Текст книги "Твори в 4-х томах. Том 4"

Автор книги: Эрнест Миллер Хемингуэй

сообщить о нарушении

Текущая страница: 56 (всего у книги 57 страниц)

Інтерв'ю з Хемінгуеєм

Інтерв'ю, яке Джордж Плімптон брав у Хемінгуея в Фінка Віхія, з'явилось навесні 1958 року у журналі «Періс ревю», що виходив у Франції. Розмові кореспондента з письменником передувала розповідь Плімптона про дім Хемінгуея на Кубі, про те, як він працює. Сама ж розмова, як бачимо, торкається найважливіших питань творчості.

Тамара Денисова

Основні дати життя і творчості Ернеста Хемінгуея

1899

Ернест Міллер Хемінгуей народився 21 липняв Оук-Парку – містечку неподалік від Чікаго, штат Іллінойс. Він був другим з шести дітей лікаря Кларенса Хемінгуея.

1905–1916

Ернест вступає до першого класу школи в Оук-Парку. Літо родина Хемінгуеїв проводила серед мічіганських лісів, на озері Валлун-Лейк, де мала котедж і невеличку садибу «Уїндермер».

Мати починає вчити Ернеста грі на віолончелі, але його улюблені заняття – риболовля, мисливство, згодом – читання.

Це був єдиний період більш-менш систематичного навчання за все життя майбутнього письменника. В старших класах Хемінгуей бере участь у випусках шкільної газети «Трапеція» і журналу «Скрижаль» (в 1916 р. – редактор «Трапеції»). Ернест пише для них фейлетони, памфлети, оповідання. Юнак захоплюється боксом, їздить до Чікаго на спортивні заняття. Влітку потроху заробляє, розносячи газети, разом з батьком ходить на полювання. Приятелює з дітьми індіанців.

1917

У червніХемінгуей закінчує школу. Має намір піти в армію, взяти участь у першій світовій війні. Батьки заперечують. У жовтніпереїжджає в Канзас-Сіті (шт. Канзас), де дядько-бізнесмен допомагає хлопцеві влаштуватися репортером до газети «Стар». Вісімнадцятирічний Ернест веде рубрику кримінальної хроніки й міських пригод. Працює в «Стар» сім місяців. «

1918

Хемінгуей ще раз робить спробу вступити до армії, але через одержану на ринзі травму ока не проходить комісію. Записується в американський Червоний Хрест. У травнівідпливає до Європи у складі санітарної автоколони. У червніпрацює водієм санітарної автомашини на італо-австрійському фронті (на р. П'яве під Фосальтою). 8 липняпід час чергового рейду на фронт із поштою і подарунками для солдатів, поранений і контужений. Опритомнівши, виносить з окопу тяжко пораненого італійського солдата і дістає серйозне поранення кулеметною чергою в ноги. 9—13 липняна операційному столі в польовому госпіталі з його тіла видаляють 26 із 227 дрібних осколків. До вересняперебуває у госпіталі Червоного Хреста в Мілані. В жовтнівиписується з госпіталю і вступає добровольцем до італійської піхоти. В листопадінастає перемир'я на фронті, і Хемінгуей більше не бере участі в бойових діях. Його нагороджено італійським «Хрестом за воєнні заслуги», «Срібною медаллю» та «Медаллю за доблесть».

1919

На початку рокуХемінгуей повертається до США. 22 січняамериканська газета «Сан», а також деякі інші газети вміщують інтерв'ю з першим пораненим американцем, що повернувся з Італії, – Ернестом Хемінгуеєм. Весну, літо і осіньХемінгуей живе на озері Валлун-Лейк. В кінці рокувиїздить до Канади, в Торонто, як репетитор сина комерсанта Р. Коннейбла.

1920

У лютомуХемінгуей стає позаштатним кореспондентом газети «Торонто дейлі стар». Протягом 1920 р. надрукував 15 статей і нарисів на місцеві теми.

1920

ЛітоХемінгуей перебуває на озері Валлун-Лейк. Восенипереїздить до Чікаго, де працює в журналі кооперативного товариства «Кооперейтів коммонуелс». Знайомиться з Шервудом Андерсоном, що на той час вже був відомим письменником.

