Текст книги "Біблія /Библия"
Автор книги: Іван Нечуй-Левицький
Соавторы: Пантелеймон Кулиш,Иван Пулюй
сообщить о нарушении
Текущая страница: 110 (всего у книги 117 страниц)
8 Тим же сьвяткуймо не в старому квасї, анї в квасї злоби та лукавства, а в опрісноках чистоти і правди.
9 Писав я до вас ув одному листї, щоб ви не мішались із перелюбниками,
10 та не в загалї з перелюбниками сьвіта сього, або з зажерливими, або хижаками, або ідолослужителями; бо мусїли б хиба з сьвіта сього зійти.
11 Тепер же я писав вам, щоб не мішались, коли хто, звавшись братом, буде або перелюбник, або зажерливий, або ідолослужитель, або злоріка, або пяниця, або хижак; з таким і не їсти.
12 Чого бо менї й тих судити, що осторонь (вас)? Хиба не тих, що в серединї, ви судите?
13 Тих же, що осторонь, Бог судить. То ж вилучте лукавого з між себе.
1-е до коринтян 6
1 Не вже ж із вас хто сьміє, мавши дїло з другим, судитись перед неправедними, а не перед сьвятими?
2 Хиба не знаєте, що сьвяті сьвіт судити муть? а коли сьвіт судити меть ся од вас, то хиба ви не достойні найменших річей судити?
3 Хиба не знаєте, що ми ангелів судити мем, а не тільки житейські речі?
4 Коли ж маєте судитись про житейські речі, то хоч би упослїджених у церкві беріть за суддїв.
5 На сором вам глаголю: Хиба нема між вами й одного мудрого, котрий зміг би розсудити між братами своїми?
6 Нї, брат з братом судить ся, та ще й перед невірними!
7 І се вже зовсїм сором вам, що ви судитесь між собою. Чом би вам раднїщ кривди не терпіти? чом лучче не терпіти шкоди?
8 Нї, ви самі кривдите, та обдираєте, та ще й братів.
9 Або хиба не знаєте, що неправедні царства Божого не настлїдять? Не обманюйте себе: нї блудники, нї ідолослужителї, нї перелюбники, нї пещені, нї мужоложники,
10 нї злодїї, нї зажерливі, нї пяницї, нї злоріки, нї хижаки царства Божого не наслїдять.
11 А такими з вас деякі були; та ви обмились, та осьвятились, та оправдились імям Господа Ісуса і Духом Бога нашого.
12 Все менї можна, та не все користне; все менї можна, та нїчому не дам орудувати мною.
13 Їжа про черево, й черево про їжу; Бог же те й те зруйнує. Тїло ж не про перелюб, а про Господа, а Господь про тїло.
14 Бог же Господа підняв, то й нас підійме силою своєю.
15 Хиба не знаєте, що тїла ваші члени Христові? Узявши ж члени Христові, невже зроблю (їх) членами перелюбницї? Нехай не буде!
16 Хиба не знаєте, що, хто пригорнеть ся до перелюбницї, той одно (з нею) тїло? Будуть бо, рече, вдвох одно тїло.
17 Хто ж пригорнеть ся до Господа, той один (з Ним) дух.
18 Утїкайте від перелюбу. Усякий гріх, що робить чоловік, осторонь тїла; хто ж робить перелюб, проти свого тїла грішить.
19 Хиба не знаєте, що тїло ваше храм Духа сьвятого, що (живе) в вас, котрого маєте від Бога, і ви не свої?
20 Ви бо куплені цїною; тим прославляйте Бога в тїлї вашому і в дусї вашому; вони Божі.
1-е до коринтян 7
1 Про що ж ви писали до мене, то добре б чоловікові до жінки не приставати.
2 Та задля (ухилення) перелюбу, кожен свою жінку нехай має, і кожна свого чоловіка нехай має.
3 Нехай чоловік оддає жінцї, яку треба, любов; так само й жінка чоловікові.
4 Жінка над своїм тїлом не має власти, а чоловік; так же само й чоловік над своїм тїлом не має власти, а жінка.
5 Не вхиляйтесь одно від одного, хиба що по згодї на (який ся) час, щоб пробували в постї та молитві, та й знов докупи сходьтесь, щоб сатана не спокушував вас невдержаннєм вашим.
6 Се ж глаголю по дозволу, а не по наказу.
7 Бажаю бо, щоб усї люде були, як я сам. Тільки ж свій дар має кожен від Бога: один так, другий так.
8 Глаголю ж нежонатим та вдовицям: Добре їм, коли зістануть ся, як і я.
9 Коли ж не вдержять ся, нехай женять ся; лучче бо женитись, нїж розпалюватись.
10 Жонатим же завітую не я, а Господь: Жінка нехай не розлучаєть ся з чоловіком.
