Текст книги "Біблія /Библия"
Автор книги: Іван Нечуй-Левицький
Соавторы: Пантелеймон Кулиш,Иван Пулюй
сообщить о нарушении
Текущая страница: 81 (всего у книги 117 страниц)
16 Так певно, як я живу, говорить Господь Бог, у столицї того царя, що настановив його царем, а котрому він криво присягав, і поламав свою з ним умову, в него в Вавилонї він умре.
17 Фараон же нїчого не вдїє проти великої потуги й многолїчного люду в тій війнї, як насиплють вал і побудують башти, щоб вигубити многі душі.
18 Він змаловажив клятьбу, поламав умову, й дав свою руку другому; вчинивши все те, він не спасе себе.
19 Тим же то ось так говорить Господь Бог: Так певно, як я живу, присягу мою, що він змаловажив, і вмову в імя моє, що він поламав, оберну на його голову.
20 І закину на його невід мій, і вловиться він у сїть мою, та й одведу його в Вавилон, і буду там судитись із ним за його віроломність проти мене.
21 А всї втїкачі з усїх полків його поляжуть од меча; которі ж зостануться, тих порозвіваю на всї вітри, щоб ви зрозуміли, що се я, – Господь, сказав те.
22 Так говорить Господь Бог: Я возьму із верховіття високого кедра та й посаджу, – з найвисших його паростків відотну нїжний пагончик та й посаджу на високій і величній горі.
23 На вершку гори Ізрайлевої посаджу його; й пустить він віттє, і вродить овощі, й виросте він у величного кедра, й жити ме в тїнї його всяке птаство.
24 І всї польові дерева побачать, що я, Господь, високі дерева понижую, а низьке дерево підвисшую; зелене дерево висушую, а сухе дерево чиню цьвітучим. Я, Господь, сказав так, і так учиню.
Езекiїль 18
1 І надійшло до мене слово Господнє:
2 Чого ви в землї Ізраїлській повторяєте все оцю приповідку та говорите: Батьки їли кислі грони, а в дїтей на зубах оскома?
3 Так певно, як я живу, говорить Господь Бог, не будуть уже більш тої приповідки в Ізраїлї повторяти.
4 Ось бо, всї душі – мої, чи душа батькова чи душа синова, – мої вони. Котора душа провинить, тота й умре.
5 Хто праведен і творить суд і справедливість,
6 На горах жертівнього мясива не їсть і очей до ідолів у дому Ізрайлевому не зводить, жени свого ближнього не поганить та й до своєї жінки в часї її нечистоти не пригортається;
7 Нїкого не тїснить; застав свойму довжникові вертає; нїякого насилування не чинить; свого хлїба голодному подає й нагого одїжжю вкриває;
8 На лихву не позичає й приросту не бере; від ледарства руку свою далеко держить і в справах між чоловіком а чоловіком суд справедливий вирікає;
9 Хто ходить у заповідях моїх і постанов моїх щиро додержує, – той прав, і певно буде жити, говорить Господь Бог.
10 Як же появить сина розбишаку, що проливає кров і чинить се або те,
11 Чого батько не чинив: їсть мясиво жертівне на горах і жену свого ближнього поганить;
12 Нуждаря і вбогого тїснить; насилу видирає; заставу не вертає й зводить очі до ідолів; коїть гидоти;
13 Позичає на лихву й бере приріст, – чи ж такому жити? Нї, він не буде жити. Хто всї цї мерзоти коїть, такому напевно буде за кару смерть; кров його на йому буде.
14 Коли ж хто появить сина, й син бачить всї переступи батькові, сам же їх не чинить,
15 На горах жертовного не їсть, до ідолів, що в Ізраїлї, не знімає очей своїх; жени ближнього свого не поганить;
16 Другого не тїснить, заставу не бере й насилу не видирає; подає голодному хлїба свого й вкриває нагого одїжжю;
17 Держить руку свою далеко від кривди, не бере лихви й користї; певнить мої прикази та й ходить дорогою заповідей моїх, – такий не вмре за батьківські провини; нї, він буде жити.
18 Батько ж його, за те що безсердечно тїснив, рабував брата свого, та чинив усяке лихо посеред земляків своїх, – він мусить умерти за свою провину.
19 Ви скажете: Чом же не переносить син кари за провини батькові? Тим, що син поступає по закону й по правдї, усї мої заповідання певнить і їх додержує, – тим він і жити ме.
