Текст книги "Біблія /Библия"

Автор книги: Іван Нечуй-Левицький

Соавторы: Пантелеймон Кулиш,Иван Пулюй
сообщить о нарушении

Текущая страница: 89 (всего у книги 117 страниц)

4 Стане він кріпко й пасти ме в силї Господнїй, в величностї імені Господа, Бога свого, й будуть вони жити безпеч, бо великим буде він аж до окраїн землї.

5 І буде він нам супокоєм. Як же Ассур в нашу землю увійде й вломиться в наші доми, то ми проти його поставимо, хоч би аж сїм пастирів та вісїм князїв.

6 І будуть вони пасти землю Ассурську мечем й землю Нимродову в самих її воротях, і визволить він нас од Ассура, як сей прийде до нас у землю й вломиться в гряницї наші.

7 І буде тодї останок із Якова посеред многих народів росою од Господа й дощем на траву, та й не буде спускатись на чоловіка, не буде покладати надїю на синів Адамових.

8 І буде Яковів останок між многими людами, нїби той лев між зьвірями лїсними, нїби левчук між отарою, що, як настигне, то й тратує й роздирає, так що нїхто врятувати незгіден.

9 Підійметься рука твоя над ворогами твоїми, й усї супротивники твої повигибають.

10 І буде того часу, говорить Господь, що вигублю з проміж тебе боєві конї, й колесницї твої в нїщо пообертаю;

11 Порозвалюю міста твої й порозбурюю твердинї твої;

12 Чари з рук твоїх вирву, й вже не буде в тебе тих, що з хмар ворожать;

13 Ідоли твої й боввани твої вигублю з посеред тебе, й не будеш уже припадати перед виробами рук твоїх;

14 Викореню з посеред тебе сьвяті гаї твої й побурю міста твої.

15 І в гнїві та в досадї помщуся над народами непокірливими.

Михей 6

1 Слухайте, що говорить Господь: Встань, судися перед горами, та й узгірря нехай твій голос почують!

2 Слухайте, гори, суду Господнього, і ви, кріпкі підвалини землї, бо Господь має судову розправу з народом своїм; з Ізраїлем він правується.

3 О, мій ти народе! що тобі заподїяв, і чим догорив я тобі? відповідай менї.

4 Я вивів тебе з землї Египецької, викупив тебе з дому неволї та й послав поперед тебе Мойсея, Аарона й Мирияму.

5 Народе мій! спогадай, що задумував царь Моабійській Балак проти тебе, та й що йому Білеам Беоренко відказав, та що дїялося від Ситтиму до Галгалу, щоб ти спізнав праведні дїла Господнї.

6 З чим би стати менї перед Господом, як поклонюся Богу небесному? Чи стати менї перед ним із усепаленнями, з назимками-однолїтками?

7 Та хиба ж мож угодити Господеві хоч би тисячами баранів, або незсякаючими потоками олїї? Чи ж дам йому в жертву перворідня мого за проступки мої, – плід утроби моєї за гріх душі моєї?

8 Я скажу тобі, чоловіче, що є добре, та й чого Господь вимагає від тебе: дїлай справедливо, люби вчинки милосердні, й ходи в покорі перед Богом твоїм.

9 Господень голос кличе до громади в містї, але тільки мудрість боїться імені твого; слухайте бича й того, хто його посилає.

10 Чи й тепер іще нема в дому неодного безбожника наживи безбожної та меншої міри, менї ненависної?

11 Спитай себе: чи можу я бути чистим із невірною вагою, з невірним у саквах ваговим каміннєм?

12 Позаяк багачі його сповненї несправедливостю, а осадники його неправду говорять, і язик їх зрадливий в устах у них,

13 То й я покараю тебе невилїчимо за гріхи твої.

14 Будеш їсти, та не заситишся; пустка буде посеред тебе; будеш ховати, та не заховаєш, а що приховаєш, те віддам мечеві.

15 Будеш сїяти, жати ж не будеш посїву; будеш видавлювати оливини, та оливою не будеш маститись; видавиш сок гроновий, та пити не будеш.

16 Вдомарились у вас Амрієві обичаї й усї поступки Ахавового дому та й живете їх робом; то ж і я подам тебе на спустошеннє й осадників твоїх, – на посьміх та й нести мете наругу народу мого.

Михей 7

1 Горе менї! я стою оце, неначе по жнивах, мов у виноградї по зборах: анї ягодки, щоб з'їсти, анї иншого спілого плоду, якого душа бажає.

