Текст книги "Brute force (СИ)"

Автор книги: Вячеслав Ковриженко

сообщить о нарушении

Текущая страница: 18 (всего у книги 27 страниц)

– Ц╕ листи треба в╕дправити ран╕шн╕м кур'╓ром. – Лашура потягнулася до чергового чистого листка але, не пом╕тивши реакц╕╖ на власн╕ слова, здивовано подивилася на гувернантку. – Щось не так?

– Ви на годинник дивилися? – дуже спок╕йним голосом поц╕кавилася ж╕нка. – Вже п╕зно, вам давно пора спати.

– Я не можу. – як ╕ багато раз╕в до цього, почала пояснювати свою позиц╕ю д╕вчинка. – Якщо в╕дкладу ц╕ справи бодай на день, корол╕вство втратить виг╕дний контракт. А це робота ╕ грош╕ для тисяч людей.

– Вам завтра на заняття йти. Ви вже п╕дготувалися до урок╕в?

– Так. – трохи покрививши душею, в╕дпов╕ла Лашура.

Уроки були хоч ╕ необх╕дним, але дуже незручним обов'язком для новоспечено╖ королеви. Багато що ╕з програми навчання вона ╕ так знала, ╕ вол╕ла витрачати св╕й час б╕льш продуктивно, а н╕ж ц╕лими днями сид╕ти в компан╕╖ сво╖х однол╕тк╕в. Проти самого оточення вона н╕чого не мала, от т╕льки ╖хн╕ ╕нтереси ╖й були, м'яко кажучи, нец╕кав╕. Ус╕х потр╕бних людей вона уже давно ╕ м╕цно прив'язала до себе, а слухати, як чергова кандидатка у лицар╕ рекламу╓ сво╖ "трохи нижч╕ за середн╕й" зд╕бност╕ – не було н╕якого бажання. У не╖ вже була Кайя – найкраща у сво╓му потоц╕ п╕лот ╕ бо╓ць, авторитет яко╖ визнали ус╕ старшокласники, а першачки ставилися до не╖, як до молодо╖ наставниц╕. Була ще Вах Ханл╕ – д╕вчинка ╕з нестандартним мисленням, проект яко╖ об╕ця╓ принести велик╕ прибутки. А ус╕ ╕нш╕... Вони не того польоту пташки, щоб чимось зац╕кавити.

– Я готова до урок╕в.

– Тод╕ чому Ви продовжу╓те псувати соб╕ з╕р? Чи Ви хочете решту життя ходити в окулярах?

Ось тут уже крити було н╕чим. Будь-яка королева завжди ма╓ виглядати бездоганно, ╕ ╓дина р╕ч, з якою ма╓ бути пов'язане ╖╖ життя, це ск╕петр правительки, а не окуляри. В╕дклавши перо й чорнила, Лашура зовс╕м не по-колор╕вськи поклала голову на ст╕л й заплющила оч╕.

– Котра зараз година?

– Майже п╕вн╕ч. – тр╕шки м'якше в╕дпов╕ла Майя, збираючи листи.

– Що?! – п╕дкинула голову д╕вчинка. – ╤ Ханл╕ ще нема╓?

– Щойно повернулася. – посм╕хнулася ж╕нка ╕ пояснила. – Вона хот╕ла знову залишитися в майстерн╕ на н╕ч, тому Кейнс╕ вин╕с ╖╖ зв╕дти. На руках. Вона спочатку в╕дбивалася, але по дороз╕ до ма╓тку заснула. Довелося будити.

– От, ще т╕льки таких слух╕в нам не вистачало. ╥х н╕хто не бачив?

– Н╕, н╕хто.

– Ну то й добре. Значить ╕ мен╕ вже можна йти в╕дпочивати.

Потягнувшись, Лашура вийшла з каб╕нету ╕, дочекавшись Майю, вже хот╕ла спускатися донизу, але раптом ж╕нка завмерла, тривожно озираючись довкола. Прислухавшись Лашура теж почула дивний звук з ╕ншого к╕нця коридору. Наче комусь було погано. Поправка – ДУЖЕ погано.

– Де зараз Х╕кар╕ з М╕зук╕?

– Це не вони. Голос чолов╕чий.

– Злод╕й? – Лашура стривожено повернулася до гувернантки.

– Навряд. Скор╕ше Кейнс╕. – лед╕ Майя нахмурилася.

– Подивимося?

В╕д чергового завивання у коридор╕ аж в╕длуння п╕шло. Не зважаючи на старший в╕к, гувернантку також зац╕кавили дивн╕ звуки ╕, переглянувшись ╕з юною королевою, дв╕ допитлив╕ особи п╕шли на звук. Слух прив╕в ╖х до вбиральн╕. Ж╕ночо╖, чолов╕чих в ма╓тку не було в принцип╕. Не наважуючись зайти всередину, ж╕нки приклали вуха до дверей. Одразу стало зрозум╕ло, що по той б╕к комусь дуже зле. Крики й хрипи перемежалися прокльонами на нев╕дом╕й мов╕ та дзвоном металевого ╕нструменту. Фантаз╕я ж╕нок малювала картини одна страшн╕ше друго╖. П╕сля чергово╖ рулади, яка зак╕нчилася бульканням ╕ дзвоном, Лашура не витримала.

– Кейнс╕, це ти?

– Так.

– Що з тобою? Тоб╕ зле?

– Я вже зак╕нчую.

– Що зак╕нчу╓ш?

