Текст книги "Біблія /Библия"
Автор книги: Іван Нечуй-Левицький
Соавторы: Пантелеймон Кулиш,Иван Пулюй
сообщить о нарушении
Текущая страница: 1 (всего у книги 117 страниц)
Біблія перекладу Івана Куліша
(1868-1904)
Переклад робився Пантелеймоном Кулішом. 1872 року переклад Старого Заповіту згорів, який, повторно Куліш не встиг завершити; але був завершений Іваном Пулюєм і Іваном Нечуй-Левицьким.
Старий Заповіт
Буття
Вихід
Левит
Числа
Повторення Закону
Ісус Навин
Суддів
Рут
1 Самуїлова
2 Самуїлова
1-а Царів
2-а Царів
1-а Паралипоменон
2-а Паралипоменон
Ездра
Неємія
Естер
Йов
Псалтир
Приповісті
Екклезіаст
Пісня Пісень
Ісаія
Еремія
Плач Єремії
Езекіїль
Даниїл
Осія
Йоіл
Амос
Авдій
Йона
Михей
Наум
Авакум
Софонія
Аггей
Захарія
Малахія
Новий Заповіт (Євангеліє)
Від Матвія
Від Марка
Від Луки
Від Івана
Дії
Якова
1-е Петра
2-е Петра
1-е Івана
2-е Івана
3-е Івана
Юда
До римлян
1-е до коринтян
2-е до коринтян
До галатів
До ефесян
До филип'ян
До колоссян
1-е до солунян
2-е до солунян
1-е до Тимофію
2-е до Тимофію
До Тита
До Филимона
До євреїв
Об'явлення
Буття 1
1 У початку сотворив Бог небо та землю.
2 Земля ж була пуста і пустошня, і темрява лежала над безоднею; і дух Божий ширяв понад водами.
3 І рече Бог: Настань, сьвіте! І настав сьвіт.
4 І бачив Бог сьвіт, що воно добре; та й розлучив сьвіт із темрявою.
5 І назве Бог сьвіт день, а темряву назве ніч. І був вечір, і був ранок; день первий.
6 І рече Бог: Нехай проміж водами постане твердь, і розлучає води з водами! І сталось тако.
7 І сотворив Бог твердь; і розлучив Бог воду, що була під твердею, із водою, що була понад твердею.
8 І назве Бог твердь небо. І був вечір, і був ранок; день другий.
9 І рече Бог: Зберись, водо, що попід небом, ув одно місце, і появися суходоле. І сталось тако.
10 І назве Бог суходіл земля, а згромадженє вод назве море. І бачив Бог, що добре.
11 І рече Бог: Нехай проростить земля биллє травне, зело з насїннями і дерево плодовите, плодюще по свойму родові, щоб його насїннє було в йому. І сталось тако.
12 І вивела земля биллє травне, зело з насїннями і дерево плодовите, плодюще по свойму родові, що його насїння було в йому по свойму родові. І бачив Бог, що добре.
13 І був вечір, і був ранок; день трейтїй.
14 І рече Бог: Постаньте сьвітила, на твердї небесній розлучати день із ніччю, і бувайте знаменнями на ознаку впливочасу і днїв і років.
15 І бувши сьвітилами на твердї небесній, сьвітїте по землї. І сталось тако.
16 І сотворив Бог два сьвітила великі: сьвітило велике правити днем, і сьвітило менше правити ніччю, і зорі.
17 І поставив їх Бог на твердї небесній сьвітити на землю.
18 І правити днем і ніччю, і розлучати сьвіт із темрявою. І бачив Бог, що добре.
19 І був вечір, і був ранок; день четвертий.
20 І рече Бог: Заграйте, води, душами живими, і полинь, птаство, над землею попід небесною твердю.
21 І сотворив Бог чудища великі і усяку душу живу повзючу, що заграла ними вода, по родові їх, і всяке птаство пернате. І бачив Бог, що добре.
22 І благословив їх Бог, і глаголе: Плодїтеся і множтеся і сповняйте воду в морях, і птаство нехай множиться на землї.
23 І був вечір, і був ранок; день пятий.
24 І рече Бог: Виведи, земле, душу живу по роду їх, четверонога і повзюче і дикого зьвіра, по родові їх. І сталось так.
25 І сотворив Бог зьвірє земне по родові їх, і скотину по родові й усе повзюче по родові їх. І бачив Бог, що добре.
26 І рече Бог: Сотворимо чоловіка в наш образ і в подобу, і нехай панує над рибою морською, і над птаством небесним, і над скотиною, і над усяким диким зьвірєм, і над усяким гадом, що лазить по землї.
