Текст книги "Біблія /Библия"
Автор книги: Іван Нечуй-Левицький
Соавторы: Пантелеймон Кулиш,Иван Пулюй
сообщить о нарушении
Текущая страница: 45 (всего у книги 117 страниц)
10 Запитав Давид у Бога, мовляючи: Чи йти менї на Филистіїв і чи віддаси їх в мої руки? І рече до його Господь: Ійди, а я віддам їх у твої руки.
11 І двинули вони під Баал-Перазим, і побив їх там Давид, і промовив Давид: Порозносив Бог моїх ворогів моєю рукою, як розтїкаються води. Через це й дали назву тому місцеві: Баал-Перазим (Долина розносу.)
12 І покинули вони там своїх богів, а Давид дав приказ, і попалили їх на огнї.
13 І знов прийшли Филистії й розтаборились по долинї.
14 І ще запитав Давид у Бога, й сказав йому Бог: Не йди просто на їх, одхились узбіч од їх і йди на їх від сторони грушевих дерев;
15 І як почуєш шелест, наче хто йде по вершках дерев, тодї розпочинай битву, бо вийшов Бог поперед тебе, щоб розбити стан Филистійський.
16 І вчинив Давид, як звелїв йому Бог, і побив Филистійське військо від Габаону до Газеру.
17 І пронеслось імя Давидове по усїх краях, і Господь зробив його страшним для всїх народів.
1-а Паралипоменон 15
1 І побудував він собі доми в містї Давидовому, й приладив місце для скринї Божої, й построїв для fontеї намет.
2 Тодї сказав Давид: Нїхто не повинен носити Божої скринї, окрім левітів, бо їх вибрав Господь на те, щоб носити ковчег Божий й йому служити до віку.
3 І зібрав Давид усїх Ізрайлитян у Ерусалим, щоб внести ковчег Господнїй на його місце, що його приладив для його.
4 І скликав Давид Ааронових синів та левітів:
5 Із синів Кагатових, Уриїла, начальника, та його братів, – сто двайцять чоловіка;
6 З синів Мераріїних, Асаїю, начальника, та його братів, – двістї двайцять чоловіка;
7 З синів Герсонових, Йоїля, начальника, та його братів, – сто трийцять чоловіка;
8 З синів Елисафанових, Шемаю, начальника, та його братів, – двістї;
9 З синів Хевронових, Елїела, начальника, та його братів, – вісїмдесять;
10 З синів Уззиїлових, Аминадаба, начальника, та братів його, – сто двайцять.
11 І покликав Давид сьвященників: Садока та Абіятара, й левітів: Уриїла, Асаїю, Йоїля, Шемаїю, Елїєла та Аминадаба,
12 І сказав їм: Ви голови в родах левітських, осьвятїте себе з братами вашими, й перенесете скриню Господа, Бога Ізрайлевого, на місце, що я приладив для його.
13 Бо передше, як вас не було, то Господь, Бог наш, покарав нас за те, що ми не шукали його, як слїд.
14 І осьвятились сьвященники й левіти задля того, щоб нести скриню Господа, Бога Ізрайлевого,
15 І несли сини Левіїні ковчег Божий на плечах на жертках, як звелїв Мойсей по слову Господньому.
16 І звелїв Давид левітським начальникам приставити своїх братів, грачів на приборах музичних, на псалтирes Nх та цитрах та кимвалах, щоб роздавався голос радощів.
17 І поставили (такими) левітами Емана, сина Йоїлевого, зпоміж братів його: Асафа, Берехіїного сина; а з синів Мараріїних, братів їх: Етана, Кушаіїного сина;
18 А з ними братів їх другорядних: Захарію, Бена, Яазиїла, Шемирамота, Ехиїла, Уннїя, Елїава, Банею, Маасея, Маттатію, Елифлеуя, Микнея й Обед-Едома та Еїєла, воротарів.
19 Еман, Асаф та Етан грали голосно на мідяних кимвалах,
20 А Захарія, Азиїл, Шемирамот, Ехиїл, Уннїй, Елїав, Массея та Банея – на псалтирях, тонким голосом.
21 А Маттатія, Елифелуй, Микней, Обед-Едом, Еїєл та Азазія – на цитрах, щоб зачинати.
22 А Хенанїя, старшина над левітами, був вчительом сьпіву, бо він був тямущий в тому.
23 Берехія та Елкана були дверниками коло ковчега.
24 Шеванїя, Йосафат, Натанаїл, Амасай, Захарія, Банея та Елїєзер, сьвященники, трубили в труби перед Божою скринею. Обед-Едом та Ехія були дверниками коло скринї.
