355 500 произведений, 25 200 авторов.

Электронная библиотека книг » Іван Нечуй-Левицький » Біблія /Библия » Текст книги (страница 68)
Біблія /Библия
  • Текст добавлен: 17 сентября 2016, 19:33

Текст книги "Біблія /Библия"


Автор книги: Іван Нечуй-Левицький


Соавторы: Пантелеймон Кулиш,Иван Пулюй

Жанры:

   

Религия

,

сообщить о нарушении

Текущая страница: 68 (всего у книги 117 страниц)

14 І рука моя захопила, мов гнїзда, багацтва в народів, і як забірають покинуті в них яйця, так я побрав всї землї, а нїхто й крилом не рушив, не отворив рота й не писнув.

15 Та чи хвалиться ж сокира перед тим, що нею рубає? Хиба ж пила гордиться перед тим, хто її тягне? Як коли б палиця піднімалась на того, хто її піднімає; як коли б кий піднімався, коли він лиш деревина!

16 За се пошле Господь, Господь сил, сухоти на товстих у його, а між знатними в його запалить полумє, мов полумє огня.

17 Сьвітло Ізрайлеве спаде на його огнем, і Сьвятий його буде полумєм, що пожере тернину його й бодяки його одного дня.

18 І гай його й сад роскішній вигубить він із душею й тїлом, і стане він – умираючим чахотником;

19 А останок дерев із його лїса так змалїє, що й дитина його списати зможе.

20 І станесь того часу: останок Ізраїля й ті, що врятуються з дому Яковового, не будуть уже на силу того, хто їх бив, уповати, а покладати муть надїю щирим серцем на Бога, Сьвятого Ізрайлевого.

21 Останок, останок з Якова, навернесь до Бога сильного.

22 Бо, хоч би в тебе, Ізраїлю, було стільки люду, як піску в морі, то тілько малий лишиться останок, що навернесь до Бога; се бо безмірна справедливість призначила таку погибель.

23 І призначену вигубу довершить Господь, Господь Саваот, по всїх країнах.

24 Та все ж таки говорить Господь, Господь сил: Народе мій, живучий в Сионї! не бійся Ассура. Він побє тебе палицею й тростину підніме на тебе, як чинив Египет:

25 За малий час, за дуже малий – промине моя досада, а лютий гнїв мій звернесь на їх вигубу.

26 І підніме Господь сил бич, як колись до побою Мадіяма на Ориві, або як простер був палицю понад море, й здійме її, як на Египтян.

27 І станесь того часу: здійметься з плечей у тебе тягар його, й ярмо його – з шиї твоєї, й розпадеться ярмо від товщі.

28 Ось він ійде на Аїят, проходить Мигрон, в Михмасї покидає тягарі свої.

29 Переходять тїснини; в Геві ночують; Рама тремтить; Гива Саулова розбіглась.

30 Гукай голосно, дочко Галиму; нехай почують тебе Лаїс та й Анатот бідний!

31 Мадмена розбіглась, а й з Гевиму осадники сквапно утїкають.

32 Ще лиш день простоїть він у Нобі, та погрозить рукою Сионові, узгіррю Ерусалимському.

33 Но Господь, Господь Саваот, зірве страшною рукою віттє дерев сих, а ті, що величаються ростом, будуть зрубані, високі – на землю повалені,

34 Густий гай він сокирою витне, Всемогучий повалить Ливана.

Iсаія 11

1 І вийде пагонець із кореня Ессейового і вітка виросте з кореня його.

2 І спочине на йому дух Господень, дух премудростї й розуму, дух ради й кріпостї, дух знання й побожностї;

3 І сповниться страхом Божим; і судити ме він не, як око бачить, і не, як ухо чує, – присуд видавати.

4 По справедливостї судити ме вбогих, а справи злиденних на землї по правдї рішати. Палицею слова ударить він землю, і безбожного погубить уст своїх духом.

5 Справедливість буде в його поясом чересел, а правда – підперезом ребер у його.

6 Тодї буде вовк укупі із ягнятком жити, барс – із козеням лежати; та й телятко, левчук і віл зможуть жити разом, а мала дитина зможе їх пасти.

7 І ведмедиця й корова вкупі пастись будуть, а їх маленькі лежати муть поруч, ба й лев соломою харчитись разом з волом буде;

8 І хлопятко грати меться над норою гаспида, і дитина засуне руку свою у гнїздо змиїне.

9 На всїй сьвятій горі в мене одні одним шкодити не будуть, бо земля так повна буде розуміннєм Бога, як водою море.

