Текст книги "Brute force (СИ)"

Автор книги: Вячеслав Ковриженко

сообщить о нарушении

Текущая страница: 6 (всего у книги 27 страниц)

– Родич╕? – поц╕кавився я у Кай╖.

– Мар╕я Нарадан, двоюр╕дна сестра Лашури. Спадко╓миця царства Хавон╕я.

– Чому гризуться? – даремно я це ляпнув, бо обидв╕ фур╕╖ т╕╓╖ ж мит╕ обернулися до мене, ╕ якщо одна була готова мене вбити, то ╕нша збиралася цим сповна насолодитися.

– Ой, ти привела такого милого хлопчика! – фур-р-р, ╕ прямо в мене перед носом в пов╕тря зл╕тають чи╖сь сп╕дн╕ мережива. – Ти що робиш?!

– Я так ╕ думала. У тебе завжди був поганий смак – дос╕ носиш дитяч╕ сп╕дниц╕.

– Це нац╕ональн╕ мережива мо╓╖ кра╖ни, на в╕дм╕ну в╕д...

– Порятуй мене Сейку. – вловив я шум збоку й побачив, як Кайя з╕ сво╓ю колегою поступово в╕дступають в╕д мене якнайдал╕.

– А ти як гада╓ш: у кого кращ╕? – раптом запитали в мене малол╕тки, задираючи сп╕дниц╕, хизуючись сп╕дн╕м мереживом.

Н╕, це нав╕ть не дитячий садок, а р╕вень ясельно╖ групи. Я ж звичайний слуга, ╕ моя думка аж н╕як не повинна ц╕кавити двох представник╕в корол╕вських с╕мей. Але ж н╕ – л╕зуть одна поперед одно╖, та ще й з такою гидкою посм╕шкою... ╤ схоже, що це вже не перший раз, оск╕льки обидв╕ ╖хн╕ охоронниц╕ уже встигли кудись зникнути з каб╕нету, залишивши мене на одинц╕ ╕з двома фур╕ями. Вир╕шили приперти мене до ст╕нки? Ага, зараз! М╕ж двома вар╕антами я обираю трет╕й! Не придумавши н╕чого кращого, я тицьнув пальцем в поважну т╕тоньку, яка в цей момент зайшла в прим╕щення. Сама вона зробила вигляд, н╕би н╕чого не сталося ╕ пройшла на сво╓ м╕сце. Ну давай-давай, я чув, що ти вже к╕лька хвилин стояла п╕д дверима ╕ слухала ╖хню гризню. Т╕тка виявилася директором Академ╕╖ ╕ п╕сля нетривало╖ розмови про ус╕ляк╕ др╕бниц╕ ми роз╕йшлися. Я взагал╕ не до к╕нця зрозум╕в, нав╕що ця зустр╕ч була потр╕бна. Вт╕м, ╕з самого перебування в цьому каб╕нет╕ я зробив дуже важливий для себе висновок: електронн╕ пристро╖ у них не дуже розвинен╕ – уся документац╕я знаходилася у великих книгах або в спец╕альних сувоях. Тому якщо я захочу збер╕гати ╕нформац╕ю в цифровому вигляд╕, то н╕хто н╕чого не зрозум╕╓. Принаймн╕ одразу, а там уже я легко вирахую шпигуна, поки в╕н вправлятиметься у розгадуванн╕ програмних шифр╕в.

Поки служниц╕ Лашури утрясали питання з документами, наша компан╕я в╕дправилася до Арени – величезно╖ ями по ╕нший б╕к Академ╕╖. Особисто мен╕ ця д╕рка в земл╕ б╕льше нагадувала кратер в╕д бомби, який трохи облагородили ╕ обставили трибунами. З боку Академ╕╖ вони були значно вищими, вишуканими, ╕ вид╕лялися якоюсь чорно-с╕рою штуковиною, встановленою на самому видному м╕сц╕. Зда╓ться саме ╖╖ я бачив на борту Су-Вана. Центральна частина арени була заставлена колонами та наповнена туманом еф╕ру. В ц╕лому виглядало нав╕ть ориг╕нально, та я не мав часу милуватися пейзажами. Ми з Кай╓ю на пару намагалися заспоко╖ти королеву, яка п╕сля ц╕╓╖ зустр╕ч╕ розбушувалася, зриваючи на нас свою зл╕сть – ось що значить влада в руках дитини. Хоча не буду заперечувати, що ╕нод╕ вона вм╕╓ працювати головою ╕ нав╕ть думати, показуючи якост╕ ╕стинного пол╕тика. Але зараз я б так не сказав.

Як виявилося – ус╕ учн╕ Академ╕╖ мусять носити ун╕форму, та п╕дкорятися загальним правилам, незалежно в╕д свого статусу та статк╕в. Зв╕сно в╕дм╕нност╕ м╕ж аристократ╕╓ю, лицарями та представниками корол╕вських с╕мей ╕снували, однак для адм╕н╕страц╕╖ та викладач╕в тут ус╕ були р╕вними. Тому ╖м доводиться хизуватися тим, що знаходиться п╕д одягом, ╕ ус╕ляко показувати свою перевагу ╕ншими ориг╕нальними способами. ╤нколи це ставало запорукою виживання у вищому сусп╕льств╕, бо н╕чим невиразн╕ учн╕ не могли претендувати на сво╓ м╕сце п╕д сонцем. Академ╕я, окр╕м сво╓╖ прямо╖ функц╕╖, також виступала сво╓р╕дним ринком робочо╖ сили, адже нав╕ть безр╕дн╕ лицар╕ могли заявити про себе ╕ розраховувати на г╕дний контракт з боку свого роботодавця, або узагал╕ вступити в ряди гвард╕╖ одн╕╓╖ з держав. З ╕ншого боку тут же заводилися дитяч╕ знайомства, ╕ це виступало хоча б ╕ слабкою, але гарант╕╓ю того, що конфл╕кти м╕ж державами не будуть розв'язуватися лише на п╕дстав╕ особисто╖ неприязн╕. Адже ти завжди к╕лька раз╕в подума╓ш перед тим, як побитися з╕ сво╖м другом дитинства. На жаль у випадку ╕з Лашурою та Мар╕╓ю цей принцип не спрацював.