20 Та душа, що грішить, та й вмерти мусить. Син за вину батькову не буде одвічати, а батько не буде двигати вини синової. Праведність праведного зостанеться на йому, та й безбожність безбожного на йому буде.
21 Ба й безбожник, як одвернеться од усїх гріхів своїх, які творив, і буде певнити всї мої постанови, й усе чинити по закону й по справедливостї, буде жити, не вмре.
22 Усї проступки його, що їх коїв, не будуть пригадуватись йому; по своїй праведностї, що буде чинити, він жити буде.
23 Хиба ж менї безбожникова смерть люба, говорить Господь, – а не те, щоб він вернувся з дороги своєї та й жив?
24 Коли ж би праведник одступив од своєї праведностї і жив неправедно, та коїв усї ті гидоти, що беззаконник творить, то – чи ж йому жити? Нї, не спогадаються йому всї його праведні вчинки, що він чинив, а за беззаконство своє, що його творить, і за гріхи свої, якими грішить, мусить він умерти.
25 Коли ж скажете: Несправедлива путь Господня, – то послухай, ти, доме Ізраїля! Чи то ж моя путь несправедлива? Чи скорше не ваші дороги неправедні?
26 Та ж коли праведник відступає од своєї праведностї і творить ледарство, то він умерає за свою неправедність, що вчинив.
27 Коли ж безбожник навертається од безбожностї своєї, що її коїв, та чинить суд і правду, то він навертає свою душу до життя.
28 Він нарозумився і відвернувсь од усїх своїх ледачих учght=нків; тим і зостанеться живим, не вмре.
29 Та й ще сьміє дом Ізраїля говорити: Не по правдї чинить Господь! Чи справдї ж бо мої путї несправедливі? чи ж то не ваші дороги неправедні?
30 Тим же то я й судити му вас, доме Ізраїля, після доріг ваших, говорить Господь Бог; покайтеся ж і відвернїтеся від усїх проступків ваших, щоб безбожність не була вам спотичкою.
31 Повідкидайте від себе всї гріхи ваші, якими ви грішили, й сотворіте собі нове серце й дух новий; а тодї чого ж би вам умірати, доме Ізраїля?
32 Менї бо не люба смерть того, хто мусить умерти, говорить Господь Бог; обернїтеся ж і жийте!
Езекiїль 19
1 Ти ж заплач над князями Ізрайлевими,
2 Та й кажи: Що за левиця була в тебе мати! Між левами розлягалась, левчуків пестила.
3 І згодувала одного зміж левчуків своїх, і став він левом, і навчивсь ловити здобич, та й пожерав людей.
4 І прочули се народи та й спіймали його в яму, й в кайданах одвели в Египецьку землю.
5 І, пождавши, побачила, що марна визволу надїя, і взяла другого з левчуків своїх, та й зростила левом.
6 І, ставши великим левом, почав він ходити поміж левами й навчивсь ловити здобич, людей пожерати.
7 І опоганював вдовицї, й міста пустошив; і обезлюдїла земля та й усї осади її від реву його.
8 Тодї встали на його народи із земель примежних та й розкинули на його сїтї свої і спіймали в яму.
9 І посадили його в клїтку й одвели в ланцюгах до царя Вавилонського; заперли в темницї, щоб не чути вже було реву його в Ізраїлї по горах.
10 Мати твоя бght=ла, наче та виноградина, насаджена понад водою; була вроджайна, повна віття, від достатку води.
11 І виростали в неї прути кріпкі, хоч би й на скипетри володарів; і виросла вона високо й віттясто, та й виднїла далеко в гущинї пагонцїв своїх.
12 Но в гнїву (Божому) вирвано її з коріннєм, і кинуто на землю, а вітер від сходу висушив плід її; повиривані, повсихали кріпкі пагонцї її; огонь пожер їх.
13 А тепер її в пустиню пересадили, в суху, безводню землю.
14 І вийшов огонь із пня галуззя її, пожер грони її, та й не зосталось у неї прутів кріпких на жезла царські. Оце та жалібна пісня, – вона й полишиться нею на плач.
Езекiїль 20
1 Сьомого року, в пятому місяцї, в десятий день місяця, з'явились у мене мужі громадські Ізраїлські, поспитати Господа, та й посїдали передо мною.
2 І надійшло до мене слово Господнє, таке:
3 Сину чоловічий! промов до громадських мужів Ізрайлевих і скажи їм: Так говорить Господь Бог: Ви прийшли питати мене? Так вірно, як я живу, не дам вам відповідї, говорить Господь Бог.
