Текст книги "Біблія /Библия"

Автор книги: Іван Нечуй-Левицький

Соавторы: Пантелеймон Кулиш,Иван Пулюй
сообщить о нарушении

Текущая страница: 58 (всего у книги 117 страниц)

8 Нехай боїться Господа вся земля! Перед ним нехай мають страх всї, що жиють на сьвітї!

9 Бо він сказав, і було так; він звелїв, і сталось.

10 Господь повертає в нїщо раду народів, він нївечить задуми людські.

11 Присуд Господнїй тріває вічно, помисли серця його з роду в рід.

12 Щасливі народи, що зовуть Господа Богом своїм, – народ, що вибрав його собі за власність!

13 Господь поглядає з неба, він бачить всїх дїтей людських.

14 З престола дому свого дивиться він на всїх живущих на землї;

15 Він, що сотворив усї серця їх, що знає всї дїла їх.

16 Не спасає царя велике військо його, і не визволиться лицарь великою силою своєю.

17 Марна надїя спастись конем; хоч велика в його сила, не втїкти йому.

18 Ось бо Господнї очі на тих, що бояться його, на тих, що вповають на милосердє його,

19 Щоб рятувати душу їх од смертї, і спасти життє під час голоднечі.

20 Душа наша чекає на Господа; він наша поміч і щит наш.

21 Ним звеселиться серце наше, бо ми вповали на сьвяте імя його.

22 Милосердє твоє, Господи, нехай буде над нами, ми бо вповали на тебе.

Псалтир 34

1 Псальма Давидова по случаю, як він притворився розумом перед Авімелехом, і той відпустив його, й він вийшов. Б лагословлю Господа по всяк час, без устанку хвала його буде в устах моїх.

2 Господом хвалити меться душа моя; почують те смирні і звеселяться.

3 Звеличайте Господа вкупі зо мною, і вознесїм імя його!

4 Я шукав Господа, і він озвався до мене, і від всякої журби збавив мене.

5 Хто вбачає на Господа, розвеселиться, і лице його не осоромиться.

6 Той бідолашний благав, і Господь почув його, і від всїх напастей вислобонив його.

7 Ангел Господень чатує кругом боящихся його; і визволяє їх.

8 Спробуйте і дізнайтесь, що Господь благий; щасливий чоловік той, що вповає на него.

9 Бійтесь Господа, ви, сьвяті його! Бо не знають недостатку ті, що бояться його.

10 Левчуки терплять голод і недостаток, але ж ті, що шукають Бога, у всякому добрі не зазнають недостатку.

11 Прийдїте, сини людські, послухайте мене; навчу вас страху Господнього.

12 Хто чоловік той, що рад би жити, любить днї, щоб вжиткувати добро?

13 Держи язик від злого, а уста твої, щоб не говорили зрадливо;

14 Одвертайсь від злого і твори добро, шукай супокою і дбай про него.

15 Очі Господнї на праведних, і уші його на молитву їх;

16 Лице Господнє проти тих, що творять зло, щоб знищити память їх на землї.

17 Праведні взивають, і Господь чує і збавить їх з усїх тїснот їх.

18 Господь близько від тих, в кого роздерте серце; і в кого дух розбитий, він спасе його.

19 Багацько лиха у праведника, та від усього збавить його Господь.

20 Він хоронить всї костї його, і нї одна з них не переломиться.

21 Постигне від злого смерть беззаконника, і, хто ненавидїв праведника, зазнає лиха.

22 Господь спасає душі слуг своїх, і всї, що вповають на него, не дознають лиха.

Псалтир 35

1 Давидова. С уди, Господи, тих, що зобіжають мене, побори тих, що йдуть боєм на мене.

2 Возьми щит і зброю, і стань до помочі менї!

3 Вийми меча, і загороди дорогу перед напастником моїм; скажи душі моїй: я твоє спасеннє!

4 НеѶи ай осоромляться ті, що наважили на життє моє; нехай відступлять назад ті, що задумали зло проти мене!

5 Нехай вони будуть, як полова перед вітром, і ангел Господнїй нехай прожене їх.

6 Дорога їх нехай буде темна й ховзка, і ангел Господнїй нехай на здогін наступає на них.

7 Без причини бо заставили тайно сїти свої на мене, без вини викопали яму для душі моєї.

8 Нехай погибель спогонить його, щоб і не стямивсь, коли, – і сїтка його, котру заставив тайно, нехай зловить його; нехай він впаде до неї на погибель.

9 А душа моя зрадується в Господї, і звеселиться від його спасення!