Нарешт╕ Лашура трохи заспоко╖лася ╕ я став розпитувати Кайю про сам феномен лицарства. Виявилося, що лицар – це не т╕льки бойова машина, а ще й звання. Здатн╕сть до п╕лотування машини визначалася ц╕лою купою р╕зноман╕тних параметр╕в орган╕зму, тому кожен п╕лот був у буквальному розум╕нн╕ на вагу золота.

У переважн╕й б╕льшост╕ випадк╕в лицарями були ж╕нки в╕ком в╕д дванадцяти до сорока рок╕в. Саме в цей пер╕од машина найкраще слухалася п╕лота. Однак дуже р╕дко, приблизно в одному в╕дсотку випадк╕в, п╕лотом м╕г стати й чолов╕к. ╤ ось тут уже розпочиналося найц╕кав╕ше: в результат╕ такого шлюбу ймов╕рн╕сть появи д╕тей-п╕лот╕в зростала в к╕лька раз╕в. Були нав╕ть ц╕л╕ с╕мейн╕ клани, як╕ ╕снували виключно за рахунок народження та виховання таких д╕тей. А оск╕льки небесн╕ лицар╕ тут були майже абсолютною збро╓ю, то вс╕ кра╖ни пильно стежать за такими шлюбами, оч╕куючи народження сильного потомства. Р╕вень п╕лота визначався сумою ф╕зичних даних та навик╕в, а оск╕льки на навчанн╕ п╕лот╕в тут не економили, то все впиралося лише у хорошу спадков╕сть. Не дивно, що ус╕ д╕вчата-п╕лоти виглядають такими привабливими: ст╕льки рок╕в селекц╕╖ просто не могли минути безсл╕дно. Ж╕нкам-п╕лотам дозволяються в╕льн╕ стосунки з чолов╕ками, доки вони можуть виконувати сво╖ обов'язки, бо це шанс отримати ╕ще одну майбутню п╕лотесу. А от у чолов╕к╕в-п╕лот╕в тако╖ можливост╕ нема╓, ╕ ╖х контакти суворо обмежуються, аби не розкидатися генним матер╕алом. Аби було зрозум╕л╕ше, в яку халепу я потрапив – спробую спочатку пояснити систему влаштування цього св╕ту.

Тутешн╓ сусп╕льство д╕литься на дв╕ категор╕╖: простолюдини та аристократ╕я. Такий под╕л виник не випадково ╕ пов'язаний в першу чергу ╕з можливостями окремих людей. Я вже казав про м╕сцев╕ технолог╕╖? Так от – доступ до них можливий лише за наявност╕ зд╕бностей до маг╕╖ (може це перекладач так глюканув, почувши згадку про ельф╕йку, але я схиляюся до думки, що тут ма╓ться на уваз╕ можлив╕сть оперування властивостями еф╕ру, в якому ми плавали). Не маючи зд╕бностей, ти нав╕ть лампочку ув╕мкнути не зможеш, ╕ житимеш як на початку дев'ятнадцятого стол╕ття. Тобто доля будь-якого простолюдина – ручна праця ╕з м╕н╕мумом механ╕зац╕╖. А от маючи зд╕бност╕, ти одразу ж переносишся на початок двадцять першого стол╕ття ╕ можеш керувати техн╕кою. Б╕льш╕сть пристро╖в конструктивно не дуже складн╕, ╕ можуть бути виготовлен╕ ╕з застосуванням простих матер╕ал╕в та ╕нструмент╕в. Головним робочим т╕лом та паливом для ус╕х пристро╖в тут ╓ еф╕р, який п╕дбирають в низинах ╕ передають по трубах, наче газ. Св╕тильник ма╓ вигляд звичайно╖ гасово╖ лампи, а аналог електродвигуна майже повн╕стю повторю╓ турб╕ну Тесла. Все просто ╕ дуже над╕йно. От т╕льки запустити реакц╕ю еф╕ру в такому пристро╖ може лише обдарована людина.

