Текст книги "Улісс"
Автор книги: Джеймс Джойс
Жанр:
Классическая проза
сообщить о нарушении
Текущая страница: 45 (всего у книги 53 страниц)
Попідручки торуючи шлях через Бересфорд-плейс, перевели балачку на музику, ту форму мистецтва, до котрої Блум, просто як любитель і тільки, плекав найбільшу любов. Вагнерова музика, хай, звісно, по-своєму й велика, видавалася Блумові тяжкуватою, там нелегко вслідкувати, коли вперше припадеш до неї, а от «Гугеноти» Меркаданте або «Сім останніх слів на хресті» Мейєрбера, а також Дванадцята меса Моцарта – цим він просто розкошував, а «Ґлорія» з названої меси була для нього вершиною першокласної музики як такої, і поруч неї вся решта здавалася жалюгідною вторинністю. Священну музику католицької церкви він підносив на висоту, недосяжну для всього, що в цій галузі могла запропонувати конкуруюча фірма, як, скажімо, гімни Муді й Сенкі, або ще «Поклич мене в життя, й я стану твоїм вірним протестантом». А ще він обожнював, як ніщо інше, «Stabat Mater» Россіні – річ, повну розсипищ просто безсмертних шедеврів, а його дружина, Меріон Твіді, мала в ній приголомшливий успіх, то була справжня сенсація, він міг упевнено сказати, яка додала їй чимало лаврів, а всі інші опинилися цілковито в тіні у церкві отців-єзуїтів на Горішній Гардинер-стрит, святе місце було до самих дверей заповнене віртуозами чи, правильніше, virtuosi, що збіглися її послухати. Усі водно твердили, що ніхто не зрівняється з нею, досить сказати, що в подібному місці, де винятково богослужіння й духовна музика, її в захваті викликали на біс. Загалом, хоч і віддаючи перевагу легким операм такого плану, як «Дон Жуан» або «Марта», цій своєрідній перлині, він схилявся, хай і з поверховим ознайомленням, і до строго класичної школи, якою є, скажімо, Мендельсон. Говорячи про це й вважаючи за безперечне, що він добре знайомий з улюбленими аріями минулого, він згадав par excellence[432]432
Тут: насамперед (фр.).
[Закрыть] арію Ліонеля з «Марти», M'appari[433]433
Коли з’явився (іт.).
[Закрыть], яку, завдяки цікавому збігові, йому пощастило послухати чи, точніше, підслухати вчора, й це вельми поціновуваний ним подарунок долі, у виконанні шановного Стівенового батька – абсолютно взірцевому, яке залишає всі інші далеко позаду. На чемно поставлене запитання Стівен відповів, що не виконує її, однак почав славити Шекспірові пісні, принаймні того чи десь того періоду, а ще лютніста Доуленда, що мешкав на Феттер-лейн біля Джерарда-ботаніка, – того самого, який annos ludendo hausi, Doulandus[434]434
Бавлячись, змарнував роки Дауленд (лат.).
[Закрыть], та ще інструмент, який він сподівався придбати за шістдесят п’ять гіней у містера Арнольда Долмеча, котрого Блум чомусь не спромігся пригадати, хоча на звук прізвище ж явно знайоме; та Фарнабі й сина з їхнім вишуканим голосоведенням і Берда (Вільяма), що грав на верджіналі (сказав він) у Капелі Королеви й повсюди, де траплялася нагода, та ще такого собі Томкінса, що компонував мініатюри й арії, і – Джона Буля.
Дорогою, до якої вони підходили, бесідуючи собі, гуркотіла по бруківці за висячим ланцюгом коняка, тягнучи вуличну підміталку й лишаючи позаду довгу смугу сміття, й Блум засумнівався: чи не завадив йому той гуркіт правильно розчути про шістдесят п’ять гіней та Джона Буля. Він перепитав, чи той це Джон Буль, котрий ота сама політична знаменитість, позаяк його вразило: двоє геть однакових імен, разючий збіг.
За ланцюгами коняка стала поволі повертати, і Блум, завжди пильний у питаннях безпеки, жартома застеріг, легенько торкнувши супутника за рукав:
– Цієї ночі наші життя в небезпеці. Стережіться цього парового котка!
