Текст книги "Нафта"

Автор книги: П’єр Пазоліні

сообщить о нарушении

Текущая страница: 41 (всего у книги 43 страниц)

Бібліографія

Перелічуючи доробок П’єра Паоло Пазоліні, у бібліографії ми розділили його на твори, які було надруковано прижиттєво, та твори, надруковані по смерті. У ній не записано, де вперше з’явилися вірші, нариси та оповідання, які згодом сам автор зібрав у видання, а також тут немає випадкових статей, виступів на дебатах, поетичних перекладів тощо, до яких читач може знову звернутись в «анотаціях» та бібліографічних статтях в окремих виданнях видавництва «Мерідіано», зокрема щодо бібліографії останнього («Всі вірші» за редакцією та зі статтею В. Сіті, «Мондадорі», Мілан, 2003, с. 1805—1810), у тому ж виданні, на с. 1839—1896 є «Добірка у хронологічному порядку творів, які надруковано за життя», завдяки якій можна переглянути всю творчість Пазоліні, не розділену за жанрами, починаючи з сорокових років й аж до листопада 1975-го.

Що ж стосується численних монографій про Пазоліні, у першій частині, яка називається «Про творчість загалом», ми перелічили найголовніші з них, передовсім ті, які найбільше прислужилися у визначенні пазолінівської спадщини або в яких розглядалися найбільш усеохоплюючі сторони його творчої особистості; поміж критичних статей, присвячених окремим сферам творчості Пазоліні, ми використали лише ті, що стали ґрунтовними дослідженнями, й ті, що вийшли недавно.

Наступна частина, «Біографії та біографічні свідчення», приділяє увагу скремсаним, відділеним один від одного острівцям спогадів, біографічних свідчень та справжніх життєписів, присвячених Пазоліні.

Остання частина, що зветься «Про Нафту», навпаки, має бути вичерпною: починається вона з перших рецензій на роман і закінчується найновішими дослідженнями.

Творчість П’єра Паоло Пазоліні

ВІРШІ

Вірші в Касарсі. «Антикварна книгарня Маріо Ланді», Болонья, 1942.

Щоденники. «Видання Академ’юти», Касарса, 1945 (передруковано літографським способом, 1979~го, з передмовою Н. Нальдіні).

Вірші. «Стамперія Примон», Сан Віто аль Тальяменто, 1945.

Ридання. «Видання Академ’юти», Касарса, 1946.

Де моя батьківщина, з 13 ілюстраціями Дж. Дзігаїна, «Видання Академ’юти», Касарса, 1949.

Tal cyur di un frut. «Видання фріулійською мовою», Тричезімо, 1953 (перевидання за редакцією Л. Чечері, «Форум Юлії», Удіне, 1974).

Народна пісня. «Видання Мерідіано», Мілан, 1954.

Зі щоденника (1945—1947). «Шаша», Катальнісетта, 1954 (перевидано 1979-го зі вступним словом Л. Шаша та ілюстраціями Дж. Маццуло).

Найкраща молодь. Фріулійські вірші. Сансоні, «Бібліотека Параґоні», Флоренція, 1954.

Попіл Ґрамші. «Ґарцанті», Мілан, 1957 (перевидання «Ейнауді», Турин, 1981, де включено рецензію В. Сіті та Ґарцанті «Елефанті», Мілан, 2001, із передмовою Дж. Леонеллі).

Соловей Католицької церкви. «Лонганезі», Мілан, 1958 (перевидання «Ейнауді», Турин, 1976 та «Ґарцанті», «Елефанті», Мілан, 2004, з передмовою Р. Пеллеґріні).

Рим 1950. Щоденник. «Швейвіллер», Мілан, 1960.

Весняний сонет. «Швейвіллер», Мілан, 1960.

Релігія мого часу. «Ґарцанті», Мілан, 1961 (перевидання «Ейнауді», Турин, 1982 та «Ґарцанті», «Елефанті», Мілан, 1995, із нарисом Д. Д’Елія).

Поезія у вигляді троянди (1961—1964). «Ґарцанті», Мілан, 1964 (перевидання, «Елефанті», 2001, передмова Е. Еспозіто).

Забуті вірші, за редакцією Л. Чічері, Фріулійське філологічне товариство, Удіне, 1965.

Вірші (автоантологія). «Ґарцанті», Мілан, 1970 (перевидання «Елефанті», 1999 та «Елефанті Мультимедія», 2001, разом із CD, у якому С. Ломбарді читає вибрані вірші П. П. Пазоліні).

Перевершити людські можливості й організувати. «Ґарцанті», Мілан, 1971 (перевидання, 2002, «Елефанті» з передмовою Ф. Корделі).

Нова молодь. Фріулійські вірші 1941—1974. «Ейнауді», Турин, 1975.

Вірші. Попіл Ґрамші. Перевершити людські можливості й організувати. Релігія мого часу. Поезія у вигляді троянди. «Ґарцанті», Мілан, 1975.

Блюзнірство. Всі вірші, за редакцією Ґ. К’яркоссі, В. Сіті, з передмовою Дж. Джудічі. «Ґарцанті», Мілан, 1993, 2 т. (перевидання «Елефанті», 1995—1996, 4 т.).

Вибране, за редакцією Н. Нальдіні та Ф. Дзамбона, з передмовою Ф. Дзамбона, TEA, Мілан.

Найкраща молодь, за редакцією А. Авреда. «Саперно Едітріче», Рим, 1998.

