Текст книги "Нафта"

Автор книги: П’єр Пазоліні

сообщить о нарушении

Текущая страница: 11 (всего у книги 43 страниц)

Проте не встиг він відійти й на двадцять кроків, як його охопила нездоланна цікавість: його знову захопило, немов пір’їнку, і він буквально не міг втримати силу, яка повертала його шию назад, і хоч на мить глянути на те, на що дивитися зась. Низькі почуття знов заклекотали, вочевидь, їх не збороли почуття високі, й вони досі співіснували у ньому вкупочці – ніби закон природи, – тому він на мить озирнувся, лиш на однісіньку мить.

Сяйлива Сила досі була там. Але тепер не в Божественній подобі. Тепер це був лик Диявола: обличчя було повернене на три чверті, маленькі очі дивилися з блиском, високі вилиці палали огидно-червоним, він по-жебрацьки посміхався.

Побачивши таке, як колись Лот[99]99
  Лот – за Старим Заповітом, жив у Содомі. Коли янголи наказали йому, його дружині та дочкам покинути місто і, йдучи, не озиратися, бо вони його зруйнують, дружина Лота озирнулася й перетворилася на соляний стовп.


[Закрыть], наш святий інтелектуал скам’янів. Обернувшись на важку брилу, він враз упав з Третього Неба.

Геологи знайшли цю глибу у журливій пустельній долині, навколо якої була ще одна пустеля. У самісінькій середині була брила, що впала з небес. Брила була божественно прекрасна, як мушля чи статуї Мура^{25}. Здалеку всі барви пустелі сходилися на ній: райський рожевий, прожилки піднесено жовтогарячого, вохровий, бузковий – незбагненний бузковий колір, подібний до сяйливої синяви тропічного надвечір’я, – коли щойно сіло сонце. Геологи, як могли, завантажили цю цінну знахідку у «лендровер» і відвезли у цивілізований світ, щоб дослідити. Але не змогли цього зробити, тож ця брила й донині лишається цілковитою загадкою. У камені нескінченне різноманіття ніжних кольорових відтінків, як і нескінченно багато матеріалів, з яких його зроблено, хоч жодного з них окремо не визначено, бо кожен з них наділений суперечливими рисами й суперечить не лише, власне, самому собі, але й іншим речовинам, з якими злився чи змішався; з брили неможливо відділити те, що здається коштовним, від того, що начебто не має жодної цінності чи є навіть отруйним; донині не вдалося визначити, у чому ж полягає неможливість його дослідження чи найбільша суперечність у камені, бо дослідження, які ніколи не припиняються, зрештою, завжди дають чудові неповні результати.

* далі йдуть інші розповіді: про людей та владу (якими вони були до чи перед 68-м) і якими наразі назавжди переставали бути [саме через це про них йдеться]

Травень 1974-го

Нотатка 34ter
НАПРИКІНЦІ ПРИЙОМУ

Наприкінці прийому процитувати вислови пацієнта-шизофреніка з Рогейма, якого цитував Браун^{26}).

Нотатки 36—40
АРГОНАВТИ

«Міфічна» подорож на Схід, перероблена з Аполлонія Родоського. Немаповане місце, де з’являється постать Героя, що йшов попереду (1)[100]100
  (1) Кентавр (?) – поєднання Давньої Греції та Африки.


[Закрыть]. Низка «видінь», перероблених у Міф Подорожі, ніби зачин, які переплетені з видіннями зі справжніх подорожей (не вказуючи ані імен, ані деталей, ніби уві сні тощо).

↓

Написати все грецькою (наводячи стислий переклад, ніби телеграфом, проте вичерпно описуючи у назвах розділів).

↑

Як посвяту навести головне з другої подорожі, – а ще ніби відрізок часу, необхідний для обмірковування «політичної доби»: розвиток подій зупинено, для того щоб замінити Троєю президента ЕНІ й відтак скоїти вбивство останнього. Повернувшись з «омріяної» подорожі на Схід, Карло перетворився в руках найманих убивць ніби на загіпнотизованого робота.

Нотатка 36
АРГОНАВТИ. КНИГА І

Відліт на реактивному літаку – Невимовний світанок – Молодий вантажник у беретику, майже як у військових – Грецькі газети – Маленькі гори з верхівками із білого каменю, де немає узбережжя на морі, яке стало блакитним від «мелтемі»[101]101
  Північний сухий і прохолодний вітер в Егейському морі.


