Текст книги "Біблія /Библия"

Автор книги: Іван Нечуй-Левицький

Соавторы: Пантелеймон Кулиш,Иван Пулюй
сообщить о нарушении

Текущая страница: 62 (всего у книги 117 страниц)

10 Я вірував, тому й казав. Був я дуже прибитий.

11 Сказав у зворушенню моїм: всї люде обманьчиві!

12 Чим віддячити менї Господеві за добродїйства його, сотворені менї?

13 Чашу спасення піднесу, і імя Господа призову.

14 Сповню Господеві всї обітницї мої, перед всїм народом його.

15 Дорога перед очима Господа смерть угодників його.

16 Благаю тебе, Господи, я бо слуга твій; я слуга твій, син слугинї твоєї; ти розбив кайдани мої.

17 Тобі принесу жертву хвали, і призову імя Господа.

18 Сповню Господеві всї обітницї мої, перед усїм народом його,

19 У дворах дому Господнього, серед тебе, Єрусалиме. Аллилуя!

Псалтир 116

1 Х валїте Господа, всї народи! Величайте його, всї люде!

2 Бо велике милосердє його над нами; і правда Господа пребуде по віки. Хвалїте Господа!

Псалтир 117

1 П рославляйте Господа! Він бо благий, милість його пребуде по віки.

2 Нехай каже Ізраїль, що вічна милість його.

3 Нехай каже дім Аарона, що вічна милість його.

4 Нехай кажуть боячіся Господа, що вічна милість його.

5 З тїсноти кликав я до Господа; Господь вислухав мене, вивів на простір широкий.

6 Господь зо мною, не злякаюсь; що зможе чоловік заподїяти менї?

7 Господь зо мною між помічниками моїми, і я побачу втїху мою над ненавидниками моїми.

8 Лучче вповати на Господа, як покладатись на чоловіка.

9 Лучче вповати на Господа, як на князїв надїятись.

10 Всї народи обступили мене; річ певна, – в імени Господа я подужав їх.

11 Вони обступили мене, окружили мене; річ певна, – в імени Господа я подужав їх.

12 Обсїли мене, як пчоли; та потахли, як огонь з тернини; річ певна – в імени Господа я подужав їх.

13 Туго ти вдарив на мене, щоб кинути мене на землю, але Господь допоміг менї.

14 Господь моя сила і моя пісня, він стався моїм спасеннєм.

15 Голос торжества і спасення в шатрах справедливостї; правиця Господня доказує дїла потужні.

16 Піднялась правиця Господа; правиця Господа доказує дїла потужні.

17 Не вмру, буду жити і росказувати про дїла Господнї.

18 Тяжко покарав мене Господь, та не віддав мене смертї.

19 Відчинїть менї ворота справедливостї, я увійду ними, прославлю Господа.

20 Ось ворота Господнї, праведники ввійдуть ними.

21 Буду прославляти тебе, ти бо вислухав мене, і стався спасеннєм моїм.

22 Камінь, котрого відкинули будівничі, угольним каменем стався.

23 Від Господа се сталося; дивно се в очах наших,

24 Се день, що сотворив його Господь; радуймося і веселїмся в йому!

25 О Господи, спаси! Господи, благаю тебе, пошли щасну долю!

26 Благословенний той, що в імя Господа приходить! З дому Господнього ми благословили вас.

27 Господь є Бог, і дав нам сьвітло; привяжіть жертву на празник мотузами до рогів жертівника.

28 Ти Бог мій, і буду прославляти тебе; Боже мій, тебе величати буду.

29 Прославляйте Господа! Він бо благий, бо милість його вічна!

Псалтир 118

1 Алеф. Б лаженний, в кого дорога чесна, хто в законї Господа ходить!

2 Блаженний, хто сьвідчення його хоронить, хто цїлим серцем його шукає,

3 Хто кривди не робить, його дорогами ходить!

4 Ти велїв заповідї твої пильно повнити.

5 Ой коли б дороги мої та вели мене, щоб устави твої хоронити!

6 Тодї б я не посоромився, на всї заповідї твої зважаючи.

7 Буду прославляти тебе, навчаючись законів справедливостї твоєї.

8 Повнити му твої устави; не опусти мене зовсїм. Бет.

9 Як держати ме чисто парень стежку свою? Коли дбати ме про неї після слів твоїх.

10 Цїлим серцем моїм шукав я тебе; не дай менї відхилитись від заповідей твоїх!

11 Слово твоє заховав я в серцї моїм, щоб не согрішити проти тебе.

12 Благословен будь, Господи! Навчи мене уставів твоїх!

13 Устами моїми звіщав я присуди уст твоїх.

