Текст книги "Brute force (СИ)"

Автор книги: Вячеслав Ковриженко

сообщить о нарушении

Текущая страница: 10 (всего у книги 27 страниц)

Справа в т╕м, що тутешня зброя дуже схожа на духов╕ рушниц╕ Х╤Х стол╕ття. Т╕льки для розгону кул╕ тут використову╓ться еф╕р. Створивши передову вогнепальну зброю, я одразу ж п╕дштовхну м╕сцевий прогрес, а значить втрачу перевагу. ВОЛЬТ був ╕деальним р╕шенням, адже не залишав п╕сля себе сл╕д╕в, окр╕м оп╕к╕в на т╕л╕ жертви. А оск╕льки бачити будуть лише ефект, то й захищатимуться в╕дпов╕дно – в╕д температури, а не в╕д електричного струму, про ╕снування якого, я так п╕дозрюю, тут нав╕ть не здогадуються. Ми теж не одразу зрозум╕ли, чому керам╕чн╕ бронежилети захищають в╕д збро╖ цеф╕в, а металев╕ – н╕. Тут же розрив у технолог╕ях буде просто колосальний, а значить ╕ часу на пошуки протид╕╖ п╕де ще б╕льше.

Виплюнувши в долоню черговий патрон, я повн╕стю заповнив магазин, ╕ в черговий раз з любов'ю покрутив у руках свою кралю: двадцять патрон╕в у магазин╕, режим автоматичного вогню, зн╕мний глушник, можлив╕сть виб╕ркового ураження струмом або терм╕чним ефектом. Я нав╕ть подумав, що саме так ╕ ма╓ працювати легендарний, осп╕ваний фантастами бластер. Але у мене не було бажання вигадувати щось нове, тому я взяв за основу звичайний Glock-18 – машинка невибаглива, над╕йна, в руц╕ п╕дл╕тка лежить ╕деально. В╕н нав╕ть звичайними патронами може стр╕ляти, але лише одиночними, щоб ствол не перегр╕вся ╕ його не роз╕рвало. Все ж вуглецев╕ конструкц╕╖ довол╕ крихк╕, на в╕дм╕ну в╕д металу, а робити його повн╕стю ╕з алмазо╖д╕в – надто жирно.. Пот╕м пом╕няю на щось б╕льш крупнокал╕берне ╕ над╕йне, а поки згодиться й таке.

А поки руки в мене були зайнят╕, в голов╕ крутилася думка про спос╕б, яким мене змогли нейтрал╕зувати. Що ж це виходить, що я тут вже не перший? Те болото – дуже явна ознака присутност╕ тут когось ╕з мого св╕ту. Що з ними сталося? Невже ╖х теж зламували, як ╕ мене нещодавно? Дуже можливо. Проблема в т╕м, що тамтешн╕ боти повн╕стю здичав╕ли, втративши будь-яку спадкову пам'ять. В них в╕дпов╕д╕ на мо╖ питання можна нав╕ть не шукати. Зате ╖х можна в╕дшукати в Академ╕╖.

Нарешт╕ я побачив на п╕дход╕ до ма╓тку головну д╕ючу особу ╕з ╖╖ супроводом. Прил╕пивши п╕столет соб╕ на пояс, зл╕заю на землю ╕ виходжу з л╕су. Прислуга сус╕дн╕х садиб дивиться на мене квадратними очима, але проходу не заважа╓. Зв╕сно, я ж зараз виглядаю як справжн╕й розб╕йник: в шк╕рян╕й куртц╕, капюшон╕, з якоюсь небезпечною штуковиною на пояс╕...

Шлях до ма╓тку займа╓ лише к╕лька хвилин. Не встиг я постукати у двер╕, як на пороз╕ знову з'явилася Кайя. Дежавю. От т╕льки цього разу мен╕ балакати н╕коли, ╕ я тупо йду дал╕, в╕дсунувши з дороги небажану перешкоду. В╕д такого нахабства д╕вчина на деякий час завмерла з в╕дкритим ротом, а закочуючи рукави, наздогнала й знову стала на мо╓му шляху. З ╖╖ боку це д╕йсно виглядало гр╕зно, особливо якщо взяти до уваги р╕зницю в зрост╕. Вхопивши мене за руку вона спробувала заломити ╖╖, але н╕чого не вийшло. Пот╕м вона спробувала мене бити, з аналог╕чним результатом. Ляпаси, удари руками й ногами, метання р╕зноман╕тних предмет╕в ╕нтер'╓ру. Нав╕ть без ус╕х сво╖х прибамбас╕в я можу точно сказати, що Кайя зараз люту╓. Берсерк, справжн╕й Берсерк! Я аж залюбувався такою чистою ╕ в╕дкритою агрес╕╓ю. Це дуже добре видно по з╕ницях очей та диханню. Шк╕ра сп╕тн╕ла, оч╕ дивляться прямо, ╕ на сторонн╕ фактори реакц╕я майже в╕дсутня. В голос╕ чу╓ться характерне ричання. Орган╕зм в не╖ витривалий, але перш╕ ознаки втоми вже дають про себе знати. Не знаю, чи пов'язана така повед╕нка з мо╓ю сьогодн╕шньою в╕дсутн╕стю, але зараз мен╕ на це начхати.

