Текст книги "Brute force (СИ)"

Автор книги: Вячеслав Ковриженко

сообщить о нарушении

Текущая страница: 17 (всего у книги 27 страниц)

╤ одразу ж вил╕з перший секрет: хлопець явно не любив ближн╕й б╕й, ╕ користувався абсолютно незнайомим типом збро╖. На вигляд вона нагадувала п╕стол╕ для лицар╕в, от т╕льки стр╕ляла не один, ╕ не два рази. За непрямими ознаками анал╕тики зробили висновок, що деяк╕ жител╕ ма╓тку вже встигли близько познайомитися ╕з ц╕╓ю збро╓ю. Ще одним ц╕кавим в╕дкриттям стало використання найр╕зноман╕тн╕ших пасток. Все вказувало на те, що хлопець може виявитися не просто вуличним заб╕якою, а серйозним во╖ном. От т╕льки його стиль був абсолютно незнайомий спец╕ал╕стам. У сутичц╕ з ним будь-який дуелянт мав мало шанс╕в на перемогу. ╤ в той же час було добре видно, що в╕н стриму╓ться. Нав╕ть при ф╕зичному контакт╕ з╕ сво╖м суперником в╕н на мить завмирав, н╕би обираючи вар╕анти д╕й. Це не могло бути недосв╕дчен╕стю, ╕накше б в╕н програв хоча б один б╕й ╕з проведених. Натом╕сть в╕н намагався використовувати уже продемонстрован╕ йому прийоми, або схож╕, спл╕таючи з них новий стиль. Саме так, в╕н на ходу пристосовувався до нових умов. ╤ якщо на початку тренування анал╕тики ще могли пом╕тити щось нове, то п╕д к╕нець перед ними стояв просто надзвичайно досв╕дчений бо╓ць.

У зв'язку ╕з цим, другу фазу плану довелося скоригувати, ╕ нав╕ть п╕дставити м╕сцевих заб╕як. Провокац╕я вдалася на славу, давши прив╕д наставниц╕ забрати порушник╕в у лазарет, де наглядати за об'╓ктом було значно прост╕ше. В той же час до ма╓тку нав╕далися ╕нш╕ спец╕ал╕сти, як╕ зум╕ли вилучити зброю для досл╕дження. Якщо все пройде добре, то вони нав╕ть встигнуть повернути цей багаторазовий п╕столь на м╕сце ран╕ше, н╕ж його власник покине лазарет.

╤ тут в план втрутилася третя сила. Точн╕ше Трет╕й. На сам план це н╕як не впливало, але тепер у них з'явився реальний прив╕д затримати об'╓кт на будь-який, потр╕бний для досл╕дження час. А якщо як сл╕д об╕грати ситуац╕ю, то це дасть нав╕ть б╕льше бонус╕в, н╕ж сама операц╕я, ╕ повн╕стю розв'яже ╖м руки. Ще б пак: хтось напада╓ на людей, а вони мають це ╕гнорувати?! Та н╕коли! Потр╕бно ретельно ус╕х перев╕рити, обшукати кожен будинок, опитати кожного жителя Академ╕╖... А що це у вас за п╕дозр╕лий предмет? Ми його вилуча╓мо на час сл╕дства! Так, саме це вони ╕ зроблять. Ну а якщо все п╕де, як задумано, то Другий сам захоче п╕дключитися до сл╕дства, допомагаючи вистежувати ╕нших!

– Е... – перебив роздуми ╕нспектора ╖хн╕й штатний криптограф. – Пане ╤нспектор, тут пов╕домлення.

– Пов╕домлення? Кому?

– Зда╓ться – нам. – пробелькот╕в спец╕ал╕ст, протягуючи блокнот.

Тору подивився на щойно зроблений переклад ╕ об╕мл╕в. Напис всередин╕ означав: 'Тут буде бомба.'

***

'Помилка симуляц╕╖'

Д╕дько! Це не п╕дходить, ╕ це теж... А це? Та що ж з ними не так?!

Я уже ц╕лу годину намагався в╕дновити пошкоджений файл, в якому збер╕галася базова верс╕я трупера. Тобто без збро╖, нав╕сного обладнання та програмного забезпечення. Як ╕ вс╕ файли цеф╕в, в╕н представляв собою об'╓мний образ майбутнього виробу. На перший погляд н╕чого складного, ╕ будь-який достатньо потужний комп'ютер м╕г би обробити таку модель. Але вся справа у способ╕ збер╕гання тако╖ ╕нформац╕╖, адже детал╕зац╕я там ╕де на р╕вн╕ молекул, а в деяких випадках – нав╕ть атом╕в! Як збер╕гати дан╕ про об'╓кт, структура якого складн╕ша за структуру самого комп'ютера? В ориг╕нальному вигляд╕ один т╕льки нос╕й тако╖ ╕нформац╕╖ буде в к╕льканадцять раз╕в б╕льшим за сам вир╕б. А що, як доведеться будувати не дрона, а косм╕чний корабель? Тут уже н╕який комп'ютер не допоможе.

