Текст книги "Чоловіки, що ненавидять жінок"
Автор книги: Стіг Ларссон
Жанры:
Триллеры
,сообщить о нарушении
Текущая страница: 32 (всего у книги 35 страниц)
– Яка в нас ситуація насправді? – спитав Хенрі Кортез.
– Справа йде таким чином. Я знаю, що всім було важко і ми ще не випливли цілком. Виходячи зі здорового глузду, «Міленіум» мав би перебувати на шляху до могили. Даю вам слово, що до похорону справа не дійде. Зараз «Міленіум» сильніший, ніж рік тому. Коли наша зустріч закінчиться, я знову зникну приблизно на два місяці. До кінця жовтня я повернуся. І тоді ми обітнемо Хансові Ерікові Веннерстрьому крила.
– Яким чином? – поцікавився Кортез.
– Вибач, але цю інформацію я вам видавати не збираюся. Я напишу нову статтю про Веннерстрьома, і цього разу ми всі зробимо правильно. А потім почнемо готуватися до святкування Різдва. Я маю намір на закуску запропонувати засмаженого цілого Веннерстрьома, а на десерт – різних дрібних критиків.
Ураз усіх охопив веселий настрій. Мікаель замислився над тим, як би до всього цього поставився він сам, якби сидів за конференц-столом серед інших і вислухував подібну промову. З підозрою? Мабуть, так. Проте було очевидно, що жменька співробітників «Міленіуму» як і раніше йому довіряють. Він знову підняв руку:
– Для успіху заходу важливо, щоб Веннерстрьом вважав, ніби «Міленіум» гине. Я не хочу, щоб він винайшов який– небудь контрзахід або останньої хвилини приховав докази. Тому спершу ми складемо сценарій, за яким ви працюватимете восени. По-перше, важливо, щоб нічого з того, що ми сьогодні обговорюємо, не фіксувалося на папері і не обговорювалося в електронній пошті або з ким-небудь, крім тих, що сидять у цій кімнаті. Нам невідомо, як глибоко Дальман проник у наші комп’ютери, а я виявив, що читати особисту пошту співробітників зовсім не важко. Отже, всі обговорення ведуться тільки усно. Якщо в найближчі тижні вам знадобиться обговорити це, слід буде звертатися до Крістера і зустрічатися у нього вдома, за умов дотримання цілковитої секретності.
Мікаель написав на дошці: «Ніякої електронної пошти».
– По-друге, ви мусите сваритися. Спершу я хочу, щоб ви лаяли мене щоразу, коли Янне Дальман опиниться поблизу. Не перегравайте, пускайте в хід тільки свою природну стервозність. Крістере, мені треба, щоб у вас з Ерікою стався розкол. Використайте фантазію і темніть з приводу причини, але потрібно створити видимість, ніби журнал розвалюється і всі між собою пересварилися.
Він написав на дошці: «Чвари».
– По-третє: Крістере, коли повернеться Еріка, ти маєш повідомити їй, що відбувається. Її завдання – переконати Янне Дальмана, ніби наш договір з концерном «Ванґер», який зараз підтримує нас на плаву, розвіявся порохом через те, що Хенрік Ванґер важко хворий, а Мартін Ванґер загинув.
Він написав на дошці: «Дезінформація».
– Але договір залишається в силі? – поцікавилася Моніка Нільссон.
– Можете мені повірити, – похмуро сказав Мікаель. – Заради виживання «Міленіуму» концерн піде на багато що. Через кілька тижнів, скажімо, в кінці серпня, Еріка повинна скликати збори і повідомити про майбутні звільнення. Важливо, щоб ви всі розуміли, що це блеф і що зникне звідси тільки Янне Дальман. Але не забувайте підігравати. Почніть розмови про пошуки нової роботи і обговорюйте, як невигідно мати в своєму резюме «Міленіум». І так далі.
– І ти вважаєш, що ця гра врятує «Міленіум»? – спитав Сонні Маґнуссон.
– Я знаю, що врятує. Тебе, Сонні, я попрошу скласти фальшивий місячний звіт, що показує падіння ринку реклами в останні місяці, а також скорочення кількості передплатників.
– Звучить забавно, – сказала Моніка. – Нам слід тримати це всередині редакції чи треба видати інформацію іншим ЗМІ?
