Текст книги "Brute force (СИ)"

Автор книги: Вячеслав Ковриженко

сообщить о нарушении

Текущая страница: 3 (всего у книги 27 страниц)

Хвилинку, а чи не потрапив я у якусь ан╕мешку?! Ц╕лком можливо, тим б╕льше що у повед╕нц╕ м╕сцевих дуже добре проглядаються елементи японсько╖ культури: ус╕ ╖хн╕ ╕мена, суф╕кси, церемон╕ал... На цьому й доведеться будувати усю свою подальшу стратег╕ю виживання. От т╕льки тутешн╕ люди не дуже схож╕ на мальованих персонаж╕в окр╕м т╕╓╖ маленько╖ детал╕, що я й дос╕ не бачив жодно╖ негарно╖ людини. У пор╕внянн╕ з попередн╕ми двома св╕тами, тут нав╕ть т╕лесн╕ вади виглядали якось... Гармон╕йно, чи що? Значить ставимо галочку навпроти ан╕ме, а через надм╕рну к╕льк╕сть робот╕в та самок поблизу – п╕дкреслю╓мо вар╕анти хентай та меха. Гарем? Не найг╕рший ╕з можливих сценар╕╖в, але у мене ╕нша спец╕альн╕сть... Значить доведеться ще й швидко в╕дновлювати ус╕ сво╖ сенсорн╕ можливост╕, поки мене тут не за╖здили до смерт╕. Ой! Ну от – наврочив. Подумавши, що я м╕цно сплю, до мене в кл╕тку пробралася та новенька ╕з ф╕олетовим волоссям. ╤ мене дуже турбувало ╖╖ вбрання, яке щойно опинилося на п╕длоз╕. Н╕, мене зараз не можна в╕двол╕кати! Мен╕ ж через тебе з╜валтування зараз припишуть! Ну правильно – влаштову╓ться збоку й одразу ж л╕зе рукою мен╕ в штани. В╕д╕йди! Стоп, а мен╕ яке до цього д╕ло? Аби роботу систем не порушила.

Так, в╕дмикаю тактильн╕ в╕дчуття ╕ беруся до справи. В першу чергу мен╕ треба захистити внутр╕шн╕ органи. Це можна зробити к╕лькома шляхами, але оск╕льки мен╕ зараз потр╕бна швидк╕сть, то я обираю вар╕ант ╕з дублюванням тканин, витрачаючи лише конструкц╕йн╕ наноботи, головним завданням яких ╓ робота ╕з складними сполуками. ╥х в кишечнику якраз з╕бралося достатньо для м╕н╕мального апгрейду т╕ла: в серйозн╕й сутичц╕ не допоможе, але в╕д хул╕ган╕в в╕дмахаюся легко. Виводимо готов╕ конструкц╕йн╕ наноботи ╕з кишечника через кров ╕ женемо ╖х по всьому т╕лу. Особливу увагу зосереджу╓мо на м'язах, скелети та шк╕р╕. ╤ якщо укр╕пити шк╕ру я ще нормально не можу, то накачати мускули потр╕бно вже зараз. Паралельно вир╕внюю та модиф╕кую суглоби, щоб вони витримували б╕льше навантаження. За минулий день я вже встиг достатньо укр╕пити металом скелет, тому проблеми ╕з силовими вправами на деякий час буду вважати вир╕шеними. Проблем з енерг╕╓ю для бот╕в поки що не виникало, але б╕о-реактор зам╕сть частини кишечнику соб╕ поставлю – про всяк випадок.

А от на шк╕ру треба вивести трохи б╕льше сенсор╕в, щоб мати краще уявлення про навколишн╕й св╕т. До мене щойно п╕д╕йшла людина, а я д╕знався про ╖╖ присутн╕сть т╕льки коли на мене вже накинулися, ╕ добре, що не з ножем в руках. В подальшому я такого допускати не повинен, тому мон╕торинг обстановки сл╕д знову перевести в автоматичний режим, як ╕ було заплановано конструкторами костюму. Дал╕: вс╕ види радар╕в, сонар, х╕м╕чний анал╕з та канали для руху нанобот╕в – однозначно ставити. Враховуючи м╕сцев╕ реал╕╖ мен╕ знадобиться якийсь механ╕зм порятунку на випадок пад╕ння. Було б непогано орган╕зувати соб╕ як╕сь перемички м╕ж руками ╕ ногами, аби мати можлив╕сть хоча б якось керувати сво╖м пад╕нням. Хоча н╕, в одяз╕ такий трюк зд╕йснити не вдасться. Парашут – також не вар╕ант. А от щось схоже на гарпун... Н╕, нав╕ть не гарпун, а павутина – як у спайдермена! Сумн╕ваюся, що мен╕ вдасться повторити його метальники за такий короткий пром╕жок часу, але якщо я вже падатиму, то прост╕ше буде за щось вхопитися, н╕ж пот╕м гальмувати. В якост╕ павутини використаю нановолокно, а у рол╕ катапульти для гарпуна ц╕лком згодиться... Н╕, для таких навантажень потр╕бен метал, але це буде надто пом╕тно. Ну добре, залишу волокно соб╕ зам╕сть леб╕дки, поставлю питання в пошук по базах, а сам займуся б╕льш нагальними проблемами. ╤ продовжуючи тему ком╕кс╕в – негайно знову орган╕зувати соб╕ висувн╕ леза, як у Росомахи. За увесь час мо╖х пригод вони не раз мене виручали, а тут я й дос╕ б╕гаю ╕з голою дупою. Ось якраз на це ╕ п╕де б╕льша частина з╕браного металу, т╕льки треба його як сл╕д укр╕пити. Ск╕льки там ╕ще матер╕алу залишилося? Хм, ну можна ╕ще в╕зор соб╕ в оч╕ втулити, але ж тод╕ я виглядатиму страшн╕ше за терм╕натора. Доведеться робити м╕м╕кр╕ю на поверхн╕ ока, чого не могли соб╕ дозволити нав╕ть конструктори. Вт╕м, тод╕ перед ними не стояла проблема естетичного вигляду. Все, н╕би н╕чого не забув, а якщо й забув, то матер╕алу все одно уже не вистачить – ус╕ залишки п╕дуть на м╕й р╕ст. "Система, розпочати виконання проекту." Все ж яка це хороша штука – в╕льн╕ нан╕ти! З них можна л╕пити будь-що, за умови достатнього доступу до ╖хн╕х програм. У мене такий доступ ╓, тому в цьому план╕ для мене обмежень не ╕сну╓. Я можу створити нав╕ть другого Во╖на, хоча й доведеться пот╕м дуже довго мучитися ╕з програмуванням його мозку. ╢диним обмеження зараз, це лише наявн╕сть достатньо╖ к╕лькост╕ нанокатал╕затора – ун╕версального буд╕вельного матер╕алу, з якого нан╕ти можуть швидко клепати сво╖ коп╕╖. Мого ж запасу зараз достатньо лише на забезпечення власного ╕снування.