Цефи знайшли вих╕д. Вони використовували спец╕альну програму-арх╕ватор, яка шукала однаков╕ елементи конструкц╕╖, запам'ятовувала ╖х, надавала цьому елементов╕ код ╕ вставляла його в образ. Цей код м╕стив у соб╕ основн╕ характеристики елемента, ╕ використовувався у моделюванн╕ роботи виробу. Що б╕льше однакових елемент╕в у образ╕, то менше в╕н буде займати м╕сця п╕сля арх╕вац╕╖. Вона ж виступала гарант╕╓ю, що сторонн╕ особи не зможуть прочитати зашифрован╕ файли. З ц╕╓╖ ж причини працювати ╕з ц╕льним об'╓ктом можуть лише д╕йсно потужн╕ комп'ютери, а мен╕ доводиться витягувати ц╕ елементи по одному, або обходитися спрощеною моделлю. Все прекрасно, поки ус╕ елементи були на м╕сц╕. Але п╕д час переносу арх╕в отримав значн╕ пошкодження, ╕ одна ╕з частин просто зникла. Як на зло, це виявилася в╕зитна картка ус╕х трупер╕в – щупальця. Точн╕ше нав╕ть не сам╕ щупальця, а порядок розташування ╖хн╕х фрагмент╕в. Добре, що я в загальних рисах знаю, як вони влаштован╕, хоча помучитися ╕з правильною ╖х конф╕гурац╕╓ю все одно доведеться.

'Помилка симуляц╕╖'

Так, ╕демо по порядку: нейропров╕д, енергопроводи, мускулатура, сенсорика... Все на сво╖х м╕сцях. Тод╕ чому воно не в╕дгуку╓ться на команди? Якщо я не поверну труперам ╖хн╕ к╕нц╕вки, то про власну арм╕ю можна буде забути. Що ж робити?

– Кейнс╕ Масаке? – вирвав мене з роздум╕в незнайомий голос.

– Так. – повертаюся на звук ╕ бачу перед собою одного ╕з кл╕рик╕в.

– Йд╕ть, будь-ласка за мною.

Отако╖! Невже мене зум╕ли вирахувати? Це дуже погано. Хвилинку, а якщо... Ну все правильно: п╕дставу з ученицями схоже влаштували вони, а поки я тут сид╕в – викрали макет п╕столета ╕ намагаються роз╕братися в принцип╕ його роботи. Ну розбирайтесь, розбирайтесь, поки я його не спалив. М╕ж ╕ншим вставляти бомбу туди зовс╕м не обов'язково. Мен╕ достатньо нав╕ть самого матер╕алу корпусу, аби перетворити ╕грашку на гранату. ╤ якщо мен╕ щось не сподоба╓ться, церковники вмить позбудуться сво╖х експерт╕в. А поки вони поводяться чемно – буду в╕дпов╕дати ╖м вза╓мн╕стю.

Мене провели в каб╕нет директриси. На сам╕й меж╕ чутливост╕ сенсор╕в в╕дчуваю складну структуру, що тягнеться по ст╕нах та стел╕ уздовж всього нашого маршруту. Хочуть мене уп╕ймати? Дуже нерозумно з ╖хнього боку. Нав╕ть якщо ╖м вдасться мене вирубити, контроль на себе в╕зьме ╤НК, а в╕н ╕з ворогами церемонитися не буде. Д╕дько, як же мен╕ зараз не вистача╓ групи прикриття!

В каб╕нет╕ уже знаходилася уся наша компан╕я ╕... Нав╕ть не знаю, як правильно описати цю людину. Перше, що спада╓ на думку – кардинал Р╕шель╓. Н╕, нехай буде просто Кардинал. Вдягнутий у таку ж сутану, як ╕ ╕нш╕ церковники, т╕льки червоного кольору, в╕н разюче в╕др╕знявся манерами в╕д сво╖х п╕длеглих. Це в╕дчувалося в усьому: осанка, жести, м╕лка м╕м╕ка обличчя... Ще к╕лька деталей, ╕ образ був би повним. ╤ т╕льки прискорене серцебиття, потовид╕лення та з╕ниц╕ очей вказували на його хвилювання. ╤ це добре. Якщо побою╓ться, значить шанси у мене ╓.

Уклонившись чи то Директрис╕, чи то спин╕ Кардинала, служитель покинув каб╕нет.

– Ось м╕й особистий слуга – Масаке Кейнс╕. – представила мене Лашура.

– ╤ як же такий молодий хлопчик зум╕в пробитися у корол╕вську прислугу? – поц╕кавився Кардинал, пильно вдивляючись мен╕ в оч╕.

– Вас ц╕кавлять детал╕ його кар'╓ри, чи розсл╕дування ╕нциденту?

– Пробачте мен╕ мою приск╕плив╕сть, але в таких справах др╕бниць не бува╓. – пояснив Кардинал, не в╕дводячи в╕д мене погляду.

– Пане ╕нспектор, не в╕двол╕кайтеся. – поквапила його Директриса.

– Пробачте. – чолов╕к на мить в╕дв╕в погляд, щоб кивнути Директрис╕, але одразу ж знову витр╕щився мен╕ у в╕ч╕. – В╕дпов╕дай швидко. Де ти був ц╕╓╖ ноч╕?

– Вдома. – щось це дуже схоже на м╕й польовий експрес-допит, тому ╕м╕тац╕я нервозност╕ буде доречною.

╤ почалося перекидання словами, наче м'ячика у тен╕с╕.

– Ти спав?

– Н╕.

– Чим ти займався?

– Готував майданчик.

– До чого?

– До тренування.

– Якого?

– Стр╕льби.

– Говори розгорнуто.

– Не можу.

– Чому?

– Не вм╕ю.

– Чому не вм╕╓ш?

– Не навчили.

– Ти був у порту?

– Так.

– Коли?

– В день при╖зду.

– Ти сюди ╖хав?

– Лет╕в.

– А чому сказав про при╖зд?