– Не виносьте це за межі редакції. Якщо матеріал з’явиться деінде, ми знатимемо, хто його помістив. Раптом хтось запитає нас через кілька місяців, ми спокійно відповімо: про що мова, до вас просто дійшли безпідставні чутки, «Міленіуму» ніколи не загрожувало закриття. Найліпше буде, якщо Дальман справді видасть інформацію іншим ЗМІ, тоді вони надалі матимуть його за цілковитого ідіота. Якщо ви зможете підказати Дальманові яку-небудь правдоподібну, але абсолютно безглузду історію, будь ласка.
На складання сценарію та розподіл ролей вони згаяли дві години.
Після зборів Мікаель з Крістером Мальмом пили каву в кафе «Ява» на Хурнсґатан.
– Крістере, надзвичайно важливо, щоб ти зустрів Еріку прямо в аеропорту і ввів її в курс справи. Ти повинен переконати її включитися в цю гру. Я добре її знаю, тому переконаний, що вона захоче розібратися з Дальманом негайно, – цього допускати не можна. Я не хочу, щоб Веннерстрьом щось відчув і встиг провести які-небудь маніпуляції з доказовою базою.
– Гаразд.
– І прослідкуй за тим, щоб Еріка не торкалася електронної пошти, доки не встановить шифрувальну програму Пі-джі-пі і не навчиться нею користуватись. Є підстави вважати, що через Дальмана Веннерстрьом, очевидно, має можливість читати все, що ми один одному пишемо. Я хочу, щоб ти і решта співробітників установили собі Пі-джі-пі. Це має бути зроблено непомітно: я дам тобі координати консультанта, ти зв’яжешся з нмм, він прийде перевірити Мережу і комп’ютери всіх співробітників редакції і тим часом непомітно встановить програму.
– Я зроблю все, що зможу. Але, Мікаелю, що ти маєш на думці?
– Я збираюся прибити Веннерстрьома цвяхами до дверей хліва.
–Як?
– Вибач, поки що це секрет. Можу тільки сказати, що маю матеріал, на тлі якого наше попереднє викриття здаватиметься розважальною історією для сімейного читання.
Крістер Мальм вочевидь занепокоївся.
– Я завжди довіряв тобі, Мікаелю. Чи означає все це, що ти не довіряєш мені?
Мікаель засміявся.
– Ні. Але наразі я займаюся злісною кримінальною діяльністю, за яку можу заробити два роки в’язниці. Методи дослідження, так би мовити, трохи сумнівні. Я вдаюся майже до таких самих класних методів, як Веннерстрьом. І не хочу, щоб ти, або Еріка, або хто-небудь інший з «Міленіуму» був у цьому якимось чином замішаний.
– Ти вмієш змусити мене хвилюватися.
– Не хвилюйся. І можеш передати Еріці, що матеріал буде великим. Дуже великим.
– Еріка захоче знати, що в тебе в голові.
Мікаель на мить замислився. Потім усміхнувся:
– Передай їй – навесні, підписавши за моєю спиною контракт із Хенріком Ванґером, вона чітко дала мені зрозуміти, що тепер я тільки простий незалежний журналіст, що не входить до правління і не має жодного впливу на політику «Міленіуму». Це має означати, що я теж більше не зобов’язаний її інформувати. Але я обіцяю: якщо вона не дозволятиме собі зайвого, то матиме право першою опублікувати матеріал.
Крістер Мальм раптом засміявся.
– Вона розлютиться, – весело за/важив він.
Мікаель розумів, що був не цілком відвертий з Крістером Мальмом. Еріки він уникав свідомо. Найприроднішим було б негайно зв’язатися з нею і відкрити її свої задуми. Але йому не хотілося з нею розмовляти. Він з десяток разів брався за мобільний телефон і набирав її номер, але в останню мить передумував.
У чому полягала проблема, Мікаель знав. Він не зміг би зараз дивитися їй в очі.
Там, у Хедестаді, погодившись приховувати відоме йому, він учинив прогріх, непростимий для журналіста. Він просто не уявляв собі, як їй це пояснити, не збрехавши, а якщо існувало щось таке, чого він не збирався робити ні за яких умов, то це брехати Еріці Берґер.
А головне те, що дві ці проблеми одночасно – Еріка і Веннерстрьом – були йому не до снаги. Тому він відклав зустріч, вимкнув мобільний телефон і відмовився від розмови з Ерікою, хоча й розумів, що це тільки зволікання часу.