Якщо все буде добре, ╕ мене не забуватимуть годувати, то м╕сяц╕в через два-три CryNet завершить розгортання ╕ я зможу вже нормально зайнятися власним тюн╕нгом. Зараз п╕сля ус╕х мо╖х модиф╕кац╕й в кишечнику залишилися лише тверд╕ утворення, вивести як╕ було б дуже бажано. Можна було б ╕ зараз, але поруч дама! До реч╕, а що там ╕з дамою?

А дама уже п╕вгодити стара╓ться мене розбурхати, не гребуючи нав╕ть забороненими прийомами. Переглянувши логи ╕з сенсор╕в, я нав╕ть почав поважати цю ж╕нку за ╖╖ вперт╕сть. ╤ з кожною секундою перегляду ╖╖ ентуз╕азм лякав мене все б╕льше. Такими темпами вона мен╕ скоро в дупу зал╕з... Ага, значить уже спробувала. Що дал╕? Нав╕що тоб╕ пояс в╕д халату? Так, а от мордувати м╕й ЧСО перетягуванням зовс╕м не варто! А що ти там соб╕ бормочеш? Та вона збира╓ться л╕кувати мен╕ ╕мпотенц╕ю! Ну гаразд: хот╕ла реакц╕ю – отримуй ерекц╕ю! ╤ я не винен, що на нас зараз дивляться. Хе-хе!

– М╕зайя!!! – роз╕рвав н╕чну тишу пронизливий крик ╕з балкону.

– Ого! Кайя, а ти йому подоба╓шся б╕льше!

– Що?

– Подивися, як в╕н на тебе п╕днявся! – зда╓ться я почув скрег╕т зуб╕в з того боку кл╕тки.

– Що ти тут забула?!

– В╕н виглядав таким замерзлим, що я вир╕шила його з╕гр╕ти. – мило посм╕хнувшись, ця бест╕я вдала, н╕би збира╓ться мене ос╕длати

– А ну зл╕зай з нього! – Кайя ув╕рвалася в кл╕тку й стусанами вивела голу сестру на балкон, п╕сля чого повернулася за ╖╖ халатом, знову вивела ╕ замкнула двер╕.

Я довго слухав ╕ записував усе, що говорила ця рудоволоса, але майже н╕чого не розум╕в: наст╕льки швидко й експресивно вона висловлювалася. Я нав╕ть не впевнений, що то були слова. ╤ вже точно не був впевнений, кого вона убиватиме першим: мене, чи свою так-звану сестру, яка на родичку зовс╕м не схожа? Головне, що вона забрала в╕д мене цю н╕мфоманку.

Ну нарешт╕, можна посид╕ти спок╕йно ╕ зайнятися власними справ... Ну кому там знову ще не сидиться?! Оу, а це вже не м╕сцева жителька. Хвилинку, а куди це вона йде? Невже мене будуть визволяти? От халепа, я ж ╕ще не готовий! Треба тягнути час...

***

Клацнув механ╕зм замка, ╕ двер╕ кл╕тки в╕дчинилися. Хлопець, який до цього н╕ на що не реагував, р╕зко в╕дкрив оч╕ й подивився на зеленоволосу д╕вчину.

– Який же ти простак, Кейнс╕. – у в╕дпов╕дь, п╕дл╕ток мовчки скинув з себе ковдру й обережно склав ╖╖ на п╕длоз╕. – Виходь. З тобою хочуть поговорити.

Доул незадоволено дивилася, як в╕н склада╓ покривало ╕ йде до виходу, але перш н╕ж пройти дал╕ – поверта╓ться, без особливих зусиль вирива╓ один ╕з прут╕в кл╕тки ╕ в╕дкушу╓ в╕д нього шматок, наче в╕д хл╕бини. Доул пом╕тила, що матер╕ал, з якого зроблена кл╕тка, б╕льше нагадував сир, ╕ незрозум╕ло було, як вона ще п╕д сво╓ю вагою не розсипалася, коли нав╕ть п╕дл╕ток легко м╕г ╖╖ зламати. А хлопець не безнад╕йний – видно, що ╕ сам готувався до втеч╕. От т╕льки нав╕що гризти зал╕зяку?