10 Всї костї мої скажуть: Господи! Хто рівня тобі? Тобі, що вирятував бідного від того, хто сильнїйший як він; мізерного і бідолашного від грабителя його!

11 Встають несправедливі сьвідки, допитують в мене, про що я не знаю.

12 Добро віддячують менї злом; осиротїла душа моя.

13 А я, коли вони нездужали, надягав волосїнну плахту, смиряв постом душу і молитва моя верталась до грудї моєї;

14 Як для друга або брата, так я побивався; як за матїрю падкуючи, так я в журбі хилився.

15 Коли ж я кульгаю, вони втїшаються, зібравшись; злоріки зібрались проти мене, і я не знав про них; вони озьвірились на мене, і нема їм впину.

16 Вкупі з мерзенними брехунами скреготали вони зубами.

17 Господи, як довго будеш придивлятись? Верни душу мою з спустошення їх, від левчуків одинокую мою!

18 Буду прославляти тебе перед великим збором, величати проміж громадним людом.

19 Не допусти, щоб втѷеЗшались надо мною ті, що ворогують на мене без причини, щоб прижмурювали очі ті, що ненавидять мене безвинно.

20 Бо не про супокій говорять вони; і проти тихих в країнї зрада в них на думцї.

21 І проти мене роззявили вони пельки свої, покликуючи: Ого! Ого! видїли очі наші!

22 Ти бачив, Господи, не мовчи! Господи, будь недалеко від мене!

23 Встань, і спогадай правду мою, Господи, Боже мій! Явись на правуваннє моє!

24 Признай менї правду по справедливостї твоїй, Господи, Боже мій! Не дай їм втїшатись надо мною.

25 Нехай не скажуть в серцї своїм: От, того й ми бажали! Не дай їм сказати: ми його заїли!

26 Нехай повстидаються і осоромляться всї, хто втїшається з мого нещастя! Нехай окриються ганьбою і соромом ті, що вихваляються проти мене.

27 Нехай радуються і веселяться ті, що любуються правдою моєю, і най завсїди кажуть: Великий Господь, що любується спокоєм слуги свого.

28 І язик мій звіщати ме про справедливість твою, про хвалу твою цїлий день.

Псалтир 36

1 Проводиреві хора: Псальма слуги Господнього Давида. П ереступ беззаконника каже в серцї його: Нема страху Божого перед очима його.

2 Він бо лестить собі, сам перед собою, коли хто вкаже на його неправду, та що її ненавидїти треба.

3 Слова уст його беззаконнє і зрада, він перестав обертати розум на добре дїло.

4 Про беззаконнє промишляє він на постелї своїй, ступає на дорогу недобру; злом він не гидує.

5 Господи, милість твоя сягає на небеса, вірність твоя під хмари.

6 Справедливість твоя, як високі гори, суди твої, як глибінь велика; ти, Господи, спасаєш людей і скотину.

7 Як дорога благість твоя, о Боже, коли дїти людські сховку шукають у тїнї крил твоїх.

8 Поживляться до сита достатками дому твого, і струями солодощів твоїх напоїш їх.

9 Бо в тебе жерело життя; в твому сяєві побачимо сьвітло.

10 Продовжи ласку твою тим, що знають тебе, і справедливість твою над людьми правого серця.

11 Не дай здогонити мене ногам високогордого, і рука безбожного нехай не прожене мене.

12 Там упали злочинники, вони провалились, і вже не зможуть встати.

Псалтир 37

1 Давидова. Н е палай гнївом на злочинників, не завидуй творящим неправду.

2 Вони бо, як трава, скоро поникнуть, і, як зелене листє, повянуть.

3 Вповай на Господа, і твори добро; оставай в країнї, і любуйся вірностю;

4 І радуйся в Господї, то він дасть тобі бажання серця твого.

5 Відкрий Господеві дорогу твою, і вповай на него, і він допоможе;

6 І виявить він правоту твою, як сьвітло, і правду твою, як полудне.

7 Вповай тихим серцем на Господа, і дожидай його! Не запалюйся гнївом на того, кому щаститься дорога, на чоловіка, що лихі задуми свої сповняє!

8 Відхиляйсь від гнїву, і не досадуй! Не подавайсь гнїву, щоб творити лихо.

9 Бо лиходїї будуть знищені; хто ж надїється на Господа, ті будуть властенцями землї.

10 Тілько ще трохи, і не буде беззакоикнника; і споглянеш на місце його, та й нема його.

11 Тихі ж люде займуть землю, і будуть радуватись повним супокоєм.

12 Беззаконник замишляє проти праведника, і зубами своїми скрегоче на него.

