Текст книги "Нафта"

Автор книги: П’єр Пазоліні

сообщить о нарушении

Текущая страница: 26 (всего у книги 43 страниц)

Нотатка 71о
МЕРДА
(Видіння, розділ дванадцятий)

У дванадцятому розділі Видіння Мерда проходить повз Вулицю ххх ххх – це IX Коло. Міцно обіймаючи Чинцію, тільки б вона від нього не чкурнула, Мерда, через втому блідий, як полотно, поволі-поволі йде вперед, поглядаючи на гурт своїх товаришів, що юрмляться^a[227]227
  ^а товпляться.


[Закрыть] на дорозі.

У ясно-жовтому світлі, яке просвічується крізь масивні стіни Сцени Видіння, ті «товариші» через своє переважно блакитне вбрання виділялися надзвичайно добре. Такого самого ясно-жовтого кольору була й Капличка у глибині вулиці, в якій стояв Взірець із цього Кола: він втілював Вільне Кохання. І як видається, те Вільне Кохання було досить самозакоханим. Їхні попередники, які, ніби химери, з’являються у «Дійсності», що похована за Видінням, не жартували з самозакоханості, але це зовсім не суперечило їхній синівській природі, вони враз запишалися, завдяки власній матері, своїм перчиком. Фактично, своїм одягом та поведінкою вони намагалися виділитися серед своїх, таких самих, як вони: виряджалися так, як мали змогу чепуритися кілька років тому, у часи, які ще не довершувала світсько-люмпен-пролетарська нікчемність. Штани-дудочки та шикарні майки чи справжні «костюми», темні, з білою сорочкою, існували лише для того, щоб виставляти напоказ свої принади (сім)[228]228
  Можливо, автор натякає на стрічку «Пасквеліно Сімпринад» (1975) про молодого денді, який хотів потрапити до Канади, але натомість потрапив до в’язниці, потім до концентраційного табору, де став убивцею. Герой отримав своє прізвисько через те, що серед своїх семи осоружних сестер гарним був лише він.


[Закрыть] та достоїнства перед іншими чоловіками. Провулок, як і всі неокраї околиці, був лише великою ˃ тичинкою ˂. Місце, де чоловіки тренувалися поміж собою, змагаючись у тому, як якнайххххх втілити прадавній Взірець.

А зараз усі, хто є частиною Видіння у IX Колі, насправді змушені вихвалятися своєю мужністю перед жінками. Ось з якої причини їхня самозакоханість є ненормальною складовою, вартою жалю.

Вони стоять випроставшись чи обіпершись об стіну, чи сидять на стільчику у барі, але всі вони непевно виставляють напоказ свою стать, і я кажу це не метафорично. Я маю на увазі саме їхні члени та яйця. Штани у них дійсно надзвичайно тісні в талії та в паху, і що б там під ними не ховалося, воно набуває справді непристойних обрисів, хоч завдяки звичайній «дикунській» простоті все це стає якимсь трохи гидко-ніяковим. У тому місці, де рельєфність на штанях зовсім не загадково ххх свою опуклість, одежина потерта, зношена, має вицвілий, свинцево-роз’їдений колір. Це підкреслює виставляння. Часом видно, що у когось цюцюрку, таку саму, як іноді діти малюють у вбиральнях, геть-чисто приплюснуло до стегна. А в іншого обриси менш розбірливі: з одного боку ширіньки, мабуть, яйця, схожі на пару картоплин, а з іншого – пеніс, що скидається на огірочок чи маленький кабачок. Декому таки вдається трішки вберегти свою таємницю, показуючи неоднозначну, блідо-вицвілу здутість: як завжди занадто нудотно й цнотливо. Божества звертають на це Карлову увагу, розповідаючи, що це гідне Пріапа виставляння ніби принесло^b[229]229
  ^b навіщувало.


[Закрыть] у Видіння Новизну.

