Текст книги "Улісс"
Автор книги: Джеймс Джойс
Жанр:
Классическая проза
сообщить о нарушении
Текущая страница: 46 (всего у книги 53 страниц)
Чому відсутність світла непокоїла його менше, ніж наявність шуму?
Тому, що надійніше чуття дотику в його твердій повній чоловічій жіночій пасивній активній руці.
Якою ж якістю володіла вона (його рука), але за якого, одначе, протидійного впливу?
Здатністю хірургічного оперування, причому, однак, йому осоружне було проливання людської крови, навіть і тоді, коли мета виправдовувала засоби, й він волів мати, у природному їх порядку, геліотерапію, психофізіотерапію та остеопатичну хірургію.
Що можна було побачити на нижній, середній та верхній полицях кухонної шафи, яку відкрив Блум?
На нижній полиці – п’ять вертикальних невеликих тарілок, шість горизонтальних блюдець, на яких лежали перевернуті чашки, чашка з пристосуванням для вусів, неперевернута, з блюдцем «кроун-дербі», чотири білі з золотим обідком чарки для яєць, відкритий замшовий гаманець, де видніли монети, переважно мідні, й слоїк з ароматизованими (фіялкою) цукерочками. На середній полиці – вищерблену чарку для яйця, яка містила перець, барильце зі столовою сіллю, чотири злиплі чорні оливки в промасленому папері, порожню коробку від паштету «слива», овальний плетений кошичок, застелений гофрованим папером і багатий на одну грушу сорту «джерсі», напівпорожню пляшку цілющого білого портвейну фірми «Вільям Гілбі й Ко», напівзагорнуту в коралово-рожеву серветку, пакет розчинного какао Еппса, п’ять унцій високосортного чаю від Енн Лінч по два шилінги за фунт, у пожмаканій фользі, циліндричну бляшанку з найкращим кристалізованим грудковим цукром, дві цибулини (з яких більша й ціла іспанського, а менша – ірландського сорту, з поверхнею, збільшеною завдяки розтину надвоє, і тому пахкіша), молочник із вершками з Ірландської Взірцевої Молочної Ферми, брунатний череп’яний дзбан, що містив півпінти збираного й прокислого молока, що під дією тепла перетворилося на воду, кислувату сироватку й невіддавлений сир, і та кількість, якби до неї додати взяте для сніданків пана Блума й пані Флемінг, становила якраз одну англійську пінту, сумарний напочатку приставлений обсяг; два зубки часнику, півпенні й невелику тарілку зі свіжим іще шматочком антрекоту. А на верхній полиці – батарею слоїків варення, різних розмірів і різного походження.
Що привернуло його увагу на серветці, якою застелено шафу?
Чотири багатокутні клаптики двох порваних червоних квиточків тоталізатора, з номерами 8 87, 8 86.
Які спогади відбилися на його чолі тимчасовою насупленістю?
Спогади про збіги, коли правда буває дивніша за вигадку, які провіщали результат перегонів із перешкодами на Золотий Кубок, офіційний і остаточний результат яких він прочитав ув «Івнінг Телеграф» (вечірній рожевий випуск), у «Притулку візника» біля Баттського моста.
Де ж він отримав попередні натяки на цей результат, сподіваний чи вже готовий?
У патентованому закладі Бернарда Кірнана, Мала Бритн-стрит, 8, 9 і 10; у патентованому закладі Девіда Берна, Дьюк-стрит, 14; на Долішній О’Коннел-стріт, біля дверей Грема Лемона, коли понурий молодик тицьнув йому в руки рекламу (котру він згодом викинув), що повідомляла про Іллю, відновителя Сіонського храму; на Лінкольн-плейс, біля виходу з аптеки «Ф. В. Свені і Ко Лімітед, фармацевти», коли, після того, як Фредерік М. (Бентам) Лайонс квапливо попросив, погортав і повернув, у вказаному порядку дій, останній номер «Фріменс джорнел енд нешнл пресс», який він саме хотів викинути (згодом і викинув), він рушив далі, до східного стилю будівлі Турецьких і Парових Лазень, Ленстер-стрит, 11, сяючи відблисками божественного натхнення на обличчі, несучи в руках таємницю перегонів, викарбовану мовою пророцтв.
Які пом’якшувальні міркування полегшували йому досаду?
