як би з висоти звалити його; брехнею вони радїють; устами своїми благословляють, а в серцї своїм проклинають.

5 На одного Бога вповай, душе моя! Бо на него надїя моя.

6 Тілько він є моя скеля, моя защита, моя висока твердиня; я не захитаюсь.

7 В Бозї моє спасеннє і моя слава; сильна моя скеля, моє прибіжище в Бозї.

8 Вповай, народе, на него по всякий час! Виливайте перед ним серця ваші!

9 Сама марнота сини людські, сама брехня, сини чоловічі; на терезах вони йдуть у гору скорше, як пара

10 Не вповайте на здирство, і не надїйтесь марно на грабіж! Коли росте багацтво, не прилягайте до него серцерм вашим!

11 Раз сказав Бог, двічі чув я се, що сила в Бога.

12 І в тебе, Господи, милість; ти бо даєш кожному по заслузї його.

Псалтир 62

1 Давидова псальма про те, як він був у пустинї Юдейській. Б оже, ти єси Бог мій! Тебе шукаю пильно! Жадає тебе душа моя, за тобою прагне тїло моє у землї висохлій, прагнущій, безводній,

2 Щоб бачити силу твою і славу твою, як видїв тебе в сьвятинї.

3 Милість бо твоя над життє лучша; уста мої прославляти муть тебе.

4 Так, буду тебе хвалити, поки життя мого, руки мої підносити в імя твоє.

5 Як шпігом і товщею, насититься душа моя, і радісним голосом хвалити муть тебе уста мої.

6 Як згадаю тебе на моїй постелї, розмишляю про тебе у всї доби ночі.

7 Бо ти прийшов до помочі менї, і я буду радуватись в тїнї крил твоїх.

8 Душа моя йде слїдом за тобою, правиця твоя піддержує мене.

9 Ті ж, що чигають на життє моє, щоб знищити його, пійдуть у пропастї підземні.

10 Поразить їх сила меча, вони будуть здобичею гиєн.

11 А царь возвеселиться в Бозї; хвалити меться всякий, хто кленеться ним; позатикає бо пельки брехунам.

Псалтир 63

1 Проводиреві хора: псальма Давидова. П очуй, Боже, голос падкування мого! Від страху ворога защити життє моє!

2 Захисти мене від тайних змовин злочинників, від збіговиска тих, що творять беззаконнє!

3 Котрі вигострили, як меча, язик свій, приготовили, як стрілу, гірбуке слово.

4 Щоб із закутка стріляти на безвинного; нечайно стріляють на него, і не бояться.

5 Додають собі охоти до злого; радяться, як тайно заставити сїла; вони кажуть: Хто бачити ме їх?

6 Видумують лиха: Ми приготовили, що задумали; заховали тайну глибоко в серцї.

7 Але ж Бог стрілить на них; нараз – стріла, і бачать вони рани свої.

8 І язик їх зробить заколот між ними; хто погляне на них, похитає головою.

9 І побояться люде, звістять про дїла Божі, пізнають дїло рук його.

10 Праведний зрадується в Господї, і буде вповати на него, і будуть хвалитись всї праві серцем.

Псалтир 64

1 Проводиреві хора; псальма Давидова, пісня. М овчки дожидає тебе, Боже, хвала на Сионї, і сповняться обітницї тобі.

2 Ти слухаєш молитву нашу; до тебе прийде всяке тїло.

3 Несправедливостї подужали мене; наші провини, ти простиш їх.

4 Щасливий, кого ти вибереш і даси йому приблизитись: він жити ме у дворах твоїх. Наситимось добром дому твого, сьвятощами храму твого.

5 Дивні речі промовиш до нас у справедливостї, Боже, спасителю наш, ти надїя всїх кінцїв землї і далекого моря!

6 Ти, що утвердив гори силою своєю, підперезавшись потугою,

7 Котрий тихомирить бурханнє моря, ревучі його филї і заверюху народів.

8 Перед дивами твоїми лякаються народи на всїх кінцях землї; ти звеселяєш країну сходу і заходу.

9 Ти дбаєш про землю, і даєш їй достатку: щедриш її великим багацїй вом: Божий потік повний води. Ти приготовляєш для неї хлїб, що даєш рости йому.