Нотатка 71р
МЕРДА
(Видіння, розділ тринадцятий)

У тринадцятому розділі Видіння шлях Мерди та його коханої, який простягається уздовж Торпіньятарської дороги, приводить їх до Вулиці ххх ххх, де розташовується Коло X. Тут Карло на мить примружує очі, бо його до болю засліплює несподівано нове сяйво. Цього разу Коло залите зеленим, світло-зеленим кольором, наче навмисно. У цьому новому світлі, що сяє з глибини Видіння, Вистава теж зовсім нова. Чоловіків немає, натомість є жінки. Спочатку ця відмінність нечітка, мабуть, через те, що світло змінилося, але згодом це стає очевидним, принаймні через те, що видно жіночі груди.

У цьому місці, як кажуть Божества, одна з постійних Складових припиняє свою дію: йдеться про Складову, яка виражає Потворність та Відворотність, хоча решта Складових досі більш-менш мають сенс.

Наприклад, навіть Складова Вільного Кохання й надалі співіснує з іншими Складовими; і дійсно, майже всі юначки й дівчата одягнені у сині джинси, котрі не менш тісні, ніж чоловічі, власне, настільки тісні, що у самому низу живота видніється шпарина вульви. Це явище не настільки різноманітне, як подібне явище у чоловіків, – загалом усі шпарини однаковісінькі. Хоч невеличке різноманіття досягається завдяки тому, що джинси мають різну тканину: у тих штанях, що пошиті з тоншої тканини, навколо вертикального розрізу вульви утворюються дрібні поперечні зборочки. А ті дівчата, що не вдягнені у джинси, мають настільки коротку спідницю (Божества соромляться вживати таке слово, щоб називати її поширеною назвою), що майже видно труси, а під ними – неабияку опуклість. І Складові, які є в Жіночих Колах і які втілюють їхні Взірці, так само актуальні й для чоловіків й існують одночасно з іншими Складовими у Видінні. Під Скинією, добряче зачинений усередині свого склепу в X Колі, знаходиться Взірець Сучасного Мислення. Це брат-близнюк двох попередніх Взірців – Взірця Терпимості та так званого Взірця Вільного Кохання. Отож сперечатися даремно. Тіла усіх цих жінок і так голосно кричать, що вони модернові.

Нотатка 71q
МЕРДА
(Видіння, розділ чотирнадцятий)

У чотирнадцятому розділі бачимо, як Мерда доходить до Вулиці ххх ххх. Тут усе забарвлене у смарагдовий колір. Скинія присвячена Взірцю Наслідування буржуазійного способу життя. Й на цьому етапі дівчачий одяг, поведінка, їхні тіла та вирази облич надзвичайно промовисті. Божества за спиною згоджуються з Карло. Цей Взірець наслідують не тільки дівчата, які поринають у свій Культ лише трошки більш ніж по-особливому віддано, але й чоловіки. Якщо казати зовсім відверто, то дівчата наслідують трохи більш фанатично, й у стосунках з чоловіками (й мають чудові докази, щоб їх переконати) вони палкі прихильниці цієї справи. Я знову повторюю, якщо вікове гуртування таки дієве, то гуртування за статтю – абсолютно не діє.

Нотатка 71r
МЕРДА
(Видіння, розділ п’ятнадцятий)

