Текст книги "Brute force (СИ)"

Автор книги: Вячеслав Ковриженко

сообщить о нарушении

Текущая страница: 26 (всего у книги 27 страниц)

– Пан╕ Л╕т╕я, не бажа╓те зробити свою ставку?

– Пан╕ Лашура, я ц╕ную Ваш вклад в матер╕альну п╕дтримку учн╕всько╖ ради, однак см╕ю нагадати, що я виступаю суддею, ╕ не маю права робити ставки.

– Та ну? Значить ╕ ╕нш╕ члени нашо╖ ради також не мали права цього робити? – вдала здивування д╕вчинка.

– Так, а з цього м╕сця, будь-ласка докладн╕ше. – Л╕т╕я одразу ж насторожилася, почувши про порушення статуту ради.

– Пробачте, але я не можу. – розчаровано з╕тхнула Лашура, хитро поглядаючи на д╕вчину. – Секрети кл╕╓нт╕в розголошенню не п╕длягають. Особливо, якщо це кл╕╓нти корол╕вства Шатерей...

– Зрозум╕ло. – перебила д╕вчина нахабн╕ натяки королеви. – Дякую за ╕нформац╕ю.

– Хм!

Довгий язик п╕дв╕в свою власницю, ╕ тепер вона кусала соб╕ губи за те, що умудрилася проговоритися. Будучи королевою, Лашура н╕коли не дозволяла соб╕ видати ╕нформац╕ю сторонн╕й особ╕. Х╕ба що варт╕сть тако╖ ╕нформац╕╖ перекри╓ можливий збиток в╕д ╖╖ розголошення. ╤ в останньому випадку Лашура дуже добре знала ц╕ну як свого мовчання, так ╕ власного слова. Але тут вона сама себе перехитрила. ╥╖ п╕двело те, що вона вважала так╕ др╕бниц╕ загальнов╕домим фактом, а могла б на цьому з╕грати... Тепер ╖й залишалося лише уважн╕ше стежити за сво╖м язиком.

Незабаром черга п╕д╕йшла до к╕нця ╕ Лашура, у супровод╕ Х╕кар╕ покинула каб╕нет. В руках у не╖ була ц╕ла папка ╕з розписками, кожна з яких могла дати молод╕й королев╕ нов╕ можливост╕ та знайомства, або навпаки – стати причиною великих проблем для азартних гравц╕в. Тому так╕ реч╕ вона не дов╕ряла н╕кому, окр╕м себе. Повернувшись у ма╓ток, Лашура одразу ж заховала папку в ст╕л у сво╓му каб╕нет╕, ╕ посп╕шила на другий поверх до к╕мнати Кейнс╕.

Кейнс╕... В ╖хню першу зустр╕ч вона подумала, що в╕н просто дуже вправний лицар – це для не╖ було звично й зрозум╕ло. Але що б╕льше часу минало, то б╕льше розкривалося його секрет╕в. Лицар першого класу, профес╕йний солдат, талановитий механ╕к, вождь ц╕ло╖ арм╕╖ механ╕чних комах, а тепер ще й ц╕литель... Хто ж в╕н насправд╕ такий? Прокручуючи в голов╕ усе, що вона д╕зналася за час ╖хнього знайомства, Лашура починала розум╕ти, чому в╕н так жорстко поставив себе п╕д час ╖хньо╖ першо╖ оф╕ц╕йно╖ розмови. Лашура на все життя запам'ятала, як Кейнс╕ вперше показав ╖й ту потвору. Тепер же виявилося, що ╖х у нього тисяч╕! З моменту його появи в цьому св╕т╕ минула лише декада, а в його руках уже достатньо сил, аби захопити Академ╕ю. Страшно нав╕ть подумати, яку арм╕ю в╕н встигне створити до к╕нця сезону. За ╕нших обставин Лашура сама б найняла убивць, як це зробив нев╕домий. Але була одна причина, через яку королева була згодна пробачити нестерпному п╕дл╕тку майже все – це було життя Кай╖.

Д╕вчин╕ було потр╕бне л╕кування, але п╕сля того ╕нциденту ╕з майстернею в╕ри Академ╕╖ уже не було, ╕ залишати Кайю в ╖хньому лазарет╕ н╕хто не збирався. ╤ хоча хлопець сам з╕знався, що не волод╕╓ ремеслом медика, та академ╕чним ц╕лителям в╕ри було ще менше. Як╕ можуть бути гарант╕╖, що Кайю там не доб'ють, коли за одну декаду в Академ╕╖ сталося вже два напади? Кейнс╕-Кей, Лашура н╕як не могла звикнути до цього пр╕звиська, не м╕г роз╕рватися м╕ж Ханл╕ та Кай╓ю, а значить одну ╕з них в╕н у будь-якому випадку залишить без охорони. Зважаючи на ╕нформован╕сть убивць, Лашура припускала, що саме це ╕ було ╖хньою метою – ослабити ╖хню оборону. Але Кей запропонував ╕нший вар╕ант. В╕н погодився пожертвувати "капсулою", як в╕н називав цю бочку, аби власними силами вил╕кувати Кайю.

