Текст книги "Brute force (СИ)"

Автор книги: Вячеслав Ковриженко

сообщить о нарушении

Текущая страница: 13 (всего у книги 27 страниц)

– Д╕вчата вже давно просять знайти ╖м пом╕чника. – М╕зайя знову згадала про сво╖ нам╕ри, ╕ п╕дхопила найб╕льший шмат м'яса. – А оск╕льки ваш бешкетник уже отримав в╕д мене догану – я вир╕шила долучити його до позаурочних занять. Ну ж бо, скажи а-а-м!

Хруп!

М'ясо разом ╕з частиною виделки зникло безсл╕дно, Лашура збл╕дла, Кайя знову подавилася, а наставниця М╕зайя здивовано витр╕щилася на ручку в╕д столового прибору. Мертву тишу в к╕мнат╕ порушував лише жал╕бний хруст металу десь в глибин╕ мо╓╖ горлянки. А що тут такого? Ср╕бло мен╕ потр╕бне! ╤ в╕д золота теж не в╕дмовлюся... Хм, а проба не дуже висока.

Задум королеви виявився простим: в╕дхреститися в╕д мене, здавши на поруки М╕зай╖. Таким чином Лашура одночасно вбивала трьох зайц╕в: в╕дхрещувалася в╕д мене та всього, що я можу нако╖ти, збер╕гала з╕ мною нейтрольно-союзн╕ стосунки, ╕ водночас показувала ус╕м, що я д╕йсно ╖╖ слуга, ╕ вона ма╓ на мене вплив. Але щось у ц╕й ситуац╕╖ здалося мен╕ неприродним. Може це була надм╕рно весела повед╕нка М╕зай╖?

Перш╕ п╕дозри у мене виникли, коли ми не д╕йшли до учбового корпусу, а повернули до купалень. Пот╕м мен╕ оголосили, що додатков╕ заняття почнуться п╕зн╕ше... ╤ лише коли ми зайшли всередину, мо╖ п╕дозри п╕дтвердилися: наставниця М╕зайя одразу ж кудись зникла, а через к╕лька хвилин повернулася, ╕ я т╕льки й зм╕г видати:

– What the fuck?! – пред╕ мною стояла сувора пан╕-гувернантка у глухому чорному платт╕, розмахуючи р╕зкою в руках.

– Я не дозволяла в╕дкривати рота, неук! – розвернулася до мене ця любителька рольових ╕гор та дом╕нування.

– Слухаюсь, наставниця М╕зайя. – одразу ж повернувся до оф╕ц╕йного тону.

От дивився ╕ думаю: facepalm, facepalm, facepalm! Вона явно хоче зак╕нчити те, що почала на корабл╕. Або п╕дставити мене. Або ╕ те, ╕ ╕нше. Вона ж мене п╕д статтю п╕дводить! Хоча н╕, у японц╕в одружуються ╕з чотирнадцяти рок╕в, а я зараз виглядаю на ш╕стнадцять – не менше. В будь-якому випадку, на мене чекають непри╓мност╕.

– Для тебе я тепер Хазяйка М╕зайя!

– Слухаюсь, наставниця М╕зайя.

– Хм, я чую нотки непокори в тво╓му голос╕. – д╕дько, ну невже на ц╕лому св╕т╕ не знайдеться жодного мужика для ц╕╓╖ н╕мфоманки?! – Доведеться дати тоб╕ к╕лька урок╕в хороших манер, неук.

– Слухаюсь, наставниця М╕зайя.

– Д╕вчата сказали, що ти вм╕╓ш робити масаж. Я хочу це побачити!

– Слухаюсь, наставниця М╕зайя.

– А ще краще – спробувати. – додала ця н╕мфоманка, нависаючи грудьми над╕ мною.

– Слухаюсь, наставниця М╕зайя. – в╕дчуваю, що щось не так, але тримаю покерфейс.

Так ╕ не дочекавшись реакц╕╖, М╕зайя розвернулася й п╕шла в масажн╕ к╕мнати. Я йшов сл╕дом за нею ╕ радувався, що п╕д час моделювання л╕вре╖ забув таку важливу штуку як заст╕бка – нехай тепер спробу╓ мене зв╕дси виколупати!

– А тепер покажи мен╕, що ти зробив з Кай╓ю в перший раз. – промуркот╕ла ця 'наставниця', скидаючи з себе плаття.

– Перепрошую. Конкретизуйте сво╓ прохання.

– Ох, який же ти нудний. – а сама безсоромно продовжу╓ роздягатися ╕ так крутиться перед╕ мною, що ╖╖ сорочка ледь-ледь утриму╓ться на т╕л╕. – Зроби мен╕ масаж, зроби мен╕ при╓мно!

– Слухаюсь. Займ╕ть горизонтальне положення. Спробуйте розслабитися.

– А я не хочу горизонтального, я хочу в вертикальному. – ╕ аж стогне, поступово п╕дходячи все ближче.

– Тод╕ станьте нерухомо. Спробуйте розслабитися. Потр╕бен доступ спини.

– Тод╕ в╕зьми у мене доступ до всього! – ╕ вона вкинула з себе сорочку.

Ой, зда╓ться я себе переоц╕нив! Т╕ло почало збуджуватися без команди! ╤ чим дал╕ – тим б╕льше я втрачав контроль над ним! Щось тут не так! Зв╕дки йдуть сигнали?