14 Дорогами сьвідчень твоїх я більш любувався, як найбільшим багацтвом.

15 Про заповідї твої буду промишляти, і стежок твоїх пильнувати.

16 В уставах твоїх моє милуваннє; не забуду слова твого. Гімель.

17 Твори милість слузї твому, і буду жити і слово твоє хоринити!

18 Отвори очі мої, і побачу дива закону твого!

19 Я стороннїй на землї, не крий від мене заповідей твоїх!

20 Втомилась душа моя від щоденного бажання за присудами твоїми.

21 Ти погрозив бутним, проклятим, що відступають від заповідей твоїх.

22 Одверни від мене сором і зневагу! Бо я хоронив сьвідчення твої.

23 І князї засїдають, змовляються проти мене; слуга ж твій про устави твої промишляє.

24 Сьвідчення твої моя роскіш, моя рада. Далет.

25 До пороху пристала душа моя; оживи мене по слову твому.

26 Про дороги мої росказав я, і ти вислухав мене; навчи мене уставів твоїх!

27 Дай зрозуміти дорогу росказів твоїх, і буду промишляти про дивні дїла твої.

28 Ниє душа моя від смутку; піддвигни мене, по слову твому!

29 Одверни від мене дорогу льживу, і закон твій даруй менї!

30 Вибрав я дорогу вірностї, твої присуди поставив перед собою.

31 Я пристав до сьвідчень твоїх; Господи, не дай осоромитись менї!

32 Пійду дорогою твоїх заповідей, коли зробиш простір серцю мому. Ге.

33 Навчи мене, Господи, дороги уставів твоїх, і додержу її до кінця життя.

34 Дай менї розум, і буду хоронити закон твій, і повнити з цїлого серця.

35 Дай ходити стежкою заповідей твоїх! Бо в тому радість моя.

36 Нахиляй серце моє до сьвідчень твоїх, а не до користї.

37 Одверни очі мої, щоб марноти не бачили! Оживи мене в дорозї твоїй.

38 Сповни слово твоє слузї твому, що благовіє перед тобою.

39 Одверни від мене сором, котрого я боюся! Твої бо присуди благі.

40 Глянь, я бажаю росказів твоїх; оживи мене правдою твоєю. Вав.

41 І пошли менї милість твою, Господи, твоє спасеннє після слова твого!

42 Тодї дам відповідь кепкуючим з мене, бо я вповаю на слово твоє.

43 І не відбери зовсїм слова правди від уст моїх! Бо я вповаю на присуди твої.

44 І хоронити му закон твій, без устанку, все і по віки.

45 І буду ходити по широкому просторі; бо я шукав заповідей твоїх.

46 І перед царями говорити му про сьвідчення твої і не посоромлюсь.

47 І мати му роскоші у заповідях твоїх, любих менї.

48 І простирати му руки мої до заповідей твоїх, любих менї; і про встанови твої промишляти му. Заїн.

49 Спогадай слова до слуги твого, на котре казав менї вповати!

50 Се ж одрада для мене в горю моїм, що слово твоє оживляло мене.

51 Бутні над міру посьміялись з мене; та я не відхилився від закону твого.

52 Споминаю, Господи, суди твої одвайчні, і даю серцю обраду.

53 Обгорнув мене гнїв великий на беззаконних, що закон твій покинули.

54 Устави твої були пїснями для мене в стороннїй оселї моїй.

55 Ночами згадував я імя твоє, Господи, і повнив закон твій.

56 Сталось се зо мною, бо я хоронив прикази твої. Х ет.

57 Сказав я, Господи, доля моя, повнити слова твої.

58 З цїлого серця благав я тебе; будь милостивий для мене, по слову твому!

59 Про дороги мої промишляв я, і ноги мої повернулись до сьвідчень твоїх.

60 Я спішився і не гаявся, заповідї твої повнити.

61 Сїти беззаконних обгорнули мене; та не забув я закону твого.

62 О півночі встаю, щоб прославляти тебе за праведні суди твої.

63 Товариш я всїм, що бояться тебе, і тим, що прикази твої шанують.

64 Милосердя твого, Господи, повна земля; навчи мене уставів твоїх. Тет.

65 Добро вчинив єси, Господи, слузї твому, по слову твому.

66 Настав мене на розум добрий і пізнаннє! Бо я вірив заповідям твоїм.

67 Як ще не був я впокорений, блукав я; тепер же сповняю слово твоє.

68 Ти благий і благотворящий; навчи мене твоїх уставів!

69 Бутні зновили брехню проти мене; я сповняю твої велїння.

70 Серце їх, мов від товщі потовстїло; моя роскіш в законї твому.

71 Благо менї, що був я впокорений, щоб уставів твоїх навчитись.

