Текст книги "Біблія /Библия"
Автор книги: Іван Нечуй-Левицький
Соавторы: Пантелеймон Кулиш,Иван Пулюй
сообщить о нарушении
Текущая страница: 90 (всего у книги 117 страниц)
18 Обернїте ж серце ваше од сього дня далїй наперед, од двайцять четвертого дня девятого місяця, – від того дня, як закладено основи до Господнього дому, звернїть туди погляд:
19 Чи є ще в коморі зерно на посїв? Досї нї виноградина, нї фиґовина, нї гранатина, нї маслина не родили в вас, а з сього дня я буду благословити.
20 І надійшло слово Господнє до Аггея вдруге – двайцять четвертого дня того місяця, і сказано:
21 Промов так до Зоробабеля, правителя Юдейського: Потрясу небом і землю,
22 Поперевертаю царські престоли й зітру потугу царстов невірних; поперевертаю колесницї й тих що на їх їдуть, і попадають конї й ті, що седять на їх – кожний од меча в ближнього.
23 Того дня, говорить Господь сил небесних, возьму тебе, Зоробабелю Салатиїленку, слуго мій, говорить Господь, й держати му тебе, як перстень печатний; я бо вибрав собі тебе, говорить Господь Саваот.
Захарiя 1
1 У восьмому місяцї, в другому Дарійовому роцї, надійшло слово Господнє до пророка Захарії Варахієнка, сина Аддового, таке:
2 Прогнївився вельми Господь на ваших отцїв;
3 Оце ж скажи їм: Так говорить Господь сил небесних: Обернїтесь до мене, говорить Господь Саваот, то й я обернусь до ваc, говорить Господь сил небесних.
4 Не будьте ж такі, як отцї ваші, що до них промовляли прежнї пророки, кажучи: Так говорить Господь Саваот: Зверніте з ледачих стежок ваших і від лихих учинків ваших; та вони не слухали й не вважали на мене, говорить Господь.
5 Отцї ваші,– де ж вони? та й пророки – чи вічно ж їм жити?
6 Слова ж мої й присуди мої, що я заповідав через слуг моїх пророків, чи ж не справджались на отцях ваших? і вони навертались та й говорили : Як призначив Господь Саваот учинити нам після стежок наших і по вчинках наших, так і зробив.
7 Двайцять четвертого дня одинайцятого місяця, у другому Дарійовому роцї, надійшло слово Господнє до пророка Захарії Варахієнка, сина Аддового, таке:
8 Бачив я вночі видиво: чоловік на червоному конї стоїть проміж миртами в зеленій долинї, а за ним конї червонобурі, теркаті й білі;
9 І спитав я: Хто вони, пане мій? і сказав менї ангел, що розмовляв ізо мною: Я скажу тобі, хто вони.
10 Тодї озвався чоловік, що стояв проміж миртами, й сказав: Се ті, що їх Господь послав пройти землю.
11 Вони ж заговорили до ангела Господнього, що стояв проміж миртами й сказали: Пройшли ми землю й ось, вся земля заселена й спокійна.
12 І озвавсь ангел Господень і сказав: Господи Вседержителю! докіль будеш ти немилосерден до Ерусалиму й городів Юдиних, що гнївишся на них уже сїмдесять років?
13 І відказав Господь ангелові, що розмовляв ізо мною, словами благими, словами відрадними.
14 І сказав менї ангел, що розмовляв ізо мною: Вісти голосно й скажи: Так говорить Господь Саваот: Я жалую Ерусалима й Сиона великою ревностю;
15 І палаю великим гнівом, проти тих спокойних народів, бо як я легко, гнівився, вони збільшали зло.
16 Тим же то таж говорить Господь: Повернусь ізнов милосердно до Ерусалиму: в йому одбудується мій храм, говорить Господь Саваот, та й простягнуть будівельнїй шнур через Ерусалим.
17 Далїй оповісти й скажи: Так говорить Господь сил небесних: Городи мої попереповнюються знов добром, і потїшить Господь Сиона, й вибере собі знов Ерусалим.
18 І підвів я мої очі й дивлюсь: ось чотири роги.
19 І спитав я у ангела, що розмовляв ізо мною: Що се? а він відказав менї: Се роги, що порозкидали Юду, Ізраїля й Ерусалим.
20 Потім показав мені Господь чотирі ремісники.
21 І поспитав я: Що вони йдуть робити? а він відказав так: Оті роги так порозкидали Юду, що нїхто не здолїе підвести голови своєї: а сї прийшли, щоб їх полякати та позбивати роги в народів, що підняли рога проти Юдиної землі, щоб її порозмітувати.