Фріулійські вірші, з додатком Поезія 99, за редакцією Дж. Манакорда, Кастельвеккі, Рим, 2000.

Нова молодь. Фріулійські вірші 1941—1974, з нарисом Ф. Бруньоло. «Ейнауді», Турин, 2002.

Всі вірші, за редакцією та з анотацією В. Сіті, вступним словом Ф. Бандіні. «Мондадорі», «Мерідіано», Мілан, 2003.

Le dada du sonet білінгва (з італійським текстом на форзаці «l’hobby del sonetto»). – X. Жобер-Лоренсін, «Ле Солітерес, Інтемпестіф», Бедансон, 2005.

НОВЕЛИ

Відчайдухи. «Ґарцанті», Мілан, 1955 (перевидання «Ейнауді», Турин, 1979, з додатком, в якому «Метод роботи» та «Ті, що розмовляють», «Ґарцанті», «Елефанті», Мілан, 2000 та «Ґарцанті», «НБГ», Мілан, 2005, із вступом В. Черамі).

Жорстоке життя. «Ґарцанті», «Елефанті», Мілан, 1988 та «Ґарцанті», «НБГ», Мілан, 1959 (перевидання «Ейнауді», Турин, 1979, «Ґарцанті», «НБГ», Мілан, 2005).

Аромат Індії. Лонганезі, Мілан, 1962 (перевидання «Гварда», Парма, 1990, де поміщено інтерв’ю Р. Паріса А. Моравіа).

Сон однієї речі. «Ґарцанті», Мілан, 1962 (перевидання «Елефанті», 2000).

Блакитноокі крила. «Ґарцанті», Мілан, 1965 (перевидання «Елефанті», 1996).

Теорема. «Ґарцанті», Мілан, 1968 (перевидання «Елефанті», 1991).

Божественний Мімезис. «Ейнауді», Турин, 1975 (перевидання 1993, вступне слово В. Сіті).

Амадо міо та Розпусні вчинки, за редакцією Ч. Д’Анжелі з анотацією А. Бертолуччі. «Ґарцанті», Мілан, 1982 (перевидання «Елефанті», Мілан, 2000).

Нафта, за редакцією М. Черері та Ґ. К’яркоссі, з філологічною приміткою А. Ронкапья. «Ейнауді», Турин, 1992.

Країна штормів та примул, за редакцією Н. Нальдіні. «Гварда», Парма, 1993 (перевидання «Фенічі таскабілі», 2001).

Римляни, за ними стаття для «Прогресу» та Морська оперета, за редакцією Н. Нальдіні. «Гварда», Парма, 1994 (перевидання «Фенічі таскабілі», 2005).

Історії про Богове місто. Римські повісті та хроніки (1950—1966), за редакцією В. Сіті. «Ейнауді», Турин, 1995.

Романи та оповідання 1962—1975, за редакцією В. Сіті та С. Де Лауде, а також дві анотації В. Сіті. «Мондадорі», «Мерідіано», Мілан, 1998.

Довгий піщаний шлях вміщено фотознімки Ф. Секпіера. Контрасто, Рим, 2005.

СЦЕНАРІЇ. ТЕКСТИ ДЛЯ КІНО

Прекрасна ніч. «Фільмкритика», листопад-грудень, 1959.

Аккатоне, з передмовою К. Леві. «ФМ», Рим, 1961, згодом разом з «Аккатоне, Мама Рома, Остія» із вступним словом У. Казірагі, «Ґарцанті», Мілан, 1993, с. 23—236.

Мама Рома. «Ріцолі», Мілан, 1962, згодом разом з «Аккатоне, Мама Рома, Остія», с. 239—401.

Євангеліє від Матвія, за редакцією Г. Гамбетті. «Ґарцанті», Мілан, 1964, згодом разом з «Євангеліє, Едіп, Медея» із вступним словом М. Морандіні, «Ґарцанті», «Елефанті», Мілан, 1991, с. 7—300.

Кістлява смерть. «Фільмкритика», жовтень, 1965.

Птахи великі й малі, «Ґарцанті», Мілан, 1966.

Цар Едіп, «Ґарцанті», Мілан, 1967, «Євангеліє, Едіп, Медея», с. 405—605.

Що таке хмари? «Кіно та Фільм», 1969.

Свинарник (сценарій першої частини, перша назва «Оргія»), «АБС», 10 січня, 1969.

Медея, «Ґарцанті», Мілан, 1970, «Євангеліє, Едіп, Медея», с. 475—605.

Остія, фільм С. Чітті, сценарій С. Сіті та П. П. Пазоліні. «Ґарцанті», Мілан, згодом у «Євангеліє, Едіп, Медея», с. 405—566.

Дикий батько (повість-сценарій для фільму, який ніколи не зняли). «Ейнауді», Турин, 1975.

Нотатки для поеми про третій світ (сюжет) у «П’єр Паоло Пазоліні. Тіла та місця» за редакцією М. Манчіні та Дж. Перела. «Теорема», Рим, 1981, с. 35—44.

«Трилогія життя» («Декамерон», «Кентерберійські оповідання», «Квітка тисяча й однієї ночі»), за редакцією Г. Гатеї, Г. Капеллі. Болонья, 1975 (перевидання «Оскар Мондадорі», Мілан, 1987 та «Ґарцанті», «Елефанті», Мілан, 1995, із вступним словом Дж. Джинова).

Апостол Павло. «Ейнауді», Турин, 1977.

