Текст книги "Пам’ять про минуле Землі: трилогія. Книга 3. Вічне життя Смерті"

Автор книги: Лю Цисінь

сообщить о нарушении

Текущая страница: 3 (всего у книги 47 страниц)

Ху Вень не приніс квітів чи інших стандартних гостинців, які зазвичай відвідувачі беруть із собою в лікарню. Натомість прихопив картонну упаковку алюмінієвих бляшанок із напоями.

Після короткого привітання Ху Вень збентежив Тяньміна неочікуваним запитанням:

– Ти пам’ятаєш нашу вилазку на першому курсі? Коли ми вперше кудись вибралися всією групою?

Тяньмін, безумовно, пам’ятав той день: саме тоді Чен Сінь уперше сіла поруч і заговорила до нього. Насправді якби Чен Сінь і надалі ігнорувала його протягом наступних чотирьох років навчання, він, можливо, так і не наважився б узяти на себе ініціативу заговорити з нею. Тієї миті він сидів наодинці й дивився на безкраю водню гладінь водосховища Міюнь[8]8
  Водосховище Міюнь (密云水库, mìyún shuǐkù) – найбільше водосховище Північного Китаю, розташоване за 75 км на північний схід від центра Пекіна, одне з основних джерел питної води для міста.


[Закрыть]. Вона підійшла до нього, сіла поряд і запитала, чим він узагалі цікавиться у житті.

Поки вони розмовляли, кидали у воду камінці. Говорили про найбуденніші речі, що можуть спасти на думку одногрупникам, які щойно почали спілкуватися, але Тяньмін досі чітко пам’ятав кожне слово тієї розмови. Згодом Чен Сінь зробила невеличкий паперовий човен і пустила його на воду: вітерець підхопив білосніжне суденце, й воно повільно поплило в далечінь, аж поки не перетворилося на крихітну білу пляму…

Цей день виявився найсонячнішим із усього періоду навчання в університеті. У реальності погода тоді була далекою від ідеальної: дощило, в повітрі висіла мряка, й поверхню води брижило від крапель. Галька, яку вони кидали у воду, була вологою, але відтоді Юнь Тяньмін закохався в дощові дні, тванисті угіддя та мокрі камінці й опісля часто складав на своєму столі невеличкі паперові човни, зроблені власноруч.

Йому раптом спало на думку: а чи не зародився той спокійний світ його сну з цих спогадів?

Однак Ху Вень, вочевидь, волів більше поговорити про подальші події того дня, які не запали в пам’ять Тяньміна настільки добре. Проте він усе-таки зміг пригадати й решту подій, що трапилися на їхній першій спільній вилазці.

Кілька подруг покликали Чен Сінь до себе, й на її місце підсів Ху Вень.

Не дуже сподівайся. Вона така товариська з усіма.

Це не стало відкриттям для Тяньміна. Більше вони про це не говорили, натомість Ху Вень побачив у його руках пляшку з мінеральною водою, тож запитав:

Що ти, на бога, п’єш?

Вода в пляшці мала зеленуватий колір, і в ній плавали сплутані клубки зілля.

Я нарізав трав’яний збір і додав у воду. По-справжньому органічне питво.

Окрилений щастям, Тяньмін того дня був значно багатослівнішим, ніж зазвичай, тож оповідав далі.

Якщо мені пощастить у майбутньому, я обов’язково засную компанію з виробництва цього напою, який, безумовно, буде затребуваним на ринку.

Ху Вень засумнівався:

Чи є на світі щось менш питне, ніж оця бурда?

Тяньмін не залишився в боргу:

А як щодо алкоголю? Чи тютюновий дим – приємніша річ? Навіть кока-кола має мерзенний смак, коли куштуєш її вперше. Усе це – питання звички.

– Друже, та розмова повністю змінила моє життя! – Ху Вень обійняв Тяньміна за плечі, відкрив упаковку й вийняв бляшанку з напоєм. На її зеленій поверхні були зображені просторі пасовища. Напій називався «Зелений шторм».

Ху Вень потягнув за кільце й подав бляшанку товаришу. Зробивши перший ковток, Тяньмін відчув добре знайомий гіркий присмак запашних трав і неначе захмелів. Він заплющив очі й немов поринув у минуле, в той дощовий день, коли поруч сиділа Чен Сінь…

– Це оригінальний рецепт, варіант для масового ринку солодший, – сказав Ху Вень.