Оск╕льки остр╕в уже показав себе ненад╕йною схованкою, капсулу було вир╕шено перенести в к╕мнату Кея в ма╓тку. На прохання королеви хлопець вив╕в на поверхню капсули ряд ╕ндикатор╕в, по яких можна було спостер╕гати процес л╕кування пац╕╓нтки, ╕ нав╕ть зробив передню ст╕нку цистерни прозорою, але все одно Лашуру не покидало в╕дчуття, н╕би перед нею сто╖ть домовина. Бр-р-р!!! ╤ хоч ╖й було непри╓мно спостер╕гати, як маленьк╕ механ╕чн╕ павучки повзають по живому т╕л╕, раз у раз вганяючи п╕д шк╕ру черговий щуп, але це було краще, н╕ж дивитися у темний силует по той б╕к скла. Просид╕вши б╕ля капсули мало не до сам╕с╕нького ранку, королева запам'ятала ус╕ покази прилад╕в, ╕ тепер з полегшенням пом╕тила, як деяк╕ ╕з ╕ндикатор╕в поступово ростуть, повертаючись в зелену зону.

Кейнс╕... Учора в Ангар╕ вони довго думали, що ╖м робити дал╕. Хлопець за сво╓ майбутн╓ абсолютно не хвилювався, а лише час в╕д часу п╕дправляв роздуми д╕вчинки, яка намагалася прорахувати вар╕анти ╖хн╕х д╕й. П╕сля того, як Академ╕я приховала детал╕ ╕нциденту з майстернею, Лашура вир╕шила теж не аф╕шувати факт нападу. По-перше, це може п╕д╕рвати ╖╖ ╕м╕дж, по-друге – ще однин скандал може з╕рвати презентац╕ю, а по-трет╓ – ╕з цих двох т╕л уже н╕чого д╕знатися не вийде, адже так╕ вбивц╕ н╕коли не залишають п╕сля себе сл╕д╕в, ╕ виглядають абсолютно однаково. ╤ в╕н ще умудрився сплутати ╖х ╕з Х╕кар╕ та М╕зук╕! Невже в╕н ╕ дос╕ не зрозум╕в, що ус╕ служниц╕ мусять виглядати однаково?! Це стандарт! ╤ убивц╕ цим користуються – зв╕дси й схож╕сть.

Залишалося лише придумати куди под╕ти т╕ла, щоб н╕хто сторонн╕й про це не д╕знався, але виявилося, що Кейнс╕ вже прибрав ╖х у якийсь "холодильник". Ну от, ще одне незрозум╕ле слово... Одразу видно, що в╕н не тутешн╕й.

Кейнс╕... Складалося враження, н╕би це не його власне ╕м'я. Часом його кличеш, а в╕н не в╕дгуку╓ться, узагал╕ н╕як не реагу╓. А от на пр╕звисько в╕н в╕дгуку╓ться значно охоч╕ше. Ск╕льки ж у нього ╕ще секрет╕в? ╤ ц╕ його слова...

***

– Мен╕ завжди казали, що п╕сля смерт╕ мене чека╓ лише пекло. Якщо тебе з дитинства навчали боятися пекла – з роками не розучишся. Тисяч╕ людей, уражених страхом на все життя, будуть нещадно вчити страху сво╖х д╕тей ╕ д╕тей сво╖х д╕тей. Людина бо╖ться завжди, вона живе у страху, з╕ страхом ╕ помира╓. Т╕, хто використову╓ страх ╕нших, стають володарями св╕ту, хоча й сам╕ бояться не менше. Я ж... Я уже н╕чого не боюсь.

– Н╕чого не бояться лише дурн╕ та неб╕жчики.

– А я схожий на дурня?

***

В╕д роздум╕в ╖╖ в╕двол╕к писк з боку капсули, ╕ т╕╓╖ ж мит╕ одразу к╕лька ╕ндикатор╕в зм╕нили св╕й кол╕р ╕з жовтого на зелений, а ╕з вершини капсули прогрим╕в незнайомий, скрипучий голос.

– Що? Агов! ╢ тут хто?!

– Кайя? – Лашура одразу здогадалася, кому належить голос.

– Ваша Величн╕сть! На нас напали! Кейнс╕ збира╓ться...

– Тихо-тихо, заспокойся. Все вже зак╕нчилося.

– Ваша Величн╕сть, що з╕ мною сталося? – синтетичний голос хоч ╕ не передавав ╕нтонац╕╖, але Лашура буквально в╕дчувала розпач д╕вчини.

– Тебе отру╖ли якоюсь гидотою. Я подумала, що тебе небезпечно в╕ддавати у лазарет, тому тебе перенесли в ма╓ток.

П╕д╕йшовши ближче, королева стала навшпиньки б╕ля капсули ╕ зазирнула всередину. Кайя як ╕ ран╕ше нерухомо вис╕ла в товщ╕ густо╖ прозоро╖ маси. Нижню частину ╖╖ обличчя закривала дихальна маска, тому незрозум╕ло було, чи сама д╕вчина говорила, чи щось говорило зам╕сть не╖.

– Ваша Величн╕сть, де Ви?

– Я тут, я поруч.

– Чому я н╕чого не бачу?! Чому я не в╕дчуваю свого т╕ла?!! Що з мо╖м голосом?!!!

– Тихо! – гаркнула Лашура, прикриваючи вуха в╕д гучних крик╕в над головою. – Заспокойся! Припиняй пан╕кувати й розкажи нормально, що там сталося. Як ти узагал╕ там опинилася?