10 І буде того часу: до пагонця з кореня Ессейового, що стане знаменом народам, навернуться погани, – й гріб його буде славен.

11 І буде ще в той час: Господь простягне знов руку свою, щоб вернути до себе останок люду свого від Ассура, із Египту, з Патросу, й з Кушу та з Еламу, із Сеннару й з Етаму та з островів моря.

12 І підійме знамено своє між народами й позбірає вигнанників Ізрайлевих, і скличе розсїяних Юдеїв з усїх чотирьох сторін землї.

13 І перерветься зависть у Ефраїма, й вигинуть ті, що на Юду ворогують. Ефраїм перестане завидувати Юдї, а Юда не буде гнобити Ефраїма.

14 І полетять через плечі Филистіїв на захід, і поберуть здобич від усїх на сходї; на Едома й Моаба руку наложать, та й дїти Аммона будуть їм піддані.

15 І висушить Господь залив моря Египецького, й простягне руку свою на ріку в силї духа свого, й роздїлить її на сїм бродів, так що й в сандалях перебрести зможеш.

16 А тодї останок народу його, що зостанесь від Ассура, мати ме шлях ще ширший, як мав Ізраїль, вийшовши з землї Египецької.

Iсаія 12

1 І промовиш того дня: Славлю тебе, Господи! Ти гнївався на мене, але одвернув єси гнїв твій і потїшив мене.

2 Оце Бог – спаситель мій: я вповаю на його й не збоюся; Господь бо – сила моя, й пісня моя – Господь; він стався менї спасеннєм.

3 І будете в радощах черпати воду з жерел спасення,

4 І скажете тодї: Славіте Господа, призивайте ймя його; розповідайте між народами про дїїма його; напоминайте, що імя його велике!

5 Сьпівайте Господеві, бо він учинив велике, – нехай дознаються про се по всїй землї!

6 Радуйся і веселися, осадничко Сионська, бо величний серед тебе Сьвятий Ізраїлїв! ГОЛ ОВА

13 С лово пророче про Вавилон, висказане Ісаїєм, сином Амосовим:

2 Підійміть знамено воєнне на верху гори, кликнїть голосно, махнїте рукою, щоб наступали на ворота сих вельмож!

3 Я дав приказ тим, що їх вибрав; я покликав сильних, щоб довершили гнїв мій, радїючи славою, яку даю їм.

4 Ось, окрик по горах, наче великої товпи людей, гомін зворушених царів та народів зібраних разом: Господь сил чинить перегляд боєвого війська!

5 Поприходили здалека, від краю неба – і Господь і знаряддя гнїву його, щоб збурити ввесь край.

6 О, ридайте, бо день Божий ближиться, – як опустошуюча сила рукою Всемогущого.

7 Тим то руки в кожного зомлїли, в кожної людини серце заниває.

8 Зжахнулись; судороги й болї схопили їх, нїби породїлю; стуманївши, глядить одно на одного, лиця в них зажарілись.

9 Наступає день Господень, день гнїву палкого, щоб обернути землю в пустиню й вигубити грішників на нїй.

10 Небесні зорі й сьвітила не дають із себе сьвітла; сонце, сходючи, темнїє, й місяць не сьвітить сьвітлом своїм.

11 Я скараю люд за зло, й безбожників за їх беззаконня; зроблю конець гординї пишних, і впокорю надутих гнобителїв.

12 Я вчиню так, що люде будуть дорожші над золото чисте, і мужі дорожші над золото Офирське.

13 Тим то я потрясу небом, і земля порушиться з свого місця від гнїву палкого Господа Саваота в день палаючого гнїву його.

14 Тодї кожний, – мов серна, що за нею гонять, мов вівцї, пустопаш лишені, – розбігнесь поміж народ свій, шукати ме сховища в землї своїй;

15 Але кого стрінуть, той пробитий буде, кого схоплять, від меча погибне.

16 Дїток їх вбивати муть в їх перед очима; домівки їх пограбують, жінок збесчестять.

17 Я Мидіїв на їх справлю, тим срібло байдужне, й на золото не ласі.

18 Луки їх вбивати муть малечу, не пощадять плоду в матері в утробі, око їх дїтей не пожалує.

19 І Вавилон, царстов окрасу, гордощі в Халдеїв, поверне Бог у нїщо, як Содом-Гоморру.

20 Там осадник не осяде з роду та й до роду; нї Араб шатра розложить, нї пастух там із стадом буде спочивати.

21 Нї! звіррє пустиннє буде його залягати, а доми наповняться пугачами; жити муть там струсї, косматі малпи скакати.

22 Шакалі вити муть у домівках їх, і гієни по роскішних замках.

