Текст книги "Рукопис, знайдений у Сараґосі"

Автор книги: Ян Потоцкий

Соавторы: Ян Потоцький
сообщить о нарушении

Текущая страница: 47 (всего у книги 47 страниц)

– Я знаю, сеньйоре, доньку одного дуже порядного неґоціанта. Вона відмовилася від руки одного дуже знатного дворянина, бо хоче зв’язати своє життя з людиною одного з нею стану. Батько в нападі гніву поставив вимогу, щоб вона вибрала собі чоловіка протягом тижня і негайно покинула батьківський дім. Ти кажеш, сеньйоре, що тобі сорок років, виглядаєш же ти щонайбільше на тридцять. Іди зараз до театру де ла Крус, подивися два акти «Sitio de Granada»[60]60
  Облога Ґранади» (ісп.)


[Закрыть], а під час третього акту я прийду по тебе.

Тож Ґаспар Суарес пішов дивитися «Sitio de Granada». Ще не закінчився другий акт, як він побачив Бускероса. Новий приятель вивів його з театру й повів численними вулицями й провулками. Суарес хотів дізнатися ім’я сеньйорити, але його провідник назвав питання неделікатним і відповів, що та сеньйорита хоче зберегти таємницю на випадок, якби шлюб не відбувся. Суарес визнав це справедливим. Після довгих блукань вони прийшли на подвір’я якогось великого будинку, пройшли через стайню й темними сходами дісталися до якоїсь порожньої кімнати, освітленої лише кількома каганцями. Невдовзі прийшли дві дами під вуалями, і одна з них сказала:

– Вір мені, сеньйоре Суарес, що причина мого вчинку – не зухвалість, несумісна з моїм складом думок, а пусте марнославство мого батька, який прагне видати мене за одного знатного дворянина. Великі дами, ясна річ, виховуються відповідно до звичаїв того світу, в якому вони живуть; але я, що ж я робитиму серед них? Блиск салонів, безперечно, затьмарив би слабеньке світло мого розуму, я не знайшла б щастя на цьому світі й була б осуджена на тому. Я вирішила вийти заміж за неґоціанта. Я поважаю ім’я Суаресів і тому хотіла познайомитися з тобою.

З цими словами вона зняла з голови вуаль. Суарес, вражений її красою, став на коліно, зняв з руки коштовний перстень і вручив його незнайомці, не сказавши ні слова.

У цю мить з галасом відчинилися бічні двері кімнати, і всі побачили юнака зі шпагою в руці в товаристві слуг, які несли свічники.

– Бачу, сеньйоре Суарес, – сказав юнак, заходячи до кімнати, – що ти збираєшся одружитися з сеньйоритою Моро.

– Сеньйоритою Моро? – вигукнув Суарес. – Але ж я зовсім не хочу одружуватися з сеньйоритою Моро!

– Виведіть мою сестру, – сказав на це юнак. – Тебе ж, сеньйоре Суарес, який залицяєшся до сеньйорити Моро, не маючи наміру з нею одружуватись, я, власне кажучи, повинен би викинути у вікно. Однак оскільки я дбаю про честь власного дому, то накажу слугам вийти, а тоді ми з тобою порахуємося.

Коли слуги вийшли, молодий Моро звернувся до Суареса й сказав:

– Сеньйоре, нас тут троє. Дон Бускерос, який прийшов разом з тобою, стане твоїм секундантом.

– Не знаю, кого ти називаєш Бускеросом, – сказав Суарес. – Тут є тільки сеньйор Мораредо.

– Це не має значення, – відповів молодий Моро. – Ти, щоправда, старший від мене, але якщо можеш стояти на колінах перед моєю сестрою, то ти ще не надто старий для дуелі зі мною. Витягай шпагу або стрибай через вікно.

Суарес, ясна річ, волів дуель. Але оскільки фехтував він не краще за свого сина, то суперник тут же поранив йому шпагою руку. Побачивши кров, молодий Моро відступив. Бускерос перев’язав пораненому скалічену руку й відвів до хірурга, звідки вони подалися до заїжджого двору.

Там Суарес побачив свого сина, якого саме принесли на ношах. Ця зустріч схвилювала його до глибини душі, але, боячись видатися м’якосердим, він накинувся на Лопеса з докорами.