10 Ти наповаєш борозни її, рівняєш скиби її, мякчиш їх дощами, благословиш ростину її.

11 Ти увінчав рік добротою твоєю, і слїди твої повні товщі.

12 Ростуть буйно левади в пустинї, радостю вкриваються узгіря.

13 Луги покриваються стадами, а долини поростають житом; все торжествує, все сьпіває.

Псалтир 65

1 Проводиреві хора: пісня, псальма. В оскликнїте Господеві, всї на землї!

2 Сьпівайте славу імені його, звеличіть хвалу його!

3 Кажіть Богові: як страшні дїла твої! Задля великої сили твоєї піддаються тобі вороги твої, піддобруючись.

4 Цїла земля поклониться тобі, і сьпівати ме псальми; вона сьпівати ме імені твому.

5 Прийдїть і погляньте на дїла Божі! Страшний він в дїлах проти синів людських.

6 Він обернув море в сушу, пішки перейшли вони ріку; там ми радувались о нїм.

7 Він царює потугою своєю на віки; очі його споглядають на народи: Щоб не збунтувались ворохобники!

8 Прославляйте, народи, Бога нашого, і голосїть хвалу його!

9 Він дав життє душі нашій і не допустив, щоб похитнулись ноги наші.

10 Ти спробував нас, Боже, ти перетопив нас, як срібло перетоплюється.

11 Ти завів нас у сїти, завдав нам тяжкі оберемки на плечі наші.

12 Ти допустив, щоб люде насїли нам на шию; ми перейшли вогонь і воду; да ти вивів нас на чисте поле.

13 Увійду я в дім твій з жертвами цїлопалення, віддам тобі обітницї мої,

14 Що уста мої слюбували, і губи мої обіцяли в тїснотї моїй.

15 Як жертву всепалення, принесу тобі тучних баранів з кадилом; пожертвую воли вкупі з козлами.

16 Прийдїть, послухайте, всї, що боїтесь Бога, і я роскажу, що він вдїяв душі моїй.

17 До него взивав я устами моїми, і величав язиком моїм.

18 Коли б я бачив в серцї моїм беззаконнє, то Бог не почув би мене.

19 Та Бог почув, він зглянувся на голос молитви моєї.

20 Благословен Бог, котрий не відкинув молитву мою, і не одвернув милосердє своє від мене.

Псалтир 66

1 Проводиреві хора; при струнах; псальма, пісня. Н ехай милує нас Бог і благословить, нехай засьвітить лице його над нами!

2 Щоб пізнали на землї дорогу твою, між усїма народами твоє спасеннє.

3 Нехай славлять народи тебе, Боже! Нехай прославляють тебе всї народи!

4 Нехай радуються і веселяться племена; ти бо будеш правотою судити народи, і роди на землї – ти поведеш їх.

5 Нехай славлять народи тебе, Боже, нехай прославляють тебе всї народи!

6 Земля дає плоди свої; Бог, наш Бог, благословити ме нас.

7 Бог буде благословити нас, і цїла земля від краю до краю буде благовіти перед ним.

Псалтир 67

1 Проводиреві хора: Давидова псальма, пісня. Н ехай встане Бог! Щоб розсипались вороги його, і розбіглись перед ним ненавидники його!

2 Як дим щезає, нехай вони так щезнуть; як віск топиться від огню, нехай так погибнуть грішники від лиця Божого.

3 А праведники нехай звеселяться, нехай возрадуються перед лицем Божим, і торжествують в радостї.

4 Сьпівайте Богу, величайте імя його! Зробіть дорогу тому, хто проходить крізь пустинї – Господь імя його – і радуйтесь перед ним!

5 Батько сиротам і суддя вдовам Бог у сьвятому домі своїм.

6 Одиноким дає Бог жити вкупі в одній домівцї, закованих виводить на волю до щастя; ворохобникам же дає місце в пустинї.

7 Боже! Як ійшов ти поперед твого народу, як переходив пустиню,

8 Тремтїла земля – і небеса клянули перед Богом – сам Синай перед Богом, Богом Ізраїля.

