Текст книги "Brute force (СИ)"

Автор книги: Вячеслав Ковриженко

сообщить о нарушении

Текущая страница: 11 (всего у книги 27 страниц)

– Fucking rats! – нарешт╕ виплюнув останню фразу хлопець ╕ лише пот╕м перев╕в подих. – Ти хто така, ╕ що тут робиш?

– Сиджу. – нейтрально в╕дпов╕ла Рей, уважно роздивляючись неспод╕ваного гостя.

Тако╖ зустр╕ч╕ вона точно не чекала: жовто-чорний комб╕незон, татуювання на обличч╕ у вигляд╕ вус╕в, б╕лява чуприна... Це був той-самий нав╕жений, якого вони виловили б╕ля Болота! Т╕льки такий псих м╕г горизонтально (!) стояти на стовбур╕ дерева. От т╕льки тод╕ в╕н виглядав прост╕ше. Тепер же додалося б╕льше м╕лких деталей. Сьогодн╕ Рей вперше почула його голос, ╕ в╕н ╖й... Не сподобався, якщо чесно. Його голос пост╕йно тро╖вся, н╕би к╕лька людей говорять одночасно, та й акцент дуже р╕зав слух. Деяк╕ слова хлопець вимовляв ч╕тко й правильно, а ╕нш╕ перекручував наст╕льки, що було майже неможливо щось роз╕брати. Але найб╕льше Рей не сподобалося його обличчя. Н╕би й н╕чого незвичного, але надто вже воно було... Вираженим. ╤ ось саме ця 'виражен╕сть' ╕ насторожувала д╕вчину. Вона спробувала заф╕ксувати в пам'ят╕ ус╕ головн╕ риси, аби пот╕м в╕дтворити портрет порушника – безрезультатно. Щойно вона зосереджувалася на чомусь одному, як усе м╕нялося. Зовс╕м тр╕шки, але м╕нялося. Його обличчя н╕ на секунду не залишалося статичним.

– Чого витр╕щилася? Агов! – хлопець клацнув пальцями у не╖ перед очима, привертаючи увагу. – Я не Саске, а ти не Сакура, щоб так зависати!

– Що? – отямилася в╕д сво╖х спостережень Рей ╕ одразу ж смикнулася, мало не з╕рвавшись з г╕лки, наст╕льки близько раптом опинився цей юнак.

– Може спочатку представишся?

– Ну...

Рей зробила так, як ╖╖ вчили: встановила зоровий контакт ╕... ╤ все! Зазирнувши в оч╕ незнайомця, вона лише на мить розгубилася, але й цього виявилося достатньо, аби повн╕стю втратити контроль над ситуац╕╓ю. Оч╕ хлопця, здавалося, св╕тилися в темряв╕. Цей погляд проникав прямо в душу, не давав зосередитися, п╕дкоряв тебе... Як ╕ обличчя свого власника, оч╕ теж пост╕йно зм╕нювалися. С╕ра на початку, розд╕лена на три однаков╕ сегменти райдужка плавно зм╕нила св╕й кол╕р на св╕тло-блакитний, ╕ крутилася-крутилася-крутилася... Неначе висвердлюючи д╕рку в голов╕, через яку вит╕кали абсолютно вс╕ думки.

В╕д споглядання одне одного ╖х в╕д╕рвав шум унизу. Роз╕бравшись, куди под╕вся ╖хн╕й ут╕кач, коору почали дряпатися на дерево. К╕лькох особливо нахабних хлопець спробував скинути вниз. Гризуни ж, розпушивши хв╕ст, спок╕йно опускалися на землю й знову л╕зли вгору, н╕би ╖м тут було медом намазано. Зрозум╕вши, що його схованку знайшли, хлопець без зайвих розмов сам з╕стрибнув вниз ╕, з криком "╤нв╕з╕бл Джитсу!" чкурнув геть.

Вартов╕, що вже збиралися йти геть, знову повернулися на звук ╕ побачили, як к╕лька десятк╕в тварин метнулися всл╕д за розмитою т╕нню. Зв╕сно ж вони кинулися наздоганяти невидимого порушника, ╕ уже через к╕лька хвилин в саду знову було тихо.

– ╤ що це було? – поц╕кавилася Рей в коору, що ненароком в╕дбився в╕д згра╖. – Кошмар, н╕би нам одн╕╓╖ нав╕жено╖ мало.

– М╕у! – обурився хвостатий, намагаючись вирватися з рук.

В╕дпустивши тваринку, Рей зл╕зла з дерева й попрямувала у зворотному напрямку. Ще раз прив╕тавшись ╕з вахтеркою на вход╕, д╕вчина пройшла до сво╓╖ к╕мнати. Як вона ╕ оч╕кувала, не об╕йшлося без маленько╖ каверзи в╕д М╕зай╖ – зник ╖╖ одяг. Не зважаючи на те, що вони з М╕зай╓ю виглядали однол╕тками, остання завжди вела себе як дитина, пост╕йно вигадуючи щось нове. Але зараз це вже нема╓ н╕якого значення. В ╖╖ речах ╓ запасний комплект, ╖╖ реч╕ лежать у над╕йному м╕сц╕, а ганятися за невгамовною наставницею в не╖ нема╓ н╕якого бажання. Тим б╕льше, що у не╖ вже ╓ ╕грашка. Влаштовуючись в л╕жку Рей була впевнена, що того незнайомця М╕зайя точно вп╕йма╓ не скоро, ╕ побажала йому багато сил та терп╕ння. Бажано – на ц╕лу н╕ч.

