Текст книги "Біблія /Библия"

Автор книги: Іван Нечуй-Левицький

Соавторы: Пантелеймон Кулиш,Иван Пулюй
сообщить о нарушении

Текущая страница: 67 (всего у книги 117 страниц)

5 Ой ходїмо ж, доме Яковів, і будемо ходити в сьвітлї Господнїм!

6 Бо ти відкинув був дом Яковів, відопхнув люд свій, за те, що вони багато переняли від народів східних: і чарівники в них, як у Филистіїв, і з синами чужоземцїв вони в побратимстві.

7 Земля стала повна срібла й золота, а скарбам їх і лїку не має; й переповнилась земля кіньми й безлїччю колесниць;

8 Повна земля й ідолів; вони ж і припадають лицем перед дїлом рук своїх, перед тим, що палцї їх зробили;

9 І похилився чоловік простий, і понизився муж значний – й ти не простиш їм сього.

10 Ой сховайся у скелї, врийся в землю зі страху перед Господом і перед славою величностї його!

11 Поникнуть горді погляди мужів, і піднесені голови людей будуть принижені; один Господь явиться високим того часу.

12 День бо Господа сил небесних прийде на все горде й високомірне, та й на все, що високо несеться – і все воно принижене буде,

13 І на всїх, що, як кедри Ливанські, високо в гору себе підносять, на всїх, що, як дуби Базанські,

14 І на всї високі гори й горби, що вгору пнуться,

15 І на кожну високую башту й на всякий мур кріпкий,

16 І на ті кораблі Тарсийські, та на всякі прикраси їх принадні.

17 І повалиться величність мужів і гординя людська нагнеться; один тілько Господь буде високий в той день,

18 А всї ідоли щезнуть.

19 Позалазять в печері в скелях та в глибинї земні зі страху перед Господом та перед славою величностї його, коли він устане, карати землю.

20 В той день покидає чоловік кертицям та кажанам (лиликам) срібні свої ідоли, й золоті свої ідоли, що понароблював собі, щоб їм поклонятись,

21 Щоб тільки самим сховатись в щілини скельні та розколини гір зо страху перед Господом і перед славою величностї його, коли він встане, карати землю.

22 Оце ж годї вам надїю покладати на чоловіка, що в його тільки хиба духу, що в ніздрах; бо й що він значить?

Iсаія 3

1 Знайте, що Господь сил небесних одніме в Ерусалиму й в Юди всяку підпору, всяку піддержку хлїбову й всяке підкріпленнє водою,

2 Хороброго воєводу й воїна, суддю й пророка, віщого й старця,

3 Пятьдесятника й князя, й дорадника й умного штукаря й проречистого словом;

4 А дам їм хлопцїв за старшину, й дїти панувати муть над ними.

5 І одно одного буде в народї тїснити, – кожний ближнього свого; встане хлопець на старого, дрібний люд – на значних.

6 І хапати ме за полу брата брат, у родинї батька свого: В тебе є жупан про сьвято, будь над нами князем, – нехай буде сей розпадок під рукою в тебе;

7 А той відкаже, клянучись: Не вмію я гоїти рани; бо й в мене в господї нї хлїба, нї одежі; не робіть мене головою в народї.

8 Ось як підупаде Ерусалим і впаде Юда, через те, що й язик і дїла в їх – проти Господа, й зневажливі в очах слави його.

9 Само їх обличчє сьвідчить проти них, ба й явно таки про гріх свій розповідають, не таять, саме як Содомії; горе душам їх! самі бо на себе зло накликають.

10 Скажіть праведному, що йому благо, бо він споживати ме плоди вчинків своїх;

11 Горе ж беззаконникові, бо буде йому відплата за дїла рук його.

12 Гнобителї люду мого – недоростки й жіноцтво правлять ним. Народе мій! ті, що правлять вами, вони вас туманять, вони розкопали дорогу ходи твоєї.

13 Н о встав Господь на суд – він стоїть, щоб судити народи.

14 Виступає Господь на суд проти голов люду свого і князїв його: Ви спустошили виноградник; загарбане у бідного – по дворах ваших.

