Текст книги "Біблія /Библия"

Автор книги: Іван Нечуй-Левицький

Соавторы: Пантелеймон Кулиш,Иван Пулюй
сообщить о нарушении

Текущая страница: 52 (всего у книги 117 страниц)

13 І витрусив я мою одежу й сказав: Нехай Бог так витрусить кожну людину, що не додержить свого слова, з його дому й з його дорібку, і бодай йому було так витрушено й порожньо! А ввесь збір промовив: амінь. І прославили Бога; і здїйснив народ слово се.

14 Іще: від того часу, як менї приказано бути їх областним начальником у землї Юдейській, від двайцятого року до трийцять другого року царя Артаксеркса, за двайцять років я й брати мої не побирали прохарчування областних начальників;

15 А переднїйші начальники краю, що були до мене, обтяжували народ, і брали з їх хлїб і вино, окрім сорока секлів срібла (на день); навіть і слуги їх паношились над народом. Я же не робив так через страх Божий.

16 При сьому я вів роботу коло сього муру; та й поля ми не закуповували, а всї слуги мої збірались туди на роботу.

17 Юдеїв і старшин бувало по сто пятьдесять чоловіка за столом у мене, окрім тих, що приходили до нас з народів, які навкруги нас.

18 А було наготовляно щодня: один віл, шість добірнїх овець, і птицї готувалось у мене, а за десять день виходила сила всякого вина. А одначе начальницької харчі я не вимагав, бо важка служба тяготїла на сьому народї.

19 Спогадай, мій Боже, на добро менї про все, що я вчинив задля сього народу!

Неємія 6

1 Як дійшла чутка до Санаваллата і Товії, й Араба Гешема та инших наших ворогів, що я відбудував мур та що не зісталось в ньому виломів, – одначе до того часу я ще не вставив дверей в ворота, -

2 Тодї Санаваллат та Гешем прислали до мене сказати: Прийди, а зійдемось разом ув одному з сїл на рівнинї Оно. Вони ж задумували заподїяти менї лихо.

3 Але я послав до їх посланцїв і звелїв сказати: Я маю роботу коло великого дїла; не можу зійти; робота застановилась би, коли б я покинув її і зійшов до вас.

4 Чотири рази посилали вони до мене з такими ж запросинами, та я відповідав їм те саме.

5 Тодї прислав Санаваллат до мене пятий раз свого слугу, а в його руцї був розгорнутий лист.

6 У йому ж було написано: Ходить у народів поголоска, та й Гешем каже, що ти й Юдеї задумали відпасти, та тому й будуєш мур, і хочеш бути в їх царем, після тої ж чутки;

7 І пророків ти настановив, щоб оповіщали про тебе в Ерусалимі і говорили: Є царь Юдейський! се дійде до царя. Так приходь, і порадимось вкупі.

8 Але я послав до його сказати: Нїчого такого не було, про що ти говориш; се ти вигадав своїм розумом.

9 Бо всї вони страхали нас, гадаючи: Опадуть їх руки перед сим дїлом, і робота спиниться; та я ще більше скріпив руки мої.

10 І прийшов я в дім Шемаїї, сина Делаїї, сина Мегетавелового, й заперся він і сказав: Ходїм у дом Божий в середину храма, й замкнемо за собою двері храма, бо прийдуть вбити тебе, а прийдуть вбити тебе вночі.

11 Але я відказав: Чи може ж тїкати такий чоловік, як я? Чи може такий, як я, ввійти в храм, щоб бути живим? Не піду.

12 Я знав, що не Бог послав його, хоч він по пророцьки говорив до мене, але що то Товія та Санаваллат підкупили його.

13 А підкупили його на те, щоб Ѹм? злякався і зробив так, і согрішив, та щоб про мене пішла недобра слава, щоб вони могли мене гудити.

14 Спомяни, мій Боже, Товію і Санаваллата по сих дїлах їх, та й пророчицю Ноадїю й инчих пророків, що хотїли настрахати мене!

15 Мур був скінчений двайцять пятого дня місяця Елула, за пятьдесять два днї.

16 Як почули про се всї вороги наші, й побачили се всї народи, що навкруги нас, тодї вони впали в очах своїх; вони спізнали, що се дїло від Бога нашого.

17 Окрім того писало під той час багато старшин Юдейських листи, й посилали їх до Товії, а Товіїні листи приходили до їх.

18 Бо багато було в Юдеї таких, що поклялись на побратимство з ним; він бо був зять Шеханїї, сина Арахового, а його син Йоханан взяв за себе дочку Мешуллама, сина Берехіїного.

19 Навіть про добрість його говорили вони при менї, й мої слова переносились до його. Товія ж присилав листи, щоб лякати мене.

