Текст книги "Біблія /Библия"

Автор книги: Іван Нечуй-Левицький

Соавторы: Пантелеймон Кулиш,Иван Пулюй
сообщить о нарушении

Текущая страница: 114 (всего у книги 117 страниц)

9 Вірне слово і всякого приняття достойне.

10 На се бо і трудимось і ганять нас, що вповали на Бога живого, котрий єсть Спаситель усїх людей, а найбільш вірних.

11 Звіщай се і навчай.

12 Нїхто ж нехай молодостю твоєю не гордує; а будь взором для вірних, у слові, у життю, у любові, у дусї, у чистотї.

13 Доки прийду, пильнуй читання, утїшення, науки.

14 Не занедбай твого дарування, котре дано тобі пророцтвом, з положеннєм рук сьвященства.

15 Про се дбай, в сьому пробувай, щоб успіх твій явен був у всїх.

16 Пильнуй себе і науки; пробувай у сьому; се бо роблячи, і сам спасеш ся і ті, що слухають тебе.

1-е Тимофiю 5

1 Старого не докоряй, а умоляй, як батька, молодших, як братів,

2 старих жінок, як матїрок, молодших, як сестер, з усякою чистотою.

3 Удовиць шануй, тих що справдї удовицї.

4 Коли ж котора вдовиця дїти або внучата має, нехай вчять ся перше свій дім благочестиво спорядити і віддячувати родителям; се бо добре і любо перед Богом.

5 Тая ж справдї вдовиця, котора одинока, (та) вповає на Бога і пробуває в молитвах і благаннях день і ніч.

6 Котора ж роскошує, та жива – вмерла.

7 І се наказуй, щоб непорочні були.

8 Коли ж хто про своїх, а найбільш про домашнїх не промишляє, той відцуравсь віри, і гірший од невірного.

9 Удовицю ж вибирати не меньше лїт шестидесяти, таку щоб була одному мужу жінкою,

10 в дїлах добрих сьвідчена, чи дїтей згодувала, чи людей стороннїх приймала, чи сьвятим ноги вмивала, чи бідолашним помагала, чи до всякого дїла доброго щира була.

11 Молодих же вдовиць не приймай; бо, розбуявшись проти Христа, схочуть заміж;

12 маючи осуд, що першої віри відцурались.

13 Ще ж без дїла звикають ходити по домах; не тілько ж без дїла, та й довгоязикі і пронозливі, говорять, чого не годить ся.

14 Тим хочу, щоб молоді вдовицї йшли заміж, дїтей рожали, домом правили і нїякої причини не давали противному до поговору.

15 Вже бо деякі звернули слїдом за сатаною.

16 Коли який вірний або вірна має вдовицї, нехай їм помагає, і нехай не буде тягару для церкви, щоб правдивим удовицям помагати.

17 Которі ж пресвитери пильнують добре, нехай удостоять ся двійної чести, найбільше ж ті, що трудять ся в слові і науцї.

18 Глаголе бо писаннє: Вола молотячого не заоброчуй; і: Достоїн робітник нагороди своєї.

19 На пресвитера обвинувачення не приймай, хиба при двох або трьох сьвідках.

20 Которі ж згрішять, обличай перед усїма, щоб і инші страх мали.

21 Заклинаю перед Богом, і Господом Ісус-Христом, і вибраними ангелами, щоб се хоронив без пересуду, нїчого не роблячи по привичцї (пристрастї).

22 Рук скоро не клади нї на кого, анї приставай до чужих гріхів; себе чистим держи.

23 Вже не пий води, а потроху вина приймай, ради жолудка твого і частих твоїх недугів.

24 В инших людей гріхи явні, попереджують на суд, а за иншими йдуть слїдом.

25 Так само й добрі дїла наперед явні, тай що инше, утаїтись не може.

1-е Тимофiю 6

1 Которі слуги під ярмом, нехай уважають панів своїх достойними всякої чести, щоб імя Боже не хулилось і наука.

2 Хто ж має вірних панів, ті нехай не гордують ними, бо вони брати; а ще більш нехай служять, що вони вірні і любі, приймаючи благодать. Сього навчай і наказуй.

3 Коли ж хто инше вчить і не приступає до здорових словес Господа нашого Ісуса Христа і до науки побожної,

4 той розгордив ся, нїчого не знаючи, а нездужаючи змаганнями та суперечкою, від чого буває зависть, сварка, поговори, лукаві думки,

5 пусті розмови людей попсованого розуму, що втеряли правду і думають, що благочестє – надбаннє. Відступай від таких.

6 Велике ж (таки) надбаннє благочестє з самодовольством.

