Текст книги "Brute force (СИ)"

Автор книги: Вячеслав Ковриженко

сообщить о нарушении

Текущая страница: 1 (всего у книги 27 страниц)

Ковриженко Вячеслав Викторович
Brute force

Глава 1. Qui non lateat? (Хто не заховався?)

Твою ж див╕з╕ю! Я думав, що в космос╕ цих молюск╕в не буде а вони, виродки, прямо за мною пол╕зли. ╤ л╕тають так упевнено, н╕би у себе вдома! Тепер доводиться стрибати пом╕ж усього того мотлоху, що ╖хн╕й пилосос затягнув разом з╕ мною в космос, намагаючись не потрапити п╕д приц╕л.

Вжух! Три леза молекулярно╖ гостроти перетворюють чергового ворога на 'суш╕'. Раптом т╕ло цефа п╕д дружн╕м вогнем його товариш╕в розл╕та╓ться градом замороженого м'яса. Т╕льки мене там уже нема╓. У вакуум╕ звуки не передаються, але програма в╕дтворю╓ акустичну картину усього, що в╕дбува╓ться у рад╕ус╕ сорока метр╕в. В тому числ╕ м╕сцезнаходження мо╖х наступних жертв. От т╕льки мен╕ до них уже нема╓ н╕якого д╕ла – прямо по курсу у мене майже нема╓ см╕ття, в╕д якого можна було б в╕дштовхнутися. аби скоригувати св╕й пол╕т ╕ вчепитися за шк╕льний автобус доводиться пожертвувати автоматом, – все одно в╕н мен╕ уже не знадобиться. Уся людська зброя виявилася абсолютно непристосованою для роботи у в╕дкритому космос╕, а от заздалег╕дь п╕дготовлений до цього костюм давав серйозн╕ шанси спок╕йно для мене зак╕нчити цю ╕стор╕ю. Наприклад, висувн╕ леза, наче у Росомахи – вони були мо╖м першим апгрейдом, ╕ за увесь час пригод майже не зм╕нилися, не раз рятуючи мен╕ життя. Зв╕сно я можу легко зм╕нити свою форму, в╕дростити соб╕ ще пару к╕нц╕вок, зам╕нити руки на клешн╕, як це робив Прототип – сумнозв╕сний Алекс Мерсер! Але на це потр╕бен час, а я люблю завжди бути готовим до неспод╕ванок. Я з самого початку поступово модиф╕кував НК, тобто нанокостюм, пристосовуючи його до найр╕зноман╕тн╕ших умов. ╤ космос для нього був одним ╕з найсерйозн╕ших випробувань – все ж в╕н не повноц╕нний скафандр.

А генератор просторових аномал╕й, на якому нещодавно сид╕в Альфа-цеф, уже вийшов на режим ╕ тепер у якихось к╕лькох сотнях к╕лометр╕в в╕д мене розгорталася величезна д╕рка-портал. Добре, що я встиг перекачати соб╕ документац╕ю по ньому. Зв╕сно роз╕братися у файлах цеф╕в буде складно, але скоро у мене для цього буде вдосталь часу. Уже зараз видно, як кр╕зь портал просовуються щупальця величезного корабля. От т╕льки я дуже сумн╕ваюся, що цефи стали б будувати св╕й корабель у вигляд╕ креветки. Дуже знайомо╖-тако╖ креветки. ╥х ще називали Пожинателями. Хех, невже теж кроссовер? Нав╕ть знати не хочу, наск╕льки велика ця штука – буду спод╕ватися, що одного-╓диного залпу 'Архангела' виявиться достатньо.

Так, в╕дгук в╕д супутника ╓ ╕ залиша╓ться лише зламати бортов╕ системи 'Архангела'. За ╕нших обставин мен╕ б знадобилося к╕льканадцять годин кроп╕тко╖ роботи, але не зараз, ╕ не для Нас!

'П╕дключилися. Бажа╓те перехопити контроль: Так/н╕?'

Обираю 'Так' ╕ чекаю, доки програми завершать свою роботу, даючи мен╕ абсолютний доступ до ус╕х секрет╕в ц╕╓╖ чудо-гармати. В мо╖х арх╕вах знаходяться к╕лька верс╕й операц╕йних систем для таких супутник╕в, ╕ мен╕ достатньо просто перевстановити одну ╕з них, а не п╕дбиратися код. А тепер залиша╓ться вибрати найкращий ракурс, ув╕мкнути пряму трансляц╕ю, натиснути кнопку ╕ насолоджуватися ун╕кальним видовищем, за яке будь-який оператор готовий в╕ддати свою камеру та нав╕ть деяк╕ частини т╕ла! Ага, зараз! Що таке 'Архангел'? По сво╖й сут╕ це величезний лазер ╕з ядерною накачкою. Одноразовий пристр╕й, але якщо в╕н спрацю╓ – д╕станеться ус╕м. А якщо такий супутник не один? Зараз п╕д мо╖м контролем знаходяться чотири ╕з ш╕стнадцяти запланованих гармат. Виставивши затримку на одночасну активац╕ю супутник╕в я вимкнув ус╕ сво╖ системи. Яким би досконалим у мене не був захист – в╕дчуття в╕д ЕМ╤ н╕куди не зникли. Це н╕би тоб╕ уздовж хребта повтикали десяток електрошокер╕в. Бр-р-р!

