Текст книги "Brute force (СИ)"

Автор книги: Вячеслав Ковриженко

сообщить о нарушении

Текущая страница: 12 (всего у книги 27 страниц)

Раптом звуки зникли. Не т╕льки п╕д водою, але й у пов╕тр╕. Напевно зача╖вся, ╕ хоче переконатися, що йому не почулося, ╕ за ним д╕йсно хтось пливе. М╕зайя мала великий досв╕д виловлювання учн╕в п╕д час н╕чних прогулянок та у заборонених для в╕дв╕дування м╕сцях, тому не стала ховатися, а навпаки – рвонула вперед, скорочуючи в╕дстань до порушника. Той н╕чим не видав сво╓╖ тривоги. Тобто ЗОВС╤М н╕чим: жодним звуком, жодним сплеском води! ╤ коли М╕зайя уже подумала, що порушник ут╕к, рука п╕д водою наткнулася на щось масивне. Вхопившись за нев╕домий предмет, ж╕нка п╕дтягнула його ближче й п╕сля короткого обмацування зрозум╕ла: це був хлопець! ╤ в╕н абсолютно н╕ на що не реагував! Вже пом╕тивши св╕тло у к╕нц╕ тунелю, М╕зайя м╕цно вхопилася за парубка, й погребла до виходу. Не вистачало т╕льки, щоб в╕н втопився!

***

Знову! Вже втрет╓ за останню добу мен╕ знесло дах! Схоже я дуже недооц╕нив м╕сцевих винах╕дник╕в. Треба з цими припадками щось робити, бо я вже другий день змарнував на ус╕ляк╕ дурниц╕. Де там мо╖ бази? Ага... Угу... Д╕дько, ну чому я не ц╕кавився медичними технолог╕ями? Зараз би наростив поверх себе орган╕ки, ╕ не мучився. Але ж н╕, я можу повн╕стю асим╕лювати людське т╕ло, ╕ покращити його по вс╕х параметрах! Нав╕що мен╕ як╕сь прим╕тивн╕ методи л╕кування, якщо п╕сля мене т╕ла як такого уже не залиша╓ться?! А дивись же – знадобилися! Тепер доведеться самому ламати голову.

Отямився на глибин╕ два метри... Не п╕д землею, на щастя. П╕д водою. От т╕льки пробудження виявилося не дуже при╓мним. Схоже перех╕д м╕ж психом ╕ мною в╕дбува╓ться не одразу, ╕ т╕ло на деякий час залиша╓ться без контролю, функц╕онуючи виключно на безумовних рефлексах, як╕ збереглися буквально чудом. ╤ саме це чудо зараз в╕дмирало, задихаючись в╕д накопичено╖ в кров╕ вуглекислоти, а подразнення в носов╕й порожнин╕ не дозволяло вдихнути воду. Вт╕м, проблеми не обмежувалися б╕олог╕╓ю. Не встиг я повернути соб╕ рухлив╕сть, як мене хтось взяв на буксир. Щойно голова опинилася над водою, я активував ус╕ сво╖ сенсори, ╕ трохи очман╕в: поруч пливла пан╕ М╕зайя – сестра Кай╖! Як вона тут опинилася? Що вона робить в Академ╕╖, ╕ в цьому канал╕ зокрема? Невже це 'я' ╖╖ сюди затягнув? Ой б╕да! ╤ чого вона така захекана? Так, а от воду ковтати не варто – тут хоч ╕ знайом╕ з еколог╕╓ю, але бактер╕й навколо в╕д цього менше не стане. О, а тут ╕ кишкова паличка плава╓! Пора припиняти цей заплив, бо скоро вона тут втопиться, а у мене ╕з плавуч╕стю не дуже добре. Та й самому провентилювати леген╕ не завадить.

– Пан╕ М╕зайя. Перепочиньте трохи. Ви зараз...

– Ах... Буль! Кхе-кхе! – Ж╕нка аж випустила мене з рук в╕д неспод╕ванки. – Ти живий?

– Живий ╕ здоровий. Ви втомилися. В╕дпочиньте. Не треба мене тягнути.

– Ти чому не в╕дзивався?

– Задумався. – ну а як ╕ще в╕дмазуватися? – Бува╓.

– Бува╓ у нього! Твою ж Сейку душу! А якого ж ти... П╕рнав у цей клятий канал?!

– Побачив рибу. Незнайомий вид. Вир╕шив досл╕дити.

– Яку рибу?! Тут риби нема╓!

– Риба ╓.

– Так, рибка ти моя, – р╕зко заспоко╖лася М╕зайя, п╕дпливаючи до мене, – якщо ти передумав тонути, то тепер сам мене до виходу дотягнеш. Давай!

╤ навалилася зверху, знову опускаючи мене мало не до самого дна. Я вир╕шив н╕чому не дивуватися, ╕ швиденько погр╕б у вказаному напрямку, розм╕рковуючи над в╕дмазкою. Записи, як ╕ минулого разу, майже н╕чого ц╕кавого не показали. З одного боку це погано – я не знаю, що вже встиг нако╖ти, а з ╕ншого – М╕зайя теж н╕ про що не зна╓. А значить ще можна якось викрутитися.