Невідомі у місті (коментар), у П. П. Пазоліні «Кіно у вигляді віршів», за редакцією. Л. Де Гуїсті. «Чінемадзеро», Порденоне, 1979, с. 117—118.

Спів джерелець (коментарі). Там само, с. 119—120.

Зібрання кохання (1964) (чернетка схеми), с. 123—127.

Індійська історія (сюжет), с. 134—135.

Нотатки про африканську подорож Ореста, за редакцією А. Коста. «Зошити культурного центру Копаро» (Ферара), 1983.

Міські мури Санаа (коментарі). «Епока», 27 березня 1988.

Порто-Тео-Колосаль. «Чінекритика», н. с. 13, квітень-червень, 1989, «Sant’ Infame», там само.

Земля, побачена з Місяця (сценарій та комікс), із вступним словом С. Мурі. «МікероМега», жовтень-листопад, 1995.

Die Erde vom Mond aus gesehen. «Фоліо Вердег», Віен-Бозен, 1997.

Хмарна. «Фільмкритика», 459/460, листопад-грудень, 1995.

Для кіно, за редакцією В. Сіті, Ф. Дзабальді, вміщено дві анотації Б. Бертолуччі та М. Мартоне, вступне слово В. Черамі. «Мондадорі», «Мерідіано», Мілан, 2001, 2 т.

ДРАМАТУРГІЯ

«Італі Магнік» у «Дуже владна пані», пісні та діалоги написано для Лаура Бетті. «Лонганезі», Мілан, 1965, с. 187—203.

«Пілад». «Нуові аргоменті», липень—грудень, 1967.

«Affabulazione» (прибл. пер. «Казкотворення» – зачаровування словом, розповідати у формі казки). «Нуові аргоменті», липень—вересень, 1969.

Кальдерон. «Ґарцанті», Мілан, 1973.

I turcs tal Friul («Турки у Фріулі»), за редакцією Л. Чічері. «Форум Юлії», Удіне, 1976 (перевидання, з передмовою А. Нофері Чічері, «Фріулійське філологічне товариство», Удіне, 1995).

«Affabulazione-Pilade», передмова А. Бертолуччі. «Ґарцанті», Мілан, 1979.

«Свинарник, Оргія, Стильна бестія», з анотацією А. Ронкалья. «Ґарцанті», Мілан, 1979.

Драматургія (Кальдерон, Affabulazione, Pilade, Свинарник, Оргія, Стильна бестія), передмова Г. Давіко Боніно. «Ґарцанті», «Елефанті», Турин, 1988.

«Affabulazione», передмова Г. Давіко Боніно. «Ейнауді», Турин, 1992.

Його слава (драма на три дії та чотири картини), 1938, «Рендіконті», 40, березень, 1996, с. 43—70.

Театр за редакцією В. Сіті та С. Де Лауде, включено інтерв’ю Л. Ронконі та С. Норді, «Мондадорі»-; «Мерідіано», 2001.

ПЕРЕКЛАДИ ДЛЯ ТЕАТРУ

Есхіл, Орестіада, за редакцією Національного інституту античної драми для класичних вистав у грецькому театрі в Сиракузах. Урбіно, 1960, згодом «Ейнауді», Турин, 1960, 1988, вміщено Лист від перекладача.

Платон, Хвалько. «Ґарцанті», Мілан, 1963 (перевидання «Елефанті», 1994, з передмовою У. Тодіні).

НАРИСИ

Пристрасть та ідеологія (1948—1958), Ґарцанті, «Елефанті», Мілан, 1960 (перевидання «Ейнауді», Турин, 1985, із вступною анотацією Ч. Саґре та Ґарцанті, «Елефанті», 1994, з передмовою А. Азор-Роза).

Єретичний емпіризм. «Ґарцанті», Мілан, 1972 (перевидання «Елефанті», 1991, з передмовою Г. Франк).

Піратські записки. «Ґарцанті», Мілан, 1975 (перевидання «Елефанті», 1991, передмова А. Барардінеллі).

Протестантські листи. «Ейнауді», Турин, 1979 (перевидання, 2003, передмова А. Барардінеллі).

Описи описів, за редакцією Ґ. К’яркоссі, «Ейнауді», Турин, 1979 (перевидання «Ґарцанті», «Елефанті», Мілан, 1996, з передмовою Г. Досена).

Колонада Смерті за редакцією Ч. Сеґре. Асоціація «П’єр Паоло Пазоліні», «Ґарцанті», Мілан, 1988.

Антологія пазолінівської лірики. Вступ та коментарі, вступне слово М. А. Баццокі та Е. Раймонді. «Ейнауді», Турин, 1993.

Фільми інших за редакцією Т. Кезіч. «Гуанда», Парма, 1996.

Нариси про літературу та мистецтво, за редакцією В. Сіті та С. Де Лауде, з передмовою Ч. Сегре. «Мондадорі», «Мерідіано», Мілан, 1999, т. 2.

Нариси про політику та суспільство, за редакцією В. Сіті та С. Де Лауде, з передмовою Ч. Сеґре. «Мондадорі», «Мерідіано», Мілан, 1999.

Contre la television, за редакцією Жобера Лоренсьє та С. Мітель, «Ле Солітарес, Інтемпестіф», Безансон, 2003.

Вірші двадцятого століття на діалекті, за редакцією М. Дельарко та П. Пазоліні, вступне слово П. Пазоліні. «Гуанда», Парма, 1952 (перевидання «Ейнауді», Турин, 1995, передмова Д. Тезіо).