7 Нїчого бо не внесли ми у сьвіт, то й ясно, що нїчого не можемо винести.

8 Маючи ж їжу й одежу, сим довольні будемо.

9 Котрі ж хочуть забагатїти, впадають у напасть й тенета і в хотїння многі нерозумні і шкодливі, що топлять людей у безодню і погибель.

10 Корень бо всього лихого сріблолюбство; котрого инші бажаючи, заблудили од віри, і себе прибили многими муками.

11 Ти ж, чоловіче Божий, від сього втїкай; побивай ся за правдою, благочестєм, вірою, любовю, терпіннєм, тихостю.

12 Борись доброю боротьбою віри, держись вічнього життя, до котрого й покликано тебе, й визнав єси добре визнаннє перед многими сьвідками.

13 За.

14 додержати сю заповідь чистою, без докору, до явлення Господа нашого Ісуса Христа,

15 котре свого часу явить блаженний і єдиний сильний Цар над царями і Пан над панами;

16 один, що має безсмертє, і живе в сьвітлї неприступному, котрого не бачив нїхто з людей, анї бачити не може; Йому ж честь і держава вічна. Амінь.

17 Багатим у нинїшнім віцї заказуй не високомудровати, анї вповати на богацтво непевне, а на Бога живого, що дає нам усе щедро на втїху;

18 добре робити, багатитись дїлами добрими, охочими на подаваннє бути і подїльчивими,

19 скарбуючи собі добру основину в будущинї, щоб прийняти життє вічне.

20 О Тимотею! хорони переказ, одвертаючись од скверного марнословя і перекорів неправдивого розуму,

21 котрим деякі хвалячись, у вірі погрішили. Благодать з тобою. Амінь.

2-е Тимофiю 1

1 Павел, апостол Ісуса Христа волею Божою, по обітницї життя, що в Христї Ісусї,

2 Тимотею, любому синові: Благодать, милость, мир од Бога Отця, і Христа Ісуса, Господа нашого.

3 Дякую Богу, котрому служу від прародителїв чистою совістю, що без перестанку згадую тебе в молитвах моїх ніч і день,

4 бажаючи видїти тебе, памятаючи сльози твої, щоб сповнитись радощами,

5 згадуючи нелицемірну віру твою, яка вселилась перше в бабу твою Лоїду і в матїр твою Євникию; певен же я, що і в тебе.

6 З сієї ж причини нагадую тобі, щоб ти під'огрівав дар Божий, Ѳ мо маєш у собі через положеннє рук моїх.

7 Бо дав нам Бог не духа страху, а (духа) сили і любови і здорового розуму.

8 Оце ж не сором ся сьвідчення Господа нашого, анї мене, вязника Його, а страждай з благовістєм Христовим по силї Бога,

9 що спас нас і покликав покликом сьвятим, не по дїлам нашим, а по своїй постанові і благодатї, даній нам у Христї Ісусї перше часів вічних,

10 тепер же обявленій через явленнє Спасителя нашого Ісуса Христа, що зруйнував смерть і осияв життє і нетлїннє благовістєм,

11 для котрого поставлений я проповідником і апостолом і учителем поган.

12 З сієї ж причини я й се терплю; тілько ж не соромлюсь, знаю бо, в кого увірував, і певен, що силен Він переказ мій схоронити до того дня.

13 Май приклад здорових словес, котрі від мене чув єси, у вірі і любові, що в Христї Ісусї.

14 Добре завіщаннє схорони Духом сьвятим, що живе в нас.

15 Ти знаєш се, що одвернулись од мене всї, що в Азиї; а між ними Фигел і Гермоген.

16 Нехай же дасть милость Господь Онисифоровому дому, бо він часто мене впокоював, і кайданів моїх не соромив ся;

17 а бувши в Римі, дуже пильно шукав мене, та й знайшов.

18 Нехай дасть йому Господь знайти милость Господню в той день. А скілько услугував менї в Єфесї, ти лучче знаєш.

2-е Тимофiю 2

1 Ти ж, сину мій, кріпшай у благодатї, що в Христї Ісусї,

2 і, що чув єси від мене перед многими сьвідками, те передай вірним людям, котрі способні будуть і инших навчати.

3 Ти ж терпи лихо, яко добрий воїн Ісуса Христа.

4 Нїхто ж, воїном бувши, не мішаєть ся в справи життя (сього), щоб угодити тому, хто вибрав його воїном.

5 Хоч же хто й бореть ся, не заслужить вінця, коли не законно бороти меть ся.

6 Трудящому ратаєві перш подобає овощу скоштувати.

7 Зрозумій, що глаголю; а Господь нехай дасть тобі розум у всьому.