Повернемося до сусп╕льства. На перший погляд все це д╕йсно схоже на маг╕ю, як у комп'ютерних ╕грах. Переважна б╕льш╕сть обдарованих здатн╕ виконувати з еф╕ром лише прост╕ операц╕╖: засв╕тити, змусити його розширюватися, нагр╕ватися тощо. Зд╕бност╕ проявляються приблизно у п'яти-шести в╕дсотк╕в людей – це теж не смертельно. Але проблема поляга╓ у тому, що обдарованими майже завжди виявляються ж╕нки. От ╕ виходить, що у погон╕ за кращим життям вс╕ батьки хочуть мати якомога б╕льше дочок. Насл╕дки я прекрасно бачу нав╕ть неозбро╓ним оком. З╕ сл╕в Кай╖ сп╕вв╕дношення ж╕нок та чолов╕к╕в тут склада╓ приблизно с╕мдесят на тридцять в╕дсотк╕в в╕дпов╕дно. Багатод╕тн╕сть тут ╓ нормою, але два хлопчика в с╕м'╖ – велика р╕дк╕сть. В деяких державах д╕йшло нав╕ть до того, що чолов╕к╕в викупають або взагал╕ викрадають за кордоном. Зв╕сно ж правител╕ (а тут скр╕зь пану╓ матр╕архат у вс╕й його крас╕) ус╕ляко намагаються виправити ситуац╕ю, приймають закони, вводять штрафи ╕ п╕льги, аби банально не допустити вимирання сво╓╖ кра╖ни, але 'в╕з ╕ нин╕ там'. Це все одно, що боротися з╕ злочинн╕стю: завжди знайдеться той, хто вважа╓ себе хитр╕шим за ╕нших. Це людська природа, яка в╕д стат╕ не залежить. Найв╕льн╕ше чолов╕кам живеться у Коут╕ – це така г╕рська кра╖на, яка майже не ма╓ доступу до моря Ахо, а значить ╕ до еф╕ру. Але там п╕шли на ╕нш╕ крайнощ╕: сильн╕ й здоров╕ чолов╕ки, а особливо здатн╕ до оперування еф╕ром, ╓ предметом пол╕тичного торгу ╕з сус╕дами. Були ╕ще ельфи, але т╕ живуть надто ╕зольовано, щоб казати про них щось конкретне.

Взагал╕, наск╕льки я зрозум╕в, у цьому св╕т╕ вже давно назр╕ли серйозн╕ демограф╕чн╕ проблеми. Виродження чолов╕чо╖ стат╕ видно в усьому. Готовий посперечатися, що нав╕ть той-самий 'н╕мець' стражда╓ в╕д яко╖сь генетично╖ болячки. Це пояснювало, чому вони в мене так вчепилися. ╥м не важливо хто я такий, як до них ставлюся, ╕ як╕ в мене плани. Я для них самець, здатний до керування лицарями, якого можна виг╕дно реал╕зувати. ╤нша справа, що це робив я, а не м╕й нос╕й. Тому на потомство у мо╓му випадку вони можуть нав╕ть не спод╕ватися. Хоча... Якщо визначити необх╕дн╕ для п╕лотування параметри... Н╕, не варто цього робити. Принаймн╕ поки я не побачу реально╖ потреби в цьому. Але дозволяти Лашур╕ торгувати мною – та за таке я ╖х ус╕х стерил╕зую! Це я можу зробити нав╕ть у сво╓му нин╕шньому стан╕!

Н╕, не зможу, операц╕йна система уже почина╓ викидати мен╕ пов╕домлення про нестачу нанокатал╕затора. ╤ м╕й кишечник тут уже майже не допомага╓ – надто велик╕ об'╓ми орган╕ки тут потр╕бн╕. В╕дл╕к часу ╕де уже на дн╕, якщо не на години! Швидше б зак╕нчилася д╕агностика, бо без сво╖х можливостей я в╕дчуваю себе беззахисним, наче бо╓ць за картонною ширмою. Мабуть все ж доведеться ув╕мкнути в соб╕ психопата, аби мене менше смикали.

Наш╕ посиденьки перервала Ханл╕, що приб╕гла з╕ схвильованим обличчям.

– Кайя! Швидше ход╕мо!

– Що? Куди ти мене тягнеш? У що ти вже вляпалася?

– Мене викликали на дуель! Тебе просять бути нашим спостер╕гачем!

Схоже Кайю тут поважають. Спостер╕гач, як пояснила мен╕ Лашура, це суддя, який в к╕нц╕ по╓динку визнача╓ переможця. Кайя уже встигла показати себе, тому ╕ отримала п╕дданство Шатерей ще до отримання звання лицаря, а це вже серйозний показник ╖╖ майстерност╕.