Iсаія 13

1 Б лизько час його, й не загаяться днї його; бо Господь на Якова знов гляне ласкаво, знов приверне любов свою до Ізраїля; й оселить їх на землї їх рідній; прилучаться до них чужоземцї, й пристануть до Яковового дому.

2 І візьмуть їх народи й приведуть на їх місце, а Ізраїль присвоїть їх собі на землї Господнїй за рабів і рабинь, і поневолить тих, що його в неволю були забрали, й буде він утискати тих, що його тиснули.

3 І станесь тодї: як Господь тебе визволить від смутку твого й від страху й тяжкої неволї, що на тобі тяготїла,

4 То висьпіваєш у піснї побіду над царем Вавилонським і промовиш: Ось, не стало мучителя – скінчився грабіж!

5 Поломав Господь палицю в безбожних, скипетр у тиранів,

6 Що побивав люто народи ударами без'упинними, панував над племенами в гнїві, докучав без міри,

7 Всї краї тепер оддихають в спокою, з радощів сьпівають;

8 Веселяться й кипариси та й кедри Ливанські: Від коли ти заснув, нас вже не рубають!

9 Глибінь пекольна зворушилась задля тебе, щоб стрічати тебе при ввіходї твоїм; всїх велетнїв побудила, всїх князїв землї; із престолів повставати всїм царям звелїла;

10 А всї вони гуртом до тебе промовлять: Так і ти, як ми, зробився вбогим слабосилком?!

11 Гордощі твої й життє твоє шумне в пекло провалились; під тебе стеляться черви, й черви накривалом тобі!

12 Як же се ти впав із неба, досьвітная зоре? Ти розбився об землю, що топтав народи!

13 Ти ж говорив в серцї свойму: Взійду аж на небо, над Божими зорями престол мій поставлю, й засяду на горі між богами, на краю півночі;

14 Взійду на висоти хмарні, рівнею тому зроблюсь, що Всевишнїм зветься.

15 А тепер ти попав в пекло, – в глибінь преисподню.

16 Хто тепер тебе бачить, придивляєсь зблизька: Чи се ж той – мовляв – що хитав землею, та трусив царствами?

17 Що в пустиню обернув сьвіт, його міста побурив, полонянам не давав вертатись в домівку?

18 Всї царі в народів, всї спочивають, кожен в честї у своїй домівцї;

19 Ти ж покинутий за гробовищем, як пуста галузка, мов одежа вбитих, мечем посїчених, що їх вкидають у вапяні ями, – ти, мов те падло, що його топчуть,

20 Не будеш із ними в могилї; ти бо спустошив землю твою, вбивав народ твій: о, по віки не спогадаєсь рід лиходїїв!

21 Готуйте різанину синам його за беззаконностї батька їх, щоб не піднялись і не заволодїли землею, та не сповнили сьвіт ворожнечею.

22 Так, встану на них – говорить Господь Саваот – і вигублю імя Вавилону до нащадку – й сина й внука, говорить Господь.

23 І вчиню його пробутком їжа та болотом, і вимету його мітлою, витираючою до чистого, говорить Господь Саваот.

24 Клянучись, говорить Господь сил: Як я задумав, так воно й буде; як я призначив, так і станеться,

25 Щоб стерти Ассирийця в землї моїй й розтоптати його на горах моїх; а тодї спаде з них ярмо його, й здійметься тягар із плечей в їх.

26 Так призначено, так постановлено про всї (поганські) землї, а се рука, простягнута на всї ті народи;

27 Бо се призначив Господь сил, і хто зможе те відмінити? рука його простягнута, – хто її відверне?

28 В роцї ж, коли вмер царь Ахаз, було ось таке пророче слово:

29 Не радуйся, земле Филистійська, що поломана палиця, побивавша тебе; бо з кореня змиїного вийде гаспид, а плодом із його буде лїтаючий дракон.

30 А тодї бідні стануть насичені, а злиденні безпечно будуть спочивати; твій же корінь уморю голодом, а й нащадок у тебе вигублю.

31 Ридайте ж, ворота, вий голосно, місто! Розпадешся ти, земле Филистійська; ось бо – від півночі ковпіт димом надходить, а нема втомленого в їх полках.

32 І що ж тодї скажуть вістники народу? Ось те, – що Господь утвердив Сиона, що в йому знайдуть захист убогі з народу його.

Iсаія 14

1 Слово пророче про Моабіїв: Так! ніччю збурений буде Ар-Моаб і спустошений; так! вночі збурений буде Кир-Моаб і спустошений! 2 . Виходить він ід Баїту й Дибону, виходить на висоти, плакати; Моаб ридає над Набою й Медевою; в усїх їх острижені голови, у всїх оголені бороди.

