Текст книги "Біблія /Библия"
Автор книги: Іван Нечуй-Левицький
Соавторы: Пантелеймон Кулиш,Иван Пулюй
сообщить о нарушении
Текущая страница: 70 (всего у книги 117 страниц)
7 Ось я пошлю на його духа, й прийде до його звістка, й вернеться він у свою землю, а я вбю його мечем у його ж землї.
8 І вернувся Рабсак, і знайшов царя Ассирийського, що облягав Либну; бо був перечув, що той від Лахиса відступив.
9 І перечув він про Тиргака, царя Етиопського, й сказано йому: Ось він вирушив, щоб на тебе вдарити, то послав удруге посли до Езекії й повелїв сказати йому:
10 Промовте так до Езекії, царя Юдейського: Нехай тебе не ошукує Бог твій, що на його вповаєш, думаючи: Ерусалиму не подасть він цареві Ассирийському на поталу.
11 Ти ж чував сам, що царі Ассирийські зробили з усїма землями, як розпростерли на їх проклін; а ти б то врятувався?
12 Хиба ж боги в народів, що їх батьки мої в нїщо пообертали, вирятували їх, – як от Гозан, та Харан, та Резеф та людей Еденських в Талассарі?
13 Де царь Ематський і царь Арпадський в і царь в городї Сефарваїмі, в Енї та Івві?
14 І взяв Езекія письмо з рук поселських і, прочитавши його, пійшов у храм Господень, та й розгорнув його Езекія перед Господом;
15 І моливсь Езекія Господеві й говорив:
16 Господи сил, Боже Ізрайлїв, що престолуєш над херувимами! ти один – Бог над усїма царствами земними; ти сотворив небо й землю.
17 Прихили, Господи, ухо твоє й почуй; позирни, Господи, очима твоїми й побач! Почуй слова Сеннахеримові, що переслав менї на зневагу живого Бога!
18 Справдї, Господи, царі Ассирийські попустошили всї народи й землї,
19 І повкидали в огонь боги їх; та то не боги, а робота рук людських, дерево й камінь, тим вони їх і обернули в нїщо.
20 Тепер же, Господи, Боже наш, визволь нас із його потали, щоб зрозуміли всї царства земні, що ти, Господи, Бог єдиний.
21 І послав Ісаїя Амосенко до Езекії сказати: Так говорить Господь, Бог Ізрайлїв: Те, про що молився єси що до Сеннахерима, царя Ассирийського, я вислухав, -
22 Се слово, що про його виповів Господь: Погордить тобою й насьміється з тебе дївиця-доч Сиону; позад тебе похитає головою дочка Ерусалиму.
23 Кого ж бо ти зневажав і поругав? Проти кого се ти голос підняв, і так згорда глянув очима? На Сьвятого в Ізраїлї!
24 Ти через кметїв своїх Господа ганьбив та сказав: Многими колесницями моїми я на верхи гірні знявся, – на ребра Ливану, та й порубав я кедри там високі, й найкрасші кипариси його, й добрався аж до крайних гряниць його, до найгусчого саду його;
25 І докопувавсь і пив воду, й висушував стопами ніг моїх всї перекопи в Египтї.
26 Чи не чув же ти, що я се все наготовив? у давнезьні ще давна постановив се, а тепер сповнив тим, що ти опустошуєш утверджені міста в купи румовищ;
27 Що осадники їх немощні, дрожать і соромляться; вони поробились, мов на полі зіллє, мов никла зелень на кришах та збіже – загоріле, нїм в колос убралось.
28 Чи седиш ти, чи виходиш, чи входиш, – усе я знаю, знаю й те, як ти проти мене буяєш;
29 За твою буту проти мене, та що твоя гординя до мого дойшла слуху, я тобі в ніздра каблучку заправлю, й зубела мої у рот твій (заложу), й заверну тебе тим же шляхом, яким сюди прийшов єси.
30 І ось тобі, Езекію знамено: Сього року їсти мете те, що виросло з витрушеного зерна, а в другому роцї – самосївне (від кореня), у третьому ж роцї сїйте й жнїте й насаджуйте виноградники та й споживайте плод їх.
31 І що з Юдиного дому ще зісталось, те пустить знов коріннє внизу й появить плід угорі;
32 Бо з Ерусалиму зійде (мов трава) останок, а те, що врятуєсь – із гори Сиону. Ревнуваннє Господа сил се вчинить.
33 Тим Господь ось так говорить про царя Ассирийського: Не ввійти йому в сей город, і стріли туди не пустить, не приступить до його під щитом, і не насипле кругом його валу:
34 Тим самим шляхом, що прийшов ним, він вернесь, а в місто се він не ввійде, – говорить Господь.