Вхопившись за ледь пом╕тну волос╕нь, що проходила поруч ╕з балконом, Доул легко з╕сковзнула вниз ╕ незабаром п╕днялася за сво╖м пасажиром на транспорт╕. Чорний лицар, яким вона керувала, б╕льше нагадував одного ╕з древн╕х образ╕в духа смерт╕: к╕стлявий силует ╕з чорним подертим плащем за спиною та довгою кривою косою в руках. Взявши хлопця на руку, Доул на мить вимкнула режим ширяння, р╕зко скинувши висоту, п╕сля чого вир╕внялася й взяла курс на базу.

Доул спостер╕гала за пасажиром ╕ все б╕льше хмурилася. Схоже д╕я тих препарат╕в, як╕ йому давали перед операц╕╓ю ск╕нчилася, тому що в╕н аж н╕як не нагадував того розгубленого й переляканого хлопчиська, який вивалився ╕з порталу. Б╕льше того – йому було абсолютно все одно, яким чином його транспортують. В╕н нав╕ть мав зухвал╕сть вс╕стися прямо в долон╕ лицаря, н╕би збираючись поспати! Доул нав╕ть спробувала труснути рукою, щоб в╕н не розслаблявся, але хлопець сид╕в там як прикле╓ний ╕ нав╕ть оч╕ не розплющив!

'Такий ти мен╕ подоба╓шся значно б╕льше', – подумала д╕вчина, набираючи максимальну швидк╕сть. ╥й подобалося л╕тати вноч╕, коли лише повний м╕сяць вказу╓, куди ╖й сл╕д лет╕ти. Вона як н╕хто ╕нший розум╕ла, наск╕льки захопливим може бути свобода польоту! ╤ справа тут зовс╕м не у могутност╕ небесного лицаря, яку нав╕ть не було куди застосувати. Справа у в╕дчуттях, як╕ дарувало н╕чне небо. ╤нколи ╖й нав╕ть здавалося, що сама енерг╕я в пов╕тр╕ ста╓ якоюсь св╕ж╕шою, чист╕шою... Вона н╕коли не могла описати це словами. Шкода лишень, що сьогодн╕шн╕й пол╕т ╖й довелося перервати, виконуючи прохання одного сноба. Он-де в╕н, сто╖ть на палуб╕, оч╕куючи на доставку пасажира.

Щойно вона приземлилася, ╕ зсадила хлопця з руки, як того одразу ж взяли п╕д руки й повели до начальства. А той в╕в себе так, н╕би на прогулянку вийшов, ╕ дожовував залишки прихоплено╖ з собою зал╕зяки. В╕н що, н╕чого не розум╕╓?! Схоже, що н╕. Тим г╕рше для нього. Покинувши свого лицаря Доул нав╕ть не стала дивитися на продовження ц╕╓╖ зустр╕ч╕, уже знаючи, що станеться з цим невдахою. Д╕ставши недочитану ран╕ше книгу, вона в╕дправилася на н╕с корабля, щоб ╖й там н╕хто не заважав, однак уважно слухала усе, що в╕дбува╓ться навколо.

– Я б ╕ще зрозум╕в, якби ти просто не вбив Лашуру. Але ти дозволив ╖м уп╕ймати себе! Невже було так складно виконати нав╕ть найпрост╕ший наказ?! Обшукайте його!

– Хай! – гаркнули охоронц╕, одразу ж обв╕вши хлопця детекторами ╕ незабаром знайшли шуканий предмет – маленька маг╕чна печатка св╕тилася на внутр╕шньому боц╕ його майки. – Тут жучок!

Що?! Як це могло статися?! Вона ж ум╕╓ шукати так╕ штучки, ╕ сама не раз ╖х ставила! Тут лише два вар╕анти: або жучок ставив справжн╕й майстер сво╓╖ справи, який просто не м╕г випадково там з'явитися, або хлопець сам якимось чином його приховав. ╤ кожен ╕з цих вар╕ант╕в об╕цяв ц╕каве продовження гри... Вона ма╓ це побачити!

– Як ╕ оч╕кувалося. Що вона тоб╕ об╕цяла? Що викона╓ будь-яке тво╓ бажання? Чи може вона теж об╕цяла тебе повернути назад у св╕й св╕т? Чи ти спод╕вався, що цим займемося ми? Так от я тебе розчарую – це все маячня! Ти був нам потр╕бен лише щоб прибрати Лашуру!

– Чого розпина╓шся? – раптом у повн╕й тиш╕ пролунав абсолютно ╕нший, незнайомий, трохи хриплуватий голос хлопця ╕з жахливим акцентом, якого ран╕ше не було. – Вир╕шив просв╕тити перед смертю?

– Це ж треба – сам допетрав! – вигукнув Безликий, схрестивши руки на грудях, але Доул майже ф╕зично в╕дчувала його нервозн╕сть.

– Мужик, ти ╕д╕от? – в╕дпов╕ддю став дзв╕н вийнятих меч╕в охорони, а хлопець т╕льки сумно прикрив обличчя рукою. – Це було риторичне питання.

– За свою зухвал╕сть ти помр...