15 Яким правом тиснете ви люд мій і топчете вбогих? говорить Господь, Господь сил небесних.

16 І промовив Господь: За те, що дочки Сионські аж надто згордїли; що ходять, витягнувши шию й принаджують поглядами, ходять гордою ходою й побрязкують бляшечками на ногах, -

17 За се оголить Господь тїмя в дочок Сионських і обнажить їх Господь з волосся їх;

18 У той день Господь одійме гарні бляшечки на ногах і ґузички,

19 Сережки та запинки, й пояси, й судинки з пахощами та чарівницькі висилця,

20 Перстінцї й каблучки під носом,

21 Верхні намітки й спідню одежу, платинки й гаманцї,

22 Опліччя барвисті й плащики й повязки;

23 Дзеркалця, й сорочки з висону та турбани.

24 І буде тодї замість принадних пахощів – смердота; замість пояса – мотузка; замість завитого волосся – плїш, і замість широкої обгортки – вузка верітка, а замість краси – пятна.

25 Мужі твої полягають під мечами, а хоробрі твої – на війнї.

26 І будуть зітхати й плакати ворота столицї, вона ж, спустошена, на землї усяде.

Iсаія 4

1 І вхопиться в той час сїм женщин одного мужчини й скажуть: Свій хлїб будемо їсти й свою одежу будемо носити, аби тілько можна нам твоїм іменем зватись, – зніми з нас сором!

2 В той день явиться пагонець Господнїй в красотї і честї, і овощ землї – в величностї й славі, на радість тим, що в Ізраїлї цїлі зостались.

3 Тодї, хто зостався в Сионї та уцїлїв в Ерусалимі, зватись буде сьвятим, – всї записані в книзї живущих в Ерусалимі,

4 Як обмиє Господь все грязиво дочок Сионських і обчистить кріваві гріхи Ерусалиму зпосеред його, духом суду й духом огня.

5 І розпростре Господь над усяким місцем Сион-гори й над зборами її хмару й дим на день, а сьвітло палаючого огня на час ночі; бо над усїм почесним буде захист.

6 І буде намет, щоб закривати днем од спеки, й давати притулок і обезпеку від дощової негоди.

Iсаія 5

1 Засьпіваю любому мойму пісню любого мого про його виноградник: Був у любого мого виноградник на верху плодющої гори;

2 Він обвів його муром і очистив його від каміння, й насадив у йому добірну виноградню лозу, а серед саду збудовав башту й построїв тискарню, та й сподївався, що вона зародить добрі грони, а вона вродила дикі ягоди.

3 А тепер, ви осадники Ерусалиму, й ви, мужі в Юдеї, розсудїте мене з виноградником моїм:

4 Що ще мав би я був учинити виноградникові мойму, чого я не вчинив? Чого воно так сталось, що він зродив дикі ягоди, коли я сподївався, що зародить грони добрі?

5 От же я вам скажу, що зроблю з виноградником моїм: розберу його огорожу, нехай його пустошать, повалю мур, нехай його топчуть,

6 І полишу його пусткою: не будуть його нї обрізувати, нї обкопувати, – нехай заростає терниною й бодяками; та ще й хмарам звелю я, не спускати дощу на його.

7 Виноградник Господа Саваота – се рід Ізраїля, а царство Юдине – се садиво його любе. І ждав він в йому правосуду, – аж тут пролив крови; ждав правди, а тут голосїннє.

8 Горе вам, що наживаєте дом новий за домом, та прилучуєте поле до поля, так що другим нема вже й місця, наче б ви одні поселені на землї.

9 Ув уші ж менї Господь сил ось що промовляє: Мнdiv>гі доми отті опустїють, а в палатах пишних не буде кому жити;

10 Десять паїв у винограднику дадуть барилце, а гомер зерна насїння вродить ледви ефу.

11 Горе тим, що з ранку вже шукають напоїв, та й до ночі розпалюють себе вином;

12 Гарфа й гуслі, бубон і сопілка та вино на їх бенкетах; а на дїла Господнї вони й не спозирнуть, і про вчинки рук його й не спогадають.

