Текст книги "Brute force (СИ)"

Автор книги: Вячеслав Ковриженко

сообщить о нарушении

Текущая страница: 22 (всего у книги 27 страниц)

П╕сля такого напруженого дня хлопець майже забув про свою н╕чну пригоду. Та достатньо було йому лише на хвилину з╕мкнути оч╕, як кр╕зь пов╕ко пробився потужний пром╕нь св╕тла. Перекинувшись на ╕нший б╕к, Церес гепнувся на п╕длогу ╕ т╕льки тепер почув шум моря. П╕д╕рвавшись на ноги, хлопець дико озирався, не в╕рячи сво╖м очам. В╕н знову тут! Кошмар не зак╕нчився!

Схопившись за голову в╕н завмер, ╕ пов╕льно опустив погляд униз – одягу не було. Зам╕сть нього т╕ло вкривали чорн╕ жорстк╕ волокна ╕з дивною шестикутною текстурою, повн╕стю повторюючи мускулатуру людини. Подекуди з-п╕д них виглядали гладк╕ металев╕ вставки, створюючи враження оголених к╕сток. Те ж саме стосувалося ╕ його к╕нц╕вок. Дивний костюм виглядав ╓диним ц╕лим, без будь-яко╖ заст╕бки, ╕ в╕дчувався як друга шк╕ра, яка повн╕стю вкрила т╕ло. Дискомфорт викликали лише надм╕рно роздут╕ м'язи, як╕ не давали до к╕нця згинати руки. Виникало враження, що усе т╕ло н╕би склали ╕з трохи витягнутих пов╕тряних кульок – наст╕льки великим був об'╓м джгут╕в.

К╕мната, в як╕й в╕н опинився, колись явно була п╕дсобкою, заставлена р╕зноман╕тними ящиками та запчастинами. Окремо стояв умивальник ╕з маленьким дзеркальцем. П╕д╕йшовши до нього, Церес спробував роздивитися сво╓ обличчя, але побачив у в╕дображенн╕ лише бездушну маску, за дзеркальним склом яко╖ ховалися людськ╕ оч╕. Спробувавши вилаятися, хлопець зробив ще одне в╕дкриття – в горлянку та н╕с йому була вставлен╕ жорстк╕ трубки, за допомогою яких в╕н зараз ╕ дихав, тобто в╕н не м╕г сказати н╕ слова. Звикаючи до нових в╕дчутт╕в, хлопець зрозум╕в, що в╕н узагал╕ не диха╓, як ╕ не дихав до цього моменту. Якщо ╕ попередн╕й власник костюму ходив так, то як же в╕н з ним розмовляв? Тут згадалися ╕ солдати у хмарочос╕, ╕ п╕дземне сховище, учорашн╕й веч╕р та його страшне зак╕нчення. Виникло дуже багато питань. Де в╕н опинився? Що це був за незнайомець? Нав╕що в╕н дав йому св╕й костюм ╕ куди под╕вся пот╕м? В╕дпов╕дей не було.

Блукаючи пляжем, Церес натикався на т╕ла солдат, з якими ще вчора... Позавчора в╕дстр╕лював тварюк. Ось якраз одна ╕з них лежить. 'Цеф-мисливець. Статус – мертвий. Озбро╓ння деактивоване.' – раптом вискочив перед очима напис, а силует молюска окреслився б╕лим контуром. Та достатньо було повернути голову, як усе зникло. Шляхом спроб та помилок Церес зрозум╕в, що шолом вида╓ ╕нформац╕ю лише про той об'╓кт, який знаходиться у центр╕ поля зору. В╕н нав╕ть побачив п╕д водою пляму потопленого корабля, яким вони збиралися покинути м╕сто.

– Пророк, чу╓ш мене? – раптом почувся у вухах схвильований голос, а в пол╕ зору з'явилося зернисте зображення бородатого мужика. – У твого костюму злет╕в захист. Не знаю, що ти з ним зробив, але ус╕ системи просто кричать про збо╖. Рухайся дал╕ вздовж берега. Координати я тоб╕ скинув. ╤ посп╕ши, доки цефи знову не вил╕зли.

– Отримано нов╕ координати. – пролунав металевий голос, ╕ т╕льки тепер Церес зрозум╕в, що шолом увесь цей час перекладав йому все, що в╕н бачив ╕ чув.

– Я слухаю частоти C.E.L.L. В м╕ст╕ все б╕льше ╖хн╕х солдат. Зда╓ться вони знають про тебе.

Ось так розпочалася його од╕ссея пом╕ж покинутих хмарочос╕в. Подарунок нев╕домого Пророка виявився дуже норовливим, пост╕йно п╕дкидаючи сюрпризи: то зображення стриба╓ прямо на спостер╕гача, то п╕столети в руках трощаться, то т╕ло стане прозорим... Рухатися доводилося дуже обережно й плавно, аби ненароком не натрапити на непри╓мност╕. Одного разу в╕н вийшов до солдат, але т╕ одразу ж почали по ньому стр╕ляти. Кул╕ били боляче, але не смертельно. Церес спробував з ними поговорити, але костюм пом╕тив пасивн╕сть свого нос╕я п╕д час бою, ╕ взяв справу у сво╖ руки. В результат╕ в╕н майже годину простояв парал╕зований п╕д камуфляжем, доки солдати не заспоко╖лися й не роз╕йшлися у сво╖х справах. Тод╕ ж в╕н став св╕дком того, як ц╕ люди розстр╕люють цив╕льних, яких мали евакуювати на ╕ншому корабл╕. Лише наблизивши зображення одного з б╕йц╕в Тайто розглед╕в зам╕сть герба держави якийсь незнайомий знак, та й зброя у солдат в╕др╕знялася в╕д уже бачено╖. А коли йому вдалося п╕дслухати ╖хн╕ розмови – захот╕лося побитися головою об ст╕ну. Це виявилися т╕ сам╕ б╕йц╕ C.E.L.L., про яких казав Гулд. Т╕╓╖ ж мит╕ ус╕ вони окреслилися червоним контуром, парал╕ч спав, а емоц╕╖ в╕д╕йшли на другий план. Перед Цересом була лише одна мета – знищити ворога.