Захарiя 2
1 І споглянув я знов і бачу: ось чоловік, і мав в руці міряльного шнура.
2 Я спитав: Куди ти йдеш? а він сказав менї: Розміряти Ерусалим, щоб знати, який він завширшки й який завдовжки.
3 Аж ось виступив ангел, що розмовляв ізо мною, другий же ангел вийшов вустрїч йому.
4 сказав той до його: Біжи й скажи сьому молодикові так: Одкрито стояти ме Ерусалим через множество людей і скоту в ньому.
5 І сам я, говорить Господь, буду йому поломяним муром, і прославлю себе посеред його.
6 Гей, гей! утікайте ж із півночньої вемлї, говорить Господь: Я бо вас порозвівав, нїби на всї чотири вітри, говорить Господь.
7 Утїкай, Сионе, ти, що пробуваєш у дочки Вавилонської.
8 Так бо говорить Господь сил небесних.: Задля слави послав мене він до народів, що вас обдерали.; хто бо торкається до вас, торкається об зїницю ока мого.
9 І ось, я підніму на них руку мою, й стануть вони здобиччю невольникам своїм, і зрозумїєте, що се Господь сил небесних послав мене.
10 Викликуй же радісно й веселись, дочко Сионова! ось бо, я прийду й осядусь посеред тебе, говорить Господь.
11 І прийдуть тодї многі народи до Господа, й будуть моїм народом; і я оселюсь посеред тебе, й зрозумієш, що мене послав до тебе Господь сил небесних.
12 І посяде Господь Юду, як своє наслїдде на сьвятій землї, й вибере собі знов Ерусалим.
13 Умовкни ж, усяке тіло, перед Господом! він бо підіймається з сьвятого пробутку свого.
Захарiя 3
1 І показав мені первосьвященника Ісуса, що стояв перед ангелом Господнім, та й сатану, що стояв праворуч його, щоб його винуватити.
2 І сказав Господь (через ангела) до сатани: Нехай загрозить тебе, сатано, Господь, нехай загрозить Господь, вибравший собі Ерусалим! Хиба він не головня, вихоплена з огню?
3 Ісус же був у замазаній одежі, стоючи перед ангелом.
4 І озвався сей і сказав до инших (ангелів), що стояли перед ним: Поздіймайте з його замазану одїж! а йому сказав: Дивись, я зняв із тебе неправедність твою, й вдягаю тебе в одїж сьвяточну.
5 І говорив далїй: Вложіть йому на голову чистий кидар, і вложили йому на голову чистий кидар, і наділи ризи на його; ангел же Господень стояв.
6 І заповів ангел Господень Ісусові і сказав:
7 Так говорить Господь сил небесних : Як ходити меш дорогами моїми й будеш пильнувати сторожі моєї, то будеш судити дом мій й наглядати над моїми дворами. І дам тобі в підмогу з тих, що стоять оттут.
8 Слухай же вважно, ти первосьвященниче Ісусе, ти й товаришу твої, щозасїдають перед тобою, – сї мужі знаменні: Ось, я приведу слугу мого, Пагонця.
9 А ось, і камінь, що кладу перед Ісусом; на сьому каменї семеро очей; і виріжу на йому начерки його, говорить Господь сил небесних, і зітру гріх землї сієї одного дня.
10 Того часу, говорить Господь сил небесних, буде одно одного закликати під виноград і фиговину.
Захарiя 4
1 вернувся той ангел, що розмовляв ізо мною, і розбудив мене, наче будять кого сонного.
2 І спитав мене: Що бачиш? Я відказав: Бачу сьвітильника,-ввесь із золота; вверху в його кубочки на оливу й сїм лямп на йому, а також сїм дудочок до наливання в лямпи, що на йому.
3 А коло його дві оливинї, одна праворуч од кубочка, а друга ліворуч.
4 запитавсь я та й кажу ангелові, що розмовляв ізо мною: Проти чого воно, добродїю?
5 І відказав ангел, що розмовляв ізо мною, й промовив: Хиба ти не знаєш, що воно? А я відповів: Нї, добродію, не знаю.
6 Тодї озвався він і сказав менї: Се, – Господнє слово до Зоробабеля, і значить: Нї військом, нї силою вашою, тілько моїм духом, говорить Господь сил небесних.
7 Хто ж ти, велика горо, перед Зоробабелем? Ти – низина, а він положить угловового каменя при веселих викликаннях: Ласка, ласка на ньому!
