Текст книги "Brute force (СИ)"

Автор книги: Вячеслав Ковриженко

сообщить о нарушении

Текущая страница: 27 (всего у книги 27 страниц)

Однак був один фактор, який псував мен╕ ус╕ плани – Вах Ханл╕. Обов'язки по охорон╕ з мене н╕хто не зн╕мав, тому мен╕ доведеться крутитися поруч ╕з нею в зон╕ видимост╕, аби швидко прийти на допомогу. Сама д╕вчинка, познайомившись того вечора ╕з мо╖ми пом╕чниками, була абсолютно впевнена у сво╖й безпец╕. Я ж з╕ свого боку в╕дрядив на ╖╖ охорону майже п╕всотн╕ щойно вирощених юн╕т╕в та св╕й ╓диний квад трупер╕в – максимум того, що м╕г соб╕ дозволити, без втрати контролю над територ╕╓ю Академ╕╖. Але Лашур╕ цього не поясниш, вона хоче бачити мене поруч з╕ сво╓ю п╕дданою. Домовилися на тому, що я б╕жу попереду винах╕дниц╕ й розчищаю ╖й дорогу, а в раз╕ небезпеки кидаю усе, й б╕жу до не╖. Був у так╕й домовленост╕ ╕ плюс: я б╕жу нормальним маршрутом, а не вар╕антом для 'слабко╖ стат╕'.

В╕дмашка, ╕ ус╕ учн╕ рвонули з м╕сця. Хтось одразу ж вирвався вперед, дехто отримав п╕дн╕жку ще на старт╕ й тепер шкутильгав у самому хвост╕. Ханл╕, як ми ╕ домовлялися, не рвалася вперед. Для не╖ важлив╕ше д╕йти до ф╕н╕шу живою ╕ здоровою. Я ж п╕дтримував звичайний для людини темп, нав╕ть не п╕дключаючи синтетику.

Три кроки – вдих, три кроки – видих. Не розмовляти на ходу. Не збивати темп ╕ дихання. Можна х╕ба що зменшити крок, але п╕дтримувати темп потр╕бно не зважаючи н╕ на що. Ось головн╕ правила будь-якого марафонця.

Не вс╕ учн╕ ц╕ правила знали, швидко вибиваючись ╕з сил ╕ зупиняючись на узб╕чч╕ дор╕жки. На них уваги не звертали, це аутсайдери. А от ╕з витривалими була вже ╕нша розмова. Я чув, як четв╕рка д╕вчат планували збити ╕з дистанц╕╖ одну ╕з фавориток. Подумавши, що ╕ проти мене можуть утнути щось таке, я в╕дправив к╕лькох дрон╕в уперед по курсу. Якщо на мене там ╕ чекатиме зас╕дка, я зможу ╖╖ об╕йти, ширина маршруту це дозволя╓. Зв╕сно за умови, що у них нема╓ уже знайомих мен╕ ╕ндикатор╕в. Виявилося, що на виданому нам одяз╕ теж вис╕ли сигнальн╕ печатки, по яких легко знайти кожного б╕гуна, якщо в╕н вир╕шить зр╕зати дорогу. Я гр╕шив на ту п╕дозр╕лу церковницю, але вже на старт╕ мен╕ пояснили, що це обов'язкова умова для вс╕х. Перевдягатися я не м╕г, аргументуючи це тим, що видане вбрання не п╕д╕йшло по розм╕ру, тому довелося брати ц╕ лахи ╕з собою. Тепер зрозум╕ло, чому Церес вчора так просив мене, щоб я проявив його НК – не хот╕в б╕гати голяка, коли скине ╕з себе м╕чений одяг.

Ще одним способом виявити махлювальник╕в була сигнал╕зац╕я уздовж траси. Якщо виходиш за межу – дисквал╕ф╕кац╕я. Скор╕ш за все саме це з╕ сво╓ю конкуренткою збиралися зробити т╕ д╕вчата. Ну ╕ грець ╕з ними – Турн╕р, це не спорт, ╕ чесно тут змагатися н╕хто не буде. Ц╕каво, як це ма╓ по╓днуватися ╕з лицарським кодексом, яким так гр╕шила Кайя? Хм, чи може саме на це ╕ був розрахунок: подивитися, як кандидат зум╕╓ викрутитися, не порушуючи кодекс? Треба буде простежити за ними.