25 Отак Давид та Ізраїлські старшини та тисячники пійшли переносити скриню завіту Господнього з дому Обед-Едомового з радощами.
26 І як Бог допоміг левітам, що несли скриню завіту Господнього, тодї зарізали на жертву сїм назимків і сїм баранів.
27 Давид був одягнутий в висонову одежу, так само й усї левіти, що несли скриню, й сьпівцї, й Хананїя, старшина над музиками й сьпівцями. На Давидї ж був ще лняний ефод.
28 Так нїс увесь Ізраїль скриню завіту Господнього з викликуваннєм при гуку рога й труб та кимвалів, граючи на псалтирях і цитрах.
29 Коли скриня Господнього зявіту входила в місто Давидове, Мелхола, Саулова дочка, дивилась у вікно, а побачивши, що царь Давид скаче й грає, зганила його в свойму серцї.
1-а Паралипоменон 16
1 І принесли Божу скриню, й поставили її посеред намету, котрий спорудив для неї Давид, і принесли Богу жертви всепалення й жертви мирні.
2 А коли Давид скінчив жертви всепалення й жертви мирні, тодї поблагословив народ іменем Господа.
3 І роздав кожному з Ізрайлитян по одному хлїбові й по кусневи мяса й по кухлеві вина,
4 І поставив на службу перед скринею Господньою кількох левітів, щоб прославляли, дякували й величали Господа, Бога Ізрайлевого, -
5 Асафа – головою, другим по йому Захарію, Еієла, Шемирамота, Ехиїла, Маттатію, Елїава та Банею, Обед-Едома та Еїеля з псалтирями та цитрами, й Асафа, щоб грав на кимвалах;
6 А Банею та Озиїла, сьвященників, щоб по всячасно трубили перед скринею завіту Божого.
7 Того дня дав Давид перший раз псалом у прославу Господа через Асафа та братів (товаришів) його:
8 Славіте Господа, проповідуйте імя його, оповіщайте народам про дїла його;
9 Сьпівайте йому, вигравайте йому; оповідайте про всї чуда його;
10 Хвалїтеся сьвятим іменем його; нехай радїє серце тих, що шукають Господа;
11 Питайте про Господа та силу його, шукайте по всяк час лиця його;
12 Згадуйте про чуда, що він творив, про чуда й про суди з уст його;
13 Ви, насїння Ізрайлеве, слуги його, сини Яковові, вибрані його!
14 Він Господь, Бог наш; суди його по всьому сьвітї.
15 Згадуйте вічно завіт його, що заповідаавѲ він на тисячу родів,
16 Те, що заповідав Авраамові, і в чому клявся Ізаакові,
17 І що постановив Яковові за закон, і Ізраїлеві в завіт вічний,
18 Кажучи: Тобі дам землю Канаанську в наслїдню державу.
19 Їх було тодї не багато, вони були незначущі й чуженицї в нїй;
20 І переходили від народу до народу, й з одного царства до другого народу;
21 Та він не дозволив нїкому робити їм кривду й карав за них царів:
22 Не доторкайтесь до помазанників моїх, і пророкам моїм не чинїте лиха.
23 Сьпівайте Господеві, всї краї, сповіщайте щоденно про спасеннє його.
24 Оповіщайте поганам про славу його, усїм народам про чуда його;
25 Бо великий Господь і достойний хвали, страшнїйший від усїх богів.
26 Бо всї боги поганські нїчо, а Господь сотворив небеса.
27 Пишнота й величність перед лицем його, сила й веселість на місцї його.
28 Приносїть Господеві, народи, приносїть Господеві славу й почесть;
29 Віддавайте Господеві славу іменнї його. Візьміть дар, ійдїть перед лице його, поклонїтесь Господеві в красотї сьвятинї його.
30 Бійся його, вся земле, бо він оснував землю, вона не порушиться.
31 Радїйте небеса, веселись земле! нехай скажуть погани: Господь царює:
32 Нехай зашумить море, й що в йому, нехай радїє поле й усе, що на ньому.
33 Радїйте вкупі, всї дерева в лїсї, перед лицем Господа, бо він ійде судити землю.
34 Славіте Господа, бо його милость віковічна.
35 І скажіть: Поможи нам, Боже, спасителю наш! збери нас і захисти нас від народів, щоб ми славили сьвяте імя твоє й хвалились славою твоєю!
36 Хвала Господеві, Богу Ізрайлевому, від віку й до віку! І сказав увесь народ: амінь! аллилуя!
37 Давид зіставив там, перед скринею завіту Господнього, Асафа та братів його, щоб вони служили перед скринею по всяк час, день-у-день.