2 Позникали з землї милосердні, нема між людьми справедливих: всї засїдають, щоб кров пролити, брат на брата сїть заставляє.

3 На лихе у всїх готові руки без угаву; князь дарів вимагає, і суддя судить за гостинцї, а вельможі виявляють без сорому ледачі забаги душі своєї і перекручують справу.

4 Лучший з них похожий на терен, а справедливий – ще гірший, нїж бодяччє в плотї. Надходить день, заповіданий віщими твоїми; й караючі навідання твої; борзо прийде на них трівога.

5 Тодї годї буде діймати віри другові, тодї не звіряйсь приятелеві, ба й перед тою, що лежить на лонї твойму, стережи двері уст твоїх.

6 Тодї бо син зневажати ме батька, дочка повстане на матїр, невістка на свекруху, – ворогами стануть чоловікові домашні його.

7 Я ж буду споглядати до Господа, буду вповати на Бога рятунку мого: Бог мій почує мене.

8 О, не тїшся моїм горем, моя ворожице! Хоч і впаду я, то знов устану; хоч попаду в темряву, то Господь мене осьвітить.

9 Мушу гнїв Господень перетерпіти, – бо я согрішив перед ним -, доки не скінчить справу мою, не довершить суду надо мною; а тодї він виведе мене на сьвітло, а я спізнаю справедливість його.

10 І побачить те ворожиця моя, й окриється стидом, за те, що договорювала менї: Де Господь, Бог твій? І надивляться очі мої, як її будуть топтати, неначе ту грязь на улицях.

11 Коли ж прийде час відбудови мурів твоїх (Ерусалиме), – в той час скінчиться призначена кара.

12 Тодї прийдуть до тебе з Ассириї і з міст Египецьких, від самого Египту аж до ріки Ефрату, від моря до моря, й від гори до гори.

13 А їх земля стане пустинею за провини осадників її, за плоди їх учинків.

14 Ой паси ж нарід твій жезлом твоїм – вівцї наслїддя твого, що в лїсї самі блукають, паси їх на Кармель-горі; так, нехай пасуться на Базанї й Галаадї, як се було в давнезні давна!

15 Як у виходї твойму з землї Египецької, явлю я йому знов предивні чудеса.

16 Побачать се невірні та й засоромляться, хоч вони такі могутні; роти собі позатулюють руками, уші в них оглухнуть.

17 Землю лизати муть, наче гадюка; наче полози, повиповзують із притулків своїх; злякаються Господа, Бога нашого, та й тебе збояться.

18 О, хто такий Бог, як ти, що гріхи прощаєш, і не памятаєш проступків останкові наслїддя твого? Нї, він не гнївається по віки, бо любить милосердуватись.

19 Так, він ізнов змилосердиться над нами, зотре беззаконність нашу. Ти вкинеш у глибінь морську гріхи наші.

20 Ти явиш вірність твою Яковові, й милосердє Аврамові, яке, заклявшись, обіцяв єси отцям нашим у днях давних.

Наум 1

1 Пророцтво про Ниневію. Книга видива Наумового, з Елкосу.

2 Бог ревнивий у помстї; Господь повен помсти й страшний в досадї: мститься Господь на ворогах своїх, і не щадить супротивників своїх.

3 Хоч і довготерпеливий Господь і великий в могутностї, та не зоставляє й без кари; в хуртовинї і в бурі прихід Господень, а хмари – се порох ізпід ніг його.

4 Погрозить морю, а воно й висохне й усї ріки посякнуть, і Базан і Кармель з Ливаном у цьвітї повянуть.

5 Перед ним тремтять гори й горби тануть, і земля хитається перед лицем його, весь круг земний і все, що живе на нїй.

6 Хто встоїть перед невдоволеннєм його? Хто здержить поломє гнїву його? Огнем розливається гнїв його; скелї розпадаються перед ним.

7 Благ Господь, – захист у смутку, та й знає тих, що надїються на його.

8 Але він потопньою водою розібє до підвалин Ниневію; і за ворогами його поженеться темрява.

9 Що ви задумали проти Господа? Він довершить пагубу, й лихо вже не повториться.

10 Хоч, мов той терен, сплетуться вони, проміж себе, та бенкетувати муть аж до пяна, – будуть вони пожерті до нащаду, як суха солома.

11 У тобі родився той, що задумав зло проти Господа, зложивши раду безбожну:

12 Та Господь так говорить: Хоч вони безпечні і їх без лїку, та вони будуть висїчені та й зникнуть; а тебе, хоч я тяжко придавив, більше не придавлю.