8 Поминай Господа Ісуса Христа, що встав із мертвих, з насїння Давидового, по благовістю моєму,

9 в Йому ж терплю лихо аж до кайдан, як лиходїй, та слова Божого не скувати.

10 Тим усе терплю ради вибраних, щоб і вони осягли спасеннє, що в Христї Ісусї з вічньою славою.

11 Вірне слово: коли бо ми з Ним умерли, то з Ним і жити мем.

12 Коли терпимо, з Ним і царювати мем; коли відцураємось, і Він відцураєть ся нас.

13 Коли не віруємо, Він вірним пробуває, відректись бо себе не може.

14 Про се нагадуй, сьвідкуючи перед Господом не перечитись; нї на що воно не потрібне, (тілько) на руїну тих, що слухають.

15 Старай ся поставити себе вірним перед Богом, робітником без докору, право правлючим слово правди.

16 Від скверного марнословия оддаляй ся; більше бо та більш (такі) розводять безбожність,

17 і слово їх, як гангрена (рак), мати ме жир. З таких Гименей і Филит,

18 котрі проти правди согрішили, говорячи, що воскресеннє вже було, і перевертають деяких віру.

19 Твердо ж основина Божа стоїть, маючи печать таку: Познав Господь своїх, і: Нехай відступить од неправди всяк, а хто іменує імя Христове.

20 У великому ж домі не тілько посуд золотий та срібний, а й деревяний і глиняний; і инші на честь, а инші на нечесть.

21 Оце ж, коли хто очистить себе від сього, буде посудиною на честь, осьвяченою і потрібною владицї, на всяке дїло добре наготовленою.

22 Від похотей молодечих утїкай; побивай ся ж за правдою, вірою, любовю, миром з тими, що призивають Господа чистим серцем.

23 Від дурного ж і невченого змагання вхиляй ся, знаючи, що воно родить сварки.

24 Слуга ж Господень не повинен сваритись, а бути тихим до всїх, навчаючим, незлобним,

25 щоб нагідно навчав противних, чи не дасть їм Бог покаяння на зрозуміннє правди,

26 і виплутають ся з дияволських тенет, що живими вловлені від нього у його волю.

2-е Тимофiю 3

1 Се ж відай, що в послїдні днї настануть времена люті.

2 Будуть бо люде самолюбцї, сріблолюбцї, пишні, горді, хулителї, родителям непокірні, невдячні, безбожні,

3 нелюбовні, непримирливі, осудливі, невдержливі, люті, вороги добра,

4 зрадники, напастники, гордувники, що більш люблять розкоші, нїж Бога,

5 мають образ благочестя, сили ж його відцурались. І ти від таких одвертай ся.

6 Бо з таких ті, що влазять у доми і полонять женщин, отягчених гріхами, що водять ся всякими похотьми,

7 що завсїди вчять ся, та й нїколи до зрозуміння правди прийти не можуть.

8 Як Яннїй та Ямврій противились Мойсейові, так само й сї противлять ся правдї, люде попсованого розуму, нетямущі в вірі.

9 Та не поступлять вони далїй; безумство бо їх явлене буде всїм, як і тих було.

10 Ти ж послїдував єси моїй науцї, життю, постанові, вірі, довготерпінню, любові, терпінню,

11 гоненню, стражданням, які лучились менї в Антиохиї, в Ікониї, в Листрі; котрі гонення я перенїс, і від усїх ізбавив мене Господь.

12 І всї ж, хто хоче благочестиво жити в Христї Ісусї, гонені будуть.

13 Лукаві ж люде та чарівники дійдуть до гіршого, зводячи та даючи себе зводити.

14 Ти ж пробувай у тому, чого навчено тебе, і що звірено тобі, відаючи, від кого навчивсь єси,

15 і що з малку сьвяте писаннє знаєш, котре може тебе вмудрити на спасеннє вірою в Христа Ісуса.

16 Всяке писаннє богодухновенне і корисне до науки, до докору, до направи, до наказу по правдї,

17 щоб звершений був Божий чоловік, до всякого доброго дїла готовий.

2-е Тимофiю 4

1 Оце ж сьвідкую перед Богом і Господом нашим Ісусом Христом, що має судити живих і мертвих в явленнї Його і царстві Його:

2 проповідуй слово, настоюй в час і не в час, докоряй, погрожуй, благай з усяким довготерпіннєм і наукою.

3 Буде бо час, що здорової науки не послухають, а по своїх похотях виберуть собі учителїв, ласкані (од них) слухом,

4 і від правди слух одвернуть, а до байок прихилять ся.

5 Ти ж тверезись у всьому, терпи лихо, роби дїло благовісника, службу твою знаною вчини.