Бу-у-у-ум! Велетенське полярне сяйво на мить охопило м╕шень, ╕ п╕сля к╕лькох секунд сл╕поти сенсори показали величезну, прострелену наскр╕зь мертву тушу корабля. Добре, що ударна хвиля до мене не докотилася, а то лет╕в би я зараз... Переч╕кую, доки п╕сля електромагн╕тного ╕мпульсу системи в╕дновлять свою роботу, ╕ з╕ спок╕йною сов╕стю передаю на Землю:

– Ворог нейтрал╕зований. Приступа╓мо до плану А. Забирайте мене, хлопц╕!

– Прийняв-прийняв! – почувся у в╕дпов╕дь писклявий голос.

Що, не схоже на канон╕чного героя-одинака? Ну так вибачайте – це реальне життя, а не в╕деогра! ╤ Хом'як ╕з Жабою тут не просто недол╕ки, а житт╓во необх╕дн╕ риси характеру. Цефалоподи в╕дчули ╖х на соб╕ ще в перший тиждень мого перебування на борту ╖хнього корабля. Я викрав прямо з ╖хн╕х ангар╕в ц╕лого Во╖на (озбро╓ний л╕таючий апарат розм╕ром з ав╕аносець), куди вл╕зло чимало ц╕нних ╕ корисних речей. В тому числ╕ й технолог╕я вирощування Трупер╕в – штурмових робот╕в цеф╕в. Це була моя горд╕сть: персональна кишенькова арм╕я, п╕двладна лише мен╕, абсолютно в╕рна й невимоглива. Зв╕сно у мо╓му виконанн╕ вони уже не мали того озбро╓ння, що й в ориг╕нал╕, ╕ втратили можлив╕сть л╕тати, але як б╕йц╕ ближнього бою та робоч╕ юн╕ти – вони були безц╕нн╕. Зв╕сно у мене були й озбро╓н╕ екземпляри, але вони були радше охороною, а не повноц╕нними солдатами.

О, а ось ╕ м╕й Во╖н п╕дл╕та╓. Великий ╕ неповороткий на перший погляд, в╕н довг╕ роки в╕рно служив мен╕ домом на колесах. Хоча останн╕м часом нав╕ть його величезних трюм╕в для нашо╖ ватаги стало замало, я не збираюся м╕няти його на будь-що ╕нше. Що, сумував без мене? А чим займався ц╕ к╕лька дн╕в? Слон╕в по ╤нд╕╖ ганяв? Ну н╕чого, тепер будемо л╕тати багато й далеко. Н╕-н╕, в атмосферу повернемося ще не скоро. Заспоко╖вся? От ╕ добре. А зараз – курс на наш новий трофей! ╤ мене п╕дбери по дороз╕!

Ох, як же довго я чекав цього моменту! Хом'як ╕ Жаба вже рад╕сно потирають сво╖ лапки, розглядаючи ласий шматочок ╕нопланетних технолог╕й. ╤ хоч ран╕ше я не зм╕г приватизувати перший корабель цеф╕в та п╕дкорити ╖хню п╕дземну базу, та до ц╕╓╖ акц╕╖ я готувався ц╕лих двадцять рок╕в. Я врахував усе, що було в мо╖х силах. Я прив╕в сюди усю свою армаду ╕ готовий дати в╕дс╕ч не т╕льки прибульцям, а й самому людству! ╤ цього разу я отримаю св╕й трофей, чого б це мен╕ не коштувало. Ск╕льки мо╖х знайомих в╕ддали сво╖ життя за те, щоб я сюди д╕стався... Нав╕ть самому довелося померти, ╕ не раз. Але тепер усе це не ма╓ жодного...

Твою ж див╕з╕ю! А це ще що за Хеп╕-Енд?! Такого в канон╕ не було! Яка скотина ув╕мкнула портал на реверс?! Твою ж див╕з╕ю! Во╖н, витягуй мене швидше! А-а-а-а-а!!!

***

Портал призову спрацював майже так, як ╕ було описано в древн╕х рукописах. От т╕льки там не було описано, яка в результат╕ перем╕щення виника╓ в╕ддача для ус╕х учасник╕в ритуалу. Б╕льш╕сть ╕з тих, хто знаходився поруч б╕ля виру св╕т╕в, просто випарувалися а вс╕х ╕нших роз╕рвало ударною хвилею. Вт╕м, у двохсотметров╕й п╕дземн╕й каверн╕, яка утворилася на м╕сц╕ ритуального залу, залишився один вц╕л╕лий. Чорнявий хлопець рок╕в ш╕стнадцяти, худий як тр╕ска, вдягнутий у звичайн╕ туристичн╕ бридж╕, футболку та шипован╕ футбольн╕ кеди. Щойно ритуал завершився, з-п╕д завал╕в з'явилися рятувальники ╕ посп╕шили забрати хлопця ╕з прим╕щення, яке могло в будь-який момент обвалитися. Але до тями його приводити н╕хто не збирався. Накачавши невдаху дурманом, люди в масках повели його до свого ватажка. В╕д ╕нших цей чолов╕к в╕др╕знявся лише масивн╕шою статурою. Д╕ставши з рукава медальйон ╕з кристалом, в╕н одягнув його на шию хлопця й кивнув пом╕чникам, щоб тягли гостя за ним до транспорту. Прийнявши ус╕х пасажир╕в пов╕тряний човен легко зд╕йнявся у пов╕тря й швидко полет╕в над морем у б╕к заходу сонця. Скоро древн╕ ру╖ни залишилися далеко позаду, а внизу пропливали численн╕ остр╕вки та скел╕, розкидан╕ морем. Минула година, друга, хлопець все ще не отямлювався.