– І це добре продається?

– Пречудово! Зараз основна складність полягає у високій собівартості сировини, не думай, що ця трава аж така дешева. Поки виробництво не стане масовим, собівартість зелені перевищує вартість фруктів чи горіхів. Крім того, в траві багато шкідливих інгредієнтів, і обробка до прийнятного рівня – складне завдання. Однак перспективи дуже хороші. Є багато товстосумів, готових вкладатися у виробництво. Huiyuan Juice[9]9
  China Huiyuan Juice Group Limited (中国汇源果汁集团有限公司, Zhōngguó Huìyuán Guǒzhī Jítuán Yǒuxiàn Gōngsī) – найбільший приватний виробник соковмісних напоїв у Китаї. Дочірня компанія The Coca-Cola Company спробувала придбати контрольний пакет акцій, але через махінації на ринку акцій угоду скасували.


[Закрыть] навіть розглядає можливість придбати мою компанію. Але хер їм.

Тяньмін мовчки роздивлявся Ху Веня – колись випускника з дипломом аерокосмічного інженера, а тепер підприємця й власника бізнесу з виробництва прохолоджувальних напоїв. Він – людина, яка власноруч керує долею, слугує дороговказом для інших. А Тяньміну лишається хіба що звести рахунки з життям – він програв і опинився на узбіччі.

– Друже, я тобі винен, – просто сказав Ху Вень, простягнувши йому три кредитні картки разом із папірцем. Роззирнувшись довкола, він прошепотів прямо у вухо: – Тут три мільйони юанів, пін-код написаний на папірці.

– Я ж не подав заявки на патент, – відказав Юнь Тяньмін.

– Але ідея була твоєю. Без тебе «Зеленого шторму» не існувало б. Нехай юридично нічого й не оформлено, але візьми ці гроші. По-товариськи я завжди був тобі винен.

– За законом ти мені нічого не винен.

– Просто візьми. Тобі вони зараз будуть геть не зайвими.

Тяньмін більше не сперечався. Хоча сума для нього була просто шаленою, він анітрошки не хвилювався. Гроші вже не здатні врятувати його життя, справа не в сумі. Однак останній промінь надії все ще жеврів у його душі: щойно Ху Вень пішов, Тяньмін одразу попрямував на консультацію.

Його лікаря Чжана на місці не виявилося, тож він витратив чимало часу, щоб потрапити на прийом до заступника головного лікаря – світила вітчизняної онкології. Тяньмін без недомовок запитав, чи залежить успішність його лікування від товщини гаманця, і якщо так, то які шанси на одужання?

Прочитавши в комп’ютері медичну картку Юнь Тяньміна, старий лікар похитав головою й відповів, що рак легенів метастазував чи не в усі життєво важливі органи. Оперативне втручання на такій стадії вже неможливе, тож лишається тільки консервативне лікування – хіміо– й променева терапія. Успішність лікування не залежить від грошей.

– Молодий чоловіче, пам’ятаєте приказку: «Лікарю до снаги вилікувати лише виліковне, Будда здатен врятувати від циклу переродження лише тих, хто цього прагне».

Надії більше не було, тож Тяньмін того самого дня заповнив папери на евтаназію й передав їх лікарю Чжану. Несподівано той почав ховати очі й, здавалося, страждав від внутрішнього морального конфлікту. Зрештою, опанувавши себе, він запропонував припинити курс хіміотерапії – подальші страждання від побічних ефектів позбавлені сенсу.

Єдине, що залишилося зараз, – якнайліпше витратити отримані гроші. Здоровий глузд підказував, що гроші слід було віддати батькові; потім вони перейдуть у спадок родичам, але це було все одно, що просто подарувати їх сестрі. Юнь Тяньмін не хотів цього робити – він уже згодився померти, як вона того воліла, й відчував, що більше нічого їй не винен.

То може, здійснити якусь заповітну мрію? Було б непогано вирушити в навколосвітню подорож на шикарному океанському лайнері на кшталт «Куїн Елізабет ІІ». Грошей мало б вистачити, але стан здоров’я залишає бажати ліпшого, і йому може банально не вистачити часу. Дуже прикро. Як було б чудово лежати на залитій сонцем верхній палубі, спостерігати за морськими хвилями й пригадувати життя. Чи дощового дня сидіти на березі невеличкого озера в далекій чудернацькій країні й жбурляти камінці в розбурхану дощовими краплями воду…

Він знову згадав Чен Сінь; останніми днями спогади про неї дедалі частіше зринали з глибин пам’яті.