Б╕й був швидким ╕ кривавим. Не регулюючи свою силу, хлопець просто трощив т╕ла солдат п╕д╕браною арматурою. В нього стр╕ляли, на що броня в╕дпов╕дала митт╓вим тужав╕нням у м╕сц╕ влучання, п╕сля чого чергова жертва розкидала м╕зки по асфальту. Останн╕й ╕з солдат спробував зача╖тися, стискаючи в руках як╕сь металев╕ кульки. Церес прекрасно бачив його бл╕дий силует по ╕нший б╕к г╕псово╖ ст╕нки, ╕ нав╕ть не став з ним гратися, а просто метнув рештки погнуто╖ п╕д час сутички зал╕зяки в перегородку. Снаряд ув╕йшов точно в ц╕ль, залишивши солдата вис╕ти пришпиленим до ст╕ни. Металев╕ кульки вислизнули з його рук, ╕ коли Церес уже виходив, магазинчик злет╕в у пов╕тря. Ударною хвилею хлопця лише виштовхнуло на дорогу. Оглянувши навколишн╕й прост╕р у вс╕х спектрах, новоспечений Пророк рушив дал╕. В душ╕ було порожньо. Т╕льки глибоко всередин╕ хлопця гризло сумл╕ння за те, не запоб╕г смерт╕ цив╕льних. Б╕льше в╕н такого не допустить. А десь на перифер╕╖ пролунав ледь чутний металевий голос: 'Кал╕брування систем завершено. Нанокостюм готовий до роботи.'

З кожним кроком живих цив╕льних ставало все менше, а смердючих куп орган╕ки на вулицях – б╕льше. Спершу Тайто не бачив зв'язку м╕ж ними, однак коли в п╕дземних тунелях в╕н наткнувся на ц╕лий склеп, битком набитий людьми, як╕ гнили заживо – все стало на сво╖ м╕сця. П╕сля влаштованого ним в магазин╕, бажання блювати нав╕ть не виникло. Натом╕сть в голов╕ вмить склалася ц╕л╕сна картина причин, та ╖х насл╕дк╕в. Те, що в╕н ран╕ше вважав попелом в╕д згарищ, насправд╕ виявилося смертельними для усього живого спорами. Потрапляючи в людину, грибок буквально плавив ╖╖ т╕ло, швидко пожираючи жив╕ й мертв╕ тканини. В╕д моменту проникнення до смерт╕ р╕дко минало б╕льше доби. Спори можна було змити, але не вбити. Жител╕ м╕ста виявилися просто не готов╕ до тако╖ блискавично╖ еп╕дем╕╖. Зараз мегапол╕с здавалося абсолютно мертвим. Випадково п╕д╕брана лист╕вка показувала той-самий проспект, на якому зараз стояв Церес, коли еп╕дем╕я ще не розпочалася: щ╕льно забита машинами про╖жджа частина ╕ натовп на тротуарах, яскрав╕ вив╕ски ╕ багатор╕внев╕ тераси р╕зноман╕тних заклад╕в... Це м╕сто б╕льше нагадувало вулик або мурашник. Нав╕що людям було так щ╕льно тут селитися? Невже за межами м╕ста наст╕льки небезпечно? Чи людям просто вже н╕куди д╕ватися? Ск╕льки тисяч тут проживало? Хоча н╕, тут рахунок уже ма╓ ╕ти на м╕льйони.

Ще один заг╕н C.E.L.L., що трапився по дороз╕, нав╕ть не зрозум╕в, що сталося. Уже навчений г╕рким досв╕дом, Церес нав╕ть не став ховатися, а як сл╕д роз╕гнався, приземлившись прямо посеред ╖хньо╖ колони. Неспод╕вана атака призвела до двох труп╕в, як╕ утворилися внасл╕док дружнього вогню. Ну а пот╕м все закрутилося в рукопашному бою. Не вм╕ючи користуватися ╖хньою збро╓ю, Церес переключився на п╕д╕бран╕ з труп╕в нож╕. П╕сля тесака ц╕ зал╕зячки в масивних руках виглядали ╕грашками. Коротке лезо було абсолютно непристосоване для фехтування, тому залишалося лише наносити колюч╕ удари в найб╕льш вразлив╕ точки й одразу переключатися на наступного ворога. Ефективн╕сть такого п╕дходу була невисока, адже людина – дуже живуча ╕стота, ╕ нав╕ть ст╕каючи кров'ю з перер╕зано╖ горлянки, деяк╕ умудряються продовжувати стр╕ляти. Залишивши двох таких недобитк╕в позаду, хлопець зрозум╕в, що голими руками в╕н завдасть значно б╕льше травм, н╕ж махатиме ус╕лякими ножами. Сюди краще п╕д╕йшов би меч ╕з довгим загнутим лезом, яким можна наносити удари на ходу, не зупиняючись.