Спинний мозок, кора головного, нюхов╕ рецептори. Ось воно – феромони в пов╕тр╕! Позбуваючись власних феромон╕в, я зовс╕м забув про захист в╕д чужих! Без нейроблокади я б одразу осоромився на усю академ╕ю, а так – ще тримаюся. Зараз же я дивився на усе це зсередини, повн╕стю перебравшись у св╕й в╕ртуальний прост╕р. Зв╕дси контролювати т╕ло було трохи прост╕ше, менше навантаження на св╕дом╕сть. Так, в╕докремилися в╕д почутт╕в, забули про буйство гормон╕в ╕ працю╓мо!

Перед╕ мною знаходиться живий орган╕зм, з яким сл╕д було зд╕йснити ряд операц╕й. Роз╕м'яти, прогнати кров по м'язах, стимулювати в╕дпов╕дн╕ нервов╕ центри... Однак звична процедура масажу зак╕нчилася уже через к╕лька хвилин, коли М╕зайя захот╕ла соб╕ роз╕м'яти не лише спинку, але й ╕нш╕ частини т╕ла. Виплеснувши 'ненароком' на мене ц╕лу пляшку якогось ароматичного масла, вона взяла мене за... руки ╕ почала сама соб╕ робити ними... масаж. При чому все це вона робила як хот╕ла, ╕ де хот╕ла. Скр╕зь!

Я тримався ц╕лу в╕чн╕сть! П╕втори хвилини! Боти мужньо боролися ╕з гормональним дисбалансом, я ж робив кам'яне обличчя. Але серед нас виявився зрадник, ╕ клятий орган у штанях, послухавшись мозку, почав ворушитися! Я намагався дивитися прямо перед собою, прямо в потилицю п╕дступному супернику! Я вже було подумав, що врятований, та ворог зробив хитрий маневр, розвернувшись до мене передом! Довелося закрити оч╕ й працювати наосл╕п, час в╕д часу клацаючи язиком, аби по в╕длунню мати бодай якусь картину оточення.

Те, що ситуац╕я значно серйозн╕ша, н╕ж я гадав, стало зрозум╕ло лише тод╕, коли М╕зайя закинула свою ногу мен╕ на плече. Намагаючись в╕дсунутися, я раз у раз потрапляв у м╕цний захват ╖╖ ненормально сильних рук. В умовах м╕цних об╕йм╕в, коли мен╕ раз у раз закривали вуха, сонару для роботи вже було замало. Розплющую одне око, а у не╖ з носа вже кров ╕де!

– А тепер перейдемо до агресивних процедур! – вигукнула ця н╕мфоманка, безумно посм╕хаючись.

– Пан╕ М╕зайя. Ви дивно поводитеся.

– Справд╕? Це тебе ТАК хвилю╓? Тод╕ роби з╕ мною все, що хочеш!

– Дозвольте...

– Дозволяю!

╤ кинулася на мене. Я спробував провернути з нею той же трюк, що ╕ з Кай╓ю, але заспок╕йливе просто розмазалося в масл╕, так ╕ не досягнувши ╖╖ шк╕ри. Б╕льше того, ╖й усе це здалося веселим ╕ вона вир╕шила продовжити це вже не у вертикальному, а в горизонтальному положенн╕. Зверху! Не знаю, ск╕льки у ц╕╓╖ бест╕╖ сил, але вона зум╕ла повалити мене на спину ╕ вс╕стися згори, поступово п╕дс╕даючи все ближче до голови. Мен╕ ж був потр╕бен доступ до ╖╖ ши╖, хоча... Коли вона у прямому сенс╕ спробувала с╕сти мен╕ на голову, я смикнувся вправо ╕ обережно вкусив ╖╖ за внутр╕шню частину стегна, запускаючи в ранку вже зм╕шаний з╕ слиною та ол╕ями транкв╕л╕затор.

– Ой, а ти у нас бешкетник! Будь н╕жн╕шим, д╕вчата це люблять!

– Пвобавте. Я не ваю вибогу. – прогунд╕в я носом, намагаючись в╕дсунутися якомога дал╕.

– Ох! Швидше! Глибше! Сильн╕ше!

– Ви себе не контролю╓те. – я нарешт╕ наважився ув╕мкнути режим сили ╕ зум╕в послабити хватку довгих, сильних н╕г. – Зараз Вам ма╓ стати краще.

– Ну то зроби! Зроби мен╕ краще, чу╓ш?! Будь бужиком, а нге так, як вс╕ ╕нф╕... Уа-а-ах, ╕нш╕ шмаркач╕... – ╕ М╕зайя в╕дкинулася на кушетц╕, не припиняючи стогнати нав╕ть ув╕ сн╕.

Ну вона й зв╕рюка! У мене в препарат╕ слини майже не було, а вона ц╕лих п'ять хвилин ще крутилася, ╕ лише на шост╕й почала заспокоюватися. Але я нав╕ть не встиг в╕дчистити себе в╕д сл╕д╕в ╖╖ розваг, як М╕зайя знову почала ворушитися! Та нав╕ть мен╕, з ус╕ма мо╖ми можливостями знадобилося б хвилин... А це ще що таке?! Яка курва п╕дм╕шала в ол╕ю афрод╕з╕аки?! Твою ж див╕з╕ю! Воно знову ворушиться!!!