9 Дав линути животворному дощеві, о Боже; ти кріпив наслїддє твоє, коли воно томилось.

10 Племя твоє осїло там; в добротї твоїй, Боже, приготовляв ти для бідного.

11 Господь прорік слово, і було вістовниць велика сила.

12 Царі з військами втїкали, вони втїкали, а хто обняв домівку, паював здобич.

13 Коли ви й впокоїтесь по вівчарнях, то маєте бути, як крила голубки, сріблом покриті, котрих пірє золотом сяє.

14 Як Всемогущий розсипав царів на землї, побілїла, як снїг, на Цальмонї.

15 Гора Базанська, гора Божа, щоглами багата гора Базанська.

16 Чого ви, гори-бескиди, споглядаєте завидно на гору, котру взяв Бог на домівку для себе? Господь жити ме там по віки.

17 Колесниця Божа двічі десять тисяч, тисячі і знов тисячі; Господь між ними – Господь живущий у сьвятинї Синая.

18 Вийшов єси на гору, ти забрав в неволю бранцїв; приняв дари для людей, і навіть для противних твоїй волї, щоб Господь Бог мав оселю.

19 Благословен Господь! День в день щедрить нам Бог нашого спасення.

20 Бог наш, Бог спасення, і в руках Господа Бога збавленнє від смертї.

21 Річ певня, що Бог розтрощить голову ворога свого, косматий лоб того, хто закостенїв в гріхах своїх.

22 Господь сказав: Приверну їх із Базан-гори, приверну з безоднї моря,

23 Щоб ти полоскав ноги твої в крові, а для язиків собак твоїх була з ворогів частина їх.

24 І бачили вони твій похід, Боже, похід мого Бога, мого царя, у сьвятиню.

25 Поперед ійшли люде, що сьпівали; за ними ті; що на струнах вигравали, кругом їх дївчата тимпанами брязчали.

26 На зборах прославляйте Бога, Господа, ви потомки Ізраїля!

27 Ось вони, Бенямин, наймолодший, їх владика; князї Юдині, їх полки, князї Завулонові, князї Нефталимові.

28 Звелїв наперед Бог силу твою. Укріпи, Боже, те, що дав єси нам!

29 Ради храму твого в Єрусалимі царі принесуть дари тобі.

30 Вгамуй зьвіра-дикуна, стадо бугаїв з ялівками народів: кожний з них підбиває людей брилою срібла. Розсип народи, що війни бажають!

31 Прийдуть можні з Египту; Етиопія скоро простягне руки свої до Бога.

32 Царства земні! Сьпівайте Богу, прославляйте Господа,

33 Котрий сидить на небесах, небесах одвічних; ось він гремить голосом своїм, голосом сильним.

34 Воздайте славу Богові! Величиє його над Ізраїлем і потуга його над хмарами.

35 Дивен Бог в сьвятинї своїй, Бог Ізраїля; він дає народові силу й потугу. Благословен Бог!

Псалтир 68

1 Проводиреві хора: На Шошанїм. Давидова. С паси мене, Боже, бо повідь займає душу мою!

2 Загруз я в глибокому болотї і нема в йому дна; попав на глибину, і бистрінь заливає мене.

3 Я знемігся від поклику, гортань моя висохла; втомились очі мої, визираючи Бога мого.

4 Більше ненавидящих мене безвинно, як волосся на голові в мене; потужні мої губителї, що без причини ворогують на мене; чого я не загарбав, те мусїв я дати.

5 Ти, Боже знаєш мій нерозум, і провини мої не закриті перед тобою.

6 Не дай же через мене осоромитись тим, що вповають на тебе, Господи, Боже сил небесних! Не дай осоромитись через мене тим, що шукають тебе, Боже Ізраїля!

7 Бо за тебе терплю зневагу, і сором покрив лице моє!

8 Чужим став я братам моїм, і чужинцем синам матері моєї.

9 Бо ревність для дому твого ізсушила мене, і зневага тих, що тебе зневажають, впала на мене.

10 Коли я плакав і душа віддалась посту, то й те було менї в наругу.

11 Надїв я волосїнницю, і стався їм приповідкою.

