Текст книги "Біблія /Библия"

Автор книги: Іван Нечуй-Левицький

Соавторы: Пантелеймон Кулиш,Иван Пулюй
сообщить о нарушении

Текущая страница: 91 (всего у книги 117 страниц)

13 До того ще й мовляєте: Скілько ж то працї! та й маловажите все, говорить Господь сил, і приносите крадене й кульгаве й недуже, а такі самі й хлїбові дари ваші. Чи менї ж та приймати таке залюбки з рук ваших? говорить Господь.

14 Нї, проклят зрадливий, що, мавши в чередї своїй здорового самця й обрікши себе обітом, приносить Господеві миршаве; я бо царь великий, говорить Господь сил небесних, а моє імя страшне проміж народами.

Малахiї 2

1 А тепер іще оця заповідь до вас, сьвященники:

2 Коли не послухаєте й не положите її собі на серце, щоб оддавати славу іменнї мойму, говорить Господь Саваот, так пошлю на вас прокляттє, і проклену ваше благословеннє, ба вже й проклинаю, бо ви не хочете прихилити до того серце ваше.

3 Ось, я одійму вам лопатку, та й кину вам калом у лице, калом жертов ваших сьвяточних, і викинуть вас укупі з ним.

4 І зрозумієте тодї, що я дав вам сю заповідь, щоб удержувати завіт мій з родом Левіїним, говорить Господь Саваот.

5 А той завіт мій із ним був завітом життя й щастя, а дав я його задля страху, та й він боявся мене й страхався перед імям моїм.

6 Закон правди був ув устах у його, а неправди не було на язицї в його. В мирі й правотї ходив він передо мною, та й відвернув многих од гріха.

7 Бо уста сьвященникові мають перестерігати знання і з його уст ждуть люде закону; він бо посланець Господа сил небесних.

8 Ви ж відійшли від сієї дороги, й були многим приводом до впаду в законї, ви повалили вмову з Левіїним родом, говорить Господь сил.

9 Тим то й я подам вас у зневагу й погорду перед усїм людом, ви бо не держитесь доріг моїх, і в справах закону дивитесь на особу.

10 Чи не один же в усїх нас отець? Чи не той же самий Бог создав нас? Чого ж ми ломимо віру одно одному, а тим ломимо й завіт отцїв наших?

11 Віроломність коїть Юда, та й гидота дїється в Ізраїлї і в Ерусалимі; зневажив бо Юда, що в Господа було сьвяте, та що він полюбив, беручи за жінку собі дочку чужого бога.

12 У того, хто таке чинить, повигублює Господь в наметах Яковових старого й молодого, а так само й того, що приносить жертву Господеві сил небесних.

13 Та й ось що ви тим іще робите: ви зневолюєте (жінок ваших) обливати жертовник Господень сльозами з голосїннєм і риданнєм, так що він уже й не дивиться на приноси й не приймає вмоляючої жертви з рук ваших.

14 Ви знов спитаєте: через що? Через те, що Господь був сьвідком між тобою й жоною молодощів твоїх, що ти її зрадив, – вона ж подруга твоя й законом із тобою звязана, як жона твоя.

15 Та чи ж не вчинив сього один такий, що визначався духом? – Що ж сей один учинив? Він бажав потомства від Бога. Оце ж бережіть духа вашого, й нїхто не ламай віри жінцї молодощів своїх.

16 (Ви тим оправдуєтесь:) говорить Господь Бог Ізраїля: Як зненавидиш її, розведися; нї, – кривда покриє такого, як одежа, говорить Господь сил. Тим же то бережіте серце ваше, й не ламайте віри.

17 Прогнївили ви Господа речами вашими, та й ще питаєте: Чим гнївимо ми його? Ось тим, що мовляєте: Хто чинить зло, той угоден Господеві, й до таких він ласкавий; або: Де ж той Бог, що право судить?

Малахiї 3

1 Ось, я посилаю ангела мого, а він приготовить дорогу передо мною, й негайно за сим прийде в храм свій, що його шукаєте, – Ангел завіту, що його бажаєте; ось, він ійде, говорить Господь Саваот.

2 Хто ж видержить день приходу його, й хто встоїть, як він явиться? Він бо – огонь розтоплюючий і як те зіллє очищуюче;

3 І засяде він до перетоплювання срібла й очистить синів Левіїних і переплавить їх, як золото й срібло, щоб приносили жертву Господеві в праведностї.

4 Тодї люба буде Господеві жертва Юдина й Ерусалимова, як у давні давна й в давні роки.

5 Прийду до вас, щоб судити суд, й буду скорим сьвідком проти чарівників, перелюбників і тих, що божаться льживо, що вдержують плату поденного робітника, притїсняють удовиць і сиріт та відпихають од себе приходня й не бояться мене, говорить Господь Саваот.

