Текст книги "Brute force (СИ)"

Автор книги: Вячеслав Ковриженко

сообщить о нарушении

Текущая страница: 23 (всего у книги 27 страниц)

╤ ось тут уже трапляються дуже ц╕кав╕ зб╕ги: японське письмо тут називають древн╕ми письменами. Ц╕каво, чи не так? Ну добре, спишемо це на особливост╕ ан╕ме. Сюди ж в╕днесемо ╕ японську культуру, яскрав╕ елементи яко╖ я щодня бачу навколо себе. Йдемо дал╕: у святих лицарях використову╓ться така ж система керування, що й у нанокостюмах. ╤ мова тут ╕де не про принцип, а саме про внутр╕шню будову системи. Це вже не можна списати на анатом╕ю п╕лот╕в, бо протоколи передач╕ сигнал╕в зб╕гаються ╕з мо╖ми! Зб╕г? Навряд чи. Ну ╕ як останн╕й штрих – болото! Яка ймов╕рн╕сть того, що я випадково знайду тут, серед цив╕л╕зац╕╖, яка не зна╓ електричного струму, джерело електромагн╕тного випром╕нювання, частота якого аналог╕чна мо╖м власним генераторам? Надто багато зб╕г╕в м╕ж двома св╕тами, щоб ╖х можна було списати на авторське свав╕лля. Може я перем╕стився у майбутн╓ Земл╕? Чи навпаки – в ╖╖ далеке минуле? Здогадок ╕ теор╕й було наст╕льки багато, що я просто забив на них, ╕ витр╕щився на дошку позаду викладача, оч╕куючи на рапорт ╕з бази. В╕н або п╕дтвердить мо╖ п╕дозри, або додасть ще б╕льше питань. Оч╕кування дратувало, тому я взявся переглядати власн╕ активи, ╕ поступово втягнувся в роботу...

Перем╕стити репл╕-танки ближче до поверхн╕, резервуари для б╕омаси опустити трошки нижче ╕ п╕дключити до зливу канал╕зац╕╖ острова. Ех, люблю технолог╕╖ дев'ятнадцятого стол╕ття, коли стоки ще на стали токсичними – рай для будь-якого м╕кроорган╕зму. ╤ цим варто скористатися! Направити ╖х у дробарку! А ус╕ порожнини, як╕ залишаться п╕сля переносу систем, зас╕яти б╕оматер╕алом ╕ орган╕зувати умови для його росту...

Н╕коли не думав, що переоформлення вже готово╖ бази буде наст╕льки виснажливим. Мен╕ ж доводиться усе перебудовувати з нуля! Зате у мо╓му вар╕ант╕ продуктивн╕сть бази зросте у к╕лька раз╕в, а у св╕тл╕ останн╕х под╕й промислов╕ потужност╕ мен╕ будуть потр╕бн╕ наче пов╕тря. Ну, це у людей такий висл╕в ╓ – мен╕ пов╕тря не потр╕бне. А от пом╕чники будуть дуже доречними.

Отже що я маю? Командний центр бази, в якому знаходяться стратег╕чн╕ запаси катал╕затора, м╕зки та решта контрольних систем. Промисловий модуль, або як я його ще називаю – дробарка, що в╕дпов╕да╓ за переробку й синтез ус╕х необх╕дних для роботи речовин. Репл╕-танки – неактивн╕, почнуть вирощувати в╕йсько лише п╕сля в╕дпрацювання технолог╕╖. Комун╕кац╕йний модуль, через який ╕де зв'язок ус╕х мо╖х юн╕т╕в. Ну ╕ термогенератор, який живить усю цю рад╕сть, забираючи тепло ╕з навколишнього простору. Потужн╕сть останнього невелика, тому найближчим часом доведеться вирощувати ще один. Грубо кажучи, стартовий наб╕р для подальшого росту в мене вже ╓. Тепер залиша╓ться т╕льки чекати, доки набереться необх╕дний м╕н╕мум обслуговуючого персоналу. Один-╓диний трупер зараз тяга╓ орган╕ку в дробарку. Через к╕лька годин буде накопичено достатньо матер╕алу для вирощування ще одного, а пот╕м д╕ло п╕де швидше.

Мо╖ думки перервав дзв╕нок на перерву ╕ голос збоку.

– Ти йдеш, чи вир╕шив прогуляти? – похмуро запитав мене Церес.

– Так. Урок який у нас наступний? – попри готовий перекладач я вир╕шив ╕ надал╕ притримуватися Йода-стайл – дуже вже мен╕ сподобалося плутати сво╖х сп╕врозмовник╕в.

– Тести. Довес╕льна п╕дготовка.

– Може допризовна? – не зрозум╕в я, пригадуючи нерозб╕рлив╕ ╕╓рогл╕фи нашого розкладу.

– Яка? Н╕. Довес╕льна п╕дготовка: кул╕нар╕я, флористика, чайн╕ церемон╕╖, танц╕...

– Кул╕нар╕я? Танц╕? – твою ж див╕з╕ю! – Танцювати не вм╕ю я. ╤ куховарити також. Зовс╕м.

– Н╕-н╕, дивитися ╕ оц╕нювати будемо ми лише... Тьху! – Церес вилаявся соб╕ п╕д н╕с. – То ти йдеш, чи н╕?

– Що ж за предмет це такий?