11 Коли ж і розлучить ся, то нехай буде без чоловіка, або нехай з чоловіком помирить ся; та й чоловік щоб з жінкою не розлучав ся.
12 Иншим же я глаголю, не Господь: Коли которий брат має жінку, що не вірує, а любо їй жити з ним, нехай не відпуска її.
13 І котора жінка має чоловіка, що не вірує, а йому любо жити з нею, нехай не відпуска його.
14 Осьвячуєть ся бо чоловік невіруючий в жінцї, і осьвячуєть ся жінка невіруюча в чоловікові; ато дїти ваші були б нечисті; тепер же сьвяті.
15 Коли ж невіруючий розлучаєть ся, нехай розлучаєть ся; не приневолюєть ся бо брат або сестра у такому; у впокою ж бо покликав нас Бог.
16 Як бо ти знаєш, жінко, що може спасеш чоловіка? Або як ти знаєш, чоловіче, що може жінку спасеш?
17 Тільки, як кожному удїлив Бог, і як кожного покликав Господь, так нехай й ходить. І се всїм церквам наказую.
18 Чи хто в обрізанню покликаний, нехай не притворюєть ся. Чи в необрізанню хто покликаний, нехай не обрізуєть ся.
19 Обрізаннє нїщо, і необрізаннє нїщо, а хороненнє заповідей Божих.
20 Кожний, у якому покликанню покликаний, у тому нехай і зостаєть ся.
21 Невільником ти покликаний? не журись; а коли можна й вільним стати ся, раднїще (тим) користуй ся.
22 Покликаний бо у Господї невільник, той визволений у Господа. Так само й хто вільним покликаний, той невільник Христів.
23 Цїною ви куплені; не робіть ся невільниками людськими.
24 У чому кожен покликаний, браттє, в тому нехай і пробуває перед Богом.
25 Про дїв же наказу Господнього не маю, а даю раду, яко помилуваний від Господа, щоб вірним бути.
26 Думаю, що се добре задля теперішньої нужди, щоб чоловіку так бути.
27 Одруживсь єси з жінкою? не шукай розводу. Розвів ся єси з жінкою, не шукай жінки.
28 Як же й ожениш ся, (ще) не згрішив єси; як і віддасть ся дїва, не згрішила; та горе по тїлу мати муть такі; я ж вас щаджу.
29 Се ж глаголю, браттє, що час короткий, і щоб ті, хто має жінку, були наче не мають;
30 і хто плаче, наче не плачуть; хто радуєть ся, наче не радують ся; хто купує, наче не осягають;
31 і хто користуєть ся сим сьвітом, наче не користують ся; переходить бо образ сьвіта сього.
32 Я ж хочу, щоб ви не журились. Нежонатий журить ся про Господнє, як угодити Господеві;
33 жонатий же журить ся про сьвітове, як угодити жінцї.
34 Єсть (також) ріжниця між жінкою і дївицею: Незамужня журить ся про Господнє, щоб бути сьвятою тїлом і духом; а замужня журить ся про сьвітове, як угодити мужові.
35 Се ж вам на користь вашу глаголю, не щоб вам накинути сїло, а ради чемности і приступу вашого до Господа без озирання.
36 Коли ж хто думає, що соромно для дївицї його, коли перецьвіте і так мусить бути, той, що хоче, нехай робить, не згрішить; нехай ідуть заміж.
37 Которий стоїть твердо в серцї, не маючи примусу, та має власть над своєю волею, і розсудив так у серцї своїм, щоб держати дївицю свою, добре робить.
38 Тим же хто віддає заміж, добре робить; а хто не віддає, лучче робить.
39 Жінка звязана законом, доки жив чоловік її; як же вмре чоловік її, вільна вона йти, за кого схоче, тільки в Господї.
40 Щасливша ж, коли так пробувати ме по моїй радї; думаю ж, що й я маю Духа Божого.
1-е до коринтян 8
1 Що ж до ідолських посьвятів, зна– ємо, що всї знаннє маємо. Знаннє ж надимає, а любов збудовує.
2 Коли ж хто думає, що він знає що, то нїколи ще нїчого не знав, як треба знати.
3 Коли ж хто любить Бога, то сей пізнаний від Него.
4 Що ж до їди посьвятів ідолських, знаємо, що ідоли нїщо в сьвітї, і що нема иншого Бога, тільки один.
5 Бо хоч і є так звані боги, чи то на небі, чи то на землї (як многі боги і многі пани);
6 та наш один Бог Отець, від котрого все і ми для Него; і один Господь Ісус Христос, через котрого усе (стало ся), і ми через Него.
7 Нї, не у всїх знаннє; деякі з совістю ідолською аж досї, яко посьвят ідолський їдять; і совість їх, бувши недужою, сквернить ся.