– Сину, – сказав він, – я заборонив тобі знатися з дворянами.

– Ах, батьку, – відповів Лопес, – я знався тільки з одним, саме з тим чоловіком, якого зараз бачу біля тебе. Зрештою, запевняю тебе, що я був вимушений зав’язати це знайомство.

– У кожному разі, – сказав Суарес, – не слід було битися з ним на дуелі. Я ж бо заборонив тобі оголяти шпагу.

– Не забувай, сеньйоре, – сказав Бускерос, – що тебе поранено в руку на дуелі.

– Я б міг пробачити тобі, – продовжував Суарес, – якби не те, що тебе викинули через вікно.

– Те саме нещастя, – перебив його Бускерос, – могло, сеньйоре, і з тобою недавно трапитися.

Від цих слів Суарес раптом зніяковів. У ту ж мить йому вручили листа, в якому було сказано:

Сеньйоре Ґаспар Суарес!

Звертаюся до тебе від імені мого сина Естебана Моро, який благає у тебе пробачення. Естебан, побачивши, що ти знаходишся в кімнаті наших конюхів з його сестрою Інесою, вважав своїм обов’язком виразити тобі незадоволення твоєю поведінкою.

Ще до цього твій син, Лопес Суарес, намагався прокрастися до Інеси через вікно, однак переплутав будинок, упав з високої драбини й поламав ноги.

Подібні зусилля могли б насунути припущення, що ви задумали знеславити нашу родину, і я мав би право домагатися покарання через суд, однак волію запропонувати тобі таку угоду.

Між нами точиться процес щодо двох мільйонів піастрів, які, на твою думку, я повинен прийняти. Тож я їх прийму, але за умови, що додам до них ще два мільйони й віддам це все твоєму синові разом з рукою моєї дочки Інеси.

Він зробив мені неоціненну послугу, вберігши Інесу від шлюбу з ґрандом, якому я хотів її віддати через дурне марнославство.

Кара, сеньйоре Суарес, завжди рівна вині. Твій син, попросивши руки моєї доньки, учинив би нам честь; однак він вирішив прокрастися до неї через вікно. Його поведінка була, без сумніву, наслідком неприязні, яку ти відчуваєш до нас протягом багатьох років, а причиною якої були помилки бухгалтерів, виправлені нами в міру наших можливостей.

Відкинь, сеньйоре Ґаспар, почуття, які грішать проти християнського милосердя й можуть привести до погибелі на цьому й на тому світі.

Прошу тебе про це як майбутній тесть твого сина й твій покірний слуга.

Моро

Закінчивши читати листа, Суарес опустився на стілець, відчуваючи, як його роздирають суперечливі почуття, що немовби змагалися в його душі.

Лопес, помітивши стан батькових почуттів, зібрав усі свої сили й, відчуваючи пронизливий біль, кинувся зі своїх нош до ніг Суареса.

– Лопесе, – вигукнув Суарес, – ну чому ж ти вибрав саме сеньйориту Моро?

– А згадай, – перервав його Бускерос, – як ти сам стояв перед нею на колінах.

– Я пробачаю тебе, – сказав Ґаспар.

Неважко здогадатися, що відбувалося далі. Лопеса того ж вечора перенесли до його майбутнього тестя. Старання Інеси значно прискорили його одужання. Ґаспар Суарес, незважаючи ні на що, не міг позбутися своєї упередженості проти родини Моро і після шлюбу сина, не зволікаючи, повернувся до Кадикса.

Лопес уже п’ятнадцять днів був щасливим чоловіком Інеси. Незабаром він мав забрати її до Кадикса, де Ґаспар Суарес нетерпляче чекав їх.

Завершивши цю важливу справу, Бускерос одразу взявся за іншу. Він задумав видати свою родичку Ґіту Салес заміж за мого батька; прекрасна Ґіта вже вселилася в будинок з протилежного боку вулички. Я вирішив не допустити цього шлюбу.

Спершу я подався до шановного театинця брата Херонімо Сантоса, але той рішуче відмовив у своїй допомозі, заявивши, що чернець не повинен втручатися в мирські справи і що він тоді тільки втручається до родинних справ, коли йдеться про примирення посварених чи про запобігання порокам, а про все інше навіть чути не хоче.