38 І Обед-Едома й братів його, – шістьдесять і вісїм чоловіка, а Обед-Едома Ідитуненка та Хосу – воротарями,
39 А Садока, сьвященника, та братів його сьвященників зоставив перед пробутком Господнїм, що був (передом) на висотї в Габаонї,
40 Задля того, щоб вони приносили всепалення Господеві на жертівнику всепалення – завсїди вранцї і ввечері, та задля усього того, що написано в законї Господа, як він заповідав Ізраїлеві;
41 А з ними Емана та Ідитуна й других вибраних, кожного поіменно, щоб славили Господа, бо милость його віковічня.
42 Зпоміж їх Еман та Ідитун славили Бога, граючи на трубах, кимвалах та всяких музичних приборах, а синів Ідитунових поставив сторожами при воротях.
43 І пійшов увесь народ, кожний у свою домівку; вернувся й Давид, щоб поблагословити дім свій.
1-а Паралипоменон 17
1 Коли Давид жив в своєму домі, то раз якось сказав Давид до Натана пророка: Оце я живу в кедровому домі, а скриня Господнього завіту під наметом.
2 І сказав Натан до Давида: Все, що в тебе на серцї, роби, бо при тобі Бог.
3 Але тієї ж таки ночі було слово Боже до Натана:
4 Пійди й скажи мойму слузї Давидові: Так говорить Господь: Не ти збудуєш менї дім на пробуток,
5 Бо я не жив в домі від того дня, як вивів синів Ізрайлевих, і до цього дня, а де була скриня, там був і пробуток мій.
6 Куди нї ходив я з усїм Ізраїлем, чи сказав же я хоч слово котрому небудь із суддїв Ізрайлевих, що їм приказував пасти мій народ: Чом ви не збудуєте менї кедрового дому?
7 От і тепер скажи слузї мойму Давидові: Так говорить Господь Саваот: Я взяв тебе від отари овець, щоб ти був князем народу мого Ізраїля;
8 І бував з тобою скрізь, куди ти їх водив, і вигубляв усїх ворогів твоїх перед лицем твоїм, і вчинив твоє імення, як імення великих на землї;
9 І приладив я місце про народ мій – Ізраїля, й насаджу його, й буде він спокійно жити на свойму місцї, й не будуть його трівожити, й безбожники не будуть більше тїснити його, як передше,
10 За тих часів, коли я настановив суддїв над народом моїм Ізраїлем; і я впокорю всїх ворогів твоїх; і сповіщаю тебе, що Господь збудує дім тобі.
11 А як сповниться твій час, і ти одійдеш до батьків твоїх, тодї я поставлю насїннє твоє після тебе, що буде з синів твоїх, і зміцню його на царстві.
12 Він збудує дом менї, а я утверджу престол його на віки.
13 Я буду йому отцем, а він буде менї сином, – і милостї моєї не відойму від його, як одняв від того, що був навперід тебе.
14 Я посаджу його в мойму домі й в мойму царстві по віки, а престол його тревати ме по віки.
15 Усї цї слова й все видиво переказав Натан докладно Давидові.
16 І пійшов царь Давид і став перед Господом, і промовив: Хто я, Господи Боже, й що таке мій дом, що ти так високо піднїс мене?
17 А й те ще за мало видалось в очах твоїх, Боже; ти сповіщаєш про дім слуги твого на далеку будущину, й споглядаєш на мене, Господи Боже, як на чоловіка великого!
18 Що ж ще більше може додати перед тобою Давид, щоб ти ще більш прославив слугу твого? О, ти знаєш слугу твого!
19 Господи! для слуги твого чиниш ти по серцї твойму все це велике, щоб виявити всяку велич.
20 Господи! Нема рівного тобі, й нема Бога, окрім тебе, по всьому тому, що ми чули своїми ушима.
21 І де є в сьвітї такий народ, як твій народ Ізраїль, сей єдиний народ на землї, задля котрого приходив Бог, щоб придбати його собі в народ, і прославити своє імя через велике й страшне дїло – через прогнання поган зперед лиця народу твого, що його визволив єси з Египту.
22 Ти вчинив народ твій Ізраїля своїм власним народом по віки, й ти, Господи, став йому Богом.
23 А тепер, Господи, слово, що ти сказав про твого слугу й про дом його, справди по віки, й вчини, як сказав єси.
24 І нехай звеличиться імя твоє по всї вічні часи, щоб говорили: Господь Саваот, Бог Ізрайлїв, – він є Богом над Ізраїлем! і дім слуги твого Давида нехай стоїть твердо перед лицем твоїм.
25 Задля того, що ти Боже мій, виявив слузї твойму, що збудуєш дом йому, набрав слуга твій відваги, молитись оце перед тобою.