– Я ж кажу: довес╕льна п╕дготовка! Чолов╕ки-лицар╕ повинн╕ добре розбиратися у подружньому житт╕, в╕д цього залежить ╖хн╕й престиж. П╕шли!

Хех, а Церес зм╕ню╓ться швидше, н╕ж я спод╕вався. Дивний, дуже дивний виявився урок. Я бачив його у розклад╕, але списав його назву на неточност╕ перекладу. Виявилося, що кожен м╕сяць тут влаштовують сво╓р╕дну виставку, де учениц╕ показують сво╖ досягнення, а ус╕ присутн╕ тут чолов╕ки, незалежно в╕д в╕ку, виступають сво╓р╕дними експертами, жур╕. На перший погляд в ╖хн╕х обов'язках не було н╕чого дивного: просто дивитися ╕ вказувати на т╕ чи ╕нш╕ особливост╕ кожно╖ представлено╖ роботи, ╕ на недол╕ки, якщо так╕ ╓. Але все значно ускладнювалося через присутн╕сть тут аристократ╕╖. В результат╕ культурний зах╕д перетворився на оглядини майбутн╕х наречених.

Конкуренц╕я м╕ж д╕вчатами була дуже серйозна. Анал╕тик нав╕ть мусив перегнати сюди ╓диного спайбота, аби не пропустити закул╕сн╕ розмови. Попри яскраве оформлення та прив╕тн╕ обличчя присутн╕х, мене н╕як не покидало в╕дчуття, що я потрапив у зм╕╖не кубло. Не знаючи критер╕╖в для оц╕нки, я не хот╕в наламати дров, тому вир╕шив п╕д╕йти до проблеми з техн╕чного боку. Списавши всю вручену мен╕ пачку паперу, я не залишив без уваги жодну з учасниць виставки. Виняток складали лише ╖хн╕ кухарськ╕ зд╕бност╕ але тут я м╕г покладатися лише на х╕м╕чн╕ анал╕затори – в╕дновити смаков╕ рецептори т╕ла так ╕ не вдалося, хоча запахи я сприймаю нормально. Тому, написавши ус╕ потр╕бн╕ в╕дгуки ╕ здавши ╖х нашому куратору, я з чистою сов╕стю вирвався на вулицю. Хвилин через двадцять п╕дтягнувся ╕ кислий Церес. Поц╕кавившись причиною тако╖ м╕ни на обличч╕, я отримав дуже довгу й витончену тираду про повед╕нку д╕вчат, ╖хн╕ манери, нахабство ╕ ще безл╕ч р╕зноман╕тних еп╕тет╕в на кожну ╕з учасниць. Одразу видно, що людина нещодавно ╕з костюму вил╕зла. Звичка пост╕йно анал╕зувати сво╖х ворог╕в в'╖да╓ться наст╕льки, що пот╕м для цього нав╕ть не потр╕бен костюм – мозок робить це все на автомат╕, хоча й не так ефективно. Не дивно, що його дрючить. Ц╕каво, в╕н д╕йсно ТАКЕ написав у сво╖х в╕дгуках? Треба буде п╕дправити в╕ртуальних персонаж╕в, бо надто вже швидко слова 'fuck', 'shit' та 'bitch' ув╕йшли до його лексикону. Хоча н╕, не буду я н╕чого м╕няти, хе-хе-хе.

Ну а поки Тайто позбувався свого негативу, я отримував рапорти в╕д Анал╕тика, ╕ накопичував негатив власний. Виявилося, що дехто ╕з учн╕всько╖ ради вир╕шив п╕дкинути мен╕ проблем. За ╕нших умов Анал╕тик не звернув би на це увагу – звичайне зас╕дання, н╕чого особливого, обговорюють робоч╕ питання... От т╕льки готов╕ бланки в╕дгук╕в, якими хот╕ли п╕дм╕нити мо╖ власн╕, змусив його взяти ситуац╕ю на особливий контроль. Але м╕няти н╕чого не стали. Я сам, з╕ сво╖м ориг╕нальним поглядом на таланти учениць, дав ╖м прив╕д оф╕ц╕йно заре╓струвати мене як в╕дм╕нника ╕ в обов'язковому порядку включити до складу учасник╕в Турн╕ру. Тому Анал╕тик про╕нформував мене про це пост-фактум, коли вже н╕чого зм╕нити не можна було. Ну х╕ба що повбивати ус╕х св╕дк╕в ╕ спалити ус╕ папери.

Здавалося б, що тут такого: ну п╕дписали мене на роль учасника, ну доведеться трошки поб╕гати – сам же й постарався. Але н╕, причина в зовс╕м ╕ншому. Турн╕р був дуже важливим етапом в житт╕ кожного лицаря, ╕ лише в╕д його результат╕в залежить, як будуть до тебе ставитися оточуюч╕: чи будуть витирати об тебе ноги, чи проявлятимуть повагу на р╕вн╕ з╕ знаттю. Саме п╕сля турн╕ру Кайя отримала визнання ус╕╓╖ Академ╕╖. Особисто мен╕ вертикально, що про мене будуть думати, але привселюдно опускати себе я не дозволю! Переглянувши ус╕ записи я швидко знайшов винних: потенц╕йну виконавицю ╕з жюр╕, яка мала зробити свою чорну справу, уже знайомого н╕мця та одну надто гонористу голову учн╕всько╖ ради.