12 Сидячі у воротах мають помовку про мене; складають піснї на підпитку.

13 Я ж, Господи, – молитва моя до тебе, в час благоволення твого. Боже, по великостї милосердя твого вислухай мене, по правдї спасення твого!

14 Витягни мене з болота, не дай е менї потонути! Дай менї вирятуватись від ненавидників моїх, і з глибинї вод.

15 Бистрінь водяна нехай не затопить мене, і глибінь не проковтне мене, й яма роззявлена нехай не затулить челюстей своїх.

16 Вислухай мене, Господи, велика бо твоя милість; поглянь на мене по великостї милосердя твого.

17 І не одвертай лиця твого від слуги твого, я бо в тїснотї; вислухай мене скоро!

18 Приближися до душі моєї, вирятуй її; спаси її задля ворогів моїх!

19 Ти знаєш мою наругу, і зневагу мою, і сором мій; всї гнобителї мої перед тобою.

20 Від наруги серце мов розбилось, я став вельми нужденний; ждав я милосердя, не дождався, і потїшителїв, та не знайшов нїкого.

21 До страви моєї вкинули вони жовч, а прагнущого оцтом мене напували.

22 Стіл їх нехай буде сїттю перед ними, і що на благо людям, нехай на петлю їм обернеться.

23 Нехай в очах їм почорнїє, щоб не бачили сьвіта, і литки їх нехай їм завсїди трясуться.

24 Висип на них ярость твою, і поломя гнїву твого нехай обгорне їх!

25 Спустошеннє нехай спаде на оселю їх; в наметах їх щоб не осталось нї одного живого!

26 Вони бо знущаються над тим, кого ти покарав, втїшаються болями ранених твоїх.

27 Полїчи їм неправду їх до неправди, і не дай їм увійти в правду твою.

28 Нехай вичеркнуться з книги живих, і не будуть записані вкупі з праведними!

29 Я ж бідний і горе менї; спасеннє твоє, Боже, нехай вислобонить мене!

30 Буду прославляти імя Боже піснями, величарои його хвалою.

31 Буде се любійше Господеві над бики, над теля рогате з росколеними ратицями.

32 Побачать впокорені, вони звеселяться; ви, що шукаєте Бога, нехай оживе серце ваше!

33 Господь бо слухає бідних, і не одвертаєсь від попавших в неволю.

34 Да восхвалять його небеса і земля, моря і все, що там живе-кишить.

35 Бог бо спасе Сиона, і збудує городи Юдейські; і мати муть там оселю і займаньщину.

36 І потомство слуг його мати ме наслїддє; і хто любить імя його, жити ме там.

Псалтир 69

1 Проводиреві хора; Давидова, на спомин. П оспіши, Боже, спаси мене, Господи, прийди на поміч менї!

2 Нехай осоромляться і повстидаються всї, що на життє моє чигають! Нехай назад кинуться і осоромляться ті, що втїшаються з мого нещастя!

3 Нехай повернуться назад, в нагороду за свій сором, ті, що кажуть: Ого! Ого!

4 Нехай радуються і веселяться в тобі всї, що шукають тебе! А ті, що люблять спасеннє твоє, нехай кажуть: Бог великий!

5 Я ж мізерний і бідний; Боже, поспіши до мене! Ти моя поміч і моє спасеннє; Господи, не загайся!

Псалтир 70

1 Н а тебе, Господи, вповаю, нехай не повстидаюсь по віки.

2 По справедливостї твоїй вислобони мене і спаси мене! Прихили до мене ухо твоє і спаси мене!

3 Будь менї скеля на домівку, де б менї мож було завсїди ходити! Ти звелїв спасти мене, ти бо єси моя скеля і моя твердиня.

4 Боже мій, спаси мене з рук беззаконника, з рук неправедника і гнобителя!

5 Ти бо єси моя надїя, Господи Боже! Моє впованнє від молодого віку мого.

6 Почавши від лона матернього, я на тебе покладався; від внутра матернього ти стережеш мене; тебе в піснях моїх все прославляю.

7 Многим людям чудовищем я здавався; але ти сильна моя защита.