13 Господь сьміється з него, бачить бо, що прийде день його.

14 Добули беззаконники меча, і натягнули лука свого, щоб повалити мізерного і бідного, порубати ходячих правою дорогою.

15 Меч їх пройде їм крізь серце їх, і луки їх сокрушаться.

16 Луччий малий достаток праведника, як наддостатки многих беззаконників.

17 Бо руки безбожників будуть поломані, а праведника піддержить Господь.

18 Знає Господь днї тих, що непорочні, і спадьщина їх буде по віки;

19 Вони не осоромляться в лиху годину, і в день голоднечі вони наситяться.

20 Бо погинуть беззаконники, і вороги Господа, як товсті ягнята; вони никнуть, никнуть вони, як дим.

21 Беззаконник пожичає, і не віддає; праведник же щедрий, і дає.

22 Бо благословенні його унаслїдують землю, а прокляті його будуть винищені.

23 Господь править ходою чоловіка, і дорога його подобається йому;

24 Коли часом впаде, не забється, бо Господь піддержує руку його.

25 Був я молодим і зостарівся, та нїколи не бачив я опущеного праведника, або, щоб рід його просив хлїба.

26 Цїлий день щедра рука його, і він пожичає, і рід його буде благословенний.

27 Одхиляйсь від злого і твори добро, і останешся по віки!

28 Бо Господь любить правду і не покине преподобних; по віки сохранить їх, а знищить рід беззаконних.

29 Праведні будуть мати землю, і жити на нїй по віки.

30 З уст праведника виходить премудрість, і язик його говорить правду;

31 Закон Бога його в серцї його, не спотикнеться нога його, ступаючи.

32 Беззаконник чигає на праведника, і хоче зігнати його з сьвіту;

33 Господь не оставить його в руцї його, і не осудить його на судї.

34 Дожидай Господа і пильнуй дороги його, і він удостоїть тебе мати землю. Коли будуть знищені беззаконники, побачиш її.

35 Я бачив беззаконника, потужного, що розростався, як не пересаджене зелене дерево;

36 Та й минувся він, і бач, не було вже його; і я шукав, та й не знайшов його.

37 Вважай на безвинного і гляди на правдивого; є бо добра доля для чоловіка мирного.

38 Переступники ж будуть знищені всї до одного, буде загороджена будучність беззаконним людям.

39 Спасеннє ж праведних від Господа, він сила їх в час тїсноти.

40 І Господь допоможе їм і спасе їх; він вислобонить їх від беззаконних і сохранить їх, вони бо вповали на него.

Псалтир 38

1 Псальма Давидова на спомин. Г осподи, не картай мене в гнїві твому, не карай у досадї твоїй.

2 Бо стріли твої прошибли мене, і рука твоя спустилась на мене.

3 Нема здорового місця на моїм тїлї задля гнїву твого; нема спокою в костях моїх задля гріха мого.

4 Бо несправедливостї мої спали на голову мою, як тягарь великий, вони затяжкі для мене.

5 Смердять, гниють рани мої задля нерозуму мого.

6 Я скорчився, над міру зігнувся; сумуючи, цїлий день похожаю.

7 Бо стегна мої ранами зовсїм покриті, і нема здорового місця на тїлї моїм.

8 Я знемігся і занепав надто, я ридаю від жалю серця мого.

9 Господи, перед тобою все бажаннє моє, і зітханнє моє не є перед тобою закрите.

10 Серце моє бьється, опустила мене моя сила, і сьвітло очей моїх, вже й його нема в мене.

11 Мої други й побратими мої оддалеки стали від нужди моєї; і родина моя стоїть оподаль.

12 А ті, що наважили на життє моє, заставили сїла для мене; і ті, що бажають нещастя мого, говорять, як зробити менї пакість, вони цїлий день про зраду міркують.

13 Я ж, як глухий, не чую, і як нїмий, що уст своїх не отворить.

14 Я став, як чоловік, що не чує, в котрого устах нема оправдання.

15 Бо на тебе, Господи, надїюся; ти даси відповідь, Господи, Боже мій.

16 Бо я сказав: Ой, щоб вони не втїшались надо мною! Як я спотикнуся, вони величаються проти мене!

17 Я бо мало що не кульгаю, і біль мій все передо мною.

18 Бо я виявляю несправедливість мою; я зажурився задля гріха мого.

19 Мої ж вороги жиють, набрали сили, і багацько їх, що ненавидять мене без причини.

20 І хто злом оддячує добро, ті проти мене, я бо про добро дбаю.

21 Не опусти мене, Ги цсподи, Боже мій, будь недалеко від мене.