1921

Вліткузалишає журнал «Кооперейтів коммонуелс», продовжує друкуватися в «Торонто дейлі стар».

У вересніодружується з Хедлі Річардсон, молодою піаністкою родом із Сен-Луї, з якою познайомився через родину Андерсонів. У грудні,домовившись про посаду позаштатного європейського кореспондента «Торонто дейлі стар», Хемінгуей з дружиною відпливають до Франції через Іспанію.

1922

Хемінгуей з дружиною оселяються в Парижі. Знайомляться з англійськими, американськими, французькими письменниками і літераторами. Приятелюють із Сільвією Бійч, чия книгарня «Шекспір і компанія» була своєрідним літературним осередком. Хемінгуей багато працює – пише оповідання, вірші, починає роман.

У квітні – травніХемінгуей виїжджає на Генуезьку економічну конференцію. Як кореспондент бере участь у зустрічах з політичними діячами, зокрема з керівниками радянської делегації – Г. В. Чичеріним та М. М. Литвиновим. Перші ж зустрічі з Муссоліні й італійськими фашистами викликають у нього глибоку відразу до фашизму. До «Торонто дейлі стар» Е. Хемінгуей посилає близько 20 кореспонденцій, але газета вміщує далеко не всі матеріали, що надходять від нього.

В кінці вересня,посланий газетою «Торонто дейлі стар» до Малої Азії і на Балкани, Хемінгуей проходить дорогами недавньої греко-турецької війни; стає свідком відступу грецької армії і вигнання турками грецького населення зі Східної Фракії: ці трагічні враження лишають глибокий слід у свідомості молодого письменника.

У листопаді—грудніта сама газета посилає Хемінгуея до Швейцарії на Лозаннську конференцію. Своєрідні підсумки лозаннським спостереженням підведено у серії портретів-нарисів політичних діячів, що були опубліковані в «Торонто дейлі стар».

Наприкінці року,їдучи до Хемінгуея в Швейцарію, дружина зібрала в Парижі всі його рукописи (18 оповідань, 30 віршів і розпочатий роман), щоб він під час відпустки міг спокійно попрацювати. Валізу з рукописами вкрадено на Ліонському вокзалі, і їх так і не було знайдено.

1923

У січніХемінгуей знову працює кореспондентом на Лозаннській конференції. Повернувшись з Лозанни, збирається у відрядження до СРСР. Але газета з невідомих причин скасовує це завдання.

У березніХемінгуей за завданням своєї газети їде до Німеччини і друкує серію статей про становище в окупованому Рурі. Молодий письменник зосереджується на літературній праці, готує до друку першу збірку своїх творів.

У червні—липніХемінгуеї подорожують по Італії, Іспанії, Швейцарії і Німеччині. Хемінгуей ближче знайомиться з життям спустошеної повоєнної Європи.

У липнітиражем 300 примірників у американського літератора-видавця Р. Мак-Елмона вийшла перша книжка письменника «Три оповідання і десять поезій».

У серпніподружжя Хемінгуеїв повертається до Торонто. В жовтніу них народжується син – Джон Хедлі Ніканор Хемінгуей.

Хемінгуей далі працює кореспондентом «Торонто дейлі стар», але така робота, та ще й у провінційній газеті, не може задовольнити молодого письменника. Він вирішує їхати до Європи, щоб присвятити себе виключно письменницькій праці.

1924

У січнів маленькому паризькому видавництві «Три гори» тиражем 170 примірників виходить друга його книжка – «За нашого часу». Тоді ж Ернест Хемінгуей з дружиною й сином відпливають з Монреаля до Парижа. Там вони оселяються в Латинському кварталі; долаючи матеріальні труднощі, Хемінгуей самовіддано працює. Його твори з'являються в різних журналах – вірші й оповідання в «Трансатлантік ревю», що видає Форд Медокс Форд (деякий час Хемінгуей безкоштовно допомагає редагувати цей журнал); інші вірші в «Поетрі», «Літтл ревю», в німецькому «Квершнітті».

Липеньподружжя Хемінгуеїв перебуває в Іспанії, відвідує фієсти й кориди.