Роздуми перервало завивання двигун╕в чергового л╕туна. Велика неповоротка машина молюск╕в намагалася в╕д╕рватися в╕д двох ран╕ше не бачених, схожих на бабки апарат╕в. Логотип C.E.L.L вказував на ╖х людське походження. Випустивши по ворогу ц╕лий р╕й ракет, вони швидко розвернулися ╕ зникли, а п╕дбитий прибулець зачепився за будинок ╕, в╕дстреливши десантн╕ капсули, завалився прямо на автостоянку перед Цересом. Обходити було вже н╕коли, та й прибульц╕ встигли пом╕тити ворога, тому хлопець продовжив р╕занину.

Але цього разу все було зовс╕м ╕накше. Ран╕ше туп╕, ц╕ створ╕ння стали д╕яти б╕льш обережно та скоординовано. ╤ якщо ще вчора... Так, краще рахувати час в кожному св╕т╕ по-сво╓му. Якщо вчора Церес був готовий вийти проти парочки молюск╕в нав╕ть врукопашну, то тепер нав╕ть у брон╕ в╕н би постер╕гся нападати на них в╕дкрито. Ув╕мкнувши камуфляж, хлопець зача╖вся за дорожн╕м в╕дб╕йником, ╕ взявся спостер╕гати за сутичкою людей ╕з молюсками. ╤ побачене його зовс╕м не радувало. Тепер прибульц╕ використовували не лише зброю, а й не гребували застосовувати власн╕ к╕нц╕вки. ╥хн╕ гнучк╕ щупальця виявилися довол╕ сильними, аби п╕дняти людину. А один, особливо великий молюск носив ╕з собою широкий щит, яким прикривав сво╖х менших побратим╕в. Його не одразу взяв нав╕ть станковий кулемет. Менш н╕ж за хвилину семеро молюск╕в роз╕бралися ╕з колоною солдат. Вц╕л╕ло лише дво╓ створ╕нь: здоровань та його командир – вже знайомий Цересу невеликий молюск ╕з зарядженою бронею. Згадавши свою попередню сутичку, хлопець п╕д╕брав з т╕ла найближчого солдата аж ш╕сть вибухових кульок, як╕ виявилися гранатами, ╕ жбурнув ╖х п╕д ноги прибульцям. В╕н не одразу зрозум╕в, що руки сам╕ висмикнули к╕льця, а шолом прораховував тра╓ктор╕ю ╖х польоту. Молюски встигли т╕льки опустити сво╖ потворн╕ пики до незнайомих предмет╕в, як ╖х нафарширувало осколками. Малого рознесло одразу, а от здорованя врятував його щит. Вирахувавши м╕сце метальника гранат, здоровило запустив туди ракету, але хлопець уже прискорився й поливав ворога свинцем з╕ щойно п╕д╕браного автомату. Як виявилося, ззаду ц╕ тварюки було особливо вразлив╕. Яким би крутим не був молюск, його 'потилиця' завжди залишалася в╕дкритою для к╕лькох в╕льно звисаючих щупалець. Тому довга черга, випущена майже впритул, зробила з молюска фарш. В пам'ят╕ одразу спливла рекламка японського ресторану класично╖ кухн╕ з морепродукт╕в. Там же був зображений аристократ в багатому вбранн╕ та мечем на пояс╕. Катану ╕з собою тягати було б складно, а от танто для цього костюму та манери бою Цереса п╕д╕йшов би ╕деально. Треба буде поц╕кавитися в когось м╕сцем знаходження того ресторанчику – може там п╕дкажуть, де можна розжитися такою збро╓ю?

Вже збираючись ╕ти, Церес пом╕тив те, що вже н╕як не спод╕вався тут побачити – еф╕р! Ледь пом╕тний туман стелився по земл╕ в╕д залишк╕в кальмар╕в. П╕д╕йшовши до одного з труп╕в, хлопець спробував зачерпнути трохи еф╕ру в долон╕, але той просто всмоктав ц╕нну речовину в себе, а голос в шолом╕ заговорив: 'Отримано нов╕ матер╕али. Обробка даних завершена. Асим╕льовано 0,5 мг нанокатал╕затора. Для модиф╕кац╕╖ костюму п╕д параметри нового користувача потр╕бно 23 мг. Рекомендац╕я: продовжуйте зб╕р матер╕алу.'

Не бажаючи даремно витрачати час, Церес знову взявся за н╕ж, ╕ почав патрати щойно забитого здорованя, буквально вимазуючи себе в його кров╕ та тельбухах. Нарешт╕ жадан╕ 25 м╕л╕грам катал╕затора були отриман╕ й костюм запустив процес п╕дгонки. Тайто подумав, що можна перейти ╕ до ╕нших т╕л, але т╕ вже почали розкладатися, ╕ еф╕ру з них отримати майже не вдалося. Плюнувши на втрачений скарб, Церес п╕дхопив одну ╕з рушниць, на автомат╕ закинув ╖╖ соб╕ за плеч╕, ╕ т╕льки п╕сля цього зрозум╕в, що костюм знову зажив сво╖м життям, передаючи хлопцев╕ непритаманн╕ йому ран╕ше рефлекси.