Вихопивши меч, Безликий т╕льки-т╕льки починав св╕й рух у б╕к приреченого хлопця, але не встиг нав╕ть завершити фразу, як той уже опинився поруч ╕ в╕д здавалося б легкого замаху ногою Безликого просто знесло. Така ж доля сп╕ткала й ус╕х ╕нших, хто кинувся на допомогу начальству. Кейнс╕ не був переб╕рливий у методах кал╕чення ╕ використовував будь-який прийом свого ворога проти нього самого. В якийсь момент Долл нав╕ть здалося, що його л╕кт╕ вигнулися в ╕нший б╕к. Дивно, як такого б╕йця змогли взяти живцем? Може в╕н тод╕ сам здався? Може в╕н д╕йсно працю╓ на ╤мпер╕ю Шатерей?

Розкидавши десяток чолов╕к, хлопець натрапив на майстра-мечника. Той надзвичайно вправно вимахував сво╓ю шаблею, не дозволяючи Кейнс╕ наблизитися. Через десять секунд йому це набридло ╕ хлопець, прийнявши лезо м╕ж пальцями просто вирвав його ╕з рук суперника, п╕сля чого простромив його груди долонею ╕ншо╖ руки, наче штиком, а п╕д к╕нець збив того з н╕г ╕ одним р╕зким рухом скрутив мечнику голову, вивернувши ╖╖ майже за спину.

Скинувши з себе останн╓ т╕ло, в╕н повернувся до Доул, неначе оч╕куючи ╖╖ участ╕ у забавах, але побачивши ╖╖ квадратн╕ оч╕ та упущену книжку – просто розвернувся ╕ п╕шов до рубки корабля, де вже починав пан╕кувати ек╕паж. Зайшов, минула секунда, друга, а на третю ус╕ пов╕троплавц╕ при╓дналися до мечник╕в, акуратно пробивши собою к╕лька в╕кон. Одному т╕льки не пощастило – в╕н просто перелет╕в через поручн╕. Неймов╕рно! Чому в╕н ран╕ше, п╕д час тренування не показав сво╖ можливост╕?!

Здавалося б усе вже зак╕нчилося, але Безликий не збирався просто так здаватися ╕ зараз навкол╕шки добирався до трюму, де стояв його небесний лицар. Ц╕каво, як Кейнс╕ викручуватиметься тепер? Поки хлопець приводив до тями побитих кермувальник╕в, ворота трюму в╕д╕йшли вб╕к ╕ на палубу вил╕з Син╕й. Розбиту броню так ╕ не зам╕нили, але на його бойов╕ можливост╕ це аж н╕як не впливало. Лицар широко замахнувся, збираючись просто розмазати хлопця по палуб╕, ╕ меч вже розпочав св╕й фатальний рух. П╕дл╕ток же якимось зовс╕м неймов╕рним чином зум╕в прослизнути прямо п╕д лезом ╕, роз╕гнавшись по палуб╕ до неймов╕рно╖ швидкост╕, стрибнув прямо у пов╕тря. Коли в╕н уже лет╕в униз, Доул розглед╕ла, як той показу╓ якийсь непристойний жест в спину Синьому, що так ╕ не зрозум╕в, куди под╕лася його здобич.

***

Принцеса клану Шур╕фон не знала, хто в╕дсилав те пов╕домлення, вона не знала, хто цей во╖н на палуб╕. Однак вона бачила, на що в╕н здатен. Розкидати менш н╕ж за хвилину десяток озбро╓них ворог╕в – люди так не можуть, але ╕ на темного ельфа в╕н не схожий. Здавалося н╕яка сила не може його зупинити, однак така сила знайшлася у трюм╕. Нестандартний лицар у важк╕й брон╕ одразу ж кинувся в оч╕ в╕дсутн╕стю розп╕знавальних знак╕в. Такого в принцип╕ бути не повинно, тому Аура одразу ж в╕днесла його до можливих суперник╕в. Здавалося б╕йця вже н╕чого не вряту╓, але той зум╕в-таки уникнути удару ╕ нав╕ть прослизнув повз суперника так, що той не одразу зрозум╕в в ч╕м справа. Але те, що в╕н зробив пот╕м...

Ще до того, як в╕н в╕дштовхнувся ногами в╕д борту корабля, Аура вже розум╕ла, що не встигне його зловити, але все одно кинулася йому наперер╕з. До корабля було б╕льше мил╕, а нев╕домий во╖н уже падав, коли його пад╕ння р╕зко упов╕льнилося. Ось тут вона його ╕ уп╕ймала. Во╖н виявився звичайним хлопчиком у закривавленому одяз╕. Вт╕м, Аура була впевнена, що це не його кров.

Щойно хлопець опинився в ╖╖ руц╕, ельф╕йка рвонула геть в╕д корабля однак це не залишилося непом╕тним ╕ одразу ж усл╕д полет╕ли спалахи постр╕л╕в. В╕д╕рватися в╕д пересл╕дувача було неможливо, бо з таким тенд╕тним вантажем н╕ маневрувати, н╕ роз╕гнатися як сл╕д Аура не могла. Залишалося лише п╕рнути в л╕с унизу й петляти м╕ж деревами спод╕ваючись, що ╖хн╕ стовбури прикриють ут╕кач╕в в╕д постр╕лу. Але раптом щось зм╕нилося ╕ постр╕ли припинилися. Оминаючи чергове дерево Аура змогла озрнутися ╕ не побачила пересл╕дувача, а по каналу зв'язку почувся знайомий голос.

– Аура Шур╕фон, що Ви там робите?

– Кайя Фуран! В мене пасажир. Йому потр╕бна допомога. Нас пересл╕ду╓ нев╕домий син╕й лицар.