– Звичка.

– Ск╕льки тоб╕ рок╕в?

– Чотирнадцять.

– Кому ти служиш.

– Королев╕.

– З ким ти сп╕лкувався вчора?

– З жителями ма╓тку.

– Де ти був сьогодн╕ вдень?

– У лазарет╕.

– Чому?

– На мене напали учениц╕.

– Чому ти ╖х побив?

– Це випадково.

– Ти бачив когось п╕дозр╕лого?

– Так.

– Опиши його.

– Червоний одяг Академ╕╖. Чолов╕к. Вищий за мене. Випиту╓ секрети королеви.

– Хм...

Збитий з пантелику мужик аж прокл╕пався, уп╕знавши в опис╕ себе. Поруч стримуючи см╕х хрюкнула Ханл╕. Директриса теж майже не посм╕халася, ╕ т╕льки Лашура з Кай╓ю виглядали незадоволеними.

– Ну що, переконалися? – стримано поц╕кавилася Лашура.

– Так. Гадаю на сьогодн╕ достатньо. Дякую, що дозволили допитати Вашого слугу. – Кардинал вклонився присутн╕м ╕ статечно покинув каб╕нет.

– Будемо вважати конфл╕кт вичерпаним? – запитала Директриса, вмить позбувшись посм╕шки.

– Я не маю претенз╕й до Академ╕╖, але в подальшому прошу завчасно ставити мене до в╕дома, якщо комусь ╕з ВАШИХ колег захочеться поговорити з МО╥МИ людьми.

– Я все розум╕ю, але зрозум╕йте ╕ Ви: Ваш слуга проявляв так╕ ж навики, як ╕ злочинець. Не дивно, в╕н перший потрапив п╕д п╕дозру.

– Це все, чи ╓ ще як╕сь питання, що вимагають нашо╖ присутност╕?

– Н╕, б╕льше н╕чого. Бажаю Вам при╓много дня.

– Вза╓мно.

В╕дкривши двер╕ перед королевою, я дочекався, доки наша тр╕йця покине каб╕нет, а сам тихенько просунув новий жучок в щ╕лину в дверях. Завдяки сво╖й велик╕й площ╕, вони прекрасно сприйматимуть звуков╕ в╕брац╕╖ як зсередини каб╕нету, так ╕ з коридору. Нав╕ть наповнена ватою шк╕ряна оббивка не зможе повн╕стю заглушити звук. А найпри╓мн╕ше тут те, що н╕хто не здогада╓ться шукати жучки в дверях. Принаймн╕ в╕дом╕ мен╕ спец╕ал╕сти думали про них в останню чергу. А нав╕ть якщо знайдуть – зовн╕шн╕й вигляд лялечки комахи мало нагадуватиме шпигунський пристр╕й.

Покинувши адм╕н╕стративний корпус, ми мовчки пройшли до самого ма╓тку. На вход╕ дв╕йнята нас ретельно оглянули й змусили перевдягнутися. Теж шукають жучки? Лог╕чно. Особливо якщо брати до уваги, що саме цей ╕нспектор ╕ ╓ головою м╕сцево╖ СБ. От т╕льки надто п╕дозр╕ло й незрозум╕ло вигляда╓ м╕й виклик. Були б у них реальн╕ докази мо╓╖ вини – завалилися б до нас в ма╓ток прямо посеред ноч╕, а так минуло майже п╕вдоби.

– Що це було? – поц╕кавився я, коли вс╕ з╕бралися у в╕тальн╕.

– Сьогодн╕ вранц╕ хтось проник у майстерню Ханл╕. – оп-па! – А завдяки тво╖м вибрикам перша ж п╕дозра у ско╓ному впала на тебе. – пояснила королева, намотуючи кола перед нами. – Ну не безглуздо звучить: красти самим у себе?!

– Щось зникло?

– Н╕. Шукали документац╕ю по мо╖х винаходах. – спок╕йно в╕дпов╕ла Ханл╕, н╕би й н╕чого не сталося. – А ╖╖ просто нема╓. Я все тримаю в пам'ят╕, ╕накше б мо╖ винаходи уже давно хтось повторив.

– Над чим працю╓ш?

– Над новим р╕зновидом лицар╕в. Я назвала його – мех! Через велику к╕льк╕сть механ╕зм╕в у конструкц╕╖. Вони будуть працювати не на еф╕р╕, а на пар╕, ╕ допомагатимуть збирати врожа╖, будувати...

– Ясно. Готуйтеся до в╕йни.

– А-а-а... – зависла королева, мало не сп╕ткнувшись об витягнут╕ ноги Ханл╕. – Що ти ма╓ш на уваз╕?

– Це нова зброя. Вона да╓ перевагу. Ран╕ше побудують – матимуть б╕льше часу...

– Мех не зброя! – одразу ж п╕д╕рвалася Ханл╕, гн╕вно зиркаючи на мене. – Будь який, нав╕ть ледь живий лицар зможе легко його знищити.

– Н╕, Ханл╕, в╕н все правильно каже. – перебила винах╕дницю Кайя. – Може лицар ╕ здатен знищити меха, але спочатку в╕н повинен до нього д╕статися. А ти сама щойно сказала, що ╖м еф╕р не потр╕бен. Достатньо вийти з моря Ахо, ╕ мехи стануть недосяжн╕. Там де нема╓ еф╕ру, вони д╕ятимуть не г╕рше за лицар╕в, бо не буде що ╖м протиставити.