'Прискорен╕ рефлекси на стад╕╖ закр╕плення.' – в╕дпов╕в на незадане питання шолом костюму. Ще к╕лька раз╕в покрутивши в руках р╕зноман╕тн╕ предмети спорядження солдат, Церес в╕дкрив для себе багато нового, в тому числ╕ й нев╕дом╕ ран╕ше прийоми роботи з тим-таки ножем. Не ризикнувши перев╕ряти нов╕ зд╕бност╕ п╕д час бою, в╕н знову п╕рнув п╕д камуфляж ╕ продовжив св╕й шлях.

М╕сце, до якого ц╕лий день добирався хлопець, виглядало як звичайний житловий будинок: брудна червона цегла, десять поверх╕в, вибит╕ в╕кна. Якби не знати, що тут хтось живе – можна було б легко пройти повз. Але в╕зор ч╕тко вказував на одну ╕з квартир на сьомому поверс╕. Вже заходячи в п╕д'╖зд, Церес задумався над тим, ск╕льки часу мали витрачати жител╕ будинку, аби п╕дн╕матися на верхн╕й поверх. На щастя тут був л╕фт.

Т╕льки пройшовши саморобний шлюз, хлопець зм╕г зайти в квартиру. В дверях його зустр╕в той самий чолов╕к, з яким в╕н розмовляв вранц╕. Нейтан Гулд, як п╕дказав йому в╕зор, виявився невисоким худим чолов╕ком ╕з втомленим, давно неголеним обличчям, поранений в ногу, через що пост╕йно шкутильгав. ╤ попри все це в╕н надзвичайно активно стрибав навколо Цереса ╕ ус╕ляко демонстрував свою рад╕сть.

– Ну нарешт╕! – вигукнув той, по другому колу обб╕гаючи хлопця. – Пов╕рити не можу: я багато рок╕в займався нанокостюмом, ╕ лише зараз вперше бачу його вживу! Хм... На екран╕ ти здавався мен╕ б╕льшим. Ну ╕ нехай, так нав╕ть краще, правда? Ти проходь, влаштовуйся, а я поки зберу реч╕.

Церес спробував жестами пояснити Нейтану, що в╕н не той, за кого його сприймають, але чолов╕к н╕чого не зрозум╕в. Спроба написати на папер╕ також виявилася невдалою – чолов╕к не знав японсько╖, а перекладач працював лише в один б╕к. Через десять хвилин безусп╕шних спроб встановити контакт, Гулд в╕дмахнувся в╕д хлопця, продовживши займатися сво╖ми справами.

– Так, я сво╖ реч╕ з╕брав. Тепер залишилося лише роз╕братися з╕ збоями в тво╓му костюм╕, ╕ можна в╕дправлятися.

– ...?

– Давай сюди. Вмощуйся у капсулу, ╕ займемося тво╓ю д╕агностикою.

Те, що в╕н назвав капсулою, б╕льше нагадувало кр╕сло з╕ щитками для рук та н╕г. Вс╕вшись в нього, Церес дозволив ╖м охопити сво╓ т╕ло, п╕сля чого костюм почав виводити перед очима як╕сь незнайом╕ команди. Рефлекторно спробувавши повернути голову, аби краще роздивитися написи, хлопець знову в╕дчув парал╕ч. Т╕ло було повн╕стю знерухомлене. Натом╕сть на екран╕ перед Нейтаном з'явилося зображення його – Цереса на пляж╕. Це був запис ╖хньо╖ з Пророком розмови. Переглянувши його до к╕нця, Гулд взявся схвильовано б╕гати по к╕мнат╕, натикаючись на р╕зноман╕тний мотлох. Тайто нав╕ть подумав, що в╕н ╕ сам виглядав так само, коли т╕льки-т╕льки отямився в ц╕й брон╕.

– Ох, ну чому саме зараз? – застогнав чолов╕к, знову падаючи в кр╕сло. – Слухай хлопче, я не знаю хто ти, ╕ чому Пророк дов╕рив тоб╕ св╕й костюм. Ти ж такий самий цив╕льний як ╕ я, правильно? Не намагайся в╕дпов╕дати, тв╕й модулятор ще не налаштований. Давай я тоб╕ зараз все тоб╕ розкажу, ╕ ти сам зрозум╕╓ш, в яке лайно потрапив.

Нейтан щось поклацав ╕ на ст╕н╕ почали з'являтися зображення уже знайомих Цересу молюск╕в.