Зданий на самого себе, я хотів про все розповісти кавалеру, але тоді повинен був би сказати йому, хто я такий, чого я жодним чином не міг зробити. Тим часом же я задовольнився тим, що вирішив міцніше зв’язати Бускероса з кавалером Толедо. Водночас я застеріг кавалера щодо нахабства Бускероса.

Інформація видавця

«Приватна колекція»

Серія заснована у 2002 році

ББК 84(4Пол)

П 64

Перекладено за виданням:

Jan Potocki. Rękopis znaleziony w Saragossie. – Warszawa: Czytelnik, 1965

Наше видання підтримали:

NB Arts Foundation,

Dr. Bohdan Szczurko, Rami Rezazadeh

NB (Ontario, Canada)

Lorne Scott & Sarah Carriere

(Quebec, Canada)

В оформленні книжки використано

Карла де Маллері (1571–1635) «Пиха і заздрість»,

Пітера ван дер Хейдена (1530–1572) «Лінощі» та

Лукаса Форстермана (1595–1675) «Бійка селян»

Видавець Василь ГУТКОВСЬКИЙ

© Ян Потоцький, 2015

© Віктор Дмитрук, переклад, 2015

© Василь Ґабор, автор проекту, 2015

© Андрій Кісь, худ. оформл., 2015

© ЛА «Піраміда», 2015

ISBN 978-966-441-411-8

ПРИВАТНА КОЛЕКЦІЯ

Серія заснована у 2002 році

Літературно-художнє видання

Ян ПОТОЦЬКИЙ

РУКОПИС, ЗНАЙДЕНИЙ У САРАҐОСІ

роман

Переклав з польської Віктор Дмитрук

Видавець Василь Гутковський

Художнє оформлення Андрій Кісь

Комп’ютерне верстання Роман Івах

Здано на складання 26.05.2015 р.

Підписано до друку 12.06.2015 р.

Формат 60x84/16. Папір офсетний.

Гарнітура Minion Рго.

Друк офсетний.

Умовн. друк. арк. 40,72.

Обл.-вид. арк. 43,24.

Замовлення № 561.

Літературна аґенція «ПІРАМІДА»

Україна, 79006, а/с 10989.

м. Львів, вул. Плугова, 6.

тел./факс: (032) 235-53-28

e-mail: [email protected]

www.piramidabook.com

Надруковано з готових діапозитивів у друкарні ЛА «ПІРАМІДА», свідоцтво державного реєстру: серія ДК № 356 від 12.03.2001 р.

П 64 Потоцький Ян.

Рукопис, знайдений у Сараґосі: Роман / Переклав з польської Віктор Дмитрук / Ян Потоцький. – Львів : ЛА «Піраміда», 2015. – 720 с.

ISBN 978-966-441-411-8

Про автора

Видатний польський вчений і письменник Ян Потоцький (1761—1815) народився на Україні, на Вінниччині, в родині коронного підчашого Польщі Юзефа Потоцького (мати письменника Анна Тереза була з роду Оссолінських). Потоцький дістав прекрасну освіту, вивчав математику, геометрію, природничі науки, механіку, фортифікацію, а також політичну економію, філософію, історію слов’янства, літературу та історію стародавнього світу. По праву вважається засновником наукового слов’янознавства. Адам Міцкевич у своїх паризьких лекціях називав його «найбільшим і найбільш глибоким слов’янським історіографом».

З метою вивчення наук, проведення наукових досліджень та ознайомлення зі звичаями і побутом народів різних країв Потоцький об’їздив Середземномор’я, всю Європу, Північну Африку, Азію, в 1805 році очолив наукову місію при російському посольстві, яке вирушало в Китай.

Серед його численних наукових праць – «Подорож до Марокко» (1792), «Хроніки, мемуари і розвідки, корисні для вивчення історії всіх слов’янських народів» (1793), «Історичні та географічні матеріали про Скіфію, Сарматію і слов’ян» (1796), «Давня історія Подільської губернії» (1805) та ін. Художні твори Яна Потоцького – це том одноактних комедій і дивовижний роман «Рукопис, знайдений у Сараґосі», який автор писав, дописував, правив і редагував до кінця життя, що обірвалося 2 грудня 1815 року. Коли у Потоцького зникли останні надії на відновлення незалежної польської держави, він, перебуваючи в своєму маєтку Уладівці на Вінниччині, пострілом з пістолета поставив останню крапку в своєму житті.

