Текст книги "Пам’ять про минуле Землі: трилогія. Книга 3. Вічне життя Смерті"

Автор книги: Лю Цисінь

сообщить о нарушении

Текущая страница: 29 (всего у книги 47 страниц)

– Мені пригадується, що По теж описував веселку над водовертю, здається, навіть у світлі Місяця. Він писав, що це єдиний місток між Часом і Вічністю! – голосно викрикнув Джейсон, але жоден із пасажирів не почув його слів повністю.

Гелікоптер прийшов їм на допомогу, зависнувши над човном на висоті двох-трьох метрів і викинувши мотузкову драбину, щоб усі змогли піднятися на борт. Покинутий човник поплив далі, дедалі сильніше закручуючись у великій водоверті, а навколо недоїденої тріски так само продовжувало світитися синє полум’я.

Вертоліт висів прямо над величезним водяним оком, і люди, які не могли відвести поглядів від гігантської маси води, що оберталася під ними внизу, незабаром відчули напад запаморочення і нудоти. Хтось дав навігаційній системі гелікоптера вказівку синхронізувати швидкість і напрямок руху з обертанням Москстраумена. Водоверть знерухоміла для спостерігачів, але натомість навколо них закрутився увесь світ – небо, море та гори. Водяний вир під ними, здавалося, перетворився на центр світобудови, але це жодним чином не зменшило відчуття нудоти. АА виблювала всю щойно з’їдену рибу.

Дивлячись на водоверть унизу, Чен Сінь пригадала ще один вир, який складався зі ста мільярдів сріблястих зірок та обертався посеред Усесвіту з періодом у 250 мільйонів років, – Чумацький Шлях. Земля в цій круговерті була меншою за пилинку, як і Москстраумен – на поверхні нашої планети.

За пів години човен досяг дна і його миттєво засмоктало у вир. Здавалося, що через гуркіт води чувся хрускіт, із яким корпус човна перемелювався водовертю.

Гелікоптер доправив Джейсона на острів Москен, і Чен Сінь пообіцяла йому якнайшвидше вирішити питання з компенсацією за човен. Потім вони попрощалися зі старим і полетіли в Осло, де розташовувалася найближча від них екранована кімната.

Під час льоту всі заглибилися у власні думки і навіть не дивилися один на одного.

Значення Москстраумена видавалося настільки очевидним, що не потребувало зайвих слів.

Тепер потрібно було пов’язати між собою зменшення швидкості світла і чорні діри. І чи існує взаємозв’язок між чорними дірами й посланням миру до Всесвіту?

Чорні діри самі собою не зменшують швидкості світла, а лише змінюють довжину хвилі.

Навіть якщо уявити зменшення швидкості світла у вакуумі до однієї десятої, сотої чи навіть тисячної від константи, то світло продовжуватиме рухатися зі швидкістю 30 000 км/с, 3000 км/с та 300 км/с відповідно. Яким чином тут можуть бути задіяні чорні діри? Незрозуміло.

Люди зі стандартним мисленням у цій точці розмірковувань впиралися в когнітивний бар’єр, а щоб обійти його, потрібно було зробити парадоксальний хід. На борту гелікоптера зібралися найкращі уми людства, які не вперше стикалися з подібними викликами, як-от Цао Бінь – він завжди виділявся креативним підходом до виконання завдань. Учений-фізик із науковою кар’єрою, що розтяглася на три сотні років, він легко пригадав, що ще в докризові часи дослідники змогли в лабораторних умовах знизити швидкість світла до 17 м/с – це навіть повільніше за перегони на велосипедах. Звісно, подібний експеримент не був тотожним зниженню швидкості світла у вакуумі, але принаймні давав підстави вважати наступні припущення менш неймовірними.

Нехай людству вдасться знизити швидкість світла до десятитисячної від константи у вакуумі – 30 км/с: який із цього зиск і яким чином це пов’язано з чорними дірами?

Здається, жодної суттєвої різниці й користі не видно… Ні, чекайте!

– Шістнадцять цілих і сім десятих! – заволав Цао Бінь. Вогонь, який струменів із його очей, швидко запалив погляди присутніх.