А ми тим часом п╕д╕йшли до першого випробування. Прох╕д перекривала ст╕на ╕з каб╕нок. Тут н╕чого особливого: заб╕гти в каб╕нку, вир╕шити головоломку, д╕стати ключ ╕ в╕дкрити соб╕ прох╕д дал╕. Глядач╕ могли спостер╕гати за процесом через складну оптичну систему, змонтовану на стовпах по обидва боки проходу. Один ╕з дрон╕в зал╕з подивитися, як воно там влаштовано, але окр╕м фотоп╕дсилювача та дзеркал н╕чого б╕льше не побачив. Невже все це просто величезний перископ?! Ги-ги, я потрапив у стимпанк!

А ось ╕ перша каверза – попередн╕й учасник засунув у щ╕лину для ключа шматок г╕лки. Дилетант! Деревину можна витягнути. Значно краще буде закласти отв╕р листям – воно гнучке, легко забива╓ться в щ╕лини ╕ не витягу╓ться. А пот╕м п╕дсипати земл╕. Ось-так! Ну, усп╕х╕в тоб╕, м╕й наступник!

Переходжу на ╕нший б╕к, ╕ бачу пиловий хв╕ст Цереса. Хм, в╕н що, д╕йсно збира╓ться б╕гти хлопчачу трасу? Сво╖ми силами? Це не серйозно! Треба буде сказати йому, що у нас буде зовс╕м ╕нший маршрут. Я саме знайшов на карт╕ смугу перешкод для тренувальних обладунк╕в – для нас п╕дходить майже ╕деально, окр╕м к╕лькох д╕лянок, але так нав╕ть ц╕кав╕ше.

Один к╕лометр, дв╕ зас╕дки, одна дисквал╕ф╕кац╕я. Так╕ були результати наступного в╕др╕зку. Попри оч╕кування, б╕гуни не розтягнулися уздовж траси, а продовжують рухатися невеликими групками по тро╓-четверо чолов╕к. Ось уже ╕ альянси утворилися. Швидк╕сть руху також упала. Щось мен╕ п╕дказу╓, що дал╕ гонка взагал╕ перетвориться на виживання. Не знаю як, але Тайто теж це пом╕тив, ╕ зал╕г десь у хащах попереду, прямо перед зас╕дкою. Я теж вир╕шив не св╕титися, ╕ п╕шов через хащ╕.

Як я й п╕дозрював, вже знайома мен╕ четв╕рка мала ╕ндикатори. На щастя рад╕ус ╖хньо╖ д╕╖ був нав╕ть меншим, н╕ж у Церковних амулет╕в, тому Церес ╕ дос╕ залишався непом╕ченим. А от ╕нша моя знайома – н╕. Ц╕ дурепи вир╕шили напасти на Ауру Шур╕фон. За що й отримали по голов╕. Д╕вка виявилася бойова, ╕ швидко дала зрозум╕ти, хто тут лев, а хто – шакали. От т╕льки на те вони й шакали, щоб нападати згра╓ю. Виникла патова ситуац╕я. Аура була краще п╕дготовлена, але ╖╖ суперник╕в було четверо. Зрозум╕вши, що викинути конкурентку ╖м не вдасться, ц╕ четверо просто не давали ╖й б╕гти дал╕. Поки одна ч╕плялася за ельф╕йку, ╕нш╕ починали бити. Судячи ╕з синяк╕в, к╕лька таких сутичок у них уже в╕дбулося. А ус╕ ╕нш╕ учасники спок╕йно соб╕ проб╕гають повз, н╕би н╕чого особливого не сталося. У одн╕╓╖ я нав╕ть побачив посм╕шку. Не люблять тут ельф╕в.

П╕дходжу ближче ╕ залягаю б╕ля Цереса.

– Допомогти хочеш? – питаю в нього, а сам спостер╕гаю за ситуац╕╓ю.

– Так. Дуже вже це нагаду╓ один момент у мо╖х... У мо╓му сн╕.

– То чека╓ш чого? Вперед, рятуй принцесу свою.

– ╥х видно ╕з наступно╖ вишки. Нехай ще трохи в╕д╕йдуть, от тод╕ можна буде ╖х розкидати...