Неємія 7

1 Коли мур був уже готовий, і я повставляв двері, та коли були понаставляні на свою службу воротарі, і сьпівцї, й левіти,

2 Тодї звелїв я мойму братові Хананї і начальникові Ерусалимської твердинї Хананїєві, (бо він був більше за багатьох инчих чоловік вірний і богобоязливий),

3 І сказав я їм: Нехай не відчиняють воріт Ерусалимських, покіль не загріє сонце, й доки ще стоять (при роботї), нехай замикають і засовують двері. І поставив я сторожами осадників Ерусалимських, кожного на свою сторожу і кожного проти свого дому.

4 Але місто було просторне й велике, а народа в йому було небагато, й доми не були побудовані.

5 І поклав менї Бог мій на серце зібрати старшин та значнїйших, і народ, щоб їх перелїчити. І знайшов я родопись тих, що прийшли переднїйше, а в їй написано:

6 Оце сини країни, що пійшли з бранцїв, переселених Навуходонозором, царем Вавилонським, і вернулись в Ерусалим та в Юдею, кожний в своє місто, -

7 Ті, що пійшли з Зоровавелем, Ісусом, Неємією, Азарією, Раамією, Нахманїєм, Мардохеєм, Білшаном, Мисферетом, Бігваєм, Нехумом, Бааною. Число людей народа Ізрайлевого:

8 Синів Парошових дві тисячі сто сїмдесять два.

9 Синів Сафатіїних триста сїмдесять два.

10 Синів Арахових шістьсот пятьдесять два.

11 Синів Пахат-Моабових, із синів Ісусових і Йоабових, дві тисячі вісїмсот вісїмнайцять.

12 Синів Еламових тисяча двістї пятьдесять чотири.

13 Синів Затту вісїмсот сорок пять.

14 Синів Закхайових сїмсот шістьдесять.

15 Синів Биннуйових шістьсот сорок вісїм.

16 Синів Бевайових шістьсот двайцять вісїм.

17 Синів Азгадових дві тисячі триста двайцять два.

18 Синів Адоникамових шістьсот шістьдесять сїм.

19 Синів Бігвайових дві тисячі шістьсот сїм.

20 Синів Адинових шістьсот пятьдесять пять.

21 Синів Атерових із дому Езекії девятьдесять вісїм.

22 Синів Хашумових триста двайцять вісїм.

23 Синів Вецайових триста двайцять чотири.

24 Синів Харифових сто дванайцять.

25 Тих, що родом з Габаону, девятьдесять пять.

26 Осадників Бетлеєма й Нетофи сто вісїмдесять вісїм.

27 Осадників Анатота сто двайцять вісїм.

28 Осадників Бет-Азмавета сорок два.

29 Осадників Каріятярима, Кефіри і Беерота сїмсот сорок три.

30 Осадників Рами і Геви шістьсот двайцять один.

31 Осадників Михмаса сто двайцять два.

32 Осадників Бетеля й Гая сто двайцять три.

33 Осадників другого Нево пятьдесять два.

34 Синів другого Елама тисяча двістї пятьдесять чотири.

35 Синів Харимових триста двайцять.

36 Тих, що родом із Ерихону, триста сорок пять.

37 Тих, що родом із Лода, Хадида й Оно, сїмсот двайцять один.

38 Тих, що родом із Сенаї, три тисячі девятьсот трийцять.

39 Сьвященників, синів Едаїї, з дому Ісусового, девятьсот сїмдесять три.

40 Синів Іммерових тисяча пятьдесять два.

41 Синів Пашхурових тисяча двістї сорок сїм.

42 Синів Харимових тисяча сїмнайцять.

43 Левітів: синів Ісусових, із дому Кадмиїлового, з дому синів Годеви, сїмдесять чотири.

44 Сьпівцїв: синів Асафових сто сорок вісїм.

45 Воротарі: сини Шаллумові, сини Атерові, сини Талмонові, сини Аккувові, сини Хатитині, сини Шовайові – сто трийцять вісїм.

46 Нетинеї: сини Зіхині, сина Хасуфині, сини Таббаотові,

47 Сини Киросові, сини Сіїні, сини Фадонові,

48 Сини Леванині, сини Хагавині, сини Салмайові,

49 Сини Хананові, сини Гідделові, сини Гахарові,

50 Сини Реаїїні, сини Резинові, сини Некодині,

51 Сини Газзамові, сини Уззині, сини Пасеахові,

52 Сини Весайові, сини Меунимові, сини Нефишсимові,

53 Сини Ваквукові, сини Хакуфині, сини Хархурові,

54 Сини Вазлитові, сини Мехидині, сини Харшині,

55 Сини Варкосові, сини Сисарині, сини Тамахові,

56 Сини Незіяхові, сини Хатифині,

57 Сини слуг Соломонових: сини Сотайові, сини Соферетові, сини Феридині,

58 Сини Яалині, сини Дарконові, сини Гідделові,

59 Сини Сафатіїні, сини Хаттилові, сини Похерет-Газеваїмові, сини Амонові.