Проходячи по в╕тальн╕, я заходжу за вже знайому кушетку ╕, вловивши момент, коли Кайя повернеться за черговим снарядом – штовхаю меблю прямо ╖й п╕д ноги. Дубовий вир╕б, проскрип╕вши н╕жками по мармуров╕й п╕длоз╕, збило агресоршу з н╕г. Втративши р╕вновагу, Кайя випуска╓ з рук чергову вазу ╕ пада╓ на пухку поверхню, з яко╖ не так уже й легко встати. Поки д╕вчина не п╕днялася, кладу руку ╖й на шию ╕ трохи стискаю сонну артер╕ю, одночасно вводячи заготовлений спец╕ально для цього запас заспок╕йливого прямо п╕д шк╕ру д╕вчини.

Наша метушня зв╕сно ж привернула увагу начальства, ╕ незабаром Лашура у супровод╕ сво╖х служниць уже стояла у дверях. Дв╕йнята бачать, що тут щось не в порядку, ╕ вже починають щось д╕ставати ╕з рукав╕в, ╕ коли вони зайняли позиц╕╖, д╕вчинка поц╕кавилася в мене:

– Кейнс╕, що тут в╕дбува╓ться?

– У мене з'явилося к╕лька питань. – в╕дпов╕даю я, д╕стаючи п╕столет. – На деяк╕ з них я хот╕в би отримати в╕дпов╕дь.

Служниц╕ одразу ж зрозум╕ли, що у мене в руках зброя, ╕ ще до того, як я зак╕нчив фразу, в мене полет╕ли два гостро заточен╕ шматки металу. Як я й п╕дозрював, близнята виявилися не просто слугами, а 'куно╕ч╕'. Я по робот╕ стикався лише з н╕ндзя, та навряд чи ╖хн╕й ж╕ночий аналог виявиться б╕льш небезпечним. Хоча н╕, к╕лька годин тому ц╕ отру╓н╕ голки реально могли б мене вбити. Зараз же НК сам, без мого втручання, роз╕брав яд на складов╕ та п╕д╕брав до нього антидот. Нав╕ть запропонував перейти у режим брон╕, але я в╕дмовився.

П╕столет спрацював як треба. Витягуючи зброю, я продовжив рух ╕ перекреслив приц╕лом обидв╕ ф╕гури служниць. Залишалося лише вчасно натискати на гачок. ╤ хоча заряд в мо╖х кулях був як у малокал╕берно╖ рушниц╕, а швидк╕сть польоту кул╕ ледве перевищувала дв╕ сотн╕ метр╕в на секунду, нашум╕в я знатно. Два постр╕ли п╕д ряд в закритому прим╕щенн╕ на мить оглушили нав╕ть мене, не кажучи вже про Лашуру, яка добряче отримала по вухах.

Поки наш слух повертався до норми, я ретельно вивчав насл╕дки першого застосування ВОЛЬТ. Обидв╕ м╕шен╕ вражен╕, як ╕ передбачалося. Поправки на швидк╕сть та закручування кул╕ вже внесен╕ у бал╕стичний обчислювач, ╕ тепер можна впевнено стр╕ляти на випередження. Ефект в╕д куль також був на висот╕: в обох випадках контактний гель проник до т╕ла, передав розряд, а уся внутр╕шня начинка шокера уже з╕тл╕ла, залишивши п╕сля себе лише порожн╕й стаканчик корпусу. На одяз╕ сл╕д╕в високо╖ температури не залишилося, але фартухи та плаття д╕вчатам доведеться пом╕няти – гель в╕д них уже не в╕дчепиться. Точно, йому теж треба зробити якомога менший пер╕од розпаду, щоб н╕хто не встиг взяти зразки! А от ╕з п╕столетом проблеми: ствол в╕д нагр╕ву все ж тр╕снув. Запас м╕цност╕ не дав йому роз╕рватися, але тепер частина газ╕в прориватиметься, зменшуючи ╕ без того невелику швидк╕сть польоту кул╕. Доведеться м╕няти ствол. Залишаю д╕вчатам по ще одному презенту, ╕ повертаюся до Лашури.

– Ход╕мо в каб╕нет.

– Ш-ш-що?! – з╕ страхом перепитала королева, так ╕ не отямившись в╕д звукового удару.

– В каб╕нет! Б╕гом!!!

Як то кажуть: добрим словом ╕ п╕столетом... Ця ╕стина працю╓ скр╕зь ╕ завжди. Особливо з тими, на кого цей п╕столет спрямований.

В цьому прим╕щенн╕ я ще не бував. Не зважаючи на вдавану простоту оформлення, кожна р╕ч у каб╕нет╕ мала як м╕н╕мум подв╕йне призначення. Один робочий ст╕л чого вартий: у рель╓фних в╕зерунках ховалося майже два десятки самостр╕л╕в, як╕ могли накрити увесь прост╕р з боку дверей. Шафи, хоч ╕ здавалися монументальними, в будь-який момент могли перетворитися на барикади. Не бажаючи спокушати королеву мнимою перевагою, я грубо штурхнув ╖╖ у кр╕сло для гостей, а сам вс╕вся на ст╕л. П╕столет поклав поруч, стволом у б╕к кр╕сла. К╕лька секунд я насолоджувався видовищем, як Лашура намага╓ться ухилитися в╕д променя лазерного приц╕лу, а той пост╕йно дивився ╖й в лоб, як би вона не крутилася.

– Припиняй займатися дурницями. – в╕двол╕к я ╖╖ в╕д цього захоплюючого заняття. – Я чекав на ╕нформац╕ю. Кайя ╖╖ мен╕ так ╕ не надала. Спод╕ваюся ти не повториш ╖╖ помилку.

