Текст книги "Українсько-французькі зв'язки в особах, подіях та легендах"
Автор книги: Анатолий Ткаченко
Жанры:
История
,сообщить о нарушении
Текущая страница: 24 (всего у книги 29 страниц)
колаїві Кабінет старожитностей, театр, бібліотеку,
друкарню, перший на півдні України музей. У 1811-
1828 роках в чині адмірала був морським міністром Ро-
сії. На його честь російськими моряками названі атол в
групі Маршаллових островів (Мікронезія, Тихий оке-
ан, 1817) і острова в Атлантичному океані (Антаркти-
ка, 1819).
Шевальє П'єр(р.н. і р.с. невідомі) – французь-
кий офіцер, дипломат, історик 17-го століття. У 1646
році командував загоном козаків, завербованих фран-
цузьким урядом в Україні. Очолюваний Шевальє за-
568
гін брав участь в облозі Дюнкерка під час Тридцяти-
літньої війни 1618-1648 років. На початку Визвольної
війни українського народу 1648-1654 років був секре-
тарем французького посольства в Польщі. У 1662-1663
роках за дорученням короля Людовіка XIV вдруге на-
вербував українських козаків до французького війсь-
ка. Автор ряду праць, які є цінним джерелом з історії
та етнографії України середини 17-го століття.
Шерер Жан Бенуа(1741, Страсбурґ – 1824) —
французький і німецький історик, географ, еконо-
міст. Освіту здобув в університетах Страсбурґа, Йени,
Лейпціґа. Деякий час був аташе французького по-
сольства в Петербурзі. У 1808-1824 роках – профе-
сор Тюбінґенського університету. Автор ряду праць, у
яких містяться відомості з історії, економіки, географії
України. Праця Шерера «Аннали Малоросії» (1788)
була першим у західноєвропейській науці загальним
оглядом географії та історії України. Шерер відзначав
заслуги українських козаків у захисті цивілізації від
руйнівних нападів турецько-татарських завойовників,
захоплювався героїчною боротьбою козаків за волю.
569
570
1Ярослав Мудрий (близько 978-1054) – великий князь ки-
ївський з 1019 року, син Володимира Святославовича (р.н. не-
від. – 1015). Друга дружина (з 1019) Інгігерда (Ірина) – дочка
шведського короля Олафа. У них було шість синів і три дочки.
Після смерті Ярослава Мудрого землі Київської Русі були поді-
лені між його синами.
2Софійський собор (Софія Київська)
—
видатна пам'ятка
давньоруської архітектури. Будівництво храму розпочав у 1011 році великий
князь київський Володимир Святославович, а завершив у 1037 році його син
Ярослав Мудрий. Назва собору походить від грецького слова «софія» -
мудрість. Софійський собор став головним митрополичим храмом Київської
Русі, її громадсько-політичним і культурним центром. Біля собору збиралися
віча, тут велося літописання, була створена Ярославом Мудрим перша
бібліотека.
Імена
його
будівельни-
ків невідомі. Розміри собору: довжина 37 м, ширина 55 м, висота
від підлоги до центру центрального купола 29 м. Інтер'єр прикра-
шають твори монументального мистецтва XI-XIX століть, зокре-
ма 260 кв.м мозаїк і близько 3000 кв.м фресок. Первісні форми со-
бору зберігалися до XVII століття. У 30-40-х роках XVII століття
київський митрополит Петро Могила заснував у соборі чоловічий
монастир. Тепер це державний архітектурно-історичний заповід-
ник «Софійський музей». У 1990 році Софійський собор зарахова-
но ЮНЕСКО (англ. UNESCO) до світової культурної спадщини.
3Анастасія (р.н. і р.с. невід.)
—
дочка великого князя
київського Ярослава Мудрого, дружина угорського короля Ан-
дрія.
4Єлизавета (р.н. невід.-1076)
—
дочка великого князя
київського Ярослава Мудрого. У 1044 році її видали заміж за Га-
ральда Суворого (1015-1066), який у 1046 році став королем Нор-
вегії. Після загибелі Гаральда під час походу до Англії Єлизавета
у 1067 році вийшла заміж за короля Данії Свена Естрідсена.
571
5Генріх І (1008-1060) – король Франції з 1031 року з династії
Капетінґів (987-1328), яку заснував Гуґо Капет (близько 940-996).
Останнього короля цієї династії Карла IV змінив на престолі Франції
Філіпп VI з династії Валуа (1328-1589) – молодшої лінії Капетінґів.
6Реймс – стародавнє місто на північному сході Франції, в де-
партаменті Марна. Відоме до нашої ери. У 1975 році було 178 тис.