26 Оце ж, Господи, ти Бог, і ти сказав про слугу твого таке добро!
27 Почни ж благословляти дом слуги твого, щоб він повік стояв перед лицем твоїм. Бо коли ти, Господи, поблагословиш, то буде він благословен по віки!
1-а Паралипоменон 18
1 Після сього побив Давид Филистіїв і підневолив їх, і взяв Гет та залежні від його міста з рук Филистіїв.
2 До того побив Моабіїв, і стали Моабії невольниками Давидовими, платячи йому данину.
3 Дальше побив Давид Адраазера, царя Собського, в Ематї, як він саме був у дорозї, утвердити свою власть при ріцї Евфратї.
4 І забрав в його Давид тисячу возів, сїм тисяч кінноти й двайцять тисяч піхоти, і поламав Давид усї вози, зіставивши з їх тільки сто.
5 Дамаські Сирийцї прийшли були на поміч Адраазерові, цареві Собському, але Давид побив двайцять дві тисячі Сирийцїв.
6 І поставив Давид в Дамаській Сириї військо оборонне, і стали Сирийцї Давидовими підданими, платячи йому дань. І допомагав Господь Давидові скрізь, куди він було нї обернеться.
7 І забрав Давид золоті щити, що були в слуг Адраазерових, і принїс їх в Ерусалим.
8 А з Тивхати, та з Куна, міст Адраазерових, взяв Давид дуже багато мідї. З неї поробив Соломон мідяне море й стовпи й мідяний посуд.
9 І почув Той, царь Емату, що Давид побив усе військо Адраазера, Собського царя,
10 І послав Йорама, сина свого, до царя Давида, поздоровити його й подякувати за те, що він воював з Адраазером і побив його, – бо Той воювався з Адраазером – і (принїс з собою) посуд золотий, срібний та мідяний;
11 І присьвятив се царь Давид Господеві вкупі з сріблом та золотом, що забрав у всїх народів: в Ідумеїв, Моабіїв, Аммонїїв, Филистіїв та в Амаликіїв.
12 Абесса ж Саруєнко побив Ідуміїв в Соляній долинї – вісїмнайцять тисяч;
13 І поставив в Ідумеї військо оборонне й стали всї Ідумії Давидовими підданими. Господь допомагав Давидові скрізь, куди він повертався.
14 І царював Давид над усїм Ізраїлем, і чинив суд і справедливість всему народові свойму.
15 Йоаб Саруєнко гетьманував над військом, Йосафат же Ахилуденко списував дїї;
16 А Садок, Ахитубів син, та Ахимелех, син Абіятарів, були сьвященниками, а Суса писарем;
17 А Банея Йодаєнко був над хелетеями та фелетеями, Давидові ж сини – першими дворянами.
1-а Паралипоменон 19
1 Після сього помер Наас, царь Аммонїйський, а замість його став царем його син.
2 І подумав Давид: Покажу я спожалїннє Аннонові Наасенкові, бо його батько був ласкавий до мене. І послав Давид посланцїв потїшити його по батькові його. І прибули Давидові слуги в Аммонїйський край до Аннона, щоб потїшити його.
3 Але Аммонїйські князї сказали Аннонові: Невже ж ти думаєш, що Давид так поважав твого батька, що послав до тебе потїшителїв? Чи ж не задля того прийшли його слуги до тебе, щоб розвідатись та роздивитись по землї, а опісля спустошити її?
4 І взяв Аннон Давидових урядників, і пообголював їх, і попідтинав їм одежу до половини по клуби, та й пустив їх.
5 І пійшли вони. Як же дійшла чутка до Давида про сих людей, послав він їм на зустріч, – бо їх дуже знеславили, – й сказав царь: Загайтесь у Ерихонї, доки повідростають ваші бороди, аж тодї вертайтесь.
6 Коли ж спізнали Аммонїї, що стали ненавидними Давидові, то послав Аннон та Аммонїї тисячу талантів срібла, щоб найняти собі вози та їздецїв із Сириї Мезопотамської, і з Сириї Маахової та з Соби.
7 І найняли собі трийцять і дві тисячі возів, і царя Мааха з його народом, котрі прийшли й стали станом перед Медевою. Та й Аммонїї позбірались із своїх міст і виступили на війну.
8 Як почув про се Давид, то послав Йоаба з усїм військом із найхоробрійших.
9 І виступили Аммонїї й впорядкувались до битви при міській брамі, а царі, що прийшли, окроме на полі.
10 Вбачаючи Йоаб, що йому грозить битва й зпереду й ззаду, зробив собі вибірку з усїх вибранцїв Ізрайлевих, і поставив їх лавами проти Сирийцїв.