Нарешт╕ попереду з'явився великий остр╕в, оминати який човен нав╕ть не збирався, а заклавши крутий в╕раж, стр╕мко п╕рнув у висок╕ крони дерев, п╕д якими розташувався тимчасовий таб╕р. Та╓мний орден готувався до бойово╖ операц╕╖ – це було зрозум╕ло будь-як╕й, нав╕ть дуже далек╕й в╕д во╓нно╖ справи людин╕. Л╕таюч╕ барж╕ розвантажували величезн╕, метр╕в ш╕сть у д╕аметр╕, с╕руват╕ кул╕, б╕ля яких на земл╕ складалися не менших розм╕р╕в меч╕, сокири, та ╕нша зброя. Незрозум╕ло т╕льки було, хто ж нею ма╓ користуватися.

Зак╕нчивши свою роботу, барж╕ одразу ж зд╕йнялися у пов╕тря, а люди почали займати сво╖ м╕сця.

– Ск╕льки у нас буде часу? – запитав один ╕з безликих у ватажка.

– Небагато. Препарат буде д╕яти лише добу.

– Так мало? Ми нав╕ть не зна╓мо, чи зможе в╕н керувати...

– Зможе. ╤накше б в╕н не потрапив у портал.

– Що з ним робити п╕сля операц╕╖?

– Покажеш йому об'╓кт, ╕ одразу ж вирушайте на м╕сце старту. Все, ус╕ на позиц╕╖! Пора починати виставу.

Перед тим, як зайняти сво╓ м╕сце, Безликий ще к╕лька секунд дивився на те, як дво╓ рядових тягнуть хлопця кудись в хащ╕ л╕су. Простеживши за ними Безликий приклав обидв╕ руки до темно╖ плями ╕з гербом ╕мпер╕╖ на сво╖й кул╕ й впевнено проник всередину. Галявина спорожн╕ла ╕ ще довгих п╕вгодини н╕що не порушувало н╕чну тишу, аж поки величезний силует не затулив м╕сячне сяйво, зануривши половину острову в п╕тьму.

Раптом хлопець прийшов до тями й п╕д╕рвався на ноги, дико озираючись довкола. В л╕с╕ було тихо, однак кра╓м вуха було чутно якийсь гам╕р. П╕шовши на звук, в╕н невдовз╕ вийшов на узл╕сся й побачив, як велик╕ людинопод╕бн╕ ф╕гури руйнують поселення. Хлопець бачив, як струм╕нь полум'я пройшовся по груп╕ людей на вулиц╕, як велетень одним ударом меча зр╕вняв будинок ╕з землею. В╕н дивився, слухав, ╕ усе це назавжди в╕дбивалося в його мозку, викликаючи страх ╕ ненависть. Даруючи йому спогади, викор╕нити як╕ в╕н тепер не зможе н╕коли. ╤ зайнятий спогляданням, в╕н не пом╕тив, як ╕з його скуйовдженого й залиплого волосся йому за пазуху випала маленька шестикутна лусочка й одразу ж прилипла до шк╕ри, повол╕ всотуючись в не╖.

***

На церемон╕ю злет╕лася мало не вся аристократ╕я континенту. Корол╕ й королеви, вожд╕ клан╕в та ватажки орден╕в. Тут були ус╕, хто мав хоч якесь в╕дношення до велико╖ пол╕тики. Вс╕ чекали лише прибуття принцеси Лашери. П╕сля коронац╕╖ саме на ╖╖ плеч╕ ляже турбота про союз корол╕вств. Водночас ╕з коронац╕╓ю ╖й буде передана стародавня рел╕кв╕я – залишки одного ╕з перших та наймогутн╕ших небесних лицар╕в. В сум╕ ц╕ дв╕ под╕╖ поставили на вуха ус╕ служби безпеки ус╕х б╕льш-менш серйозних державних утворень. Охорону поставили скр╕зь, де т╕льки можна було: на п╕дходих до острову, на будь-якому узвишш╕, серед натовпу, в прим╕щеннях, б╕ля перших ос╕б та скр╕зь-скр╕зь-скр╕зь... Зараз остр╕в б╕льше нагадував пас╕ку, над вуликами-кораблями яко╖ пост╕йно мелькали небесн╕ лицар╕ – могутн╕ старовинн╕ механ╕зми, на бойов╕й м╕ц╕ яких трималася влада ус╕х кра╖н.

– Бджола-Пау, допов╕дайте про ситуац╕ю. – почувся в каб╕н╕ голос оператора.

– Прост╕р чистий, продовжую патрулювання. – в╕дпов╕ла п╕лот чорно-жовтого лицаря, закладаючи черговий в╕раж.

– Азо, може вже досить? – раптом зовс╕м не по-уставному запитала оператор. – Ти колись дол╕та╓шся до того, що у тебе генератори здохнуть.

– Не здохнуть. Я свою бдж╕лку знаю краще за механ╕к╕в.

– Тод╕ ось вам наказ, Бджола-Пау: завершуйте обл╕т ╕ повертайтеся в ангар. До початку церемон╕╖ все одно не дотягнеш.

– Зрозум╕ла. – буркнула п╕лот, закривши канал ╕ додала подумки: – Вискочка!

Скинувши висоту, небесний лицар пройшов у якихось тридцяти метрах над водою, востанн╓ обв╕вши поглядом площу для церемон╕й. ╤ яким би вправним ╕ досв╕дченим не була п╕лот, вона не могла пом╕тили к╕лькох людей, як╕ ховалися в т╕н╕ древн╕х ру╖н, над╕йно прихован╕ контрастом з╕ сл╕пуче-б╕лими каменями. Семеро ос╕б у масках прекрасно знали особливост╕ цих бойових машин, тому й були впевнен╕ у власн╕й безпец╕.