8 Їжа ж нас не поставляє перед Богом; бо анї луччі ми, коли їмо, анї гірші, коли не їмо.
9 Гледїть же, щоб нїколи ся ваша власть не була спотиканнєм (людям) недужим.
10 Бо коли хто побачить тебе, що маючи знаннє, (за столом) сидиш у ідолському храмі, то чи совість його, яко недужого, не збудуєть ся, щоб їсти посьвяти ідолські?
11 І погибне через твоє знаннє недужий брат, за котрого Христос умер.
12 Грішачи ж так проти братів та вражаючи їх недужу совість, ви грішите проти Христа.
13 Тим же, коли їжа блазнить брата мого, не їсти му мясива до віку, щоб не блазнити брата мого.
1-е до коринтян 9
1 Хиба ж я не апостол? хиба ж я не вільний? хиба ж я Ісуса Христа, Господа нашого, не бачив? хиба не моє ви дїло в Господї?
2 Коли иншим я не апостол, то все ж вам; ви бо печать апостолування мого в Господї.
3 Оце моя відповідь тим, хто судить мене.
4 Хиба ми не маємо власти їсти і пити?
5 Хиба не маємо власти сестру-жінку водити, як инші апостоли, й брати Господнї, і Кифа?
6 Або один я та Варнава не маємо власти, щоб не робити?
7 Хто воїнствує коли своїми доходами? хто садить виноградник, та й овощу його не їсть? або хто пасе стадо, та й молока з стада не їсть?
8 Хиба се я глаголю яко чоловік? чи не говорить сього й закон?
9 Бо в Мойсейовім законї писано: Не завязуй рота волові, як молотить. Хиба про волів дбає Бог?
10 чи задля нас як раз глаголе? Задля нас бо написано, що в надїї мусить ратай орати, і хто молотитѝе , (робить се) з надїєю, бути спільником свого вповання.
11 Коли ми духовне сїяли вам, то чи велика річ, коли ми тїлесне ваше жати мем?
12 коли инші бувають спільниками (сієї) власти над вами, то чи не більше ми? Та не користувались ми властю сією, а все терпимо, щоб не з'упинити як небудь благовістя Христового.
13 Чи то ж не знаєте, що хто коло сьвятого служить, ті з сьвятого їдять? і хто коло жертівнї пильнує, ті від жертівнї частину приймають.
14 Так і Господь повелїв тим, хто проповідує благовістє, з благовістя жити.
15 Я ж нїчим з сього не користувавсь, і не (для того) се написав, щоб так роблено для мене; бо лучче менї вмерти, нїж щоб хто славу мою знївечив.
16 Коли бо благовіствую, нема менї слави, примус бо на менї лежить, і горе менї, коли не благовіствую!
17 Коли бо роблю се охотою, маю нагороду; коли ж проти волї, то роблю службу, звірену менї.
18 За що ж менї нагорода? (За те,) що благовіствуючи без користї, подаю благовістє Христове, так щоб не надуживати моєї властї в благовістю.
19 Бувши бо вільний від усїх (непідневолений нїкому), зробив я себе усїм слугою, щоб більш придбати:
20 Я став ся Жидам, як Жидовин, щоб Жидів придбати; тим, що під законом, був я як під законом, щоб тих, що під законом, придбати;
21 беззаконним – як беззаконний (не бувши беззаконним Богу, а законним Христу), щоб придбати беззаконних;
22 недужим я був недужий, щоб недужих придбати. Усїм був я все, щоб конче деяких спасти.
23 Се ж роблю задля благовістя, щоб бути спільником у йому.
24 Хиба не знаєте, що ті, що на гонах біжять, усї біжять, а один приймає нагороду? Так біжіть і ви, щоб осягли.
25 Кожен же, хто бореть ся, від усього вдержуєть ся. Ті ж, щоб тлїнний вінець прийняти, а ми нетлїнний.
26 Оце ж я так біжу, не якби на непевне; подвизаюсь так, не якби повітрє (вітер) бючи.
27 А морю тїло моє і підневолюю, щоб, иншим проповідуючи, самому инодї не бути нїкчемним.
1-е до коринтян 10
1 Не хочу ж, браттє, щоб ви не знали, що отцї наші всї під хмарою були, і всї через море переходили;
2 і всї в Мойсея хрестили ся в хмарі і в морі;
3 і всї ту саму їжу духовну їли;
4 і всї той самий напиток духовний пили; бо пили з духовної скелї, що йшла за ними, скеля ж була Христос.
5 Та многих з них не вподобав Бог, бо поражені були в пустинї.
6 Се ж стало ся нам прикладом, щоб не бажали лихого, яко ж і вони бажали.