11 А останок народу передав під привід братові свойму Абессї, щоб стали лавами проти Аммонїїв.
12 І сказав він: Як Сирийцї почнуть перемогати мене, то ти поможеш менї, а коли Аммонїї переважати муть тебе, то я поможу тобі.
13 Будь мужний, й стіймо твердо за наш народ і за міста Бога нашого, а Господь учинить, що йому до вподоби.
14 От і двинув Йоаб і люде, що були з ним, щоб ударити на Сирийцїв, і втекли вони перед ним.
15 Як постерегли Аммонїї, що Сирийцї втікають, побігли й вони перед Абессою, його братом, і втекли в місто. І прийшов Йоаб у Ерусалим.
16 Як Сирийцї побачили, що вони Ізрайлитянами побитї, так послали посланцїв, і привели Сирийцїв, що були по той бік ріки, а Совах, гетьман Адраазерів, проводив їм.
17 Як дано про се знати Давидові, зібрав він усїх Ізрайлитян, перейшов через Йордань, а дійшовши до їх, поставив військо проти їх. І почав Давид битву з Сирийцями, й вони бились із ним.
18 Та повтїкали Сирийцї перед Ізрайлитянами, й розбив Давид у прах у Сирийцїв сїм тисяч возів, і сорок тисяч піхоти, ба й гетьмана Собаха вбив.
19 Як побачили Адраазерові помічники, що їх Ізраїль побив, то й постановили з Давидом мир, та й піддались йому. І не хотїли Сирийцї помагати більше Аммонїям.
1-а Паралипоменон 20
1 У другому роцї, під той час, коли царі виступають у поход, вивів Йоаб військо й почав пустошити Аммонїйський край, і прийшов і обляг Раббу. А Давид зістався в Ерусалимі. Йоаб же, завоювавши Раббу, зруйнував її.
2 І взяв Давид вінець із голови царя їх, а важив він один талант золота, й дорогі каменї були на йому; і вложили його Давидові на голову; та й дуже багато здобитку винїс він із міста.
3 А людей, що були в йому, виводив і вбивав їх пилами, залїзними булавами та сокирами. Те саме зробив Давид і з усїма Аммонїйськими містами. І вернувся Давид і ввесь народ у Ерусалим.
4 Потім почалась війна з Филистіями в Газері. В той час Савохай з Хушата – побив Сафа, одного з нащадків Рефаїмових. І вони вгамувались.
5 І знов була війна з Филистіями. Тодї Елханам, Яїрів син, побив Лахмія, брата Голіятового, Гетїя, що в його ратище списа було, як навій у ткачів.
6 Була ще битва в Гетї. Там був один високий ростом чоловік, що в його було по шість палцїв, усїх двайцять чотири. І він так само був із потомків Рефаїмових.
7 Він підіймав Ізраїля на сьміх, але Йонатан, син Шими, Давидового брата, побив його.
8 Це були ті, що породились від Рефаїмів в Гетї, й погибли від руки Давидової та від руки слуг його.
1-а Паралипоменон 21
1 І піднявся сатана на Ізраїля, і підвів Давида вчинити перелїк Ізрайлитян.
2 І сказав Давид Йоабові та старшинам над народом: Ійдїть, перелїчіть Ізрайлитян від Бирсабії до Дана, й подайте менї, щоб я знав їм лїк.
3 І сказав Йоаб: Нехай Господь примножить свій народ в сто разів над те, скільки його тепер. Чи не всї ж вони, мій царю добродїю, слуги мого добродїя? Нащо ж вимагає сього мій добродїй? Чому ця провина має впасти на Ізраїля?
4 Та цареве слово перемогло Йоаба. І пійшов Йоаб і обійшов усього Ізраїля, і прийшов у Ерусалим.
5 І подав Йоаб Давидові спис перелїченого народу, й було всїх Ізрайлитян тисяча тисяч, і сто тисяч чоловіків добуваючих меча, а Юдеїв – чотириста сїмдесять тисяч, добуваючих меча.
6 А левітів та Беняминїїв він не полїчив між ними, через те, що слово царське було Йоабові противне.
7 І не до вподоби було в Божих очах се дїло, й він покарав Ізраїля.
8 Тодї промовив Давид до Бога: Тяжко согрішив я, що зробив се, та тепер прости провину слузї твоєму, бо я вчинив річ нерозумну.
9 І сказав Господь до Гада, Давидового віщуна, мовляючи:
10 Ійди й скажи Давидові: Так говорить Господь: Три речи ставлю перед тобою; вибірай собі одну з їх, і я нашлю її на тебе.
