Текст книги "Біблія /Библия"

Автор книги: Іван Нечуй-Левицький

Соавторы: Пантелеймон Кулиш,Иван Пулюй
сообщить о нарушении

Текущая страница: 56 (всего у книги 117 страниц)

13 Не говоріте: ми знайшли мудрість у йому, й хиба Бог опрокине його, а не чоловік.

14 От же, коли б він обертав слова свої до мене, я б не по вашому вмів на його річ відказати.

15 Полякались, мовчять, перестали говорити.

16 А коли я жду, а вони не говорять, з'упинились і вже не відказують,

17 То я відкажу й виявлю мою думку.

18 Повен я слова, й дух мій в менї розпирає мене.

19 Справдї, нутро моє, як молоде вино в зачиненій посудинї: воно готове розпукнутись, неначе міх новий.

20 Виговорюсь; стане менї легче; відчиню уста мої й відкажу.

21 Не дивити мусь на лице чоловіка й нїякому чоловікові лестити не буду,

22 Лестити бо я не вмію, нехай би й зараз убив мене Творець мій!

Йов 33

1 Ітак, слухай, Йове, мови моєї і вважай на кожне слово моє!

2 Ось, я одверзаю уста мої, язик мій промовляє з гортанї моєї.

3 Слова мої з щирого серця, а уста мої возглаголють чисті думки.

4 Дух Божий создав мене, й Вседержитель надихав життєм.

5 Коли маєш снагу, – відказуй менї й стань проти мене.

6 Ось я, по твому бажанню, стаю замість Бога. Та й я утворений з глини;

7 Тим ти не маєш чого зворушуватись через мене, та й рука моя не буде важка про тебе.

8 Ти говорив в уші мої, й я чув голос слів:

9 Чист я, не маю гріха, провини в мене немає, анї неправди.

10 Він же найшов вину на мене й має мене за ворога свого;

11 Ноги мої в кайдани закував і всї стежки мої назирає.

12 От і неправ єси в тому, відказую я тобі, бо Бог висше людини.

13 Що тобі спорити з ним? та ж він не здає справи з нїякого дїла свого.

14 Бог скаже раз, а коли на те не вважають, ще й другий раз.

15 У снї, в нічному видиві, коли сон находить на людей, коли дрімаємо на ложі,

16 Тодї він відтулює в чоловіка ухо й втискає йому свою науку,

17 Щоб впинити чоловіка від якого наміру й від гординї заховати;

18 Щоб одвести душу його від пропастї, й життє його від убиття мечем.

19 Або наводиться він на розум хоробою на постелї своїй та тяжким болем у всїх костях своїх,

20 Так, що він одвертається від хлїба й душа його від улюбленої страви.

21 Тїло спадає на нім, так що його не видко, самі костї виставляються, що їх перш не було видно.

22 А душа його наближуєсь ід могилї, а життє його 'д смертї.

23 Добре, коли в кого є ангел-хранитель, один із тисячей, що вказують праву дорогу чоловікові, -

24 То Бог змилується над ним і скаже: Спаси його од могили; я знайшов, за що маю бути милосерним йому.

25 Тодї зробиться тїло його сьвіжійше, анїж у дитини, й вернеться він до молодощів.

26 Буде молитись він до Бога, й покаже йому ласку; засьвітить ясним лицем над ним, і верне йому його праведність.

27 І подивиться він на людей і скаже: грішив я й кривив правдою, та не відплачено менї.

28 Душу мою слобонив від загибелї й бачить вона сьвітло.

29 Двійчі й трійчі таке чинить Бог із чоловіком,

30 Щоб його життє спасти від ями й сьвітлом живих осияти.

31 Уважай же, Йове, слухай мене, мовчи й дай менї говорити.

32 А коли маєш що сказати, промов; я рад би, щоб ти оправдився;

33 А коли нї, так слухай мене, мовчи, а я навчу тебе мудростї.

Йов 34

1 І говорив Еліуй дальше й казав:

2 Слухайте, мудрі, моєї річі, нахилїть до мене ухо, ви розумні!

3 Ухо бо слова розбірає, як піднебіннє розізнає смак у їдї.

4 Зложім суд між собою й визнаймо, що добре.

5 Ось, Йов сказав: Я прав, та Бог відмовив менї суду.

6 Чи ж менї лгати на правду мою? Моя невилїчима рана – незаслужена.

7 Хиба є де такий чоловік, як Йов, що глумує, мов би пив воду,

8 Товаришує беззаконним і ходить з людьми безбожними?

9 Він бо сказав: Нема з того хісна чоловікові, як угоджає Богу.