– Поки чекатимеш ти, покал╕чать ╖╖. – час навчити його розраховувати на власн╕ сили, а не спихати все на НК. – Поб╕гли, познайомимося. Костюм не потр╕бен тут. Прихопи п╕ску в жменю.

Виходжу з кущ╕в ╕, поки в╕н н╕чого не сказав, п╕дтюпцем б╕жу вперед. Цересу н╕чого не залиша╓ться, як повторювати за мною. Часу у нас не багато, через к╕лька хвилин тут буде Ханл╕, а значить небезпеку сл╕д усунути ран╕ше. Знаками показую парубку що робити дал╕. Пропускаю його вперед. Робимо вигляд, н╕би проб╕га╓мо повз компан╕ю. По дороз╕ н╕би зумисне штовхаю ельф╕йку. Хул╕ганки посм╕хаються. А поки ╖хня увага зосереджена на мен╕, Тайто проб╕гся ще трохи ╕ р╕зко повернув назад. Торкнувши одну ╕з нападниць за плече, в╕н змушу╓ ╖╖ повернутися, ╕ в той же момент жменя п╕ску потрапля╓ ╖й в оч╕. М╕нус один. Поки сус╕дка постраждало╖ поверта╓ться до ново╖ загрози, я розганяюся ╖й назустр╕ч. Подруги намагаються ╖╖ попередити, та знову поверта╓ться до мене, але я уже стрибнув ╕, вистр╕люю обома ногами вперед. Маса у мене – будь здоровий, тому д╕вку просто склало навп╕л ╕ винесло дал╕ по але╖. Встане не скоро. М╕нус два. Тепер перевага на нашому боц╕. Дво╓ останн╕х хул╕ганок це розум╕ють ╕ одразу ж намагаються чкурнути. Одн╕й Церес п╕дс╕ка╓ ноги, а друг╕й в голову прил╕та╓ щось трухляве – це Аура постаралася. Без зайвих розмов пробива╓мо кожн╕й в жив╕т ╕ викида╓мо за меж╕ траси. Правила? Толерантн╕сть? Побили д╕вчат? Н╕чого не знаю. З такими покидьками т╕льки так ╕ треба. ╤накше вони не розум╕ють.

Били ми продумано, тому синяк╕в на т╕лах не залишиться, а б╕льше доказ╕в нам не пред'являть. Та й Аура добре спрацювала: одразу все зрозум╕ла, ╕ не задавала дурних питань.

– Проб╕жимося за компан╕ю? – запиту╓ нас ельф╕йка, а я дивлюся на Цереса, як автора ╕де╖.

– ╤з задоволенням, т╕льки у нас ╕нший маршрут. – з натяком в╕дпов╕да╓ той, ╕ теж подивля╓ться на мене, немов запитуючи, а я киваю у в╕дпов╕дь.

– Ну то поб╕гли!

Б╕жимо разом, паралельно. Аура в центр╕, робить вигляд, н╕би ╖й байдуже, але ж я бачу, як вона зирка╓ на нас. Ц╕каво ╖й, що ми з не╖ хочемо. Ус╕ ╕нш╕ хлопц╕ уже давно проб╕гли дал╕, не звернувши уваги, а тут...

– Я ╖х не знаю. – раптом заговорив Тайто. – Якого вони року?

– Сьомого. Випускниц╕. Найманки. – уривчасто в╕дпов╕да╓ ельф╕йка, намагаючись не збити дихання. – Тому й напали.

– Ясно.

Ох, Тайто-Тайто, що ти робиш? Та вона ж на п╕вголови вища за тебе, старша за тебе, а на десерт – принцеса ц╕лого клану. Н╕чого тоб╕ тут не св╕тить. Х╕ба що синяк п╕д оком.

Другий контрольний пункт. Тут ╕ще нема╓ в╕дгалуження для хлопц╕в, тому проходимо разом. Цього разу завдання було вельми складним, принаймн╕ для мене: прочитати уривок тексту ╕ набрати ╕з дерев'яних дощечок назву твору. Ось тут ╕ вил╕зла особлив╕сть мого п╕дходу до навчання: я сканував ус╕ книги, але не читав ╖х. А тут, судячи з усього, написаний переказ прочитаного, а не ориг╕нальний текст. Церес ╕з Аурою вправилися швидко, а от я завис. Довелося п╕ти ╕ншим шляхом, ╕ пригадувати сво╖ навики ведмежатника.