Збірка італійських канцон. Антологія народної поезії, за редакцією П. Пазоліні. «Гуанда», Парма, 1955 (перевидання, «Ґарцанті», «Елефанті», Мілан, 1972 та 1992).

П’єр Паоло Пазоліні, «Ситечко» (1942—1943), за редакцією М. Рікі. Капеллі, Болонья, 1977, анотація Дж. Роверсі та Дж. Скалія (містить такі пазолінівські нариси: «Настрої» Бартоліні; італійська та європейська культура у Веймарі; Молодь, чекання; Маленькі нотатки для дебатів; Страхіття та місто; Про щиру мораль Унґаретті; Міркування про громадянське страждання; Тихий вогонь. Літературна добірка; Філологія та мораль; Особистість Джентіліні; «Діно» та «Біографія богині Геби»; Остання промова про інтелектуалів; Коментар до антології «нових віршів»; Виправдання Де Анжелісу; Коментар до анотації Брессона; Виставка в Удіне).

Stroligut di са da I’Aga (1944) – Stroligut (1945–1946 – «Зошит-роман» (1947) – літографічна копія «Академ’юта фрулана», за редакцією Падуанського філологічно-лінгвістичного гурту. Падуя, 1983 (містить такі пазолінівські нариси: Dialet, lenga е stil: Academiuia di lenga furlana – Кілька емфатичних правил орфографії; Воля поета та розвиток мови).

ДІАЛОГИ З ЧИТАЧАМИ

Прекрасні стяги. Діалоги 1960—1965, за редакцією Дж. К. Феретті. Едіторі Ріуніті, Рим, 1977 (містить діалоги, які було надруковано у тижневику «Нові шляхи», 4 червня – 30 вересня 1965).

Хаос, за редакцією Дж. К. Феретті. Едіторі Ріуніті, Рим, 1979 (містить діалоги у тижневику «Темпо» від 6 серпня 1968 до 24 січня 1970), перевидання Едіторі Ріуніті, 1999.

Діалоги, за редакцією Дж. Фаласкі з передмовою Дж. К. Феретті. Едіторі Ріуніті, Рим, 1992 (всі діалоги з «Нових шляхів» та «Темпо»).

ІНТЕРВ’Ю

О. Стак, Pasolini on Pasolini (1968). Темз енд Хадсон, Лондон, 1969 (в італійському перекладі Пазоліні про Пазоліні. Розмови з Джоном Голідеєм (насправді це О. Стак), «Гуанда», Парма, 1992).

Ж. Дуфло, Entreties avec Pier Paolo Pasolini (1969). Белфорт, Париж, 1970 (2-ге, повніше видання P. P. Pasolini, les dernieres paroles d’un impie (1969—1975), за редакцією Ж. Дуфло. Белфолт, Париж, 1981), італійський переклад П. П. Пазоліні, «Сон кентавра», за редакцією Ж. Дуфло. Едіторі Ріуніті, Рим, 1983).

З П’єром Паоло Пазоліні, за редакцією Е. Маґреллі «Зошити Фільмкритики». Бульцоні, Рим, 1977.

Піратські інтерв'ю з П’єром Паоло Пазоліні про політику та життя 1955—1975; за редакцією М. Ґудінуччі. Ліберал Атлантид Едіторіал, Рим, 1995.

Ф. Коломбо – Дж. К. Феретті. Останнє інтерв’ю Пазоліні. Авальяно, Рим, 2005.

Пазоліні розповідає про Пазоліні, інтерв’ю Дж. Карлілло, за редакцією Л. Фонтанелла (містить CD, інтерв’ю, яке Пазоліні дав у Нью-Йорку в 1969 p.). Аркінто, Мілан, 2005.

ЛИСТУВАННЯ

Листи 1940—1954, містить події з життя у хронологічному порядку й перелік творів, за ред. Н. Нальдіні. «Ейнауді», Мілан, 1986.

Листи 1955—1975, за ред. Н. Нальдіні. «Ейнауді», Мілан, 1988.

П’єр Паоло Пазоліні. Життя крізь призму листів, за ред. Н. Нальдіні. «Ейнауді», Мілан, містить додаток з невиданими листами. «Ейнауді», Турин, 1994.

РІЗНЕ

Малюнки 1941/75, за редакцією Дж. Дзігаїна, з передмовою Дж. Ч. Арган, вступна анотація М. Де Мікелі та невидані вірші А. Дзандзотто. «Швайвіллер», Мілан, 1978.

П’єр Паоло Пазоліні. Будівлі та місця, за ред. М. Манчіні та Дж. Перелла, із вступним словом П. Вольпоні. «Теорема», Рим, 1981 (містить репортажі з місць зйомок фільмів, відзнятих у шістдесятих-сімдесятих).

Боніто-Оліва – Дж. Дзігаїна. «Малюнки та вірші П’єра Паоло Пазоліні», Банка Пополаре ді Портеноне. Беленс Ріеф СА, Базель, 1984.

В. Пічоні. «Коли грав Пазоліні». Ліміна, Арецо, 1996 (добірка нарисів про спорт).

Голос Пазоліні, книга та DVD, за ред. М. Черамі та М. Сесті. Читає Т. Сервілло. «Фельтрінеллі», Мілан, 2006.

КРИТИЧНІ ЕСЕ ПРО ЛІТЕРАТУРУ ЗАГАЛОМ

Дж. Контіні. «На межі поезії на діалекті». «Кор’єре дель Тічіно», 24 квітня, 1943.

