Текст книги "Brute force (СИ)"

Автор книги: Вячеслав Ковриженко

сообщить о нарушении

Текущая страница: 21 (всего у книги 27 страниц)

╤ перший улов не забарився! Я зум╕в точно вирахувати того ган... Того 'редиску', що хот╕в мене зарубати на корабл╕. Анал╕тик пор╕вняв кольори й комплекц╕ю його лицаря, його вимову, рухи, манери та багато ╕нших фактор╕в, ╕ з ймов╕рн╕стю 96% вказав на винуватця. Нав╕ть б╕льше – я отримав повний список його контакт╕в ╕ нав╕ть ╖хн╕ найближч╕ плани! Я вже почав-було планувати помсту, однак мен╕ вистачило терп╕ння дочитати з╕брану ╕нформац╕ю до к╕нця, ╕ ось тут ╕ почалися проблеми.

Маст Дагмай╓р – той-самий н╕мець, на якого загляда╓ться Кайя – виявився ватажком яко╖сь секретно╖ орган╕зац╕╖, яка поступово набира╓ соб╕ приб╕чник╕в серед чолов╕чо╖ частини Академ╕╖. ╤ найприкр╕ше те, що у них ╓ висок╕ покровител╕ та меценати, такий-соб╕ Орден. За ╕нших обставин мене це навряд чи зупинило б, але вони явно готувалися до чогось серйозного. Серйозного наст╕льки, що не побоялися в╕дкрито атакувати саму королеву Лашуру Ерс Шатерей. Фактично це було оголошенням в╕йни, от т╕льки орган╕зац╕я ця була надто та╓мною, аби хтось зм╕г вийти на ╖╖ сл╕д. ╤ Кайя з Лашурою були одними з небагатьох, хто взагал╕ знав про ╖╖ ╕снування.

Б╕гаючи по посиланнях, я натрапив ╕ на в╕домост╕ про сво╓ оточення. Зокрема про юну королеву. Я ран╕ше не ц╕кавився ╖╖ життям, ╕ сторонн╕ на цю тему при мен╕ теж не розмовляли. Тепер я знаю причину. Лашура, як виявилося, була повною сиротою. ╥╖ батьки загинули за дуже дивних обставин, а кра╖ною до моменту ╖╖ повнол╕ття правив регент – Бахарен Дагмай╓р, прем'╓р-м╕н╕стр корол╕вства Шатерей. В╕н же – батько Маста Дагмай╓ра. Минуло╖ декади принцеса Лашура стала королевою, ╕ Бахарен в╕д╕йшов на другий план. Це частково пояснювало причини нападу. Та т╕льки Анал╕тик давав б╕льше 70% ╕мов╕рност╕, що вони були лише виконавцями. ╤ншими словами ч╕пати блондина, доки я не л╕кв╕дую замовник╕в нападу, може бути шк╕дливо для мо╖х план╕в. Я вже зробив ставку на королеву, ╕ зм╕нювати свою позиц╕ю не збираюся. Може я ╕ отримаю якесь задоволення в╕д розправи над недоумком, але джерело ╕нформац╕╖ втрачу. Та й нав╕що його узагал╕ вбивати? Набагато при╓мн╕ше познущатися над ним, перетворити його життя на пекло. Т╕льки без фанатизму, щоб в╕н не з╕рвався, ╕ щоб дов╕ри начальства не втратив. Ну а репутац╕ю я йому п╕дправлю, хе-хе-хе...

***

Кл╕ф був одним ╕з небагатьох лицар╕в-чолов╕к╕в, який адекватно сприймав навколишню д╕йсн╕сть. Причину цього Маст вбачав не лише у походженн╕. Чолов╕ки ╕з Коут╕ взагал╕ в╕др╕знялися б╕льш критичним ставленням до всього, що ╖х оточу╓. Будь-як╕й людин╕, яка потрапля╓ в нове середовище завжди потр╕бна опора, яка дозволить мати власну точку зору, в╕дм╕нну в╕д б╕льшост╕. Кл╕ф таку опору мав. В╕н завжди був добре про╕нформований про под╕╖ у св╕т╕. У ╖хн╕й маленьк╕й компан╕╖ в╕н грав роль ╕нформац╕йного центру. Використовуючи власн╕ зв'язки та дипломатичн╕ канали, в╕н умудрявся не лише збирати ╕нформац╕ю, але й використовувати деяк╕ в╕домост╕ для власного збагачення. При чому друге в╕н майже не приховував.

– Невже б╕льше н╕кого?

– Чому ж? ╢ ще к╕лька кандидат╕в. Але вони надто прив'язан╕ до власних позиц╕й. Якщо розпочнеться буча – вони втратять св╕й статус ╕ про п╕дтримку можна буде забути.

– Нам потр╕бн╕ п╕лоти, а не спонсори.

– Тод╕ треба було шукати найманц╕в, а не лицар╕в. Вони це прекрасно розум╕ють. Але доки не буде перспективи – з ╖хнього боку ми отрима╓мо х╕ба що нейтрал╕тет.

– Це нас не влаштову╓. Вони будуть або на нашому боц╕, або...

– Я зрозум╕в. – зак╕нчив за свого друга Кл╕ф. – Я все розум╕ю, але не можу так просто погодитися з тобою. Згадай, з чого все починалося? Ми хот╕ли для себе кращо╖ дол╕, а тепер...

– Значить тоб╕ доведеться постаратися, щоб до такого не д╕йшло. – перебив його Маст, п╕днявшись з лавки. – Все в╕д мене залежне я вже зробив. Тепер справа за тобою.