– Ой! – схоже Ханл╕ д╕йсно не задумувалася над таким аспектом застосування сво╖х винаход╕в. – Виходить, що я... Сама...

– Саме так. Чи ти думала ╕нш╕ корол╕вства просто так зац╕кавилися у тво╖х розробках?

– Але я думала... Чому ви ран╕ше мен╕ не сказали?! Я ж нав╕ть не думала...

– Ран╕ше треба було думати. Ми гадали, ти розум╕╓ш, що робиш. А тепер треба розбиратися з тим, що вже зроблено. Т╕, хто хоче викрасти проект, явно здатн╕ його реал╕зувати. – королева знову почала б╕гати колами, роздумуючи вголос. – Вони хочуть отримати цю зброю ран╕ше за ╕нших. Ран╕ше, н╕ж хтось зможе дати ╖м в╕дс╕ч.

– Тод╕ у них, ким би вони не були, н╕чого не вийде. Перший мех я збирала три сезони. Другий зак╕нчу до к╕нця м╕сяця. А якщо все це як сл╕д орган╕зувати, то на збирання нового Меха п╕де не б╕льше декади. А декада, це надто мало для в╕йни.

– Б╕льше. – я вказав на Ханл╕, ╕ вс╕ повернулися до мене. – Без тебе – б╕льше. Ти зна╓ш конструкц╕ю. ╢дина. Не буде тебе – не буде виробництва.

– Боюсь в╕н правий, Ханл╕. – винирнула з роздум╕в Кайя. – Нам тепер доведеться тебе берегти як з╕ницю ока. Ти б╕льше не ходитимеш сама по вс╕й Академ╕╖. Ночуватимеш будеш у ма╓тку а не в сво╖й майстерн╕, як ти любиш. ╤ забудь про ц╕лодобове копирсання у сво╖х зал╕зяках. Я попрошу лед╕ Майю скласти тоб╕ розклад дня.

– Але ж...

– Н╕яких але – це задля тво╓╖ ж безпеки. Якщо тебе викрадуть, то на м╕сц╕ тих злод╕╖в опинимося вже ми. ╤ не в мирний час, а прямо п╕д час в╕йни. Ти ж сама все задумувала так, щоб н╕хто не зм╕г роз╕братися в конструкц╕╖, пам'ята╓ш?

– ╤ поки ми будемо заново створювати власн╕ мехи, нас будуть бити по вс╕х фронтах. – зак╕нчила зам╕сть сво╓╖ охоронниц╕ королева. – Треба перенести презентац╕ю. Ханл╕, тв╕й перший мех на ходу?

– Н╕, я переставила частину вузл╕в з нього на новий.

– А другий коли буде готовий?

– Я могла б впоратися до к╕нця декади, але тепер...

– Ти впора╓шся! – п╕дбадьорила ╖╖ Кайя. – Кейнс╕ тоб╕ допоможе, в╕н розбира╓ться у вс╕х цих штучках! ╤ в╕н же й охоронятиме тебе. Адже так?

Кайя повернулася до мене, чекаючи на в╕дпов╕дь, а я лише через секунду зрозум╕в сенс сказаного. Мен╕ щойно запропонували не просто подивитися на нов╕тн╕ технолог╕╖, а й працювати з ними! ╤ все це в компан╕╖ ходячо╖ енциклопед╕╖! Н╕, я такий шанс не упущу!

– Зв╕сно. Буду радий допомогти.

– Прекрасно. А тепер розходимося ╕ робимо вигляд, що ц╕╓╖ розмови не було. Кейнс╕, на к╕лька сл╕в. – Лашура махнула йти за нею.

Ми пройшли до ╖╖ каб╕нету. На краю стола лежали к╕лька з╕псованих мо╓ю бомбочкою документ╕в – водост╕йких чорнил тут ще не знають, а значить ╓ шанс п╕дзаробити на продаж╕ канцелярських товар╕в. Королева з╕перлася на ст╕л ╕ хмуро подивилася на мене.

– Ти д╕йсно будеш робити те, що Кайя тебе попросила, чи просто зробив вигляд, що погодився?

– Д╕йсно.

– Це добре, тому що супроводжувати ╖╖ тоб╕ доведеться скр╕зь. Ну, майже скр╕зь. Мен╕ не подоба╓ться, що доводиться залишати тебе поруч ╕з нею, але у мене нема╓ ╕нших дов╕рених ос╕б. ╤ хоч це влетить мен╕ в дзв╕нку монету, я готова за тебе сплатити. Я нав╕ть зроблю на тебе документи – ц╕нуй мою щедр╕сть.

– Сплатиш за що?

– Не важливо. – буркнула д╕вчинка, в╕двернувшись до в╕кна.

– Не бо╖шся, що зраджу?

– Кому? Ти у нас надто самост╕йний, щоб до когось б╕гти, ╕ щось просити. Скор╕ше до тебе приб╕жать.

– В╕рно. Це все? – Лашура кивнула. – Тод╕ у мене теж ╓ до тебе розмова. Коли проникли в майстерню?

– Сьогодн╕ вранц╕. – здивовано озирнулася на мене Лашура.

– Вчора увечер╕. ╤ п╕дозрюю – не вперше.

– Ти там був?! Вт╕м, чому я дивуюся? Ти у нас завжди в центр╕ уваги. – королева задумалася. – Чому вони замовчали цей факт?

– Доступ до лаборатор╕╖. Мехи вс╕м потр╕бн╕.

– Та н╕, доступ у них ╕ так був. Тут щось ╕нше. Таке враження, н╕би вони...

