Текст книги "Біблія /Библия"

Автор книги: Іван Нечуй-Левицький

Соавторы: Пантелеймон Кулиш,Иван Пулюй
сообщить о нарушении

Текущая страница: 112 (всего у книги 117 страниц)

14 Та, як побачив я, що вони неправо ходять по євангелській істинї, то я сказав Петрові перед усїма: коли ти, бувши Жидовином, живеш попоганськи, а не пожидівськи, то на що примушуєш поган жити пожидівськи?

15 Ми по природї Жиди, а не грішники з поган;

16 та знаючи, що не оправдуєть ся чоловік дїлами закону, а тільки вірою в Христа Ісуса, і ми увірували в Ісуса Христа, щоб оправдитись вірою в Христа, а не дїлами закону; бо не оправдить ся дїлами закону нїяке тїло.

17 Коли ж, шукаючи оправдитись у Христї, і самі явились грішниками, то чи Христос не служитель гріху? Нехай не буде!

18 Бо коли я знов будую, що зруйнував, то переступником себе представляю.

19 Я бо через закон законові умер, щоб жити Богові.

20 Я розпятий з Христом; живу ж уже не я, а живе Христос у менї; а що живу тепер у тїлї, то живу вірою в Сина Божого, що полюбив мене і видав себе за мене.

21 Не відкидаю благодати Божої; коли бо через закон праведність, то Христос марно вмер.

До галатiв 3

1 Ой ви безумні Галати! хто вас очарував, щоб ви не корились правдї, (ви) котрим перед очима наперед був прописаний Христос, розпятий між вами?

2 Про одно се хочу довідатись од вас: Чи дїлами закону прийняли ви Духа, чи, слухаючи, проповіддю віри?

3 Чи такі ви незмислі, що почавши духом, звершуєте тепер тїлом?

4 Марно стільки ви терпіли? Коли б тільки марно!

5 Хто подає вам Духа і робить чудеса між вами, чи дїлами закону, чи проповіддю віри?

6 Яко ж Авраам вірував у Бога, і полїчено йому за праведність.

7 Знайте ж, що хто од віри, ті сини Авраамові.

8 І писаннє знаючи наперед, що Бог вірою оправдує поган, благовістило Авраамові: що в тобі благословлять ся всї народи.

9 Тим же хто од віри, ті благословенні із вірним Авраамом.

10 Которі ж од дїл закону, ті під клятьбою; писано бо: Проклят, хто не встоїть у всьому написаному в книзї закону, щоб робити те.

11 А що нїхто законом не оправдуєть ся перед Богом, се явно, бо праведний вірою жив буде.

12 Закон же не од віри, та которий чоловік робити ме те, жити ме в тому.

13 Христос викупив нас од клятьби закону, ставшись за нас клятьбою, (писано бо: Проклят всяк, хто висить на дереві,)

14 щоб на поган благословеннє Авраамове прийшло в Христї Ісусї, щоб обітуваннє Духа прийняли ми через віру.

15 Браттє, по чоловічи глаголю; одначе чоловічого закону ствердженого нїхто не відкидає, анї додає до него.

16 Авраамові ж виречені обітування і насїнню його. Не сказано: І насїнням, яко про многі, а яко про одно: І насїнню твоєму, що єсть Христос.

17 Оце ж глаголю, що завіту перше ствердженого від Бога про Христа, закон, що постав чотириста й трийцять лїт потім, не нехтує, так щоб обернути в нїщо обітуваннє.

18 Бо коли від закону наслїддє, то вже не від обітування; Аврааму ж обітуваннєм дарував Бог.

19 Що ж тодї закон? Задля переступів додано його, доки прийде насїннє, котрому обітувано; (і був він) уряджений через ангелів рукою посередника.

20 Посередник же не єсть (посередник) одного, а Бог один.

21 То хиба закон проти обітувань Божих? Нехай не буде! Бо коли б дано закон, що міг би оживляти, то справдї від закону була б праведність.

22 Нї, зачинило писаннє усе під гріхом, щоб обітуваннє од віри Ісус-Христової дане було віруючим.

23 Перше ж приходу віри, під законом стережено нас зачинених на віру, що мала відкритись.

24 Тим же закон був нам учителем, (щоб привести нас) до Христа, щоб вірою нам оправдитись.

25 Як же прийшла віра, то вже ми не під учителем.

26 Усї бо ви сини Божі вірою в Ісуса Христа.

27 Скільки бо вас у Христа хрестилось, у Христа одягли ся.

28 Нема Жидовина, нї Грека; нема невільника, нї вільного; нема мужеського полу, нї женського: усї бо ви одно, в Христї Ісусї.