4 Коли ж хочеш їх судити, коли хочеш їх судити, сину чоловічий, так обяви їм гидоти батьків їх та й скажи:
5 Так говорить Господь Бог: Того часу, як вибрав я Ізраїля, зняв я руку мою, кленучись перед потомками дому Якового, й обявив їм себе в Египтї, і зняв руку мою й сказав їм: Я – Господь, Бог ваш!
6 Того ж часу зняв я так само руку мою та й заклявся, що виведу їх із Египту в землю, що вигледїв про них, – в землю, текущу молоком та медом, красу між усїма землями,
7 Та й сказав їм: Повідкидайте кожен гидоти від очей ваших і не поганьтесь ідолами Египецькими: Я – Господь, Бог ваш!
8 Та вони встали проти мене, й не схотїли слухати мене; нїхто не відкинув гидот від очей своїх анї відцуравсь ідолів Египецьких. І сказав я собі: Вилию на них досаду мою, вичерпаю на них гнїв мій посеред землї Египецької.
9 Та вчинив я опісля інакше, а то через імя моє, щоб не подати його в неславу перед народами, між котрими вони пробували, та що перед їх очима я себе явив їм, хотячи вивести їх із землї Египецької.
10 І вивів я їх із Египту та й привів у пустиню,
11 І дав їм заповідї мої, й обявив їм постанови мої, щоб чоловік, додержуючи їх, жив через них.
12 Я дав їм також суботи мої, щоб були знаменом міжо мною а ними, та щоб знали вони, що я – Господь, которий їх осьвящує.
13 Та дом Ізраїля став опір проти мене в пустинї: вони не ходили в заповідях моїх і відкинули постанови мої, котрі виконуючи, чоловік жив би через них, та й суботи мої вони зневажали; і знов я був намірився вилити на них досаду мою в пустинї і їх вигубити.
14 Та й знов учинив я задля імені мого, щоб не подати його в зневагу в народів, що перед їх очима я їх вивів.
15 Тим то зняв я руку мою проти них у пустинї та й заприсяг, що не приведу їх у землю, що призначив їм, – у землю, текущу молоком і медом, красу між усїма землями, -
16 За те, що вони відкинули постанови мої й не ходили в заповідях моїх та зневажали суботи мої, бо серце їх тягло за ідолами їх.
17 Та моє око зжалувалось над ними, та й я не вигубив їх до нащаду в пустинї.
18 І говорив я до їх синів у пустинї: Не ходїте слїдом отцїв ваших і не заховуйте встанов їх та не поганьтесь ідолами їх.
19 Я бо – Господь, Бог ваш: ходїть у моїх заповідях і мої постанови заховуйте та певнїте.
20 І держіте суботи мої сьвято, щоб вони були прикметою міжо мною й вами, та й тямте собі, що я – Господь, Бог ваш.
21 Та бо й сини стали опір проти мене: в заповідях моїх вони не ходили й постанов моїх не перестерігали; не виповняли того, що, виповнячи, міг би чоловік жити, та й зневажали суботи мої. Тим то сказав я собі: ізжену на них гнїв мій, вичерпаю на них досаду мою в пустинї.
22 Та й знов з'упинив я руку мою, а вчинив се задля імені мого, щоб не подати його в зневагу в народів, що перед очима в них я їх вивів.
23 Та все ж таки підняв я у пустинї руку мою й заклявся, що розпорошу їх проміж народами й порозсїваю по землях.
24 За те, що вони моїх постанов не певнили й мої заповідї відкинули; мої суботи зневажали та поривали очі на ідоли батьків своїх.
25 От і дав я їм волю, виповняти встанови недобрі та такі звичаї, що через них не могли оставатись живими;
26 І дозволив їм опоганювати себе жертвами та переводити через огонь всякий первоплід утроби, щоб їх вигублювати (їх власними руками), та щоб опісля спізнали, що я – Господь.
27 Тим же то, сину чоловічий, говори домові Ізрайлевому й скажи їм: Так говорить Господь: От іще чим зневажали мене ваші батьки, спроневірюючись менї:
28 Ось, я привів їх у землю, що під присягою обіцяв їм надїлити, піднявши руку мою, а вони, де побачали високий горб і гілясте дерево, почали заколювати там жертви свої й складали туди противні менї приноси свої та пахущі кадила свої та жертви ливні.
29 І говорив я до них: Що се за якась висота, куди ви ходите? Тим і досї зветься вона Бама.