Відразу після зборів у редакції Мікаель переїхав до свого будиночка в Сандхамні, де не бував понад рік. З багажу він прихопив із собою дві коробки з роздруківками матеріалу й ті CD-диски, які підготувала для нього Лісбет Саландер. Він запасся харчами, зачинився, відкрив свій ноутбук і почав писати. Щодня він ненадовго виходив прогулятися, купував газети і найнеобхідніше. Гостьова гавань як і раніше кишіла яхтами, і молодь, що позичила «батьків човен», як завжди, нестримно пиячила в барі «Нирець». Мікаель майже не помічав нікого навколо. Він сидів за комп’ютером практично з тієї миті, як розплющував очі, і до того часу, поки увечері не падав з ніг від утоми
.
Зашифрована електронна пошта від головного редактора [email protected] відповідальному редактору, який перебуває в тривалій відпустці, [email protected].
Мікаелю. Мені необхідно знати, що відбувається, – Боже, я повертаюся з відпустки і застаю цілковитий хаос. Новина про Янне Дальмана і придумана тобою подвійна гра. Мартін Ванґер мертвий. Харієт Ванґер жива. Що відбувається в Хедебю? Де ти? Чи є в тебе матеріал? Чому ти не відповідаєш на дзвінки? Е.
Р. S. Я зрозуміла натяк, який мені не без утіхи передав Крістер. Ти мені за це ще відповіси. Невже ти на мене серйозно розсердився?
Від кого: [email protected]
Кому: [email protected]
Привіт, Ріккі. Ні, заради Бога, не думай, я не гніваюся. Пробач, що я не встиг познайомити тебе із суттю справи, але останніми місяцями моє життя нагадувало американські гірки. Розповім, як зустрінемось, але не по електронній пошті. На цей час я в Сандхамні. Матеріал є, та не про Харієт Ванґер. Найближчим часом я сидітиму тут як приклеєний. Потім усе закінчиться. Покладися на мене. Цілую. М.
Від кого: [email protected]
Кому: [email protected]е
У Сандхамні? Я негайно до тебе приїду.
Від кого: [email protected]
Кому: [email protected]
Зараз не треба. Почекай зо два тижні, поки я хоча б розберуся з текстом. Крім того, я чекаю на інший візит.
Від кого: [email protected]
Кому: [email protected]
Тоді я, звісно ж, утримаюся. Але я мушу знати, що відбувається. Хенрік Ванґер знову став генеральним директором і не відповідає на мої дзвінки. Якщо договір з Ванґером луснув, мені необхідно це знати. Наразі я просто не розумію, що маю робити. Я повинна знати, виживе журнал чи ні. Ріккі.
Р. S. Хто вона?
Від кого: [email protected]
Кому: [email protected]
По-перше: ти можеш бути цілком упевнена, що Хенрік не вийде з гри. Але у нього був важкий інфаркт, він щодня працює потроху, і думаю, що хаос, котрий виник після смерті Мартіна і воскресіння Харієт, забирає всі його сили.
По-друге: «Міленіум» виживе. Я працюю над головним репортажем нашого життя, і коли ми його опублікуємо, ми назавжди потопимо Веннерстрьома.
По-третє: моє життя зараз перевернулося шкереберть, але щодо тебе, мене і «Міленіуму» нічого не змінилося. Вір мені. Цілую. Мікаель.
Р. S. Щойно випаде нагода, я вас познайомлю. Вона тебе добряче спантеличить.
Коли Лісбет Саландер приїхала до Сандхамна, її зустрів неголений Мікаель Блумквіст із запалими очима. Нашвидку обійнявши Лісбет, він попросив її поставити каву і зачекати, доки закінчить якийсь текст.
Лісбет оглянула його будинок і майже відразу сказала собі, що їй тут подобається. Будинок стояв прямо на підмостках, за два метри від води. Розміром він був усього шість на п’ять метрів, але виявився таким високим, що нагорі поміщалася спальня-антресоль, куди вели кручені сходи. Лісбет могла стояти на антресолі на повний зріст, а Мікаель змушений був злегка пригинатися. Вона проінспектувала ліжко і переконалася, що місця в ньому вистачить для них обох.