16,7 км/с – значення третьої космічної швидкості у Сонячній системі. Не досягнувши цієї швидкості, ви не зможете залишити її межі.

Те саме стосується й світла.

Якщо швидкість світла у вакуумі всередині Сонячної системи опуститься нижче значення у 16,7 км/с, світло не зможе здолати силу тяжіння Сонця й Сонячна система для спостерігача перетвориться на чорну діру[24]24
  Якщо швидкість світла у вакуумі опуститься нижче за третю космічну швидкість, то радіус Сонячної системи стане меншим за радіус Шварцшильда, тобто радіус сферичного тіла, за якого його друга космічна швидкість дорівнює швидкості світла. При стисненні об’єкта у кулю з радіусом, що дорівнює радіусу Шварцшильда або менший за нього, відбувається незворотний гравітаційний колапс, тобто об’єкт перетворюється на чорну діру. – Прим. авт.


[Закрыть].

Оскільки ніщо не здатне рухатися зі швидкістю, більшою за швидкість світла, то у випадку неможливості самого світла залишити горизонт подій Сонячної системи ніщо інше також не матиме такої можливості. Сонячна система стане повністю ізольованою від решти Всесвіту і перетвориться на абсолютно замкнений світ.

І до того ж абсолютно безпечний для решти Всесвіту.

Незрозуміло, як віддалені спостерігачі сприйматимуть чорну діру, створену в Сонячній системі внаслідок зниження швидкості світла, але існують лише два варіанти: для більшості з них Сонячна система заміститься чорною дірою, але для технологічно просунутих спостерігачів розпізнати подібну мімікрію не становитиме труднощів, останні швидко збагнуть, що цивілізація таким чином транслює послання миру.

Таким чином, далека зірка – слабко видима світна плямка на нічному небі – перетвориться на безпечну систему. Усі, хто погляне на неї, завважать: так, вона не загрожує нашому існуванню. Отак удалося вирішити раніше нерозв’язну задачу.

Послання миру до Всесвіту стало реальністю.

Інтерпретація Моря ненажер, яке відділяло Королівство без оповідок від решти світу, вже не потребувала супровідної метафори, бо її значення було очевидним.

Пізніше люди почали називати зону космосу зі зниженою швидкістю світла Чорним доменом. Порівняно зі звичною чорною дірою, де швидкість світла не змінювалася, Чорний домен мав значно більший радіус Шварцшильда й містив усередині не синґулярність простору-часу, а доволі велику ділянку простору.

Гелікоптер продовжував летіти понад хмарами, хоча вже минула 11-та година вечора. Сонце повільно сідало, залишаючи на обрії тонку палаючу смужку, яка освітлювала кабіну. У теплих золотавих променях призахідного сонця люди намагалися уявити життя у світі, де швидкість світла становить лише 16,7 км/с, і збагнути, яким тоді здаватиметься захід світила.

***

Зрештою, більша частина текстів казок Юнь Тяньміна була розшифрована, проте залишався один образ, який не отримав гідного тлумачення: магічні картини Вушка голки. Жоден з інтерпретаторів не зміг запропонувати ані влучної дворівневої, ані супровідної метафори. Деякі тлумачі припускали, що магічні картини можуть бути ще однією супровідною метафорою для Москстраумена, символізуючи горизонт подій чорної діри, оскільки з точки зору зовнішнього спостерігача будь-який предмет, що потрапляє у чорну діру, ніколи не перетне горизонту подій – це нагадувало процес вмальовування в картину. Проте більшість спеціалістів не погоджувалась із подібною інтерпретацією. Приховане значення Москстраумена насправді вельми очевидне, і Юнь Тяньмін уже використав Море ненажер як супровідну метафору. Додаткової не вимагалося.

Ця метафора так і залишилася непізнаною. Як і втрачені руки Венери Мілоської, таємницю картин Вушка голки поглинула вічність. Але зважаючи на те, що ця деталь була поворотною для сюжету всіх трьох казок, та оцінюючи її елегантну нещадність, вишукану жорстокість й естетичну смерть, її можна сприймати як натяк на велику таємницю життя та смерті.

Витяг із «Минулого поза часом»: Три шляхи порятунку цивілізації Землі

І. Проєкт «Бункер».