Тієї ночі Тяньмін дивився випуск новин по телевізору. Одне з повідомлень було таким:

На 12-й сесії Ради оборони Землі ООН було ухвалено Резолюцію №479, якою вводився в дію проєкт «До зірок». На базі Програми розвитку ООН, Програми ООН із довкілля та ЮНЕСКО було створено спеціальний комітет із реалізації проєкту з повноваженнями по всьому світу.

Сьогодні вранці відбувся офіційний запуск веб-сайту проєкту «До зірок» китайською мовою, який ознаменував початок реалізації програми в Піднебесній. За словами очільника представництва ПРООН у Пекіні, проєкт прийматиме заявки від фізичних та юридичних осіб, але не розглядатиме заявок неурядових організацій…

Тяньмін відчув, як його серце переповнює відчуття тепла, тож він одягнувся й вийшов із палати. Сказав медсестрі, що хоче подихати свіжим повітрям, але оскільки вже після відбою погасили світло, вона відмовилися випускати його надвір. Тож він повернувся до напівтемної палати, розсунув занавіски й відчинив вікно, чим викликав невдоволене бурмотіння нового сусіда по палаті, який зайняв ліжко старого Лі.

Юнь Тяньмін підняв очі до неба. Попри те що міський смог заховав панораму нічного небосхилу, він зміг роздивитися поодинокі срібні полиски нічних світил і нарешті вирішив, що робити з грошима.

Він подарує Чен Сінь зірку.

Витяг із «Минулого поза часом»: проєкт «До зірок» – прояв інфантилізму на початку Епохи кризи

Перші два десятиліття Епохи кризи відзначилися багатьма подіями й учинками людства, логіку яких збагнути однаково важко як тоді, так і сьогодні. Історики зійшлися в оцінці того часу як класичного прояву інфантилізму на початку Епохи кризи.

Згідно з усталеною точкою зору, вважається, що ці події обумовлені настанням безпрецедентної загрози виживанню людської цивілізації, й вказаний факт, безумовно, може пояснити вчинки кожної окремої особи. Проте настільки просте пояснення не годиться, для того щоб зрозуміти глобальний вектор поведінки людства загалом.

Культурний шок і вплив, який спричинила Трисоляріанська криза, мали значно далекосяжніші наслідки, ніж люди могли спочатку уявити. Якщо провести аналогію з процесом еволюції, то це рівнозначно виходу далеких предків ссавців із моря на сушу; з деїстичної точки зору це дорівнює вигнанню Адама й Єви з Едему. В історії та соціології аналогії взагалі відсутні: все, що пережила людська цивілізація, є вкрай незначним порівняно з цією подією. Фактично початок цієї кризи суттєво похитнув базиси соціуму, культури, політики, релігії й економіки. Хоча криза, головним чином, мала вплив на глибинні устої людства, її відлуння швидко сягнуло поверхні, тобто всіх і кожного. Тож першопричиною сплеску проявів інфантилізму можна вважати велику інерційну взаємодію усталених зв’язків, властивих людському соціуму.

Як типові приклади проявів інфантилізму можна пригадати реалізацію проєктів «Обернені до стіни» та «До зірок» (обидва втілені в життя міжнародним співтовариством під егідою ООН), суть і деталі яких губилися в мороці минулого для наступних поколінь. Перший усе ж змінив хід людської історії й справив значний уплив, тож про нього йтиметься в іншому розділі. Що ж до проєкту «До зірок», то хоча його ініціаторами були одні й ті самі особи, він швидко завершився й стерся з людської пам’яті.

Основних причин старту проєкту «До зірок» було дві: по-перше, зміцнення авторитету ООН на ранніх етапах Трисоляріанської кризи; по-друге, зародження й поширення ідей руху Ескапізму.