╤з розпов╕д╕ Кай╖ королева мало що зрозум╕ла. П╕дозрюючи п╕дл╕тка у лихих замислах, вона намагалася вистежити, куди в╕н зникав кожно╖ ноч╕, залишаючи сво╖х механ╕чних потвор охороняти Ханл╕. Це пояснювало, чому кожного дня Кайя виглядала такою втомленою ╕ роздратованою – ц╕лими ночами б╕гати за привидом! Але що сталося ц╕╓╖ ноч╕, вона сказати не могла. Просто в якийсь момент ╖й нестерпно захот╕лося нав╕датися на Су-Ван, н╕би на вухо хтось шепнув. Тепер зрозум╕ло, як убивц╕ змогли пройти на остр╕в – вона, сама того не п╕дозрюючи, провела ╖х кр╕зь ус╕ системи безпеки. По дороз╕ до не╖ причепився той-самий павук, за яким вона, як виявилося, ╕ ганялася увесь цей час. Ну а дал╕ все сходилося ╕з показаним Кейнс╕ "ф╕льмом", от же ж слова попридумував!

– А коли я зайшла в ангар – в╕н напав на мене! Ну, тобто не в╕н, а його павук!

– Нападали не на тебе, а на Кейнс╕. Дво╓ убивць пробралися на остр╕в, а ти просто потрапила п╕д роздачу.

– Та що з цим хлопцем таке?! Ви – королева! В╕н – голодранець! Чого ви вс╕ на ньому так зациклилися?! В╕н звичайний нахаба, який н╕чого з себе не представля╓! Його треба було одразу на шибеницю в╕дправити! Чому ми ма╓мо терп╕ти ус╕ його вит╕вки?!

– Дос╕ мислиш, як звичайна вулична д╕вчинка. – королева сумно похитала головою на прямол╕н╕йн╕сть подруги. – Ти ж бачила, як в╕н ╕з самого початку показу╓ св╕й норов. Не задумувалася – чому? Я думала, що це в╕н нас просто так заляку╓, намага╓ться здаватися страшн╕шим, н╕ж в╕н ╓. А насправд╕ в╕н увесь цей час провокував нас.

– Нав╕що?!

– Вишукував ворог╕в. Дав ╖м прив╕д проявити агрес╕ю, а коли вони це зробили... В╕н зустр╕в ╖х ╕з власним в╕йськом.

– В╕йськом? Ти говориш про нього так, н╕би в╕н якийсь король. – Кайя нав╕ть перейшла на ти, але королева цього нав╕ть не пом╕тила.

– Еге ж, королева мурах. – Лашура на мить задумалася. – Хоча може й справд╕ король, ц╕ тварюки ╕ без нього добре плодяться. Я п╕дозрювала, що у нього ╓ туз в рукав╕, але ТАКОГО нав╕ть уявити соб╕ не могла.

– Тим паче його потр╕бно зупинити!

– ╤ чим ти його будеш зупиняти? Н╕хто з монарх╕в не може провести на Святу землю б╕льше десяти людей. Нав╕ть якщо ус╕ вони будуть во╖нами – ск╕льки таких набереться?

– А як же варта Академ╕╖?

– А що вони можуть? ╥хня робота – п╕дтримання порядку, а не в╕йна. А у Кейнс╕ зараз достатньо сил, аби взяти п╕д контроль кожного присутнього в Академ╕╖, ╕ н╕яка варта його не зупинить. Ти тод╕ була непритомною, а я бачила, як ц╕ потвори прогризають ст╕ни мого острову, аби д╕статися до ворога. Бр-р-р! З такою силою доведеться рахуватися. ╤ я вже здогадуюсь, хто першим нарветься на його гн╕в. Скор╕ш за все з╕ мною в╕н сп╕впрацю╓ лише тому, що я такого приводу йому не давала. ╤ ти не давай.

– Це неподобство! Ну нехай я, але ж Ви, Ваша Величн╕сть, не повинн╕ схиляти голову перед...

– Ось тому я й дос╕ жива, бо знаю, перед ким сл╕д тримати спину, а кому – вклонитися. Статус королеви ще не робить мене всемогутньою, ╕ без достатньо╖ сили за спиною мо╖ слова н╕чого не значитимуть. У нього така сила ╓, на в╕дм╕ну в╕д нас. Пов╕р, я знаю, про що кажу.

– Якщо в╕н такий всесильний та всезнаючий, то що йому в╕д нас насправд╕ треба?!

– Хот╕ла б я знати...

– Що тепер з╕ мною буде?! Я тепер назавжди така?!

– Навряд чи. ╤ припиняй уже пан╕кувати, бо в мене вже вуха в'януть в╕д тво╖х крик╕в.

– Я говорю нормально! Принаймн╕ намагаюся!

– Ясно. Десь я тут бачила напис "гучн╕сть"...

***

День Турн╕ру. Кульм╕нац╕я багатоденний старань та безсонних ночей. Момент, коли вир╕шу╓ться доля б╕льшост╕ молодих лицар╕в. Заздалег╕дь розставлен╕ в╕зири забезпечать глядачам найкращий ракурс, ретельно продумана програма не дозволить нудьгувати, а р╕зноман╕ття випробувань зац╕кавлять нав╕ть найб╕льш приск╕пливих вояк. ╤ головною родзинкою цього святкового пирога стане вона...