6 Я бо – Господь, я все той самий; через те ви, сини Яковові, й не вигублені.

7 З часу отцїв ваших відступили ви від заповідей моїх та й не певните їх. Вернїтесь же до мене, так і я вернусь до вас, говорить Господь сил небесних. Ви спитаєте: Як нам вертатись?

8 Хиба ж годиться людинї обкрадати Бога? Ви ж мене обкрадаєте. Спитаєте: В чім же ми тебе обкрадаємо? Десятинами й первоплодами.

9 Тяжко ви прокляті, за те, що ви – ввесь люд – мене обкрадаєте.

10 Принесїте всї десятини в кокомори в сьвятинї щоб у мойму дому було що їсти, та хоч тим витребуйте мене, говорить Господь сил небесних: чи тодї не повідчиняю я вам отвори небесні й не пошлю вам благословеннє над міру?

11 Задля вас я відверну всяку прожер, щоб не пустошила в вас плоду земного, та й виноградина в вас на полї не буде без плоду, говорить Господь Саваот.

12 І щасливими славити муть вас усї народи, будете бо бажаною землею, говорить Господь сил небесних.

13 Зневажливі передо мною слова ваші, говорить Господь. Скажете: Що ж ми говоримо проти тебе?

14 А ось, ви мовляєте: Шкода служити Богу, та й що нам за пожиток із того, що ми перестерігали постанови його та ходили сумнї перед лицем Господа сил?

15 А нинї ми гордих славимо щасливими: красше врядились беззаконники, та й хоч спокушують Бога, а жиють без ушкоди.

16 Та богобоязні ось як говорять один одному: Вважає Господь і чує все, та й перед лицем його списується памяткова книга про тих, що бояться Господа й почитають імя його.

17 Вони будуть моїми, говорить Господь сил небесних, будуть моєю питоменностю того дня, що наведу, й буду любити їх, як милує чоловік сина свого, що йго слухає.

18 І знов тодї побачите ріжницю між праведником і безбожником, між тим, хто служить Богу, а тим хто йому не служить.

Малахiї 4

1 Ось бо, настане день, палаючий, як піч; тодї всї горді й безбожні будуть, неначе солома, й спалить їх той день, що настане, так що не зоставить із них нї кореня нї галузя.

2 А про вас, що боїтесь іменї мого, зійде сонце справедливостї і оздоровленнє в проміннї його, й вийдете, підскакуючи, мов випасені телята;

3 І топтати мете безбожних, вони бо будуть порохом під ногами в вас того дня, що я наведу, говорить Господь Саваот.

4 Держіте ж у памятї закон слуги мого Мойсея, що я завітував йому на Горебі, заповідї й права про всього Ізраї, щя.

5 Ось, я пошлю до вас пророка Ілию перед настаннєм дня Господнього, дня великого й страшного.

6 І поприхиляє він серця отцїв до дїтей, і серця дїтей до отцїв їх, щоб я, прийшовши, не покарав землю прокляттєм.

Вiд Матвiя 1

1 Книга родоводу Ісуса Христа, сина Давидового, сина Авраамового.

2 Авраам породив Ісаака; а Ісаак породив Якова; а Яков породив Юду та братів його;

3 а Юда породив Фареса та Зару від Тамари; а Фарес породив Єсрома; а Єсром породив Арама;

4 а Арам породив Аминадава; а Аминадав породив Насона; а Насон породив Салмона;

5 а Салмон породив Вооза від Рахави; а Вооз породив Овида від Рути; а Овид породив Єссея;

6 а Єссей породив Давида царя; а Давид цар породив Соломона від Урієвої;

7 а Соломон породив Ровоама; а Ровоам породив Авію; а Авія породив Асу;

8 а Аса породив Йосафата; а Йосафат породив Йорама; а Йорам породив Озію;

9 а Озія породив Йоатама; а Йоатам породив Ахаза; а Ахаз породив Єзекію;

10 а Єзекія породив Манассію; а Манассія породив Амона; а Амон породив Йосію;

11 а Йосія породив Єхонїю та братів його, під час переселення у Вавилон;

12 а після того, як переселено їх у Вавилон, Єхонїя породив Салатиїла, а Салатиїл породив Зоровавеля;

13 а Зоровавель породив Авіюда; а Авіюд породив Єліякима; а Єліяким породив Азора;

14 а Азор породив Садока; а Садок породив Ахима; а Ахим породив Єліюда;

15 а Єліюд породив Єліазара; а Єліазар породив Маттана; а Маттан породив Якова;

16 а Яков породив Йосифа, чоловіка Мариїного, що від неї родивсь Ісус, на прізвище Христос.

