Текст книги "Пам’ять про минуле Землі: трилогія. Книга 3. Вічне життя Смерті"

Автор книги: Лю Цисінь

сообщить о нарушении

Текущая страница: 13 (всего у книги 47 страниц)

Трисоляріани вже давно не були істотами, наділеними прозорими думками, – за минулі два сторіччя вони швидко опанували мистецтво хитрощів, обману, стратегічного мислення. Напевно, саме це надбання стало найголовнішим для них з-поміж отриманих від людства знань.

Думки більшості схилялися до того, що всі Краплини чи значна їх частина все-таки переховуються десь у Сонячній системі. А позаяк Краплини невеликі за розміром, дуже швидкі й маневрені, невидимі для радіолокаторів, їх пошук і відстеження ніколи не було легким завданням. Навіть із використанням маслянистих плівок та інших найпередовіших методів моніторингу космічного простору радіус ефективного спостереження не перевищував однієї десятої астрономічної одиниці – приблизно 15 мільйонів кілометрів. Потрапляння Краплини у сферу з таким радіусом неодмінно буде помічене системами моніторингу Землі, але за її межами пересування Краплини фактично не було обмежене нічим.

Із найвищою швидкістю Краплина здатна пролетіти 15 мільйонів кілометрів лише за 10 хвилин.

Саме стільки часу має у розпорядженні Мечоносець для ухвалення рішення, якщо система стримування дасть збій.

16:00–16:17, 28 листопада 62-го року Епохи стримування. Центр управління стримуванням

Із важким гуркотом непідйомні сталеві двері завтовшки понад один метр поволі відсунулися, й Чен Сінь із супроводом зайшла до серця системи стримування, що ґрунтувалася на теорії Темного лісу.

Перед очима Чен Сінь з’явилося ще більше порожнечі й відкритого простору. Вони опинилися в напівкруглій залі з вигнутою білуватою стіною навпроти них. Стіна була напівпрозорою й нагадувала брилу льоду, а підлога й стеля виблискували незайманою білизною. Першою думкою Чен Сінь було те, що на неї дивиться величезне око без райдужки, сповнене болю втрати.

Нарешті вона побачила Ло Цзі.

Ло Цзі сидів схрестивши ноги прямо посеред білого залу, обличчям до вигнутої білуватої стіни. Волосся й борода були надзвичайно довгими, але доглянутими й акуратно зачесаними, завдяки абсолютно прозорій сивині вони майже зливалися з білизною стіни, тож його акуратний чорний френч-чжуншань особливо різко впадав у око.

Його стабільна, непорушна поза нагадувала перевернуту «Т», самотній якір на пустельному пляжі, знерухомлений під вітрами часу й ревучими хвилями віків, що вперто чекає на корабель, який уже відплив і ніколи не повернеться. У правій руці Ло Цзі тримав червону стрічку, руків’я свого меча – вмикач гравітаційно-хвильової системи стримування. Його постать додала відсутній ірис очному яблуку, й хоча фігура мала вигляд лише чорної плямки на тлі великого залу, проте притлумлювала відчуття спустошення й змарнілості, додаючи божу іскру. Ло Цзі сидів обличчям до стіни, тож вираз його очей роздивитися не було змоги. Він ніяк не відреагував на появу відвідувачів.

Якщо стіну можна зруйнувати за десять років, то ця біла стіна могла впасти вже вп’яте[20]20
  Відсилка до вірша Чжоу Еньлая (громадсько-політичний і державний діяч, дипломат, перший прем’єр Держради КНР), написаного у 1917 році під час навчання в Японії. Метафорично описує намагання автора протягом десяти років навчання за кордоном здобути необхідні знання для «зламу стіни» в Китаї та містить посилання й алюзії на пісню «Згадуючи Битву при Чибі» Су Ши (поет і письменник часів династії Сун), мелодію Нянь Ну Цзяо та легенду про дев’ятирічну медитацію перед стіною в печері Бодгідгарми (чернець із півночі Індії, засновник монастиря Шаолінь), внаслідок чого на камені залишилася його тінь. – Прим. пер.


[Закрыть].

Голова РОЗ зупинив Чен Сінь і Начальника штабу й тихо промовив, що до моменту трансферту повноважень іще залишилося десять хвилин.