22 Спіши на поміч менї, Господи, мій спасителю!

Псалтир 39

1 Проводиреві хора, Ідутунові, псальма Давидова. С казав я: Буду пильнувати дороги моєї, щоб не согрішити язиком моїм, забезпечу уста мої, як довго беззаконник передо мною.

2 Я онїмів в мовчанню; я мовчав про добро, і біль мій заворушився.

3 Серце в менї загорілось, від думок моїх огонь займився; я сказав язиком моїм:

4 Вияви, Господи, конець мій і міру днїв моїх, яка вона, щоб я знав, як довге життє менї.

5 Бач, долонею відміряв єси днї мої, і вік мій, як нїщо, перед тобою; марна постать всякий чоловік, що стоїть на землї.

6 Як тїнь, ходить чоловік; даремне він побивається; він громадить та й не знає, хто збирати буде.

7 І чого ж я тепер дожидаю, Господи? Моя надїя на тебе!

8 Спаси мене від всїх переступів моїх, не віддай мене на глум лихим людям.

9 Онїмів я, не отвираю уст моїх, бо ти се вчинив єси.

10 Одверни від мене твою кару! Я пропадаю від замахів руки твоєї.

11 Коли ти караєш чоловіка за несправедливість, то як павутину розриваєш те, чого йому бажається; оттак, як подих той, всї люде.

12 Почуй молитву мою, Господи, і вислухай прошеннє моє; не мовчи на мої сльози! Бо я прохожий перед тобою і чужинець, як всї батьки мої.

13 Дай полекшу, нехай прийду до сили; перше нїм зійду з того сьвіта, і більше не буду!

Псалтир 40

1 Проводиреві хора. Псальма Давидова. Т ерпеливо дожидав я Господа, і він нахилився до мене; вислухав молитву мою.

2 Він випровадив мене з погибельної пропастї, з болотнистого багна; і поставив ноги мої на скалу, і утвердив кроки мої;

3 А в уста мої вложив нову пісню, псальму Господеві нашому. Побачать многі, побояться і вповати муть на Господа.

4 Щаслив чоловік, йому же Господь надїя, і котрий не пристає до гордовитих і тих, що до брехнї прихиляються.

5 Многі чудеса твої явив єси, Господи, Боже мій, і помисли твої про нас; нїхто не зможе розказати про них. Як би хотїв я звістити і розповісти, то за багацько їх, щоб їх полїчити.

6 Жертви і приноси тобі не до вподоби; слух приготовив ти для мене: Ти не домагався жертов палення і приносів за гріхи.

7 Тодї сказав я: Ось я приходжу; в змістї книги написано про мене.

8 Чинити волю твою, мій Боже, моя радість: і закон твій в глубинї серця мого.

9 Я звістив про справедливість у великому зборі; уст моїх неспиняв я – Господи, ти про се знаєш!

10 Не заховав я в серединї мого серця твою справедливість; я розказував про вірність твою і спасеннє твоє, не затаїв доброти і правди твоєї перед великим збором.

11 Ти, Господи, не відхиляй від мене милосердя твого; милість твоя і правда твоя нехай завсїди стоять на сторожі коло мене!

12 Лиха без кінця обступили мене, мої несправедливостї постигли мене, що годї переглянути їх; більше їх, як волосся на голові моїй, і серце моє опустило мене.

13 Нехай буде воля твоя, Господи, спасти мене! Господи поспіши на поміч мою!

14 Нехай осоромляться і повстидаються всї, що чигають на життє моє, щоб запропастити його; нехай назад повернуться і осоромляться ті, що з мого нещастя втїшаються!

15 Нехай пропадуть в нагороду за їх сором ті, що до мене кажуть: Ого! Ого!

16 Нехай радуються і веселяться в тобі всї, що шукають тебе; що люблять спасеннє твоє; нехай все кажуть: Да звеличиться Господь.

17 Я ж мізерний і бідолашний, Господь дбає за мене. Ти моя поміч і моє спасеннє; Боже мій, не загайся!

Псалтир 41

1 Проводиреві хора. Псальма Давидова. Щ асливий, хто про вбогих дбає! В день нещастя спасе його Господь.

2 Господь заступить його і сохранить життє його; він буде на землї щасливий, і ти не віддаси його в руки ворогам зажертим.

3 Піддержить його Господь на смертному ложі; цїле лїговиско його переміняєш в недузї його.

4 Я сказав: Господи, змилуйся надо мною! Сцїли душу мою, бо согрішив я проти тебе.

5 Вороги мої розказують лихі речі проти мене: Коли згине він і пропаде імя його?