Нарешт╕ все було готово ╕ церемон╕я розпочалася. Заграли фанфари, в пов╕тря зд╕йнялися десяток лицар╕в, взявши арену в к╕льце, а до м╕сця д╕йства п╕длет╕в човен, ззовн╕ схожий на венец╕анську гондолу, т╕льки значно б╕льшу й вишукан╕шу. Зв╕дти, у супровод╕ сво╖х охоронц╕в вийшла головна винуватиця д╕йства: юна д╕вчинка, ще майже дитина, яка скоро стане королевою ╤мпер╕╖ Шатерей – одного ╕з найб╕льших державних утворень на континент╕.

– Зовс╕м дитина. Невже вона може бути наст╕льки небезпечна?

– Зовн╕шн╕сть оманлива. Ти подивися на рядових жител╕в ╖╖ ╕мпер╕╖. – Безликий у масц╕ вказав на численн╕ купки людей на схилах найближчого пагорба. – Для не╖ це звичайна р╕ч. Тако╖ дол╕ ти хочеш для ус╕х ╕нших народ╕в? Багата держава не та, у яко╖ багатий король, а та – в яко╖ нема╓ б╕дних.

– Це мен╕ знайоме. – буркнув ╓диний ╕з присутн╕х, хто не носив маску, а кутався у безформний балахон.

Пройшовши кр╕зь коридор м╕ж двома великими групами аристократ╕╖, принцеса п╕д╕йшла до священика, який почав зачитувати промову ╕ в к╕нц╕ поклав корону на голову д╕вчинц╕ та вручив посох правителя, зменшений спец╕ально для не╖ до розм╕р╕в жезла. Лицар╕ в╕ддали честь, над ареною прокотилося ехо вигук╕в, а в пов╕тря злет╕ли численн╕ ╕люз╕╖ птах╕в, корабл╕в та ╕нших лицар╕в. З цього моменту вона ставала королевою ╕ кожне ╖╖ слово тепер було законом для будь-якого жителя корол╕вства. Однак звеличування королеви продовжувалося не довго, ╕ одразу ж п╕сля кульм╕нац╕╖, ╖╖ п╕д╕брав човен, який у супровод╕ одразу чотирьох лицар╕в швидко доправив пасажирку на ╖╖ остр╕в. Щойно церемон╕я завершилася, така ж участь оч╕кувала ╕ ╕нших аристократ╕в, але поки пов╕трян╕ сили м╕ж собою вир╕шували кого ╕ в якому порядку вивозити першими, вищезгадан╕ особи вир╕шили трохи посп╕лкуватися м╕ж собою ╕ казус було вир╕шено за набагато б╕льший час, проте вже без скандал╕в.

– Час ╕ти. – промовив Безликий. – У нас ще багато справ.

– Добре. Я з вами ╕ т╕лом, ╕ душею. Так ви кажете?

– Душею... – почувся збоку дзв╕нкий д╕вочий голос. – Твоя душа ╕ так належить нам. Ти просто ще цього не в╕дчув.

Розвернувшись, нев╕дом╕ зникли в темряв╕ древн╕х п╕дземних коридор╕в.

***

Веч╕р видався довол╕ теплим, на в╕дм╕ну в╕д ус╕╓╖ попередньо╖ декади (десять дн╕в). Новоспечена королева саме зд╕йснювала обх╕д небесного острову, який з цього дня оф╕ц╕йно належав ╖й. Вона уже вважала себе дорослою, однак дитячий ╕нтерес все же не давав ╖й сид╕ти спок╕йно. ╤ якщо до цього ╖й доводилося б╕льш╕сть часу проводити у власних покоях п╕д охороною ц╕ло╖ купи солдат, то тепер ус╕ вони просто зобов'язан╕ були сам╕ за нею б╕гати. А б╕гати доводилося часто ╕ багато. Ось ╕ зараз, обговорюючи д╕йсно серйозн╕ питання, вона не втрачала можливост╕ зазирнути в кожен куточок острова. СВОГО острова, ╕ ╖й дуже подобалося нав╕ть те, як це звучить. ╤м'я «Лашура» вже стало справжн╕м пр╕звиськом для вс╕х людей в корол╕вств╕, як╕ були готов╕ вдавитися за коп╕йку. Лашура Ерс була в╕дома сво╖м скупердяйством та ум╕нням досуха витягнути з╕ свого опонента ус╕ його грош╕. Вт╕м, н╕хто в здоровому ╜лузд╕ в рад╕ус╕ прямо╖ видимост╕ не ризикнув би таке сказати. Однак ╕нформац╕я ма╓ властив╕сть просочуватися, тому тепер будь-яка згадка про нестачу грошей викликала в колишньо╖ принцеси черговий спалах хазяйновитост╕. Це було щастя для вс╕╓╖ ╕мпер╕╖, ╕ б╕да для придворних, як╕ й ран╕ше потерпали в╕д таких припадк╕в, а тепер узагал╕ мусили дбайливо обдумувати кожну свою фразу ╕ д╕ю.

Об╕йшовши усю поверхню острову, д╕вчинка в╕дправилася на екскурс╕ю у його внутр╕шн╕ прим╕щення, паралельно не припиняючи обговорювати з╕ сво╖м найближчим оточенням цьогодн╕шню церемон╕ю.