Ув╕мкнувши в╕зор, я почав переглядати ус╕ присутн╕ тут дощечки. Кожна ╕з них складалася ╕з двох скле╓них разом пластинок, на внутр╕шн╕й частин╕ яких були нанесен╕ печатки. Я не бачив ╖хнього енергетичного в╕дбитку, але обмацування ╖х сенсорними блоками дозволило скласти приблизну картину кожно╖ дощечки. Тепер треба було знайти законом╕рн╕сть. Переходити м╕ж каб╕нками не заборонялося, щоб неосв╕чен╕ б╕гуни часом не створили затор, тому картина прояснилася швидко. Скр╕зь в╕дчувалися к╕льця р╕зного д╕аметру та товщини. Перше, про що я подумав, це скласти картки таким чином, щоб ╖хн╕ печатки перекрили якомога б╕льшу площу. ╤ це спрацювало! Вимкнувши в╕зор, я подивився на отриману назву твору: "Маг╕я сх╕дно╖ Каренц╕╖. Початковий курс." Треба ж таке! Я думав, що це буде якийсь художн╕й тв╕р.

Вже в╕дкриваючи двер╕ бачу у сус╕дн╕й каб╕нц╕ Ханл╕ – д╕вчинка щойно приб╕гла ╕ зараз в╕ддихувалася, перш н╕ж братися за розв'язання задач╕. Доведеться рухатися швидше, щоб на наступному контрольному пункт╕ вона не вирвалася вперед. Перейшовши на ╕нший б╕к, я застав обох мо╖х супутник╕в. Аура незадоволено зиркнула на мене, але н╕чого не сказала, просто поб╕гши дал╕.

– Чого затримався?

– Вчуся недовго я. Книги про так╕ зроду не чув.

– Ти що, вгадував?

– Так.

– Ну ти й щасливчик!

Еге ж, щасливчик... Попрацюй трохи ╕нженером, ╕ в тебе теж з╕ зламом замк╕в проблем не буде. Але ми д╕йсно сильно в╕дстали в╕д сво╖х однокласник╕в. За пов╕домленнями розв╕дник╕в, дехто ╕з мого потоку уже вибився у тр╕йку л╕дер╕в, а це вже дуже серйозна заявка.

Поступово набираючи швидк╕сть, ми почали прориватися вперед. Аура теж розганялася ╕з нами. Ми вже перейшли в╕дм╕тку у двадцять к╕лометр╕в за годину, а вона не в╕дставала! Добре йде д╕вка!

Але дал╕ под╕╖ почали розвиватися швидко й не по сценар╕ю. Дрони зас╕кли велику групу людей попереду. ╤ це явно були не учасники Турн╕ру – ус╕х жител╕в Академ╕╖ вони уже знають, а ц╕ обличчя в камери потрапили вперше. Випадково вони тут з'явитися не могли, поблизу нема╓ жодного селища. ╤дентичний ззовн╕, ╖хн╕й одяг не мав маячк╕в, а прихована у рукавах зброя як би натякала на недружн╕ нам╕ри. На трасу вони вийшли буквально хвилину тому. На к╕лька сотень метр╕в в обидва боки б╕гун╕в б╕льше нема╓, тому лог╕чно було припустити, що вони тут по наш╕ душ╕. Певно т╕ д╕вчата на нас образилися, ╕ вир╕шили... Так, Анал╕тик, а з цього м╕сця докладн╕ше... Не вони?! А хто ж тод╕? Гаразд, спочатку розберемося ╕з проблемою, а пот╕м будемо шукати винуватц╕в. П╕дн╕май ус╕х найближчих дрон╕в ╕ жени ╖х на м╕сце зустр╕ч╕. Нехай п╕дстрахують нас, але на оч╕ не показуються – н╕чого завчасно розкривати Тайто сво╖ секрети. ╤ щоб усе було заф╕ксовано. Виймаю п╕столет ╕ протягую його Цересу. Той дивиться на мене квадратними очима, але зброю бере. Аура теж розум╕╓, що зараз щось станеться, але не пода╓ виду. Б╕жимо дал╕.