– Хочуть спихнути вину. – збагнув я раптом один ╕з можливих сценар╕╖в. – На мене. ╤ тод╕...

– Помовчи. – королева потрусила головою, намагаючись позбутися якихось особливо непри╓мних думок, але зовн╕шн╕ ф╕з╕олог╕чн╕ ознаки вказували, що стало т╕льки г╕рше. – Сама знаю, що будуть проблеми. ╤ все через тебе!

– Ти помиля╓шся. Я не джерело проблем. Я лише ╕ндикатор.

– Не каркай! – сумн╕ваюся, що цей висл╕в тут в╕домий, але перекладач зрозум╕в фразу саме так. – Ти сам ходяча проблема! Досить мен╕ тут б╕ду накликати! Забирайся до сво╓╖ Ханл╕ й не мозоль мен╕ оч╕!

– Дару╓ш мен╕ Ханл╕? Щедро.

– Гр-р-р! Згинь!

А королева не така вже й благенька, якщо ╖╖ добре роз╕злити. За к╕лька секунд вона виштовхала майже сток╕лограмового мене в коридор. Хоч я не дуже й опирався, але сам факт! Ханл╕ сид╕ла унизу, вислуховуючи вказ╕вки в╕д лед╕ Май╖. А поки вони були зайнят╕, я повернувся у в╕ртуальний прост╕р доробляти проект.

Пом╕тивши, що ╕нструктаж Ханл╕ зак╕нчився, я п╕шов сл╕дом за нею. Тримався справа трохи позаду не╖. Наш дует одразу ж привернув увагу оточуючих, що дуже не сподобалося Ханл╕. Та й мен╕ теж. Ус╕ зустр╕чн╕ учениц╕ одразу ж починали хихикати, а деяк╕ ще при нашому наближенн╕ починали розпускати слухи. Та ще й робили це так гучно, щоб ми це чули. А Ханл╕ мусила все це слухати, зц╕пивши зуби. Зв╕сно, вона ж особа без роду й статусу, а покровительство королеви Шатерей ряту╓ т╕льки в╕д прямого тиску. А репутац╕ю комусь з╕псувати любить кожен другий, особливо якщо за це йому н╕чого не буде.

Так ми й д╕сталися до входу в п╕дземелля. На вход╕ уже стояла парочка вартових у супровод╕ одного кл╕рика. Нас перев╕рили, обшукали, наск╕льки це було можливо, ╕ пропустили всередину. Зв╕сно ж не самих, а у супровод╕ ще одного кл╕рика. Той пров╕в нас аж до само╖ майстерн╕, ╕ вже хот╕в було зайти з нами, але Ханл╕, згадавши вказ╕вки Кай╖, нав╕др╕з в╕дмовилася його впускати. В╕н спробував було натиснути на нас сво╖ми повноваженнями, але на цей випадок у нас також були ╕нструкц╕╖. Нариватися на конфл╕кт було заборонено, тому я вир╕шив повторити подвиг Лашури.

– Обережно. П╕д ногами лайно.

– Де?

Ледве мужик опустив голову, я смикнув Ханл╕ всередину майстерн╕, а двер╕ зачинив прямо у того перед носом. Стояв би в╕н ще на сантиметр ближче – отримав би по лоб╕. А н╕чого в╕двол╕катися! В╕н ще довго щось кричав нам з того боку, але ми його вже не слухали. Якщо вже й через десять хвилин до нього не приб╕гла п╕дмога, значить у нього не було права заходити всередину. В╕н не представлявся, але його обличчя я запам'ятав – пот╕м намалюю фоторобот для Лашури. Нехай притрима╓ цей аргумент, якщо на нас знову будуть тиснути.

Схоже церковники вир╕шили спровокувати конфл╕кт. Щось не дуже це схоже на спецслужби, надто грубо й очевидно. Може це мен╕ надто ╕н╕ц╕ативний молодняк трапився? В будь-якому раз╕ мен╕ знадобиться не т╕льки ╕нформац╕йна, але й силова п╕дтримка. Можна сказати, що в мене знову прокинулася параноя, адже зараз мен╕ н╕що безпосередньо не загрожу╓. От т╕льки власний досв╕д не раз доводив, що краще бути живим парано╖ком, н╕ж необачним трупом.

Через к╕лька годин база зак╕нчить розгортання основних виробничих структур ╕ перейде до накопичення ресурс╕в, а до зранку буде готова прийняти перший проект. Значить вносимо зм╕ни до плану: база займеться виготовленням повноц╕нних бойових дрон╕в, а з╕ спайботами (*) я якось сам розберуся. От уже ╕рон╕я дол╕: охоронець сам шука╓ соб╕ охорону! Розказати кому – засм╕ють.

'Проект в╕дновлено. До к╕нця залишилось 12 годин 53 хвилини.'

Ого! Ран╕ше ж було сказано про майже чотири доби, з чого такий прир╕ст?

'Час реал╕зац╕╖ вдалося знизити за п╕дтримки зовн╕шнього модуля.' – пояснив ╤НК.

Зовн╕шнього модуля? А, в╕н напевно спихнув контроль на базу! Правильно зробив – ╖╖ м╕зки зараз майже не зайнят╕, а для роботи арх╕ватора потр╕бен комп'ютер потужн╕ший за м╕й власний. ╤ це прекрасно, тому що зараз в╕н мен╕ знадобиться.