10 Слухайте ж, мужі мудрі, мене! Не може бути в Бога неправди, у Вседержителя – несправедливого суду,

11 Він бо дає чоловіку, що заробив дїлами, й після поступків мужа відплачує йому.

12 Праведне слово, Бог кривди не чинить, і Вседержитель не вивертає суду.

13 Хто окрім його дбає про землю? Хто дає лад у вселеннїй?

14 Оберни він серце своє до себе самого, й візьми дух її й диханнє її до себе, -

15 Все живе зараз би зникло, прахом би люде взялися.

16 От же, коли маєш розум, то слухай й вважай на слова мої.

17 Хто ненавидїв би правду, то як би він сьвітом правив? І можеш же ти найправеднїйшого обвиняти?

18 Хиба можна сказати цареві: ти – безбожник, а князям: ви – беззаконники?

19 Та він не зважає на особи князїв і не волїє він багатого нїж убогого, бо всї вони – дїло рук його.

20 Нагло вмірають вони; серед ночі зворушиться нарід, і вони зникають; і сильних проганяють не силою.

21 Очі бо його над дорогами чоловіка, й бачить він кожний ступінь його.

22 Нема темряви, нї глухої тїнї, де б могли заховатись беззаконнующі.

23 Опісля він уже не домагаєсь від чоловіка, щоб ставав на суд з Богом.

24 Він стирає можних без допиту й ставить других намість їх,

25 Бо він виявляє дїла їх, і скидає їх одної ночі, й вони щезають,

26 Як беззаконних, карає він їх перед очима в других.

27 За те, що відхилились від його і всїх доріг його не хотїли розуміти,

28 Так що дійшов до його клик злиденних, і він почув стогни придавлених.

29 Як упокій він дарує, – хто тодї потрівожить? як він своє лице заховає, хто на його спогляне? – все одно, чи народ, чи один чоловік,

30 Щоб лицемір не царював, блазнячи народ.

31 От як треба до Бога говорити: Я потерпів кару, – більш не буду грішити;

32 А чого я не розумію, – ти навчи мене, і скоро вчинив беззаконність, вже більше не буду.

33 Чи то ж по твойму судові має він одплачувати? І як ти відкидаєш, то й ти маєш вибірати, а не я; говори ж, що знаєш.

34 Люде розумні скажуть менї, а так само й кожний чоловік мудрий, що мене чує:

35 Йов говорив нерозумно, й у словах його нема глузду.

36 Я б хотїв, щоб Йова докладно питано, після відповідей його, які лицюють хиба людям безбожним.

37 Інакше він до гріха свого придасть іще й відступ (од Бога), та буде ще перед нами й в долонї плескати, й наговорить іще більше проти Бога.

Йов 35

1 І вів Еліуй далїй свою річ і говорив:

2 Не вже ж видиться тобі се справедливим, що ти сказав: Я праведнїйший, анїж сам Бог?

3 Ти бо сказав: що за користь менї, й що прибуло б менї з того навперід, як і послї того, як би я согрішив?

4 Я відкажу й самому тобі й твоїм друзям з тобою:

5 Глянь лиш на небо й побач; глянь на хмари, що над тобою.

6 Як ти грішиш, що за шкоду йому причиняєш? і хоч би ти проступки твої незнати як збільшив, то що вдїєш ти йому?

7 Коли ти праведен, що ж даєш йому? або що він з руки в тебе візьме?

8 Безбожність твоя причинить шкоди тільки чоловікові, та й праведність твоя буде хосенна синові чоловічому.

9 Під силою угнїтаючих стогнуть угнетені й нарікають під рукою можних;

10 Та нїхто не говорить: Де Бог, мій сотворитель, що його й в ночі осьпівують?

11 Що більш, як зьвіррє земне, нас навчає, і більш, як птаство піднебесне, врозумляє?

12 Хоч і кричать, не відказує, задля гординї злих людей.

13 Але се неправда, будьто Бог не чує й Вседержитель не вглядає в те.

14 Хоч ти й сказав, що не бачиш його, та суд уже готовий у його, – жди його.

15 Але тепер, тим що гнїв Божий не навідав його, й він іще не спізнав його по всїй лютостї його,

16 Відчинив Йов легкодушно уста свої й розкидає нерозважно словами.

Йов 36

1 І провадив Еліуй річ дальше й говорив:

2 Зажди ще трохи; я покажу тобі, що маю ще дещо про Бога сказати.

3 Почну розслїди мої здалека й стану в оборонї справедливостї Творця мого.

4 Льжи бо певно нема в слові мойму; явлюсь тобі в повнотї знання мого.

5 Знай, Бог могучий, однакже не гордить сильним, що кріпкий серцем.

6 Але він і не піддержує безбожників і дає придавленим, що їм належить.