Залишивши товариша розм╕рковувати над почутим, Дагмай╓р у супровод╕ сво╓╖ служниц╕ п╕шов на зас╕дання учн╕всько╖ ради. Загалом до початку операц╕╖ все було давно готове, залишалося лише чекати сигналу. ╤ поки випала така можлив╕сть – треба звести до м╕н╕муму ус╕ можлив╕ ризики. Одним ╕з них була п╕дтримка з боку ус╕х без винятку чолов╕к╕в-лицар╕в. Ця формула в╕дома вс╕м: якщо збунтувалася половина – придуши бунт, якщо ж збунтувалися ус╕ – значить ти десь допустив помилку. ╤ доки церква цю помилку шукатиме – Орден вигра╓ достатньо часу, аби завершити розпочате.

Ще одн╕╓ю причиною, чому Маст в╕рив в усп╕х, було виховання лицар╕в. В╕н ╕ сам не раз чув, що заради чолов╕ка багато хто з д╕вчат д╕йсно були готов╕ пожертвувати собою, а значить у прямому з╕ткненн╕ чолов╕ка й ж╕нки, якщо таке взагал╕ станеться, ж╕нки будуть стримувати себе. У св╕дом╕сть ус╕х учениць з першого ж дня вбивалася думка, що будь-який лицар-чолов╕к ╓ надто ц╕нним, аби брати участь у боях. ╥м нав╕ть бойову п╕дготовку викладали виключно для ознайомлення. Дагмай╓р довго вибивав дозв╕л користуватися обладунками для тренувань. Лише виставивши це питання, п╕д виглядом особисто╖ ╕н╕ц╕ативи, на обговорення учн╕всько╖ ради в╕н отримав бажане.

Та як би в╕н не намагався п╕дтягнути р╕вень п╕дготовки, п╕втори декади – це надто мало. Б╕льш╕сть Орденц╕в знаходяться на р╕вн╕ трохи вище середнього. Для плану цього було б╕льш н╕ж достатньо. Тим б╕льше, що вони не збираються взагал╕ допускати когось до лицар╕в. Однак проти т╕╓╖ ж наставниц╕ М╕зай╖, якщо вона таки зможе д╕статися до ангар╕в, вони зможуть вистояти х╕ба що вс╕ разом. Зв╕сно ж, як кер╕вник операц╕╖, Маст зробив усе, аби такого не сталося. Але така явна р╕зниця у майстерност╕ н╕як не давала йому спокою, ╕ в╕н кожного вечора тренувався до знемоги. Зараз в╕н був найкращим фехтувальником з-пом╕ж чолов╕к╕в, ╕ впевнено перемагав б╕льш╕сть старшокласниць. Виключення складала лише Кайя, вже трет╕й б╕й з якою зак╕нчувався н╕чи╓ю. Враховуючи, що вона й наставниця М╕зайя знаходяться приблизно на одному р╕вн╕ – йому було чим гордитися. Було б дуже добре, якби такий бо╓ць виступив на ╖хньому боц╕.

╤ тут, п╕д час розмови ╕з Кл╕фом виявилося, що в╕н буквально власними руками подарував сво╖м суперникам б╕йця! Клятий Масаке Кейнс╕ не т╕льки вижив, а ще й вдерся в дов╕ру до Лашури! Спершу в╕н його не вп╕знав – надто вже сильно зм╕нився хлопець. Пот╕м про нього поповзли р╕зн╕ сумн╕вн╕ слухи. Але й тод╕ в╕н т╕шив себе ╕люз╕╓ю, що це просто схожий слуга, адже в╕н ус╕м представлявся як Кей. ╤ т╕льки коли в╕н з'явився на людях як сквайр винах╕дниц╕ Вах Ханл╕ – все стало на сво╖ м╕сця. Сьогодн╕, п╕дловивши клас Кл╕фа на переход╕ до ╕ншо╖ аудитор╕╖, в╕н на власн╕ оч╕ переконався, що Кей та Кейнс╕ – одна ╕ та ж людина. Лашура отримала в сво╖ ряди ще одного б╕йця. ╤ Дагмай╓ра не покидало в╕дчуття, що п╕д час ц╕╓╖ 'випадково╖' зустр╕ч╕ Кейнс╕ його уп╕знав...

П╕сля такого удару по сво╖й гордост╕ веч╕рн╕ тренування стали ще б╕льш виснажливими, ╕ дехто з ╖хньо╖ групи уже починав висловлювати незадоволення надм╕рними навантаженнями. Але як би в╕н не старався, повторити результат прибульця на палуб╕ барж╕ – так ╕ не вдалося.

На в╕дм╕ну в╕д свого батька, Дагмай╓р не був пол╕тиком, але це не заважало йому прораховувати реакц╕╖ людей за тих чи ╕нших обставин. В╕н тверезо оц╕нював сво╖ сили й розум╕в, що ╕з таким суперником ╖хня зат╕я може провалитися. Але окр╕м нього та ще к╕лькох ос╕б про Прибульця б╕льше н╕хто не знав. А тому в нього ще було трохи часу, аби усунути власноруч створену перешкоду.

Маст в╕н прекрасно розум╕в, що зникнення хлопця, нав╕ть якщо в╕н слуга, одразу ж поставить на вуха усю Академ╕ю. Здавалося б: куди вже б╕льше, якщо п╕дл╕ток ╕ сам уже постарався? Але одна р╕ч – слухи, а зовс╕м ╕нша – реальне зникнення людини. Ось ╕ зараз, прямуючи на позачергове зас╕дання учн╕всько╖ ради, Маст обдумував способи вир╕шення сво╓╖ 'маленько╖' проблеми. Так н╕чого й не придумавши, в╕н д╕йшов до каб╕нету, де мало проходити зас╕дання ради.