Схоже мо╓му нос╕ю для пробудження достатньо не лише електрично╖ ╕скри. Система мон╕торингу нос╕я просто захлиналася сигналами про перех╕д керування до нос╕я. В шоку в╕дкривши обидва ока, я подивився на цю... ж╕нку, за що одразу ж поплатився: рот наповнився слиною, пульс прискорився, а ЧСО намага╓ться вирватися з-п╕д м╕м╕крилу. Д╕дько, та в мене нос╕й не т╕льки псих, а ще й мазох╕ст – член в╕д напруги от-от сам себе порве, а в╕н ще б╕льше збуджу╓ться! ╤ поки в╕н заглядався на свою самку, я встиг зробити головне – контроль над костюмом залишився в мене.

Поки ми боролися м╕ж собою, М╕зайя уже прийшла до тями ╕ з голодними очима кинулася на мене. Я, все ще зайнятий сво╖м внутр╕шн╕ми справами, зреагувати не встиг, ╕ опинився у м╕цному захват╕. Одразу в╕дчувалося, що ця ж╕нка знайома ╕з боротьбою. Добре, що в масл╕ був – вислизнув. А т╕ло тим часом уже повн╕стю вийшло з-п╕д контролю ╕ почало опиратися, в╕д чого ус╕ мо╖ рухи тепер стали трохи рваними. Продовжувати оп╕р у такому стан╕ я не м╕г, тому залишалося т╕льки ретируватися. В╕дступаю до виходу... Ага, замкнуто! Виламати двер╕ не встигаю – на мене знову стрибають. ╤ знову масло да╓ мен╕ фору. Пройти повз М╕зайю, не покал╕чивши ╖╖ я не зможу, просто не знаю таких прийом╕в, а застосовувати силу ще рано. Звертаюся по допомогу до сонару – може вдасться пробити ст╕ну.

Але вдавати ╕з себе терм╕натора не довелося. П╕д стелею к╕мнати знайшовся вентиляц╕йний канал. Роблю вигляд, н╕би намагаюся обб╕гти М╕зайю, але зам╕сть цього обома ногами в╕дштовхуюсь в╕д протилежно╖ ст╕ни ╕, витягнувшись струною, як супермен вил╕таю у вентиляц╕ю. Про╖хавши по ╕нерц╕╖ к╕лька метр╕в по дуже т╕сному каналу, я застряг. Щоб зв╕льнитися, довелося нав╕ть вивихнути соб╕ к╕лька суглоб╕в. Рухаючись як черв'як, я через хвилину нарешт╕ вивалився у вентиляц╕йний колодязь, ╕ гепнувся десь на р╕вн╕ п╕двалу.

Ну ╕ що це було? Зда╓ться у цього т╕ла з'явився новий рефлекс, як у собаки Павлова на лампочку: побачив М╕зайю – ╕ готовий! Поки т╕ло не заспоко╖ться, мен╕ зв╕дси краще не висовуватися. Добре, що система усе запису╓, ╕ в майбутньому я зможу уникнути таких зрив╕в. Ц╕каво, М╕зайя навмисне мене до такого доводить, чи це у не╖ просто така паскудна натура?

– Лов╕ть збочинця! – почувся пан╕чний крик наставниц╕, але вже з ╕ншо╖ шахти.

– Що сталося?

– Там... Спочатку дивився! А пот╕м пол╕з мацати!

– Не хвилюйтеся, наставниця, ми його миттю знайдемо. Д╕вчата! Д╕литесь на тр╕ади, як на останн╕х заняттях! Парн╕ номери – на перший поверх, непарн╕ – на другий. Неповна тр╕ада на виход╕. Я з╕ старостою та наставницею у п╕двал. Розб╕глися!

Ха! А М╕зайя добре п╕дготувалася – заздалег╕дь продумала свою верс╕ю под╕й, а тепер б╕га╓ коридорами, розповсюджуючи збуджуючий аромат. Дуже швидко утворилися пошуков╕ групи, як╕ одразу ж кинулися перев╕ряти й блокувати ус╕ ключов╕ позиц╕╖ в буд╕вл╕. Нав╕ть не в╕риться, що перед╕ мною не спецназ, а звичайн╕ школярки. Ось це я називаю командною роботою! Я розчулений, чесно. Нав╕ть сльозу пустити захот╕лося. Одразу ж згадалися загони C.E.L.L. п╕д час зачистки заражених квартал╕в – нав╕ть у них було менше орган╕зац╕╖, н╕ж тут. Тепер треба лише ув╕мкнути камуфляж ╕ дочекатися, доки якась команда пройде повз мене, прибрати останнього ╕ зайняти його м╕сце, а там уже прийти на точку зустр╕ч╕ й покласти шквальним вогнем ус╕х за один раз... Стоп! В╕дклада╓мо ностальг╕ю на пот╕м ╕ поверта╓мося до д╕йсност╕! Навколо мене не вороги, а д╕ти! Хоча ╕дея влитися в одну ╕з команд дуже приваблива. Н╕, не буду ризикувати. Все ж в╕д╕гравати ж╕ночу роль я не вм╕ю. Краще трошки поб╕гаю.