Останні десять хвилин свого 54-річного строку на посаді Мечоносця Ло Цзі так само лишався непорушним.

Початок Епохи стримування ознаменувався для Ло Цзі початком періоду благоденства: довгоочікуване возз’єднання з Чжуан Янь і донькою віщувало продовження щасливого життя. Але цей період виявився дуже коротким: менш ніж за два роки Чжуан Янь пішла від Ло Цзі, прихопивши дитину. Було багато розмов про причини такого вчинку, і найпопулярнішою думкою стала трансформація образу Ло Цзі в очах близьких: коли все людство вважало його рятівником, Чжуан Янь розуміла, що найрідніша людина поступово перетворюється на чудовисько, яке знищило один світ і тримає в заручниках іще два. Страх за себе й дитину змусив її розлучитися з Ло Цзі. За іншою теорією, саме Ло Цзі був ініціатором розриву, бо не хотів, аби рідні жили, як він. Чжуан Янь із дочкою зникли в річці часу й, швидше за все, десь спокійно доживали віку життям простих людей.

Від’їзд Чжуан Янь із дитиною збігся в часі з заміною кільця ядерних бомб на гравітаційно-хвильових антенах як головний компонент системи стримування. Тоді Ло Цзі й почав довготривалу кар’єру на посаді Мечоносця.

Ло Цзі опинився сам на сам із ворогом на дуельному помості посеред Усесвіту, щоб продемонструвати не класичний китайський бій на мечах, у якому естетична сторона переважає саме фехтування; й не західну школу фехтування, де супротивники мають показати вміння володіти зброєю; а смертоносне японське мистецтво кенджюцу. Тут бій відбувається блискавично й триває від половини до двох секунд, і майже одразу після зіткнення мечів один із суперників уже плаває в калюжі крові. Але до цієї блискавичної миті супротивники часто стоять один навпроти одного, скам’янілі, немов статуї, інколи по десять хвилин! У цей час смертоносний клинок перебуває не в руках мечника, а в його серці: сила духу, сконцентрована в погляді, випалює душу супротивника. Справжній поєдинок починається й завершується саме в ці хвилини в застиглому повітрі – клинки душ танцюють і рубають, немов беззвучні розкати грому. Ще до вихоплювання мечів і завдавання першого удару все вже вирішено наперед: поразка чи перемога, життя чи смерть.

Саме таким поглядом Ло Цзі вдивлявся в цю білу стіну, насправді змагаючись зі світом за чотири світлові роки звідси. Він розумів, що софони можуть демонструвати ворогові вираз його очей, тож сконцентрував увесь замогильний холод і всю важкість валунів на поховальному кургані, переконуючи, що готовий поставити на кін усе, аби змусити затріпотіти серце ворога й відмовитися від непродуманих агресивних дій.

Змагання поглядів фехтувальників рано чи пізно скінчиться, й поєдинку не уникнути, але Ло Цзі в дуелі посеред Усесвіту, може, так і не доведеться оголити клинок.

Хоча кожна наступна секунда може стати останньою.

У такий спосіб Ло Цзі й Трисолярис не зводили очей один із одного протягом 54 років. За цей час він перетворився з цинічного сибарита на істинного Оберненого до стіни, більше пів століття охороняючи спокій та існування земної цивілізації.

За ці 54 роки Ло Цзі не вимовив жодного слова. Насправді, якщо людина мовчатиме протягом 10–15 років, то втрачає мовленнєві здібності, хоча розуміти сказане ще цілком здатна. Ло Цзі не мав необхідності щось говорити: всі думки, які він хотів висловити, вже були вкладені в погляд, звернений до стіни. Він перетворився на машину зі стримування, міну, готову щомиті протягом пів століття вибухнути від найменшого дотику, підтримуючи жахом терору рівновагу між двома світами.

– Настав час остаточно передати повноваження з управління Глобальною гравітаційно-хвильовою трансляційною системою, – порушив тишу Голова РОЗ урочистим голосом.

Ло Цзі навіть не поворухнувся. Начальник штабу Об’єднаного флоту наблизився до нього, щоб допомогти встати, але Ло Цзі зробив заперечливий рух лівою рукою. Чен Сінь зауважила, наскільки точним і енергійним був цей рух, без найменшого натяку на немічність сторічної людини. Потім Ло Цзі підвівся таким же відточеним рухом. На подив Чен Сінь він зміг із пози зі схрещеними ногами перейти у вертикальне положення, не торкаючись руками підлоги. Не кожен молодик спромігся б на це.