Помсту вир╕шив не в╕дкладати. Першу покарав одразу, не в╕дходячи в╕д каси. П╕дкинув ╖й викрадену спайботом прикрасу яко╖сь аристократки, що знаходилася поруч. Враховуючи, що д╕вчина св╕домо взялася за фальсиф╕кац╕ю мо╖х результат╕в я подумав, що цього буде недостатньо, й переглянув ╖╖ особисту справу, яку накидав мен╕ Анал╕тик. Там знайшов ус╕х ╖╖ недруг╕в ╕з учасник╕в виставки, ╕ трошки попсував ╖хн╕ записи. Нав╕ть якщо ╖й вдасться в╕дхреститися в╕д крад╕жки, ╖╖ авторитет похитнеться. Масло у вогонь п╕д╕ллють незадоволен╕ жертви ╖╖ 'мах╕нац╕й', чи╖ результати виявляться невт╕шними. Можливо це нав╕ть п╕дштовхне когось до б╕льш активного протистояння. Тому вдруге проти мене ця особа уже не виступить – власн╕ проблеми не дадуть. А нав╕ть якщо подума╓ на мене, то страждатиму не сам. Зазвичай будь-яка помста, це разова акц╕я, результатом яко╖ месник хоче насолодитися. В╕дпов╕дно виникне питання: хто ж влаштував другу п╕дставу?

На н╕мця у мене були особлив╕ плани, адже в╕н теж був учасником Турн╕ру. А от голова учн╕всько╖ ради мене здивувала. П╕дстав для тако╖ повед╕нки я ╖й н╕би не давав, за перший раз уже вибачився, ╕ п╕д к╕нець вона нав╕ть була задоволена... Чи може вона саме на це й розрахову╓? Хоче соб╕ ще один безкоштовний масаж? Дзуськи! Пряник╕в б╕льше не буде, час братися за батоги! В той же момент я погнав спайбота до ╖╖ апартамент╕в ╕ тр╕шечки попрацював з тамтешн╕м гардеробом – буде ╖й парадний одяг ╕з сюрпризом, хе-хе-хе! Н╕, я не нариваюся на непри╓мност╕, я просто в╕дмовляюся бути жертвою!

– Ось так. – завершив свою промову Тайто ╕, важко з╕тхнувши, подивився на мене. – Це тво╖х рук справа?

– Що саме?

– Все те, що з╕ мною в╕дбува╓ться! – в╕н роздратовано зиркнув на мене стримуючись, щоб не наговорити зайвого. – Я став жерти за трьох, пам'ятаю все що бачу ╕ чую, щоноч╕ в кошмарах в╕д чудовиськ т╕каю, а сьогодн╕ виявилося, що читаю я нам╕ри людей, в╕дкриту книгу наче! What the fuck?! Та я нав╕ть говорити як ти почав!!!

– В останньому мо╓╖ нема╓ вини. – я нав╕ть посм╕хнувся на останн╓ звинувачення, але Цересу було не до жарт╕в. – В╕йна тоб╕ сниться, адже так?

– Не в╕йна. Б╕йня. Ти не подумай, н╕чого такого, я не псих. Але ц╕ сни наст╕льки реальн╕... Мене п╕сля першого ц╕лий день нудило в╕д побаченого.

– Це добре. – Церес недобре прищурився, збираючись натовкти мен╕ пику, але я заспок╕йливо п╕дняв руки. – Не злякався ти, в╕д свого втекти не спробував кошмару. Саме про це питав я тебе в першу зустр╕ч нашу.

– ╤ ск╕льки це буде продовжуватися?

– В╕чно в╕д кошмару ти свого т╕кати м╕г. ╤ блукати у ньому можеш в╕чно. Лише сильний духом цей шлях пройти здатен.

– Тобто я позбудуся кошмар╕в лише тод╕, коли стану сильним? Коли зможу пережити увесь той жах?

– Переживаючи лише душею черств╕╓ш, як знайом╕ тво╖. М╕цн╕ так╕ люди, допоки тр╕щина не з'явиться. – джедая а не дро╖да я з тебе роблю, юний падаван.

– То що ж мен╕ тод╕ робити?

– Не проживати, а жити з цим. Не звикати до болю, а усувати причину його. Без сильного духу н╕чого не варте сильне т╕ло. В╕дчуй силу свого духу, Тайто. – в╕дчуй Силу, Люк!

– Добре, я спробую.

– Не пробуй! Говорив уже тоб╕ – або роби, або не роби! Не робити в╕дмовився ти. Впорайся!

– Sir, yes sir! – по-в╕йськовому витягнувся Церес, через секунду зрозум╕в, що зробив щось не те, ╕ швиденько виправився. – Буде зроблено. Але як я зрозум╕ю, що я вже готовий?

– Подолати страхи сво╖ ти повинен. Справжн╕й б╕й лише покаже це. Не ╕люзорний. Однокласник╕в сво╖х бо╖шся ти.

– Я зрозум╕в. Я боявся, що вони можуть мен╕... Dammit! Та я вже сам хочу надерти ╖м пику!

– Сво╖ приборкай спочатку емоц╕╖. Страх на зл╕сть не пром╕няй. Страх веде до злост╕. Зл╕сть – до ненавист╕. Ненависть – до страждань. Страждання породжують ще б╕льший страх. – страх веде на Темний б╕к! – Лише ясний розум вирвати тебе владний ╕з замкнутого кола.