35 Город сей я боронити буду, щоб його спасти – задля себе й слуги мого Давида.
36 І вийшов ангел Господень та й убив у таборі Ассирийському сто вісїмдесять і пять тисяч чоловіка, й як повставали рано вранцї, – аж се самі мертві тїла.
37 І рушив Сеннахерим, царь Ассирийський, та й відступив, а вернувшись, жив у Ниневиї.
38 І як молився він раз у храму свого бога Нисроха, вбили його мечем сини його, Адрамелех ти н Шарезер, і повтїкали ув Арарат-землю, а син його Асардан настав царем замість його.
Iсаія 37
1 Того часу занедужав Езекія на смерть. І прийшов до його пророк Ісаїя Амосенко й рече до його: Так говорить Господь: Упорядкуй дом твій, бо вмреш, не одужаєш.
2 І повернувся Езекія лицем до стїни, й молився Господеві сими словами:
3 Ой Господи! спогадай же, що я щиро й неподїленим серцем ходив перед лицем твоїм і чинив те, що тобі до вподоби. Та й заплакав Езекія в голос.
4 І прийшло слово Господнє до Ісаїї таке:
5 Ійди й промов до Езекії: Так говорить Господь, Бог предка твого Давида: Почув я молитву твою, побачив сльози твої і ось я придам тобі віку ще пятнайцять років;
6 Ще ж визволю тебе й сей город із потали в царя Ассирийського, й берегти му сей город від нападу.
7 І ось що буде тобі знаком од Господа, що справдить Господь слово, яке виповів:
8 От я заверну на десять ступнїв назад тїнь сонячну, що пройшла вже на сонцевказові Ахазовому. І вернулося сонце на десять ступнїв, що пройшло по сонцевказу.
9 Молитва Езекіїна, царя Юдейського, як він нездужав, та й знов одужав од своєї недуги:
10 Я сказав був собі: в серединї лїт моїх маю оце відійти до воріт преисподньої; однято менї останок віку мого.
11 І говорив я: Не побачу вже Господа Бога (в дому його) між людьми живими; не побачу й людини зміж тих, що живуть на сїм сьвітї;
12 Домівка моя розбираєсь із місця та й забіраєсь од мене, як будка пастуша; перетяте, мов (нитка) у ткача, життє моє. Так, він відотне мене од основи; день і ніч ждав я, що ти пошлеш уже конець життю мойму.
13 Я ждав до ранку; він бо, як лев, покрушив костї мої; день і ніч думав я, що тут-тут нашлеш конець менї.
14 Наче журавель, як пискля у ластівки, пищав я, тужив як голуб, сумно глядїли в небо очі мої: Господи, я придавлений, рятуй мене!
15 Що ж казати менї, коли він так сказав і вчинив? Тихо буду переходити (в гадках) кожний рік жизнї моєї, споминати горе серця мого.
16 Господи! так усї жиють, – сим кріпиться й жиє дух мій; та ти оздоровиш мене, – подаруєш життє менї.
17 Та ось – гіркість моя вийшла менї на добро; ти бо вирвав душу мою від ями погибельної, кинув позад себе гріхи мої.
18 Бо не безодня славить тебе, не смерть вихваляє тебе, не ті, що лягли в могилї, вповають на твою правду.
19 Живий, – тілько живий прославляє тебе, як я оце тепер; за те ж буде отець переказувати дїтям вірність твою.
20 Господь – моя поміч; тим то ми будемо по всї днї життя нашого при голосї струн висьпівувати піснї в домі Господньому.
21 І звелїв Ісаїя принести смокви та обложити болячку, а він одужає.
22 І питав Езекія: Який знак, що я ходити му в дом Господнїй?
Iсаія 38
1 Того часу прислав Беродах Баладан Валаданенко, царь Вавилонський, письмо та подарунки Езекії, бо перечув був, що він лежав у недузї, та одужав.
2 І зрадїв Езекія послами та й показав їм свою скарбівню, срібло й золото й пахощі й дорогі мастила й всю скарбівну комору свою, та й усе, що було в скарбівнях у його: не було нїчого, чого б не показав їм Езекія у своїй палатї й в усьому обсязї панування свого.
3 І прийшов пророк Ісаїя до царя Езекії, й спитав його: Що говорили сї люде й звідки приходили вони до тебе? І відкдуазав Езекія: Із далекої землї прийшли вони до мене, з Вавилону.