13 За те ж люд мій необачний попаде в неволю; значні в його будуть голодати, богачі ж його з спраги погибати.

14 За те й безодня розтворилась широко, й без міри роззївила пащу свою, й піде туди слава їх і богацтво їх, і шум їх із усїма їх веселощами.

15 І похилиться людина, й смириться муж, а горді спустять очі свої;

16 А Господь Саваот вознесеться високо в тім судї, і Бог сьвятий покаже сьвятість свою в справедливостї.

17 І пасти муться вівцї по своїй волї, й чужі будуть кормитись на позісталих по богачах буйних пасовищах.

18 Горе тим що тягнуть за собою беззаконність шнурами марноти, а гріх – неначе реміннєм возовим;

19 Що то мовляють: Нехай же він поквапиться зо своїм дїлом, щоб нам побачити; нехай наближиться й спевниться рада Сьвятого Ізрайлевого, щоб нам довідатись.

20 Горе тим, що все лукаве добрим величають, а добре – злим; морок, – сьвітлом, а сьвітло мороком уважають; що гірке – у них солодке, а солодке – гіркота!

21 Горе тим, що в своїх очах мудрі, та розумні перед собою самими!

22 Горе тим, що хоробрі до пиття вина, й сильні в приправі впиваючих напитків;

23 Що на судї за гостинцї роблять правим злюку, а правому закон одмавляютmes !

24 За те, як огонь з'їдає солому, й поломя спалює сїно, так вигорить корінь їх, а цьвіт їх, як порох розвієсь; бо вони відкинули закон Господа Саваота, і Сьвятого Ізрайлевого словом згордували.

25 Тим же так і розпалався гнїв Господень на його народ, і простягне він руку свою на його, так що гори здрігнуться, а трупи їх гноєм улицї покриють. Та по тому всьому гнїв його ще не відвернесь, і рука в його все ще буде простягнута:

26 І підніме стяга про народ далекий та й дасть знак жиючому на краю землї, – і прийде той легко й скоро;

27 І не буде в його нї млявого, нї втомленого; нї один не задрімає анї засне, анї здіймати ме пояс чересовий, й не розірветься ремінь ув обуві в його;

28 Стріли в його нагострені, і всї луки в його натягнені; копита в коней його, мов кремінь, а колеса в возах його, неначе вихор.

29 Рик у його – мов рик у лева; він реве, неначе левчук; зареве, ухопить здобич, понесе, й нїхто не одніме її.

30 І зашумить над ним того дня шумом розбурханого моря; він позирне на землю, і ось – темрява, горе, а сьвітло в хмарах померкло!

Iсаія 6

1 В роцї, коли царь Озія помер, бачив я Господа на високому й піднесеному престолї, а краї ризи його наповнили храм.

2 Кр угом його стояли серафими, а кожен о шістьох крилах: двома закривав собі кожен лице, двома закривав собі ноги, а двома лїтав.

3 І покликували вони один до одного: Сьвят, сьвят, сьвят Господь сил, вся земля повна слави його!

4 І хитались підвалини й пороги від голосного поклику їх, а будинок сповнився димом.

5 І промовив я: Горе менї! погибель моя! я бо людина з нечистими устами, й живу між людьми з нечистими гнабами, – а се ж очі мої бачили Господа сил небесних!

6 На се прилетїв до мене один серафим із жаріючим углем у руцї, що взяв клїщами з жертівника;

7 І приторкнувся ним до моїх уст, і промовив: Приторкнулось оце до твоїх уст, і взята від тебе беззаконність твоя й з гріха твого ти очищений.

8 І почув я голос Господень, що говорив: Кого б менї послати, й хто нам пійде? І сказав я: Ось я, пошли мене!

9 І відказав він: Іди й промов до тих людей: Слухати мете й не зрозумієте, і дивити метесь очима, та не вбачати мете;

10 Бо запеклося серце в сього народу, й тяжко чують ушима, та й очі свої затулили, щоб не бачити очима, й не почути ушима; й не второпають серцем, та й не навернуться, щоб я їх оздоровив.