29 Коли ж ви Христові, то ви насїннє Авраамове, і по обітованню наслїдники.

До галатiв 4

1 Глаголю ж: Доки наслїдник малолїток, доти не відрізняєть ся від слуги, хоч він і пан усього,

2 а єсть під опікунами та доморядниками аж до нароку отця.

3 Так же й ми, як були малолїтками, були підневолені первотинами сьвіта.

4 Як же прийшла повня часу, послав Бог Сина свого, що родивсь від жени і був під законом,

5 щоб викупив тих, що під законом, щоб ми прийняли всиновленнє.

6 А що ви сини, то послав Бог Духа Сина свого в серця ваші, що покликує: Авва, Отче!

7 Тим же вже більш не невільник єси, а син; коли ж син, то й наслїдник Божий через Христа.

8 Тільки ж тодї, не знаючи Бога, служили ви тим, що не по природї були богами.

9 Тепер же, знаючи Бога, більше ж будучи познані від Бога, як вертаєтесь до немочних та мізерних первотин, котрим знов наново служити хочете?

10 Ви вважаєте на днї, місяцї, пори й лїта.

11 Боюсь за вас, що може марно працював коло вас.

12 Будьте, браттє, благаю вас, як і я: бо й я (такий), як ви. Нїчим ви мене не скривдили.

13 Ви ж знаєте, що я у немощі тїла благовістив вам перше.

14 І не погордували ви спокусою, що була в тїлї моїм, анї відопхнули, а як ангела Божого прийняли мене, як Христа Ісуса.

15 Яке ж то було блаженство ваше! Сьвідкую бо вам, що колдї, б можна, ви б тодї, вирвавши очі свої, оддали менї.

16 То чи вже став я ворогом вам, говорячи вам правду?

17 Ревнують про вас не добре, а хочуть відлучити вас, щоб ви про них ревнували.

18 Добре ж ревнувати всякого часу в доброму, тай не тільки, як я приходжу до вас.

19 Дїточки мої, (ви,) котрими знов мучусь (перед родинами), доки Христос в'образить ся у вас,

20 хотїв би я бути у вас сьогоднї і змінити голос мій: бо я в непевности про вас.

21 Скажіть менї, ви, що хочете бути під законом: хиба ви закону не слухаєте?

22 Писано бо, що Авраам мав два сини, одного від невольницї, а одного од вільної.

23 Та що був од невольницї, родивсь по тїлу, а що од вільної, по обітницї.

24 Се ж иносказаннє; се бо два завіти: один з гори Синая, що родить у неволю, котра єсть Агара.

25 Бо Агара, се Синай, гора в Аравиї, прикладаєть ся ж до теперішнього Єрусалиму, і служить з дїтьми своїми.

26 А вишнїй Єрусалим вільний; він мати всїм нам.

27 Писано бо: Звеселись, неплідна, що не роджаєш; гукай та покликуй, ти, що не мучилась; бо в одинокої багато дїтей, більш нїж у тієї, що має чоловіка.

28 Ми ж, браттє, по Ісааку дїти обітування.

29 Та, як тодї, хто родивсь по тїлу, гонив того, хто по духу, так і тепер.

30 Тільки ж бо що глаголе писаннє? Вижени невільницю й сина її, не має бо наслїдувати син невільницї з сином вільної.

31 Оце ж, браттє, ми не дїти невільницї, а вільної.

До галатiв 5

1 У волї ж оце, котрою Христос визволив нас, стійте, і під ярмо неволї знов не піддавайтесь.

2 Ось я Павел глаголю вам, що коли ви обрізуєтесь, Христос вам нїчого не поможе.

3 Сьвідкую ж знов кожному чоловіку обрізаному, що винен увесь закон чинити.

4 Обернулись ви в нїщо (одійшовши) від Христа; (ви,) що оправдуєтесь законом, од благодати відпали.

5 Ми бо духом од віри надїї праведности ждемо.

6 Бо в Христї Ісусї нї обрізаннє нїчого не може, нї необрізаннє, а віра, любовю сильна.

7 Ви бігли добре. Хто заборонив вам коритись правдї?

8 Сей перекір не від того (приходить), хто покликав вас.

9 Трошки квасу все місиво квасить.

10 Покладаюсь на вас у Господї, що не думати мете нїчого иншого, а хто колотить вами, понесе свій осуд, хто б він нї був.

11 Я ж, браттє, коли ще проповідую обрізаннє, то чого ще гонять мене? Тодї обернеть ся в нїщо поблазнь хреста.

12 Ой коли б відсїчено тих, що колотять вами!

13 Ви бо, браттє, покликані на волю; тільки щоб воля ваша не була причиною (до гріха) тїлу; а любовю служіть один одному.