Зимунаступного року Хемінгуеї живуть в Австрійських Альпах, де письменник напружено працює і займається лижним спортом.

1925

У квітні,завдяки рекомендації молодого, але вже відомого письменника Ф. С. Фіцджеральда (твори Хемінгуея йому показав критик Едмунд Уїлсон), Хемінгуею запропоновано друкуватися у видавництві Чарлза Скрібнера. Шервуд Андерсон допомагає одержати аналогічну пропозицію від видавництва «Боні енд Ліврайт». Саме цю пропозицію і прийняв Хемінгуей. Того ж року в Парижі відбулося особисте знайомство Хемінгуея з Фіцджеральдом.

У липні Хемінгуей з дружиною і друзями їде до Іспанії. Знайомиться з видатним матадором Каетано Ордоньєсом і відвідує його кориди в Памплоні, Мадріді і Валенсії. Тут, у Валенсії, в кінці липняі було розпочато роман «І сонце сходить» («Фієста»). У вереснібуло завершено його перший варіант.

У жовтні«Боні енд Ліврайт» видає поширений варіант збірника «За нашого часу» тиражем 1335 примірників.

Перервавши роботу над «Фієстою», Хемінгуей створює пародійну повість «Весняні води». Але видавництво «Боні енд Ліврайт» відмовляється друкувати пародію на одного з своїх кращих авторів – Шервуда Андерсона. Угоду було розірвано, і Хемінгуей відтоді видає свої твори у «Скрібнерс», працюючи з редактором Максуеллом Перкінсом, який на все життя став його близьким другом.

1926

У травнів Нью-Йорку виходять «Весняні води». В цей час у видавництві знаходився уже й рукопис «Фієсти», який видано в жовтні. Зимуподружжя Хемінгуеїв живе в Австрійських Альпах, у Шрунсі.

1927

У січніписьменник розлучається з Хедлі Річардсон. У березніздійснює подорож по Італії, внаслідок якої було написано оповідання «Che ti dice la patria?» – один з перших антифашистських творів Хемінгуея. У травніодружується з багатою американкою Полін Пфейфер, що деякий час працювала кореспонденткою журналу «Вог» у Парижі.

У жовтнів Нью-Йорку виходить збірка «Чоловіки без жінок».

В американській і англійській пресі з'являються схвальні рецензії, журнали друкують нові його оповідання.

1928

На початку рокуХемінгуей повертається до США і через якийсь час обирає місцем свого постійного перебування селище Кі-Уест у штаті Флоріда. Тут дружина письменника Полін Пфейфер орендує дім, де вони оселяються.

У червнінароджується другий син Хемінгуея Патрік.

В груднів Оук-Парку застрелився батько письменника Кларенс Хемінгуей. Причиною самогубства були фінансові труднощі і хвороба. Для Е. Хемінгуея це було великим ударом, він терміново виїздить до Оук-Парку.

Згодом письменник завершує перший варіант роману «Прощавай, зброє», задуманого в Парижі.

1929

У квітніХемінгуей з родиною вирушає до Парижа, де читає коректуру роману «Прощавай, зброє» й доопрацьовує його остаточно. Фінальну сцену, скажімо, було переписано 39 разів.

У травніроман почав друкуватися в «Скрібнерс мегезін».

У вересніроман вийшов окремим виданням.

ВліткуХемінгуей перебуває в Іспанії. Він відвідує кориди з участю Бельмонте і Каетано Ордоньєса.

1930

Хемінгуей повергається на батьківщину. Оселившися знов у Кі-Уесті, часто їздить на риболовлю до берегів Куби і Багамських островів. Починає писати задуману ще в 1925 р. книжку-дослідження про кориду.

Під час одного з полювань сталася автомобільна катастрофа – перелом правої руки на п'ять місяців позбавляє Хемінгуея можливості писати.

1931

Навесні і вліткуписьменник живе в Європі, переважно в Іспанії, де завершує роботу над книжкою про бій биків. Восениповертається до США. Хемінгуей з Полін Пфейфер купують будинок в Кі-Уесті.

1932

У середині червнярукопис книжки про бій биків під назвою «Смерть пополудні» було завершено і відіслано Максуеллу Перкінсу. Народжується третій син Грегорі. Весну, літо і осіньХемінгуей живе в Кі-Уесті, в Вайомінгу, в Арканзасі.