– Хм, мен╕ треба над цим подумати. – думай-думай, це корисно. – Але я все одно повинен соб╕ довести, що подолав цей страх! ╤ якщо не в б╕йц╕, то хоча б...

– У змаганнях, так? – п╕дводжу його до думки скласти мен╕ компан╕ю на Турн╕р╕. – Ось розум на що здатен, коли голова спок╕йна. Не ╖х перемогти повинен ти, а себе самого. ╢ прост╕ший спос╕б.

– Який?

– Забути страхи сво╖. Але ж не шука╓мо ми шлях╕в легких, чи не так? Суперником тво╖м будуть не вони, а я. Себе обманути можеш, а мене – н╕коли.

– А якщо зможу? – хитро примружився Церес.

– Значить ти готовий!

– Он як? Ну добре. Виклик прийнято!

– Ось це почути я хот╕в.

Роз╕йшлися ми з Цересом найкращими друзями. Як же мало потр╕бно людин╕ для щастя: дай мету, покажи шлях ╖╖ досягнення – ╕ в╕н тв╕й з потрухами. Агресивн╕сть хлопця зм╕нилася веселою зл╕стю, ╕ тепер я м╕г бути спок╕йний за здоров'я оточуючих. За умови, якщо вони сам╕ не почнуть копати соб╕ могилу.

П╕сля нашо╖ розмови я вн╕с зм╕ни у програму симулятора, додавши основи тактично╖ вза╓мод╕╖ та до максимуму п╕днявши ╕нтелект його ворог╕в. Також його нанокостюм виступатиме у рол╕ тренажера, не т╕льки прокачуючи м'язи, але й задаючи потр╕бн╕ рефлекси всьому т╕лу. Треба буде якось перев╕рити ╖х у д╕╖. Я вже зак╕нчував налаштовувати симулятор, коли мен╕ прийшло довгооч╕куване пов╕домлення в╕д Анал╕тика.

П╕дозри п╕дтвердилися. Дочитавши рапорт, я ледве стримався, щоб не розсм╕ятися. Ну зв╕сно! Те, в╕д чого я намагався врятувати цей св╕т, ганяючись за сво╓ю капсулою ╕з катал╕затором, тут уже давно сталося! Нан╕ти – ось ключ до всього! Це все поясню╓! Те, що тут називають еф╕ром, насправд╕ виявилося аналогом 'Чорних спор', якими цефи зас╕вали Нью-Йорк! А в╕дв╕дане мною болото – ╖х джерелом. Тепер я знаю, що сталося ╕з древньою цив╕л╕зац╕╓ю. От т╕льки тут дещо не зб╕га╓ться. П╕сля такого апокал╕псису неминуче мали залишитися сл╕ди, але ╖х нема╓. Тобто узагал╕. ╤з тутешн╕х джерел в╕домо, що 'Чорн╕ спори' були запрограмован╕ утил╕зувати будь-який матер╕ал. ╤з металами зрозум╕ло – вони потр╕бн╕ ╖м для розмноження. Але б╕омаси ж повинно було залишитися у м╕льйони раз╕в б╕льше, адже поглиналися не т╕льки людськ╕ т╕ла, а й усе живе на планет╕. Цеф╕в, як╕ б могли використати б╕омасу для побудови сво╖х машин, тут узагал╕ не видно. Питання – куди вона могла под╕тися?

Дал╕ – зв╕дки взялися лицар╕? Як люди контролюють еф╕р? Хто зм╕нив його властивост╕? Зв╕дки тут узялися аналоги нанокостюм╕в, з яким я уже з╕ткнувся, якщо тут не було цеф╕в? ╤ таких нестиковок безл╕ч! Це мен╕, знайомому ╕з механ╕кою нанотехнолог╕й, вони очевидн╕. А тутешн╕й люд про це нав╕ть не дума╓! Вони просто приймають це, як дан╕сть. Для них це природно, наче побачити хмари на неб╕.

Та й сам св╕т зда╓ться мен╕... Не знаю. ╤грашковим. Не в тому сенс╕, що тут усе несправжн╓. Навпаки, та ж королева Лашура показала мен╕ так╕ гран╕ людського життя, про як╕ я ран╕ше нав╕ть не здогадувався. ╤ це при тому, що вона ще дитина! От т╕льки мене бентежить той факт, що в╕дносини тут теж складаються якось по-дитячому. Я ж у таку картину св╕ту не вписуюся н╕як – надто велик╕ у мене можливост╕, ╕ надто радикальн╕ методи, щоб уживатися ╕з м╕сцевими. Один лише еф╕р м╕г би дати людству величезне джерело енерг╕╖ та ресурс╕в, а вони використовують його, щоб п╕дн╕мати в пов╕тря палаци. В той час, як лицар╕ тут вважа╓ться могутньою в╕йськовою збро╓ю, я легко можу подолати його врукопашну – доведено мо╖м божев╕льним нос╕╓м. Особисто мен╕ жити тут хоч ╕ ц╕каво, але не так уже й при╓мно, як я вважав спочатку. Я ж буквально в╕дчуваю, як м╕й ╕нтелект заплива╓ жиром, втрачаються напрацьован╕ рефлекси ╕ стираються потр╕бн╕ реакц╕╖. Так я скоро деградую до р╕вня свого нос╕я. Н╕, не треба мен╕ такого щастя. Але ╕ залишати все як ╓ – теж не годиться.