Серед учн╕в нер╕дко можна почути жарти про те, що Академ╕╓ю насправд╕ керу╓ не Церква, а учн╕вська рада. Частково це д╕йсно так, адже до ╖╖ складу входять ус╕ присутн╕ тут представники корол╕вських род╕в та впливова аристократ╕я. Однак ус╕ прийнят╕ ними р╕шення обов'язково мають бути схвален╕ адм╕н╕страц╕╓ю Академ╕╖.

На перший погляд могло здатися, що рада не займа╓ться н╕чим серйозним: позаурочн╕ заходи, фестивал╕, змагання, конкурси, орган╕зац╕я свят... Але насправд╕ ╖╖ завдання полягало зовс╕м у ╕ншому. Це був сво╓р╕дний тренажер для перших ос╕б корол╕вств. Якщо подивитися на життя Академ╕╖ збоку, то можна пом╕тити чимало сп╕льних рис ╕з реальним св╕том: звичайн╕ учн╕ – народ, адм╕н╕страц╕я Академ╕╖ – Церква, а учн╕вська рада – правител╕ кра╖н. Усе це дозволяло майбутн╕м правителькам отримати потр╕бн╕ навики, займаючись б╕льш при╓мними справами, ан╕ж справжньою пол╕тикою.

Сьогодн╕шн╓ зас╕дання було незапланованим, тому Маст оч╕кував прийти одним ╕з перших. Як не дивно – основний склад уже був на м╕сц╕. Залишалося лише дочекатися прибуття Мар╕╖ Нарадан та Лашури Ерс, але ╕ вони не забарилися, швидко зайнявши сво╖ м╕сця.

– Я бачу вс╕ вже з╕бралися, тому пропоную почати ран╕ше. – ус╕ присутн╕ мовчки кивнули. – Тод╕ перейдемо до головно╖ теми сьогодн╕шнього зас╕дання: в пор╕внянн╕ з минулим роком к╕льк╕сть потенц╕йних учасник╕в Турн╕ру впала майже наполовину. У кого ╓ пропозиц╕╖, як виправити становище?

– Пропоную розширити перел╕к дисципл╕н для в╕дб╕рних тур╕в. – п╕сля недовгого мовчання запропонувала Мар╕я Нарадан.

– Тод╕ маршрут повинен включати й випробування для цих дисципл╕н. – додав хтось з ╕ншого к╕нця столу.

– П╕дтримую. – в╕дгукнулася старшокласниця ╕з аристократ╕╖. – Для проходження випробувань учн╕в можна буде повертати з маршруту на територ╕ю Академ╕╖, що дозволить зб╕льшити не т╕льки дистанц╕ю, але й зону покриття оглядових куль. Вбол╕вальники не люблять, коли ╖хн╕ фаворити знаходяться по за межами огляду.

– Як╕ дисципл╕ни пропону╓те ввести? – запитала Л╕т╕я даючи знак сво╖й пом╕чниц╕, аби та записувала.

– Теор╕я маг╕╖!

– Пропоную кал╕граф╕ю.

– Ф╕лософ╕ю.

Пропозиц╕й було багато, але жодну з них вир╕шили не в╕дхиляти, а набирати учасник╕в ╕з запасом. Кр╕м того це був ще один спос╕б пожвавити учн╕в, дати ╖м стимул, мету, нехай ╕ майже недосяжну для б╕льшост╕. Пот╕м обговорювали ╕ще к╕лька момент╕в ╕з життя Академ╕╖, але Маст не прислуховувався. Обговорювали нав╕ть майбутню презентац╕ю виробу Вах Ханл╕. ╢дина тема, що привернула його увагу, прозвучала аж у самому к╕нц╕ наради.

– Хм... – Л╕т╕я хмурилася, але н╕чим не видала сво╓ незадоволення. – Зда╓ться я неправильно висловилася. Ваш слуга був причиною...

– Причиною ╖хньо╖ б╕ганини? Зда╓ться виховання учн╕в входить до Ваших обов'язк╕в, пан╕ Л╕т╕я. – медовим голосом поц╕кавилася Лашура.

– Зв╕сно, ╕ я не можу просто так ╕гнорувати даний факт! – знову розкрутилася голова ради.

– Наставниця М╕зайя особисто взяла його д╕яльн╕сть п╕д контроль.

– Повед╕нка наставниц╕ М╕зай╖ буде розглядатися окремо. Багато учн╕в отримало травми р╕зно╖ важкост╕, з╕рвано плани навчання, Академ╕я зазнала збитк╕в а порушення кордону заборонено╖ територ╕╖ мало не призвело до м╕жнародного скандалу!

– Клан Шур╕фон не ма╓ претенз╕й до жодного з учасник╕в ╕нциденту. – оф╕ц╕йним голосом заявила ельф╕йка, з ц╕кав╕стю спостер╕гаючи за дебатами цих двох фур╕й.

– Дякую, пан╕ Аура. Б╕льше н╕ в кого б╕льше нема╓ претенз╕й? – нейтральним голосом запитала Л╕т╕я, але б╕льше н╕хто н╕чого не сказав, ╕ вона була змушена в╕дступити. – Прекрасно. Але це не в╕дм╕ня╓ того факту, що на майбутн╓ нам сл╕д унеможливити повторення таких випадк╕в. Я склала список заход╕в, як╕ можуть допомогти вир╕шити цю проблему. Ставлю на голосування...