13 Тепер же я поторощу ярмо його, що на тобі лежить, і розірву окови твої.

14 А про тебе (Ассуре), Господь так постановив: не буде вже насїння-потомства з твоїм імям; із храму бога твого викореню ідоли й боввани, а тобі приготую в ньому гріб, бо тебе я відкину.

15 Ось, на горах бачу стопи посла з доброю вістю, що сповіщає мир: Сьвяткуй, Юдо, твої сьвята; спевняй обіти твої, бо вже не буде переходити по тобі безбожник: він вигиб до нащадку.

Наум 2

1 Ось, наступає пустошник на тебе: хорони твої замки, стережи шляху, узброюй поясницї, збірай до купи потугу.

2 Бо Господь приверне величність Яковову, як і величність Ізраїлеву; ви бо, пустошники, спустошили їх, і винограднє віттє їх вигубили.

3 Ось, щити силачів його червонїють; в кармазинї військо; колесницї огнем блищять, як ійдуть у битву, а списи лїсом филюються.

4 Улицями котяться колесницї, грімлять майданами; блищать огнем вони, миготять блискавками.

5 Погукне на свої воєводи, – вони біжать, аж спотикаються; підступають під мури міста, ось обляг готовий.

6 Ріка одчиняє собі ворота, божниця розпадається.

7 Сталось! її обнажили, займають у полонь; бранки-невольницї голубками стогнуть і бють себе в груди.

8 Ниневія, як містом осїлась, була, мов той став повноводний, а тепер вони втїкають. Ой стійте бо, стійте! та нїхто й не озирнеться.

9 О, розхапуйте срібло, розхапуйте золото! Лїку нема тут запасам усяких дорогих знарядів.

10 Зрабована, спустошена, розвалена вона, аж серце млїє, колїна трусяться; в кожного біль у поясницях, лиця у всїх потемнїли.

11 А де ж тепер леговище левів, де той простір широкий для молодих левів, де буяли лев, левиця і їх щенята, а нїхто їх не пугав?

12 Де лев, що грабив, щоб засичувати свої левенята, – душив про свої левицї, той, що повно було в берлозї в його лупу, в леговищах його здобичі повно?

13 Ось, я проти тебе, говорить Господь сил небесних, і пущу з димом вози твої боєві, і меч пожере левчуки твої, луп твій зітру з землї, й голосу послів твоїх вже не буде чути.

Наум 3

1 Горе тобі, місто, повне крові й омани й убийства! що в тобі грабежам і конця не видко!

2 Ось, у тобі чути лясканнє пуг, гуркотаннє обертаючих ся коліс, ржаннє коней, торохтїннє підскакуючого воза.

3 Летить кінниця, блискає меч, улискуються ратища; лїку нема вже побитим, і купи трупів; не видко конця трупам, все об трупи спотикається.

4 Се – за безконечне блудництво нетрібцї принадній, вправній в чаруваннї, що блудництвом своїм зводить народи, чарами своїми – племена.

5 От же я – на тебе, говорить Господь Саваот. Закину на лице тобі подоли плаття твого, й покажу народам наготу твою й царствам твій сором.

6 І закидаю тебе всякою поганню, подам тебе в погорду, поставлю на посьміх.

7 І прийде до того, що всякий, хто тебе побачить, утече від тебе, й скаже: Збурена Ниневія! Хто пожалує тебе? де найти втїшителя тобі?

8 Хиба ж ти лучша за Но-Аммон, що розложився між ріками, обведений навкруги водою, що валом йому море й море за мур служить?

9 Етіопія й Египет із безлїччю люда підпирають його, Копти та Либії помагають йому;

10 Та й він буде переселений, пійде в неволю; немовлята його лежати муть, порозбивані, на перехрестях усїх улиць; знатними його будуть дїлитись, кидаючи жереб, а всїх вельмож його закують в кайдани.

11 А так і ти впєшся (карами) й будеш шукати притулку; так і ти глядати меш сховища перед ворогом.

12 Всї замки твої похожі будуть на фиґовину з зрілими плодами; струснуть їх, і вони впадуть у рот тим, що схочуть наїстись.

13 Ось, і нарід – мов жіноцтво в тебе: отвором отворяться ворота землї твоєї ворогам твоїм, і засови твої пожере огонь. -

14 Черпай же воду на ввесь час облягу; скріплюй замки в себе; лїзь у грязиво й міси глину; будуй піч і випалюй цеглу.