Початок Трисоляріанської кризи вістував перше зіткнення всього людства зі спільним ворогом, тож сподівання у врегулюванні цієї ситуації, покладені на Організацію Об’єднаних Націй, очікувано зросли. Навіть консервативно налаштована частина населення вважала, що ООН повинна пройти через процес радикальних змін і отримати більші повноваження й доступ до ресурсів у своїй діяльності. Радикальна частина разом із ідеалістами навіть виступала за створення Федерації Землі й визнання ООН світовим урядом.

Малі країни виказували більшу зацікавленість у підвищенні статусу ООН, сподіваючись таким чином скористатися можливістю отримати технічну й економічну допомогу від великих країн; натомість великі держави не висловлювали захоплення такими пропозиціями. Насправді після початку кризи великі країни швидко зорієнтувались і почали інвестувати значні кошти в основні дослідження, які мали стосунок до технологій космічної оборони. Частково це пояснювалося усвідомленням того, що космічна оборона відіграватиме важливу роль у міжнародній політиці майбутнього, а отже, частка участі країни в обороні буде вирішальним аргументом у визначенні політичної ваги й значущості держави на міжнародній арені. З іншого боку, хоча країни давно планували здійснити ці дослідження, проведення їх у таких масштабах і в такій безпрецедентній кількості в усіх галузях науки одночасно раніше було неможливе. Головні причини: обмеження ресурсу національних економік, неможливість допустити погіршення добробуту населення, а також обмеження, накладені міжнародними угодами. Тож настання Трисоляріанської кризи для політиків великих держав стало еквівалентом вікна можливостей для Президента Кеннеді за часів Холодної війни, щоправда, в стократному масштабі. Зважаючи на все це, великі держави вкрай неохоче приставали на пропозиції делегувати ширші повноваження ООН, хоча, зважаючи на дедалі більшу глобальну хвилю піднесення й пов’язаний із цим постійний тиск із боку світової спільноти, їм довелося зробити кілька суто декоративних поступок щодо втрати суверенітету в прийнятті рішень; щоправда, їх так само легко було скасувати. Навіть їхній внесок у створення загальної системи космічної оборони лишався виключно номінальним.

Ключовою фігурою першого періоду кризи стала тодішня Генеральний секретар ООН Заїр. Вона вважала цей момент слушною нагодою для перетворення ООН зі здебільшого дорадчого органу й місця для дискусій на незалежне політичне утворення з вирішальним впливом на створення системи оборони Сонячної системи.

Але для досягнення поставленої мети ООН потрібно було мати в розпорядженні значно більшу кількість ресурсів. Запуск проєкту «До зірок» і був однією зі спроб здобути до них доступ. Незалежно від результатів проєкту сама спроба реалізувати цей план стала свідченням неабиякого політичного хисту та жвавості уяви Заїр.

Міжнародно-правовим підґрунтям старту проєкту «До зірок» стала Конвенція про космічне право, що не була дітищем Трисоляріанської кризи. Конвенція народилася після тривалого процесу підготовки й переговорів іще в докризові часи в результаті доопрацювання Договору про космос 1967 року й здебільшого базувалася на принципах і положеннях Антарктичного договору та Конвенції ООН із морського права.

Територіально дія докризової Конвенції про космічне право обмежувалася поясом Койпера, але Трисоляріанська криза змусила зайнятися довгостроковим плануванням використання ресурсів і за межами Сонячної системи.

Щоправда, зважаючи на той факт, що тогочасний рівень розвитку людства не давав змоги навіть ступити на поверхню Марса, ініціювати внесення змін до Конвенції до закінчення початкового періоду її дії – 50 років – було не раціонально. Проте великі держави вирішили, що обговорення цієї проблеми стане чудовою демонстрацією їхньої покірності волі ООН, тож до Конвенції було внесено зміни, якими регулювалися особливості використання ресурсів за межами Сонячної системі. Відтепер розвідка й промислове видобування всіх природніх ресурсів за межами поясу Койпера могла здійснюватися виключно під егідою та з дозволу ООН. Також запропоновані зміни давали визначення чималій кількості новітніх термінів і понять: зокрема з’явилося перше в міжнародному праві означення «цивілізації» та «природних ресурсів» як сукупності всього того, що ще не було окуповано іншими цивілізаціями, окрім людської. В історичні анали ці правки увійшли як «Кризові доповнення».