27 м з сотворив Бог чоловіка в свій образ, ув образ Божий сотворив його, як чоловіка і жінку сотворив їх.
28 І благословив їх Бог, і рече до них Бог: Плодїтеся і намножуйтесь, і сповнюйте землю і підневолюйте її, і пануйте над рибою морською і над птаством небесним і над усїм зьвірєм, що гасає по землї.
29 І рече Бог: Оце ж дав я вам усяке зело з насїннями, яке нї росте на землї, та й усяке дерево, що має в собі плід родющий насїннє; се нехай вам на харч.
30 І всякому зьвірові земному, і всякому птаству небесному, і всьому повзючому по землї, усякій душі живій, призначив я всяку траву й зело на харч. І сталось тако.
31 І бачив Бог, що все, що сотворив, було вельми добре. І був вечір, і був ранок; день шестий.
Буття 2
1 Так докіньчено небеса й землю з усїм войнством їх.
2 І докіньчив Бог шестого дня дїло своє, що сотворив; і почив на семий день від усього дїла, що сотворив.
3 І благословив Бог день семий, і з'ясував його сьвятим: того бо дня спочив од усїх дїл своїх, які вчинив і зробив.
4 Се початок настання небес і землї, як сотворено їх, того часу, як сотворив Господь землю і небо,
5 Не було ще на землї нїякої рослини на полях, і не росло ще нїяке зело на полях; бо Господь Бог не повелїв іще дощувати на землю, і не було ще там людей порати землю.
6 Виходила ж імла з землї і напувала всю верховину на суходолї.
7 І создав Господь Бог чоловіка з землї польової, і вдихнув йому в ноздрі живе диханнє. І став чоловік душею живою.
8 І насадив Бог сад у Едемі на востоцї, та й осадив там чоловіка, що создав.
9 І зростив Господь Бог eighсяке дерево із землї, принадне на погляд і смашне плодом своїм, і дерево жизняне посеред саду, і дерево познавання добра й зла.
10 І ріка виходить із Едему на поливаннє саду, а потім розлучається чотирма течіями.
11 Імя первої Пизон; ся обтекає всю Гавила землю, де знаходять золото.
12 А золото в тій землї предобре. Там знаходять і бедола-смолу і камінь оникс.
13 А друга річка зветься Гигон; ся обтекає всю Куш землю.
14 А трейтя зветься Гиддекель; се та річка, що йде на схід соньця від Ассура. А четверта річка, се Евфрат.
15 І взяв Господь Бог чоловіка та й осадив його в Едемському саду порати його і доглядати.
16 І заповідав Господь Бог чоловікові, глаголючи: З усякого древа в саду-раї можна тобі по вподобі їсти.
17 З того ж дерева, що дає знаттє доброго й лихого, з того не важитимешся їсти, ато вмреш певно того ж дня, як скоштуєш із його.
18 І рече Господь Бог: Не добре чоловікові бути самому; сотворимо йому таку поміч, щоб до пари була йому.
19 І сотворив Господь Бог із землї всякого зьвіря польового і всяке птаство небесне, і привів їх до чоловіка побачити, як він зватиме їх, і як нї назвав би чоловік їх живі душі, так щоби мусїли вони зватись.
20 І подавав чоловік назви всякій скотинї, і птаству небесному, і всякому польовому зьвірові, та про чоловіка не знайшлось такої помочі, щоб до пари була йому.
21 І попустив Господь Бог твердому сну обняти чоловіка, і як заснув, узяв одно з його ребер, та й затулив його місце тїлом.
22 І создав Господь Бог женщину з ребра, що взяв од чоловіка, та й привів її до чоловіка.
23 І каже чоловік: Се ж кість од костей моїх і тїло від тїла мого. Мусить вона зватись людина; бо її взято з чоловіка.
24 Тим оставить чоловік отця свого й матїр свою та й прилїпиться до жони своєї, і будуть удвох тїлом одним.
25 І були обоє нагі, чоловік і жона його, і не соромились.
Буття 3
1 Змій же був хитріщий над усякого польового зьвіра, що Господь Бог создав. І каже він жіньцї: Чи справдї Бог сказав: Не мусите їсти нї з якого дерева райського? І каже жінка змієві: З усякого дерева райського їсти мемо,
2 З плоду ж дерева, що серед раю, рече Бог, не їжте з його, анї доторкати метесь до нього, ато помрете.
3 І каже змій жіньцї: Нї бо, не помрете.
4 А се Бог знає, що скоро попоїсте з нього, відкриються вам очі, і будете як боги, знающі добре й лукаве.