– О, ти став краще розмовляти. – зробила гордий вигляд Лашура, втупившись мен╕ в оч╕. – Але слова викривля╓ш ще сильн╕ше.

– Це обов'язкова умова для допиту. Я задаватиму питання, а ти на них в╕дпов╕датимеш. – не так уже й нормально я говорю, але принаймн╕ вже не кидаю по два-три слова.

– А якщо не стану – що ти мен╕ зробиш?

– Уб'ю вс╕х в ма╓тку ╕ знайду тих, хто стане.

– Ти ж усе одно нас пот╕м вб'╓ш, чи не так?

– Зате без тортур. До мого приходу в ма╓тку було четверо людей? П'ятеро?

– Ну-ну, усп╕х╕в тоб╕.

– П╕д час нашо╖ розмови сюди н╕хто не зайде?

– Ага, так я тоб╕ й сказала!

– Ти вже когось попередила про нашу зустр╕ч? Лед╕ Майя зараз в ма╓тку? Тоб╕ щось в╕домо про пов╕тряний флот Академ╕╖? Ти зна╓ш, кому в╕н п╕дпорядкову╓ться? Ти бачила цю людину?

– Агов! Я ж мовчу! – от на╖вна д╕вка.

– Тоб╕ в╕домо, чим ╖хн╕ корабл╕ сьогодн╕ займалися? Ти спостер╕гала за ними? Це робив хтось ╕з тво╖х знайомих? Ворог? Хтось ╕з твого оточення? Кайя? Ханл╕?

– Я тебе не слухаю! Ля-ля-ля!

Км╕тлива д╕вчинка, швидко здогадалася, що мен╕ ╖╖ в╕дпов╕д╕ не дуже й потр╕бн╕. Все ж програма розп╕знавання мови т╕ла та м╕м╕ки – це ще й довол╕ серйозний детектор брехн╕. ╥╖ створювали для допиту людей у польових умовах, а за б╕льш н╕ж двадцять рок╕в статистики там набралося достатньо, аби бути абсолютно впевненим у результатах. Я й сам уже трохи вм╕ю це робити без будь-яких костил╕в, але два детектори брехн╕ завжди краще за одного. ╤ як би вона не кричала, як би не крутилася – як╕сь мо╖ слова до не╖ все одно доходили. Ой! Треба на секунду в╕д╕йти!

– Добре. Зараз принесу.

– Що?! Що ти зробиш?! – повернулася до мене д╕вчинка, коли до не╖ все ж д╕йшла чергова моя фраза.

– Я запитав тебе, чи ти тримала колись в руках чуж╕ оч╕. Тому сиди тут ╕ не рипайся. – а зараз я трошки пожартую, ги-ги-ги. – Ер-два, на приц╕л! Якщо буде смикатися, прострелиш ╖й к╕нц╕вки, кричатиме – леген╕ й шию... Т╕льки щоб голова залишилася ц╕лою, зрозум╕в?

– Бап-б╕п! – пискнув п╕столет у стил╕ легендарного астродро╖да, а я з╕скочив з╕ столу й п╕шов до дверей.

– Ст╕й! – смикнулася за мною Лашура, але попереджувальний писк п╕столета зупинив ╖╖. – Я все скажу, т╕льки не ч╕пай ╖╖.

– Кого це – ╖╖? Кайю? А дв╕йнят тоб╕ вже не шкода?

– Не ч╕пай ╖х!

– То нав╕що було брикатися? Поки ти в╕дпов╕да╓ш на мо╖ питання, вони – живуть. Я гадав, ти це одразу зрозум╕ла.

– А ти не бо╖шся, що до нас зайде хтось сторонн╕й?

– Не зайде. Чи ти гада╓ш, що у мене один такий пом╕чник? – киваю на п╕столет, ╕ знову йду до дверей.

Зв╕сно я блефую, такий п╕столет у мене один, та й стволом в╕н насправд╕ ворушити не вм╕╓, але ж я уже казав: секрет в самих кулях. Парочку таких я прил╕пив на шию д╕вчатам на випадок, якщо хтось ╕з них отямиться. Я це одразу ж почую, ╕ нав╕даюся до них. Зараз же у мене була дещо ╕нша мета – випередити лед╕ Майю, яка саме п╕дходила до ма╓тку. Не варто ╖й бачити ус╕ляке неподобство, тому швиденько закидаю т╕ла служниць на плеч╕, ╕ несу ╖х до каб╕нету. Кайя ╕ так лежить б╕льш-менш природно, тому ╖╖ ч╕пати не став, а лише п╕дкинув книжку п╕д звисаючу руку. Встиг саме до моменту, коли вх╕дн╕ двер╕ в╕дчинилися.

Поки добирався до каб╕нету, служниц╕ отямилися, хоча й не сп╕шили подавати виду. Може просто насолоджуються тим, що ╖х мацають нижче спинки? Я ж у свою чергу зробив вигляд, н╕би не пом╕тив встромлен╕ в свою шию голки. Стоп! А чому це вони отямилися?! Хм, схоже вони зум╕ли позбутися шокер╕в до того, як т╕ спрацювати. Доведеться налаштувати сенсори на... Н╕, не доведеться – вони реагують на рух, а я сво╖ми нос╕ннями сам допом╕г ╖м скинути розрядники. Значить будемо працювати ╕з програмним забезпеченням...

Зайшовши в каб╕нет, демонстративно грубо закинув обидва т╕ла за ст╕л.

– Що ти з ними зробив?!

– Н╕чого. Лише помацав, поки н╕с. Але вони не скаржилися.

– А прин╕с нав╕що?