У вереснівиходить друком «Смерть пополудні», холодно зустрінута в Америці, яка переживала важку економічну кризу.

1933

На початку рокуХемінгуей повертається до Кі-Уеста, працює над новими оповіданнями. Починає готуватися до великої мисливської експедиції в Африку – сафарі. Вліткуперебуває в Іспанії, де, після того як у 1931 р. було скинуто монархію і проголошено республіку, назріває громадянська війна. В нарисах для «Есквайра» письменник відзначає, що іспанська «трагедія дуже близька».

З Іспанії вирушає до Парижа. Хемінгуей писав про свої тодішні паризькі враження: «Найгірше почуваєш себе, бачачи, як абсолютно спокійно усі розмовляють тут про майбутню війну. З нею змирилися і ставляться до неї, як до чогось неминучого». На той час владу в Німеччині вже захопили фашисти.

Письменник починає працювати над оповіданнями про флорідського рибалку й контрабандиста Гаррі Моргана. В жовтнівиходить збірка «Переможець нічого не здобуває».

В листопадіподружжя Хемінгуеїв вирушає пароплавом до Африки – у перше сафарі. Зиму(грудень – лютий) проводить переважно в Кенії і Танганьїці.

1934

Під час полювання Хемінгуей захворів. Літаком був доставлений у Найробі, в лікарню. Одужавши, повертається до Танганьїки.

В березніХемінгуей перебуває на африканському узбережжі Індійського океану.

В квітнічерез Францію подружжя Хемінгуеїв повертається до Кі-Уеста. Тоді ж у журналі «Космополітен» з'являється перша новела про Гаррі Моргана «Один рейс». В «Есквайрі» друкуються африканські нариси з фотографіями, зробленими під час сафарі.

Повернувшись до США, Хемінгуей купує риболовецький катер і називає його іспанським жіночим ім'ям «Пілар». Тепер він має змогу ходити до кубинських берегів, відвідувати острів Біміні, рибалити, ні від кого не залежачи. Тоді ж письменник починає роботу над книжкою про Африку, де, змальовуючи не знайомий досі йому континент, прагне викласти власні роздуми, спостереження, відчуття. Літо і осінь він живе у Гавані.

ВосениХемінгуей допомагає організувати в Нью-Йорку виставку гравюр Луїса Кінтанільї – свого близького друга, іспанського прогресивного художника, кинутого до в'язниці за участь у Віденському революційному повстанні 1934 р.

1935

В лютомуписьменник закінчує роботу над книжкою «Зелені узгір'я Африки». Вона друкується спочатку в «Скрібнерс мегезін», а в жовтнівиходить окремим виданням. ЛітоХемінгуей проводить на Кубі.

Вліткуна Кубі зазнало поразки повстання проти диктатора Мачадо. Багато нових друзів Хемінгуея, учасників визвольного руху на Кубі, кинуто до в'язниць.

У вересніХемінгуей пише гнівну статтю «Хто вбив ветеранів?», у якій звинувачує в цій трагедії американський уряд; друкує статтю в комуністичному журналі «Нью Мессіс».

ВосениХемінгуей відвідує Нью-Йорк. Працює над оповіданням про Гаррі Моргана.

1936

У січнів журналі «Есквайр» Хемінгуей друкує статтю «Крила над Африкою», в якій протестує проти вторгнення італо-фашистських військ в Ефіопію. У лютомув тому ж журналі надруковано другу новелу з серії про Гаррі Моргана – «Повернення контрабандиста».

У липніфашисти вчинили заколот в Іспанії. Відтепер увагу Хемінгуея прикуто до країни, де розпочинається громадянська війна. Письменник поспішає закінчити роботу над третьою новелою про Гаррі Моргана, об'єднуючи їх у роман «Маєш і не маєш». Водночас він організовує допомогу іспанським республіканцям: на власні кошти закуповує для них санітарні машини та медикаменти, створює групу «Сучасні історики» для фінансування фільму про антифашистську боротьбу в Іспанії – до неї входять американські письменники Ліліан Хеллман, Арчибальд Макліш, Джон Дос Пассос.