Труднощі витлумачення, оскільки значення всякої події проявляється після її здійснення настільки ж по-різному, як електричний розряд проявляється за акустичної реєстрації, а ще складнощі точного співставлення реальних збитків у випадку хибного витлумачення з повною сумою можливих збитків за рахунок утраченого у випадку правильного витлумачення.
Його настрій?
Він не ризикував, не сподівався, не відчув розчарування – він був задоволений.
Чим був він задоволений?
Тим, що не зазнав реальних збитків. Що надав справжній виграш іншим. Світло язичникам.
Як же Блум готував легкий перекує для язичника?
Він насипав у дві чашки по дві повні ложки, загальною кількістю чотири, розчинного какао Еппса й далі дотримувався надрукованої на пакеті інструкції, додавши в кожну чашку, після достатнього настоювання, рекомендовані інгредієнти для розчинення, рекомендованим же чином і в рекомендованій кількості.
Які надналежні знаки особливої гостинности появив гостеві господар?
Жертвуючи своїм правом симпозіарха на чашку з імітації порцеляни «кроун-дербі» зі знадіб’ям для вусів, подаровану йому єдиною його донькою Міллісент (Міллі), він замість неї скористався такою самою чашкою, котру дав гостеві, та, як рідкісний виняток, подав гостеві, а також, хоч і в меншій мірі, собі, густі вершки, зазвичай бережені для сніданку його дружини Меріон (Моллі).
Чи ж усвідомив гість ці знаки гостинности й чи поцінував їх?
Коли господар привернув його увагу до них жартівливо, він прийняв їх поважно, й ось таким робом, у жартоповажній{883} мовчанці, вони й причастилися Еппсовою маспродукцією, живлющим какао.
А чи були такі знаки гостинности, які він намислив, але відклав тимчасово, приберігаючи їх для іншої особи й для себе самого на майбутнє, на вивершення розпочатої справи?
Зацерувати дірку завдовжки 1,5 дюйма на правому боці гостевого піджака. Презентувати гостеві одну з чотирьох дамських хустинок, коли буде – якщо буде – досягнута переконаність у доречності презентування цієї останньої.
Хто з них двох пив швидше?
Блум. Мавши початкову фору в десять секунд і здійснюючи з увігнутої поверхні ложечки, по ручці якої безперервно поширювався потік тепла, три ковтки на один свого візаві, шість на його два, дев’ять на три.
Якою роботою мозку супроводжувалися ці повторювані дії?
Виснувавши зі спостереження, але помилково, ніби його мовчазний товариш віддався подумки творчості, він розмірковував про ті втіхи, які добуваються з літератури повчальної, на противагу розважальній, і які він особисто пережив, неодноразово припадаючи до творінь Вільяма Шекспіра задля вирішення нелегких питань, що постають у житті, уявному чи й реальному.
Чи ж знаходив він їх вирішення?
Незважаючи на ревне читання й перечитування, за допомогою ще й тлумачного словника, декотрих класичних місць, він виносив із тексту лише часткову переконаність, позаяк відповіді не охоплювали всіх пунктів.
Якими рядками закінчувався його перший вірш, що його він, потенційний поет, склав в 11 літ, 1877 року, на конкурс із трьома преміями: 10 шил., 5 шил. і 2 шил. 6 п., оголошений тижневиком «Трилисник»?
Цей вірш я збуду з рук,
Аби взяли у друк,
Бо в ньому умістив я стільки дум!
А де кінець рядочків,
Під ними, у куточку,
Впишіть: Ваш, щиро, Лео Блум.
Чи виявив він поміж себе й свого тимчасового гостя чотири сили, що їх розділяли?
Ім’я, вік, національність, віросповідання.
Які анаграми складав він замолоду зі свого імени?
Леопольд Блум
Ельподбомул
Мольдопелуб
Болльопедум
Мольб Оло, деп.
Який акровірш на короткий варіант свого імени він (кінетичний поет{884}) надіслав був панні Меріон Твіді до дня 14 лютого 1888 року?
Поети знай складали рими
Одній лиш музиці незримій.
Любове! Ти злети над ними!
Ь
Дорожча ти за весни й зими!
І ти – моя, і все – здійсниме!