Потім вони зупинились. Блум задивився на кінську голову, що аж ніяк не тягла на шістдесят п’ять гіней, зненацька виринувши з пітьми зовсім поруч, аж видалася ця конячина якоюсь новою, геть іншою сукупністю кісток, а також м’яса, адже це явно був тихохід, трясоніг, темногуз, хвостомах, вуховис, чиї задні ноги випереджали передні, а володар його створення, поринувши в думи, сидів на своєму сідалі. Але все ж таки яка хороша бідолашна скотинка! Він пошкодував, що не прихопив шматочка цукру, але втішив себе мудрою думкою, що навряд чи можна передбачити всі випадковості, які тільки можуть трапитися. Це ж була просто здоровезна, дурнувата, ляклива коняка-бовдуряка, позбавлена хоч би яких особливих думок чи переживань. Але навіть і собака, розмірковував він, от хоч би та дворняга в Барні Кірнана, якщо отака завбільшки, то й перепудишся, як здибаєш. Тільки тварина не винна, якщо такою вона вродилася, от як верблюд, корабель пустелі, котрий у своєму горбі переганяє виноград на горілку. Дев’ять десятих із них можна тримати в клітках або дресирувати, людині всі підвладні, навіть бджіл у вуликах замикає. Кита гарпуном загарпунити, алігатору спинку полоскотати, й він збагне твій жарт, окрейдити півня в коло, а на тигра – мій погляд орлиний. Оці актуальні роздуми стосовно диких звірів посіли на хвилю його розум, відвернувши увагу від Стівенових слів, а тим часом корабель вулиці маневрував собі далі, а Стівен розводився про вкрай цікаве старовинне…
– То про що ж я говорив? Ах так! Дружина моя, – сповістив він, переходячи зразу in medias res[435]435
По суті справи (лат.).
[Закрыть], – буде страшенно рада зазнайомитися з вами, бо вона просто обожнює всяку музику.
І кинув косий, але приязний погляд на Стівенів профіль, викапана його мати, і зовсім не так-то вже й нагадує той звичайний тип красеня-негідника, якому вони всі, безперечно, так і чіпляються на шию, ні, либонь, не таким цей уродився.
І все-таки, якщо припустити, що він успадкував батьків дар, у чому Блум був майже переконаний, то це відкривало в Блумовій свідомості нові обрії, на кшталт Ірландських Ремесел під покровительством леді Фінгалл, концерт минулого понеділка, та аристократії взагалі.
А Стівен тим часом описував витончені варіації на тему «Тут юности кінець» Янса Пітера Свелінка{877}, голландця з Амстердама, де кажуть фрау на дами. Але ще дужче подобалася йому старовинна німецька пісня Йоганнеса Єпа про супокійне море й голоси сирен, ніжних чоловіковбивць, що трохи налякало Блума:
Ці початкові такти він проспівав і переклав extempore[437]437
Експромтом (лат.).
[Закрыть]. Блум кивнув головою і сказав, що він чудово все зрозумів і просить його продовжувати, що той і вчинив.
Такий феноменальний тенор, найрідкісніший дар, що його Блум оцінив із першої ж уловленої ноти, легко міг би, якби тільки його поставив належно котрий-небудь фахівець вокалу, наприклад, Барраклоу, та якби ще він умів читати ноти, диктувати свої ціни, тоді як баритони йшли на десять і пенні, і в недалекому майбутньому забезпечити своєму власникові entrée[438]438
Вхід (фр.).