«Вірші» Пазоліні. «Фієра Летераріа», II, 12, 20 березня 1947.

Дж. Капроні. «Фріуланський поет». Лаворо Нуово, 5 листопада 1949.

Ф. Фортіні. «Діалекти двадцятого століття». Комуніта, грудень 1952, потім «Крізь Пазоліні». «Ейнауді», Турин, 1993, с. 5—9.

Ж. Монтале. «Музика діалектів». «Кор’єре делла Сера», 15 січня 1953, згодом у «Нарисах про поезію». «Мондадорі», Мілан, 1976, с. 175—180.

Дж. Контіні. «Діалект і поезія в Італії». «Апродо Літераріо», III, 2, квітень-червень, 1954.

А. Банті. «Пазоліні». «Парагоне», 66, червень 1955.

Дж. Контіні, «Роздуми про десятиліття». «Література», III, н. с., 1955, згодом під назвою «Десятиліття літератури 1945–1955» в «Інших вправах 1942–1971». «Ейнауді», Турин, 1972.

Дж. Капроні, «Попіл Ґрамші». «Фієра Летераріа», XIII, 29, 21, липень, 1957.

А. Джуліані. «Попіл Ґрамші». «Веррі», 1, 4, липень-серпень, 1957.

Ч. Гарболі. «Поезія». «Апродо Летераріо», січень-березень, потім в «Окремій кімнаті». «Мондадорі», Мілан, 1969, 11–18.

П. Чітаті. «Портрет Пазоліні». «Апродо Літераріо», 6, квітень, 1959, згодом «Чай скаженого шлемника». «Мондадорі», Мілан, 1972, с. 224—232.

А. Банті. «Нові сезони Пазоліні та Фєнольо», «Парагоне», червень, 1959.

Ф. Фортіні. «Пазоліні. Вірші італійською за ці роки» у «Менабо ді летература». Турин, 1960, потім під назвою «Суперечності» у «Атраверсо Пазоліні». «Ейнауді», Турин, 1993, с. 21—37.

А. Моравіа. «Посередність під скальпелем». З березня, 1963.

Дж. К. Феретті. «Суперечливий бунт Пазоліні» у «Література та ідеологія». Едіторі Ріуніті, Рим, 1964 (доповнене видання 1974, с. 163—356).

А. Азор-Роза. «Письменники й народ», «Нариси про популістську літературу в Італії». Самона та Савелі, Рим, 1965, с. 433—544 (перевидання Ейнауді, Турин, 1988, під назвою «Популізм у сучасній італійській літературі», с. 285—364).

А. Довід. «Психоаналіз у сучасній італійській культурі», Боріньєрі, Турин, 1966, с. 556—562.

А. Гульєрмі. «Двадцятиліття неспокою». «Фельтрінеллі», Мілан, 1966, с. 18—20.

Ч. Салінарі. «Початок і кінець реалізму в Італії». Морано, Неаполь, 1967, с. 55—59.

Г. Коріні. «Література об’єднаної Італії 1861—1988». Сансоні, Флоренція, 1969, 1025—26.

Дж. К. Феретті. «Відчайдушна життєздатність Пазоліні» та «Пазоліні і самопокарання буржуазії» в «Літературі відречення та нарисах про занепад і перетворення інтелектуальних кадрів». Мурсія, Мілан, 1968 (перевидання доповнене 1981, с. 204—220, 313—320).

М. Конті. Методи та химери. «Фельтрінеллі», Мілан, 1969, с. 84—88, 114—117.

Р. Баріллі. «Бар’єр натуралізму». Мурсія, Мілан, 1970, с. 223—233.

М. Жакмейн. «Le discourse indirect libre comme moyen expressif ejiaz Pasolini». Мурсія, Мілан, 1974.

T. Анцоїно, «Пазоліні», «Нова Італія», «Касторо», Флоренція, 1974, Мстить інтерв’ю П. Пазоліні.

В. Маніно. «Запрошення на пазолінівські читання». Мурсія, Мілан, 1974.

Л. Бальдаччі. «Пазоліні». «Парагоне», 312, січень, 1976.

Дж. К. Феретті. «Пазоліні жахлива земля». Едіторі Ріуніті, Рим, 1976.

Дж. Боргело. «Тлумачачи Пазоліні». Савелі, Рим, 1977 (антологія критичних статей, що містить нариси Е. Чекі, Д. Де Робертіса, Д. Контіні, С. Сольми, Дж. Барбері-Скварлотті, Ч. Варезе, Дж. К. Феретті, А. Азор-Роза, Ф. Фортіні, Е. Санґуінетті, К. Гарбоні, М. Форті, Ф. Курі).

Д. Контіні. «Пазоліні П’єр Паоло. Реєстр італійських письменників, сучасників і сучасних», Сансоні, Флоренція, 1978, с. 149—153.

А. Ронкалья. «Поетичне слово й жвава розмова» у «Пізнати Пазоліні». Бульцоні та Театро Тенда, Рим, 1978, с. 19—23.

Д. Контіні. «Свідчення про Пазоліні». Понте, 30 квітня 1980 (1968—1987), «Ейнауді», Турин, 1988, с. 389—396.

Н. Нальдіні. «У моїх думках лишилось світло» у «П. Пазоліні. Знайдені сторінки», за ред. Н. Нальдіні, А. Дзандзотто. Лато Сіде, Рим, 1980, с. 7—72.

А. Дзандзотто. «Пазоліні-поет». Там само, с. 201—212.