Що завадило йому остаточно скомпонувати злободенну пісеньку (на музику Р. Г. Джонстона) про давноминулі події з натяком на сучасні, під заголовком «Коли б Бріан Бору воскрес та подивився на наш старий Дублін», яку замовив йому Майкл Ганн, орендар театру «Гейеті», Південна Кінг-стрит, 46, 47, 48, 49, аби вставити її до шостої сцени, діамантова долина, другої постановки (30 січня 1893 року) великої щорічної різдвяної феєрії «Синбад-мореплавець»{885} (автор тексту Грінліф Вітіер, декорації Джорджа А. Джексона й Сесіла Гікса, костюми місіс і міс Вілан, вперше поставлено Р. Шелтоном 26 грудня 1892 року під особистим наглядом місіс Майкл Ганн, постановка танців – Джессі Нуар, клоунади – Томаса Отто), чільна жіноча роль – першої солістки Неллі Буверист?
По-перше, коливання між подіями загальноімперських і місцевих масштабів, як от: сподіваний діамантовий ювілей королеви Вікторії (рік народження 1820, сходження на престіл 1837) і сподіяне відкриття нового міського рибного ринку; по-друге, передчуття опозиції з боку радикальних кіл у питаннях візитів, відповідно, їхніх Королівських Високостей герцоґа й герцоґині Йоркських (реальних) і Його Величности короля Бріана Бору (уявного); по-третє, конфлікт між професійною етикою та професійним суперництвом у зв’язку з недавнім спорудженням Великого Мюзик-холу на Берг-квей і театру «Ройял» на Гокінс-стрит; по-четверте, відволікання, результуюче від теплого почуття до неінтелектуального, неполітичного, незлободенного виразу пички Неллі Буверист і жага, розпалювана демонстраціями Нелі Буверист її білих неінтелектуальних, неполітичних, незлободенних предметів спідньої білизни, коли вона (Неллі Буверист) у тих предметах перебувала; по-п’яте, труднощі з підбиранням підхожої музики та гумористичних натяків із «Збірки жартів на всі випадки життя» (1000 сторінок, і кожна – заряд сміху); по-шосте, гомофонічні й какофонічні рими, пов’язані з іменами нового лорд-мера Деніела Таллона, нового головного шерифа Томаса Пайла та нового головного прокурора Данбара Планкета Бартона.
Яке співвідношення було між віком цього й того?
За 16 літ до цієї їхньої зустрічі, 1888 року, Блумові було якраз стільки, скільки наразі Стівенові, а Стівен тоді був шестилітній хлопчик. А ще через 16 літ, 1920 року, коли Стівенів вік дорівняється нинішньому вікові Блума, Блумові сповниться 54 роки. 1936 року, коли Блум матиме 70, а Стівен 54, їхні віки, що напочатку перебували у співвідношенні 16 до 0, співвідноситимуться як 17,5 до 13,5, пропорція зростатиме, а нерівність зменшуватиметься в міру додавання довільного числа майбутніх років, адже, коли б пропорція, що мала місце 1883 року, зберігалася незмінною, виходячи з припущення можливости подібного, то 1904 року, коли Стівенові було 22, Блум налічував би 374 роки, а 1920-го, коли Стівенові було б 38, як тепер Блумові, Блум налічив би 646, тоді як 1952-го, коли Стівен сягнув би максимального попотопного віку в 70 літ, Блум, проживши 1190 років і народившись 714 року, перевищив би на 21 рік максимальний допотопний вік, Мафусаїлів, 969 літ, а якби Стівен і собі продовжував жити до досягнення цього віку в 3072 н.е., то Блум на цей час був би зобов’язаний прожити 83 300 років, а народитися 81 396 року до Р. X.
Які події могли б анулювати ці розрахунки?
Припинення існування обох або одного з них, перехід до нової ери чи то до нового календаря, знищення світу й результована звідси загибель роду людського, неминучі, але непередбачувані.
Скільки попередніх зустрічей слугували доказом давнішого їх знайомства?
Дві. Перша – в бузковому саду будинку Метью Діллона, вілла Медіна, Кіммедж-роуд, Раундтаун, 1887 року, в присутності Стівенової матері, Стівенові тоді було 5 років, і він не хотів вітатись за ручку. Друга – у кав’ярні готелю Бресліна якоїсь дощової неділі січня 1892 року, в присутності Стівенових батька й двоюрідного діда, коли Стівен подорослішав на 5 рочків.