╢дина вогнева п╕дтримка, на яку я тут можу розраховувати, це мо╖ трупери. Вони достатньо розумн╕, щоб д╕яти самост╕йно, а при об'╓днанн╕ у мережу ╕з тактичними центрами нав╕ть здатн╕ проявляти ╕н╕ц╕ативу! Чесно кажучи, це ╓дин╕ розумн╕ ╕стоти, хоч ╕ синтетичн╕, яким я можу дов╕рити свою спину. Сходячи з конве╓ру, вони уже не можуть бути перепрограмован╕ у звичному розум╕нн╕. В╕рн╕сть вбита в них на атомарному р╕вн╕, прошита в сам╕й ╖хн╕й сут╕. Це ╕деальний виб╕р для такого одинака, як я. Але тут знову вилазить проблема з╕ щупальцями для дрон╕в. У б╕льшост╕ трупер╕в вони ╓ ун╕версальними ман╕пуляторами, придатними ╕ для пересування, ╕ для важко╖ прац╕, ╕ нав╕ть для зд╕йснення м╕лких операц╕й на кшталт ремонту. Не знаю, ск╕льки часу знадобилося цефам, щоб отримати такий результат, та до ранку я його повторити точно не зможу. Потр╕бно чимось ╖х зам╕нити. Чим? Треба думати.

Основна функц╕я щупалець – шас╕. Завдяки ╖м трупери можуть високо стрибати, контролювати св╕й пол╕т/пад╕ння, м╕цно закр╕плюватися та надзвичайно швидко пересуватися по р╕зноман╕тних поверхнях. Всюдих╕дн╕сть ╕з майбутнього проекту в╕дкида╓мо одразу – по дахах ╕ деревах ╖м за мною лазити не доведеться. Але швидк╕сть ╕ маневрен╕сть обов'язков╕. Хм, а як╕ взагал╕ можлив╕ вар╕анти? А нема╓ вар╕ант╕в. Не призначен╕ трупери для установки на ╕нше шас╕. У цеф╕в трупери вм╕ли л╕тати, але знову ж таки: аеромодуль працю╓ лише в пар╕ з╕ щупальцями. Без них в╕н буде просто ракетою. Потужною, ╕ абсолютно неманевреною ракетою. Може спробувати в якост╕ охоронц╕в Збиральник╕в? Н╕, вони надто пов╕льн╕. Та й не поставиш на них нормальну зброю.

Залишивши сторонн╕х по той б╕к дверей, ми пройшли всередину майстерн╕. Велике прим╕щення, висотою метр╕в ╕з десять, було вщент засипане ус╕ляким мотлохом. Ханл╕ одразу ж п╕рнула кудись за маленьку ширму, ╕ незабаром повернулася у робочому комб╕незон╕. Забувши про все на св╕т╕, вона взялася нишпорити по закутках, бормочучи соб╕ щось п╕д н╕с. Через п'ятнадцять хвилин та к╕лька синяк╕в д╕вчинка згадала про мене й попросила допомоги у пошуках ╕нструменту. Ну що тут сказати: розгард╕яш ще той! Я не сумн╕ваюся, що Ханл╕ прекрасний механ╕к, але ╕з акуратн╕стю в не╖ явн╕ проблеми. Нав╕ть наб╕р звичайних гайкових ключ╕в був розкиданий так, що я з╕ сво╖ми сенсорами хвилини дв╕-три його вишукував по вс╕х закутках. На те, щоб д╕стати ╖х п╕шло ще з п╕вгодини, п╕сля чого я задрипався у мастил╕ та як╕йсь ╕нш╕й гидот╕, десь вступив лайно, цього разу – реально, а на додачу опинився п╕д завалом якогось брухту, з-п╕д якого мене не посп╕шали витягувати. Зв╕льнився я т╕льки ув╕йшовши в режим сили, а Ханл╕... Де вона? Теж десь п╕д завалами? А н╕, он-де ╖╖ голова мелькнула. Зда╓ться вона зараз узагал╕ навколишн╕й св╕т не сприйма╓. От ╕ добре.

Зм╕нивши л╕врею на св╕й звичний прикид, беру знайден╕ ╕нструменти... Хм, а чому тут три ключ╕ однакового кал╕бру? ╤ ще один... От лихо, ск╕льки ж набор╕в вона тут уже пос╕яла?! Так, заспоко╕лися ╕ йдемо шукати нашу механ╕чку. Де ╖╖ знову чорти носять?

А винах╕дниця знайшлася у протилежному к╕нц╕ майстерн╕. На в╕дм╕ну в╕д того закутка, куди ми заходили, тут було набагато простор╕ше, ╕ видн╕вся деякий порядок. Одну ст╕ну займали величезн╕ ворота на всю ширину прим╕щення. Якщо в╕рити курсографу, ми зараз знаходимося на р╕вн╕ Арени – може туди вони й ведуть. А увесь в╕льний в╕д брухту прост╕р займали стапел╕ ╕з закр╕пленими в них... Екскаваторами? Н╕, це щось ╕нше. Лицар, якого схрестили з ╕нвал╕дним в╕зком. Але ж реально на екскаватора-павука схоже! Нав╕ть труби за спиною стирчать. Йому би ще по ковшу в руки, ╕ в╕двал спереду вчепити, ╕ нав╕ть я не в╕др╕знив би. М╕ж ╕ншим трактор в пор╕внянн╕ з ЦИМ вигляда╓ набагато прост╕шим.

– Це воно?

– Так! Це м╕й Мех-2!

– Ц╕каво. В╕н маневрений?