***

Дивлюсь я на небо та й думку гадаю: WTF?!!! Ну що з╕ мною не так? Зв╕дки в мен╕ це божев╕лля взялося? Ран╕ше ж такого не бувало! ╤ б╕с ╕з ним – з божев╕ллям. Я за н╕ч умудрився десь загубити майже п'ять к╕лограм сво╓╖ маси! У пошуках в╕дпов╕д╕ я знову звернувся до арх╕в╕в. Переглядаючи записи сво╖х н╕чних пригод, в мене виникло нестримне бажання побитися головою об ст╕нку! Д╕ло було так...

Гладити тварин мен╕ не сподобалося. Кожен розряд статичного струму д╕яв на мене не г╕рше за шокер, тому я почав в╕дганяти гризун╕в, що буквально оточили мене. П╕сля к╕лькох хвилин активно╖ г╕мнастики я надав соб╕ вигляд Наруто, ╕ з гучними викриками почав б╕гати по ст╕нах, дахах, деревах... Нав╕ть по вод╕! (Д╕дько, як я це робив?!) Тварини не здавалися. Я роз╕злився. Витрачати на них високотехнолог╕чн╕ патрони було святотацтвом, тому користувався п╕дручними засобами: кам╕ння, г╕лки, вазони... Довелося нав╕ть заскочити на територ╕ю особливо великого ма╓тку за бо╓припасами. Зда╓ться це була територ╕я роду Нарадан. Тут оборонятися стало значно зручн╕ше, хоча й доводилося маневрувати м╕ж особливо великими кущами. Так я ╕ розважався, поки на з будинку не вийшла охоронниця принцеси. Спод╕ваюся альб╕носка не встигла мене побачити.

Пот╕м я перейшов на територ╕ю одного ╕з парк╕в, де зустр╕вся з╕ ще одн╕╓ю жовтоокою кралею. Я нав╕ть уявити соб╕ не м╕г, що в Академ╕╖ знайдеться ще хтось, окр╕м мене, хто буде гуляти вноч╕ по деревах. До прислуги вона точно належати не могла, для учн╕в – надто доросла, а наставники себе так не ведуть. Скор╕ш за все це була гостя, або чиясь особиста слуга. Хот╕в нав╕ть познайомитися, але вона так п╕дозр╕ло на мене поглядала... Наче на п╕ддосл╕дного! Бррр... Коротше, зв╕дти довелося злиняти.

Тод╕ ж до мо╓╖ прогулянки п╕дключилися ╕ вартов╕ Академ╕╖: дво╓ чолов╕к╕в та семеро ж╕нок на чол╕ ╕з, як неспод╕вано виявилося, наставницею М╕зай╓ю. Чим я так прогн╕вив долю? Н╕, з охороною проблем не виникло: ривок через паркан, ╕ я вже у центральному саду. А от ╕з М╕зай╓ю довелося помучитися. Передчуваючи чергову порц╕ю непри╓мностей, я рвонув у б╕к пов╕тряного порту. Коли Су-Ван зал╕тав на стоянку, я бачив там безл╕ч вантажних контейнер╕в, пом╕ж яких було легко заховатися. За два дн╕ ╖х ще не встигли роз╕брати, тому я швидко п╕рнув у ц╕ хащ╕ й зача╖вся.

Ненадовго, бо моя неадекватна частина одразу ж зац╕кавилася вм╕стом контейнер╕в. Нормально читати я так ╕ не навчився, тому в╕дкривав навмання. В деяких виявилися припаси для Академ╕╖, у ╕нших – особист╕ реч╕ аристократ╕╖. Саме за переглядом останн╕х мене й застала М╕зайя. В мене в руках саме був якийсь церемон╕альний меч. Можливо тому вона й не стала одразу нападати, а пот╕м уже я заговорив ╖й зуби. Ну як заговорив – повторювати увесь той маразм я не збираюся, але судячи ╕з реакц╕╖ дами, ╖╖ мозок тод╕ кип╕в не г╕рше, н╕ж у мене зараз. Через к╕лька хвилин п╕дтягнулася охорона порту, ╕ мен╕ довелося т╕кати. Меч закинув назад у контейнер, а от п╕хви в╕д нього ╕з непристойними натяками умудрився вручити М╕зай╖... Буеее! Не хочу б╕льше дивитися! Але ж треба!

А ще я д╕знався, що волосся М╕за╖ теж непогано електризу╓ться. Мене торкнуло ще на п╕вгодини. Дал╕ була б╕ганина складом, нал╕т на гуртожиток, екстримальн╕ стрибки м╕ж дахами у стил╕ вищезгаданого Наруто (м╕ж ╕ншим, М╕зайя в╕д мене не дуже й в╕дставала), та купання у м╕сцевих водоймах. Скор╕ш за все масу я втратив саме там. Б╕льше н╕де. От т╕льки де саме я це зробив? Я ж вил╕з аж на ╕ншому к╕нц╕ Академ╕╖. П╕д водою камера осл╕пла, а я ор╕╓нтувався за допомогою сонару, значить конкретного маршруту в мене нема╓. Доведеться обстежувати ус╕ ставки, а ╖х аж 16, не кажучи вже про сполучн╕ канали та ╕нш╕ водопроводи... Коротше, роботи у мене тепер дн╕в на чотири, якщо не б╕льше. ╢диний плюс – п╕д водою отримати розряд буде набагато важче.