72 Луччий для мене закон уст твоїх, як тисячі золота і срібла. Йод.

73 Руки твої сотворили і приготовили мене; дай менї розум і навчусь заповідей твоїх.

74 Боящіся тебе побачать мене і звеселяться, що я вповав на слово твоє.

75 Знаю, Господи, що суди твої справедливі, і що по правдї ти покарав мене.

76 Милість твоя нехай буде обрадою для мене, по слову твому до слуги твого!

77 Змилосердися надо мною, то буду жити! Бо закон твій моя роскіш.

78 Допусти сором на бутних! Вони бо понижили мене безвинно; я промишляю про велїння твої.

79 Нехай обернуться до мене, хто сьвідчення твої знає.

80 Серце моє нехай буде без докору в уставах твоїх, щоб не осоромитись менї. Каф.

81 Душа моя тужить за спасеннєм твоїм, я вповаю на слово твоє.

82 Очі мої виглядають слова твого, я кажу: коли потїшиш мене?

83 Я бо став, мов шкурлат у димі; уставів твоїх я не забув.

84 Чи довгий ще вік слузї твому? Коли зробиш суд над гонителями моїми?

85 Бутні люде копали яму для мене, вони, що не ходять по закону твому.

86 Всї заповідї твої правда. Вони безвинно нападають на мене; допоможи менї!

87 Мало, що не знищили мене на землї; я ж не покинув заповідей твоїх.

88 Оживи мене по милостї твоїй, і буду хоронити сьвідченнє уст твоїх! Ламед.

89 На віки, Господи, слово твоє стоїть твердо на небесах.

90 З роду в рід правда твоя; ти утвердив землю, і вона стоїть твердо.

91 По твоїй волї стоїть все до днешного дня, всї бо речі тобі служять.

92 Як би не закон твій, моя роскіш, я в бідї моїй пропав би.

93 Нїколи не забуду приказів твоїх; ти бо ними оживив мене.

94 Я твій, спаси мене! Бо я сповняв повелїння твої.

95 Засїли на мене беззаконники, щоб погубити мене; я ж на сьвідчення твої зважаю.

96 У всякої звершеної речі бачив я конець; заповідь же твоя вельми далеко сягає. Мем.

97 Як же любий менї закон твій! Цїлий день думка моя про його.

98 Мудрійшим став я над ворогів моїх через заповідї твої, вони бо все зо мною.

99 Понад усїх учителїв моїх став я розумнїйшим, бо сьвідчення твої на думцї в мене.

100 Більше розуму в мене, як в старцїв, бо я хоронив прикази твої.

101 Від всякої лихої стежки спиняю стопи мої, щоб хоронити слово твоє.

102 Від присудів твоїх я не відхилявся, бо ти, Боже, вчив мене.

103 Як солодкі слова твої для уст моїх, вони понад мід губам моїм!

104 Заповідьми твоїми розумним став я, тому ненавиджу всяку стежку льживу. Нун.

105 Слово твоє сьвітильник перед ногами моїми, і сьвітло на стежцї моїй.

106 Я клявся хоронити присуди справедливостї твоєї, і встою в слові моїм.

107 Над міру я похилився, Господи, оживи мене по слову твому!

108 Прийми ласкаво, Господи, добровільну жертву уст моїх, і навчи мене присудїв твоїх.

109 Життє моє безустанно в небезпеці, та не забув я закону твого.

110 Заставили безбожні клїтку на мене, та я від приказів твоїх не відхилився.

111 Сьвідчення твої як спадьщину вічну взяв я, вони бо радість серця мого.

112 Я наклонив серце моє, повнити устави твої вічно аж до кінця. Самех.

113 В кого серце подвійне, ненавиджу, і закон твій люблю.

114 Ти єси мій притулок і щит мій; на слово твоє вповаю.

115 Ідїть геть від мене, ви беззаконні, а я хоронити му заповідї Бога мого.

116 Допоможи менї по слову твому, щоб жити менї, і не дай осоромитись в надїї моїй!

117 Підопри мене, і я спасуся, і буду все пильнувати устави твої.

118 Ти всїх відкинув, що від уставів твоїх відхилились, бо мантїйства їх льживі.

119 Як жужлї, так відгорнув ти всїх беззаконників землї, тому люблю я сьвідчення твої.

120 Від страху перед тобою жахається тїло моє, і судів твоїх я боюся. Аїн.

121 Творив я суд і справедливість; не віддай мене ворогам у руки!

122 Слузї твому будь порукою до доброго; не дай бутним пригнїчувати мене!

123 Очі мої нетерплячо визирають спасення твого, і слова справедливостї твоєї.

124 Яви ласку твою слузї твому, і навчи мене уставів твоїх.