15 Та там таки й пожере тебе огонь, посїче меч, й поїсть тебе, мов та гусень, хоч би намножився гусенню, нагромадив люда, як сарани.

16 Більш у тебе купцїв, нїж зір на небі, стало; та ся сарана розсїється-розлетиться хутко.

17 Князї твої, мов сарана, гетьмани – як рій мушки; як похолодне, ховаються в щілинах мурів, а зійде сонце, – вони розлетїлись, і не будеш знати, де вони гнїздились.

18 Пастирі твої поснули, царю Ассирийський, а вельможі й собі куняють; люде твої скрізь по горах розбіглись, і нїкому їх поскликати.

19 О, нема лїку на твою рану; нїхто не загоїть її. Хто про тебе перечує, заплеще в долонї; над ким бо не тяготїла лютість твоя?

Авакум 1

1 Видиво, явлене пророку Аввакумові:

2 Ой докіль, Господи, буду я взивати, а ти не почуєш, – буду голосити до тебе про нас

3 Про що даєш бачити менї кривду, й дивитись на нужду? Рабунок і насильство перед очима в мене; родиться що-раз більше ворогуваннє, підіймається незгода.

4 Ось, закон утратив силу, справедливого суду нема; безбожний перемагає праведного, а суд виходить переворотний.

5 Розгляньтесь проміж народами, придивітесь уважно (моїм дїлам), а ви зачудуєтесь; я бо ще за ваших часів учиню таке, що ви б і не повірили, як би вам хто розповідав.

6 Ось бо, я підійму Халдеїв, нарід жорстокий, та бутний, що широко по землї буяє, щоб загорнути осади, які до його нїколи не належали.

7 Страшний він і грізний, сам собі становить він право, рядить, як сам хоче.

8 В його конї бистрійші над парди, а швидкійші над вовки смерком; кінниця його розбігається на всї боки; орлом приходять-прилїтають їздецї його здалека, й кидаються на здобич.

9 Цїлою силою виступає він на влови, встромивши зір наперед себе, загортає полонян, як пісок.

10 Насьміхається він із царів, збиткується над князями; іграшка йому всякий замок: усипле вал та й звойовує його.

11 Тодї надувається ще більш дух його; він ходить-буяє; сила його – вона богом йому.

12 Та чи ж ти, Господи, не Бог мій, не Сьвятий мій з давен давнезних? Нї, ми не погибнемо! Ти, Господи, тілько задля суду напустив його. Скеле моя! ти лиш на кару призначив його.

13 Не твоїм чистим очам дивитись на лиходїйства, не тобі приглядатись угнїтанню! Чом же ти позираєш мовчки на лиходіїв, як безбожник пожерає того, що праведнїйший від його?

14 Чом же ти покидаєш людей, як рибу у морі, як ті повзючі, що в їх нема пана?

15 Ось, він витягає їх усїх вудкою, захоплює в сак, забірає в свої неводи, та й радується тим і веселиться.

16 За се він сїтї своїй жертву приносить й кадить неводу свому, бо має від них пай свій товстий й їду смаковиту.

17 Чи ж проте має він все сїть свою випорожнювати й безнастанно вигублювати народи безмилосердно?

Авакум 2

1 Став же я, неначе на вартї, і стоючи, мов би на баштї, роздумував, що скаже він менї, що відповість на мою жалобу.

2 І відказав менї Господь і промовив: Спиши видиво, а напиши його виразно на таблицї, щоб, хто буде читати, прочитав легко;

3 Видиво бо сягає в далекий, але означений час; воно говорить про те, що станеться на кінцї, й не заведе; та хоч би воно й загаялось, а ти жди, бо воно збудеться певно й не зміниться.

4 Ось, серце горде не буде мати спокою, а праведний буде вірою своєю жити.

5 Гордий чоловік похожий на вино, що граючи, не швидко втихає; він розширює серце своє, неначе те пекло, й як смерть, він усе голоден; він загортає всї народи, загарбує всякі племена.

6 Та хиба ж вони не зложать про нього приповідку, хиба ж не будуть присьпівувати на сьміх: Горе тому, хто збогачує себе не своїм; нїби воно на довго? – та хто обтяжує себе закладами!

7 Чи вони ж не встануть нагло на тебе? чи не будуть торгати тебе; чи не підіймуться проти тебе грабіжники, чи не попадеш ти на луп їм?

8 Так як ти грабив многі народи, ограблять і тебе всї остальнї народи за пролив крові людської, за розбуреннє країни, міста й усїх осадників його.