– Ваша Величн╕сть, а Вам не здалося, що на церемон╕ю з╕бралося надто багато простого люду?

– Тебе щось тривожить, Кайя? – Лашура повернулася до сво╓╖ провожато╖, рудоволосо╖ д╕вчини рок╕в с╕мнадцяти ╕з мечем на пояс╕.

– Там на схил╕ гори я бачила багато простолюдин╕в, але коли ми в╕дл╕тали, б╕ля острову не було жодно╖ барж╕. Нав╕ть морських човн╕в там було замало, щоб вм╕стити в соб╕ таку к╕льк╕сть людей.

– Натяка╓ш, що хтось хоче з╕псувати мен╕ авторитет? П╕сля того, як в народ╕ стали ходити чутки про мою надм╕рну хазяйновит╕сть... – на цих словах ус╕ присутн╕ пом╕тно напружилися, – мен╕ навряд чи щось може серйозно зашкодити.

– Але якщо так продовжуватиметься ╕ дал╕, то це рано чи п╕зно може вилитися в бунт!

– Ти переб╕льшу╓ш. Сама ж сказала, що вивезти з острова таку к╕льк╕сть простолюдин╕в рибалки не змогли б, барж там не було, значить усю цю виставу зат╕яв хтось ╕з власним островом, або як м╕н╕мум кораблем. ╤ розбиратися ╕з такими 'друзями' повинн╕ в╕дпов╕дн╕ служби. Але ти правильно п╕дм╕тила – треба простежити за тими, хто спробу╓ з╕грати на ц╕й вистав╕. Так, тут ми вже були... О, ми ж ╕ще на той брухт не подивилися! Де тут трюм?

– Ваша Величн╕сть, Древн╕й лицар зараз збер╕га╓ться в головн╕й зал╕. Перевозити його в трюм╕ було б святотатством, тим б╕льше у присутност╕...

– Знаю-знаю: у присутност╕ церкви варто тримати язик за зубами ╕ трич╕ подумати перед тим, як все одно промовчати. Ну показуй цього перв╕сного лицаря.

– Прошу за мною. – з поклоном Кайя пройшла вперед ╕ повела королеву назад на поверхню острова.

Древн╕й лицар виявився к╕стяком велико╖, нав╕ть у пор╕внянн╕ ╕з небесними лицарями, бойово╖ машини. Одразу ж кидалися в оч╕ непропорц╕йно довг╕ верхн╕ к╕нц╕вки, як╕ лише умовно можна було назвати руками. Судячи ╕з подряпин на п╕длоз╕, в╕н мав би важити втрич╕ б╕льше за нормального лицаря, от т╕льки навряд чи хтось ╕з людей наважиться п╕лотувати такого монстра. Кожен п╕лот, с╕даючи в лицаря, змушений терп╕ти величезне навантаження, через що середня тривал╕сть нав╕ть спок╕йного польоту не перевищу╓ п╕вгодини. Час же активних д╕й н╕коли не перевищував десяти хвилин. Але нав╕ть такого короткого пром╕жку часу було достатньо, аби схилити чашу перемоги на св╕й б╕к. Що ж мало в╕дбуватися п╕д час роботи цього чудовиська – важко було нав╕ть уявити.

Раптом по всьому острову розлет╕вся звук сирени.

– Що? Невже напад? – одразу ж оживилася Кайя, скидаючи з себе накидку корол╕всько╖ гвард╕╖, щоб та не сковувала рухи.

– Цього сл╕д було оч╕кувати. Орден ╕ так дав нам забагато часу, щоб п╕дготуватися.

– Пробачте, Ваша Величн╕сть, але Вам доведеться пройти в укриття. – одразу ж звернулася до королеви лед╕ Майя – няня юно╖ правительки.

– Знаю-знаю. Зараз п╕ду. Будь обережна, Кайя. Ти у нас зараз ╓дина лицар.

– Неодм╕нно, Ваша Величн╕сть. – вклонилася королев╕ Кайя, ╕ чимдуж кинулася до свого лицаря.

Ангар, що призначався для цих потужних машин, сильно в╕др╕знявся в╕д будь-якого ╕ншого техн╕чного прим╕щення перш за все сво╓ю чистотою. Тут все завжди повинно бути готовим до прийому високих гостей. Та й негоже тримати головну силу корол╕вства у якомусь гараж╕ або трюм╕. Скидаючи на ходу зайвий одяг, Кайя виб╕гла на галерею, що п╕дковою опер╕зувала гн╕зда небесних лицар╕в ╕ з розгону стрибнула в ╓диний наявний тут кокон лицаря. Той миттю уп╕знав свою ╕мпульсивну хазяйку ╕ слухняно ув╕брав ╖╖ в себе. Минуло секунд десять, поки по поверхн╕ яйця проб╕гли бриж╕. Щось велике ворушилося всередин╕, н╕би намагаючись пробити еластичну ст╕нку. Нарешт╕ велетню це вдалося ╕, долаючи оп╕р прорвано╖ пл╕вки назовн╕ з перекатом вивалився сам небесний лицар. Саме ця десятиметрова ╕стота була зараз ╓диним захистом королеви перед нев╕домою загрозою.

