Текст книги "Brute force (СИ)"

Автор книги: Вячеслав Ковриженко

сообщить о нарушении

Текущая страница: 15 (всего у книги 27 страниц)

Я майже в╕дновився!!! Але головне нав╕ть не це, а повернення пам'ят╕! Не мо╓╖, ╕з власними спогадами у мене все прекрасно, а пам'ят╕ костюму! Усе, що я поназбирав за час сво╖х пригод. Тут тоб╕ ╕ трупери, ╕ енергетика, ╕ промислов╕сть, ╕ конструкц╕йн╕ технолог╕╖... А вишенькою на цьому корол╕вському торт╕ була ц╕ла купа редактор╕в, за допомогою яких можна не т╕льки переглядати, а й редагувати образи, ╕ нав╕ть створювати сво╖ власн╕! Сл╕дом йшли ус╕ верс╕╖ прошивки нанобот╕в, набори в╕рус╕в, програми для операц╕йно╖ системи ╕, мо╓ щастячко: Rammstein, Ар╕я, Nightwish, ╕ головне – AC/DC! Життя набува╓ сенсу! Зараз же йшло в╕дновлення якогось особливо великого арх╕ву, нав╕ть не пам'ятаю що в ньому. Не об╕йшлося ╕ без ложки дьогтю: б╕бл╕отеки художньо╖ л╕тератури в╕дновити не вдалося. Тобто я не зможу д╕знатися, в який св╕т потрапив. Добре, що ф╕льмотека збереглася – може хоч там знайду якусь п╕дказку.

Хай там як, а я дуже сумував за сво╖ми ╕грашками. Нав╕ть уявити складно, як мен╕ усього цього тут не вистачало. ╤ щойно завершилося встановлення редактора, я взявся полегшувати соб╕ життя. Нанокостюм це прекрасна зброя, але лише тод╕, коли у нього ╓ засоби п╕дтримки. Якщо забрати нав╕гац╕ю, л╕так╕в-розв╕дник╕в та тактичну мережу – в╕н перетвориться на просто круту броню ╕з примочками, а ефективн╕сть б╕йця впаде вдв╕ч╕. В нин╕шн╕х умовах нав╕ть це буде прекрасно, але нав╕що працювати у п╕всили, якщо можна розвернутися на повну?

Перше, що мен╕ необх╕дно, це розв╕дка. Спочатку я хот╕в п╕дрядити на цю роль звичайних трупер╕в. Вони достатньо велик╕ й сильн╕, аби натовкти пики рот╕ солдат. Але ж як я маю ╖х вирощувати? Створити ще одну нано-фабрику, значить привернути до себе увагу, а ростити в соб╕... Дуже см╕шно. Це ж не п╕столет – просто так не вийде. В обох сенсах. До того ж з такими складними формами ╖х н╕який камуфляж не прихова╓. ╤ це я ще не згадую про велику к╕льк╕сть к╕нц╕вок, як╕ у них пост╕йно рухаються. Можливо саме тому цефи майже не використовували маскування для сво╖х солдат, оск╕льки нав╕ть для просто╖ людсько╖ форми т╕ла оптичне прикриття йшло на сам╕с╕ньк╕й меж╕ можливостей нанотехн╕ки. Це я махлював, вкорочуючи в╕к нос╕╖в, а от ╕нш╕ дв╕ сторони планетарного конфл╕кту такого соб╕ дозволити не могли. ╤ ось тепер я з╕ткнувся з тими ж проблемами, що й вони, а без камуфляжу уся моя зат╕я н╕чого не варта. Що ж робити?

Будемо думати лог╕чно. У рол╕ шпигун╕в можуть виступати дрони цеф╕в, розставлен╕ у потр╕бних м╕сцях. Я ще не забув св╕й прорахунок ╕з нанореактором, коли мо╖ твор╕ння враз вирахували. Тому габарити розв╕дник╕в не повинн╕ перевищувати розм╕р тутешньо╖ живност╕. Хто там у нас найб╕льший? Х╕ба що коору. Н╕, так сильно вр╕зати трупера не вийде. Треба щось зовс╕м ╕нше. Можна було б об╕йтися ╕ класичними жучками, але ╖х ще треба розставити, а шустати по вс╕й Академ╕╖ мен╕ н╕хто не дасть. Та й камери були б набагато зручн╕шими за жучки... Хм, жучки...

Точно – треба робити не трупер╕в, а робочих дрон╕в – Збиральник╕в! Цим маленьким жучкам нав╕ть маскуватися не потр╕бно, я й сам нер╕дко плутав ╖х з╕ справжн╕ми. А все через те, що вони н╕коли не брали участь у бойових д╕ях, тихенько розбираючи трупи в будь-який час ╕ за будь-яко╖ погоди. Зв╕сно утил╕зац╕я т╕л не ╓дина ╖хня функц╕я, але я просто не ц╕кавився ╕ншими р╕зновидами, досл╕дивши лише один тип збиральника, та й того – виключно з ╕нтересу. З ними нав╕ть сильно гратися не доведеться: зам╕нити деяк╕ елементи конструкц╕╖ на сенсори, ╕ маленький шпигун готовий!