17 То всїх родів од Авраама до Давида чотирнайцять родів; а від Давида до переселення у Вавилон чотирнайцять родів; і від переселення у Вавилон до Христа чотирнайцять родів.

18 Різд во ж Ісуса Христа стало ся так. Скоро Його матїр Марию заручено Йосифові, перш нїж вони зійшли ся, постережено, що вона мала в утробі від сьвятого Духа.

19 Йосиф же, чоловік її, будучи праведний, і не хотячи ославити її, хотїв був потай відпустити її.

20 Та як він про се думав, аж ось явивсь йому вві снї ангел Господень, глаголючи: Йосифе, сину Давидів, не бій ся взяти до себе Марию, жінку твою; бо що в нїй зачалось, те від сьвятого Духа.

21 І вродить вона сина, і даси йому імя Ісус; бо він спасе людей своїх од гріхів їх.

22 Усе ж се стало ся, щоб справдилось, що промовив Господь через пророка, глаголючи:

23 Ось дїва мати ме в утробі, і вродить сина, і дадуть йому імя Емануіл, що перекладом є: З нами Бог.

24 Прокинувшись тодї Йосиф од сна, зробив так, як ангел Господень повелїв йому, й узяв до себе жінку свою;

25 і не знав її, аж поки вона вродила сина свого перворідня, і дав йому імя Ісус.

Вiд Матвiя 2

1 Як же народивсь Ісус у Витлеємі Юдейському за царя Ірода, прийшли мудрцї зі сходу в Єрусалим,

2 говорячи: Де нарождений цар Жидівський? бачили бо ми зорю його на сходї, й прийшли поклонитись йому.

3 Почувши ж цар Ірод, стрівожив ся, і ввесь Єрусалим із ним.

4 І, зібравши всїх архиєреїв і письменників людських, допитував ся в них, де Христу родити ся.

5 Вони ж казали йому: В Витлеємі Юдейському, бо ось як написано в пророка:

6 І ти, Витлеєме, земле Юдина, нїчим не гірша єси між князями Юдиними; бо з тебе прийде гетьман, що старшинувати ме над народом моїм Ізраїлем.

7 Закликавши тодї Ірод тайкома мудрцїв, пильно в них випитував, якого часу показалась зоря.

8 І послав їх у Витлеєм, і каже: Йдїть та розпитайтесь пильно про те хлопятко; а як знайдете, принесїть менї звістку, щоб і менї пійти поклонитись йому.

9 Вони ж, вислухавши царя, вийшли; коли се зоря, що бачили на сходї, йде поперед них, поки прийшла та й стала зверху, де було хлопятко.

10 Побачивши ж вони зорю, зрадїли вельми великою радостю.

11 І, ввійшовши в господу, знайшли хлопятко з Мариєю, матїрю його, й, припавши, поклонились йому; й, відкривши скарби свої, піднесли йому дари: золото, ладан і миро.

12 І, бувши остережені вві снї, не вертатись до Ірода, вернулись в свою землю иншим шляхом.

13 Як же вони вийшли, ось ангел Господень являєть ся Йосифові вві снї, глаголючи: Встань, візьми хлопятко й матїр його, та втїкай в Єгипет, і перебудь там, поки сповіщу тебе; бо Ірод шукати ме хлопятка, щоб убити його.

14 Він же, вставши, взяв хлопятко й матїр його в ночі, та й пійшов у Єгипет.

15 І пробував там аж до смерти Іродової, щоб справдилось, що сказав Господь через пророка, глаголючи: Із Єгипту покликав я сина мого.

16 Бачивши тодї Ірод, що мудрцї насьміялись із него, розлютував ся вельми, та й послав повбивати всїх дїтей у Витлеємі й у всїх границях його, од двох років і меньше, по тому часу, що про него він пильно довідував ся в мудрцїв.

17 Тодї справдилось, що промовив Єремія пророк, глаголючи:

18 Чути в Рамі голосїннє і плач і тяжке наріканнє: Рахиля плаче по дїтях своїх, і не дає розважати себе, бо їх нема вже.

19 Як же вмер Ірод, ось являєть ся ангел Господень уві снї Йосифу в Єгиптї,

20 глаголючи: Устань, та візьми хлопятко й матїр його, та йди в землю Ізраїлеву: бо ті померли, що шукали душі хлопятка.

21 І встав він, і взяв хлопятко й матїр його, та й пійшов у землю Ізраїлеву.