Зам╕сть в╕дпов╕д╕ з ╕ншого боку щось дзенькнуло, ╕ через секунду двер╕ в╕дчинилися, в╕дкривши ж╕нкам юнака ╕з закривавленими руками, в яких в╕н тримав... ЩОСЬ! Завб╕льшки з велике яйце, воно знаходилося у ледь прозорому, вкритою слизом ╕ кров'ю кокон╕. ╤ цей кокон прямо на ╖хн╕х очах почав ворушитися!

– Пологи пройшли усп╕шно. – з посм╕шкою в╕дпов╕в хлопець, ╕ т╕╓╖ ж мит╕ зсередини пробилися величезн╕ павуч╕ лапки, а гостр╕ щелепи роз╕йшлися, роздираючи пл╕ву й на увесь ма╓ток розлет╕вся вереск новонароджено╖ тварюки.

– Скр╕-╕-╕-╕-╕!

– Кйя!!! – додала сво╖ п'ять коп╕йок Лашура, й з╕ швидк╕стю в╕тру полет╕ла геть в╕д ЦЬОГО.

Гувернантка ж вчинила як справжня лед╕, втративши св╕дом╕сть ще в перший момент й ос╕вши на п╕длогу. Н╕хто не бачив, як ╕стота з╕стрибнула з рук ╕ поб╕гла сл╕дом за ут╕качкою, залишаючи на дерев'ян╕й п╕длоз╕ гидк╕ сл╕ди з╕ слизу та рештки кокону. Сам же винуватець переполоху озирнувся довкола, н╕би вишукуючи св╕дк╕в ц╕╓╖ под╕╖ ╕ лише переконавшись, що поруч б╕льше н╕кого нема╓, затягнув непритомне т╕ло до вбиральн╕ й зачинив за собою двер╕. ╤ цього разу з того боку вже не долинуло жодного звуку...

***

Краще б спайбот вил╕зав у мене з живота, як Чужий. Може тод╕ мен╕ вдалося б уникнути переполоху в ма╓тку. От т╕льки мо╓ власне т╕ло такого не переживе. Та й нав╕ть якби пережив – Кайя мене б точно добила.

Так, я нарешт╕ створив першого 'збиральника', аби той розставляв жучки зам╕сть мене. Вирощувати його взявся, як уже звик – всередин╕ власного т╕ла.

Виводив 'збиральника' природним шляхом. Поки тужився – п╕д двер╕ туалету позб╕галися мало не ус╕ жител╕ ма╓тку. Зак╕нчив, вийшов, в╕дправив робота виконувати свою роботу, а сам взявся приводити до тями гувернантку. Т╕льки-но отямившись, лед╕ Майя ледве знову не знепритомн╕ла – цього разу в╕д запаху. Пот╕м повернулася Лашура з п╕дмогою у вигляд╕ Кай╖ та дв╕йнят. Дуже злилася. Б╕льше кидалася з кулаками. Вимагала в╕д мене припинити "диявольськ╕ експерименти" й здатися Церкв╕. Я вибачився й пооб╕цяв, що б╕льше вона про таке не д╕зна╓ться. Образилася. Довелося трохи поб╕гати. Зрозум╕вши, що самост╕йно вона мене не вп╕йма╓ – довго визв╕рялася п╕д деревом на мене, а пот╕м плюнула й п╕шла спати. Вранц╕ про цей ╕нцидент н╕хто нав╕ть не згадав. ╤ т╕льки Ханл╕ н╕як не могла зрозум╕ти, чому вс╕ так╕ похмур╕. Я ╖й теж н╕чого казати не став, адже сьогодн╕ на заняття я ╕шов разом ╕з нею.

П╕дступний удар ногою поклав суперника на лопатки, а к╕нчик тренувального меча залишив смужку на лоб╕ учениц╕. По майданчику в черговий раз розлет╕лися звуки оплеск╕в. Старшокласники, хоч ╕ вже мали власн╕ контракти, з ц╕кав╕стю дивилися на сво╖х майбутн╕х конкурент╕в. Скоро розпочнуться в╕дб╕рков╕ змагання для участ╕ у Великому Турн╕р╕. Цей щор╕чний конкурс був сво╓р╕дною рекламою лицар╕в-п╕лот╕в, де кожен намагався показати сво╖ результати ╕ привернути до себе увагу майбутн╕х роботодавц╕в. Для Вах Ханл╕ уся ця клоунада не мала значення, у не╖ вже був власний контракт, але проходити Турн╕р вона мусила разом з ус╕ма. Навпаки, вона мала показати хорош╕ результати, як приклад для насл╕дування.

╤ ось саме з цим у не╖ були серйозн╕ проблеми. Прокачуючи сво╖ м╕зки, Ханл╕ прид╕ляла мало уваги сво╖й ф╕зичн╕й форм╕. Тепер же, коли д╕йшло до д╕ла, ╖╖ результати були одними ╕з найг╕рших по вс╕х ф╕зичних дисципл╕нах. Вона хот╕ла-було напроситися на заняття до Кай╖, яка п╕сля наших тренувань на вих╕дних стала значно впевнен╕шою у дуелях та групових боях, але у т╕╓╖ ╕ сво╖х проблем вистачало. Тод╕ вона спробувала докликатися до мене аргументуючи це тим, що я ╕ так ц╕лими днями буду поруч. Зрештою мо╖ нерви не витримали, ╕ я сказав, що я охоронець, а не тренер, ╕ буду допомагати ╖й х╕ба що на заняттях. А вже через секунду, знявши ф╕з╕олог╕чн╕ показники ╕ отримавши анал╕з повед╕нки зрозум╕в, що мене знову обдурили. Д╕дько! Ц╕лий тижд... Декаду живу у новому св╕т╕, а так н╕чому й не навчився! Ну добре. Хот╕ла тренування – отрима╓ш. Зате тепер я можу прилюдно знущатися над тобою, ╕ мен╕ за це н╕чого не буде! Все ж весел╕ше, ан╕ж ц╕лий день стояти стовпом.