7 Анї ідолослужителями не робіть ся, яко ж деякі з них, яко ж писано: Посїдали люде їсти й пити і встали грати.
8 Анї робім перелюбу, як деякі з них робили, та й полягло їх за один день двайцять три тисячі.
9 Анї спокушуймо Христа, яко ж деякі з тих спокушували, та й погинули від гадюк.
10 Анї нарекаймо, яко ж деякі з них нарекали, та й погинули від губителя.
11 Усе ж се прикладами стало ся їм, прописано ж на науку нашу, на котрих конець віку прийшов.
12 Тим же, хто думає стояти, нехай гледить, щоб не впав.
13 Не яка спокуса настигла на вас, тільки чоловіча; вірен же Бог, котрий не допустить, щоб ви були спокушені більш, нїж що здолїєте (знести); а зробить із спокусою й вихід, щоб ви здолїли знести.
14 Тим, любі мої, втїкайте від ідолського служення.
15 Яко мудрим глаголю; судїть, що я глаголю:
16 Чаша благословення, котру благословляємо, хиба не єсть общеннє крови Христової? хлїб, що переломлюємо, хиба не єсть общеннє тїла Христового?
17 Бо один хлїб, одно тїло ми многі; всї бо від одного хлїба причащаємось.
18 Погляньте на Ізраїля по тїлу; хиба ті, що їдять посьвяти, не спільники жертівнї?
19 що ж я кажу? що ідол що-небудь єсть? або посьвят ідолський що-небудь єсть?
20 Нї, а що посьвячують погане, бісам посьвячують, а не Богові. Не хочу ж, щоб ви були спільниками бісів.
21 Не можете чашу Господню пити і чашу бісовську, не можете трапезї Господнїй причащати ся і трапезї бісовській.
22 Чи нам же роздражати Господа? хиба ми дужчі Його?
23 Все менї можна, та не все на користь; все менї можна, та не все збудовує.
24 Нїхто свого нехай не шукає, а кожен (того) що другого.
25 Все, що на торгу продаєть ся, їжте, нїчого не сумнячись задля совісти.
26 Бо Господня земля і повня її.
27 Коли ж хто з невірних запрошує вас і схочете пійти, то все поставлене перед вами їжте, нїчого не сумнячись задля совісти.
28 Коли ж хто вам скаже: Се ідолський посьвят, тодї не їжте задля того, хто вам сказав, і задля совісти; бо Господня земля і повня її.
29 Про совість же я кажу, не про свою, а про другого; чого бо вільність моя судити маєть ся від совісти другого?
30 Коли ж я благодаттю причащаю ся, на що менї хулу приймати (за те), за що дякую?
31 Оце ж, чи то їсте, чи пєте, чи що инше робите, все на славу Божу робіть.
32 Не будьте спотиканнєм нї Жидам, нї Грекам, нї церкві Божій,
33 яко ж і я у всьому всїм годжу, не своєї шукаючи користи, а користи многих, щоб спасли ся. Г ОЛОВА
11 Б удьте послїдувателями моїми, яко ж і я Христів.
2 Хвалю ж вас, браттє, що все моє памятаєте і, яко ж я передав вам, перекази держите.
3 Хочу ж, щоб ви знали, що всякому чоловікові голова Христос, голова жінцї чоловік, голова ж Христу – Бог.
4 Усякий чоловік, що молить ся або пророкує, покривши голову, осоромлює голову свою.
5 Усяка ж жінка, що молить ся або пророкує, не покривши голови, осоромлює голову свою; одно ж бо воно й те саме, якби була й обголена.
6 Коли бо не покриваєть ся жінка, нехай і стрижеть ся; коли ж сором жінцї стригти ся чи голити ся, нехай покриваєть ся.
7 Чоловік бо не має покривати голови, образом і славою Божою бувши, жінка ж славою чоловічою.
8 Бо не чоловік од жінки, а жінка від чоловіка.
9 І не сотворено чоловіка ради жінки, а жінку ради чоловіка.
10 Тим і мусить жінка знак властї мати на голові ради ангелів.
11 Однако ж нї чоловік без жінки, нї жінка без чоловіка, в Господї.
12 Бо як жінка від чоловіка, так і чоловік через жінку, все ж від Бога.
13 Самі між собою судїть: чи личить жінцї непокритій молитись Богу?
14 Або чи не сама ж природа навчає вас, що коли чоловік має довге волоссє, то сором йому?
15 Жінка ж, коли має довге волоссє, се слава їй; бо волоссє замість покриття їй дано.
16 Коли ж хто єсть сварливим, то ми такого звичаю не маємо, нї церкви Божі.
17 Се ж завіщаючи, не хвалю, що не на лучче, а на гірше збираєтесь.