Ну що ж, значить у мене з'явилася ще одна ц╕ль – зм╕нити св╕т. А оск╕льки у мене тепер у ресурсах я практично не обмежений, то тепер можна зробити те, що хот╕в зробити вже давно, але я тягнув до останнього, переживаючи за еколог╕ю планети. К╕лька команд, ╕ я знову повертаюся у клас на вже непотр╕бн╕ мен╕ уроки, а десь глибоко в надрах л╕таючого острову база розпочала розгортання проекту 'Риф'.

А я знову сиджу на черговому уроц╕, та й нову думку гадаю: одну загадку вже розкрив, м╕сце п╕д сонцем соб╕ вибив, базу заснував – чому ж мене не покида╓ в╕дчуття, н╕би я щось забув?

***

Л╕т╕я йшла на зустр╕ч ╕з директрисою. В╕д ц╕╓╖ розмови залежатиме доля майбутнього Турн╕ру. Товста папка ╕з документами в руц╕ хоч ╕ надавала ╖й впевненост╕, та не могла остаточно прибрати страх перед високим начальством.

Секретар зустр╕ла ╖╖ уже звичним байдужим обличчям, ╕ п╕сля нетривало╖ перев╕рки дозволила пройти дал╕. Йдучи довгим коридором в╕д приймальн╕ до каб╕нету, Л╕т╕я пом╕тила нов╕ руни на ст╕нах, що ледь пом╕тно спалахували, коли вона проходила повз них. Ран╕ше вона не стикалася з таким р╕внем безпеки, ╕ не могла зрозум╕ти його причини. Вже в╕дкриваючи двер╕ вона мало не наштовхнулася на спину д╕вчини в одяз╕ Церкви. Майже однакового з нею зросту, ╕з вогняно-рудим волоссям та правильною осанкою, вона створювала враження високого оф╕цера. Одразу ж п╕дспудно виникло бажання витягнутися перед нею.

– А ось ╕ вона. Пан╕ Л╕т╕я, проходьте. – директриса вказала на кр╕сло для в╕дв╕дувач╕в. – Ми саме про Вас згадували.

– Щось сталося? – запитала Поучан, прис╕даючи на кр╕сло.

– Спод╕ваюся, що н╕. Пан╕ Рей прибула до нас з╕ Свято╖ земл╕, аби забезпечити безпечне проведення цьогор╕чного Турн╕ру. На раз╕ нас ц╕кавить список учасник╕в. У Вас вже ╓ як╕сь напрацювання по ньому?

– Так. Будь-ласка.

Л╕т╕я простягнула листок ╕з ╕менами учасник╕в Директрис╕, але незнайомка перехопила його на п╕вдороз╕ й сама почала вчитуватися у кал╕граф╕чний почерк. Перев╕вши погляд на Директрису, вона побачила лише зац╕кавлений погляд, н╕би ж╕нку б╕льше ц╕кавив не список, а реакц╕я гост╕ на нього.

– Знаючи Вашу педантичн╕сть, пан╕ Л╕т╕я, я не пов╕рю, що сьогодн╕ Ви прийшли до нас з порожн╕ми руками. – в╕двол╕кла ╖╖ директриса в╕д розглядання п╕дозр╕ло╖ особи.

– Так. Я принесла ус╕ необх╕дн╕ плани, а також склала списки ус╕х зад╕яних в орган╕зац╕╖ ос╕б...

– Ну досить-досить, я в╕рю, що Ви знову залишили наших спец╕ал╕ст╕в без роботи. Але я викликала Вас з ╕ншо╖ причини. Справа в т╕м, що обставини змушують мене перенести дату проведення Турн╕ру на к╕лька дн╕в наперед. Я боялася, що нам не вистачить часу, але Вашими стараннями тепер все буде в порядку.

– Пробачте за нескромне питання, але що сталося, якщо такий важливий зах╕д доводиться переносити?

– Це не секрет. Ви напевно вже чули, що королева Лашура вир╕шила провести презентац╕ю свого товару значно ран╕ше за попередньо вказан╕ строки. Свята земля ╕ ран╕ше ц╕кавилася таким перспективним проектом, але останн╕ тривожн╕ под╕╖ змушують нас переглянути сво╖ плани. Турн╕р буде проходити не в три етапи, а в один.

– Але ж тод╕ доведеться усе переробляти!

– Все в порядку. – промовила незнайомка, кладучи список перед Директрисою ╕ знову в╕дступаючи назад. – Зм╕ни будуть м╕н╕мальними.

– Чудово. Пан╕ Л╕т╕я, дозвольте познайомити Вас ╕з ╕нспектором Рей. Вона буде допомагати Вам у орган╕зац╕╖ Турн╕ру. ╤нспектор, це Л╕т╕я Поучан – голова учн╕всько╖ ради, яка вже трет╕й р╕к тягне на сво╖х плечах обов'язки половини нашо╖ канцеляр╕╖.

– Дуже при╓мно. – сухо прив╕талася Л╕т╕я, затримавши погляд на витягнутих з╕ницях очей незнайомки, але ╕ сама не зрозум╕ла, як задала зовс╕м не те питання, яке збиралася. – ╤ в чому ╖╖ ╕нтерес?

– У результат╕. – спок╕йно в╕дпов╕ла Рей, не зводячи погляд.