Чи ж Блум прийняв тоді запрошення на обід, із яким до нього звернувся син, а потім і батько?
Бувши вельми вдячний, із вдячним признанням, зі щирою та вдячливою вдячністю, вдячливо і з подячною приязню шкодуючи, він відмовився.
Чи виявилася в їхній розмові про ці спогади якась третя ланка зв’язку між ними?
Місіс Ріордан, удова з власним капіталом, мешкала в будинку Стівенових батьків від 1 вересня 1888 і до 29 грудня 1891 року, а в роки 1892, 1893 й 1894 вона ж мешкала в готелі «Герб міста», Праша-стрит, 54, власниця місіс Елізабет О’Дауд, де протягом частини 1893 й частини 1894 років була постійною інформаторкою Блума, що жив у тому самому готелі й служив тоді клерком у Джозефа Каффа, Смітфілд, 5, з обов’язками нагляду за комерційними оборудками на розташованому поруч Дублінському скотному ринку, що на Північній кільцевій.
Чи здійснював він для неї якісь особливі справи милосердя?
Іноді, теплими літніми вечорами, він возив її, немічну вдову, що мала скромний, зате власний капіталець, в її інвалідному кріслі на коліщатах, які повільно оберталися, до рогу Північної Кільцевої, навпроти контори містера Гевіна Лоу, де вона залишалася скількись часу, споглядаючи в його однолінзовий польовий бінокль нерозпізнаваних громадян у трамваях, на дорожних велосипедах із тугими пневматичними шинами, у кебах, на тандемах, у власних і найманих ландо, догкартах, бричках, бідах, лінійках, що ходили з міста у Фенікс-парк і назад.
Чому тоді він був здатний зносити ці свої пильнування з більшою незворушністю?
Тому що замолоду він часто засиджувався, стежачи крізь випуклу округлість пістрявого вітража за видовищем нескінченних змін там, на проїжджій частині вулиці, за дво– й чотириколісними засобами пересування, за дво– й чотириногими перехожими, що ковзали швидко, повільно, розмірено, все довкола та довкола круглого ободу крутобокої кулі.
Які помітно відмінні спогади лишилися в кожного з обох про неї, вже вісім літ як упокоєної?
У старшого – її карти й фішки для гри в безíк, її скай-тер’єр, її гадане багатство, замикання надовго в собі й початкова катаральна глухота, а в молодшого – її каганець із кользяної олії перед статуєю Непорочного Зачаття, її зелена й каштанова щітки на честь Чарльза Стюарта Парнелла і Майкла Девітта, її серветки з шовкового паперу.
А чи не лишалося в нього якихось молодильних засобів, що здавалися б іще бажанішими через ці спогади, розказані молодшому товаришеві?
Домашні вправи, які він виконував час від часу, а потім занехаяв, і які Юджин Сендоу в брошурі «Фізична сила та як її можна розвинути» рекомендував спеціально для чоловіків-комерсантів із сидячим різновидом занять; їх належало виконувати перед дзеркалом у цілковитій зосередженості, й то так, аби в роботі брали участь різні групи м’язів, і поступово досягалася приємна міць, іще більша приємна розпруженість, а найприємніше – відродження юнацького сприту.
Чи вирізнявся він у ранній юності якоюсь особливою спритністю?
Хоча підіймання штанги було понад його сили, а повний оберт на турніку – понад його хоробрість, усе ж таки в старших класах школи він міг блиснути взірцевим і тривалим триманням кута на паралельних брусах завдяки незвичайно розвиненому черевному пресові.
Чи котрийсь із них двох робив відверті натяки на національні відмінності між ними?
Жоден не робив.
Якими були, коли звести їх до найпростішого взаємного вираження, Блумові думки стосовно Стівенових думок про Блума та Блумові думки щодо Стівенових думок відносно Блумових про Стівена?
Він думав що він думав що він єврей тоді як він знав що він знав що він не був ним.
Якими були, коли усунути замовчувальні обмеження, відповідні їхні родоводи?