– Пане Ло Цзі, це – Чен Сінь, ваша наступниця на посаді. Будь ласка, передайте їй вмикач гравітаційно-хвильової системи стримування.

Ло Цзі продовжував непохитно стояти, не відводячи погляду від білої стіни, яку роздивлявся протягом пів століття. А потім злегка вклонився.

Знак пошани до ворога, з якого ти половину свого життя не зводив погляду, вдивляючись крізь прірву в чотири світлові роки. Їхні долі сплелися, перетворившись на єдине ціле.

Потім Ло Цзі повернувся до Чен Сінь – старий і новий Мечоносці роздивлялися один одного, їхні погляди на короткий момент зустрілися, й цієї миті Чен Сінь відчула, як потужний промінь світла змиває всю темряву ночі з її душі. Під поглядом цих очей вона почувала себе невагомою й безтілесною, немов аркуш паперу, який роздивляються на просвіт. Їй не дано було зрозуміти, якого ступеня просвітлення досяг цей чоловік, медитуючи перед стіною впродовж 54 років: його думки могли виявитися такими ж важкими, як і вся товща землі в них над головами, чи легкими й невагомими, як синє безхмарне небо. Вона не дізнається про це, поки не пройде свій шлях до кінця. Окрім бездонної глибини, Чен Сінь не змогла прочитати в його очах більше нічого.

Ло Цзі обома руками подав вмикач Чен Сінь, яка так само двома руками підхопила найважчу річ у історії людства. Наріжний камінь існування двох світів перейшов від 101-річного чоловіка до 29-річної жінки.

Вмикач іще був теплим від руки Ло Цзі. Він справді мав вигляд руків’я меча з чотирма кнопками: три – збоку й одна – зверху. Щоб запобігти випадковій активації системи, натискання кнопок потребувало великих зусиль і мало відбуватися в певному порядку.

Передавши вмикач, Ло Цзі відступив на кілька кроків, злегка поклонився трійці візитерів і, розвернувшись, твердими кроками пішов до дверей.

Чен Сінь зауважила, що протягом усієї церемонії не побачила й натяку на висловлення подяки Ло Цзі за 54-річну службу на посаді Мечоносця. Вона гадки не мала, чи готували якусь промову Голова РОЗ або Начальник штабу Об’єднаного флоту, але не змогла пригадати жодної репетиції, де згадувалася б необхідність визнання заслуг і висловлення подяки попередньому Мечоносцю.

Людство не відчувало вдячності до справи всього життя Ло Цзі.

У вестибюлі кілька чоловіків у чорних костюмах заблокували дорогу Ло Цзі, й один із них мовив:

– Пане Ло Цзі, від імені прокурора Міжнародного трибуналу я оголошую вам офіційну підозру у вчинені світоциду. Вас заарештовано на час проведення слідства й суду.

Ло Цзі навіть не глянув у їхній бік і продовжив іти до ліфта. Представники прокурора мимоволі зробили крок убік. Насправді Ло Цзі, можливо, навіть не помітив їх присутності – яскраве світло в його очах згасло, поступившись місцем спокою вечірнього сонця. Його місія тривалістю в три сторіччя добігла кінця, й із плечей спав тягар шаленої відповідальності. Тепер, навіть якщо фемінізоване людство бачило в ньому уособлення всіх вад, демонічних і монструозних рис, притаманних людині, воно все-таки мало визнати, що за всю історію цивілізації його перемога не має рівних.

Сталеві двері залишалися відчиненими, тож Чен Сінь добре чула розмову у вестибюлі. У неї раптом виникло бажання кинутися йому навздогін і подякувати за все, але вона стрималася й із сумом спостерігала, як його фігура зникає в кабіні ліфта.

Голова РОЗ і Начальник штабу Об’єднаного флоту так само мовчки залишили її наодинці.

Коли за ними почали зачинятися сталеві двері, Чен Сінь відчула, як її попереднє життя, немов вода, витікає назовні крізь отвір, який ставав усе вужчим і вужчим. Коли двері зачинилися повністю, народилася нова Чен Сінь.