125 Я твій слуга, дай менї зрозуміннє, і пізнаю сьвідчення твої.

126 Пора Господеві до дїла; вони закон твій зломили.

127 Тому люблю заповідї твої над золото і над щире золото.

128 Тому всї прикази твої вважаю зовсїм правими; ненавиджу кожну стежку льживу. Пе.

129 Дивні сьвідчення твої, тому хоронить їх душа моя.

130 Обявлене слово твоє просьвічує, дає зрозуміннє людям простодушним.

131 Устами отвертими лакнув я, бо заповідей твоїх бажав.

132 Повернися до мене і помилуй мене, як милуєш тих, що імя твоє люблять.

133 Утверди шаги мої в слові твоїм, і не дай неправотї запанувати надо мною!

134 Вибави мене з неволї людської, то буду сповняти велїння твої.

135 Засьвіти лицем твоїм над слугою твоїм, і навчи уставів твоїх!

136 Потоком плинуть сльози з очей моїх, бо люде не хоронять закону твого. Цаде.

137 Справедлив єси, Господи, і праві суди твої.

138 Ти заповідав сьвідчення твої в справедливостї і в повній вірностї.

139 Ревність моя сушить мене, напасники бо мої забули слова твої.

140 Слово твоє випробоване, і любе слузї твому.

141 Малий я і мізерний; та не забув приказів твоїх.

142 Справедливість твоя, вічна справедливість, і закон твій правда.

143 Скорбота і горе постигли мене; та заповідї твої роскіш моя.

144 Справедливість сьвідчень твоїх вічна; дай менї зрозуміннє, і жити му! Коф.

145 З цїлого серця кликав я; вислухай мене, Господи! Устави твої хоронити му.

146 До тебе кликав я; спаси мене і сьвідчення твої сповняти му.

147 Перед досьвітом вставши, благав я; вповав на слово твоє.

148 Очі мої випереджували сторожу нічню, щоб над словом твоїм промишляти.

149 Почуй голос мій по милостї твоїй; Господи, по суду твому оживи мене.

150 Приближились ті, що задумали лихо; від закону твого вони далеко стали.

151 Близько єси, Господи, і всї заповідї твої правда.

152 Від давна знаю із сьвідчень твоїх, що ти утвердив їх на віки. Реш.

153 Споглянь на горе моє і вибави мене! Я бо не забув закону твого.

154 Заступи справу мою і визволи мене! Оживи мене по слову твому!

155 Далеко від беззаконних спасеннє, вони бо не дбають про устави твої.

156 Велика милість твоя, Господи; оживи мене по правосуддю твому.

157 Багацько в мене напасників і гнобителїв моїх; від сьвідчень твоїх я не відхилився.

158 Бачив я невірних, і вони були огидою для мене, бо не хоронили слова твого.

159 Дивись, як я люблю велїння твої; по милостї твоїй, Господи, оживи мене!

160 Основа слова твого правда, і всякий присуд справедливостї твоєї вічній. Шін.

161 Безвинного гонили мене дуки; та слова твого боїться серце моє.

162 Радїю словом твоїм, як той, хто здобич велику находить.

163 Брехню ненавиджу й гидую нею; закон твій люблю я.

164 Сїм раз у день хвалю тебе за присуди справедливостї твоєї.

165 Великим спокоєм радуються ті, що люблять закон твій і нема для них спотикання.

166 Я вповав на спасеннє твоє, Господи, і сповняв заповідї твої.

167 Душа моя хоронила сьвідчення твої, і вони менї вельми любі.

168 Твої велїння і сьвідчення сповняв я, всї бо дороги мої перед тобою. Тав.

169 Моє благаннє нехай прийде близько до тебе, Господи! Дай менї зрозуміннє, по слову твому.

170 Моє моленнє нехай дійде до тебе! Вирятуй мене, по слову твому.

171 Уста мої віддадуть хвалу тобі, коли навчиш мене уставів твоїх.

172 Язик мій грімко промовить слово твоє, всї бо заповідї твої справедливість.

173 Простягни руку твою на поміч менї! Твої бо велїння вибрав я.

174 Тужив я за спасеннєм твоїм, Господи, і закон твій роскіш моя.

175 Дай жити душі моїй, і буде тебе хвалити, і присуди твої нехай поможуть менї!

176 Блукаю, мов вівця заблудивша; шукай слугу твого! Я бо не забув заповідей твоїх.

Псалтир 119

1 Посходня пісня. Д о Господа покликав я в тїснотї моїй, і він вислухав мене.

2 Господи, визволи душу мою від уст льживих, від язика зрадливого!

3 Що дасть тобі, і що причинить тобі язик зрадливий?