7 Не одвертає очей він од людей правих, і на все саджає їх поруч із царями на престолї й приводить до поваги.

8 Як же инші в кайданах і звязані повороззєм нужди -

9 Він їх дїла їм покаже й гріхи їх превеликі;

10 Та відтулює їм ухо, щоб розуміли, й велить завернутись од їх ледачих учинків.

11 І, як послухають та стануть йому служити, то й провожати муть днї свої в щастї, і лїта свої в радощах;

12 Як же не послухають, – згинуть од (Божого) стрілу й визівнуть духа в слїпотї своїй.

13 Лукаві же – вони зрушують серцем своїм гнїв (Божий); вони й не кличуть до його, коли закує їх в кайдани;

14 Тим і мруть вони в молодощах, а життє їх із блудниками.

15 Бідного ж він рятує з біди його, і в тїснотї відтулює ухо його*.

16 Викликав би й тебе він з тїсноти на місце просторе, де нема притиску, й на столї твойму страва повна була б товщі.

17 Да в тебе повно розсудів безбожних, а суд і присуд – укупі.

18 О, нехай не вдарить тебе гнїв Божий карою! І найбільший викуп не спас би тебе.

19 Чи ж дасть бо він яку цїну твому багацтву? Нї, – анї золотові, анї нїякому скарбові.

20 О, не бажай тієї ночі, коли й народи з своїх місць зникають!

21 Остерегайсь, не нахиляйсь до безбожностї, яку ти волїєш, нїж тихо страдати.

22 Глянь, Бог у силї величен, і де такий, як він, законодавець?

23 Хто йому вкаже дорогу його; хто скаже: Ти чиниш несправедливість?

24 Памятай на те, щоб його дїла хвалити, що їх люде видять.

25 Всї бо люде можуть їх бачити; чоловік може їх і надалеки постерігати.

26 Ось, Бог великий й годї нам його поняти; лїт його нам не злїчити.

27 Краплями збірає він води, а вони силою виливаються дощем;

28 Ринуть вони із хмар, і густо лиються на людей.

29 А хто може зміркувати, як за далеко облаки сягають, або тріск у шатрі його?

30 А ось, він обливає його сьвітлом своїм і покриває дно моря.

31 Звідси судить він народи, звідси дає багату поживу.

32 В жменях держить блискавицю й приказує їй, кого вдарити.

33 Грім дає знати про неї, та й скот відчуває, що дїєсь.

Йов 37

1 А від сього тремтить серце в менї й зрушилось із місця свого.

2 Слухайте, слухайте грому; се голос, що виходить із уст його.

3 Попід усїм небом реве він, блиск його – на всю землю.

4 Ззаду його гуде голос; грімить він голосом величі своєї й не з'упиняє його, коли голос його почуто.

5 Гласом своїм грімить Бог предивно, творить дїла великі, нам недослїдимі.

6 Він каже снїгові: Окрий землю! Ливень і дощ в його волї.

7 Людям печатає руки**, щоб усї взнали дїло його.

8 Зьвір утїкає в свій сховок і держиться в своїх леговищах.

9 Буря приходить з полудня, з півночі ж – студень.

10 Від подиху Божого стає лід, і поверхність води стинскється.

11 Вогкостю наповняє він хмяри, а облаки сиплють сьвітло його,

12 І пускаються вони в напрямі намірів його, щоб виконати те, що він приказує їм, на поверхнї заселеної землї,

13 Він велить їм ійти або на скараннє, або на благословеннє, або на помилуваннє.

14 Слухай же сього, Йове; стій і роздумуй чудні дїла Божі.

15 Знаєш же, як він послугуєсь ними, та як із хмари сьвітло викликає?

16 Розумієш же рівновагу хмар, се чудне дїло (Бога) найзвершеннїйшого в знаннї?

17 Як нагрівається одїж твоя, коли він спокійно дихне від полудня?

18 Або може то ти напинав з ним небеса, тверді, як дзеркало лите?

19 Навчи нас, що сказати йому? Ми бо в тій темряві нїчого поняти не можем.

20 Чи буде йому звіщено, що я говорю? Хиба ж сказав хто, що сказане доходить до його?

21 Тепер не видко ясного сьвітла зпоза хмар, але повіє вітер, і проясниться.

22 Сьвітла погода приходить із півночі, а кругом Бога страшна величність.

23 Вседержитель! Ми розумом дослїдити не можем його. Він великий силою, судом і повнотою правосуду. Він же нїкого й не пригнїтає.

24 То нехай впокоряються перед ним люде, й нехай дрожать перед ним усї, що в серцї мають себе за мудрих!