Коло дверей було велике вікно, що виходило на воду. Під ним стояв кухонний стіл Мікаеля, що слугував йому також і за письмовий. На стіні поруч зі столом висіла полиця із CD-програвачем і великим зібранням Елвіса Преслі впереміш із хард-роком – музика, яку Лісбет не надто полюбляла.
У кутку стояла грубка зі стеатиту, засклена спереду. Решту меблювання складала тільки прикручена до стіни шафа для одягу та постільної білизни і раковина для миття посуду: її відокремлювала шторка для ванни. Біля раковини було маленьке віконце. Під крученими сходами Мікаель відгородив закуток для біотуалету. В цілому будинок нагадував велику каюту, де за меблі правлять переважно рундуки.
У своєму звіті про особисті обставини Мікаеля Блумквіста Лісбет стверджувала, що він відремонтував будинок і змайстрував меблі самостійно – цей висновок вона зробила, прочитавши електронного листа до Мікаеля одного приятеля, який колись відвідав Сандхамн і потім захоплювався його здібностями. Будинок мав охайний, невибагливий, майже по-спартанськи простий вигляд, і вона зрозуміла, чому Мікаель так любить свій будиночок біля води.
Через дві години Лісбет вдалося-таки змусити Мікаеля відірватися від роботи, тож він неохоче вимкнув комп’ютер, поголився і повів її на екскурсію. Надворі було сиро і вітряно, тому вони хутко попрямували до місцевого готелю. Мікаель розповів про те, що вже написав, а Лісбет дала йому диск із новинами з Веннерстрьомового комп’ютера.
Коли вони повернулися додому, вона затягла його на антресоль, примудрилася роздягнути... словом, ще більше відірвала від роботи.
Прокинувшись пізно вночі, Лісбет відчула, що лежить у ліжку сама. Подивившись з антресолі вниз, вона побачила Мікаеля, який сидів, схилившись над комп’ютером. Вона довго лежала, підперши рукою голову, і спостерігала за ним. Він здавався щасливим, і вона сама раптом усвідомила, що на диво задоволена життям.
Лісбет Саландер пробула у Мікаеля тільки п’ять днів і повернулася до Стокгольма, бо Драґан Арманський несамовито надзвонював їй з приводу роботи. Вона присвятила завданню одинадцять днів, відзвітувала і знову повернулася до Сандхамна. Купа роздрукованих сторінок біля Мікаелевого ноутбука встигла вирости.
Цього разу Лісбет залишилася на чотири тижні. За цей час у них встановився певний розпорядок дня. Вони вставали о восьмій, снідали і з годину спілкувалися. Потім Мікаель інтенсивно працював до вечора, коли вони йшли на прогулянку і розмовляли.
Лісбет більшу частину дня проводила в ліжку, читаючи книжки або сидячи в Інтернеті за допомогою ADSL-модема. Вдень вона намагалася не турбувати Мікаеля.
Вечеряли вони пізно, і тільки після вечері Лісбет з власної ініціативи примушувала Мікаеля підніматися на спальну антресоль, де вже пильно стежила за тим, щоб він приділяв їй максимум уваги.
Лісбет здавалося, що вона вперше в житті перебуває у відпустці.
Зашифрована електронна пошта від:
Кому: [email protected]
Привіт, М. Надсилаю тобі офіційне повідомлення. Янне Дальман звільняється і через три тижні починає роботу в «Фінансмаґазінет монополь». Я пішла тобі назустріч і нічого не сказала, усі інші теж розігрують безглуздий спектакль. Е.
Р. S. Принаймні, всім, схоже, весело. Кілька днів тому Хенрі з Лоттою, посварившись, жбурляли одне в одного різні предмети. Народ розігрує для Дальмана такий грубий фарс, що я не розумію, як він може приймати це за чисту монету.
Від кого: [email protected]
Кому: [email protected]
Побажай йому успіху і відпусти. Але замкни столове срібло. Цілую. М.
Від кого: [email protected]
Кому: [email protected]
Я залишилася без відповідального секретаря за два тижні до випуску, а мій журналіст-пошуковець засів у Сандхамні і відмовляється зі мною розмовляти. Міккі, я на колінах благаю тебе. Ти не можеш підключитися? Еріка.
Від кого: [email protected]
Кому: [email protected]
Протримайся зо два тижні, і ми досягнемо мети. І починай планувати, бо грудневе число відрізнятиметься від усього, що ми робили раніше. Мій текст займе в журналі близько 40 сторінок. М.