У п’ятнадцятому розділі Видіння Мерда, набравши надзвичайно стриманого вигляду, підійшов до XII Кола, до Вулиці ххх ххх. Мабуть, у нього вже так болить рука, що він ледве стримує зойк болю: ба ж ні, він досі всміхається, він гарний, спокійний, привітний, майже вдячний, настільки він почувається в мирі з усіма й усім навколо – лише глузлива усмішка на губах, за якою він, як зазвичай, усе це приховував, була трошки кривою по куточках. У Колі блакитно-зелене світло: вулиця знову йде вглиб, туди, де блакитно-зелене світло стає ясно-зеленим, до скупчення багатоповерхівок відразу за Казилінською дорогою, які, втім, були набагато вищими за попередні. Це справжні хмарочоси, зведені з великої кількості скла й металу. Там Скинія присвячена Взірцю Світського Духу. Врешті, й так чудово помітно, що у цьому Колі дівчата вже цілком світські й щосили переконують хлопців повести їх абикуди, тільки б не на Недільну Месу. Невігластво Ватикану століттями було зразком невігластва народу. За словами Божеств, які розповідають про це Карло, це невігластво – суцільна практичність. Практичність, якій «відсмоктують» американський прагматизм та навіть найфанатичніший провінційний біхевіоризм. Нехай, Ватикану гаплик, але невігластво лишилось, тож Взірцеві Світського Духу, завдяки його абсолютно нерелігійній практичності, зі своєї Скинії легко вселити Слово гедонізму й американського матеріалізму чи, принаймні, того, який наразі властивий усій новітній культурі. Навіть у цьому разі німа Проповідь, здійснена Взірцем із цього XII Кола, є дієвою і для чоловіків, і для жінок. Ось тільки жінки за своєю природою більш незворушні перед його запевняннями, позаяк переважно менш схильні до компромісів із старими Взірцями Минулого, які ще зовсім нещодавно на Торпіньятарській дорозі були всемогутніми, а зараз уже хтозна-де й поділися.

Нотатка 71s
МЕРДА
(Видіння, розділ шістнадцятий)

У шістнадцятому розділі Видіння Мерда наближається до Вулиці ххх ххх. Тут його іронічна посмішка стає хитрою та задоволеною, попри те, що його руку, ймовірно, проймає такий гострий біль, що він аж чманіє. Ми на ХІІІ Колі, де схиляються перед культом Нової Родини (й чоловіки теж схиляються). Сяє оливкове, дещо зловісне, світло.

У кінці, де світло яснішає й трохи скидається на сепію, панують хмарочоси з Нового Кварталу. Цілком ясно, що Нова Родина, дух якої ххх Культом і Наслідуванням Взірця з ХІІІ Кола не має зовсім нічого спільного з християнською родиною, себто з родиною дрібнобуржуазійною, що утворилася на основі селянської родини, яка їй передувала: родини як клану, лігва, прихистку від ощадливості злиднів (таке кажуть Божества). Усі ці дівчата мають такий вигляд, ніби чудово знають, що не слід поєднуватись у шлюбі задля того, щоб боротися із злиднями, а брати шлюб треба, щоб досягти достатку й показати його в суспільстві. Поза тим, убогу родину благословляла Католицька церква, яка зробила цю родину носієм свого звичайного злочинного невігластва, а от нова родина у достатку, як ми бачимо, відділяється від Католицької церкви, котра за довгі роки лишила їй у спадок лише вище згадане невігластво (знову ж таки, це за словами Божеств).

У кінці Вулиці ххх ххх, Вулиці, де розташоване XIII Коло, є невеличкий Майдан[230]230
  Йдеться про широке роздоріжжя, утворене кількома перехрестями одночасно, яке не є власне майданом, а потрібне передовсім для руху транспорту.


[Закрыть], що обрисами нагадує півколо. Там стоять невисокі будиночки, пофарбовані в яскраві кольори, які ще з десяток років тому звели власними руками власники цих осель, а за ними – городчики; деякі з цих будиночків дуже старі й облуплені. Це садиби, зведені ще у дев’ятнадцятому столітті, а може, й раніше, вони облицьовані вулканічним туфом, мають двері з архітравами й аркові вікна. Майдан не заасфальтовано, але вглибині видніється стара бруківка, трохи поросла травою. Перед низенькими портиками нових будинків поставлено навіси із благенького квітчастого сукна. А от старі садиби, із туф’яних цеглин з трохи нечіткими краями, подекуди вкритими іржавими плямами моху, мов маленькі сільські твердині, вже не мають своїх старих, міцних товстих дверей. Дощані огорожі, які теж занепали, ххх в одвірках проти вкритих пилом вікон, що дивляться у темінь кімнат. За однією з таких огорож, про яку багато років уже ніхто не дбав, на клаптику перегною пробився трояндовий кущик, що зараз саме розцвів. Великі м’ясні мухи та бджоли без упину кружляли в тому випаленому сонцем куточку. А ще там була бабця, вся в чорному, вона схилилася над якимись ящичками, які, мабуть, смерділи рибою чи автомобільним мастилом.