11 І промовив я: Докіль же сього, Господи? А він сказав: Докіль не опустїють міста й не зостануть без осадників, а доми без людей, та докіль земля отта цїлком не стане пустинею.

12 І далеко займе Господь людей (в неволю), й пусто-глухо в землї стане.

13 І коли б ще десята частина зосталась на нїй і назад вернулась, та знов буде спустошена; та як із теребинта й з дуба, коли їх зрубати, зостається корінь, так сьвяте насїннє вийде з кореня того.

Iсаія 7

1 І було за царя Юдейського Ахаза Йоатаменка, сина Озіїного, виступав Резин, царь Сирийський, та Факей Ремалїєнко, царь Ізраїлський, проти Ерусалиму, щоб його звоювати, та не здолїли його здобути.

2 Як же сповіщено Давидовому домові: ось Сирийцї розтаборились в землї Ефраїмовій, тодї затремтїло в його й в його люду серце, як тремтить гаєве дерево перед вітром.

3 Господь же сказав до Ісаїї: Ійди на зустріч Ахазові, ти й син твій Шеар-Ясуб, на край водопроводу з верхнього ставу на Шапова7"><овому шляху,

4 Та й промов до його: Бувай обачен і спокоєн; не лякайсь і нехай не заниває в тебе серце перед оттими двома недогарками-головнями, дарма, що так лютує Резин із Сирийцями та з Ремалїєнком.

5 Сирия бо, Ефраїм та Ремалїєнко задумали проти тебе ось яке лихо:

6 Двиньмо проти Юди, та зворушмо його й звоюймо його, й настановимо над ним царем сина Табеїлового.

7 Та Господь Бог ось як говорить: Нїчо з того не буде й воно так не станеться;

8 Бо Дамаск – голова Сириї, а Резин – голова в Дамаску, а через шістьдесять і пять год Ефраїм перестане бути народом;

9 А Самария – голова Ефраїмова, а Ремалїєнко – голова Самариїна. Як ви не вірите, так і не остоїтесь.

10 І говорив далїй Господь Ахазові:

11 Проси знаку собі в Господа, Бога твого, глибоко зпід землї, або високо знад землї.

12 Ахаз же відказав: Не просити му й не буду Господа спокушувати.

13 Тодї сказав (Ісаїя): Слухай же, доме Давидів: Мало з вас докучати людям, щоб іще й мойму Богові докоряти?

14 Оце ж дасть вам сам Господь знак: Ось невинна дївиця почне в утробі та й породить сина, й дадуть імя йому Еммануїл (Бог із нами).

15 Молоком та медом буде він жити, аж буде вміти лихе відпихати, а добре вибірати.

16 Але перш, нїж те хлопя навчиться лихе відпихати, а добре вибірати, буде та земля, що її лякаєшся, полишена обома своїми царями.

17 Но й на тебе й на народ твій та на твою родину напустить Господь такі днї, яких не було з того часу, коли Ефраїм одпав од Юди, – напустить царя Ассирийського.

18 І накличе тодї Господь овади з Ниливого рукава в Египтї та бжоли з землї Ассирийської, -

19 І налетять вони та й осядуться всї по байраках та по скеляних щілинах і скрізь по тернових кущах та деревах.

20 І пообголює тодї Господь бритвою, найнятою по тім боцї Евфрату, царем Ассирийським, голову й волоссє над ногами, ба й саму бороду.

21 І буде того часу: хто держати ме одну корову та дві вівцї,

22 Надоювати ме від них стільки молока, що їсти ме масло; маслом та медом харчити меться кожен, хто ще зостанеться в тій країнї.

23 І буде того часу таке: всюди, де росла тисяча виноградних лоз на тисячу срібних, поросте там тернина та глоги колючі.

24 Хиба з стрілами та луками ходити муть туди, бо вся земля заросте самими тернами та бодяками.

25 І нї на одно узгіррє, що їх сапами сапали, не зважишся пійти, боючись тернини й бодяків колючих; виганяти муть туди хиба воли, та дріб буде їх топтати.