Голова ради розпиналася майже п╕вгодини, зачитуючи список усього запланованого ╕ все сумн╕ше дивилася на л╕с рук, як╕ так ╕ не збиралися опускатися. А як же ╕накше? Ус╕ хочуть лише веселитися, а щоденними проблемами нехай голова займа╓ться – це ╖╖ обов'язок. Дагмай╓р ╕ сам не запам'ятав б╕льше половини з╕ сказаного, але вже п╕сля першо╖ фрази Л╕т╕╖, в його голов╕ неначе лампочка засв╕тилася. Дочекавшись, доки голосування зак╕нчиться, в╕н пропустив ус╕х член╕в ради до виходу, а сам залишився в каб╕нет╕ наодинц╕ з Л╕т╕╓ю та ╖╖ пом╕чницею.

– Перепрошую пан╕ Л╕т╕я, та Ви, зда╓ться, хот╕ли притягнути винуватця безладу до в╕дпов╕дальност╕?

– Саме так.

– Хм... – Дагмай╓р швидко прокрутив у голов╕ список щойно схвалених заход╕в, ╕ одразу зрозум╕в задум голови. – Але Вам заважа╓ його п╕дпорядкування Лашур╕, так?

– Ви дуже прониклив╕, пане Дагмай╓р.

– Я схильний п╕дтримати Вашу ╕н╕ц╕ативу. – хлопець махнув сво╖й служниц╕, щоб вона вийшла, а незабаром ╖╖ маневр повторила й пом╕чниця голови. – Повед╕нка ц╕╓╖ особи кида╓ т╕нь на увесь чолов╕чий колектив Академ╕╖.

– Я рада, що нарешт╕ знайшла однодумця. Зараз р╕дко хто п╕клу╓ться по дисципл╕ну учн╕в. У Вас ╓ конкретн╕ побажання?

– Був би радий взагал╕ прибрати його з територ╕╖ Академ╕╖.

– На жаль адм╕н╕страц╕я п╕дтриму╓ королеву. – розв╕яла його над╕╖ голова ради. – Нам залиша╓ться лише м╕цн╕ше тримати учениць, аби вони знову не нако╖ли дурниць.

– Спод╕ваюся впливу учн╕вського колективу буде достатньо, аби в╕н узявся за розум. Можливо в╕н нав╕ть в╕зьме приклад сво╖х однокласник╕в ╕ в╕зьме участь у Турн╕р╕...

– Я теж дуже спод╕ваюся, що йому вистачить розуму пройти в╕дб╕р. – задоволено сказала Л╕т╕я, в╕дкинувшись в кр╕сл╕.

– Радий, що ми зрозум╕ли одне одного.

Покидаючи каб╕нет, Маст не м╕г стримати посм╕шку. Проблема, над якою в╕н так довго бився – скоро може вир╕шитися.

Глава 6. Verum est alicubi prope (╤стина десь поруч)

Клятий н╕мець! Клята учн╕вська рада! Клят╕ хащ╕! Невже так складно просто не звертати на мене увагу? Але ж н╕, обов'язково треба було п╕дсунути мен╕ свиню! Ну постривайте, в╕дбудую я свою ╕нфраструктуру – будете танцювати так, як мен╕ подоба╓ться! Недовго вам залишилося мен╕ нерви псувати!

Сьогодн╕ у мене з самого ранку був поганий настр╕й. ╤ на те була ц╕ла купа причин.

День починався непогано: ще до сходу сонця перший м╕й перший бойовий дрон покинув репл╕-танк, ╕ покотився в напрямку до ма╓тку. Я був при╓мно здивований швидк╕стю та маневрен╕стю кол╕сного трупера, тому вир╕шив влаштувати йому тест-драйв в умовах максимально наближених до бойових. Я в╕дправив його на розв╕дку до болота. На перес╕чн╕й м╕сцевост╕ кол╕сне шас╕ показало себе не дуже добре, все ж я розраховував застосовувати його в межах Академ╕╖. Тваринними стежками в╕н зум╕в вийти до сам╕с╕нько╖ меж╕ аномально╖ територ╕╖, ╕ коли в╕н уже спускався до води – зв'язок об╕рвався. Через деякий час сигнал на мить в╕дновився, ╕ дрон встиг передати, що був атакований. ╤ знову тиша. Так в╕н ╕ п╕ка╓ кожн╕ десять хвилин, не в змоз╕ нормально перезавантажитись.

А тут ще й Церес мало не з╕рвався. Цього разу я не змушував його б╕гати у симулятор╕, а лише ув╕ сн╕ ╕м╕тував навантаження на орган╕зм ╕ зн╕мав показники – це було значно продуктивн╕ше, н╕ж чекати, поки рецип╕╓нт потрапить у чергову ╕грову ситуац╕ю. П╕д к╕нець я нав╕ть ризикнув провести ╕н╕ц╕ац╕ю його НК, щоб упродовж дня нейрошунт повн╕стю п╕дключився до спинного мозку ╕ увечер╕ можна було провести його налаштування на нос╕я. Але я перегнув палку, ╕ хлопець прекрасно пам'ятав ус╕ н╕чн╕ тортури, ╕накше не скажеш, ╕ збирався з╕рвати зл╕сть на однокласниках. Довелося приймати цього берсерка на себе, доки в╕н не заспоко╖вся, ╕ вводити йому ударн╕ дози заспок╕йливого. На жаль дал╕ в такому темп╕ продовжувати м╕й експеримент не вийде, тому я вир╕шив повернутися до симулятора – нехай вважа╓, що цей кошмар був насл╕дком одягання нанокостюму. Тим б╕льше, що в принцип╕ це так ╕ ╓.