60 Усїх нетинеїв і синів слуг Соломонових триста девятьдесять два.

61 А ось ті, що вийшли з Телмелаха, Телхарші, Херув-Аддона та Іммера, але вони не могли вказати на дім батьків своїх і на племя своє, чи вони від Ізраїля.

62 Сини Делаїїні, сини Товіїні, сини Некодині – шістьсот сорок два.

63 А з сьвященників: сини Ховаїїні, сини Гаккозові, сини Берзеллїйові, що взяв жінку з дочок Берзеллїя Галаадїя, і став зватись їх іменням.

64 Вони шукали своєї родописї, та не знайшлась, і через те вилучено їх від сьвященства.

65 І Тиршата* сказав їм, щоб вони не їли великих сьвятощів, доки не настане сьвященник із урімом і туммімом.

66 Усієї громади вкупі було сорок дві тисячі триста шістьдесять чоловіка,

67 Окрім невольників їх та невольниць їх; а сих було сїм тисяч триста трийцять сїм; між ними сьпівцїв та сьпівачок двістї сорок пять,

68 Коней було в їх сїмсот трийцять шість, мулів в їх – двістї сорок пять,

69 Верблюдів чотиріста трийцять пять, ослів шість тисяч сїмсот двайцять.

70 Декотрі старшини в поколїннях причинились до роботи: Тиршата дав у скарбницю золотом тисячу драхм, пятьдесять чаш, і пятьсот трийцять риз сьвященницьких.

71 Тай инші старшини в поколїннях зложили в скарбівню на роботи двайцять тисяч драхм золота й дві тисячі двістї мін срібла.

72 А прочі з народу дали двайцять тисяч драхм золота та дві тисячі мін срібла й шістьдесять сїм риз сьвященницьких.

73 І стали жити сьвященники й левіти; воротарі й сьпівцї, народ і нетинеї, й ввесь Ізраїль по містах своїх.

Неємія 8

1 Як настав сьомий місяць, і сини Ізраїлеві жили по містах своїх, тодї зібрався ввесь народ, як один чоловік, на майданї, що перед Водяними ворітьми, і сказали письменникові Ездрі, щоб він принїс книгу закону Мойсейового, що його заповістив Господь Ізрайлеві.

2 І принїс сьвященник Ездра закон перед збір чоловіків і жінок і всїх, котрі могли втямити, першого дня сьомого місяця;

3 І читав з його на майданї, що перед Водяними воротьми, як почало свитати, до пів дня, перед чоловіками і жінками й усїма, що могли втямити; і уха всього народу були обернуті до книги закону.

4 Письменник Ездра стояв на деревяному високому помостї, що його задля сього зробили, а коло його, праворуч його, стояли Маттатія і Шема, і Анаїя й Урія, й Хелкія і Маасея; а лїворуч від його Федаїя і Мисаїл, і Малхія й Хашум, і Хашбаддана, й Захарія й Мешуллам.

5 І розгорнув Ездра книгу перед очима всього народу, бо він стояв вище за ввесь народ. І як він розгорнув її, встав увесь народ.

6 І возхвалив Ездра Господа Бога великого. І ввесь народ відповідав: амінь, амінь, здіймаючи в гору руки свої, і кланялись і падали ниць до землї перед Господом.

7 Ісус, Банаїя, Шеревія, Ямин, Аккув, Шавтай, Годїя, Маасея, Клита, Азарія, Йозавад, Ханан, Фелаїя й левіти толкували народові закон, тим часом як народ стояв на свойму місцї.

8 І читали з книги, з закону Божого, виразно і втямливо, а народ розумів прочитане.

9 Тодї Неємія (се він Тиршата), і письменник Ездра, сьвященник, і левіти, що вчили народ, промовили до всього народу: Се день сьвятий Господеві, Богові нашому; не смуткуйте й не плачте! (бо ввесь народ плакав, слухаючи слова закону).

10 І сказав їм: Ійдїть, їжте сите й пийте солодке, та посилайте частки й тим, в кого нїчого ненаготовлено, бо день сей сьвятий Господеві нашому. І не журіться, бо радощі перед Господом се піддержка ваша.

11 І левіти втихомирювали ввесь народ, промовляючи: Вгамуйтесь, бо сей день сьвятий, не сумуйте.

12 І пійшов ввесь народ їсти й пити, і посилати частини, й сьвяткувати з великими радощами, бо втямили слова, які їм сказали.

13 Другого дня зібрались старшини в поколїннях від усього народу, сьвященники й левіти до письменника Ездри, щоб розвязував їм слова закону.