Д╕ставшись до виходу, ми напоролися на компан╕ю учениць, що сид╕ли б╕ля каналу. Розум╕ючи, що вил╕зати з води у сво╓му 'робочому' костюм╕ буде дур╕стю, я швиденько зм╕нив прикид на комб╕незон драйвера. Принаймн╕ так я менше вир╕знявся на фон╕ в╕двертого вбрання М╕зай╖. Поки ми пливли, я встиг досл╕дити ╖╖ одяг ╕ дуже зац╕кавився технолог╕╓ю його виробництва. ╥╖ костюм виявився живим! Нав╕ть у цеф╕в я не бачив н╕чого под╕бного, а тут – такий яскравий зразок високих б╕отехнолог╕й. ╤ я не переб╕льшую. Цей костюм у прямому сенс╕ був симб╕онтом для людини. Я нав╕ть встиг взяти зразки ╕ був вражений елегантн╕стю задуму.

Схоже творц╕ цього дивовижного костюму поставили соб╕ за мету одяг, який можна носити дуже довго. В основ╕ комб╕незона були к╕лька тип╕в водоростей, закр╕плених на еластичному каркас╕. Це дозволяло не лише надати потр╕бну форму виробу, але й трохи захистити його нос╕я в╕д травм. Зв╕сно це не броня, ╕ нав╕ть до мотоциклетно╖ черепахи тут далеко, але хребет ╕ шию соб╕ вже не злама╓ш. Водорост╕ були п╕д╕бран╕ таким чином, щоб поглинати ус╕ шк╕рн╕ вид╕лення. Не знаю, де б╕ологи змогли в╕дшукати так╕ зразки, але я ╖х уже поважаю! Навряд чи мен╕ колись така технолог╕я знадобиться, все ж у мне р╕вень симб╕озу з нос╕╓м ╕де на зовс╕м ╕ншому р╕вн╕, але такий вир╕б явно заслугову╓ на мою увагу. Д╕дько! Та я ж секунду тому точн╕с╕нько так само думав ╕ про медицину! Ой, схоже М╕зайя неправильно сприйняла мо╖ поглядання.

– Ну скажи мен╕, чого ти у воду пол╕з? – нависла вона над╕ мною, коли ми вил╕зли на берег.

– Досл╕джував р╕чкову фауну.

– Там нема╓ фауни! – визв╕рилася вона на мене, спробувавши безусп╕шно викрутити вухо.

– Фауна ╓: риби, р╕чков╕ м╕д╕╖, водорост╕... – а якщо нема╓, я ╖х туди особисто притягну.

– Нащо вони тоб╕ здалися?!

– Рибне господарство. – озвучив я один ╕з не дуже перспективних вар╕ант╕в власного п╕дроб╕тку. – Вирощувати дешев╕ морепродукти. Продавати на кухню. Аристократи оц╕нять дел╕катеси. Грош╕ – на б╕бл╕отеку.

– То ти в б╕бл╕отеку зал╕зти хочеш! – нарешт╕ збагнула ж╕нка, одразу ж втративши запал. – А королева Лашура курс╕ тво╖х план╕в?

– Королева не проти. Потр╕бн╕ грош╕ ╕ дозволи.

– Ясно. Значить тепер буду говорити з нею!

Це було дуже ц╕каве видовище: наставниця, в одному т╕льки комб╕незон╕, з натугою вела за собою на три голови нижчого за не╖ парубка, теж одягнутого у щось схоже. Ймов╕рно для чолов╕к╕в п╕лотських комб╕незон╕в ще н╕хто не бачив, бо вся увага глядач╕в була прикута до мого костюму. Лише зараз я пом╕тив, що м╕м╕крил на поверхн╕ набув сво╓╖ природно╖, шестигранно╖ структури, але щось зм╕нювати було вже п╕зно – голови глядач╕в стирчали з кожного в╕кна. Схоже М╕зайя отримувала задоволення в╕д процесу, ╕накше б повела порушника прямо до його хазяйки, а не зи╜за╜ами через усю Академ╕ю п╕д приц╕лом сотень глядач╕в. Наче злочинця п╕д конво╓м.

Я ж у цей час напружено думав над сво╖ми зривами. Так дал╕ продовжувати не можна! Найменший, нав╕ть статичний заряд змушував бот╕в божевол╕ти. Що робити? Вар╕ант╕в небагато. Можна в╕дключити ус╕ вразлив╕ елементи, а це т╕ ж сам╕ 83% – все одно, що в╕др╕зати соб╕ яйця. Тод╕ я на к╕лька м╕сяц╕в перетворюся на статую, доки система не в╕дновиться. Або ж ╕золюватися в╕д навколишнього св╕ту, ╕ повн╕стю втратити зовн╕шню сенсорику ╕ камуфляж. Хоча маскування ще можна зм╕нити в безпечному м╕сц╕, а от ╕з сенсорами тод╕ доведеться розпрощатися надовго – до повного в╕дновлення. Доведеться забути нав╕ть про тактичн╕ в╕дчуття, не кажучи вже про в╕зор! Ну ╕ що вибрати? Впасти в кому, чи перетворитися на ╕нвал╕да?

За сво╖ми роздумами, я нав╕ть не пом╕тив, як мене вже 'дотягли' до м╕сця призначення. На щастя на зустр╕ч нам вийшла Кайя, з явними нам╕рами надавати мен╕ стусан╕в. М╕зайя вмить забула про мене, накинувшись на свою сестру, тому я встиг перекинутися к╕лькома словами з Лашурою.

– Що ти вже нако╖в?

– Н╕чого.

– Та ну? – не пов╕рила д╕вчинка. – ╤ що мен╕ тепер з тобою робити?

– Що хочеш.