Надвор╕ уже св╕тало. Шукати свою пропажу вдень нерозумно – можуть пом╕тити. Риба у ставках ще не здохла, отже втрачен╕ матер╕али неактивн╕, ╕ можна не посп╕шати. Так чи ╕накше, а у мене попереду ц╕лий день. Пора б уже почати реал╕зовувати сво╖ плани. На чому я там зупинився? Ага, нав╕датися в лаборатор╕ю Вах Ханл╕. От т╕льки мене туди й близько н╕хто не п╕дпустить. Доведеться ловити ╖╖ де╕нде. Для збору ╕нформац╕╖ я повернув соб╕ первозданий вигляд лакея. Також знову перейшов на коротк╕ фрази по два-три слова, аби не показувати св╕й акцент, який я уже встиг дв╕ч╕ засв╕тити. ╤ поки я не отримаю достатню статистику для перекладача, нормально говорити мен╕ не св╕тить.

За час мо╓╖ коротко╖ роботи на Академ╕ю, я встиг набути деяко╖ слави, ╕ тепер пом╕ж прац╕вницями мало не анекдоти ходили про симпатичного слугу. Де вони в мен╕ симпатичн╕сть побачили? Отримати в╕д них потр╕бн╕ в╕домост╕ виявилося надзвичайно просто, хоча вже через п╕вгодини п╕шов слух, що я сватаюся до одн╕╓╖ ген╕ально╖ учениц╕.

Вах Ханл╕ д╕йсно виправдову╓ сво╓ пр╕звище. Вах! Саме так про не╖ ╕ в╕дгукувалися б╕льш╕сть наставник╕в. Будучи ровесницею Лашури, вона уже тягнула програму третього року! Мало того, вона ще й зум╕ла засв╕титися перед першими особами ╕нших держав, ╕ запропонувати ╖м якийсь св╕й винах╕д. Т╕льки тссс! Це великий секрет! Не секрет т╕льки те, що ╖╖ ф╕нансують уже другий р╕к посп╕ль, ╕ коло зац╕кавлених ос╕б т╕льки зб╕льшу╓ться. Не в останню чергу – завдяки Лашур╕, яка перша пом╕тила перспективну ученицю, ╕ тепер бере соб╕ десять в╕дсотк╕в в╕д... В╕д чого конкретно – н╕хто сказати не зм╕г.

Стою я, значить, б╕ля гуртожитку, чекаю на свою "д╕вчину", а спиною аж в╕дчуваю десяток хижих погляд╕в. Нав╕ть комендантша час в╕д часу озиралася на мене, не кажучи вже про вс╕х ╕нших жител╕в. Ось дзв╕н на головн╕й башт╕ в╕дбив к╕нець урок╕в, ╕ увесь прост╕р заповнили д╕вчата р╕зного в╕ку. ╤ кожна друга погляда╓ на тебе, як на можливий трофей, а кожна десята хоче з тобою познайомитися. Був би на мо╓му м╕сц╕ звичайний хлопець – клюнув би одразу. Але я ж бачу, що для них це просто спортивний ╕нтерес, ╕ почуттями тут нав╕ть не пахне. Точн╕ше пахне, але точно не почуттями. Не приведи мене BIOS жити в такому кв╕тнику. Т╕льки кам'яна пика ╕ рятувала. Хоча, можливо ╖х в╕длякував погляд в╕в╕сектора? Я ж к╕лька раз╕в реально збирався пустити ╖х на досл╕ди. Хм, треба обм╕ркувати...

– Прив╕т Кейнс╕! А що ти тут робиш? – нарешт╕ пробилася кр╕зь натовп винах╕дниця.

– Пан╕ Вах Ханл╕. – вклоняюсь, як того ╕ вимагають правила. – Чекаю на Вас. Ви – знавець лицар╕в. Найкращий в Академ╕╖. Не в╕дмовитеся просв╕тити?

– Взагал╕ то це заборонено... – скривилася д╕вчинка. – А чому саме я?

– Пан╕ Лашура сказала: "шукай опов╕дач╕в сам". Б╕льше н╕кого не знаю. Ви – ╓дина знайома. – показую рукою на оточуючих д╕вчат, як╕ ну зовс╕м випадково зупинилися поруч ╕ гр╕ють вуха.

– Що, так ╕ сказала? – не пов╕рила винах╕дниця, п╕дозр╕ло на мене поглядаючи.

– Не зовс╕м. Це якщо коротко.

– Ось тепер в╕рю. – розслабилася д╕вчинка, сама додумавши усе недосказане. – Я б залюбки тоб╕ допомогла, але давала клятву не розголошувати секрети лицар╕в сторонн╕м. Ти ж нав╕ть не учень Академ╕╖.

– А загальн╕ в╕домост╕?

– Ну, х╕ба що дуже загальн╕... Або нав╕ть... – вона задумалася, дивлячись кудись у прост╕р. – Можна зробити прост╕ше. Ход╕мо!

П╕сля десяти хвилин б╕ганини ╕ к╕лькох вузьких коридор╕в ми в╕д╕рвалися в╕д пересл╕дування ╕ опинились б╕ля вор╕т Арени. Зда╓ться за ними знаходиться ангар для лицар╕в. Я думав, що це буде якась екскурс╕я, але Ханл╕ потягнула мене дал╕, ╕ невдовз╕ я потрапив у п╕дземн╕ майстерн╕ Академ╕╖. Справжн╕х лицар╕в тут не було, але уздовж ст╕н на стапелях стояли два десятки тренувальних обладунк╕в. Деяк╕ були пошкоджен╕, деяк╕ виглядали зовс╕м новими, а одного роз╕брали майже повн╕стю.