14 Увесь бо закон в одному слові сповняєть ся: Люби ближнього твого, як себе самого.

15 Коли ж ви гризете й заїдаєте один одного, то гледїть, щоб не були пожерті один від одного.

16 Глаголю ж: Духом ходїть, і хотїння тїлесного не звершуйте.

17 Бо тїло бажає (того що) проти духа, а дух, (що) проти тїла; се ж одно другому противить ся, щоб не, що хочете, те робили.

18 Коли ж водитесь духом, то ви не під законом.

19 Явні ж дїла тїлесні; оце вони: перелюб, блуд, нечистота, розпуст,

20 ідолослуженнє, чаруваннє, ворогуваннє, свари, ненависть, гнїв, суперечки, незгода, єресї,

21 зависть, убийство, пянство, бенкети й таке инше. Се наперед глаголю вам, яко ж і наперед глаголав, що хто таке робить, ті царства Божого не наслїдять.

22 А овощ духа: любов, радощі, мир, довготерпіннє, добрість, милосердє, віра,

23 тихість, вдержливість. На таких нема закону.

24 А которі Христові, ті розпяли тїло з страстьми і хотїннєм.

25 Коли духом живемо, духом і ходїмо.

26 Не буваймо марнославні, один одного роздражнюючи і один одному завидуючи.

До галатiв 6

1 Браттє, хоч і впаде чоловік у яке прогрішеннє, ви, духовні, направляйте такого духом тихости, доглядаючи себе, щоб і тобі не бути спокушеним.

2 Один одного тягарі носїть, і так сповняйте закон Христів.

3 Коли бо хто думає, що він що єсть, бувши нїчим, сам себе обманює.

4 Дїло ж своє нехай випробовує кожен, тодї хвалу в собі мати ме, а не в иншому.

5 Кожен бо свій тягар нести ме.

6 Нехай же дїлить ся той, хто учить ся слова, з тим, хто навчає всього доброго.

7 Не обманюйте себе: З Бога насьміятись не можна; що бо чоловік сїє, те й жати ме.

8 Бо хто сїє тїлу своєму, од тїла жати ме зотлїннє; а хто сїє духу, од духа пожv> <е життє вічнє.

9 Добре ж роблячи, не вниваймо, свого бо часу своє жати мем, не ослабіваючи.

10 Тим же оце, доки час маємо, робімо добро всїм, а найбільш товаришам по вірі.

11 Бачите, який великий лист написав я вам своєю рукою.

12 Которі хочуть хвалитись по тїлу, ті примушують вас обрізуватись, тільки щоб за хрест Христів гонимим їм не бути.

13 Бо і ті, що обрізались, і самі закону не додержують, а хочуть, щоб ви обрізувались, аби в вашому тїлї хвалитись.

14 Мене ж не доведи (Боже) хвалитись (чим небудь) тільки хрестом Господа нашого Ісуса Христа, котрим менї сьвіт розпято, а я сьвітові.

15 У Христї бо Ісусї нї обрізаннє нїчого не може, нї необрізаннє, а нове створіннє.

16 І которі по правилу сьому живуть, мир на них і милость і на Ізраїлї Божому.

17 На останок, нехай нїхто не завдає менї журби; бо я рани Господа Ісуса на тїлї моїм ношу.

18 Благодать Господа нашого Ісуса Христа з духом вашим, браттє. Амінь.

До ефесян 1

1 Павел, апостол Ісуса Христа волею Божою, до сьвятих у Єфесї і до вірних у Христї Ісусї:

2 Благодать вам і мир од Бога Отця нашого і Господа Ісуса Христа.

3 Благословен Бог і Отець Господа нашого Ісуса Христа, що благословив нас усяким благословеннєм духовним на небесах у Христї,

4 яко ж вибрав нас у Йому перед оснуваннєм сьвіта, щоб бути нам сьвятим і непорочним перед Ним у любови,

5 наперед призначивши нас на всиновленнє собі через Ісуса Христа, по благоволенню хотїння с">18ого,

6 на похвалу славної благодати своєї, котрою обдарував нас в своїм Улюбленім,

7 в котрому маємо збавленнє кровю Його й оставленнє гріхів по багацтву благодати Його,

8 котру намножив нам у всякій премудростї і розумі,

9 обявивши нам тайну волї своєї по благоволенню своєму, котру перше постановив у собі,

10 щоб у порядкуванню сповнення времен зібрати все в Христї, те, що на небесах, і те, що на землї,

11 у тому, в котрому й ми наслїдниками зробили ся, бувши наперед призначені по задуму Того, хто чинить усе по радї волї своєї,

12 щоб ми, котрі перше вповали на Христа, були на хваленнє слави Його;

13 і в котрому й ви (впевнились), почувши слово правди, благовістє спасення вашого, і в котрого увірувавши, ви запечатані Духом обітування сьвятим,

14 котрий єсть задаток наслїддя нашого на викуп придбаного, в похвалу слави Його.