14 І знайшли написано в законї, що дав Господь через Мойсея, що сини Ізрайлеві сьомого місяця, в сьвятки, повинні перебувати в кучках.

15 Задля того й оповіщали й викликали по всїх містах своїх і в Ерусалимі, кажучи: Йдїть на гори й зносїть гільки маслини садової й гілля маслини дикої, й вітки міртові й гільки пальмові, й гілля дерев широколистих, щоб поробити кучки, як написано.

16 І пійшов народ, і поприносили й поробили собі кучки, кожний на своїй крівлї, й на своїх дворах, і в сїнях дому Божого, й на майданї коло воріт Водяних, і на майданї коло воріт Ефраїмових.

17 Уся громада тих, що повертались з полону, поробила кучки й перебувала в кучках. Від часу Ісуса, сина Навинового, до сього дня не робили так сини Ізрайлеві. Радість була вельми велика.

18 І читали з книги закону Божого щодня, від першого дня до останнього дня. І справляли сьвятки сїм день, а восьмого дня сьвяті збори (відданнє празника), по постанові.

Неємія 9

1 На двайцять четвертий день сього місяця зібрались усї сини Ізрайлеві, спощені й в дранках і з попілом на головах своїх.

2 І віддїлилось насїннє Ізрайлеве від усїх чужородцїв, і стали й сповідались із гріхів своїх і з проступків батьків своїх.

3 І стояли на свойму місцї, і четвертину дня читали з книги закону Господа, Бога свого, а четвертину сповідались і молились Господеві, Богові свойму.

4 І стали на підвисшеному місцї левітів: Ісус, Банїя, Кадмиїл, Шеванїя, Вуннїй, Шеревія, Банїя, Хананї й покликали голосно до Господа, Бога свого.

5 І сказали левіти – Ісус, Кадмиїл, Банїя, Хашавнїя, Шеревія, Годїя, Шеванїя, Петахія: Встаньте, славіте Господа, Бога вашого від віку й до віку. Нехай славлять імя твоє, достойне всякої слави й висше над усяку прославу й похвалу.

6 (І промовив Ездра:) Ти, Господи, єдиний, Ти сотворив небо, небеса небес і все військо їх, землю і все, що на нїй, моря і все, що в їх, і ти живиш усе й небесне військо тобі кланяється.

7 Ти сам, Господи Боже, вибрав Аврама й вивів його з Ура Халдейського, й дав йому ймя Авраама,

8 І знайшов його серце вірним перед тобою, й постановив із ним завіт, щоб дати (йому й) насїнню його землю Канаанїїв, Геттїїв, Аморіїв, Ферезіїв, Евузіїв і Гергезіїв. І додержав єси слова свого, бо ти праведний.

9 Ти побачив нужду батьків наших в Египтї й почув поклик їх коло Червоного моря.

10 І показав знамення й чуда над Фараоном і над усїми слугами його, й над усїм народом землї його, ти бо знав, які вони були горді проти їх, і вчинив єси собі ймя до сього дня.

11 Ти роздїлив перед ними море, і вони пройшли серединою моря по суші, а тих, що гнались за ними, ти покинув у глибінь, наче камінь у розгукані води.

12 Стовпом хмаряним вів ти їх в день а стовпом огняним вночі, щоб осьвічувати їм дорогу, якою їм ійти.

13 І зійшов ти на Синай-гору й говорив до їх із неба, й дав їм суди справедливі, закони певні, постанови й заповідї добрі.

14 І вказав єси їм сьвяту твою суботу, й передав їм заповідї й постанови й закон через слугу твого Мойсея.

15 І хлїб із неба давав ти їм в голодї їх, і воду з каменя добував їм у спразї їх, і сказав їм, щоб ійшли і зайняли землю, що її дати їм ти заклявся, піднявши руку твою.

16 Але вони й отцї наші були упрямі, й держали туго шиї свої й не слухали заповідей твоїх;

17 Не хотїли коритись і не згадали про чуда твої, які ти чинив із ними, й держали туго шию свою, та в упрямості своїй настановили собі провідників, щоб вернутись в неволю свою. Але ти єси Бог, що любиш прощати, добрий і милосердний, довготерпеливий й велико милостивий, й не покинув єси їх

18 І хоч вони зробили собі вилите теля й сказали: Оце бог твій, що вивів тебе з Египту, і хоч вони завдавали велику зневагу,

19 То ти в великому свойму милосердю не покидав їх в пустинї; стовп хмаряний не відходив від їх в день, щоб вести їх дорогою, а стовп огняний вночі, щоб присьвічувати їм на дорозї, якою б їм ійти.