У серпні – вереснівиходять друком оповідання «Сніги Кіліманджаро» і «Недовге щастя Френсіса Макомбера». Взимкув Кі-Уесті відбулась випадкова зустріч Хемінгуея з американською журналісткою Мартою Гелхорн. Їхні взаємини відіграли дуже велику роль в подальшому житті Хемінгуея.

1937

У лютомуЕ. Хемінгуей відпливає до Європи зі статусом військового кореспондента. Із Франції прилітає до Барселони. 1937–1938 рр. перебуває в Іспанії як військовий кореспондент (надруковано 28 кореспонденцій), а згодом як учасник боїв інтербригад, беручи участь у боях проти фашистів. Протягом цих двох років кілька разів, але не надовго приїздить до США.

У квітні—травніХемінгуей разом з Йорісом Івенсом і Джоном Ферно знімає документальний фільм «Іспанська земля», до якого сам пише і озвучує текст.

У червніХемінгуей виступає на Другому конгресі американських письменників з промовою «Письменник і війна». Протягом літазавершує роман «Маєш і не маєш». У серпнівідновлює контракт з НАНА і повертається до Іспанії. Знов оселившись у Мадріді, в готелі «Флоріда», виїжджає на фронти, бере участь у бойових операціях, працює над п'єсою «П'ята колона» (так називалася розкрита в Мадріді шпигунська й терористична організація).

У жовтнівиходить роман «Маєш і не маєш».

1938

У січніХемінгуей повертається до США, працює в Кі-Уесті. У березнізнову їде до Іспанії, де республіканські війська зазнають значних втрат, воює в бригаді ім. Лінкольна. В травніоселяється в Мадріді.

Вліткуприїздить в Кі-Уест, працює там над іспанськими новелами.

В червніокремим виданням виходить «Іспанська земля», а в жовтні – книга «П'ята колона» і перші сорок дев'ять оповідань.

У вереснізнову повертається до Іспанії; в середині листопадаразом з відступаючими частинами Інтербригад переходить на французьку територію і повертається до США.

В листопадінаписано для «Есквайра» кілька оповідань про Іспанію («Метелик і танк», «Ніч перед боєм» та ін.). В редакцію «Нью Мессіс» відіслано статтю «Пам'яті американців, що загинули в Іспанії».

1939

Хемінгуей оселяється в гаванському готелі «Амбос мундос», де в березніпочинає роботу над романом під робочою назвою «Невідкрита земля».

Неподалік від Гавани, в Сан-Франсіско-де-Паула, купує стару садибу «Фінка Віхія».

1940

Вліткуп'єсу «П'ята колона» поставлено в Нью-Йорку; вона виходить окремою книжкою. В жовтнівиходить у світ роман про громадянську війну в Іспанії «По кому подзвін».

Письменник розлучається з Полін Пфейфер і одружується з Мартою Гелхорн.

1941

НавесніХемінгуей з Мартою Гелхорн від'їжджають на Далекий Схід (Гонолулу – Маніла – Гонконг – Сінгапур – Китай); їхні кореспонденції друкуються у нью-йоркській газеті «Пост мерідієм».

Через п'ять днів після нападу Гітлера на Радянський Союз, 27 червня,Хемінгуей уже з Куби телеграфує в Москву: «На всі 100 % солідаризуюсь з Радянським Союзом в його збройній відсічі фашистській агресії. Народ Радянського Союзу своєю боротьбою захищає всі народи, що борються проти фашистського поневолення».

Літо і осіньХемінгуей працює спочатку на Кубі, потім в долині Сан-Веллі (шт. Айдахо). Як тільки США вступили у другу світову війну (3 грудня 1941 р. японці напали на американську військову базу Пірл-Харбор), Хемінгуей пропонує НАНА свої послуги військового кореспондента, але американський уряд не пускає на фронт журналістів. Хемінгуей залишається на Кубі.

1942–1943

Хемінгуей обладнує власний катер «Пілар» військовим та спеціальним акустичним спорядженням і, діставши згоду американського посла Брадена та кубинського уряду, протягом двох років патрулює в Карібському морі, де з'являються німецькі підводні човни.