Нотатка 71t
МЕРДА
(Видіння, розділ сімнадцятий)

У сімнадцятому розділі Видіння Мерда проходить повз Вулицю ххх ххх, але якщо, коли він проминав Вулицю ххх ххх, його іронічна посмішка була хитрою й задоволеною, то наразі він почав широко, щасливо, захоплено посміхатися, так, що навіть показалися всі його жовті та сточені зуби, але він враз викручується, вдаючи простачка^a[231]231
  ^а такого простачка.


[Закрыть], починаючи знуджено позіхати й дивитися вгору ліворуч від себе (тобто на інший бік Вулиці ххх ххх); втім, згодом він не забуває міцніше обійняти Чинцію, ніби підбадьорюючи її та запевняючи, що він її захистить. Мабуть, від цього він відчуває страшенний біль, якщо взагалі ще здатен відчувати свою руку. Вулиця ххх ххх – це XIV Коло. На цьому Колі Взірець утретє не лежить у могилі, а сидить поруч зі Скинією, доповнюючи свій вчинок ххх завдяки проповіді та виголошенню правил. Як уже за звичкою пояснюють Божества, це – Взірець Конформізму. Хлопці й дівчата всі слухняні й обстріляні, мають такий вигляд, ніби добре знають, чого хочуть, і пильно дослухаються до проповіді Взірця, навіть коли поводяться, як стерво, чи роблять мінет. Що за проповідь, питаєте? Про створення правил, унормування, упорядкування, зізвичаювання, фанатизацію всього, що є нового й революційного у порівнянні з нещодавнім Минулим, усього, чого можуть забажати й що можуть мовчки нав’язати (а часом, як ми вже бачили, завдяки недвозначному втручанню) попередні Життєві Взірці. Божества без упину торочать Карло: попри те, що Взірець Конформізму перебуває серед товариства, яке лише примарно складається із самих жінок, дух, який він поширює та втілює, чоловікам теж не чужий. Складова Конформізму співіснує з іншими складовими в кожному, незалежно від того, чоловік це чи жінка. Але саме жінки мають особливі повноваження пройматися духом цього Взірця й поширювати його: якби не жінки, чоловіки проймалися б ним безладно, залишаючи їм навіть ілюзію новизни й революційності – а це річ непростима, зрештою, навіть немислима.

Нотатка 71u
МЕРДА
(Видіння, розділ вісімнадцятий)

У вісімнадцятому розділі ми разом з Мердою дісталися ххх ххх Вулиці. Тут знову світлофор – горить червоне. Отож Мерда, посміхаючись та ніби захищаючи свою дівчину своїми обіймами, спиняється. Віз, у якому котиться Карло, теж спиняється. Божества, які тягли Карло, користаються нагодою, щоб переказати йому від самого початку все, що він побачив, і поставити у пригоді крапку. Вони потворні й відворотні; їх пожирає неспокій інтеркласовості, через який вони скочуються вниз (згадайте їхні шльондрівські барсетки); зблідлі невротики, які через свою болячку пускають слину та стають гидкими почварами; мерзенно готові зректися всього, чим були вони самі чи їхні побратими; трохи роздратовані, зі шкіри пнуться, щоб здаватись поважними чоловіками, граючи в одну дудочку з багатим класом; вони зовсім розучилися посміхатися просто ˂ й ˃, як підлеглі, бо вони є втіленням гідності, але зовсім не людської, а осоружної буржуазійної гідності; безнадійно введені в оману, що окрім їхнього власного життя все є підозрілим та жаским; із болючою непристойністю вільні користуватися сексуальною ˃ свободою ˂, яка насправді виявляється лише у виставлянні напоказ убогості власної плоті та їхньої ххх вульгарності. До всього, нову молодь ще й чудово мілітаризує той самий Конформізм – невдатний, але той самий Конформізм, який століттями створював писані й неписані закони на захист Прадавніх Цінностей, який уже створив загони СС і який довірили особливій турботі молодих дівчат, котрі отримали право зробити так, щоб усе, що спроможні привнести в життєві звички нового й «сороміцького» нове сучасне мислення, наслідування вищих класів, матеріалістично-світський світогляд родини тощо…, знову стало непохитною нормою, якої фанатично додержуються.