– Зна╓ш, хто так╕ цефалоподи? Зв╕сно ж н╕. Коротше кажучи ц╕ клят╕ кальмари б'ють нас повсюди! ╤ з кожним днем ╖х ста╓ все б╕льше й б╕льше. C.E.L.L. в╕дкрили на них справжн╕й сезон полювання, бажаючи отримати якомога б╕льше зразк╕в ╖хн╕х технолог╕й. От т╕льки ми ще подивимося, хто з них буде мисливцем, а хто – жертвою. Зараз ус╕, хто ще залишився живий у м╕ст╕, збираються в Grand Central. М╕ж ╕ншим тв╕й костюм прямо стосу╓ться цеф╕в. – зображення знову зм╕нилося, т╕льки цього разу на ньому з'явилися р╕зн╕ вар╕ац╕╖ подаровано╖ Цересу брон╕. – Нанокостюм, це не кевлар. Його системи працюють на зовс╕м ╕нших принципах, н╕ж звичн╕ тоб╕ пристро╖. Я нав╕ть не здогадувався про ╖хн╓ походження... Доки нам на голову не звалилися прибульц╕. З першого погляду було зрозум╕ло, що ╖хн╕ екзоскелети ╕ тв╕й костюм майже ╕дентичн╕. Вся справа у нан╕тах. Я не одразу це зрозум╕в, але з нин╕шн╕м р╕внем технолог╕й люди не могли створити н╕чого под╕бного. Я п╕дозрюю, що цефи теж ╖х не створювали. Можливо вони запозичили ╖х в╕д одн╕╓╖ ╕з завойованих рас, або просто знайшли десь у космос╕. Дивись. – на екран╕ з'явилися зчеплен╕ щупальцями у складну мережу нап╕впрозор╕ восьминоги. – Це нан╕ти. Принаймн╕ так ╖х називають в документах. Насправд╕ вони лише трохи менш╕ за кл╕тину ╕ чимось схож╕ до в╕рус╕в, але мають к╕лька дуже важливих в╕дм╕нностей. Для життя ╖м не потр╕бне харчування. Лише енерг╕я. Самост╕йно вони ╖╖ отримати не можуть, ╕ для цього в костюм╕ стоять генератори жорсткого випром╕нювання. За мо╓ю теор╕╓ю вони ╕м╕тують випром╕нювання з╕рки, б╕ля яко╖ цефи ╖х ╕ знайшли. Також за допомогою цього випром╕нювання ними можна керувати. Достатньо лише трохи зм╕нити частоту, ╕ нан╕ти розберуть будь-який матер╕ал на атоми, чи зберуть з них щось ╕нше... Можливост╕ застосування безмежн╕. Друга особлив╕сть поляга╓ у ╖хн╕й здатност╕ запам'ятовувати просто величезну к╕льк╕сть ╕нформац╕╖, та обм╕нюватися нею. Уявля╓ш? Кожен ╕з нан╕т╕в може ╕снувати як окрема самост╕йна ╕стота, вчитися, передавати ╕нформац╕ю сво╖м сус╕дам. ╤ що б╕льше нан╕т╕в п╕дтримують одночасний контакт, то розумн╕шими вони стають! ╤ якщо бодай к╕лька м╕льйон╕в нан╕т╕в об'╓днаються в... – Нейтан на мить завмер, дивлячись на байдужу маску брон╕, п╕сля чого глибоко вдихнув ╕ продовжив значно спок╕йн╕ше. – Вибач – захопився. Суть в тому, що нам так ╕ не вдалося штучно записати в нан╕ти власну програму. Максимум, чого ми домоглися, це вза╓мод╕╖ ╕з з╕браними ними ж структурами та дублювання б╕олог╕чних функц╕й роз╕браних кл╕тин. Але тв╕й костюм ун╕кальний. В той час як ╕нш╕ буквально пожирають сво╖х нос╕╖в, ти зум╕в перетворити паразитування на повноц╕нний симб╕оз. Так-так, це лише твоя заслуга, адже до твого приходу в проект цей костюм н╕чим не в╕др╕знявся в╕д ╕нших. Нав╕ть цефи не змогли уникнути поб╕чних ефект╕в застосування ц╕╓╖ технолог╕╖. ╤нод╕ мен╕ нав╕ть зда╓ться, що вони теж тупо скоп╕ювали проект сво╖х костюм╕в у когось ╕ншого, як тепер ╕ ми у них. См╕шно, чи не так?

Вимкнувши ус╕ екрани, Нейтан вийняв ╕з шафи останн╕ пластинки, п╕сля чого закинув ╖х у рюкзак до решти, ╕ висмикнув кабель ╕з кр╕сла-капсули. Щитки на руках одразу ж роз╕йшлися, випускаючи свого бранця на волю, а броня втратила жорстк╕сть, повернувши йому свободу рух╕в.

– Я д╕знався, що спори в пов╕тр╕ Нью-Йорку також створен╕ нан╕тами. Вони митт╓во пристосовуються до нових умов, через що ми не можемо ╖х нейтрал╕зувати. Костюм Пророка може опиратися ц╕й зараз╕. Але ╓ одна проблема: тво╖ нан╕ти стерильн╕. Не в тому сенс╕, що не можуть розмножуватися – з цим у них повний порядок. Просто механ╕зм адаптац╕╖ у них в╕дсутн╕й. Вир╕заний, якщо точн╕ше. Тому вони й не можуть, хе-хе... – Нейтан трохи ╕стерично засм╕явся, але швидко заспоко╖вся. – Вибач, але аналог╕я з╕ стерил╕зац╕╓ю дуже точно в╕добража╓ д╕йсн╕сть. Зараз вони усувають лише насл╕дки, а треба боротися ╕з першопричиною – знищити сам╕ спори. Нам на програмування цих бот╕в знадобилося к╕лька рок╕в, а тут зм╕ни мають вноситися щосекунди. Вони повинн╕ розвиватися самост╕йно, а не робити це за вказ╕вкою бортового комп'ютера. На останок можу додати, що з такими ботами створити костюм неможливо, а значить в лаборатор╕╖ це обмеження зум╕ли якось об╕йти. Щоб д╕знатися, як вони це зробили мен╕ потр╕бен доступ до глибинних шар╕в прошивки твого костюму. Там могли зберегтися сл╕ди програм час╕в його створення. Тут це зробити неможливо – не вистачить нав╕ть обчислювальних потужностей, не кажучи вже про обладнання. ╢дине м╕сце, де ╓ все необх╕дне, це ╖хня база в банку на Вулстроуд, та комплекс Призма. В обох випадках доведеться л╕зти до тигра в пащу. Ти готовий до цього?

