Текст книги "Тернистий шлях кубанця Проходи"

Автор книги: Роман Коваль

сообщить о нарушении

Текущая страница: 38 (всего у книги 38 страниц)

Молитва Українця
(написав Василь Прохода)

Отче наш, Одвічний і Безмежний Дух життя й буття, дай мені відновлену силу, щоб я міг перемогти над всіма моїми недосконалостями,

Дай мені відновленого духа доброї волі до всіх моїх близьких і просвіти мою свідомість,

Дай мені віру і можливість ясно пізнати закон і шляхи, засоби й методи, які ведуть до тривалого здоров'я та радости з життя,

Дай мені повне довір'я до закону безупинного життя, що Ти створив для всієї природи

Всесвіту й для мого удосконалення в стремлінні до Добра, Правди й Любови.

Боже Великий, пошли мені й моїй родині з мого рідного краю й краю моїх батьків силу, здоров'я, здібність і витривалість проти всяких хвороб та обережи нас від нещасливих випадків, щоб ми могли послужити святій Правді.

Хай чин у далекому історичному минулому українського народу на тернистому шляху в боротьбі за свою людську й національну гідність від Олега, Петра Кальнишевського, Григорія Сковороди, українських просвітителів Тараса Шевченка, Івана Франка й всіх віддавших життя за волю України чистою кров'ю Крутянських героїв омиє і очистить від грубого егоїзму, матеріалізму, брехні й всякої большевицької підлоти та пробудить свідомість власної людської й національної гідности.

Хай стремління всіх українців доброї волі по всьому світі розсіяних і в Україні сущих сполучиться в один великий соборний чин Краси, Сили й Любови, біля якого скристалізується суспільно-національна свідомість всього українського народу, народу вільного й незалежного.

Хай ця свідомість як світло знання піднесеться високо, високо й подібно соняшним промінням розгонить темряву брехні й неправди та укаже всім українцям правдивий шлях до вільного й радісного життя на славу Тобі, Творцеві його.

 
Боже Великий, нам Україну храни, волі й світла промінням її осіни.
Світлом науки й знання нас, дітей, просвіти.
В чистій любові до України Ти нас, Боже, зрости!
Молимось Тобі, Боже єдиний, нам Україну храни.
Всі свої ласки й щедроти Ти на люд наш зверни.
 

Дай їм волю, долю. Дай найліпшого світла, розуму, національної свідомости та щастя дай, Боже, народу на многая літа!

Про автора

Роман Коваль народився 10 квітня 1959 р. в м. Горлівка Донецької області в родині вчителів – Миколи Федотовича Коваля та Надії Василівни Курило. Українець. Освіта: Київський медичний інститут, лікувальний факультет, 1982 р.). Працював терапевтом 10-ї клінічної лікарні м. Києва, терапевтом, старшим терапевтом і завідуючим поліклінічним відділенням 7-ї (4-ї) клінічної лікарні м. Києва.

Громадська діяльність: від грудня 1989 р. – член УГС, редактор і видавець самвидавської газети «Прапор антикомунізму», член редколегії самвидавської газети «Вільне слово», 1990 р. – редактор газети «Визволення», 1991–1993 рр. – редактор газети «Нескорена нація», від грудня 1993 р. – редактор газети «Незборима нація». 1990–1991 рр. – член проводу Української республіканської партії (секретар із питань ідеології). Від грудня 1992 р. – заступник голови Всеукраїнського політичного об'єднання «Державна самостійність України», у 1993–2003 рр. – голова ДСУ.

Член Національної спілки журналістів України з 1995 р. Президент Історичного клубу «Холодний Яр» (від 3 січня 1997 р.). 1998 року прийнятий до членства Національної спілки письменників України.

Автор книг:

«Гасла і дійсність» (1990).

«Чи можливе українсько-російське замирення?» (1991).

«З ким і проти кого» (1993).

«Про ворогів, союзників і попутників» (1993).

«Підстави націократії» (1994).

«Філософія українства» (1995).

«Отамани Гайдамацького краю. 33 біографії» (1998).

«Отаман святих і страшних» (2000).

«Повернення отаманів Гайдамацького краю» (2001).

«Трагедія отамана Волинця» (2002, у співавторстві з Костянтином Завальнюком).

«Ренесанс напередодні трагедії» (2003).

«Нариси з історії Кубані» (2004).

«І нарекли його отаманом Орлом» (2005).

«Багряні жнива Української революції» (2005, 2006).

«За волю і честь» (2005).

«Коли кулі співали. Біографії отаманів Холодного Яру і Чорного лісу» (2006).

«Тернистий шлях кубанця Проходи» (2007; два видання).

«Операція «Заповіт». Чекістська справа № 206» (2007).