3 Скрізь по улицях у веріттю люде; на дахах, по ринках всї ридають, в сльозах потопають.

4 І Есебон і Елеала голосять; крик їх доходить аж до Яази.

5 Й моє серце ридає над Моабом; втїкають із його 'д Сигору, до третьої Егли; виходять, плачучи, на Лухит; по Хоронаїмській дорозї гірко голосять;

6 Бо висхнуть води в Нимримі, позасихають луги, трава вигорить, вся зелень ізникне.

7 Тим переносять вони останки добутку, та, що врятували, поза ріку Арабську.

8 Плач по всїй землї Моабській; Як вони голосять, чути аж в Еглаймі, плач його несеться до Беер-Елиму;

9 Бо вода в Дибонї взялась уже кровю; – та я наведу на Дибон іще нове лихо – левів на тих, що з Моабу повтїкали, та й в краю зостались.

Iсаія 15

1 Посилайте ягнята владицї землї з Сели в пустинї на гору дочки Сионської;

2 Дочки бо Моабійські будуть коло бродів Арнону, наче та птичка, з гнїзда викинена.

3 Зложи раду, виречи присуд; розпростри над нами серед полудня, мов уночі, тїнь твою; скрий прогнаних, не видай блукаючих.

4 Нехай перебудуть у тебе прогнані мої Моабії; будь їм захистом перед грабіжником; бо й так зникне гнобитель, грабіж перестане, а ті, що на них напирають, щезнуть із землї.

5 Милосердєм стане твердо в пробутку Давидовому престол правди, й засяде на нїм в справедливостї суд, щя, що шукати ме правди й до правосуду змагати.

6 Про Моаба ж ми чували, – гордий він над міру, надутий і пишний та лютий, та й в слові нещирий.

7 Тим то тяжко заплаче Моаб над Моабом, – всї будуть ридати; о, застогнайте по твердинях Кирхарешета; вони ж спустошені.

8 Ниви Есевонські спустїли, та й виноградник Севамський; властники народів вигубили ті прегарні лозини, що сягали аж до Язеру; розстилались по пустинї, простирались пагонцями аж поза море.

9 Тим і я заплачу по садах Севамських, як плакав над Язером, й поливати му сльозами тебе, Есевоне й Елеало! не буде бо в тебе часу зборів виноградних, анї під час жнив – давних голосних радощів.

10 Замовкли жарти й веселощі по нивах роскішних, і в виноградниках не сьпівають, не веселяться; виноградар не топче в тискарнях грона: Я перервав усї веселощі.

11 Тим аж стогне утроба в мене над Моабом, мов гуслі жалібні, і серце моє над Кирхарешетом.

12 Хоч і збереться Моаб, і буде аж до утоми змагатись на висотах, та в своїх сьвятинях молитись, та йому нїчо не поможе.

13 Ось, яке слово виповів Господь вже давно про Моаба,

14 А тепер от як говорить Господь: За три роки, рахуючи роками наймитів, сила Моаба впаде разом із усїм великим многолюдством його, а останок його буде вельми малий і незначний.

Iсаія 16

1 Слово пророче про Дамаск: Ось, Дамаск вичеркуєсь зпроміж міст й обернеться в купи руйновища.

2 Городи Ароерські опустїють, – там хиба стада будуть віддихати, та й не буде кому їх полошити.

3 Не стане твердині Ефраїмової, не стане Дамаску, столицї всієї Сириї; станесь із ним те саме, що з славою синів Ізраїля, говорить Ља.осподь Саваот.

4 І буде в той час; упаде слава Якова, а сите тїло в його схудне.

5 Стане, мов та нива по зборі пашнї женцем, коли рука його вижне її, або коли визбирають колоссє в Рефаїм-долинї.

6 І зостанеться в його – як се буває при оббиванню оливок – на вершку дві-три ягодки, або чотири-пять по рясних галузках, – говорить Господь, Бог Ізраїля.

7 А тодї вже зверне людина погляд свій на Творця свого, й очі в її позирати муть до Сьвятого Ізрайлевого;

8 І не спогляне на жертівники, на вироби рук своїх, і не подивиться на те, що вробив палцями своїми, на боввани Астарти та Баала.

9 В день той будуть утверджені міста його – нїби ті розвалини по лїсах та верхах гір, що їх покидали втїкачі перед Ізраїлем, – всюди буде пусто.