– Дуже! Розверта╓ться на м╕сц╕, як л╕таюча платформа, ╕ може ╖здити там, де нема╓ еф╕ру.

– Яке паливо використову╓?

– Все, що горить, але я ор╕╓нтувалася на бамбук – в Коут╕ його багато, ╕ в╕н швидко росте. Але звичайн╕ тягов╕ ... його надто швидко спалюють. – зда╓ться вона мала на уваз╕ 'трактор' або 'тягач', так ╕ запишу. – В маленьку топку його багато не закинеш, а велика робить трактор надто важким. Доводиться зб╕льшувати потужн╕сть, а значить закидати б╕льше палива, яке доведеться пост╕йно тягати за собою... Виходить замкнуте коло.

– Чим Мех кращий?

– В╕н може заправлятися сам! Сво╖ми руками! Можна узагал╕ в╕дмовитися в╕д загот╕вл╕ палива, а просто посадити бамбук уздовж поля, ╕ мех збиратиме його на ходу! Зв╕сно в╕н витрачатиме його ст╕льки ж, як ╕ великий трактор, але працюватиме набагато швидше. До того ж в╕н ун╕версальний! Його руки можуть зам╕нити сотн╕ ╕нструмент╕в, за якими ще треба доглядати, як╕ зношуються, ламаються... З ╖хньою допомогою в╕н легко д╕станеться туди, куди трактор не за╖де. Саме те для Коут╕!

– Тобто в╕н дешевший?

– Зв╕сно!

Ну що ж, тепер зрозум╕ло. Нав╕ть на Земл╕ в╕д такого ун╕версального ╕нструменту н╕хто б не в╕дмовився. Т╕льки паровий двигун на дизель зам╕нити...

Оглядаючи цього с╕льськогосподарського монстра, я пом╕тив майже повну в╕дсутн╕сть н╕г у п╕ддосл╕дного. Поц╕кавившись причиною, отримав розгорнуту в╕дпов╕дь, що це 'вроджений' дефект лицаря. Л╕тати такий кал╕ка ще може, але коли ти не в╕дчува╓ш нижню частину т╕ла... Це небезпечно. В першу чергу для самого п╕лота, адже ус╕ його рефлекси напрацьован╕ для нормального т╕ла, ╕ будь-який дисбаланс часто призводить до авар╕й. Деяк╕ п╕лоти через в╕дм╕нн╕сть у комплекц╕╖ власного т╕ла й машини змушен╕ носити коригуючий одяг, додатков╕ вантаж╕ на руках чи ногах, ╕ просто кожен день тренуватися. Та й п╕сля п╕лотування такого виродка дефект може вплинути й на т╕ло самого п╕лота, хоча цей факт не доведений – не було см╕ливц╕в. Ханл╕ вир╕шила цю проблему, просто поставивши лицаря на колеса. В результат╕ нижня частина т╕ла не бере участ╕ в робот╕, створюючи в п╕лота враження, н╕би той сидить у кр╕сл╕. Спроби створити незалежних в╕д еф╕ру лицар╕в були ╕ ран╕ше, але лише Ханл╕ додумалася, як можна зберегти баланс м╕ж масою машини, ╖╖ потужн╕стю та функц╕оналом.

Захопившись розпов╕ддю Ханл╕ застосовувала все б╕льше незнайомих сл╕в, ╕ коли я остаточно перестав ╖╖ розум╕ти – переключився на св╕й в╕ртуальний прост╕р. Ханл╕ знайшла р╕шення проблеми, над якою я б'юся ц╕лий день! Мо╖ трупери теж втратили зас╕б пересування – сво╖ щупальця. Чому б мен╕ не скористатися досв╕дом винах╕дниц╕, й не поставити сво╖х дрон╕в на колеса? Основний корпус не м╕ня╓мо – зробимо окремий модуль. Рама йтиме знизу уздовж основного корпусу, ╕ стикуватиметься ззаду за в╕дкидну 'спинку', а спереду – за кр╕плення для збро╖. Живлення виведу в╕д аеромодуля. А в якост╕ п╕дв╕ски можна використати масштабован╕ лапки збиральник╕в, у них запас м╕цност╕ достатн╕й. Тепер колеса... Базовий трупер без ус╕ляких модул╕в невеликий: сантиметр╕в с╕мдесят у довжину, тридцять у висоту ╕ ст╕льки ж шириною. Значить колеса в╕зьмемо двадцятисантиметров╕, широк╕, ╕з протектором ялинкою. З'╓дну╓мо усе це докупи...