Люк до вентиляц╕йно╖ шахти з╕ скрипом в╕дчинився, ╕ кр╕зь нього просунулася якась рудоволоса д╕вка. Багато вона не побачила, т╕льки мою дупу над собою, але одразу ж зд╕йняла галас. В╕дбитий ст╕нками шахти крик на мить оглушив мене, але я був уже на п╕вдороз╕ до вершини. Видряпавшись нагору, я побачив унизу зб╕говисько д╕вчат. Хтось уже нав╕ть тягнув драбину, аби д╕стати мене. Схоже, мен╕ сама доля надовго прописала б╕г. Або канон, якщо мо╖ п╕дозри справдяться. Мен╕ не складно, але ж не кожен же день! Вони вважають, що загнали мене у глухий кут? Ага, зараз! Як сл╕д роз╕гнавшись, я перемайнув на сус╕дн╕й дах, ╕ вже там з'╖хав донизу по водостоку. Вони тут м╕цн╕, глинян╕ – за них можна вхопитися. Вже унизу зрозум╕в, що м╕й маневр був передбачений М╕зай╓ю, яка керувала ученицями. Fuck, та для я просто ╕грашка! Академ╕я Свято╖ земл╕ – в╕дчуй себе Пакменом! Мене вже затиснули п╕д ст╕ною ╕ в╕дступати просто н╕куди. Д╕дько, як би мен╕ зараз хот╕лося проб╕гтися по ст╕н╕! Ситуац╕ю врятували дзвони, як╕ спов╕стили про к╕нець занять, ╕ на вулицю повалив натовп. Скориставшись моментом, я п╕рнув м╕ж учнями ╕ вже подумав, що врятувався. Та куди там – вигуки М╕зай╖ та ╖╖ пошуково╖ команди додали до погон╕ п╕дкр╕плення у вигляд╕ ще двох десятк╕в д╕вчат р╕зного в╕ку. Ой лихо, та вони ж за мною увесь день так гасати будуть!

Проб╕гаючи повз чергову компан╕ю учениць я н╕ на секунду не припиняв ╖х слухати ╕ незабаром д╕йшов до вельми непри╓мних висновк╕в. Виявилося, що М╕зайя ще к╕лька дн╕в тому почала розпускати р╕зноман╕тн╕ слухи, в яких я ф╕гурував у рол╕ злод╕я, розбишаки, збочинця ╕ т.д. В результат╕ кожна зустр╕ч ╕з черговою компан╕╓ю додавала до пересл╕дувач╕в ще енну к╕льк╕сть добровольц╕в, як╕ прямо таки жадали 'в╕дновити справедлив╕сть'. Можу соб╕ т╕льки уявити, що ╖м порозказувала про мене ця н╕мфоманка. Хоча нав╕що взагал╕ розказувати – у не╖ на обличч╕ ╕ так все написано. ╤ це було вже не просто стих╕йне пересл╕дування, а ц╕леспрямоване полювання, ╕з повноц╕нним загоном жертви у пастку та нав╕ть кодовими сигналами м╕ж окремими групами д╕вчат. Невже я тут не перший б╕гун? Схоже на те. Рятували лише чутлив╕ сенсори та форсаж.

Зрозум╕вши, що ╓диним виходом для мене буде прийом карате ?101, я ╕з двократним п╕дсиленням рвонув по вс╕й Академ╕╖, спод╕ваючись банально в╕д╕рватися. Але я недооц╕нив ╖хню завзят╕сть, оск╕льки в кожному наступному коридор╕ на мене чекали нов╕ мисливиц╕. Я рухався на хвил╕ новин, ╕ поки наступна команда почу╓ потр╕бну команду, я вже встигав прорватися кр╕зь блокаду дал╕. Поки що мен╕ вистачало подв╕йного коеф╕ц╕╓нту п╕дсилення м'яз╕в в╕д норми, але якщо так п╕де й дал╕, то доведеться зад╕яти трикратне п╕дсилення, а це вже викличе п╕дозри. Я ╕ так надто сильно вибиваюся ╕з образу, а увага м╕сцево╖ ╕нкв╕зиц╕╖ мен╕ абсолютно н╕ до чого. Особливо у св╕тл╕ нещодавнього ╕нциденту. Залет╕вши на одне ╕з дерев, я зм╕нив л╕врею на л╕совий камуфляж ╕ на деякий час зата╖вся.

– В╕н тут!

– Fuck!!! – не допомогло маскування.

– Лов╕ть його!

– В╕н поб╕г туди!

Перестрибуючи через численн╕ перешкоди, я проривався у б╕к адм╕н╕страц╕╖. Якщо моя задумка вдасться, то я зможу заскочити туди ╕ зм╕нити образ ран╕ше, н╕ж мене сп╕ймають. Аби хоча б трохи зб╕льшити розрив, я б╕жу у б╕к каналу ╕ з розгону перестрибую його. Тепер д╕вчатам знадобиться принаймн╕ хвилина, щоб д╕статися до найближчого м╕стка. Дехто так ╕ робить, але к╕лька учениць все ж шубовснули у воду. Я за цей час вже встиг в╕д╕рватися в╕д сво╓╖ групи ╕ заскочив у буд╕влю, одразу ж перекотившись через голову й розтягнувшись на п╕длоз╕. Дуже вчасно, бо за к╕лька секунд двер╕ за мною в╕дчинилися ╕ мене мало не затоптала зграя д╕вчат. Точн╕ше затоптала, але я вир╕шив цього не показувати.

Трохи постогнавши, з п╕длоги п╕днялася одна ╕з нещодавно скоп╕йованих служниць ╕, шкутильгаючи на обидв╕ руки й ноги, тримаючись за ребра, п╕шла геть. Зв╕сно к╕лька д╕вчат на виход╕ п╕дозр╕ло оглянули мене з н╕г до голови, але в╕дбитки чужих черевичк╕в на спин╕ та синяк п╕д оком одразу ж перемкнули усю увагу з обличчя на себе, п╕сля чого я вже спок╕йно п╕шов геть.