Ф. Бревіні. «Пізнаючи Пазоліні». «Мондадорі», Мілан, 1981.

Ф. С. Жерар. Pasolini ou le mythe de la barbarie. Едісьйон де Універсіте, Брюссель, 1981.

П. В. Мангальдо. «Критик Пазоліні та сучасна італійська поезія». «Ревеню де Етюде Італьєн», квітень-вересень, 1981.

С. Агості. «Пазоліні. Слово поза собою» у «Чінкве Аналізі». «Фельтрінеллі», Мілан, с. 127—154 (згодом з тією ж назвою у «Слові поза собою. Нариси про Пазоліні»). Міні, Лечче, 2004, с. 9—44).

Р. Рінальді. «П’єр Паоло Пазоліні». Мурсія, Мілан, 1982.

Дж. К. Феретті. «Батьку, коли я родився…», «Нуові аргоменті». Мурсія, Мілан жовтень-грудень, 1982.

Л. Мартеліні. «П. Паоло Пазоліні. Вступ та керівництво до досліджень Пазоліні. Історія та антологія критики», Ле Моньє, Флоренція, 1983.

Дж. Гат-Рутер. «П’єр Паоло Пазоліні» у «Письменники й суспільство в сучасній Італії», за ред. М. Чесар, П. Гайнсворта. Берг, Варвікшир, 1984, с. 143—166.

Г. Ю. Рек. Mystiche Verwiegerung und totale Person. Zu Werk, Leben und Reseption P. P. Pasolini. Меркюр, 38, 1984.

«П. П. Пазоліні», за ред. Г. Ветзель. Монографічний випуск журналу «Мангеймер Аналітика», 2, 1984.

Т. Де Мауро. «Пазоліні й критика мови». «Галерія», 1—4, січень-серпень 1985.

Е. Голіно. «Пазоліні, сон про дещо: педагогіка, ерос, література від міфів до масового суспільства», Муліно, Болонья, 1985 (Бомп’яні, Саджі Таскабілі, Мілан, 1992 (перевидання «Таскабілі Бомп’яні», 2005)).

С. Вануччі. «П’єр Паоло Пазоліні. Кольори поезії». Об’єднання П’єр Паоло Пазоліні, Рим, 1985.

Дж. Боргелло. «Символ та пристрасть. Аспекти напряму Пасколі—Пазоліні». Мурсія, Мілан, 1986.

Дж. Граміньо. «Форми бажань. Мова поезії випробовування психоаналізом». «Ґарцанті», Мілан, 1986, с. 117—134.

А. М. Боєр. «П’єр Паоло Пазоліні – Qui etes-vous?» «Маніфактур», Париж, 1987.

М. Качарі. «Пазоліні provençal?», Субстенс, 53, 1987.

Дж. Сантато. «П. Паоло Пазоліні – творчість». «Нері Боца», Віченца, 1987.

А. Вітті. «Перший Пазоліні та його романи». «Пітар Ланг», Нью-Йорк, 1987.

П. Беллоккйо. «Небажана автобіографія Пазоліні». Діаріо, 6, червень, 1988, згодом «Завинивши». «Ейнауді», Турин, 1989, с. 146—66.

Дж. Делія. «Пазоліні знавець смирення». «Маніфест», 10 січня 1988.

Ф. Панцері. «Керівництво до прочитання Пазоліні». «Мондадорі», Мілан, 1988.

С. Агості. «Сп’янілий від трави та від сутінків», вступ Дж. Дзігаїна, «Пазоліні між загадкою та пророцтвом», Марсільйо. Венеція, 1989 (згодом у «Слово поза собою. Нариси про Пазоліні», с. 45—65).

Дж. К. Феретті. «Юнацькі помилки Пазоліні». «Бельфор», вересень, 1989.

Л. Мартелліні. «Передмова до Пазоліні». Латерца, Рим-Барі, 1989.

В. Сіті. «Сонце справжнє й на плівці, або Про експресіонізм Пазоліні». «Журнал італійської літератури», VII, 1, 1989.

А. Барардінеллі. «Пазоліні стиль та правда», у «Між книгами та життям. Обставини у сучасній літературі». Боллаті Борінґ’єрі, Турин, 1990, с. 149—169.

Дж. Манакорда. «Гігант, який змусив нас думати». «Републіка», 24 лютого 1990.

«Бажання Пазоліні. Гомосексуалізм, мистецтво та інтелектуальні зв’язки», за ред. С. Касі. Сонда, Турин, 1992.

Р. Рінальді. «Невпізнанний Пазоліні», Мара, Ровіто (CS), 1990.

«Між неперервністю та різноманіттям. Пазоліні та критика. Історія та онтологія». За ред. П. Вольца. Лігуорі, Неаполь, 1990.

Дж. Франчезе. «Немодний реалізм Пазоліні». Бастоні, Фоджіа, 1991.

П. Валесіо. «Пазоліні як симптом» у «Г. Д’Аннунціо. Даркфлейм». Єль Юніверсіті Прес, 1992.

Дж. К. Діас Перес. «Презентація іспанської культури в тіні П. Пазоліні». «Ревіста делла філологія романіка», 1993.

Ф. Фортіні. «Через Пазоліні». «Ейнауді», Турин, 1993 (містить усі нариси Фортіні про Пазоліні).

К. Кампореале. «П. Пазоліні – ненадійний свідок нашого часу». Ладіса, Барі, 1994.

Г. Конті Калабрезе. «Пазоліні та святе», вступне слово Дж. Скалія. Джака Бук, Мілан, 1994.