Цей план за оцінками мав найбільші шанси на успішну реалізацію. Він повністю спирався на опановані технології і не вимагав пошуку нових знань. Його навіть можна було розглядати як природне продовження розвитку людської цивілізації. Навіть без загрози нападу за теорією Темного лісу людство у своєму поступі досягло потреби в масштабній міграції до околиць Сонячної системи. Проєкт «Бункер» просто сильніше концентрував зусилля на згаданому процесі й ставив чіткішу мету.

Цей варіант розробило людство самостійно, він не згадувався у посланні Юнь Тяньміна.

ІІ. План «Чорний домен».

Пропонувалося перетворити Сонячну систему на чорну діру зі зниженою швидкістю світла, тим самим передавши послання миру до Всесвіту. Це був технічно найскладніший план, бо передбачав необхідність зміни фундаментальної константи Всесвіту у величезному просторі радіусом 50 астрономічних одиниць (близько 7,5 мільярда кілометрів).

Однак у разі успішної реалізації «Чорного домену» цивілізація Землі отримує найкращі шанси на захист та виживання. Подальші дослідження також виявили, що, окрім гарантій ненападу завдяки посланню миру, сам Чорний домен слугує ефективним захисним бар’єром. Елементи ураження, такі як фотоїди, мусять рухатися з високою швидкістю, аби мати високу потужність для знищення, а у разі потрапляння до зміненої ділянки простору їхня швидкість одразу значно перевищить локальну швидкість світла. Відповідно до теорії відносності такі елементи, потрапивши у нову ділянку простору, мають підкоритися тутешнім законам фізики і рухатися з новою, нижчою, швидкістю. Щойно вони перетнуть уявну межу, їхня величезна кінетична енергія має перетворитися на значну масу. Маса тієї частини елемента ураження, яка першою потрапить у зону низької швидкості світла, різко збільшиться, а її швидкість миттєво впаде; натомість інша частина, яка ще перебуватиме в зоні нормальної швидкості світла, влетить у першу частину на великій швидкості, повністю знищивши елемент ураження. Згідно з розрахунками, навіть надміцний об’єкт, виготовлений із матеріалів із сильною ядерною взаємодією, як-от Краплина, буде повністю зруйновано під час проходження через межу Чорного домену. Тож інколи Чорний домен також називали «космічним сейфом».

Не слід було забувати про ще одну перевагу цього плану: серед трьох варіантів лише він не вимагав відправлення людства у глибокий космос і міг забезпечити тривале проживання у звичному земному світі.

Але за це земна цивілізація мусить заплатити величезну ціну: Сонячна система опиниться повністю ізольованою від решти Всесвіту, що еквівалентно зменшенню діаметра Всесвіту з 16 мільярдів світлових років до 100 астрономічних одиниць. Яким буде життя у світі, де швидкість світла становитиме 16,7 км/с, досі невідомо, але можна бути певним, що електронні та квантові комп’ютери зможуть працювати лише з надзвичайно низькою швидкістю, що може запустити регрес людської цивілізації аж до рівня низькотехнологічного суспільства. Подібні технологічні обмеження будуть більшими, ніж накладені свого часу софонами. Тож надсилання послання миру шляхом реалізації плану «Чорний домен» є певною мірою завдаванням технологічних самопошкоджень цивілізації, що матиме наслідком неможливість вирватися за межі створеної власноруч пастки низької швидкості світла.

ІІІ. Проєкт побудови кораблів, здатних рухатися зі швидкістю світла.

Хоча технологія переміщення у просторі з використанням криволінійного прискорення ще не була теоретично обґрунтована, проте, вочевидь, складність її реалізації є значно меншою, ніж технології, потрібної для Чорного домену.

Однак політ зі швидкістю світла сам собою не гарантував людству безпеки. Ця технологія годилася лише для втечі до інших зірок і таїла в собі забагато невизначеностей. Навіть за успішної її реалізації майбутнє людства, що опиниться посеред величезної порожнечі космосу, залишиться непередбачуваним. Водночас пересторога щодо ескапізму додавала чимало політичних перешкод та пасток на шляху реалізації цього плану.

Але багато хто був просто одержимим побудовою космічних кораблів, здатних рухатися зі швидкістю світла, маючи на меті щось інше, ніж просте виживання.