8 І надійшло слово Господнє до мене:
9 Як руки Зоробабелеві заложили, основи під сей дом, так його руки й скінчать його, й зрозумієте, що Господь сил небесних послав мене до вас:
10 Хто ж би маловажив день сей, коли, радїючи, тоті семеро дивляться на будівельну вагу в руках у Зоробабеля? – се очі Господнї, що обіймають зором увесь круг земний.
11 Тодї озвався я й промовив до його: Проти чого ж сї дві оливини, праворуч і лїворуч сьвітильника?
12 І озвавсь я вдруге й промовив до його: Проти чого сї дві галузки оливні, що золотими дудочками виливають із себе золоту оливу?
13 І відказав менї: Хиба ти не знаєш, що се? Я ж відповів: Нї, добродїю, не знаю.
14 А він сказав: Се два помазані оливою, що стоять перед Владикою всієї землі'.
Захарiя 5
1 І підвів я знов очі й побачив, аж се летить писаний звиток.
2 І спитав він у мене: Що ти бачиш? а я кажу: Бачу летючий писаний звиєць, двайцять локот завдовжки й десять локот завширшки.
3 І промовив він до мене: Се про– кляттє, що виходить на всю країну кожен, що крадекривдить, буде вигублений, як се написано на одній стороні; так само хто ложно кленеться буде вигублений, як написано на другій сторонї.
4 Я допущу те прокляттє, говорить Господь Саваот, і ввійде воно в господу злодїя і в господу того, що моїм імям ложно божиться, й оселиться воно в їх домівках, і вигубить їх укупі з їх деревяною й камяною роботою.
5 І вийшов ангел, що розмовляв ізо мною, й промовив до мене: Підведи очі твої й подивись, що се за проява ?
6 Кажу ж я: Що се? А він відказав: Се виходить мірка, й додав: се образ їх у всій країні.
7 Аж ось, піднялась оловяна покришка, а там у єфі седить женщина.
8 І промовив він: Отся – то сама безбожність і пхнув її в ефу, та й накрив оловяною покришкою.
9 І зняв я очі свої й побачив: аж ось проявились дві женщини, й вітер дув у крила їм, а крила в їх були наче в канї; й підняли вони ефу та й понесли її між землею й небом.
10 І поспитав я в ангела, що розмовляв ізо мною: Куди несуть вони єфу?
11 Він же відказав менї: Щоб виготовити їй пробуток у Сеннаар-землї й як осядеться вона там, то поставиться на своїй підставцї.
Захарiя 6
1 Знов підвів я очі мої і дивлюсь, аж се – чотирі колесницї виходять із провалу між двома горами; гори ж були мідяні.
2 У первій колесницї були конї червоні, у другій вороні,
3 У трейтій колесницї конї білі, а в четвертій конї теркаті, дужі.
4 Я озвався й спитав ув ангела, що розмовляв ізо мною, й сказав: Проти чого воно, добродію ?
5 І відповів ангел і сказав мені: Се чотирі вітри небесні виходять стояти перед Владикою всієї землі.
6 Отті вороні конї йдуть у землї на північ, а білі йдуть позад них; теркаті ж ійдуть у землї полуденні.,
7 А дужі вийшли й намагались ійти, щоб перебігти землю; і повелів він: Ійдїть, пробігайте землю ! І пробігли землю.
8 Тодї покликав мене й так промовив до мене: Дивись! ті, що вирушили в півночні землї, заспокоїли гнів духа мого на землї півночній.
9 І надійшло слово Господнє до мене:
10 Возьми з дарів у тих, що прибули з неволї, у Хелдая, Товії й Едая, та й іди того ж дня в господу Иосії Софонїенка, що прийшов із Вавилону;
11 Там возьми срібла й золота та й пороби вінцї й вложи на голову Ісусові Йоседекенкові, первосьвященникові,
12 І скажи йому: Так говорить Господь Саваот: Ось, муж – імя йому Пагонець, він виросте з свого кореня й збудує храм Господеві.
13 Так, він збудує дом Господень і увінчається славою, й засяде й володїти ме на престолї свойму; буде ж він і сьвященником на престолї свойму, й буде рада мира між сим і другим (престолом).
14 Вінцї ж будуть на спомин про Хелема, Товія, Едая й Хена Софонїєнка в дому Господньому.
15 І ті, що далеко живуть, приходити муть, помагати при будові храму Господнього, й взнаєте, що мене послав Господь сил небесних до вас; і станеться те, коли щиро слухати мете голосу Господа, Бога вашого.