6 Хто прийде побачитись зо мною, той говорить лукаво; таїть зло в серцї, а, вийшовши, говорить.

7 Між собою виговорюють проти мене всї ненависники мої; видумують зло проти мене:

8 Прийшов конець його; і як повалився, то вже більш не встане.

9 Навіть чоловік, що мирно жив зо мною, котрому давав я віру, котрий хлїбом моїм живився, той піднїс пяту проти мене.

10 Ти ж, Господи, змилуйся надо мною і підійми мене, щоб я відплатив їм!

11 Що ти вподобав мене, дознаюсь після того, як ворог мій не буде втїшатись надо мною.

12 Мене ж ти сохраниш задля чистоти моєї, і пбоставиш мене перед тобою на віки.

13 Благословен будь, Господи, Боже Ізраїля, від віка до віка! Нехай так буде, амінь!

Псалтир 42

1 Проводиреві хора. В науку синам Корея, псальма Давидова. Я к жагне ланя води з потока, так багне душа моя до тебе, Боже!

2 Душа моя жадає Бога, живого Бога; коли ж прийду і явлюся перед лицем Божим?

3 Сльози мої в день і в ночі хлїбом менї стали; цїлий бо день говорять до мене: Де Бог твій?

4 Про се згадуючи, виллю передо мною серце моє, як ійшов я серед громади, простував з ними до Божого дому з піснями радостї і хвали – торжествуюча громада.

5 Чому хиляєшся, душе моя, і затревожилась в мене? Вповай на Бога! Бо я буду ще прославляти його за спасеннє лиця його.

6 Боже мій, душа моя хиляється в мене; тому спогадав я тебе із землї Йорданської і Гермонської, з гори Мізгар.

7 Глибінь кличе до глибинї при шумі поводї твоєї; всї филї твої і пруди твої ринули понад мене.

8 В день явить Господь милість свою, а в ночі буде пісня його від мене, молитва до Бога життя мого.

9 Скажу до Бога, скелї моєї: Чому забув єси мене? Чому ходжу сумуючи задля ворожої тїсноти?

10 Наче костї мої торощать, коли вороги мої ругаються з мене, кажучи цїлий день до мене: Де ж твій Бог?

11 Чого хилишся душе моя, і чого тревожишся в менї? Вповай на Бога! Буду бо ще прославляти його, спасеннє лиця мого й Бога мого.

Псалтир 43

1 С уди мене, Боже, і розсуди мою справу проти безсердешного народу! Від чоловіка лукавого і неправдивого визволи мене!

2 Бо ти єси Бог сили моєї. За що ж ти відкинув мене? Чому ходжу сумуючи задля ворожого гнету?

3 Пошли сьвітло твоє і правду; вони нехай ведуть мене і заведуть на твою гору сьвятую до чертогів твоїх!

4 І так прийду я до жертівника Божого, до Бога, що сповняє мене превеликою радостю, і прославлю на гуслях тебе, Боже, мій Боже!

5 Чого хиляєшся, душе моя, і чого непокоїшся в менї? Вповай на Бога! Буду бо ще прославляти його, котрий є спасеннє лиця мого і Бог мій!

Псалтир 44

1 Проводиреві хора: Синам Корея в науку. Б оже, ми чули слухами нашими, батьки наші розказували нам про велике дїло, що зробив єси за часів їх, в давні давна.

2 Ти вигнав народи рукою твоєю, а їх осадив; знищив народи, а їх розмножив.

3 Не мечем бо своїм вони землю забрали, і не їх рука спасла їх, а твоя правиця і твоє рамя, і сьвітло лиця твого; ти бо вподобав їх.

4 Ти сам єси царь мій, о Боже; звели спасеннє Якова!

5 Через тебе побьємо гнобителїв наших; через імя твоє розтопчемо тих, що проти нас встали.

6 Не вповаю бо на лука мого, і не спасе мене меч мій.

7 Ти бо спасаєш нас від гнобителїв наших і посоромляєш ненавидників наших.

8 Богом хвалимося цїлий день, і імя твоє будем прославляти по віки.

9 А тепер ти нас відкинув і засоромив, і не виступив з військами нашими.

10 Ти допустив, щоб ми назад ступали перед гонительом, а ненавидники наші щоб нас для себе рабували.

11 Віддав єси нас, неначе вівцї на жир, і розсипав нас між народи.

12 Продав єси народ твій без користї, не поставивши за його цїни високої.

13 Ти віддав нас на погорду сусїдам нашим, на сьміховиско і наругу тим, що кругом нас.

14 Зробив нас поговоркою між народами, щоб люде хитали головами.