Ось уже видно спини цих псевдо-марафонц╕в. ╤дуть грамотно, дихання не збите. ╤з картини вибиваються х╕ба що надто доросл╕, як для учн╕в Академ╕╖, обличчя б╕гун╕в, але з╕ спини цього не пом╕тно ╕ можна було б подумати, що це просто б╕жать старшокласники. Тро╓ замикаючих, семеро в центр╕ та дво╓ л╕дер╕в. У останн╕х в руках арбалети, ще дво╓ просто обв╕шан╕ метальним зал╕зом, у вс╕х ╕нших – кинджали. Дрони сигналять про присутн╕сть ще к╕лькох стр╕льц╕в на деревах уздовж дороги та одного спостер╕гача. Провалююся у форсаж ╕ уважно оглядаю ус╕х суперник╕в. Вони явно не оч╕кували, що жертва приб╕жить у компан╕╖, але в╕д свого задуму не в╕дмовилися. Бачу, як л╕дер да╓ в╕дмашку, ╕ т╕╓╖ ж мит╕ у нас п╕д ногами вибуха╓ св╕тлошумова граната. Повн╕стю дезор╕╓нтована ельф╕йка пада╓ на землю, хапаючись за голову. Я також сл╕пий, бо перейшов на сенсори. А от Церес знову в╕дзначився – завчасно пом╕тив загрозу ╕ встиг опустити на обличчя в╕зор. Б╕льше того, в╕н повн╕стю проявив св╕й НК, ╕ теж перейшов у форсаж. Молодець, швидко зор╕╓нтувався.

Розганяючи власн╕ системи, оглядаю дизайн свого колеги. Коли ми учора проявили його НК, той мав звичний мен╕ вигляд звичайного костюму верс╕╖-1.1. Тепер же костюм виглядав абсолютно ╕накше: став значно витончен╕ший, струнк╕ший, зникла показна брутальн╕сть, одразу пом╕тний сильний акцент саме на швидк╕сну роботу, ус╕ вразлив╕ зони були прикрит╕ щитками, а в╕зор витягнувся униз, перетворившись на дзеркальне Y-под╕бне забрало, в якому суперник м╕г побачити х╕ба що власну перелякану пику. Я аж задивився. Т╕льки п╕столет у руках вигляда╓ не дуже доречно. Йому б щось серйозн╕ше, наприклад SCARAB, або Feline – ╕ був би красень!

Прикрива╓мо ельф╕йку. Церес одразу ж гасить стр╕льц╕в, ╕ вибива╓ тих, хто ╕з арбалетами. Я ж перехоплюю кинут╕ в наш б╕к нож╕, й метаю ╖х по найближчих ворогах. Дво╓ уже не встануть, ще один кричить ╕ хапа╓ться за вибите око, намагаючись витягнути ╕з очниц╕ ржаву зал╕зяку. Поки в╕н в╕двол╕кся – добиваю ╕ його. В╕д надм╕рного навантаження шк╕ра на руках просто не встига╓ рухатися за т╕лом, розл╕таючись клаптями на вс╕ боки. Користуюся цим, ╕ рухаюся так, щоб якомога б╕льша ╖х частина полет╕ла в обличчя розб╕йник╕в. На якусь мить нас прикрива╓ кривавий туман. Ворог забарився, розгублений незвичним видовищем. Поки крапл╕ штучно╖ кров╕ падають, я прориваюся кр╕зь цю зав╕су й одним рухом перерубую ще двох рядових виконавц╕в. Тепер в пов╕тр╕ летять ще й шматки шк╕ри з н╕г, маскуватися уже нема╓ сенсу, тому скидаю ╕з себе залишки одягу й опускаю на голову маску.

У ф╕льмах часто показують, як супергеро╖ на неймов╕рн╕й швидкост╕ б╕гають м╕стом ╕ встигають за дол╕ секунди знешкодити одразу к╕лькох злочинц╕в. А ось вам! У мене зараз лише подв╕йне прискорення, а опори уже нема╓. П╕сок розл╕та╓ться з-п╕д н╕г, як вода п╕д катером. Ну ╕ як накажете мен╕ у таких умовах рухатися? Та якби хтось ╕з цих йолоп╕в зм╕г би ухилитися, я б полет╕в повз нього до найближчого дерева. А так доводиться використовувати сво╖х жертв у якост╕ опори. Якби це на брук╕вц╕, чи асфальт╕ – там уже можна маневрувати, а тут... Тому нема╓ н╕чого дивного, що п╕сля зустр╕ч╕ з╕ мною розб╕йники розл╕таються як кегл╕. Нехай краще л╕тають вони, а не я.