Від кого: [email protected]
Кому: [email protected]
40 СТОРІНОК!!! Ти сповна розуму?
Від кого: [email protected]
Кому: [email protected]
Це буде тематичне число. Мені необхідно ще три тижні. Будь ласка, зроби таке: (1) зареєструй книжкове видавництво з назвою «Міленіум», (2) роздобудь номер ISBN, (3) попроси Крістера витворити гарний логотип для нашого нового видавництва, (4) знайди добру друкарню, яка може швидко і дешево надрукувати наклад у м'якій обкладинці. І до речі, нам знадобиться капітал, щоб випустити нашу першу книгу . Цілую. Мікаель.
Від кого: [email protected]е
Кому: [email protected]
Тематичне число. Книжкове видавництво. Гроші. Слухаюся, пане господарю. Може, ти хочеш, щоб я зробила що-небудь іще? Станцювала голяка на площі біля Шлюзу? Е.
Р. S. Гадаю, ти знаєш, що робиш. Але що мені робити з Дальманом?
Від кого: [email protected] Кому: [email protected]
Нічого з Дальманом не роби. Просто відпусти. «Монополь» довго не протягне. Підбери для цього числа більше фінансового матеріалу. І, сто чортів, найми нового секретаря. М.
Р. S. Я дуже хочу подивитися на тебе голу біля Шлюзу. М.
Від кого: [email protected] Кому: [email protected]
Площа біля Шлюзу – твої марення. Але ж ми завжди брали на роботу разом. Ріккі.
Від кого: [email protected]
Кому: [email protected]
І завжди сходилися в тому, кого брати. Цього разу буде так само, кого б ти не обрала. Ми доб'ємо Веннерстрьома. Це головне. Дай мені тільки спокійно все завершити. М.
На початку жовтня Лісбет Саландер прочитала замітку, яку знайшла в інтернетівській версії газети «Хедестадс-курірен», і показала її Мікаелю. Після нетривалої хвороби померла Ізабелла Ванґер. За нею сумує її нещодавно воскресла донька Харієт Ванґер.
Зашифрована електронна пошта від:
Кому: [email protected]
Привіт, Мікаелю.
Сьогодні до мене в редакцію приходила Харієт Ванґер. Вона зателефонувала за п'ять хвилин до свого приходу, і я виявилася зовсім непідготовленою. Вродлива жінка, елегантно одягнена і з холодним поглядом.
Вона приходила повідомити, що замінила Мартіна Ванґера як представника Хенріка у правлінні. Була люб'язна і доброзичлива, запевнила мене, що концерн «Ванґер» не збирається виходити з угоди і що сім'я, навпаки, цілковито підтримує Хенрікові зобов'язання перед журналом. Вона попросила провести її по редакції і запитувала про те, як я розцінюю ситуацію, що склалася.
Я сказала все як є: що не відчуваю твердого ґрунту під ногами, що ти заборонив мені приїздити до Сандхамна і що я не знаю, над чим ти працюєш, але що ти збираєшся добити Веннерстрьома. (Я вирішила, що можу це розповісти. Вона все-таки член правління.) Вона скинула одною бровою, посміхнулася і запитала, чи сумніваюся я в тому, що в тебе це вийде. Що мені було відповідати? Я сказала, що почувалася б значно спокійніше, якби краще розуміла, що відбувається. Ет, звичайно, я на тебе покладаюся. Але ти зводиш мене з глузду.
Я спитала, чи знає вона, чим ти займаєшся. Вона відповіла, що ні, але сказала, що ти справив на неї враження дивовижно рішучої людини з інноваційним мисленням. (Це її слова.)
Я сказала також, що розумію, що в Хедестаді сталося щось драматичне, і знемагаю від цікавості з приводу історії Харієт Ванґер. Коротше кажучи, я почувалася ідіоткою. Вона відповіла питанням на питання, поцікавившись, невже ти справді мені нічого не розповів. Як вона каже, їй зрозуміло, що в нас із тобою особливі стосунки і що ти напевно розповіси мені, коли в тебе з'явиться трохи вільного часу. Потім вона спитала, чи може вона на мене покластися. Що мені було відповідати? Вона сидить у правлінні «Міленіуму», а ти кинув мене вести переговори зовсім беззбройною.