– Зрозум╕ла. В╕дступайте, я прикрию.

Дозволивши Аур╕ нарешт╕ покинути такий т╕сний л╕с, бл╕до-рожевий лицар ╕з рушницею в руках прилаштувалася в хвост╕, контролюючи прост╕р. Б╕льше на них н╕хто не нападав.

Однак коли вона д╕сталася до л╕таючого острову королеви, у не╖ неспод╕вано виникли проблеми:

– Аура, у нас проблема. – Кайя стала перед нею, не дозволяючи вийти з ангару.

– Що сталося?

– Су-Ван пряму╓ на Святу землю, ╕ я не можу тебе пропустити.

– Як представник гвард╕╖ Зеарай, я не можу так просто залишити цього во╖на без допомоги.

– Я сама пот╕м все поясню, але спочатку в╕ддай нам хлопчика. – тихо промовила Кайя, не сходячи однак з м╕сця.

– В╕н св╕док використання незаре╓строваних лицар╕в. Я не можу його просто так в╕ддати. До того ж мене викликала королева Лашура. – Аура спробувала пройти, але була зупинена рукою Кай╖.

– Розслабся Кайя, я дозволила ╖й тут знаходитися. – п╕д╕йшла королева з╕ свитою.

– Ваша Величн╕сть! – Аура спробувала прис╕сти в реверанс╕, як того вимага╓ етикет, але хлопець одразу ж став сповзати з плеча на землю – в╕н важив значно б╕льше, н╕ж могло здатися на перший погляд. – Пробачте мен╕ мою зухвал╕сть, але я не можу просто так залишити цей випадок, поки у всьому не розберуся.

– О, Кейнс╕ повернувся! Хвилинку... – почувся голос за спиною королеви ╕ вперед виступила М╕зайя, одразу ж кинувшись мацати хлопчика.

– Наставниця М╕зайя? Чому ви тут?

– От лихо! В╕н не диха╓!

– Що?!

Ус╕ повернули голови на Ауру, яка й сама була шокована не менше ╕нших.

– Але я бачила, як в╕н легко розкидав солдат ╕ ухилявся в╕д удар╕в лицаря. Коли я його п╕д╕брала, в╕н виглядав ц╕лком живим! – спробувала виправдатися ельф╕йка.

– Серце б'╓ться, але його шк╕ра... – н╕би не чуючи ╖╖, М╕зайя продовжувала оглядати хлопця, ╕ одразу ж показала ус╕м д╕лянку на його ши╖. – Як давно у нього з'явилася виразка?

На поверхн╕ шк╕ри Кейнс╕ подекуди видн╕лися чорн╕ плями складно╖ форми, неначе хтось нал╕пив зверху чорн╕ сн╕жинки. Але не вони були причиною хвилювань, а червон╕ плями, що видн╕лися на в╕льних д╕лянках шк╕ри. Це була головна ознака лихоманки Коут╕ – ендем╕чно╖ хвороби, якою так чи ╕накше перехвор╕ла будь-яка людина в корол╕вствах. Однак у жодному випадку н╕хто не доводив ╖╖ до тако╖ стад╕╖. Ус╕ присутн╕ ще в дитинств╕ пройшли вакцинац╕ю, тому н╕чого окр╕м непри╓мно╖ сверблячки на них не оч╕кувало. А от хлопця пробрало всерйоз. Такими темпами в╕н вже мав би померти, значить хвороба розвивалася уже давно, але ж в╕н за увесь цей час н╕ разу не почухався!

Хлопця швидко доправили у лазарет, де лед╕ Майя одразу ж п╕дняла шум через критичний стан пац╕╓нта. На так╕й запущен╕й стад╕╖ у нього вже почався жар. Зазвичай п╕сля такого людина помирала, але лорд Улай добре розбирався у ц╕лительств╕, тому зм╕г скласти список трав, необх╕дних для л╕кування. Була лише одна проблема: сезон цв╕т╕ння уже завершувався ╕ знайти ╖х було вельми складно. Але виходу не було ╕ Аура з М╕зай╓ю в╕дправилися на пошуки.

Побоювання ж╕нок можна було зрозум╕ти, ╕ нав╕ть лорд Улай уже не так впевнено говорив про лихоманку, коли побачив, що чорних плям на шк╕р╕ стало майже вдв╕ч╕ б╕льше. При чому н╕хто не м╕г вловити моменту, коли вони з'являються. Ти на секунду в╕дверта╓шся, щоб пом╕няти йому компрес, а коли поверта╓шся назад – там уже к╕лька таких плям. ╤ вс╕ поступово починали розум╕ти, що лихоманка до цих плям не ма╓ жодного в╕дношення. Хлопець не дихав уже годину з моменту прибуття, але його серце продовжувало битися. ╤ н╕хто не знав у ч╕м справа. Вт╕м, одна ╕з присутн╕х мала деяк╕ здогадки щодо особистост╕ цього чужинця. Королева Лашура отримала останн╕й доказ того, що хлопець не тутешн╕й – не з цього св╕ту.

А надвор╕ тим часом коору – всюдисущ╕ садов╕ гризуни – знову п╕дняли шум. Вони були сво╓р╕дним природн╕м ╕ндикатором присутност╕ лицар╕в. Вс╕ знали, що шум генератор╕в ╖х дуже дошкуля╓, та й сам╕ вони були симпатичними, тому ╖х часто тримали на важливих об'╓ктах. Незрозум╕ло лише, як вони змогли пропустити чужинця п╕д час втеч╕ Кейнс╕.