4 І поспитав Ісаїя: Що бачили вони в палатах у тебе? І каже Езекія: Бачили все, що є в палатах у мене; нема нїчого в скарбівнях у мене, чого б я не показав їм.
5 І сказав Ісаїя до Езекії: Вислухай же слово Господа сил:
6 Прийде час, що все, що є в твоїх палатах, та що попризбірували батьки твої по сей день, буде перевезено в Вавилон; нїчого не зостанеться, – глаголе Господь.
7 І з твоїх синів, що вийдуть із тебе, що ти появиш, поберуть вони й будуть вони скопцями в палатї у царя Вавилонського.
8 І каже Езекія до Ісаїї: Благе слово Господнє, що ти переказав, – бо думав собі: однакже мир і гаразд буде за живота мого.
Iсаія 39
1 Утїшайте, втїшайте мій нарід, говорить Бог наш;
2 Промовляйте до серця Ерусалимові й вістїте йому, що час боротьби його вже скінчився, що неправедність його вже надоложена, бо він прийняв аж удвоє за гріхи свої з руки Господньої.
3 (Се дасть ся чути) голос покликуючого в пустинї: Стелїть дорогу Господеві, рівняйте в степу стежки Богу нашому;
4 Всякий видол нехай заповниться, а всяка гора й горб нехай униз подадуться, всякі закрути нехай випростуються, й місця нерівні вирівняються.
5 Бо явиться слава Господня, й побачить всяке тїло (спасеннє од Бога); так бо сказали уста Господнї.
6 Голос покликує: Вісти! А я сказав: Що вістити? (Ось що:) Всяке тїло – трава, й всяка краса його – в полі цьвітка.
7 Засихає трава, вяне цьвіт, коли подує на його подих Господень: так і люде – трава.
8 Засихає трава, вяне цьвітка, слово же Бога нашого тріває по всї віки.
9 Взійди ж із веселою вістю на гору, Сионе! Кликни голосом із усієї сили, Ерусалиме, подаючи вість благую! кликни, не бійся; скажи містам Юдейським: Ось він, – Бог ваш!
10 Ось, ійде Господь у потузї, в його руцї – власть. Ось, нагорода його з ним; так, заплата його перед лицем у його.
11 Як пастирь, пасти ме він стадо своє; на руки ягняток брати ме він і носити їх на грудях у себе, а дійні водити.
12 Хто б то вичерпав пригорщею воду, хто пяддю виміряв небеса; хто змістив у міру пил земний, зважив на вазї гори, а на тарілках вагових – горби?
13 Хто збагнув дух Господень, був порадником йому і вчив його?
14 З ким він радиться, хто наводить його на розум, вказує правду, навчає його знання, або показує дорогу до мудростї?
15 В його люде – мов крапля з відра, а на вазї важять за пилинку. Мов порошинку підійме він острови.
16 Мало в його всього Ливану на дрова до жертви, мало всїх стад його на всепаленнє.
17 Всї народи перед ним – нїщо, менш пустого нїчого значать вони в його.
18 Так кому ж ви уподобите Бога й хто йому рівня?
19 Виливає мистець ідоли, золотарь золотить їх, та начіплює їм ланцюжки срібні.
20 Неспроможний же про такий принос, вибирає тверде дерево, вишукує умілця, щоб зробити боввана, що стояв би непорушно.
21 Чи то ж ви не знаєте? чи ви не чували? хиба же вам не говорено від початку? хиба ж не навчились із основ землї?
22 Се ж він є той, що над кругом земним престолує, а живущі на йому – хиба тілько, як саранча перед ним; він простер небеса, мов намітку тоненьку, й розширив їх, мов намет на житло.
23 Він князїв у нїщо обертає, й суддїв земних – у пусту марницю.
24 Ледві в землю посаджено їх, ледві їх посїяно й в землї пень їх вкорінився, – дихнув він, і ось вони зівяли й понїс їх вітер, як солому.
25 Хто ж у вас рівня менї, хто подобен? – говорить Сьвятий.
26 Позирнїть лиш у гору очима й побачте, хто се сотворив? хто військо небесне виводить по його лїчбі? А всїх їх кличе він на імя, й в великій потузї й силї своїй не дає він нї одному згубитись.
27 Як же се ти, Якове, говориш і кажеш, Ізраїлю: Дорога моя закрита перед Господом, справи мої забуті Богом моїм.
28 Чи ще ж ти не збагнув, чи сього не чував єси, що вічний Господь Бог, творець усієї вселенної, без'утомний і на силах не впадає, та й що розум його недослїдимий?
29 Він же додає сили втомленому й підкріпляє знемощілого.