Але й це ще не все; є і гірше. ˂

Нотатка 71v
МЕРДА
(Видіння, розділ дев’ятнадцятий)

На світлофорі горить зелене. Божества, які тягнуть віз, продовжують свою справу, а Мерда, хвацько зійшовши зі сходинки на тротуарі, переходить через дорогу, обережно підтримуючи свою бідолашну паралітичку.

Декорації на Вулиці ххх ххх змінюються: звичні вже прозорі плити наразі журливо світять несамовитим світлом, яке забарвлене у щось середнє між кольором сепії та іржі. Божества навіть не в змозі вигадати ім’я, яким наректи Взірця, котрий лежить у Скинії; цього разу він, до всього, ще й оздоблений гірляндами з квітів (пластмасових – майже напевно цю культову старанність виявили жіночі руки). Не знайшовши імені для Взірця, Божества все-таки поспішили надати Карло пояснення, конче потрібні для розуміння того, що відбувається у XV Колі. Як ми бачили раніше, Складова Потворності та Відворотності у попередніх чотирьох колах, де перебували лише жінки, не діяла, ніби відійшла вбік, але у XV Колі вона знову в ходу, ба більше, попри те, що у Колі є жінки, вона надзвичайно активна й дієва.

Насправді, по Вулиці ххх ххх ходять виключно пари. Певна річ, молоді. Літні пари, зазвичай напівпрозорі в іржаво-сепієвому світлі, не впадають в очі, а як і помічаєш їх, то вони лиш виконують роль глядачів, чи краще сказати – шанувальників. Пари тут зібралися на будь-який смак, але всі поводяться однаковісінько, дотримуючись таких правил: 1) ними захоплюються всі присутні, попри те, що вони умудряються, та ще й радісно посміхаючись, навіть на одненьку мить не кинути ні на кого погляд; 2) однозначно виявляють власну самодостатність та абсолютну незацікавленість у будь-чому, що не стосується їхніх ххх стосунків; 3) як годиться, не порушуючи заведеного правила ні на хвилину, вони всі міцно обіймаються: або він обіймає її за стан чи за плечі (як Мерда), чи вона обіймає його (за талію), чи, врешті-решт, вони за власною згодою тримаються за руки, навіть коли це він тримає її за руку за її мовчазної згоди; 4) мовчать через показну несказанність їхніх стосунків, якими вони зухвало хизуються (перед сотнями інших пар, які вчиняють так само); 5) а коли таки розмовляють, то балакають дуже швидко й тихенько, мов розмовляють на ледве зрозумілому жаргоні втаємничених, настільки миттєво вони розуміють одне одного; 6) ніколи не втрачають нагоди кілька разів поцілувати одне одного, хоч жодного разу це не мало бажаного впливу на їхнє оточення (а він мав бути шаленим).

Я знову наголошую, що всіх цих та ще кількох менш важливих правил додержуються беззастережно, коли пари гуляють вулицею. А от якщо вони стоять біля стіночки чи біля лавки у садку, з безлічі правил залишається лише одне – перше.