– Щоб ти час не тягнула, поки я буду б╕гати туди-сюди. Продовжимо?

Подальша бес╕да тривала недовго. Лашура на Свят╕й земл╕ виявилася таким же гостем, як ╕ ус╕ ╕нш╕ учн╕ Академ╕╖, ╕ н╕чого окр╕м оф╕ц╕йних в╕домостей вона мен╕ розказати не могла. Свята земля уже довг╕ роки залишалася чорною плямою на ус╕х картах св╕ту, а д╕литися в╕домостями про себе не сп╕шила, ревно захищаючи сво╖ кордони ╕ секрети. Нав╕ть про ельф╕в було в╕домо б╕льше, н╕ж про Церкву. Тому, як джерело ╕нформац╕╖ по ц╕й тем╕ Лашура себе вичерпала.

– Ну ╕ що тепер з тобою робити?

– Вб'╓ш мене?

– Не бачу сенсу. Ти не ворог.

– То чому ж напав на нас, погрожував?

А й справд╕ – чому? В╕дкриваю арх╕в ╕ швидко передивляюся ус╕ ключов╕ моменти мо╓╖ ╕стор╕╖. Н╕би й н╕чого особливого, але щось у мо╖й повед╕нц╕ не сходиться. Я надто досв╕дчений, аби д╕яти так ╕мпульсивно, як зараз. Знову вплив т╕ла? Н╕, не можна усе валити лише на свою тушку. Ма╓ бути ╕ще якась причина.

Переглядаючи логи систем, я д╕йшов до останньо╖ доби ╕ свого походу на болото. Ось я поглинаю увесь з╕браний катал╕затор, тут я пробираюся на берег, а пот╕м отямлюсь на борту... Знову на берез╕? А, ну зв╕сно ж, сенсорика у арх╕в пишеться пост╕йно, хоча й м╕стить у соб╕ лише картинку з╕ звуком – на випадок, якщо знадобляться в╕деодокази. Треба було одразу сюди зазирнути.

╤ що довше я дивився записи, то г╕рше мен╕ ставало. Тут уже не фейспалм, а справжн╕й фейс-об-тейбл робити треба. ╤ не раз! Виявилося, що насправд╕ до мене в голову н╕хто не лазив! Просто я вил╕з на зовс╕м ╕нший берег болота, а там п╕д товстим шаром грунту ховалася ц╕ла батарей шокових м╕н. Колись мене Джейкоб Харгр╕в такими приголубив, коли я намагався проникнути в головний комплекс Призми. Щоправда ц╕ виглядали як сер╕йний вир╕б, а не лабораторне обладнання, ╕ потужн╕сть видавали значно меншу. Для мене це не смертельно, я ще тод╕ навчився боротися з електромагн╕тним ╕мпульсом, але при╓много в рол╕ електричного пров╕дника мало. Зв╕дки в цьому св╕т╕ з'явилися сл╕ди цив╕л╕зац╕╖ ХХ╤ стол╕ття – буду розбиратися пот╕м. Зараз же мене б╕льше хвилювала власна неадекватн╕сть п╕сля розряду. Нав╕що я ловив тих тварин? Що за конструкти я в них запихував? Що я взагал╕ там витворяв?! Про що я думав?!!! На фон╕ того божев╕лля, яке я творив б╕ля болота, моя нин╕шня вит╕вка вигляда╓ звичайним непорозум╕нням. Але треба щось вир╕шувати, бо Лашура уже почина╓ щось махати дв╕йнятам.

– Зробив помилку. Думав, що ви в╕д мене щось приховували, хот╕ли використати й п╕дставити. А виявилося, що сам╕ зна╓те нав╕ть менше за мене. – буркнув я, розм╕рковуючи вслух.

– Помилку значить... А н╕чого, що ти нас тут ледве не перебив?!

– Можу вибачитись. Стане легше?

– Гр-р-р! Все, закрили тему! Але не думай, що я просто так забуду тв╕й вчинок.

– Сам╕ винуват╕. Мен╕ потр╕бно знати св╕т. Могли б розказати.

– ╤ що ми тоб╕ мали розказувати? Зв╕дки нам було знати, що тоб╕ треба? Дума╓ш у нас був час, щоб з тобою няньчитися?

– А в кого в╕н ╓?

– Не знаю. Сам шукай соб╕ опов╕дач╕в.

– А б╕бл╕отека?

– Туди пускають лише учн╕в. – скрипнула зубами д╕вчинка. – Або збирають рекомендац╕╖ не менш як в╕д трьох представник╕в учн╕всько╖ ради, ╕ оплачують користування. Не в╕риш – спитай Вах Ханл╕.

– Свою рекомендац╕ю даси?

– П╕сля всього, що сьогодн╕ сталося?!

– Звучить як натяк на стосунки.

– Гр-р-р! Нав╕ть не думай, що я так просто вдруге пробачу тоб╕ тво╖ вит╕вки.

– Я такий, який ╓. Звикай. Нам ╕ще разом якось жити.

– Гр-р-р!!! Треба було тебе записувати в блазн╕! Буде тоб╕ рекомендац╕я! От т╕льки де ти все ╕нше в╕зьмеш? За тебе н╕хто не поручиться, а тим б╕льше грошей в борг не дасть.

– Ти документи п╕дготуй, а я грош╕ я знайду.