Ми вийшли до дуельного майданчика, на протилежних к╕нцях якого стояли дв╕ людинопод╕бн╕ ф╕гури. Ось ц╕ механ╕зми уже д╕йсно були схож╕ на лицар╕в: металевий корпус, реш╕тка навпроти обличчя, шарн╕рн╕ суглоби. Я сприймав ╖х не як аналоги великих робот╕в, а як сво╓р╕дний бронекостюм. Якби таку машинку забронювати, та озбро╖ти нормально – п╕д час оборони Нью-Йорку ╖м би ц╕ни не було. Недол╕ком було т╕льки зовн╕шн╓ живлення. Самост╕йно вони рухатися не могли, отримуючи енерг╕ю через товст╕ кабел╕ на спин╕. Лише ув╕йшовши на дуельний майданчик, над яким вис╕ла хмарка еф╕ру, суперники в╕дчепили кабел╕ ╕ зайняли стартов╕ позиц╕╖. Переконавшись, що обо╓ учасник╕в готов╕ до дуел╕, Кайя дала в╕дмашку ╕ вони одразу ж ринулися один на одного. Нав╕ть мен╕ було пом╕тно, що потужн╕сть одного ╕з лицар╕в явно б╕льша, на що вказувало легке сяйво його генератора. Система двобою була така ж, як ╕ в спортзал╕, т╕льки тут пошкождена к╕нц╕вка ще й забарвлювалася в червоний кол╕р. Пошкодження каб╕ни вважалося смертельним ╕ зак╕нчувало б╕й. Саме в таких дуелях Кайя ╕ заробляла св╕й авторитет. Якщо я правильно все зрозум╕в, то так╕ дуел╕ тут виступають чимось на зразок реклами власних ум╕нь. Якщо бо╓ць показу╓ хорош╕ результати, то в╕н нав╕ть зможе вибирати м╕ж контрактами. Але сьогодн╕ Ханл╕ вперше с╕ла в такий тренувальний обладунок, та й бойова п╕дготовка у не╖ була н╕кудишньою, на м╕й погляд, тому нападниця впевнено заганяла ╖╖ в кут. Здавалося Ханл╕ вже не вдасться вибратися з пастки, ╕ коли суперниця вже святкувала перемогу, Ханл╕ вхопила ╖╖ за руку ╕, завалюючись на спину, виштовхнула ногами за меж╕ майданчику. Зв╕сно ж Кайя зупинила б╕й ╕ оголосила переможницю, п╕сля чого потягнула ус╕х нас геть в╕д натовпу. Чого тягнули Ханл╕ – я ще м╕г зрозум╕ти, але до чого тут я? Та в╕дпусти мене, мен╕ ще орган╕ку шукати треба, а ти мене кудись тягнеш!

Як виявилося, ми прямували до резиденц╕╖ Шатерей – м╕сця проживання Лашури на Свят╕й земл╕. Тут для представник╕в корол╕вських с╕мей та особливо багатих аристократ╕в нав╕ть були власн╕ ма╓тки, до яких вели к╕лька окремих вулиць. Б╕льше схожий на маленький палац, наш будинок знаходився трохи осторонь в╕д ╕нших ╕ займав значно б╕льшу д╕лянку.

Всередин╕ нас уже чекали лед╕ Майя з╕ служницями. Завтра буде напружений день, тому вс╕ зараз заклопотан╕. Мене одразу ж в╕дправили допомагати по господарству, чому я був т╕льки радий. Радий не тому, що доводилося прибирати та тягати ус╕ляк╕ м╕шки а тому, що мен╕ дозволили скинути з себе це лахм╕ття, яке тут помилково називають одягом! Кайя ще й посм╕ялася, мовляв, де я тут соб╕ одяг знайду... Ставши перед дзеркалом я зм╕г вперше у цьому св╕т╕ в╕зуально оц╕нити т╕ло свого донора: невисокий хлопець, в╕к визначити уже не можна, ран╕ше чорне волосся б╕ля кор╕ння було абсолютно сивим, статура викривлена непропорц╕йно нарощеними м'язами та порваними сухожиллями. Обличчя втратило будь-як╕ расов╕ особливост╕, перетворившись на бездушну маску. Не красень, але на виродка ще не тягну. Принаймн╕ тепер я розум╕ю, чому мене запхали у цей мереживний кошмар – хвастощ╕, щоб ╖х...

Пров╕вши мене по ма╓тку, лед╕ Майя накидала мен╕ план роб╕т на увесь день ╕ пояснила розклад мого життя в Академ╕╖. Ну а дал╕ п╕шла тривала робота: прибрати к╕мнату, перенести туди реч╕ й розпакувати ╖х, перейти в наступну... Будинок був триповерховим, тому роботи мен╕ вистачало: там потримати, тут переставити, туди перенести. Я нав╕ть вже почав отримувати задоволення, коли мене покликали на об╕д. ╤ т╕льки тут я згадав, що звичайним людям потр╕бно час в╕д часу ╖сти. У мене таких проблем не виникало, оск╕льки наноботи сам╕ збирали потр╕бн╕ сполуки прямо всередин╕ орган╕зму. Але зараз в мене була серйозна потреба в орган╕ц╕ для вирощування самих нанобот╕в! Довелося закруглятися ╕ йти об╕дати разом з╕ служницями.

За цей час служниц╕ вже встигли трохи обжитися на новому м╕сц╕ тому кухня, на як╕й ми влаштувалися, виглядала довол╕ затишно, а в пов╕тр╕ витав запах св╕жо╖ вип╕чки, в╕д яко╖ в мого т╕ла почала ╕нтенсивно вид╕лятися слина, заважаючи в╕льному диханню.

Кр╕м мене та лед╕ Май╖ в цьому палац╕ знаходилося ще дв╕ служниц╕, як╕ пост╕йно супроводжували королеву, де б я ╖╖ не зустр╕в. ╤нколи ╖х нав╕ть можна було сприйняти за дв╕йнят, наст╕льки були схожими. Т╕льки волосся р╕зного кольору. Такий-соб╕ живий контраст чорного та б╕лого. Дивно, що я ╕ дос╕ не чув ╖хн╕х ╕мен. ╤ завжди вони були чимось зайнят╕. Наприклад зараз вони серв╕рували ст╕л, поки лед╕ Майя розливала трав'яний в╕двар.

– Помийте руки. – нагадала мен╕ гувернантка, щойно я зайшов.

– Уже. – я п╕дняв стерильн╕ долон╕. – Що ще робити?

– Н╕чого. Твоя робота майже зак╕нчена, а нам ще доведеться п╕дготувати на завтра вбрання для м╕с Кай╖ та м╕с Ханл... – замовкла св╕тленька з╕ служниць, так ╕ не поставивши тар╕лку на ст╕л. – Кейнс╕, а де тв╕й костюм?