Ой, зда╓ться перекладач знову глюканув. Вона ТАК на мене подивилася, що я нав╕ть занепоко╖вся. Даремно я це сказав, але додати ще щось не встиг – М╕зайя згадала про мету свого в╕зиту й одразу ж потягнула мене у в╕тальню, куди з╕звала ус╕х, хто був поблизу. Нав╕ть Ханл╕ запросили, як потерп╕лу сторону. Мене поставили посеред в╕тальн╕, а сам╕ позаймали зручн╕ м╕сця ╕ стали вести м╕ж собою якусь незрозум╕лу розмову:

– Ваш Кейнс╕ сьогодн╕ поставив на вуха усю Академ╕ю одним фактом свого ╕снування. – розпочала поважним тоном М╕зайя, загинаючи пальц╕. – В╕н намагався спокусити одну ╕з наших учениць. Проникнув до майстерень, куди, як вам ус╕м в╕домо, вх╕д сторонн╕м суворо заборонено. Пост╕йно порушував правила повед╕нки, переполошив ус╕х учениць а пот╕м ще й влаштував публ╕чне купання на очах ус╕╓╖ Академ╕╖. – п╕д к╕нець ц╕╓╖ тиради в ус╕х присутн╕х, включно з╕ мною оч╕ були квадратними. – Вважаю, що порушник повинен в╕дшкодувати завдан╕ збитки роботою на Академ╕ю.

– Н╕, тод╕ в╕н не зможе в╕дробляти сво╓ утримання. – одразу ж заперечила Лашура, включившись у цю незрозум╕лу гру.

– У нього ╕ так часу достатньо. – вл╕зла Кайя.

– А якщо в╕н...

Поки вони там галасували, я займався сво╖ми проблемами. В першу чергу я заборонив будь-яку д╕яльн╕сть нан╕т╕в на поверхн╕ т╕ла, аби в раз╕ чого вони не переносили свою ╕стер╕ю на ╕нших бот╕в. В╕д цього м╕м╕крил втратив будь-яку еластичн╕сть, перетворившись на саркофаг. Тепер будь-якого поштовху буде достатньо, аби я гепнувся на п╕длогу. Мен╕ в╕д цього н╕чого не буде, але привертати увагу все ж не варто. Ус╕ зв╕льнен╕ в╕д роботи буд╕вельн╕ нан╕ти одразу ж були направлен╕ на створення ново╖ оболонки для т╕ла. Отже, що я хочу отримати? В першу чергу отриманий матер╕ал ма╓ бути прекрасним ╕золятором. А по-друге, в╕н ма╓ бути схожим на людську шк╕ру. ╤ якщо перше я можу реал╕зувати запросто, то ╕з другим виникли деяк╕ проблеми: у мене не було зразка текстури для в╕дтворення. Тихенько активувавши в╕зор, я почав фотографувати шк╕ру оточуючих. Результати були... неоднозначними. Текстуру я все ж отримав. Хорошу таку, детальну, ╕з р╕зних д╕лянок т╕ла, та ще й в╕д р╕зних людей. Нав╕ть зм╕г розрахувати коеф╕ц╕╓нти пружност╕! Але один м╕нус перекреслював ус╕ мо╖ старання – це була Ж╤НОЧА шк╕ра! А мен╕ потр╕бна нормальна, чолов╕ча шкура! Н╕, я не проти того, щоб гарно виглядати, але я н╕коли не дозволю соб╕ бути схожим на представника нетрадиц╕йно╖ сексуально╖ ор╕╓нтац╕╖! Це протиприродно! Кр╕м того, у мене зовс╕м ╕нш╕ стандарти краси! Краса, це коли нема╓ н╕чого зайвого!

Тод╕ я почав редагувати отриман╕ результати: зб╕льшив м╕цн╕сть, зменшив пружн╕сть. В результат╕ тестовий зразок на дотик б╕льше нагадував резину – саме те, що треба, аби випадково не пор╕затися. Залишилася т╕льки проблема ╕з волоссям та в╕дторгнення т╕лом. Працювати ╕з волоссям я так ╕ не навчився, сивина на голов╕ – яскравий тому приклад. М╕г би натикати волосся ╕з пол╕мер╕в, але це буде все одно, що обмазатися кле╓м ╕ посипати себе п╕ском. А мен╕ ж тепер ще й вдягатися тепер доведеться! Краще взагал╕ лисим ходитиму.

Проблему в╕дторгнення неспод╕вано допомогли вир╕шити т╕льки що взят╕ зразки комб╕незона М╕зай╕. Виявилося, що ╖╖ костюм може виступити ╕ як бактерицидний бинт! У мо╓му випадку досить було т╕льки зробити "шк╕ру" пористо╖, ╕ заповнити взятими водоростями! До того ж вони надавали оболонц╕ ефект бронзового засмаги, що укуп╕ з в╕дсутн╕стю волосся перетворить т╕ло в мр╕ю бод╕б╕лдера. Ось т╕льки в╕дбитки пальц╕в так ╕ залишаться з шестигранною текстурою – розробляти ╖х з нуля л╕нь, а повторювати чуж╕ не хочу. А нехай так ╕ залишаються – будуть мо╓╖ ф╕шкою!

– Це вже краще. Б╕льше пропозиц╕й нема╓? Кайя, принеси Ту коробку.

– Яку? О, я зрозум╕ла! – вигукнула д╕вчина, одразу ж поб╕гши нагору, а через хвилину повернулася, тримаючи щось в руках ╕ заходячи мен╕ за спину.