Вперше побачивши роз╕браний обладунок, я одразу ж ув╕мкнув запис ус╕╓╖ зовн╕шньо╖ сенсорики, аби пот╕м мати змогу проанал╕зувати отриман╕ дан╕. Вже зараз я м╕г сказати багато чого про будову цього механ╕зма, та його вразлив╕ м╕сця. Одразу ж кидалася в оч╕ в╕дсутн╕сть рами, ╖╖ функц╕ю виконував сам корпус. Конструкц╕я була дуже легка нав╕ть на вигляд. Прямо при мен╕ один ╕з механ╕к╕в руками зняв одну ╕з рук, пробачте за каламбур. Навряд чи вона могла важити б╕льше десяти к╕лограм, ╕накше для цього були б як╕сь пристосування. А значить ╕ прив╕д потр╕бен не такий вже й потужний. Окремо╖ уваги заслуговували ноги машини. Ханл╕ сказала, що це насправд╕ не ноги, а глайдери. Не розум╕ю, до чого тут планери? Скор╕ш за все вона мала на уваз╕ якийсь вар╕ант шасс╕, на кшталт пов╕тряно╖ подушки. На жаль продемонструвати ╖х роботу зараз н╕хто не дозволить, але у мене ╓ записи дуел╕ за участю Ханл╕. ╤ там добре видно, що п╕д "ногами" обладунк╕в д╕йсно видн╕╓ться якесь марево, наче гаряче пов╕тря дрижить. А якщо зб╕льшити зображення, то можна пом╕тити, як п╕щинки земл╕ п╕д лицарем утрамбовуються. Значить вони л╕тають, опираючись не на пов╕тря, ╕накше б глядач╕в там осл╕пило п╕ском. Певно робочим т╕лом тут знову ж таки виступа╓ та╓мничий еф╕р. Треба буде якось взяти зразки ц╕╓╖ дивовижно╖ речовини. Але то пот╕м, зараз – техн╕ка!

Ханл╕ розказувала швидко й по сут╕, але часто заглиблювалася у техн╕чн╕ особливост╕, б╕льшу частину сл╕в ╕з яких я не знав, ╕ доводилося повертати ╖╖ до реальност╕, або переводити тему на щось ╕нше. Тому не дивно, що уже через годину я приблизно знав основн╕ характеристики обладунк╕в: висота – 2,4 м, ширина – 1,3 м маса порожнього – 70 кг, середня швидк╕сть – 10 м/с, в пов╕тр╕ на витягнут╕й руц╕ п╕дн╕ма╓ до 30 кг, а стоячи на земл╕ – майже 45, висота польоту – до одного метра, ╕ стрибки до чотирьох метр╕в вертикально вгору.

Я спробував роз╕братися у систем╕ керування, але н╕чого конкретного сказати так ╕ не зм╕г. На вигляд усе це б╕льше нагадувало г╕дравл╕ку: так╕ ж поршн╕ та цил╕ндри. Якщо я не помиляюся, то рука повторювала рухи джойстика, б╕льше схожого кермо велосипеда – з таким же ручним гальмом на к╕нц╕, ╕ теж увитий тоненькими шлангами, як╕ в╕дходили в╕д кожного шарн╕ру. Тут нав╕ть був слабкий зворотн╕й зв'язок, аби оператор м╕г в╕дчувати передане зусилля. Скор╕ш за все тут в основ╕ лежить програмування еф╕ру на певну д╕ю. Серцем механ╕зму був великий компресор на спин╕ обладунка. В╕н закачував еф╕р у шланги та глайдери, беручи енерг╕ю з того ж таки еф╕ру. Як на мене, це був би ╕деальний екзоскелет для солдата: легкий, маневрений, простий ╕, на в╕дм╕ну в╕д лицар╕в, не обмежений у час╕ п╕лотування. Для керування н╕яких особливих навик╕в не вимага╓ться. Просто зал╕за╓ш, прив'язу╓шся, береш в кожну руку по джойстику, засову╓ш ноги в стремена, тебе заводять ╕ вперед – на барикади! Зв╕сно ж усе це за умови, що ти ма╓ш зд╕бност╕. Недол╕к був лише один – без еф╕ру в╕н н╕ на що не здатен.

– Ну ╕ нав╕що була потр╕бна уся ця вистава? – незадоволено поц╕кавилася Ханл╕, коли ми вже виходили з майстерн╕.

– Вистава?

– Ти ж ╕ без мене все прекрасно зрозум╕в. Нав╕що напрошувався?

– Розум╕ю суть. Не знаю сл╕в. Читати не вм╕ю. Потр╕бен був наставник. – зда╓ться пора трохи зм╕нити тему. – Або наставниця.

– Ем... – одразу зн╕яков╕ла д╕вчинка, одразу ж втративши усю свою войовнич╕сть. – Ну, тод╕ тоб╕ треба було спочатку абетку вивчити... ╤ вже тод╕...

– Ваша допомога краща. – ще трохи лестощ╕в не завадить. – Лашура правильно сказала.

– Та год╕ вже! Мен╕ н╕яково. – зовс╕м засоромилася винах╕дниця, в╕двернувшись в╕д мене.

– Це не т╕льки компл╕мент. Просто констатую факт. Ви цього заслугову╓те. Сприймайте як належне.

– Ну, якщо ти вже так усе зна╓ш... – Ханл╕ на мить задумалася, щось для себе вир╕шуючи. – У мене ╓ один проект, ╕ сама я його доводити буду довго. Щоправда в╕н стосу╓ться не лицар╕в. Допоможеш мен╕?

– Сприйму за честь.

– Коли ти в╕льний?