11 І прийшов Гад до Давида, і сказав йому: Так говорить Господь: вибірай собі:
12 Або три роки голод, або три місяцї вганяти муть за тобою твої супротивники, й меч ворогів твоїх досягати ме тебе; або три днї меч Господень і пошесть в краю, й ангел Господнїй вбиваючий по всїх гряницях ув Ізраїлї. То ж роздивись, що менї відповісти Пославшому мене з сим словом.
13 І промовив Давид до Гада: Дуже менї важко, але лїпше менї впасти в руки Господнї, милосердє бо його велике; аби тільки не попастись менї в руки людські.
14 І наслав Господь морову пошесть на Ізраїля, і вмерло Ізрайлитян сїмдесять тисяч людей.
15 І послав Бог ангела в Ерусалим, щоб вигубляти його. Так як він почав вигубляти, побачив се Господь і зжалївся над нуждою, і сказав ангелові-губителевї: Годї! тепер опусти твою руку! Ангел же Господень стояв саме над током в Евузія Орни.
16 І підвів Давид свої очи, й вглядїв ангела Господнього, стоячого між землею та небом з голим мечем в руцї, простягнутим на Ерусалим; і впав Давид і старшини, покриті веретищами, на свої лиця.
17 І промовив Давид до Бога: Чи се ж не я звелїв перелїчувати народ? Я согрішив і вчинив зло, а що ж зробили оцї овечки? Господи, Боже мій! нехай спаде рука твоя на мене й на дом отця мого, а не на народ твій, щоб погубити його.
18 І звелїв ангел Господень Гадові, щоб сказав Давидові: Нехай прийде Давид та поставить жертовник Господеві на тоцї в Орни, Евузія.
19 І пійшов Давид, по слову Гадовому, що він говорив в ймя Господнє.
20 Орна ж, глянувши горі, побачив – а з ним і чотири сини його – ангела, й вони поховались. Орна молотив саме тодї пшеницю.
21 І прийшов Давид до Орни. Орна, поглянувши і вглядївши Давида, вийшов з току, й поклонився Давидові лицем до землї.
22 І сказав Давид до Орни: Дай менї місце під током, я збудую на ньому жертівник Господеві; яка цїна йому, за таку віддай його, щоб перестала пагуба в народї.
23 І сказав Орна Давидові: Бери собі; роби, мій добродїю й царю, що хочеш; от я даю й воли на всепаленнє, й молотїльню знадобу на дрова, й пшеницю на принос; усе це даю дармо.
24 І сказав Давид: Нї, я хочу купити в тебе за готові гроші; бо не буду я приносити твоєї власностї Господеві, й не буду приности всепалення з дарованого.
25 І дав Давид Орнї за те місце шістьсот секлів золота.
26 І построїв там Давид жертівник Господеві, й принїс всепаленнє й жертви мирні; і взивав до Господа, й він вислухав його та й послав огонь із неба на жертівник всепалення.
27 І рече Господь до ангела: Вложи меч твій в його піхву.
28 Зараз таки, як побачив Давид, що Господь вислухав його на тоцї Орни Евузія, поспішив принести там жертву.
29 Скриня ж Господня, що її построїв був Мойсей в пустинї, і жертівник всепалення були під той час на горі в Габаонї.
30 І не міг Давид пійти туди, щоб шукати (ласки у) Бога, бо був переляканий мечем ангела Господнього.
1-а Паралипоменон 22
1 І сказав Давид: Оце (місце на) храм Господа Бога, й се жертівник на всепаленнє Ізраїлеві.
2 І звелїв Давид зібрати захожих людей, що пробували в землї Ізраїлській і поставив каменарів до лупання й тесання каміння на будову дому Божого.
3 І багато залїза на цьвяхи до дверей брам, і до споювання наготував Давид, і багато мідї, що й не зважити її.
4 І кедрини безлїч, бо Сидонцї й Тирійцї приставляли Давидові силу кедрової деревини.
5 І сказав Давид: Мій син Соломон ще молодий, і малосилен, а храм, що його треба збудувати для Господа, повинен бути величавий, на славу й красу всїм краям; оце ж почну я приготовляти для його. І багато наготував Давид перед смертю своєю.
6 І покликав Соломона, сина свого, й заповів йому, збудувати храм Господу, Богу Ізрайлевому.
7 І сказав Давид Соломонові: Сину мій! у мене була думка збудувати дом іменню Господа, Бога мого,
8 Але до мене дійшло слово Господнє, й сказано менї: Ти пролив багато крові й вів великі війни; тобі не належить будувати дому іменню мойму, ти бо пролив багато крові на землю перед лицем моїм.
9 От від тебе народиться син: він буде людина тиха; я дам йому спокій від усїх ворогів його навкруги; через те буде він зватись Соломон. І дам мир та спокій Ізраїлеві за часів його.