Блум, єдиний уроджений чоловічої стати транссубстанційний спадкоємець Рудольфа Вірага (що згодом став зватися Рудольф Блум) із Сомбатхея, Відня, Будапешта, Мілана, Лондона й Дубліна та Елін Гіггінс, другої дочки Джуліуса Гіггінса (вродженого Кароля) та Фанні Гіггінс (уродженої Геґарті). Стівен, старший із братів, що вижили, чоловічої статі єдиносущний спадкоємець Саймона Дедала з Корка й Дубліна та Мері, дочки Ричарда й Кристіни Гулдинг (уродженої Грір).
Чи були Блум і Стівен хрещені та де й ким, кліриком чи мирянином?
Блум (тричі) превелебним містером Гілмером Джонстоном, Магістром гум. наук, особисто в кумській заміській протестантській церкві Святого Миколая; Джеймсом О’Коннором, Філіпом Гілліганом та Джеймсом Фіцпатриком, сукупно, під водогінною колонкою в селі Свордс (Мечі), а ще превелебним Чарльзом Малоуном, вікарієм, у церкві Трьох Святителів, Ратгар.
Чи виявили вони щось подібне у своїх освітніх кар’єрах?
Якби поставити Стівена на місце Блума, то Стлум послідовно скінчив би школу старої пані та середню. Якби ж Блума втелющити на Стівенове місце, то Блівен послідовно скінчив би підготовчий, середній і старший шкільні класи, склав би вступний іспит, пройшов би перший та другий курси гуманітарного відділу й здобув би ступінь бакалавра мистецтв від королівського університету.
Чому Блум утримався від заяви, що він, мовляв, пройшов університет життя?
Тому, що хитався-коливався у непевності, чи не казав такого Стівенові раніше – а чи Стівен йому.
Які два темпераменти репрезентували вони кожен сам собою?
Науковий. Художній.
Які докази притягнув Блум, доводячи, що його нахили спрямовані радше до прикладної, ніж до чистої науки?
Декотрі можливі винаходи, намислені ним у стані нерухомої пересичености, простягшися горизонтально й горілиць заради стравостравного процесу й черпаючи натхнення в усвідомленні важливости винаходів, звичних нині, але колись революційних, як от: повітроплавний парашут, дзеркальний телескоп, спіральний коркотяг, англійська шпилька, сифон для мінеральної води, канальний опуст із коловоротом і заставкою, всмоктувальна помпа.
Чи призначені були ці його винаходи здебільшого для проекту вдосконаленого дитячого садочка?
Так: відкидаючи як застарілі пугачі, надувні міхурі для плавання, азартні ігри, рогачки. В їх числі були астрономічні калейдоскопи, що показують дванадцять сузір’їв Зодіаку, від Овна до Риб, мініатюрні механічні планетарії, арифметичні желатинові цукерочки, геометричне, на додачу до зоологічного, печиво, м’ячі-глобуси, ляльки в костюмах різних епох.
Що ще надихало його в цих задумах?
Фінансовий успіх, якого доскочили Ефраїм Маркс і Чарльз А. Джеймс, перший – зі своїм однопенсовим ярмарком на Південній Джордж-стрит, 42, а другий – з його 6,5-пенсовою крамничкою, великим розпродажем модних товарів і виставкою воскових фігур на Генрі-стрит, 30, плата за вхід 2 п, діти – 1 п; а також величезні непочаті можливості сучасного мистецтва реклами, коли її стиснути в трилітерні моноідейні символи, з максимальною помітністю по вертикалі (провіщення) та максимальною зрозумілістю по горизонталі (розшифровка), а ще – магнетичною здатністю силоміць приковувати увагу, аби зацікавити, переконати, змусити зважитись.
А які приклади?
К. 11. Кіно 11 – шиття штанів.
Дім Ключів. Александер Дж. Кейз – Алессандро Джей Ключчі.
А заперечення, приклади його?
Погляньте-но на цю довгу свічку! Порахуйте, коли вона догорить, і ви отримаєте безплатно 1 пару наших чудових черевиків із натуральної шкіри, з гарантією блиску в 1 свічку. Адреса: Барклай і Кук, Толбот-стрит, 18.
Бацилобій (порошок від комах).
Найнай (вакса для чобіт).
Вампотріб (складаний кишеньковий ножик із двома лезами, коркотягом, пилочкою для нігтів і стрижнем для прочищання люльки).
А які найнеґативніші приклади?
Що за дім без паштету з чорносливом у нім?
Недобуд.
На цім женишся – облаженишся.