Я як м╕г поправляв ╖╖ п╕д час виконання вправ, нав╕ть склав програму сьогодн╕шнього тренування, аби вона соб╕ сухожилля не порвала. Вже через к╕лька хвилин я почав ловити на соб╕ зац╕кавлен╕ погляди учениць. Напевно видовище особистого тренера було для них незвичним. Особливо пильно за мною дивилася Юк╕не, яка за ц╕лий день вперше в╕д╕йшла в╕д сво╓╖ хазяйки. Просто стала збоку ╕ дивиться на мене. Та ще й наст╕льки пильно, що нав╕ть ╤НК взяв ╖╖ п╕д нагляд, аби вона н╕чого не витворила. Наставнця теж пост╕йно дивилася на нас, але н╕чого не казала. Я нав╕ть пом╕тив, як вона накрутила ╕нших учн╕в виконувати щойно показаний мною комплекс вправ. Вказувати на помилку наставниц╕ я не став. Вона ж, на в╕дм╕ну в╕д мене, не може на ходу мон╕торити стан учн╕в.

– П╕дн╕ми ногу. Випрям ╖╖. З╕гни в кол╕н╕. Повтори трич╕. В╕дчува╓ш ось тут?

– Так, трохи поболю╓.

– Це сухожилля. Прислухайся до них. П╕сля розтяжок вони мають нити, а не вогнем гор╕ти. Тод╕ наступного дня продовжити зможеш.

– Добре. Кейнс╕?

– Кей. – поправив я ╖╖. – Що?

– Ти став краще говорити. Вже не по три слова.

– Не в╕двол╕кайся. Продовжуй.

Зв╕сно став, я ж не просто так по уроках за нею б╕гаю.

Перший день розпочався не зовс╕м так, як я розраховував. Присутн╕сть слуг чи охоронц╕в д╕йсно була нормою для знат╕, але ╕нш╕ учн╕ такого соб╕ дозволити не могли в принцип╕. ╤ якщо хтось приходив на урок з╕ сво╓ю обслугою, то це автоматично п╕дн╕мало його на р╕вень знат╕. Ханл╕ такого статусу, як я вже казав, не мала, а тому я був змушений ув╕йти в клас на загальних умовах. Тобто як рядовий учень. Зв╕сно ж навчання було платним, але Лашура уже оплатила мо╓ навчання на м╕сяць наперед – по м╕н╕мальн╕й ставц╕.

Все н╕би було нормально. Перш╕ к╕лька урок╕в пройшли як по маслу, але я нутром в╕дчував, що щось роблю неправильно. Як виявилося, я мав по форм╕ представитися класу. ╤ саме з цим виникли деяк╕ проблеми: в╕дпов╕дальним за наш клас був лорд Улайт, який саме сьогодн╕ трохи прихвор╕в. А без нього знайомство з новим учнем в╕дбутися не може. Я ж увесь день поводився точн╕с╕нько так само, як ╕ Юк╕не б╕ля сво╓╖ хазяйки, яка за зб╕гом обставин опинилася в одному клас╕ з Ханл╕. Тобто тупо стовбичив за спиною останньо╖, як звичайний охоронець, доки вона мен╕ не роз'яснила цей момент. А мен╕ що – я соб╕ мовну матрицю клепаю, ╕ охороняю заданий об'╓кт, а на решту св╕ту мен╕ начхати. Врешт╕ решт вона вмовила мене хоча б робити вигляд, н╕би я тут вчуся. Перед останн╕м уроком я не зайшов до аудитор╕╖ ╕ став чекати п╕д дверима, доки прийде потр╕бний учитель. Спец╕ально заради цього Ханл╕ зб╕гала до лазарету ╕ вмовила ц╕лител╕в в╕дпустити ╖хнього пац╕╓нта хоча б на п╕вгодинки. Я не дуже добре знаю японську культуру, але цей момент пам'ятаю ч╕тко: новий учень заходить в клас п╕сля вс╕х, ╕ лише тод╕, коли йому дозволить учитель, п╕сля чого в╕н ма╓ представитися. От т╕льки форму прив╕тання я не пам'ятаю. Там в к╕нц╕ н╕би ╓ обов'язкова фраза. Як же вона там звучить? Зда╓ться там було слово 'подбати'...

А ось ╕ наш класний кер╕вник ╕де. Лорд Улайт ╕ справд╕ виглядав кепсько, хоч ╕ намагався здаватися енерг╕йним! Я ж бачу, як його хита╓ на ходу. Значить знайомство сл╕д провести швидко.

– В╕таю Лорд Улайт. Як здоров'я Ваше? – переклад хоч ╕ кострубатий, але це значно краще за попередню верс╕ю. – Не в╕д╕рвав в╕д л╕кування, спод╕ваюсь я?

– Кейнс╕? Що ти тут робиш? О, я зрозум╕в! Ти будеш нашим новим учнем!

– Не зовс╕м. Я тут для охорони лишень. – з такою гов╕ркою в╕дчуваю себе маг╕стром Йодою.

– Ну тод╕ заходь. Клас! Познайомтеся з нашим новим учнем.