10 Він збудує дом іменню мойму, й буде він менї сином, а я буду йому отцем, і зміцню престол царсу Ђва його над Ізраїлем по віки.
11 А тепер, сину мій, нехай буде Господь при тобі, й нехай щаститься тобі, щоб ти збудував дом Господу Богу твойму, як він говорив про тебе.
12 Нехай дасть тобі Господь розвагу й розум, щоб міг ти правити Ізраїлем, і стерегти закон Господа, Бога твого.
13 Тодї ти й будеш щасливий, коли намагати мешся певнити прикази й закони, що Господь заповідав Мойсейові про Ізраїля. Будь сьміливий і мужний, не бійся й не трівожся.
14 Бач, я при нестатностї моїй наготував про дом Господень сто тисяч талантів золота та тисячу тисяч талантів срібла, а мідї й залїза, що й ваги їм нема, так їх багато; й деревнї й каміння я також наготував, а ти придбай ще більше.
15 У тебе безлїч робітників: камянотесів, різбярів та теслїв, і всяких спосібних до всякої роботи.
16 Із золота, срібла й мідї та залїза, що їм і лїку нема; починай і роби; Господь буде з тобою.
17 І заповів Давид ще й усїм князям Ізрайлевим допомагати його синові Соломонові:
18 Чи ж не з вами Господь, Бог наш, що дав вам спокій з усїх боків; він бо віддав менї в руки осадників землї, й впокорив краї Господеві й народові його.
19 Склонїте ж серце ваше й душу вашу, щоб шукати Господа, Бога вашого. Станьте й збудуйте сьвятиню Господеві Богу, щоб перенести скриню завіту Господнього та сьвящений посуд Божий в дом, що має збудуватись іменню Господньому.
1-а Паралипоменон 23
1 Коли Давид постарівся й нажився доволї, то настановив царем над Ізраїлем сина свого Соломона.
2 І зібрав усїх Ізраїлських князїв і сьвященників, і левітів.
3 І полїчено левітів від трийцяти років й старійших, і було їх лїком, голова в голову, трийцять і вісїм тисяч чоловіка.
4 З їх приставлено до послуги в домі Господньому двайцять чотири тисячі, а за писарів та суддїв шість тисяч;
5 Також чотири тисячі придверників, та чотирі тисячі прославляючих Господа на музичних приборах, що їх поробив задля прослави.
6 І Давид завів для їх чергу по синах Левіїних – Герзонові, Кагатові та Мерарієві.
7 З Герзонїїв: Лаєдан та Шимей.
8 Сини Лаєданові: перший Ехиїл, Зетам та Йоїль, троє.
9 Сини Шимеєві: Шеломит, Хазиїл та Гаран, троє. Вони голови в поколїннях Лаєданових.
10 Та ще сини Шимеєві: Яхат, Зиза, Еуш та Берія. Це сини Шимеєві, четверо.
11 Яхат був головним, Зиза другим; Еуш та Берія мали небагато дїтей, і через те були вони полїчені разом із батьковим домом.
12 Сини Кагатові: Амрам, Ізгар, Хеврон та Озиїл, четверо.
13 Сини Амрамові: Аарон та Мойсей. Аарон був одлучений до служби в частї пресьвятій (Сьвятая Сьвятих), сам він і сини його, по віки, щоб палити кадило перед лицем Господнїм, щоб його хвалити й благословити іменем його по віки.
14 А Мойсей, чоловік Божий, та сини його записані в поколїннї Левіїному.
15 Сини Мойсейові: Герзон та Елиезер.
16 Сини Герзонові: перший був Шевуїл.
17 Сини в Елиезера були: перший Рехавія. І не було в Елиезера других синів; а в Рехавії було дуже багато синів.
18 Сини Ізгарові: перший Шеломит.
19 Сини Хевронові: перший Ерія, а другий Амарія, третій Яхазиїл а четвертий Екамам.
20 Сини Озиїлові: перший Миха, а другий Ішшія.
21 Сини Мерарині: Махлі та Муші. Сини Махлїєві: Елеазар за Кис.
22 І помер Елеазар, і не було в його синів, а тільки дочки; й побрали їх за себе сини Кисові, їх брати.
23 Сини Мушієві: Махлі, Едер та Іремот, троє.
24 Оце сини Левіїні, по домах батьків їх, голови родин, що були полїчені поіменно голова в голову, та що робили дїло служби в домі Господньому, від двайцяти років й висше.
25 Бо Давид сказав: Господь, Бог Ізрайлїв, дав спокій своєму народові й осадив його в Ерусалимі по віки;
26 І левітам не треба носити намет та всякий посуд до служби в йому.