[Закрыть] до всіх світських салонів найфешенебельніших кварталів, до магнатів великого бізнесу й титулованих осіб а там би він з його університетським дипломом бакалавра мистецтв (теж своєрідна добряча реклама) та манерами щирого джентльмена (що вельми підсилює сприятливе враження) неодмінно сягнув успіху, мавши розумну голову на плечах яка тут також не зайва і все інше що тільки треба, от тільки вбрати б його як слід, аби якнайкраще втертися до них у довіру, позаяк він сам, бувши юним новачком у світських тонкощах стосовно вбрання, певне, ще не тямить, наскільки подібні дрібниці можуть нашкодити. Фактично справа кількох місяців, і Блумові вже виразно бачилось, як той бере участь у їхніх музично-артистичних вечорах та прийомах, особливо в пору різдвяних свят, викликаючи легкий переполох у дамському голубнику й тішачись підвищеною увагою шукачок нових відчуттів, такі випадки, він переконався, зовсім не були рідкістю – та й сам він свого часу, тільки не роздзвонюватимем про це, мав, коли б тільки забажав, цілковиту можливість легко… До того ж звісно слід іще врахувати й грошову винагороду (а не начхати на неї) бо то ж був би істотний доважок до його викладацького бюджету. Це не означає (в дужках зазначив Блум), нібито заради лакомства нікчемного той неодмінно має заручитися з ліричною сценою надовго як із життєвою кар’єрою. Але то був би крок у правильному напрямі, тут годі щось заперечити, і це ані з грошового, ані з духовного погляду не могло принизити його гідність, адже часто виходить украй доречно, якщо в найкритичніший момент, коли й будь-яка абищиця теж допомога, тобі раптом вручають чек. А ще ж, хоча останнім часом смаки дуже зіпсувалися, ось така оригінальна музика, далека від звичайної рутини, мусить дуже швидко увійти в моду, позаяк це стане великою новинкою для дублінського музичного світу після всього набридлого потоку легкостравних соло для тенора який виливають на сердешну публіку Айвен Сент-Остелл і Хілтон Сент-Джаст із їхньою genus omne[439]439
Вся братія (лат.).
[Закрыть]. Авжеж, без тіні сумніву, він зміг би, всі козирі у нього в руках, і є щонайсприятливіша можливість зробити собі ім’я – сягнути найвищої оцінки в очах міста, висот, з яких він міг би диктувати тверду ціну і, заздалегідь домовившись, улаштувати парадний концерт у закладі на Кінг-стрит, аби тільки була в нього певна підтримка, якби – хоча тут, звісно, велике якби – хтось підштовхував його нагору, так би мовити, й допомагав обходити всілякі неминучі перешкоди, на яких так часто спотикаються молоді таланти, коли в них голова йде обертом від першого успіху. Причому це навіть ані на йоту не відволікатиме його від решти, якщо він сам собі господар, бо ж матиме масу часу для занять літературою у вільні хвилини коли душа забажає це ж не суперечить співацькій кар’єрі й ніскільки їй не зашкодить бо то його клопіт і більш нікого не стосується. Фактично йому все просто саме йшло до рук, і власне з ось цієї причини той, інший, наділений незвичайно гострим нюхом на всяку поживу, взагалі надумався мати з ним справу.
І саме тієї миті кінь… і перегодом, при слушній нагоді, він (Блум себто) намірився, анітрохи не втручаючись у того особисті справи за принципом дурне діло нехитре, порадити йому урвати стосунки з таким собі багатонадійним лікарем, котрий, як завважив Блум, вельми зневажливо з ним (Стівеном) обходився й навіть, під личиною жарту, був не від того, щоб того, за його відсутності, й очорнити чи як іще це назвати, що, на скромну думку-блумку, виказувало досить негарний характер його вдачі – чи вдачу його характеру? (Даруйте цю мимовільну гру.)
А кінь, дійшовши, сказати б, межі, зупинився і, високо, гордою дугою задерши хвоста, зронив на дорогу, яку незабаром доведеться щіткам мести й шкребти, три димучі кавалки яко законний внесок кавалерії. Непоквапно і троєкратно, раз за разом, випорожнився він із обвислого свого заду. А кучер, сповнений гуманізму, терпляче вичікував на своїй косатій низькопосадковій колісниці{878}, поки той (чи та?) скінчить свою справу.
Блум і Стівен скористалися несподіваною загайкою та й пройшли пліч-о-пліч у вільну прогалину в ланцюгах, праворуч і ліворуч від стовпця, а тоді, переступивши через кавалково-кізякову зону, попрямували по Долішній Гардинер-стрит, причому Стівен уже впевненіше, але все так само неголосно, виводив кінцівку балади:
Кучер хоч би слово тобі зронив, добре там, лихе чи байдуже. Він просто споглядав дві їхні постаті, сидячи на своєму повозі, як вони – обидві в чорному, одна гладка, друга худа – чимчикують до залізничного моста, аби отець Махер їх повінчав. Отак ідучи, вони іноді ставали, потім знову йшли, продовжуючи свій тет-а-тет (кучер був, звісно, абсолютно поза тим) про підступних сирен, що зводять чоловіків з ума-розуму, домішуючи сюди й низку інших тем подібного штабу, про загарбників, разом з історичними прикладами оних, тоді як чолов’яга на підмітальному повозі чи коли вам завгодно назвіть оте підгрібальним повозом котрий ні в якому разі не міг нічого чути бо ж ті зайшли надто вже далеко сидів собі на своєму сидінні в кінці Долішньої Гардинер-стріт і дивився їхньому низькопосадковому повозу вслід.