1944

у травні Хемінгуей прибуває до Англії як військовий кореспондент; вилітав з англійськими льотчиками на бойові завдання, 6 червняразом з американськими військами висаджується на Нормандському узбережжі. В серпні,випередивши 4-у американську піхотну дивізію, до якої був приписаний як військовий кореспондент, Хемінгуей із загоном французьких партизанів входить у містечко Рамбуйє, передмістя Парижа, а потім і в Париж.

У Парижі Хемінгуей зустрічається з Пікассо та іншими давніми друзями, знайомиться з Ж. – П. Сартром і Сімоною де Бовуар. Виїжджає на діючі фронти в Ельзас і Лотарінгію.

1945

У березніХемінгуей приїздить до США; в груднірозлучається з Мартою Гелхорн.

1946

У березніписьменник одружується з Мері Уелш – американською кореспонденткою, з якою познайомився в Лондоні. Живе він переважно в «Фінці Віхії», восени їздить на полювання в Західні штати. Допомагає матеріально колишнім іспанським республіканцям, що живуть на Кубі, а також кубинським борцям проти диктатури Батісти.

НавесніХемінгуей починає працювати над автобіографічним романом, умовно названим «Едем». Роман залишився в архівах письменника.

1947

Хемінгуей починає писати ще одну книжку, умовно названу «На землі, на воді і в повітрі», в якій хоче об'єднати свої враження про другу світову війну.

Кінець сорокових років був періодом розпалювання «холодної війни», засилля реакції в політиці США. Хемінгуей у бесідах з друзями, в листах різко засуджує політичний курс уряду США.

1948

Хемінгуей перевидає роман «Прощавай, зброє», антимілітаристська передмова до якого є своєрідною відповіддю письменника на дії уряду.

Восениразом з дружиною Мері Уелш відпливає до Європи – подорожує шляхами своєї молодості. Відвідує Італію.

1949

Хемінгуей відкладає роботу над великою книгою про війну і починає писати новелу про полювання. У березніпід час нещасливого випадку на полюванні захворює і в тяжкому стані опиняється у лікарні в місті Падуя.

Видужавши, в травніповертається до Гавани. Продовжує працювати над новим твором – новела про полювання переростає в роман «За річкою, в затінку дерев».

Вліткуподружжя Хемінгуеїв живе на Кубі, а восенивиїздить до Парижа.

1950

Весну й літоХемінгуей живе у Парижі. В лютому – липніроман «За річкою, в затінку дерев» друкується в журналі «Космополітен». У вереснікнижка виходить у світ у Нью-Йорку.

У грудніХемінгуей починає працювати над серією творів, які умовно називає «Море в молоді роки», «Далеко від моря» і «Море і життя».

1951

У січніХемінгуей повертається до сюжету етюду «Блакитна вода» (вміщена в «Есквайрі» в 1936 p.), що згодом ліг в основу повісті «Старий і море». В лютомуповість було завершено. У червнів Мемфісі померла мати письменника.

1952

У вересніповість «Старий і море» була надрукована в журналі «Лайф» і окремим виданням. За цю повість автору було присуджено найвищу літературну премію США – премію Пулітцера за 1952 р.

1953

ВліткуХемінгуей з дружиною вирушає в подорож. Спочатку вони відвідують Іспанію, в основному – Мадрід і місця, змальовані в романі «По кому подзвін». На початку серпняХемінгуей з дружиною відпливає до африканського узбережжя, кілька місяців полює в Кенії і Танганьїці, відвідує сина Патріка, який оселився в Африці.

1954

24 січнясталася аварія спортивного літака, в якому подорожували Хемінгуей з дружиною. Наступного дня потерпілих намагаються перевезти в Найробі, але літак загорається на старті, і Хемінгуей дістає нові опіки й важкі рани. В газетах з'являються некрологи про письменника.

У березніХемінгуей повертається до Європи, а в травні– на Кубу. В жовтніХемінгуею присуджено Нобелівську премію з літератури.

У січні, квітні й листопадів журналі «Лук» з'являються африканські нариси письменника.