Вона ще раз поглянула на червоний вмикач у руці – він став невіддільною частиною її тіла, й тепер вона не має права полишати його ні на мить. Швидше за все, їй навіть доведеться класти його під подушку, коли збиратиметься спати.

У білому напівкруглому залі запала тиша, біг часу сповільнився й повністю завмер, ніби тут його й не було. Інтер’єр справді виглядав, немов могила, але це приміщення стало для неї всім світом. Перше, що вона має зробити, – вдихнути в нього життя. Вона – не Ло Цзі, не воїн і не дуелянт, а жінка. І хоча їй судилося провести тут чимало часу – може, десять років, а може, й пів століття, – вона все життя готувалася до цієї місії, тому, стоячи на початку цього тривалого шляху, відчувала лише спокій.

Але доля не забарилася продемонструвати свою мінливість: перебування на посаді Мечоносця, до якої вона готувалася все життя, тривало лише п’ятнадцять хвилин.

Останні десять хвилин Епохи стримування: 16:17:34–16:27:58, 28 листопада 62-го року. Центр управління стримуванням

Вигнута біла стіна раптом забарвилася в червоне, наче на неї плеснуло магмою із самого пекла. Найвищий ступінь тривоги. На червоному тлі почала проступати велика кількість рядків із білих символів, і кожне слово немов кричало від жаху:

Виявлено присутність космічних зондів сильної взаємодії.

Загальна кількість: 6.

Один рухається до точки Лагранжа L1 у системі Земля–Сонце, інші у формації 1–2–2 – в напрямку Землі.

Швидкість руху: 25 000 км/с.

Приблизний час досягнення земної поверхні: 10 хвилин.

Довкола Чен Сінь у повітрі плавали п’ять голографічних кнопок, які випромінювали зеленкувате світло. Натиснувши на будь-яку з них, можна було розгорнути відповідне інформаційне вікно з відображенням докладнішого звіту розвідки. Уся інформація надходила із системи раннього сповіщення, що контролює космічний простір у радіусі 15 мільйонів кілометрів навколо Землі, аналізується Генеральним штабом Об’єднаного флоту Сонячної системи в режимі реального часу й передається Мечоносцеві для ухвалення рішення.

Як стало відомо пізніше, всі шість «загублених» Краплин переховувалися неподалік від кордону чутливості системи раннього сповіщення, баражуючи на відстані 18–20 мільйонів кілометрів від Землі. Одна трійця використовувала для маскування сонячну активність, постійно перебуваючи у транзиті між Землею й Сонцем, а інша – поклади космічного сміття, що переважно складалися з відпрацьованого палива термоядерних реакторів ранніх моделей кораблів, які розташовувалися на земній орбіті. Насправді навіть без вжиття цих додаткових маскувальних заходів відшукати Краплини за радіусом дії системи раннього сповіщення було справою не з легких, зокрема тому, що більшість із експертів вважали, буцім Краплини ховаються значно далі – десь у районі Головного поясу астероїдів.

Удар грому, на який Ло Цзі чекав пів століття, пролунав через п’ять хвилин після його звільнення, й чути його довелося вже Чен Сінь.

Чен Сінь не стала натискати жодну з голографічних кнопок – додаткової інформації вона не потребувала.

Тільки зараз Чен Сінь збагнула всю помилковість своїх припущень. Вона абсолютно не такою уявляла собі місію Мечоносця. Звісно, вона припускала, що розвиток подій може піти за найгіршим сценарієм, чи принаймні намагалась уявити собі такі варіанти. За допомогою експертів флоту та РОЗ Чен Сінь детально вивчила загальну будову системи стримування, а також проговорювала з командуванням флоту й експертами-стратегами вищої керівної ланки РОЗ усілякі екстремальні ситуації, навіть гірші за нинішню.

Але вона припустилися фатальної помилки, якої не передбачала й навіть не могла передбачити. Хоча саме через цей недолік мислення її й вважали гідною стати другим Мечоносцем.

Вона жодного разу підсвідомо не допускала можливості реального настання такого розвитку подій.

Середня відстань до формації зондів сильної взаємодії становить 14 мільйонів кілометрів. Найближчий зонд перебуває за 13,5 мільйона кілометрів від Землі. Час досягнення земної поверхні – 9 хвилин!