Другою причиною запуску проєкту «До зірок» було зародження доктрини Ескапізму. Тоді розвиток цієї ідеї перебував на початковому етапі, й майбутні негативні наслідки ще не були настільки явними, тож доктрина розглядалася як один із найвірогідніших для людства варіантів вирішення кризи. З цієї точки зору значення й цінність зірок поза Сонячною системою, особливо тих, які мають на орбіті планети земного типу, зростала по експоненті.

За первісним задумом проєкт «До зірок» передбачав надання ООН повноважень для проведення аукціонів із набуття права власності на деякі зоряні системи з планетами за межами Сонячної системи. Потенційними покупцями могли бути як країни, підприємства, некомерційні об’єднання, так і фізичні особи, а отримані кошти планувалося інвестувати в проведення фундаментальних досліджень, необхідних для розбудови єдиної системи оборони Сонячної системи під егідою ООН.

Генеральний секретар переконувала, що зоряних систем вистачить у будь-якому випадку, бо їх кількість майже безмежна. Так, на відстані 100 світлових років від Сонячної системи відкрито близько 300 тисяч зірок, а на відстані 1000 світлових років їх чисельність обраховується вже десятками мільйонів. За найконсервативнішими підрахунками десята частина цих систем має планети, що обертаються довкола зірок. А отже, проведення аукціону з продажу невеликої частини не матиме впливу на майбутнє космічного розвитку людства.

Така дивна пропозиція на той час привернула неабияку увагу світової спільноти. І хоча постійні члени Ради оборони Землі були не в захваті від такої ініціативи, але, детально проаналізувавши запропоновані новації, кожен із них дійшов висновку, що їх утілення не матиме негативних наслідків в осяжному майбутньому. Натомість, якщо ветувати й цю ініціативу, настання несприятливих політичних наслідків буде неминучим. Отже, після численних суперечок і компромісів межа, за якою зірку можна було виносити на аукціон, була відсунута від поясу Койпера до дистанції в 100 світлових років, і пропозицію схвалили.

Але проєкт «До зірок» закінчився, заледве розпочавшись, із однієї простої причини: охочих придбати зірку майже не знайшлося. Загалом було продано лише 17 зірок, і всі – за стартовою ціною, а Організація Об’єднаних Націй заробила цією ініціативою трохи більше 40 мільйонів доларів США.

Усі покупці зажадали анонімності, тож ЗМІ лишалося тільки здогадуватися, що саме спонукало цих осіб витратити стільки грошей на фактично непотрібний аркушик паперу, навіть якщо він має певну юридичну силу. Можливо, усвідомлення володіння далеким іншим світом і зігріває комусь душу, хоча жодних можливостей бодай колись дістатися його не існує (а деякі зась навіть побачити неозброєним оком).

Генеральний секретар Заїр, однак, не вважала, що план виявився невдалим. Вона стверджувала, що результати були саме такими, на які вона й розраховувала. Проєкт «До зірок» був, по суті, політичною декларацією Організації Об’єднаних Націй.

Проєкт швидко згинув у мороці людської пам’яті, а його появу визнали класичним прикладом нераціональної поведінки людського суспільства на початку кризи. Але ті ж тригери, що запустили проєкт «До зірок», майже одночасно дали старт значно успішнішому проєкту «Обернені до стіни».

Рік 4-й Епохи кризи. Юнь Тяньмін

Юнь Тяньмін зателефонував до національного представництва проєкту «До зірок» за номером, указаним на відповідному веб-сайті.

Після цього він набрав номер Ху Веня й попросив дізнатися всю особисту інформацію про Чен Сінь, яку тільки можна знайти: місце проживання, номер посвідчення особи тощо.

Він був готовий до будь-якої реакції у відповідь: сарказму, жалощів, повчань. Натомість усе, що він почув після тривалої паузи, було тихе зітхання:

– Гаразд, але вона могла виїхати за межі країни, – відповів Ху Вень.

– Не кажи їй, що це я цікавлюся.

– Не хвилюйся, я не контактуватиму з нею безпосередньо.

Наступного дня Юнь Тяньмін отримав від Ху Веня текстове повідомлення, що містило більшу частину інформації, яку він хотів отримати. Щоправда, у файлі не було згадки про теперішнє місце роботи. Ху Вень розповів, що після того, як Чен Сінь минулого року звільнилася з Науково-дослідного інституту аерокосмічних технологій, нікому не відомо, де вона працює зараз. Юнь Тяньмін завважив, що у файлі зазначені дві адреси проживання: в Шанхаї та Нью-Йорку.