Зрозум╕вши, що сказала щось не те, Л╕т╕я в шоку витр╕щилася на гостю, але не змогла в╕двести погляд. Секунда за секундою, пан╕ка все б╕льше охоплювала д╕вчину.

– Пан╕ ╕нспектор! – незадоволено вигукнула Директриса. – Я прошу Вас утриматися в╕д сво╖х метод╕в, поки Ви знаходитеся на територ╕╖ Академ╕╖, ╕ особливо – у мо╓му каб╕нет╕.

– Пробачте, пан╕ Директриса. Такого б╕льше не повториться.

– Спод╕ваюся ви знайдете сп╕льну мову.

Д╕вчата переглянулися м╕ж собою ╕ зробили вигляд, н╕би н╕чого не сталося. Директриса ж т╕льки похитала головою. Краще б тут була М╕зайя – в╕д не╖ принаймн╕ зна╓ш, чого оч╕кувати.

***

Маленький павучок хутко перебирав лапками пересл╕дуючи одного з учн╕в. Спритно маневруючи м╕ж ногами натовпу, активно зм╕нюючи сво╓ забарвлення, в╕н непом╕тно спостер╕гав за сво╖м об'╓ктом зранку до ноч╕, з ноч╕ до св╕танку. В╕н уже багато дн╕в був незм╕нним спостер╕гачем за цим дивним парубком, якого Пророк збирався ╕н╕ц╕ювати. Потужний рад╕омодуль в його черев╕ працював як ретранслятор, даючи баз╕ можлив╕сть дистанц╕йно керувати процесом росту нового нанокостюму. ╤ в╕д╕рвати його в╕д виконання поставленого завдання могла лише один наказ... Ось ╕ сьогодн╕ в╕н н╕ на секунду не випускав того з поля зору, всюди супроводжуючи дов╕рену йому особу. Але сьогодн╕ завдання опинилося п╕д загрозою зриву – об'╓кт неспод╕вано прискорився. Спайбот посп╕шив за ним, але хлопець рухався надто швидко ╕ в╕зуальний контакт було втрачено майже одразу. Павучок ще деякий час рухався на сигнал костюму, але коли зник ╕ той – дрон покликав на допомогу. Т╕╓╖ ж мит╕ черевце павучка, яке щойно було прикрите м╕цним панциром, враз перетворилося на потужну антену, фокус яко╖ був направлений у б╕к порту. В╕н не встиг передати нав╕ть к╕лоб╕т ╕нформац╕╖, як вх╕дний сигнал повн╕стю перебив ╕н╕ц╕ативу дрона.

Закривши антену, павучок хутко розвернувся, ╕ стр╕мголов кинувся наперер╕з через парк. Дрон не замислювався над тим, як центральний комп'ютер бази умудрився передбачити його запит. В╕н не подумав, що для ефективного керування потр╕бна картинка з його власних сенсор╕в. Все це було абсолютно зайвим, адже його завдання виконувалося. ╤ б╕льше прим╕тивного спайбота н╕чого ╕ншого ц╕кавити не могло – не той клас ╕нтелекту. Оминаючи випадкових зустр╕чних, павучок швидко долав в╕дстань, не забуваючи й про маскування на м╕сцевост╕. Тут виявилося, що точно╖ карти простору попереду в дрона нема╓. Не було ╖╖ ╕ в бази. Але тандем двох ╕нтелект╕в це не зупинило. Керований точними сигналами, павучок продовжив св╕й шлях. Здавалося його н╕що не зможе зупинити. ╤ тут сенсори побачили попереду високий паркан. Нав╕ть не паркан а ст╕ну, вся поверхня яко╖ була густо обплетена лозою. Наблизившись ще трохи, дрон зробив для себе висновок, що п╕дн╕матися такою ст╕ною в╕н буде надто довго – його лапки не пристосован╕ для подолання таких перешкод. ╤ дрона абсолютно не хвилювало те, що липка поверхня пелюсток лози, була густо вкрита неперетравленими панцирами комах. Перестрибнути на ╕нший б╕к по дереву теж було неможливо – в к╕лькох метрах в╕д паркану не росли нав╕ть кущ╕, а повторити трюк сво╖х б╕льш масивних родич╕в без аеромодуля в╕н не м╕г н╕як. Точн╕ше був один спос╕б швидко подолати ст╕ну, але на його п╕дготовку потр╕бен час, якого зараз ставало все менше. Якщо в╕рити сенсорам, то огороджена цим парканом територ╕я повинна займати не менше половини саду, ╕ бути добре пом╕тною ╕з пов╕тря. Але ж н╕ – дрон-квадрокоптер не побачив там абсолютно н╕чого п╕дозр╕лого.

Чим хорош╕ дрони – вони н╕коли не задумуються над сторонн╕ми речами. Нав╕ть зараз, з╕ткнувшись ╕з незрозум╕лим фактом, в╕н не зупинився, а прискорився ╕ще б╕льше. Дрон ╕ без того вибивався ╕з граф╕ку, тому в╕н поступово в╕дс╕кав ус╕ крайн╕ обмеження. Виконання поставленого завдання завжди матиме пр╕оритет над обмеженнями дрон╕в, якими б вони не були. Одним ╕з таких було застосування непритаманних даному виду дрон╕в пакет╕в програм. Те ж саме робив ╕ центральний ╕нтелект бази, н╕ на секунду не припиняючи зв'язок з╕ сво╖м п╕доп╕чним. Нарешт╕ анал╕з вбитих даних видав б╕льш-менш прийнятну тактику, яка в банках даних носила дивну назву 'Хто не ризику╓, той...' Нею користувалися трупери п╕д час в╕йськових операц╕й. Вимкнувши ус╕ зайв╕ процеси, розв╕дник метнувся уздовж паркану. Коротка проб╕жка довела, що площа огороджено╖ територ╕╖ значно б╕льша в╕д розрахунково╖.