4 Гострі стріли потужного і тернове угля.

5 Горе менї, що проживаю у Мосоха, перебуваю в шатрах Кедарських!

6 Довго жила душа моя між тими, що ненавидять спокою.

7 Я бажаю спокою, як же про се говорю, то вони за війною.

Псалтир 120

1 Посходня пісня. О чі мої підношу на гори, звідки поміч моя прийде.

2 Поміч моя від Господа, що сотворив небо і землю.

3 Не дасть нозї твоїй спіткнутись; твій сторож не дрімає.

4 Бач! Сторож Ізраїля не задрімає, і не засне він.

5 Господь сторож твій, Господь тїнь твоя, праворуч у тебе.

6 Не вдарить на тебе сонце в день, нї в ночі місяць.

7 Господь заступить тебе від всякого лиха, він заступить душу твою.

8 Заступить Господь вихід твій і вхід твій від нинї по віки.

Псалтир 121

1 Посходня пісня Давидова. З веселився я, коли казали менї: Ходїм до дому Господнього!

2 Наші ноги стояти муть у брамах твоїх, Єрусалиме!

3 Єрусалиме! Збудований, як город, кріпко замкнутий,

4 Куди поколїння приходять, поколїння Господнї, на сьвідченнє Ізраїля, імя Господнє прославляти!

5 Там бо стоять престоли суду, престоли дому Давидового.

6 Просїть спокою для Єрусалиму! Нехай дасть Бог щасну долю тим, що люблять тебе!

7 Нехай буде мир серед мурів твоїх, і супокій певний в палатах твоїх!

8 Задля братів моїх і другів моїх скажу: мир з тобою!

9 Ради дому Господа, Бога нашого, всякого добра т="Tiбі бажаю.

Псалтир 122

1 З няв я очі мої до тебе, живущий на небесах!

2 Ось бо, як очі слугів на руку панів своїх, як очі служки на руку господинї своєї, так позирають очі наші на Господа, Бога нашого, аж помилує нас.

3 Помилуй нас, Господи, помилуй нас! Бо надто ми наситились від погорди;

4 Душа наша надто наситилась від посьмішки ледачих, від погорди бутних людей.

Псалтир 123

1 Посходня пісня Давидова. Я к би не Господь, що був з нами – скажи бо Ізраїлю! -

2 Як би не був Господь з нами, коли люде проти нас встали,

3 То живцем проковтнули б нас, як запалав гнїв їх проти нас;

4 Затопили би нас води, рвучі потоки залили б душу нашу;

5 З шумом пронесли б ся буйні води понад душею нашою.

6 Благословен Господь, що не дав нас зубам їх на здобич.

7 Душа наша спаслась, як пташина із сельця птахоловця; сельце розірвалось, і ми спаслися.

8 Поміч наша в імени Господа, що сотворив небо і землю.

Псалтир 124

1 Посходня пісня. В поваючі на Господа подібні горі Сиону, що не хитається і вічно перебуде.

2 Кругом Єрусалиму гори; так і Господь кругом народу свого, від нинї по віки.

3 Бо жезло беззаконня не спочине на долї праведних, щоб праведні не простягли рук своїх на кривду.

4 Благотвори, Господи, добрим і людям щирого серця!

5 Хто ж повернув на свої криві дороги, того поверне Господь вкупі з тими, що беззаконнє роблять. Мир Ізраїлеві!

Псалтир 125

1 Посходня пісня. Я к вертав Господь невольників Сиона, були ми, наче в снї нам здавалось.

2 Тодї були уста наші повні втїхи, а з губ наших піснї лунали. Тодї між народами казали: Велике дїло сотворив Господь над ними!

3 Велике диво явив Господь над нами; ми радїли серцем.

4 Верни, Господи, невільників наших, як потоки на спражену землю!

5 Хто сїє з сльозами, той збере з піснями.

6 Іде з плачом, несе сїмя сїяти; вертає домів веселий, несучи снопи свої.

Псалтир 126

1 Посходня пісня Соломонова. К оли Господь не будує дому, даремно трудяться будівничі; коли Господь не стереже міста; даремне пильнує сторожа.

2 Даремне встаєте ви рано, лягаєте пізно, і їсьте хлїб гіркий; дає він і сон тим, кого любить.

3 Ось і дїти, наслїддє Господнє, плід тїлесний народа.

4 Як стріли в руках сильного, так сини молодого віку.

5 Щасливий чоловік, що наповнив ними сагайдака свого!

6 Не осоромляться вони, говоривши у воротях з ворогами.

Псалтир 127

1 Посходня пісня. Щ асливий всякий чоловік, що боїться Господа, що дорогами його ходить.