Назустр╕ч ворогов╕ вилет╕ла Кайя на сво╖й стар╕й машин╕, але ус╕ чудово розум╕ли, що надовго вона ╖х не затрима╓. Син╕й, у супровод╕ ще двох старих безбарвних машин с╕ли на передньому краю острова, аби здалеку оц╕нити загрозу однак, не знайшовши двох ╕нших ворог╕в, впевнено обступили останню захисницю, нападаючи на не╖ по черз╕. Так було ╕ прост╕ше й над╕йн╕ше. Нав╕що наражати себе на небезпеку, коли ворога можна взяти змором?

Зв╕сно ж лицарем Кайя стала не просто так. Програвши в бою Б╕лому, вона й сама взяла на озбро╓ння деяк╕ його прийоми. Прикриваючись пишним хвостом, вона раз у раз ухилялася в╕д здавалося б фатальних удар╕в. Але кожен такий прийом давався ╖й нелегко, швидко виснажуючи ╕ машину й д╕вчину. Нападник╕в було надто багато, а ресурс машини швидко доб╕гав к╕нця. Кайя розум╕ла це, а тому просто затягувала б╕й.

Допомога прийшла неспод╕вано у вигляд╕ т╕╓╖-само╖ мортири, що з╕грала вир╕шальну роль у попередньому бою. Однак цього разу ╖╖ тримав не лицар, а звичайна вантажна платформа, тому й постр╕л пройшов повз ворога. На б╕льше, н╕ж в╕двол╕кання уваги ц╕╓╖ танкетки уже не вистачало – надто вже пов╕льна ╕ неповоротка.

Аби не в╕двол╕катися зайвий раз, Син╕й наказав п╕длеглим роз╕братися ╕з нахабною бляшанкою. З одного боку це давало Кай╖ шанс протриматися ще трохи, а з ╕ншого – тепер у Ханл╕ не було жодного шансу. ╥╖ зараз просто в╕зьмуть в лещата ╕ роздавлять, як набридливого таргана. Ханл╕ була змушена в╕дводити свою машинку все дал╕ й дал╕, поки не вперлася в ст╕ну палацу. Нападники вир╕шили не п╕дходити близько до незрозум╕ло╖ штуковини, щоб не потрапити у якусь пастку, а просто розстр╕ляти ╖╖ здалеку. Ханл╕ на сво╓му тарантас╕ рвонула уздовж ст╕ни, пропускаючи к╕лька заряд╕в повз себе╕ намагаючись сховатися у густ╕й зелен╕ не до к╕нця в╕дновленого парку, коли ╖й навздог╕н ударив залп лицар╕в. Неповоротка, з╕брана ╕з п╕дручних матер╕ал╕в машина важко гепнулася на землю, однак захистила свого вод╕я. Нападники вже хот╕ли п╕д╕йти ╕ добити пораненого суперника, коли одна ╕з безбарвних, проходячи повз в╕кно зазирнула на вогник ╕ вигукнула:

– Я знайшла хлопчиська! В╕н тут!

– Розберися з ним! – в╕дпов╕в з ╕ншого краю парку Син╕й, не в╕двол╕каючись в╕д двобою.

– Хай!

Лед╕ Майя не в╕д╕йшла в╕д хворого нав╕ть коли п╕дняли тривогу. Не поворухнулася нав╕ть тод╕, коли велетенська машина вже замахнулася на них. Вона була готова померти, але не в╕дступитися в╕д свого обов'язку. ╤ коли сокира вже опускалася на них, якась невловима сила просто збила л╕тню ж╕нку з н╕г ╕ в╕дкинула ╖╖ в б╕к дверей, як╕ за секунду до з╕ткнення з нею сам╕ проломилися назовн╕. А в коридор╕ вона побачила й королеву, яка в оточенн╕ служниць та охорони саме поверталася до лазарету. Майя хот╕ла ╖х застерегти, але ╖╖ випередив гучний металевий рик, який лунав здавалося прямо у не╖ над головою:

– Назад!!!

– Т╕кайте! – вторила йому Майя, однак ╖╖ вже н╕хто не почув, бо прямо перед групою королеви ст╕ну проломило в╕стря сокири, наполовину засипавши прох╕д.

Удар був наст╕льки сильним, що к╕мната просто припинила ╕снування, перетворившись на купу уламк╕в. Висмикнувши свою зброю Безбарвний лицар нахилився до отвору, осв╕тивши прожекторами завал та л╕тню даму, що лежала трохи збоку в╕д нього. Зв╕сно служниц╕ посп╕шили в╕двести королеву якнайдал╕, прикриваючи ╖╖ собою, але й про гувернантку не забули, швидко витягнувши ╖╖ ╕з нап╕взруйнованого коридору.

Друга Безбарвна вже п╕дходила до бляшанки, тримаючи ╖╖ на приц╕л╕, коли ззаду долинув пан╕чний крик ╖╖ напарниц╕. Втративши пильн╕сть, вона обернулася, щоб побачити як десятиметрова подерта туша лицаря ката╓ться по земл╕, ╕ одразу за це поплатилася – т╕╓╖ ж мит╕ мортира на платформ╕ розвернулася в ╖╖ б╕к ╕ дала залп впритул. З тако╖ близько╖ в╕дстан╕ шрот перетворив грудну кл╕тку лицаря на фарш, поставивши крапку в його ╕снуванн╕. Не посп╕шаючи вибиратися ╕з машини, Ханл╕ знову зарядила гармату ╕ розвернула ╖╖ в напрямку Синього, який уже в╕дс╕к Кай╖ одну руку ╕ тепер т╕снив ╖╖ все ближче до палацу. Однак, побачивши направлене на нього вже знайоме дуло гармати, та сво╖х повалених пом╕чник╕в, в╕н вир╕шив за краще в╕дступити. Це ╕нш╕ лицар╕ виглядають стандартними, а якщо вп╕знають його машину – насл╕дки будуть катастроф╕чн╕.