– Затверджую р╕шенням нашо╖ ради! – розпочала М╕зайя, ставши посеред к╕мнати у величну, як ╖й здавалося, позу. – Масаке Кейнс╕ засуджу╓ться до виправних роб╕т строком до к╕нця року, а в якост╕ морально╖ компенсац╕╖ потерп╕лим... – мен╕ на голову накинули якусь петлю ╕ я одразу ж повернувся до реальност╕, готуючись перебити ус╕х присутн╕х, але окр╕м бряцання пряжки б╕льше н╕чого не сталося. – носитиме ошийник!

– Ус╕м дякую за увагу! Зас╕дання завершено!

Ага, ось Лашура ╕ пригадала мен╕ свою образу. Д╕йсно не дуже при╓мно, але й не смертельно. П╕сля ц╕╓╖ парод╕╖ на суд мене в╕дправили у свою к╕мнату, показово замкнувши ╓дине в╕кно. Ха! Та з мо╓ю масою мен╕ достатньо лише на одв╕рок з╕пертися, щоб це в╕кно вивалилося. Хоч я ╕ позбувся частини в╕дчутт╕в, але моя сила н╕куди не под╕лася. Можу й ст╕нку ненароком проломити.

– М╕зук╕. – звернувся я до служниц╕, яка вже збиралася замкнути двер╕. – Що це таке? – я в╕дтягнув ошийник, на пряжц╕ якого вис╕в маленький нав╕сний замочок.

– Ошийник. – наче дурню, пояснила вона.

– Я бачу. Що це означа╓? Як мен╕ поводитися?

– Хм... Тебе що, н╕коли не принижували? – розгубилася д╕вчина, не оч╕куючи тако╖ реакц╕╖. – Ошийники одягають на тварин. Якщо побачать ошийник на тоб╕, то й ставитися будуть як до тварини.

– ╤ що? Щось повинно зм╕нитися?

– Тоб╕ ма╓ бути соромно. – в╕др╕зала М╕зук╕, закриваючи двер╕. -

– З цим можуть бути проблеми.

Д╕дько! Ну от що я роблю не так?! Останн╕ два дн╕ я метушився на м╕сц╕ без будь-якого результату, даремно згаяв час та ще й отримав ц╕лу купу проблем.

╤ чому мене не покида╓ в╕дчуття, н╕би усе так ╕ мало бути? Може тут такий канон? Ну не в╕рю я, що випадково натрапив на такого ун╕кума, як цей Масаке Кейнс╕! Fuck, та я нав╕ть не знаю, куди потрапив! Так, треба заспоко╖тися... Треба заспоко╖тися. Треба ЗАСПОКО╥ТИСЯ!!! Фух, ще б трохи, ╕ був би у мого т╕ла ╕нсульт. Для мене це не страшно, але ж тод╕ доведеться брати на себе функц╕╖ нервово╖ системи, а у мене зараз ресурс╕в ╕ так небагато. Прибравши з обличчя ус╕ захисн╕ оболонки, я подивився на сво╓ в╕дображення у в╕кн╕. На обличч╕ з'явилися зморшки, м╕шки п╕д очима, сам╕ оч╕ почервон╕ли, а з носа капа╓ кров... Доведеться лягати спати, поки т╕ло не здохло.

'Моя к╕мната'... Аякже... Востанн╓ я тут був майже два дн╕ тому. За цей час на меблях встиг ос╕сти пом╕тний шар пилу. Скинута перед прибиранням л╕врея так ╕ лежала на л╕жку, дратуючи мене сво╖м виглядом. З╕ звично╖ картини вид╕лявся т╕льки уже знайомий цил╕ндр запальнички. Певно Ханл╕ принесла.

Переконавшись, що штучна шк╕ра на руках уже готова, я спок╕йно взяв прилад в руки. Придивившись уважн╕ше, я знайшов рухомий елемент, до якого торкалася Ханл╕. Це був металевий стрижень на нижньому боц╕ цил╕ндра. Пов╕льно натиснувши на нього я побачив, як металев╕ пластинки на поверхн╕ в╕дкриваються, а п╕д ними провертаються... Кресала?! Тобто це не електрична, а звичайна кремн╕╓ва запальничка?! Fuck, в╕д чого ж тод╕ мене глючить?!

(*) – The Beatles – Yellow Submarine

Глава 4. Prima opinio est falsa. (Перше враження оманливе.)

Королева Лашура ще н╕коли не в╕дчувала себе так принижено. Нав╕ть Мар╕я Нарадан, принцеса корол╕вства Хавон╕я, н╕коли так себе з нею не поводила. Цей псих поставив ╖╖ перед фактом, ╕ змусив сам╕й в╕ддуватися за його вит╕вки! Спочатку в╕н зник, прорвався кр╕зь поселення ельф╕в углиб Свято╖ земл╕ до якогось болота, напав на не╖, ц╕лий день допитував б╕дну Ханл╕, п╕дняв на вуха п╕в Академ╕╖, а п╕д к╕нець ще й засв╕тився перед М╕зай╓ю!

З моменту ╖хньо╖ розмови минув ц╕лий день, а вона так ╕ не могла сказати про свого 'слугу' н╕чого конкретного. В╕н оперував зовс╕м ╕ншими поняттями, а тому впливати на нього жодним ╕з заздалег╕дь запланованих способ╕в було неможливо. Зв╕сно в╕н уже дав ╖й п╕дказку щодо того, як можна його п╕дштовхнути до того чи ╕ншого д╕йства, але щоб Вона розпиналася перед Ним?! Такого не буде н╕коли!