2 Бо живити мешся працьою рук твоїх; будеш щасливий, і добре тобі буде.

3 Жінка твоя буде серед дому твого, як плодовитий кущ виноградний; сини твої, як відрослї на дереві оливному кругом стола твоfontо.

4 Ось, так буде благословенний чоловік, що Господа боїться.

5 Благословити ме тебе Господь із Сиона, і нехай дасть тобі бачити щасливу долю Єрусалиму по всї днї життя твого,

6 І бачити дїти дїтей твоїх! Мир Ізраїлеві!

Псалтир 128

1 Посходня пісня. Ч асто неволили мене від молодостї моєї, – нехай скаже Ізраїль -

2 Часто неволили мене від молодостї моєї, все ж таки не подужали мене.

3 На хребтї в мене орали плугатарі, побороздили довгі скиби свої.

4 Господь справедливий; він порозрізував посторонки беззаконних.

5 Нехай осоромляться і відступлять всї ненавидячі Сиона!

6 Нехай будуть, як трава на криші, що скорше сохне, нїж вирвуть її,

7 Котрою жнець не наповнить жменї своєї, нї вязальниця лона свого;

8 А прохожі не скажуть: Помагай Бог вам! Благословимо вас імям Господнїм.

Псалтир 129

1 Посходня пісня. З глибинї кличу до тебе, Господи!

2 Господи, почуй голос мій! Нехай слухи твої повернуться до голосу мого благання!

3 Коли ти, Господи, будеш памятати несправедливостї, – Господи, хто встоїть?

4 Та в тебе є помилуваннє, щоб люде благовіли перед тобою.

5 Надїюсь на Господа; душа моя надїється, і вповаю на слово його.

6 Душа моя дожидає Господа, більше як сторожа ранку, як сторожі ранку.

7 Вповай, Ізраїлю, на Господа! Бо в Господа милість і багацтво спасення в його.

8 І він спасе Ізраїля від всїх несправедливостей його.

Псалтир 130

1 Посходня пісня Давидова. Г осподи! Не виноситься серце моє, нї гордують очі мої; і не ганяю за речами, що за великі і за дивні для мене.

2 Чи не втихомирив я і не заспокоїв душу мою, як відлучене дитятко при матері своїй? Душа моя, як відлучена дитинка, в мене.

3 Вповай, Ізраїлю, на Господа від нинї по віки.

Псалтир 131

1 Посходня пісня. С погадай, Господи, Давида і всї скорби його.

2 Як він клявся Господеві, робив обітницю могучому Богу Якова:

3 "Не ввійду до шатра дому мого, не ляжу на постелї відпочити;

4 Не дам спати очам моїм, нї дрімати повікам моїм,

5 Поки не знайду для Господа оселї, дому для Бога Якова!"

6 Ось ми чували про неї в Ефратї, знайшли її на полях Яарських*.

7 Ходїмо, ввійдемо до дому його, поклонимось у підніжя ніг його!

8 Встань, Господи, поступи на місце спокою твого, ти і скеня сили твоєї.

9 Сьвященники твої нехай правдою зодягнуться, а угодники твої нехай торжествують!

10 Задля Давида, слуги твого, не відсилай від себе лице помазанця твого!

11 Клявся Господь Давидові правдою, не відступить він від неї: З плоду тїла твого посаджу на твоїм престолї.

12 Коли сини твої хоронити муть заповіт мій і велїння мої, котрих навчу їх, то й сини їх по всї ча сЁи седїти муть на твоїм престолї.

13 Бо Господь вибрав собі Сиона, бажав його собі за оселю.

14 Ось місце мого вічного спокою; ту оселюся, бажав бо я того.

15 Буду щедро благословити їду його, вбогих його хлїбом до сита нагодую.

16 Сьвященників спасеннєм зодягну, і побожні люде його радуватись будуть.

17 На тому місцї дам рости рогові Давида; я приготовив сьвітильника для помазанця мого.

18 Ворогів його соромом покрию, а на йому сияти ме корона його.

Псалтир 132

1 Посходня пісня Давидова. Г лянь, як добре і як любо, коли брати жиють вкупі!

2 Як пахуще миро на голові, що на бороду спадає, на бороду Аарона, що спадає на край одежі його;

3 Як роса Єрмонська, що на горби Сиона спадає; там бо післав Господь людям благословеннє і життє по віки.

Псалтир 133

1 Посходня пісня. Н уте, прославляйте Господа, всї слуги Господнї, що по ночам стоїте в домі Господньому!

2 Підносїте руки ваші до сьвятинї, і хвалїте Господа!

3 Нехай благословить тебе Господь із Сиона, що сотворив небо і землю!

Псалтир 134

1 Аллилуя. Х валїте імя Господа! Хвалїте його, слуги Господнї!