15 Цїлий день передо мною мій сором, і встид лиця мого покрив мене,

16 Задля голосу ругателя і хулителя, задля ворога і мстителя.

17 Се все впало на нас, та ми не забули тебе, і не спроневірились завіту твому.

18 Не відвернулось серце наше, і не зійшли стопи наші з дороги твоєї;

19 Хоч ти розтер нас на місцї людожерів, і покрив нас тїнню смертї.

20 Коли б ми забули імя Бога нашого і простягли руки наші до бога чужого.

21 То чи не провідав би се Бог? Знає бо він тайни серця.

22 Але ж задля тебе вбивають нас цїлий день, вважають нас, як овечок на зарізь.

23 Пробудися! Чого спиш, Господи? Встань, не відкидай нас на віки.

24 Чого закриваєш лице твоє, забуваєш за горе наше і тїсноту нашу.

25 Бо душа наша кинута між порохи а черево наше до землї прилипло.

26 Встань на поміч нам, і спаси нас задля милосердя твого!

Псалтир 45

1 Проводиреві хора: під кобзу шестиструнну; для синів Корея в науку; пісня любощів. І з мого серця добре слово ллється. Я кажу: Моя пісня цареві! Язик мій, як тростинка в руцї вправного писаря.

2 Ти красотою понад синами людськими; люба врода розлилась на губах твоїх; тому благословив тебе Бог по віки.

3 Привяжи, лицарю, меча твого на поясницї, меча слави твоєї і величия твого.

4 І в потузї твоїй йди щасливо задля правди і лагідностї і справедливостї; і навчить тебе страшного правиця твоя.

5 Стріли твої гострі в серце ворогам царя! Від них падають народи під тобою.

6 Престол твій, Боже, по всї віки, жезло правоти – жезло царства твого.

7 Ти полюбив справедливість і зненавидїв беззаконнє; для того помазав тебе Бог, твій Бог, миром радостї, понад товаришами твоїми.

8 Миро, алое і кассія, се все шати твої, що приносять тобі в палатах із слоневої костї, де звеселяють тебе піснями, виграваючи на струнах.

9 Між твоїми красотами царські дочки; праворуч коло тебе стоїть цариця в золотї Офирському.

10 Слухай, дочко, і глянь та й прихили ухо твоє, і забудь про нарід твій і дім батька твого!

11 І буде люба врода твоя цареві; як що він Господь твій, то поклонися йому чесно!

12 І дочки Тирські, дуки народів, з дарами шукати муть лице твоє.

13 Преславна там царівна; шати її золотом ткані;

14 У пишних шатах поведуть її до царя; за нею приведуть до тебе дївиць, другинь її.

15 Приведуть їх серед найбільшої радостї і веселостї, увійдуть вони в палату царя.

16 На місцї батьків твоїх будуть сини твої; зробиш їх князями по цїлій землї.

17 Згадувати му імя твоє всякого часу; тому прославляти муть тебе народи по віки вічні.

Псалтир 46

1 Проводиреві хора: для синів Корея: після голосу аламот, пісня. Б ог нам прибіжище і сила, поміч скора в нещастях.

2 Тому не злякаємось, хоч би земля зворушилась і гори захитались серед моря.

3 Хоч би ревіли і пінились поводї його, гори тряслись від його досади.

4 Ріка – потоки її звеселяють город Божий, сьвяте місце домівок Найвисшого.

5 Бог серед него, він не захитається; Бог допоможе йому, як настане ранок.

6 Заворушились народи, захитались царства; підняв він свій голос – земля розтопилась.

7 Господь сил небесних з нами, висока твердиня наша Бог Якова.

8 Прийдїть, гляньте на дїла Господа, які знищення він допустив на землю!

9 Як смирить брань аж до краю землї, ломить лука, торощить спису, палить огнем колесницї!

10 Вгамуйтесь і пізнайте, що я Бог! Я вознесуся між народами, вознесуся на землї!

11 Господь сил небесних з нами, висока твердиня наша Бог Якова.

Псалтир 47

1 Проводиреві хора: для синів Корея; псальма. В и, всї народи, плещіть у долонї! Звеселяйтесь Господеві радісними піснями!

2 Бо Господь всевишний страшний, великий царь на всю землю.

3 Він покорив нам людей і народи під ноги наші.

4 Він вибрав для нас наслїдчину нашу, славу Якова, котрого він полюбив.

5 Піднїсся Бог серед веселого гукання, Господь серед голосів трубних.

6 Сьпівайте псальми Богу нашому сьпівайте; сьпівайте цареві нашому, сьпівайте!