18 Бо найперш, як сходитесь ви в церкву, чую, що буває роздїленнє між вами, й почасти вірю.
19 Треба бо й єресям між вами бути, щоб вірні між вами явились.
20 Як же сходитесь до купи, то не на те, щоб Господню вечерю їсти.
21 Кожен бо свою вечерю попереду поїсть, і один голодує, другий же впиваєть ся.
22 Хиба бо домів не маєте, щоб їсти й пити? чи церквою Божою гордуєте і осоромлюєте неимущих? Що ж вам сказати? чи похвалити вас у сьому? Не похвалю.
23 Я бо прийняв од Господа, що й передав вам, що Господь Ісус тієї ночи, котрої був виданий, прийняв хлїб,
24 і, хвалу віддавши, переломив, і рече: Прийміть, їжте, се єсть тїло моє, що за вас ламлене; се робіть на мій спомин.
25 Так само й чашу по вечері глаголючи: Ся чаша єсть новий завіт у крові моїй; се робіть, скільки раз пєте, на мій спомин.
26 Скільки бо раз їсте хлїб сей і чашу сю пєте, смерть Господню звіщаєте, доки (Він) прийде.
27 Тим же, хто їсти ме хлїб сей і пити ме чашу Господню недостойно, винен буде тїла і крови Господньої.
28 Нехай же розгледить чоловік себе і так нехай хлїб їсть і чашу пє.
29 Хто бо їсть і пє недостойно, суд собі їсть і пє, нерозсуджаючи про тїло Господнє.
30 Того-то многі між вами недужі та слабі, й заснуло доволї.
31 Бо коли б ми самі себе розсуджували, то не були б осуджені.
32 Бувши ж осудженими, від Бога караємось, щоб з сьвітом не осудились.
33 Тим же, браттє моє, зійшовшись їсти, один одного дожидайте.
34 Коли ж хто голодний, дома нехай їсть, щоб на суд не сходились. Про остальне ж, як прийду, дам порядок.
1-е до коринтян 11
1 Про духовне ж, браттє, не хочу, щоб ви не знали.
2 Ви знаєте, що як були ви поганами, то до ідолів безголосих воджено вас, мов ведених.
3 Тим кажу вам, що нїхто, Духом Божим глаголючи, не проклинає Ісуса, і нїхто не може назвати Господа Ісуса, як тільки Духом сьвятим.
4 Між даруваннями є ріжниця, Дух же той самий.
5 І ріжниця між служеннями, а той самий Господь.
6 І ріжниця між роботами, один же Бог, що робить усе у всїх.
7 Кожному ж даєть ся явленнє Духа на користь.
8 Тому бо Духом даєть ся слово премудрости, другому слово знання тим же Духом;
9 иншому ж віра тим же Духом; иншому ж дарування сцїлення тим же Духом;
10 иншому ж робленнє чудес; иншому ж пророкуваннє; иншому розпізнаваннє духів; иншому ж усякі мови; иншому виклади мов (язиків).
11 Все ж се дїйствує один і той же Дух, удїляючи кожному, яко ж хоче.
12 Як бо тїло одно, а членів має багато, всї ж члени одного тїла, хоч багато їх, а одно тїло, так і Христос.
13 Бо одним Духом усї ми в одно тїло хрестились, чи то Жиди, чи Греки, чи невільники, чи вільні, і всї одним Духом напоєнї.
14 Бо тїло не єсть один член, а многі.
15 Коли скаже нога: я не рука, от же я не від тїла, то хиба через се не єсть від тїла?
16 І коли скаже ухо: я не око, то ж я не від тїла, то хиба через те не єсть від тїла?
17 Коли б усе тїло (було) око, де ж (був би) слух? Коли б усе слух, де понюх?
18 Та Бог розложив члени кожного по одному з них в тїлї, яко ж схотїв.
19 Коли ж би все (було) один член, то де (було б) тїло?
20 Тепер же багато членів, а тїло одно.
21 Не може ж око сказати руцї: Не треба менї тебе; або знов голова ногам: Не треба менї вас.
22 Нї, которі члени тїла здають ся слабшими, ті тим більше потрібні;
23 і которі здають ся нам неповажнїщими в тїлї, тим більше чести додаємо, і менше чесні наші (члени) більшу окрасу приймають.
24 Звичайним бо нашим того не треба. Та Бог зложив тїло, давши більшу честь послїднїйшому,
25 щоб не було роздїлення в тїлї, а щоб члени однаково один про одного дбали.
26 І коли терпить один член, терплять з ним усї члени; а коли славить ся один член, радують ся з ним усї члени.
27 Ви ж тїло Христове і члени від части (з особна).
28 І инших поставив Бог у церкві найперш апостолів, вдруге пророків, втретє учителїв, потім сили, а там даровання, сцїлення, помагання, порядкуnt sання, всякі мови.