Виробництво Джорджа Чорно-Сливі, Дублін, Мерчент-квей, 23, розфасовано в слоїки по 4 унц. і втулено радником Джозефом П. Наннетті, Ч. П., Ротунда-ворд, Гардвік-стрит, 19, безпосередньо під некрологами й роковинами кончин. На етикетці прізвище Чорно-Сливі. Чорнослив і горнятко з м’ясивом – зареєстрована марка. Стережіться підробок. Сливочорн. Лсичоврон. Линвсороч.
Який же приклад надумав він навести, аби підвести Стівена вивести, виснувати, що оригінальність, ефект можуть до успіху привести, але можуть і до дефекту призвести?
Свій власний ідеяминаснажений, але відкинутий проект (бо то виявився прожект) ілюмінованого рекламного фургона, гужовою твариною везеного, де б сиділи дві елеґантсько вбрані дівчини й щось невтомно пописували.
Яка навіяна сцена уявилася тоді Стівенові?
Самітний готель на гірському перевалі. Осінь. Сутінки. Палає коминок. У темному кутку сидить молодик. Заходить молода жінка. Вона схвильована. Самотня. Вона сідає. Підходить до вікна. Стоїть. Сідає. Сутінки. Вона задумується. Починає писати на самотньому аркуші з готельною маркою. Задумується. Пише. Зітхає. Стукіт копит і коліс. Вона квапливо виходить. Він з’являється зі свого темного кутка. Хапає той самотній аркуш. Підносить до вогню. Він читає. Самітний.
Що?
Літерами косими, прямими, зі зворотним нахилом: готель «Королевин», готель «Королевин», готель «Ко…».
Яка навіяна сцена пригадалася тоді Блумові?
Готель «Королевин», Енніс, графство Клер, де Рудольф Блум (Рудольф Віраг) помер увечері 27 червня 1886 року, точна година невідома, внаслідок застосування надмірної дози вовчого кореня (аконіту), прийнятого у вигляді антиневралгічної масти (яку сам він придбав 27 червня 1886 року о 10 годині 20 хвилин ранку в аптеці Френсіса Деннегі, Енніс, Черч-стрит, 17), після, хоч і не внаслідок, купівлі вдень 27 червня 1886 року, о 3 годині 15 хвилин післяобід, нового й вельми чепурного солом’яного човнярського бриля (після, хоч і не внаслідок, купівлі згаданої отрути у названий час і в названому місці), в крамниці одежі Джеймса Каллена, Енніс, Мейн-стрит, 4.
Чому приписав він цю омонімію: ознайомленості, чи збігові обставин, чи інтуїції?
Збігові обставин.
Чи змалював він сцену словами, аби гість її мов побачив?
Він волів бачити гостеве обличчя й слухати його слова, завдяки чому потенційна оповідь здійснилася, а кінетичному темпераментові полегшало.
Чи добачив він лиш зайвий збіг обставин у другій сцені, розказаній йому й названій оповідачем «Краєвид Палестини з гори Пісга, або Притча про сливи»?
Вона-бо, разом із попередньою сценою та іншими, що не були розказані, одначе малися на увазі існуючими, а ще разом із творами на різні теми або повчальними прислів’ями (напр., «Мій улюблений герой»{886} або «Звичка зволікати – часу кат»), написаними за час навчання, містила в собі, як йому здавалося, певну запоруку, в поєднанні з особистим чинником, фінансового, суспільного, особистого й сексуального успіху, хай то буде в складі особливої збірки текстів (стовідсоткової вартости) на вибрані педагогічні теми, або ж у друкованому вигляді, наслідуючи прецеденти Філіпа Бофуа-Гарновіра, чи Доктора Діка, чи «Шкіців у блакитному» Геблона, в якому-небудь виданні з надійним попитом і платіжним балансом, чи бувши викладена усно як інтелектуальної стимуляції спочутливих слухачів, спроможних без зайвих слів поцінувати вдалу оповідку, впевнено провіщаючи успіх і талан, у пору все довших ночей, що настають після літнього сонцестояння, яке настане вже за три дні, а саме у вівторок, 21 червня (св. Алоїзій Гонзага), схід сонця 3.33 ранку, захід 8.29 післяобід.
Яка домашня проблема незрідка непокоїла його так само дуже, як – коли не більше, ніж – будь-котра інша?