9 Горе тому, хто несправедливо добро про свій дом наживає, щоб звити гнїздо собі на висотї, й тим забезпечити себе від біди!

10 Неславу придумав ти свойму дому, вигублюючи многі народи, й накликав гріх на душу свою.

11 Каміннє з мурів взивати ме проти тебе, а сволоки деревяні будуть їм відповідати:

12 Горе тому, хто город на крові будує, і строїть замки несправедливостю.

13 Та ось що прийде від Господа Саваота: Ті люде працюють на поживу огню, племена мучаться надармо.

14 Бо земля сповниться тими, що спізнали славу Господню, як води наповнюють море.

15 Горе тобі, що подаєш ближньому твому напій з домішкою твоєї злоби, й впоюєш його, щоб бачити сором його!

16 Та самий ти заситив себе стидом замість слави; пий же й ти та покажи наготу; бо до тебе повернеться кубок у правицї Господнїй, і впаде безчесть на твою славу.

17 Кара бо за лиходїйство твоє на Ливанї здійметься проти тебе за витрату розпуджених животин, за пролив людської крові, за спустошеннє країни, міста й усїх, що в йому жили.

18 Що за вжиток із того боввана, що його різьбарь витесав, – із того виливаного ложного вчителя, хоч різьбарь, вироблюючи нїмі ідоли, покладає надїю на свій виріб?

19 Горе тому, що промовляє до дерева: вставай! а до нїмого каменя: Ну бо, прокинься! Чи він же озветься? Ось, він обложений золотом і сріблом, духа ж він не має.

20 А Господь – у храму свому сьвятому; нехай вся земля мовчить перед ним!

Авакум 3

1 Молитва пророка Аввакума, до сьпіву:

2 Господи, я почув вість од тебе й злякався. Господи! доверши твоє дїло посеред лїт (нашої недолї), посеред лїт обяви його, спогадай в гнїві про милосердє.

3 Колись прийшов був Бог від Теману, Сьвятий – від Паран-гн, ри. Покрила небеса величність його й славою сповнив він землю.

4 Сяєво її, як сонце, сьвітило; од руки його проміннє, там утаєна його сила.

5 Перед ним ійшла зараза, поза ним – палючий вітер.

6 Ступив він – земля струсилась; глянув – і затремтїли народи; розпались гори вічні, первовічні узгірря позападались; дороги його – вічні.

7 Знаю я, як посумнїли були намети Етіопські, як затремтїли шатри Мадіямські.

8 А хиба ж на ріки не запалав був гаїв твій, Господи, на ріки – досада твоя, а на море – ярость твоя, коли ти, неначе всїв був на конї твої, й на колесницї рятуючі?

9 Ти напяв лука твого, як се клятьбою обіцяв був поколїнням; ти роздїляв води землї.

10 Вгледївши тебе, затрусились гори водні; води перестали плисти, безодня застогнала голосно й неначе зняла руки свої в гору.

11 Сонце й місяць з'упинились на свойму місцї перед сяєвом лїтаючих стріл твоїх, перед сьвітлом блискаючих списів твоїх.

12 У гнїві ступав єси по землї, в досадї розтоптував народи.

13 Ти виступив на рятунок твого народу, на підмогу помазанникові твойму. Ти сокрушив голову безбожного роду; обнажив його від підошви до верху.

14 Ти пробив його ж списами голови гетьманів його, коли вони примчались бурею, щоб мене розбити, й радувались, як той, що надїється, бідолаху в тайному місцї пожерти.

15 Ти ж, мов би кіньми своїми, прочинив нам дорогу через море, через безодню вод великих.

16 Почувши-згадавши про се, затрусилось внутро в менї; на вість про се задріжали губи в мене; біль дійшов аж до костей моїх, і захиталось місце підо мною; та менї треба бути спокійним в день нужди, коли нлї,ступить на мій нарід грабіжник його.

17 Та хоч би не цьвіла фиґовина, не родив виноградник, і оливина завяла; хоч би нива не дала хлїба, не стало овець в кошарі а товару в стайнях, -

18 То я й тодї буду веселий в Господї, й радуватись буду Богом спасення мого.

19 Бо Господь Бог – моя сила, він дасть менї сугакові ноги й виведе мене на високі гори.