Ги-ги... А н╕чогенько так вигляда╓! Н╕би ориг╕нальна рад╕окерована машинка. Може сюди ще бампер втулити, для повноти образу? Та н╕, трупери ╕ без того м╕цн╕ – з двадцяти метр╕в об асфальт гепалися, а пот╕м ще й стр╕ляли у в╕дпов╕дь. А от аеродинам╕ку п╕дправити не завадить. Аеромодуль окр╕м щупалець використовував ще й власн╕ пелюстки-елерони, що робили трупера схожим на голову трицератопса. Гадаю тут ╖х можна поставити в якост╕ спойлер╕в, щоб п╕д час ╖зди колеса в╕д земл╕ не в╕дривалися. Все? Та н╕, щось не те. Не впису╓ться цей модуль у ╖хн╕й стиль бою. Вони намагаються обстр╕лювати ворога на ходу, рухаючись боком, а ╕з таким шас╕ це неможливо. Вт╕м, повернемося до винаходу Ханл╕: кого мен╕ нагадав ╖╖ монстр? Правильно – екскаватор! А ус╕ екскаватори славляться сво╓ю поворотною платформою. От ╖╖ сюди ╕ прил╕пимо! О, так значно краще! Хоча... Нав╕що зупинятися? Зам╕нити поворотний механ╕зм на кульовий шарн╕р! Ось тепер повний порядок! Трупер збер╕г здатн╕сть крутити 'головою' на ходу, а значить його можна озбро╖ти! Що б це на нього почепити? Вогнепальну зброю зараз використовувати не варто, гаус – надто слабенький, на рельсотрон не вистачить генератор╕в, пневматика... Мен╕ потр╕бна зброя, а не компресор на колесах. Так, стоп! Проти кого будемо воювати? Проти церковник╕в, вартових, ╕ учн╕в – якщо дуже припече. Значить зброя повинна бути нелетальною. В ╕деал╕ – шокер. Як вар╕ант, але для цього дрону потр╕бно наблизитися. А якщо тазер? Н╕, в╕н однозарядний, а скидати картридж п╕сля кожного постр╕лу – надто багато сл╕д╕в залишиться. Та й бо╓запас невеликий виходить. Це ма╓ бути щось таке, щоб п╕сля постр╕лу одразу втягнулося назад. Хм, втягнулося... Перед очима одразу постав хамелеон, що ловить язиком муху, ╕ одразу ж затягу╓ здобич до рота. Хм, а я ж таке вже десь бачив. Зовс╕м недавно. В симуляц╕╖! Одна ╕з верс╕й щупалець могла витягуватися в к╕лька раз╕в, але на мала достатньо╖ гнучкост╕! Якщо зм╕нити конф╕гурац╕ю мускулатури, то можна зменшити товщину щупальця, ╕ водночас зб╕льшити швидк╕сть руху! А щоб розг╕н був кращим – можна використати досв╕д т╕╓╖ ж ящ╕рки. Зроблю щупальця ╕з поздовжн╕м каналом всередин╕, ╕ всаджу всередину конус. Тод╕ п╕д час скорочення м'язи не т╕льки витягуватимуть щупальце у довжину, але й зменшуватимуть його в д╕аметр╕, з╕сковзуючи з конуса вперед. Цей же конус задаватиме напрям постр╕лу! Точн╕с╕нько як язикова к╕стка у хамелеона! Я ген╕й, хе-хе-хе!

Ну що ж, залиша╓ться т╕льки зберегти проект, ╕ можна в╕ддавати на розмноження. Гадаю ╕з такою простою платформою трупери освояться швидко. Але в╕дновлення щупалець закидати все одно не варто – у них, як я щойно д╕знався, просто величезний потенц╕ал.

– Кейнс╕? – ╕ знову мене в╕двол╕кають. – Кейнс╕!

– Називай мене Кей. Що?

– Ти вже перевдягнувся?

– Так. – н╕би по мен╕ не видно.

– Допоможи мен╕ з ... ос╕.

– З чим?

– З крайн╕м ... на к╕нц╕ руки. ╤ прихопи ... з собою.

Схоже у мене сьогодн╕ буде дуже довгий день.

(*) – спайбот (spy-bot) – досл╕вно переклада╓ться як робот-павук, або шпигунський робот.

***

Лашура в╕дклала черговий лист ╕ з важким з╕тханням в╕дкинулася у кр╕сл╕. В╕д р╕зкого руху вогник у св╕тильнику стривожено моргнув, але не погас ╕ незабаром знову розгор╕вся холодним б╕лим св╕тлом. Бути королевою ╕ так не легко, а малол╕тньою королевою – такого й ворогам не побажа╓ш. Хоча н╕, декому д╕вчинка т╕льки так╕ побажання й посилала. Особливо коли настр╕й був паршивий. Як от зараз. Мало того, що як╕сь покидьки зривають ╖╖ плани, так ще й Церква крутиться поруч, не даючи нас╕ть кроку ступити без ╖хнього в╕дома. Куди не п╕деш – скр╕зь натика╓шся на церковник╕в. Найб╕льше дратував момент, коли вони спробували вилучити з ╖╖ оточення Кейнс╕. Без пояснень, без спов╕щення, за якимось надуманим приводом... Подейкують, що церковники нав╕ть вм╕ють зал╕зати в голови людям. Напевно саме це ╕нспектор намагався тод╕ зробити.

Еге ж, намагався! Згадуючи розгубленого церковного нахабу, на обличчя д╕вчинки сама собою вил╕зла посм╕шка. Не такого ефекту оч╕кував пан ╕нспектор, явно не такого! Але дзв╕ночок тривожний. Зв╕сно Академ╕я ╓ нейтральною територ╕╓ю для ус╕х держав, та арб╕тром для вир╕шення ус╕х сп╕рних питань усе одно завжди виступала Церква, у яко╖ теж ╓ сво╖ ╕нтереси. А тут вони прямо л╕зуть не в сво╓ д╕ло. Нечувано!

Взявши до рук печатку, д╕вчинка на мить завмерла, оч╕куючи яко╖сь каверзи. Зовс╕м нещодавно саме в такий момент рвонула п╕дкинута нестерпним п╕дл╕тком бомбочка. Цього разу н╕чого не вибухнула ╕, знову з╕тхнувши, вже з полегшенням, д╕вчинка запечатала останн╕й лист. Смикнувши за мотузок на ст╕н╕ вона оч╕кувала, що прийде одна ╕з дв╕йнят, але на дзв╕нок заявилася лед╕ Майя.