В черговий раз в╕д╕гнавши в╕д себе в╕дразлив╕ спогади про влаштовану ╖╖ 'слугою' сцену, Лашура в╕дзначила ╕ще один дуже ц╕кавий факт – в╕н волод╕╓ маг╕╓ю, при чому на довол╕ високому р╕вн╕. За два дн╕, без матер╕ал╕в та пристосувань створити ун╕кальну зброю – звучить як жарт. Якщо нав╕ть у його збро╖ ╓ розум, то що в╕н ╕ще встиг п╕дготувати? Добре, що окр╕м не╖ та дв╕йнят цього б╕льше н╕хто не бачив, ╕накше можуть виникнути багато непри╓мних запитань.

– Можна ув╕йти? – п╕сля короткого стуку в к╕мнату зазирнула М╕зук╕, ╕ швиденько переказала зм╕ст ╖хньо╖ з Кейнс╕ розмови.

– Ще т╕льки цього не вистачало. – важко з╕тхнула Лашура, уявивши соб╕ масштаби майбутн╕х проблем. – Не спускайте з нього очей. Якщо до нього наблизиться бодай хтось з╕ сторонн╕х – одразу забирайте його якнайдал╕.

– Як скажете, Хазяйко.

Ох, ну чому в╕н не може бути звичайним дурником? Давши М╕зай╖ можлив╕сть поглумитися над парубком, вона т╕льки зробила соб╕ г╕рше. Ну хто б м╕г подумати, що цей безумець не зна╓, що таке сором?! ╤ що з ним тепер робити? Ну год╕ вже, як часто казала наставниця М╕зайя: 'Правильно поставлене запитання, це вже половина правильно╖ в╕дпов╕д╕.'

Чого в╕н хот╕в домогтися? В╕н хот╕в отримати знання про навколишн╕й св╕т. А якщо не отрима╓? А пот╕м в╕н готовий п╕ти на конфл╕кт, аж до летальних насл╕дк╕в. Як його зупинити? Зац╕кавити у чомусь, що зб╕гатиметься з ╖╖ власними ╕нтересами. А що його ц╕кавить? Ем...

Ось тут уже думки д╕вчинки забуксували. В╕н ╕ дос╕ залишався для не╖ нев╕домим фактором. Не зважаючи на свою юн╕сть, цей хлопець уже показав себе в╕дчайдушним хул╕ганом, для якого не ╕сну╓ авторитет╕в, який керу╓ться лише власними бажаннями. ╤ от саме ц╕ бажання в╕дгадати н╕як не вдавалося. А сьогодн╕ в╕н показав ╕ще одну свою, довол╕ непри╓мну сторону: в╕н не зна╓ такого слова, як 'мораль'. Та в╕н же був готовий ╖х ус╕х там повбивати! Ще раз потрусивши головою, Лашура в╕дкинулася у кр╕сл╕, боляче вдарившись потилицею об жорстку високу спинку. Б╕ль на мить в╕д╕гнав важк╕ думки ╕ мозок знову переключився на роботу ╕з фактами.

Що з ним робити? Замикати його вдома небезпечно, але й без нагляду залишати небажано. Пост╕йно тримати б╕ля нього дв╕йнят? Н╕, вони ╖╖ просто не послухаються – вони будуть охороняти т╕льки ╖╖, а не якогось психа. Тим б╕льше, що вчора вона вперше бачила на ╖хн╕х обличчях невпевнен╕сть. Та вона й сама ледве не напудила п╕д себе. В╕н залишився з нею лише тому, що йому потр╕бн╕ ╖╖ знайомства. Та ще й познущався над нею! Нав╕ть М╕зайя не так ви╖да╓ м╕зки оточуючим, як цей псих! Хм, М╕зайя...

Точно! М╕зайя ма╓ дуже великий досв╕д у д╕ставанн╕ будь-кого, ╕ робить це так витончено й невинно, що на не╖ н╕хто не може довго ображатися. Ну, майже н╕хто, але Кайя – це особливий випадок. Обличчя маленько╖ д╕вчинки скривилося в╕д т╕╓╖ безл╕ч╕ проблем, як╕ неодм╕нно виникають в присутност╕ одн╕╓╖ ексцентрично╖ наставниц╕, але зараз ╖й було вже байдуже. Сама його зловила, сама заварила цю кашу – от нехай сама ╕ розбира╓ться!

Веч╕р поступово переходив у н╕ч, а жител╕ Академ╕╖ нав╕ть не п╕дозрювали про наближення чергово╖ бур╕.

***

Свята земля не даремно залишалася чорною плямою на ус╕х картах св╕ту. Однак нав╕ть у ╖╖ спецслужб траплялися проколи.

– Це повний провал! Це ганьба усьому вашому в╕дд╕лу! Посвячений сам прийшов до нас у руки, а ми д╕зна╓мося про це аж на наступний, т╕льки подумайте, наступний день! Та за цей час в╕н уже м╕г добратися до само╖ Хавон╕╖, якщо не дал╕! Ви не г╕рше за мене зна╓те, ╖хн╕ можливост╕.

– Анал╕тики впевнен╕, що об'╓кт залишився на м╕сц╕. Допит Рей також п╕дтвердив верс╕ю, що в╕н не пов'язаний ╕з археологами.