Захарiя 7
1 четвертому роцї царя Дарія, надійшло слово Господнє до Захарії, на четвертий день девятого місяця, Хаслева.
2 Послано Сарецера й Регем-Мелеха вкупі з товаришами помолитись перед лицем Господнїм,
3 І спитати сьвященників, що служили в дому в Господа сил небесних, та в пророків:– Чи маємо в пятому місяцї плакати й постити, так як уже багато лїт досї чинили?
4 І надійшло до мене слово Господа сил небесних:
5 Скажи всьому народові в краю й сьвященникам так: Коли ви в пятому й сьомому місяцї вже сїмдесята, років постили й плакали, так чи ви ж постили справдї мені?
6 Або коли ви їли й пили, так хиба ви не про себе їли й пили?
7 Чи не сї ж самі слова проголошував Господь через попередних пророків, як іще Ерусалим був люден і зупокоєн із городами своїми навкруги, та як полуденні країни й низина були залюднені?
8 І надійшло слово Господнє до Захарії:
9 Так говорить Господь Саваот: Чиніте правду на суді,) й доказуйте любов та милосерде кожен до свого ближнього.
10 Не тїснїть удови й сироти, заволоки та злиденника, й не мисліть у вашому серці зла одно одному.
11 Вони ж не хотіли на се вважати, одвертались від мене й затулювали собі уші, щоб не чути,
12 І заткали серця свої, щоб не слухати закону й слів, що Господь Саваот посилав Духом своїм через прежнї пророки; за-те ж і досяг їх великий гнів Господа сил.
13 Через те ж і бувало: як він накликав, а вони не слухали, так само й вони взивали, а я не слухав, говорить Господь сил.
14 І я порозкидав їх проміж усїма народами, що їх перш вони й не знали, й зробилась країна пусткою по них так, що ніхто не переходив її нї сюди, нї туди, та й так обернули вони бажану землю в пустиню.
Захарiя 8
1 І надійшло слово Господа сил небесних, таке:
2 Так говорить Господь Саваот: Я був повен ревнивої любови до Сиону, тим то й запалав великим гнївом за його.
3 Так говорить Господь; Обернуся до Сиону й буду пробувати в Ерусалимі, й звати меться Ерусалим городом правди, а гора Господа сил небесних – горою сьвятою.
4 Так говорить Господь Саваот: Знов седїти муть по майданах Ерусалимських дїди й баби, кожне з костуром у руці задля довгого віку свого.
5 І повно буде по городських майданах хлопят і дївчат, що грати муться по улицях.
6 Так говорить Господь сил: Коли се вдавати меться дивним ув очах останків з народу в тоті днї, то хиба ж воно дивне й у моїх очах? говорить Господь сил небесних.
7 Так говорить Господь Саваот: Ось, я повизволяю люд мій із земель восточнїх і з земель від заходу сонця;
8 І поприводжу їх, та й будуть жити в Ерусалимі, й будуть вони моїм людом, а я – їх Богом у правдї й справедливостї.
9 Так говорить Господь сил: Кріпіть руки ваші, ви, що в сих днях чуєте сї слова з уст пророків, що були при засновинах дому Господа сил небесних, щоб храм будувати.
10 До того бо часу не було нїякої користі нї людям анї користї з роботи скотом; хто виходив і хто ввіходив, не був безпечен од ворога, та й допустив я ворогуванне між людьми одного проти одного.
11 Нині ж я не той, що в прежні часи до останку люду сього, говорить Господь сил.
12 Посїв бо рости ме в супокою; виноградина давати ме плод свій і земля вроджай свій, та й небо давати ме росу свою, й усе те оддам у посїданнє послїдові люду сього.
13 І буде так, що, як ви, доме Юдин і доме Ізрайлїв, були прокляттем у народів, так я спасу вас, і будете благословеннєм; то ж не бійтеся; кріпіте руки ваші!
14 Так говорить Господь сил небесних: Як постановив я був покарати вас, коли батьки ваші гнївили мене, говорить Господь Саваот, та й не відмінив того,
15 Так само постановив я нині зробити добро Ерусалимові й Юдиному домові; не бійтеся! .
16 От же які вчинки вам чинити: Говоріте одно одному правду та й судїте по правдї й задля спокою в воротях ваших.
17 Не мисліть у вашому серцї нічого лихого одно одному та й не любуйтесь у льживій присязї, се бо все я ненавиджу, говорить Господь.