[Закрыть] – Поява Велетнів – Їхня доброта й їхні величезні члени – Вони тікають на хмари, що зібралися над горою Діндім – Пробудження – Американський сніданок (ххх, ххх, ххх, та гарне французьке вино) – Посадка в засніженому Тегерані – Сліди героїв, що були у попередніх віках, вперше мапуючи світ – Поява Геракла – Його доброта та величезний член – Він зупинився вдалині довгою подорожжю – Геракл знову в дорозі – Тегеранський «Хілтон» – Вітторіо Емануеле, син Умберто II, у барі – Орфей оспівує першу частину подорожі – Робота телетайпа.

(грецький текст)

Нотатка 36в
АРГОНАВТИ. КНИГА І
(ПРОДОВЖЕННЯ)

Прийом у палаці шаха – Прогулянка через усе місто, засипане снігом – Широкі алеї нагадують бульвар Периферік[102]102
  Паризька окружна дорога.


[Закрыть] – Палац шаха на околиці міста, неподалік неоковирних, гостроскельних, безформних гір – Посеред маленьких пагорбів, що скидаються на щойно засаджений парк – дуже простий та похмурий, трохи схожий на казарму, трохи на бальнеологічний комплекс – Павільйон, у якому відбувався прийом, захований між скупченими штучно деревами з високими стовбурами – за стилем схожий на ліберті. – Всередині – великі зали: трохи нагадує «Білу вітальню» Юлії Михайлівни з «Бісів», от тільки тут замість червоних шпалер, певна річ, величезні перські килими, котрі здаються несправжніми – Прийом від імені сестри шаха – їй під п’ятдесят, у неї тремтять руки й сильний тик на обличчі – вона налякана, ніяковіє, але водночас є трошки деспотичною, як зазвичай буває з мільярдерками – подають багацько недомашніх страв.

(грецький текст)

Нотатка 36в
АРГОНАВТИ. КНИГА II

Нічна вулиця Меллі – П’яниці у садку – Розкопані халупи з винними льохами та купою руїн – п’яничка, якого закололи у спину, поки той спав на животі на старому гидкому укривалі посеред гівна – Убивці втекли на великій площі ххх ххх – Купа поліціянтів, малий достаток – Національна футбольна збірна у «Хілтоні» – Розповідь про курда ххх ххх, яка достоту збігається з розповіддю ххх (єдина різниця – ххх ххх – футболіст, а не солдат) – Історія Джафарі: кумедно подібна до^a[103]103
  ^а як у романі.


[Закрыть] роману «Задіґ, або Книга Долі» Вольтера – Пустеля: плоскогір’я, що простягається ніби вохро-молочниста перепона, посередині має біле-білісіньке висохле солоне озеро – Дорогою до (сучасної) мечеті у Кумі[104]104
  Столиця однойменної провінції в Ірані, священне місто шиїтів.


[Закрыть] мчать нескінченно багато автівок – Знову пустеля: величезні гори, схожі на цукрову голову, бузкового кольору із лускоподібними схилами, які через свою нерівність нагадують фіорди, що таять у собі піщані долини та ніби металеві із сірчаними прожилками скелі – Ява Аполлона – Преклоніння перед ним – Поява кераміки, яка геть уся має блакитно-бірюзове забарвлення, від конусоподібних куполів між глиняними вохровими будівлями до виробів ремісників. У невеличкому містечку, в якому купчаться геть усі будинки, як у вулику, посеред вулички, оточеної височезними глиняними мурами, яка перемежована напіварочними вхідними дверима будинків (парусно-зімкнене склепіння, у якому ребра ххх ххх, облямовані синім) і парою кам’яних лавок по обидва боки, стирчить бляшанка з консервованим м’ясом, а може, то фруктовий сік, пофарбований у бірюзовий, котрий на жерстянці видається геть іншим, ніж на кераміці чи теракотовій цеглі – Приїзд у долину неподалік Перської затоки.