6 Мене бо вже на жертву наготовлено, і час мого відходу настав.

7 Боротьбою доброю я боров ся, дорогу скінчив, віри додержав.

8 На останок готовить ся менї вінець правди, котрий оддасть менї Господь того дня, праведний суддя, і не тілько менї, та і всїм, хто полюбив явленнє Його.

9 Старай ся скоро прийти до мене.

10 Димас бо мене покинув, полюбивши нинїшнїй вік, та й пійшов у Солунь; Крискент в Галатию, Тит в Далматию;

11 Лука один зо мною. Марка взявши приведи з собою, він бо менї потрібен на служеннє.

12 Тихика ж послав я в Єфес.

13 Плащ, що зоставив я в Троядї в Карпа, ідучи, принеси, і книги, особливо ж кожані.

14 Александер котляр наробив менї багато лиха; нехай оддасть йому Господь по дїлам його,

15 котрого й ти остерегайсь, вельми бо противить ся словам нашим.

16 У перве моє одвітуваннє нїкого не було зо мною, а всї мене покинули; нехай не полїчить ся їм.

17 Господь же став передо мною і окрепив мене, щоб проповідане від мене знане було, і щоб почули всї погане; і збавивсь я з пащи левиної.

18 І визволить мене Господь від усякого дїла лукавого, і спасе про царство своє небесне; Йому ж слава по віки вічні. Амінь.

19 Витай Прискилу і Аквилу і Онисифорів дім.

20 Єраст зоставсь у Коринтї, а Трофима зоставив я в Милетї недужного.

21 Старайсь до зими прийти. Витають тебе Єввул, і Пуд, і Лин, і Клавдия, і все браттє.

22 Господь Ісус Христос із духом твоїм. Благодать з вами. Амінь.

До Тита 1

1 es Nавел, слуга Божий, апостол же Ісуса Христа, по вірі вибраних Божих і зрозумінню правди, що по благочестю,

2 в надїї вічнього життя, котре обітував Бог, що не обманює, перед вічними часами,

3 явив же часу свого слово своє проповіданнєм, котре менї поручено по повелїнню Спасителя нашого, Бога:

4 Титу, правдивому синові по спільній вірі: Благодать, милость, мир од Бога Отця і Господа Ісуса Христа, Спаса нашого.

5 На те зоставив я тебе в Критї, щоб остальне довів до ладу і настановив по всїх городах пресвитерів, як я тобі повелїв.

6 Коли хто непорочен, однієї жінки муж, має вірних дїтей, недокорених за розврат, або непокірних.

7 Треба бо епископу без пороку бути, яко Божому доморядникові, щоб не собі годив, не був гнївливий, не пяниця, не сварливий, не жадний поганого надбання,

8 а був гостинний, любив добре, (у всьому) мірний, праведний, преподобний, вдержливий,

9 щоб державсь вірного слова по науцї, щоб умів і напоминати здоровою наукою і докоряти противних.

10 Багато бо непокірних, марномовцїв і обманщиків, найбільше ж которі з обрізання,

11 їм треба роти позатуляти; вони всї доми розвертають, навчаючи чого не треба, ради скверного надбання.

12 Сказав же один о них, власний їх пророк: Критяне завсїди брехуни, люті зьвіри, черева лїниві.

13 Вірне се сьвідченнє. З сієї ж то причини докоряй їх нещадно, щоб здорові були в вірі,

14 не вважаючи на жидівські байки, нї на заповідї людей, що одвертають ся од правди.

15 Все чисте чистим; опоганеним же та невірним нїщо не чисте, а опоганив ся і розум їх і совість.

16 Визнають, що знають Бога, а дїлами одрікають ся від Него, бувши гидкими і непокірними і до всякого дїла доброго неспосібними.

До Тита 2

1 Ти ж говори, що личить здоровій науцї:

2 старики щоб були тверезі, чесні, мірні, здорові вірою, любовю, терпіннєм;

3 старі жінки так само щоб убирались як годить ся сьвятим, (були) не осудливі, не підневолені великому пянству і навчали добра,

4 щоб доводили до розуму молодших, любити чоловіків, жалувати дїтей,

5 щоб були мірними, чистими, господарними, добрими, корились своїм чоловікам, щоб слово Боже не зневажалось.

6 Молодїж так само напоминай знати міру.

7 У всьому ж сам себе подаючи за взір добрих дїл, у науцї цїлость, поважність,

8 слово здорове, недокорене, щоб осоромив ся противник, не маючи нїчого казати про нас докірно.