– В╕н може бути одним ╕з Древн╕х?

– Може. Рей бачила початок його техн╕ки п╕д назвою '╤нв╕с╕бел Джитсу', якщо ми все правильно зрозум╕ли, п╕сля чого в╕н злився з м╕сцев╕стю. Тобто в╕н може не т╕льки користуватися еф╕ром, але й носити його запас ╕з собою. Ельфи так не вм╕ють, а значить в╕н уже тривалий час на свобод╕, якщо зм╕г розробити власн╕ прийоми. З ╕ншого боку – необачно демонструвати першому зустр╕чному такий козир. Анал╕тики вважають, що в╕н прокинувся давно, але тривалий час пров╕в у в╕дрив╕ в╕д сусп╕льства. Це поясню╓ його реакц╕ю на людей: спочатку страх, а пот╕м обережне досл╕дження нового оточення...

– Ув╕рватися в Академ╕ю ╕ наробити тарарам – це по-вашому 'обережно'? – н╕як не м╕г заспоко╖тися начальник. – П╕д час першо╖ зустр╕ч╕ в╕н ненароком спалив лицаря. В друг╕й – зумисне познущався над нашими людьми ╕ вив╕дав наш╕ секрети. Що дал╕? Штурм храмових арх╕в╕в?

– Не будьте таким критичним, Х╕рото-сан. – ризикнув перебити сво╓ начальство п╕доп╕чний. – Техн╕ка Р╕ю-Кай (*) йому не в╕дома, просто в╕н зум╕в якось в╕дбити атаку. Зда╓ться в╕н нав╕ть сам не зрозум╕в, що сталося, а Рей – дуже старанна ╕...

– Наст╕льки старанна, що сама себе заг╕пнотизувала? Досить! Бери свою Рей, ус╕х сво╖х мозгоправ╕в, ╕ в╕дправляйтеся в Академ╕ю з ╕нспекц╕╓ю. Роб╕ть що хочете, але д╕станьте його, якщо в╕н ще там. Ма╓те час до зак╕нчення сезону. Якщо не встигнете... Ти все зрозум╕в. Виконуй.

(*) Р╕ю-Кай – досл╕вно переклада╓ться як 'контроль розуму'.

***

Правильний режим дня творить чудеса. Зазвичай люди цього не розум╕ють. Я теж не розум╕в, поки не довелося в╕дкачувати свого нос╕я. Майже чотири доби пост╕йно╖ активност╕, видалення майже 40% м'яз╕в та жирово╖ маси, часткова непрацездатн╕сть половини орган╕в та серйозн╕ пошкодження нервово╖ системи мало не вбили це т╕ло. ╤ все це за умови неповного розгортання систем житт╓забезпечення! Дивно, що ця тушка взагал╕ ще жива. Я звик, що мо╖ попередн╕ нос╕╖ були здоровими мужиками з╕ сво╖ми хворобами, подекуди фатальними, тому й працював на меж╕ ╖хн╕х можливостей. ╥м уже все одно н╕чого було втрачати, ╕ вони легко йшли на асим╕ляц╕ю. А тут – молоде, зовс╕м нерозвинене т╕ло майже вдв╕ч╕ меншо╖ маси, та ще й ╕мун╕тет активно перешкоджа╓ мо╖й робот╕, виснажуючи ╕ без того вбитий орган╕зм. Тому, як би того не хот╕лося, але тепер мен╕ доведеться ╖сти, пити, спати, ср... Коротше, робити все те, що й нормальн╕ люди. Тобто з╕ звичного мен╕ граф╕ку можна см╕ливо викреслити третину усього часу. Не критично, але дуже незручно. ╤ що найб╕льш сумно – спати мен╕ теж доведеться одночасно з т╕лом. ╤ без форсажу.

Здоровий сон п╕шов на користь орган╕чному т╕лу. Я ж, пам'ятаючи св╕й досв╕д сновид╕нь, вир╕шив не ризикувати, ╕ п╕шов на перезавантаження до моменту пробудження. Таким чином я не т╕льки убер╕г себе в╕д глюк╕в, але й в╕ддав б╕льше обчислювальних ресурс╕в на в╕дновлення систем.

Перш╕ дзвони як завжди п╕дняли прислугу ма╓тку. Мене ж випускати з к╕мнати н╕хто не сп╕шив, тому я продовжив анал╕з усього, що сталося за минулий час, прид╕ляючи особливу увагу д╕ям мого дв╕йника. У механ╕зм╕ його пробудження вдалося роз╕братись лише частково. Без повн╕стю розгорнутих систем та ╖хн╕х засоб╕в д╕агностики щось конкретне сказати важко.

Роздво╓ння особистост╕ може бути результатом в╕дд╕лення орган╕чного мозку в╕д синтетично╖ нервово╖ системи. У нормальних умовах орган╕ка й синтетика працюють в ун╕сон, дублюючи одне одного. Саме так я перейняв багато рис свого першого нос╕я – Барнса. В подальшому ефект був зворотн╕м, ╕ уже я зм╕нював св╕дом╕сть сво╖х симб╕онт╕в. Можна було б таким чином промивати м╕зки людям, п╕дм╕няючи ╖х св╕дом╕сть сво╓ю, але п╕сля такого серйозного втручання т╕ло зазвичай було уже нежитт╓здатним. Якби нос╕╓м був якийсь коматозник, то з часом в╕н став би мо╓ю коп╕╓ю. На жаль, чи на щастя, у мене ран╕ше не було досв╕ду навмисного знищення сво╖х нос╕╖в. Як результат – задавити особист╕сть ориг╕нального Кейнс╕ у мене не вийшло. Я забув, що мозок людини розвива╓ться до 20 рок╕в, ╕ може переймати функц╕╖ сво╖х видалених частин, а я ще й п╕длатав його. Тому не дивно, що без п╕дтримки бот╕в дом╕нуючою ставала саме ця особист╕сть.