– Ц╕лодобово.

– Та ну? А як же тво╖ обов'язки? Королева Лашура не буде проти?

– Не буде. Усю роботу виконав. Тепер в╕льний.

– Хм, а ти точно слуга?

– Не впевнений. Королева теж бурчить. Погрожу╓ зробити блазнем. – тут Ханл╕ дзв╕нко засм╕ялася, звернувши на нас увагу оточуючих.

– Казав, що неграмотний, а вже так╕ в╕рш╕ склада╓ш! – ц╕каво, що насправд╕ ляпнув м╕й перекладач? – Ну добре. Завтра перед заняттями чекаю тебе б╕ля майстерень. Т╕льки знайди соб╕ робочий одяг.

– Чекатиму з нетерп╕нням.

– ╤ди уже, кавалер. Хоча н╕, стривай! – вона довго копирсалася у сво╖й сумц╕, ╕ нарешт╕ д╕стала зв╕дти товстий глиняний цил╕ндр з металевими пластинками, що стирчали на торц╕. – Якщо вже ма╓ш час, то подивися до ц╕╓╖ штучки. Це запальничка для... – як╕сь незрозум╕л╕ терм╕ни. – Т╕льки вона пост╕йно виходить з ладу через... – знову н╕чого не розум╕ю. – Якщо налити всередину масла ╕ натиснути ось сюди, то вона повинна зробити ╕скру, яка...

Бззз...

Активац╕я ╕нтелектуально╖ матриц╕ через:

3...

2...

1...

***

Кошмар! Ганьба-ганьба-ганьба! Ц╕ мовчазн╕ вигуки пересл╕дували М╕зайю повсюди, куди б вона не п╕шла. А все починалося так весело!

Наставниця М╕зайя була улюбленицею ус╕х без винятку д╕вчат. Висока й струнка, сильна й водночас ласкава, вона уособлювала в соб╕ ╕деал чолов╕ка-лицаря, яким його хот╕ли бачити учениц╕. Такий соб╕ баб╕й у ж╕ноч╕й подоб╕. Та й сам╕ манери наставниц╕ нер╕дко змушували ╖╖ п╕доп╕чних н╕яков╕ти й червон╕ти. В результат╕ половина учн╕в поважала ╖╖ як майстра сво╓╖ справи, а ╕нша – будь-що прагнула привернути ╖╖ увагу. На жаль у св╕т╕ не бува╓ н╕чого ╕деального, ╕ саме ╖╖ гострий язичок був причиною майже ус╕х непорозум╕нь в Академ╕╖. З самого початку сво╓╖ кар'╓ри в академ╕╖ ця всюдисуща бест╕я не давала спок╕йно жити жодн╕й людин╕ на Свят╕й земл╕. Жодна спроба ╖╖ вгамувати не принесла результату, а дирекц╕я просто заплющувала на ╖╖ вит╕вки оч╕. З одного боку такий подразник не давав учням розслабитися ╕ вносив р╕зноман╕ття в навчальний процес, а з ╕ншого – працювати з нею було надзвичайно складно. Одн╕╓ю сво╓ю появою, вона пост╕йно ламала будь-як╕ плани й ╕нтриги, приносячи ╕з собою веселий хаос. Зупинити ╖╖ можна було лише вказавши на нову ц╕ль. Б╕льш╕сть старожил╕в уже змирилися з ╖╖ присутн╕стю, новачки ж намагалися узагал╕ не знаходитися поблизу. Тому коли вона обрала сво╓ю жертвою такого-соб╕ Масаке Кейнс╕ – залишалося т╕льки посп╕вчувати б╕дному парубку.

Вперше побачивши його на остров╕ королеви Лашури, М╕зайя одразу ж занесла його у св╕й чорний список майбутн╕х жертв. Не тому, що в╕н ╖й не сподобався, навпаки – в╕н був довол╕ симпатичним ╕ вв╕чливим. Збоку могло здатися, що це звичайний хлопчик. Та його повед╕нка разюче в╕др╕знялася в╕д однол╕тк╕в: в╕н розум╕в значно б╕льше, н╕ж хот╕в показати. А ще ╕нту╖ц╕я п╕дказувала М╕зай╖, що у цього хлопця ╓ якась та╓мниця. Пробираючись до нього в кл╕тку, наставниця хот╕ла вибити його з кол╕╖, одразу ж застосувавши важку артилер╕ю. Не вийшло – в╕н повн╕стю про╕гнорував ус╕ ╖╖ зусилля, хоча вона ясно бачила, що в╕н усе бачить ╕ чу╓. Покидаючи остр╕в, М╕зайя дуже шкодувала, що не встигла розкрити секрет хлопчика. Але коли вона побачила його поруч ╕з Лашурою – уся Академ╕я завмерла в напруз╕.

Ще н╕чого особливого не в╕дбулося, але це було не надовго. М╕зайя т╕льки-но починала готувати ╜рунт для сво╖х майбутн╕х забав, ╕ перш╕ ознаки майбутнього розгард╕яшу вже проявлялися у р╕зноман╕тних слухах та надм╕рн╕й активност╕ учениць. А якщо додати до цього ще й багату дитячу фантаз╕ю... Краще б на академ╕ю звалилося стих╕йне лихо – менше було б проблем, але бог Сейку не пожал╕в б╕дний навчальний заклад. ╤ першим дзв╕ночком майбутньо╖ бур╕ стала зв╕стка про симпатичного юнака в саду.