Що для цього мен╕ потр╕бно? В першу чергу я маю викинути з дрона усе зайве, отримавши базу для створення подальших його модиф╕кац╕й. Ззовн╕ дрони дуже схож╕ на великого хруща, доки не наб'ють еластичне черевце б╕омасою. Тод╕ вони роздумаються аж до десяти сантиметр╕в у довжину, п'яти у товщину, ╕ ще й можуть при цьому активно рухатися. Значить м╕шок для орган╕ки прибира╓мо, зам╕нивши його на одну ╕з власних сенсорних сот, якими вкрита моя броня, а решту в╕льного простору в черев╕ займе б╕льш потужний модуль зв'язку. Саме черево зробимо жорстким. Довжину лапок трохи зб╕льшимо для п╕двищення моб╕льност╕, щелепи залишимо ╕ теж трохи зб╕льшимо на випадок непередбачених ситуац╕й. Автономн╕сть у таких дрон╕в у межах семи-восьми годин, однак мене такий вар╕ант не влаштову╓, тому я запихаю в нього найменший ╕з доступних мен╕ на даний момент термогенератор╕в. На завершення вкриваю спинний панцир прим╕тивним м╕м╕крилом, який був у перших нанокостюмах. Це не активний камуфляж, але для таких маленьких створ╕нь в╕н ╕ не потр╕бен. ╥м достатньо зм╕нити кол╕р, ╕ ╖х уже н╕хто не побачить. Нав╕ть я, якщо не знатиму, що шукати. Н╕би н╕чого не забув. Все, тепер збира╓мо образ докупи ╕ да╓мо команду систем╕ на вирощування заданого об'╓кту.

'Завдання прийнято. Ор╕╓нтовний час завершення: 82 години 18 хвилин.' – в╕драпортував ╤НК.

Добре, коли можна спихнути роботу на когось ╕ншого. Особисто мен╕ ╤нтелект Нано-Костюму був не потр╕бен, адже я ╕ так прекрасно контролював ус╕ сво╖ системи. А завдяки фантаз╕╖ та досв╕ду, яких у комп'ютера просто нема╓, я м╕г д╕яти у к╕лька раз╕в ефективн╕ше. А от гратися ╕з перифер╕╓ю у мене не було н╕ бажання, н╕ нерв╕в. Ну не можу я одночасно керувати двома ╕ б╕льше юн╕тами. Про те, щоб прослуховувати сотн╕ жучк╕в, анал╕зувати ╕нформац╕ю та збирати статистику, я взагал╕ нав╕ть не думаю. Добре, що ╤НК спец╕ально для цього призначений, хоча ╕нод╕ його коментар╕ неймов╕рно дратують. Одна т╕льки фраза 'Взяти шприц' (*) робить його переможцем у категор╕╖ 'Кап╕тан Очевидн╕сть'.

Що ж до подальших мо╖х план╕в, то тут все просто: орган╕зувати соб╕ базу, лаборатор╕ю для досл╕дження отриманих технолог╕й, та пол╕гон для ╖хнього випробування. Для ус╕х трьох пункт╕в прекрасно п╕д╕йде Академ╕я. Матер╕ал╕в тут багато, п╕ддосл╕дних вистача╓, ╕ м╕сця... Н╕, м╕сце треба п╕дшукати краще, бо ╓ ризик залишитися без бази. Хм, може пере╖хати на Су-Ван? Моб╕льн╕сть завжди була мо╖м козирем, тому не буду в╕дмовлятися в╕д не╖. Залиша╓ться лише проникнути на остр╕в ╕ залишити там зародок майбутньо╖ бази. Там же ╕ лаборатор╕ю орган╕зую. Хм...

'Стоп! Зупинити вирощування дрона.' – командую я у в╕ртуальний прост╕р.

'Прийнято. Проект заморожено.'

Ну от, знову ц╕ гормони! Зам╕сть того, щоб подумати головою – почав займатися дурницями. Дивно, я ж н╕би ус╕ питання з орган╕змом вир╕шив, що з ним не так?

Я неправильно п╕д╕йшов до реал╕зац╕╖ сво╖х завдань. Спочатку треба було виростити зародок бази, а коли фабрикатор визр╕╓ – в╕н сам розпочне виробництво нових дрон╕в. Т╕льки закладати його потр╕бно одразу на м╕сце його базування. ╤ я нав╕ть знаю, куди саме!

О, це буде м╕й шедевр! Дивно, що я не д╕йшов до такого ран╕ше. Автономна, в╕докремлена в╕д нанокостюму система, спец╕ал╕зована виключно на виробництв╕. Все почина╓ться ╕з невелико╖ капсули, яка м╕стить початковий наб╕р чистих х╕м╕чних елемент╕в. Там же знаходитиметься стартовий запас уже активних нан╕т╕в, як╕ й розпочнуть буд╕вництво комплексу. Не забув я ╕ свого проколу ╕з нано-реактором, тому контролювати усе це буде не його власною програмою, а напряму ╤НКом, для зв'язку з яким я втулив туди аж два модул╕ зв'язку. В╕нчала капсулу спарка компактних термогенератор╕в цеф╕в, як╕ забезпечуватимуть усе це щастя енерг╕╓ю. Ну ╕ левову частку всього внутр╕шнього об'╓му займатимуть запаси мого нанокатал╕затора. Це пришвидшить розгортання систем в к╕лька раз╕в, а менш н╕ж за добу база вийде на самозабезпечення, ╕ сама зможе розширювати сво╖ можливост╕, без мого особистого втручання. А оформимо все це у вигляд╕... Хе-хе, спод╕ваюся Лашура не буде проти, якщо в саду на ╖╖ л╕таючому остров╕ з'явиться нова скульптура.