Розс╕каючи густу траву, дрон шукав прох╕д. Ймов╕рн╕сть знаходження сл╕д╕в дрона плавала десь в межах 50-60 в╕дсотк╕в. Це було неприпустимо розв╕дника, але не для штурмовика. У них сл╕дами вважалося руйнування навколишнього середовища й т╕ла вбитих ╕стот. Нарешт╕ сенсори пом╕тили в земл╕ отв╕р, який ╕мов╕рно дозволяв проникнути на ╕нший б╕к паркану поп╕д його фундаментом. Не знайшовши ╕нших альтернатив, павучок шаснув у нору. Як ╕ прогнозувалося, вона проходила поп╕д парканом. ╢диною перешкодою став коору. Потривожений в╕д сну самець одразу спробував атакувати порушника, який вдерся до його осел╕. Не збираючись зупинятися, дрон вл╕пив тому по нос╕ електрошокером ╕ продовжив св╕й шлях.

Вилет╕вши з д╕рки, наче чортик ╕з табакерки, розв╕дник неспод╕вано заплутався у чи╖сь пишн╕й грив╕. Перев╕вши сенсори на неспод╕вану перешкоду, дрон одразу ж в╕дзначив довг╕ вуха. Ельф – сумн╕в╕в бути не могло. От т╕льки спайбота це абсолютно не ц╕кавило. Метнувшись геть в╕д випадкового св╕дка, синтетик вирвався ╕з пастки. Ельф його почуття такту не оц╕нив, одразу ж почавши кликати вартових. Зайва увага дрону була зовс╕м непотр╕бна, ╕ в╕н став перед вибором: прориватися з бо╓м, чи пробиратися непом╕тно ╕ втрачати дорогоц╕нний час? Швидкий анал╕з причин агресивно╖ повед╕нки св╕дка видав велику ймов╕рн╕сть того, що це територ╕я обмеженого доступу. Вища, н╕ж у навколишньому середовищ╕ температура також вказувала, про ╕зольован╕сть комплексу. Не зважаючи на ст╕ни навколо, та нап╕впрозорий купол ╕люз╕╖ над ус╕м комплексом, тут уже можна було вловити сигнал свого п╕доп╕чного. Напевно в╕н був десь поруч. Залишивши позаду ельф╕йську варту синтетик, скориставшись вказ╕вними знаками, швидко д╕стався до виходу. Попри оч╕кування бою, там його н╕хто не чекав. Б╕льше того – на дверях узагал╕ н╕хто не стояв. Схоже верс╕я ╕з обмеженим допуском виявилася хибною, а насправд╕ причиною тривоги була з╕псована зач╕ска, з яко╖ дрон ненароком вирвав пасмо волосся, але ця теор╕я суперечила в╕дом╕й модел╕ повед╕нки чолов╕к╕в, тому не бралася до уваги. В╕дкусивши в╕д себе все зайве, дрон продовжив шлях п╕д прикриттям пишно╖ рослинност╕.

Дал╕ було вже прост╕ше: вибратися на в╕дкриту м╕сцев╕сть, зор╕╓нтуватися на сигнал, ╕ максимально наблизитися до свого п╕доп╕чного. До спортзалу розв╕дник ╕ його п╕доп╕чний ув╕йшли майже одночасно, т╕льки один зробив це через двер╕, а ╕нший залет╕в через в╕кно, приземлившись у с╕тку з м'ячами, зв╕дки й продовжив спостереження.

Церес здавав нормативи по двобою без збро╖. Зак╕нчивши розминку, хлопець п╕шов у коло. Непри╓мн╕ в╕дчуття у потилиц╕, як╕ з'явилися п╕сля неспод╕вано╖ проб╕жки, швидко в╕дступали, ╕ Тайто був абсолютно впевнений у сво╖х силах. Цього разу в╕н здасть цей норматив, кого б проти нього не виставили. Мусить здати. Перший б╕й виявився надто легким. Достатньо було просто зробити крок вл╕во, ╕ опонент сам вийшов за л╕н╕ю. Так-само було ╕ з другим. Трет╕й уже був розумн╕шим не нападаючи одразу, однак тут уже ╕н╕ц╕ативу проявив сам Тайто, залишивши перемогу за собою. Один, р╕дше два рухи, ╕ черговий кандидат покида╓ коло. Його суперники вил╕тали з рингу т╕льки так. Нав╕ть Кл╕ф – його однокласник, який завжди хизувався сво╓ю ф╕зичною п╕дготовкою, не затримався надовго. Це був ╓диний момент, коли на обличч╕ хлопчика промайнула легка посм╕шка. Але наступно╖ мит╕ вона поступилася м╕сцем спок╕йн╕й зосередженост╕.