Вистрибнувши за борт, Син╕й одразу ж зник в зелен╕ л╕су. Перев╕вши подих, Кайя поставила свого лицаря на кол╕но ╕ лише п╕сля цього вивалилася ╕з каб╕ни. ╥╖ машина тепер навряд чи колись знову оживе, але св╕й обов'язок вона виконала повн╕стю.

– Ханл╕, ти ще жива? – Кайя постукала по обшивц╕ драндулета.

– У мене заряди зак╕нчилися! – долинув зв╕дти пан╕чний голос д╕вчинки.

– Байдуже. Б╕й уже давно зак╕нчився. Вил╕зай.

– Справд╕? – один ╕з люк╕в в╕дкинувся ╕ кр╕зь нього визирнула вкрита сажею голова д╕вчинки в окулярах-консервах. – Ого, як ми тут все рознесли!

Насл╕дки цього бою остаточно перетворили колись гарний парк у пустир, вкритий численними вирвами та випаленою травою. Подекуди на земл╕ лежали уламки лицар╕в ╕ тепер уже важко було сказати, як╕й сторон╕ вони належали ран╕ше. Окремо вид╕лялися три статури лицар╕в: остаточно пос╕р╕ла машина Кай╖, один Безбарвний ╕з назкр╕зь простреленою грудиною в район╕ каб╕ни, та ще один майже ц╕лий ворожий лицар, який лежав трохи осторонь.

– Це ти ╖х так поклала?

– Н╕, я лише одного завалила. Я думала, що це ти постаралася.

– Я була зайнята Син╕м. Меч ма╓ш?

– Я ж не лицар! – ображено вигукнула Ханл╕, зникаючи в надрах свого твор╕ння, однак вже через секунду повернушася ╕з великим гайковим ключем. – Таке п╕д╕йде?

– Давай. ╤ поверни туди гармату – про всяк випадок.

– Мен╕ стр╕ляти...

– Н╕чим. – перебила подругу Кайя. – Я знаю. А вони – н╕.

Прокрутивши для проби в руц╕ незвичне знаряддя, Кайя п╕шла до останнього Безбарвного. Лицар виглядав майже ц╕лим, якщо не брати до уваги численн╕ пор╕зи по всьому корпусу. В деяких м╕сцях видн╕лися паралельн╕ борозди, н╕би залишен╕ пазурами велетенського хижака. Обережно об╕йшовши лежачу машину з голови, Кайя одним рухом заскочила на каб╕ну. П╕лотський ложемент був пор╕заний, покручений ╕ заляпаний кров'ю вперем╕шку з дихальною р╕диною, але п╕лота всередин╕ не виявилося.

– Кайя!

– Що таке?

– Лазарет!

Д╕вчина подивилася вгору й поб╕л╕ла в╕д жаху – проломлена ст╕на, завалена стеля, а з того м╕сця, де мали знаходитися л╕жка пац╕╓нт╕в, ╕ дос╕ стирчало рук╕в'я ворожо╖ збро╖. Там же була ╕ королева, ╕ лед╕ Майя, ╕ ус╕ ╕нш╕!

Не слухаючи б╕льше н╕кого, Кайя поб╕гла в палац. Збивши по дороз╕ к╕лькох служниць та налякавши охорону, вона майже силом╕ць прорвалася у зруйноване крило ╕ зупинилася лише тод╕, коли перед нею постав завалений коридор. Д╕статися до лазарету тепер було неможливо.

– Ти мене чу╓ш, чи н╕? – почувся за спиною незадоволений голос королеви.

– Так, Ваша... Ваша Величн╕сть! – Кайя п╕дстрибнула, немов ужалена, квадратними очима дивлячись на запилену королеву Лашуру. – Хвала Сейку, що з Вами все в порядку! Хвилинку, а де Кейнс╕?

***

Це був повний провал. Вилет╕вши на пошуки трав д╕вчата домовилися розд╕литися, щоб покрити б╕льшу площу. Але вони не врахували того, що за ус╕ма ╖хн╕ми рухами уважно стежили.

Щойно Аура приземлилася, як на не╖ напав лицар нев╕домо╖ конструкц╕╖. Без попередження, без виклику на дуель, просто бажаючи знищити ╖╖ будь-яким способом. Ледве ухилившись в╕д удару бойово╖ коси, Аура спробувала в╕д╕йти, аби оц╕нити ворога, але той не давав ╖й жодно╖ секунди перепочинку, пост╕йно атакуючи ╕ виснажуючи ╖╖. Чорний як смола, в╕н був майже непом╕тний у н╕чн╕й темряв╕ ╕ щоб хоч якось уберегти себе в╕д чергово╖ раптово╖ атаки, принцеса мусила п╕днятися на максимальну для ╖╖ лицаря висоту. ╤ це було черговою помилкою – маючи перевагу у швидкост╕, Чорний уже не був скований обмеженим простором л╕су ╕ в╕льно орудував сво╓ю незвичною збро╓ю. Аур╕ здавалося, що з не╖ просто знущаються, адже жоден удар для не╖ не проходив безсл╕дно, залишаючи черговий пор╕з на ╕ без того тонк╕й брон╕ машини. В будь-який ╕нший час вона б уже прийняла б╕й, але т╕льки не зараз! Випустивши крила з╕ спец╕альних п╕лон╕в на корпус╕, Аура перейшла в режим ширяння, стр╕мко набираючи швидк╕сть, але ворог не в╕дставав. Темн╕ ельфи завжди робили глайдери для сво╖х лицар╕в у вигляд╕ п╕р'╖н, що давало ╖м ун╕кальну маневрен╕сть ╕ дозволяло вести контактний б╕й нав╕ть на велик╕й швидкост╕. Тепер же виявилося, що плащепод╕бний глайдер пересл╕дувача зовс╕м не поступа╓ться сво╖м ельф╕йським аналогам, ╕ нав╕ть перевершу╓ ╖х у потужност╕. А значить жодно╖ переваги над ворогом Аура не мала.