Софонiя 1

1 Слово Господнє, що надійшло до Софонїї Хусієнка, сина Годолїїного, сина Аморіїного, сина Езекіїного, за Юдейського царя Йосії Амоненка:

2 Все повигублюю з лиця землї, говорить Господь:

3 Вигублю людей й скотину, вигублю птаство під небом і рибу в морі, й всю погань разом із безбожниками; вигублю людей з обличчя землї, говорить Господь.

4 І простягну руку мою проти Юдеї й проти осадників Ерусалимських, і повикоренюю з сього місця все, що позоставалось од Баала, навіть імя попів і слуг ідолських,

5 Та й тих, що на кришах припадають перед небесним воінством, і тих їх поклонників, що кленуться Господом, а заразом кленуться й царем своїм (Молохом),

6 Укупі з тими, що поодвертались од Господа, й не шукають Господа та й не питають про його.

7 Замовкни перед лицем Господа Бога! день бо Господень уже близько. Господь наладив уже жертву на заколеннє, назначив, кого має до неї покликати.

8 У жертовний же день Господень навідаю карою князїв укупі з царськими синами й усїма тими, що вдягаються в чужоземню одїж;

9 Того дня навідаю всїх, що гордо переступають поріг, і переповнюють дом Господень грабежем та оманою.

10 І буде в той день, говорить ГоспоТа ь, роздаватись крик від Рибалчиної брами й риданнє від других воріт і велике зворушеннє по всїх узгірях.

11 Ой голосїте, осадники нижньої дїльницї міста, бо щезнуть усї торговельники, вигинуть усї, що нагромадили срібла.

12 І буде того часу: я обшукаю з сьвітлом увесь Ерусалим, і скараю тих, що, мов на дріжджах, седять собі безпечно, та мовляють у серцях своїх: Господь не робить нї добра, нї зла, -

13 І попадуться багацтва їх у здобич, а доми їх обернуться в пустки: побудують доми, а жити в них не будуть, понасаджують виногради, та вина з них пити не будуть.

14 Не далеко вже великий день Господень, близький і сквапно надходить: уже чути голос дня Господнього. Гірко заголосить тодї й сам невмірака!

15 Днем гнїву буде день той, днем смутку й тїснечі, днем розбурювання й пустошення, днем мраки й темряви, днем хмари й мгли, -

16 Се день гучання труби й воєнного крику проти утвердженого міста й його башт високих.

17 І стїсню людей, що ходити муть, нїби послїпли, за те що согрішили проти Господа; й помішається порозливана кров із них з порохом, і тїла їх лежати муть гноєм.

18 Нї срібло їх нї золото їх не зможе врятувати їх у день гнїву Господнього; огонь ревнивостї його пожере всю отту землю; бо пагубу, та й то не ждану, довершить він над усїма осадниками землї.

Софонiя 2

1 Дослїдждуйте ж себе вважно, вивідуйте себе, народе бутний,

2 Докіль не настигло ще те, що призначено, – час бо пролїтає, мов полова – докіль іще не прийшов на вас палаючий гнїв Господень, не наспів на вас день досади Господньої.

3 Шукайте Господа, всї ви покірні в землї, що певните закони його; шукайте справедливостї, шукайте смирностї; може хоч ви оцѱуїлїєте в день гнїву Господнього.

4 Ось бо, й Газа обезлюдїє, й Аскалон опустїє, ополуднї з Азоту всїх повиганяють, а Екрон буде викоренений.

5 Горе поморянам, – народові Крити! Проти вас слово Господнє, Кананеї, – земле Филистійська! витрачу тебе що до одного осадника, -

6 І обернеться поморрє в кошару на вівцї, в загін на товар.

7 І допадеться та країна Юдиним останкам, і будуть вони там пасти, а настане вечір, у будинках Аскалонських одпочивати; бо Господь Бог навідається до них і заверне з неволї.

8 О, я чув наругу Моаба і насьміхи синів Аммонових, як вони з люду мого глузували та пишались у його займанщинї.

9 Тим же то, так певно, як я живу, говорить Господь сил небесних, Бог Ізраїля: Моаб буде, як Содома, а сини Аммонові – як Гоморра; будуть місцем кропиви, солоним проваллєм, – пустинею на віки; останок мого люду займе їх, як здобич, і ті, що вцїлїють, заберуть їх собі в наслїддє.

10 Се буде їм за їх гордощі, за те, що вони пишались та глузували з народу Господа сил небесних.

11 О, страшним стане їм Господь; він повигублює всї боги на землї, й йому будуть покланятись – кожний в свому краю – й усї острови далекі.

12 І ви, Етіопії, поляжете від меча мого.