30 Тим же то скажи дому Ізрайлевому: Так говорить Господь Бог: Чи не поганите ж ви себе робом батьківським і не блудуєте в гидотах їх?
31 Так, приносом жертівних ваших дарів і тим, що дїти ваші переводите через огонь, поганите ви себе всїма ідолами вашими по сей день, – та й ви хочете ще питати в мене, доме Ізраїля?
32 А те, що в вас на думцї, певно нїколи не станеться. Ви бо мовляєте: ми будемо, як погани, як отті племена чужоземні, кланятись перед деревом та каменем.
33 Так певно, як я жию, говорить Господь Бог, царювати му над вами рукою потужною, правицею простягнутою і виливом на вас досади моєї.
34 І повиводжу вас ізпроміж народів, із земель, де вас порозсївано, й позбіраю вас рукою потужною й правицею простягнутою, й виливаючи на вас досаду,
35 І приведу вас у пустиню народів, та й судити мусь там із вами лицем до лиця;
36 Як судивсь я у Египецькій пустинї з вашими батьками, так судити мусь і з вами, говорить Господь Бог.
37 І приведу вас під жезло моє та й уведу вас ув окови права мого.
38 І повилучую зміж вас ворохобників і непокірних менї; повиводжу їх із землї пробування їх, та в землю Ізрайлеву вони не ввійдуть; і взнаєте, що я – Господь.
39 А ви, доме Ізрайлїв, говорить Господь Бог, ійдїть собі та й кадїть, кожен ідолам своїм, і служіть їм, коли мене слухати не хочете, – але перестаньте вже сквернити імя моє, приносячи жертви менї та й бовванам вашим.
40 Бо на сьвятій горі моїй, на гірній висотї Ізраїлській, говорить Господь, – он-де менї служити ме ввесь дом Ізраїля – ввесь, скілько його на землї; там я буду ласкаво приймати їх, і там жадати му приносів ваших, і первоплодів ваших із усякими сьвятими дарами вашими.
41 Неначе любі пахощі кадильні, приймати му вас милостиво, як повиводжу вас ізпроміж народів і позбіраю вас із чужих земель, куди ви порозсївані, й буду вами сьвято шанований перед очима народів.
42 І взнаєте, що я – Господь, як приведу вас ув Ізраїль-землю, у ту землю, що, піднявши руку, клявся надїлити батькам вашим.
43 І будете там спогадувати про путї ваші й про всї вчинки ваші, якими поганили себе, й гидувати мете самі собою задля всїх злочинів ваших, які ви творили.
44 І зрозумієте, що я – Господь, як чинити му з вами ради імені мого, а не після ледачих доріг ваших і мерзенних учинків ваших, ти, доме Ізраїля, говорить Господь Бог.
45 І надійшло до мене слово Господнє:
46 Сину чоловічий! оберни лице на дорогу к' полудню й промов слово проти полудня, і виречи пророцтво проти лїса полуденнього степу.
47 І скажи до полуденнього гаю: Слухай слова Господнього: Так говорить Господь Бог: Ось, я запалю в тобі огонь, що пожере в тобі всяке зелене дерево й усяке дерево сухе. Не погасне палаюче поломє й погорить у йому все від полудня та й до півночі.
48 І всяке тїло вбачати ме, що я, Господь, запалив його, і він не погасне.
49 І кликнув я: Ой Господи Боже! вони ж і так мовляють про мене: Чи ж не в приповістях сей говорить?
Езекiїль 21
1 І надійшло до мене слово Господнє:
2 Сину чоловічий! повернись лицем проти Ерусалиму й проповідуй проти сьвятинь, й пророкуй проти землї Ізраїлської
3 І скажи землї Ізраїлській: Так говорить Господь Бог: Ось, я – на тебе, й добуду меча мого з піхви та й повигублюю в тебе праведного й безбожного.
4 На те, щоб вигубити в тебе й праведного й безбожного, вдарить меч мій із піхви проти всякого тїла від полудня та й до півночі.
5 І зрозуміє всяке тїло, що то я, Господь, добув із піхви меча мого й він уже туди не вернеться.
6 Ти ж, сину чоловічий, стогни, наче б костї в крижах твоїх ломались, стогни гірко перед їх очима.
7 І як питати муть у тебе: Чого стогнеш? скажи: від того, що чую, – і заниє всяке серце, й усї руки поопускаються, й струхлїє всяка душа, й усї колїна, наче вода, задрожать. Ось, воно прийде й справдиться, говорить Господь Бог.