Ну, по╖хали! Заходжу в клас. Ус╕ сидять, втупившись у сво╖ книжки й зошити. На мене уваги не звертають. От ╕ прекрасно. Заодно випробую першу верс╕ю свого нового перекладача. Ну, по╖хали!

– Звати мене Масаке Кейнс╕. Я прямол╕н╕йний, замкнутий, хлопець его╖стичний, який жарт╕в не розум╕╓, ╕ дуже сво╓р╕дне почуття ма╓ гумору. – голову н╕хто не п╕дняв, але ус╕ оч╕ повернулися у м╕й б╕к, ╕ з кожним словом вони стають все б╕льш╕ й б╕льш╕. – Люблю я спок╕й ╕ порядок. Не люблю, коли порушу╓ хтось м╕й спок╕й ╕ порядок. Будуть питання – звертайтеся. Я про вс╕х подбаю. – ну ╕ п╕д к╕нець хруснути к╕стками в кулаках.

– Пхек... – учн╕ здригнулися, позаду мене Улайт подавився пов╕трям, а у клас╕ запанувала просто мертва тиша. – Дякую. Можеш зайняти соб╕ будь-яке в╕льне м╕сце.

Клас б╕льше нагадував аудитор╕ю, де кожен наступний ряд м╕сць знаходиться трохи вище. На сам╕с╕ньк╕й вершин╕ сид╕ла Мар╕я Нарадан, ╕з незм╕нною охоронницею за спиною. Ха! А Юк╕не так ╕ продовжу╓ ходити у подарован╕й ╖й куртц╕, п╕д╕гнавши ╖╖ п╕д свою ф╕гуру. Треба буде скинути соб╕ логи ╕ подивитися, як вона умудрилася п╕дшити цей бронежилет. Гальорку на р╕вень нижче займали вже знайом╕ мен╕ п'ятеро лицар╕в-чолов╕к╕в. Очевидно дво╓ ╕нших були з ╕ншого класу. Ну а вс╕ найближч╕ парти були вс╕ян╕ майже двома десятками р╕зноман╕тних д╕вчат. В╕льних м╕сць було всього три, ╕ ус╕ десь нагор╕. Лашура щось казала про прив╕тання знатних ос╕б. Т╕льки я не знаю, як ╖х звати. Будемо ╕мпров╕зувати. П╕дн╕маюся на р╕вень нижче них, вклоняюся ╕ промовляю вже звичну фразу, зам╕нивши ╕м'я на 'високих ос╕б'. Н╕яко╖ реакц╕╖, значить все зробив правильно. Тепер займа╓мо м╕сце й готу╓мося слухати.

Етикет, дуельна майстерн╕сть, оф╕ц╕оз... Усе це ╕шло л╕сом. А от уроки мови та граматики для мене виявилися безц╕нними! Вже на перших заняттях я зрозум╕в, що японська мова тут видозм╕нена значно сильн╕ше, н╕ж я вважав. Вона просто лежала в основ╕, ╕ на цьому ╖╖ роль зак╕нчувалася. Дал╕ вже йшли сотн╕ правил вживання сл╕в, видозм╕на ╖х сенсу залежно в╕д посл╕довност╕, стил╕ мовлення... Я був у шоц╕, коли програма з нуля почала складати нову мовну матрицю. Це означало, що в╕дом╕ ╖й методи й алгоритми перекладу не можуть бути застосован╕ до ново╖ мови. Вже зараз стало зрозум╕ло, що половина мо╖х фраз ран╕ше звучала як в╕дверте хамство. ╤ як мене т╕льки тут терплять? Але була ╕ хороша новина: ориг╕нальна японська тут теж була в╕дома, хоч ╕ у вигляд╕ древн╕х письмен. Але повернемося до нашого уроку.

Ханл╕ подумала, що я до початку Турн╕ру встигну зробити з не╖ повноц╕нну спортсменку. Певно вона бачила, як я ганяв Кайю, ╕ тепер сприйма╓ мене як якогось наставника. Та куди там – над сво╓ю формою потр╕бно працювати довго й напружено. Це як ╕з рукопашним бо╓м: ск╕льки б каратист не тренувався, вуличний граб╕жник все одно його покладе. Тупо за рахунок досв╕ду, бо перший займа╓ться цим лише час в╕д часу, а другий – пост╕йно. ╤ я вже не кажу про те, що каратиста заздалег╕дь поставлять у невиг╕дне становище, а нападник╕в буде раз╕в в три-чотири б╕льше, ╕ вони будуть озбро╓н╕. Отак ╕ тут. Вона одна, а суперник╕в у не╖ – половина академ╕╖. Та й наздогнати ╖х за к╕лька дн╕в буде нереально. Х╕ба що п╕дсадити ╖й зародок НК, але для нього я зараз шукаю зовс╕м ╕ншого кандидата.