В теор╕╖ це мало виглядати наступним чином: коли я зловив перший розряд на болот╕ нан╕ти зловили кайф, одразу ж забувши про ус╕ сво╖ обов'язки, а контроль над костюмом перейшов до нос╕я, як ╕ передбачалося проектом. Можливо в╕н нав╕ть встиг покопатися у пам'ят╕ костюма, не знаю – камери показують т╕льки те, що бачить в╕зор, а не ╕нтерфейс. Це поясню╓, зв╕дки йому м╕г бути в╕домий образ Наруто (я не в╕дхиляю ймов╕рност╕ того, що це могли бути його власн╕ знання, але два потраплянця водночас – у такий зб╕г обставин я не в╕рю). От т╕льки з ц╕╓╖ теор╕╖ вибива╓ться реакц╕я на ╕скри запальнички. Скор╕ш за все тут мала м╕сце сп╕льна реакц╕я дуету т╕ла й нан╕т╕в: в одного спрацював асоц╕ативний ряд '╕скра = пробудження', а друг╕ просто пом╕тили вже знайому реакц╕ю т╕ла ╕ заметушилися, наче коти в оч╕куванн╕ валер'янки. Пот╕м боти роз╕бралися, що ╖х надурили, ╕ повернулися до нормального стану, тому останн╕й заб╕г тривав буквально к╕лька хвилин. Спод╕ваюся тако╖ хибно╖ тривоги ╖м буде достатньо, аби виробити ╕мун╕тет.

Намагаючись л╕кв╕дувати першопричину, я мимовол╕ зац╕кавився продемонстрованими мо╖м дв╕йником прийомами. Ну от як, як В╕н це робив?! Ц╕лий ранок я просид╕в у к╕мнат╕, намагаючись докопатися до секрет╕в мого альтер-его, тому що ориг╕нальним Кейнс╕ ця особист╕сть точно бути не могла. Раз за разом переглядаючи записи його вит╕вок, я заздрив по-чорному. За к╕лька годин свого ╕снування цей тип зд╕йснив те, чого я не зм╕г зробити за б╕льш н╕ж двадцять рок╕в – п╕дкорив вертикаль! ╢диною зач╕пкою до секрету ст╕нолазання був кадр, на якому п╕д час п╕дйому на дерево в поле зору камери потрапила його нога. ╤ ось тут уже мен╕ стало трохи моторошно. Справа в т╕м, що образ Наруто було в╕д╕грано ╕деально: так╕ ж вигуки, купа зайвих рух╕в, безсистемн╕ перем╕щення, ╕мпров╕зац╕я... Все було прекрасно, доки його к╕нц╕вки не почали перетворюватися на б╕омасу Алекса Мерсера. Якщо нав╕ть ╕з таким частковим перетворенням його повед╕нка р╕зко зм╕нилася ╕ з веселого бешкетника в╕н перетворився на самовпевненого его╖ста, то страшно нав╕ть уявити що буде, якщо в╕н повн╕стю перекинеться в Зевса. На щастя метаморфоза обмежилася лише стопою, ╕ дал╕ н╕яких в╕дхилень в╕д образу я не пом╕тив. Але дзв╕ночок дуже тривожний. Мен╕ нав╕ть перехот╕лося лазити по ст╕нах, аби не перетворитися на такого психа. А враховуючи, що п╕сля такого я ще к╕лька годин не можу нормально мислити, то ╕ погот╕в.

В╕д роздум╕в довелося в╕двол╕ктися на принесений служницею сн╕данок. Смаку не в╕дчуваю, але вигляда╓ апетитно. Принаймн╕ краще за арм╕йський пайок. Мене ще не збираються випускати? Ну ╕ грець ╕з ними – мен╕ ж краще! На чому я там зупинився? Ага, на сво╖х глюках! Прибрати другу особист╕сть не складно, достатньо лише в╕дд╕лити певн╕ частини мозку. Треба лише ╖х знайти. Тобто дати сво╓му альтер-его ще один шанс погуляти – на що я не п╕ду, або ретельно спостер╕гати за мозком ╕ запоб╕гати ус╕м проявам його активност╕, на що потр╕бно багато часу.