9 Слуги своїм панам щоб корились, у всьому догоджали, не відказуючи,

10 не крали, а показували всяку добру віру, щоб науку Спасителя нашого, Бога, украшували у всьому.

11 Явилась бо благодать Божа спасительна всїм людям,

12 навчаючи нас, щоб відцуравшись нечестя і мирських похотей, розумно і праведно і благочестно жили ми в нинїшньому віцї,

13 ждучи блаженного вповання і явлення слави великого Бога і Спаса нашого Ісуса Христа,

14 котрий оддав себе самого за нас, щоб ізбавити нас од усякого беззаконня і очистити собі людей вибраних, ревнителїв добрих дїл.

15 Се говори, напоминай, і докоряй з усяким повелїннєм. Нехай нїхто тобою не гордує.

До Тита 3

1 Нагадуй їм, щоб начальства і власти слухали і корились, і до всякого доброго дїла були готові,

2 щоб нїкого не хулили, не були сварливі, а тихі, показуючи всяку лагідність до всїх людей.

3 Були бо колись і ми нерозумні, непокірні, і зведені слуги похотям та всяким розкошам, живучи в злобі та завистї, гидкими бувши та ненавидячи один одного.

4 Як же явилась благость і чоловіколюбиє Спаса нашого Бога,

5 не з дїл праведних, що ми робили, а по своїй милости спас нас купеллю новорождення і обновлення Духа сьвятого,

6 котрого вилив на нас щедро через Ісуса Христа, Спасителя нашого,

7 щоб оправдившись благодаттю Його, зробились ми наслїдниками по надїї життя вічнього.

8 Вірне слово, і хочу, щоб про се ти впевняв, щоб которі увірували в Бога, старались пильнувати добрих дїл. Добре воно і користне людям.

9 Дурного ж змагання, та родоводів, та спорів, та сварок про закон цурай ся, бо вони не на користь і марні.

10 Єретика чоловіка після первого і другого напомину, покинь,

11 знаючи, що такий розвертаєть ся і грішить, осудивши сам себе.

12 Як пришлю Артема до тебе або Тихика, постарайсь прийти до мене в Никополь: там бо надумавсь я зазимувати.

13 Зину законника та Аполоса старанно випровадь, щоб нї в чому не мали недостатку.

14 Нехай і наші вчять ся пильнувати добрих дїл для конечних потріб, щоб не були без овощу.

15 Витають тебе усї, що зо мною. Витай тих, хто любить нас у вірі. Благодать з усїма вами. Амінь.

До Филимона 1

1 Павел, вязник Ісуса Христа, та Тимотей брат, Филимонові, нашому любому і помічникові,

2 та любій Апфиї, та Архипові, товаришові воїну нашому і домашній твоїй церкві:

3 Благодать вам і мир од Бога Отця нашого і Господа Ісуса Христа.

4 Дякую Богу моєму всякого часу, згадуючи тебе в молитвах моїх,

5 чуючи про любов твою та віру, що маєш до Господа Ісуса і до всїх сьвятих,

6 щоб спільність віри твоєї була дїйственна в розумінню всякого добра, яке в вас є через Христа Ісуса.

7 Велику бо маємо радість і утїху з любови твоєї, бо серця сьвятих дізнали одради через тебе, брате.

8 Тим, хоч велику сьміливость маю в Христї, наказувати тобі, що треба,

9 та ради любови лучче благаю, бувши таким, як Павел, старець, тепер же і вязник Ісуса Христа;

10 благаю тебе про мого сина, котрого я породив у кайданах моїх, Онисима,

11 колись тобі непотрібного, тепер же тобі й менї вельми потрібного, котрого я послав,

12 ти ж його, чи то серце моє, прийми.

13 Хотїв був я при собі держати його, щоб замість тебе служив менї в кайданах благовістя;

14 та без твоєї волї не хотїв я нїчого зробити, щоб не мов по неволї добро твоє було, а по волї.

15 Бо може тому розлучивсь на час, щоб на віки прийняв єси його,

16 вже не яко слугу, а вище слуги, яко брата любого, найбільше менї, скілько ж більше тобі, і по тїлу, і в Господї.

17 Коли ж маєш мене за спільника, прийми його, як мене.

18 Коли ж чим обидив тебе, або (чим) винуватий, на менї те полїчи.

19 Я, Павел, написав рукою моєю: я оддам, щоб не казати тобі, що і сам себе менї завинуватив.

20 Так, брате, нехай маю потїху з тебе в Господї; звесели серце моє в Господї.

21 Надїявшись на слухняність твою, написав я тобі, знаючи, що і більш, нїж говорю, зробиш.

22 Разом же наготов менї і господу; надїюсь бо, що молитвами вашими буду дарований вам.