5 І вбачала жінка, що добре дерево на їду, і принадне очима дивитись і надило тим, щоб усе знати; і взяла плоду з його та й скоштувала, і дала чоловікові свойму з собою, і скоштували.
6 І відкрились їм обом очі, і схаменулись вони, що були нагі; і позшивали листя смоковне, та й поробили пояси.
7 І почули глас Господа Бога ходячого в раї по прохолодї, і поховались чоловік і жінка його від лиця Господа Бога посеред райського дерева.
8 І покликне Господь Бог до чоловіка, і рече йому: Де єси?
9 І каже він: Голос почув я твій у саду та й злякавсь, тим що наг, та й сховавсь.
10 І рече він: Хто з'ясував тобі, що наг єси? Хиба скоштував з того древа, що заповідав я тобі з одного сього не їсти?
11 І каже чоловік: Жінка, що дав єси бути зо мною, вона дала менї з дерева, я й попоїв.
12 І рече Господь Бог жіньцї: Що ти вкоїла? І каже жінка: Змій спокусив мене, я й скоштувала.
13 І рече Господь Бог змієві: За те, що вдїяв таке, проклят єси між усїма скотами, і між усїм зьвірєм польовим. Лазити меш поповза, човгати меш на грудях твоїх і на череві ходити меш, і їсти меш землю по всї днї життя твого.
14 І положу ворогуваннє між тобою й жінкою і між насїннєм твоїм і насїннєм її, воно рощавлювати ме тобі голову, ти ж упивати мешся йому в пяту.
15 А жінцї рече: Наготую тобі муки в вагонїннях твоїх; мучившись роджати меш дїти, а до мужа твого поривати ме тебе, він же панувати ме над тобою.
16 І чоловікові рече: Що послухав єси гласу жени твоєї та попоїв з того дерева, що заповідав я сього єдиного не їсти, проклята земля задля тебе; в печалї і тузї харчувати мешся з неї по всї днї живота твого.
17 Тернину да осет родитиме вона тобі, і їстимеш польове зело.
18 У поту лиця твого їстимеш хлїб твій, аж покіль вернешся в землю, що з неї й узято тебе. Земля бо єси і землею візьмешся.
19 І дав чоловік жіньцї своїй імя Ева: бо вона мати всїх живих.
20 І поробив Господь Бог чоловікові й жіньцї його одежу із шкір та й зодїг їх.
21 І рече Господь Бог: Оце і чоловік став як один ізміж нас, зрозумівши добре й лукаве, і тепер коли б не простїг руку свою, та не взяв із древа животового, да не попоїв, і не став жити во вік.
22 І вислав його Господь Бог із саду Едену порати землю, що з неї й узятий.
23 І вигнав чоловіка. І поставив на востоцї за садом Еденом херовимів з поломяними голими мечами обертасами стерегти дорогу до животового древа.
Буття 4
1 І взнав чоловік Еву, жінку свою, і завагонївши вона, вродила Каїна і промовила: Придбала я людину з Божої ласки.
2 Потім уродила брата його, Абеля. І був Абель вівчар, Каїн же пахарь.
3 І сталось по якомусь часї, що Каїн приносив Господеві жертву з польового вроджаю.
4 Абель же приносив принос од перваків овечих ситеньких. І споглянув Господь на Абеля і на дар його;
5 На Каїна ж і на його жертву не споглянув. І взлився Каїн, і змарнїв.
6 І рече Господь Каїнові: Чого ти злишся, і чого змарнїв?
7 Коли чиниш добре, дак і лице весело позирає; коли ж чиниш не добре, дак на тебе гріх чигає в порозї, щоб одолїти; ти ж мусиш панувати над ним.
8 Озветься ж Каїн до Абеля, брата свого: Ходїмо в поле. І як були вони в полї, напав Каїн на брата свого Абеля та й убив його.
9 І рече Господь Каїнові: Де твій брат? А він каже: Не знаю. Хиба я сторож брата мого?
10 І рече: Що вкоїв єси? Слухай, се голосить кров брата твого до мене з землї.
11 Оце ж проклят єси прогоном із землї, що роззявила уста свої пити кров брата твого з руки твоєї.
12 Як порати меш землю, не давати ме вже з сього часу вона тобі нїякої користї. Волоцюгою й утїкачем будеш на землї.
13 І відказав Каїн Господеві: Не перебути менї того, що наробив провиною моєю.
14 Женеш оце мене з землї, і від лиця твого ховати мусь, і буду волоцюгою й утїкачем на землї і, хто зустріне мене, той і вбє мене.
15 І рече йому Бог: Тим же то, хто б убив Каїна, на того впаде помста всемеро.