Проте для людства часів Епохи мовлення найрозумнішим вибором було намагатися реалізувати всі три плани.

Рік 8-й Епохи мовлення. Вибір долі

Чен Сінь уперше завітала до штаб-квартири своєї компанії «Зоряне кільце». Вона ніколи до цього не цікавилася справами, бо вважала, що це величезне багатство не належить їй та, ймовірно, не належить і Юнь Тяньміну. Вони обоє володіли зіркою, але багатство, отримане від неї, мало належати всьому суспільству.

Проте тепер «Зоряне кільце» могло стати інструментом для реалізації її мрії.

Штаб-квартира компанії займала ціле гігантське дерево. Найвиразнішою особливістю будівлі була абсолютна прозорість усіх внутрішніх приміщень, а оскільки показник заломлення використаних будівельних матеріалів був близьким до такого ж показника повітря, всі перегородки та інші внутрішні структури були транспарентними. Можна було бачити, як ходять люди та мерехтить незліченна кількість інформаційних вікон. Споруди, що звисали з гілок дерева, нагадували прозорі формікарії, в яких снують різнокольорові мурахи.

У залі засідань, розміщеному на верхівці дерева, Чен Сінь зустрілася із топ-менеджментом «Зоряного кільця». Усі запрошені на зустріч виявилися бадьорими та розумними молодими людьми. Більшість із них побачили Чен Сінь уперше і не приховували свого захвату та поваги до неї.

Після закінчення зустрічі Чен Сінь і АА залишилися на самоті у порожній конференц-залі й почали обговорювати майбутнє компанії. До сьогодні послання Юнь Тяньміна й успішне розшифрування прихованої інформації ще залишалися невідомими широкому загалу. Задля його безпеки ООН та Об’єднаний флот розробили план поступового ознайомлення суспільства з результатами роботи спеціалістів, який полягав у видаванні отриманої інформації за результати досліджень науковців Землі. Навіть планувалося провести заздалегідь провальні експерименти для приховування реального джерела інформації.

Чен Сінь уже призвичаїлася до скляної підлоги і не відчувала нападів акрофобії. Залою ширяли кілька інформаційних вікон, на яких у реальному часі транслювалися зображення з будівельних майданчиків «Зоряного кільця», розташованих на орбіті Землі. Одне з вікон демонструвало величний хрест на геосинхронній орбіті. Після отримання послання від Юнь Тяньміна очікування дива, яким втішалася більшість, поступово зійшла нанівець. А після початку реалізації проєкту «Бункер» швидко згаснув і релігійний запал. Церква припинила інвестувати в будівництво хреста, й об’єкт швидко занепав. Зараз почалося його демонтування, від первісної споруди залишилася лише «І», що здавалася навіть більш значущим символом.

– Мені не подобається Чорний домен, – сказала АА. – Його правильніше буде називати чорною гробницею. Це самопоховання.

Чен Сінь глянула крізь скляну підлогу на місто внизу і відповіла:

– Мені так не здається. У мої часи Землю ніщо не зв’язувало з Усесвітом. Усе людство жило проблемами Землі та рідко звертало увагу на зірки над головами. Люди прожили так п’ять тисяч років, і не можна стверджувати, що це життя було паскудним. Насправді навіть зараз Сонячна система відокремлена від решти Всесвіту. Тих, хто по-справжньому відлетів у космос, не так багато – трохи більше тисячі на двох космічних кораблях.

– Але я відчуваю, що, відгородивши себе від Усесвіту, ми перестанемо мріяти.

– З якого дива? У давнину теж були щастя і радість, давні люди мріяли не менше за нас. Насправді ми бачитимемо зірки і всередині Чорного домену, щоправда, ще не знаємо, який вигляд вони матимуть… Власне, особисто мені також не подобається цей план.

– Я знала, що він тобі не до душі.

– Я вболіваю за кораблі, які рухатимуться зі швидкістю світла.

– Нам усім вони подобаються. «Зоряне кільце» має стати піонером у будуванні подібних кораблів!

– Я думала, що ти не погодишся – для цього потрібно спочатку зробити колосальні інвестиції у фундаментальні дослідження.