23 Витають тебе Єпафрас, товариш, неволї моєї в Христї Ісусї, Марко, Аристарх, Димас, Лука, помічники мої.

24 Благодать Господа нашого Ісуса Христа з духом вашим. Амінь.

До євреїв 1

1 Почасту і всяково промовляючи здавна Бог до батьків через пророків,

2 в останнї сї днї глаголав до нас через Сина, котрого настановив наслїдником усього, котрим і віки створив.

3 Сей, будучи сяєвом слави і образом особи Його, і двигаючи все словом сили своєї, зробивши собою очищеннє гріхів наших, осївсь по правицї величчя на вишинах,

4 Стільки луччий будучи від ангелів, скільки славнїще над їх наслїдував імя.

5 Кому бо рече коли з ангелів: Син мій єси Ти, я сьогоднї родив Тебе? і знов: Я буду Йому Отцем, а Він буде менї Сином?

6 Коли ж знов уводить Перворідня у вселенну, глаголе: І нехай поклонять ся Йому всї ангели Божі.

7 І до ангелів же глаголе: Що творить духи ангелами своїми, а поломє огн hei слугами своїми.

8 Про Сина ж: Престол Твій, Боже, по вік вічний, палиця правоти – палиця царювання Твого.

9 Полюбив єси правду, і зненавидїв беззаконнє; за се помазав тебе, Боже, Бог твій єлеєм радости більш спільників Твоїх.

10 І (знов): У починї Ти, Господи, землю оснував єси, і небеса – дїло рук Твоїх.

11 Вони зникнуть, Ти ж пробуваєш, і всї, як шати зветшають,

12 і як одежину згорнеш їх, і перемінять ся; Ти ж той же самий єси, і лїта Твої не скінчать ся.

13 Кому ж із ангелів сказав коли: Сиди по правицї в мене, доки положу ворогів Твоїх підніжком ніг Твоїх?

14 Чи не всї ж вони служебні духи, посилаємі на служеннє про тих, що хочуть наслїдувати спасеннє?

До євреїв 2

1 Тим подобає нам більше вважати на те, що чували, щоб инодї не відпасти.

2 Бо коли промовлене ангелам слово було певне, і всякий переступ і непослух прийняв праведну відплату,

3 то як нам утекти, що недбали про таке велике спасеннє? котре, почавши проповідувати ся через Господа, від тих що чули, нам стверджене,

4 як сьвідкував Бог ознаками і чудесами, і всякими силами, і роздаваннєм Духа сьвятого, по своїй волї.

5 Не ангелам бо покорив вселенну грядущу, про котру глаголемо;

6 засьвідкував же хтось десь, глаголючи: Що таке чоловік, що памятаєш його, або син чоловічий, що одвідуєш його?

7 Умалив єси його малим чим од ангелів; славою і честю вінчав єси його, і поставив єси його над дїлами рук Твоїх;

8 все покорив єси під ноги його. А впокори>

9 а бачимо Ісуса, малим чим умаленого від ангелів, за муку смерти увінчаного славою й честю, щоб благодаттю Божою за всїх пожив смерти.

10 Подобало бо Тому, про кого все і ким усе, що привів многих синів у славу, починателя спасення їх страданнями звершити.

11 Бо й хто осьвячує і хто осьвячуєть ся, від Одного всї; з сієї то причини не соромить ся братами звати їх,

12 глаголючи: Звїщу імя Твоє браттю моєму, посеред церкви сьпівати му хвалу Тобі.

13 І знов: Надїяти мусь на Него. І знов: Ось я і дїти, що дав менї Бог.

14 Коли ж дїти стали ся спільниками тїла і крови, і Він так само спільником їх, щоб смертю знищити того, що має державу смерти, се єсть диявола,

15 і визволити тих, що з страху смерти через усе життє підневолені були рабству.

16 Справдї бо не ангелів приймає, а насїннє Авраамове приймає.

17 Звідсїля мусїв у всьому подобитись братам, щоб бути милосердним і вірним архиєреєм у Божому, щоб очистити гріхи людські.

18 У чому бо сам пострадав, спокушуваний бувши, може і тим, що спокушують ся, помогти.

До євреїв 3

1 Тим же, браттє сьвяте, поклику небесного спільники, вважайте на Посланика і Сьвятителя визнання нашого, на Христа Ісуса.

2 Вірен Він Тому, хто настановив Його, як і Мойсей у всьому домі Його:

3 більшої бо слави Сей над Мойсея сподобив ся, скільки більшу честь має, нїж будинок, той, хто збудував його.

4 Всякий бо будинок будує хтось, а хто вуде збудував, се Бог.