Епізод 17Якими паралельними курсами йшли Блум і Стівен на зворотному шляху?
Вирушивши об’єднано, нормальною прогулянковою ходою, з Бересфорд-плейс, вони подалися по Долішній та Середній Гардинер-стрит та по Маунтджой-сквер, у вказаному порядку, на захід; потім, уповільненим кроком, обидва збиваючись ліворуч, помилково через Гардинер-плейс до самого рогу Темпл-стрит; тоді, повільною ступою, із зупинками, збиваючись праворуч, по північному боці Темпл-стрит до Гардвік-плейс. Просуваючись, такі вельми несхожі, неквапливим прогулянковим кроком, обидва перетнули круглу площу перед церквою Св. Ґеорґія по діаметру, позаяк хорда всякого круга коротша за ту дугу, що на неї спирається.
Які теми обговорював цей дуумвірат під час тих його мандрів?
Музику, літературу, Ірландію, Дублін, Париж, дружбу, жінок, проституцію, дієту, вплив газового освітлення або ще світла ламп розжарювання й дугових на зростання довколишніх парагеліотропічних дерев{879}, загальноприступні муніципальні сміттєві урни для невідкладних потреб, римо-католицьку церкву, безшлюб’я духівництва, ірландську націю, навчальні заклади єзуїтів, різноманітні професії, вивчення медицини, проминулий день, підступний вплив передсуботи, Стівенову непритомність.
Чи ж виявив Блум спільні фактори споріднености в їхніх відповідно схожих та несхожих реакціях на пережите?
Обидва були чутливі до художніх вражень, віддаючи перевагу музичним перед пластичними чи живописними. Обидва схилялися до континентального устрою життя, цураючись острівного, і воліли жити по цей бік Атлантики, а не по той. Обидва, діставши ранній домашній гарт і вспадкувавши зухвалу схильність до інакодумства й протистояння, відкидали численні загальноприйняті релігійні, національні, соціальні й моральні доктрини. Обидва визнавали то стимулюючий, то притуплюючий, почергово, вплив магнетичного тяжіння протилежних статей.
Чи розбіжні мали вони погляди на які-небудь речі?
Стівен відверто не погоджувався з Блумовою думкою щодо важливости дієтичного й громадянського самовдосконалення, тоді як Блум не погоджувався, мовчки, зі Стівеновою думкою стосовно вічного утвердження людського духу в літературі. Блум у душі підтримував Стівенову поправку, згідно з якою анахронізмом було відносити дату навернення ірландського народу з друїдської віри в християнство, яке здійснив Патрик син Кальпорна, сина Потіта, сина Одісса, посланий папою Целестином Першим у 432 році, за правління Лірі, приблизно до 260 року й королюванню Кормака МакАрта († 266 н.е.), що задихнувся у Слетті від неправильного ковтання їжі й був похований у Росснарі. Непритомність, яку Блум пояснював шлунковим виснаженням і дією певних хімічних сполук з різними градусами алкоголю та різними частками домішок, підсиленим за рахунок розумового напруження і швидких обертових рухів в атмосфері розслаблення, Стівен приписав вторинній появі ранкової хмаринки (спостереженій обома із двох різних пунктів, Сендикоува й Дубліна), завбільшки спочатку з жіночу долоню.
Чи ж існував бодай один предмет, на який їхні погляди були однаково негативні?
Вплив газового, а так само й електричного освітлення на зростання довколишніх парагеліотропічних дерев.
Чи обговорював Блум у минулому подібні теми під час нічних прогулянок?