Небезпечних зон майже нема╓, тактичний анал╕затор скр╕зь показу╓ зелен╕ сектори, ╕ лише б╕ля одного ╕з нападник╕в прост╕р поступово червон╕╓. З руки випада╓ амулет, а в чат╕ над його головою пов╕льно проявля╓ться фраза: "В╕дсту..." Знову дивлюся на амулет. Той св╕титься все сильн╕ше, а сенсори пищать про накопичення ним електростатичного заряду. Граната! Рвуся до п╕дривника й ударом ноги зафутболюю амулет далеко в л╕с. Сигналю Цересу, щоб зак╕нчував. Той кива╓ ╕ в╕дстр╕лю╓ останн╕й патрон у спостер╕гача, який саме намагався злиняти, але пада╓ неподал╕к в╕д стр╕льц╕в. Напевно Тайто в╕в вогонь у автоматичному режим╕, ╕накше витратити ус╕ двадцять патрон╕в менш н╕ж за дв╕ секунди просто неможливо. Треба буде зробити зб╕льшен╕ магазини – щонайменше на тридцять патрон╕в. Б╕льше активних ворог╕в нема╓, можна збирати парал╕зованих полонених.

Десь у л╕с╕ сенсори ре╓струють спалах електромагн╕тного випром╕нювання, ╕ тут я розум╕ю, що ми влипли! То була не граната, а активатор. А навколо нас розкидано добрий десяток м╕н! Церес теж це розум╕╓ ╕, хапаючи Ауру за шкибарку, да╓ газу. Ой дурень! Одразу видно, що ще не звик працювати у форсаж╕. Але схаменувся швидко: в╕дчуши, що одяг у руках рветься, в╕н хапа╓ ельф╕йку за руку й тягне на себе. Буде вивих, але це буде вже пот╕м. Зараз же головне – покинути зону ураження. Я рухаюся перехресним курсом ╕ через к╕лька метр╕в п╕сля старту п╕дхоплюю д╕вчину з ╕ншого боку. Наше прискорення зроста╓, тому Церес зручн╕ше перехоплю╓ ношу, ╕ ми вже ус╕ма силами впира╓мося в таку нем╕цну землю, намагаючись якнайшвидше забратися зв╕дси.

Але часу виявилося недостатньо. Сенсори на спин╕ показують, як спрацьовують вишибну заряди ╕ з-п╕д земл╕ вистрибують товст╕ цил╕ндри. Невже "жабка"? Р╕шення до нас ╕з Тайто приходить одночасно: трохи пригальмову╓мо т╕ло ельф╕йки, щоб ╕нерц╕я п╕дтягнула ╖й ноги, а сам╕ охоплю╓мо ╖╖ з обох бок╕в. Вийшов такий-соб╕ м╕цний гор╕шок ╕з д╕вочою начинкою всередин╕. М╕ни виявилися не шрапнельн╕, як я боявся, а звичайн╕ фугаси. В такому вид╕ бо╓припас╕в головним вражаючим фактором виступа╓ ударна хвиля. Рад╕ус покриття таких м╕н в╕дносно невеликий, але ж ╖х тут мало не п╕д кожен кущ понапихували!

На жаль розташування м╕н ми не знали, тому й полет╕ли зовс╕м не у той б╕к, куди оч╕кували. Вилет╕вши ╕з полум'я наче гарматне ядро, ми покотилися схилом, аж поки не шубовснули у струмок, де й розпалися.

Витягуючи Ауру на берег, я п╕дводив п╕дсумки з╕ткнення: полонених не взяли, особист╕сть замовника не д╕зналися, засв╕тилися перед Аурою... Хоча щодо останнього я можу не хвилюватися, ельф╕йка ще до тями не прийшла, а шк╕ру на зам╕ну втрачен╕й дрон мен╕ зараз притягне. Я б╕льше хвилювався б за ╕нших, випадкових св╕дк╕в, як╕ могли ненароком натрапити на нашу компан╕ю. Та й спостережн╕ веж╕ у ключових точках маршруту могли добре роздивитися нашу бучу. Напевно на м╕сце ╕нциденту вже вирушили вартов╕, а значить ╕ наш сл╕д, ╕ нас самих скоро знайдуть. Ех, з╕рвалося наше змагання...