5 І Мойсей же вірен у всьому домі Його, яко слуга, на сьвідченнє тому, що мало глаголатись;

6 Христос же, яко Син, в домі Його, котрого дім ми, коли свободу і похвалу надїї аж до кінця твердо держати мем.

7 Тим же (яко ж глаголе Дух сьвятий): Сьогоднї, як голос мій почуєте,

8 не закаменяйте сердець ваших, як в прогнїванню, в день спокуси в пустинї,

9 де спокушували мене батьки ваші, досьвідчались про мене, й видїли дїла мої сорок років.

10 За се прогнївивсь я на рід той і сказав: Завсїди заблуджують серцем, і не пізнали вони доріг моїх;

11 так що поклявсь я в гнїві моїм: Чи (коли) ввійдуть вони в відпочинок мій.

12 Остерегайтесь, браттє, щоб не було в кого з вас серце лукаве і невірне, та не відступило від Бога живого.

13 А вговорюйте один одного щодня, доки сьогоднї зоветь ся, щоб не став которий з вас запеклим через підступ гріха.

14 Бо ми стали ся спільниками Христовими, коли тільки початок істнування до кінця твердо додержимо.

15 Коли (нам) глаголеть ся: "Сьогоднї, коли почуєте голос Його, не закаменяйте сердець ваших, як у прогнїванню."

16 Деякі бо, чувши, прогнївали (Бога), тільки ж не всї, що вийшли з Єгипту з Мойсейом.

17 На кого ж Він гнївив ся сорок років? Чи не на тих, що грішили, котрих костї полягли в пустинї?

18 Кому ж Він кляв ся, що не ввійдуть у впокій Його, коли не неслухняним?

19 І бачимо, що не змогли ввійти за невірство.

До євреїв 4

1 Біймо ся ж оце, щоб, коли зоста– єть ся обітниця ввійти в покій Його, не явив ся хто з вас опізнившись.

2 Бо й нам благовіствовано, як і тим, тільки не було користне їм слово проповідї, не зєднавшись з вірою тих, що слухали Його.

3 Входимо бо в відпочинок ми, що увірували, яко ж рече: "Так що покляв ся я в гнїві моїм, що не ввійдуть в відпочинок мій," хоч дїла від настання сьвіту скінчені.

4 Рече бо десь про семий день так: "І відпочив Бог дня семого від усїх дїл своїх."

5 І в сьому (місцї) знов: "Чи коли ввійдуть у відпочинок мій."

6 Коли ж оставляєть ся, щоб деякі ввійшли в него, а котрим перше благовіствовано, не ввійшли за непослух;

7 то знов означає якийсь день, "сьогоднї" глаголючи в Давидї, по стільких лїтах, яко ж було сказано: "Сьогоднї, як почуєте голос Його, не закаменяйте сердець ваших."

8 Бо коли б Ісус тих упокоїв, не говорив би про инший день після того.

9 Оце ж оставлено ще суботованнє людям божим.

10 Хто бо ввійшов у відпочинок Його, той відпочив от дїл своїх, яко ж од своїх Бог.

11 Стараймо ся ж увійти в той відпочинок, щоб хто не впав тим же робом у недовірство.

12 Живе бо слово Боже і дїйственне, і гостріще всякого обоюдного меча, і проходить аж до роздїлення душі і духа, членів і мозків, і розсуджує помишлення і думки серця.

13 І нема творива невідомого перед Ним; усе ж наге і явне перед очима Його, про кого наше слово.

14 Маючи ж Архиєрея великого, що пройшов небеса, Ісуса Сина Божого, держімось визнання.

15 Не маємо бо архиєрея, що не міг би болїти серцем у немощах наших, а такого, що дізнав усякої спокуси по подобию, окрім гріха.

16 Приступаймо ж з одвагою до престола благодати, щоб прийняти милость і знайти благодать на поміч зачасу.

До євреїв 5

1 Всякий бо архиєрей, із людей узятий, для людей поставляєть ся на служеннє у тому, що Боже, щоб приносив дари і жертви за гріхи,

2 котрий би міг болїти серцем за нетямущих і заблуджених, бо й сам обложений немощею;

3 і ради того мусить, як за людей, так за себе приносити за гріхи.

4 І нїхто сам по собі не приймає чести, а хто покликаний од Бога, яко ж і Аарон.

5 Так і Христос не сам себе прославив бути архиєреєм, а Той, хто глаголав до Нього: "Син мій єси Ти, я сьогоднї породив Тебе."

6 Яко ж і инде глаголе: "Ти єси священик по вік по чину Мелхиседековому."