16 І положив Господь знак на Каїні, щоб не вбивав його, хто зустріне його. І зійшов Каїн од обличчя Господнього, і пробував у Нод-землї, на востоцї 'д Едену.
17 І взнав Каїн жінку свою, і завагонїла вона, і вродила Геноха. Він же збудував місто в імя сина свого Геноха.
18 Генохові же породивсь Ірад, а Ірад появив Мегуяеля, а Мегуяель появив Ламеха.
19 І взяв собі Ламех дві жінки: одна на ймя була Ада, а друга на ймя була Зилла.
20 І вродила Ада Ябаля. Сей був батько тих, що живуть шатрами і держять скотину.
21 А брат його на імя був Юбаль. Сей був батько охочих до гусель та до сопілки.
22 Зилла ж і та вродила Тубаль-Каїна, праотця всїх тих, що кують мідь і залїзо. Сестра ж Тубаль-Каїнова Ноема.
23 І каже Ламех жінкам своїм: Ой Зилло й Адо, кохані жінки Ламешихи! Слухайте, що я скажу вам, чуйте слово певне. Коли б за болючу рану вбив я чоловіка, коли б за синяк одвдячив парубкові смертю, -
24 Кара б сталась за Каїна в семеро хто вбив би, за Ламеха ж у сїмдесять і сїм раз би сталась.
25 І взнав Адам жінку свою знов, і вродила вона сина і дала йому імя Сет: Воскресив бо каже, менї Бог потомство замість Абеля, що вбив Каїн.
26 І Сетові те ж появлено сина і назве він імя йому Енос. Тодї почали призивати імя Господнє.
Буття 5
1 Се книга роду Адамового: У той день, як сотворив Бог чоловіка, в образ Божий сотворив його.
2 Мужа і жену сотворив їх, і благословив їх і нарече назву їм людина в той день, як сотворив їх.
3 Поживши ж Адам двісьтї і трийцять год, появив сина в свій вид і в свій образ і дав імя йому Сет.
4 Віку Адамового після того, як появив Сета, було вісїм сот год, і появив сини й дочки.
5 А всього віку Адамового було девять сот і трийцять год, і вмер.
6 Як було ж Сетові сто і пять год, появив Еноса.
7 Як родився ж Енос, жив іще Сет вісїм сот і сїм год, і появив сини і дочки.
8 А всього віку Сетового було девять сот і дванайцять год, і вмер.
9 Як було ж Еносові девятьдесять год, появив Кенана.
10 І прожив Енос, появивши Кенана, вісїм сот і пятнайцять год, і появив сини і дочки.
11 А всього віку Еносового девятьсот і пять год, і вмер.
12 Як було ж Кенанові сїмдесять год, появив Магалалеля.
13 І прожив Кенан появивши Магалалеля вісїм сот і сорок год, і появив сини і дочки.
14 А всього віку Кенанового було девятьсот і десять год, і вмер.
15 І прожив Магалалель шісьдесять і пять год, і появив Яреда.
16 І прожив Магалалель появивши Яреда вісїм сот і трийцять год, і появив сини і дочки.
17 А всього віку Магалалелевого було вісїм сот і девятьдесять і пять і вмер.
18 І прожив Яред сто і шісьдесять і два годи, і появив Геноха.
19 І прожив Яред, появивши Геноха, вісїм сот год, і появив сини і дочки.
20 А всього віку Яредового було девятьсот і шісьдесять і два годи, і вмер.
21 І прожив Генох шісьдесять і пять год, і появив Метусалу.
22 І ходив Генох з Богом, появивши Метусалу, три ста год, і появив сини і дочки.
23 А всього віку Генохового було триста і шісьдесять і пять год.
24 І ходив Генох з Богом, і не стало його: бо взяв його Бог.
25 І прожив Метусала сто і вісїм десять год, і появив Ламеха.
26 І прожив Метусала появивши Ламеха сїм сот і вісїмдесять і два годи, і появив сини і дочки.
27 А всього віку Метусалового було девятьсот і шісьдесять і девять, і вмер.
28 І прожив Ламех сто і вісїмдесять і два годи, і появив сина.
29 І дав йому імя Нояг, каже бо: Сей розважати ме нас у працї нашій та в знемозї рук наших, як поратимем землю, що прокляв Господь Бог.
30 І жив Ламех появивши Нояга пятьсот і девятьдесять і пять год, і появив сини і дочки.
31 А всього віку Ламехового було сїм сот і сїмдесять і сїм год, і вмер.
32 Як було ж Ноягові пятьсот год віку, появив Сема, Хама і Яфета.
Буття 6
1 Як почали ж люде намножуватись на землї та понароджувалось дочок у їх,
2 Тодї сини Божі, бачивши, що в синів чоловічих дочки хороші, брали їх за жінок, хто котору вподобав.