22 Та, почувши, що Архелай царює в Юдеї замість батька свого Ірода, побоявсь ійти туди; а, бувши остережений уві снї, звернув у сторони Галилейські:

23 і, прийшовши, жив у городї, що його звали Назарет, щоб справдилось сказане в пророків: Що звати меть ся Назореєм.

Вiд Матвiя 3

1 Того часу прийшов Йоан Хреститель, проповідуючи в пустинї Юдейській,

2 і глаголючи: Покайтесь: наближилось бо царство небесне.

3 Се ж бо той, про кого казав пророк Ісаїя, глаголючи: Голос покликуючого в пустинї: Приготовте дорогу Господню, правими робіть стежки Його.

4 Сам же Йоан мав одежу свою з верблюжого волосу, й шкуряний пояс на поясницї своїй; а їдою його була сарана та дикий мед.

5 Тодї виходили до него Єрусалим, і вся Юдея, і вся околиця Йорданська,

6 і хрестились в Йорданї від него, сповідаючи гріхи свої.

7 Та, бачивши він, що багато Фарисеїв і Садукеїв приходило до хрещення його, сказав до них: Кодло гадюче, хто остеріг вас, щоб утїкали від настигаючого гнїва?

8 Принесїть же овощ достойний покаяння;

9 і не думайте казати в серцї своєму: В нас батько Авраам; бо я вам кажу, що Бог зможе з сього каміння підняти дїтей Авраамові.

10 Вже ж і сокира коло кореня дерева лежить; тим кожне дерево, що не дає доброго овощу, зрубують, та й кидають ув огонь.

11 Я оце хрещу вас водою на покаяннє; а Той, що йде за мною, потужнїщий від мене; недостоєн я Йому й обувя носити: Він вас хрестити ме Духом сьвятим та огнем.

12 У руцї в Него лопата, й перечистить Він тік свій, і збере пшеницю свою в клуню, а полову спалить огнем невгасимим.

13 Приходить тодї Ісус із Галилеї на Йордан до Йоана, охреститись від него.

14 Та Йоан не допускав Його, говорячи: Менї самому треба в Тебе хреститись, а Ти прийшов до мене?

15 Відказуючи йому Ісус, рече до него: Допусти тепер, бо так годить ся нам чинити всяку правду. Тодї допустив Його.

16 І охрестившись Ісус, вийшов зараз із води; й ось відчинилось Йому небо, і побачив він Духа Божого, що спустивсь як голуб, і злинув на Него.

17 І ось голос із неба, глаголючи: Се мій Син любий, що я вподобав Його.

Вiд Матвiя 4

1 Тодї повів Ісуса дух у пустиню на спокусу дияволську.

2 І постив він сорок днїв і сорок ночей, потім забажав їсти.

3 І прийшовши спокусник до Него, каже: Коли ти Син Божий, звели сим камінням зробитись хлїбом.

4 Він же, озвавшись, сказав: Писано: Не самим хлїбом жити ме чоловік, а кожним словом, що виходить із уст Божих.

5 Тодї диявол бере Його в сьвятий город, і ставить Його на церковнім крилї,

6 і каже до Него: Коли ти Син Божий, кинь ся вниз, писано бо: Що накаже про Тебе ангелам своїм, і на руках понесуть Тебе, щоб не вдаривсь часом об камїнь ногою Твоєю.

7 Рече йому Ісус: Писано знов: Не спокушуй Господа Бога твого.

8 Знов бере Його диявол на гору височенну, й показує Йому всї царства на сьвітї й славу їх;

9 і каже до Него: Оце все дам тобі, коли, припавши, поклониш ся менї.

10 Рече тодї йому Ісус: Геть від мене, сатано! писано бо: Господу Богу твоєму кланяти меш ся, і Йому одному служити меш.

11 Зоставив тодї Його диявол, і ось ангели приступили й служили Йому.

12 Як же почув Ісус, що Йоана видано, то перейшов у Галилею;

13 і, покинувши Назарет, пійшов і пробував у Капернаумі, що при морю, у гряницях Завулона та Нефталима:

14 щоб справдилось слово Ісаїї пророка, глаголючого:

15 Земля Завулон і земля Нефталим, на морському шляху, за Йорданом, Галилея поганська;

16 люде сидячі в темряві побачили сьвітло велике, й тим, що сидять у країнї й тїнї смертній, засяло сьвітло.

17 З того часу почав Ісус проповідувати й глаголати: Покайтесь, наближилось бо царство небесне.

18 І, йдучи Ісус попри море Галилейське, побачив двох братів, Симона, званого Петром, та Андрея, брата його, що закидали невід у море; були бо рибалки.

19 І промовив до них: Ідїть за мною, то зроблю вас ловцями людськими.

20 Вони ж зараз, покинувши неводи свої, пійшли слїдом за Ним.