7 Бог бо царь на всю землю; сьпівайте псальми в науку.

8 Бог править народами; Бог сидить на престолї сьвятостї своєї.

9 Люде доброї волї між народами зібрались до купи, народ Бога Авраамового; бо щити на землї Божі; вознїсся вельми він.

Псалтир 48

1 Пісня, псальма для синів Корея. В еликий Господь, достоєн великої слави в городї Бога нашого, на сьвятій горі його.

2 Стремить у воздух гора Сион, радість землї цїлої, на самій півночі город царя великого!

3 Бог живе в палатах їх, знають його там, як високу твердиню.

4 Ось бо зібрались царі; всї вони відступили.

5 Побачили, тай сторопіли; затрівожились, втїкли, злякавшись.

6 Обняв їх там страх, злякались, як родюча жінка.

7 Бурею східною порозбивав єси кораблї Тарзийські.

8 Як ми почули, так і бачили в городї Господа сил небесних, в городї Бога нашого: Бог укріпить його на віки.

9 Згадуємо, о Боже, про милосердє твоє, в серединї храму твого.

10 Як імя твоє, Боже, так і хвала твоя аж по край землї; правиця твоя повна справедливостї.

11 Нехай веселиться гора Сионська, нехай зрадуються дочки Юди задля судів твоїх, Господи.

12 Обійдїть кругом Сиона, окружіть його, і полїчіть башти його.

13 Огляньте добре оком його, перегляньте його палати, щоб ви росказали будучому поколїнню.

14 Бо той Бог наш – Бог по віки! Він буде проводирем нашим аж до смерти.

Псалтир 49

1 Проводиреві хора, для синів Корея, псальма. С лухайте се, всї народи; почуйте всї люде на землї.

2 Сини людські як і сини мужів – старшин, разом багаті і вбогі.

3 Уста мої скажуть мудре слово, і думкою серця мого помножу розум.

4 Прихилю ухо моє до притчі, при гуслях відкрию загадку мою:

5 Чому б то мусїв я боятись в день лиха, як обгорне мене несправедливість тих, що на здогін за мною,

6 Котрі вповають на свої достатки, і великостю багацтва свого величаються.

7 Нїколи не здолїє чоловік спасти брата свого, і не зможе дати викуп за него,

8 (Бо дороге спасеннє душі їх, і тому мусить понехати на віки.)

9 Щоб він жив на віки, і не бачив зотлїння.

10 Бачить бо він, що розумні вмирають, що дурень і безумний разом пропадають, і достатки свої другим лишають.

11 В них на думцї, що доми їх вічно стоять, і що домівки їх з рода в рід; вони називають країни своїми іменами.

12 Але ж чоловік, що живе в повазї, не зостанеться; він зрівняється скоту, що на зарізь.

13 Ся дорога для глупоти їх; а ті, що після них приходять, любуються їх думкою.

14 Кладуть їх, як овець, в підземну країну, а смерть пасе їх; аж поки вранцї возьмуть верх над ними праведні, і підземна країна пожере постать їх, кожного далеко від домівки його.

15 . Та Бог спасе душу мою з рук підземної країни; він бо прийме мене.

16 Не лякайся, коли чоловік обогатїє, коли зросте слава дому його.

17 Бо, вмерши, не возьме нїчого з собою; не піде з ним пиха його до гробу.

18 Чи він благословив душу свою за життя свого, і будуть люде славити тебе за те, що ти твориш добро собі,

19 То все таки прийде вона до рідних батьків своїх; нїколи вже не побачать вони сьвітла.

20 Чоловік, що має повагу, а розуму не має, зрівняється скоту, що на зарізь.

Псалтир 50

1 Асафова псальма. В семогущий Бог, Господь, прорік і кликнув на землю від сходу сонця до його заходу.

2 Із Сиона звершеної красоти засияв Бог.

3 Бог наш прийде, і не буде мовчати; перед ним огонь пожираючий, кругом него сильна буря.

4 Кличе він небо і землю на суд народу свого:

5 Зберіть менї праведних моїх, що над жертвою приняли завіт мій.

6 І небеса звіщають справедливість його; Бог бо сам суддя,

7 Слухай, народе мій, я буду говорити; Ізраїлю, я буду сьвідчити проти тебе! Я Бог, твій Бог!

8 Не за жертви твої буду тебе докоряти, нї за жертви всепалення; вони все передо мною.

9 Не прийму телят із дому твого, козлів із отар твоїх

10 Бо моя вся зьвірина в дібровах, зьвірє на тисяч горах.

11 Знаю я усе птаство в горах, та й дичина по полях – моя.