Справа в тому, що у мене давно назр╕ла проблема ╕з т╕лом. Для ╖╖ вир╕шення потр╕бн╕ показники його роботи у р╕зних умовах, як то: стрес, ╕нтенсивн╕ навантаження, травми... Найпрост╕ше буде просто переселитися на ╕ншого нос╕я ╕ спод╕ватися, що власне т╕ло до моменту мого повернення не здохне, але це легко вир╕шу╓ться апаратурою для п╕дтримки житт╓д╕яльност╕. Або взагал╕ переселитися ╕ забути про цю тушку, як про страшний сон. З ╕ншого боку – я втрачаю шанс роз╕братися ╕з будовою лицар╕в. Значить потр╕бен спос╕б зн╕мати параметри з т╕ла донора, не в╕дриваючись в╕д ц╕нного джерела ╕нформац╕╖. Сама собою напрошу╓ться думка про якийсь сканер, який буде зн╕мати показники п╕ддосл╕дних, поки я займатимуся справами. Подумував нав╕ть використати для цього свого ╓диного спайбота. Але я п╕шов дал╕, ╕ створив для цього спец╕альний ╕мплант, який згодом розгорнеться у дуже спрощену верс╕ю НК. Так я зможу не лише в╕дсл╕дковувати реакц╕╖ орган╕зму, але й зн╕мати параметри т╕ла як у його ╕стиному вигляд╕, так ╕ п╕сля одягання нанокостюму! Так я вир╕шую одразу к╕лька проблем: л╕кую власне т╕ло, ╕ отримую дв╕йника для в╕двол╕кання уваги спецслужб! Ну ╕ як бонус – отримаю записи урок╕в в╕д донора, а це не т╕льки ще б╕льше прискорить створення мовно╖ матриц╕, але й дасть ╕ще одне джерело ╕нформац╕╖ для мого ще не створеного анал╕тичного центру. Д╕дько, мене ж н╕би Лашура не покусала, а я уже намагаюся вбити трьох зайц╕в одним постр╕лом.

Ось ╕ мо╖ майбутн╕ донори п╕д╕йшли. Семеро хлопц╕в в╕ком в╕д тринадцяти до с╕мнадцяти рок╕в. Ф╕зичний стан задов╕льний, але здоров'я виклика╓ сумн╕ви. Навантаження на р╕вн╕ учениць витримують майже ус╕. А от ╕з повед╕нкою в хлопц╕в були серйозн╕ проблеми. П'ятеро ╕з них були ╕з прив╕лейованого стану, ╕ етикет використовували виключно як ╕нструмент для принижування ╕нших. Це я побачив одразу. Нав╕ть не побачив, а буквально в╕дчув. На соб╕...

Останн╕м уроком у нас була теор╕я маг╕╖. Як я й оч╕кував, лекц╕я виявилася дуже п╕знавальною ╕ корисною для мене. Виявля╓ться, що для оперування маг╕╓ю кожна обдарована людина повинна ув╕йти у сво╓р╕дний транс, в якому навколишн╕й еф╕р ч╕тко реагу╓ на будь-як╕ зм╕ни в т╕л╕ людини. Практика буде лише в обдарованих, а для ус╕х ╕нших це буде лише ознайомлювальний курс. Але це загальнов╕дом╕ факти. Я ж потроху починав розум╕ти, що властивост╕ еф╕ру до стану людини не мають н╕якого в╕дношення. Скор╕ш за все для керування ним використовуються певн╕ механ╕зми ╕ реакц╕╖, про як╕ м╕сцев╕ просто не знають. У мене ж ╓ перший ключик до контролю над еф╕ром – мо╖ генератори. В них нема╓ н╕чого орган╕чного, а значить оперувати еф╕ром можна ╕ за допомогою штучних засоб╕в.

Також мен╕ в руки потрапив календарик ╕з граф╕ком урок╕в. Виявилося, що в Академ╕╖ терм╕н навчання склада╓ с╕м рок╕в, навчальний р╕к д╕литься на три семестри, як╕ тут називаються триместрами, ╕ перший почина╓ться навесн╕. М╕ж триместрами ╓ маленьк╕ кан╕кули по п╕втори декади. ╤ так уже вийшло, що менш н╕ж через м╕сяць почнуться перш╕ кан╕кули.

До реч╕ про письмове приладдя – тут п╕р'╖нами пишуть ус╕, а не т╕льки аристократи! Я чесно був в шоц╕, коли це побачив. Прив╕т з Хогвартсу! Виявилося, що б╕льш╕сть тут пишуть стилусами – заточеними паличками, або гусячим п╕р'ям. Дехто ╕з аристократ╕╖ може соб╕ дозволити ╕ б╕льш пишн╕ п╕р'╖ни. Матер╕алом для звичайного письма служить пап╕р, а для державних документ╕в – пергамент.

╤ поки я слухав викладача, система збирала дан╕ про мо╖х майбутн╕х п╕ддосл╕дних. Особливо мене ц╕кавили ╖хн╕ психолог╕чн╕ проф╕л╕. Нарешт╕ п╕д к╕нець уроку я ╖х отримав, ╕ результат мене не вт╕шив: ╕з п'яти нормальними виявилися т╕льки дво╓. Аристократа з╕ сво╖х план╕в викреслив одразу. Залишився т╕льки такий-соб╕ Церес Тайто. Хлопець ╕з простого люду, направлений до Академ╕╖ одразу п╕сля виявлення дару, простак. В╕н був би ╕деальним вар╕антом, якби не одне але... По зак╕нченн╕ урок╕в я думав п╕д╕йти, познайомитися ╕з ним, аби анал╕затор краще роз╕брав особист╕сть, але все розставив по сво╖х м╕сцях випадок.