Л╕т╕я Поучан з нетерп╕нням чекала на той момент, коли ╖╖ побачать перш╕ особи великих держав. Вона давно точила зуб на м╕сце ведучо╖, але попередн╕ роки на цю роль пост╕йно обирали якихось вискочок. Такий шанс випада╓ раз у житт╕, ╕ кожен хот╕в зайняти сво╓ м╕сце п╕д сонцем. Зв╕сно, це ж не участь у Турн╕р╕, де треба б╕гати, змагатися, в╕дбиватися в╕д конкурент╕в ╕ просто намагатися не збезчестити сво╓ ╕м'я. Але цього разу вона таки видерла цю солодку посаду! У довг╕й боротьб╕ ╕з честолюбством аристократ╕в, вона раз у раз натякала ус╕м, що окр╕м не╖ ╕нших кандидатур на цю роль год╕ й шукати. Адже ведучий, це не просто оратор – це обличчя Турн╕ру, в╕д якого залежить усп╕х видовища. Та й загроза форс мажорних обставин, особливо у св╕тл╕ останн╕х под╕й, була як н╕коли високою. Ум╕ння к╕лькома словами повернути непри╓мност╕ на свою користь було саме т╕╓ю козирною картою, яка й подарувала ╖й честь в╕дкривати Турн╕р. Якби не це – вона б так ╕ залишилася у пам'ят╕ покол╕нь лише як талановитий орган╕затор. Тепер же ц╕ пихат╕ аристократи, налякан╕ можливою в╕дпов╕дальн╕стю за зрив заходу, сам╕ подарували ╖й ключ╕ до власного щастя!

До початку д╕йства залиша╓ться менше години. Вс╕ д╕юч╕ особи займають сво╖ м╕сця, обладнання перев╕рене й готове до використання, будь-як╕ неспод╕ванки виключен╕. Пора б уже ╕ сам╕й починати готуватися. Зайшовши у гардероб, вона ще раз ╕з задоволенням подивилася на сво╓ парадне вбрання.

Зшите ╕з чорного Карм╕нського шовку, вишита ср╕бною ниткою, це плаття лише в╕ддалено нагадувало шк╕льну форму, ╕ не менш в╕ддалено – строгу оф╕ц╕йну мант╕ю. Звужена в тал╕╖, ╕з рукавами-крилами та довгим подолом вона надавала ф╕гур╕ д╕вчини стрункост╕, ╕ п╕д час руху тягнулася за нею в пов╕тр╕ шлейфом, н╕би хв╕ст комети. Прикрас було м╕н╕мум: сережки та коль╓ – на б╕льше власних заощаджень уже не вистачило. Але й цього було достатньо, аби привернути увагу протилежно╖ стат╕. Для б╕льш близького знайомства було Хавон╕йське мереживо, яке прикривало вир╕з на грудях, залишаючи прост╕р для фантаз╕╖.

Це вбрання об╕йшлося ╖й в кругленьку суму, ╕ готувати його доводилося в умовах суворо╖ секретност╕, що також було непросто. Н╕хто не повинен був нав╕ть зап╕дозрити, що вона уже давно все продумала. А коли це зрозум╕ють – буде вже п╕зно. Вони просто змушен╕ будуть сприймати ╖╖ як р╕вну. Не буде б╕льше зверхн╕х погляд╕в! Не буде б╕льше непристойних пропозиц╕й та контракт╕в! Тепер вона сама обиратиме свою долю!

Скинувши ╕з себе абсолютно все, д╕вчина почала одягатися. Будь-яке ╕нше плаття под╕бного крою одягнути без сторонньо╖ допомоги практично неможливо: безл╕ч гачк╕в, шнур╕вок, ╜удзик╕в... Без пом╕чниц╕ не об╕йдешся, а значить ╕ секрет зберегти не вдасться. Однак майстер, у якого вона робила замовлення, ледве почувши, для чого це плаття призначено, запропонував ╖й випробувати одну дуже хитру заст╕бку, яка значно прискорювала процес, дозволяючи вдягнутися майже митт╓во. Пом╕чник майстра назвав ╖╖ дивним словом 'зм╕йка'. Спершу д╕вчина обурилася – носити на соб╕ якусь зм╕ю, та ще й привселюдно?! Але непорозум╕ння швидко вир╕шилося, щойно вона побачила цей винах╕д: дв╕ сплющен╕ металев╕ сп╕рал╕ йшли по сам╕с╕нькому краю тканини, ч╕пляючись одна за одну сплющеними д╕лянками. Спершу Л╕т╕я подумала, що така заст╕бка на н╕й одразу ж роз╕йдеться, але коли майстер запропонував ╖й спробувати цю штуку на м╕цн╕сть – сумн╕ви вмить випарувалися. Як би д╕вчина не намагалася, зламати заст╕бку ╖й так ╕ не вдалося. Лише протягнувши уздовж не╖ непом╕тний повзунок, можна було розвести кра╖ тканини. Винах╕д ╖й наст╕льки сподобався, що вона без вагань замовила соб╕ цю заст╕бку. Л╕т╕я нав╕ть хот╕ла залишити на переробку свою шк╕льну форму, щоб майстер п╕дшив ╕ ╖╖, та т╕льки грошей уже не вистачило.