20 І дав єси їм Духа твого доброго, щоб на путь їх наводив, і манни твоєї не віднимав від уст їх, та й воду давав їм, щоб гасили смагу.

21 Сорок років харчував ти їх у пустинї; вони нї в чому не мали недостачі, одежа їх не ставала стара, й ноги їх не пухли.

22 І передав ти їм царства й народи й подїлив їх (ними), й забрали вони землю Сигона, й землю царя Гесбонського, й землю Ога, царя Базанського.

23 І розмножив ти синів їх, неначе зорі на небі, й увів їх у землю, про яку ти говорив батькам їх, що вони прийдуть її посїсти.

24 І ввійшли сини їх і посїли землю. І ти покорив їм осадників землї Канаанїїв і віддав їх в руки їм, і царів їх, і народи землї, щоб вони робили з ними, що хотїли.

25 І зайняли вони утверджені міста й родючу землю, й забрали доми, повні всякого добра, криницї висїчені (в каменї), виноградники й сади маслинні і силу дерева (з овощами) на їжу. Вони їли, насичувались, ставали гладкі й жили в гараздї, по великій добротї твоїй.

26 Та стали вони неслухняні й зворохобились проти тебе, й знехтували законом твоїм; убивали пророків твоїх, що вговорювали їх обернутись до тебе, й завдавали велику зневагу.

27 І Ти віддав їх у руки ворогів їх, що гнобили їх. Та коли вони в лиху годину покликали до тебе, ти вислухував їх із небес, і по великому змилуваннї твойму посилав їм визволителїв, і вони визволяли їх із рук ворогів їх.

28 Коли ж в їх був спокій, то знов починали чинити зло перед лицем твоїм, і ти віддавав їх в руки ворлюгів їх, а вони панували над ними. Але як вони знов покликали до тебе, то ти вислухував їх із небес і по великому змилуваннї твойму, визволював їх багато разів.

29 Ти пригадував їм, щоб обернулись до закону твого, але вони були уперті, і не слухали заповідей твоїх і відхилялись від постанов твоїх, зза яких би жив чоловік, наколи б виконував їх, і чинили спину свою твердою, й шию свою тугою та й не слухали.

30 Дожидаючи їх навернення, проволїкав багато років і впоминав їх Духом твоїм через твоїх пророків, та вони не слухали їх. І ти віддав їх в руки чужоземнїх народів.

31 Але ти в великому милосердю твойму не вигубив їх цїлком, і не покинув їх, ти бо Бог добрий і милостивий.

32 А й тепер, Боже наш, Боже великий, пресильний і страшний, додержуючий завіт і милость! не маловаж у себе всї страждання, які спадали на нас, царів наших, князїв наших, сьвященників наших, пророків наших, батьків наших, і ввесь народ твій від часів царів Ассирийських по сей день.

33 Ти справедливий в усьому, що впало на нас, бо ти чинив по правдї, а ми винуваті.

34 Царі наші, князї наші, сьвященники наші і отцї наші не держали закон твій, й не вважали на заповідї твої та впоминання твої, якими ти напоминав їх.

35 І в державі своїй, в великому добрі від тебе, яке ти давав їм, і в просторій та плодючій землї, що нею надїлив єси їх, вони не служили тобі і не відвертались від своїх лихих учинків.

36 І от ми тепер невольниками; на тій землї, що ти дав батькам нашим, щоб живитись плодами її та добром її, ось ми наймитами.

37 І вроджай свій множить вона в користь царям, яким ти покорив нас за гріхи наші. А вони панують над тїлами нашими й над товаром нашим по своїй волї, й ми в великій нуждї.

38 По всьому тому ми складаємо тверду обіцянку* й підписуєм до, й на підписові печать князїв наших, левітів наших і сьвященників наших.

Неємія 10

1 Ті, що приложили печатї, були: Неємія-Тиршата, син Гахалїїн, і Седекія,

2 Сераїя, Азарія, Еремія,

3 Пашхур, Амарія, Малхія,

4 Хаттуш, Шеванїя, Маллух,

5 Харим, Меремот, Обадія,

6 Даниїл, Гіннетон, Барух,

7 Мешуллам, Авія, Міямин,

8 Маазія, Вилгай, Шемаїя: се сьвященники.

9 Левіти: Ісус, син Азанїїн, Биннуй, з синів Хенададових, Кадмиїл,

10 І брати їх: Шеванїя, Годія, Клита, Фелаїя, Ханан,

11 Миха, Рехов, Хашавія,

12 Закхур, Шеревія, Шеванїя,

13 Годїя, Ванїй, Венинуй,

14 Голови народу: Парош, Пахат-Моаб, Елам, Затту, Банїя,

15 Вуннїй, Азгад, Бевай,

16 Адонїя, Бігвай, Адин,

17 Атер, Езекія, Азур,

18 Годїя, Хашум, Безай,

19 Хариф, Анатот, Невай,

20 Магнїяш, Мешуллам, Хезир,

21 Мешезавел, Садок, Яддуй,

22 Фелатїя, Ханан, Анаїя,

23 Осія, Хананїя, Хашшув,

24 Лохеш, Пилха, Шовек,

25 Рехум, Хашавна, Маасея,

26 Ахія, Ханан, Анан,

27 Маллух, Харим, Баана.