3 І рече Господь: Не буде мій дух переважувати в людинї до віку, бо вона тїло; дак нехай віку людського буде сто і двайцять год.
4 Були тодї на землї велетьнї, та й навпосьлї, як сини Божі горнулись до дочок чоловічих, а вони їм роджали. Се ті потужники, що з давнїх давен бували високо вславлені.
5 Як же побачив Бог, що ледарство людське було велике на землї, а люде дбають повсячасно тільки про лихе,
6 Дак жалкував Господь, що сотворив чоловіка на землї, тай журився тяжко.
7 І рече Бог: Вигублю чоловіка, що із землї, як чоловіка, так і скотину, і лазюче і летюче: бо взяла мене досада, що посоздавав їх.
8 Нояг же здобувся на ласку в Господа.
9 Оце ж Ноягова й постань. Нояг був праведний чоловяга, без гріха між сучасниками своїми. Нояг ходив з Богом.
10 І появив Нояг три сини: Сема, Хама і Яфета.
11 Земля ж попсувалась перед Богом, і сповнилась насильством земля.
12 І споглянув Бог на землю, аж вона зопсувалась: бо зопсувало всяке тїло свою путь на землї.
13 І рече Бог Ноягові: Конець усякому тїлу прийшов перед мене: бо землю сповнено насильством од них. Оце ж хочу їх викоренити з землї.
14 Зроби собі ковчег із соснового дерева; гнїзда поробиш у ковчезї та й посмолиш його з середини і надвору смолою.
15 А зробиш ковчег тако: трох сот локот завдовжки ковчег, і пятьдесять локот завширшки, а трийцять локот заввишки.
16 Просьвіт зробиш у ковчезї і зведеш його в локіть угорі; двері ж у ковчезї зробиш із боку, а житла у два і у три поверхи робити меш.
17 Я ж оце наведу потоп, воду на землю, щоб вигубити всяке тїло, що є в її живий дух попід небесами, і все, що є на землї, повиздихає.
18 І поставлю заповіт (умову) з тобою: Ввійдеш у ковчег ти і синове твої і жена твоя і жени синів твоїх з тобою.
19 І од усякого живого і од усякого тїла по двоє од усїх уведеш у ковчег, щоб живими остались з тобою: самець і самиця будуть.
20 Од усього птаства по роду, і од усякої скотини по роду, і од усього лазючого, що човгає по землї по роду їх; двоє од усякого ввійдуть у ковчег до тебе, щоб зостались живими. Ти ж возьми всякої харчі собі, щоб мали ви що їсти.
21 І вчинив Нояг усе, що запові– дав йому Господь, і притьма так учинив.
Буття 7
1 І рече Бог до Нояга: Увійди сам і ввесь дом твій у ковчег; бо тебе вбачав я праведним передо мною в сьому родї.
2 Від усякої ж скотини чистої введи до себе по семеро, самця і самицю, від скотини ж нечистої по парі, самця і самицю,
3 І від птаства небесного по семеро, самця і самицю, щоб насїннє живе переховати по всїй землї.
4 Ще бо сїм день, і дощувати му на землю сорок день і сорок ночей, та й вигублю з лиця землї всяке живе, що сотворив.
5 І вчинив Нояг усе, що заповідав йому Господь Бог.
6 Ноягові ж було шістьсот год, як стався потоп водний на землї.
7 І ввійшов Нояг, і сини його, і жінка його, і жінки синів його з ними у ковчег задля води потопньої.
8 І з чистої скотини і з скотини нечистої і з птаства і з усього лазючого поповза по землї,
9 По парі ввійшло до Нояга в ковчег, самець і самиця, як заповідав Бог Ноягові.
10 І сталось по семи днях, що вода потопня поняла землю.
11 В шести сотьньому роцї Ноягового віку, другого місяця, на сїмнайцятий день місяця, того ж дня, порозверзались усї жерела великої безоднї, і хляби (вікна) небесні повідчинялись.
12 І лило на землю сорок день і сорок ночей.
13 Того дня ввійшов Нояг, Сем, Хам і Яфет, сини Ноягові, і жінка Ноягова і троє жінок синів його з ним у ковчег;
14 Вони і усяка животина по свойму роду, і всяка скотина по кодлу, і усяке лазюче поповза, що човгає по землї по кодлу свойму, і всяке птаство пернате.
15 Поввіходили до Нояга у ковчег по парі усякого тїла, що в йому є живий дух.
16 І входячі були самець і самиця од усякого тїла, як заповідав йому Бог. І зачинив Господь Бог ковчег ізнадвору.