2 Що стоїте в домі Господньому, у дворах дому Бога нашого.

3 Хвалїте Господа, благий бо Господь; сьпівайте псальми імени його, воно бо любе.

4 Бо Господь вибрав собі Якова, Ізраїля – як власність свою.

5 Знаю бо, що Господь великий, і Владика наш понад усїма богами.

6 Все, що Господеві подобається, творить він на небесах і на землї, на морях і в глибинях.

7 Підносить хмари понад землю, дає дощ з блискавками, виводить вітра із сховищ його.

8 Він повбивав перворіднїв в Египтї, від чоловіка до скоту.

9 Явив ознаки і чудеса серед тебе, Египте, над Фараоном і над всїма слугами його;

10 Погромив великі народи, і повбивав потужних царів:

11 Сигона, царя Аморійського, і Ога, царя Базанського, і всї царства Канаанські;

12 І віддав землю їх в наслїддє Ізраїлю, в наслїддє народові свому.

13 Господи, імя твоє вічне; Господи, память твоя з роду в рід.

14 Бо Господь зробить суд над народом своїм, і змилосердиться над своїми слугами.

15 Божища народів – срібло й золото, твориво рук людських.

16 Уста мають, і не заговорять; очі мають, і не бачать;

17 Уші мають, і не чують, і в устах їх нема диху.

18 Рівні їм ті, що роблять їх, кожний, що на їх вповає.

19 Доме Ізраїля, прославляйте Господа! Доме Аарона, прославляйте Господа!

20 Доме Левії, прославляйте Господа! Боячіся Господа, прославляйте Господа!

21 Да буде благословен Господь від Сиона, що живе в Єрусалимі! Аллилуя!

Псалтир 135

1 Х валїте Господа! Він бо благий, милість його вічна.

2 Хвалїте Бога над богами! Бо милість його вічна.

3 Хвалїте Пана над панами! Бо милість його вічна;

4 Він один творить чудеса, бо милість його вічна;

5 Він премудро сотворив небеса, бо милість його вічна;

6 Він утвердив землю над водами, бо милість його вічна;

7 Він сотворив великі сьвітла, бо милість його вічна;

8 Сонце, що має правити в день, бо милість його вічна;

9 Місяць і зорі, що мають правити в ночі, бо милість його вічна;

10 Він покарав Египет на перворіднях, бо милість його вічна;

11 Вивів зміж них Ізраїля, бо милість його вічна;

12 Сильною рукою і піднесеним рамям, бо милість його вічна;

13 Він розполовив Червоне море, бо милість його вічна;

14 І провів Ізраїля крізь його, бо милість його вічна;

15 А Фараона і військо його кинув у Червоне море, бо милість його вічна;

16 Провів нарід свій через пустиню, бо милість його вічна;

17 Погромив царів великих, бо милість його вічна;

18 Повбивав царів потужних, бо милість його вічна;

19 Сигона, царя Аморійського, бо милість його вічна;

20 І Ога, царя Базанського, бо милість його вічна;

21 І землю їх дав в наслїддє, бо милість його вічна;

22 В наслїддє Ізраїлеві, слузї свому, бо милість його вічна;

23 Він спогадав нас, як ми були понижені, бо милість його вічна;

24 Вирятував нас від ворогів наших, бо милість його вічна;

25 Він дає поживу всякому тїлу, бо милість його вічна;

26 Хвалїте Господа небесного! Бо милість його вічна.

Псалтир 136

1 Н ад ріками Вавилона, там сидїли ми і плакали, як Сиона спогадали.

2 На вербах її повішали ми псалтирі наші.

3 Там бо захотїли від нас слова піснї і радостї ті, що в неволю нас забрали, знущались над нами: "Нуте, засьпівайте нам пісень Сионських!"

4 Як же нам пісень Господнїх на чужій землї сьпівати?

5 Коли забуду тебе, Ерусалими, нехай праву руку мою віднїме в мене!

6 Нехай язик мій прилипне до гортанї моєї, коли не згадаю тебе, як не поставлю Єрусалима над усї радощі мої!

7 Не забудь, Господи, день Єрусалима синам Едомським, що кричали: Руйнуйте, до нащадку його руйнуйте!

8 О дочко Вавилона, ти окаянна! Щасливий, хто відплатить тобі все, що ти заподїяла нам.

9 Щасливий, хто, вхопивши дїточок твоїх, розібє їх о камінь!

Псалтир 137

1 Давидова. Б уду прославляти тебе з цїлого серця, і псальми тобі сьпівати перед потугами.

2 Буду поклонятись перед сьвятим храмом твоїм, і хвалити імя твоє задля милостї і правди твоєї; ти бо над усе возвеличив слово твоє й імя твоє.