30 І молодїж, буває, знеможе – ослабне, та й мужі впадають на силах,
31 Тілько хто на Бога вповає, в того сила відновлюєсь; підніме крила, як орел, побіжить і не вмучиться, пійде і не втомиться.
Iсаія 40
1 Слухайте мовчки мене, острови, ви же, народи, поновіте свою силу, а тодї приступіть й говоріть; станьмо разом на суд.
2 Хто збудив-покликав од сходу мужа праведного, велїв йому йти за собою, підневолив йому народи та покорив царів? Та ж се він обернув їх мечем його в порох, – луком його в солому, рознесену вітром.
3 Ось, він уганяє за ними, верстає байдужно дорогу, якою нїколи не ходив своїми ногами.
4 Хто се вчинив і довершив? Той, хто від почину покликає до жизнї народи. Я – Господь, первий (з усього) й останній, я – все той самий?
5 Побачили острови й полякались, окрайни землї затремтїли. Вони посходились до купи;
6 Кожен помагає свому товаришові й приговорює свойму братові: кріпись!
7 Мідник додає духа виливальникові, а той, що бляшки вигладжує, кріпить того, що виковує на ковалї, та собі приговорює: добре споєне, та ще й цвяхами збиває, щоб добре держався.
8 Ти ж, Ізраїлю, слуго мій, ти, Якове, вибраний у мене, ти, Авраамове, друга мого, насїннє, -
9 Ти, що я його взяв від кінцїв землї, та покликав від її окраїн, і сказав тобі: ти мій слуга, я вибрав тебе й не одкину тебе,
10 Не бійся, бо я з тобою; не лякайся, бо я – Бог твій; я додам тобі сили, буду помагати, і піддержу тебе вірною правицею моєю.
11 Ось, стидом і соромом окриються всї отті, що проти тебе лютують; в нїщо обернуться й погибнуть супротивники твої.
12 Будеш їх шукати, й не знайдеш їх, тих ворогів твоїх; ті, що проти тебе ярились, маною почезнуть;
13 Я бо, – Господь Бог твій; я держу тебе за руку-правицю; я говорю тобі: не лякайся, я помагаю тобі!
14 Не бійся, Якове, червяку мій, Ізраїлю, малолюдку, – я помагаю тобі, – говорить Господь, твій відкупитель, Сьвятий Ізраїлїв.
15 Я зроблю тебе валом зубчастим, новим, гострим; молотити меш гори, розтирати горби на мілкий порох.
16 Віяти меш їх, а вітер буде розносити їх, ти ж Господом будеш радоватись, хвалитись Сьвятим Ізрайлевим.
17 Злиденні й убогі шукають води, – не знаходять; сохне язик їх від згаги; я ж, Господь, почую їх, я, Бог Ізрайлїв, не опущу їх.
18 На горах вітворю ріки й бурчаки по байраках; озером степ ізроблю, а сухі суходоли – повними криничин.
19 Засаджу пустиню кедром, сосною, оливою й миртом; украшу степ явором, буком та кипарисом,
20 Нехай бачять і знають і розумно всїм буде, що рука Господня вчинила все те, й Сьвятий Ізрайлїв се сотворив.
21 Тепер же прийдїть ви, з справою вашою, говорить Господь; подайте докази ваші, говорить царь Яковів.
22 Нехай вони приступлять і скажуть нам, що має настати; нехай звістять що-небудь передом, заки ще постало, а ми станемо умом доходити та й збагнемо, на який конець воно вийшло, – нехай скажуть нам наперед, що ще буде.
23 Будущину возвістїте, нехай же ми знаєм, що ви боги, або зробіть що-небудь, добре або хоч і лихе, щоб ми здивовались, та разом із вами побачили.
24 Та ви – нїщо, та й витвір ваш неварт нїчого; гидота той, хто вас вибирає.
25 Я розбудив його від півночі, й він прийшов; та й на сходї сонця буде він призивати імя моє, й топтати можних, як болото, й місити, мов той ганчар глину.
26 Хто звістив се з початку, щоб ми те знали, хто заздалегідь наперід, – щоб ми могли були сказати: Се правда? Нї, нїхто не звістив, нїхто не чув із вас слова!
27 Я первий сказав Сионові: Ось він! і дав Ерусалимові благовістника.
28 Я розглядався, та не було нїкого, й між ними не найшовся порадник, щоб я міг запитатись, і менї відказано.
29 От-що: всї вони – одно нїщо, й вироблено їх надармо; вітер порожній – божища їх!
Iсаія 41
1 Ось, слуга мій, що я за руку держу його; вибраний мій, що його вподобала собі душа моя. Я положив духа мого на него; він звістить народам суд справедливий.