8 І надійшло до мене Господнє слово:
9 Сину чоловічий! пророкуй і скажи: Так говорить Господь Бог – скажи: Меч, меч – нагострений і вичищений!
10 Вигострений, щоб багато стинати; вичищений, щоб блищав, наче блискавиця. Хиба нам радуватись, що мечу сина мого всяке дерево нї-за-що?
11 Я дав його вичистити, щоб узяти в руку; вже вигострений той меч і вичищений, щоб віддати його в руку вбиваючому.
12 Стогни й голоси, сину чоловічий, бо він ійде проти мого люду, проти всїх князїв Ізрайлевих. Подано їх під меч вкупі з моїм людом; тим то ударься об поли руками.
13 Бо він уже витрібуваний. Йому нї-за-що й жезло; воно не устоїть, говорить Господь Бог.
14 Ти ж, сину чоловічий, пророкуй і сплесни руками; меч той подвоїться й потроїться; се меч на тих, що мають погинути, на побиваннє великого, він добереться в середину осад їх.
15 Щоб серця струхлїли, та й щоб полягло як найбільше, то я поуставляю у кожних воротях грізного меча. Ой горе! він блищить блискавкою, – вигострений до бою.
16 Рубай-сїчи праворуч, побивай лїворуч, усюди, куди сягоне лезво твоє!
17 І сам я плескати му руками й угашу досаду мою; я, Господь, сказав се.
18 І надійшло Господнє слово до мене:
19 Ти ж, сину чоловічий, начеркни собі два шляхи, яким"+0" має йти меч царя Вавилонського. Із однієї землї мають оба виходити. І начеркни шляхову ручку при починї шляху, що веде в міста.
20 Начеркни шлях, яким ійти мечеві на Раву Аммонїйську й в Юдею, в утверджений Ерусалим, -
21 Бо царь Вавилонський стоїть на роздорожжі при починї двох шляхів, а щоб угадати, перемішує (в сагайдацї) стріли, питає в терафима, зазирає в печінку.
22 По правій руцї в його жереб, що ворожить: у Ерусалим, щоб там поставити тарани, отворити уста до боєвих криків, взивати голосно до побою, поставити тарани проти брами, насипати вал, побудувати облягові башти.
23 Сеся ворожба буде видаватись ув очах їх пустою; та позаяк вони поклялись були, то він пригадав про їх віроломність, і постановив його здобути.
24 Тим то ось як говорить Господь Бог: Позаяк ви самі пригадуєте беззаконства ваші, чините явними проступки ваші, і всїми вчинками вашими гріхи свої на вид виставляєте й усе те самі пригадуєте, то й мусите попастись у ворожі руки.
25 Ти ж, негідний, безбожний князю Ізрайлїв, що на тебе прийшов день твій, і твоїй безбожностї настав конець, -
26 Так говорить Господь Бог: Здійми з голови корону, скинь царський вінець! се вже минулось: угору пійде низьке, униз високе!
27 Скину, скину, скину, й не буде його, покіль прийде той, що має до його право й кому віддам його!
28 А тепер, сину чоловічий, пророкуй і промов: Так говорить Господь Бог про Аммонїї і насьміхи їх, і скажи: Меч, меч уже добутий на вбиваннє, вичищений до затрачування, щоб блищав блискавицею, -
29 Щоб тим часом, як тебе обдурюють пустими видивами й марними ворожбами, – й тебе прилучено до тих постинаних безбожників, що їх день прийшов, коли їх безбожностї конець настане.
30 Сховати ж його назад у піхву? Нї, на тому місцї, де сотворено тебе, у землї, де постав єси, – там я буду судити тебе,
31 І зжену на тобі досаду мою, дихну на тебе огнем пересердя мого та й подам тебе на поталу людям жорстоким, що вправні в убиванню.
32 Пійдеш на пожир огня, кров твоя розлиється по землї, не буде й згадки про тебе; я бо, Господь, сказав так.
Езекiїль 22
1 І надійшло до мене слово Господнє:
2 Ти ж, сину чоловічий, чи хочеш судити, судити город кріваво провинний? Оце ж виткни їм всї гидоти їх.
3 І промов: Так говорить Господь Бог: О городе, що проливав єси кров серед себе, щоб навести на себе годину свою, і робив собі ідоли, щоб опоганити себе!
4 Через ту кров, що проливав єси, ти набрався гріха, а через ідоли, що наробив собі, опоганився; і наближив єси днї твої, і дойшов єси до години твоєї. Тим то я подам тебе на посьміх усїм народам, на поругу всїм землям.