Примітки до електронної версії

Перелік помилок набору, виявлених та виправлених верстальником

С. 28: Коли я прокинувся під шибеницею Лос-Ерманос, сонце вже пройшло півнеба, від того часу дві години я витратив, щоб дістатися до венти; тому, [проїхаши] => проїхавши наступні кілька миль, вже треба було подумати про новий нічліг, але не бачачи ніде жодного даху, я їхав далі.

С. 63: Мати того ж дня [пішло] => пішла похвалитися перед дружиною Лунардо й надзвичайно зраділа, коли її кульчики визнали значно гарнішими й багатшими.

С. 119: Намет ватажка відрізнявся від інших не тільки великою булавою зі срібним руків’ям, [устромленій] => устромленою біля входу, але й більшою [озлобленістю] => оздобленістю й багатими торочками, які рідко коли бувають у звичайних циган.

С. 145: Фра Хероніма запропонував зустріч у саду Буен-Ретіро, але ця прогулянка ніяк не входила в той педантичний і одноманітний режим, від якого мій батько ніколи не відступав.

С. 179: Він полетів і невдовзі повернувся, сказавши, що влада, яка перевищує його сили, не дозволяє йому [приникнути] => проникнути всередину корчми.

С. 205: Нашими свідками були пташки, які [співли] => співали від задоволення, бачачи наше щастя.

С. 211: Чим більше я приглядався до віце-короля, [ним] => тим неспокійнішим ставав.

С. 298: У цілій [Сеті] => Сеуті не було жодного муру, де б я не нашкрябав якогось рівняння, жодного закутка, де б я не віддавався роздумам, результати яких наповнювали моє серце радістю.

С. 304: Цей союз, такий підходящий в усіх відношеннях, повністю узгоджувався з віком молодих, з [їхнього] => їхньою зовнішністю й характерами.

С. 316: Ви бачили, як я зцілив [графню] => графиню де Лірія за допомогою простої суміші фосфору й сурми.

С. 332: Його королівська величність бажає, щоб я супроводжував його в цих любовних [паломництва] => паломництвах, а я вимушений це робити заради добра наших справ.

С. 346: В кінцевому підсумку, священики були навіть раді, що я від [ник] => них утік.

С. 378: Голос природи живо відгукнувся в моєму серці, але водночас мене зацікавило, що природа обдарувала батька таким надлишком поважності, так мало приділивши її в той [де] => же час синові.

С. 395: Отже, я повинен був заплатити два мільйони небіжчику [Ліваресу] => Лівардесу <…>

С. 395: Я був готовий підтвердити доказами, що капітал [Ліврдеса] => Лівардеса справді знаходився на кораблях <…>

С. 407: – Отож, бачите, друзі мої, – говорив далі [Херомон] => Херемон <…>

С. 465: Однак не всі люди наділені цією [здатність] => здатністю.

С. 486: <…> смертельно закоханий у малу перекупку помаранч, [які] => яку він часто бачив чи то на вулиці, чи у нас вдома, бо був нашим далеким родичем.

С. 523: Наступного дня циган сповістив нам, що чекає нову [партії] => партію товару й заради безпеки вирішив якийсь час провести в цьому місці.

С. 539: <…> але оскільки зараз він вже міг на чомусь іншому [основував] => основувати свою славу, то невдовзі заспокоївся й відправився зайняти запропоноване йому місце.

С. 544: <…> вісімдесят восьмий – астрономію [разос] => разом із її фальшивим витвором, відомим під назвою астрології.

С. 634: <…> боячись непотрібної сварки з офіцерами, які не поділяли його точки зору, [від] => він того самого дня бився з трьома з них і поранив їх.

С. 677: З Багдада ми поїхали [доргою] => дорогою через пустелю й прибули до Тадмори, яку ви називаєте Пальміра, звідки написали до шейха єзидів.

С. 689: Увечері прибули до венти в Карденасі, де я знайшов Веласкеса, котрий замислився над якоюсь проблемою, [схожу] => схожою, на перший погляд, на квадратуру кола.