2 Не крикне він; не піднесе голосу, гнївний; не дасть почути його на улицях.
3 Тростинки приломленої не доламле, й льону, що куритись почав, не погасить; по правдї він буде суд судити.
4 Не ослабне, не втомиться, аж покіль твердо суд свій і правду поставить на сьвітї; на ймя ж і науку його вповати муть острови.
5 Ось так говорить Господь, що создав небеса й напяв їх; що розпросторив землю з усїм, що вона родить, та що дає диханнє людям на нїй і дух ходячим по нїй:
6 Я, Господь, покликав тебе на правду, й буду держати тебе за руку, й берегти тебе, й поставлю тебе у завіт народам, за сьвітло невірним;
7 Щоб очі слїпим одчиняти; щоб виводити вязнїв із вязницї, а сидячих у темряві – з темницї.
8 Я Господь; се імя моє, і не поступлюся славою моєю кому иншому, величчю моєю – бовванам.
9 Давно обіцяне вже спевнилось, а що буде, я возвіщу; нїм воно станесь, я звіщу вам.
10 Сьпівайте ж Господу нову пісню, оддавайте хвалу йому від конця до конця сьвіту; плаваючі по морі і все, чим воно повне – острови й ті, що живуть на них.
11 Нехай озветься голосно пустиня, й міста її, оселї, де живе Кедар; нехай радісно загомонять, що живуть на скелях, нехай викликують із верхів гірських.
12 Нехай віддають Господу честь, і хвалу його розголошуть по островах.
13 Господь виступить, мов велетень; як воєвода, розбудить завзяттє; кликне, підніме крик боєвий, і явить себе сильним проти ворогів своїх.
14 Довго я мовчав, терпів, здержувавсь; тепер же буду кричати, немов породїля; буду валити й все поглочувати;
15 Попустошу гори й горби, і всю зелень їх посушу, островами ріки пороблю, осушу озера;
16 І поведу сліпих по дорозї, якої зроду не знали, незвісними їм дорогами буду їх провожати; темряву вчиню їм сьвітлом, криві дороги – простими; оттаке я їм учиню, та й їх не покину.
17 Тодї повернуться взад, і окриються великим соромом, що на своїх ідолів вповали, та до бовванів промовляли: Ви боги наші.
18 Слухайте ж, глухі, дивітесь, слїпі, щоб побачили.
19 Хто ж такий слїпий, як слуга мій, і глухий, як посел мій? Хто такий слїпий, як той, що я полюбив його, такий слїпий, як раб Господень?
20 Много бачив ти, та не запримічав; слух у тебе був отворений, та ти не чув.
21 Господь зволив задля правди своєї звеличити та прославити закон;
22 Та се нарід розбитий та розграблений; всї вони повязані (гріхами), мов у ямах підземних, мов зачинені в темницях; за те ж і стали вони здобичею та й нема їм вибавителя; вони забрані, а нїкому сказати: верни їх назад!
23 А хто зміж вас прихиляв до сього слух, вслуховався та розмірковував, що з того буде?
24 Хто ж віддав Якова на спустошеннє, а Ізраїля в здобичу? чи то ж не Господь, що проти його ви грішили? бо не хотїли вони ходити дорогами його, не слухали закону його.
25 От і вилив він на них ярость гнїву свого, і лють війни: запалала вона кругом них поломєм, та вони не запримітили; горіла в них, та вони не зміркували того серцем.
Iсаія 42
1 А тепер так говорить Господь, творець твій, Якове, той, що утворив тебе, Ізраїлю: Не лякайся, бо я тебе визволив з неволї, дав тобі імя: ти мій.
2 Чи ти через води йти меш, – я з тобою, чи через ріки, ти не потонеш; чи пійдеш через огонь, не попечешся, і поломє не обпалить тебе.
3 Я бо твій Господь, Сьвятий Ізрайлїв – спаситель твій; я оддав у викуп за тебе Египет, Етиопию й Сабу.
4 Дорогий в очу ти в мене, многоцїнний і любий менї; то ж я віддам других людей за тебе, й – народи за душу твою.
5 Не лякайсь, бо я з тобою; від сходу сонця приведу твоє насїннє, позбіраю тебе від заходу.
6 Півночі скажу: Оддай їх; а полудню: Не вдержуй; приведи сини мої здалека й дочки мої від окраїн землї;
7 Кожного, хто називається імям моїм, кого я сотворив на славу менї, кого з'образував і устроїв.
8 Виведи слїпих, що мають нїби зрячі очі, і глухих, що нїби мають уші.