15 Того й я, чувши про вашу віру в Господа Ісуса і любов до всїх сьвятих,

16 не перестаю дякувати за вас, роблячи спомин про вас у молитвах моїх,

17 щоб Бог Господа нашого Ісуса Христа, Отець слави, дав вам духа премудрости й відкриття на познаннє Його,

18 просьвічені очі серця вашого, щоб зрозуміли ви, що за впованнє поклику Його, і що за багацтво славного наслїддя Його в сьвятих,

19 і що за безмірне величчє сили Його в нас, котрі віруємо, по дїйству превеликої потуги Його,

20 котру вдїяв у Христї, воскресивши Його з мертвих і посадивши по правицї в себе на небесах,

21 вище всякого начальства, і власти, і сили, і панування, і всякого імени, названого не тільки в сьому віку, та й у будучому,

22 і все покорив під ноги Його, й дав Його яко голову над усїм у церкві,

23 котра єсть тїло Його, повня Того, хто сповняє все у всьому.

До ефесян 2

1 І вас (оживив), що були мертві провинами й гріхами вашими,

2 в котрих колись ходили по віку сьвіта сього, робом князя власти воздушної, духа, що тепер орудує в синах перекору,

3 між котрими й ми всї жили колись у хотїнню тїла нашого, чинивши волю тїла й думок, і були по природї дїтьми гнїва, як і инші.

4 Бог же, багатий на милость, по превеликій любові своїй, котрою полюбив нас,

5 і нас, мертвих провинами, оживив укупі з Христом (благодаттю ви спасені),

6 і воскресив з Ним, і дав нам сидїти вкупі на небесних (місцях) у Христї Ісусї,

7 щоб показав у віках грядущих безмірне багацтво благодати своєї благостю до нас через Ісуса Христа.

8 Благодатю бо ви спасені через віру; і се не од вас: се Божий дар;

9 не від дїл, щоб нїхто не хвалив ся.

10 Його бо ми твориво, сотворені в Христї Ісусї на добрі дїла, котрі наперед призначив Бог, щоб ми в них ходили.

11 Тим же споминайте, що ви (були) колись погане в тїлї, звані необрізаннєм від рекомого обрізання у плотї, рукотвореного;

12 що були ви того часу без Христа, відчужені від громади Ізраїлевої і чужі завітові обітування, не маючи надїї і безбожні в сьвітї.

13 Тепер же в Христї Ісусї ви, що бnt sли колись далеко, стали близькі кровю Христовою.

14 Він бо мир наш, що зробив з обох одно, і розвалив середню перегородню стїну;

15 вражду тїлом своїм, закон заповідей наукою обернув у нїщо, щоб з двох зробити собою одного нового чоловіка, роблячи мир,

16 і примирити з Богом обох ув одному тїлї хрестом, убивши ворогуваннє на ньому;

17 і прийшовши благовістив мир вам, далеким і близьким,

18 тим що через Його маємо приступ обоє в одному Дусї до Отця.

19 Тим же оце вже ви більш не чужі і захожі, а товариші сьвятим і домашні Божі;

20 збудовані на підвалинї апостолів і пророків, а угловий (камінь) сам Ісус Христос;

21 на котрому вся будівля, докупи споєна, росте в церкву сьвяту в Господї.

22 На Ньому й ви збудовуєтесь на оселю Божу Духом. ГО ЛОВА

3 Т ого ради й я, Павел, вязник Ісус– Христів за вас поган.

2 Коли ви чували про служеннє благодати Божої, даної менї між вами,

3 що одкриттєм обявилась менї тайна (яко ж перше я написав коротко,

4 з того можете, читаючи, зрозуміти розум мій у тайнї Христовій),

5 котра в инших родах не обявилась синам чоловічим, яко ж тепер одкрилась сьвятим Його апостолам і пророкам Духом,

6 що погане також наслїдники, однотїлесники і спільники обітування Його в Христї через благовістє,

7 котрому став я служителем по дару благодати Божої, даної менї по дїйству сили Його.

8 Менї, меньшому всїх сьвятих, дана ся благодать, благовістити між поганами про недослїджене багацтво Христове,

9 і з'ясувати всїм, що се за спільність тайни, закритої од віків у Бозї, що створив усе Ісусом Христом,

10 щоб обявилась тепер князївствам і силам на небесах через церкву усяка премудрість Божа,

11 по вічньому постановленню, котре зробив у Христї Ісусї, Господї нашому,

12 в котрому маємо сьміливість і приступ у надїї через віру Його.