Спрацювало! Я к╕лька годин крутився поруч з ними, а вони так н╕чого й не пом╕тили! Прикрившись м╕м╕крилом, я дуже плавно зм╕нював вигляд ╕м╕тованого одягу, поки не зам╕нив його новим образом. Зараз на мен╕ був звичний ще ╕з Нью-Йорку прикид Алекса Мерсера, щоправда я його п╕дправив п╕д нов╕ пропорц╕╖ т╕ла та м╕сцеву моду.

– Залишив у к╕мнат╕. Щоб не забруднити.

– Але ж в╕н ╕ призначений для роботи! – одразу ж вклинилася темненька. – Пан╕ Лашура дуже хот╕ла, щоб ти виглядав сол╕дно...

– Виглядав як блазень. Я не ходяча прикраса. Повинен займатися д╕лом.

– Я розум╕ю, але ╥╖ Величн╕сть буде незадоволена.

– Це – робочий одяг. Костюм – публ╕чний. Все правильно.

– Юний хлопче, ваш костюм якраз покликаний привертати увагу. – н╕чим не показуючи сво╖ емоц╕╖ додала лед╕ Майя, с╕даючи за ст╕л. – Але в одному Ви прав╕.

– В чому?

– Цей одяг Вам д╕йсно личить. – зак╕нчила вона балаканину ╕ ми перейшли до трапези.

Ну що ж, принаймн╕ за в╕дсутност╕ Лашури я тепер можу спок╕йно ходити п╕д м╕м╕крилом, а з часом я поступово зм╕нюватиму текстури ╖хнього 'вбрання', ╕ пот╕м н╕хто нав╕ть не здогада╓ться, що це м╕й справжн╕й вигляд.

Об╕д пройшов у тиш╕, яку переривав лише черговий бурк╕т мого кишечника. Коли ж я впорав одну тар╕лку з пир╕жками ╕ вже потягнувся до друго╖, дв╕йнята посм╕хнулися ╕ виклали на ст╕л ще дв╕ – розумниц╕! Я ╕ ╖х заковтнув майже не пережовуючи. Думав, що мен╕ стануть дор╕кати за мою невихован╕сть, але вони лише дивилися на мене, наче на якогось кота перед сметаною, ╕ посм╕халися, пост╕йно п╕дкладаючи мен╕ ще щось ╖ст╕вне. Хвилюватися вони почали, коли я проковтнув три тар╕лки пир╕жк╕в, дожовував буханку хл╕ба, ╕ не збирався зупинятися.

– Пвобафте. – спробував сказати я з набитим ротом забувши, що в╕н у мене тепер зам╕сть модулятора.

– Ти завжди ст╕льки ╖си?

– Н╕.– я вир╕шив трохи пригальмувати, поки нан╕ти розб╕жаться по т╕лу, зв╕льняючи прост╕р у кишечнику. – Треба в╕дновити форму. Орган╕зм виснажений. Потр╕бно багато харчуватися. Активно рухатися.

– Все так серйозно?

– Дуже. Черствий хл╕б ╓?

Коротше, стали п╕дгодовувати мене б╕долашного, ╕ все н╕як не могли зрозум╕ти, куди в мене ст╕льки вл╕за╓? Вони ж не знали, що я росту у всьому об'╓м╕, а не окремими частинами т╕ла. Мене засипали харчами так, що я зм╕г розтягнути час розпаду структур ще на добу. Але цього було мало. Розпитавши лед╕ Майю, я вир╕шив поб╕гати по Академ╕╖ – розв╕дати можлив╕ джерела б╕омаси, як╕ можна використати для побудови хоча б яко╖сь системи житт╓забезпечення. Але я розум╕в, що вибратися на розв╕дку без в╕дома Лашури не вдасться – я вже встиг наслухатися про ╖╖ характер. Треба, щоб Лашура побачила, що утримувати мене може бути трохи дорого, ╕ тод╕ вона сама п╕дшука╓ мен╕ халтуру. Тут головне, щоб ця сама халтура мен╕ п╕дходила.

– Вам треба поговорити з ╥╖ Величн╕стю. – зауважила лед╕ Майя, коли я проковтнув черговий сухар.

– Коли вона повернеться?

– Через к╕лька годин.

– Довго. Чим мен╕ зайнятися? Щоб докласти нестачу? – я показав на жив╕т, який знову почав виводити рулади.

– Для нас таке утримання об╕йдеться недешево. – з╕тхнула ж╕нка, надовго задумавшись. – Я можу поговорити ╕з Директрисою, щоб пошукала на завтра роботу, т╕льки Ви ж все одно себе так не зможете прогодувати...

– ╥жа не обов'язкова. Вистачить ╕ орган╕ки.

– Кого вистачить? – не зрозум╕ла вона мене.

– Не зважайте. Куди мен╕ йти?

– ╥╖ Величн╕сть не дозволяла покидати ма╓ток. Я можу х╕ба що замовити сл╕вце. Стривайте, я придумала. – лед╕ Майя вийшла з кухн╕ ╕ незабаром повернулася ╕з клаптиком паперу. – Мен╕ треба, щоб Ви передали це зав╕дуюч╕й в адм╕н╕стративному корпус╕. Впора╓теся?