А хлопець усередин╕ мене, нав╕ть ╕з пор╕заним мозком, спостер╕гаючи за ус╕м цим безладом... реготав! Та ще й так, що ╕нод╕ у мене нога йшла не в той б╕к, ╕ я знову опинявся на земл╕. Останнього разу нав╕ть гепнувся головою об одну ╕з садових лавок. Добре, що навколо н╕кого не було, бо вмить би вирахували вт╕кача. А цей паразит ще б╕льше заводиться! Ц╕каво, в╕н уже зрозум╕в, що нас тут дво╓? Схоже на те. Значить самост╕йних областей мозку в нього значно б╕льше. Ну нарешт╕ заспоко╖вся! Стоп, а чому результат╕в мон╕торингу так мало? Ага, ц╕ д╕лянки у нас ╕з ним сп╕льн╕, а в неактивному стан╕ знайти способи протид╕╖... Д╕дько! Ну ╕ як мен╕ його знов розвеселити? Ох, на що т╕льки не п╕деш заради себе... Повернути стандартний образ!

– Он-де в╕н!

– Лов╕ть його!

***

Шум за в╕кном в черговий раз в╕двол╕к Л╕т╕ю Поучан в╕д заповнювання журнал╕в. Працювати в таких умовах було просто неможливо, тому вона вир╕шила п╕ти на сво╓ улюблене м╕сце в саду, аби хоча б трохи посид╕ти в тиш╕ та споко╖, але не встигла вона нав╕ть в╕дкрити двер╕, як повз не╖ пролет╕в натовп учениць, а чийсь потужний удар знову захлопнув двер╕, в╕дкинувши д╕вчину на брудну п╕длогу.

– Це не Академ╕я, а якась божев╕льня!

– Пан╕ Л╕т╕я, що з Вами?! – одразу ж вискочила на шум Лап╕с – нав'язана Аурою д╕вчинка ╕з новачк╕в.

Лап╕с, хоч ╕ не була осв╕чена в питаннях роботи учн╕всько╖ ради, але дуже добре в╕дчувала, коли пан╕ Л╕т╕╖ була потр╕бна допомога. Можна було нав╕ть подумати, що вона тут виступа╓ у рол╕ прислуги. Л╕т╕я не одразу оц╕нила таку послугу з боку ельф╕йки але згодом, коли справ ставало все б╕льше, ╖й знадобилася допомога, ╕ ось тут д╕вчинка уже змогла себе показати у вс╕й крас╕: роботяща й тямуща, вона дуже допомагала Л╕т╕╖ у справах, а тому швидко зайняла неоф╕ц╕йну посаду ╖╖ пом╕чниц╕. Л╕т╕я нав╕ть подбала про те, щоб поселити ╖╖ у сво╓му ма╓тку.

Допом╕гши сво╖й начальниц╕ п╕днятися на ноги, вона швидко виглянула в коридор ╕ знову замкнула двер╕. Вже йдучи назад вони почули черговий заб╕г п╕д в╕кнами ╕ нова хмарка пилу залет╕ла в к╕мнату. Довелося закривати ще й в╕кно.

– Що за маячня тут в╕дбува╓ться? Чого вони вс╕ так гасають?

– Я не впевнена, але зда╓ться це якось пов'язано ╕з наставницею М╕зай╓ю. Вона в╕д самого ранку дивно поводиться.

– Знову вона щось утнула... – буркнула Л╕т╕я, обтр╕пуючи плаття в╕д бруду. – Ск╕льки ще часу до к╕нця урок╕в?

– Уже зак╕нчилися.

– Що? Так швидко?

Але надвор╕ вже темн╕шало, ╕ час було збиратися в гуртожиток. Розминувшись по дороз╕ ╕з ще одн╕╓ю бандою, д╕вчата вийшли на терасу ╕ стали св╕дком нечуваного дос╕ видовища: величезний натовп учениць наздоганяв одного з╕ слуг, п╕дн╕маючи за собою ц╕лу хмару пилу. Просл╕дкувавши маршрут ц╕╓╖ отари Л╕т╕я зробила для себе висновок, що вони б╕жать тут уже не перший раз. Витоптаний газон, прос╕ки у зелен╕й загорож╕, сл╕ди сотень н╕г на стежках – усе вказувало на тривале й безусп╕шне пересл╕дування здобич╕. Сам же хлопець, наче якийсь дикий зв╕р, перел╕тав через ус╕ перешкоди, ╕ раз у раз ухилявся в╕д неспод╕ваних зас╕док, додаючи до компан╕╖ пересл╕дувач╕в чергову порц╕ю невдачливих мисливц╕в.

– Оц╕нили масштаби? – почувся збоку чолов╕чий голос.

– В╕таю наставник Улайт.

– Не п╕дкажете причину цього переполоху?

– Це наставниця М╕зайя постаралася. Схоже вона знайшла соб╕ нову ╕грашку.

– Ну, я б так не сказав. Вони його уже добрих к╕лька годин ганяють.

– ╤ на довго його ще вистачить? – скептично подивилася на викладача Л╕т╕я.

– Готовий поставити на нього свою вечерю. В╕н м╕цний гор╕шок.

– Ясно. А що взагал╕ про цього шибайголову в╕домо?

– Кейнс╕ Масаке. В╕дгуку╓ться на пр╕звисько Кей. Дов╕рений слуга Лашури. Деякий час працював у Академ╕╖ прислугою.

– Кейнс╕... Десь я це ╕м'я вже чула.

– Останню половину декади вс╕ т╕льки про нього й розмовляють. Хлопець в╕н ум╕лий, не цура╓ться брудно╖ роботи, сильний... Мр╕я будь-яко╖ д╕вчини.