21 І, йдучи звідтіля, побачив инших двох братів, Якова Зеведеєвого та Йоана, брата його, у човнї з Зеведеєм, батьком їх, як налагоджували неводи свої; і покликав їх.

22 Вони ж зараз, покинувши човен і батька свого, пійшли слїдом за Ним.

23 І ходив Ісус по всїй Галилеї, навчаючи по школах їх, і проповідуючи євангелию царства, та сцїляючи всякий недуг і всякі болестї поміж людьми.

24 І розійшлась чутка про Него по всїй Сирщинї; й приводжено до Него всїх недужнїх, що болїли всякими болещами та муками, й біснуватих, і місячників, і розслаблених; і сцїляв їх.

25 І йшло за Ним пребагато народу з Галилеї, й з Десятиграду, й з Єрусалиму, й з Юдеї, й зза Йордану.

Вiд Матвiя 5

1 Побачивши ж народ, зійшов на гору, і, як сїв, приступили до Него ученики Його;

2 і відкрив Він уста свої, і навчав їх, глаголючи:

3 Блаженні вбогі духом, бо їх царство небесне.

4 Блаженні сумні, бо такі втї– шять ся.

5 Блаженні тихі, бо такі осягнуть землю.

6 Блаженні голодні й жадні правди, бо такі наситять ся.

7 Блаженні милостиві, бо такі будуть помилувані.

8 Блаженні чисті серцем, бо такі побачять Бога.

9 Блаженні миротворцї, бо такі синами Божими звати муть ся.

10 Блаженні, кого гонять за правду, бо їх царство небесне.

11 Блаженні ви, коли вас безчестити муть, та гонити муть, та казати муть на вас усяке лихе слово не по правдї, ради мене.

12 Радуйтесь і веселїтесь: бо велика нагорода ваша на небі; так бо гонили й пророків, що бували перше вас.

13 Ви сіль землї; коли ж сіль звітріє, то чим солити? Нї-на-що не годить ся тодї вона, тільки щоб викинути геть і щоб топтали її люде.

14 Ви сьвітло сьвіту. Не може город сховати ся, стоячи на горі;

15 і, засьвітивши сьвічку, не ставлять під посудину, а на сьвічнику; то й сьвітить вона всїм, хто в хатї,

16 так нехай сяє сьвітло ваше перед людьми, щоб вони бачили ваші добрі дїла, й прославляли Отця вашого, що на небі.

17 Не думайте, що я прийшов знївечити закон або пророків; не прийшов я знївечити, а сповнити.

18 Істино бо глаголю вам: Доки перейде небо й земля, одна йота, або одна титла не перейде з закону, аж поки все станеть ся.

19 Тим, хто поламле одну найменшу з сих заповідей і навчить так людей, той звати меть ся найменшим у царстві небесному; а хто сповнить і навчить, той звати меть ся великим у царстві небесному.

20 Глаголю бо вам: Що коли ваша правда не переважить письменників та Фарисеїв, то не ввійдете в царство небесне.

21 Чували ви, що сказано старосьвіцьким: Не вбий, а хто вбє, на того буде суд.

22 Я ж вам глаголю: Хто сердить ся на брата свого без причини, на того буде суд; а хто скаже на брата свого: Рака, на того буде громадський суд; хто ж скаже: дурню, на того буде огонь пекольний.

23 Тим, коли принесеш дар свій до жертівнї, й згадаєш там, що твій брат має що проти тебе;

24 зостав свій дар перед жертівнею, і йди геть, помирись перш із братом твоїм, а тодї прийди й подай дар твій.

25 Мирись із твоїм противником хутко, доки ти ще в дорЖ нзї з ним, щоб не віддав тебе противник суддї, а суддя не віддав тебе осавулї (слузї), і не вкинуто тебе в темницю.

26 Істино глаголю тобі: Не вийдеш звідтіля, доки не віддаси й останнього шеляга.

27 Чували ви, що сказано старосьвіцьким: Не чини перелюбу.

28 Я ж вам глаголю: Хто спогляне на жінку жадібним оком, той уже вчинив перелюб із нею в серцї своїм.

29 Коли ж око твоє праве блазнить тебе, вирви його, й кинь од себе; бо більша користь тобі, щоб один із членів твоїх згинув, а не все тїло вкинуто в пекло.

30 І коли права рука твоя блазнить тебе, відотни її, й кинь од себе; більша бо користь тобі, щоб один із членів твоїх згинув, а не все тїло твоє вкинуто в пекло.

31 Сказано ж: Що хто розводить ся з жінкою своєю, нехай дасть їй розвідний лист.