13 І простягне він руку свою на північ, і затратить Ассура, та й Ниневію оберне в розвалища, в степ сухий, як пустиня,

14 І будуть посеред неї спочивати стада та всяка животина; пеликан та їжак будуть по різьбових окрасах ночувати; голоси їх будуть із вікон роздаватись, а опустїннє видне буде й на одвірках, бо не стане на них кедрових окладин.

15 От, яким стане той город веселий, що жив собі безпеч, що то мовляв у серцї свому: Ось, я! нема понад мене! О, що ж із нього зробилось! – розвалища, леговища зьвірям! Хто нї проходити ме попри його, – засвище та й махне рукою.

Софонiя 3

1 Горе місту нечистому, опоганеному, кровожадному!

2 Не слухає воно голосу, не приймає науки, на Господа не вповає, до свого Бога й не приближується.

3 Князї в його – рикаючі леви; суддї його – вовки під вечір, що до ранку й однієї не лишають кістки.

4 Пророки в його – безглузді й зрадливі, а сьвященники його поганять сьвятиню, топчуть закон.

5 Та справедливий Господь посеред його не творить несправедливостї: Він що-ранку виявлює суд свій нехибний, та беззаконник і стиду не знає.

6 Я повитрачував народи, повалив їх твердинї; поробив безлюдними в них улицї, що нїхто ними не ходить; попустошені їх городи: нема в них нї осадників нї людини.

7 До того й говорив я: Тілько бійся мене, приймай науку, то й не спустошу пробуток твій, не прийде на нього те лихо, що я призначив йому; вони ж про те тільки й дбали, щоб погіршувати свої вчинки.

8 Оце ж ждїте мене, говорить Господь, до того дня, як устану, щоб пустошити; бо я постановив, позбірати народи, поскликати царства, щоб на них досаду мою зігнати, стрясти на них жар гнїву мого: від огню бо ревностї моєї погибне вся земля.

9 Тодї дам я знов народам уста чисті, щоб вони призивали ймя Господнє й служили йому однодушно.

10 Із земель Етіопських, що по тім боцї ріки, будуть мої поклонники – дїти розсїяних вірних моїх, – приносити менї дари.

11 Того часу не будеш ти соромити себе давними вчинками твоїми, якими ти проступався проти мене; тодї бо повидалюю зпроміж тебе тих, що гордяться твоєю величавостю, та й – і ти не будеш пишатись сьвятою горою моєю;

12 А дам тобі людей покірних і вбогих, а сї будуть вповати на ймя Господнє.

13 Останок Ізраїля не чинити ме несправедливостї, не мовляти ме льжи, й не знайдеться в устах у них язика зрадливого; вони будуть пастись спокійно й нїхто їх не буде лякати.

14 О, висьпівуй, дочко Сионова! викликуй гчно, Ізраїлю! радуйся й веселися, дочко Ерусалимська, від щирого серця!

15 Господь перемінив свій засуд на тебе, прогнав ворога твого! Сам Господь, Царь Ізраїля, посеред тебе; не будеш дознавати лиха.

16 Тодї скажуть Ерусалимові: Не бійся, а Сионові: Нехай не опадають руки в тебе!

17 Господь, Бог твій, посеред тебе; у нього сила, рятувати тебе; він радістю радуватись буде тобою, буде милувати по своїй любові, буде зза тебе веселитись веселостю великою.

18 Тих, що банувати муть за врочистими своїми обходами, я позбіраю – вони твоїми будуть; досить ганьби, що на них ваготїла.

19 Ось, я притїсню всїх тих, що тебе тїснили, буду піддержувати-рятувати всякого кульгавого, поскуплюю до купи розпорошених, пороблю їх славетними й знакомитими по всїх землях, де побивав їх сором.

20 Так, того часу поприводжу вас і позбіраю вас; пороблю бо вас людьми славними й високо поважними між усїма народами на землї, як визволю вас із неволї перед очима вашими, говорить Господь.

Аггей 1

1 У другому роцї царя Дарія, первого дня шостого місяця, надійшло слово Господнє через пророка Аггея до Зоробабеля Салатієнка, правителя Юдейського, та Ісуса Йоседекенка, первосьвященника, таке:

2 Так говорить Господь сил небесних: Сї люде мовляють: Не настав іще час будувати храм Господень.

3 Тим то надійшло слово Господнє через пророка Аггея:

4 А вам же час – жити в ваших прикрашених будинках, коли тимчасом сей дом стоїть пусткою?