28 І прочий народ, сьвященники, левіти, воротарі, сьпівцї, нетинеї і всї, відлучились від чужоземських народів до закону Божого; й жінки їх, сини їх і дочки їх, усї, що могли втямити,

29 Пристали до братів своїх, до переднїйших їх, і дали обітницю з клятьбою й заприсяглись поступати по закону Божому, даному рукою Мойсея, слуги Божого, й держати й хоронити всї заповідї Господа, Бога нашого, й постанови його й закони його,

30 І не віддавати дочок своїх чужоземським народам, а їх дочок не брати за синів своїх;

31 І як чужоземські народи привозити муть крам і всяку потріб на продаж у суботу, не брати в їх в суботу і в сьвятий день, а на сьомий рік усякі довги дарувати.

32 І постановили ми собі за закон, давати від себе по третинї секля на рік на потреби дому Бога нашого:

33 На хлїби показні, на повсякчасні хлїбні приноси й на повсякчасні всепалення кожної суботи, кожного нового місяця, в великі сьвята та инші днї сьвяточні й на жертви за гріх про очищеннє Ізраїля, й на всяку потребу в домі Бога нашого.

34 І ми кинули жереби про доставу дров, – сьвященники, левіти й народ, коли котрому нашому родові в призначений час що року привозити їх до дому Бога нашого, щоб вони горіли на жертовникові Господа, Бога нашого, як се написано в законї;

35 (І обіцялись ми) що року приносити в дом Господнїй первоплід із землї нашої і перві плоди з усякого дерева;

36 І приводити в дом Бога нашого до сьвященників, що служать в домі Бога нашого, первенцїв із синів наших і з скотини нашої, як написано в законї, і первенцї з товару й овець наших.

37 І первоплід із борошна нашого і усяких приносів, і овощів з усякого дерева, вина й оливи ми приставляти мемо сьвященникам в комори при домі Бога нашого, й десятину з землї нашої левітам. Вони, левіти, брати муть десятину по всїх містах, де в нас хлїборобство.

38 При левітах, як вони брати муть левітську десятину, знаходити меться сьвященник, син Ааронів, щоб левіти десяту частку з своїх десятин одвозили до дому Бога нашого в кімнати, призначені на переховок;

39 Бо в цї кімнати як сини Ізрайлеві, так і левіти мали приставляти приноси: хлїб, вино й оливу. Там сьвященний посуд, і служащі сьвященники, й воротарі, й сьпівцї. І ми не опустимо дому Бога нашого.

Неємія 11

1 І жили старшини народу в Ерусалимі, прочі ж із народу кинули жереби, щоб одна десята часть їх ійшла жити в сьвяте місто Ерусалим, а девять в инчих містах.

2 І благословив народ усїх, що самохіть згодились жити в Ерусалимі.

3 Оце голови в краю, що жили в Ерусалимі, – а в містах Юдеї жили, кожний в посїлостї своїй по містах своїх: Ізрайлитяне, сьвященники, левіти, нетинеї й сини слуг Соломонових;

4 В Ерусалимі жили деякі з синів Юди та з синів Бенямина. З синів Юди: Атаїя, син Сафатії, сина Малелеїлового, з синів Фаресових,

5 І Маасея, син Баруха, син Колхозея, син Хазаїї, син Адаїї, син Йоярива, син Захарії, син Шилонїя.

6 Усїх синів Фаресових, живших у Ерусалимі, чотириста шістьдесять вісїм, люде добірні.

7 А се сини Беняминові: Саллу, син Мешуллама, син Йоеда, син Федаїї, син Калаїї, син Маасеї, син Ітиїла, син Ісаїї,

8 А по йому Габбай, Саллай, – девятьсот двайцять вісїм.

9 Йоіль, син Зіхрин, був їх начальником, а Юда, син Сенуїн, був другим над містом.

10 З сьвященників: Едаїя, син Йоярива, Яхин,

11 Сераїя, син Хелкії, син Мешуллама, син Садока, син Мерайота, син Ахитува, був старшиною в домі Божому,

12 І брати їх, що були на службі при домі Божому – вісїмсот двайцять два; і Адаїя, син Ерохамів, сина Фелалїїного, син Амзія, син Захарії, син Пашхура, син Малхії,

13 І брати їх голови в поколїннях – двістї сорок два; і Амашсай, син Азариїла, син Ахзая, син Мешиллемота, син Іммера,

14 І брати його, люде добірні, – сто двайцять вісїм. Начальником над ними був Завдиїл, син Гагедолимів.