32 Я ж вам глаголю: Що хто розведеть ся з жінкою своєю, хиба що за перелюб, доводить її до перелюбу; й хто оженить ся з розвідкою, чинить перелюб.

33 Знов чували, що сказано старосьвіцьким: Не кленись криво, а сповняй перед Господом обітницї твої.

34 Я ж вам глаголю: Не клянїть ся зовсїм: нї небом, бо воно престол Божий;

35 нї землею, бо вона підніжок ніг Його; нї Єрусалимом, бо се город великого царя;

36 нї головою твоєю не клянись, бо не зможеш зробити нї одного волоса білим або чорним.

37 Слово ж ваше нехай буде: так, так; нї, нї; бо що більш над се, те від лихого.

38 Чували ви, що сказано: Око за око, й зуб за зуб.

39 Я ж вам глаголю: Не противтесь лихому, а хто вдарить тебе у праву щоку твою, повернись до него й другою.

40 І хто схоче судитись із тобою і зняти з тебе свиту, віддай йому й жупанок.

41 І хто силувати ме тебе йти милю, йди з ним дві.

42 Дай, хто в тебе просить, і хто хоче в тебе позичити, не одвертайсь од него.

43 Чували ви, що сказано: Люби ближнього твого, й ненавидь ворога твого.

44 Я ж вам глаголю: Любіть ворогів ваших, благословляйте, хто клене вас, робіть добро, хто ненавидить вас, і молїть ся за тих, що обижають вас і гонять вас;

45 щоб вам бути синами Отця вашого, що на небі; Він бо велить сонцю своєму сходити над лихими й над добрими, й посилає дощ на праведних і неправедних.

46 Бо коли ви любите тих, що люблять вас, то за що вам нагорода? хиба й митники не те саме роблять?

47 І коли витаєте тільки братів ваших, то що надто робите? хиба й митники не так роблять?

48 Оце ж бувайте звершені, як Отець ваш, що на небі, звершений.

Вiд Матвiя 6

1 Остерегайтесь подавати милостиню вашу перед людьми, щоб вони вас бачили; а то не мати мете нїякої нагороди від Отця вашого, що на небі.

2 Тим, коли подаєш милостиню, то не труби в трубу перед собою, як роблять лицеміри по школах та по улицях, щоб здобути слави в людей. Істино глаголю вам: Мають вони нагороду собі.

3 Ти ж, як подаєш милостиню, то нехай лїва рука твоя не знає, що робить права:

4 щоб твоя милостиня була потайна; а Отець твій, що бачить потайне, віддасть тобі прилюдно.

5 І коли молиш ся, не будь таким, як лицеміри; бо вони люблять молитись, стоячи в школах та по росхідних улицях, щоб їх бачили люде. Істино глаголю вам: Мають вони нагороду собі.

6 Ти ж, коли молиш ся, увійди в хатину твою та, зачинивши двері, помолись Отцю твоєму потай; а Отець твій, що бачить потайне, віддасть тобі прилюдно.

7 Як же молитесь, то не говоріть багато, як погане: бо вони думають, що за довгі молитви будуть вислухані.

8 Не приподоблюйте ся ж до них; бо Отець ваш знає, чого вам треба, перш нїж просите в Него.

9 Тим же то молїться ось як: Отче наш, що на небі! Нехай святить ся імя твоє.

10 Нехай прийде царство твоє. Нехай буде воля твоя, як на небі, так і на землї.

11 Хлїб наш щоденний дай нам сьогоднї.

12 І прости нам довги наші, як і ми прощаємо довжникам нашим.

13 І не введи нас у спокусу, а ізбави нас од лукавого. Бо твоє єсть царство й сила, й слава по віки. Амінь.

14 Бо коли прощати мете людям провини їх, то й Отець ваш небесний прощати ме вам.

15 Як же не прощати мете людям провин їх, то й Отець ваш небесний не прощати буде провин ваших.

16 Коли ж постите, нехай не буде в вас, як у лицемірів, сумного виду: зміняють бо лиця свої, щоб здаватись людям постниками. Істинно глаголю вам: Що мають вони нагороду собі.

17 Ти ж, коли постиш, намасти голову твою, і вмий лице твоє;

18 щоб не здавав ся людям постником, а Отцеві твоєму, що потай; а Отець твій, що бачить потайне, віддасть тобі прилюдно.

19 Не збирайте собі скарбів на землї, де міль і ржа їсть, і де злодїї підкопують ся і крадуть.

20 Збирайте ж собі скарби на небі, де нї міль, нї ржа не їсть, і де злодїї не підкопують ся й не крадуть.

21 Бо де скарб ваш, там буде й серце ваше.

22 Сьвітло тїлу око; тим, коли око в тебе ясне, то й все тїло твоє буде сьвітле.