Редактор-упорядник книг:«Невольницькі плачі» Зеновія Красівського (1995; друге видання), «Українські герої» Анатолія Бедрія (1995), «Героїзм і трагедія Холодного Яру» (1996), «Кость Блакитний, отаман Степової дивізії» (1997), «Записки повстанця» Марка Шляхового (1999), «Медвин в огні історії» (2000), «Українська афористика» (2001), «Рейд у вічність» (2001), «Самостійна Україна» Миколи Міхновського (2002, 2003), «Кубанська Україна» (2002) та «Кобзарі в моєму житті» (2003) – всі Рената Польового, «Жага і терпіння. Зеновій Красівський у долі українського народу» (спільно з Віктором Рогом; 2005), «Душею з вами» Лідії Чучупак-Завалішиної (2005), «Холодний Яр» Юрія Горліса-Горського (2006), «З воєнного нотатника» Якова Гальчевського (2006), «Невольницькі плачі» (2007; п'яте видання), «50 пісень Віктора Лісовола» (2007), «Так творилося українське військо. 10 спогадів учасників Визвольної війни 1917 – 1920-х років» (2008).

Автор понад тисячі статей у газетах, журналах, альманахах, історичних календарях, енциклопедіях України та української діаспори. Автор циклу радіопередач «Отамани Гайдамацького краю» (2000–2001). Автор сценарію документального фільму «Незгасимий огонь Холодного Яру» та циклів радіопередач «Кубанська Україна» (2002–2004), «Історія, яка не завершується» (2004–2005), «За Україну, за її волю» (2005).

Має сина Євгена (1981 р. н.) та дочку Олесю (1986 р. н.).

Зміст

Вступне слово автора

Історія роду

Дитинство

Смерть батька

Терщина

Станиця Уманська

Останні роки на Кубані

На Запоріжжя

У Новоандріївці

Оріхів

Армія

Напередодні Світової війни

На фронт

Московська орда в Галичині

На Лемківщині

За Росію

Австро-Угорщина: столиця і табори

Терезин

Українці в Терезині

Союз визволення України

Йозефів

Повернення на Батьківщину

Оріхівська «Просвіта»

Назустріч долі

Антін Пузицький

Отаман Палій

Мовою ультиматумів

«Брати-таращанці»

Безвладдя Директорії

Чорноморський кіш

19 січня 1919 року

Злочин і кара

Перевиховання отамана Гуцула

Звільнення Овруча

Начштабу Всеволод Агапієв

Більшовицька делегація

«Через це його боялися»

Чорна рада

Отаман Біденко

Шанувальник Винниченка

Компуз вибачається

Січові стрільці

«Вся сіль була в нетвердій владі»

Бої за Бердичів

«Бунт» у Шепетівці

Бійка на станції Здолбунів

Безладдя в Луцьку

На роздоріжжі

Чудасії Осецького

«Вістки Сірих»

Осецький все ж не «Отецький»

Короткий злет Володимира Оскілка

«Радости і оваціям тут не було кінця»

Ось така «перемога»…

Микола Букшований

Живе слово українського часопису

Луцька катастрофа

У польському полоні

Знову в Україні

З манівців на битий шлях

Свято у Могилеві

Відступ

Бої

Знову серед сірожупанників

Нестерпне «лікування»

Кінець збройної боротьби

Пйотркув-Трибунальський

Генерал Пороховщиков

Стшалково

Щипйорно

«Це були люде, це було військо»

Отаманщина і «отаманія»

До Чехії

Перші кроки в ЧСР

Конфлікт зі «старшим громадянством»

Викладачі УГА

Товариства

Братство старшин

Маруся Заржицька

Наукова праця

Українське сокільство

Масони у Подєбрадах

Розмова з Андрієм Лівицьким

Прощання з Подєбрадами

Боротьба за виживання

Юрій Коллард

Карпатська Україна

Остання зустріч з генералом Сальським

Синьожупанник Тиміш Омельченко

Друга світова

Допити

До «діда Лук'яна»

Володимир Сінклер

Товариші по нещастю

Микола Ґалаґан

Буковинець Йосип Безпалко

Олександр Гайманівський

У Таллінні

На Воркуту

Сабантуй

Спецпоселення

Ухта, 17 березня 1955 року

Листи, листи, листи…

Повернення в Чехословаччину

Доповідна майора КҐБ Олійника

Зустрічі з друзями

Розчарування, втрати і перемога

Доля родини

Левко Биковський (розділ відсутній)

Листування з другом

Сотник Юрій Артюшенко

Болючі удари

Генерал-хорунжий Йосип Мандзенко

Панотець Іван Федорович (Теодорович)

Напередодні вічності

Долі сірожупанників

Планида героїв книги

Розсіяння

Доля родини Омеляна Проходи

Епілог

Роман Коваль. «За національне ім'я рідної землі»

Джерела

Фотодокументи (розділ відсутній)

Василь Прохода. Молитва Українця

Про автора