Перш н╕ж вдягатися, сл╕д було п╕дготувати заст╕бку, як ╕ рекомендував ╖й майстер. Обережно пройшовшись по металев╕й сп╕рал╕ недогарком восково╖ св╕чки, Л╕т╕я к╕лька раз╕в провела повзунок по вс╕й його довжин╕, щоб змастити механ╕зм. Спершу б╕гунок тягнувся туго, хрип╕в ╕ пост╕йно заклинював. Лише пот╕м, коли все запрацювало як сл╕д, д╕вчина ув╕йшла в плаття, повн╕стю видихнула все пов╕тря й обережно потягнула повзунок догори. З тихим клацанням 'зм╕йка' запечатала д╕вчину всередин╕ вбрання. Заправивши б╕гунок п╕д складки тканини, Поучан ще трохи покрутилася перед дзеркалом. Заст╕бка зливалася з╕ ср╕бним в╕зерунком, над╕йно стягуючи кра╖ тканини не г╕рше за шнур╕вку корсету. Скоро, дуже скоро настане ╖╖ зоряний час!

Тепер сл╕д нанести легкий мак╕яж. Т╕льки обережно, щоб пудра не ос╕ла на плаття. П╕двести оч╕, поправити зач╕ску. Б╕льше н╕чого не треба, бо можуть пом╕тити завчасно. Капнувши соб╕ парфум на кист╕ рук та шию, вона накинула поверх плаття звичну учн╕вську форму ╕ в╕дправилася до Арени, де й буде проходити головна частина д╕йства. Йти було недалеко, однак з кожним кроком рухатися було все важче. Не тому, що верхн╕й одяг заважав, чи п╕д ним було надто жарко. Навпаки – ранкова прохолода все ще змушувала кирпатий носик мерзнути, а окуляри – запот╕вати. Але т╕ло поступово все менше слухалося сво╓╖ хазяйки. Спершу не було н╕чого особливого: прискорене серцебиття, стало трохи важче дихати... Усе це можна було списати на хвилювання. На п╕вдороз╕ т╕ло почало ломити, наче п╕д час застуди. Поучан дуже уважно сл╕дкувала за сво╖м здоров'ям, тому могла ╕з впевнен╕стю сказати, що це не хвороба. Невже хтось захот╕в з╕рвати Турн╕р? Невже хтось вир╕шив ось так зайняти ╖╖ м╕сце?! Н╕, нехай краще Турн╕р узагал╕ не в╕дбудеться, але вона свого доб'╓ться!

Прискоривши крок, д╕вчина з новими силами вирушила назустр╕ч натовпу. Поруч все част╕ше проходили учениц╕, а персонал Академ╕╖ ╕з заздр╕стю поглядав на них. Л╕т╕╖ здавалося, що ус╕ погляди зосереджен╕ саме на н╕й, ╕ в╕д цього щоки аж гор╕ли. Чи не в╕д цього? Зробивши вигляд, н╕би вона поправля╓ окуляри, д╕вчина торкнулася власного лоба. Так ╕ ╓ – температура зросла. ╥╖ отру╖ли? Не схоже, ╕накше б вона нав╕ть не вийшла з╕ сво╖х апартамент╕в. Чому ж вона себе так дивно в╕дчува╓?

– Що сталося, красуня? – знайомий солодкий голос поруч змусив д╕вчину здригнутися, а покладена на плече долоня – зац╕пен╕ти.

– Н╕чого, наставниця М╕зайя. Збираюся з думками.

– Як завжди суто формальна в╕дпов╕дь... Тоб╕ варто б╕льше уваги прид╕ляти в╕дпочинку, а то так ╕ потонеш серед сво╖х папер╕в та указ╕в.

– Дякую, наставниця М╕зайя, я подумаю над Вашою пропозиц╕╓ю.

– Подумай-подумай... А якщо надума╓ш – звертайся. У мене ╓ ц╕ла купа хороших ╕дей...

Останн╕ слова, сказан╕ прямо на вушко, мало не змусили д╕вчину с╕сти на землю. Пославши Л╕т╕╖ пов╕тряний поц╕лунок, наставниця юркнула у натовп, а д╕вчина ╕ще ц╕лу хвилину намагалася заспоко╖ти дрижаки по всьому т╕лу. Наставниця М╕зайя... Якщо подумати, то це д╕йсно могла бути вона. Ця г╕перактивна б╕сексуалка уже давно кинула на не╖ око, але щоб отак...

Вир╕внявши дихання, Л╕т╕я знову вирушила в дорогу. Через цю неспод╕ванку вона уже втратила к╕лька хвилин. Але тепер, знаючи, чого оч╕кувати, д╕вчина уже з новими силами почала себе накручувати на усп╕х. Н╕що не з╕рве Турн╕р! Н╕ потоп, н╕ в╕йна, н╕ нав╕ть п╕дступний план наставниц╕ М╕зай╖ не стане ╖й на завад╕! Б╕льше н╕яких затримок, н╕яких розмов, т╕льки робота!

На ходу роздаючи останн╕ ╕нструкц╕╖, Л╕т╕я швидко просувалася повз рекв╕зит для шоу. В╕дл╕к п╕шов на хвилини, тому затримок б╕льше бути не могло. Зайшовши за кул╕си, вона дозволила Лап╕с привести ╖╖ зач╕ску в порядок.

Наставниця М╕зайя... Значить вона вир╕шила п╕дштовхнути ╖╖ до близькост╕? Ну що ж, на цьому теж можна з╕грати! Випроставши плеч╕, Л╕т╕я Поучан плавним рухом з╕рвала з себе окуляри ╕ скинула учн╕вську форму. Нав╕ть не скинула, а вислизнула з не╖, н╕би метелик ╕з кокону, випроставши пишн╕ крила-рукави. Ус╕ присутн╕ одразу ж звернули увагу на те, як голова учн╕всько╖ ради вмить перетворилася ╕з сухо╖ й суворо╖ старшокласниц╕ на... А от на кого вона перетворилася – думки у кожного були сво╖. Д╕вчата, ╕ нав╕ть доросл╕ ж╕нки ╕з персоналу заздр╕сно поглядали на красуню, яка зараз буде в╕дкривати Турн╕р.