Великий ботан╕чний сад був улюбленим м╕сцем в╕дпочинку для учениць будь-якого в╕ку. Величезна теплиця, засаджена найр╕зноман╕тн╕шими рослинами, наповнюючи пов╕тря неземними ароматами, дарувала ус╕м присутн╕м тут затишок та спок╕й. Нав╕ть ельфи не гидували зазирнути сюди або купити у сад╕вник╕в потр╕бн╕ трави, а коли минулого року вони запропонували сво╖ послуги у догляд╕ за рослинами – взагал╕ стала найб╕льш в╕дв╕дуваним м╕сцем у Академ╕╖. У вс╕х було одне-╓дине бажання: побачити живого ельфа. Здавалося б цього року аж╕отаж мав би спасти, але натом╕сть тут з'явилася нова д╕юча особа – та╓мничий юнак у незвичному одяз╕. Його нав╕ть спершу сприйняли за одного ╕з ельф╕в. Все почалося тод╕, коли хтось ляпнув, що це новий слуга королеви Лашури. Одн╕ були у захват╕ в╕д такого симпатяги, а ╕нш╕ не в╕рили, що слуга ╕ цей хлопець – одна особа. Академ╕я хоч ╕ велика, але слухи тут розповсюджувалися майже митт╓во, тому вже на наступний день первачки замучили наставник╕в, випитуючи з них ус╕ можлив╕ в╕домост╕ про та╓мничого слугу.

Та найб╕льше проблем викликало не це, а ус╕ т╕ слухи, як╕ розпускала одна дуже непосидюча наставниця. ╤ верс╕я, що це майбутн╕й наречений королеви – була одн╕╓ю ╕з найб╕льш реал╕стичних. Величезна к╕льк╕сть суперечливих в╕домостей завжди нервувала молодих аристократ╕в, руйнуючи ╖хн╕ плани, а найнад╕йн╕шим способом д╕стати правдиву ╕нформац╕ю, було звернення до першоджерела. Тому не було н╕чого дивного, що ╖хн╕ дов╕рен╕ особи пост╕йно б╕гали по Академ╕╖, збираючи ╕нформац╕ю. Коли ж вони д╕знаються ╕м'я хазя╖на, такого чудесного слуги – йому взагал╕ в╕дбою не буде в╕д бажаючих познайомитися! М╕зайя не могла дочекатися завтрашнього дня, уявляючи соб╕ ц╕л╕ черги таких 'паломник╕в'. Але парубок умудрився неспод╕вано порушити ус╕ ╖╖ спод╕вання, буквально випарувавшись. Тому ╖й сам╕й довелося виловлювати сво╖х п╕доп╕чних, ╕ розпитувати вже ╖х про результати пошук╕в. Неспод╕вано М╕зайя сама стала жертвою сво╖х ╕нтриг, в╕дбиваючись в╕д охочих д╕знатися останн╕ новини.

Тому не дивно, що до к╕нця наставниця була трошки роздратована ╕ шукала на кому скинути напругу. Так склалося, що п╕д руку трапилася одна ╖╖ знайома. ╤нспектор Рей, як вона ╖╖ називала, була чимось схожа на того хлопчика: така ж мовчазна, вр╕вноважена й флегматична. За всю ╕стор╕ю ╖хнього знайомства, М╕зайя лише один раз зум╕ла вивести Рей з р╕вноваги, ╕ тепер просто не могла спок╕йно пройти повз, щоб ╖╖ не п╕дколоти. З часом це для не╖ перетворилося на сво╓р╕дну гру. Зв╕стка про при╖зд Рей була як бальзам на душу наставниц╕, ╕ вона одразу ж вирушила на пошуки сво╓╖ майбутньо╖ жертви. Як в╕домо, ╕стор╕я ма╓ одну дуже погану звичку – повторюватися. М╕зайя не раз чула цей висл╕в, але нав╕ть не п╕дозрювала, що цей повтор в╕дбудеться так скоро. Згадуючи под╕╖ ц╕╓╖ ноч╕, наставниця н╕як не могла позбутися в╕дчуття, що доля почина╓ в╕дплачувати ╖й за ус╕ ╖╖ 'жарти'. Хто ж м╕г подумати, що в пошуках 'жертви' вона сама займе ╖╖ м╕сце?!

Не знайшовши Рей у в╕дведен╕й для не╖ к╕мнат╕, М╕зайя п╕дняла охоронц╕в на вуха й в╕дправила ╖х проч╕сувати усю територ╕ю Академ╕╖. Все йшло добре, поки одна ╕з команд пошуковц╕в не наткнулася на порушника. При╓днавшись до погон╕, М╕зайя вмить забула про ус╕ сво╖ невдач╕. А даремно. Схибнутий п╕дл╕ток у жовтому комб╕незон╕ виявився справжн╕м психом. В╕н заз╕хнув на святе: ╖╖ право знущатися над оточуючими!

Це був перший випадок в ╕стор╕╖, коли хтось зум╕в ╖╖ роз╕злити. Охоронц╕ прекрасно знали що бува╓, коли М╕зайя чимось незадоволена – з ╖╖ важкою рукою був знайомий кожен трет╕й. Та нав╕ть п╕д загрозою майбутньо╖ кари мало хто м╕г стримати посм╕шку. Маленький поганець ц╕лу годину публ╕чно знущався над нею, а вона не могла нав╕ть слово вставити, не кажучи вже про те, щоб уп╕ймати паразита й вирвати його поганий язичок! В результат╕ майже годинно╖ погон╕ вона таки змогла в стрибку п╕дловити покидька! Та зам╕сть кап╕туляц╕╖ в╕н за секунду умудрився облапати наставницю з ус╕х бок╕в, а пот╕м вони дружно з даху шубовснули прямо в центральний фонтан. На поверхню спливла т╕льки М╕зайя, а хлопець немов розчинився. Б╕льше п╕дл╕тка н╕хто не бачив.