– Ти гадаєш, що я просто бізнесменка, яка женеться лише за прибутками. Це правда – я така, як і всі члени ради директорів. Усі ми сконцентровані на отриманні максимального прибутку, але це жодним чином не суперечить ідеї побудови надшвидкісних космічних кораблів. Із політичних мотивів уряд, безумовно, сконцентрується на проєктах «Бункер» та «Чорний домен», а побудову космічних кораблів віддасть на поталу приватному бізнесу… Але ми візьмемо участь у реалізації проєкту «Бункер», а зароблені гроші вкладемо у вивчення технологій для створення кораблів, що рухатимуться зі швидкістю світла.

– АА, я от що думаю: велика частина фундаментальних досліджень щодо криволінійного прискорення та Чорного домену буде спільною. Ми можемо почекати, поки уряд і Всесвітня академія наук закінчать власні дослідження, і на цьому базисі розвиватимемо теоретичні напрацювання стосовно руху зі швидкістю світла.

– Так, ми маємо заснувати власний дослідницький інститут і переманювати до себе науковців. Серед них багато людей, які просто одержимі ідеєю побудови надшвидкісних кораблів, а в міжнаціональних і урядових проєктах їм ніде розгулятися…

Слова АА перервали сигнали великої кількості інформаційних вікон, які раптом з’явилися в залі. Вікна різних розмірів вигулькували зусібіч, котилися, немов різнокольорова лавина, і незабаром поховали під собою кілька великих вікон, які демонстрували процес будівництва у космосі. Поява такої кількості інформаційних вікон свідчила про якусь непередбачувану подію, проте замість того, аби чітко інформувати, цей шквал збивав із пантелику зайвим обсягом інформації. Що і сталося з АА та Чен Сінь: вони бачили, що незліченна кількість вікон наповнена здебільшого складними текстовими та динамічними зображеннями, і встигали моніторити тільки ті, що містили виключно графічну інформацію. В одному вікні Чен Сінь побачила кілька переляканих облич, камера сконцентрувалася на парі очей, які поступово заповнювали весь екран під супровід крику…

Нововиникле вікно із зображенням секретарки АА зайняло центральну позицію перед їхніми очима. Секретарка перелякано дивилася на АА та Чен Сінь.

– Тривога! Нас атакують!!! – закричала вона.

– Що відбувається? – запитала АА.

– Після активації першого блоку Системи раннього сповіщення про напад на Сонячну систему було одразу виявлено фотоїд!

– Напрямок і відстань?

– Я не знаю. Вони не повідомляли, лише сказали…

– Це офіційна інформація? – спокійно запитала Чен Сінь.

– Здається, ні. Але всі ЗМІ немов показилися! Це точно правдива інформація! Біжимо до космодрому і рятуймо наші життя! – Секретарка вихором зникла з інформаційного вікна.

Чен Сінь та АА продерлися крізь щільний масив інформаційних вікон до прозорої стіни конференц-зали. Місто унизу вже охопив хаос – значно побільшало літаючих автомобілів, а впорядкований рух змінився абсолютно непрогнозованим. Транспортні засоби на великій швидкості намагалися продертися крізь затори. Один із автомобілів урізався у гігантське дерево, вибухнувши вогняною кулею. За мить унизу з’явилися ще два стовпи полум’я та диму…

AA вибрала кілька інформаційних вікон і почала уважно вивчати їхній зміст. Чен Сінь спробувала сконтактувати з членами КІІ. Більшість абонентів виявилися зайнятими, вдалося зв’язатися лише з двома. Один знав не більше за них. Інший підтвердив Чен Сінь, що Підрозділ №1 Системи раннього сповіщення про напад на Сонячну систему спостерігав певні аномалії, але й він не знав конкретних даних. Член КІІ також зазначив, що ні Об’єднаний флот, ні Організація Об’єднаних Націй не оприлюднили офіційного попередження про атаку за теорією Темного лісу, але від цього оптимізму все одно не додалося.

– Насправді існує лише два варіанти того, чому досі не було офіційного оповіщення: або нам нічого не загрожує, або ж фотоїд виявили настільки близько від Землі, що навіть екстрена евакуація неможлива.