Нарешт╕ заграли фанфари, ╕ трибуни стихли. В небо п╕днялися ╕люз╕╖ лицар╕в, аби розпастися ╕скристим туманом над под╕умом. Л╕т╕я йшла, н╕ – пливла кр╕зь нього, приковуючи до себе погляди ус╕х присутн╕х. Молод╕ д╕вчата, ╕ нав╕ть принцеси ╕з квадратними очима дивилися на неспод╕вану метаморфозу, у хлопц╕в заблист╕ли оч╕ й потекла слинка. Натовп завмер у передчутт╕, не в змоз╕ в╕двести оч╕. Л╕т╕я ще к╕лька секунд дозволила соб╕ пон╕житися п╕д водоспадом ╕скор, ╕ лише пот╕м, глибоко вдихнувши, щоб мереживо спереду п╕шло прозорою хвилею, дуже м'яким голосом почала свою промову:

– Сьогодн╕ ми з╕бралися...

***

Cиджу у роздягальн╕, чекаю на св╕й вих╕д. Церес теж тут, як ╕ ╕нш╕ нечисленн╕ хлопц╕ – вони тут виступають не як повноц╕нн╕ спортсмени, а б╕льше як товар, тому й б╕гти будуть окремо в╕д д╕вчат. Мен╕ байдуже, а от Тайто зараз не по соб╕. В╕н хлопець с╕льський, до тако╖ масово╖ уваги не звик, а тому зараз його показники стрибають наче скажен╕. Порадив йому послухати музику – в симуляц╕╖ в╕н часто засиджувався б╕ля рад╕оприймач╕в, по яких крутили як╕сь енерг╕йн╕ мелод╕╖. Дуже вже сподобалися йому електронн╕ композиц╕╖. Знаю, що ефект сумн╕вний, але стимуляц╕ю через костюм вмикати не хочу, ╕накше в╕н до самого початку змагань поводитиметься наче овоч. В наш╕й груп╕ дво╓ так уже вилет╕ли – хтось з вечора напо╖в ╖х сонним з╕ллям, ╕ вони ледве допленталися на стад╕он. Зв╕сно ж н╕ про яку участь ╕ мови не йшлося. Краще вже взагал╕ не брати участ╕, а н╕ж вийти на старт, ╕ одразу ж звалитися. Над Тайто теж спробували так пожартувати. За ╕рон╕╓ю дол╕ капосником виявився один ╕з тих типчик╕в, як╕ над ним насм╕халися ран╕ше. Сам в╕дб╕р не пройшов, так ще й ╕ншим вир╕шив завадити! Невдало. Дуже невдало. Наст╕льки, що Цереса мало не дисквал╕ф╕кували за неспортивну повед╕нку. Добре, що в╕н зум╕в довести свою правоту. Мене ж така його повед╕нка засмутила. Я й сам часом поводжусь не краще, але я принаймн╕ не вибиваю сво╖м сп╕вбес╕дникам... зуби за таку др╕бничку. Надто вже рано в╕н дорвався до ц╕╓╖ сили. Тепер я мушу негайно спустити його на землю, аби в╕н не зазнався. А все так прекрасно йшло...

Клят╕ найманц╕! Через них я втратив контроль над симулятором, ╕ хлопця викинуло в реальн╕сть. ╤ н╕би цього було мало, в╕н ще й умудрився зламати свого дрона-наглядача! Ось це уже був серйозний прорахунок, прикрити який було н╕чим. Тайто виявився хлопцем тямущим ╕ одразу зрозум╕в, хто зробив йому такий "подарунок". Коли в╕н учора приб╕г до мене ╕з трупом дрона в руках, я вже готувався до найг╕ршого. Але н╕чого такого не сталося. В╕н нав╕ть не почав задавати мен╕ незручн╕ питання, хоча його погляд ясно давав зрозум╕ти, що ця розмова у нас ╕ще попереду. Вт╕м, був у ц╕й ситуац╕╖ ╕ плюс: я не був упевнений, що встигну за н╕ч зак╕нчити роботу, ╕ збирався активувати його НК уже п╕д час нашого змагання, зробити йому сюрприз. Сюрприз не вдався, зате тепер я мав ц╕лий день, щоб уже в╕дкрито, не приховуючись, завершити п╕дготовку костюму ╕ не боятися, що той зжере свого нос╕я. Тому сьогодн╕ Церес уперше за останню декаду м╕г нормально виспатися.