5 Оце ж так говорить Господь Саваот: Звернїть серця ваші на ваші дороги.

6 Ви сїєте багато, а збираєте мало; їсте, та не засичуєтесь; пєте, та не напиваєтесь доволї; одягаєтесь, та вам не тепло, а хто ходить на заробітки, заробляє в дїрявий мішок.

7 Тим же то говорить Господь сил небесних: Звернїть увагу вашу на ваші поступки.

8 Ійдїть лишень у гори, добувайте дерево та будуйте храм, щоб менї був до вподоби й я прославлявся в йому, говорить Господь.

9 Ось, ви надїєтесь багато, а виходить мало, а що приносите домів, те я розвіваю. Чого ж воно так? говорить Господь Саваот; се за мій дом, що стоїть пусткою, а ви хапаєтесь – кожен до свого дому.

10 Тим то небо зачинилось над вами й вдержує свою росу, а земля вдержує свій уроджай.

11 І покликав я посуху на землю й на гори, – на хлїб й на сок виноградний, на олїю й на все, що родить земля, – на людину й скотину й на все, що порають руки.

12 І послухав Зоробабель Салатиїленко та Ісус Йоседекенко, первосьвященник, як і ввесь люд голосу Господнього, Бога свого, й слів пророка Аггея, яко посла Господнього, й збоявся люд Господа.

13 І сказав Аггей, посел Господень, яко посланий від Господа, так до люду: Я з вами! говорить Господь.

14 І збудив Господь духа в Зоробабелї, синї Салатиїловому, правителї Юдейському, й духа в Ісусї Йоседекенкові, первосьвященникові, так як і в усьому остальному людові, й узялись вони до роботи коло дому Господа Саваота, Бога свого,

15 На двайцять четвертий день шостого місяця, другого року Дарія.

Аггей 2

1 У семому ж місяцї, двайцять первого дня того місяця надійшло слово Господнє через пророка Аггея:

2 Промов до Зоробабеля Салатиїленка, правителя Юдейського, та до первосьвященника Ісуса Йоседекенка й до остатку з люду:

3 Хто зоставсь між вами, що бачив сей храм у прежній величі його, й як ви дивитесь на його нинї? Чи не здається він ув очах ваших як би нїщо?

4 Та ти, Зоробабелю, кріпися, говорить Господь, кріпись і ти, Ісусе Йоседекенку, первосьвященниче, кріпися, ввесь народе землї, говорить Господь, і заходїтесь коло дїла: я бо з вами, говорить Господь сил небесних.

5 Завіт мій, що його зложив із вами, як виходили ви з Египту, й дух мій пробуває між вами; то ж не бійтесь!

6 Так бо говорить Господь Саваот: Ще трохи, – се станеться борзо, – затрясу небом і землею, морем і суходолом;

7 Двигону всї народи, – й прийде Той, що його бажають усї народи, й сповню дом сей славою, говорить Господь сил небесних.

8 Моє срібло й моє золото, говорить Господь Саваот.

9 Велич сього останнього храму буде більша, як давнїйшого, говорить Господь Саваот, й на се місце пошлю мир, говорить Господь небесних сил.

10 У двайцять четвертий день, девятого місяця, в другому роцї Дарійовому, надійшло слово Господнє через пророка Аггея, таке:

11 Так говорить Господь сил небесних: Поспитай у сьвященників про закон і скажи:

12 Коли б хто в полї одежини своєї та нїс посьвячене мясиво та й доторкнувся полою до хлїба, чи до чого вареного, чи до вина або олїї, чи до якої небудь їжі, то чи воно через те осьвятиться? І відказали сьвященники: Нї!

13 Потім поспитав Аггей: Коли ж хто станеться нечистим через дотик до трупа, й доторкнеться чого з того, то чи буде воно через те нечисте? І відказали сьвященники: Буде нечисте.

14 І сказав на те Аггей і промовив: Такий же й сей люд, таке й се племя перед моїми очима, говорить Господь, та й такі й дїла рук їх. Що вони в жертву приносять, все воно нечисте.

15 А тепер обернїте погляд ваш на часи перед сьогоднїшним, як іще не було положено каменя на каменї в Господньому дому:

16 Прийдуть бувало до полукіпка, що в йому на погляд мірок двайцять, а він давав тілько з десяток; прийдуть до куфи, щоб набрати пятьдесять кінов, а там тілько двайцять.

17 Карав я вас іржею, жовтяком і грядом всяку роботу рук ваших, та ви не навертались до мене, говорить Господь.