17 І затоплювало землю сорок день, і прибувало води, і підіймало ковчег у гору над землею.
18 І впотужнювалась вода, і прибувала велико на землї, і носився ковчег по водї.
19 І впотужнювалась вода на землї несказанно, і поняла всї високі гори, попід небесами.
20 Прибула понад ними вода на пятнайцять локот, і поняла всї високі гори.
21 І повиздихало всяке тїло, що двигалось по землї, і з птаства і з скотини, і з зьвіра, і з усякого лазючого поповза по землї і всяка людина.
22 Усе, в чого було диханнє і все, що було на сусї, повиздихало.
23 І погинуло все живе, що було на земному лицї, погинуло, і людина і скотина і лазюче поповза, і птаство небесне, і вигублено все те на землї, і зоставсь Нояг один да те, що було з ним у ковчезї.
24 І впотужнювалась вода на землї сто і пятдесять день.
Буття 8
1 І спогадав Бог Нояга і все живе і всяку скотину з ним у ковчезї, і навів Бог вітра на землю, і перестало дощувати.
2 І позамикались жерела в безоднї і хляби небесні, і зупинився дощ із неба.
3 І вертались води з землї без перестану, і як уплило сто і пятдесять день, стала вода посякати.
4 І зупинився ковчег у сьомому місяцї, на сїмнайцятий день місяця, на горі Арарацькій.
5 І вбувало води більше та більше до десятого місяця, а в десятому місяцї на первий день місяця стало видко верхи по горах.
6 І сталось по сорока днях, що відчинив Нояг вікно в ковчезї, що був зробив.
7 І випустив крука, і лїтав той сюди й сюди, закіль посякла вода на землї.
8 Опісля випустив голубицю від себе, щоб довідатись, чи вода спала з земного виду.
9 Та не знайшла голубиця відпочинку нозї своїй, та й вернулась до його в ковчег: бо вода поняла вид усїєї землї. І простїг він руку тай узяв її до себе в ковчег.
10 І пождав ще других сїм день, та ізнов послав голубицю з ковчега.
11 І прилетїла голубка надвечір до його, колиж се – оливний листок у неї в дзьобочку. І дознавсь Нояг, що вода уступила з виду земного.
12 І зождав іще других сїм день, та й послав знов голубицю, і не вернулась уже до його тодї.
13 І сталось у шістьсот первому роцї на первий день первого місяця, що посякла вода на землї. І зняв тодї Нояг кришу в ковчезї, і споглянув, аж се – вид земний уже сухий,
14 А в другому місяцї на двайцять сьомий день місяця земля стужавіла.
15 І рече Господь Бог Ноягові, глаголючи:
16 Вийди з ковчега сам і жона твоя і сини твої, і жени синів твоїх з тобою.
17 І всяку животину, що з тобою і всяке тїло від птаства і від скотини і з усякого лазючого поповза по землї повиводь із собою; і плодїтесь і намножуйтесь на землї.
18 І вийшов Нояг і сини його, і жінка його, і синів його жінки з ним.
19 Усяка животина, всяке лазюче поповза по кодлах своїх повиходило з ковчега.
20 І спорудив Нояг жертівника Господеві, і взяв з усякої чистої животини і з усякої чистої птицї та й принїс у всепаленнє на жертівник.
21 І понюхав Господь любих пахощів, і рече: Не проклинати му вже більше землї за чоловіка; бо надих людського серця злющий з молодощів його; і не вигублювати му вже більш усього живого, як учинив.
22 Покіль земля землею, сїйба й жнива, холоднеча й спека, лїто й весна, день і ніч не перестануть.
Буття 9
1 І благословив Бог Нояга і сини його, і рече їм: Бувайте плодющі і намножуйтесь і залюднюйте землю.
2 І страх і ляк перед вами нехай находить на всяку животину земну, і на всяке птаство небесне, і на все лазюче по землї, і на всяку рибу морську. На поталу вам подав я їх.
3 Усяке двигуще, що живе на землї, буде ваша їда; як зело травяне подаю вам усе.
4 Тілько мясива з його кровю, душею, щоб не їли.
5 Крові бо вашої, душ ваших, вимагатиму, на всякій животинї мститимусь за неї і допевнятимусь душі людської від руки чоловіка, від руки брата його.
6 Хто проллє кров людську, того кров теж проливати ме чоловік: бо в образ Божий сотворив Бог чоловіка.
7 Ви ж росплоджуйтесь і намножуйтесь, буяйте по землї і множтесь по її.
8 І рече Бог Ноягові та синам його з ним, глаголючи:
9 Ось я поставляю заповіт мій з вами і з вашим потомством по вас.