Але то др╕бниц╕ у пор╕внянн╕ з╕ ще одн╕╓ю, не дуже хорошою новиною – викликан╕ Лашурою майстри нарешт╕ д╕сталися до Академ╕╖ ╕ почали ремонтувати Су-Ван. Здавалося б мен╕ варто рад╕ти, от т╕льки ремонт цей розповсюджувався не т╕льки на поверхню, але й на внутр╕шн╕ системи л╕таючого острову, до яких база уже простягнула сво╖ псевдопод╕╖. За минулий час мо╓ твор╕ння розрослося до маси б╕льше десяти тон, з яких лише чверть складали мал╕ промислов╕ репл╕-танки для вирощування техн╕ки та синтезатори для створення потр╕бних матер╕ал╕в. ╤ ус╕ вони повинн╕ були мати вих╕д назовн╕, щоб продукц╕я могла покинути збиральн╕ зони. ╤нтелект бази вир╕шив цю проблему, розташувавши промислов╕ потужност╕ б╕ля серв╕сних тунел╕в. ╤ як на зло, саме так╕ системи острову першими п╕длягали огляду й ремонту. Мозок як м╕г, приховував свою присутн╕сть, маскуючи сво╖ елементи п╕д б╕льш звичн╕ предмети побуту. Але це завжди вдавалося. Той же репл╕-танк, це п╕втораметрова цистерна ╕з чистого кремн╕ю, заповнена смердючим гелем ╕ п╕дключена до решти комплексу товстими шлангами й енергопроводами – ну от п╕д що його можна замаскувати? П╕д бочку? А н╕чого, що з ц╕╓╖ бочки ╕нод╕ щось вил╕за╓, наприклад черговий трупер? А як бути ╕з енергоспоживанням? Термогенератор, це дуже хороша р╕ч: еколог╕чний, безв╕дходний, не потребу╓ палива, ресурс буквально в╕чний! Але коли канали вентиляц╕╖ посеред л╕та покриваються ╕не╓м – це виклика╓ непотр╕бний ╕нтерес. Трохи порадившись ╕з Анал╕тиком, ми вир╕шили винести рад╕атори на нижню поверхню острову. Там н╕хто н╕коли не л╕та╓, тому зм╕ни текстури пом╕тять ще не скоро.

А ще мене останн╕м часом не покида╓ в╕дчуття, н╕би я щось забув...

Що я роблю зараз? Та добираюся до того-самого болота – витягувати свого б╕долашного трупера. Було б прост╕ше дочекатися виготовлення нового, уже обладнаного щупальцями, ╕ проводити рятувальну операц╕ю уже ним. Але через авральну реконструкц╕ю бази ╖╖ промислов╕ потужност╕ впали вчетверо, тому наступний дрон з'явиться ще не скоро. Потужн╕ сплески в рад╕о-еф╕р╕ вказували на присутн╕сть електричних розряд╕в, в╕д яких ╕мов╕рно трупер ╕ вируба╓ться. А враховуючи, що ноч╕ тут здеб╕льшого хмарн╕, в╕дблиски електрично╖ дуги одразу ж пом╕тять. От ╕ доводиться мен╕ продиратися кр╕зь чагарники, поки сонце ще не с╕ло.

З моменту мо╓╖ останньо╖ появи тут л╕с сутт╓во зм╕нився. П╕сля мого проб╕гу через поселення ельф╕в ус╕ верхн╕ яруси л╕су перетягнули волос╕нню ╕ поставили безл╕ч сигналок. Оминути ╖х для мене не проблема, але часу на це п╕де значно б╕льше, н╕ж просто пройтися по земл╕. ╤ нав╕ть тут доводилося уважно дивитися соб╕ п╕д ноги, аби часом не вступити у якусь пастку. Мен╕ нав╕ть довелося повертатися назад, ╕ орган╕зувати соб╕ деяк╕ реч╕ для цього походу. Одн╕╓ю з них був н╕ж-мачете. Я уже давно хот╕в соб╕ нормальну зброю, яка не викличе питань у жител╕в Академ╕╖, на в╕дм╕ну в╕д мо╖х пазур╕в. П╕вметрове лезо ╕з матовим камуфляжним покриттям, гарда-кастет та пенал ╕з р╕зноман╕тними сюрпризами у рукоят╕ виглядали просто майстерно допрацьованим мечем. ╤ таке маскування одразу ж виправдало себе, коли ще на вход╕ в л╕с мо╖ сенсори виявили спостер╕гача. Кайя, загорнувшись у щось схоже на накидку-г╕лл╕ ╕шла в сорока метрах позаду. Певно вона пом╕тила мо╖ приготування ╕ вир╕шила простежити за мною. Я ж не став ╖╖ розкривати, а вир╕шив поспостер╕гати за нею.

Д╕вчина пересувалася майстерно, плавними ривками зм╕нюючи свою позиц╕ю по за межами мого поля зору. Йшла точн╕с╕нько по мо╖х сл╕дах, тому недосв╕дчений сл╕допит подума╓, що тут пройшла лише одна людина. От т╕льки меч на пояс╕ був недоречний – пост╕йно ч╕плявся за г╕лки, смикав накидку ╕ вс╕ляко заважав рухатися. Нав╕що вона взагал╕ його взяла з собою?

Нарешт╕ я вийшов до узл╕сся. Як ╕ минулого разу, болото було оточене п╕щаним схилом, абсолютно чистим в╕д рослин. Неподал╕к нав╕ть б╕л╕в череп яко╖сь м╕лко╖ тварини, що необачно скотилася в пастку. Трупер був у к╕лькох сотнях метр╕в л╕воруч в╕д мене, але через густий туман його не було видно.