Часто трапляється й по-іншому. Зрештою, Вулиця ххх ххх є звичним до того прикладом. На невеличкому майдані сидять усі члени родини (цього разу на старших падає світло): три чи чотири лавки, на яких сидять дружини родичів, стара мати у квітчастій сукні, молодик, неодружений, блідий та опецькуватий, над носом-картоплиною – пара блискучих оченят, «витворена» зачіска, яка стоїть у нього на маківці, наче величезна шишка, а під пахвами – вже звична барсетка. Посеред товариства, на чільному місці сидять він та вона. Обоє сидять мовчки, ніби заховались та усамітнились, але мовчать вони, бо так годиться, як людина, що має успіх і знає, що наразі настала година, коли їй виказують шану та величають. Дівчина у тісних-тісних джинсах, таких тісних, що аж впиваються в сцикуху, сидить тихо й зажурено, як колись годилося за звичаєм, про який ще не до кінця забули. А ось він – витончено-модерновий, аж до очманіння віддався мистецтву зробити так, щоб ним захоплювались. Він високий та худий, у дуже простій сорочці в обліпочку із темного турецького шовку, недбало тримає в руках свою барсетку; має довге, ніби в дикуна, волосся, одначе за кольором воно витончено пасує його обличчю, яке, навпаки, аж ніяк не можна було назвати дикунським: худе, точене, гладеньке; червоні губи під добре, акуратно окресленими вилицями й, зрештою, так само добре окреслені щелепи. Втомлені очі. Він мовчить, бо засмучений і через той смуток непривітний та відчужений. Можливо, це через невроз – той самий, від якого стає гидко й шкода. Та він прикривається трохи вередливою усмішкою привабливої, успішної людини, котрій усі заздрять і перед якою відкрите ціле життя в суспільстві, перед яким він запобігає й неприховано сподівається в ньому ствердитися як, звісно, надзвичайно сучасний наречений та батько. Він сперся білим та худим, тендітним, як у інтелігента чи жінки, ліктем на стіл у піцерії. Він не буржуа й не студент, він мешкає саме тут, на Вулиці ххх ххх, на перехресті з Торпіньятарською дорогою.

Хвастливе виставляння напоказ усіх цих любовних почуттів, котрі пов'язують пари, – фатального й явно плотського кохання, як дозволяє, чи то пак вимагає, вседозволеність, – доводить, що ці стосунки^a[232]232
  ^а любовні почуття.


[Закрыть] наскрізно нещирі. Й саме через це навіть у цьому Колі, де є Жінки, також панує Дух Потворності та Відворотності. Окрім пар, у Колі повно хлопців та дівчат, що перемішалися разом, хоч останніх набагато менше. Перебуваючи серед хлопців, яких більшість, вони й у цій більшості започатковують манеру поводитися утаємничено та з шанобливою самодостатністю, властивою парам. Сміються, жартують. Наразі жінки трохи знітилися, намагаючись бути на висоті за обставин, до яких вони ще не зовсім призвичаїлися, а тому приховують своє зніяковіння, строячи перед парубками вихиляси та викрутаси, прикидаючись дурепами, кривляючись та регочучи, а часом спантеличуються чоловіки, усміхаючись мляво й напружено, або тримаються на відстані, як цуцики, підібгавши хвоста, загнані на слизьке вторгненням та зухвалістю жінок, котрі взяли ситуацію в свої руки й забирають на себе всю увагу. Але це крайнощі. Здебільшого такі змішані гурти хлопців та дівчат, як оце у кінці Вулиці ххх ххх, що юрмляться поряд з хирлявими та вкритими пилом садовими огорожами, поводяться так, ніби товаришувати між чоловіками та жінками на Торпіньятарській дорозі повелося давним-давно, ще за царя Панька, й усі від того радісінькі й щасливі. Насправді присутність жінок у чоловічому гурті приборкує їх – не лише у фізичному сенсі, коли вони біжать, жартують чи виявляють несамовитість, – а й навіть у розмові, а над усе – у думках. Вчаться вкупі; безперечно, що в таких речах жінка сильніша, адже конформізм сильніший за будь-яке інше почуття, – й насправді виховання вигадали жінки. Котрі, до всього, ще роблять чоловіків схожими на себе. Ось вони, споконвічні хвастуни та хитруни з Торпіньятарської дороги, які вважають, що своєю худорбою, тендітністю, витонченими манерами, стоянням, трохи здійнявши плечико вгору й випнувши одне стегно трохи вперед, потрібно хизуватися. Їхні старші брати, чиї сильні, убогі й несамовиті тіла були на їхньому місці ще кілька років тому, або ж усіх їх відпорали від першого до останнього, або ж попідпалювали. Та, мабуть, не повірили б своїм очам і подумали, що в них глюки.