Ось така у мене виходить 'Машина фон Неймана'. В конструкц╕╖ нема╓ н╕чого складного. Б╕льше того, вона нагаду╓ капсули ╕з р╕дким порошком, як╕ кидають у пральн╕ машини, х╕ба що резервуар╕в для речовин тут значно б╕льше. ╤ р╕вень небезпеки такий, що б╕льшостт╕ науковц╕в Земл╕ нав╕ть не снилися. Ботам байдуже, що пускати на переробку, аби програма д╕й була. Треба дуже пильно стежити за ╖хн╕м рац╕оном, аби вони не зжерли увесь остр╕в. Я знаю – вони можуть.

'Проект розпочато. Ор╕╓нтовний час завершення: 18 годин'

О, так значно краще! Стоп!

– Достатньо. – зупинив я б╕й. – У нас гост╕.

– ╤ хто це тут ганя╓ мо╖х учн╕в, без мого в╕дома? – поц╕кавилася М╕зайя, заходячи на тренувальний майданчик.

– В╕таю наставниця М╕зайя. – переходжу на оф╕ц╕йний тон.

– Ну я ж просила! – вдавано образилася ж╕нка, продовжуючи наближатися.

– Наставниця М╕зайя, – п╕дтримала мою повед╕нку Кайя, – Ви прийшли по справ╕, чи просто так заглянули?

– Просто так, по справ╕.

Не бажаючи брати участь у розмов╕, я передав тренувальний н╕ж Кай╖, ╕ п╕шов геть ╕з майданчика.

– Куди це ти з╕брався? – М╕зайя пом╕тила мою втечу й намилилася за мною. – Стояти!

– Я маю ╕нструкц╕╖. Не наближатися до Вас. – пан╕ Л╕т╕я вчора у сво╖х претенз╕ях неодноразово висловлювала таке побажання, тому тут до мене не п╕дкопатися.

– Як╕ ще ╕нструкц╕╖? В╕д кого? Я тоб╕ н╕яких ╕нструкц╕й не давала! – в╕дстань все зб╕льшувалася.

– Голова учн╕всько╖ ради. Дала ч╕тку вказ╕вку. В пол╕ зору наставниц╕ – не з'являтися. Виконую. – ╕ чкурнув геть, зникнувши по ╕нший б╕к зеленого паркану,

Переконавшись, що цього разу за мною н╕хто не женеться, я видряпався на дах ╕ вл╕гся гр╕тися на черепицю. З моменту активац╕╖ ╤НКа мене к╕лька раз╕в тривожила якась думка, але я щоразу ╖╖ усп╕шно забував, чи в╕двол╕кався на щось ╕нше. Ще раз пройшовшись по л╕н╕╖ сво╖х роздум╕в, я виловив ут╕качку.

Св╕т, у який я потрапив, був надто ориг╕нальним, щоб загубитися серед сотень тисяч ╕нших. Нехай сам я не пам'ятаю н╕чого под╕бного, але в╕дпов╕дност╕ головних елемент╕в серед мо╓╖ ф╕льмотеки комп'ютер знайде сам. Що вбити в пошук? Хм... Роботи, л╕таюч╕ корабл╕... Що ще? Гарем! ╤ навчальний заклад, як м╕сце д╕╖. Розпочати пошук!

Ого, де це я ст╕льки мультик╕в встиг скачати? Спод╕ваюся результати будуть скоро. А ось ╕ вони! Gundam – ус╕ сер╕али, як ╕ оч╕кувалося. Абсолютно не схоже. Full Metal Panic – не пам'ятаю. Подивимося... Характер головного героя точн╕с╕нько як у мене, але б╕льше сп╕впад╕нь нема╓. Ще вар╕анти? Gurren-Lagann?!!! Ой-ну! Дивився я його – суц╕льний стеб ╕ треш. Таке т╕льки японц╕ дивитися можуть. ╤ я дуже щасливий, що це не м╕й випадок. Досить, не буду дал╕ дивитися. Зак╕нчиться пошук, тод╕ й розбиратимуся ╕з результатами.

Почекавши, поки М╕зайя покине територ╕ю, я спустився вниз. Кайя уже встигла в╕дпочити ╕ позбутися сл╕д╕в фарби на обличч╕, тому можна було продовжити тренування.

– Що вона хот╕ла? – поц╕кавився я.

– Не знаю. – Кайя подивилася на щойно зачинену хв╕ртку. – Але мен╕ це не подоба╓ться. Вона н╕коли не веде себе так спок╕йно.

– Задумала каверзу?

– Не знаю. – д╕вчина ╕з дуже серйозним виразом на обличч╕ повернулася до мене. – Раджу тоб╕ не покидати меж╕ ма╓тку. Без дозволу Лашури н╕хто з╕ сторонн╕х не ма╓ права заходити сюди.

– Розум╕ю. Ма╓ток – суверенна територ╕я корол╕вства. П╕дтримую. Продовжимо?

– Так. На чому ми зупинилися? Ой!