Вислухавши ╖╖ верс╕ю под╕й, директриса т╕льки похмикала ╕ без зайвих сл╕в в╕дпустила наставницю. От т╕льки тепер всюди, куди б вона не п╕шла, чутливий слух вловлював тихеньк╕ см╕шки й хмики. До цього моменту М╕зайя н╕коли не обурювалася на жарт╕вник╕в, особливо коли жарти були д╕йсно см╕шними, ╕ в╕дплачувала ╖м вза╓мн╕стю сторицею. Але тут був зовс╕м ╕нший випадок: нев╕домо-хто не т╕льки принизив ╖╖ г╕дн╕сть як ж╕нки, а ще й виставив ╖╖ як слабачку! ╤ хай би це був якийсь тренований н╕ндзя, але ж н╕ – просто схибнутий п╕дл╕ток!

Сама не своя в╕д лют╕, М╕зайя ц╕лу н╕ч трощила н╕ в чому не винний подарунок, доки в╕д нього не залишилися лише тр╕ски. Вранц╕ ж до не╖ прийшли власники розграбованих контейнер╕в, ╕ т╕льки те, що перед нею стояли учн╕, втримало М╕зайю в╕д рукоприкладства. Хто б м╕г подумати, що зникли не лише п╕хви в╕д меча, але й сам меч, ╕ ще ц╕ла купа ц╕нних речей. Зв╕сно ж вона, як могла направила постраждалих до ╕нспектора Рей, яка вже отримала свою грамоту ╕з повноваженнями ╕ очолила щойно створену ком╕с╕ю ╕з розсл╕дування факту вторгнення. Така маленька капость не змогла виправити знищену самооц╕нку ж╕нки, але на деякий час покращила ╖й настр╕й.

Ц╕лий день ╖й доводилося терп╕ти см╕шки за спиною. Ну а що ви хот╕ли? Академ╕я н╕чим не краща за велике село, тут вс╕ усе про вс╕х знають. Але М╕зайя не метушилася, ╕ н╕чого не заперечувала, навпаки: робила завуальован╕ натяки на веселу н╕ч ╕ та╓мничо мовчала. Маючи великий досв╕д ╕нтриг, вона збиралася повернути ситуац╕ю соб╕ на користь, в черговий раз п╕дкр╕пивши свою репутац╕ю. ╤ це давало сво╖ результати. Вже до к╕нця дня серед учн╕в ходили анекдоти про н╕чного порушника та про не╖, як головну геро╖ню. Це був добрий знак, адже учн╕ знову побачили перед собою достойний приклад для насл╕дування.

╤ ось, повертаючись ╕з занять, вона звернула увагу на зб╕говисько д╕вчат б╕ля гуртожитку. Зац╕кавившись причиною, М╕зайя повернула туди ╕ з╕ здивуванням побачила пом╕ж ученицями свого нового знайомого – Масаке Кейнс╕. Хлопець був вбраний у не дуже пишну л╕врею слуги, й вперто ╕гнорував сво╓ оточення.

Пригадавши сво╖ попередн╕ невдач╕, наставниця не посп╕шала йти на контакт, вивчаючи жертву на в╕дстан╕. ╤ це було дуже правильним р╕шенням: хлопець сам по соб╕ чимось привертав увагу протилежно╖ стат╕. Ус╕ прохож╕ д╕вчата мало не в╕шалися на нього хоча, якщо придивитися, його обличчя стало зовс╕м негарним. Але в╕н терп╕в, н╕як не виказуючи сво╓╖ зац╕кавленост╕ до нових компан╕й. Через деякий час до п╕д╕йшла ╖хня м╕сцева знаменит╕сть – Ханл╕ Вах. Км╕тлива й розумна д╕вчинка, хоча й дещо прямол╕н╕йна. Може в╕н збира╓ свою команду? Та н╕, тод╕ б вони не сп╕лкувалися так в╕дкрито. ╤ не т╕кали б в╕д пересл╕дування!

На жаль майстерн╕ були одним ╕з небагатьох м╕сць, куди М╕зайя заходила дуже р╕дко. Там було ст╕льки бруду й галасу... Фе! Краще почекати ╖х тут, б╕ля входу. Чекати довелося майже годину, але побачене в к╕нц╕ було того варте!

Вийшовши з майстерень, парочка деякий час сп╕лкувалася, а пот╕м Ханл╕ д╕стала ╕з сумки якусь штуковину. Кейнс╕ взяв ╖╖ в руки, розглядаючи, а коли д╕вчинка щось там натиснула... Око вловило т╕льки короткий спалах, ╕ цил╕ндр упав на землю. Хлопця на стежц╕ вже не було. Спостер╕гаючи здалеку, М╕зайя встигла пом╕тити, як пригнулася трава поперек газону, а через секунду кущ╕ на ╕ншому боц╕ розлет╕лися з╕рваними г╕лками. Передчуваючи сенсац╕ю, М╕зайя поб╕гла вперед. Помахавши розгублен╕й д╕вчинц╕, яка неспод╕вано загубила свого товариша, наставниця кинулася наздоганяти вт╕кача.