Що діяти з нашими жінками.
Які гіпотетичні оригінальні рішення у нього виникали?
Салонні ігри (доміно, кутики, блішки, бирюльки, більбоке, дурник, дев’ятка, безік, очко, п’яниця, шашки, шахи або ще триктрак); вишивання, церування або плетіння для заохочуваного владою товариства «Голому сорочка»; музичні дуети, мандоліна й гітара, фортепіано і флейта, гітара й фортепіано; переписування юридичних паперів або надписування конвертів; двічі на тиждень відвідування розважальних закладів; комерційна діяльність як господині-власниці крамниці, скромної молочарні чи елеґантної тютюнової лавки, де вона милостиво розпоряджається, а їй мило підкоряються; таємне вдовольняння еротичної збуджености в чоловічих борделях, що підлягають медичній інспекції та нагляду органів охорони порядку; світські візити за регулярним нещільним розкладом, не застрахованим від випадковостей, і під щільним наглядом про всяк випадок, до знайомих дам, що мешкають недалечко й мають бездоганну репутацію, та їхні візити-відповіді; вечірні освітні курси з особливою турботою про легкість і приємність непримусової освіти.
Які приклади недостатнього розумового розвитку його дружини схиляли його до останнього (дев’ятого рахунком) з рішень?
У хвилини байдикування вона не раз псувала аркуші паперу, виводячи якісь значки й закарлючки та запевняючи, ніби то грецькі, ірландські і єврейські літери. Вона раз у раз, через рівні проміжки часу, питала, як правильно писати велику літеру, з котрої починається канадське місто Квебек. Вона кепсько розумілася на політичних тонкощах зовнішньої та внутрішньої політики. Додаючи суми рахунків, вона часто вдавалася по допомогу до пальців. Викінчивши свої лаконічні епістолярні композиції, вона забувала знаряддя каліграфії в енкаустичному барвнику, тож вони й піддавалися дії сірчанокислого закису заліза, мідного купоросу й чорнильного горішка. Незвичні багатоскладові слова чужоземного походження тлумачила за звучанням або за гаданою схожістю, а чи і так, і сяк: метемпсихоз як «метем бзик ос», аліас[442]442
Інакше названий (лат.).
[Закрыть]{887} як «брехун, згадуваний у Святому Письмі».
Чим урівноважувалися в гаданій рівновазі її розуму ці й подібні їм вади її суджень про людей, місця й речі?
Спостереженою гаданою паралельністю всіх перпендикулярних плечей усіх урівноважувальних пристроїв, істинність якої стверджувалася будовою. Противагою її тонкого судження про одну людину свідченню досвіду.
Як він намагався вилікувати цей стан відносного невігластва?
По всякому. Залишаючи на помітному місці певну книжку, розгорнуту на певній сторінці; даючи пояснення натяками, в розрахунку на пробудження прихованого в ній знання; відкрито висміюючи в її присутності невіглаські промахи кого-небудь з відсутніх.
Який успіх мали його спроби прямих повчань?
Вона вловлювала не повністю, а частково, з цікавістю слухала, з подивом осягала, ретельно повторювала, пригадувала з труднощами, легко забувала, повторно пригадувала з острахом, повторно повторювала з помилками.
Котрий метод виявився найдієвішим?
Непряме навіювання, що зачіпало її особисту зацікавленість.
Приклад?
Їй не подобалися ні парасолька, ні дощ, йому подобалося, коли жінка з парасолькою, їй не подобалося в новому капелюшку під дощ, йому подобалося, коли жінка в новому капелюшку, він купує нового капелюшка в дощ, вона виходить у новому капелюшку під парасолькою.
Приймаючи аналогію, приховану в притчі його гостя, які він навів приклади великих пополонних діячів?
Трьох шукачів чистої істини: Мойсея Єгипетського, Мойсея Маймоніда, автора «Море Небукім» («Проводиря заблуканих») та Мойсея Мендельсона, настільки великих, що від Мойсея (Єгипетського) до Мойсея (Мендельсона) не було рівних Мойсею (Маймонідові).
Яке твердження висловив, із застереженням, Блум стосовно четвертого шукача чистої істини, прозваного Арістотелем і згаданого, з дозволу господаря, Стівеном?
Що згаданий шукач був учнем якогось равина-філософа{888}, чиє ім’я не визначено.