Я саме прокручував запис лекц╕╖, намагаючись п╕длаштувати щойно почуте п╕д власну модель св╕тосприйняття, коли мене в╕двол╕к дзв╕нок на перерву ╕ шум збоку. На Ханл╕ знову почали на╖жджати. Цього разу в╕дкрито, н╕кого не соромлячись. Д╕вчинка пост╕йно робила мен╕ р╕зноман╕тн╕ знаки, але Лашура одразу мен╕ сказала, що без явних ознак агрес╕╖ мен╕ нав╕ть ворушитися не варто, ╕накше проти мене можуть висунути так╕ звинувачення, що н╕який статус ╕ протекц╕я не допоможуть. Потр╕бен був в╕двол╕каючий маневр. Киваю у в╕дпов╕дь. Ханл╕ погоджу╓ться ╕ каже одними губами: "Майстерня". Ось ╕ точка зустр╕ч╕. Тепер треба знайти щось таке, що приверне увагу ус╕х без винятку присутн╕х. Вт╕м, чому б не по╓днати при╓мне з корисним, якщо шанс сам ╕де до рук? Ось четверо хлопц╕в на╖жджають на п'ятого – Цереса. Пацан не огриза╓ться, ╕ намага╓ться усе перевести в жарт. А т╕ й рад╕ витончено його принизити. Мене у ц╕й сцен╕ обурив не конфл╕кт з оточенням, а те, що у хлопця вже почав формуватися комплекс жертви. В╕н уже до цього звик, ╕ його псих╕ка поступово зм╕ню╓ться. Ось це ╕ було отим АЛЕ, про яке я вже згадував. М╕й майбутн╕й донор уже потроху перетворю╓ться на блазня! Гидота! Мен╕ такий сценар╕й не п╕дходить. Значить будемо ламати стереотипи. ╤ щелепи незадоволеним, якщо доведеться.

Унизу м╕ж д╕вчатами теж точиться аналог╕чна боротьба за м╕сце п╕д сонцем. Зв╕сно, адже поруч з ними сидить монарша особа – раптом зверне свою увагу на когось ╕з них? Треба ж якось вид╕литися серед ╕нших. Як завгодно, нав╕ть скандалом. При чому ясно видно, що конфл╕кти надуман╕. Певно ус╕ хочуть показати себе крутими ╕ перспективними лицарями. Гадаю поява серйозного конкурента надовго приверне ╖хню увагу.

А тим часом агресори пом╕тили ╕нтерес Мар╕╖ Нарадан до мо╓╖ особи. Певно вона оч╕кувала в╕д мене якихось д╕й. Водночас сенсори вловили, як хтось унизу знову жарту╓ над Ханл╕. Н╕, вони пом╕тили жести Ханл╕ в м╕й б╕к, ╕ тепер жартують над╕ мною! Оце ви даремно, я хоч ╕ флегматик, але дуже злопам'ятний. Вони ще не знають м╕й статус, тому поки що не л╕зуть, але так довго тривати не буде. Та й присутн╕сть кл╕рика п╕д в╕кнами також наводить на роздуми. Значить мен╕ потр╕бна ще й якась обманка, яка пот╕м в╕двол╕че увагу в╕д мене... Схоже у того хлопця, над яким жартують, в голов╕ крутяться аналог╕чн╕ думки стосовно мене. Зв╕сно я м╕г би показати себе у вс╕й крас╕, але так палитися мен╕ зараз не варто. Значить до вже звично╖ ╖м страви сл╕д додати трохи спец╕й. Пробач хлопче, та мен╕ терм╕ново потр╕бен дублер. ╤ я зроблю з тебе свого дв╕йника. Або вб'ю.

З╕бравши запас катал╕затора навколо ╕мплантату, я розв╕в к╕лька сегмент╕в брон╕ на долон╕, й р╕шуче п╕днявся з╕ свого м╕сця. Клас вмить затих, ╕ ус╕ голови повернулися в м╕й б╕к. П╕дходжу до цього пацана, а ус╕ ╕нш╕ тихенько в╕дступили на к╕лька крок╕в назад, н╕би вони тут н╕ до чого. Лише нависнувши над б╕долахою я зрозум╕в, що мо╖ модиф╕кац╕╖ т╕ла не минули безсл╕дно ╕ вже зараз я майже на п╕вголови вищий за ус╕х присутн╕х тут учн╕в, ╕ ширший нав╕ть за деяких учител╕в.

– Я тут новенький. – голос теж б╕льше нагаду╓ модулятор. – Поки ╓ час, покажеш мен╕ усе.

– Т-так, зв╕сно! – ╕з вдаваною рад╕стю вигукнув хлопець, але я добре чую, що на високих частотах в╕н аж вищить в╕д страху. – Мене звати Тайто Церес!

– Кей.

***

Ус╕ в клас╕ затамували подих, коли цей дивний хлопець встав з м╕сця. В╕н був дивним, не таким як ус╕ ╕нш╕. Якби запитати когось ╕з учн╕в, що саме вони в ньому вважають дивним, навряд чи хтось зм╕г би дати ч╕тку в╕дпов╕дь. Ну трохи вищий, ну голос ╕накший, ну обличчя трохи не таке... Нав╕ть безцеремонна повед╕нка, зважаючи на скорий початок Турн╕ру, не дуже вибива╓ться з╕ звично╖ кол╕╖. Поодинц╕ ус╕ ц╕ в╕дм╕нност╕ не були н╕чим особливим, але з╕бран╕ разом вони змушували оточуючих п╕дсв╕домо триматися якнайдал╕ в╕д цього п╕дозр╕лого типа, який пригн╕чував оточуючих одн╕╓ю сво╓ю присутн╕стю. Представники знат╕ н╕як не могли пов╕рити у таку нахабну повед╕нку слуги. ╤ це ╖х лякало. Той, хто ще вчора був слугою, сьогодн╕ виступа╓ у якост╕ охоронця. Здавалося вовк щойно скинув ╕з себе овечу шкуру ╕ вже принюху╓ться в пошуках жертви. Нав╕ть т╕ д╕вчата, що насм╕халися над Ханл╕, вмить прикусили язики. Тому не було н╕чого дивного, що ус╕ враз принишкли, коли п╕сля уроку ц╕лковито╖ нерухомост╕ цей хлопець раптом повернувся в ╖хн╕й б╕к. А коли в╕н ще й заговорив...