(грецький текст)

Нотатка 36с
АРГОНАВТИ. КНИГА III

Блакитно-бірюзові та сині мечеті Ісфахана – Дуже неформальний прийом у ххх ххх, де мешкає брат шаха – Голова походу розповідає Аргонавтам про свої плани – Приїзд в Абадан – Приїзд у Кувейт – Вітер вкриває місто піщаними вихорами – Ніби в Мілані туманної днини – Палаци шейхів схожі на пустельні намети – Розкішні холи закидані запиленими черевиками та не надто чистими шкарпетками – Навколо сотні телеків, і по всіх горлають одну й ту саму пісню Рамадана – Разом із старими худющими, як підлітки, арабами співають коротко стрижені хлопці у сірих штанях та білих сорочках – Плани Ясона заволодіти Золотим руном – це всього-на-всього його бажання – Нескінченні пообіддя у басейні ххх ххх, де жінки другосортних дипломатів, які, звісно, вихваляються тим, що знайомі з Медеєю, ходять виставляти напоказ свою, не знати емоційну чи снобістську, млость – Один з тих другосортних дипломатів розповідає про мороку через смерть якогось чоловіка – На сторожі біля всіх палаців стоять солдати-палестинці чи йорданці, ховаючи під беретом військового картаті хустинки з червоними квадратиками – Повернення в Абадан – Ніч у нічному клубі в компанії молодих іранців, викапаних італійців, а надто з Півдня – Іранське божевілля: вони всі навіжені – На головних майданах міста посаджено клумби, оперезані Черепашками та Купідонами – Пахне м’ятним чаєм (шершава м’ята плаває у склянці, ніби водорості) – Повернення в Ісфахан – Ясон зустрічається з братом шаха – Відбуваються похорони: дехто з молодиків швидесенько переносить чорні ноші, а решта, стоячи позаду, махає величезними віялами, зробленими, певно, з павичевого пір’я.

(грецький текст)

Нотатка 36d
АРГОНАВТИ. КНИГА III
(ПРОДОВЖЕННЯ)

Повертаємось у Кувейт – Вимушена посадка у Дубаї – дивовижно білий пісок, мабуть, найпрекрасніший у світі, та розлогі шапки височезних пальм – Вільно гуляють верблюди, їх ніхто не використовує, вони знову здичавіли – Страшенна невдячність верблюдам та їхньому віковому служінню людині – Англійка-німфоманка у портовому готелі ххх ххх – У неї широка нижня щелепа, блакитні очі, які витріщаються на опуклість на штанях кожного чоловіка, якого помітять – Бридка зухвала усмішка – У порту повнісінько древніх перських човнів – Приземкуваті, округлі, на верхніх палубах лежать килими, унітаз, ніби маленька дерев’яна клітка, висить на кормі, на носі розташований довжелезний дерев’яний ростр[105]105
  Таран з металевим наконечником на носі корабля.


[Закрыть] – Вночі ватаги п’ють чай та грають на своїх інструментах – Повернення в Кувейт – Світ дипломатії: прийом, на якому присутні чимало з тих дам із снобістським гіпертонусом матки, очманілі та знесилені через своє палке бажання – Тільки й мови про кохання Медеї до Ясона, що ж до Золотого руна, то воно то тут, то там у пустелі, плямисто виблискує масним та ледь тремтливим гаряче червоним сяйвом.

(грецький текст)

Нотатка 36е
АРГОНАВТИ. КНИГА III
(ПРОДОВЖЕННЯ)

Орфеєві роздуми – Справжнє народження – Друге народження – Посвята; культурне народження – каже Орфей – Справжня подорож – Друга подорож – Перша – це сон (у печері, під деревцем: все у материнській утробі) – А друга подорож справжня, бо вона реалістична – Вона б не була такою, якби не мала під собою «підґрунтя сну» із першої подорожі – Ми йдемо слідами Геракла, якому наснилася наша подорож – Вчинимо так, як Александр і як робили всі решта – Настане мить, коли безмежжя сну подорожі переповнюється – І залишиться лише безмежжя подорожі – Можливо, ми вже останні й наш сон дуже схожий на правду: у звичайнісінькому мапуванні[106]106
  Наносити на мапу чи прокладати собі шлях за мапою, неологізм Пазоліні.


[Закрыть] будь-якого місця – Ми «запізнілі», прогнилі александрійці, освічені люди, які хтозна-чому мають ще незначний шанс на посвячення – Смерть Орфея (від малярії) – Поховання Орфея – На околиці недалечко від моря, коли сонце вже стояло на вечірньому прузі, пара чоловіків, які тільки-но повернулися з роботи, розстеляють на піску надворі маленький вицвілий килимок. Роззуваються на піску. Сідають по-турецькому й починають грати на двох своїх інструментах (тамбурин та щось на кшталт надзвичайно безхитрісної пузатої мандоліни, із круглими, як на перських човнах, боками) – Це два робітники-емігранти, чорні-чорні, суданці.