9 Нехай зберуться всї народи разом, зійдуться всї племена докупи. Хто ж ізміж них проповів се наперед? нехай скажуть, що було од початку; нехай поставлять сьвідків від себе й докажуть, щоб, вислухавши, можно сказати: Се правда!
10 А мої сьвідки, – говорить Господь – ви й слуга мій, що я його вибрав, щоб ви знали й вірили менї та й зрозуміли, що се – я: передо мною не було Бога, та й опісля не буде.
11 Я, я – Господь, та й нема спасителя крім мене.
12 Я прорік та й спас, так як заповів; а иншого не було в вас, проте ви сьвідки у мене, що я – Бог, говорить Господь.
13 Із віку й віку я – той самий, і нїхто не врятує од руки моєї; я вчиню, а хто те переіначить?
14 Так говорить Господь, ваш відкупитель, Сьвятий Ізраїля: Задля вас я, наче б уже післав у Вавилон, та покрушив всї засови, й Халдеїв, що так своїми кораблями величались.
15 Я бо – Господь, Сьвятий ваш, творець Ізраїля, царь ваш.
16 Так говорить Господь, той, що відкрив дорогу в морі, в глибинах водних – стежку,
17 Той, що вивів колесницї й конї; військо й силу; а вони всї разом лягли, щоб уже не встали; потахли, наче каганець, – погасли.
18 Та ви про минуле не згадуєте, про давне не думаєте.
19 Проте я вчиню щось нове; воно, наче б уже сталось; чи вже ж ви й сього не схочете знати? Я пробю дорогу в пустинї, на степах пролию ріки.
20 Буде мене вихваляти зьвіррє степове, шакалі та струсї, за те дам воду в пустинї, – ріки в степі сухому, щоб поїти (новий) вибраний нарід мій.
21 Нарід сей виобразую я для себе; він мене прославить.
22 Ти бо, Якове, не призивав мене; ти, Ізраїлю, не пильнував моєї хвали.
23 Ти (наче б і) не приносив менї ягнят твоїх у всепаленнє, і жертвами твоїми не віддавав менї шани. Та я й не допевнявсь у тебе хлїбових приносів і не силував кадилом кадити.
24 Ти (наче б) не куповав за гроші пахощів про мене, не засичовав мене жиром жертівним; нї, ти гріхами твоїми причиняв труду менї, та проступками твоїми обтяжував мене.
25 Я, я сам (з ласки) затираю проступки твої задля себе самого, та не памятаю гріхів твоїх.
26 Пригадай менї; станьмо на суд; говори ти, як можеш оправдатись.
27 Праотець твій согрішив, та й посередники твої відступали від мене.
28 За те ж я відберав старшинам сьвятого пробутку їх сьвященство, побивав Якова проклоном, передавав Ізраїля на поругу.
Iсаія 43
1 А тепер слухай, кметю мій, Якове й вибраний мій, Ізраїлю.
2 Так говорить Господь, що тебе вибрав і з'образовав, та допомагав тобі, відколи мати на сьвіт народила: Не бійся, мій кметю Якове, любий, вибраний Ізраїлю;
3 Я бо вилию води на жадібне, пущу потоки на те, що висхло; вилию духа мого на твоє насїннє, й благословеннє моє на твоє потомство.
4 І будуть рости, як би в зільнику, як верба над водою.
5 Один скаже: Я – Господень, назве себе імям Якова, а инший напише своєю рукою: Я – Господень, і прізве себе імям Ізраїля.
6 Се глаголе Господь, царь Ізрайлїв, і його відкупитель, Господь сил: Я первий, я й останній; крім мене нема Бога.
7 Хто ж бо рівня менї? нехай виступить, скаже й за порядком розповість усе з того часу, як я сотворив людей в давнину, та нехай звістить, що постане, що буде.
8 Не бійтесь і не лякайтесь. Хиба ж я з давна не вістив, не прорікав вам? Ви сьвідки мої. Чи ж є ще Бог крім мене? Нї, нема иншої твердинї; я нїякої не знаю.
9 Ті, що роблять боги – всї вони ледачі; а найлюбійші їм не приносять нїякої користї; на се вони самі собі сьвідками. Вони нїчого не бачать і не розуміють, тим то вони й осоромляться.
10 Хто зробив бога й вилив ідола, що з його хісна нема?
11 Всї спільники в тому окриються соромом, бо й самі містецї – вони ж ізміж людей; нехай би всї зібрались і стали; вони злякаються й застидаються.
12 Коваль робить із залїза сокиру при огнї з вугля; та при тому оброблює й його, й працює над ним сильною рукою, а з голоду аж упадає на силах; не пє води, з утоми вмлїває.