10 Бо ти забув про Бога, спаса твого, й не згадував про охоронну скелю твою. Ти позаводив сади, щоб у їх весело проходжатись, і понасаджував лозини чужоземні;

11 А коли насадив, то й запобігав, щоб воно росло, та щоб посадка твоя рано розцьвівалась; но – як прийде до зборів, не мати меш купи плодів, а смуток тяжкий.

12 Горе! з яким шумом товпа народу (на нас) наступала! гукають, як шумить море. Що за ревіт усяких племен! ревуть, мов великі води.

13 Так, ревуть народи, як ревуть великі води; но Господь погрозив їм, – ось вони й розбіглись, гонені, як порох перед вітром, як пилини цьвітні поперед вихру.

14 Ввечорі – трівога, та досьвіта – вже й нема його! Ось такий пай тим, що нас обдирали, така доля тим, що нас пустошили.

Iсаія 17

1 Горе краю, що, мов крильми, сягає по той бік рік Етиопських,

2 Що розсилає послів по морю, човнами з папиросу – по водах! О, йдїть, швидкі посли, до народу сильного й відважного, до народу страшного з давна до нинї; до народу рослого, що всїх подолїває, землю ж його розірвали ріки.

3 Ви ж, осадники всесьвітні, хто живий на землї! вважайте, як на горах стяг підоймесь, і як труба затрубить, чувайте!

4 Бо ось як Господь сказав до мене: Я буду мовчки дивитись із мого престолу, мов тепло веселе по дощеві, мов хмарка з росою в день жнивної спеки.

5 Перед винозборами ж, як спаде цьвіт на виноградї, та покажуться спілі грони, обріже він ножем стебла, пообтинає відростки й поодкидає.

6 І зоставить усе хижим птицям та зьвіррям земним; й буде птаство там лїтувати, а зьвір зимувати.

7 І тодї сей люд сильний і відважний; сей народ страшний з давна до нинї; народ рослий, що всїх подолїває, – принесе дар Господеві сил на місце імення Господа Саваота, на гору Сион.

Iсаія 18

1 Пророче слово про Египет: Оце Господь, усївши на легкій хмарі, йде на Египет. І затремтять перед ним ідоли Египецькі й заниє у грудях Египецьке серце.

2 Напущу Египтян на Египтян, брат на брата устане і друг проти друга, город проти города й царство на царство.

3 І знемощіє дух Египту в йому, й оберну в нїщо раду його, – й стануть вони шукати помочі в ідолів, у чарівників, у закленателів мертвих та ворожбитів.

4 І подам Египтян на поталу панові лютому, й жорстокий царь запанує над ними, – говорить Господь, Господь Саваот.

5 Опадуть у морі води, і ріка стане безводна й висохне;

6 І змалїють течії, й перекопи Египецькі повисихають, очерет-рогіз пожовкне.

7 Луги при ріцї й луки понад берегами в ріки, та й все, що при ріцї посїяно, посохне, порохом розвієсь і зникне.

8 І заплачуть рибалки, й заридають усї, хто вудку в ріку закидав, і хто неводи в воду запускав, – у тугу попаде;

9 І засмутяться ті, що лен управляють, і ткачі, що білі полотна ткали;

10 І пірвуться сїти, а всї, що завели собі саджавки на живу рибу, занепадуть духом.

11 І втеряла розум старшина Зоанська; рада мудрих мужів Фараонових стала безглуздою. Як бо станете ви дораджувати Фараонові? чи може: ось то, я син давних мудрих родичів царських!

12 А де ж вони? де твої премудрі? нехай би тепер тобі сказали, коли знають, що се над Египтом задумав удїяти Господь сил небесних?

13 Одур стали радні люде Зоанські, збилась із глузду старшина Мемфиська, звели Египет із дороги голови в народї його.

14 Одуру дух послав Господь на них, і ввели вони Египет у блуд у всїх справах його, так, як робить пяний, що блює й в блювотинї бродить.

15 І не буде в Египтї справи, яку повели б уміло голови чи хвости, пальми чи тростина.

16 У той день будуть Египтяне, мов жінки лякливі, й затремтять і збояться піднятої руки Господа Саваота, що її простягне на них.

17 Юдина земля буде острахом про Египет; хто її згадає, затремтить перед постановою Господа сил, яку він задумав на його.

18 І тодї в Египтї стане пять міст говорити мовою Канаанською, й клястися Господом сил, а одно зватись ме містом сонця.

19 В той час стане жертовник Господень посеред землї Египецької, й памятник Господеві посеред гряниць його.