15 А з левітів: Шемаїя, син Хашшува, син Азрикама, син Хашавії, син Вуннїя,

16 І Шавтай, і Йозавад із голов у левітів по надвірнїх справах дому Божого,

17 І Маттанїя, син Михи, син Завдїя, син Асафа, головний провідник сьпіву при молитві, і Бакбукія, другий після його за братів його, і Авда, син Шаммуя, син Галала, син Ідитуна.

18 Усїх левітів у сьвятому містї двістї вісїмдесять чотири.

19 А воротарі: Аккув, Талмон і брати їх, що сторожували коло брам – сто вісїмдесять два.

20 Прочі Ізрайлитяне, сьвященники, левіти жили по всїх містах Юдеї, кожний в свойму удїлї.

21 А нетинеї жили в Офелї; над нетинеями ж Зиха й Гишфа.

22 Старшиною над левітами в Ерусалимі був Уззій, син Банїя, син Хашавії, син Маттанїї, син Михи, з синів Асафових, що були сьпівцями при службі Божій в домі Божому,

23 Бо від царя був (окремний) приказ про сьпівцїв, і заведений порядок на кожний день.

24 І Петахія, син Мешезавелів, із синів Зари, сина Юдиного, був уповносилений від царя до всяких справ, що дотикали народу.

25 Із тих же, що по селах, по землях своїх, жили сини Юдині в Киріят-Арбі та залежних від неї містах, в Дибонї й залежних від його містах, в Екавзеїлї й селах його,

26 В Ешуї, в Моладї й Бет-Палетї,

27 В Хазар-Шуалї, в Бирсабії й залежних від неї містах,

28 В Секелазї, в Мехонї й залежних від неї городах,

29 В Ен-Риммонї, в Зорі й в Ярмутї,

30 В Заноасї, Одоламі й селах їх, в Лахисї й на полях його, в Азецї і в залежних від неї містах. Вони сїли осадами від Бирсабії до долини Енномової.

31 Сини Беняминові, (починаючи) від Геви, в Михмасї, Гаї, в Бетелї й залежних від його містах,

32 В Анатотї, Нові, Ананїї,

33 Газорі, Рамі, Гиттаїмі,

34 Хадидї, Зевоїмі, Неваллатї,

35 Лодї, Оно, в долинї Харашимі.

36 І левіти мали осади свої в удїлах Юдиних та Беняминових.

Неємія 12

1 Оце сьвященники й левіти, що прийшли з Зоровавелем, сином Селатиїловим, та з Ісусом: Сераїя, Еремія, Ездра,

2 Амарія, Маллух, Хаттуш,

3 Шеханїя, Рехум, Меремот,

4 Іддо, Гиннетой, Авія,

5 Миянин, Маадїя, Вилла,

6 Шемаїя, Йоярив, Едаїя,

7 Саллу, Амок, Хелкія, Едаїя. Се голови в сьвященників і брати їх за часів Ісуса.

8 А левіти: Ісус, Биннуй, Кадмиїл Шеревія, Юда, Маттанїя, провідник хвалячих (сьпівцїв), він і брати його,

9 І Бакбукія і Уннїй, брати їх, у їх черзі на сторожі.

10 Від Ісуса народивсь Йоаким, від Йоакима народивсь Елїяшив, від Елїяшива народивсь Йояда,

11 Від Йояди народивсь Йонатан, від Йонатана народивсь Яддуй.

12 За часів Йоакима були сьвященники, голови в поколїннях: З Сараіїного – Мераїя, в Ереміїного – Хананїя,

13 З Ездриного – Мешуллам, із Амаріїного – Йоханан,

14 З (дому) Мелиху – Йонатан, із Шеванїїного – Йосиф,

15 З Харимового – Адна, з Мерайотового – Хелкія,

16 З (дому) Іддо – Захарія, з Гіннетонового – Мешуллам,

17 З Авіїного – Зихрій, з Минїяминового, з Моадіїного – Пилтай,

18 З Вилгиного – Шаммуй, з Шемаїїного – Йонатан,

19 З Йояривого – Матнай, з Едаїїного – Уззій,

20 З Саллайового – Каллай, з Аммокового – Евер,

21 З Хелкіїного – Хашавія, з Едаїїного – Натанаїл.

22 Левіти, голови в поколїннях списані в записї, за часів Елїяшива, Йояди, Йоханана й Яддуя, а так само й сьвященники за царювання Дарія Перського.

23 Сини Левіїні, голови в поколїннях, записані в лїтописї до часу Йоханана, сина Елїяшовового.