П╕дхопивши ╕з п╕рам╕ди поруч меч, Кайя випустила з╕ стегон робота довг╕ пушист╕ хвости глайдер╕в ╕ ╓диним рухом в╕дштовхнулася в╕д п╕длоги, вилет╕вши прямо у в╕дкритий люк. Надвор╕ було темно, ╕ тут нав╕ть Небесний лицар не мав перевагу над звичайними людьми, однак майже одразу остр╕в вилет╕в з-п╕д хмари ╕ м╕сячне сяйво осв╕тило поле битви, показавши ворога. Б╕лий небесний лицар наздоганяв остр╕в знизу, швидко скорочуючи дистанц╕ю. Часу було мало, тому Кайя вир╕шила спочатку зайнятися одним, поки гармати в╕двол╕кають другого. Б╕лий лицар на перший погляд здавався не таким серйозним суперником, щоб одразу ж вступати у б╕й: досв╕дчен╕ п╕лоти не рвуть ногами землю п╕д час приземлення. Спустившись перед ним, щоб в╕др╕зати йому шлях до палацу, Кайя по вс╕х правилах дуел╕ поставила меч перед собою ╕ на увесь остр╕в розлет╕вся ╖╖, дубльований лицарем голос:

– Ти напада╓ш на королеву Лашуру ╕з ╕мпер╕╖ Шатерей. Назви себе.

– Д╕алог неможливий. – почувся монотонний голос без будь-яких ╕нтонац╕й, ╕ лицар рвонув вперед, порушуючи ус╕ правила ведення бою.

– Ах ти ж... – т╕льки й встигнула вимовити Кайя, як перший же удар вин╕с ╖╖ за край острову й вона полет╕ла вниз.

Н╕чим не виразний, окр╕м свого хвоста небесний лицар виявився надто дужим ╕ швидким. Знову випустивши глайдери, Кайя вдруге набрала висоту ╕ з жахом побачила, що ворог уже б╕ля самого палацу. Розум╕ючи, що грати за правилами цей бо╓ць не збира╓ться, вона зробила те, на що ран╕ше н╕коли б не наважилася – напала на нього ззаду. Д╕вчина дуже довго в╕дпрацьовувала цей прийом ╕ була впевнена, що захиститися в╕н не зможе. Вклавши у св╕й удар всю свою швидк╕сть та силу лицаря, вона нанесла один ╓диний удар згори донизу, який мав би розрубати Б╕лого навп╕л. Вже на останньому десятку метр╕в стало зрозум╕ло, що ухилитися в╕н не встигне. Однак зам╕сть того, щоб бути знищеним, Б╕лий фактично вивернув руку соб╕ за спину, заблокувавши удар, ╕ водночас його хв╕ст п╕дс╕к ╖й ноги. Врятувало Кайю лише те, що вона не стала прибирати хвости ╕ зам╕сть пад╕ння на землю, просто в╕дштовхнулася подал╕, уникнувши такого близького контрудара. Вже знаючи, чого в╕д нього можна оч╕кувати, Кайя робила удар ╕ одразу ж в╕дступала, вивчаючи оборону Б╕лого. Схоже п╕лот непоганий бо╓ць, але у лицаря с╕в вперше. ╤ в╕н швидко вчиться! Кайя розум╕ла, що б╕й треба швидко зак╕нчувати, доки в╕н не вивчив ╖╖ прийоми. П╕лот не жал╕╓ н╕ себе, н╕ свого лицаря, швидко виробляючи ресурс. На що в╕н спод╕ва╓ться? Кайя могла б просто виснажити його, ╕ пот╕м взяти тепленьким, якби не... Часу на роздуми Б╕лий ╖й не дав. Неначе прочитавши ╖╖ думки, в╕н кинувся вперед, з кожним ударом в╕дкидаючи Кайю все дал╕ в╕д палацу.

А в цей час у головн╕й зал╕ королева спостер╕гала через в╕кно за двобо╓м велетн╕в.

– Ваша Величн╕сть! Що Ви тут робите?! – п╕дб╕г до не╖ молодий чолов╕к у ряс╕ церковника.

– О, лорд Улайт, вир╕шили подивитися на дуель?

– Це не дуель. – пояснив отець, намагаючись в╕ддихатися. – ╥х дво╓!

– Що?

Але пояснення були вже зайв╕. Вх╕дн╕ ворота пробив меч, а сл╕дом за ним у зал ввалився другий нападник. Високий ╕ широкоплечий, в╕н був зафарбований у син╕й кол╕р – ╕мов╕рно щоб приховати сво╓ справжн╓ забарвлення, а нав╕сн╕ елементи брон╕ спотворювали статуру, не дозволяючи його ╕дентиф╕кувати. Цей лицар був озбро╓ний б╕льш стандартно: щит та меч. Такий легко м╕г би просто розвалити увесь палац, але йому щось знадобилося саме тут, ╕ королева уже здогадалася, за чим в╕н прийшов. Точн╕ше – за ким.

Та не встиг в╕н п╕д╕йти на в╕дстань удару, як на нього ззаду навалився ще один велетень. Майже безбарвний, прикритий вир╕заними ╕з контейнер╕в шматками металу, в╕н виглядав жалюг╕дною парод╕╓ю на небесного лицаря, але це було дуже оманливе враження. Нав╕ть у такому вигляд╕ в╕н був небезпечний для Синього, повн╕стю руйнуючи його плани. Охопивши його руками, в╕н на мить затримав ворога, давши можлив╕сть королев╕ з╕ свитою покинути прим╕щення. Швидко отямившись Син╕й зум╕в скинути ╕з себе захисника ╕ п╕сля к╕лькох удар╕в той залишився лежати в зал╕ п╕д важкою тушею рел╕ктового лицаря. Так ╕ не знайшовши сво╓╖ ц╕л╕, Син╕й спробував вийти надв╕р, але не встиг зробити ╕ кроку, як в зал╕ щось загуркот╕ло, а напл╕чник Синього розлет╕вся на друзки. Зрозум╕вши, що нав╕ть лежачий суперник може бути загрозою, в╕н посп╕шив покинути прим╕щення, поки його не уп╕знали без прикриття.