– Та ви т╕льки подив╕ться, що в╕н витворя╓! Нормальний хлопець н╕коли не стрибатиме по деревах. Це не хлопець, це якийсь дикий зв╕р!

– Зв╕р? – Улайт замислився, проводжаючи поглядом хмару пилу, що зника╓ в зелених зарослях, залишаючи за собою сл╕д ╕з виснажених учасниць заб╕гу. – Зна╓те, в╕н схожий на зв╕ра нав╕ть б╕льше, н╕ж ви можете соб╕ уявити.

– Та вони ж щойно в л╕с заб╕гли! – занепоко╖лася Л╕т╕я, простеживши маршрут учн╕в. – Лап╕с! Попередь клан Шур╕фон, нехай будуть напоготов╕.

Л╕с Свято╖ земл╕ зовс╕м не нагадував звичайний, ╕ в першу чергу сво╓ю агресивною флорою. У ельф╕в безпека власно╖ територ╕╖ завжди була на першому м╕сц╕, тому нав╕ть звичайна травинка могла виявитися ╕з сюрпризом. Та встановлюючи сво╖ пастки, вони абсолютно не розраховували, що в л╕с ув╕рветься осатан╕лий натовп школярок, як╕ зроблять прос╕ку майже к╕лометрово╖ глибини. ╤ це мова йде лише про тих, хто рвонув вглиб л╕су, бажаючи вийти наперер╕з вт╕качев╕. Сам же винуватець переполоху знав про цю небезпеку, а тому старався триматися осторонь в╕д таких небезпечних д╕лянок. Як насл╕док: п╕д к╕нець дня в л╕с╕ з'явилася нова дорога, густо зас╕яна втомленими д╕вчатами. При чому на перш╕й сотн╕ метр╕в вони ще були просто втомлен╕, а от дал╕ ╖х уже доводилося витягувати ╕з кущ╕в, зн╕мати з г╕лок та п╕дн╕мати ╕з ям, в як╕ вони валилися ц╕лими групами. Щоб витягнути ус╕х до вечора було орган╕зовано справжню рятувальну операц╕ю. Спершу все йшло добре, але п╕сля певно╖ меж╕ ельфи уже не дозволяли н╕кому заходити глибше. Вони н╕чого не пояснювали, виносячи учениць власними силами, але це було надто пов╕льно, а потерп╕лих – надто багато.

– Як це розум╕ти? – одразу ж поц╕кавилася Аура в Л╕т╕╖. – Академ╕я гарантувала недоторкан╕сть нашо╖ територ╕╖. Чому половина учн╕в Академ╕╖ так ломилися до нас?

– Гналися за диким зв╕ром, втомилися ╕ загубилися в л╕с╕. Можеш дозволити сво╖м слугам пропустити рятувальник╕в?

– Хочеш, щоб ╕ вони при╓дналися до учениць? – Аура показала на парал╕зованих д╕вчат, яких на носилках в╕дправляли у медичне крило.

– Ясно.

– А що за зв╕р був?

– Масаке Кейнс╕, зна╓ш такого?

– Це в╕н ╖х так?

– Не знаю. Зустр╕неш його – запита╓ш сама. А нам потр╕бно знайти ще п'ятнадцять учениць.

– Ясно. Виносьте поки тих, кого можете, а я сама пошукаю в╕дсутн╕х.

╤ Аура знову зникла в л╕с╕. Однак коли вона вже хот╕ла прискоритися, попереду почулися д╕воч╕ голоси та хруст г╕лок. Хтось дуже сильно посп╕шав назустр╕ч ельфам. Зграйка д╕вчат ломилися кр╕зь л╕с, не розбираючи дороги, а коли перед ними неспод╕вано з'явився ельф ╕з охорони принцеси – заверещали ╕ кинулися у зворотн╕й б╕к. На щастя ╖х вдалося зловити ╕ заспоко╖ти до того, як вони знову загубилися. Спершу розговорити ╖х не вдавалося, але Л╕т╕я не була б головою учн╕всько╖ ради, якби не вм╕ла знаходити сп╕льну мову з людьми. Не останню роль у цьому в╕д╕грав ╕ якийсь м╕цний нап╕й, який ельфи дали хильнути постраждал╕й. ╤з сплутаного переказу под╕й стало зрозум╕ли, що ╖хня група виявилася одн╕╓ю ╕з найусп╕шн╕ших, як╕ продовжували пересл╕дування, не зважаючи н╕ на що. Коли почало смеркатися, хтось ╕з групи висловив розумну думку, що варто повертатися назад. Але ц╕ль була зовс╕м поруч ╕ вони нав╕ть встигли наблизитися до сво╓╖ жертви, коли раптом виявилося, що той зупинився не просто так, а напоровся на якогось хижака. ╤ саме ╖хня поява й стала причиною атаки зв╕ра. Кейнс╕ крикнув ╖м т╕кати, а сам залишився в╕двол╕кати тварину. На прохання описати монстра, жодна з д╕вчат не дала нормально╖ в╕дпов╕д╕, ╕ м╕цний нап╕й, подарований одним ╕з ельф╕в-рятувальник╕в, уже не допомагав. Простежити зворотн╕й шлях ут╕качок уже не вдалося, оск╕льки до них увесь навколишн╕й прост╕р не раз витоптали й перетоптали не т╕льки учениц╕, але й рятувальники, ╕ нав╕ть сам╕ ельфи.

– Л╕т╕я! – на галявину виб╕гла юна принцеса Мар╕я.