– Зв╕сно. – я взяв листок ╕ з ц╕кав╕стю подивився на л╕тню ж╕нку. – Скаж╕ть, якщо не складно. В╕дношення до мене: чому на Ви? Наче до аристократа. А до них, – я кивнув на дв╕йнят, – як до служниць? Р╕зн╕ ранги?

– Ви чолов╕к. ╤ якщо Ви вже потрапили на Святу землю, то Ваш ранг вищий за решту слуг, нав╕ть якщо Ви сам слуга.

– Не розум╕ю. Вище прислуги, але нижче аристократ╕╖?

– ╤ нижче учн╕в. – додала лед╕ Майя. – П╕зн╕ше зрозум╕╓те. А зараз – не гайте часу!

Задумавшись над словами гувернантки, я вкотре подумав, що мен╕ варто п╕зн╕ше розпитати Кайю про св╕й ун╕кальний статус.

Задумка лед╕ Май╖ була простою ╕ елегантною: лед╕ Майя в╕дсила╓ мене ╕з дорученням, ╕ я спок╕йно працюю на ╕нш╕й робот╕. Тобто я оф╕ц╕йно н╕би виконую наказ нашо╖ гувернантки, а по факту – працюю на прокорм. В раз╕ потреби ситуац╕ю можна представити як будь-який ╕ з цих двох вар╕ант╕в. Зв╕сно ми не мали б аф╕шувати цей факт, але якщо адм╕н╕страц╕╖ не вистача╓ власних роб╕тник╕в, то вони можуть попросити аристократ╕ю, щоб т╕ вид╕лили на допомогу сво╖х. А оск╕льки пан╕ Лашура переклала обов'язки по господарству на лед╕ Майю, то вона про це може нав╕ть не д╕знатися. Вт╕м, щоб зайвий раз не нариватися, з ма╓тку я виходив у майже точн╕й коп╕╖ виданого мен╕ костюму (трохи зменшив к╕льк╕сть неподобства на ньому).

Пан╕ Ханна, зав╕дуюча господарством Академ╕╖, виявилася кремезною т╕ткою. Я спочатку нав╕ть сплутав ╖╖ ╕з мужиком, чому сприяв сильно потертий комб╕незон.

– Ага, то це ти у нас Кейнс╕?

– Кей. Просто Кей.

– Байдуже. У нас не вистача╓ персоналу, тому якогось певного м╕сця роботи у тебе не буде. Зараз в╕дправляю тебе до каменяр╕в. Робочий одяг ма╓ш?

– Так.

– Тод╕ добре. П╕деш в сад. Там на м╕сц╕ уже розберешся.

Ну я й п╕шов. Пройшовши через парк я д╕стався до саду, оточеного невисоким декоративним парканом. Однак усю композиц╕ю псувала побита моза╖ка на вх╕дн╕й арц╕. Задача майстр╕в полягала в тому, що картинки на обох сторонах арки мають бути дзеркальними, а попередн╕й проект вони не знайшли ╕ зараз мус╕ли в╕дновлювати його, використовуючи як зразок другу його половину. Для мене це була не проблема: зн╕мок, граф╕чний редактор, дзеркальне в╕дображення, синхрон╕зувати зображення ╕з маркерами на об'╓кт╕. Зв╕сно ж роб╕тники не будуть слухати якогось п╕дл╕тка, тому я вир╕шив схитрувати.

Аби мене не прогнали одразу, я знову перетворився на молоду коп╕ю Мерсера. Ще к╕лька штрих╕в, ╕ перед вами вже не п╕дл╕ток, а молодий, хоча й дещо низькуватий майстер. Що, не схожий? Тод╕ дода╓мо стильну зач╕ску, ╕ спец╕ал╕ст дизайну та ландшафтних роб╕т – до ваших послуг! Мен╕ б до цього образу ╕ще стильн╕ дзеркальн╕ окуляри десь д╕стати, але навряд чи тут так╕ роблять, а витрачати св╕й ресурс не хочу.

Майстр╕в уже попередили, що до них п╕д╕йде пом╕чник, але вони не знали, хто це буде такий. Сказавши ╖м розчистити м╕сце для роботи, я швидко накидав к╕лька основних л╕н╕й, аби вони подумали, що я щось прораховую, ╕ почав потихеньку викладати картину. Добре, що в зображенн╕ використовувалися лише 34 кольори, ╕накше б робота затягнулася надовго, а так я нав╕ть без в╕зора за годину виклав б╕льше половини зображення. Майстриням залишалося лише намазувати кожен шматочок мастикою, аби я одразу м╕г його поставити на потр╕бне м╕сце.

Зна╓те, я вперше почав отримувати задоволення в╕д роботи! Оп! Сюди б ╕ще якусь нормальну музику... Оп! Це в╕дчуття, коли тоб╕ вже не треба н╕куди посп╕шати, приймати важк╕ р╕шення чи в╕дмовлятися в╕д сво╖х попередн╕х досягнень заради наступного кроку – це д╕йсно при╓мно. Оп! Я не розум╕ю, як звичайн╕ люди можуть не ц╕нувати так╕ моменти. Дякую за бутерброд! Оп! Не п╕дкажете, де тут ╓ багато орган╕ки? А водоросл╕? Оп! Все, робота виконана, вс╕ задоволен╕, ╕ н╕ в кого не болить голова!

– Слухай, не знаю як тебе звати... – заговорила ╖хня начальниця.

– Кей.

– Слухай, Кей, п╕деш до нас? Нам так╕ спец╕ал╕сти потр╕бн╕.