13 Тесля, шнур напявши, значить міру; гострим знарядом обзначує дерево; потім оброблює його стругом та заокруглює, і так витворює подобину людини гарного виду, щоб уставити його в домі.
14 Він зрубує собі кедри, бере дуба, чи сосну, що йому в дуброві знадобляться, або ясеня, що самий його насадив, а дощик зростив;
15 Се служить йому за топливо й про огріток, запалює огонь і пече хлїб собі. Та з того ж самого вироблює він і бога й бє перед ним поклони; вироблює ідола, й припадає перед ним навколїшки.
16 Частину він спалить ув огнї; при другий частинї пече печеню й їсть до ситу та гріється, й приговорює: добре я загрівся, почув тепло від огню.
17 А з останку дров робить собі бога, ідола свого; бє поклони перед ним, припадає ниць перед ним, молиться до його й говорить: Спаси мене, бо ти бог мій!
18 Не знають бо й не бачать, бо їм очі затулено, щоб слїпом слїпували, й однято розум.
19 І не візьме собі такий до серця, нема в його стілько знання й розуму, щоб собі сказати: Та ж половину з того спалив я в огнї, а на жарі спік хлїб та печеню і з'їв те; хиба ж тепер із останку зроблю собі гидоту? Хиба стану бити поклони перед полїном?
20 Він уганяє за порохом, серце завело його на манївцї, і тяжко йому приходиться, визволити душу свою й сказати; а може се омана в правицї моїй?
21 Згадай про се, Якове й Ізраїлю, ти ж бо – раб мій; я тебе приспособив собі; ти слуга мій, Ізраїлю; не забувай же про мене!
22 Розжену, мов туман, твої беззаконня, мов ту хмару, – гріхи твої.
23 Звеселїтеся ж, ви, небеса, про Господнє дїло; викликайте, глибинї земні; зашуміте радісно, ви гори з гаями й борами своїми; відкупив бо Господь Якова й прославиться в Ізраїлї.
24 От, що говорить Господь, що викупив тебе та приспособив тебе з малку, з лоня матїрнього: Я – Господь: я сотворив усе; я один розпростер небеса й своєю силою утвердив землю;
25 Я обертаю в нїщо ворожбу віщунів льживих; відкриваю безглузддє чарівників; прогоню в зад тих мудрецїв, і виявлюю, що все знаннє їх – дурощі;
26 Я розбуджу7">< слово у слуги мого; я се чиню, що віщування посланцїв моїх вірно спевняються; се я говорю Ерусалимові: Ти знов заселишся, а містам Юдиним: Ви будете одбудовані й розвалища ваші я відстановлю;
27 Я велю глибенї: з'сякни, й ріки твої я висушу;
28 Я скажу Кирові: Мій пастирю, й вволить він волю мою, та й скаже Ерусалимові: будеш одбудований, а храму: будеш знов построєний!
Iсаія 44
1 Так говорить Господь до помазанника свого Кира: Я піддержувати му тебе за праву твою руку, щоб покорити тобі народи, й познімаю пояси з чересел у царів, щоб повідчинялись перед тобою брами й ворота не зачинялись.
2 Я пійду поперед тебе й вирівняю гори, поторощу мідяні двері й поломлю засови залїзні;
3 Пооддаю тобі поховані в темнотї скарби й скриті багацтва, щоб ти взнав, що я Господь, которий назвав тебе по імени, – що я Бог Ізраїля.
4 Задля слуги мого Якова й вибраного мого Ізраїля назвав я тебе по імени, пошановав тебе, дарма що ти мене не знаєш.
5 Я – Господь, і нема иншого; нема Бога крім мене; я підперезав тебе, хоч ти мене ще й не знаєш,
6 Щоб дознались од восходу аж до заходу сонця, що нема понад мене, що я – Господь і нема иншого.
7 Я роблю й сьвітло й темряву, посилаю долю й недолю; я, Господь, усе це роблю.
8 Кропіте, небеса з гори, й хмари нехай вилиють правду; нехай відчиниться земля й видасть спасителя, й нехай виросте разом правда! Я, Господь, творю се.
9 Горе тому, хто перечиться з творцем своїм, – черепок із черепків земних! Чи то ж глина скаже гончареві: Що ти се робиш? твоя робота, наче без рук (зроблена).
10 Горе тому, хто отцеві каже: На що сплодив єси? або матері: На що ти вродила?
11 Так говорить Господь, сьвятий Ізрайлїв і сотворитель його: Ви питаєте в мене: що станеться з моїми синами, й хочете менї розказувати в дїлї рук моїх?