1884 року з Овеном Голдбергом і Сесілом Тернбулом уночі на міських магістралях між Лонгвуд-авеню й Леонардовим рогом, між Леонардовим рогом і Сінг-стрит та Блумфілд-авеню. 1885 року з Персі Епджоном вечорами, притулившись до стіни між віллою Ґібралтар і Блумфілд-гаусом у Крамліні, баронство Апперкрос. 1886 року спорадично з випадковими знайомцями й можливими покупцями, на ґанку біля дверей, у передпокоях, вагонах третього класу приміських залізничних ліній. 1888 року часто з майором Брайєном Твіді та його дочкою Меріон Твіді, всі разом чи поокремо, на веранді будинку Метью Діллона в Раундтауні. Один раз 1892 і раз 1893 року, з Джуліусом Мастянським, обидва випадки – у вітальні його (Блума) будинку на Західній Ломбард-стрит.
Які думки виникли в Блума у зв’язку з безсистемною низкою дат: 1884, 1885, 1886, 1888, 1892, 1893, 1904 – до їхнього прибуття на місце призначення?
Йому подумалося, що прогресивне розширення сфери індивідуального розвитку й досвіду регресивно супроводжувалося звуженням протилежної царини стосунків між індивідами.
Яким саме чином?
Від неіснування до існування він прийшов до багатьох і був прийнятий як один із них; існуючи, він був з усяким, як усякий з усяким; перейшовши з існування в неіснування, він стане для всіх ніким, несприйманим.
Яку дію виконав Блум по їх прибуттю на місце призначення?
Біля східців четвертого в ряду рівновідмінних непарних номерів, номера 7 на Екклс-стрит, він машинально сягнув рукою до задньої кишені штанів, щоб дістати ключа.
Чи ж лежав там ключ?
Лишився він лежати в зазначеній кишені, але тих штанів, які він надягав напередодні.
Чому це викликало в нього подвійну досаду?
Тому що він забув і тому що згадав, як двічі нагадував собі не забувати.
Який же вибір постав перед нашою парою, позбавленою ключа навмисне й (відповідно) з необачности?
Входити чи не входити. Стукати у двері чи не стукати.
Блумове рішення?
Тактичний маневр. Упершися ногами в карликову стінку, він видерся на огорожу, насунув чимщільніш капелюха на голову та, вхопившись у двох точках за нижнє з’єднання поперечин і шул, поступово звісив своє тіло у двірок, на весь зріст п’яти футів дев’яти з половиною дюймів, до відстані в два фути й десять дюймів від забрукованого ґрунту, після чого дозволив тілу порухатися вільно в просторі, відділившись від огорожі й скулившись у передчутті удару при падінні.
Чи впав він?
У відповідності до відомої ваги свого тіла, яка дорівнювала одинадцяти стоунам і чотирьом фунтам{880} в англійській системі мір, як те визначено градуйованим приладом для самостійного періодичного зважування у приміщенні аптекаря й фармацевта Френсиса Фрьодмена, Північна Фредерик-стрит, 19, на минуле свято Вознесіння, а саме дванадцятого травня високосного тисяча дев’ятсот четвертого року за християнським літочисленням (за єврейським – п’ять тисяч шістсот шістдесят четвертого, за мусульманським – тисяча триста двадцять другого), золоте число 5, епакта 13{881}, сонячний цикл 9, недільні літери С В, римський індикт 2, юліанський період 6617, MCMIV.
Чи підвівся він неушкоджений після падіння?
Сягнувши знову положення стійкої рівноваги, підвівся неушкоджений, хоч і пережив струс при падінні, підняв клямку зовнішніх дверей, приклавши зусилля до її вільно рухомої пластини, й важіль першого типу до її точки опори, із затримкою проник до кухні через суміжну напівпідвальну комірчину, запалив тертям сірника-«люцифера», відкрив обертом вентиля горючий газ, запалив високе полум’я, прикрутив його, регулюючи, до вільного горіння, і засвітив нарешті переносну свічку.
Яку переривисту послідовність образів сприйняв у цей час Стівен?
Прихилившись до огорожі, він сприйняв крізь прозорі шибки кухні образи чоловіка, що регулює газове полум’я у чотирнадцять свічок; чоловіка, який засвічує свічку; чоловіка, котрий скидає один по одному свої черевики, й чоловіка, що виходить із кухні, несучи засвічену свічку в одну свічку.
Чи з’явився той чоловік десь в іншому місці?