Так, Турн╕р це не просто шк╕льне змагання. Це серйозний зах╕д, на якому лицар╕ та майбутн╕ претенденти показували себе та сво╖ зд╕бност╕. Конкуренц╕я м╕ж учасниками була дуже серйозною, оск╕льки це був ╓диний шанс безродних отримати виг╕дний контракт, якщо не в монарха, то принаймн╕ у якогось м╕сцевого князька. Зв╕сно сторонн╕х на Святу землю не впускали, але зац╕кавлен╕ особи тут мали сво╖ оч╕. Останн╕ к╕лька дн╕в спайботи буквально розривалися, вишукуючи серед вивезених ╕з Академ╕╖ предмет╕в та╓мну переписку. При чому листувалися не лише монархи, але ╕ ╖хн╕ слуги, часто по за спинами сво╖х володар╕в. Заради того, щоб отримати список перспективних лицар╕в, знатн╕ роди готов╕ були з╕ шкури л╕зти. Дехто з них нав╕ть не став доч╕куватися результат╕в Турн╕ру, пропонуючи контракт ще до його початку. Мен╕ теж прийшла парочка запрошень, ╕ нав╕ть одна погроза ╕з шантажем – збиралися спов╕стити Лашуру про те, що я н╕би-то готую проти не╖ змову. Лашура перехопила ус╕ листи, але мо╖ спайботи не даремно жеруть свою орган╕ку: нахаба перечепився на сходах ще до того, як лист д╕йшов до адресата. Спод╕ваюся б╕льше таких розумник╕в не буде, ╕накше велика к╕льк╕сть нещасних випадк╕в приверне непотр╕бну увагу.

Але то справи учорашнього дня. Нин╕ ж я насолоджувався найкращими ракурсами з церемон╕╖ в╕дкриття Турн╕ру, як╕ передавали мен╕ мо╖ маленьк╕ пом╕чники. Знаючи, що усе це спланувало ╕ п╕дготувало лише к╕лька учн╕в, мимовол╕ перейма╓шся до них повагою. А особливо до Л╕т╕╖ Поучан, яка на сво╓му горбу тягнула усю орган╕зац╕ю, та ще й виконувала сво╖ прям╕ обов'язки, як голови учн╕всько╖ ради. Але це ще не означа╓, що я пробачив ╖й ту п╕дставу ╕з Турн╕ром. Ось до реч╕ ╕ вона сама – виходить у парадн╕й мант╕╖ на трибуну. Величезн╕ екрани в╕дображають ╖╖ палаюче обличчя. Збоку могло б здатися, що д╕вчина просто хвилю╓ться, але ж я знаю, що це не зовс╕м так, хе-хе-хе. Давай-давай, ширший крок, не сутулься, ось так!

– Сьогодн╕ ми з╕бралися тут, щоб побачити народження нашого майбутнього. – а голосок у не╖ впевнений, нав╕ть гарний, якщо брати до уваги ╖╖ стан. – Королеви та Корол╕! Пан╕ та панове! Ласкаво просимо на Лицарський Турн╕р!

╤нша на ╖╖ м╕сц╕ уже б корчилася, а ця ще трима╓ться. Ну, нехай сто╖ть, нехай терпить. Препарат у мене довгограючий – в╕дпустить не скоро. Може нав╕ть завтра. Муа-га-га!

А тим часом унизу розвивалося чергове д╕йство. Сьогодн╕ Арена перетворилася на справжн╕й ол╕мп╕йський стад╕он. ╤ я не жартую – масштаби д╕йства, як для цього св╕ту, вражають. Не зважаючи на загальну прим╕тивн╕сть побуту, тут ц╕нують хороше видовище, ╕ вм╕ють його робити. З певним ухилом, зв╕сно ж, але воно ╕ зрозум╕ло. В так╕й сум╕ш╕ культур золоту середину просто не знайдеш, тому орган╕заторам доводилося викручуватися, включаючи в одну й ту ж д╕ю одразу к╕лька сенс╕в. Особливо мен╕ сподобалися танцюристи, як╕ кружляли по вс╕й площ╕ заповнено╖ еф╕ром Арени, залишаючи п╕сля себе р╕знокольоров╕ шлейфи св╕тла й виписуючи ними хитромудр╕ символи та в╕зерунки. Якщо дивитися уважно, то можна було пом╕тити, що насправд╕ танцюрист╕в лише тро╓-четверо, а вс╕ ╕нш╕ – лише ╖хн╕ в╕дображення. Але усе було п╕д╕брано ╕ вив╕рено наст╕льки точно й хитро, що здавалося, н╕би ╖х там унизу з п╕всотн╕. Для б╕льшост╕ глядач╕в це було просто захоплива вистава, але для тих, хто вм╕в читати м╕ж стр╕чок, одразу було зрозум╕ло, хто тут за що в╕дпов╕да╓, ╕ кому чим завдячу╓.

Нарешт╕ настала ╕ наша черга. Учасники виходять на Арену, займаючи сво╖ м╕сця. Потужн╕ телескопи, встановлен╕ на оглядових вежах, проектуючи на велетенськ╕ ╕люзорн╕ екрани зображення кожного ╕з учасник╕в. Неймов╕рно, вони нав╕ть за допомогою дзеркально╖ техн╕ки умудрилися видати нормальну картинку! Ц╕каво, як вони будуть спостер╕гати за нами на в╕дстан╕? Я теж виходжу. Кра╓м ока поглядаю на свого сус╕да – котрийсь з╕ знатних. На мене уваги не зверта╓. ╤ це добре, бо виглядаю я зараз, м'яко кажучи, не дуже.