20 І буде він знаменом і сьвідоцтвом, що Египецька земля під рукою в Господа Саваота; бо вон бѸ будуть покликати до Господа в тїснечі, а він пошле їм спаса й оборонника, а сей їх вибавить.

21 І відкриє себе Господь Египтові; й тодї впізнають Египтяне Господа, й приносити муть жертви й дари, й складати муть обітницї перед Господом і будуть їх додержувати.

22 І хоч скарає коли Господь Египет, то скарає, але й оздоровить: вони навернуться до Господа, а він вислухає й улїчить їх.

23 І стане тодї широкий шлях між Египтом та Ассириєю, й приходити ме Ассирій в Египет, а Египтїй в Ассирию, і Египтїї разом з Ассиріями служити муть Господеві.

24 Тодї буде Ізраїль третим із Египтом і Ассириєю й настане в землї благословеннє;

25 А благословити ме її Господь сил ось так: Благословен нарід мій – Египтїї, та й дїло рук моїх – Ассирийцї, й держава моя – Ізраїль.

Iсаія 19

1 Того року, як наступив Тартан на Азот, – куди послав його Саргон, царь Ассирийський, – та як він обляг Азот, а відтак і звоював його, -

2 Того самого часу сказав Господь Ісаїї Амосенкові так: Ійди й скинь із себе волосяне вереттє, що на твоїх череслах, та й зніми обув із ніг твоїх. Він же так і зробив, та й ходив наго й босоніж.

3 І сказав тодї Господь: Так само, як слуга мій Ісаїя ходив без одежі й босоніж, на ознаку й дивовижу того, що станеться з Египтом і Етиопією в сї три роки, -

4 Так поведе царь Ассирийський полонян із Египту й позайманих у полонь Етиопіїв, молодих і старих, без одежі й босоніж, з голими задами – на сором Египтові.

5 Тодї злякаються й соромити муться зза Етиопії ті, що на неї вповали, та й зза Египту, що ним пишались.

6 І мовляти муть осадники того краю: От на що зійшли ті, що на їх ми вповали, що до них удавались за підмогою, щоб рятуватись од царів Ассирийських! то й як же нам урятуватись?

Iсаія 20

1 Пророцтво про пустиню морську: Як ті бурі, що на полуднї лютують, оттак ійде він від степу, з страшної країни.

2 Страшне видиво показано менї: розбишака рабує; опустошник пустошить. Приходи, Еламе; облягай, Миде! всїм стогнанням я зроблю конець.

3 Від сього і в мене трясуться бедра; муки схопили мене, як болї в положницї. Я зворушивсь тим, що чую; я стрівоживсь тим, що бачу.

4 Серце тремтить у менї; мене дрож бере; нічний спокій мій перемінився у страх менї.

5 А вони ось, заставляють столи, розстилають накриття, – їдять, пють. Ой, вставайте, князї, – хапайте за щити!

6 Бо ось як сказав менї Господь: ійди, постав сторожа, а він нехай переказує, що побачить.

7 І побачив він їздецїв, що їхали по двох на конях, на ослах, на верблюдах; і наслуховав пильно і вважно, -

8 І закричав, мов лев: Пане мій! ось я стою на сторожі цїлими днями, не рушався з місця цїлими ночами:

9 І ось, бачу, їдуть люде, їздецї на конях удвійню. Опісля кликнув і каже: Впав, упав Вавилон, і всї ідоли його лежать порозбивані на землї!

10 О ти, змолочений мій, сину току мого! Оце я чув від Господа Саваота, Бога Ізрайлевого, й се звістив вам.

11 Пророцтво про Думу: Покликають до мене з Сеїру: Стороже! яка пора ночі? стороже! яка пора ночі?

12 А сторож відказує: Надходить поранок, та ще ніч. Коли так пильно допитуєтесь, то обернїться й приходїть.

13 Слово пророче про Арабію: Ночуйте в лїсї Арабському, подорожні Деданські!

14 Осадники країни й, емайської! несїть води назустріч умлїваючим од спраги; стрічайте хлїбом утїкаючих;

15 Вони бо від мечів втїкають, од меча обнаженого, від лука натягненого та від лютї воєнної.

16 Так бо сказав менї Господь: Іще рік, рік по счоту наймитів, – і вся Кидарова слава щезне;

17 І не багато луків зостанесь у синів Кедарових. Так сказав Господь, Бог Ізраїля.

Iсаія 21

1 Пророче слово про Видивну долину: Що се тобі лучилося, що ввесь люд твій повиходив на дахи?