13 Тим же благаю вас не смутитись горем моїм про вас, котре єсть слава ваша.

14 Того ж то приклоняю колїна мої перед Отцем Господа нашого Ісуса Христа,

15 від котрого всяке отцївство на небесах і на землї зветь ся,

16 щоб дав вам по багацтву слави своєї утвердитись силою через Духа Його у нутряному чоловіку,

17 щоб Христос вселив ся вірою в серця ваші, щоб ви, закоренившись і оснувавшись у любови,

18 могли зрозуміти з усїма сьвятими, що таке ширина, й довжина, й глибина, й висота,

19 і зрозуміти любов Христову, що перевисшує (всякий) розум, щоб сповнились усякою повнею Божою.

20 Тому ж, хто може зробити геть більш над усе, чого просимо або думаємо, по силї, що дїйствує в вас.

21 Тому слава в церкві в Христї Ісусї по всї роди на віки вічні. Амінь.

До ефесян 3

1 Благаю ж оце вас я, вязник у Господї, ходити достойно поклику, яким вас покликано,

2 з усякою смирнотою й тихостю, з довготерпеливістю, терплячи один одного в любови,

3 стараючись держати єдиненнє духа в мирному союзї.

4 Одно тїло й один дух, яко ж і покликані в одній надїї вашого покликання;

5 один Господь, одна віра, одно хрещеннє,

6 один Бог і Отець усїх, що над усїма й через усїх і в усїх вас.

7 Кожному ж з нас дана благодать по мірі даровання Христового.

8 Тим же глаголе: Зійшовши на висоту, полонив єси полонь, і дав дари людям.

9 (А те [слово] зійшов, що ж воно [значить], коли не те, що перш зійшов у найнищі сторони землї?

10 Хто зійшов додолу, се Той, що й зійшов вище всїх небес, щоб сповнити все.)

11 І Він настановив инших апостолами, а инших пророками, а инших благовістниками, а инших пастирями та учителями,

12 на звершеннє сьвятих, на дїло служення, на збудуваннє тїла Христового,

13 доки дійдемо всї до з'єдинення віри і познання Сина Божого, до чоловіка звершеного, до міри зросту сповнення Христового,

14 щоб більш не бути малолїтками, хвилюючись і кидаючись від усякого вітру науки, в оманї людській, у лукавстві до підступного заблуду,

15 а ходячи поправдї в любови помножаймо все в Того, котрий єсть голова, Христос,

16 котрого все тїло зложене і звязано всякою увяззю спромоги по дїйству, (яке є) в мірі кожної части, робить зрост тїла на збудуваннє самого себе в любові.

17 Се ж оце глаголю і сьвідкую в Господї, щоб вам більш не ходити, яко ж і инші погане ходять у суєтї ума свого,

18 оморочені мислями, відчужені від життя Божого через невіжество, що єсть в них, через окаменїннє сердець їх.

19 Вони, зробившись безчувственними, оддали себе розпусту, щоб робити всяку нечистоту в зажерливости.

20 Ви ж не так познали Христа:

21 коли ж бо чули Його і в Йому навчились, що істина в Ісусї,

22 щоб відложити вам по першому життю давнього чоловіка, що тлїє в похотях лукавих,

23 а обновлятись духом ума вашого,

24 та й одягнутись у нового чоловіка, створеного по Богу в праведности і сьвятости правди.

25 Тим же, відкинувши лож, говоріть правду кожен до ближнього свого; бо ми один одному члени.

26 Гнївайтесь та й не грішіть: нехай сонце не зайде у гнїві вашому.

27 Анї давайте місця дияволу.

28 Хто крав, більш не крадь, а лучче працюй, роблячи руками своїми добре, щоб мав що подати тому, хто в нуждї.

29 Всяке гниле слово нехай не виходить з уст ваших, а тільки таке, що годить ся на збудуваннє віри, щоб подало благодать тим, хто чує.

30 І не засмучуйте Духа сьвятого Божого, котрим ви запечатані в день викупу.

31 Усяка гіркість, і гнїв, і ярость, і крик, і лайка нехай зникне од вас із усїм лихим.

32 Бувайте ж один до одного добрі, милосерні, прощаючи один одному, яко ж і Бог у Христї простив вам.

До ефесян 4

1 Оце ж будьте послїдувателями Божими, як любі дїти,

2 і ходїть у любові, яко ж і Христос улюбив нас і оддав себе за нас на жертву і на посьвят Богу, у солодкі пахощі.