– Виходь уже. Ми прийшли. – кажу Кай╖, повертаючись до не╖, але д╕вчина прикида╓ться, що ╖╖ тут нема╓. – Кайя, не ворушись. На тоб╕ павук.

– Кйя!!! – д╕вчина вискочила з-п╕д накидки, наче ошпарена. – Де?! Де в╕н?!

– Т╕льки в уяв╕ тво╖й. – посм╕хаюсь я, ховаючи мачете. – Йшла нав╕що за мною?

– Гр-р-р! Ти дивно поводився. – Кайя повернулася до сво╓╖ накидки ╕ скрутила ╖╖ в торбу, закинувши соб╕ на спину. – Ну ╕ нав╕що ти сюди приперся? Що це взагал╕ за м╕сце?

Ага, значить вона теж не в курс╕. Що ж це за болото таке, що про нього н╕хто не зна╓? Церква тут була, мене тут зловили, ╕ на цьому все – н╕би й н╕чого не сталося. Склада╓ться враження, н╕би ця тема взагал╕ п╕д забороною. ╤ в документи заглядати сенсу нема╓ – перекладач ╕ще не готовий. Вт╕м, можна просто все переглянути ╕ сфотографувати текст, а розшифровкою зайнятися п╕зн╕ше. Точно! Так ╕ зроблю! Т╕льки спочатку виберуся з цього котловану, бо щось у мене теж зв'язок збо╖ти почина╓.

Обмацавши сенсорами усю прилеглу територ╕ю, я беруся за досл╕дження аномально╖ територ╕╖. Минулого разу в мене не було н╕ часу, н╕ можливост╕ як сл╕д оглянути це м╕сце. Тепер же, якщо випала така нагода, сл╕д якомога б╕льше д╕знатися про цю заборонену зону, бо щось мен╕ п╕дказу╓, що в╕д сторонн╕х ос╕б я про не╖ н╕чого не почую. ╤ для початку сл╕д провести пов╕тряну розв╕дку. Д╕стаю з-за пазухи дрона. Не збиральника, ╕ не трупера – звичайного квадрокоптера-розв╕дника, який так любили солдати початку XXI стол╕ття. В╕н простий, над╕йний, маневрений, швидкий, а головне – в╕дносно дешевий. ╢диний м╕нус, це неможлив╕сть встановити бодай якусь зброю, але у рол╕ всевидючого ока вони були неперевершен╕. Виростити один ╕з них нав╕ть ╕з мо╖ми обмеженнями було справою к╕лькох хвилин. Рухомих частин у нього м╕н╕мум: чотири ротори, ╕нтегрован╕ у гвинти, та Х-под╕бний корпус ╕з двох частин, який скручу╓ться по центральн╕й в╕с╕ у тридцятисантиметрову паличку ╕з потовщенням у центр╕. В╕н був наст╕льки простий, що я зм╕г вивести його з орган╕зму через стравох╕д, а не через... Ну ви зрозум╕ли. А завдяки тому, що у рол╕ акумулятора виступав сам корпус, при втрич╕ менш╕й у пор╕внянн╕ з ориг╕нальними дронами мас╕, його заряду вистачало на п╕вгодини активного п╕лотажу. А спок╕йний пол╕т у висх╕дних потоках узагал╕ м╕г розтягнутися майже на годину. Моя ти крих╕тка! Давай, лети на завдання!

– Що це було? – поц╕кавилася Кайя, з ц╕кав╕стю спостер╕гаючи за в╕дл╕таючим роботом.

– Дрон.

– Щось я не в╕рю, що ти м╕г це прихопити з╕ свого св╕ту.

– Зробив тут. З матер╕ал╕в п╕дручних.

– Ага, розкажи мен╕ – ще н╕хто не м╕г змусити механ╕зми працювати самост╕йно! Зв╕дки ти його взяв?

– Не кричи. – про╕гнорував я Кайю, наганяючи у склянку св╕ж╕ зразки туману. – Не пов╕риш мен╕ ти все одно. Вважай загадкою це.

– Та ти сам одна ходяча загадка! – не витримала Кайя, жбурнувши в мене сво╓ю торбою ╕ хапаючись за меч, н╕би вона ним зможе мен╕ щось зробити. – Що ти зробив з королевою?! Чому вона так перед тобою стелиться?!

– Домовлен╕сть у нас. Секрет це не м╕й, не мен╕ й розкривати його. Королева захоче якщо – розкаже сама тоб╕.

Ось так обламавши Кайю, я в╕дправився витягати б╕долашного трупера. Д╕вчина ще трохи пом'ялася на м╕сц╕ й в╕дправилася сл╕дом за мною.

М╕сце знаходження трупера вдалося знайти по спалахах розряд╕в. Його корпус був б╕ля само╖ води, ледь пом╕тний у туман╕. А причиною його деактивац╕╖ була куляста штуковина, край яко╖ виглядав над п╕ском. Ось тут я порадувався, що так вчасно зайнявся павучими залозами, адже мо╖ синтетичн╕ волокна в основному струмопров╕дн╕, ╕ я мав би реальний шанс зловити розряд. ╤з павутиною таких проблем не виникло.

Витягнувши ╕з себе десяток метр╕в нитки, я прикр╕пив один ╖╖ к╕нець до знято╖ рукоят╕ мачете, яка легким змахом руки перетворилася на к╕шку. К╕шка зачепилася з першого разу, ╕ я швидко потягнув постраждалого до себе. На половин╕ дистанц╕╖ волос╕нь р╕зко розтягнулася ╕ розчинилася – агресивний туман не хот╕в просто так в╕дпускати свою жертву.