У другій половині дня Тяньмін попросив лікаря Чжана виписати йому перепустку за межі лікарні, бо в нього є нагальні справи. Лікар наполягав на супроводі у зв’язку зі станом здоров’я, проте Тяньмін категорично відмовився.

Юнь Тяньмін взяв таксі до пекінського офісу ЮНЕСКО. Від початку Трисоляріанської кризи кількість агентств ООН, що відкрили офіси в Пекіні, різко зросла, а вже існуючі різко масштабували свою присутність. Тож тепер більшість підрозділів офісу ЮНЕСКО розташовувалися вже за межами Четвертої кільцевої дороги[10]10
  Дорога охоплює місто кільцем із радіусом приблизно у 8 км.


[Закрыть].

Першим, що побачив Тяньмін, зайшовши до просторого офісу проєкту «До зірок», була велична карта зоряного неба. Складні сріблясті з’єднувальні лінії на тлі чорного оксамиту вимальовували сузір’я. Пізніше стало зрозуміло, що карта відображається на великому рідкокристалічному екрані й за бажанням можна було наблизити будь-яку її частину, щоб роздивитися детально. Офіс був цілком порожнім, якщо не брати до уваги вродливої дівчини на рецепції.

Після того як Тяньмін представився, дівчина вибігла в інше приміщення й повернулася в компанії білявки.

– Це – керівниця відділення ЮНЕСКО в Китаї й заразом одна з очільниць Азіатсько-тихоокеанського підрозділу проєкту «До зірок», – представила її секретарка.

Керівниця проєкту була також дуже рада познайомитися з Тяньмінем: тримаючи його за руку, вільною китайською вона повідомила, що він – перша особа в Китаї, яка зацікавилася придбанням зірки. Вона воліла б зв’язатися з якомога більшою кількістю ЗМІ для висвітлення цієї події й організації інтерв’ю з ним, проте, поважаючи його побажання щодо конфіденційності, обмежиться лише оформленням угоди. Хоча цей факт доволі прикрий, бо марнується чудова нагода для реклами й популяризації проєкту «До зірок».

О-о-о, будьте певні, іншого такого ідіота в Китаї вам не знайти. Тож не переймайтеся так через це, – подумав Тяньмін і ледь не вимовив цього вголос.

На запрошення очільниці до них приєднався чоловік середніх літ у класичному костюмі й окулярах, який виявився дослідником Пекінської обсерваторії на прізвище Хе. Саме його кандидатуру обрали на посаду відповідального за підбір зір у разі продажу на аукціоні на території Китаю. Коли керівниця залишила їх наодинці, доктор астрономії запропонував чаю й запитав, чи Тяньміна нічого не бентежить.

Обличчя Тяньміна, звісно, на колір і вигляд не було обличчям здорової людини, але оскільки хіміотерапія, що подекуди нагадувала катування, припинилася, він почувався значно ліпше, неначе отримав ілюзорний шанс розпочати нове життя.

Тяньмін проігнорував привітання доктора й одразу повторив умову, яку вже озвучував у телефонній розмові:

– Зірка, яку я хочу придбати, – це подарунок. Право власності на об’єкт має бути зареєстроване на ім’я одержувача. Я не надаватиму особистої інформації й хочу залишитися для одержувача інкогніто.

– Жодних проблем, – відповів доктор. – А яку зірку ви хочете придбати?

– Якомога ближче до Землі. З планетами, звісно. Бажано земного типу, – відповів Тяньмін, роздивляючись карту зоряного неба.

Доктор Хе скрушно похитав головою:

– Зважаючи на наявну у вас суму грошей, це неможливо. Стартова ціна зоряних систем із такими характеристиками починається зі значно вищих позначок. У вашому випадку можна розглядати для придбання голу зірку без планет, розташовану не надто близько. Я вам скажу навіть більше: ваших грошей не вистачить на стартову ціну й такої зірки. Але після вашого вчорашнього дзвінка, а також враховуючи той факт, що ви – перший співвітчизник, який зацікавився придбанням небесного тіла, ми вирішили знизити ціну зірки до запропонованої вами суми. – Він прокрутив мишу, щоб збільшити масштаб карти довкола зірки. – Дивіться, ось вона. Ми знизили її вартість у кілька разів, тож вам лишилося лише погодитися на пропозицію й вона – ваша.