Найкориснішим, що АА вдалося виловити з повідомлень, було розуміння того, що фотоїд рухається вздовж площини екліптики. Інформація про напрямок руху та поточну відстань від Сонця сильно різнилася – від місяця до кількох годин.

– Ми маємо дістатися «Зоряного кільця», – сказала АА.

– Ти гадаєш, у нас іще достатньо часу?

Однойменний космічний корабель був корпоративним транспортом компанії «Зоряне кільце» і зараз чекав на базі компанії, розташованій на геосинхронній орбіті. Якщо припустити, що попередження справжнє, то єдиним шансом на виживання була втеча на кораблі на зворотний бік Юпітера – ще до моменту влучання фотоїда в Сонце. Зараз Юпітер якраз закінчував 400-денний цикл протистояння, а отже, перебував максимально близько до Землі. Сучасний космічний корабель міг здолати цю відстань за 25–30 днів – якраз вписуючись у найоптимістичніший прогноз часу влучання фотоїда в Сонце. Але АА вважала такий прогноз вкрай недостовірним, оскільки Система раннього сповіщення про напад на Сонячну систему щойно була запущена в роботу, а відтак не могла видавати попередження за такий великий проміжок часу до події.

– Ми мусимо бодай спробувати щось зробити, а не просто чекати тут смерті! – вигукнула АА, тягнучи за собою Чен Сінь із конференц-зали. Вони добігли до парковки на верхівці гігантського дерева і забралися в літаючу машину. Цієї миті АА щось згадала і помчала назад в офіс. Вона повернулася за кілька хвилин, несучи в руках довгий предмет, що віддалено нагадував футляр для скрипки. Клацнувши замками, АА забрала з нього предмет, залишивши футляр на парковці. Чен Сінь із першого погляду впізнала те, за чим поверталася АА: гвинтівка, хоча вже не вогнепальна, а лазерна.

– Навіщо вона тобі? – запитала Чен Сінь.

– У космопорті гарантовано вже не проштовхнутися. Хто знає, чим це може закінчитися, – відповіла АА, поклавши гвинтівку на заднє сидіння і активувавши літаючу машину.

Тепер кожне місто мало власний космопорт, який використовувався для старту невеличких космічних човників, як і аеропорти у давнину.

Літаюче авто відірвалося від паркувального майданчика і влилося у бурхливий потік автівок, який рухався до космопорту. Це все нагадувало переліт рою сарани, який відкидав на землі величезну рухливу тінь, ніби з міста струменіла кров.

Із космопорту, що забовванів попереду, вже тягнувся у небо з десяток білих слідів, залишених космічними кораблями. Вони здіймалися у височінь, розверталися на схід і розчинялися в небесному просторі. Усе нові й нові білі лінії відділялися від землі й прямували в небо, тягнучись слідом за вогняними кулями вихлопів термоядерних двигунів, яскравішими за Сонце.

В інформаційному вікні машини велася онлайн-трансляція з низької навколоземної орбіти: незліченна кількість висхідних білих ліній здіймалися з коричневих континентів. Їх чисельність щомиті збільшувалася, вони густішали, ніби із Землі проростало сиве волосся. Крихітні вогняні кулі нагадували рій світлячків, що відлітали у космос. Це була наймасовіша втеча людства із Землі.

Підлетівши до космодрому, Чен Сінь і АА побачили близько сотні космічних кораблів, уже готових до старту, і ще більшу кількість, які виїжджали з величезного ангара. Космольоти давно вийшли з ужитку, і сучасні космічні кораблі мали опцію вертикального старту. На відміну від літальних апаратів найрізноманітніших форм, бачених Чен Сінь на верхній станції космічного ліфта, представлені тут моделі мали звичні обтічні обводи з трьома-чотирма хвостовими стабілізаторами. Тепер, нагромаджені вертикально біля пускових майданчиків космопорту, вони нагадували сталеві джунглі металургійних заводів.

АА заздалегідь зателефонувала до ангара і наказала підготувати «Зоряне кільце» до старту. Вона швидко відшукала поглядом корпоративний корабель у лісі інших і припаркувала літаючий автомобіль неподалік.