3 Блуд же і всяка нечистота або зажерливість нехай і не згадуєть ся між вами, як подобає сьвятим,

4 нї безсором і дурні слова, або жарти і неподобиє; а лучче дякуваннє.

5 Се бо знайте, що нї один блудник, або нечистий, або зажерливий, котрий єсть ідолослужитель, не має наслїддя в царстві Христа і Бога.

6 Нехай нїхто не зводить вас марними словами, бо за се приходить гнїв Божий на синів непокірних.

7 Не бувайте ж спільниками їх.

8 Ви бо були колись тьмою, тепер же (ви) сьвітло в Господї; ходїть же яко дїти сьвітла:

9 (бо овощ духа – у всякій добростї і праведностї і правдї,)

10 допевняючись, що єсть угодне Богові.

11 І не приставайте до неплідних дїл тьми, а лучче ж винуйте їх.

12 Що бо дїєть ся потай у них, соромно й казати.

13 Усе ж обвинувачене від сьвітла виявляєть ся; все бо виявлене єсть сьвітло.

14 Того ж то глаголе: Устань, сонний, і воскресни з мертвих, то й осьвітить тебе Христос.

15 Гледїть же, як би вам оглядно ходити, не яко немудрі, а яко мудрі,

16 викуплюючи час, бо днї лихі.

17 Тим-то не бувайте нерозумними, а розумійте, що єсть Божа воля.

18 І не впивайтесь вином, бо в йому розпуст, а сповняйте себе Духом,

19 бесїдуючи між собою псальмами, та гимнами, та піснями духовними, сьпіваючи та виграючи в серцях ваших Господеві,

20 дякуючи всякого часу за все в імя Господа нашого Ісуса Христа Богові і Отцеві,

21 корючись один одному в страху Божім.

22 Жінки, коріть ся своїм чоловікам, як Господеві,

23 тим що чоловік голова жінки, як і Христос голова церкви, і Він спаситель тїла.

24 А як церква корить ся Христу, так і жінки своїм чоловікам у всьому.

25 Чоловіки, любіть своїх жінок, як і Христос полюбив церкву, і себе видав за неї,

26 щоб осьвятити її, очистивши купіллю води у слові,

27 щоб поставити її перед собою славною церквою, що не має скази або пороку або чого такого, а щоб була сьвята і непорочна.

28 Так мусять чоловіки любити своїх жінок, як свої тїла; хто бо любить свою жінку, себе самого любить.

29 Нїхто бо ще нїколи тїла свого не зненавидїв, а годує і гріє його, яко ж і Господь церкву;

30 тим що ми члени тїла Його, від тїла Його і від костей Його.

31 Того-то покине чоловік батька свого й матїр, і пригорнеть ся до жінки своєї, і будуть удвох одно тїло.

32 Тайна се велика, я ж глаголю що до Христа і до церкви.

33 Тим то і ви по одному кожен свою жінку так нехай любить, як і себе, а жінка нехай боїть ся свого чоловіка.

До ефесян 5

1 Дїти, слухайте своїх родителїв у Господї, се бо по правдї.

2 Поважай батька твого і матїр: се перва заповідь із обітуваннєм:

3 щоб добре тобі було і був ти довголїтен на землї.

4 І ви, батьки, не роздразнюйте дїтей своїх, а зрощуйте їх у науцї і напоминанню Господньому.

5 Слуги, слухайте панів по тїлу з страхом і трепетом, у простотї серця вашого, яко ж і Христа,

6 не перед очима тільки служачи, яко чоловікоугодники, а яко слуги Христові, чинячи волю Божу од душі,

7 з охотою служачи, як Господу, а не як людям,

8 знаючи, що кожен, хто зробить що добре, прийме те від Господа, чи то невільник, чи вільний.

9 І ви, пани, робіть те ж саме їм, попускаючи їм грізьбу, знаючи, що й вам самим і їм єсть Пан на небесах, і вважання на лице нема в Него.

10 На останок, браттє моє, кріпіть ся в Господї і в потузї сили Його.

11 Одягнїть ся у всю зброю Божу, щоб змогли ви стояти проти хитрощів дияволських.

12 Бо наша боротьба не з тїлом і кровю, а з князївствами, і з властями і з миродержителями тьми віка сього, з піднебесними духами злоби.

13 Того-то прийміть усю зброю Божу, щоб змогли встояти в день лютий і, все зробивши, стояти.

14 Стійте ж оце, підперезавши поясницї ваші правдою і одягнувшись у броню (панцир) праведности,

15 і обувши ноги в готовість благовіствування миру,

16 над усе ж узявши щит віри, котрим здолїєте всї розпалені стріли лукавого вгасити;

17 і шолом спасення візьміть і меч духовний, котрий єсть слово Боже.