18 І надійшло до мене слово Господа Саваота:
19 Так говорить Господь сил небесних: Пости в четвертому, пятому, сьомому й десятому місяцї переміняться домові Юдиному в радощі й в веселі празники; тілько ви полюбіть правду й мир.
20 Так говорить Господь сил: І приходити муть народи й осадники, многих городів;
21 І будуть приходити осадники одного міста до осадників другого та казати: Ось; ходімо туди, помолитись перед лицем Господнім й шукати ласки в Господа сил небесних; і скажуть ті: пійду й я.
22 І приходити муть многі племена й сильні народи шукати Господа Саваота в Ерусалимі й благати Господа.
23 Так говорить Господь сил небесних: У ті часи буде так, що десятеро з усяких різномовних народів ухоплять за полу Юдея, й казати муть: Пійдемо й ми з тобою, ми бо чули, що з вами Бог.
Захарiя 9
1 Пророче слово Господнє, проти міста Гадрах, та й на Дамаск воно наляже бо око Господнє на всїх людей (позирає), як і на ввесь рід Ізраїлський,
2 Та й на Емат примежнии, на Тир, і на Сидон; вони бо себе аж надто мають за мудрих.
3 Тир побудував собі замки й намножив стілько срібла, як пороху, а волота, як на улицї грязї.
4 Та ось, Господь вробить його бідним й зломить силу його на морі, та й самого його пожере огонь.
5 Гляне на те Аскалон и здрігнеться, і Газа затремтить укупі з Екроном; бо надїя його вийде йому на сором: не стане царя в Газі, Аскалон же запустїє.
6 Чужинці оселяться в Азотї, і зломлю гордощі Филистіїв.
7 Вирву мясо кріваве з уст у його, жертву погану з зубів у його, й привернеться він до Бога нашого, й будуть вони, мов тисячники, в Юди передувати, та й Екронт буде, як Евузій.
8 І поставлю чату перед моїм храмом проти війська, проти проходячих туди й назад, і не буде проходити грабіжник; я бо тепер наглядати му моїми очима застим.
9 Веселися, Сионова дочко, викликай радісно, дочко Ерусалимська: Се Царь твій надходить до тебе, справедливий і спасаючий, тихий – сидячи на ослятї, синї яремної осліцї.
10 Тоді я поторошу вози боєві в Ефраїма й боєві конї в Ерусалимі та в поломаний буде лук воєнний; вів. бо проповідати ме мир народам, і зацарює од моря до моря, від ріки та й до концїв землї.
11 І кровю завіту твого вибавлю я вязнїв твоїх із ями, що в нїй води нема.
12 Вертайтесь до твердинї, ви вязнї, жиючі в надії! що тепер оповіщаю, дам вам удвоє.
13 Бо, неначе лука,натягну собі Юду, а сагайдака наповню Ефраїмом, і підійму синів твоїх, Сионе, проти твоїх синів, земле ти Йонська, та й зроблю тебе мечем у силача.
14 І зявитьея над ними Господь, і блискавицею вилетить стріла його, й загуде Господь трубою, та й ступати ме бурею, віючою з полудня.
15 І хоронити ме їх Господь Саваот, а вони будуть валити і підбивати під себе каміннєм із пращі, будуть пити до перепою, нїби вином, ї переповняться, як ті кубки жертовні, як углі в жертовника.
16 І спасе їх Господь Богу ті часи] спасе нарід свій, як овець, і, мов дорогі камені в вінцї, заблищать вони на землї його.
17 О, яка ж велика доброта його, що за красота його! Хліб додаватиме духа молодикам, а вино – дівчатам!
Захарiя 10
1 Просїте в Господа дощу, коли його треба, а Господь блисне блискавицею і дасть вам ливень, дасть кожному траву на полї.
2 Бо терафими вам пусте говорять,' та й віщуни видять неправду й сповідають сни пусті; вони потішають вас оманою; тим. то й блукають люде, як вівцї, пустопаш, бідують, бо нікому їх пасти.
3 На пастирів гнївом я палаю, і козлів тих (провідників) я покараю; бо навідається Господь сил до свого стада, й поставить рід Юдин, мов славного коня свого, до бою.
4 Із нього буде вугловий камінь, із нього – приколок, із нього – лук до бою, із його вийдуть всі гетьмани народу.
5 Нїби невміраки, будуть вони побивати на війні та, мов грязь на дорозі топтати, й воювати; бо Господь із ними, й посоромлять їздецїв на конях.