Підсвідомо Чен Сінь сприймала себе як опікунку, а не руйнівницю, вона – жінка, а не воїн. Вона хотіла присвятити решту свого життя збереженню рівноваги між двома світами – нехай технології Трисоляриса пришвидшували б розвиток людства, а земна культура сприяла б дедалі більшому культурному піднесенню Трисоляриса, аж поки одного дня її внутрішній голос не підказав би: Уже можна безбоязно відкласти вбік червоний вмикач і повернутися в люди. Світу більше не потрібне стримування, теорія Темного лісу втратила актуальність, і Мечоносці мають стати сторінкою з минулого.

Коли вона вперше зустрілася з цим далеким світом як Мечоносець, то, на відміну від Ло Цзі, відчула, що це швидше шахова партія, а не дуель із летальним наслідком. Вона спокійно вмостилася за шахівницею, розмірковуючи над різними дебютами, уявляючи варіації розвитку атак суперника й вигадуючи способи впоратися з ними по черзі. І вона почувалася цілком готовою розігрувати цю партію протягом усього свого життя.

Але замість того щоб узяти в руку фігуру й зробити перший хід, опонент схопив шахівницю й розбив об її голову.

Уже за п’ять хвилин до того, як Чен Сінь отримала з рук Ло Цзі червоний вмикач, шість Краплин у сховках розпочали прискорюватися. Супротивник не згаяв жодної секунди.

Середня відстань до формації зондів сильної взаємодії становить 13 мільйонів кілометрів. Найближчий зонд знаходиться за 12 мільйонів кілометрів від Землі. Час досягнення земної поверхні – 8 хвилин!

Порожнеча.

Середня відстань до формації зондів сильної взаємодії становить 11,5 мільйона кілометрів. Найближчий зонд перебуває за 10,5 мільйона кілометрів від Землі. Час досягнення земної поверхні – 7 хвилин!

Пустка без кінця краю. На додаток до білої зали й білих літер усе суще довкола неї заволокло молочним туманом. Здавалося, вона опинилася в Усесвіті, який нагадував молочну бульбашку діаметром 16 мільярдів світлових років. У цій величезній порожнечі їй годі було шукати підтримки…

Середня відстань до формації зондів сильної взаємодії становить 10 мільйонів кілометрів. Найближчий зонд перебуває за 9 мільйонів кілометрів від Землі. Час досягнення земної поверхні – 6 хвилин!

Що вона має робити?

Середня відстань до формації зондів сильної взаємодії становить 9 мільйонів кілометрів. Найближчий зонд перебуває за 7,5 мільйона кілометрів від Землі. Час досягнення земної поверхні – 5 хвилин!

Навколишня порожнеча почала розсіюватися. Сорокап’ятикілометрова товща землі над головою повернула присутність, нагадуючи про свій вік. Найнижчий шар, у якому фактично розташовувався Центр управління стримуванням, міг сформуватися 4 мільярди років тому, через 500 мільйонів років після утворення самої Землі. Мутні води протоокеану освічували безперестанні спалахи блискавок; Сонце мало вигляд тьмяного вогника у похмурому небі, забарвлюючи води криваво-червоним; невдовзі в небесах спалахнули інші джерела світла, тягнучи за собою довгі вогняні хвости, але лише для того, щоб упасти в океан; падіння цих метеоритів спричинили серію цунамі, чиї величезні хвилі покотилися до континентів, ще вкритих потоками лави; підняті від зустрічі вогню й води хмари пари ще сильніше заступали Сонце…

На противагу жорстокій картині цього пекла в каламутній морській воді в цей час неспішно відбувалася дивовижна історія: під дією спалахів блискавок і космічних променів зароджувалися, зустрічалися, зливалися й знову розпадалися молекули органіки – гра в довгу з цеглинками, яка тривала 500 мільйонів років. Нарешті один із ланцюжків органічних молекул, тремтячи, розділився на два ідентичних ланцюжки, які почали абсорбувати дрібніші молекули органіки, аж поки не настав час іще одного поділу… Створення ланцюжка молекул, здатного до самовідтворення в грі з тасування дрібних органічних цеглинок, настільки неймовірне, що рівноцінне пронесенню смерчу над купою металобрухту й виготовлення з нього повністю функціонального Mercedes-Benz.