1955

Хемінгуей починає роботу над книжкою про сафарі і планує нову поїздку до Африки. В червнідо нього приїздить Леланд Хейуорд – постановник майбутнього фільму «Старий і море». В серпніприбуває уся робоча група кінематографістів разом з відомим американським актором Спенсером Тресі, якого запрошено на роль Старого. Під час роботи над фільмом здоров'я письменника значно погіршується.

1956

У квітнізйомки фільму поновлюються, і Хемінгуей разом з акторами вирушає в експедицію до берегів Перу. В кінці рокувін приїздить до Іспанії. Через стан здоров'я поїздки до Африки йому категорично заборонені.

Під час цієї подорожі до Європи Хемінгуей знаходить у Парижі свої давні папери й записники.

1957–1958

Хемінгуей повертається на Кубу. На острові розгортається революційний рух під проводом Фіделя Кастро, якому письменник дуже симпатизує і в перемогу якого вірить. ЗимуХемінгуей живе у Сан-Веллі, звідки уважно стежить за кубинськими подіями. В інтерв'ю американському журналісту Е. Уотсону він каже: «Я– за революцію Кастро, тому що її підтримує народ. Я вірю в його справу». І пізніше неодноразово виступає на підтримку кубинської революції. Його висловлювання, надруковані в уругвайській газеті, використав Фідель Кастро у своїй промові в важкому для революції липні 1959 р.

Хемінгуей працює над автобіографічною книжкою про Париж 20-х років («Свято, що завжди з тобою»).

1959

ВліткуХемінгуей живе в Іспанії і спостерігає боротьбу двох відомих матадорів – Луїса Домінгіна і Антоніо Ордоньєса. Восенипереїздить до США в Кетчум. Працює над нарисом про іспанську подорож для журналу «Лайф».

1960

У січніписьменник повертається на Кубу, нарис про кориду переростає у великий твір.

У лютомуХемінгуей гостинно зустрічає радянських людей – А. І. Мікояна і очолювану ним урядову делегацію, що прибула на Кубу.

У кінці травнячерговий міжнародний конкурс ловців великої риби ім. Ернеста Хемінгуея проходив під девізом «Спорт – народу». На одному з 55човнів – катері «Кристал» – у море вийшов Фідель Кастро. На борту катера був і легендарний Че Гевара. Команда «Асоціація друзів моря», до складу якої входили і рибалки з катера «Кристал», посіла третє місце. На цьому конкурсі зустрілися Ф. Кастро і Е. Хемінгуей.

У червніХемінгуей передає видавцеві Чарлзу Скрібнерсу-молодшому рукопис паризьких спогадів і «Небезпечного літа». Сам письменник вирушає до Іспанії, щоб перевірити окремі деталі написаної книжки про кориду. У вереснів трьох випусках журналу «Лайф» виходять уривки з «Небезпечного літа».

Здоров'я письменника різко погіршується. У жовтнівін повертається до США, в свій кетчумський дім. В кінці листопадалітаком його доставляють у Рочестер, штат Міннесота, де з підвищеним тиском і в стані тяжкої нервової депресії під чужим ім'ям, щоб уникнути зайвої писанини газетярів, його помістили в клініку Майо.

1961

В кінці січня,після курсу лікування електрошоком, Хемінгуея виписано з клініки, і він повертається до Кетчума. Проте працювати більше не може. У квітніХемінгуей намагається накласти на себе руки, і до ЗО червняйого знову лікують у клініці Майо.

Вранці 2 липняХемінгуей застрелився у своєму кетчумському домі і був похований на кетчумському кладовищі.

Згідно з його заповітом розпорядником майна і літературного архіву призначено було вдову письменника Мері Уелш. Посмертно було видано «Свято, що завжди з тобою» (1964), «Острови в океані» (1970), збірку «Оповідання про Ніка Адамса» (1972), в яку було включено 8 ще не відомих до того новел про цього хемінгуеївського героя. На видання листів Хемінгуей наклав заборону.

«Фінку Віхію» вдова письменника передала в дарунок кубинському народу. Зараз там музей Хемінгуея, в якому все залишено так, як було за життя письменника, а на подвір'ї стоїть його катер «Пілар».

На березі моря в селищі Кохімар коштом місцевих рибалок встановлено бронзове погруддя письменника.

Тамара Денисова