27 Через це по останньому приказу Давидовому полїчено левітів від двайцяти років і висше,
28 Щоб вони були при синах Аронових до служби в домі Господньому, в дворі й в прилежних будинках, до наглядання за чистотою в цїлій сьвятинї та до всякої роботи службової при домі Божому;
29 (А сьвященники) до нагляду за хлїбом показним і пшеничною мукою на хлїбні жертви, та коржами, й сковородами, й печивом, і за всякою мірою та вагою.
30 (А левіти) щоб ставали що-ранку дякувати й славити Господа, а так само що-вечора
31 При приношеннях Господеві жертов всепалення що суботи, й на новому місяцї, й в празники по їх числу, як про їх написано, – непереривно перед лицем Господнїм,
32 І щоб стерегли скриню сьвідчення та сьвятиню й синів Аронових, своїх братів, при службах в домі Господньому.
1-а Паралипоменон 24
1 А оце порядок синів Ааронових: сини Ааронові: Надаб, Абіуд (Абігуй), Елбоѵазар та Ітамар.
2 Надаб та Абіуд померли переднїйше за свого батька, а синів у їх не було. Через те були сьвященниками Елеазар та Ітамар.
3 І Давид впорядкував їх так: Садока з синів Елеазарових, і Ахимелеха з синів Ітамарових, по черзї на їх службу.
4 І виявилось, що між синами Елеазаровими більше видатнїйших голов над родинами, нїж між синами Ітамаровими. І він впорядкував їх так: з Елеазарових синів шістьнайцять старшин над родинами, а з Ітамарових синів – вісїм.
5 А впорядковував він їх жеребами, бо головними в сьвятинї й князями Божими були й потомки Елеазарові й потомки Ітамарові;
6 А записував їх Шемаїя, син Натанаїлів, писар ізміж левітів, при цареві та старшинах і при сьвященникові Садокові та Ахимелехові, синові Абіятаровому, та при головах родин сьвященницьких і левітських: брали же жеребом одну родину Елеазаренків, потім брали одну з Ітамаренків.
7 І випав перший жереб Егоярибові, другий Едаїї,
8 Третій Харимові, четвертий Сеоримові,
9 Пятий Малхієві, шестий Міяминові,
10 Семий Гаккозові, восьмий Авії,
11 Девятий Ешуєві, десятий Шеханїї,
12 Одинайцятий Елїяшибові, дванайцятий Якимові,
13 Тринайцятий Хушаєві, чотирнайцятий Ешебабові,
14 Пятнайцятий Билзї, шіснайцятий Імерові,
15 Сїмнайцятий Хезирові, вісїмнайцятий Гатизезові,
16 Девятнайцятий Петахії, двайцятий Езекіїлеві,
17 Двайцять перший Яхинові, двайцять другий Гамулові,
18 Двайцять третій Делаїї, двайцять четвертий Маазії,
19 Це порядок їх при їх службі, як їм приходити до дому Господнього по постанові від Аарона, предка їх, як заповідав йому Господь, Бог Ізрайлїв.
20 А порядок про инчих синів Левіїних: із синів Амрамових: Шуваїл; із синів Шуваїлових: Едія;
21 Від Рехавії: з синів Рехавіїних був перший Ішшія:
22 Від Ізгара: Шеломот; із синів Шеломотових: Яхав;
23 А сього син: перший Ерія, другий Амарія, третій Яхазиїл, четвертий Екамам.
24 З синів Озиїлових: Миха; з синів Михиних: Шамир.
25 Брат Михин Ішшія: з синів Ішшіїних: Захарія.
26 Сини Мераріїні: Махлі та Муші; з синів Яазіїних: Бено.
27 З синів Мераріїних у Яазії: Бено та Шогам, і Заккур, та Іврі.
28 У Махлїя – Елеазар; у сього синів не було.
29 У Киса: з синів Кисових: Ерахмиїл;
30 Сини Мушія: Махлі, Едер та Еримот. Оце сини левітів по поколїннях їх.
31 Кидали й про їх жереб разом з їх братами, синами Аароновими, перед лицем Давида й Садока та Ахимелеха, й перед головами родин сьвященничих та левітських, про старшого врівнї з меншим його братом.
1-а Паралипоменон 25
1 І віддїлив Давид та військові начальники синів Асафових, Еманових та Ідитунових на службу, щоб вони сповіщали (хвалу Божу) на цитрах, псалтирях та кимвалах, – по числу свойму у своїй службі;
2 Із синів Асафових: Заккур, Йосиф, Нетанїя та Ашарела, сини Асафові під рукою в Асафа, що грав по царському наказу.