Йов 38

1 Озвався Господь до Йова з бурі й промовив:

2 Хто сей, що затемнює задуми мої нерозумними словами?

3 Зараз підпережи чересла твої*, як мужеві годиться: Я питати буду, ти ж відказуй менї:

4 Де тодї був ти, коли я закладав основи землї? Скажи, коли знаєш!

5 Хто визначив міру її, чи знаєш? або хто протягав шнур по нїй?

6 На чім оперто підвалини її, або хто заложив угловий камінь її,

7 Як тим часом всї ранні зорі веселилися, і всї сини Божі викликували з радощів?

8 Хто запер, мов би ворітьми море, як воно ринуло, та, неначе з матернього лона, вийшло,

9 Як я зробив йому хмари одежою, а мряку пеленами його,

10 Та вказав йому гряницї, поставив засови й ворота,

11 І сказав: ось покіль доходити будеш, а далїй не перейдеш, і тут межа надутим филям твоїм?

12 Чи давав єси коли на віку твойму наказ ранкові, або вказав зорі місце, (де зачервонїти)

13 Та щоб обхопила краї землї, а земля стрясла з себе безбожників;

14 Щоб земля перемінила вид свій, мов глина під печаткою, та стала, мов барвиста одежа,

15 А безбожникам щоб одняте було сьвітло, і сьмілива рука їх зломилась.

16 Чи то ти сходив у глибину морську та провірював безодню?

17 Чи ворота смертні тобі відчинялись, чи бачив ти двері темряви страшної?

18 Чи обняв ти оком сьвіт увесь широкий? Говори, коли все знаєш?

19 Куди дорога до пробутку сьвітла, й де місце темряви?

20 А вже ж ти доходив до гряниць її й знаєш стежки до дому її.

21 Певно знаєш, бо ти був тодї вже народжений, й днїв життя твого дуже багажео!

22 А може доходив до складів снїгу, й бачив грядові комори,

23 Що я їх переховую на час смутку, на день побою та війни (проти ледачих)?

24 Якою дорогою розливаєсь сьвітло й шириться східний вітер по землї?

25 Хто дощу канали риє, й хто блискавицям путь указує та грому,

26 Щоб ійшов дощ на землю безлюдну, на пустиню, де нема й чоловіка,

27 Щоб насичував пустиню й степ, і розбуджував до росту зароди травні?

28 Чи в доща є батько? Хто роджає краплї роси?

29 Із чиєго лоня виходить лід і иней в воздусї – хто його родить?

30 Води, мов камінь тверднуть, і поверхня безоднї замерзає.

31 Чи звязав би ти узол у Плеяди, чи розвязав би Орійона*?

32 Чи повиводив би ти громаду зірниць у свій час, Ас-зірницю із дїтьми її?

33 Чи небесне знаєш право, чи можеш порядок його завести на землї?

34 Чи можеш підняти голос твій до хмар, щоб рясний дощ спустився на тебе?

35 Чи можеш ти розсилати блискавицї, та й чи прийдуть вони 'д тобі й скажуть: Ось ми!

36 Хто вложив мудрість у серце, й хто дав мисль розумові?

37 Хто може перелїчити хмари своєю мудрістю й здержати сей посуд піднебесний,

38 Коли пил обертаєсь в болото, й в грудки злипаєсь?

39 Не вже ж то ти ловиш левицї здобич і левчуків годуєш,

40 Як вони лежать в берлозї, або тихо в гущавинї засїдаються?

41 А воронові хто готує харч його, коли дїти його пищать до Бога, блукаючи без поживи?

Йов 39

1 Знаєш ти годину, коли козам на скелях котитись, і чи постеріг коли, як сугачки (ланї) роджають?

2 Чи ти лїчиш місяцї, що ходять вони вагітними? чи знаєш час породу їх?

3 Вони корчаться, роджаючи дїти свої, викидаючи плод свій;

4 Дїти їх приходять борзо до сили, ростуть у полі, відходять і не вертають до них.

5 Хто пустив дикого осла на волю й хто розвязав пута йому?

6 Се ж я назначив степ на пробуток і солонцї на прожиток йому.

7 Сьміх – йому товпи міські, й не чує крику погонича,

8 По горах шукає собі паші і вганяє за всякою зеленню.

9 А однорог, чи схоче він служити тобі, та й чи ж заночує він при яслах у тебе?

10 Чи міг би ти однорога привязати шнуром до борони, й чи буде він ріллю поза тобою волочити?

11 Чи ти спустишся на його, тим що в його велика сила, й полишиш на його роботу твою?

12 Чи можеш сподїватись, що він посїв тобі верне, й звезе на тік у тебе?

13 Чи то ти дав красні пера павові, й піррє та пух струсеві?