Чен Сінь озирнулася і побачила, що довкола височіють човники різного розміру: найменші були заввишки лише кілька метрів і більше нагадували артилерійські снаряди-переростки. Чен Сінь важко було уявити, як такий маленький космічний корабель здатен подолати гравітаційний колодязь планети і вирватися у космос. Було чимало і човників гігантського розміру; деякі з них могли посперечатися у розмірах із авіалайнерами цивільної авіації докризових часів. «Зоряне кільце» мало середні габарити: корпус заввишки приблизно 10 метрів, укритий металевими відполірованими пластинами, які чимось нагадували поверхню Краплини. Корабель вже було під’єднано до колісної пускової системи, і транспортер міг будь-якої миті перетягнути його на стартовий стіл.

З віддаленого стартового столу почувся оглушливий гуркіт, який чомусь нагадав Чен Сінь рев Москстраумена. Земля затремтіла так сильно, що вона відчула, як у неї німіють литки. Запаморочливий потік світла хлинув від стартового столу, і човник з яскравою кулею у хвості швидко здійнявся і розчинився у небі, додавши до набору білих стежок у вишині ще одну. Хмара туману, що утворилася після старту, напливла на них, принісши з собою дратівливий перепалений присмак. Ці був не викид із двигунів, а наслідок випаровування води з охолоджувального басейна під стартовим майданчиком. Коли все навколо затягувало гарячим паром, люди ставали ще більш дратівливими й збудженими.

Чен Сінь і АА вже збиралися забігти по хитких східцях усередину корабля, аж тут туман почав поступово розвіюватись, і Чен Сінь угледіла неподалік групку дітей на чолі з молодою вчителькою. Вочевидь, це був клас початкової школи, оскільки дітям ще не виповнилося і десяти років; усі вони були вдягнені в акуратну і красиву шкільну форму. Вчителька зі скуйовдженою клубами пару довгою зачіскою стояла і безпомічно оглядалася довкола.

– Ми можемо затриматися на хвилинку? – запитала Чен Сінь.

АА поглянула на групку дітей і зрозуміла, що спало подрузі на думку.

– Гаразд, іди. Ми ще довгенько чекатимемо своєї черги на стартовий стіл.

У принципі, сучасні космічні кораблі могли спокійно злітати з будь-якого відносно рівного майданчика. Але щоб зменшити шкоду навколишньому середовищу, завдану надвисокими температурами плазми, що струменіє із сопел термоядерних двигунів, місця зльоту були обмежені космопортами. Під стартовим столом обов’язково розташовувалися охолоджувальні басейни та спеціальна система відвідних канавок, по яких потік плазми розпорошувався без шкоди для природи та людей.

Вчителька побачила, що Чен Сінь прямує в їхній бік, і, перш ніж та встигла вимовити бодай слово, кинулася до неї.

– Це ж ваш космічний корабель, так? Молю, врятуйте діток! – Її вологий чубчик приліпився до чола, а по обличчю текли сльози впереміш із краплями туману. Вона намагалася силою свого погляду притягнути жінку до класу. Діти згуртувалися навколо них і не зводили запитальних поглядів із Чен Сінь. – Ми – літній космічний табір, і нас мали доправити на геосинхронну орбіту. Але після отримання попередження про напад вони скасували політ і віддали наші місця на борту іншим!

– То де ваш корабель? – запитала АА, підійшовши до групи.

– Відлетів. Будь ласка, дуже прошу…

– Візьмемо їх із собою, – запропонувала Чен Сінь АА.

АА на кілька секунд затримала на ній погляд. Невимовлене було зрозумілим й без слів: «На Землі лишається ще багато людей, ти ж не думаєш, що нам вдасться врятувати їх усіх?». Чен Сінь похитала головою, не погоджуючись з АА.

– Ми заберемо трьох, – сказала АА.

– Але ж наш корабель може взяти на борт більше ніж 10 осіб!

– Так, проте під час польоту з максимальним прискоренням екіпаж не може становити більше п’ятьох, бо саме така кількість капсул глибоководного занурення встановлена на борту. Решту пасажирів чекає незавидна доля перетворитися на м’ясний пиріг.