(грецький текст)

Нотатка 36f
АРГОНАВТИ. КНИГА III
(ПРОДОВЖЕННЯ)

Заміри Халкіопі проти Аргонавтів – Медея обіцяє Калліопі допомогти її синам та її друзям – подорож машиною до Басри. Коли прибули до кордону з Іраком, стояла глупа ніч – Стоянка для дальнобійників, де є кав’ярня, казарми – У хирлявій будівлі напроти крамнички, осяяної вогнями міського святкування, які, втім, швидко тьмяніють на піску, двоє робітників поспіхом укладаються спати, розстеляючи свої килимки на горбатій долівці. – Їхні дитячі обличчя, з яких видно, що це чоловіки високого зросту, з вусиками, вдивляються в далечінь – Солдати з однієї казарми винесли свої ліжка просто неба – Коло високої облупленої стіни стоїть телевізор, по якому показують якусь американську стрічку – Вісімнадцятирічні солдати лишаються подивитися, решта йде спати – Одна пара спить укупі, в одному ліжку, обійнявшись та усміхаючись – Безмісячно – Сильно тхне застояним морем – Між величезними блискучими рукавами естуарію[107]107
  Лійкоподібне гирло річки, що поширюється у напрямку моря.


[Закрыть] видніється оаза Басри – Там невисокі й тоненькі, вкриті пилом пальми – Вони простягаються у неозору далеч – Час від часу їх перерізає млистий канал – Чорні ручечки стариганя кермують на воді півзогнилим величезним човном, укритим сіллю та брудом, обмазаним смолою, щосили направляючи його веслами, що пірнають до мулистого дна. В єдиному державному величезному готелі в Басрі, понурому, галасливому, із пошарпаними килимками, Ясон мав зустріч з певними бюрократами, які, здається у тому балканському готелі, почувалися надзвичайно затишно – Повернення у Кувейт – Приготування Ясона, під час якого він приносить офіру Гекаті[108]108
  Геката – у найдавнішу епоху богиня Місяця, пізніше богиня чаклунства, володарка всіх страховищ і примар.


[Закрыть] – З’являється Геката – Приходить гурт дітей шейхів мільярдерів, молодикам під тридцять, повсідавшись на газоні перед готелем ххх ххх, вони грають у карти ніби жебраки чи проститути – Геката зникає – Над рівною й теплою, як лагуна, Перською затокою повис місяць.

(грецький текст)

Нотатка 36e
АРГОНАВТИ. КНИГА III
(ПРОДОВЖЕННЯ)

Заповіт Орфея – У подорожі настає мить, коли повертаєш у зворотну путь – Олександра називають не лише Олександром, а й Сикандаром – Саме Сикандар^{27} спромігся зловити дивовижну мить, що передує поверненню – В основі кожної подорожі – Зулмат (Земля Мороку) – Повертаються випадково – Виходиш з мороку й повертаєшся до світла – Та чи воно того варте? – Поради подорожувальнику Тенелу та Лінкею[109]109
  Аргонавт.


[Закрыть], котрий на кораблі дивиться вперед, щоб вони не лишились поза міфом – Пам’ятати, що Геракл учора вбив змія, якого побачили в пустелі – Досить напружити зір, і на самісінькій межі пустелі вдалині покажуться обриси – Сліди його, що відбилися на землі, всі навколо ще свіжі – Оспівавши початок (так написав Орфей у заповіті), ця подорож стала можливою завдяки йому – Міф є художнім твором, але все одно це міф – Та зараз, коли подорож досягла апогею, якщо ви це усвідомлюєте, залишіться – Хай Зулмат залишиться тьмяним та необ’єктивним: справжнім божевіллям, дивакуватістю – Мисліть, як Бузуг-Ібн-Сахріар, який просто бачить дива без усілякого зв’язку та сенсу – Якщо для того, щоб повернутись, потрібні офіри, не приносьте їх – Пам’ятайте слова поета, що промовляє до вас із могили (поряд з нафтовим родовищем): «ви не „пізні“, ви не „пізніші“, ви – „останні“» – Якщо ви повернетесь з новими знаннями, ніхто більше ніколи не зможе подорожувати, як ви (закласти підґрунтя сну для подальших реальних подорожей) – Привезіть понеслих мавп із зміїною головою чи лапами, як у каченяти, але не Медей – Зачудовуйтеся під сяйвом Пурпурових Хмар – Не розказуйте нічого Проппу та Бланшо – Зніяковіння та розпач усієї ватаги, коли дочитали Заповіту – Ніхто не почувається ані Ґордоном Пімом, ані «Трикстером»^{28}.