10 І з усякою душею живою, що з вами, з птаством і скотиною, і з усїм живим на землї, що з вами буде, з усїма, що повиходили з ковчега.
11 І постановлю заповіт мій з вами: що нїяке тїло не вимре вже од потопньої води, і не буде вже потопу водного, щоб спустошити всю землю.
12 І рече Господь Бог Ноягові: Ось вам знаменнє заповіту, що я дав між мною і вами і між усякою живою душею, яка єсть з вами в роди вічні:
13 Райдугr мою покладаю в хмарі, щоб вона була знаменом заповіту між мною і землею.
14 І станеться, як наведу хмари понад землею, що з'явиться веселка моя в хмарі.
15 І спогадаю заповіт мій, що постав між мною і вами, і між усякою живою душею в усякому тїлї: що не буде вже води потопньої на погибель усякому тїлу.
16 А буде райдугw моя в хмарі, і дивитись му на її, щоб спогадати заповіт вічний між Богом і землею, і між усякою живою душею і всяким тїлом, яке єсть на землї.
17 І рече Бог Ноягові: Се знаменнє вмови, що постановив я проміж мною і усяким тїлом, яке єсть на землї.
18 Сини ж Ноягові, що повиходили з ковчега, були: Сем, Хам і Яфет. Хам же був отець Канаанів.
19 Троє сих сини Ноягові, і від них порозсївались люде по всїй землї.
20 І почав Нояг бути ратаєм на землї і насадив виноград.
21 І пив вино, та й упився і лежав обнаживши ся у наметї свойму.
22 І побачив Хам, отець Канаанів, наготу батька свого, і вийшовши геть оповідав обом братам своїм.
23 І взявши Сем та Яфет гуню, накинули її на плечі собі та й ійшли дивлячись назад, і прикрили наготу батька свого, а лиця їх дивились назад, і наготи батькової не бачили вони.
24 Отверезився ж Нояг од хмелю свого, та й довідався, що вчинив йому підстарший син його,
25 І рече: Ой щоб же ти долї не мав, Канаане! Рабом що найнисшим служити меш браттї.
26 Хвала Господеві! Се Бог мого Сема. А ти, Канаане, рабом у них будеш.
27 Розшируй Яфета і дай йому, Боже, седїти у Сема, у брата в наметї, а ти, Канаане, рабом у них будеш.
28 І пожив Нояг по потопі триста і пятдесять год;
29 І було всїх днїв Ноягових років деватьсот пятьдесять, і вмер.
Буття 10
1 Се ж постань синів Ноягових, Сема, Хама та Яфета, і понароджувались їм сини по потопі.
2 Сини Яфетові: Гомер та Магог, та Мадай, та Яван да Тубал, та Месех, да Тирас.
3 А сини Гомерові: Аскеназ та Рифат та Тогарма.
4 А сини Яванові: Елиса, да Тарсис, Киттим та Доданим.
5 Від сих розселились люде в країнах невірних, по землях своїх, по мовах своїх, по родинах своїх, по племенах своїх.
6 А сини Хамові: Куш та Мизраїм, да Фут, да Канаан.
7 А сини Кушові: Себа та Гавила, да Сабта, да Рахма, да Сабтека; а сини Рахмові: Шеба та Дедан.
8 І появив Куш Нимрода. Сей почав бути велетнем на землї.
9 Сей був велетень ловець перед Господом; тим і мовляли: як Нимрод, велетень ловець перед Господом.
10 Царюваннє ж його роспростерлось на Бабилон, і Ерех, і Аккад, і Калне у Синеяр землї.
11 Із тієї землї вийшов Ассур, та й збудовав Ниневу і Регобод-Ір, і Калаг,
12 І Резен між Ниневою і Калагом; було то місто велике.
13 Від Мизраїма родились Людій, Анамій, Легавій і Нафтухій,
14 І Патрусїй, Каслугій, від котрих пійшли Филистимцї, да Кафторій.
15 Від Канаана ж родились Зидон, його перворідень, та Хет,
16 Євусій, та Аморій, та Гергасїй,
17 Та Гевій, да Аркей, да Синей,
18 Та Арвадїй, та Земарій, да Гаматїй; а потім розродились родини Канаанські.
19 А займище Кананеїв сягало від Сидону до Герару, до Гази, до Содому і Гоморри й Адами й Зевоіму аж до Лаши.
20 Се сини Хамові по їх родинах, і мовах, і землях, і племіннях.
21 І Семові, праотцеві всїх дїтей Еберових, братові Яфетовому старшому, понароджувались сини.
22 Сини Семові: Елам, та Ассур, та Арфаксад, та Люд, та й Арам.