Вчора я ц╕лий день ходив у т╕й клят╕й л╕вре╖, що Лашура видала мен╕ в перший день. Нав╕ть рукавички зняти не м╕г – в мене ж п╕д одягом голе м'ясо та сухожилля! Думав трохи попрацювати над новою оболонкою. Не вийшло, приперся Церес ╕ почав мене пиляти щодо готовност╕ його НК. Добре, що в╕н був збуджений ╕ не почав задавати незручн╕ питання. Так чи ╕накше, а за створення ново╖ шк╕ри я взявся майже оп╕вноч╕. Проблема була в т╕м, що сво╖ стар╕ оболонки я демонтував ╕ в╕дправив на переробку, а зробити нову не встиг – щоб урятувати Кайю незак╕нчений вир╕б довелося виривати з м'ясом, ╕з основою, псуючи ун╕кальне обладнання! Я довго намагався реан╕мувати бодай щось, але все було марно. Вдруге в╕дростити на соб╕ м╕м╕крил я уже не встигну – орган╕зм тупо загнеться ран╕ше, н╕ж я отримаю основу, а ╓дина система житт╓забезпечення зараз п╕дключена до Кай╖. Все, на що мене вистачило, це натягнути на себе товстий шар м╕омер╕в, як╕ мали виступати основою для м╕м╕крилу. Дал╕ я взявся шукати альтернативу. ╤ я ╖╖ знайшов!

Мо╖ буци! Точн╕ше не мо╖, а мого нос╕я. Не зважаючи на те, що вони були зроблен╕ з╕ штучно╖ шк╕ри, для змагань вони п╕дходили значно краще за видане учасникам Турн╕ру взуття. ╤ безк╕нечно краще за лакован╕ туфл╕ з п╕дборами та мереживом, ох ти ж гидота яка, в яких я ц╕лий день б╕гав. Тод╕ я й подумав: а чому б не зробити й соб╕ щось таке? Я маю на уваз╕ не взуття, хоча воно мен╕ теж знадобиться, а сам матер╕ал. Штучна шк╕ра тому й назива╓ться штучною, бо на дотик ╕ вигляд нагаду╓ справжню. Н╕коли б не подумав, що буду натягувати на себе дерматин, але радикальн╕ часи вимагають радикальних р╕шень!

Перший м╕й вир╕б дуже нагадував звичайний комб╕незон, т╕льки ╕з пришитими шкарпетками ╕ рукавицями. Могло нав╕ть скластися враження, н╕би з когось д╕йсно зняли шк╕ру. Це враження було оманливе, ╕ секрет розкривався одразу ж, щойно ти торкався його поверхн╕. Якщо на вигляд в╕др╕знити його в╕д справжньо╖ шк╕ри було вельми складно, то на дотик п╕дм╕на була очевидна – надто жорстка, нееластична й тонка. Друга верс╕я навпаки, мала надм╕рну товщину й псувала мен╕ ф╕гуру, на яку заглядалися не лише жител╕ ма╓тку, а й половина мого класу.

Б╕льш-менш справжньою виглядала лише дев'ята спроба. Вона мала ус╕ ф╕зичн╕ параметри реально╖ шк╕ри, ╕ нав╕ть була просочена кап╕лярами ╕з червоним барвником – на випадок, якщо отримаю м╕лкий пор╕з або ╕ншу травму. Поки я не перевищував ф╕зичн╕ параметри звичайно╖ людини, все було прекрасно. Та щойно я переходив у режим сили або швидкост╕ – шк╕ра йшла хвилями. Наче ╖╖ обдувають феном. Вона розтягувалася, деформувалася, сповзала... Секунду-другу таке потерп╕ти можна, якщо пот╕м у мене буде достатньо часу, аби все поправити. Але якщо працювати в повну силу, шк╕ру буквально зрива╓. На пробу я проб╕гся навколо ма╓тку – лед╕ Майя ледве знову не знепритомн╕ла. Одна справа, коли до тебе приходить хлопчик ╕з побитими кол╕нами. ╤ зовс╕м ╕нша, коли в╕н увесь залитий кров'ю ╕ схожий на зомб╕. Краще б я уже голяка ходив, ан╕ж носити на соб╕ такий дефектний вир╕б.

Вир╕шення проблеми п╕дказала видана для змагань ун╕форма. На перший погляд н╕чого особливого: широк╕ шорти та... Не знаю, як це правильно назива╓ться – юката, зда╓ться. Так м╕г би виглядати юнл╕нг ╕з Зоряних В╕йн. Суть в тому, що цей одяг був достатньо широким, не сковував рухи. ╤ добре захищав т╕ло в╕д в╕тру та холодного, вологого л╕сового пов╕тря. Це було дуже важливо, оск╕льки маршрут пролягав не лише через л╕с, але й через спец╕ально в╕дгороджен╕ д╕лянки Академ╕╖, де ╕м╕тувався рель╓ф р╕зних кра╖н. Перепад температур без такого одягу м╕г сутт╓во сплинути на к╕нцевий результат. Знатн╕ особи могли соб╕ дозволити одяг ╕з високояк╕сно╖ тканини, ╕ншим же д╕ставалися б╕льш дешев╕ аналоги. Я до свого одягу взагал╕ торкатися не сп╕шив, виявивши на ньому вже знайом╕ мен╕ чар╕вн╕ печатки – подумав, що це презент в╕д ново╖ колеги нашо╖ орган╕заторш╕. Натом╕сть я зробив ╕накше: зам╕нником були обтягнут╕ лише руки й ноги, а тулуб прикривався коп╕╓ю виданого одягу, яка ╕ скр╕плювала ц╕ елементи докупи, ╕ приймала на себе б╕льшу частину навантажень. Якщо п╕дсилення не перевищить потр╕йне – д╕стануся ф╕н╕шу ц╕лим ╕ здоровим. Та й зн╕мати таке маскування по частинах прост╕ше.