Але це сталося, й розпочалася дивовижна мандрівка тривалістю у 3,5 мільярда років.

Середня відстань до формації зондів сильної взаємодії становить 7,5 мільйона кілометрів. Найближчий зонд перебуває за 6 мільйонів кілометрів від Землі. Час досягнення земної поверхні – 4 хвилини!

Далі розпочався Архей, що тривав 2,1 мільярда років; він змінився Протерозоєм – 1,83 мільярда років; настав час Палеозою: Кембрій – 70 мільйонів років, Ордовик – 60 мільйонів років, Силур – 40 мільйонів років, Девон – 50 мільйонів років, Карбон – 6,5 мільйона років і Перм – 55 мільйонів років; йому на зміну прийшов Мезозой: Тріас – 35 мільйонів років, Юра – 58 мільйонів років, Крейда – 70 мільйонів років; настав час Кайнозою: Третинний період (Палеоген і Неоген) – разом 64,5 мільйона років, Четвертинний період – 2,5 мільйона років.

І тільки тут з’явилися люди. Порівняно з нескінченними еонами, що минули до цього, вся історія людства триває не довше за клацання пальців. Династії й епохи змінювалися зі швидкістю вибухів феєрверка; кістка, підкинута вгору давньою мавпою, перетворилася на зорельот, перш ніж упала на землю. Після 3,5 мільярда років тягот і випробувань цей шлях розвитку зупинився перед тендітною людиною, єдиною зі 100 мільярдів представників роду людського за всю його історію, яка міцно стискала червоний вмикач.

Середня відстань до формації зондів сильної взаємодії становить 6 мільйонів кілометрів. Найближчий зонд перебуває за 4,5 мільйона кілометрів від Землі. Час досягнення земної поверхні – 3 хвилини!

Чотири мільярди років разом навалилися на плечі Чен Сінь непідйомним тягарем, не даючи можливості зробити вдих. Її підсвідомість намагалася вибратися на поверхню, аби дати тілу змогу дихати на повні груди. В її уяві поверхня Землі кишіла життям, різномастими істотами, гігантськими рептиліями, динозаврами, які великими групами вкривали поверхню аж до обрію. Поміж ніг динозаврів, під їхніми черевами снували різні ссавці, включно з людьми, а біля самої поверхні проміж незліченої кількості ніг плазувала тьма трилобітів і комах, які перетворювалися на живу чорну річку… Сотні мільярдів птахів у небі закручувалися в чорний вихор хмар, що застелив увесь небокрай, із якого інколи вигулькували величезні тіні птеродактилів…

Навколо клекотала мертва тиша, доповнюючи найстрашніше видовище – погляди незліченної кількості очей. Динозаврів, трилобітів і мурах, птахів і метеликів, вони з’явилися навіть у бактерій… Лише людських очей нараховувалося 100 мільярдів пар, що співставно з кількістю зірок у Чумацькому Шляху: від простих людей до да Вінчі, Шекспіра та Ейнштейна.

Середня відстань до формації зондів сильної взаємодії становить 4,5 мільйона кілометрів. Найближчий зонд перебуває за 3 мільйони кілометрів від Землі. Час досягнення земної поверхні – 2 хвилини! По два зонди рухаються у напрямку Азії й Північної Америки, один – Європи.

Натиснувши вмикач, вона перерве процес, який тривав 3,5 мільярда років, і все довкола розчиниться у вічній ночі Всесвіту так, ніби ніколи й не існувало.

Здавалося, вона знову тримає на руках дитину – м’яке, тепле створіння з маленьким вологим обличчям. Дитина мило усміхається, промовляючи: мама.

Середня відстань до формації зондів сильної взаємодії становить 3 мільйони кілометрів. Найближчий зонд перебуває за 1,5 мільйона кілометрів від Землі. Час досягнення земної поверхні – 1,5 хвилини!

– Ні! – закричала Чен Сінь, пожбуривши якнайдалі від себе червоний вмикач і дивлячись на нього, як на диявола.

Формація зондів сильної взаємодії перетнула орбіту Місяця й продовжує сповільнюватися. Зважаючи на аналіз траєкторій руху зондів, можна припустити наступні цілі атаки: комплекси гравітаційно-хвильових антен у Північній Америці, Європі й Азії, Станція управління «Нуль» Глобальної гравітаційно-хвильової трансляційної системи. Очікуваний час підльоту до земної поверхні – 30 секунд.