14 Він покидає яйця свої на землї й вигріває їх у пісцї,

15 Та й забуває, що нога може роздавити їх або дикий зьвір розтоптати;

16 До дїтей своїх він жорстокий, мов би се не його дїти, й байдуже йому, що труд його* буде даремний;

17 Бо Бог не да Ѱв йому розуму й не вдїлив глузду;

18 (Тільки втїкаючи) коли підніме крила, – сьміх йому кінь і їздець його.

19 Хиба то ти дав коневі силу й прикрасив шию його гривою?

20 Чи можеш його спудити, неначе сарану? Хропіт ноздер його будить страх;

21 Риє він копитом землю й радїє своєю силою; виступає зустріч зброї;

22 З небезпеки він (в бою) сьміється, не подасться й перед мечем, на бік не одвернесь.

23 Сагайдак над ним гуркоче, спис блищить і дарда;

24 Палає, яриться, наче їсть землю й не встоїть при голосї труби;

25 Голос труби він ржаннєм витає: гу! гу! надалеки чує битву, грімкий голос отамання й галас.

26 Чи се твоєю мудростю яструб лїтає й на полуднє крила направляє?

27 Чи се ти звелїв орлові високо лїтати й гнїздо собі на висотї звивати?

28 Він живе на скелї й ночує на верхах зубчастих, на місцях неприступних;

29 Звідти висмотрює він собі їжу; очи його видять далеко;

30 Орлята його пють кров, і де труп, там і він.

31 І говорив Господь дальше й сказав до Йова:

32 Чи буде той, хто перечиться з Вседержителем, ще вчити? Хто дорікає Богові, нехай же й відповідає йому!

33 І відказав Йов Господеві й промовив:

34 Ось я нужденний; що можу я відказати тобі? Я кладу руку мою на уста собі.

35 Раз я говорив – та тепер говорити не стану; – навіть два рази, та більш не буду.

Йов 40

1 І відказав Господь Йовові з бурі й промовив:

2 Підпережи чересла твої, як мужові годиться: я питати мусь у тебе, а ти говори менї.

3 Ти хочеш опрокинути присуд мій, хочеш винуватити мене, щоб себе якось оправдити?

4 Чи така ж рука у тебе, як рука у Бога! Чи з'умієш загріміти таким голосом, як він?

5 А нуж, одягнись у величчє й славу, украси себе сяєвом і пишнотою;

6 Вилий строгість гнїву твого, позирни на гордих і смири їх:

7 Поглянь на всїх зарозумілих і принизи їх, та зітри безбожних таки на місцях їх;

8 Закопай всїх їх у землю й лиця їх покрий тьмою.

9 Тодї й я признаю, що правиця твоя може рятувати тебе.

10 Ось бегемот*: Я создав його так само, як і тебе; він їсть траву, як віл;

11 Його сила в бедрах його, а крепкість його в мяснях черева його;

12 Махає він хвостом, неначе кедром, а бедра в його – з жил, мов сїтка, помотаних;

13 Ноги в його, як мідяні труби; костї – мов залїзні прути;

14 Се – верх доріг (дїл) Божих; тільки Творець може наблизити до його меча свого;

15 Гори дають йому поживу, там граються всї зьвірята польові;

16 Він під гілястими деревами лягає, в сховищах рогізних і в болотах;

17 Листаті дерева окривають його своєю тїнню, ивина надводня обіймає його;

18 Ось він пє з ріки й не страхаєсь; байдуже йому, нехай би й Йордань полилась у рот йому.

19 Чи ж візьме хто його в очах його (приступом), й чи проколе йому носа шилом.

20 Чи можеш ти вудкою витягнути (з води) левіятана* а верівкою вхопити за язик його?

21 Чи вправиш ти в ніздрі йому каблучку? Чи проколеш іглою челюсть йому?

22 Чи благати ме тебе він і говорити лагідно з тобою?

23 Чи ввійде він в умову з тобою, й ти візьмеш його собі на завсїди за слугу?

24 Чи, мов пташкою, будеш ним забавлятись, і звяжеш його про дївчаток твоїх?

25 Чи товариші влову будуть продавати його, чи з купцями Хананейськими будуть паюватись?

26 Чи зможеш ти проколоти списом його шкіру, або голову його рибячою острогою?

27 Наложи на його руку й запамятай собі тую боротьбу, – більш того не зробиш!

Йов 41

1 Марна се була б надїя, (його спіймати); тільки спогляне на тебе, так і помертвієш.

2 Нема такого відважного, хто б посьмів непокоїти його, (хиба тільки я, бо) хто може остоятись перед лицем моїм?