23 Коли ж у тебе око лихе, то й все тїло твоє буде темне. Тим, коли сьвітло, що в тобі, буде темрява, то яка велика се темрява!

24 Нїхто не може служити двом панам, бо, або одного ненавидїти ме, а другого любити ме; або до одного прихилить ся, а другим гордувати ме. Не можете Богу служити й мамонї.

25 Тим глаголю вам: Не журіть ся життєм вашим, що вам їсти або пити; анї тїлом вашим, чим зодягти ся. Чи душа ж не більше їжі, а тїло одежі?

26 Спогляньте на птаство небесне, що не сїють і не жнуть, анї збирають у клуню; от же Отець ваш небесний годує їх. А ви хиба не луччі від них?

27 Хто з вас, журячись, може прибавити собі зросту хоч на один локіть?

28 І одежею чого вам журитись? Придивіть ся до польових лилїй, як вони ростуть; не працюють, нї прядуть;

29 глаголю ж вам: Що й Соломон у всїй славі своїй не одягавсь так, як одна з них.

30 Коли ж Бог так з'одягає польове зіллє, що сьогоднї воно є, а завтра вкинуть його в піч, то чи не більше ж з'одягати ме вас, маловірні?

31 Тим же то не журіть ся, кажучи: Що їсти мем? або: Що пити мем? або: Чим зодягнемось?

32 Про все таке побивають ся погане; бо Отець ваш небесний знає, що вам усього того треба.

33 А шукайте перш царства Божого та правди Його; се ж усе додасть ся вам.

34 Оце ж не журіть ся про завтра; бо завтра журити меть ся само про своє. Доволї в кожного дня лиха свого.

Вiд Матвiя 7

1 Не судїть, щоб вас не судженПр.

2 Бо яким судом судите, вас судити муть; і якою мірою міряєте, вам одміряєть ся.

3 Чого ж дивиш ся на порошину в оцї брата твого, у своєму ж оцї полїна не чуєш?

4 Або, як скажеш ти братові твоєму: Дай я вийму порошину тобі з ока, а он у тебе самого полїно в оцї?

5 Лицеміре, перш вийми в себе самого з ока ломаку; тодї добре бачити меш, як вийняти братові твоєму з ока порошину.

6 Не давайте сьвятого собакам, і не кидайте ваших перел перед свинями, щоб не потоптали їх ногами своїми й, обернувшись, не порвали вас.

7 Просїть, то й дасть ся вам; шукайте, то й знайдете; стукайте, то й відчинить ся вам:

8 кожен бо, хто просить, одержує; і хто шукає, знаходить; і хто стукає, тому відчиняють.

9 Або, чи є між вами така людина, що в неї син попросить хлїба, а вона подала б йому каменя?

10 або коли попросить риби, а вона подала б йому гадюку?

11 Коли ж ви, бувши лихими, умієте давати добрі дари дїтям вашим, то чи не більше ж давати ме все добре Отець ваш, що на небі, тим, хто просить у Него?

12 Оце ж, усе, що бажаєте, щоб робили вам люде, так і ви робіть їм; се бо єсть закон і пророки.

13 Увіходьте вузкими дверима, бо широкі ті двері й розлога та дорога, що веде до погибелї, й багацько таких, що ними входять:

14 вузкі бо ті двері, й тїсна та дорога, що веде до життя, і мало таких, що їх знаходять.

15 Остерегайтесь лжепророків, що приходять до вас ув одежі овечій, а в серединї вони вовки хижі.

16 Познаєте їх по овощам їх. Чи збирають виноград із тернини, або фиґи з бодяків?

17 Так усяке добре дерево родить овощ добрий, а пусте дерево родить овощ лихий.

18 Не може добре дерево родити лихого овощу, анї пусте дерево родити овощу доброго.

19 Усяке дерево, що не родить доброго овощу, рубають і кидають ув огонь.

20 Оце ж по овощам їх познаєте їх.

21 Не кожен, хто говорить до мене: Господи, Господи! увійде в царство небесне, а той, хто чинить волю Отця мого, що на небі.

22 Многі казати муть до мене того дня: Господи, Господи, чи не в твоє ж імя ми пророкували? й не твоїм імям біси виганяли? й не твоїм імям великі чудеса робили?

23 І промовлю тодї до них: Нїколи я вас не знав; ійдїть од мене, ви, що чините беззаконнє.

24 Оттим же, всякий, хто слухає сї слова мої й чинить їх, того уподоблю я чоловікові мудрому, що збудував свій будинок на каменї;

25 і полили дощі, й надійшла повідь і забуяли вітри, й наперли на той будинок; та й не впав він; бо основано його на каменї.