Почуте неабияк здивувало Чен Сінь: капсули глибоководного занурення використовувалися лише для міжзоряних подорожей із високим прискоренням. А вона завжди вважала, що «Зоряне кільце» – лише міжпланетний корабель.

– Гаразд, троє – то й троє! – Вчителька відпустила Чен Сінь і вчепилися в АА, ніби боялася втратити і цю можливість.

– То обирайте, кого ми візьмемо, – сказала їй АА.

Вчителька відсахнулася від неї і поглянула на АА так, ніби почула найстрашніші слова в житті:

– Ви кажете, щоб обирала я?! Боже, як я зможу...

Вона озирнулася навколо, не наважуючись поглянути в очі дітям, ніби їй і так боліло, а зустрітися з ними поглядами означало б примножити страждання…

– Гаразд, виберу я, – відповіла АА і з усмішкою повернулася до дітей. – Клас, слухайте мене: я дам вам три задачі. Той, хто першим дасть правильну відповідь, полетить із нами. – Вона проігнорувала збентежені погляди Чен Сінь та вчительки і підняла палець угору: – Перша задача. Світло в кімнаті вимкнене. Воно на секунду блимне вперше за хвилину; потім вдруге – ще за пів хвилини; втретє – через п’ятнадцять секунд. Далі – з інтервалом, наполовину коротшим від попереднього. Питання: скільки разів воно встигне блимнути за дві хвилини?

– Сто разів, – випалила перша дитина.

– Ні, – АА похитала головою.

– Тисячу!

– Ще подумай.

За деякий час почувся боязкий голос маленької дівчинки, який важко було розчути через довколишній гуркіт:

– Незліченну кількість разів.

– Виходь сюди, – сказала їй АА. Коли дівчинка опинилася біля неї, вона завела її собі за спину. – Друга задача. У нас є мотузка невідомої довжини. Ми знаємо, що вона згорає вщент за годину. Як ми зможемо відміряти за її допомогою 15 хвилин? Завважте, що довжини мотузки ми не знаємо!

Цього разу діти вже не поспішали з відповіддю, розмірковуючи над питанням. За якийсь час один із хлопчиків підняв руку:

– Скласти мотузку навпіл і підпалити з обох боків!

– Виходь і ти сюди, – кивнула АА. Вона сказала хлопцю приєднатися до дівчинки. – Третя задача: 82, 50, 26… Яке наступне число?

Діти довго роздумували.

– 82, 50, 26. Яке наступне число? – повторила АА.

– Десять! – вигукнула інша дівчинка.

АА показала великий палець:

– Розумниця, виходь і ти.

Прихопивши трьох дітей, вона рушила до корабля, кивнувши Чен Сінь.

Чен Сінь забігла за ними по східцях, але озирнулася і побачила решту дітей, які оточували свою вчительку й дивилися на неї, мов на Сонце, що зійшло востаннє і більше ніколи не з’явиться над обрієм. Сльози застелили їй очі, коли вона підіймалася далі, спиною відчуваючи розпачливі погляди дітей, що ранили їй серце, наче гостро наточені вістря стріл. Ті самі відчуття опанували її в останні моменти в статусі Мечоносця та коли Томоко оголосила про старт геноциду після завершення переселення людей в Австралію. Цей біль був страшнішим за смерть.

Інтер’єр корабля вражав мінімалізмом: вертикальна кабіна мала 18 крісел, розміщених у два поверхи, тож, щоб дістатися потрібного місця, доводилося підійматися драбиною. Чен Сінь відчула дежавю – вона ніби знову сідала у сферичний човник перед польотом на зустріч із Юнь Тяньміном: цей космічний корабель також мав вигляд порожньої бляшанки, вона не розуміла, де розташовуються двигун і системи управління. Чен Сінь пригадала ракети з хімічними двигунами докризових часів – величезні, немов хмарочоси, але з крихітним об’ємом для розміщення корисного вантажу.

У кабіні не було помітно жодних пристроїв чи панелей для керування кораблем, лише левітували кілька інформаційних вікон. Штучний інтелект апарата, здавалося, вже знав АА, бо щойно вона опинилася в кабіні, інформаційні вікна припливли до неї й супроводжували весь час, поки вона перевіряла, чи правильно застібнуті паски безпеки у дітей та Чен Сінь.