18 Всякою молитвою і благаннєм молячись всякого часу духом і в сьому пильнуйте в усякому терпінню і благанню за всїх сьвятих,

19 і за мене, щоб менї дано слово на відкриваннє уст моїх, щоб сьміливо обявляти тайну благовістя;

20 Його ж я й посел у кайданах, щоб у ньому був сьміливий, яко же подобає менї глаголати.

21 А щоб і ви знали про мене, що я роблю, усе скаже вам Тихик, любий брат і вірний слуга в Господї,

22 котрого я й послав до вас, щоб ви знали про наші справи, і щоб він утїшив серця ваші.

23 Мир браттю і любов з вірою від Бога Отця і Господа Ісуса Христа.

24 Благодать з усїма, хто любить Господа нашого Ісуса Христа в незотлїнню. Амінь.

До филип'ян 1

1 Павел та Тимотей, слуги Ісуса Христа, до всїх сьвятих у Христї Ісусї, що в Филипах, з єпископами і дияконами:

2 Благодать вам і мир від Бога, Отця нашого, і Господа Ісуса Христа.

3 Дякую Богу моєму при всякому споминї про вас,

4 (завсїди в кожній молитві моїй за всїх вас з радощами молячись,)

5 за товаришуваннє ваше в благовістї від первого дня й досї,

6 впевнившись про те, що хто розпочав у вас добре дїло, звершувати ме аж до дня Ісуса Христа.

7 Яко ж праведно єсть менї се думати про всїх вас, тим що маю вас у серцї і у вязницї моїй і в оборонї і в утвердженню благовістя, вас усїх, спільників моїх благодати.

8 Бог бо менї сьвідок, як я люблю усїх вас по милости Ісус-Христовій.

9 І про се молюсь, щоб любов ваша ще більш та й більш достаткувала у розумі і у всякому чуттї,

10 щоб допевнитись вам, що лучче, і щоб були чисті і непорушені в день Христа,

11 сповнені овощами праведности через Ісуса Христа на славу й хвалу Божу.

12 Хочу ж, щоб ви, браттє, зрозуміли, що те, що сталось менї, більш на користь благовістя вийшло,

13 так що кайдани мої в Христї обявились у всьому судищі і по всїх инших (місцях),

14 і більше братів у Господї, упевнившись кайданами моїми, ще більш осьмілились без страху глаголати слово.

15 Деякі з зависти та перекору, а инші з доброї волї проповідують Христа.

16 Инші з перекору проповідують Христа, не щиро, думаючи завдати горя кайданам моїм,

17 а другі з любови, знаючи, що я за оборону благовістя (в кайданах) лежу.

18 Що ж бо? тільки все таки, чи для виду, чи по правдї, Христос проповідуєть ся; і я сим радуюсь і радувати мусь.

19 Знаю бо, що се обернеть ся на моє спасеннє вашою молитвою і поміччю Духа Ісус-Христового,

20 по дожиданню і надїї моїй, що нї в чому не осоромлюсь, а з усією сьміливостю, як завсїди, так і тепер звеличить ся Христос у тїлї моїм, чи то життєм, чи то смертю.

21 Бо життє менї Христос, а смерть надбаннє.

22 Коли ж жити менї тїлом, се менї овощ дїла, то що й вибрати, не знаю.

23 Тїсно бо менї від обох, маючи бажаннє розвязатись (із тїлом), та з Христом бути; багато бо воно лучче.

24 А щоб пробувати в тїлї, се нужнїщ ради вас.

25 І певно знаю, що зістанусь (у тїлї) і пробувати му з усїма вами на вашу користь і радість віри,

26 щоб ваша похвала много достаткувала в Христї Ісусї, як прийду знов до вас.

27 Тільки достойно благовістя Христового живіть, щоб, чи я прийду та побачу вас, чи то й не буду між вами, почув про вас, що стоїте в одному дусї, і однією душею боретесь за віру євангелську,

28 і не жахаючись нї в чому від противників; се їм явний знак погибелї, а вам спасення, і воно від Бога.

29 Бо вам дано, що до Христа, не тільки в Него вірувати, та задля Него й страждати,

30 маючи ту ж боротьбу, яку в менї видїли, і тепер чуєте про мене.

До филип'ян 2

1 Коли ж оце (є) утїшеннє в Христї, або яка одрада любови, коли (є) яка спільність духа, коли (є) яка милость і милосердє,

2 то сповнїть мою радість, щоб однаково думали, одну любов маючи, один дух і один розум.

3 Нїчого (не роблячи) перекором або з марної слави; а смирним розумом один одного вважаючи більшим себе.