Хлопець б╕гав в╕ртуозно. Здавалося для нього не ╕снувало сили тяж╕ння. Проб╕гти по ст╕н╕ к╕лька крок╕в може будь-яка тренована людина, а от п╕днятися по н╕й вертикально вгору на висоту третього поверху – це вже було щось зовс╕м нереальне. Але найб╕льше здивування у М╕зай╖ викликали не його викрутаси а те, що в╕н пост╕йно зливався з м╕сцев╕стю! ╤ т╕льки його швидкий рух дозволяв наставниц╕ бачити його розмитий силует. Якби в╕н так рухався з╕ швидк╕стю п╕шохода – вона б його нав╕ть не пом╕тила! Невже в╕н у ельф╕в навчився? Т╕льки вони ум╕ють пересуватися так швидко й непом╕тно! Ну ╕ ще один нахабний паразит у жовтому...

Точно! Ось воно! Той гад теж час в╕д часу вм╕в робився невидимим! А значить ц╕ дво╓ можуть бути м╕ж собою пов'язан╕! Якщо Кейнс╕ виявиться тим-самим порушником, то... Цей поганець все життя буде шкодувати про сво╖ слова! Спершу вона випита╓ з нього ус╕ секрети його техн╕ки, а пот╕м вона зробить з ним таке...

Замр╕явшись, вона мало не звалилася у воду, в останн╕й момент вхопившись за перила маленького м╕стка. На ╕ншому боц╕ був ботан╕чний сад, але нав╕ть зв╕дси було прекрасно видно, що там зараз н╕кого нема╓. А от хвил╕ на вод╕ у безв╕тряну погоду виглядали п╕дозр╕ло. Цей канал в╕в в╕д саду аж на ╕нший б╕к навчального корпусу через п╕дземний тунель у фундамент╕. Дехто ╕з старшокласник╕в нав╕ть запрошував сво╖х обранц╕в на прогулянку човником через ц╕ тунел╕. Серед учн╕в нав╕ть ходить забобон, що пара, яка трич╕ на трьох побаченнях там поц╕лу╓ться, матиме вдалий шлюб. Ц╕лком можливо, що хлопець гайнув туди. От т╕льки його д╕вчина залишилася б╕ля майстерень, та й побачення зазвичай влаштовують уноч╕. А це значить, що у нього зовс╕м ╕нш╕ нам╕ри.

Озирнувшись довкола й не побачивши спец╕ально залишеного на такий випадок човника, М╕зайя ще раз переконалася у сво╖й здогадц╕ й без вагань скинула св╕й костюм залишившись лише у п╕лотському комб╕незон╕ – правила Академ╕╖ вимагали в╕д ус╕х д╕ючих п╕лот╕в носити його п╕д верхн╕м одягом, аби в будь-який момент бути готовими с╕сти в каб╕ну. Будучи п╕лотом екстра-класу, М╕зайя могла соб╕ дозволити носити не лише естетично при╓мний, але й функц╕ональний комб╕незон, який був здатен захистити ╖╖ в╕д легких травм. А ще в╕н трошки звужував ╖╖ тал╕ю, ╕ п╕дкреслював ╖╖ принади. Зовс╕м трошки.

Азарт погон╕ затьмарив ╖й голову, ╕ наставниця уже не могла думати н╕ про що ╕нше, окр╕м виловлювання капосника. Зв╕сно шкода було зач╕ски та мак╕яжу, але заради такого призу можна й потерп╕ти. Акуратно склавши одяг п╕д найближчим кущем, ж╕нка ласт╕вкою стрибнула у воду, одразу ж занурившись мало не до самого дна. ╤ коли вона вже збиралася спливати, ╖╖ слух вловив мелод╕ю, а хор ╕з чотирьох чолов╕чих голос╕в п╕дсп╕вував:

– We all live in a yellow submarine, yellow submarine, yellow submarine... *

Н╕ мелод╕я, н╕ ╕нструменти, н╕ слова ц╕╓╖ п╕сн╕ були ╖й не знайом╕. Вперше з╕ткнувшись ╕з таким явищем, як п╕дводна музика, М╕зайя на мить розгубилася, зависнувши в товщ╕ води. Вода була проти такого нахабного вторгнення у сво╖ волод╕ння, ╕ почала виштовхувати легке, ╕з повними легенями пов╕тря, т╕ло ж╕нки нагору. Наставниц╕ довелося докласти деяких зусиль, аби залишитися на глибин╕, й прослухати п╕сню до к╕нця. Але запас пов╕тря швидко нагадав ╖й про причину такого неспод╕ваного купання. А причина ця, як ╕ звук п╕д водою, уже була довол╕ далеко. П╕д низьким куполом рукотворного тунелю було прекрасно чути плеск╕т води далеко попереду, ╕ М╕зайя почала гребти до порушника. Будучи у прекрасн╕й форм╕, вона була абсолютно впевнена, що швидко наздожене коротконогого п╕дл╕тка. Та як би вона не намагалася, дистанц╕я м╕ж ними не сп╕шила скорочуватися. Час в╕д часу п╕рнаючи, аби прислухатися до музики, М╕зайя застала момент, коли проста п╕сенька зм╕нилася важким ритмом ╕ вереском нев╕домого ╕нструменту. Звук був наст╕льки потужним, що в╕дчувався уже вс╕м т╕лом. В╕д тако╖ р╕зко╖ зм╕ни репертуару наставниця мало не захлинулася, вестибулярний апарат попросився у в╕дпустку, а у живот╕ поселилися мурашки. Наковтавшись води, вона була змушена дал╕ плисти наосл╕п В цих каналах не було св╕тильник╕в, тому ор╕╓нтуватися можна було х╕ба що на слух. М╕зайя це вм╕ла, а от хто навчив цьому хлопця?