В останн╕й момент пом╕тивши, що тренувальний н╕ж знову летить ╖й в голову, Кайя в╕дхилилася ╕ спробувала д╕стати мене мечем. Безусп╕шно. Подумавши, що я залишився без збро╖, вона вже см╕лив╕ше почала наступати на мене, одразу ж поплатившись умовно в╕дтятою кистю руки, яка зустр╕лася з╕ ще одним, спец╕ально прихопленим п╕д час перерви 'ножем'. Так ми й стрибали до самого вечора. Я навмисне ганяв Кайю так, щоб вона на завтра не могла нав╕ть ходити – краще сприйме матер╕ал по вогнев╕й п╕дготовц╕. Попри все мо╓ незадоволення, день не пройшов даремно: я п╕дтягнув синхрон╕зац╕ю ще на дв╕ десятих в╕дсотка, а Кайя отримала безц╕нний досв╕д бо╖в без правил. Пот╕м ще трохи покрутився по хазяйству, а щойно завершилося вирощування заготовки – в╕дправився у порт.

(*) Розмова ╕з Харгр╕вом б╕ля його капсули, коли той да╓ ГГ шприц ╕з Тунгуським штамом нанобот╕в

Робота над спайботом у форсаж╕: https://www.youtube.com/watch?v=6OrqdPNpqfE

***

З моменту зак╕нчення тренування минула майже година. Кайя увесь цей час змивала з себе трудовий п╕т, а хлопець п╕шов дал╕ крутитися по господарству, н╕би й не було к╕лькох годин напруженого тренування. Кейнс╕ справно виконував важку хатню роботу, сильно полегшивши роботу ж╕нкам. Лед╕ Майя не могла нарадуватися такому пом╕чников╕, нав╕ть попри його замкнутий характер. Взагал╕ з появою цього парубка життя в ма╓тку зм╕нилося. Те, на що ран╕ше у прислуги йшов ц╕лий день, хлопець виконував швидко ╕ не напружуючись. ╤ головне – н╕хто не м╕г углед╕ти, як саме в╕н це робить! Не знаючи втоми, в╕н повн╕стю перебрав на себе усю важку роботу, через що у ж╕нок тепер з'явилася в╕льна хвилинка. Сидячи в альтанц╕ на задньому двор╕ ма╓тку, лед╕ Майя чекала на повернення маленько╖ хазяйки, коротаючи час за малюванням. Дв╕йнята поруч щось вишивали, сп╕лкуючись м╕ж собою зрозум╕лими лише ╖м двом знаками.

– Гарно малю╓те, лед╕ Майя. – завалилася в альтанку Кайя, замотуючи рушником волосся п╕сля душу.

– Н╕чого особливого. Просто вир╕шила згадати молод╕сть. – ж╕нка склала ол╕вц╕ в коробку й закрила альбом. – Я колись мр╕яла про кар'╓ру художниц╕, але не склалося.

– Облиште, у вас чудово виходить. – д╕вчина впала у кр╕сло поруч, не в змоз╕ поворушити нав╕ть рукою. – Ви не думали зробити виставку роб╕т?

– Та на що там дивитися? У мене ж окр╕м еск╕з╕в б╕льше н╕чого й нема╓.

– Та не може такого бути!

Кайя п╕дтягнула до себе альбом. Лед╕ Майя не заперечувала, тому д╕вчина взялася гортати стор╕нки. Там було все: пейзаж╕, Су-Ван, корол╕вський палац, ╕ нав╕ть сама королева Лашура п╕д час занять. Остання вже встигла повернутися з урок╕в ╕ сама тихенько при╓дналася до перегляду альбому. Передостанн╕м малюнком була Академ╕я зимою. Пейзаж д╕йсно був накиданий ╕деально, ╕ нав╕ть в╕дсутн╕сть фарб не заважала в╕дчути його об'╓м та насичен╕сть. Кайя ╕ сама б не в╕дмовилася пов╕сити таку картину у сво╖й к╕мнат╕. Перегортаючи останню стор╕нку, вона оч╕кувала побачити ╕ще один пейзаж, але ╖╖ оч╕кування не справдилися.

На малюнку було зображено уламки яко╖сь буд╕вл╕, осв╕тлен╕ знадвору потужними прожекторами Небесного лицаря, а в променях цього св╕тла завмер людський силует, кожна стиснута в кулак рука якого зак╕нчувалася трьома к╕гтями.

– А що це за картина? – Кайя розвернула альбом, щоб ус╕ змогли подивитися на малюнок.

– Це мен╕ привид╕лося п╕д час нападу. Не звертайте уваги.

– Ц╕каво. – Кайя провела пальцями по еск╕зу, неначе бажаючи в╕дчути незвичну зброю на дотик. – А давно Ви це намалювали?

– Та н╕, буквально щойно зак╕нчила. Просто хот╕ла позбутися набридливого образу, тому й перенесла його на пап╕р. Я часто так позбуваюся зайвих думок.

– Схоже на... – Кайя надовго задумалася. – Хвилинку, а це не може бути той лицар, що розвалив лазарет на остров╕? Ми ж так ╕ не зрозум╕ли, чому п╕лот покинула машину, адже в╕н все ще був бо╓здатний?

– Може злякалася?

– Не думаю. Я б н╕коли не вил╕зла ╕з лицаря, поки в╕н на ходу. Та й пошкодження у нього так╕, н╕би його... Шматували?

– Гада╓ш це був Кейнс╕? – Лашура в╕д╕рвалася в╕д книжки ╕ подивилася на подругу. – Але ж його знайшли п╕д завалами? Якби в╕н був причиною втеч╕ п╕лота, то спочатку прибили б його, а вже пот╕м т╕кали.

– Не впевнена. Просто в мене вже не вперше виника╓ в╕дчуття, що ми пригр╕ли на грудях гадюку.