(грецький текст)

Нотатка 36h
АРГОНАВТИ. КНИГА IV
(ПРОДОВЖЕННЯ)

Коротка подорож у Дамаск – Місто скупчилося, ніби величезний пагорб-бункер, на руїнах ярмарків, де цехи обмінювались товарами, та арабських сіл, на голих, брудних пагорбах, по яких бігають, виючи, собаки – Міністр закордонних справ ххх ххх у своєму убогому кабінетику, обставленому громіздкими меблями, ніби придбаними у лахмітника – Він зажурений – Увечері запрошує на коктейль, на вечірку, на якій будуть присутні дружини дипломатів, у яких не палають ані геніталії, ані бажання піднятися якнайвище кар’єрними сходами – Мовчать, зажурено – Молодий піаніст досить пристойно грає з нот якогось невідомого італійського композитора сімнадцятого століття – Дуже відома мелодія, нагадує неаполітанські пісеньки – Може, загальну млявість спричинив візит італійського міністра закордонних справ минулого тижня – Подорож у Пальміру, яку запропонували урядовці – Тенел та Лінкей у захваті – Собачий холод – Зранку геть увесь ніс усередині почорнів аж до самого горла, бо в кімнатах готелю топили буржуйками на нафті – Руїни Пальміри – На обрії показався знесилений Геракл – Повернення в Кувейт.

(грецький текст)

Нотатка 36i
АРГОНАВТИ. КНИГА IV
(ПРОДОВЖЕННЯ)

Медея тікає з палацу – Зустріч з Ясоном – Золоте руно у подарунок – Усі поїхали в Еритрею – Зійшли у єменському місті Аден – Застрягли в охопленому полум’ям аеропорту, звідки не вилетіти – В’їзна «Віза» – Величезне скупчення вулканів, біля підніжжя яких, на безмежних просторах, де є острови, перешийки, лагуни, пристані, маленькі острівці, простяглося убоге місто – Повсюдно помітні сліди війни – Стіни у будинках простих людей побиті на решето кулеметними чергами – Подекуди є сліди бомбардувань – Руїни – Великі склади пустують, у морському порту безлюдно (у брудному болоті порту лежить догори дриґом якийсь стародавній перський парусник) – Уздовж доріг постійно трапляються загорожі – Рогатки й поржавілі дротяні перегороди – На блокпостах стоять худющі єменські солдати – У колишньому колоніальному готелі порожньо – Безлюдний англійський клуб на березі моря – Оглушливо каркають круки – У пошарпаній готельній вітальні заступника міністра, чи щось таке, одягнений у сірий костюмчик та настільки брудні черевики, що аж серце стискається, проводить прийом.

(грецький текст)

Нотатка 36l
АРГОНАВТИ. КНИГА IV
(ПРОДОВЖЕННЯ)

Медея скандалить – Пекельний напад із плачем, скаргами, погрозами, ххх вибухами ненависті – Леонові наміри – «Поїздка» у рибальське селище, де вервечкою навколо рифу плавають акули, а над ними кружляють пташині зграї – Дві години дороги на джипі уздовж пляжу – «Дикунку» покинули там, напоївши віскі – Поспішний від’їзд до Адена – Доповнення до заповіту Орфея (який знайшли в його паперах на кораблі) – Визнання смерті за справжню мету подорожі – Кумедно, та для нашого Сикандара, Землею Мороку та Зулматом став Кувейт – Він поклався на інтуїцію й провів вечір у кварталі старого центру, нескінченно повному жалюгідних маленьких кав’ярень та невеличких готелів – Великі, вкриті пилюкою майдани кишать людьми – Тюрбани, бурнуси (Кувейт дуже консервативна країна) та джинси – Ще більш роїться навколо транспорту, на дорогах ні краплі асфальту, ні бруківки – Повсюдно старовинна пилюка – Судячи з уривка Орфея, всі молодики, що товпляться у кав’ярнях (там немає жодної жінки), озираються, радісно й владно посміхаючись, побачивши іноземця, як у казках «Тисячі й однієї ночі» – Це був би добрий знак.