6 Подам силу Юдиному дому й спасу дом Йосифів, і приверну їх; я бо змилосердивсь до них, і будуть вони в мене, ніби я й не відкидав їх; я бо їх Гоеподь і Бог їх, та й вислухаю їх.
7 Лицарем буде Ефраїм у мене; серце їх звеселиться, мов вином заграє ; і бачити муть се їх дїти й зрадіють ; веселитись будуть серця їх у Господї.
8 Я дам їм знак і зберу їх до купи, бо я їх, викупив собі; безлїч буде їх у мене, і– стілько як перед тим було;
9 І розміщу їх проміж народами, а вони й в найдальших землях будуть згадувати мене й жити муть із дїтьми своїми, а схотять, – вернуться додому.
10 І заверну їх із Египту, скличу з Ассириї, й приведу їх у землю Галаадську й на Ливан, і не стане їм місця.
11 І, наче б прийшла на море халепа та побила Фидімррскі, наче б висхли глибинї ріки, – так упокорений буде Ассур і відняте буде скиптро Египтові.
12 Подам їм силу в Господї, й ходити муть у ймя його, говорить Господь.
Захарiя 11
1 Відчиняй, Ливане, ворота твої, й нехай пожирає огонь кедри твої.
2 Голоси, кипарисе; бо впаде кедр, бо й великі будуть спѓоЃстошені; голосїте, дуби Базанські, бо повадиться гай ненроходний.
3 Чути голос ридання пастухів, бо спустошено бажанне їх; чути рик левчуків, бо спустошено красу Йорданї.
4 Так говорить Господь, Бог мій: Паси вівці, призначені на заріз,
5 Що їх купивші вбивають безкарно, а продававші мовляють: Слава тобі, Господи; я збагатився! а пастухи не жалують їх.
6 Та й я вже не жалувати му сих землян, говорить Господь; і ось, я оддам людей, кожного в руки ближнього його й на поталу цареві його, й побивати муть вони країну, та й нікого не визволю із їх потали.
7 І буду пасти вівцї, призначені на заріз, – бідолашню отару. І возьму собі дві палиці; одну назву ласкавість, а другу – повязь, і буду пасти ними вівцї.
8 І занапащу трьох пастухів в один місяць, бо відвернеться душа моя од них, як се й їх душа одвертається від мене.
9 І скажу тоді: Не буду більш пасти вас: що вмірає, нехай умірае; що погибае, нехай погибае, а що зостається, нехай одно одного з'їдав.
10 І возьму мою палицю – ласкавості – та й поламлю її, щоб розвязати вмову, що вчинив був із усіма народами.
11 І буде розвязана вона того ж дня, а тоді зрозуміють бідолашні вівцї, що мене визирали, що се було слово Господнє.
12 Тодї скажу їм: Коли ваша ласка, дайте менї плату мою; а коли нї, так не давайте; а вони одважать плату менї – трийцять срібних.
13 Господь же заповів менї: Вкинь їх в храмову скарбівню; – та й висока ж бо ціна, за яку мене оцїнили! І взяв я трийцять срібних та й укинув у храму Господньому про ганчаря.
14 Тоді поламав я й другу (палицю – повязь, щоб розірвати братерства між Юдою й Ізраїлем.
15 І знов сказав мені Господь: Возьми ж тепер собі знаряд у одного дурного пастуха:
16 Ось бо, я поставлю в землі сїй пастуха, що байдуже йому пропадаючі, що заблуканих не буде шукати, нї хорих лічити, та й здорових не буде кормити, а їсти ме тілько мясиво ситих, ба й ратицї в них одривати.
17 Горе ж ледачому пастухові, що покидає стадо! Меч на руку його й на праве око його! О, рука йому зовсім усохне, а праве, око його зовсім ослїпне!
Захарiя 12
1 Пророче слово Господнє про Ізраїля. Господь, що розпростер небо й оснував землю та й сотворив духа в чоловіцї, говорить:
2 Ось, я зроблю Ерусалим чашою осторопіння про всї примежні народи, та й про Юду під час облягу Ерусалиму.
3 І зроблю тоді Ерусалим важенним каменем для всїх народів; хто буде підіймати його, надсадиться, а зійдуться проти його всї народи землї.
4 В той час; говорить Господь, учиню, що кожний кінь обісїє, а їздецї обезуміють; на дом же Юдин одкрию очі мої, а конї в усїх народів ударю слїпотою.
5 І погадають гетьмани Юдинї в серцях своїх: сила моя й осадників Ерусалимських тілько в Господі сил, Бозї їх.