26 А всякий, хто слухає сї слова мої, та й не чинить їх, уподобить ся чоловікові необачному, що збудував свій будинок на піску;

27 і полили дощі, й надійшла повідь, і забуяли вітри, й наперли на той будинок; і впав він, і велика була руїна його.

28 І сталось, як скінчив Ісус оцї слова, дивувавсь народ наукою Його:

29 бо Він їх навчав, яко маючий власть, а не як письменники.

Вiд Матвiя 8

1 Як же зійшов з гори, багато народу йшло слїдом за Ним.

2 Коли се приступив прокажений і вклонивсь Йому, кажучи: Господи, коли хочеш, то зможеш очистити мене,

3 І простяг Ісус руку, й приторкнувсь до него, й рече: Хочу, очистись. І зараз очистилась проказа його.

4 І рече до него Ісус: Гледи ж, не кажи нїкому, а йди та покажись священикові, й принеси дар, який повелїв Мойсей на сьвідкуваннє їм.

5 А як увійшов Ісус у Капернаум, приступив до Него сотник, благаючи Його,

6 й говорячи: Господи, слуга мій лежить дома розслаблений, і тяжко мучить ся.

7 І рече до него Ісус: Я пійду та сцїлю його.

8 Озвав ся же сотник і сказав: Господи, не заслужив я того, щоб Ти ввійшов під мою стелю; а промов одно слово, то й одужає слуга мій.

9 Бо сам я чоловік під властю, і маю воїни під собою; і скажу сьому: Йди, то й іде; а другому: Прийди, то й прийде, а слузї моєму: Роби те, то й робить.

10 Почувши се Ісус, дивував ся, і рече до тих, що йшли слїдом за Ним: Істино кажу вам: Навіть в Ізраїлї не знайшов я такої віри.

11 І кажу вам: Що многі прийдуть од сходу й заходу, та й сядуть з Авраамом, з Ісааком і з Яковом у царстві небесному,

12 а сини царства будуть повикидані у темряву надвірню: там буде плач і скриготаннє зубів.

13 І рече Ісус до сотника: Йди, і, як вірував єси, станеть ся тобі. І одужав слуга його тієї самої години.

14 І прийшов Ісус до Петрової господи, та й побачив, що теща його лежить у пропасницї.

15 І приторкнувсь до руки її, й покинула пропасниця її; й вставши вона, послуговала їм.

16 Як же настав вечір, приведено до Него багато біснуватих; і повиганяв Він біси словом, і сцїлив усїх недужих;

17 щоб справдиЁтлось, що сказав Ісаїя пророк, глаголючи: Узяв Він на себе недуги наші, й понїс болещі наші.

18 Як же побачив Ісус великий натовп кругом себе, то звелїв плисти на той бік.

19 І приступивши один письменник, каже до Него: Учителю, пійду слїдом за Тобою, куди б Ти нї пійшов.

20 Ісус же рече до него: Лисицї мають нори, й птаство небесне гнїзда; Синові ж чоловічому нїде й голови прихилити.

21 Другий же ученик Його каже до Него: Господи, дозволь менї перш пійти поховати батька мого.

22 Ісус ж рече до него: Йди слїдом за мною; нехай мертві ховають мерцї свої.

23 І, як увійшов у човен, поввіходили слїдом за Ним ученики Його.

24 Аж ось схопилась велика хуртовина на морі, така що филя заливала човна; Він же спав.

25 І, приступивши ученики Його, розбудили Його, кажучи: Господи, спаси нас: погибаємо.

26 І рече до них: Чого ви злякались, маловірні? Тодї встав, і погрозив вітрам та морю; і настала велика тиша.

27 Люде ж дивувались, говорячи: Хто се такий, що й вітри й море слухають Його!

28 І як переплив на той бік у Гергесинську землю, зустріло Його два біснуватих, що вийшли з гробів, вельми злющі, так що нїхто не важив ся ходити дорогою тією.

29 І ось, закричали, говорячи: Що нам і Тобі, Ісусе, Сину Божий? чи на те прийшов єси сюди, щоб нас заздалегідь мучити?

30 Оддалеки ж од них пас ся великий гурт свиней.

31 А біси благали Його, кажучи: Коли нас виженеш, то дозволь нам увійти в гурт свинячий.

32 І рече до них: Ійдїть. І, вийшовши вони, увійшли в стадо свиняче: коли таЁе увесь гурт свинячий кинувсь із кручі в море, та й потонув у водї.

33 А пастухи повтїкали й, прибігши в город, росказали про все й про біснуватих.

34 І ось увесь город вийшов назустріч Ісусові, а, побачивши Його, благали, щоб вийшов геть із границь їх.