5 Близькі й далекі будуть насьміхатись із тебе, що опоганив єси імя твоє, а прославив себе бутою.
6 Ось, старшини Ізраїлські в тобі, кожен по силам своїм, проливали кров.
7 Батька і матїр зневажають в тобі, чуженицю кривдять посеред тебе, безбатенька й вдовицю пригнїтають у тобі.
8 Мої сьвятинї ти маловажиш, а мої суботи нарушуєш.
9 Люде, що обвинувачують на проливаннє крові, жиють у тобі; по горах твоїх їдять мясиво (приношене ідолам у жертву), посеред тебе коять ледарство.
10 Сором батьків розкривають у тобі, нечисту в кровотечі насилують у тебе.
11 Той чинить гидке з жінкою ближнього свого, той опоганює невістку свою, а той обезчесчує сестру своze=", дочку батька свого.
12 У тобі беруть підкуп і проливають кров; ти береш лихву й прирости й грабуєш насильно користь собі з ближнього твого, мене ж забув єси, говорить Господь Бог.
13 Я аж сплеснув руками з гнїву на захланність твою, що така явна в тобі, та на кріваві провини, що дїються в тебе.
14 Чи видержить же серце твоє, чи будуть досить кріпкі руки (сили) в тебе тодї, як я почну мою роботу проти тебе? Я, Господь, сказав се й справджу.
15 Бо розсїю тебе проміж народи, й розвію тебе по чужих землях, і зроблю конець мерзотам твоїм посеред тебе.
16 І зробиш сам себе гидким в очах народів, і зрозумієш, що я – Господь.
17 І надійшло до мене слово Господнє:
18 Сину чоловічий! дом Ізраїля зробився в очах у мене жужелицею; всї вони – мідь, цина, залїзо й олово в печі; жужелицею з срібла поробились.
19 Тим же то ось як говорить Господь Бог: За те, що ви всї поробились жужелицею, позбіраю вас в Ерусалим.
20 Так само, як у піч кладуть срібло й мідь і залїзо й олово й цину вкупі, щоб роздувати на них огонь і їх розтопити, так і я позбіраю вас у гнїву мойму й у досадї моїй та й розплавлю вас.
21 Я позбіраю вас і подую на вас огнем досади моєї та й розтоплю посеред його.
22 Як плавлять срібло в плавильній печі, так і ви розплавитесь посеред його, й зрозумієте, що я, Господь, вилив на вас досаду мою.
23 І надійшло слово Господнє до мене, таке:
24 Сину чоловічий! промов до него: Ти – земля нечиста, тим і не скроплена дощем в годину гнїву.
25 Пророки в їй змовились; як леви рикають, роздирають здобичу; пожерають душі, зЁрѰбирають майно й дорогі речі, намножують у йому вдовиць.
26 Сьвященники його ломлять мій закон й поганять сьвятинї мої; не відрізняють вони сьвятого від несьвятого, й не розбірають, що нечисте, а що чисте, а від субот моїх одвернули очі свої, і я в погордї в них.
27 Князї його, наче хижі вовки, пориваючі здобичу свою, проливають кров, затрачують душі, щоб тілько придбати собі наживу.
28 Пророки ж його замазують усе глиною, вбачають пусте та віщують свої видумки, говорячи: Так говорить Господь Бог, а Господь не говорив того.
29 Прості люде пригнїтають одно одного, ограбують і тиснуть злиденного, а приходня придавлюють без усякого права.
30 І шукав я між ними такого, щоб поставив себе стїною, і став проти мене в проломинї за сесю землю, щоб я не погубив її, та не знайшов.
31 Оце ж вилию на них досаду мою, огнем лютостї моєї вигублю їх, поступки їх поверну на голову їм, говорить Господь Бог.
Езекiїль 23
1 І надійшло до мене слово Господнє:
2 Сину чоловічий! Були дві женщини, дочки однієї матері,
3 І блудували вони в Египтї, блудували ще в молодощах своїх; там були подавлені груди їх, і там помякли дївичі соски їх.
4 А було на ймя їм: старшій – Огола, а сестрі її – Оголива. І були вони спершу моїми; й породили сини й дочки, а потім Огола стала зватись на ймя Самария, Оголива ж – Ерусалим.