– Я тут новенький. Поки ╓ час, покажеш мен╕ усе. – не запитував, а стверджував новачок.

– Т-так, зв╕сно! – учень спробував як завжди перевести все в жарт, але виходило погано. – Мене звати Тайто Церес!

– Кей.

Потиснувши руку у в╕дпов╕дь на прив╕тання, Церес оч╕кував, що зараз його кисть будуть ламати, але н╕чого не сталося. Потиск був м╕цний, але не болючий, ╕ це вселяло над╕ю на мирн╕ стосунки з новачком. ╤ тут хлопц╕ на свою б╕ду вир╕шили продовжити свою справу. Побачивши в новенького замашки хижака, вони вир╕шили прийняти його в свою компан╕ю.

– Та що в╕н там може показати? В╕н же окр╕м б╕бл╕отеки б╕льше н╕куди не зайде.

– А ми тут все ╕ вс╕х зна╓мо.

Кей подивився на них, зробивши задумливий вираз на обличч╕. Та Церес м╕г поклястися, що одне око повернулося в його б╕к!

– Справд╕? – поц╕кавився хлопець, повернувшись до сво╖х нових знайомих.

– Зв╕сно! – вперед вийшов ватажок ц╕╓╖ маленько╖ банди, з презирлив╕стю поглядаючи на Цереса. – На в╕дм╕ну в╕д деяких плебе╖в, для нас в╕дкрит╕ ус╕ двер╕.

– Як╕ саме?

– Побачиш. Я, Кл╕ф ╕з роду Дарс╕в, пропоную тоб╕ свою дружбу ╕ покровительство.

– Хм? – обличчя новачка не зм╕нилося, але вс╕м раптом стало ясно, що в╕н чимось дуже незадоволений. – Ти друз╕в сво╖х, ╕ статус власний прода╓ш мен╕? – пролунав в абсолютн╕й тиш╕ непри╓мний металевий голос, в╕д якого виникало нестримне бажання закрити вуха, оч╕, й втекти якнайдал╕. – Правильно я зрозум╕в?

– Що?! – стороп╕в Кл╕ф. – Н╕! Зв╕сно ж...

– Тод╕ запропонувати вам н╕чого мен╕. Церес, на вих╕д. – хлопець повернувся до сво╓╖ першо╖ жертви ╕ п╕дбадьорив ╖╖ потужним "дружн╕м" стусаном по спин╕, в╕д якого б╕долаха мало не покотився донизу.

– Т-так, з-зв╕сно! Я все п-покажу!

Покинувши аудитор╕ю сл╕дом за сво╖м пров╕дником, агресивний новачок гучно бахнув дверима, ╕ т╕╓╖ ж мит╕ клас миттю наповнився гулом: ус╕ учениц╕ активно обговорювали щойно почуте, а хлопц╕ намагалися привести до тями шокованого товариша. Н╕хто й не пом╕тив, як Ханл╕ зникла з класу ще на початку ц╕╓╖ вистави. Ще н╕хто не насм╕лювався трактувати пропозиц╕ю дружби й покровительства таким чином.

А в цей час в коридор╕ Кей нарешт╕ пригальмував свого нового знайомого ╕ дав йому в╕ддихатися.

– Вибач за скандал, але ╕накше б не в╕дстали вони. – без жодних емоц╕й промовив Кей, невловимо перетворюючись ╕з бугая на звичайного школяра. – Все нормально?

– Нав╕що ти ╖х образив? Вони ж тепер...

– Нажили ворога соб╕. Запам'ятай р╕ч одну просту: не влаштову╓ якщо св╕т – зм╕ни його, ╕накше в╕н зм╕нить тебе. Я н╕кому себе зм╕нювати не дозволю. – проричав в обличчя до смерт╕ переляканому школярев╕ Кей але, пом╕тивши реакц╕ю сп╕врозмовника, швидко взяв себе п╕д контроль, ╕ продовжив. – Пробач. Я ще вашу погано розум╕ю мову, образи тому мен╕ пост╕йно чуються. Давай зм╕нимо тему?

– Гаразд. – Церес на мить замовк, збираючись з думками. – Скажи, чому ти в╕дхилив пропозиц╕ю Кл╕фа? Я ж бачу, що ти усе правильно зрозум╕в.

– Саме так: ти – бачиш. А вони – н╕. Гадають вони, що ╕нша у мене культура. Нехай так думають ╕ надал╕. А щодо пропозиц╕╖ його: покровительство я вже маю Лашури. Та й ц╕каво було...