Легко сказати – знайду! Вт╕м, якщо тут грошова система не дуже складна, то п╕дробити стартовий кап╕тал – раз плюнути! Це буде крайн╕й вар╕ант. А зараз у мене все ще ╓ можлив╕сть зайнятися п╕дроб╕тком у ст╕нах Академ╕╖. Спод╕ваюся мо╓╖ продуктивност╕ вистачить, аби отримати необх╕дну суму бодай за тиждень. Чи за м╕сяць? Добре, в╕дкладемо питання зароб╕тку на завтра. В решт╕-решт, зал╕зти у б╕бл╕отеку я можу й так але, якщо мо╖ п╕дозри справдяться ╕ ус╕ записи тут збер╕гають без систематизац╕╖ – на пошуки ╕нформац╕╖ п╕де значно б╕льше часу. Якщо я взагал╕ зможу там бодай щось в╕дшукати.

В цей момент до каб╕нету зазирнула лед╕ Майя. Служниц╕ ж до цього моменту вже припинили прикидатися, ╕ саме допомагали Лашур╕ приводити себе до ладу. Окинувши мене, сидячого на стол╕, незадоволеним поглядом, лед╕ Майя дуже оф╕ц╕йним тоном попросила допомогти перенести пан╕ Кайю до ╖╖ к╕мнати. Я в╕дмовлятися не став. Все одно ф╕зична праця ╕нтелектуальн╕й не заважа╓. Взявши б╕льшу за себе д╕вчину на руки, я п╕шов заносити т╕ло в його апартаменти. Де розташувалася Кайя я знаю, але там я лише розставляв мебл╕. Ц╕каво буде подивитися, як живе справжн╕й лицар.

К╕мната на другому поверс╕ за розм╕рами вдв╕ч╕ б╕льша за мою, ╕ заставлена значно колоритн╕ше. Одразу видно, що Кайя присвятила себе служб╕. Усе було розставлене по м╕сцях, н╕чого не стирчить, н╕чого зайвого... Хоча н╕, дещо зайве в к╕мнат╕ я просто не одразу пом╕тив – величезний, нал╕плений на стелю плакат ╕з не дуже ч╕ткою фотограф╕╓ю двобою лицар╕в на арен╕: червоного ╕ блакитного. Ну червоного лицаря Кай╖ я вп╕знав одразу, все ж його уламки ще довго валялися на остров╕, а от блакитний... Хм, ╕ чому цей лицар зда╓ться мен╕ таким знайо... Твою ж див╕з╕ю! М╕лких деталей достатньо, аби я вп╕знав свого маскованого знайомого! Тепер залиша╓ться лише д╕знатися, хто був п╕лотом цього лицаря, ╕ можна см╕ливо йти псувати йому життя. Хоча н╕, так буде нец╕каво: помста ма╓ бути пов╕льною, щоб жертва усе бачила, розум╕ла ╕ в╕дчувала. Я маю сповна насолодитися знищенням цього йолопа.

Стоп! Що це таке було? Це я злюсь? Н╕, це вже прийшло в╕д т╕ла. Ох Кейнс╕, ну й гад же ти – нав╕ть з того св╕ту умудрився п╕д╕срати! Я ж тепер не заспокоюся, доки не отримаю задоволення в╕д знищення свого ворога, хоча ран╕ше узагал╕ його таким не вважав. В╕н не перший, хто намага╓ться мене вбити. Хоча н╕, в╕н обманув спод╕вання мого нос╕я ╕ нав╕ть спробував познущатися над ним, а це вже образа мене, як НК. Ну добре, додамо його до сво╖х план╕в. Спод╕ваюся моя маленька вендета не перешкодить мен╕ як╕сно влитися в новий св╕т. Ще прогнози на майбутн╓ ма╓ш? Ну от ╕ добре. Кайю спати поклали, роздягати не будемо, зн╕мемо лише взуття. Ох ти ж...

Повна ╕золяц╕я!

Фу, добре що я вже к╕лька раз╕в здох! Н╕коли не думав, що у ж╕нок може так смерд╕ти в╕д н╕г, просто н╕ разу за все сво╓ св╕доме життя з цим не стикався. Якщо наступного разу потраплю в т╕ло Джеймса Бонда – матиму на уваз╕. Так, кладу черевики б╕ля л╕жка ╕ розвертаюся на вих╕д. О, а що це за коробочка стирчить з-п╕д л╕жка? Але роздивлятися уже нема╓ часу, бо сонар показу╓ наближення дв╕йнят. Ну що ж, тепер я можу спок╕йно повернутися до в╕дроб╕тку, якщо мене погодяться випустити. Адже погодяться, правда?

– Д╕вчата. – звернувся я, коли пропускав ╖х у к╕мнату. – Вибачте за безтактн╕сть. Як вас звати?

– Х╕кар╕. – св╕тленька.

– М╕зук╕. – темненька.

– Лог╕чно. – подумав я, зв╕ряючись з╕ словником. – Придив╕ться за Лашурою. Щоб не нако╖ла дурниць. – д╕вчата нахмурилися, знову потягнувшись до рукав╕в. – Що? Вже були прецеденти?

– Не см╕й! – а це вже Х╕кар╕.

– Ов-ва! ╤ це ел╕тна охорона! – д╕вчата знову скривилися, але швидко взяли себе в руки. – Добре-добре. Не буду дражнити. Через повагу до вас.

Б╕льше провокувати д╕вчат не став ╕ швиденько покинув будинок. Ц╕ дв╕йнята мене в╕дверто зац╕кавили. Треба буде обов'язково якось взяти у них карту бойових прийом╕в для ж╕ночого т╕ла – про всяк випадок. Не приведи генератор мен╕ потрапити у ж╕ноче т╕ло, але готовим треба бути до всього.