2 Місто повне крику, зворушене – місто, давно таке веселе! Ой, бо повбивані твої – не мечем побиті, та й не в битві лягли;

3 Всї гетьмани твої повтїкали разом, та їх спіймано, кріпко повязано; всї, хто знайшовся в тебе, повязані разом, хоч як далеко були повтїкали.

4 Тим я й кажу: Зоставте мене, нехай гірко плачу! Не силуйтесь, мене розважати з поводу, що збурена дочка мого народу.

5 Се бо близько день неспокою, побою та замішанини в долинї Видивній, од Господа сил (насланий): Валять мури, крик по горах розлягаєсь.

6 Несе Елам сагайдак, люде на колесницях і їздецї і Кир щитом заблищав.

7 І ось що найкрасші твої долини заповнені возами, а їздецї уставились навпроти воріт,

8 І здирають покривало з Юдеї; а ти в той день озираєшся за оружними запасами в палатї кедровій.

9 Та бачите, що вже проломи пороблено в мурі міста Давидового, й спускаєте докупи води до нижнього ставу;

10 І роздивляєтесь між домами в Ерусалимі, та й валите декотрі доми, щоб ті проломи в мурі затулити;

11 І копаєте на воду знов став запасний між двома мурами. На того ж, хто се давно вчинив, нїже озираєтесь; на того, хто задумав се все, наперед, ви й не зважаєте.

12 Нї! тодї, як Господь сил на вас накликав, щоб плакали та голосили, щоб остригали собі волоссє, й накидали на себе волосяницї,

13 Тодї у вас – веселощі та радощі були; ви кололи бики, різали овець та попивали вино; їжмо – мовляли – та пиймо, бо й так завтра будемо мертві!

14 І обявив менї в уші Господь Саваот: Не буде вам сеся безбожність прощена, аж покіль не погинете. Ось як, сказав Господь, Господь сил!

15 І сказав іще Господь, Бог сил: Ійди та ввійди до Севни, старшого в двірцї коло храму, й скажи йому:

16 Що за право тобі тут, і ким ти тут, що аж собі тут гробовище вирубуєш? – Так, він вирубує собі гробовище на видному місцї, витїсує собі в скелї пробуток посмертний!

17 Ось, Господь перекине тебе, як дужий чоловік кидає, й здусить тебе в пилку.

18 І зівє тебе в звиток, і кине тобою, наче жмутком, у землю широку, там ти вмреш, та й пійдуть і твої блискучі туди колесницї, що надбав єси ти, ганьбо дому твого Пана! 19 . Я зопхну тебе до долу з висоти твоєї, й скину тебе з уряду твого.

20 І тодї покличу слугу мого Еліякима Хелкієнка,

21 І надїну на його твою одежу, й підпережу його твоїм поясом, і твій уряд передам у руки його, і буде він отцем осадникам Ерусалимським і домові Юдиному.

22 І ключ од дому Давидового зложу на плече в його: як він відчинить, нїхто не зачинить, як же він зачинить, нїхто не відчинить.

23 Мов гвізд у твердім місцї, буде в мене вбитий, й буде він престолом слави домові отця свого.

24 І буде на йому висїти вся повага батькового дому, – дїтей і внуків, – наче краса всяких домаan><них посудів аж до послїдних музичних приборів.

25 Та тодї, – каже Господь Саваот – захитаєсь гвізд, буде вибитий з свого твердого місця, і впаде й розсиплесь ввесь тягар на йому; бо так говорить Господь.

Iсаія 22

1 Пророче слово про Тир: Ридайте, кораблі Тирські, бо він збурений: нема вже домів торговельних і нїкому в ті доми входити. Так їм переказано з Хитимської країни.

2 Замовкнїть, осадники острову, що його, бувало, купцї Сидонські, плаваючи по морі, збагачали.

3 По великих водах привожено сюди зерно Сигорське, вроджай ріки (Нила), і був він торговицею народів.

4 Застидайсь Сидоне! ось бо що говорить море, ся твердиня морська: (Я стала безлюдна,) наче б не мучилась народинами, не ховала хлопят, не доводила дївчат до зросту!

5 А як чутка долетить про Тир до Египту, задрожать вони від новини сієї.

6 Переносїтесь у Тарсис, ридаючи, ви, давні осадники острову!

7 Чи се ж той город ваш, що був знаний в давні давна? А нинї несуть його ноги, блукатись до краях далеких!

8 І хто ж то призначив Тирові таку долю, що колись роздавав вінцї, а купцї в його були, наче князями, крамарі ж його – дуками в землї?

9 Призначив се Господь Саваот, щоб понизити гординю славних, щоб впокорити знатних у землї.

10 Блукай же тепер, дочко Тирська, мов ріка, по землї; нема бо вже тобі перепони!