Потім вона сказала щось дивне – попросила мене бути вибачливою і до неї, і до тебе. Стверджувала, що в боргу перед тобою і дуже хотіла б, щоб ми з нею теж стали друзями. Потім вона пообіцяла розповісти свою історію, якщо ти не зможеш. Вона пішла півгодини тому і залишила мене ні в сих ні в тих. Здається, вона мені сподобалася, але поки не знаю, чи можу я на неї покластися. Еріка.
Р. S. Я скучила за тобою. Мені здається, що в Хедестаді сталося щось жахливе. Крістер каже, що в тебе звідкись з'явилася дивна мітка на шиї, схожа на слід від зашморгу. Чи правда де?
Від кого: [email protected]
Кому: [email protected]
Привіт, Ріккі.
Історія Харієт така жахлива, що тобі годі й уявити. Було б краще, якби вона все розповіла тобі сама. Мені навіть подумати про це страшно.
А поки я ручаюся, що ти можеш покластися на Харієт Ванґер. Вона сказала правду, стверджуючи, що в боргу переді мною, і можеш мені повірити – вона ніколи не зробить нічого на шкоду «Міленіуму». Будь їй другом, якщо вона тобі подобається. А якщо не подобається, не треба. Та вона заслуговує поваги. Вона – жінка з важким минулим, і я відчуваю до неї велику симпатію. М.
Наступного дня Мікаель отримав ще одного листа.
Від кого: [email protected]
Кому: [email protected]
Добридень, Мікаелю. Я вже кілька тижнів намагаюся викроїти час на те, щоб написати Вам, але, здається, в добі надто мало годин. Ви так швидко зникли з Хедебю, що мені так і не вдалося зустрітися з Вами і попрощатися.
Після мого повернення до Швеції час заповнений жахливими враженнями і важкою роботою. У концерні панує хаос, і ми з Хенріком напружено працюємо над тим, щоб дати лад справам. Учора я відвідала «Міленіум»; зайшла як представник Хенріка в правлінні. Хенрік мені детально розповів про ситуацію з Вашим журналом.
Я сподіваюся, Ви не заперечуєте проти того, щоб я з'явилася там у такій ролі. Якщо Ви не хочете, щоб я (або взагалі хто-небудь з нашої сім'ї) був у правлінні, я Вас зрозумію, але обіцяю Вам, що зроблю все для підтримки «Міленіуму». Я в неоплатному боргу перед Вами і запевняю Вас, що мої наміри щодо цього завжди будуть найкращими. Я зустрілася з Вашим другом Ерікою Берґер. Не знаю, чи я їй сподобалася, і мене здивувало, що Ви не розповіли їй про те, що сталося.
Я дуже хочу бути Вам другом, якщо Ви, звичайно, маєте сили продовжувати спілкуватися з ким-небудь із сім'ї Ванґер.
З найкращими побажаннями, Харієт.
Р. S. Я дізналася від Еріки, що Ви знову збираєтеся боротися з Веннерстрьомом. Дірк Фруде розповів мені, як Вас обдурив Хенрік. Що ж я можу сказати? Мені шкода. Якщо я можу чимось допомогти, повідомте мені.
Від кого: [email protected]
Кому: [email protected]
Здрастуйте, Харієт. Я справді поспішно покинув Хедебю і працюю зараз над тим, чим, власне кажучи, повинен був займатися цього року. Ви отримаєте інформацію заздалегідь, до того, як текст піде до друку, але гадаю, я можу стверджувати, що з прикрими цьогорічними проблемами невдовзі буде докінчено .
Я сподіваюся, що Ви з Ерікою подружитеся, і, зрозуміло, нічого не маю проти Вашої появи в правлінні «Міленіуму». Я розповім Еріці про те, що сталося. Та зараз у мене немає на те ані сили, ані часу, треба, щоб усе трохи вляглося.
Тримаймо контакт. На все добре. Мікаель.
Лісбет не виявляла до Мікаелевої роботи великого зацікавлення. Коли якось він раптом сказав щось, чого вона спочатку не зрозуміла, Лісбет одірвалася од книги.
– Пробач. Я думав уголос. Я сказав, що це грубо.
– Що грубо?
– Веннерстрьом сплутався з двадцятидволітньою офіціанткою, і вона від нього завагітніла. Ти не читала його листування з адвокатом?