– А що сталося? – поц╕кавилася Лашура, розглядаючи змучене обличчя Кай╖.

– В╕н збира╓ться завтра запросити Вас на тренування.

– Поспостер╕гати?

– Г╕рше – взяти участь! – з╕рвалася на рик Кайя, одразу ж закашлявшись. – В╕н сказав, що мен╕ потр╕бен стимул! ╤ що за кожен м╕й промах страждатимете Ви!

– Ти ж не погодилася?

– А в╕н мене й не питав. Мен╕ зда╓ться, що в╕н це робитиме, нав╕ть якщо Ви не прийдете! – роз╕йшлася д╕вчина, виливаючи все, що за день накип╕ло в душ╕. – Його треба здати вартовим Академ╕╖! Нехай замкнуть його в ╕золятор╕!

– ╤ що ти ╖м скажеш? – глузливо поц╕кавилася королева. – Що в╕н надто сильно ганя╓ тебе на тренуваннях?

– Гррр! Але це нечувано!

– Нехай. – з╕тхнула королева, картаючи себе за такий промах. – Я чекала чогось под╕бного. Я згодна потерп╕ти, якщо в╕н п╕дтягне тебе до свого р╕вня. Т╕льки не довго. Ти ж не розчару╓ш мене?

– Н╕, Ваша Величн╕сть. Пробачте мен╕ мою зухвал╕сть. Але я йому не дов╕ряю. В╕н пост╕йно кудись зника╓, займа╓ться чимось незрозум╕лим... В╕н щось прихову╓. Може влаштувати йому допит?

– Тоб╕ воно треба? – Лашура закрила альбом й в╕дкинулася в кр╕сл╕, намагаючись сво╖м виглядом заспоко╖ти охоронницю. – З ним уже М╕зайя спробувала 'поговорити'. Нагадати тоб╕, чим все ск╕нчилося? Я вже мала з ним приватну розмову, якщо тоб╕ в╕д цього стане легше.

– ╤ що? – Кайя аж подалася вперед, забувши про втому.

– ╤ все. Пов╕р, тоб╕ його чолов╕ч╕ секрети зовс╕м не потр╕бн╕. – Лашура смикнула плечима, пригадуючи особливо жорстк╕ моменти ╖хньо╖ 'розмови'. – Як в╕н правильно сказав: менше зна╓ш – краще спиш.

***

Закр╕плений на причал╕, Су-Ван зараз б╕льше нагадував побиту скелю, а не благородний л╕таючий остр╕в. Видно, що ек╕паж корабля намагався щось робити, але для ремонту потр╕бн╕ не т╕льки ╕нженери, але й арх╕тектори, ╕ буд╕вельники, ╕ сад╕вники... Максимум, на що ╖х вистачило – розчистити дор╕жки й прибрати невелик╕ уламки. Кайя вже не раз пропонувала, щоб ремонтом зайнялася Академ╕я. Зв╕сно ж за в╕дпов╕дну платню. ╤ щоразу королева в╕дмовляла, вказуючи на завищену варт╕сть таких роб╕т, ╕ спод╕валася на скоре прибуття власних спец╕ал╕ст╕в. ╤ справа тут не в ╖╖ горезв╕сн╕й скупост╕. Нав╕ть зв╕дси, ╕з оглядового майданчика, добре пом╕тн╕ ланцюжки ям та канав, що залишилися п╕сля проходу лицар╕в. Дивно, мен╕ вони не здалися наст╕льки важкими, щоб залишати п╕сля себе так╕ велик╕ сл╕ди. Скор╕ше сам матер╕ал острову надто крихкий. См╕шно, я до останнього моменту думав, що в╕н зроблений ╕з каменю. А ще дивувався: як така бандура може л╕тати?!

Зв╕ряюся ╕з хронометром. Зараз б╕ля мене ма╓ пройти патруль, п╕сля чого в мене буде одинадцять хвилин на те, щоб подолати коридори ╕ вийти до порту. Не зважаючи на майже повн╕стю в╕дновлену функц╕ональн╕сть, я не ризикував користуватися активним камуфляжем. Д╕агностика й кал╕брування систем все ще продовжу╓ться, тому ╓ великий ризик, що маскування злетить у найб╕льш неп╕дходящий момент. Не бажаючи соб╕ такого щастя, я зм╕нив св╕й вигляд на одного з╕ щойно побачених вартових, ╕ п╕шов сл╕дом за ними на достатн╕й в╕дстан╕. В╕д перев╕рки це не вряту╓, але уп╕знати мене точно не зможуть.

Пройшовши вх╕дний шлюз, я в╕дчув, як нан╕ти знову набираються сил. Ну от зв╕дки тут береться ця енерг╕я? Вона ж буквально розлита у простор╕! Це мо╖ генератори здатн╕ тягнути енерг╕ю буквально зв╕дус╕ль, а у м╕сцевих я н╕чого под╕бного не бачив. ╤ при цьому вони умудрилися створити довол╕ розвинену цив╕л╕зац╕ю. Без нафти, без зал╕зобетону, ╕ нав╕ть умудряються обходитися майже без стал╕. Все завдяки еф╕ру, що заповнив собою увесь п╕дземний прост╕р Академ╕╖. Саме в╕н приводить в д╕ю р╕зноман╕тн╕ механ╕зми ╕ пристро╖. Якби в мо╓му св╕т╕ була така субстанц╕я... Хм, тод╕ в╕н був би таким же, як ╕ цей. Н╕, все ж добре, що я з'явився у технолог╕чн╕й реальност╕. Зв╕сно проблема вза╓мод╕╖ генератора й еф╕ру вимага╓ ретельного досл╕дження, але це буде пот╕м, коли у мене з'явиться лаборатор╕я та нормальний анал╕тичний центр. Зараз ми обережно йдемо в напрямку прич...