– ... – Цересу не залишалося н╕чого ╕ншого, окр╕м як кивнути.

– Добре. В Призму нам не д╕статися, тому тоб╕ доведеться зайнятися грабунком, хе-хе...

Зак╕нчити Нейтан не встиг, бо увесь св╕т навколо упов╕льнився, ╕ Церес нав╕ть зум╕в розглед╕ти, як повз них прол╕тають кул╕. Закривши собою Гулда, хлопець збив його на п╕длогу, а сам п╕дхопив з╕ стола п╕столет ╕ випустив увесь магазин в стр╕льця на даху сус╕днього будинку. Наводячи приц╕л за розрахованою шоломом тра╓ктор╕╓ю, Церес ╕з при╓мним здивуванням в╕дм╕тив, як ус╕ кул╕ знайшли свою ц╕ль. На жаль стр╕льц╕в було б╕льше одного, а патрон╕в у п╕столет╕ не залишилося. Скинувши прискорення, Церес витягнув чолов╕ка в коридор, де той одразу ж натягнув на себе протигаз.

– Я збираюся п╕д╕рвати квартиру, щоб вони не отримали мо╖ результати. В╕двол╕чи ╖х, доки я в╕д╕йду на безпечну в╕дстань, а пот╕м забирайся зв╕дси. Я дам тоб╕ сигнал, коли все буде готово.

– ... – Тайто кивнув, ╕ вистрибнув в коридор.

– Т╕льки не посп╕шай, я ж б╕гати не можу... – голос ученого потонув серед тр╕скотн╕ постр╕л╕в.

На висок╕й швидкост╕ проб╕гши коридор, Церес проломив плечем тонку ст╕нку, за якою ховався один ╕з ворожих б╕йц╕в. Придавивши того до п╕длоги, хлопець висмикнув у нього з рук автомат ╕ розстр╕ляв ще одного солдата, який ховався по ╕нший б╕к дверей. Така ж участь сп╕ткала ╕ ще двох б╕йц╕в, коли вони т╕льки-т╕льки вривалися в к╕мнату. На них вистачило по три кул╕ в голову, ╕ ось уже к╕лька набитих патронами магазин╕в займають сво╖ м╕сця а пояс╕ костюму. Т╕льки переконавшись, що в квартир╕ не залишилося н╕кого живого, Церес з╕брався перейти дал╕, але побачивши дещо ц╕каве зупинився, ╕ став навпроти дзеркала.

За к╕лька годин, як╕ Тайто пров╕в всередин╕ брон╕, ╖╖ силует ╕з масивного перетворився на б╕льш гнучкий. Синтетичн╕ м'язи зменшилися в розм╕рах, ╖хня текстура стала б╕льш м╕лкою ╕ однор╕дною, форми стали б╕льш гладкими, а металев╕ елементи майже повн╕стю сховалися, н╕чим не порушуючи п╕дтягнуту статуру хлопця. Таким Церес подобався соб╕ набагато б╕льше. З'явилася нав╕ть якась легк╕сть у рухах. Щойно в╕н про це подумав, як перед очима з'явилася статистика використання режим╕в костюму. Система запам'ятала, як╕ можливост╕ оператор використову╓ найчаст╕ше, ╕ почала оптим╕зац╕ю параметр╕в костюму до нового стилю ведення бою, який характеризувався двома словами: швидк╕сть ╕ маневрен╕сть. ╤ д╕йсно, нав╕що потр╕бна та броня, якщо ворог нав╕ть влучити в тебе не може? А камуфляж? В╕н потр╕бен т╕льки тим, хто сидить у засад╕. А оч╕кування в бою, це втрата ╕н╕ц╕ативи.