Чи були згадані інші анапокрифічні уславлені сини закону й діти обраного та відкинутого племені?
Фелікс Бартольді Мендельсон (композитор), Барух Спіноза (філософ), Мендоза{889} (боксер), Фердинанд Лассаль (реформатор і дуелянт).
Які віршові фраґменти давньоєврейською та давньоірландською мовами були, з модуляціями голосу й з перекладом тексту продекламовані гостем господареві й господарем гостеві?
Стівеном: suil, suit, suil arun, suil go siocair agus, suil go cuin (іди, іди, іди своїм шляхом, іди безпечно, йди обачно).
Блумом: Kifeloch, harimon, rakatejch m’baad l'zamatejch (твої ланіти поміж твоїх кіс мов половинки гранатового яблука[443]443
Пісн. 4, 3.
[Закрыть]).
Як вони здійснювали графічне зіставлення звукових символів обох мов, додатково до усного порівняння?
На передостанній чистій сторінці книжки низької літературної вартости із заголовком «Принади гріха» (яку видобув Блум, зманіпулювавши нею так, що її горішня обкладинка законтактувала з площиною стільниці), за допомогою олівця (наданого Стівеном), Стівен написав ірландські літери, відповідні латинським g, е, d, m, простим і зміненим, а Блум, своєю чергою, написав єврейські літери гімел, алеф, далет і, не мавши у своєму розпорядженні мем, замінив його буквою коф, пояснивши їхні арифметичні значення як порядкових і кількісних числівників, а саме: 3, 1, 4 і 100.
Були обізнаності обох їх у кожній з цих мов, мертвій і відроджуваній, теоретичними чи практичними?
Теоретичними, через обмеженість синтаксисом і деякими випадковими граматичними правилами і практичне вилучення словникового запасу.
Які точки дотику існували поміж цими мовами й поміж народами, що розмовляли ними?
Наявність гуттуральних звуків, діакритичних придихів, вставних і службових літер в обох мовах; їхня прадавність, позаяк обидві викладалися через 242 роки після потопу на землі Сеннаар, у семінарії, заснованій Феніусом Фарсахом, нащадком Ноя, прародителя Ізраїля, і предком Гебера й Геремона, прабатьків Ірландії{890}; їхні археологічна, гомілетична, топономастична, історична та релігійна літератури, в тім числі писання равинів та ірландських анахоретів, Тора, Талмуд (Мішна й Гемара), Массор, П’ятикнижжя, Книга Бурої Корови, Книга Баллімот, Вінець Гаута, Книга з Келса; їхнє розсіяння, переслідування, виживання й відродження; витіснення їхніх синагогальних і церковних обрядів у гетто (абатство Святої Марії) і в мирський дім (харчівня Адама і Єви); заборона їхнього національного вбрання в карних кодексах та указах про одежу євреїв; відновлення царства Давидового в Ханаані й можливість політичної автономії чи передачі влади в Ірландії.
Який гимн почасти проспівав Блум у сподіванні цього сукупного, етнічно незводимого звершення?
Чому спів урвався після цього двовірша?
Внаслідок недосконалої мнемотехніки.
Чим виконавець відшкодував цю недосконалість?
Вільним переказом змісту цілого тексту.
У дослідженні якого предмету поєдналися їхні взаємні розмисли?
Неухильного спрощення, простежуваного від єгипетських епіграфічних ієрогліфів до грецької й латинської абеток і до передбачення сучасної стенографії та телеграфного коду в клинописові (семітському) і в квінтофігурному паличковому письмі огам (кельтському).
Чи уволив гість господареву волю?
Подвійно, написавши своє ім’я ірландськими й латинськими літерами.
Які були слухові враження Стівена?
У проникливому стародавньому мужньому незнайомому наспіві йому вчулося втілення минулого.
Які були у Блума зорові враження?
У жвавій юній знайомій чоловічій постаті йому побачилася напередвизначеність майбутнього.
Які були квазіодночасні у Стівена з Блумом вольові квазівідчуття прихованих особистостей?
У Стівена – зорове: традиційний образ іпостаси, описаний Іоанном Дамаскіном{892}, Лентулом Романом та Єпіфанієм Монахом як лейкодермічний, сесквіпедальний, із виннобарвною чуприною.