Як виявилося – н╕чого не з╕рвалося. Минуло хвилин п'ять, а реакц╕╖ в╕д орган╕затор╕в ми так ╕ не дочекалися. Дрони не пом╕тили абсолютно н╕якого руху н╕ на трибунах, н╕ з контрольного центру. Б╕льше того – нашу сутичку ╕з розб╕йниками взагал╕ сприйняли як одне ╕з випробувань! Трохи подумавши, я наказав шукати ус╕х, чия реакц╕я хоч трохи в╕др╕зня╓ться в╕д прогнозовано╖. Коло пошук╕в обмежив знатними особами та персоналом Академ╕╖ – б╕льше н╕хто не м╕г би орган╕зувати таку складну операц╕ю прямо п╕д носом Церкви. Або вона сама це все ╕ влаштувала. Знаю, що так╕ люди вм╕ють тримати обличчя, але хоча б якась реакц╕я на в╕дхилення в╕д ╖хнього плану повинна бути. ╤ я не впевнений, що м╕шенню була саме Аура.

Тут ╕ ельф╕йка прокинулася. Церес приховав НК одразу п╕сля сутички, я уже зак╕нчив перевдягатися у принесену дроном зам╕ну, тому питань стосовно б╕йки виникнути не повинно. Д╕вчина серйозно постраждала п╕д час сутички. При чому основн╕ травми вона отримала п╕д час евакуац╕╖, а не безпосередньо бою. Загалом все обмежувалося великою к╕льк╕стю синяк╕в, гематомою та вивихом кист╕. Можна вважати, що в╕дбулася легким переляком, але про продовження гонки не може бути й мови. От т╕льки сама вона вважала ╕накше.

– Я продовжую гонку. – вперто повторила вона, п╕дн╕маючись на схил, по якому ми скотилися.

– У Вас вивих кист╕ ╕ струс мозку. – намагався переконати ╖╖ Тайто, але д╕вка продовжувала дряпатися, не зважаючи на приступи запаморочення.

– Б╕гти це не завадить.

– Вам лежати треба, а не б╕гати.

– Намага╓теся мене зупинити? – з погрозою поц╕кавилася вона.

– Як зна╓ш, попередити – д╕ло наше. – перебиваю я Цереса, ╕ махаю йому йти дал╕.

Розрахунок виявився в╕рним. П╕днявшись на пагорб ми вийшли прямо назустр╕ч Ханл╕. Д╕вчинка нав╕ть не здивувалася, побачивши мне у так╕й компан╕╖.

– В╕таю, пан╕ Аура. Щось сталося?

– Др╕бн╕ непри╓мност╕. Натрапили на недоброзичливц╕в...

Поки д╕вчата сп╕лкувалися, ми з Цересом оглядали контур сигнал╕зац╕╖. Випалений начисто. Сигнал на базу пройшов. Чому ж н╕хто не в╕дреагував? Може конструктори просто не розраховували, що спортивний обмежувальний канат може потрапити у зону бойових д╕й, ╕ п╕д час його створення ор╕╓нтувалися на зовс╕м ╕нш╕ вимоги? Якщо подумати, то справа може бути в самому принцип╕ роботи сигнального контуру. От т╕льки без розум╕ння його схеми робити висновки не варто. Я ╕з ц╕╓ю технолог╕╓ю т╕льки-т╕льки познайомився, але мене вона уже зац╕кавила сво╖ми широкими можливостями. Ще б пак, зробити функц╕ональний пристр╕й ╕з п╕дручних матер╕ал╕в!

Поки ми розбиралися ╕з техн╕чними питаннями, д╕вчата вир╕шили триматися разом. Т╕льки без нас, аби пот╕м було менше питань. Ханл╕ уже знала мою звичку вир╕шувати усе силою, тому хот╕ла в цей момент бути якнайдал╕ в╕д мене. Не знаю про що думала Аура, Анал╕тик так ╕ не зм╕г скласти ╖╖ психолог╕чний портрет, напевно не хот╕ла псувати соб╕ ╕м╕дж допомогою 'слабко╖ стат╕'.

Помахавши на прощання, ми з Цересом рвонули вперед, розчищати шлях д╕вчатам. Ну а те, що ми по дороз╕ ще й позмагатися встигнемо – всього лиш при╓мний бонус, адже так?

***