Коли спливли чотири хвилини, мерехтіння його свічки зробилося помітне крізь напівпрозоре напівокругле віялоподібне віконце над вхідними дверима. Вхідні двері повільно прокрутнулися на своїх завісах. Відкрився простір проходу, і там знову з’явився чоловік, уже без капелюха й зі свічкою.
Чи послухався Стівен його знаку?
Так, він тихо увійшов, допоміг зачинити двері й взяти їх на ланцюжок, після чого так само тихо пішов слідом за спиною, ногами в домашніх капцях та засвіченою свічкою того чоловіка через передпокій, повз промінь світла з-під дверей ліворуч і обережно вниз, по п’ятьох східцях, що звертають убік, до кухні Блумового дому.
А що робив Блум?
Він загасив свічку, спрямувавши потужний потік видихнутого з рота повітря на її полум’я, присунув до коминка два соснові стільці з ложкоподібними сидіннями, один для Стівена, спинкою до вікна, що дивилося в двір, другий – для себе, про всяк випадок, опустився на одне коліно, розклав на решітці коминка погребне вогнище з перехрещених соснових трісок, пістрявих паперових клаптиків і неправильних многокутників найкращого вугілля «абрам» по двадцять одному шилінгу за тонну, зі складів фірми «Квіт і Мак-Дональд», Д’Ольєр-стрит, 14, підпалив папір у трьох місцях, де він витикався назовні, одним запаленим «люцифером», вивільняючи тим самим потенційну енергію, вміщену в паливі, завдяки даній його елементам вуглецю й водню можливости входити у вільне поєднання з киснем повітря.
Про які аналогічні видіння подумав Стівен?
Про інших людей, які в інший час і в інших місцях, ставши на одне коліно чи й на обидва, розпалювали для нього вогонь: про брата Майкла в лікарні коледжу Товариства Ісусового в Клонгоуз-Вуд, Саллінс, графство Кілдер; про свого батька, Саймона Дедала, в голій необставленій кімнаті їхнього першого житла в Дубліні, Фіцгіббон-стрит, будинок номер тринадцять; про свою хрещену матір, міс Кейт Моркан, в оселі її вмирущої сестри, міс Джулії Моркан, Ашерс Айленд, 15; про свою матір Мері, дружину Саймона Дедала, в кухні будинку номер дванадцять на Північній Річмонд-стрит, уранці в день свята Святого Франциска Ксаверія 1898 року; про отця Батта, декана, у фізичному кабінеті університетського Коледжу, Північна Стівенс-Ґрін, 16; про свою сестру Діллі (Делію) в будинку їхнього батька у Кабрі.
Що вздрів Стівен, підвівши свій погляд на висоту одного ярда від вогнища, в напрямі протилежної стіни?
Нижче низки п’яти дверних дзвіночків на пружинках криволінійну, протягнуту навкіс між двома гачками в ніші біля коминкового стояна, шворку, на якій висіли чотири носові хустинки невеликого квадратового формату, складені й незакріплені, послідовно зімкненими прямокутниками, а ще пару сірих жіночих панчіх із фільдеперсовими п’яткою і верхом, у звичайному положенні, схоплених трьома вертикальними дерев’яними прищіпками, дві з боків і одна в точці дотику.
Що побачив Блум на плиті?
На правій (меншій) поличці для підігріву їжі – синю емальовану каструлю, на лівій (більшій) – чорного залізного чайника.
Що зробив Блум на плиті?
Переставив каструлю на ліву поличку, взяв залізного чайника й поніс до мийниці, маючи намір пустити струмінь води, покрутнувши кран, аби вона могла текти.
Чи ж потекла вона?
Так. Із водосховища Раундвуд{882}, що в графстві Віклоу, місткістю в 2400 мільйонів галонів, просочуючись через попідземний акведук в одну чи дві труби, з фільтрами, збудований із проектною вартістю обладнання 5 фунтів стерлінгів за погонний ярд через Даргл, Ретдаун, Долину Даунсів і Каллоугіл у водосховище площею 26 акрів у Стиллоргені, на відстані 22 англійських миль, а звідтіля по системі допоміжних відстійників, із перепадом висоти 250 футів, до межі міста біля моста Юстас і Горішньої Лісон-стрит, хоча внаслідок тривалої літньої посухи та повсякденного споживання обсягом до 12,5 мільйонів галонів рівень води впав нижче порога водозливної греблі, через що окружний інспектор та інженер водогінної мережі містер Спенсер Гарті, М. І.[441]441
Муніципальний інженер.