– Як далеко вона розташована?

– 286,5 світлового року від Сонячної системи.

– Це занадто далеко.

Доктор Хе похитав головою й усміхнувся:

– Я бачу, ви не повний профан у астрономії. То ви справді вважаєте, що для нас існує різниця між відстанями у 286 і 286 мільярдів світлових років?

Тяньмін замислився над почутим і погодився, що питання відстані дійсно не вирішальне.

– Але ця зірка має одну суттєву перевагу: її можна побачити неозброєним оком. На мою думку, саме наочність і зовнішній вигляд – головні аргументи при виборі, а відстань до об’єкта не є вирішальним чинником. Тож далекі, але видимі зірки більш бажані для купівлі, ніж близькі, проте невидимі людському оку. Гола зірка, що яскраво сяє в небі, – ліпше придбання, ніж зірка з планетами, які не можна розгледіти. Зрештою, все, що нам лишається, – просто роздивлятися їх, чи не так?

Тяньмін згідливо кивнув докторові. Чен Сінь зможе побачити зірку – це просто чудово.

– І як вона зветься?

– Хоча її вперше каталогізував Тихо Браге[11]11
  Тихо Браге (14 грудня 1546, Кнутструп, Данія (тепер Швеція) – 24 жовтня 1601, Прага) – данський астроном, астролог і алхімік. Склав нові точні сонячні таблиці, уточнений каталог 800 зірок і описав особливості руху Марса, що допомогло його помічникові, німецькому вченому Йоганну Кеплеру, відкрити закони руху планет.


[Закрыть] ще кілька століть тому, вона так і не отримала власної назви, лишившись під астрономічним каталожним номером. – Доктор Хе підвів курсор миші до яскравої плями на карті, й одразу вигулькнуло позначення із літер і цифр: DX3906. Потім астроном терпляче пояснив Тяньміну значення всіх позначок у назві, тип зірки, її абсолютну й видиму величини, місце розташування в головній послідовності тощо.

Документальне оформлення угоди не зайняло багато часу. Двоє нотаріусів за запрошенням доктора Хе швидко покінчили з усіма формальностями. З’явилася керівниця в супроводі двох посадових осіб Програми розвитку ООН і Програми ООН із довкілля. Секретарка принесла пляшку шампанського, й усі відсвяткували укладення першої подібної угоди в Китаї.

Керівниця офіційно повідомила, що право власності на зірку DX3906 перейшло до Чен Сінь, і простягла Тяньміну розкішну на вигляд папку з чорної шкіри:

– Ваша зірка.

Після того як офіційні особи залишили приміщення, доктор Хе запитав у Тяньміна:

– Мені цікаво, але якщо вам незручно відповідати, то не кажіть: ви ж придбали цю зірку для своєї дівчини, чи не так?

Тяньмін, злегка повагавшись, кивнув.

– Пощастило ж їй! – Доктор Хе кивнув, а потім зітхнув: – Добре мати такі гроші.

– Та годі вже! – відповіла секретарка, яка до того зберігала мовчання, й показала доктору Хе язика. – Хіба питання лише в грошах? Якби у вас було навіть тридцять мільярдів юанів, хіба ви подарували б своїй дівчині зірку? Куди вам! Чи ви думаєте, я забула, що ви говорили позавчора?

Випад дівчини неабияк перелякав доктора Хе, бо йому здалося, що вона зараз вибовкає його особисту думку щодо всього проєкту «До зірок»: «ООН наслідує групу шахраїв, які десять років тому вже продавали ділянки на Місяці й Марсі. Це буде справжнє диво, якщо й зараз вдасться ошукати кого-небудь у такий спосіб».

На щастя, дівчина правила про геть інше:

– Тут питання не лише в грошах, розумієте? Тут ідеться про романтику, чули про таке? Романтику!

Протягом усього процесу укладення угоди дівчина крадькома кидала погляди на Тяньміна, наче роздивлялися якогось міфічного персонажа. Вираз її обличчя чудово відбивав емоції, які вона відчувала: цікавість на початку перемовин, потім подив і захоплення й нарешті неприховану заздрість, коли вона дивилася на розкішну шкіряну папку зі свідоцтвом на право власності на зірку в руках Тяньміна.