29 Хиба всї апостоли? хиба всї пророки? хиба всї учителї? хиба всї сили?
30 хиба всї мають дарованнє сцїлення? хиба вони всї глаголють мовами? хиба всї викладають?
31 Жадайте ж дарувань луччих, і я покажу вам ще кращу дорогу.
1-е до коринтян 12
1 Коли мовами людськими глаголю й ангелськими, любови ж не маю, то став ся я як мідь дзвіняча і бубен гудячий.
2 Коли маю пророцтво і знаю всї тайни і все знаннє, і коли маю всю віру, так щоб і гори переставляти, любови ж не маю, то я нїщо.
3 І коли роздам увесь маєток мій, і коли тїло моє передам, щоб його спалено, любови ж не маю, то нїякої користи менї (з того).
4 Любов довго терпить, милосердує; любов не завидує; любов не величаєть ся, не надимаєть ся,
5 не осоромлює, не шукає свого, не пориваєть ся до гнїву, не думає лихого;
6 не веселить ся неправдою, а веселить ся правдою;
7 все покриває, всьому йме віри, на все вповає, все терпить.
8 Любов нїколи не впадає (гине); чи то ж пророцтва, вони впадуть; чи то мови, вони замовкнуть; чи то знаннє, воно зникне.
9 Бо від части знаємо і від части пророкуємо.
10 Як же прийде звершене, тодї те, що від части, зникне.
11 Як був я малолїток, то яко малолїток говорив, яко малолїток розумів, яко малолїток думав; як же став чоловіком, то покинув дитяче.
12 Бачимо бо тепер через дзеркало, в загадцї, тодї ж лицем до лиця; тепер пізнаю від части, тодї ж пізнаю, яко ж і я познаний.
13 Тепер же пробувають віра, надїя, любов, сї троє; більша ж із сих любов.
1-е до коринтян 13
1 Дбайте про любов і жадайте духовного, найбільше ж, щоб пророкувати.
2 Бо, хто говорить (чужою) мовою, не людям говорить, а Богу; бо нїхто не чує (слухає) його; а духом він говорить тайне.
3 Хто ж пророкує, людям говорить на збудованнє, і напоминаннє і утїшеннє.
4 Хто говорить (чужою) мовою, себе збудовує; а хто пророкує, церкву збудовує.
5 Хочу ж, щоб усї ви говорили мовами, та раднїщ, щоб пророкували; більший бо хто пророкує, нїж хто говорить мовами, хиба що й вияснює, щоб церква збудованнє прийняла.
6 Тепер же, браттє, коли прийду до вас, мовами говорячи, то що вам за користь, коли вам не говорити му або одкриттєм, або знаннєм, або пророцтвом, або наукою?
7 Ба й бездушне, що дає голос, чи сопілка, чи гуслї, коли різноти голосу не дає, як розуміти, що виграєть ся в сопілку або в гуслї.
8 Бо коли й сурма невиразний голос дає, то хто готовити меть ся до бою?
9 Так само й ви, коли подасте мовою незрозуміле слово, як зрозумієть ся говорене? на вітер бо говорити мете.
10 Стільки, як от буває, родів слів на сьвітї, і нї одно з них без голосу.
11 Коли ж не зрозумію значіння слів, буду тому, хто говорить, чужоземець, і хто говорить, чужоземець менї.
12 Так і ви, коли дбаєте про дари духовні, то гледїть, щоб збагатїли ними на збудованнє церкві.
13 Так, хто говорить (чужою) мовою, нехай молить ся, щоб міг вияснювати.
14 Коли бо молюсь (чужою) мовою, дух мій молить ся, розуміннє ж моє без'овочне.
15 Що ж (робити)? Молити мусь духом, молити мусь же й розуміннєм; співати му духом, співати му й розуміннєм.
16 Бо коли благословити меш духом, то як той, хто займе місце невченого, скаже "амінь" на твоє дякуваннє, коли він не знає, що говориш.
17 Ти бо добре дякуєш, тільки ж другий не збудовуєть ся.
18 Дякую Богу моєму, що я більш усїх вас говорю мовами.
19 Тільки ж у церкві лучче менї пять слів промовити розуміннєм моїм, щоб і инших навчити, нїж десять тисяч слів (чужою) мовою.
20 Браттє, не бувайте дїти розуміннєм; нї, в лихому бувайте малолїтниками, у розумінню ж звершеними.
21 В законї писано: Чужими язиками й чужими устами говорити му людям сим, та й так не послухають мене, глаголе Господь.
22 Тим же язики на ознаку не тим, хто вірує, а невірним; пророцтво ж не невірним, а віруючим.