Поставивши автоматику в╕дсл╕дковувати активн╕сть орган╕чного мозку, я взявся розбирати сво╖ арх╕ви. А то соромно з╕знатися: користуюся надсучасними технолог╕ями, а сам нав╕ть не розум╕ю, як воно там все працю╓. Пора б уже виправлятися! Сп╕шити мен╕ уже н╕куди, а для простого перегляду файл╕в спец╕ального програмного забезпечення не треба. ╤ розпочну я з того-самого нанореактора, бо дуже вже ц╕каво мен╕, зв╕дки взявся такий прорахунок в конструкц╕╖. Зас╕в надовго, години на три, але н╕чого конкретного д╕знатися так ╕ не зм╕г. Схематично конструкц╕я виглядала, як складна система мембран та канал╕в, м╕ж якими циркулюють потр╕бн╕ речовини. Така будова дозволяла масштабувати реактор у розм╕рах починаючи в╕д кишенькового, ╕ зак╕нчуючи справжн╕м заводом. Що б╕льшим в╕н був, то б╕льше тепла вид╕лялося. Я спец╕ально п╕драхував: якщо м╕й реактор нав╕ть на м╕н╕мальн╕й потужност╕ легко випаровував воду, то на максимум╕ в╕н би зр╕внявся ╕з двохсотк╕ловатною котельнею. Можу соб╕ уявити, яка була б теплов╕ддача у реактора, завб╕льшки з машину. Н╕яко╖ системи охолодження я там не знайшов, але навряд чи його конструкц╕я могла б витримати таку температуру. Як же цефи вир╕шували проблему перегр╕ву? До незрозум╕лого можна додати ╕ саму форму реактора: пелюстков╕ модул╕ мають величезну площу ╕ охолоджуються прекрасно, а сама капсула не т╕льки прийма╓ на себе найб╕льше навантаження, а ще й розташована у значному в╕дрив╕ в╕д решти конструкц╕╖. Цефи не дурн╕, вони завжди використовують увесь доступний прост╕р на 100%, а тут – ст╕льки в╕льного м╕сця! Може реактор мав працювати в пар╕ з ╕ншим пристро╓м?

Тут двер╕ мо╓╖ персонально╖ 'в'язниц╕' в╕дчинилися, ╕ М╕зук╕ повела мене вниз на об╕д. Спершу я здивувався, коли мене привели не на кухню, а в банкетний зал, але коли побачив за столом М╕зайю – все стало на сво╖ м╕сця. Схоже у ц╕╓╖ ж╕ночки ╓ на мене як╕сь плани. ╤ мен╕ це дуже не подоба╓ться. Вдягнута в строгий д╕ловий костюм, на Свят╕й земл╕ ця невгамовна ж╕нка ╕з непосиди перетворилася на сувору наставницю. Але це зовс╕м не зм╕нило ╖╖ характер, радше навпаки – доповнило образ. Зв╕сно ж не вс╕ жител╕ ма╓тку позитивно сприйняли ╖╖ появу, але сн╕данок у дружньому с╕мейному кол╕ королева чомусь вважала важлив╕шим за др╕бн╕ сварки. ╤ нав╕ть присутн╕сть за столом удаваного слуги не повинно було з╕псувати ранок, хоча Кайя думала зовс╕м ╕накше.

– Чому Ви так рано, наставниця М╕зайя? – буркнула Кайя, скрипнувши виделкою по тар╕лц╕.

– Будь-ласка, називай мене зараз сестричкою. Просто вир╕шила заскочити в гост╕ й подивитися, як ваш бешкетник себе почува╓ п╕сля одужання. – посм╕хнулася та, в╕др╕заючи шматочок б╕фштексу й намагаючись з рук нагодувати мене, п╕дс╕даючи все ближче ╕ ближче.

– А тоб╕ яке до цього д╕ло?

– Велике! – шматок м'яса по м╕л╕метру наближався до обличчя хлопця, погрожуючи бути запханим в рот насильно. – Я вир╕шила, що Кейнс╕ м╕г би допомогти нашим учням по... – перекладач неспод╕вано замовк, натрапивши на незнайоме слово. – А у випускник╕в ╕ без того багато роботи.

– Щось я такого не бачила. – п╕дозр╕ло поглядаючи на сестру, буркнула Кайя. – Гадаю рац╕ональн╕ше буде залишити його на робот╕ в госп-частин╕. Кейнс╕ в перший же день проявив себе дуже корисним прац╕вником, а у вас там зараз нестача персоналу.

– Не переб╕льшуй. – ще б╕льший шматок м'яса опинився на вилц╕ М╕зай╖ ╕ вирушив на штурм сус╕да, але завис на п╕вдороз╕. – А де тв╕й ошийник?

– Зняв. Це непристойно. Одягати на людях – не можна.

– А якщо я хочу, щоб ти носив його публ╕чно? – спробувала нависнути над╕ мною М╕зайя, зовс╕м забувши про м'ясо на вилц╕.

– Краще к╕льце. Зазвичай в╕нчаються ними. – Кайя подавилася, Лашура поперхнулася, а служниц╕ поруч хрюкнули.

– Я не пропоную тоб╕ в╕нчатися! Хоча ╕дея приваблива... – на мить задумалася М╕зайя. – Це мало бути тво╖м покаранням!

– Не розум╕ю. Який у ньому сенс?

– Сенс у тому, що це удар для твого авторитету, самоповаги ╕ статусу! – не витримала Кайя, перейшовши на крик.

– Ошийник може вибухнути? – посм╕ха╓мося ╕ маха╓мо! – В╕н отру╓ний? Завадить вбити ворога?

– Н╕! Не см╕й н╕кого вбивати! Ти в цив╕л╕зованому св╕т╕, а не у сво╓му...

– Заспокойтеся. – королева взяла справу в сво╖ руки, поки Кайя не наговорила зайвого. – Навряд чи Кейнс╕ нас зараз зможе зрозум╕ти. Давайте не будемо псувати соб╕ настр╕й. Кайя, – Лашура повернулася до д╕вчини, – я сама запропонувала М╕зай╖ його послуги. Ти ж не хот╕ла пост╕йно б╕гати за ним, а у М╕зай╖ ╓ ╕ бажання ╕ можливост╕.