Усе це хлопець продумував уже зал╕таючи в наступну квартиру. Буквально б╕гаючи по ст╕нах, Церес легко розстр╕лював сво╖х ворог╕в ще до того, як вони повернуть стволи в його б╕к. Швидк╕сний б╕й давався йому надзвичайно легко, ╕ саме це з╕грало з ним злий жарт – чергова ст╕на виявилася недостатньо м╕цною, аби витримати роз╕гнаного до величезно╖ швидкост╕ во╖на ╕, проломивши тонку перегородку, той вилет╕в на балкон, а вже зв╕дти – на вулицю. Врятувала його лише прискорена реакц╕я, завдяки як╕й в╕н в пад╕нн╕ встигав ч╕плятися за ус╕ можлив╕ поверхн╕, тому приземлення виявилося хоча й болючим, але не смертельним. Вивернута кол╕ном в ╕нший б╕к нога довго не хот╕ла вправлятися, доки костюм не взяв справу в сво╖ руки. В╕д болю хот╕лося кричати, але забита в горлянку трубка не дала видати жодного звуку. ╤ лише шип╕ння пов╕тряного клапану видавало, що людин╕ всередин╕ ц╕╓╖ синтетично╖ оболонки д╕йсно боляче. Збивши ╕ще парочку солдат дал╕ по вулиц╕, Тайто знову привернув до себе увагу. Сл╕д було в╕двести ворога якнайдал╕ в╕д будинку, аби Гулд зум╕в забратися зв╕дти. Б╕гти самому було складно, тому хлопець вир╕шив взяти транспорт убитих солдат. Ц╕ чотирикол╕сн╕ машини м╕сцев╕ називали дивним словом 'автомоб╕ль'. Маска костюму видала набагато б╕льше ╕нформац╕╖: 'БРДМ 'Крайс╕лс'. Броня – 12мм. Озбро╓ння – крупнокал╕берний станковий кулемет, або станковий гранатомет. Оснащення: ПНБ, система РЕБ. Максимальна швидк╕сть по дороз╕ 60 mph. Ек╕паж – 2 чол. Десант – 4 чол.' Церес уже бачив, на що вони здатн╕, ╕ збирався покататися на так╕й машинц╕. Як ╕ у випадку з автоматами, в╕н розраховував, що костюм дозволить йому осво╖ти керування за к╕лька секунд. Тим паче, що в╕н уже кра╓м ока бачив, як це робили солдати. Тайто уже подолав половину в╕дстан╕, коли позаду почулися постр╕ли, а чиясь великокал╕берна куля пробила його плече. Не дозволяючи сво╓му нос╕ю знову перейти на форсаж, костюм п╕дсв╕тив найкоротший маршрут до точки евакуац╕╖ – люку м╕сько╖ канал╕зац╕╖. Не п╕дн╕маючись ╕з земл╕, Церес перейшов у режим захисту й на руках поповз уперед. Радар показував, що к╕лька солдат уже наближаються до нього. П╕дхопивши край люку, в╕н жбурнув його в одного ╕з б╕йц╕в. Жертву просто знесло, а ╕нший посп╕шив п╕рнути в найближче в╕кно. Коли ж той зрозум╕в, що б╕льше снаряд╕в у ╖хнього ворога нема╓ – того вже й сл╕д простиг.

***

Сиджу на уроц╕ та й думку гадаю: ну от за що мен╕ все це? Я гадав, що потрапив у новий св╕т, де вс╕ вже забули слово 'В╕йна'. Де на мене не будуть полювати, бажаючи долучитися до чудес нанотехнолог╕╖. Де я нарешт╕ зможу в╕дпочити ╕ зайнятися техн╕чною творч╕стю, як того ╕ хот╕в. А що отримав натом╕сть?

Це був наступний день п╕сля мого походу до болота. База уже почала розбиратися ╕з анал╕зами... Пардон – ╕з набраними зразками, ╕ от-от мала видати результат. Я спок╕йно сид╕в на уроц╕ граматики, як раптом ╤НК викинув мен╕ пов╕домлення: 'Бета-верс╕я перекладача встановлена й готова до роботи. Альфа-верс╕ю буде видалено.' Т╕╓╖ ж мит╕ голоси навколо мене перестали дво╖тися, як у старих ф╕льмах з накладеним звуком, ╕ я почув справжн╕й голос викладача, т╕льки вже нормальною мовою. Те ж саме сталося ╕ з написами: ран╕ше незрозум╕л╕ ╕╓рогл╕фи ╕з в╕концем кострубатого перекладу зм╕нилися на ц╕лком пристойний ╕ зрозум╕лий шрифт.

Не встиг я порад╕ти обновц╕, як мен╕ почали приходити пов╕домлення в╕д Анал╕тика про знаходження задано╖ ╕нформац╕╖ – спайбот до цього моменту встиг переглянути майже десяту частину б╕бл╕отеки. Ну я й взявся почитати, все одно уроки мен╕ б╕льше не потр╕бн╕. А тепер сиджу й намагаюся усв╕домити масштаби проблем, як╕ так неспод╕вано звалилися мен╕ на голову.

╤стор╕я цього св╕ту, на в╕дм╕ну в╕д в╕домо╖ мен╕ Земл╕, ма╓ одну характерну рису – стаб╕льн╕сть, яка межу╓ з╕ стагнац╕╓ю. Не в╕дбува╓ться н╕яких великих в╕йн, не зд╕йснюються в╕дкриття, не зм╕нюються пол╕тичн╕ режими. ╤ так продовжу╓ться б╕льше тисяч╕ рок╕в. Точно сказати складно, адже у кожно╖ кра╖ни тут сво╓ л╕точислення, яке ведеться в╕д моменту ╖╖ утворення. А тепер пор╕вняйте ╕з Землею, де впродовж двадцятого стол╕ття пол╕тична карта св╕ту к╕лька раз╕в перекро╖лася повн╕стю, людство пережило дв╕ Св╕тов╕ в╕йни, а технолог╕╖ стрибнули в╕д гужового транспорту та дерев'яного плуга до косм╕чних апарат╕в та комп'ютерних мереж. ╤ що б╕льше я читав, то дал╕ у мене з'╖жджав дах! Ну не може ╕снувати такий св╕т! Не може мир продовжуватися так довго! В ╕стор╕╖ людства не було ЖОДНОГО року, коли б воно не воювало. Один шведський ╕сторик колись п╕драхував: за п'ять тисяч рок╕в нашо╖ ╕стор╕╖ на наш╕й планет╕ було всього лише 235 дн╕в без в╕йни. ╤ ╓диним в╕домим мен╕ способом запоб╕гти в╕йн╕ була ядерна зброя. Я не знаю жодного випадку, коли дв╕ ядерн╕ держави вели во╓нн╕ д╕╖ одна проти одно╖ – таке протистояння завжди виливалося у конфл╕кти на територ╕╖ ╕нших кра╖н. Хтось може стверджувати, що якщо ядерну зброю матимуть ус╕ кра╖ни св╕ту, то в╕йни припиняться, ╕ ситуац╕я буде схожою на тутешню. Ха-ха-ха! Дуже см╕шно. Це все одно, що роздати зекам у камер╕ по гранат╕. Першим же з╕рве чеку той, хто вважа╓ себе найб╕льш ображеним! У нашому випадку це буде котрась ╕з кра╖н третього св╕ту, а пот╕м уже не матиме н╕якого значення, хто перший натиснув на кнопку – ядерний апокал╕псис накри╓ усю планету. В крайньому раз╕ вс╕ розб╕жаться по сво╖х кутках ╕ будуть дуже добре ╕ багато думати перед тим, як щось зробити. Ну то грець ╕з ними, ╕з атомними бомбами, тут ╖х ще не винайшли. ╥хн╓ м╕сце займають лицар╕, монопол╕ю на створення ╕ обслуговування яких трима╓ за собою Свята земля – ще один нонсенс. Якби ж Церква користувалася сво╖м становищем, тримаючи п╕д контролем ╕нш╕ держави, на кшталт колон╕й... Але ж н╕, ус╕ стверджують про р╕вноправн╕сть ус╕х держав, незалежно в╕д ╖хнього розм╕ру. Стан╕славський сказав би: 'Не в╕рю!'