Жоден ╕з маневр╕в не зм╕г ввести Чорного в оману, неначе йому були в╕дом╕ ус╕ ╖╖ трюки. Аура бачила, в╕дчувала, що п╕лот цього нестандартного лицаря не ельф – його рухи були б╕льше притаманн╕ людям, але так╕ секрети ╖м не в╕дом╕! Вже вдруге за цей веч╕р вона стала св╕дком того, як хумани у сво╖й майстерност╕ не просто зр╕внялися ╕з ельфами, а й нав╕ть перевершили ╖х. ╤ така тенденц╕я ельф╕йку лякала. Якби вчора ╖х хтось сказав, що вона буде так драпати в╕д хумана – викликала б на дуель за образу чест╕. Тепер же ╖й доведеться вижити, аби передати цей важливий факт клану.

Залишався лише один вар╕ант про який, як вона спод╕валася, хуманси точно не могли н╕чого знати, але п╕сля такого про будь-як╕ пошуки трав можна було забути. Вир╕шивши, що втрачати ╖й окр╕м часу вже н╕чого, Аура зважилася використати один ╕з останн╕х в╕домих ╖й трюк╕в.

В╕дкривши генератори для максимального доступу еф╕ру, Аура поступово знижувала р╕вень ╓днання ╕з лицарем. Це дозволяло виграти трохи часу, аби ворог не пом╕тив дивну повед╕нку машини ран╕ше. Такий режим роботи р╕зко п╕двищував потужн╕сть, однак майже митт╓во з'╖дав ресурс лицаря. Вирвавшись вперед, Аура перевела усю потужн╕сть ╕з глайдер╕в всередину лицаря. Тепер в╕дл╕к п╕шов на секунди. ╤м╕туючи виснаження д╕вчина дозволила Чорному наблизитися до не╖, ╕ коли той уже замахувався для останнього удару – р╕зко об╕рвала зв'язок ╕з лицарем, випускаючи з-п╕д контролю усю накопичену енерг╕ю.

Цей прийом був розроблений ельфами тод╕, коли способи в╕дновлення лицар╕в були ще не в╕дпрацьован╕ ╕ нав╕ть часткова втрата бо╓здатност╕ надовго могла поставити кра╖ну у невиг╕дне становище. Ус╕ знали, що для сво╓╖ роботи лицар╕ використовують енерг╕ю еф╕ру, однак ╖╖ надлишок хоча й зб╕льшував силу машини, але дуже швидко ╖╖ вбивав. П╕сля велико╖ к╕лькост╕ проведених бо╖в ельфи д╕зналися, що такий ефект можна викликати ╕ на ╕нш╕й машин╕, якщо раптово перевантажити ╖╖ генератори. Для цього треба було накопичити якомога б╕льше енерг╕╖ еф╕ру б╕ля себе, а пот╕м р╕зко ╖╖ вив╕льнити. Проблема полягала в тому, що удар д╕яв на обидв╕ сторони ╕ у б╕льшост╕ випадк╕в машина-кам╕кадзе припиняла сво╓ ╕снування ╕ що дал╕ в╕д не╖ знаходився ворог, то менше шкоди в╕н отримував.

Розрахунок Аури виявився в╕льним ╕ Чорний, п╕д╕йшовши занадто близько, так ╕ не зм╕г завершити удар. Надм╕рна к╕льк╕сть енерг╕╖, майже силом╕ць влита в його генератори оглушила не лише лицаря, але ╕ його п╕лота. Сама ж Аура постраждала лише в╕д р╕зкого обриву зв'язку з машиною, тому не втратила св╕домост╕. Б╕льше того – ╖й нав╕ть вдалося перевести пад╕ння у швидкий спуск ногами вперед, на в╕дм╕ну в╕д Чорного, який так ╕ полет╕в донизу зламаною лялькою. Однак на цьому вдача покинула д╕вчину, ╕ вже мертвий лицар ус╕╓ю сво╓ю тушею влет╕в у густ╕ крони л╕су. Удар був достатньо сильний, щоб т╕ло во╖на розлет╕лося на шматки, наче дешева глиняна лялька, але нав╕ть таким чином в╕н зум╕в погасити частину швидкост╕, вбер╕гши каб╕ну п╕лота в╕д фатального удару, змусивши ╖╖ вирватися з кр╕плень м╕ж ребрами скелету ╕ покотитися по крутому л╕совому схилу. ╤ хоча р╕дина всередин╕ каб╕ни вберегла д╕вчину в╕д надм╕рного перевантаження, удари все одно не пройшли для не╖ безсл╕дно.