6 Того часу зроблю я гетьманів Юдиних, нїби жарівнею між дровами, й як палаючий смолоскип в серединї снопів, і повигублюють вони всї сусїдні народи праворуч і лїворуч, і знов буде Ерусалим залюднений на свойму місцї, в Ерусалимі.
7 І допоможе Господь, як і перш, наметам Юдиним, щоб не неслась високо над Юдою слава дому Давидового й величність осадників Ерусалимських – над прочими Юдеями.
8 Того часу закрие Господь щитом своїм осадників Ерусалимських, і найслабший між ними буде такий, як Давид, а дом Давидів буде як Божий, як ангел Господень перед ними.
9 І вигублю того часу всї народи, що рушили проти Ерусалиму.
10 На дом же Давидів і на осадників Ерусалимських вилию духа ласки. й побожностї, й поглянуть на того що його прокололи, й будуть голосити по нему, як по синові одинцеві, й сумувати, як сумують по перворідневі.
11 Здійметься_тодї в Ерусалимі голосний плач, як плач у Гададриммонї на Мегиддо-долинї.
12 І ридати ме країна, всяка родина окроме: родина Давидова окроме, й жіноцтво їх окроме; родина дому Натанового окроме, й жіноцтво їх окроме;
13 Родина дому Левіїного окроме, й жіноцтво їх окроме; родина Симеоніїв окроме, й жіноцтво їх окроме.
14 Так само й усї инші родини – кожна родина окроме й жіноцтво їх окроме.
Захарiя 13
1 Того часу відкриється домові Давидовому й осадникам Ерусалиським криниця на змиттє гріха й нечистї.
2 І буде того часу, говорить Господь сил небесних, повикоренюю імення ідолів із сієї землї, так що вже їх і згадувати не будуть, а так само повиганяю з землї ложних пророків і нечистого духа.
3 Коли ж іще хто наважиться пророкувати, тоді сам отець його й мати його, що його породили, казати муть йому: Не жити тобі на сьвітї, бо говориш лож в імя Господнє; і вбють його батько й мати, що вродила його, коли пророкувати ме.
4 І соромити муться пророки видива свого, пророкуючи, й не будуть уже вдягати волосяної гунї, щоб обманювати людей,
5 А казати ме кожен: Я не пророк, я такий собі, що порає землю, бо з самого малку хтось придбав собі мене рабом.
6 І як спитав хто в його: Що ж се в тебе за рани на руках ? то він відкаже: Се мене бито в дому люблячих мене.
7 Ой мечу! підіймись на пастиря мeighго, на близького мені, говорить Господь Саваот; побий пастиря, а вівцї порозбігаються! Я ж направлю руку мою на малих.
8 І станеться на всїй землї, говорить Господь, що дві третини на нїй будуть вигублені й вимруть, а тілько третина зіетанеться на нїй.
9 І введу ту третину в огонь, і розплавлю їх, як плавлять срібло, й очищу їх, як чистять золото: Вони будуть призивати ймя мов, а я вислухаю їх і скажу: Ось, се мій нарід, а вони казати муть: Господь – се Бог мій!
Захарiя 14
1 Ось, надходить день Господень, і паювати муть луп посеред тебе.
2 І позбіраю всї народи на війну проти Ерусалиму, й опанують город, і пограблять будинки, й побезчестять жіноцтво, й позаймають половину города у полонь, тілько останок людности не викорениться з городу.
3 тоді виступить Господь і в'оружиться проти тих народів, як було колись в'оружувавсь у день бою.
4 І стануть ноги його на горі Оливній, що навпроти Ерусалиму до сходу сонця, й розпадеться Оливна гора надвоє по серединї на схід сонця й на захід, вельми великою долиною, і половина гори відхилиться 'д півночі, а друга – 'д полудню.
5 Ви ж утїкатимете в долину мойс гір; бо долина проміж горами буде простягатись аж до Асилу; ви ж будете втїкати, як утікали за царя Юдейського Озії від земного трусу; й прийде Господь, Бог мій й усї сьвяті з ним.
6 І не буде сьвітла в той день, сьвітила, наче позникають.
7 І се буде єдиний день, звісний тілько Господу: нї то день, нї то ніч; тільки надвечір розвидніється.
8 І потечуть того часу живі води з Ерусалиму: половина їх – у море на всхід, а половина в море на заходї; так буде лїтом і зимою.