3 Хто менї що дав уперед, щоб я мав віддавати йому? все що є скрізь під небом, все воно моє!

4 Не замовчу й про члени його, про силу й красну будову його!

5 Хто зможе зняти верхню одежу з його, або хто наближиться до подвійних челюстий його?

6 Хто ворота в його в пелцї відчинив би? Круг зубів його – страх-трепет, кругом зубів його страх!

7 Крепкі щити (тїло) його – се красота: вони сковані до купи лускою, неначе печаткою твердою;

8 Одна до одної прилягає так тїсно, що не пройде й воздух проміж них;

9 Одна на другій лежить щільно, щеплені й не розлїплюються.

10 Чхне він – аж заблисне, а очі в його, мов війки в ранньої зорі;

11 З пельки в його виходять, неначе поломє, вискакують огняні искри.

12 З ніздер дим димить, як із кипячого горшка або казана.

13 Подихом він роздуває (мов) у кузнї вуголь, а з пащі в його виходить поломє.

14 Сила ж в його в шиї, а вперід його страх.

15 Все мясне в його тїлї, мов злите з собою твердо, (від нїчого) не дрогне.

16 Серце в його тверде, наче камінь, збите в купу, мов спід у жорнах.

17 Як метнеться він, невміраки в страсї, зомлївають із переляку.

18 Меч, що вдарить його, одскочить, не вдїє нїчо нї спис, нї стріли нї панцир.

19 Залїзо йому – солома, мідь – трюхле дерево.

20 Дочка (стріла) лука не оберне його до втечі, а каміннє з пращі – се йому полова.

21 Друк – у його бадиллє, а як свисне дарда, він осьміхнеться.

22 Каменюки під ним гострі, а він лежить на зуб'ї в грязї.

23 Глибиня кипить під ним, мов у казанї, а вода морська – неначе кипуче мастило.

24 За собою стежку сьвітлу (в водї) зоставляє; глибінь (від піни), як би посивіла.

25 Рівнї він на землї не має; він сотворений, щоби не боятись.

26 Згорда вниз на все високе він позирає; усїм гордим він гордує й над ним царює.

Йов 42

1 І озвався Йов і сказав:

2 Знаю, що ти все можеш, і що наміри твої годї з'упинити.

3 Та й кому б то затемнити твій провид, коли самий нїчого не розуміє? Так, – я говорив об тім, чого не розумів, про речі чудні, менї незнані.

4 Слухай же й я буду говорити, а про що буду питати в тебе, навчи мене.

5 Я чув ухом казане про тебе, а тепер мої очі бачать тебе;

6 Тим то я зрекаюсь слова мого та каюсь в поросі й попелї.

7 Перемовившись із Йовом сими словами, сказав Господь до Елифаза з Теману: Запалав я гнївом проти тебе й проти друзїв твоїх, бо не говорили ви про мене по правдї, так як слуга мій Йов.

8 Оце ж возьміть із собою семеро назимків та семеро баранів та йдїте до раба мого Йова, й принесїте за себе жертву; й нехай слуга мій Йов помолиться за вас, бо тільки його лице я прийму, щоб не відкинути вас за те, що ви не так праведно говорили про мене, як раб мій Йов.

9 І пійшли Елифаз Теманський, Билдад Савхеаський і Софар Наамський, і вчинили, що заповідав їм Господь, і приняв Господь ласкаво лице Йовове.

10 І вернув Господь Йовові втрату, як він помолився за свої друзі, й дав Господь Йовові удвоє тілько, як мав уперед.

11 Тодї поприходили до його всї брати його й усї сестри його й всї давні знаємі його, й їли хлїб із ним у його в домівцї; виявлювали йому свої жалощі й розважали його про все нещастє, яке допустив був на його Господь. І подарував йому кожен зміж їх кеситу й золоту каблучку.

12 І благословив Бог дальше життє Йовове більш нїж давнїйше; і було в його чотирнайцять тисячей овець, шість тисячей верблюдів, тисяча ярем волів і тисяча ослиць.

13 І родилось йому сїм синів і три дочки.

14 Одну назвав він Емима (сьвітла), другу Кассія (пахуща), третю Керен-гаппух (краска).

15 І не було по всїй країнї таких уродливих женщин, як Йовові дочки. І дав їм панотець їх наслїддє проміж їх братами.

16 І жив Йов ще сто й сорок років, і бачив чотирі роди своїх дїтей й дїти дїтей своїх.

17 І вмер Йов старим, нажившись на сьвітї.

Псалтир 1

1 Б лаженний чоловік, що не ходить на раду безбожних і не ступає слїдом за грішниками, анї засїдає на зборах злоріків,

2 Но в законї Господа любується й розмишляє о законї його день і ніч!