Пом╕тивши, як ╕з палацу виб╕га╓ ще один лицар, Кайя нарешт╕ додумала свою здогадку – це був лише в╕двол╕каючий маневр. Ледве вона в╕двол╕клася, як черговий удар Б╕лого змусив ╖╖ в╕дступити ще дал╕. Другий ворог ут╕к, але Б╕лий в╕дступати не збирався.

– Потр╕бна допомога? – почувся в╕д палацу знайомий голос.

– Ханл╕! Що ти робиш в мо╓му лицар╕?! – розлет╕вся на увесь парк роздратований рик червоного лицаря, в якому можна було вп╕знати голос Кай╖.

– Королеву захищала. Що робимо з цим?

– Обережно! В нього хв╕ст справжн╕й а не декоративний!

– Зна... Ой!

Зайнят╕ розмовою, д╕вчата не встигли зреагувати на стр╕мкий рух Б╕лого. Залишаючи за собою вирви ╕ п╕дкидаючи землю в пов╕тря, ворог кинувся на Ханл╕, одним махом в╕друбивши ╖й руку, в як╕й та тримала таку ефективну в ближньому бою мортиру, ╕ водночас нан╕с потужний удар хвостом в груди лицаря, де сид╕ла його п╕лот. Але недосконала система запалювання спрацювала ╕з зап╕зненням ╕ постр╕л в╕дбувся вже тод╕, коли ╖╖ рука падала. Вт╕м, нав╕ть такий некерований снаряд нан╕с Б╕лому б╕льше шкоди, н╕ж Кайя за увесь час бою, роздробивши тому праву руку.

Зрозум╕вши, що б╕льше такого шансу може й не бути, Кайя скористалася моментом ╕ кинулася на нього. ╤ цього разу ╖╖ удар, який мав би зак╕нчити цей б╕й ще до його початку, все ж досягнув сво╓╖ мети, розрубивши голову Б╕лого й ув╕йшовши в його т╕ло до само╖ ключиц╕. Але це була п╕рова перемога: генератори на к╕нц╕вках та за плечима ворога раптом надривно загуд╕ли, проганяючи кр╕зь себе величезн╕ об'╓ми еф╕ру, що пов╕тря навколо них аж почало св╕титися в╕д накопичено╖ енерг╕╖. Покриваючись чорними плямами в╕дмерло╖ плот╕ й нагару, не в змоз╕ витримати такий катастроф╕чний режим роботи, Б╕лий лицар р╕зко крутнувся на м╕сц╕, ╕ ногою нан╕с сильний удар нижче каб╕ни, ламаючи Кай╖ хребет. Крок, ╕ черговий розмашистий удар поц╕ля╓ ╖й в голову, а ф╕нальний удар кол╕ном остаточно обезглавив червоного лицаря,

Б╕й зак╕нчився поразкою ус╕х трьох, але Б╕лий про це не знав ╕ продовжував шкутильгати до палацу, втрачаючи по дороз╕ шматки т╕ла. Не д╕йшовши буквально к╕лька метр╕в до одного ╕з балкон╕в, цей монстр закляк ╕ по ╕нерц╕╖ завалився на нього грудьми. Покрита численними виразками оболонка каб╕ни не витримала такого знущання й прорвалася, заливши увесь балкон стр╕мким потоком прозоро╖ р╕дини, що вин╕с разом ╕з собою й т╕ло п╕лота, який не збирався здаватися до самого к╕нця. Ледве п╕днявшись на ноги, худий як тр╕ска хлопець витягнув з-за поясу кривий н╕ж ╕ п╕шов туди, де могла знаходитися його ц╕ль.

***

Я не можу в це пов╕рити! Н╕, не так: я в це НЕ-В╤-РЮ! Невже я став кроссовером?! Я завжди думав, що не з мо╓ю вдачею спод╕ватися на щасливе зак╕нчення сво╖х пригод, а тут – такий подарунок дол╕! ╤ тепер я нарешт╕ зможу спок╕йно зайнятися досл╕дженням нового для мене св╕ту, ╕ самовдосконаленням! А якщо набридне – я уже знаю спос╕б його покинути. Вт╕м, до цього мен╕ ще дуже далеко. З ╕ншого боку: я втратив ус╕ сво╖ досягнення, свою арм╕ю, свого милого Во╖на! Вже за одне це хот╕лося вбивати. Але якщо це альтернатива остаточн╕й смерт╕, то я ще в╕дбувся легким переляком.

Не знаю, у який всесв╕т я потрапив, однак мен╕ тут уже майже подоба╓ться. Майже – бо система м╕р виявилася довол╕ незвичною: кожен р╕к склада╓ться з чотирьох сезон╕в, у сезон╕ три м╕сяц╕, м╕сяць д╕литься на три декади по десять дн╕в кожна. Ця та багато ╕нших м╕лких незручностей в сум╕ викликали роздратування, яке я не зм╕г подолати ╕ дос╕.