Мо╖ думки перервав шум в одн╕й з майстерень. Дивно, патрул╕в тут бути не повинно – це я роз╕знав в першу чергу, ╕нший персонал зараз спить, а бродити серед ноч╕ темними коридорами нормальна людина не буде. Себе до уваги не беру – я не людина. Що робити? Начхати! Роблю вигляд, н╕би н╕чого не пом╕чаю, ╕ тихенько ╕ду соб╕ дал╕ – може пронесе?

Не пронесло. ╤ причиною стала саме моя безшумн╕сть. Нев╕дома особа, що переховувалася в одн╕й ╕з майстерень, теж ор╕╓нтувалася на слух. Тому, щойно кроки охоронц╕в стихли, порушник в╕дчинив двер╕ й вистрибнув в коридор. Прямо у мене за спиною. Ф╕гура ж╕ноча, нав╕ть трохи д╕воча. Рухи впевнен╕, енерг╕йн╕, майже безшумн╕, в╕дточен╕ до автоматизму – значить вона тут явно не вперше. Саме тому в першу секунду вона й не зрозум╕ла, що опинилася в коридор╕ не одна. З глухим стуком дерев'яний кийок зустр╕ча╓ться з мо╓ю потилицею, ╕ я розум╕ю, що вдавати оглушеного вже п╕зно – дерев'яшка жал╕бно хруснула об череп, мало не переламавшись навп╕л, а нев╕дома агресорша чкурнула повз мене дал╕ по коридору, нав╕ть не подивившись на результат. Я нав╕ть на секунду завмер в╕д такого нахабства, але швидко отямився ╕ поб╕г за порушницею, скидаючи маскування.

Наш коротенький заб╕г зак╕нчився якраз на середньому р╕вн╕ порту. Тут знаходилися корабл╕ аристократ╕в. Мен╕ треба було трохи вище, метр╕в на сорок, але ж я не м╕г оминути таку под╕ю! В Академ╕╖ в╕дбува╓ться щось ц╕каве, а я маю це про╕гнорувати? Та н╕коли! Ця особа явно йшла в╕д ангар╕в, а це територ╕я суворого контролю. Шпигун? Тод╕ я просто не маю права втрачати таке ц╕нне джерело ╕нформац╕╖! Ну зникне агент, ╕ що? Н╕хто ж н╕чого не д╕зна╓ться, на мене подумають в останню чергу, бо будуть шукати серед сво╖х недруг╕в, а я ще й сл╕ди ус╕ замету – щоб б╕льше нервували.

Тим часом порушниця пом╕тила погоню, ╕ вир╕шила в╕д╕рватися. Заб╕гши на один ╕з причал╕в, вона зробила вигляд, що заходить на якийсь корабель. А коли доб╕гла до протилежного борту – перемахнула на ╕нший причал, до ╕ншого корабля. А це добрих двадцять метр╕в! Доведеться п╕д╕грати ╖й, ризикуючи власним ╕нкогн╕то. Активую камуфляж, ╕ з розб╕гу стрибаю сл╕дом за нею. Вже п╕дл╕таючи пом╕чаю тонку волос╕нь, на як╕й ут╕качка перелет╕ла цю в╕дстань. Треба буде ╕ соб╕ щось таке орган╕зувати.

На третьому причал╕ незнайомка озирнулася ╕, не побачивши пересл╕дування, повернулася на нормальну дорогу. Ось в╕н – прекрасний момент для взяття полоненого! Розганяючи системи НК, я п╕дходив все ближче до пересл╕дувано╖, коли мен╕ наперер╕з вискочила ╖╖ силова п╕дтримка. Сам би я зреагувати не встиг, але автоматика пом╕тила небезпечний об'╓кт ╕ активувала режим форсажу, давши мен╕ час на ухиляння.

Як вона мене пом╕тила? Ага, у мене все ж злет╕в камуфляж. Тод╕ зрозум╕ло. Що ж, доведеться зам╕сть одного полоненого обмежитися ╕ншим. Навряд чи в╕н багато мен╕ розкаже, та я не переб╕рливий. Мен╕ зараз кожна крупинка ╕нформац╕╖ буде на вагу золота.

Це була ж╕нка. Струнка, трохи вище середнього зросту, ╕з прекрасною розтяжкою. ╤ вона була надзвичайно швидка. Звичайна людина на мо╓му м╕сц╕ уже була б трич╕ мертва. А ця маха╓ руками й ногами, наче вентилятор. Дуже знайомий вентилятор... Кайя? Н╕, вона нижча. Хто ще може мати так╕ навики? Та уся Академ╕я! Ну, не зовс╕м уся, але кандидат╕в надто багато. Що ще можна д╕знатися? Перший же поставлений блок показав, що сили у не╖ набагато б╕льше, н╕ж у нормально╖ людини. ╤ зразки тканин... Вона точно носить НК! Але чому неозбро╓на? Зрозум╕вши, що побити мене не вдасться, вона вир╕шила втекти, кинувши п╕д ноги димову шашку. Ага, так я тебе ╕ в╕дпустив! Не вимикаючи форсаж, я зриваюся в погоню ╕ розум╕ю, що наздогнати ╖╖ нав╕ть з мо╖ми можливостями буде непросто. Так, я перевершую ╖╖ в сил╕ та швидкост╕, але у мене тупо коротк╕ ноги! ╤ завелика маса. Н╕, так д╕ло не п╕де. Добре, що скоро я зможу поставити соб╕ правильну прошивку, ╕ довести нарешт╕ це т╕ло до кондиц╕╖. А зараз час врубати камуфляж ╕ ловити язика!