8 Уста мої повні хвали твоєї, слави твоєї цїлий день.

9 Не відкинь мене у старостї; коли знеможу силою, не опусти мене!

10 Мої бо вороги змовляються на мене, і ті, що чигають на мене, нараджуються.

11 І вони кажуть: Бог опустив його; гонїть за ним, і зловіть його, нема бо йому спасителя.

12 Боже, будь не далеко від мене, поспіши менї на поміч!

13 Нехай осоромляться, нехай щезнуть ті, що проти душі моєї встали! Нехай покриє сором і безчестє тих, що нещастя для мене бажають!

14 Я ж буду все на тебе вповати, і хвалу твою ширити.

15 Уста мої будуть звіщати справедливість твою, цїлий день твоє спасеннє; я бо не знаю їм лїку.

16 Буду ступати силою Господа Бога, буду згадувати твою справедливість, твою тілько.

17 Боже! Ти вчив мене з малку; і досї я проповідував чудеса твої.

18 І до старостї, до пізної старостї, не опусти мене, Боже, поки не возвіщу рамя твоє будущому роду; всїм, що прийдуть, потугу твою!

19 І твоя справедливість, Боже, надто велика, ти Боже, що вчинив єси дїла великі, хто рівня тобі?

20 Ти, що дав нам зазнати богацько біди і лиха, ти знов даєш нам життє, і добуваєш нас із пропастей землї.

21 Побільши потугу мою, обернись і потїши мене.

22 І я буду на псалтирі прославляти тебе, правду твою, мій Боже! Буду псальмувати при гуслях тобі, Сьвятий Ізраїля!

23 Радуються уста мої, сьпіваючи псальми тобі, і душа моя, котру ти збавив єси;

24 І язик мій звіщати ме всякий день справедливість твою; ти бо допустив сором і встид на тих, що лиха менї бажали.

Псалтир 71

1 Про Соломона. Б оже! Суд твій дай цареві, і справедливість синові царя.

2 Нехай судить народ твій по справедливостї, і бідних твоїх по правдї.

3 Гори і підгіря давати муть блага людям, як буде справедливість.

4 Нехай він судить правду пригнобленим людям; нехай спасає дїтей бідолашного, а гнобителя нехай він розтопче.

5 Будуть боятись тебе з роду в рід, як довго сонця і місяця стане.

6 Він зійде, як дощ на скошену луку, як злива, наповаюча землю.

7 В днї його зацвите праведник, і буде достаток спокою, аж поки місяця не стане.

8 І буде він царювати від моря до моря, і від ріки аж по краї землї.

9 Перед ним схиляться жителї пустинї, і вороги його будуть цїлувати землю;

10 Царі Тарзийські, і з островів, принесуть дарунки, заплатять данину царі Шеви і Севи.

11 Перед ним поклоняться всї царі, йому служити муть всї народи.

12 Він бо спасе бідного, що о поміч кличе, і пригнобленого, що жадного помічника не має.

13 Він змилосердуєсь над мізерним і бідним, і спасе душі бідних.

14 Від гнету і насилля вибавить їх душі, і кров їх буде дорога перед його очима.

15 І буде він жити, і давати муть йому золото із Шеви; і будуть завсїди за його молитись, і що дня його благословити.

16 Будуть достатки збіжа на землї, на гірських верховинах; як Ливанські лїси, так зашумить колос; і зацвитуть люде в городах, як зїлля на землї.

17 Імя його вічне; доки сонця стане, буде імя його; в йому будуть один одного благословити: всї народи будуть прославляти його.

18 Благословен Господь Бог, Бог Ізраїля, що творить чудеса сам один тілько!

19 І благословенне імя його по віки! І наповниться цїла земля славою його! Амінь, нехай так буде, Амінь!

20 Конець молитвам Давида, сина Ессейового.

Псалтир 72

1 Псальма Асафова. Щ о за благий Бог для Ізраїля, для чистих серцем!

2 А я – мало що ноги мої не зійшли з дороги; мало що не поховзлись стопи мої.

3 Бо я завидував бутним людям, бачивши щасливу долю беззаконних.

4 . Вони бо не знають горя до самої смертї, і тїло їх добре згодоване.