М. Маркі. «Дослідження двадцятого століття. Від Звево до Пазоліні». Летере, Флоренція, 1994.

Дж. Стоун. «Пазоліні, Дзандзотто та педагогіка» у «Пазоліні. Сучасні перспективи», за ред. Дж. Рамбл та К. Теста. – «Юніверсіті Торонто Прес», 1994.

С. Тераццан. «Нахил до схизми». Культура і суспільство, Турин, 1994.

Е. Голіно. «Між світляком та палацом. Міф Пазоліні у середині реальності». Селеріо, Палермо, 1995.

І. Москаті. «Пазоліні та теорема про секс». Саджяторе, Мілан.

Дж. Дзагаїна. «Хостія. Теологія смерті П’єра Паоло Пазоліні». Марсель, Венеція, 1995.

П. Корбо. «Світ нічого не знає. Пазоліні поет та „розосвітянин“». Джонія, Козенца, 1996.

М. Фусілло. «Греція за Пазоліні. Міф та кіно». Ла Нуова Італія, Флоренція, 1995.

М. А. Баццоккі. «П’єр Паоло Пазоліні». Бруно «Мондадорі», Мілан, 1998.

К. Бенедетті. «Пазоліні проти Кальвіно». Болаті Борінг’єрі, Турин, 1998.

Р. де Сесатті. «Про П’єра Паоло Пазоліні». Едісьйон дю Скоф, Париж, 1998 (з віршами Пазоліні).

Р. Кортелла. «Романтичні персонажі у романах П. Пазоліні». Едіцьйоне Конкордія Сетте, Порденон, 1998.

А. Міконі. «П’єр Паоло Пазоліні. Поезія. Тіло. Мова». Коста і Нолан, Генуя, 1998.

А. Репетто. «Запрошення на кіно з Пазоліні». Мурсія Мілан, 1998.

В. Руссо. «Я сумний від любові…». Салерно, Рим, 1998.

В. Сіті. «Записані сліди живих творінь» у П. Пазоліні. «Романи та оповідання», цит. с. ІХ—ХСІІ.

Дж. Спаньолетті. «Есімпура, молодість Пазоліні». Шаша, Кальтанісета, 1998 (з віршами Пазоліні).

К. Вітте. «Die Korper des Ketzers». Верваг Ворвек, Берлін, 1998.

Дж. Дзінгарі. «Думки в тумані. Джордано Бруно та Пазоліні: абсолютні єретики». Коста і Нолан, Генуя, 1998.

«Пазоліні старий та новий». За ред. З. Г. Баранскі. «Фоур Коуртс», Дублін, 1999.

Р. Калабретто. «Пазоліні та музика». Чінемадзеро, Понденон, 1999.

І. Квіріно. «Пазоліні дорогою в Тарсо». Костантіно Марко, Лунгро, (CS), 1999.

П. Спіла. «П. Паоло Пазоліні». Гремезе, Рим, 1999.

Дж. Дзагаїна. «Пазоліні. Думка про стиль: Перо!». Марсіліо, Венеція, 1999.

М. А. Баррозо. «La brutalidad de la coherencia». Ягуар, Мадрид, 2000.

П. Воца. «Між неперервністю та різноманіттям. Пазоліні та критика». Лігуорі, Неаполь 2000.

Дж. Жорі. «Пазоліні», «Ейнауді», Турин, 2001 (відеокасета, за ред. В. Сіті «Пазоліні сам про себе», реж. Дж. Барчелоні).

Ф. Вігі. «Причини іншого. Інтелектуальне формування Пазоліні, між есе, літературою та кіно». Луого Едіторе, Равенна, 2001.

Ф. Кадель, «Мова бажань. Діалект за Пазоліні». Міні, Лечче, 2002.

М. Бельпоні. «Пазоліні пірат і протестант» у «Щоденне слово. Путівники на межі літератури й журналістики», за ред. Ф. Джовале. Ольшкі, Флоренція, 2004.

М. А. Баццокі. «Тіла, що говорять. Оголена італійська література двадцятого століття». Бруно «Мондадорі», Мілан, 2005.

С. Казі. «Театри Пазоліні». Убулібрі, Мілан, 2005.

Р. де Сессаті. «Про П’єра Паоло Пазоліні». Едісьйон Роше, 2005.

І. Москаті. «Пристрасть Пазоліні». Едієс Едітріче, Рим, 2005 (містить частину попередньої книги І. Москаті, «Пазоліні й теорема сексу». Саджяторе, Мілан, 2005).

Дж. Сапеллі. «Модернізація без розвитку. Капіталізм за Пазоліні». Бруно «Мондадорі», Мілан, 2005.

А. Трікомі. «Про твір Пазоліні, якого не бракує». «Чоловік, якого не розгадали». Карочі, Рим, 2005.

Дж. Дзагаїна. «Пазоліні та смерть». Марсільйо, Венеція, 2005.

БІОГРАФІЇ ТА БІОГРАФІЧНІ СВІДЧЕННЯ

«Пазоліні. Хроніка судів, переслідування і смерть», за ред. Л. Берті. «Ґарцанті», Мілан, 1977.

Е. Сичільяно. «Життя Пазоліні». Рицолі, Мілан, 1978 (оновлене видання, «Оскар „Мондадорі“», Мілан, 2005).

Д. Белецца. «Смерть Пазоліні». «Мондадорі», Мілан, 1981.

Н. Нальдіні. «Пазоліні, життя». «Ейнауді», Турин, 1989.