12 Сотворив я землю, создав на нїй й чоловіка; я – моя рука розпростерла небеса, та й усьому воінству їх дав я закон.
13 Я підняв його на справедливість і зрівняю всї дороги перед ним. Він мій город збудує, й моїх полонян пустить на волю, та не за викуп і не за дари, – говорить Господь Саваот.
14 Ще ж говорить Господь: Праця Египтїїв і торгівля Етиопіїв, і Сабеї високі перейдуть до тебе й стануть твоїми; пійдуть слїдом за тобою, – в кайданах прийдуть, і припадуть ниць перед тобою, й будуть благати тебе, промовляючи: Тілько в тебе Бог, і нема иншого Бога.
15 Та й справдї ти єси Бог тайний, Бог Ізрайлїв, Спаситель.
16 Всї вони окриються соромом і стидом; всї в купі, що виробляють собі ідолів.
17 А Ізраїль спасений буде Господом спасеннєм вічним; ви не зазнаєте стиду й сорому по віки вічні.
18 Так бо говорить Господь, сотворитель небес, – він, Бог, що создав землю й приспособив її; він же утвердив її, та й не надармо сотворив її; він приспособив її, щоб на нїй жили: Я – Господь, а иншого нема;
19 Я говорив не тайно, не в темнім закутку землї; та й не говорив я родові Яковому: Шкода вам шуката мене; я бо Господь, що виповідає тілько те, що справедливе, що саму правду виявлює.
20 Позбірайтесь усї та й прийдїть, приближітеся всї, що спаслись од невірних. Без розуму ті, що носяться з деревяним своїм ідолом, та моляться до такого бога, що не ратує.
21 Розсудїте між собою та й скажіть явно: Хто се звістив ще з давен давнезних, хто прорік се наперед? Чи не я ж, – Господь? Крім мене нема другого Бога; – нї, Бога справедливоsizeо й спасаючого нема крім мене.
22 Обернїтесь же до мене, й прийміть спасеннє, всї краї землї, бо ж я – Бог, а иншого нема.
23 Сам собою я клянуся: – а з уст моїх виходить тілько слово справедливе, слово незмінне, – що передо мною пригинатись буде всяке колїно, та що на моє імя будуть присягатись усї язики.
24 Тілько в Господа – ось, як будуть про мене казати – справедливість і сила; до його поприходять, соромлючись, усї, що йому противились.
25 Господом стане оправданий і прославлений ввесь рід Ізрайлїв.
Iсаія 45
1 Упав Бел, повалився Набо; божища ваші опинились на скотї та тягаровій худобі; що ви самі колись носили, се втомлена скотина носить.
2 Поспадали, попадали разом, не змогли охоронити тих, що їх несли, та й самі пійшли в нїщо.
3 Слухай же мене, Яковів доме й ти, ввесь ощадку дому Ізрайлевого, ви, що я від утроби прийняв вас, носив від матернього лоня!
4 Та й до старостї вашої, до сивого волоса в вас носити вас буду; бо я все той самий; як сотворив вас, так і носити му, піддержувати вас і хоронити.
5 Кому ж то ви мою подобу вподобили? з ким зрівняєте, і з ким поставите поруч, щоб ми показались однакі?
6 Висипають із мішка золото; важать срібло вагою; наймають золотаря, щоб зробив із того бога; бють поклони й припадають перед ним навколїшки;
7 І беруть його на плечі, несуть і становлять його на місцї; і стоїть він, не здвигнеться з свого місця; кричать до його кричма, та він не чує, не озветься, в бідї не поможе.
8 Спогадайте се й до серця, зрадники, собі прийміте.
9 Спогадайте давні давна, від початку віків, щено я Бог, і нема иншого Бога, нема менї рівнї.
10 Я прорікаю заздалегідь наперед те, що колись буде, й від давнезних давен говорю про те, що ще не сталось; задуми мої спевняться, та й усе, що хочу, я вчиню.
11 Я покликав орла з востоку, з країв далеких; він же спевнить те, що я призначив. Я бо сказав – і доведу се до кінця; призначив – і здїйсню.
12 Слухайте же мене, ви, тугі серцем, од правди далекі:
13 Я наближив уже мою справедливість, вона недалеко, й рятунок від мене не забариться; і дав Сионові спасеннє, Ізраїлеві – славу мою.
Iсаія 46
1 Зійди вниз та сядь на землї у пилу, ти, дївице, дочко Вавилонська; усядь на землї, бо вже престола нема, ти дочко Халдейська; вже більш не будуть звати тебе нїжною та роскішною.