9 І царювати ме Господь над усією землею; один тодї буде Гос
10 Вся та земля буде, як би одно поділле від Габаону до Реммону, на полуднє від Ерусалиму, що стояти ме високо на свойму місцї й заповниться осадниками, од Беняминової брами до місця давних воріт, до наріжних воріт, і від Ананеїлової башти до царських тискарень.
11 І жити муть люде там, і не буде вже прокляття, а стояти буде Ерусалим безпеч.
12 І от яка буде язва, що нею вдарить Госпбдь усі народи, що будуть воювати Ерусалим: у кожного нидїтиме тїло його, як іще він стояти ме на ногах; очі його потануть у ямках своїх, а язик його висохне в ротї йому.
13 І настане того часу між ними велика замішанина од Господа,-так що вони хапати муть одно одного за руку, й буде здійматись рука проти руки ближнього свого.
14 Та й Юда воювати ме проти Ерусалиму; й по нагромаджують скарби всіх народів, золото, срібло та одежу в великому множестві.
15 І така ж язва побе конї, мули, верблюди й осли та й усяку скотину, яка буде в військовому таборі в них.
16 І буде опісля: всї, що позостаються з усіх тих народів, що приходили проти Ерусалиму, будуть сходитись що-року, щоб поклонитись цареві, Господеві сил небесних, і сьвяткувати сьвято кучок.
17 Коли ж которий рід на землі та не пійде в Ерусалим упасти перед царем, Господом сил, то не буде дощу в них.
18 І коли Египецьке племя не вбереться в дорогу й не прийде, то й у його не буде дощу, й прийде на його така ж кара, якою побивати ме Господь народи, що не приходили на кучкове сьвято.
19 Ось, що буде за гріх Египту й за гріх усїм народам, що не прийдуть обходити сьвято кучок.
20 Того часу й на кінській уздї надписувати муть: Господеві присьвячено, та й казани варові в Господньому домі будуть уважатись за сьвящ facні так само, як чаші перед жертівником.
21 Усякий котел у Ерусалимі й у Юдеї буде присьвячений Господеві сил небесних, і всї, що жертвувати муть, будуть приходити й брати їх та й у них варити, й не буде тих часів ніякого крамаря в дому Господа сил небесних.
Малахiї 1
1 Пророче слово Господнє до Ізраїля через Малахію.
2 Я полюбив вас, говорить Господь. Ви питаєте: У чому показалась любов твоя до нас? – Хиба ж Езав не брат Яковів? говорить Господь? а однакже я полюбив Якова,
3 А Езава я зненавидїв, так що гори його поробив безлюддєм, а наслїддє його – пробутком шакалів.
4 Коли б Едом сказав: Хоч ми розбурені, та ми повідновлюємо розбурене, то Господь Саваот каже на те: Вони побудують, а я порозвалюю, так що їм приложать прізвище: Країна безбожностї, – нарід, що на його Господь прогнївився по віки.
5 Своїми очима ви се побачите та й скажете: Звеличив себе Господь над Ізрайлевим займищем!
6 Син шанує батька, а раб – пана свого; коли ж я батько, так де ж та почесть, що менї подобає? й коли я пан, де ж те поважаннє для мене? говорить Господь Саваот до вас, сьвященники, що зневажаєте ймя моє? Ви питаєте: Чим же ми зневажаємо ймя твоє?
7 Ось, ви приносите нечистий хлїб на мій жертівник, та ще й питаєте: Як ми зневажаємо тебе? От тим, що говорите: Трапезу Господню нїщо поважати.
8 І як ви приносите на жертву слїпе, чи те в вас не погане? або як приносите кульгаве чи хворе, чи ж і се не погане? Ось, принеси се твойму князеві, чи буде воно йому приємне, чи прийме він тебе ласкаво? говорить Господь Саваот.
9 Оце ж благайте Бога, щоб вас помилував; бо коли таке буде виходити з рук ваших, так чи ж може він вас ласкаво приймати? говорить Господь сил небесних.
10 Лучше зачини которий храмові двері, щоб на мойму жертівнику не палити марно огню. Нема в мене ласкавостї до вас, говорить Господь сил небесних, і не вгодні менї приноси з ваших рук.
11 Від ісходу бо та й до заходу сонця буде ймя моє величатись проміж народами, й всюди приносити муть іменї мойму кадило й жертву чисту; велике буде ймя моє проміж народами, говорить Господь Саваот.
12 Ви ж його зневажаєте, мовляючи: Столові Господньому не належиться пошана, й те, що нам із неї впадає, невартне.