Б╕льше в ма╓тку мен╕ сьогодн╕ робити н╕чого, тому я в╕дправився до вже знайомого мен╕ колектора. На жаль мо╖ ман╕пуляц╕╖ не залишилися непом╕ченими, ╕ зараз там крутилася парочка прац╕вник╕в, витягуючи з люку довжелезн╕ чорн╕ стр╕чки колишнього нанореактора, як╕ ще не встигли повн╕стю л╕кв╕дуватися. Подавши команду на самознищення, я дозволив соб╕ ще хвилину поспостер╕гати за ошелешеними прац╕вницями, на чи╖х очах величезна маса синтетичних водоростей розсипалася в поп╕л, а пот╕м в╕дправився гуляти. Якщо не можеш поповнити матер╕альн╕ запаси – переключайся на нематер╕альн╕. Принаймн╕ вб'ю час до ранку, а пот╕м на мене чека╓ дуже ц╕кава бес╕да ╕з одн╕╓ю молодою винах╕дницею. Як би я не ставився до р╕вня тутешн╕х технолог╕й, але знати свого ворога в обличчя треба завжди. А де ще можна ознайомитися з передовими досягненнями, як не в лаборатор╕╖ Вах Ванл╕?

Знайшовши в найближч╕й але╖ лавку, я розвалився на н╕й ╕, неприродно закинувши голову назад, аж за спинку, занурився у св╕й в╕ртуальний св╕т. 83% розгортання систем, це дуже хороший показник, але мен╕ потр╕бн╕ ус╕ 100%, аби почати нормально працювати. В решт╕ решт потр╕бно в╕дновити увесь софт, в╕дсутн╕сть якого мен╕ дуже дошкуля╓. Була б у мене нормальна САПР, я би спок╕йно оформив нанореактор у потр╕бному вигляд╕, а не ганявся за ним бозна-де. Коли операц╕йна оболонка завантажилася, я запустив процедуру д╕агностики ╕ став передивлятися виведену програмою схему НК у пошуках дефект╕в.

У гр╕ НК показаний, як стильний комб╕незон ╕з гуми та металу. Насправд╕ ж гуми в його склад╕ майже нема╓. Х╕ба що на п╕дошвах та долонях. Усе ╕нше повн╕стю склада╓ться ╕з пол╕мер╕в, р╕зноман╕тних сплав╕в та композитних матер╕ал╕в, б╕льш╕сть з яких людству не знайом╕. Незнайом╕ з технолог╕╓ю люди часто думають, що НК повн╕стю склада╓ться ╕з нан╕т╕в, але це м╕ф. Насправд╕ ж ус╕х вид╕в нан╕т╕в у ньому набереться не б╕льше к╕лограма-двох. А от усе ╕нше – повн╕стю результат ╖хньо╖ д╕яльност╕. Вони не виконують прямих наказ╕в оператора, а лише обслуговують вже створен╕ системи. ╤ для цього потр╕бна в╕дпов╕дна ╕нфраструктура: аналог кровоносно╖, нервово╖ системи, опорно-руховий апарат, джерела енерг╕╖, генератори, р╕зноман╕тн╕ допом╕жн╕ пристосування... Так ╕ не знайшовши н╕яких в╕дхилень, я переключився на свого нос╕я. ╤ ось тут на мене вже чекало одразу к╕лька сюрприз╕в.

По-перше, ╕ це дуже п╕дозр╕ло, т╕ло ориг╕нального Кейнс╕ було майже нежитт╓здатне. Показники орган╕зму були наст╕льки аномальними, що без мо╓╖ допомоги хлопець загнувся б уже через тиждень-другий, не кажучи вже про життя в такому стан╕. Я вперше бачу, щоб т╕ло людини працювало в наст╕льки екстреному режим╕. Одних т╕льки гормон╕в вид╕лялося в п╕втора рази б╕льше за норму. ╤ усе це перетворю╓ вид╕льну системою на справжн╕й розпилювач феромон╕в! Здавалося хтось п╕дключився до хлопця ╕ вв╕в код: BEKKNQV. Знаюч╕ люди мене зрозум╕ють. Тепер, коли я зам╕нив шк╕ру м╕м╕крилом, такого ефекту уже нема╓. Та згадуючи сво╖ перш╕ дн╕ у цьому св╕т╕, я все б╕льше схилявся до думки, що хлопця хот╕ли перетворити на типового гаремника. Лашура та ╖╖ компан╕я стали першими жертвами ц╕╓╖ газово╖ атаки. Можна соб╕ т╕льки уявити, що б зробили з╕ мною, якби я заявився в Академ╕ю з╕ звичайним, невдосконаленим т╕лом! Жах!