АА. ВВ. «Убивство людини на ім’я П. Паоло Пазоліні. Витяги з судовиж документів.» Каос, Мілан, 1992.

Дж. Маріуц. «Краща молодь Пазоліні». Кампанотто, Удіне, 1993.

М. Т. Джордана. «Пазоліні, злочин по-італійському», «Мондадорі», Мілан, 1994 (перевидання в «Оскарі», Мілан, 2005, з диском із фільмом).

А. К'єза. «Таємний Пазоліні», додаток до «Аввеніре», 36, 27, вересень 1995.

Б. Д. Шварц. «Пазоліні. Реквієм». Марсільйо, Венеція, 1995 (італ. переклад, Пантеон Букс, Нью-Йорк, 1992).

П. П. Пазоліні. «Біографія у малюнках», за ред. Ф. П’єранжелі, П. Барбаро. Грібаудо, Турин, 1995.

Д. Белецца. «Убитий поет. Роздуми, припущення, полеміка щодо смерті П. Пазоліні». Марсільйо, Венеція, 1996.

Д. Тоффоло. «Інтерв'ю з Пазоліні». Едіціоне бібліотека дель імаджіне, Порденоне, 2002.

Ф. Аббате. «Колись був П. Пазоліні». Частина газети «Уніта», Нуова Ініціатива Едіторіале, Рим, 2005.

Н. Нальдіні. «Як не втечеш від спогадів», за ред. Н. Де Чілія, вступна стаття Д. Мараїні. Карго, Неаполь, 2005.

«Стратегія лінчування й містифікації. Образ Пазоліні, понівечений медіа», публікація з нагоди відкриття виставки під патронатом «Чентро Студі – Арківіо П’єр Паоло Пазоліні» з Чинетеки Болоньї, за ред. Р. К’єзі. Болонья, 2005.

М. Біонді. «Італійці вже не ті. Минуле й теперішнє Міфу про Пазоліні», «Інтерпретаціоні», VI, 12, грудень, 2005, с. 4—5.

ПРО «НАФТУ»

А. Камбрія. «Навіть невиданий Пазоліні спричиняє скандал», «Джорно», 2 листопада 1990.

Дж. А. Чіботто. «„Нафта“ Пазоліні залишиться у шухляді». «Гадзеттіно», 2 листопада 1990.

Е. Нері. «Загадка „Нафти“». «Сабато», 9 березня 1991.

Л. Компаньоне. «Пророка вбили двічі». «Маттіно», 14 березня 1991.

М. Баудіно. «Темна „Нафта“ Пазоліні», «Стампа», 21 липня 1991.

Р. Ді Стефано. «Детектив, підписаний П. Паоло Пазоліні», «Кор’єре делла Сера», 5 вересня, 1992.

М. Себастіані. «Скільки тривоги у „Нафті“, невидана піратська поема», «Рим», 22 вересня 1992.

В. Черамі. «Пазоліні, останнє пекло». «Стампа», 23 жовтня 1992.

П. Маурі. «Чекаючи на „Нафту“». «Републіка», 23 жовтня 1992.

М. Гіларді – Дж. Піконе. «Сатирикон сучасності». «Маттіно», 24 жовтня 1992.

Р. Міноре. «„Нафта“, яка горітиме дуже довго». «Месаджеро», 24 жовтня 1992.

А. Азор-Роза. «Роман, який написано в ім’я батька». «Уніта», 25 жовтня 1992.

А. Камбія. «Занадто заплутана гра у його сексуальності». «Джорно», 25 жовтня 1992.

Ф. де Меліс. «Роман світла». «Маніфест», 25 жовтня 1992.

Н. Фано. «У пеклі з Пазоліні». «Уніта», 25 жовтня 1992.

Дж. К. Феретті. «У цій книзі розповідатиметься про італійську кризу». «Уніта», 25 жовтня 1992.

Е. Гатта. «Ані Бог, ані Партія, лише „Нафта“». «Ла націоне», 25 жовтня 1992 – Ресто Карліно, 25 жовтня 1992.

Л. Гуеррі. «Знайомство Флоренції з „Нафтою“ Пазоліні». «Джорнале», 25 жовтня 1992.

Р. Міноре. «Недописаний заповіт». «Месаджеро», 25 жовтня 1992.

Е. Муччі. «Пазоліні у „Нафті“». «19 століття», 25 жовтня 1992.

П. Пагані. «Сатирикон П’єра Паоло». «Джорно», 25 жовтня 1992.

Д. Піконе. «Драма без розв’язки у формі роману». «Маттіно», 25 жовтня 1992.

Н. Аслло. «Бідолашний Пазоліні: зрадили у бібліотеці». 27 жовтня 1992.

A. Арбазіно. «Спалити „Нафту?“». «Ла Републіка», 27 жовтня 1992.

Д. Пасті. «Пекло П’єра Паоло» (свої думки висловлюють В. Черамі, Н. Нальдіні, Е. Січільяно). «Ла Републіка», 27 жовтня 1992.

Ф. де Меліс. «Спаліть „Нафту“ Пазоліні». «Маніфест», 27 жовтня 1992.

Дж. Бонура. «„Нафта“ – чорнильна хмара». «Аввеніре» 29 жовтня 1992.

Р. Міноре. «Пазоліні: секс, влада та ніщо». «Месаджеро», 31 жовтня 1992.

Дж. Баудіно. «Випадок з „Нафтою“ – це помста». «Ла Стампа», 1 листопада 1992.