[Закрыть], за вказівкою управління водогону заборонив використання міської води для будь-яких цілей, окрім домашнього споживання (передбачаючи, що виникне необхідність удатися до непридатної для пиття води Великого й Королівського каналів, як 1893 року), особливо ж у зв’язку з тим, що Богадільня Південного Дубліна, навсупереч лімітові в 15 галонів на день для одного незаможного, а той ліміт замірювався шестидюймовим водоміром, викрита була в щонічному виливанні зайвих 20 000 галонів, згідно з показами водоміра, за заявою муніципального юрисконсульта містера Ігнатіуса Райса, повірника, і, тим самим, у діях, що завдають збитків іншій частині населення, здоровим і платоспроможним платникам податків.
Що в воді захоплювало Блума, водолюба, водочерпія, водоноса, коли він повертався до плити?
Її універсальність; її демократична рівність і вірність своїй природі у прагненні до власного рівня; неосяжність її океанів у Меркаторовій проекції на мапі; її незміряна глибина в Зундамській западині Тихого океану, яка перевищує 8 000 морських сажнів; невтомна рухливість її хвиль і поверхневих часток, що почергово перевідують усі куточки її берегів; незалежність її частин; мінливість станів моря; її гідростатична нерухомість під час штилю; її гідрокінетичне розбухання в припливи і в весняне водопілля; її вщухання після руйнівних бур; її стерильність у полярних льодах Арктики й Антарктики; її значення для клімату й торгівлі; її переважання над суходолом на земній кулі у відношенні 3 до 1; її незаперечне панування на огромі квадратних ліг по всьому регіону нижче субекваторіального тропіка Козорога; мультисекулярна сталість її первісного басейну; її жовтогарячобуре ложе; її здатність розчиняти й містити в розчині всі розчинні речовини, включно з мільйонами тонн найкоштовніших металів; невблаганне розмивання нею півостровів та опливаючих мисів; її алювіальні відклади; її вага, об’єм, щільність; несхитність її в лагунах і високогірних чашоподібних озерах; градації її барв у тропічному, помірному й холодному поясах; мережі її транспортних розгалужень у материкових замиканих озерами потоках, у ріках, що зливаються водно й течуть в океан, з їхніми притоками й трансокеанськими течіями, у Гольфстримі на північ і південь від екватора; її буйна сила в цунамі, тайфунах, артезіанських колодязях, виверженнях, дощах, вирах, повенях, розлиттях, донних хвилях, вододілах, водопусках, гейзерах, водоспадах, затонах, мальстримах, паводках, потопах, зливах; її величезна землеохопна агоризонтальна кривизна; потаємність її джерел і прихована вільгість, яку виявляють водошукацькі або гігрометричні прилади і яка має своїми прикладами колодязь біля дірки в мурі, де Ештаунська брама, насичення повітря, дистиляцію роси; простота її складу, де дві частини водню на одну частину кисню; її цілющі властивості; її підйомна сила у водах Мертвого моря; її вперта всепроникальна здатність у струмочках, ярах, несправних греблях, щілинах корабельних корпусів; її придатність очищати, втамовувати спрагу, гасити вогонь, живити рослинність; її довершеність у як парадигми й першообразу; її обертання на пару, туман, хмари, дощ, іній, сніг, град; її сила в потужних гідрантах; розмаїття її форм в озерах, бухтах, затоках вузьких і широких, протоках, вигинах, рукавах, губах, лагунах, атоллах, архіпелагах, фйордах та естуаріях; її твердість у льодовиках, айсбергах, дрейфуючих льодах; її слухняна готовність приводити в дію водяні млини, турбіни, генератори, електростанції, машини майстерень відбілювання, вичинювання й тріпання; її корисність у каналах та ріках, якщо ті судноплавні, у плавучих і ремонтних доках; її потенційні можливості, приховані у підкоренні припливів та відпливів, а також потоків із великими перепадами висоти; її підводна фауна й флора (анакустичні й фотофобні), чисельно, коли не буквально, порівнянні з усім розмаїттям мешканців земної кулі; її всюдисущість, позаяк вона становить 90 % людського організму; згубність її випарів у мочарах, багвинах, болотах, гниловодді зів’ялих квітів і в застійних застумах при щербатому місяці.