– Мікаелю, любий, у тебе на цьому жорсткому диску є кореспонденція, електронна пошта, договори, документи з поїздок і бог знає ще що за десять років. Я не так дуже зачарована Веннерстрьомом, щоб ковтати шість гігабайтів різної нісенітниці. Я прочитала дещо, в основному задля задоволення власної цікавості, і переконалася, що він бандит.
– Гаразд. Він зробив їй дитину в дев'яносто сьомому році. Коли вона почала вимагати компенсації, його адвокат відрядив когось умовляти її зробити аборт. Гадаю, він мав намір запропонувати їй певну суму грошей, але вона не захотіла її взяти. Тоді найманець удався до сильніших аргументів і тримав її під водою у ванні, доки вона не погодилася дати Веннерстрьому спокій. І це ідіот адвокат повідомляє в листі – хай і зашифрованому, та все ж таки... Я не надто високої думки про розумові здібності цієї компанії.
– А що сталося з дівчиною?
– Вона зробила аборт. Веннерстрьом залишився задоволений.
Лісбет Саландер замовкла на десять хвилин. Її очі раптом потемніли.
– Ще один чоловік, який ненавидить жінок, – нарешті пробурмотіла вона.
Мікаель її не почув.
Вона позичила в нього диски і присвятила найближчі дні докладному читанню електронної пошти Веннерстрьома та інших документів. Поки Мікаель продовжував роботу, Лісбет лежала на горищі з комп’ютером на колінах, роздумуючи над дивовижною імперією Веннерстрьома.
Їй не йшла з думки дивна річ. Найбільше її дивувало, як вона не додумалася до цього раніше.
Наприкінці жовтня Мікаель роздрукував останню сторінку і вимкнув комп'ютер аж об одинадцятій годині ранку. Не кажучи ні слова, він підійнявся на антресоль і подав Лісбет чималий стіс паперів, після чого відразу заснув.
Лісбет розбудила його увечері й висловила свої міркування з приводу тексту.
На початку третьої ночі Мікаель вніс до свого твору останні поправки.
Наступного дня він зачинив віконниці і замкнув будинок. Відпустка Лісбет закінчилася, і вони разом поїхали до Стокгольма.
До того, як прибути в місто, Мікаелю треба було обговорити з Лісбет одне делікатне питання. Він порушив цю тему, коли вони пили каву з паперових стаканчиків на борту теплоходика, що перевозив їх із шхер.
– Нам потрібно домовитися про те, що я розповідатиму Еріці. Вона відмовиться публікувати статтю, якщо я не зможу пояснити, звідки взяв матеріал.
Еріка Берґер. Головний редактор і Мікаелева коханка з багатолітнім стажем. Лісбет ніколи з нею не зустрічалася і не була впевнена в тому, що хоче цього. Еріка заважала її існуванню, хоча вона поки що не знала, яким чином.
– Що вона про мене знає?
– Нічого. – Він зітхнув. – Я ж з літа уникав Еріки. У мене забракло сил розповісти їй про події в Хедесгаді, бо мені було страшенно соромно. Вона дуже нервує через те, що я її майже ні про що не інформував. їй, зрозуміло, відомо, що я сидів у Сандхамні і писав цей текст, але про його зміст вена нічого не знає.
– Гм.
– За кілька годин вона отримає рукопис. І влаштує допит за найвищим розрядом. Питання в тому, що я маю їй відповідати?
– А що ти хочеш сказати?
– Я хочу розповісти правду.
Між бровами Лісбет пролягла зморшка.
– Лісбет, ми з Ерікою майже постійно сваримося. Це у нас така своєрідна манера спілкування. Але ми цілковито довіряємо одне одному. Вона абсолютно надійна. Ти – джерело, і вона швидше помре, ніж видасть тебе.
– Скільком ще людям тобі треба буде розповідати?
– Більше нікому. Це піде в могилу разом зі мною та Ерікою. Але якщо ти відмовишся, я не розкрию їй твою таємницю. Проте я не збираюся брехати Еріці й вигадувати якесь неіснуюче джерело.
Лісбет обмірковувала сказане, доки вони не причалили біля «Ґранд-Отелю».
«Аналіз наслідків».
Нарешті вона неохоче дозволила Мікаелю відрекомендувати її Еріці. Він увімкнув мобільний телефон і набрав номер.