Стрибаючи по ящиках та палубах пришвартованих корабл╕в, ми створювали гурк╕т, який привернув увагу людей. Вона теж це розум╕ла, ╕ спробувала в╕д╕рватися по вертикал╕. Добре роз╕гнавшись, вона вибрала дв╕ висок╕ паралельн╕ ст╕ни ╕ стрибаючи м╕ж ними, як Джек╕-Чан, видряпалася нагору. Мен╕ так╕ викрутаси були не потр╕бн╕ й, попередньо прис╕вши, я з силою в╕дштовхнувся в╕д земл╕. Сенсори вловили, як п╕д мо╖ми ступнями потр╕скалася брук╕вка, але я вже був в пов╕тр╕ на п╕вдороз╕ до потр╕бно╖ висоти. На жаль довжина н╕г ╕ тут мен╕ все з╕псувала, трохи не додавши ╕мпульсу. Виставивши руки перед собою, я ув╕гнав пальц╕ м╕ж цеглинами й одним р╕зким рухом подолав залишок в╕дстан╕. Перестрибнувши через парапет, я опинився б╕ля одного з╕ св╕тлових колодяз╕в, як╕ були рясно розкидан╕ по територ╕╖ Академ╕╖. Ут╕качка спробувала-було повторити св╕й маневр, вистрибнувши на дах найближчо╖ буд╕вл╕, але тут перевага була вже в мене. Я ц╕лий день т╕кав в╕д учениць, ╕ дахи осво╖в одними з перших. Тут черепиця майже не трима╓ться, ╕ ставати на не╖ було... Оп! Правильно – помилкою. А доки ут╕качка змагалася з черепицею у швидкост╕ спуску, я вже чекав на не╖ унизу. ╤з ду-у-уже широкими й щирими об╕ймами!

На жаль вона швидко це зрозум╕ла ╕ в останн╕й момент встигла в╕дштовхнутися в╕д даху, перестрибуючи на терасу сус╕дньо╖ буд╕вл╕. Я про такий маневр не подумав, бо сам би не дострибнув, тому довелося брати курс на перехоплення й спод╕ватися, що мен╕ вдасться п╕дловити ╖╖ ще в пов╕тр╕. Вона приземлилася ран╕ше, й встигла знову роз╕гнатися, але ж у мене була перевага у швидкост╕! На ц╕й терас╕ викладач╕ часто об╕дають, тому тут було багато столик╕в з╕ ст╕льцями. Аби не гаяти часу, хапаю один з╕ ст╕льц╕в ╕ метаю його прямо по курсу. Не дивлячись, чи влучив, хапаю ╕нший ╕ також метаю вперед. Судячи ╕з гуркоту, я влучив обидва рази. Ут╕качка покотилася по земл╕, вперлася в ст╕ну й за секунду знову була на ногах, готова до двобою. Схоже я п╕дловив ╖╖ в момент п╕дготовки до стрибка, ╕накше б не вдалося загнати ╖╖ у кут.

╤ тут я пом╕тив одну дуже непри╓мну р╕ч: м╕й оптичний камуфляж знову злет╕в! Добре, що п╕д час б╕йки костюм перейшов у Д-мод. Тому перед суперницею я постав у сво╓му ориг╕нальному вигляд╕. М╕сячного сяйва, виявилося достатньо, щоб ми нормально розглед╕ли одне одного. Вона виглядала як одягнута у чорне матове трико ж╕нка, обличчя прикрите б╕лою фарфоровою маскою, а оч╕ ховалися за дзеркальними л╕нзами. ╤ я готовий був поклястися, що саме там знаходяться ус╕ ╖╖ органи чуття! Я сенсорами в╕дчував, як вона обмацу╓ мене поглядом перед черговою сутичкою. Тупий дизайн, але ╖╖ сенсорика мене вже зац╕кавила, адже вона якось в╕дсл╕дковувала мене п╕д час погон╕, не зважаючи на камуфляж.