3 І буде він як дерево посаджене над водистими потоками, що приносить овочі свої у пору свою, і котрого лист не вяне; і що він творить, все удається йому.

4 Не так безбожні: вони, як полова, що вітер розносить.

5 Тому не встоять безбожні на судї, анї грішні у зборі праведних;

6 Знає бо Господь про дорогу праведних, а дорога безбожних щезне.

Псалтир 2

1 Ч ого ворушаться народи, і люде промишляють про нїкчемне?

2 Піднімаються царі землї, і князї радять раду проти Господа й проти Помазанця його:

3 Розорвім пута і скиньмо з себе посторонки їх!

4 Господь, що сидить на небесах, сьміється, і ругається над ними.

5 Тодї промовить до них у гнїві своїм і яростю своєю перелякає їх.

6 Се ж я помазав царя мого над Сионом, сьвятою горою моєю,

7 Ізвіщу проповідь, що сказав Господь до мене: Ти син мій, нинї зродив я тебе.

8 Проси в мене, й дам тобі народи в наслїддє, а кінцї сьвіта у владїннє.

9 Жезлом зелїзним розібєш їх, як череповину потрощиш їх.

10 Зрозумійте ж се, царі, й одумайтесь, усї суддї землї.

11 Служіть Господеві зо страхом, і радуйтеся з дрожаннєм.

12 Прославляйте Сина, щоб не прогнївився, а вам щоб не погибнути на дорозї вашій, бо скоро загориться гнїв його. Блаженні всї, що надїються на його.

Псалтир 3

1 Сю псальму зложив Давид, як втїкав перед своїм сином Авесаломом. Г осподи! скілько напастників моїх, скілько тих, що постають проти мене.

2 Многі кажуть душі моїй: нема йому спасення в Бозї!

3 Но ти, Господи, оборонний щит передо мною, ти слава моя, ти підносиш голову мою.

4 Голосом моїм кличу до Господа, і він чує мене з гори сьвятої своєї.

5 Я положився і спав; я проснувся, бо Господь заступив мене.

6 Не боюсь і десятків тисячей народу, що кругом проти мене встали.

7 Встань, Господи, спаси мене, мій Боже! бо ти розбивав щелепи ворогів моїх, ти торощив зуби беззаконним.

8 Від Господа спасеннє; твоє благословеннє над народом твоїм.

Псалтир 4

1 Начальнику хора: на струнах. Псальма Давидова. К оли взиваю, вислухай мене, Боже правди моєї! В тїснотї робив Ти менї простір; помилуй мене й вислухай молитву мою.

2 Сини людські, доки слава моize= буде посьміховиском? Доки будете любити марне й шукати неправду?

3 Знайте, що Господь звеличив праведника свого. Господь почує, коли буду молити його.

4 Зворушуйтесь і не грішіть! Роздумуйте в серцях ваших на постелях ваших, і втихомирітесь.

5 Принесїть жертву правди, і вповайте на Бога.

6 Многі кажуть: Хто покаже нам добро? Яви нам, Господи, сьвітло лиця твого!

7 Ти сповнив серце моє радостю більше, як часу того, коли було в них подостатком хлїба й вина.

8 Спокійно і ляжу і засну; бо ти, Господи, один даєш менї жити безпечно.

Псалтир 5

1 Проводиреві хора: на трубних. Псальма Давидова. П очуй, Господи, слова мої, зглянься на тугу мою.

2 Прислухайсь голосу кликання мого, мій царю і Боже, бо до тебе молюся.

3 Досьвіта почуєш, Господи, мій голос, досьвіта стану перед тобою, і дожидати му.

4 Ти бо єси Бог, що не любить беззаконня; перед тобою нема місця для лукавого.

5 Не устоять бутні перед очима твоїми; ти ненавидиш усїх, що беззаконствують.

6 Ти погубиш людей льживих; кровожадним і лукавим мерзиться Господь.

7 Я ж по великій милостї твоїй увійду в дім твій і поклонюся в страху твоїм у сьвятому храмі твоєму.

8 Веди мене, Господи, правдою твоєю задля ворогів моїх; рівняй передо мною дорогу твою.

9 Бо нема правди в устах їх; серце їх пропасть, пелька в них роззявлений гріб; язики їх льстиві.

10 Суди їх, Боже; нехай вони пропадуть у зрадливих зад">10мах своїх; відкинь їх задля множества переступів їх, бо вони встали проти тебе.

11 І звеселяться всї, що вповають на тебе; вічно будуть радуватись, і ти будеш заступати їх; і будуть прославляти тебе люблячі імя твоє.

12 Бо ти благословляєш праведника, Господи, і благоволеннєм, як щитом, покриваєш його.