А тепер переходимо до найц╕кав╕шого – древньо╖ ╕стор╕╖, з яко╖ все це ╕ почалося. У доступних мен╕ джерелах ╕нформац╕я по тому пер╕оду дуже фрагментарна ╕ художньо прикрашена. Тод╕ ╕ сонце було св╕тл╕ше, ╕ трава зелен╕ша, бла-бла-бла... Анал╕тику ╕з його процесорними потужностями знадобилося майже к╕лька хвилин на те, щоб в╕дс╕яти вигадку автор╕в в╕д факт╕в. В результат╕ виходила наступна картина.

Дуже давно на ц╕й планет╕, Анал╕тик ще не знайшов ╖╖ назви, ╕снувала ╓дина наддержава. Будучи обмеженою в ресурсах, вона була змушена активно розвивати технолог╕╖. Одн╕╓ю ╕з них були лицар╕. Тут думки автор╕в розходяться. Одн╕ вважають, що лицар╕ з'явилися у результат╕ внутр╕шн╕х конфл╕кт╕в м╕ж великими м╕стами. ╤нш╕ стверджують, що ╖х створили ще до об'╓днання держави. Конкретно сказати не може н╕хто, адже н╕яких запис╕в того пер╕оду не збереглося. Можливо древня цив╕л╕зац╕я просто використовувала ╕нш╕ нос╕╖ ╕нформац╕╖, ╕накше б вони не могли активно розвиватися ╕ кооперувати д╕яльн╕сть тако╖ велико╖ к╕лькост╕ людей. Та й матер╕альних сл╕д╕в ╕снування лицар╕в того часу не збереглося. Цю та╓мницю не можуть розгадати ╕ дос╕. Але факт залиша╓ться фактом: у ╓дино╖ на вс╕й планет╕ держави просто не могло бути зовн╕шн╕х ворог╕в. Я ж, спираючись на власний досв╕д, схильний вважати, що лицар╕ тод╕ просто не були збро╓ю, принаймн╕ бойовими машинами – точно. Та й зараз я ╖х такими не вважаю. Суть в тому, що н╕ про саму державу, н╕ про тамтешн╕й лад, н╕ про ╖╖ технолог╕╖ не залишилося майже н╕яких згадок. Т╕льки ру╖ни зруйнованих м╕ст, в яких окр╕м розкиданого каменю та попелу б╕льше н╕чого не залишилося. Н╕чого не нагаду╓? От ╕ я спочатку подумав, що це насл╕дки застосування стратег╕чних бо╓припас╕в. Але н╕, то були не бомби. Причиною зникнення цив╕л╕зац╕╖ називають море Ахо, адже першими п╕д удар потрапили саме т╕ м╕ста, що знаходилися найближче до р╕вня св╕тового океану. Н╕хто не зна╓ точно, що там в╕дбувалося. Ця субстанц╕я просто з'явилася н╕зв╕дки й почала затоплювати планету. Все, що було там, просто припинило сво╓ ╕снування. Тобто абсолютно все: флора, фауна, метали, синтетичн╕ матер╕али... Всього цього унизу не залишилося. Врятувалися лише т╕ люди, як╕ встигли п╕днятися над р╕внем еф╕ру. По аналог╕╖ м╕й перекладач назвав цей пер╕од 'Всесв╕тн╕й потоп'. З часом еф╕р втратив свою агресивн╕сть, ╕ природа швидко в╕двоювала втрачен╕ позиц╕╖. На в╕дм╕ну в╕д людей, адже в╕д початку 'потопу' зм╕нилося не одне покол╕ння. Зв╕сно ж н╕ про яке збереження досягнень минулого не було й мови. Люди виживали на тому, що залишилося. Подекуди нав╕ть доводилося обмежувати народжуван╕сть, аби вижити на маленьких клаптиках родючо╖ земл╕. На цьому ╕стор╕я древньо╖ цив╕л╕зац╕╖ завершу╓ться, ╕ наступа╓ пер╕од 'Ру╖ни', в к╕нц╕ якого ╕ утворюються перш╕ велик╕ держави сучасност╕.