Зна╓те, в сво╓му першому житт╕ я був любителем в╕део╕гор та деяких мультик╕в, тому коли потрапив у всесв╕т гри Crysis – почував себе довол╕ комфортно. Ну а що ще потр╕бно потраплянцю, окр╕м знаючого товариша та пригод? Хоча н╕, щодо товариша я трохи прибрехав. Зв╕сно ж у мене з мо╖ми партнерами ╕нод╕ виникали конфл╕кти, через що добра ╖х половина здихала в муках, а ╕нша половина – божевол╕ли, нав╕ть коли я себе н╕як не проявляв. Траплялося ╕ так, що мене намагалися одягнути на д╕тей, але тод╕ я ще знав слово 'мораль', ╕ з ними у мене розмова була коротка: системна помилка, синхрон╕зац╕я ╕з оператором неможлива. Я вибирав соб╕ в нос╕╖ лише тих, хто цього д╕йсно заслуговував, однак нав╕ть ╕з мо╓ю допомогою ╖хн╓ життя зак╕нчувалося п╕сля першого ж серйозного випробування. От ╕ доводилося брати контроль на себе ╕ прикидатися людиною, доки не доберуся до бази. Що, я ще не назвався? Тод╕ при╓мно познайомитися, я – високотехнолог╕чний нанокостюм, який за примхою дол╕ отримав власну св╕дом╕сть ╕ пост╕йно змушений розгр╕бати усе те, що нако╖ли його непутящ╕ творц╕. Я – Пророк!

Спогад╕в про минуле життя у мене було обмаль, ╕ б╕льш╕сть ╕з них стосувалися саме св╕ту ц╕╓╖ популярно╖ гри. Нав╕ть ╕мен╕ свого згадати не вдалося, як ╕ останн╕ хвилини свого життя Там.

З самого моменту мо╓╖ активац╕╖ я зрозум╕в, що доля у мене буде дуже весела, а тому намагався заздалег╕дь п╕дготуватися до майбутн╕х пригод. Вже пот╕м, коли я зламав арх╕ви Джека Харгр╕ва, я д╕знався про справжню природу костюм╕в, та ╕стор╕ю ╖х появи у людей. Н╕, зв╕сно я ще п╕д час проходження друго╖ гри знав, що це н╕який не костюм, але детал╕ створення цього ун╕кального артефакту разюче в╕др╕знялися в╕д оф╕ц╕йно╖ верс╕╖. Вже отямившись я зрозум╕в, що визначення 'костюм' до ц╕╓╖ системи абсолютно не п╕дходить, ╕ використову╓ться лише для прикриття. Насправд╕ ж в╕д людей тут був доданий т╕льки екзоскелет та деяк╕ електронн╕ системи – все ╕нше з самого початку вирощувалося прямо з людського т╕ла, п╕сля чого вир╕залося ╕ пересаджувалося солдатам. Тобто костюм займав увесь об'╓м орган╕зму нос╕я, дублюючи, укр╕плюючи та зам╕щаючи собою його тканини. ╤ншими словами – на початковому етап╕ розмноження нанобот╕в потр╕бно багато орган╕ки та ╕нших супутн╕х матер╕ал╕в, як╕ бралися ╕з т╕ла п╕ддосл╕дного або навколишнього середовища. Про гуманн╕сть таких експеримент╕в говорити не доводиться, але т╕льки в такому випадку його анатом╕я б╕льш-менш в╕дпов╕дала людськ╕й. Лаборанти з легко╖ руки кер╕вництва стали називати нас CryNet – Павутина Страждань – через те, що пац╕╓нти п╕д час проростання структур кричали ╕ швидко божевол╕ли в╕д пост╕йного болю, а приспати ╖х уже не давали сам╕ наноботи. Судячи з усього я ╕ був одним ╕з таких п╕ддосл╕дних, нервова система якого на глибинних р╕внях виявилася зам╕щена мною ╕ продовжила сво╓ ╕снування нав╕ть п╕сля повного розчленування його орган╕чного т╕ла. В подальшому я лише п╕дключався до нос╕я, не перем╕щаючись безпосередньо в орган╕ку, що дозволяло багаторазове п╕дсаджування до мене все нових ╕ нових кл╕╓нт╕в.

CryNet, це сво╓р╕дний дубл╕кат нервово╖ системи людини, утворений ╕з нанобот╕в. Саме в╕н ╕ лежить в основ╕ нанокостюму, виступаючи сполучною ланкою м╕ж т╕лом та механ╕змом. Без не╖ нанокостюм н╕чим не в╕др╕зня╓ться в╕д колон╕ального орган╕зму, ╕ саме з не╖ розпочина╓ться його вирощування.

Сам CryNet складався ╕з к╕лькох штам╕в нанобот╕в, як╕ виконували в╕дпов╕дн╕ функц╕╖: ╕нтелектуальн╕, конструкц╕йн╕ та в╕льн╕. Були ще ╖хн╕ спец╕ал╕зован╕ р╕зновиди, але вони утворювалися ╕з в╕льних т╕льки у раз╕ потреби. Решту т╕ла складали створен╕ цими ботами конструкц╕╖: нервов╕ волокна, штучн╕ м'язи, асемблери, датчики тощо... Я в ц╕й систем╕ опинився в рол╕ користувача перед мон╕тором. Перш╕ кроки були найскладн╕ш╕: переробити в╕ртуальну реальн╕сть у зручний для себе вар╕ант сприйняття. Добре, що мо╖ с╕пання пом╕тив один ╕з програм╕ст╕в, додумавшись створити власний граф╕чний ╕нтерфейс для штучного ╕нтелекту костюму. ╤ тод╕, в╕дсунувши свого штучного пом╕чника на другий план, я зайняв його м╕сце ╕ перейняв контроль на себе.