4 Не про своє кожен, а також про другого (справи) кожен дбайте.

5 Так бо нехай думаєть ся у вас, як і в Христї Ісусї,

6 котрий, бувши в образї Божому, не вважав хижацтвом бути рівним Богу;

7 тільки ж умалив себе, прийнявши вид слуги, бувши в подобиї чоловічому,

8 і здававшись видом, яко чоловік, принизив себе, бувши слухняним аж до смерти, смерти ж хрестної.

9 Тим же і Бог Його високо вознїс, і дав Йому імя, більше всякого імени,

10 щоб в імя Ісусове приклонилось усяке колїно, що на небі, і на землї, і під землею,

11 і щоб усякий язик визнавав, що Господь Ісус Христос у славу Бога Отця.

12 Тим же, любі мої, яко ж завсїди слухали ви мене, не тільки як се за мого побиту між вами, а й тепер ще більш за моїм непобитом, із страхом і трепетом про своє спасеннє дбайте.

13 Бог бо се робить у вас, щоб і хотїти (вам) і робити по (Його) вподобі.

14 Усе робіть без нарекання і розбирання,

15 щоб ви були безвинними і чистими, дїтьми Божими непорочними серед лукавого і розворотного роду, що між ними ви сияєте як сьвітила в сьвітї,

16 держачи (перед ними) слово життя, на похвалу менї в день Христів, що не дурно ходив я, анї дурно працював.

17 Та хоч і приносять мене в жертву і служеннє віри вашої, я (тим) радуюсь і веселюсь із усїма вами.

18 Тим же самим і ви радуйтесь і веселїть ся зо мною.

19 Уповаю ж в Господї Ісусї незабаром послати до вас Тимотея, щоб і менї радїти душею, довідавшись про вас.

20 Нїкого бо не маю рівного (йому) душею, щоб (так) щиро дбав про вас.

21 Усї бо свого шукають, а не Ісус-Христового.

22 Ви ж досьвід його знаєте; тим, що як батькові дитина, так він служив зо мною в благовістї.

23 Сього ж оце надїюсь послати зараз, скоро тільки довідаюсь, як воно буде зо мною.

24 Маю ж надїю в Господї, що й сам скоро прийду.

25 Вважав же я потрібним послати до вас Єпафродита, брата й товариша мого в працї і боротьбі, а вашого посла й слугу в потребі моїй.

26 Яко ж бо жадав (бачити) всїх вас і тужив тим, що ви чули, що він нездужав.

27 Бо й нездужав мало що не до смерти, та Бог помилував його; не його ж тільки, та й мене, щоб не було менї смутку на смуток.

28 Оце ж скоріщ послав я його, щоб ви, побачивши його знов, зрадїли, та й я меньше мав смутку.

29 Прийміть же оце його в Господї з усякими радощами, і таких держіть у повазї,

30 тим що він за дїло Христове був близько смерти, не дбаючи про своє життє, аби сповнити недостаток служення вашого менї.

До филип'ян 3

1 На останок, браттє моє, радуйтесь у Господї. Те ж саме писати вам менї не противно, для вас же певно.

2 Остерегайтесь собак, остерегайтесь лихих робітників, остерегайтесь відрізання.

3 Ми бо обрізаннє, которі духом Богу служимо, і хвалимось в Ісусї Христї, а не в тїлї надїємось,

4 хоч і я маю також надїю в тїлї. Коли хто инший думає надїятись у тїлї, то я тим більш, -

5 обрізаний восьмого дня, з роду Ізраїлевого, з колїна Беняминового, Євреїн з Євреїв, по закону Фарисей,

6 по ревности гонив я церкву, по праведности законній непорочен.

7 Та що було менї надбаннєм, те вважав я за втрату ради Христа.

8 Так оце я все вважаю за втрату ради вищого розуміння Христа Ісуса, Господа мого, ради котрого я все втеряв, і вважаю все за сьміттє, аби придбати Христа,

9 та й явитись у Ньому, не маючи моєї праведности, що від закону, а (маючи) ту, що вірою Христовою (здобувається), праведність від Бога у вірі,

10 щоб розуміти Його, і силу воскресення Його, і спільність мук Його, приподоблюючись смерти Його,

11 аби тільки достигнути до воскресення мертвих.

12 Не тим, щоб уже я достиг, або вже був звершений; гоню ж, чи не достигну того, за що і Христос Ісус достиг мене.

13 Браттє, я про себе не думаю, що я вже достиг; одно ж (роблю), забуваючи вже те що позаду, і сягаючи по те, що спереду,

14 біжу до метжаѸ по нагороду вишнього поклику Божого в Христї Ісусї.