– Ваша величн╕сть. – голова учн╕всько╖ ради здивовано повернулася до знатно╖ учениц╕, яка чомусь не опинилася серед постраждалих.

– Я щойно д╕зналася, що з л╕су вивели останн╕х заблудлих, але я не бачила серед них сво╓╖ Юк╕не.

– Юк╕не? – щиро здивувалася Л╕т╕я. – Я гадала, що ╖╖ не ц╕кавлять так╕ дурниц╕. Так чи ╕накше, але ми щойно забрали останн╕х.

– Ой, а вона ж залишилася там! – пискнула нещодавно опитувана учениця. – Вона запропонувала нам повертатися, а сама...

***

Оп! ╤ще удар! Ричи гучн╕ше! Ще гучн╕ше! Налякай його так, щоб цей гад б╕льше н╕коли не прокинувся!

Потужний удар проходить сантиметром вище, а гостр╕ пазур╕ пригинають волосся на голов╕. Для стороннього спостер╕гача цей двоб╕й здавався дуже швидким, буквально блискавичним, але для мене в╕н тягнувся уже к╕лька довгих хвилин – синтетична форма ╕снування ма╓ сво╖ переваги. Можна було б легко ухилятися в╕д ус╕х ворожих удар╕в, але в мо╖ плани це не входило.

Я вже хвилин десять валявся п╕д ведмедем, приймаючи на себе ус╕ удари потужних лап, прикриваючи лише найуразлив╕ш╕ точки: голову, оч╕, шию та пах.. А все тому, що страх орган╕чного т╕ла дозволив мен╕ повернути контроль! Я м╕г би зробити це медикаментозно, або просто операц╕йним втручанням в╕др╕зати мозок в╕д керування, але тод╕ ╕ так невисока ефективн╕сть уже розгорнутих систем впаде ще б╕льше. А так я не лише стимулюю костюм в╕дновлювати свою форму, але й записую ус╕ показники нос╕я. Пот╕м я збирався використати ╖х у робот╕ емоц╕йних ф╕льтр╕в, аби запоб╕гти подальшим припадкам. Хвилин десять я дозволяв зв╕ров╕ мене валяти, доки не з╕брав ус╕ потр╕бн╕ результати, а пот╕м...

Н-на! ╤ ще раз, ╕ ще! Отримуй! Куди поб╕г?! Я ще не зак╕нчив!

Пот╕м уже я валяв ведмедя, спускаючи на ньому пар. Я нав╕ть не п╕дозрював, як мен╕ в останню декаду не вистачало нормального мордобою. В так╕ моменти навколишн╕й св╕т просто зника╓, а перед тобою залиша╓ться т╕льки ц╕ль ╕ способи ╖╖ досягнення, т╕льки ворог ╕ зброя в тво╖х руках. Неможливо передати словами в╕дчуття, коли кожен синтетичний м'яз працю╓ на повну потужн╕сть, передаючи усю к╕нетичну енерг╕ю руки прямо в ребра суперника. Коли тактичний анал╕затор на меж╕ сво╖х можливостей прорахову╓ можлив╕ зони ураження, ╕ обира╓ оптимальний маршрут в╕дходу ╕ атаки. Коли ти бачиш, як т╕ло ворога спотворю╓ться п╕д тво╖ми ударами, все сильн╕ше обмежуючи його можливост╕. Ц╕ показники я теж записував, але уже для себе. Тепер же я м╕г не стримуватися ╕ працювати в повний контакт, не турбуючись про зламан╕ ребра, струс мозку чи розбите обличчя – через п╕вгодини все буде як нове, а от задоволення треба було запасати наперед. Яка мен╕ з цього користь? Все дуже просто: я записую усе навколо, включно з╕ станом орган╕зму, аби пот╕м можна це було в╕дтворити у симулятор╕. Пам'ята╓те режим навчання перед проходженням Crysis-3? Так от саме в╕н ╕ лежить в одному ╕з вц╕л╕лих арх╕в╕в. Мо╖ми зусиллями симулятор був допрацьований до повноц╕нно╖ в╕ртуально╖ реальност╕, де можна було день та н╕ч без упину ганяти сво╖х дрон╕в. А коли мен╕ не було чим зайнятися, я перекидав у нього к╕лька сотень реально пережитих сценар╕╖в або ╕мпортував всередину до б╕са багато комп'ютерних ╕гор – з╕ сво╖ми потужностями за реал╕стичн╕сть симуляц╕╖ я готовий ручатися головою. Зв╕сно цей прийом спрацю╓ не б╕льше двох-трьох раз╕в, але ж б╕льше такого шансу найближчим часом може ╕ не трапитися! Тому я старався ур╕зноман╕тнити власн╕ в╕дчуття, насолоджуючись кожною миттю. Великий бурий ведм╕дь, самець, злий ╕ вже трохи побитий, все ще тримав мо╖ удари ╕ активно в╕дмахувався у в╕дпов╕дь, а ╕нколи нав╕ть влучав. П╕д к╕нець нав╕ть проявився отой м╕й ефект гравця-за-мон╕тором – значить 'сон' п╕шов мен╕ на користь ╕ скоро я буду в норм╕!