– Не знаю. Я тут ненадовго.

– А яка в тебе спец╕альн╕сть?

– СКП.

– Що це значить?

– Старший-куди-пошлють.

– Зрозум╕ло! – засм╕ялися д╕вчата, а ╖хня бригадирка продовжила. – Ти заходь до нас, у адм╕н╕стративний корпус, сх╕дне крило – у нас завжди робота знайдеться. А можемо й халтурку п╕дкинути. Що скажеш?

– Побачимо. Бувайте здоров╕!

Я з╕стрибнув ╕з драбини ╕, дожовуючи подарований кимось пир╕жок, п╕шов назад в адм╕н╕стративний корпус. Перший усп╕х ╕з п╕дроб╕тком окрилив мене, подарувавши впевнен╕сть у власних силах. Нав╕ть якщо я не буду використовувати режим сили – пасивних та ╕нтелектуальних можливостей НК ма╓ бути достатньо, аби стати передовиком будь-якого виробництва. Вийняти цвях? Укр╕плен╕ руки справляться не г╕рше за кл╕щ╕. Обережно д╕стати близну з окропу? Легко! Розбити валун по тр╕щин╕? Скану╓мо тр╕щини ╕ б'╓мо ось-сюди! Укласти плитами стежку? Не хвилюйтеся, я соб╕ пальця не роз╕б'ю!

Так я вважав, поки мене не в╕дправили на кухню. Я ж готувати не вм╕ю в принцип╕! Зате навчився швидко чистити овоч╕. П╕д к╕нець мен╕ сказали робити як╕сь незрозум╕л╕ штуковини, на кшталт прикраси для страв. На жаль багато сл╕в були мен╕ нев╕домими, тому я з╕мпров╕зував. За допомогою к╕лькох тривим╕рних моделей я швидко розрахував к╕льк╕сть надр╕з╕в на заготовках ╕ незабаром кожна порц╕я вечер╕ для учн╕в була прикрашена р╕зноман╕тними композиц╕ями ╕з бамбуку. Головний кухар обурювалася, що я витратив надто багато матер╕ал╕в, але композиц╕ями залишилася задоволена. Можу т╕льки уявити соб╕, ск╕льки б часу на усе це витратила звичайна людина.

╤ все було прекрасно, доки в якийсь зовс╕м не прекрасний момент мо╓ т╕ло перестало мене слухатися ╕ я не повалився на землю. Зв'язок ╕з т╕лом роз╕рвався ╕ я знову опинився у в╕ртуальному простор╕ CryNet. Це мене стривожило, оск╕льки пов╕домлення про зак╕нчення д╕агностики мало просто вил╕зти перед очима, а не витягувати мене з реального св╕ту. Оглянувши показники я зрозум╕в причину: ус╕ мон╕тори в один голос кричали, що р╕вень розгортання систем впав до 50%. Це означало, що процес деградац╕╖ структур уже розпочався. Якщо я в найближчу добу не прийму катал╕затор – я припиню сво╓ ╕снування як розумна особист╕сть, перетворившись на дику тварину. ╤ не допоможе н╕яка лоботом╕я. Вже зараз я мушу перерозпод╕ляти ╕нтелектуальних бот╕в так, щоб вони отримували якомога менше навантаження. Т╕ло знову переходило п╕д контроль орган╕чно╖ нервово╖ системи, а разом ╕з нею знову нагадають про себе ╕ природн╕ потреби людини: ╖сти, пити, ходити в туалет...

Надвор╕ був уже веч╕р. Подумавши, що я з╕мл╕в, роб╕тники пов'язали це ╕з мо╖м голодом ╕ запропонували дати розрахунок харчами. Але я вже зрозум╕в, що ск╕льки б я не з'╖дав, як би я не модиф╕кував св╕й кишечник – це уже не дасть мен╕ потр╕бного ефекту. ╤ справа тут зовс╕м не у об'╓мах перероблено╖ б╕омаси. Зараз я забиваю цвяхи м╕кроскопом, при чому електронним. Мен╕ терм╕ново потр╕бен нано-реактор! За ц╕лий день я зум╕в знайти лише к╕лька б╕льш-менш придатних точок для вирощування мого комплексу, але там не було нав╕ть десято╖ частини потр╕бних ресурс╕в. А р╕шення увесь цей час було зовс╕м поруч – буквально п╕д ногами. ╤ додумався я до цього лише тод╕, коли вже заходив у ма╓ток...

Я так ╕ завмер ╕з п╕днятою рукою, не постукавши у двер╕. Саме спогади про мо╖ мандри Нью-Йорком, де мен╕ доводилося переводити костюм в режим повно╖ ╕золяц╕╖, аби захистити його в╕д ц╕лого букету р╕зноман╕тних бактер╕й та ╕нших м╕кроорган╕зм╕в, дозволили мен╕ подивитися на ситуац╕ю з ╕ншо╖ точки зору.

Задумавшись, я не одразу зрозум╕в, що двер╕ в╕дчинилися ╕ на мене хтось кричить.

– Де ти був?! – одразу ж вхопила мене за чуба Кайя, спробувавши потягнути за собою, але т╕льки вирвала жмут волосся, так ╕ залишившись стояти з ним у руц╕ посеред коридору.

– Виконував обов'язки слуги.

– Тоб╕ було наказано сид╕ти в будинку й н╕куди не виходити!