Все це тривало менше секунди, ╕ ось уже ми знову стика╓мося у двобо╖. Тепер я маю ╕стотну перевагу в сил╕, а роз╕гнан╕ системи НК повн╕стю н╕велюють р╕зницю в зрост╕, роз'╓днуючи суглоби т╕ла й зб╕льшуючи його габарити. Мен╕ треба було лише вхопити ╖╖, а дал╕ вона в╕д мене уже н╕куди не д╕неться. ╤ вона це розум╕ла, ус╕ляко намагаючись роз╕рвати дистанц╕ю. В якийсь момент вона вир╕шила повторити м╕й трюк, розбивши мен╕ об голову ст╕лець. Ха! А я в╕зьму ст╕л! ╥╖ атака не завдала мен╕ н╕яко╖ шкоди, але вона знову скористалася одн╕╓ю з╕ сво╖х заготовок. Цього разу це був сл╕пучий магн╕╓вий спалах, через який я на мить втратив ╖╖ з поля зору, ╕ вона цим скористалася, перейшовши у камуфляж. Поправка – у ПОВНИЙ камуфляж! Не знаю, як вона це зробила, але я повн╕стю втратив ╖╖ у вс╕х д╕апазонах. Тому коли сенсори вловили рух пов╕тря збоку, я метнув ст╕л туди. Цього разу удар вийшов д╕йсно гарний. Ст╕л розлет╕вся на шматки, а його ц╕ль в╕длет╕ла метр╕в на три, розваливши собою останн╕й ст╕лець на терас╕. Ув╕мкнувши щеплення п╕дошв з поверхнею, аби мене не збили з н╕г, я п╕дскочив до ворога й наступив йому на жив╕т. Тепер вона в╕д мене уже не втече, якщо не хоче залишитися без кишок. Насолоджуючись моментом випускаю пазур╕ прямо в не╖ перед обличчям – позерство, але дуже добре п╕дкреслю╓ м╕й нин╕шн╕й образ. Яким же було мо╓ здивування, коли я побачив п╕д уламками не вт╕качку, а наставницю М╕зайю! В н╕чн╕й б╕лизн╕!

Невже це була вона? Сумн╕вно. Здивування на обличч╕ може бути вдаваним. Перекинулася, щоб заплутати мене? Та яка тепер р╕зниця? Сутичка зак╕нчилася, а негативний результат – теж результат. Тепер би т╕льки роз╕братися ╕з власним камуфляжем: ус╕ системи в норм╕, ╕ енерг╕╖ вистача╓, але частину мене й дос╕ видно. Ага – вона тупо осл╕пила мо╖ сенсори. Частина з них ще не в╕д╕йшла в╕д спалаху, а ╕нша забита нагаром в╕д димово╖ шашки. В результат╕ я зараз переливаюся кольорами, наче новор╕чна г╕рлянда. Але це легко виправити. Достатньо лише перезавантажити камуфляж, ╕ система заново прораху╓ оптичну модель, використовуючи лише справн╕ сенсори. Зв╕сно на активац╕ю маскування потр╕бно уже не одну, а к╕лька секунд, впродовж яких я наче розпливаюся в пов╕тр╕, але зараз головне – в╕д╕рватися в╕д пересл╕дування. Я б╕льш н╕ж упевнений, що цей НК н╕куди не зник, а перехову╓ться десь неподал╕к. Друге д╕ло – як вона зум╕ла мене бачити п╕д камуфляжем? А хоча що тут думати? Я ж сам шум╕в, як парочка слон╕в! Слон╕в... Ех, як там пожива╓ Во╖н з╕ сво╖ми дронами? Чи все з ними нормально?

Так, не в╕двол╕катися! Шкода, що жучок почепити н╕куди. Та й не готов╕ вони ще... Ну ╕ грець з ним – зараз треба в╕д╕рватися в╕д погон╕. А для цього сл╕д в╕дновити нормальне маскування. Аби не гаяти даремно часу, я посп╕шив стрибнути у найближче водоймище. Вода одразу ж очистила ус╕ доступн╕ поверхн╕, ╕ я легко злився ╕з середовищем. В╕дрегулювавши соб╕ нейтральну плавуч╕сть, я потихеньку перебрався на ╕нше м╕сце, де й вил╕з з води. Нав╕ть якщо за мною був хв╕ст, то п╕д водою мене в╕дстежити дуже складно.

Струсивши з себе зайву вологу, я з ц╕кав╕стю оглед╕в канали. Вже вкотре воним мене рятують. Але щастя не може продовжуватися в╕чно. Знайшовши законом╕рн╕сть, служба безпеки одразу ж перекри╓ мен╕ цей шлях в╕дступу. Щось мен╕ п╕дказу╓, що це не остання моя н╕чна вилазка. Доведеться придумувати щось нове. Хм, а нав╕що придумувати? Все вже прибумали до нас! Залиша╓ться лише правильно все реал╕зувати.

– ╤НК, допов╕дай про результати спостереження.

– Ф╕з╕олог╕чн╕ показники об'╓кта-агресора ?1 з ╕мов╕рн╕стю 65% належать Емер╕ Даст. Спрацю╓ служницею. Дов╕рена особа хазя╖на. Хазя╖н – Маст Дагмай╓р, син прем'╓р-м╕н╕стра корол╕вства Шатерей, Бахарена Дагмай╓ра.

– Ого! Це ти зв╕дки так багато д╕знався?

– Було проанал╕зовано ус╕ записи костюму до моменту активац╕╖ системи ╤НК, та зб╕льшено чутлив╕сть сенсор╕в для поточного збирання ╕нформац╕╖ без застосування...

– Стоп, достатньо! Що вона там робила?

– ╤мов╕рна верс╕я – промислове шпигунство. В тепловому в╕дбитку пом╕тна папка з матер╕алами. – на в╕зор╕ з'явився силует шпигунки ╕з темною плямою сумки на спин╕.

– Що за документи, можеш сказати?

– Нев╕домо. Розд╕льна здатн╕сть поточно╖ верс╕╖ сенсор╕в не дозволя╓ детал╕зувати зображення. Рекоменду╓ться оновити костюм.

– От коли виростиш базу з нано-капсулою – тод╕ й буде тоб╕ оновлення. Ембр╕он бази готовий?