Псалтир 6

1 Проводиреві хора: на восьмиструнних. Псальма Давидова. Г осподи, не суди мене в гнїві твоїм, і не карай мене в яростї твоїй.

2 Помилуй мене, Господи! бо я немочен; вилїчи мене, Господи, бо стревожились костї мої.

3 І душа моя вельми злякалась. Ти ж, Господи, докіль?

4 Зглянься, Господи, вирятуй душу мою, спаси мене ради милостї твоєї.

5 Бо після смерти нїхто не споминати ме тебе; а в гробі хто возхвалить тебе?

6 Я втомився від зітхання мого; кожну ніч умиваю ложе моє, сльозами моїми обливаю постїль мою.

7 Лице моє запалось од смутку, й постарілось задля всїх ворогів моїх.

8 Відступіть геть від мене, всї дїлаючі беззаконнє! Бо Господь почув голос плачу мого.

9 Почув Господь моленнє моє; Господь прийме молитву мою.

10 Всїх ворогів моїх побьє соромом, і поразить їх: всї вони обернуться, і притьмом будуть осоромлені.

Псалтир 7

1 Жалібна пісня, котру сьпівав Давид перед Господом задля слів Хуса, сина Беняминового. Г осподи, Боже мій! На тебе я вповаю, спаси мене від всїх гонителїв моїх, і визволи мене!

2 Щоб не попав душу мою, як лев, сокрушаючи, як нема спасающого.

3 Господи, Боже мій, коли я що заподїяв, коли неправда є в руках моїх,

4 Коли я оддячив кому лихом, хто жив зо мною в спокою, – спасав же я навіть того, хто без причини ворогував на мене,

5 То нехай гонить ворог душу мою і постигне; нехай розтопче на землї життє моє, й славу мою кине у порох.

6 Встань, Господи, у гнїві твоїм; вознесись проти лютування ворогів моїх, пробудись задля мене на суд, котрий заповів єси.

7 Зберуться громадою народи кругом тебе; піднімись на висоту над ними.

8 Господь судить народи. Суди мене, Господи, по правдї моїй і по невинностї моїй.

9 Зроби конець злобі безбожників, а праведника підкріпи; Бог бо справедливий, випробовує серця і внутро.

10 Щит мій у Бозї, котрий спасає правих серцем.

11 Бог суддя справедливий і Бог, що по всяк день гнївом палає.

12 Коли хто не навертається, він гострить меча свого, напинає лука свого, і цїляє.

13 Готовить для него зброю смертиносну: стріли свої робить палящими.

14 Ось безбожник зачав лихо, завагонїв од злоби, й породив лукавство.

15 Копав яму, і викопав її, і впав у яму, що приготовив її.

16 Злоба його обернеться на голову його, і насильство його впаде на тїмя його.

17 Я прославлю Господа за правду його, і возвеличу імя Господа всевишнього.

Псалтир 8

1 Проводиреві хора: при Гиттейських інструментах. Псальма Давидова. Г осподи, Боже наш! Як славне імя твоє по всїй землї! Слава твоя вознеслась висше небес!

2 Із уст дїтвори і немовляток вчинив єси хвалу задля ворогів твоїх, щоб зробити безмовним ворога і мстителя.

3 Коли спогляну на небеса твої, дїло рук твоїх, на місяць і зорі, що сотворив єси,

4 То що таке чоловік, щоб ти дбав про него?

5 Бо хоч ти зробив його трохи меньшим проти ангелів, то увінчав зате славою і честю.

6 Поставив його господарем над дїлами рук твоїх, усе положив єси під ноги його:

7 Овець і волів усїх і також польового зьвіра,

8 Птаство піднебесне і риби морські, усе що верстає морськими шляхами.

9 Господи, Боже наш! Як величнє імя твоє по всїй землї.

Псалтир 9

1 Проводиреві хора: під мутляббен. Псальма Давидова. С лавити му Господа всїм серцем моїм; я звіщу про всї чудеса твої.

2 Радуватись і веселитись буду задля тебе і сьпівати хвалу імени твоєму, Всевишний!

3 Як вороги мої повернулись назад, і, спотикнувшись, погибли перед лицем твоїм.

4 Ти бо судив мою правду і мою праведну справу: Ти сїв на престолї, суддя справедливий.

5 Ти погромив народи, знищив безбожника, імя їх затер єси на віки вічні.

6 Ох вороже! Конець руїнам на віки – і городи понищив ти; ой пропала їх память.

7 Але Господь пробуває на віки; він приготовив на суд престол свій.

8 І він, він судити ме весь сьвіт по правдї, і зробить суд над народами по правотї.