Доктор Хе звернувся до нього:

– Свідоцтво буде надіслане на вказану вами адресу одержувача якнайшвидше. У повній відповідності до ваших інструкцій, ми не розголошуватимемо жодної інформації про особу покупця. Насправді ми навіть за бажання не могли б цього зробити, адже нам нічого про вас не відомо. Я досі не знаю навіть вашого імені. – Він підвівся й визирнув у вікно: надворі вже споночіло. – Що ж, зараз я супроводжуватиму вас, щоби показати наочно вашу, тобто я хотів сказати, подаровану їй зірку.

– Ми зможемо побачити її з даху будівлі?

– У жодному разі. Для цього нам потрібно від’їхати далеко за межі міста. Якщо ви зараз почуваєтеся зле, ми можемо вибратися іншим разом.

– Ні, їдьмо зараз. Мені кортить її побачити негайно.

Вони витратили понад дві години, аби море вогнів міста лишилося далеко позаду. Щоб уникнути засвічувань від фар зустрічних машин, доктор Хе спрямував машину путівцем, що звивався серед полів. Заглушивши двигун, вони вийшли з машини: зорі на пізньоосінньому небі сяяли особливо яскраво.

– Бачите Великий віз у Великій ведмедиці? Тепер подовжіть діагональ квадрата зірок у напрямку, де три інші зірки утворюють тупокутний трикутник. Від вершини, протилежної основі трикутника, проведіть униз лінію, перпендикулярну основі. Ось у цьому напрямку, бачите? Це – ваша зірка, ваш подарунок їй.

Тяньмін вказав на дві зірки, розміщені поруч. Доктор Хе пояснив, що жодна з них не та, яку вони шукають:

– Дивіться прямо між ними, але трохи південніше. Видима величина вашої зірки дорівнює 5,5. Зазвичай неозброєним оком її можуть побачити лише треновані спостерігачі, але сьогодні пощастило з погодою, тож і ви зможете побачити з моєю допомогою. Ось послухайте: не намагайтеся дивитися прямо, краще спробуйте трохи відвести погляд убік. Зазвичай периферійний зір чутливіший до менш яскравих джерел освітлення, тож, коли побачите зірку краєм ока, можете фокусуватися вже безпосередньо на ній…

Нарешті за допомогою доктора Хе Тяньмін зміг побачити DX3906 – дуже тьмяний, нечіткий і розмитий полиск, який доводилося щоразу відшуковувати наново, достатньо було на секунду роззосередити увагу. Більшість вважає, що всі зірки сяють срібним світлом. Насправді, якщо придивитися уважно, ви побачите, що всі вони різного кольору. Наприклад, DX3906 виявилася темно-червоною.

Доктор Хе сказав, що в цій частині неба зірку можна побачити лише пізньої осені, й пообіцяв надіслати детальні інструкції, як відшукати на небі DX3906 у різні пори року.

– Вам дуже пощастило, як і тій дівчині, яка отримає подарунок у вигляді зірки, – промовив доктор Хе в густу темряву ночі.

– Не думаю, що я можу називати себе щасливцем. Я незабаром помру, – відповів Тяньмін, переводячи погляд із неба на доктора. Потім, поглянувши знову на нічне небо, він напрочуд легко відшукав DX3906.

Тяньмін зрозумів, що доктор Хе геть не здивований почутим. Він просто мовчки дістав сигарети й прикурив. Можливо, він раніше помітив якісь симптоми. Після тривалої мовчанки доктор відповів:

– Хай би й так, ви все одно щасливець. Більшість людей до скону так і не піднімають очей від землі, щоб поглянути у Всесвіт.

Хмара тютюнового диму пропливла повз Тяньміна, заступаючи йому тьмяний полиск далекої зорі, й у нього промайнула думка, що до того часу, як Чен Сінь побачить її на власні очі, його вже не буде серед живих.

Насправді те, що він зараз бачить і невдовзі побачить вона, – лише відображення зірки 286-річної давнини. Це слабке світло мандрувало космосом майже три століття, перш ніж дісталося їхньої сітківки, а випромінюване прямо зараз досягне Землі лише через наступні 286 років, коли й сама Чен Сінь уже перетвориться на порох.

Що за життя на неї очікує? Він сподівався, що вона завжди пам’ятатиме: в цьому безкрайому океані зір одна належить саме їй.