5 І почала Огола блудувати в мене, й палала до полюбовників своїх, Ассириїв, сусїдів своїх,
6 До вдягнених у пурпур, до намісників та гетьманів, до вродливих молодиків, комонників, що їздили кінно,
7 І оддавала свої любощі всїм вЕзибраним із між синів Ассурових, і поганилась усїма ідолами тих, до кого палала;
8 До того ж не переставала блудувати й з Египтїями, вони бо спали з нею в молодощах її й змягчили дївочі соски її, та й виливали на неї погань свою.
9 За те ж я й оддав її на поталу полюбовникам її, в руки синам Ассуровим, що до них вона палала.
10 Вони одкрили наготу її, забрали в неї сини й дочки її, та й саму закололи мечем. І зробилась вона позорищем між жіноцтвом, як довершили на нїй кару.
11 Сестра її, Оголива, бачила те, й була ще більше ледащою в любощах своїх, і блудництво її переважало блудництво сестрине.
12 Палала вона до синів Ассурових, до намісників, гетьманів, приятелїв своїх, пишно з'одягнених, до їздецїв, що вигравали на конях, до всїх вродливих молодиків.
13 І вбачав я, що й вона опоганилась, та що в обох їх однака дорога.
14 Та ся блудувала ще більше; вона бо, як побачить повирізувані на стїнї подоби мужчин, чи образи Халдеїв, мальовані барвами,
15 Що в їх поясницї попідперізувані поясами, голови пообвивані пишними завивалами, що подабали на воєвод, на синів Вавилонських, що рідна їх земля Халдейщина, -
16 То вона влюблювалась у них за першим поглядом очима, й слала до них у Халдейщину послів.
17 І прибували сини Вавилонські до неї на любовне ложе, й поганили її блудництвом своїм, і сквернила вона себе ними, аж доки душа її з обридом від них не відверталась.
18 Як же вона так явно блудувала, й одкривала свій сором, тодї одвернулась і моя душа від неї, так само, як одвернулась моя душа від сестри її.
19 Вона ж пійшла ще дальш у блудництві свойму, спогадуючи про часи молодощів своїх, як почала блудувати в землї Египецькій;
20 І палала до любовників своїх, що тїло в них похотне, як ув осла, а жар, як у жеребця.
21 Оттак ти згадувала розпусту з молодощів твоїх, коли то Египтяни стискали соски твої задля дївочих грудей твоїх.
22 Тим же то, Оголиво, так говорить Господь Бог: Ось, я підійму проти тебе полюбовників твоїх, тих, що ними аж переситилась душа твоя, та й приведу їх на тебе з усїх боків,
23 Синів Вавилонських і всїх Халдеїв, із Пеходу, з Шоа й Коа, а з ними всїх синів Ассириї, вродливих молодиків, намісників і зверхників городських, можних і славних та всїх метких їздецїв.
24 І прийдуть проти тебе оружно з кіньми й возами та силою народів, і обступлять тебе кругом в панцирах із щитами та в шоломах, і передам їм тебе на суд і судити муть тебе своїм судом.
25 І оберну проти тебе ревниву пімсту мою, й розправляться вони з тобою люто: пообтинають носа й уші тобі, а нащадок твій поляже од меча; синів твоїх й дочки твої позабірають із собою, а те, що зостанеться пожере огонь.
26 І поздирають із тебе одежу твою, та й пожакують прибори твої.
27 І зроблю кінець розпустї твоїй та блудництву твойму, занесеному з землї Египецької, і не будеш уже на них поривати очей твоїх, та й не згадаєш уже про Египет.
28 Так бо говорить Господь Бог: Ось, я подам тебе на поталу тим, що їх зненавидїла, в руки тим, що од них відвернулась душа твоя.
29 І обійдуться вони з тобою ворожо, й заберуть у тебе все, що працею надбала, й полишать тебе нагою й невкритою, й стане всїм явною соромна нагота твоя й розпуста твоя та блудництво твоє.
30 А вчинять із тобою таке за блудництво твоє з поганами, що їх ідолами ти себе мерзила.
31 Блукала єси по дорозї сестри твоєї; за те ж і дам я в руку тобі кубок її.
32 Так говорить Господь Бог: Пити меш кубок сестри твоєї – глибокий і широкій, і сьміх та наруга впаде на тебе, що в него так багато змістилось.
33 Аж до перепою напєшся смутку, бо кубком страху й спустошення є чаша сестри твоєї Самариї.
34 І випєш його, аж висушиш, ба й черепє його оближеш, і будеш (з болю) груди собі роздирати; бо так сказав я, Господь Бог.