24 Голови над левітами: Хашавія, Шеревія та Ісус, син Кадмиїлів, і їх брати при їх, щоб славити й дякувати, по постанові Давида, чоловіка Божого – черга за чергою.

25 Маттанїя, Бакбукія, Обадія, Мешуллам, Талмон, Аккув – сторожі, воротарі на вартї коло порогів воріт.

26 Вони були за часів Йоакима, сина Ісусового, сина Йоседекового, й за часів Неємії, начальника краю, та письменника Ездри, сьвященника.

27 Як посьвячували мур Ерусалимський, завізвано левітів з усїх місць їх, приказуючи їм прийти в Ерусалим, щоб справити посьвяченнє й радісне сьвято з похвалами й піснями, кимвалами, псалтирями й гуслями.

28 І зібрались сини сьпівцїв із повіту Ерусалимського та з сіл Нетофатських,

29 І з Бет-Гаггилгала, і з сіл Геви та Азмавету, бо сьпівцї побудували собі села в околицях Ерусалиму.

30 І очистили себе сьвященники й левіти, і очистили народ і ворота й мур.

31 Тодї повів я старшин Юдейських ід мурові й зложив два великі хори задля обходу, і йшов один із їх по правому боцї муру до Гнояних воріт.

32 За ними йшов Гошаїя й половина старшин у Юдеї,

33 Азарія, Ездра, Мешуллам,

34 Юда й Бенямин, і Шемая й Еремія;

35 А з синів сьвященницьких з трубами: Захарія, син Йонатанів, син Шемаїї, син Маттанїї, син Михея, син Закхура, син Асафа,

36 І його брати: Шамаїя, Азариїл, Милалай, Гилалай, Маай, Натанаїл, Юда та Хананїй з музичними прирядами Давида, чоловіка Божого, а письменник Ездра поперед їх.

37 Коло Криничаних воріт навпроти їх, вийшли вони по ступенях міста Давидового сходами, що йшли на мур понад домом Давидовим, до Водяних воріт ік сходу.

38 Другий хор йшов насупроти їх, а за ним я й половина народу, по мурі від Пічаної башти і до широкого муру.

39 І від Ефраїмових воріт, попри старі ворота й ворота Рибні і башту Хананела і башту Меа, до Овечих воріт, і спинились коло воріт Темничних.

40 Потім стали обидва хори коло дому Божого, і я й половина старшин зо мною,

41 І сьвященники Елїяким, Маасея, Минїямин, Михей, Еліоєнай, Захарія, Хананїя з трубами,

42 І Маасея і Шемаїя, і Елеазар і Уззій, і Йоханан і Малхія, і Елам та Езер. І сьпівали сьпівцї голосно; провідник їх Ізрахія.

43 І приносили того дня великі жертви й радїли, бо дав їм Бог велику радість. Радїли й жінки й дїти, і далеко було чути радощі Ерусалиму.

44 Того ж таки дня приставлені були люде до комор із приносами первоплодів та десятин, щоб збірали дари з поля коло міст, призначені законом про сьвященників та левітів, бо Юдеям любо було дивитись на сьвященників та левітів, що стояли,

45 І пильнували служби Богові свойму й служби очищення, та були сьпівцями й воротарями по постанові Давида й сина його Соломона.

46 Бо з давна, з часів Давида й Асафа були настановляні провідники сьпівцїв і піснї Богові похвальні й подячні.

47 Усї Ізрайлитяне за часів Зоровавеля й за часів Неємії давали частки сьпівцям та воротарям на кожний день і віддавали присьвяти левітам, а левіти віддавали присьвячене синам Аароновим.

Неємія 13

1 В той день читано з книги Мойсейової перед слухаючим народом, і знайдено написане в неї: Аммонїй й Моабій не може ввійти в громаду Божу по віки,

2 За те, що вони не встріли синів Ізрайлевих із хлїбом та водою й найняли проти його Балаама, щоб проклясти його, але Бог наш обернув проклін у благословеннє.

3 Почувши сей закон, відлучили вони все чужородне від Ізраїля.

4 І стало ся, що сьвященник Елїяшив, приставлений до кімнат при домі Бога нашого, близький родич Товії,

5 Опорядив задля його велику складницю, де переднїйше складали харчові приноси, ладан і посуд, і десятини збіжеві, й з вина й оливи, постановлені законом про левітів, сьпівцїв та воротарів і приноси задля сьвященників.

6 Як се все дїялось, не був я в Ерусалимі, бо трийцять другого року царя Вавилонського Артаксеркса ходив я до царя та в кілька день відпросився в царя.

7 Як прийшов я в Ерусалим і довідався про погане дїло, яке зробив Елїяшив, опорядивши про Товію складницю в дворах дому Божого,