– Бачиш? – показую Кай╖ ледь пом╕тний к╕нчик волос╕н╕. – З ус╕м трапля╓ться таке, що в туман цей потрапля╓. П╕дходити не думай.

– Нав╕ть не думала. – в╕дпов╕ла д╕вчина, в╕дступаючи в╕д мене на к╕лька крок╕в.

Почекавши ще к╕лька хвилин ╕ переконавшись, що розряди вже не б'ють, я перев╕в костюм в режим повно╖ ╕золяц╕╖, натягнув капюшон, щоб Кайя не побачила п╕дняту на обличчя маску, ╕ метнувся до дрона. Пам'ятаючи минулий раз, я завбачливо вкрив свою поверхню неорган╕чним слизом, схожим по сво╖х властивостях до сил╕катного клею. Повн╕стю в╕д туману це не захистить, але головним завданням цього покриття було вберегти чутливий до кислот м╕м╕крил. Така обережн╕сть одразу ж себе виправдала, бо туман з минулого разу став ще б╕льш агресивним, ╕ за к╕лька секунд мого перебування в небезпечн╕й зон╕ покриття повн╕стю припинило сво╓ ╕снування. Вдруге я туди не пол╕зу.

Трупер теж серйозно постраждав в╕д туману. Панцир наче корова язиком злизала, залишивши лише крихку керам╕чну п╕дкладку-╕золятор, що при першому ж дотику обсипалася пилом. Вуха-радари туман вигриз п╕д кор╕нь. Шас╕ теж позбулося скат╕в, але прив╕д, окр╕м л╕вого переднього колеса, по якому били розряди, був ще робочий. Коли трупер активувався й почав крутити головою, Кайя ледве стрималася, щоб знову не закричати – наст╕льки в╕н зараз був схожий на велетенського павука. Завантаживши його з╕браними зразками, я в╕дправив б╕долаху на базу – ремонтуватися ╕ зам╕нити нарешт╕ сво╓ шас╕ на нормальн╕ щупальця.

– Це ти теж з╕брав з п╕дручних матер╕ал╕в? – обережно поц╕кавилася Кайя, коли робот рвонув з м╕сця, обсипавши д╕вчину землею з-п╕д кол╕с.

– Трупер це був. Так ╖х називай.

– ╥х?! – вона витр╕щилася на мене. – То в╕н такий не один?!

– В╕н не один. Нас 52 м╕льйона...

– Ск╕льки?!

– ...скоро буде.

– Та ну тебе!

Вп╕ймавши дрона, що уже к╕лька хвилин вис╕в над нами, я перекинув соб╕ ус╕ дан╕ розв╕дки. Болото, як я й п╕дозрював, розкинулося с╕рою кляксою на к╕лька к╕лометр╕в у вс╕ боки й було густо вкрите туманом, кр╕зь який стирчали поодинок╕ ру╖ни буд╕вель. Деяк╕ збереглися довол╕ непогано, ╕нш╕ ж розвалилися купами кам╕ння. З ус╕х бок╕в болото було оточене густим л╕сом, який р╕зко обривався п╕щаним схилом. Якби ця аномал╕я була статична, узл╕сся було б б╕льш похиле ╕ заросле чагарниками. Тут же л╕с мав ч╕ткий кордон. Це могло означати, що туман час в╕д часу в╕дступа╓, даючи флор╕ зайняти нове м╕сце, а пот╕м знову розширю╓ться, поглинаючи усю орган╕ку. В одному м╕сц╕ в╕тер трохи здув туман, в╕дкривши темну поверхню т╕╓╖ гидоти, що зам╕няла тут воду. На н╕й видн╕лася брудна коричнева п╕на, яка клаптями йшла за водою й рясно обл╕пила поодинок╕ остр╕вки суш╕. Дрон також зам╕ряв показники рад╕овипром╕нювання. Як ╕ оч╕кувалося, усе болото займало лише ту територ╕ю, яку покривали невидим╕ електромагн╕тн╕ генератори. Вони ж створювали перешкоди для рад╕озв'язку, а у центр╕ випром╕нювання було наст╕льки сильним, що дрон нав╕ть не зм╕г туди наблизитися. ╤ правильно зробив бо, судячи ╕з результат╕в розв╕дки, тамтешн╓ випром╕нювання дуже близьке до м╕крохвильового, ╕ може спалити незахищену електрон╕ку.

Склавши дрона, я звернув свою увагу на небезпечний предмет, який ╕ став причиною мого походу. Тепер я пригадую, що колись щось таке вже бачив. Ще коли ловив капсулу ╕з катал╕затором. От т╕льки тод╕ мене струмом не било. Чи било? Ц╕лком можливо, що саме ц╕ шоков╕ м╕ни й були причиною збо╖в у робот╕ НК. Як би це ╖╖ ╕з собою забрати, щоб мене не довбануло?

– Кайя.

– Ну що ще?

– Накидку позичиш?

– Нав╕що?

– Побачиш.