23 А сини Арамові: Уз да Хул, да Гетер, да Маш.
24 Арфаксад же появив Салу, а Сала появив Ебера.
25 А Еберові вроджено два сини; одного звали Фалек, бо за його життя земля була подїлена, а брата його на імя звали Йоктан.
26 А Йоктан появив Алмодада та Шалефа, та Газармавета да Єраха,
27 Та Гадорама, та Узала, та Диклу,
28 Обаля, та Абимавеля, та Шеву,
29 Та Офира, та Гавилу, та Йовава. Всї 'ці сини Йоктанові.
30 А поосїдали вони від Мешари до Сефари гори, що на схід соньця.
31 Се сини Семові по їх родинах, мовах, по їх займищах, по їх народовинах.
32 Се роди синів Ноягових по їх свояцтвах, по їх племіннях; і від них порозходились народи по землї після потопу.
Буття 11
1 І була вся земля мова одна і слово одно.
2 І сталось, як мандрували вони від схід соньця, що знайшли поділлє в Синеяр землї, та й осїлись там.
3 І мовляли одно 'дному: Нумо лишень робити цеглу та випалювати. І була в їх цегла за камінь а земляна смола за вапну.
4 І мовляли: Нумо споруджувати місто із баштою, щоб її верх був до небес, і зробімо собі память, щоб не розпорошитись нам по всїй землї.
5 І зійшов Господь побачити город і башту, що споруджували сини чоловічі.
6 І рече Господь: Оце ж рід один, мова одна в усїх, а се тільки почин їх заходу коло працї; і тепер нїщо їх не зупинить нї від чого, що задумали зробити.
7 Зійдемо ж униз та помішаємо їх мову, щоб не розуміли одно 'дного.
8 І розсїяв їх ізвідти Господь по лицю всієї землї; і покинули споруджувати город і башту.
9 Тим проложено йому імя Бабель: бо там помішав Господь мову всієї землї, і звідти розсїяв їх Господь по лицю всієї землї.
10 А се постань Семова. Було Семові сто лїт, як появив Арфаксада, у другому роцї по потопі.
11 І пожив Сем після того, як появив Арфаксада, пятсот год, і появив сини й дочки, та й умер.
12 І пожив Арфаксад трийцять і пять год, і появив Селу.
13 А пожив Арфаксад після того, як появив Селу, чотири ста і три роки, та й появив сини й дочки.
14 І пожив Села трийцять год, і появив Ебера.
15 А пожив Села після того, як появив Ебера, чотири ста і три роки, і нпоявив сини й дочки.
16 І пожив Ебер трийцять і чотири годи і появив Пелега.
17 А пожив Ебер після того, як появив Пелега, чотири ста і трийцять год, і появив сини й дочки.
18 І пожив Пелег трийцять год, і появив Регува.
19 А пожив Пелег після того, як появив Регува, двістї і девять год, і появив сини й дочки.
20 І пожив Регу трийцять і два роки, і появив Серуга.
21 А пожив Регу після того, як появив Серуга, двістї і сїм год, і появив сини й дочки.
22 І пожив Серуг трийцять год, і появив Нагора.
23 А пожив Серуг після того, як появив Нагора, двістї год, і появив сини й дочки.
24 І пожив Нагор двайцять і девять год, і появив Тару.
25 А пожив Нагор після того, як появив Тару, сотню і девятнайцять год, і появив сини й дочки.
26 І пожив Тара сїмдесять год, і появив Аврама, Нагора й Гарана.
27 А се постань Тарина. Тара появив Аврама, Нагора і Гарана; Гаран же появив Лота.
28 І вмер Гаран перш отця свого Тари в землї ріднїй своїй, в Урі Халдейському.
29 І побрали собі Аврам і Нагор жінок. Імя Аврамовій жінцї було Сара; імя ж Нагоровій жінцї було Милка Гаранівна, дочка батька Милки й батька Іски.
30 Сара ж була неплідна, не мала дїтей.
31 І взяв Тара Аврама да Лота, сина Гаранового, сина свого сина, да невістку свою Сару, сина свого Аврама жінку, та й вивів їх із Ура Халдейського, щоб ійти в землю Канаанську, і прийшли в Гаран та й осїлись там.
32 А віку Тар>
Буття 12
1 І рече Господь Аврамові: Зійди з землї твоєї і від роду твого і з домівки отця твого у ту землю, що тобі покажу.
2 І зроблю тебе народом великим, і благословлю тебе і звеличу імя твоє, і будеш благословен.
3 І благословлю благословляючих тебе, а кленучих тебе проклену. І благословляться в тобі всї племіння землї.