По-друге, я нарешт╕ зрозум╕в причину свого божев╕лля. Виявилося, що м╕й нос╕й потрапив сюди не дуже здоровим. У нього в лопатках та ще к╕лькох к╕стках стирчали х╕рург╕чн╕ гвинти! Його що, прямо ╕з госп╕талю перекинули? Нав╕ть не уявляю, де в╕н в такому в╕ц╕ умудрився отримати наст╕льки серйозн╕ травми. Асим╕люючи це т╕ло, я зосередився лише на нервов╕й систем╕, залишивши решту орган╕зму на в╕дкуп автоматиц╕. Виконуючи програму, нан╕ти почали пожирати усе, що п╕дходило п╕д категор╕ю ресурс╕в. До не╖ ув╕йшли ╕ вищезгадан╕ гвинти. Але оск╕льки т╕ло ще не одужало, то система не стала ╖х прибирати, просто прор╕сши всередин╕ них. Орган╕зувавши соб╕ екзоскелет ╕з вуглецю, я взагал╕ сплутав плани програм╕, ╕ зал╕зяки залишилися стирчати в т╕л╕. Тепер же вони за будь-яко╖ нагоди орган╕зовують мен╕ коротке замикання, передаючи струм прямо до нервово╖ системи НК. ╤ в цьому не було б н╕чого страшного, ╕золювати проблемн╕ д╕лянки дуже просто, якби не природа самих нан╕т╕в. Вони ж будь-яке електромагн╕тне випром╕нювання поглинають наче рибки – корм! От ╕ казяться п╕сля кожного розряду, а з ними ╕ я – за компан╕ю. Зараз в мене тупо нема╓ ╕нструмент╕в, щоб усунути цей недол╕к. А поки з'являться – система вже й сама доведе т╕ло до ╕деалу. Залиша╓ться лише чекати ╕ старатися не натрапити на непри╓мност╕.

Але доля вир╕шила помститися мен╕ за м╕й вчинок, ╕ на мене вийшов 'коору'. Чесно: вперше побачивши одного ╕з них, я й сам не зрозум╕в, як опинився на ╕ншому к╕нц╕ але╖! Чому я т╕кав? Та тому, що я потрапив у АН╤МЕ! Ще не зрозум╕ло? Тод╕ нагадаю: зв'язок м╕ж св╕тами дуже т╕сний, ╕ елементи одного, як я вже переконався, легко можна зустр╕ти в ╕ншому. А ц╕ пухнаст╕ паразити ну дуже схож╕ на одну жовто-чорну мишу, яка любить кидатися блискавками! Не знаю, чи мають ц╕ гризуни електричн╕ органи, але ╖хня пухнаст╕сть створю╓ ризик отримати удар струмом. На перший погляд в цьому нема╓ н╕чого страшного: зн╕маючи синтетичний светр через голову, ти теж чу╓ш тр╕ск статичних розряд╕в, а ╕нколи ╕ зловиш парочку на себе. Коли ж ти працю╓ш ╕з комп'ютерною техн╕кою, такий розряд може бути фатальним для чутливих схем. Ну а якщо розряд пустити прямо в неекранований процесор? А в мен╕ саме зараз стирчать парочка зал╕зяк, напряму з'╓днаних ╕з мо╖ми системами. Додайте сюди мою нелюбов до ЕМ╤, ╕ вам стане зрозум╕лою моя реакц╕я. Один нев╕рний рух – ╕ мене накри╓!

Коротше, т╕кав я в╕д цього П╕качу через парк ╕ стад╕он, зупинившись лише на верх╕вц╕ одн╕╓╖ з колон, якими була заставлена арена. Але пухнастий гад не хот╕в так просто здаватися ╕ на його голос позб╕галися ╕нш╕ гризуни з ус╕╓╖ округи. Як би я не укривався камуфляжем, на яку б колону я не перестрибував, тварини швидко мене знаходили. Зда╓ться вони йшли по запаху. Але не встиг я це зрозум╕ти, як мен╕ прямо на голову звалився один ╕з гризун╕в. Я майже ухилився, але цей паразит встиг вигнутися в польот╕, зачепивши мене пишним хвостом.

Тр╕сь!

Ай! Хм, а статичний струм – це не так уже й страшно! Зараз проведемо тест! ╤ди-но сюди, наука не забуде твою жертву!

Тр╕сь-тр╕сь-тр╕сь!

Активац╕я ╕нтелектуально╖ матриц╕ через:

3...

2...

1...

***

– ...А як ╕ще я повинна це розум╕ти?! – по третьому колу визв╕рялася на Рей директриса. – У нас п╕д боком б╕га╓ шпигун, а ми нав╕ть не зна╓мо, що в╕н там робив!

– Я вже зв'язалася ╕з Церквою, ╕ завтра прибудуть команди...

– Х╕ба я дозволяла з кимось зв'язуватися? Ваш╕ повноваження й дос╕ не п╕дтверджен╕, а значить накази тут в╕ддаю я!

– Ви забува╓тесь, пан╕ Директор. – проц╕дила кр╕зь зуби Рей.

– Н╕, це Ви забува╓тесь! Заявилися без попередження, ╕ робите вигляд, н╕би все навколо просто зб╕г обставин! Я уже давно не в╕рю у випадковост╕, тому запитаю ще раз: що тут в╕дбува╓ться? Не сп╕ш╕ть в╕дпов╕дати. Подумайте як сл╕д.

– Ця ╕нформац╕я Вам н╕чого не дасть.

– Нав╕що ж тод╕ ╖╖ замовчувати в╕д мене?

– Як зна╓те. Я Вас попереджала. Церква п╕дозрю╓, що з'явився ще один Посвячений.

– Зв╕дки? Це хтось ╕з ваших в╕дколовся?

– Н╕. Ус╕ Посвячен╕, як я встигла переконатися, на сво╖х м╕сцях. Це хтось сторонн╕й.

– Значить Церква втрача╓ позиц╕╖. – директриса вир╕внялася у кр╕сл╕ ╕ нарешт╕ дозволила соб╕ видихнути. – Цього сл╕д було оч╕кувати.

– Ви задоволен╕ такою в╕дпов╕ддю?

– Н╕, але б╕льшого в╕д тебе я все одно не почую. Це ж був в╕н – ваш неб╕жчик?