Iсаія 8

1 І рече до мене Господь: Возьми великий звиток та й напиши на йому розборчиво письмом людським: "Квапся луп здирати, бери хутко користь."

2 І взяв я надїйних сьвідків: сьвященника Урію та Захарію, сина Барахіїного, -

3 І приступив я до пророкинї, й завагонїла вона й вродила сина. І сказав менї Господь: Дай йому імя: "квапся луп здирати, бери хутко користь";

4 Перше бо, нїж хлопя з'уміє вимовити "тату й мамо", заберуть скарби Дамаску й луп із Самариї перед царем Ассирийським.

5 І говорив дальше до мене Господь;

6 За те, що сей люд нїзащо собі має тихі води Силоамські та вподобав собі Резина й Ремалїєнка,

7 Нашле на його Господь води ріки великої й бурливої, нашле царя Ассирийського й всю його силу, й прибуде вона в усїх руслах своїх і виступить із усїх берегів своїх;

8 І розпливесь по Юдеї, підіймаючись що-раз висше, й сягати ме аж по шию; й розпростерті крила його сягати муть через усю ширину землї твоєї, Еммануїле.

9 Ворогуйте собі, народи, та тремтїть; вважайте, всї далекі землї! В'оружуйтесь, та тремтїть; заперізуйтесь до бою, але дрожіть!

10 Складайте задуми, та вони в нїщо обернуться; виповідайте їх словом, та воно не збудесь, бо се – з нами Бог!

11 Бо ось що говорив менї Господь, поклавши на мене руку, й вкладаючи менї на серце, не ходити дорогою сього народу, – і промовив:

12 Не говоріть: "Змова"! бо народ сей все змовою вважає; не бійтесь того, чого він боїться, й не лякайтесь.

13 Бога сил небесних – його, як сьвятого, шануйте; його одного вам боятись, перед ним вам дрожати!

14 Він один ваше осьвященнє, та він камінь спотикнення та скеля згіршення обом домам Ізраїля; він сїть і западня осадникам Ерусалиму.

15 І багацько таких буде, що спіткнуться, впадуть – розібються, і запутаються в сїтї й будуть зловлені.

16 Завяжи ж се сьвідченнє, й запечатай обяв при учениках моїх.

17 От і надїюсь я на Господа, хоч він і закрив лице своє від дому Яковового, і я вповаю на його.

18 Ось я й дїти, що дав менї Господь як дороговкази та прообрази в Ізраїлї від Господа сил, пробуваючого на Сион-горі!

19 Коли радять вам: Питайте тих, що померших викликають, чарівників, шептухів та тих, що з черева говорять, – то ви одкажіть: Хиба ж народові не до свого обертатись Бога? хиба ж мерцїв про живих питати?

20 Звертайтесь до закону та до обяву. А вони, – як не так говорять, як там сказано, то нема в них сьвітла.

21 І будуть блукатись по землї, гноблені й голодні; а в голодї будуть лютувати та царя свого й Бога свого дармо проклинати.

22 Поглянуть вгору, й позирнуть на землю, – а всюди горе, морок і густа темрява, й в темряву попадуть. Та не на все буде там темрява, де вона тепер така густа.

Iсаія 9

1 Переднїйший час впокорив землю Забулонову й землю Нефталїєву; та пізнїйший звеличить приморську дорогу, за-Йорданську сторону, Галилею поганську.

2 Люд, що в темряві блукає, з'уздрить сьвітло велике; живучим в країнї тїнї смертної, сьвітло засияє.

3 Ти розмножиш народ, даси йому радощі великі; звеселиться він перед тобою, як веселяться, коли обжинки справляють, як радуються, коли здобич дїлять.

4 Бо ярмо, що його давило, й палицю, що його побивала, й тростину у гнобителя його – ти поторощиш, як за Мидияма.

5 Бо вся обув жовнїра й одежа, в війнї кровю злита, пійде на спаленнє, на жир огневі.

6 Бо хлопятко народилось нам – син даний нам; власть на раменах його, а дадуть імя йому: Дивний, Порадник, Бог кріпкий, Отець будучого віку, Князь мира.