(грецький текст)

Нотатка 36м
АРГОНАВТИ. КНИГА IV
(ПРОДОВЖЕННЯ)

Прибуття до Асмари^{29} – Зустріч з ефіопською владою – Тема: проект розробки нафтового шельфу уздовж узбережжя Хасану (?) – Зустріч з військовими на околицях Агордата (з того ж таки приводу) – Довга подорож з Агордата до Карена – Привід: полювання на бородавника – Приїзд до Агордата на заході сонця – Комендантська година: зовсім біла бідна місцина завалена пилюкою на дві п’яді – У великих порожніх кімнатах стоять маленькі ліжечка, ніби розкладачки, із запонами з розідраного цвітастого полотна – Віщий сон Карло – Всередині коптської церкви, де співають молоді священики – Вони стали в овал у глибині церкви, неоковирно обліпленої фресками – Святая святих розташована посередині, та ще одна фреска, розписана яскравими наївними малюнками про Архангелів – Священики співають лише церковні пісні – Це хлопчики із волоссям між хвилястим та кучерявим, дуже тоненьким, яке вибивається ззаду на потилиці та на чолі спереду – Вони мають тоненькі носи, пухкі губи, темні, сповнені болю очі, ніби у травоїдних звірів – Настільки ж свіжий вигляд мають старі – їхнє волосся, між хвилястим та кучерявим, геть сиве. – Вони гуртом надзвичайно радісно співають псалми, навіть трохи чуттєво подаючись усім тілом уперед, ніби зачаровані музикою – Одначе у їхніх усмішках є щось шельмівське та знайоме – Дехто під час співу грає у такт музиці на систрі[110]110
  Музичний інструмент, що належить до ударних.


[Закрыть], інші б’ють у маленькі барабани – Старі стоять, обіпершись об ґирлиґи з Т-подібними маківками на потертому держаку із коштовного металу – Один із стариганів має сяйливу усмішку – Сплячий наближається до нього, аж поки погляд сивого старця не зосереджується на ньому – Погляд цей проникливий і викривальний – Він «знає все» про Орфея й про те, як він пов’язаний із Третім Світом – «Знає все» й про обдурену дикунку, кості якої біліють поруч з акулами (якщо вона не стала жебрачкою чи шльондрою біля входу до якоїсь маленької мечеті).

(грецький текст)

Нотатка 36n
АРГОНАВТИ. КНИГА IV
(ПРОДОВЖЕННЯ)

«Коли пишеш, не сподіваючись відкрито видати якусь таємницю, видаєш ту, про яку навіть гадки не мав, що знаєш» – «Померти раніше, ніж ці люди зречуться» – «Але й радо розказати всім іншим, що знаєш про цих людей» – Останній блокнотик Орфея – Від’їзд у Тель-Авів – Сходили в Каїрі та в Нікосії – У Тель-Авіві на заході сонця – Поспішна прогулянка східним містом дев’ятнадцятого століття – На пляжі, неподалік готелю, пожвавлюючись від навколишніх вогнів, ночують убогі хлопчаки – Попереду великий, осяяний, порожній бар – Ранок «показує», що у місті повно солдатів – Щось дивовижне, таємниче та болісне – Переїзд до Єрусалима – Досі в атмосфері відкриттів, через яку, однак, дещо вагоме для цього народу лишається незбагненним та невизначеним – Ніч – Яскравий вхід у кінотеатр – Гурт хлопців та дівчат бездіяльно, нерішуче-ліниво тупцюється перед кінотеатром – Вседозволеність та нерішучість – Один хлопчина нервово балансує на бордюрі – Він найгарніше створіння на землі – Ймовірно, іспанець – Здригнувшись великим та дужим тілом, яке, втім, здається ще підлітковим, раптом вередливо зістрибує з бордюру – Тікає – Добігає до безлюдної вулички за кінотеатром – Там стоїть убогенький громадський туалет з білої майоліки – Засмаглий хлопчина йде попісяти – Але робить він це, стоячи далеко від облупленого унітаза – Блискуча довга цівка малює в тіні зухвалу й разом з тим цнотливу дугу – Стискаючи руками члена, засмаглий хлопчина підтримує його, розставивши свої довгі та міцні ноги, як у підлітка – Він не боїться, що його помітять – Йому навіть на гадку не спадає соромитись чи виставляти себе напоказ – Він грається у дитячу гру – Та рівночасно з тим у його пісянні є владність – Дивно, що сором’язливий єврейський хлопчик отак пісяє – Певна річ, ні один араб так цього не робить: він трохи огидно ховається й навіть скручується калачиком – У його пісянні немає навіть невинного (яке лише з точки зору суспільства є розпусним) прагнення до ствердження, як у хлопчика-єврея.

(грецький текст)