Н╕ слова не сказавши, Кайя витягнула з торби накидку й простягнула мен╕. Я ж у цей час витягував особливо товсту павутину, вкриваючи ╖╖ залишками сил╕кону. В такому вигляд╕ вона дуже нагадувала звичайну б╕лу нитку, от т╕льки ╖╖ м╕цн╕сть була у к╕лька раз╕в вищою за сталь. Знову прив'язавши к╕шку, я метнув ╖╖ в пристр╕й. К╕шка намертво впилася пазурами в поверхню кул╕, в╕дколовши значну частину ╖╖ оболонки, й оголивши с╕тчасту арматуру всередин╕. Але ск╕льки б я не смикав, куля нав╕ть не поворушилася. Хоча н╕, сенсори показують, що поворушилася. Точн╕ше покрутилася навколо вертикально╖ в╕с╕ трохи менше, н╕ж на один градус. Це означа╓, що у не╖ ╓ якась основа, прихована п╕д п╕ском. Ну ╕ як мен╕ бути? Хм, а може сл╕д смикнути в ╕нший б╕к? Перекинувши волос╕нь через найвищу достатньо товсту г╕лку, я починаю тягнути. Тепер вектор зусилля направлений трохи вище ╕ я бачу, що куля трошечки п╕днялася. Трохи посмикавши мотузку вл╕во-вправо, я знову потягнув вгору. Так повторювалося ще к╕лька раз╕в, аж поки куля наполовину не вийшла ╕з земл╕. Пот╕м щось у н╕й об╕рвалося, ╕ трофей поповз до нас, залишивши п╕сля себе недогризок кабеля, що стирчав з-п╕д земл╕ – напевно це було живлення, оск╕льки б╕льше пристр╕й активност╕ не проявляв. Вт╕м, стирчав в╕н недовго, ╕ вже через к╕лька хвилин в╕н розчинився в туман╕. Закутавши пристр╕й у накидку, я закинув ╖╖ соб╕ на плече ╕ повернувся до Кай╖.

– Можемо ╕ти.

– Ну ╕ що це таке ти вийняв?

– Сам хочу знати. Ти йдеш? – Незадоволено щось буркнувши п╕д н╕с, Кайя попленталася за мною. – Зв╕дки накидку взяла?

– Сама зробила. Ще коли вчилася. Нам дали завдання заховатися так, щоб наставники впродовж доби нас не знайшли. М╕ж ╕ншим тебе це теж чека╓, ╕ я дуже спод╕ваюся, що ти зможеш... – ага, значить вир╕шила похвалитися. – Ти куди зник? Ну добре-добре, ти зможеш заховатися. Задоволений? Вил╕зай-давай. Кейнс╕?

– Кей. – кажу ╖й на вушко.

– Кйя! – д╕вчина аж п╕дстрибнула в╕д переляку, умудрившись розвернутися в пов╕тр╕ й вихопити меч. – Припини!

– А ти мене Кейнс╕ припини називати. Просив же – просто Кей. Домовилися?

– Гр-р-р! Домовилися. – деякий час ми йшли мовчки, але я бачив, що вона хот╕ла запитати мене ще щось.

– Кажи вже.

– Що то була за тварюка в ма╓тку, про яку казала Лашура? – ага, значить королева все ж проговорилася про збиральника.

– Один ╕з пом╕чник╕в мо╖х то був.

– А зв╕дки ти його узяв? ╤ чому ти був увесь в кров╕? – незручн╕ запитання.

– Павука того? Виростив я його. В т╕лах людських вирощувати ╖х просто...

– Все! Замовкни! Не хочу б╕льше н╕чого знати!

Just as planned!

***

Церес Тайто був на меж╕. Учорашня н╕ч, як виявилося, була лише прелюд╕╓ю до справжнього кошмару. Його крутили, душили, тягали, викручували, потрошили... Здавалося це не зак╕нчиться н╕коли. Але зак╕нчилося. З того моменту хлопця немов п╕дм╕нили. Що б в╕н не робив, перед очима раз за разом поставали бридк╕ рожево-металев╕ силуети молюск╕в, а з голови н╕як не йшли думки, як йому пережити наступну н╕ч. Нав╕ть Кей не ризикував до нього п╕дходити, хмуро поглядаючи з ╕ншого к╕нця класу. Отямився в╕н лише тод╕, коли мало не пришпилив пером руку одного ╕з однокалсник╕в. Той на свою голову захот╕в поц╕кавитися, чому хлопець перестав реагувати на глузування. Перо глибоко ув╕йшло в ст╕льницю якраз м╕ж пальцями язикатого жарт╕вника. П╕сля такого нав╕ть в╕дчайдушн╕ задираки з острахом до нього наближалися. Хлопець шукав розрядки, але сьогодн╕ на ф╕зичних заняттях спаринг╕в не провадили, ╕ роздратування всередин╕ поступово росло, погрожуючи от-от з╕рвати дах. Кей це пом╕тив ╕ одразу ж п╕сля заняття потягнув Цереса подал╕ в╕д учн╕в – вибивати з нього пил. У буквальному сенс╕. Сьогодн╕ Тайто зрозум╕в, що значить бути тренувальною грушею. Дозволивши Цересу роз╕м'ятися у рукопашному бою, в╕н запропонував перейти на тренувальн╕ нож╕, п╕сля чого показав майстер-клас: кружляючи навколо нього на божев╕льн╕й швидкост╕, наносячи удари запиленою паличкою, п╕сля яко╖ на темн╕й учн╕вськ╕й форм╕ залишалися сл╕ди 'пор╕з╕в'. Новачок так в╕дходив агресивного однокласника, що той ще довго в╕ддихувався, не здатний п╕днятися ╕з земл╕. Подивившись на себе, Церес лише незадоволено кивнув на пропозиц╕ю потренуватися завтра, ╕ п╕шов у б╕бл╕отеку – робити уроки. Йдучи до роздягальн╕ Церес ╕з похмурим задоволенням в╕дм╕тив, що до нього д╕йсно стали менше ч╕плятися. Чи може в╕н цього просто цього не пом╕тив?