Останні секунди тягнулися безкінечно, немов шовкова нитка павутиння, але Чен Сінь уже не вагалася у своєму рішенні – вона була певна, що чинить правильно. Це рішення було не ухвалене шляхом розмірковувань, а глибоко приховане в її генах. Цей ген уже існував 4 мільярди років тому, коли подібний вибір постав уперше, й протягом усіх цих мільярдів років упевненість у саме цьому рішенні лише поглиблювалася – правильне воно чи помилкове, вона не мала свободи вибору.

На щастя, на полегшення не доведеться чекати довго.

Чен Сінь не втрималася на ногах від сильних поштовхів, які генерувала Краплина, торуючи собі шлях через нашарування осадових гірських порід. Вона уявила, як навколишні тверді породи зникли, а Центр управління опинився на величезній барабанній перетинці. Чен Сінь заплющила очі, уявляючи, як Краплина проламується крізь пласти земної кори, й очікуючи появи гладенького диявола, який, рухаючись із шаленою швидкістю, перетворить її й усе навколо на озеро лави.

Але вібрації після кількох сильних поштовхів припинилися, подібно до того, як барабанщик різко обриває ритмічний малюнок наприкінці пісні.

Червоне тло на великому екрані згасло, поступившись місцем звичній білизні, яка повернула кімнаті звичне відчуття яскравості й порожнечі. На білому тлі з’явилося кілька рядків великих літер чорного кольору:

Північноамериканський комплекс гравітаційно-хвильової антени знищено.

Європейський комплекс гравітаційно-хвильової антени знищено.

Азійський комплекс гравітаційно-хвильової антени знищено.

Функція підсилення Сонцем радіохвиль пригнічується в усіх діапазонах.

Довкола знову запала тиша – було лише чутно, як десь із розтрісканої труби струменить вода.

Чен Сінь зрозуміла, що вібрації йшли з відстані у 20 кілометрів – Краплина атакувала Азійський комплекс, який був розташований неподалік на тій самій глибині, що й Центр управління.

Краплини навіть не намагалися атакувати Мечоносця.

Чорні рядки зникли, і якусь мить екран лишався порожнім. Після цього з’явився такий текст:

Систему управління Глобальної гравітаційно-хвильової трансляційної системи відновити не вдалося. Стримування за теорією Темного лісу припиняється.

Перші години Епохи постстримування. Втрачений світ

Чен Сінь піднялася ліфтом на поверхню. Вийшовши назовні з верхньої станції ліфтового комплексу, вона побачила рівний майданчик просто неба, де лише годину тому відбулася церемонія передачі контролю системи стримування. Усі присутні вже давно поїхали, й площа лишалася порожньою – лише флагштоки, вистроєні в ряд, відкидали довгі тіні у світлі призахідного сонця. На двох найвищих із них висіли прапори Організації Об’єднаних Націй та Об’єднаного флоту, за ними – національні прапори різних країн. Полотнища спокійно коливалися від легкого вітерця. За ними виднілися неозорі простори пустелі Гобі. Кілька птахів щебетали, присівши неподалік на кущі тамариксу. Удалині виднілися відроги Ціляньшань, вершини яких посріблило сніжними шапками.

Усе довкола мало такий самий вигляд, як і до цього, хоча цей світ більше не належав людям.

Чен Сінь не знала, що їй робити – ніхто після припинення стримування не намагався з нею зв’язатися. Мечоносця більше не існувало, як і самої системи стримування.

Чен Сінь продовжувала йти уперед, не маючи конкретної цілі. Коли вона вийшла за ворота Центру, двоє охоронців відсалютували їй. Вона боялася показуватися на очі людям, проте жодного незвичного виразу в їхніх очах не було, лише цікавість. Очевидно, вони ще не розуміли, що саме тільки-но сталося. За розпорядком Мечоносець міг виходити на поверхню на короткий проміжок часу, тож охоронці могли подумати, що вона піднялася через землетрус. Чен Сінь побачила кількох військових офіцерів, які стояли біля припаркованих коло воріт літаючих автомобілів. Офіцери так само не помічали її, а просто дивилися поверх її голови. Один із них вказував на щось вдалині.