╤ почалися експерименти: намотування круг╕в, стрибки над та п╕д диким зв╕ром, еп╕ляц╕я хутра, вправляння щелепи та всовування п╕дручних предмет╕в у природн╕ отвори... Хвилини через три я почав повторюватися, ╕ вир╕шив ур╕зноман╕тнити св╕й арсенал, додавши до нього 'пекельний подих' ╕з синтезованого аптечкою ╕ виведеного слинними залозами до ротово╖ порожнини алгогену, а пот╕м взагал╕ перетворив сво╖ долон╕ на контактн╕ шокери. За контроль над т╕лом я уже не боявся – в╕д пережитого шоку друга особист╕сть в╕д╕йде ще не скоро, а бот╕в я в╕д шокера в╕дв╕в. Тепер звичайний крос в голову без п╕дсилення в╕дправить в нокаут будь-яку орган╕чну ╕стоту. ╤ нав╕ть мо╖х високотехнолог╕чних родич╕в.

А ведм╕дь уже зрозум╕в, що тут йому н╕чого не св╕тить, ╕ намагався накивати п'ятами. Я йому ребра порахував, к╕гт╕ вкоротив, половину хутра видер... Який в╕н п╕сля цього ведм╕дь? Правильно – н╕який. А враховуючи, що п╕сля кожного мого удару в╕н дуже кумедно п╕дстрибував, я м╕г з чистою сов╕стю констатувати: свято вдалося!

Махнувши здорованю на прощання колодою по спин╕, я вже вир╕шив повертатися назад в Академ╕ю, коли мо╖ сенсори повернулися в режим мон╕торингу ╕ показали безб╕летного глядача. Д╕дько, а я ж уже давно скинув ╕з себе камуфляж ╕ зам╕сть уже звично╖ л╕вре╖ хизувався натуральною синтетикою, включно ╕з класичним концептом маски й шолома на голов╕. Ну ╕ що тепер ╖й казати?

Тихенько подивившись на одну ╕з учениць, я з╕ здивуванням уп╕знав у н╕й ту-саму альб╕носку, з якою бачився у перший день – Юк╕не. Це вона охороняла родичку Лашури. Дивно, мен╕ вона здалася спок╕йною ╕ вр╕вноваженою д╕вчиною. Та й до учн╕в не в╕дноситься. Як вона опинилася в компан╕╖ цих горе-марафонц╕в? Д╕вчина лежала метрах в десяти в╕д витоптано╖ нами галявини, забившись п╕д колоду, тому був шанс, що вона н╕чого не бачила. Та й темно вже надвор╕... Ув╕мкнувши Кей-мод, я наблизився до потерп╕ло╖. В╕зор показував, що у д╕вчини проблеми з ногою. Можливо п╕двернула, коли т╕кала. Значить ╕ вибиратися ╕з л╕су ми будемо довго ╕... Н╕, це треба зробити затемна, поки нас ще н╕хто не побачив разом, бо знаю я цих учениць – знову ганятимуться за мною, щоб я ще й ╖х на руках поносив!

– В╕таю. – нахилився я над колодою. – Що ти тут робиш?

– Ти в порядку? – ╕ голос такий тихий-тихий.

Дивна вона д╕вчинка: сама постраждала, а хвилю╓ться про ╕нших. ╤ не треба так дивитися на мене! Я ж бачу, що тоб╕ боляче, ╕ твоя маска байдужост╕ мене не обдурить – в╕зор усе бачить. Зв╕сно можна надати першу допомогу й самост╕йно, але я ╕ так уже засв╕тився ╕з ц╕╓ю б╕йкою. Ну що ж, тод╕ скориста╓мося прийомом 'дзеркало' ╕ покажемо ╖й саму себе!

– ╤ти зможеш?

– Так.

– Зал╕зай мен╕ на спину.

– Я сказала, що можу йти. – в голос╕ в╕дчува╓ться ледь-пом╕тне роздратування.

– Ти не вм╕╓ш обманювати. – покерфейс ╕ чесний-чесний погляд.

Закидаю ошелешену д╕вчину соб╕ на плеч╕ ╕ спок╕йно рушаю л╕сом, навмисне трохи п╕дкидаючи ╖╖, аби вона швидше д╕йшла потр╕бних висновк╕в. Мина╓ хвилина, друга, а вона мовчить. Мина╓ десять, а вона зц╕пила зуби й терпить! Я нав╕ть полонених на плеч╕ р╕дко транспортував, оск╕льки з мо╖м способом пересування вони часто отримували пошкодження хребта, а тут... От уже вперта д╕вка, ну н╕як ╖й не вгодиш!

Надвор╕ поступово холодн╕шало. В л╕с╕ й так було прохолодно, а зараз – тим паче. Нав╕ть м╕сяць зник за хмарами, а густий туман потроху полонив ус╕ низини, поступово п╕дн╕маючись все вище. Мен╕ погода до одного м╕сця, а от Юк╕не уже в╕дчутно замерзла. Такими темпами вона скоро й застуду або грип п╕дхопить. Зупинившись, я зн╕маю ╖╖ з плеча й садовлю на порослий мохом прямокутний кам╕нь, що ран╕ше був частиною великого рукотворного пагорба поруч ╕з нами. Там нав╕ть були сво╖ маленьк╕ печери, утворен╕ ╕з засипаних землею буд╕вель. Але я туди л╕зти на став, побоюючись натрапити на якусь гидоту на кшталт комах або отруйних зм╕й. Подумавши, що можна зробити я наважився на експеримент. Вдаю, що стягую з себе куртку, а насправд╕ в╕докремлюю частину найб╕льш пошкодженого м╕м╕крилу. Мен╕ все одно доведеться його в╕дновлювати. Хм, може сюди ще якийсь жучок почепити, виключно задля власного душевного спокою?