5 Не зазнають нужди людської, і не бідують, як люде.

6 Тому бута – намисто їх, а насильства – одежа їх.

7 Од жиру викотило їм очі, серце їх переповнене забагами.

8 Кепкують і злобно говорять про тїсноту; з висока вони гордують.

9 Підносять уста свої до неба, а язиком проходять землю.

10 Тому збігаються сюди люде його, і дають їий води достатком.

11 А вони кажуть: Чи знає Бог? Чи є знаттє у Всевишнього?

12 Ось там беззаконники, а нема в них журби нїякої; здобувають собі багацтва.

13 Даремне дбав я про чистоту серця, вмивав руки мої в невинностї,

14 Що дня приймаючи гірку муку, і що ранку мою кару.

15 Коли б я сказав: буду ж і я так говорити, то я б спроневірився родові синів твоїх.

16 І став я думати-гадати, щоб ті речі збагнути; трудна була се для мене праця.

17 Аж увійшов я в сьвятиню Божу, і там зрозумів я долю їх.

18 На ховзьких місцях ставиш їх, провалюєш їх в погибіль.

19 Як притьмом знищені вони! Конець їм; пропали вони від страшного лютування.

20 Як сновида пробудившийся, так ти, Господи, вставши, будеш зневажати образ їх.

21 Як серце моє кипіло, і в серединї пекло мене,

22 То стуманїв я і не знав нїчого; став я скотом перед тобою.

23 Та при тобі я зостався: ти взяв мене за праву руку.

24 Радою твоєю будеш мене вести, і приймеш мене в славу.

25 Кого маю в небі? І крім тебе нема для мене втїхи на землї.

26 Як зотлїє тїло моє і серце моє, то скеля серця мого й доля моя – Бог по віки.

27 Бо ось, погибнуть всї, що віддалились від тебе; ти нищиш усїх, що, спроневірившись, відхиляються від тебе.

28 Менї ж благо приблизитись до Бога; я покладаю надїю на Господа Бога, щоб проповідувати всї дїла твої.

Псалтир 73

1 Наука Асафова. Д ля чого відкинув єси нас, Боже, на віки, палає гнїв твій на стадо пасовиска твого?

2 Спогадай твою громаду, що зєднав її оддавна, – ізбавив, як твоє наслїддє, тую гору Сион, на котрій ти осївся!

3 Зверни стопи твої до недавньої руїни! Все у сьвятинї зруйнував ворог.

4 Рикають вороги твої серед зборів твоїх; поставили знаки свої як знамена.

5 Вони, як той, що сокирою замахнув в гущавинї лїса,

6 І тепер вони топором і молотами розбивають різьбу його.

7 З пожаром пустили сьвятиню твою, осквернили дім імені твого.

8 Сказали в серцї своїм: Нуте, винищимо їх до ноги! – Пустили з димом всї Божі собори на землї.

9 Знамен наших ми не бачимо: нема більш пророка, й нема між нами, хто б знав, доки так буде.

10 Доки, Боже, буде ругатись гнобитель? Чи вічно буде ворог зневажати імя твоє?

11 Чому здержуєш руку твою і правицю твою? Із лона твого допусти конець!

12 Бог царь мій з поконвіку, що дає спасеннє на землї.

13 Ти роздїлив море силою твоєю, розбив голови змиїв морських.

14 Ти потрощив голову левіятана, дав його на поживу людям в пустинї.

15 Ти вітворив жерела і потоки; ти висушив прудисті ріки.

16 І день твій і ніч твоя; ти сотворив сьвітло і сонце.

17 Ти утвердив всї гряницї землї; ти постановив лїто і зиму.

18 Спогадай се: ворог поругав Господа, а народ безумний зневажив імя твоє.

19 Не попусти зьвірюцї душу горлицї твоєї, не забудь на віки громаду нужденних твоїх.

20 Спогадай завіт! Бо темні закутки землї наповнились домівками насильства.

21 Нехай не вернеться з соромом пригноблений! Нужденний і бідний нехай возхвалять імя твоє.

22 Встань, Боже, суди справу твою! Спогадай щоденне руганнє беззаконного!