Чен Сінь обернулася й подивилася в тому напрямку, куди вказував офіцер – там, біля лінії горизонту, виросла настільки щільна хмара з пилюки й ґрунту у вигляді гриба, що здавалася зробленою з каменю. Вона раптом постала між спокійними небесами й землею, немов намальована нашвидкоруч за допомогою якогось графічного програмного забезпечення. Придивившись, Чен Сінь збагнула, що хмара нагадує чиюсь потворну голову, яка дивно вишкіряється у світлі призахідного сонця. Саме там Краплина увійшла в землю.

Хтось гукнув її на ім’я. Чен Сінь обернулася й побачила, що до неї біжить АА. Вона була вдягнена в білий плащ, її довге волосся майоріло на вітру. Підбігши, вона задихаючись сказала, що приїхала навідати Чен Сінь, але її не пускали.

– Я привезла кілька вазонів із квітами для твого нового помешкання, – промовила АА, вказуючи на машину на віддалі. Потім, повернувшись до хмари на обрії, запитала: – Це виверження вулкану? Через це стався землетрус?

Чен Сінь дуже кортіло обійняти АА й розплакатися в неї на плечі, але вона стримувала себе, жадаючи якомога далі відтермінувати мить, коли ця життєрадісна дівчина дізнається правду. Нехай прекрасні спогади про щасливі часи, які щойно канули в Лету, проживуть трішки довше.

Витяг із «Минулого поза часом»: роздуми про причини невдачі стримування за теорією Темного лісу

Першопричиною невдачі стримування став, звісно ж, невдалий вибір кандидатури на заміщення посади Мечоносця. Це питання ми детально розглянемо в іншому розділі, а тут сконцентруємося на проблемах технічної недосконалості системи стримування.

Після невдачі системи стримування людство спершу схилялося до думки, що головною причиною стала замала кількість гравітаційно-хвильових антен, зокрема демонтаж 20 з 23 уже побудованих на поверхні Землі. Але подібні домисли демонструють нездатність зазирнути вглиб проблеми й зрозуміти істинну причину: за даними моніторингу, в середньому Краплини після контакту із земною поверхнею витратили лише 10 секунд, щоб пробити всі шари кори й знищити антену. Навіть якби вся запланована сотня антен була збудована, на їх знищення пішло б не набагато більше часу.

Ключовою помилкою виявилося те, що система в принципі могла бути зруйнована, хоча людство мало можливість збудувати незнищенну глобальну гравітаційно-хвильову трансляційну систему.

Проблема полягала не в кількості гравітаційно-хвильових антен, а в місцях їх розгортання.

Якби замість 23 майданчиків під землею було збудовано 23 космічних кораблі за проєктом «Гравітації», які безперервно баражували б найвіддаленішими частинами Сонячної системи, то навіть за умови раптового нападу Краплини не змогли б знищити їх усі миттєво – одному чи кільком кораблям удалося б вирватися й зникнути в глибинах космосу.

Подібна тактика значно підвищувала б стійкість системи стримування ще й завдяки вилученню чинника Мечоносця. Це мало б спонукати Трисолярис усвідомити недостатню потужність присутніх у Сонячній системі сил для завдання раптового удару і знищення системи стримування, а відтак необхідність обрання стриманішої політики.

На жаль, «Гравітація» так і залишилася єдиною у своєму роді.

На це було дві причини. Перша – атака «Синів Землі» на гравітаційно-пускову антену в Антарктиці. Через це корабель, оснащений антеною, почав вважатися ще вразливішим об’єктом для нападів людських формувань порівняно з наземними комплексами. Друга – суто економічні розрахунки: через гігантські розміри антени, що генерує гравітаційні хвилі, нею може виступати лише сам корпус корабля. Зважаючи на такі умови, антену треба було виготовляти з матеріалів, які витримували б підвищені навантаження космічних польотів. Тож вартість побудови корабля зростала експоненційно, а витрати на «Гравітацію» майже сягнули вартості спорудження 23 антен на Землі. До того ж після спливання 50-річного періоду піврозпаду вібрувальної струни з виродженого газу, що проходить через весь корпус корабля, її неможливо замінити, тому корабель доводиться знімати із бойового чергування і вводити в експлуатацію новий.