Навіщо, поставивши наповненого до половини чайника на розжевріле вугілля, він знову повернувся до крана, з якого все ще текла вода?
Щоб вимити руки бруском Баррингтонового лимонного мила, почасти вже змиленого і з прилиплим до нього папером (придбаним тринадцять годин тому й ще не оплаченим, ціна чотири пенси), у свіжій холодній мінливо-незмінній воді й витерти їх, а також обличчя, довгим рушником із небіленого полотна з червоною облямівкою, перекинутим через обертову дерев’яну палицю.
Яку Стівен висловив підставу, аби відхилити Блумову пропозицію?
Що він гідрофоб, не зносить контакту з холодною водою, хай то буде часткового (хлюпання в обличчя), а чи повного при зануренні (останній раз він приймав ванну в жовтні місяці минулого року), має неприязнь до схожих на воду речовин, якими є скло й кришталь, і не довіряє водянистості мови чи й думок.
Що завадило Блумові звернутися до Стівена з порадою стосовно гігієни й профілактики, а також з аргументацією на користь попереднього змочування голови й скорочення м’язів при швидкому оббризкуванні обличчя й шиї, огруддя й епігастральної ділянки у випадку річкового чи морського купання, позаяк з усіх частин людського організму найчутливіші до холоду потилиця, шлунок, долоні рук та ступні ніг?
Несумісність водної стихії з примхливою оригінальністю генія.
Від яких іще повчальних порад він утримався подібним чином?
Від дієтичних: стосовно вмісту білків та енергетичних калорій у беконі, трісці й маслі, а також щодо відсутности перших в останньому з перелічених і великої кількости останніх у першому з переліку.
Котрі з якостей гостя видалися господареві панівними?
Упевненість у собі, урівноважено-супротивні сили самозречення й самовідновлення.
Який супутній феномен мав місце в посудині з рідиною під дією полум’я?
Феномен кипіння. Роздмухуване безперервним потоком повітря спрямованої вгору тяги між кухнею та коминковою трубою горіння передалося від купок розпалювальних матеріалів поліедральним масам бітумінозного вугілля, що містило у спресованій мінеральній формі верстви скам’янілого листяного покриву доісторичних лісів, рослинне існування яких, своєю чергою, обумовлювалось сонцем, первинним джерелом тепла (променистого), що передавалося всюдисущим світлоносним теплопровідним ефіром. Тепло (конвектоване), різновид руху, що розвивається за подібного згоряння, постійно і в дедалі більшій кількості надходило від свого джерела до рідини в посудині, бувши випромінюване через нерівну нечищену темну поверхню металевого заліза, а почасти воно відбивалося, почасти поглиналося й почасти передавалося, поступово підвищуючи температуру води від нормальної до точки кипіння, причому підвищення температури можливо виразити як результат затрати 72 теплових одиниць, необхідних для нагрівання 1 фунта води від 50° до 212° за Фаренгейтом.
Що звістило про досягнення вказаного підвищення температури?
Подвійне серпоподібне виверження водяної пари з-під накривки чайника з обох боків одночасно.
Для якої особистої мети міг Блум використати воду, доведену зазначеним способом до кипіння?
Для того, щоб поголитися.
Які ж переваги нічного гоління?
М’якша щетина бороди; м’якший помазок, якщо його навмисне залишати, від гоління до гоління, в засохлій піні; м’якша шкіра, якщо несподівано здибаєш знайомих жіночої статі в незвичайний час, в усамітненому місці; спокійні роздуми про перебіг дня; відчуття більшої чистоти, коли прокинешся після більш освіжливого сну, тоді як ранковий гамір, передчуття й завади, гуркання молочаревого бідона, подвійне стук-стук листоноші, газета, прочитана й перепрочитана при намилюванні й перенамилюванні того ж самого місця й зненацька переляк і думка про те чи шукав він щось хоча потім надумав ат дрібниця можуть спровокувати прискорене виголювання чик і врізався пластир на те хай і пусте за розміром одітни послинь і приткни тим що треба боком коли вже скоїлось ненароком.