7 Царству його й миру його не буде гряниць; на Давидовім престолї й царстві він сяде, щоб утвердити й укріпити його судом справедливим від тепер по віки. Ревнива любов Господа Саваота се вчинить.

8 Слово посилає Господь до Якова, й спевняєсь воно на Ізраїлї,

9 Щоб узнав (свою нерозвагу) ввесь народ – Ефраїм і осадники Самариї, що так згорда й надуто мовляють:

10 Опала цегла, – побудуємо з тесаного каменя, вирубано сикомору, – заступимо її кедриною.

11 І підніме Господь проти його ворогів Резинових, і узброіть неприятелїв його:

12 Сирийцїв од сходу, Филистіїв з заходу, й будуть вони Ізраїля повним ротом жерти. Та й ще гнїв його не одвернесь, і рука його все ще простягнута.

13 Та народ таки не обертаєсь до караючого його, й до Господа Саваота не прибігає.

14 І відсїче Господь у Ізраїля голову й хвоста, зітне пальму й тростину одного дня:

15 Старець і знатний се – голова; а пророк, що вчить неправди, се – хвіст.

16 Провідники сього народу поведуть його блудом, а ті, що даються їм вести – погибнуть.

17 Тим не мати ме Господь утїхи й з хлопцїв у його, та й сиріт і вдовиць його не помилує; бо вони всї зледащіли, всї вони нещирі, та й всї уста безбожностї повні. Та й ще гнїв його не одвернесь і рука його все ще простягнута.

18 Бо беззаконність огнем загорілась; пожерає тернину й бодяки колючі, та палає в гущавинах лїса, що аж стовпами дим піднімаєсь.

19 Лютість Господа Саваота спалить землю, і народ станеться жиром огня; чоловік не пощадить і брата свого.

20 Різати муть управо, та й будуть голодні; будуть їсти на лїво, та й не будуть ситі; кожен їсти ме тїло, руки в себе:

21 Манассій – Ефраїма, Ефраїм же Манассію, а оба разом – Юду.

22 Та й тодї ще гнїв його не одвернесь, і рука його все ще простягнута.

Iсаія 10

1 Горе тим, що несправедливі надають закони та пишуть жорстокі засуди,

2 Щоб відправляти вбогих без правого суду, й видирати права злиденним у мойму народї; щоб із удовицї, користь тягнути, й сиріт обдирати.

3 Що ж ви будете чинити, як день навідання прийде, як погибель здалека надійде? Де захисту будете шукати, де подїнете скарби ваші?

4 Без мене згорбитесь в оковах, поляжете між убитими. Та й тодї ще не одвернесь гнїв його, й рука його все ще простягнута.

5 О, Ассур – він палиця мого гнїву, а кий в руцї його – се моя досада!

6 Я пошлю його на народ сей безбожний, на той нарід, що підпалює гнїв мій, та дам йому приказ, ограбити його до нитки, здобувати здобич у його, та, мов грязюку на дорозї, його місити.

7 Но він иншої про се гадки, не так помислить серце його: на думцї в його – вигубити й викоренити не трохи ще инших народів.

8 Хиба ж князї мої не царі? скаже він собі.

9 Хиба Хальне не те, що й Кархемис? або Емат не те, що й Арпад? а Самария не те, що Дамаск?

10 Та же рука моя загорнула ті царства ідолські, а в них більше божищ, нїж у Ерусалимі та в Самариї!

11 Хиба ж я не вчиню те саме з Ерусалимом і богами його, що вчинив із Самариєю й ідолами її?

12 Та станесь: як довершить Господь усе те на Сионї, що задумав, і все скінчить в Ерусалимі, тодї скаже: Навідаюсь тепер до справ надутого серця в царя Ассирийського та до гординї звисока глядючих очій його!

13 Він бо каже: Се силою руки моєї і моєю мудрістю я отте зробив, бо я розумний: я пересуваю гряницї в народів і розхапую скарби їх, та скидаю з престолів, неначе велет;