7 Котрий за днїв тїла свого приносив молитви і благання до Того, хто міг спасти Його від смерти, з великим голосїннєм і слїзми, і почуто Його за страх (Його перед Богом).

8 Хоч і Син Він був, тільки ж навчивсь послуху через те, що терпів,

9 і, звершившись, ставсь усїм, що слухають Його, причиною спасення вічнього,

10 і названий від Бога архиєреєм по чину Мелхиседековому.

11 Про котрого маємо велике слово, та важко його висловити; тому що ви немочні стали слухом:

12 Бо коли вам годилось би бути учителями задля (часу), знов треба, щоб вас учено первих початків словес Божих, і стались такими, котрим треба молока, а не кріпкої пищі.

13 Усякий бо, що вживає (саме) молоко, (ще) несьвідомий у слові правди, бо він малолїток.

14 Звершеним же тверда пища, маючим чувства вправлені довгою наукою до розсуджування добра і зла.

До євреїв 6

1 Тим же, зоставивши початки Христового слова, ідїмо до звершення, не кладучи знов основин покаяння од мертвих дїл і віри в Бога,

2 науки хрещення, і положення рук, і воскресення мертвих, і суду вічнього.

3 І се зробимо, коли Бог дозволить.

4 Неможливе бо тих, що раз уже просьвітились, і вкусили дара небесного, і стали причастниками Духа сьвятого,

5 і вкусили доброго слова Божого і сили грядущого віка,

6 та й відпали, знов обновляти покаяннєм, удруге розпинаючих у собі Сина Божого та зневажаючих Його.

7 Земля бо, що пє падаючий часто на неї дощ, і родить билину, потрібну тим, хто її садить, приймає благословеннє від Бога;

8 а котра приносить терни та бодяки, непотрібна і близька прокляття, котрої кінець на спаленнє.

9 Ми ж надїємось по вас, любі, луччого і ближчого до спасення, хоч і говоримо так.

10 Не єсть бо Бог неправеден, щоб забути дїло ваше і труд любови, що показали ви в імя Його, послугувавши і послугуючи сьвятим.

11 Бажаємо ж, щоб кожен з вас являв таке саме стараннє про тверду надїю аж до кінця,

12 щоб не були ви лїниві, а послїдователї тих, що наслїдують обітницї вірою і довготерпіннєм.

13 Обітуючи бо Аврааму Бог, яко ж бо нїкого не мав більшого, щоб клястись, кляв ся собою,

14 глаголючи: "Істинно благословляючи благословлю тебе, і намножуючи намножу тебе."

15 І так, бувши довготерпилив, одержав обітницю.

16 Люде бо більшим кленуть ся, і всякої суперечки між ними конець на ствердженнє, – клятьба.

17 У тому ж, хотївши Бог більше показати наслїдникам обітницї незмінність ради своєї, посередникував клятьбою,

18 щоб двома речами незмінними (в котрих не можна обманити Богу) мали кріпке втїшеннє ми, що прибігаємо (до Нього) приняти надїю, що лежить перед нами,

19 котру маємо, яко якор душі, тверду і певну, і входить вона у саму середину за завісою,

20 куди предтеча про нас увійшов Ісус, по чину Мелхиседековому, ставшись Архиєреєм по вік.

До євреїв 7

1 Сей бо Мелхиседек, цар Салимський, священик Бога вишнього, що зустрів Авраама, як вертавсь він з побоїща царів, і благословив його;

2 котрому й десятину з усього віддїлив Авраам (перше ж оце перекладом зветь ся цар правди, а потім і цар Салимський, чи то цар впокою),

3 без батька, без матери, без родоводу, нї почину днїв, нї конця життя не маючи, уподоблений же Сину Божому, пробуває священиком вічно.

4 Дивіте ся ж, який великий той, кому і десятину дав Авраам патриярх із вибраного.

5 Тай ті із синів Левіїних, що приймають сьвященство, мають заповідь брати десятину з народу по закону, се єсть із браття свого, хоч і з чересел Авраамових вийшло воно.

6 Той же, хто не виводить роду свого від них, узяв десятину з Авраама, і маючого обітницю благословив.

7 Без усякого ж перечення менше від більшого благословляєть ся.

8 І тут беруть десятини люде, що мруть, а там – той, про кого сьвідчить ся, що він живе.

9 І, щоб так сказати, через Авраама взята десятина і з Левія, що бере десятини.

10 Ще бо в череслах отецьких був, як зустрів його Мелхиседек.

11 Коли ж звершеннє було через Левійське сьвященство (бо під ним люде озаконені стались), то яка ж іще потреба иншому встати сьвященикові по чину Мелхиседековому, а не по чину Аароновому звати ся?