3 В день, як я кликав тебе, ти озвався до мене; ти підняв силу душі моєї.

4 Будуть прославляти тебе, Господи, всї царі землї, коли почують слова уст твоїх;

5 І будуть сьпівати про дороги Господнї, і про велику славу Господню!

6 Господь високо; але він бачить пониженого, і гордого з далека пізнає.

7 Коли жити му в тїснотї, ти оживиш мене; проти лютостї ворогів моїх простреш руку твою, і правиця твоя заступить мене.

8 Господь докіньчить за мене; Господи, милість твоя вічна! Не покидай дїла рук твоїх!

Псалтир 138

1 Проводиреві хора; псальма Давидова. Г осподи! Ти розглянув мене, і пізнав.

2 Ти знаєш, коли я сяду, і коли встану; ти з далека розумієш думки мої.

3 Ти бачиш стежку мою і місце відпочинку, і всї дороги мої знаєш.

4 Бо ще нема слова на язику в мене, а вже ти Господи, добре все знаєш.

5 З заду і з переду обступив мене! і руку свою положив на мене.

6 Розуміннє, надто – дивне, надто високе для мене, не здолїю збагнути його.

7 Куди йти менї перед духом твоїм, куди втекти менї від лиця твого?

8 Зійшов би я на небо, – ти там єси; спочив би я під землею, і там ти єси.

9 Взяв би я крила в зорі ранньої, та й на самому краю моря осївся,

10 І туди б рука твоя провела мене, і правиця твоя попала.

11 І сказав би я: Тьма таки покриє мене, то й в ночі стане сьвітло кругом мене.

12 І тьма не затьмить перед тобою, і ніч яснїє як день; тьма – одно що сьвітло.

13 Ти сотворив внутро ма оє; ти зложив мене в утробі матері моєї.

14 Прославляю тебе за те, що дав снагу менї предивну. Дїла твої чудесні, душа моя добре се знає.

15 Не були втаєні костї мої перед тобою, коли в тайнї постав я, як тая грудка в долїшнїх місцях землї штучно зложена.

16 Очі твої бачили зародок мій, і в книзї твоїй все було записано; минали днї, як костї творились, від часу того, як ще нї одної не було.

17 Як любі для мене думки твої, Боже! Як велика безлїч їх!

18 Полїчив би, та більше їх, як піску. Пробуджаюсь, і я ще з тобою.

19 О коли б ти, Боже, погубив беззаконника! І ви, людожери, відступіться геть від мене!..

20 Та ворогів твоїх, що згадують тебе для беззаконня, що за марним ганяють.

21 Чи не мати менї ненавистї проти тих, що тебе ненавидять, і не гидитись тими, що проти тебе встали?

22 Повною ненавистю ненавиджу їх; вони вороги в мене.

23 Розглянь мене, Боже, і пізнай серце моє! Випробуй мене, і пізнай думки мої!

24 І подивись, чи йду я дорогою труду, і веди мене дорогою вічною.

Псалтир 139

1 Проводиреві хора; псальма Давидова. В изволи мене, Господи, від лихих людей! Від чоловіка насильного, заступи мене!

2 Котрі злобу в серцї замишляють, що дня до бою збираються.

3 Гострять язик свій, як у змія; їдь гадюча в устах їх.

4 Сохрани мене, Господи, від рук беззаконного, від чоловіка насильного заступи мене, котрі задумали спинити кроки мої.

5 Горді тайно заставили на мепрне сїла і посторонки, розіпняли сїтку при дорозї, западню приготовили для мене.

6 Сказав я до Господа: ти Бог мій! Почуй, Господи, благаннє моє!

7 Господь – Владика мій, твердиня снасення мого; ти покрив голову мою в день бою.

8 Не дай, Господи, напасникові оскому зігнати, не пособи задумам його! Не дай вознестись їм.

9 Отрута окружаючих мене, зараза з уст їх нехай на них самих спаде.

10 Нехай посиплеться на них горюче угля! Нехай Бог кине їх в огонь, у вир, щоб не спаслися!

11 Чоловіку злорічивому, щоб не було життя йому на землї; чоловіка насильного, щоб злоба у пропасть його загнала.

12 Я знаю, що Господь явить правосуддє пригнобленим, справедливість бідним.

13 І будуть праведні імя твоє прославляти, щирі серцем лице твоє оглядати.

Псалтир 140

1 Псальма Давидова. Г осподи! До тебе кликав я, поспіши до мене! Почуй голос мій, коли до тебе взиваю!

2 Буде ж молитва моя, як кадило, перед тобою, простираннє рук моїх, як жертва вечірня!