23 Коли оце зійдеть ся вся церква докупи, і всї чужими мовами заговорять, увійдуть же і невчені або невірні, то чи не скажуть, що ви дурієте?
24 Коли ж усї пророкують і ввійде хто невірний або невчений, то від усїх буде докорений і від усїх суджений.
25 І так тайни серця його виявлять ся, і так припавши лицем, поклонить ся Богові, звіщаючи, що справдї з вами Бог.
26 Що ж (треба робити), браттє? Коли сходитесь, і кожен псальму має, науку має, мову має, одкриттє має, виясненнє має, – усе на збудованнє нехай буде.
27 Коли хто (чужою) мовою говорить, (говоріть) по двоє, а найбільш по троє, і чергами, а один нехай вияснює.
28 Коли ж нема вияснювателя, то нехай мовчить у церкві; собі ж нехай говорить та Богоові.
29 Пророки ж нехай по двоє і по троє говорять, а инші нехай міркують.
30 Коли ж другому, що сидить, одкриєть ся (що), перший нехай мовчить.
31 Можете бо всї один за одним пророкувати, щоб усї навчались і всї утїшались.
32 І духи пророцькі пророкам корять ся.
33 Не єсть бо Бог безладу, а впокою, як по всїх церквах у сьвятих.
34 Жінки ваші в церквах нехай мовчять; бо не дозволено їм говорити, а щоб корили ся, яко ж закон глаголе.
35 Коли ж хочуть чого навчитись, нехай дома в своїх чоловіків питають; сором бо жінкам у церкві говорити.
36 Хиба од вас слово Боже вийшло? або до вас одних досягло?
37 Коли хто думає пророком бути або духовним, нехай розуміє, що те що пишу вам, се заповідї Господнї.
38 Коли ж хто не розуміє, нехай не розуміє.
39 Тим же, браттє, бажайте пророкувати, та й говорити мовами не боронїть.
40 Усе нехай поважно та до ладу робить ся.
1-е до коринтян 14
1 Звіщаю ж вам, браттє, благовістє, що я благовіствував вам, котре й прийняли ви, і в котрому встояли,
2 котрим і спасаєтесь, коли памятаєте, яким словом я благовіствував вам, хиба що марно увірували.
3 Бо я передав вам найперш, що й прийняв, що Христос умер за наші гріхи по писанням,
4 і що поховано Його, і що встав третього дня по писанням,
5 і що явив ся Кифі а опісля дванайцятьом.
6 Після того явив ся більш пяти сотень братам разом, з котрих більше живуть і досї, инші ж і впокоїлись.
7 Після того явив ся Якову, а потім усїм апостолам.
8 На останок же всїх, мов якому недорідку, явивсь і менї.
9 Я бо останнїй з апостолів, котрий недостоєн зватись апостолом, бо гонив церкву Божу.
10 Благодаттю ж Божою я те, що є; і благодать Його до мене була не марна, а більш усїх їх працював я; не я ж, а благодать Божа, що зо мною.
11 Чи то ж я, чи то вони, так проповідуємо, і так ви увірували.
12 Коли ж про Христа проповідуєть ся, що Він з мертвих устав, то як се деякі між вами кажуть, що нема воскресення мертвих?
13 Коли ж воскресення мертвих нема, то й Христос не воскрес;
14 коли ж Христос не воскрес, то марна проповідь наша, марна ж і віра ваша.
15 І ми являємось кривими сьвідками Божими, бо сьвідкували про Бога, що воскресив Христа, котрого не воскресив, коли мертві не встають.
16 Бо коли мертві не встають, то й Христос не встав.
17 А коли Христос не встав, то марна віра ваша: ви ще в гріхах ваших.
18 Тодї й померші в Христї погибли.
19 Коли тільки в сьому життї вповаємо на Христа, то окаяннїщї (нещасливійші) ми всїх людей.
20 Тепер же Христос устав з мертвих; первістком між мертвими став ся.
21 Яко ж бо через чоловіка (прийшла) смерть, так через чоловіка й воскресеннє з мертвих.
22 Як бо в Адамі всї вмирають, так і в Христї всї оживають.
23 Кожен своїм порядком: Первісток Христос, а потім Христові у приходї Його.
24 Тодї (прийде) конець, як передасть царство Богу й Отцеві, як зруйнує всяке старшинуваннє і всяку власть і силу.
25 Мусить бо Він царювати, доки положить усїх ворогів під ноги Його.
26 Останнїй ворог зруйнуєть ся – смерть.
27 Усе бо впокорив під ноги Його. Коли ж рече, що все впокорено, то явно, що окрім Того, хто покорив Йому все.
28 Коли ж упокорить ся Йому все, тодї і сам Син упокорить ся Тому, хто впокорив Йому все, щоб Бог був усе у всьому.