35 Іще сказав Господь Бог так: Позаяк ти забула мене й одвернулась від мене, так і терпи ж за беззаконство твоє та за блудництва твої.
36 І сказав до мене Господь: Сину чоловічий! хочеш Оголу й Оголиву судити? покажи ж їм гидоти їх;
37 Бо зломили менї віру, й руки свої покрівавили, й чинили перелюбки з ідолами своїми, ба й сини, що менї породили, на їду їм присьвячували.
38 Та й ще от що вони менї чинили: того ж часу поганили сьвятиню мою, та зневажали суботи мої;
39 А як заколювали ідолам синів своїх, то ввіходили зараз і в сьвятиню мою, щоб її опоганити. От, що вони коїли серед мого дому!
40 До того посилали й по людей, що здалеку сюди приходили, і ось, вони являлися, а ти задля них купалася, підмальовувала собі очі, та прибирала прикраси.
41 І сїдала на пишне ліжко, а перед ним стояв уже стіл, а на йому поскладала кадило, менї належне, та оливу мою.
42 І лунав голос тих людей, що веселились у неї, а до тої товпи людей вводжено ще з пустинї пяниць, і запинають вони їм запинки на руки, та надївають пишні вінки на голови.
43 І сказав я про підтоптану вже блудницю: Тепер скінчаться вже блудування її разом із нею.
44 До неї бо приходили, як до нетрібки, – приходили й до Оголи й Оголиви, – до сих розпустних жінок.
45 Та мужі правосудні будуть судити їх судом, що на перелюбниць, та судом на душогубниць, вони бо перелюбницї, а на руках у них кров.
46 Так бо говорить Господь Бог: Скликати би на них громаду (війська), та й оддати їх на лютість і розбої.
47 І громада побє їх каміннєм і порубає мечами; і повбиває синів їх і дочки їх, а будинки їх попалить огнем.
48 Оттак зроблю я конець розпустї в сїй землї, й усї жінки мати муть науку й не будуть чинити соромних дїл, як се вони чинили;
49 І зложиться на вас кара за вашу розпусту, й понесете кару за ваші гріхи з ідолами вашими, й зрозумієте, що я – Господь Бог.
Езекiїль 24
1 І надійшло слово Господнє до мене в девятому роцї, у десятому місяцї, на девятий день місяця – таке:
2 Сину чоловічий! запиши собі число сього дня, сього самого дня; сього бо самого дня вдарить царь Вавилонський на Ерусалим.
3 І приточи сьому неслухняному домові примір, та й промов до його: Так говорить Господь Бог: Постав котел, постав та налий в його води;
4 Повкладай в його шматки мясива, що найлучші куснї, – стегна й лопатки з усїма їх здоровенними кістками, -
5 Набери їх із добірних овець – та й наложи під казана костей, і нехай кипить усе доти, аж і костї розваряться.
6 Бо так говорить Господь Бог: Горе крововинному місту! горе казанові заржавілому, що ржа не відстає від його! шматок за шматком повикидають із його, не вибираючи їх по жеребу.
7 Бо пролита ним кров і досі посеред него; на голій скелї вона, він бо не проливав її на землю, де б вона покрилась була порохом.
8 Щоб розбудити в собі досаду, й над ним помститись, оставив я пролиту ним кров на голій скелї, щоб вона не прикрилась.
9 Тим же то так говорить Господь Бог: Горе місту крововинному! з його накладу я величезну купу.
10 Додавай підпалу, роздувай огонь; виварюй мясиво, нехай усе аж загусне й костї порозпадаються.
11 Тодї постав порожного казана на жару, щоб розжаривсь і мідь його розпустилась, і нечисть в йому витопилась, і ржа його зникла.
12 Та шкода тяжкої працї! груба ржа не зійде з його; і в огнї полишиться на йому ржа його.
13 В нечистотї твоїй стільки поганї, що скілько й не намагався тебе очистити, ти все таки нечиста; од нечистї твоєї ти й далїй не очистишся, аж докіль я удовольню мою досаду на тобі!
14 Я, Господь, я говорю се; воно прийде, я вчиню так; нїчого з того не зміню; не буде в мене пощади, не буде помилування. По твоїх поступках і по твоїх учинках будуть судити тебе, говорить Господь Бог.
15 І надійшло до мене слово Господнє:
16 Сину чоловічий! ось я возьму в тебе втїху очей твоїх через недугу; та ти не жалкуй, не плач не рони сьліз;