Ось так, слово за слово, ╖м вдалося розговоритися. Церес все б╕льше дивувався незвичност╕ погляд╕в його нового знайомого. Якщо тема не стосувалася аристократ╕╖ або порядк╕в Академ╕╖, то Кей був ц╕лком нормальною ╕ адекватною людиною. В╕н неначе в╕ддзеркалював риси сп╕врозмовника, на повагу в╕дпов╕даючи повагою, на силу – силою. Але не приймав над собою н╕якого контролю. Для нього не було авторитет╕в. Так м╕г вести себе вуличний бездомний розбишака, якому н╕чого втрачати. В той же час в╕н був дуже начитаним, ╕ пост╕йно цитував р╕зноман╕тних людей, ╕мена яких н╕чого не казали Цересу. В╕н нав╕ть поц╕кавився, де можна взяти так╕ книжки. У в╕дпов╕дь Кей пооб╕цяв йому подарувати зб╕рку таких книг, якщо його задумка спрацю╓. А що задумав цей псих – можна було т╕льки здогадуватися. Цей хлопець був надто дивним, надто нестримним, надто... В╕н в усьому був НАДТО! ╤ для себе Церес н╕як не м╕г визначитися, що у того на думц╕.

Пров╕вши багато часу серед аристократ╕╖, Тайто звик у всьому бачити подв╕йне дно. Тут же дна було не видно й не чути. Замисел цього дивного хлопця був незрозум╕лий а лог╕ка мислення суперечила усьому, що в╕н знав змалечку. При всьому цьому було в Ке╓в╕ щось дике, нестримне... Щось таке, чого в╕н сам не мав. Перебираючи ус╕х сво╖х знайомих, Тайто н╕як не м╕г визначитися ╕з особист╕стю цього дивного п╕дл╕тка. Ну не бува╓ на св╕т╕ таких людей! Так м╕г би вести себе аристократ, якби пров╕в тривалий час серед розб╕йник╕в або п╕рат╕в. ╤ це змушувало Цереса ще уважн╕ше придивлятися до нього, викликаючи асоц╕ац╕ю з╕ знайденим в одн╕й старовинн╕й книз╕ словом. Jugernaut – нестримна сила, яка зм╕та╓ все на сво╓му шляху.

Показуючи академ╕ю, учень не пом╕тив, що не в╕н один вивчав новачка. На деяк╕й в╕дстан╕ в╕д них паралельним курсом рухалася д╕вчинка-альб╕носка у чорн╕й шк╕рян╕й куртц╕, прислухаючись до чогось схожого на пудреницю. ╤ все б виглядало ц╕лком нормально, якби не той факт, що ця д╕вчина н╕коли не користувалася мак╕яжем, ╕ нав╕ть зараз ╕шла з абсолютно чистим обличчям. Але хлопц╕ не пом╕чали ╖╖, ╕ продовжували свою прогулянку, доки не д╕йшли до одного ╕з декоративних озер. Церес ╕ сам не пом╕тив, як в якийсь момент почав виливати душу цьому дивакуватому парубку. А коли зрозум╕в св╕й промах – одразу ж замовк ╕ почервон╕в в╕д сорому. Пом╕тивши, що його товариш знову почав замикатися в соб╕, Кей одразу ж пов╕в того в ╕нший б╕к – до стад╕ону. Знайшовши на вже в╕льний майданчик, де в╕н сьогодн╕ ганяв свою п╕длеглу, Кей запропонував роз╕м'ятися.

– Тайто, поговоримо начистоту давай, щоб м╕ж нами непорозум╕нь не виникало. – почувся через деякий час голос новачка.

– Добре. – обережно в╕дпов╕в Тайто. – Що ти хочеш д╕знатися?

– Чому ╖м так ставитися до себе дозволя╓ш?

– Ти ╖х зовс╕м не зна╓ш. Вони ж тепер ╕ кроку ступити не дадуть! – Церес намагався говорити спок╕йно, але в╕д згадки про 'друз╕в' в╕н знову починав нервувати. – Т╕льки б пот╕м не довелося повзти до них ╕ на кол╕нах просити милостиню як...

– Н╕коли н╕чого не проси! – знову гаркнув Кей. – Н╕коли, ╕ н╕чого! ╤ у тих особливо, хто за тебе сильн╕ший. Прийде час, ╕ сам╕ тоб╕ вони все запропонують, ╕ сам╕ ж усе дадуть!

– Може й так. Але я не думаю, що тоб╕ дадуть наводити сво╖ порядки отак просто.

– Якраз дуже просто! Непри╓мно, але просто. Для цього доводиться ламати себе, а на таке здатен не кожен.

– А чому ти вир╕шив, що я на це здатен?

– Тому, що один раз зробив ти це вже – перетворитися не дозволив соб╕ на блазня. Вдруге буде прост╕ше. А щоб ти зрозум╕в, що тебе чека╓ – ось цитата тоб╕ ╕ще одна: 'Спочатку не пом╕чають вони тебе, см╕ються пот╕м над тобою, борються пот╕м з тобою. А пот╕м ти – переможець.' Половину ти вже пройшов цього шляху. Настав до к╕нця час д╕йти.

– Це лише слова.

– Ц╕ слова розумн╕ люди колись казали. ╤ переконувався у ╖хн╕й я не раз правот╕. А за якими живеш словами ти? Яке тво╓ житт╓ве кредо?

– Не розум╕ю, про що ти.

– Страх я в тоб╕ бачу, але не його причину. – удари по манекену припинилися ╕ Кей повернувся до товариша. – Чого ти бо╖шся? Отримати стусан╕в? Ти отриму╓ш ╖х ╕ так. Так-так, синяки не прихова╓ш в╕д мене. З╕псувати репутац╕ю? А яка в тебе зараз вона, ця репутац╕я? Навколо вс╕ вважають тебе слабаком безхарактерним, не може який в╕дстояти думку власну. Кому потр╕бен лицар такий? Ти терпиш знущання, н╕чого не отримуючи натом╕сть. Н╕-за-що! Просто так! Мовчи! Я знаю, що ти хочеш сказати.