29 Ато що робити муть ті, хто хрестить ся ради мертвих, коли зовсїм мертві не встають? чого ж і хрестять ся ради мертвих?
30 Чого ж і ми небезпечимось всякого часу?
31 Що-дня вмираю; так (по правдї нехай буде) менї ваша похвала, що маю в Христї Ісусї, Господї нашому.
32 Коли б я чоловічим робом боров ся з зьвірями в Єфесї, то яка менї користь, коли мертві не встають? Нумо їсти й пити, бо завтра помремо.
33 Не обманюйте себе: ледачі бесїди псують добрі звичаї.
34 Протверезїть ся праведно та не грішіть; бо деякі не знають Бога. На сором вам глаголю.
35 Та хто-небудь скаже: Як устануть мертві? і в якому тїлї прийдуть?
36 Безумний! що ти сїєш, не оживе, коли не вмре.
37 І що сїєш, не тїло будуче сїєш, а голе зерно, як лучить ся, пшеничне, або яке инше.
38 Бог же дає йому тїло, яке схоче, і кожному насїнню своє тїло.
39 Не кожне тїло таке саме тїло; тільки инше тїло в людей, инше тїло в скотини, инше у риб, инше ж у птаства.
40 (Єсть) і тїла небесні й тїла земні, та инша слава небесних, а инша земних.
41 Инша слава сонця, а инша слава місяця, і инша слава зір; зоря бо від зори відрізняєть ся славою.
42 Так і воскресеннє мертвих. Сїєть ся у зотлїннє, устає у нетлїнню.
43 Сїєть ся в безчестю, устає в славі; сїєть ся в немочі, устає в силї.
44 Сїєть ся тїло душевне, устає тїло духовне; єсть тїло душевне і єсть тїло духовне.
45 Так і написано: Став ся первий чоловік Адам душею живою, а останнїй Адам духом животворящим.
46 Тільки перш не духовне (було), а душевне, духовне ж потім.
47 Первий чоловік із землї земний; другий чоловік Господь з неба.
48 Який земний, такі й земні; і який небесний, такі й небесні.
49 І яко ж носили ми образ земного, так носити мем і образ небесного.
50 Се ж глаголю, браттє, що тїло і кров царства Божого наслїдити не може; і зотлїннє незотлїння не наслїдить.
51 Ось тайну вам глаголю: Всї не впокоїмось, всї ж перемінимось.
52 У хвилину, у миг ока, за останньою трубою – бо затрубить, і мертві повстають нетлїнними, і ми попереміняємось.
53 Треба бо тлїнному сьому одягнутись у нетлїннє, і смертному сьому одягнутись у безсмертє.
54 Як же тлїнне се одягнеть ся в нетлїннє і смертне се одягнеть ся в безсмертє, тодї станеть ся написане слово: Пожерта смерть побідою.
55 Де в тебе, смерте, жоло? де в тебе, пекло, побіда?
56 Жоло ж смерти – гріх, а сила гріха – закон.
57 Богу ж дяка, що дав нам побіду через Господа нашого Ісуса Христа.
58 Тим же, браттє моє любе, бувайте тверді, стійкі, надто збогачуючись у дїлї Господньому завсїди, знаючи, що праця ваша не марна перед Господем.
1-е до коринтян 15
1 Про милостиню ж для сьвятих, як я розпорядив у церквах Галатийських, так і ви робіть.
2 Первого дня в тижнї нехай кожен з вас у себе складає, скарбуючи, як йому ведеть ся, щоб не тодї, як прийду, складку робити.
3 Як же прийду, то которих ви ухвалите, тих пішлю з листами віднести дар ваш у Єрусалим.
4 Коли ж буде достойно, щоб і менї йти, зо мною пійдуть.
5 Прийду ж до вас, як Македонию перейду (Македонию бо проходжу).
6 У вас же може загаюсь, або й зазимую, щоб ви провели мене, куди я пійду.
7 Не хочу бо вас тепер переходом бачити; маю ж надїю, якийсь час пробути в вас, коли Господь дозволить.
8 Пробуду ж у Єфесї до пятидесятницї.
9 Двері бо великі й широкі відчинились менї, і багато (в мене) противників.
10 Як же прийде Тимотей, гледїть, щоб без страху був у вас; дїло бо Господнє робить, яко ж і я.
11 То нехай нїхто ним не гордує, а випроводїть його з упокоєм, щоб прийшов до мене; жду бо його з браттєм.
12 Що ж до Аполоса брата, то вельми просив я його, щоб прийшов до вас з браттєм; та зовсїм не було волї в него, щоб прийти тепер, прийде ж, як мати ме догідний час.
13 Пильнуйте, стійте в вірі, мужайтесь і утверджуйтесь.