– Х╕ба? – я чув це в╕д лед╕ Май╖, але особисто мен╕ такого н╕хто не казав.

– Так, д╕рява голова! Мене приставили наглядати за тобою, а не няньчитися! – схоже у Кай╖ сьогодн╕ був важкий день, якщо вона така зла.

– Важкий день? – найкращий захист – це напад!

– Що?!

– У тебе роздратований голос, п╕двищений тиск, а положення т╕ла вказу╓ на перенапружен╕сть м'яз╕в. – я демонстративно оглянув ╖╖, одразу ж змусивши д╕вчину зашар╕тися. – Тоб╕ треба роз╕м'яти спину, особливо плечовий пояс та шию.

– Не вказуй мен╕, що робити!

– Який улюблений крем?

– Ф╕алковий! – на автомат╕ гаркнула Кайя ╕ хот╕ла сказати щось ╕нше, але пот╕м до не╖ д╕йшла суть мого питання. – Що?!

– У в╕тальн╕ – кушетка для читання. Лягай на жив╕т. Спробуй вир╕вняти дихання.

– Ти що задумав, збочинець?!

Але я ╖╖ вже не слухав ╕, начепивши покерфейс, п╕шов у ванну к╕мнату. Я наст╕льки захопився новою ╕де╓ю, що нав╕ть не звернув уваги на шум зв╕дти. А коли звернув – було вже п╕зно.

– Кайя, подай мен╕ рушник. – почувся з того боку ф╕ранки голос одн╕╓╖ з╕ служниць.

– Зараз. – в╕дпов╕даю я модулятором, ╕м╕туючи голос Кай╖, ╕ починаю швидко видозм╕нювати свою руку, щоб простягнути рушник всередину.

– Як там Кейнс╕? За ним ще д╕вчата не ганяються?

– Н╕. – робота ще не зак╕нчена, а просто так п╕ти я не можу.

– А от ╕ не вгадала! У мене сьогодн╕ вже питалися, чи служить у нас такий-соб╕ Кей?

– Чого це?

– Ну в╕н же такий милий! – що?! – Нав╕ть коли в╕н просто сто╖ть насуплений, то дуже нагаду╓ коору. Х╕ба ти не пом╕чала?

– Тримай. – я простягнув рушник у ванну ╕, п╕дхопивши злощасний крем, чкурнув зв╕дти.

Кайя вже чекала на мене у в╕тальн╕, але лягати не сп╕шила. Я не зрозум╕в причини затримки ╕ показав на кушетку. Покерфейс у мене сто╖ть в╕д ранку, тому засоромити мене ╖й не вдасться. Д╕вчина ще к╕лька секунд дивилася на мене, п╕сля чого вимучено з╕тхнула й вляглася. Меч так ╕ залишився у не╖ на пояс╕ ╕ я бачив, що вона трима╓ руку так, аби мати можлив╕сть його в будь-який момент висмикнути. Зв╕сно мене холодною збро╓ю не наляка╓ш, але зайвий раз л╕зти на рожон було б необачно. Довелося залишити пояс на м╕сц╕ ╕ зайнятися верхньою частиною т╕ла.

Задерши ╖╖ сорочку, я видавив на руки трохи крему, одночасно п╕д╕гр╕ваючи поверхню долонь. В перш╕ к╕лька рок╕в п╕сля початку вторгнення я вивчав не лише цефалопод╕в, але й ф╕з╕олог╕ю людей, ╕ одним ╕з перспективних напрямк╕в розвитку власного бойового мистецтва для мене стала акупунктура. Я не вм╕ю робити масаж, але знаю, на як╕ точки в т╕л╕ треба впливати, аби досягнути потр╕бного ефекту.

Зазвичай перед масажем потр╕бно добре вимити шк╕ру, але Кайя це зробила ╕ до мого приходу. Дал╕ треба розслабитися, чого пац╕╓нтка н╕як не хот╕ла робити. Тут я не став н╕чого робити, а просто розмащував крем по спин╕, поки д╕вчина не втратила пильн╕сть, п╕сля чого уже п╕шов справжн╕й масаж: м'яке розтирання м'яз╕в, прох╕д по обидва боки в╕д хребта, розкачування шк╕ри та ╕нш╕ процедури, в╕д яких нервова система пац╕╓нтки поступово заспокою╓ться. Ну а дал╕ м╕й улюблений бойовий прийом – пунктирування. Правильно виконаний дотик всього одного пальця в потр╕бному м╕сц╕ може викликати сильний б╕ль у допитуваного, а може д╕яти ╕ навпаки. Тут головна проблема була правильно п╕д╕брати силу впливу, адже ран╕ше я такого досв╕ду не мав, тому обмежив максимальне зусилля половиною к╕лограма. Поступово перейшовши на масаж ши╖, я повернувся до обдумування сво╓╖ ╕де╖.

Поки я думав, у в╕тальн╕ з╕бралися ус╕ жител╕ ма╓тку. ╤ т╕льки покашлювання лед╕ Май╖ нагадало мен╕, що масаж уже можна ╕ зак╕нчувати. Обережно накривши спину Кай╖ рушником, щоб вона ненароком не прокинулася, я розвернувся до сво╖х наглядач╕в ╕ зрозум╕в, що тепер у мене в╕льних вечор╕в не буде. Але це були др╕бниц╕ – я вже в╕дкрив редактор ╕ у форсаж╕ почав заганяти туди параметри майбутнього проекту.