Сьогодн╕ результати приймала наставниця М╕зайя. Повикидавши ус╕х суперник╕в, Церес ╕ сам з╕брався покинути майданчик, але М╕зай╖ цього було мало, ╕ вона випустила до нього спочатку двох, пот╕м трьох хлопц╕в одночасно, пот╕м перейшла на д╕вчат... Результат залишався незм╕нним: бух-бух, ╕ черговий ворог нейтрал╕зований. Нав╕ть старшокласниц╕ не могли н╕чого вд╕яти, хоча й умудрялися ╕нод╕ протриматися до трьох-чотирьох прийом╕в. Т╕ ж, хто намагався битися всерйоз – отримували сильн╕ удари, п╕сля яких чомусь майже не залишалося синц╕в. Одну в╕н узагал╕ буквально викинув за меж╕ майданчика. Виникало враження, що вони для нього не важч╕ за пушинки, а сам в╕н кам'яний. Але такого не могло бути!

М╕зайя довго хмурилася й з п╕дозрою подивлялася на хлопця. Вона не могла пов╕рити, що учорашн╕й середнячок за короткий час зум╕в так швидко п╕днятися у мистецтв╕ двобою. Щоразу вона дивилася, ╕ не могла вловити жодного завершеного прийому. Кожен його рух виглядав невпевненим, недоведеним до к╕нця, схожим на судорогу. ╤ кожного разу цього було достатньо, аби суперниця опинилася на земл╕. Не втримавшись, М╕зайя й сама зайшла в коло. Будучи б╕льшою ╕ сильн╕шою в╕д учн╕в, вона була ще й неперевершеним п╕лотом, а значить завжди була у прекрасн╕й форм╕. Зазвичай одного цього вже було достатньо, аби похитнути в╕ру учн╕в в себе. Тайто ж абсолютно не зм╕нився в обличч╕, а в очах лише на мить промайнула... ╤рон╕я? Скепсис? Невже в╕н не сприйма╓ ╖╖ всерйоз? Невже в╕н теж збира╓ться ╖╖ ╕гнорувати?!

Н╕, стоп! Б╕льше н╕яких зрив╕в! ╥й ╕ минулого разу вистачило. Вдруге такий промах вона не допустить. Тому нехай все буде чесно. Ну, майже...

К╕лька пробних удар╕в Церес пропустив у якомусь м╕л╕метр╕ в╕д себе, в╕д б╕льш потужних ухилявся, повол╕ в╕дступаючи назад. В╕дчувши свою перевагу, М╕зайя стр╕мко кинулася в атаку, в╕дт╕сняючи хлопця до бар'╓ру, але через хвилину махання руками-ногами зрозум╕ла, що увесь цей час в╕н водив ╖╖ по колу. ╤ в╕н ан╕ трохи не задихався. Н╕, наставниця ╕ сама ще була повна сил, та продовжувати цей безглуздий б╕й не було сенсу. Будь-яка ╖╖ атака зак╕нчувалася промахом. Тод╕ М╕зайя вир╕шила п╕ти на ризик, посилюючи удари. Побачивши, що його суперниця щоразу все б╕льше в╕дкрива╓ться для контратаки, Тайто деякий час ╕гнорував ус╕ спроби, а пот╕м р╕зко роз╕рвав дистанц╕ю.

– Зда╓шся? – здивувалася М╕зайя.

– Десять хвилин минуло. – заявив хлопець, опускаючи руки. – Я пройшов в╕дб╕р?

– Десять хвилин? – наставниця обернулася до ╕нших учн╕в, прекрасно розум╕ючи, що без ╖╖ дозволу до п╕сочного годинника на ст╕н╕ спортзалу н╕хто нав╕ть не п╕д╕йде. – Час не зас╕кався, значить не пройшов. Д╕вчата, повернете годинник, як я скажу! Давай ще раз. По вс╕х правилах.

– Я руку вивихнув.

– Та невж...

Хрусь!

Не встигла вона договорити, як Церес р╕зко загнув соб╕ л╕ву кисть догори. В╕н навмисне вигадав момент так, щоб хруст добре почули ус╕ присутн╕ в зал╕, а пот╕м помахав ╖м травмованою рукою, щоб ще й побачили.

Запнувшись на п╕вслов╕, наставниця витр╕щилася на хлопця. ТАКОГО вона точно не оч╕кувала. Ну ╕ що ╖й тепер робити? Лог╕ка тут проста: у хлопця з'явилися секрети. Вивих – легальний спос╕б ╖х не показувати. Викручуючи соб╕ руку, Церес нав╕ть не скривився, а значить до лазарету в╕н, скор╕ш за все, нав╕ть не д╕йде. ╤ вивих соб╕ вправить ще по дороз╕, а там т╕льки синц╕ й залишаться. Завтра результати прийматиме ╕нший наставник, ╕ там його уже п╕дловити не вдасться. Але ж як хочеться...Вона спробувала надавити на нього поглядом, як зазвичай робила це ╕з норовливими учнями. Але цього разу звичний прийом не спрацював. Точн╕ше спрацював, т╕льки навпаки, ╕ зараз М╕зайя вперше за багато рок╕в знову в╕дчула себе дв╕╓чником, який придумав соб╕ погану в╕дмазку. Не кажучи б╕льше н╕чого, похмурий хлопець у повн╕й тиш╕ покинув прим╕щення, а наставниця лише тепер згадала, в кого ран╕ше бачила такий погляд.