– Ймов╕рно. Т╕ло так ╕ не знайшли.

– Роз╕бралися, що в╕н там робив?

– Н╕. Ми нав╕ть не зна╓мо, на що в╕дреагували т╕ пастки.

– Зрозум╕ло. Що збира╓шся робити дал╕?

– Чекати ╕нструкц╕й.

– Добре. Будемо вважати, що наша розмова зак╕нчилася. Продовжимо, коли прибудуть тво╖ колеги. М╕с╕! – гукнула Директриса в переговорну трубку, ╕ за мить в дверях каб╕нету завмерла секретарка. – Проведи пан╕ Рей у гостьов╕ к╕мнати. ╤ пристав туди вартових, щоб з нашою гостею н╕чого не сталося.

Тут Рей було вже н╕чим крити. Без грамоти у не╖ тут нема╓ н╕яких прав, ╕ Директриса легко могла посадити ╖╖ в карцер 'до встановлення обставин'. У пор╕внянн╕ з ним домашн╕й арешт – це нав╕ть не серйозно. Д╕вчина часто тут бувала, але щоразу дивувалася тому, наск╕льки затишною в пор╕внянн╕ з храмами Церкви, виглядала Академ╕я. Хот╕лося впасти прямо тут, або краще на газон, ув╕брати в себе тепло прогр╕то╖ за день земл╕, вдихнути духмяний запах трав... Щоправда блаженний настр╕й трохи збивали крики з боку ма╓тк╕в, але це ж Академ╕я – тут н╕коли не бува╓ спок╕йно.

К╕мната для гостей виявилася зовс╕м крих╕тною, але тут було головне – л╕жко! Звикнувши до життя в поход╕, Рей ц╕нувала будь-як╕ зручност╕. Так ╕ тепер вона збиралася як сл╕д виспатися. Вже готуючись до сну, д╕вчина почула наближення одн╕╓╖ сво╓╖ знайомо╖. Чуйка одразу ж закричала про близьк╕ непри╓мност╕ ╕ в голов╕ агента Церкви ув╕мкнулася лише одна програма – т╕кати! Готуватися до втеч╕ вже було н╕коли, тому Рей зробила те, що встигла: в╕дкрила в╕кно ╕ стрибнула в н╕чну темряву. Буквально секунду потому до к╕мнати ув╕рвався ф╕олетовий згусток позитиву.

– Рей, дорогень-ка... Рей?! Куди ви ╖╖ под╕ли?! – наставниця М╕зайя вхопила вартову за шкибарку ╕ почала витрушувати з не╖ в╕дпов╕дь.

– Щой-но-бу-ла-тут! – намагалася в╕дпов╕дати б╕долашна ж╕нка в паузах м╕ж струшуванням.

– ╤ куди ж вона по-тво╓му зникла?! З другого поверху?!

– В╕д-пус-т╕ть-я-ма-ю-до-по-в╕с-ти-про-зник-нен-ня!

– Допов╕дай давай! – М╕зайя нарешт╕ в╕дпустила свою жертву ╕ взялася оглядати к╕мнату.

Особливу ╖╖ увагу привернув залишений ут╕качкою одяг. Навряд чи вона ризикне показатись комусь на оч╕ у такому вигляд╕. А значить... Можна трохи повеселитися! Як ╕ було задумано! Прихопивши одяг, наставниця швидко покинула прим╕щення. ╤ н╕хто не пом╕тив, як полегшено з╕тхнув силует у сп╕дн╕й сорочц╕ у кущах п╕д в╕кном. Прекрасно знаючи характер наставниц╕ М╕зай╖, ц╕╓╖ ходячо╖ проблеми, Рей збиралася якомога довше уникати зустр╕ч╕ з нею. ╤ в╕дсутн╕сть одягу для цього – не перешкода. Все одно ╖й тепер не можна н╕кому показуватися на оч╕.

Вискочивши з кущ╕в, Рей швиденько переб╕гла газон ╕ повернула в б╕к порту. Треба було д╕статися туди ран╕ше, н╕ж ╖╖ почнуть шукати, а пот╕м уже буде прост╕ше загубитися серед прац╕вник╕в.

Все йшло майже ╕деально, доки неподал╕к не почулися уже знайом╕ крики. Не маючи виходу, Рей була змушена видряпатися на ╓дине достатньо густе дерево, аби не потрапити на оч╕ нев╕домому. А поки вона влаштовувалася на г╕лках, внизу почався справжн╕й безлад. Хтось невисокий ╕ явно дуже злий ганявся за ц╕лою згра╓ю коору, а ╕нша зграя навпаки – наздоганяла його. Мисливець явно був не в соб╕, кидаючись в тваринок усе, що потрапляло п╕д руки, але не дозволяв жодн╕й з них наблизитися до нього. Грубий, хриплий голос унизу явно лаявся на незнайом╕й мов╕. Учениц╕ так не говорять, а учн╕в ще в перший р╕к привчають до етикету. Хто ж це може бути?

Цей гам╕р не м╕г залишитися непом╕ченим, ╕ уже через к╕лька хвилин на шум приб╕гла парочка вартових. Нев╕домий порушник, керуючись т╕╓ю ж лог╕кою, що ╕ Рей, одним стрибком опинився на дерев╕. Одразу ж пом╕тивши сус╕дку, в╕н ненадовго завмер, п╕сля чого ще раз в╕д душ╕ вилаявся. Д╕вчин╕ нав╕ть стало н╕яково в╕д виплеснутих на не╖ почутт╕в.