11 Він простяг руку свою понад море, затряс царства; Господь приказав, повалити твердинї Канаанські,

12 І сказав: Не будеш уже гуляти, ти, осоромлена дївице, дочко Сидонська! Вставай, переселяйся в Киттим, – хоч і там не мати меш спокою.

13 Ось земля Халдейська: давно того народу не було; се Ассур дав до його почин, заложив його з тих, що жили в пустинях, а вони побудували башти собі; – а й їх домівки повалено, та й в розвалища обернено.

14 О, ридайте, кораблї Тирські, бо спустошена ваша твердиня!

15 І буде в той час, що забудуть про Тир на сїмдесять років, – скільки звичайно один царь живе. По сїмдесятьох же роках станесь із Тиром таке, як сьпіваєсь про блудницю:

16 Возьми цитру, ходи по містї, ти, забута блуднице! Пригравай гарно, висьпівуй багато пісень, щоб тебе собі пригадали!

17 І станесь по скінченню сїмдесяти лїт, що Господь навідаєсь ласкою до Тиру; й знов почне він збивати достатки, та, мов та блудниця, вабити до себе всї краї на землї.

18 Та торгівля його й користї з її будуть присьвячуватись Господеві; не будуть ховати й складати їх у комори, а до тих, що живуть перед лицем Господнїм, буде переходити користь із торговлї його, щоб вони їли доситу та мали трівку одежу.

Iсаія 23

1 Оце попустошить Господь землю, й вчинить її неплідною; змінить вигляд її й розсїє все, що живе на нїй.

2 А що буде з народом, те саме й з сьвященником; що буде слузї, те й панові його; що служебцї, те й панї її; що з купуючим, те й з тим, хто продає; що довжникові, те й тому, хто дає позичку; що з лихварем, те й з даючим лихву.

3 Земля опустїє до щаду, й мов би злуплена буде; бо Господь вирік се слово.

4 Засумує, заниє; поникне, помарнїє куля земна; поникнуть і ті, що з висока позирали на людей на землї.

5 Бо земля вся зледащіла під живучими на нїй, вони бо переступили закони; змінили устави; зломали вічний заповіт.

6 Тим то пожере иврокляттє землю, й живучі на нїй відберуть кару; за те попалені осадники землї, й не багато зостанесь людей.

7 Заплакали соком грона, захоріла винна лоза, зітхає кожне серце, – перед тим веселе.

8 Перестали веселощі з бубнами, замовкли радісні клики, занїміли гуслі;

9 Вже вина не пють із сьпівом; гіркий напиток усїм, що його пють.

10 Поруйнований запустїлий город, будинки замкнені стоять, нї-як входити.

11 Плачуть за вином по улицях; радощі замеркли, прогнані всї веселощі з землї.

12 В городах пустки зістались, ворота повалились.

13 А на землї буде з народами те саме, що буває, коли пообтрушують оливки, виноград обріжуть, та покінчать збірку.

14 (тільки праведні) Тілько вони піднесуть свій голос, возрадуються задля величностї Господньої, голосно викликати муть із того моря.

15 Ой шануйте ж на востоцї Господа, по островах морських (хвалїть) імя Господа, Бога Ізрайлевого.

16 Від найдалшого краю землї чуєм пісню: "Слава Праведному!" Я ж промовив: "Нуждо моя, нуждо моя! о горе моє! Лиходїї коять лихо, й коять лихо лиходїї по лиходїйськи."

17 Страх на тебе й яма й сїло, чоловіче земний.

18 Хто бо від страху втече, почувши крик страху, той впаде у яму, а хто вилїзе з ями, попадеться в сїло; бо всї спусти на небі відчинені будуть, і земля буде трусом труситись в основах.

19 Земля розступиться, земля розсядеться, земля, знай, труситися буде.

20 І хитати меться, наче пяний, гойдати меться, неначе колиска, бо беззаконностї її обтяжують її; упаде вона, та й не підведеться.

21 І навідає тодї Господь військо надземне в висотах, і царів земних унизу.

22 І збере їх до купи, як вязнї, у яму, та й зачинить їх разом у темницї, й по довгому часї будуть все ще кари терпіти.

23 І засоромиться місяць тодї, застидаєсь сонце, коли Господь сил воцариться в Сионї й в Ерусалимі, й перед старцями в славі засияє.

Iсаія 24

1 Господи! ти Бог мій; буду тебе прославляти, буду хвалити імя твоє; ти бо вчинив речі дивні; задуми давні спевнились; – так!


    Ваша оценка произведения:

Популярные книги за неделю