Мікаелів дзвінок заскочив Еріку Берґер за обідом з Малін Ерікссон, яку вона подумувала взяти на посаду відповідального секретаря редакції. Малін було двадцять дев’ять, і вона протягом п’яти років перебивалася на різній тимчасовій роботі. Постійної посади в неї ніколи не було, і вона вже майже втратила надію таку отримати. Оголошення про вакансію ще не давалося; Малін Ерікссон Еріці рекомендував старий приятель з одного тижневика. Еріка зателефонувала їй того дня, коли у Малін закінчувалась остання тимчасова робота, і запитала, чи цікавить її співпраця в «Міленіумі».
– Це тимчасова посада на три місяці, – сказала за обідом Еріка. – Та якщо все піде добре, то вона може стати постійною.
– Я чула про те, що «Міленіум» скоро закриється.
Еріка усміхнулася:
– Не треба вірити чуткам.
– Цей Дальман, замість якого я працюватиму... – Малін Ерікссон вагалася. – Він переходить до журналу, що належить Хансові Ерікові Веннерстрьому...
Еріка кивнула:
– Наш конфлікт із Веннерстрьомом навряд чи є видавничою таємницею. Він не любить людей, що працюють у «Міленіумі».
– Отже, якщо я погоджуся на роботу в «Міленіумі», то теж потраплю до цієї категорії.
– Так, цілком імовірно.
– Але ж Дальман отримав роботу в «Фінансмаґазінет»?
– Можна сказати, що Веннерстрьом у такий спосіб розплатився з ним за деякі дрібні послуги, які йому надавав Дальман. Вас моя пропозиція все ще цікавить?
Малін Ерікссон трохи подумала і хитнула головою.
– Коли ви хочете, щоб я почала?
Цієї миті подзвонив Мікаель і перервав співбесіду.
Двері до квартири Мікаеля Еріка відкрила власними ключами. Вони вперше зустрілися віч-на-віч після його короткого візиту до редакції в червні. Увійшовши до вітальні, вона побачила там анорексично худу дівчину в потертій шкіряній куртці, яка сиділа на дивані, задерши ноги на журнальний столик. Спочатку їй здавалося, що дівчині років п’ятнадцять, та тільки до тієї миті, поки вони не зустрілися поглядом. Коли Мікаель увійшов з кавником і печивом, Еріка все ще роздивлялася це створіння.
Мікаель і Еріка переглянулися.
– Пробач, що я був таким нестерпним, – сказав Мікаель,
Еріка схилила голову набік. Щось у Мікаелі змінилося. Він дуже змарнів і мав виснажений вигляд, у його очах читався сором, і якусь мить він уникав її погляду. Вона скоса подивилася на його шию. Там проступала бліда, але виразно помітна смуга.
– Я уникав тебе. Це дуже довга історія, і я зовсім не пишаюся тією роллю, яку в ній відіграв. Та про це пізніше. Зараз я хочу відрекомендувати тобі оцю юну пані. Еріко, це Лісбет Саландер. Лісбет, Еріка Берґер – головний редактор «Міленіуму» і мій найкращий друг.
Через десять секунд споглядання її елегантного одягу і впевненої манери триматися Лісбет уже знала, що Еріка Берґер навряд чи стане їй найкращим другом.
Нарада тривала п'ять годин. Еріка двічі телефонувала і скасовувала інші зустрічі. Вона присвятила годину читанню фрагментів рукопису, який вручив їй Мікаель, але зрештою відклала його. У неї виникана тисяча запитань, та вона розуміла, що потрібно тижні, щоб дістати на них відповіді. Головним був рукопис. Якщо навіть маленька частинка цих тверджень відповідає дійсності, це кардинально змінює ситуацію.
Еріка подивилась на Мікаеля. Вона ніколи не сумнівалася в його порядності, та на якусь мить відчула запаморочення і подумала, чи не зламала його раптом справа Веннерстрьома та чи не є рукопис плодом його фантазії. У цю хвилину Мікаель поставив перед нею дві коробки з роздруківками вихідного матеріалу. Еріка зблідла. їй, безумовно, кортіло дізнатися, як він усе це роздобув.
Потрібно було багато часу, щоб переконати її, що дивна дівчина, яка не сказала досі жодного слова, має необмежений доступ до комп’ютера Ханса Еріка Веннерстрьома. І не тільки його – вона проникла також у комп’ютери його адвокатів і найближчих співробітників.