12 Коли б я зголоднїв, нїчого б казати тобі; бо моя вселенна й достатки її.

13 Хиба ж їм я мясо биків, і пю кров козлячу?

14 Жертвуй Богу хвалу, і віддай Всевишньому обіти твої!

15 І клич мене в день тїсноти; я визволю тебе, і ти прославиш мене.

16 До грішника ж говорить Бог: Чого ти говориш про устави мої, і носиш в устах твоїх завіт мій?

17 Ти ж зненавидїв докір, і кинув слова мої позад себе.

18 Бачив ти злодїя, то й радо приставав до його, і з перелюбниками ти накладав;

19 Губам твоїм дав ти волю до злого, а язиком твоїм ковав зраду.

20 Ти сидїв там і виговорював проти брата твого, ти кидав безчесть на сина матері твоєї.

21 Таке ти творив і я мовчав; ти думав, я рівня тобі. Я покараю тебе, і перед очі твої поставлю гріхи твої.

22 Зрозумійте ж се, ви, що забули Бога, ато зловлю вас, і нїхто не спасе вас.

23 Хто жертвує хвалу, прославляє мене, і хто справляє дорогу, тому дам побачити спасеннє Боже.

Псалтир 51

1 Проводиреві хора: Давидова псальма, як прийшов до його пророк Натан, після того, як зійшовся з Бет-Сабою. П омилуй мене, Боже, по милостї твоїй, по великому милосердю твому прости переступи мої!

2 Обмий мене зовсїм від несправедливостї моєї, і очисти мене від гріха мого!

3 Знаю бо переступи мої, і гріх мій все передо мною.

4 Перед тобою одним я согрішив, і вчинив те, що є зло, перед очима твоїми; признаюсь в гріхах, щоб ти був оправданий в словах твоїх, і справедливий в судї твоїм.

5 Ось бо я в беззаконню родився, і в грісї почала мене мати моя.

6 Ось, ти любиш правду в серцї, і в серединї серця покажеш менї мудрість.

7 Очисти мене від гріха іссопом, і буду чистий; обмиe="T мене, і буду над снїг білїйший!

8 Дай менї почути радість і веселість, і зрадїють костї, тобою розбиті.

9 Одверни лице твоє від гріхів моїх, і прости всї переступи мої!

10 Сотвори менї, Боже, чисте серце, і віднови в менї духа сильного!

11 Не відкинь мене від лиця твого, і духа твого сьвятого не відбери від мене.

12 Приверни менї радість спасення твого, і дух доброї волї нехай покріпить мене!

13 Покажу беззаконним дороги твої, і грішники вернуться до тебе.

14 Ізбави мене від крівавої вини, Боже, Боже спасителю мій, і язик мій радісно величати ме твою справедливість.

15 Господи, відчини уста мої, і губи мої звістять хвалу твою!

16 Ти бо не любиш жертви, ато принїс би її, жертва всепалення не люба тобі.

17 Жертва Богу дух сокрушений; серця сокрушеного і смиренного ти не відкидаєш, Боже.

18 Щасти, Боже, Сиону по благій волї твоїй, здвигни мури Єрусалима!

19 Тодї будуть тобі любі жертви правди, жертви цїлопалення і приноси; тодї возложать телцїв на жертівник твій.

Псалтир 52

1 Проводиреві хора: наука Давидова, як прийшов Доаг Ідумейський, і звістив Саулові, і сказав йому: прийшов Давид в дім Ахімелеха. Ч ого бо ти, потужний, хвалишся злобою твоєю, надуживаєш милосердє Боже цїлий день!

2 Пакостї промишляє язик твій, як гострена бритва, готовиш зраду.

3 Ти любиш зло більше як добро, більше говорити брехню, як правду.

4 Ти любиш всї імена погибелї, тени язик зрадливий!

5 Бог знївечить тебе на віки; він вхопить тебе і вирве з домівки, і викоренить з землї живих.

6 Побачать се праведники і злякаються, вони сьміяти муться над ним:

7 Ось чоловік, що не шукав в Бога сили своєї, а надїявся на величину багацтва свого, і ледачими вчинками своїми добув сили.

8 Я ж, мов оливне дерево зелене, в дому Божім; я надїюсь на ласку Божу по віки.

9 Буду прославляти тебе по віки, ти бо все здїлав; і на імя твоє буду вповати, ти бо благий до праведників твоїх.

Псалтир 53

1 Проводиреві хора: на Махалатї, наука Давида. Б езумний каже в серцї своїм: Нема Бога! Розвратились і творять огидну неправду; нема там нї одного, хто б добро чинив.