мешканців. Центр виготовлення шампанських вин. Серед архітек-
турних пам'ятників – староримська арка Марса (II ст.), романсь-
ке абатство Сен-Ремі (Х!-ХП та XVI ст., тепер музей), готичний
собор Нотр-Дам (1211-1311, добудови XIV-XV ст.), численні жит-
лові будинки (XIII-XVIII ст.), абатство Сен-Дені (XIII-XVIII ст.,
тепер Музей образотворчих мистецтв). Реймс – місце коронації
французьких королів (до 1825).
7Реймське євангеліє – один із найдавніших пам'ятників ста-
рослов'янської писемності. Складається з двох частин. Перша ча-
стина (16 аркушів) ймовірно переписана в Києві у 1-й половині
XI століття з південнослов'янського (можливо, сербського) оригі-
налу, написана кирилицею. У XIVстолітті Реймське євангеліє де-
який час перебувало у Чехії, тут глаголицею написана його друга
частина (31 аркуш). До Франції воно потрапило в складі особистої
бібліотеки Анни Ярославни, яка стала дружиною французького
короля Генріха I. Зберігається в Реймсі.
8Річ Посполита (польськ. Rzeczpospolita – республіка) – на-
зва держави, що складалася з Корони Польської і Великого кня-
зівства Литовського
(1569-1795),
які мали федеративні права.
Найвищим законодавчим органом був сейм, на якому обирали ко-
роля. Припинила своє існування у 1795 році після третього поділу
між сусідніми державами: Росією, Австрією і Пруссією.
9Самовидець – автор «Літопису Самовидця». Одним із ймо-
вірних авторів твору вважають державного і церковного дія-
ча Романа Ракушку-Романовського (близько
1623-1703).
У роки
Визвольної війни українського народу 1648-1654 років він вхо-
див до складу козацької старшини, виконував дипломатичні місії.
Активний учасник україно-російської війни 1668-1669 років. «Лі-
топис Самовидця» вперше опубліковано у 1878 році, у 1971 році
його перевидано в Києві. Вважається найбільш повним і вірогід-
ним джерелом з історії України періоду 1648-1702 років.
572
10Граб'янка Григорій Іванович (р.н. невід.-близько 1737) – український
козацький літописець.
У
1686
року був на службі
у козацькому війську. Займав посади гадяцького полкового оса-
вула, обозного, судді, з 1729 року став полковником. Учасник ба-
гатьох походів і битв. У 1723 році клопотався в Петербурзі перед
Петром I про ліквідацію Малоросійської колегії та відновлен-
ня виборів гетьмана, за що був ув'язнений у Петропавловсь-
ку фортецю. Після смерті Петра I (1725) повернувся в Україну.
Брав участь у російсько-турецькій війні 1735-1739 років. Помер
від ран. Автор історичного твору, відомого як «Літопис Григорія
Граб'янки» (1710). Твір охоплює період 1648-1708 років, у ньому
проводиться думка про історичну, правову й суспільно-політич-
ну самобутність українських козаків.
11Величко Самійло Васильович (1670-після 1728) – укра-
їнський козацький літописець. Служив у Генеральній військовій
канцелярії. Автор тритомового твору «Сказаніє о войне козац-
кой з полякамі...» (1720), який охоплює події української історії
1648-1700 років.
12Ганнібал (247 або 246 р. до н.е.-183 р. до н.е.) – полководець
і державний діяч Карфагена, один із видатних стратегів старо-
давнього світу. Під час 2-ї Пунічної війни (218-201) карфагенсь-
ке військо на чолі з Ганнібалом у 218 р. до н.е. здійснило перехід з
!спанії через Альпи до !талії, де здобуло перемогу над римським
військом при річках Треббії і Тиціні (218), біля Тразіменського
озера (217), при Каннах (216). Після 212 р. до н.е. ініціатива у війні
перейшла до римлян. У 202 р. до н.е. військо Ганнібала було зни-
щено. Карфаген був змушений укласти з Римом мир. Після війни
до 195 р. до н.е. очолював управління Карфагеном.
13Чінгізхан (близько
1155-1227)
—
засновник єдиної Мон-
гольської держави, полководець. На початок 1204 року загарбав
великі території і очолив усіх монголів. У 1206 році його проголо-
сили великим ханом. У 1207-1211 роках він підкорив народи Си-
біру і Східного Туркестану, а у 1211-1215 роках – Північний Ки-
тай. У 1221 році військо Чінгізхана пройшло через Азербайджан і
Грузію і дійшло до Криму, у 1223 році здійснило похід на давньо-
руські землі і завдало поразки давньоруським князям (Мстислав
Мстиславович Відважний, Данило Романович Галицький та інші)
573
і половцям на річці Калка (нині Кальчик, притока річки Кальміус
на території Донецької області).
14Тамерлан
(1336-1405)
—
середньоазіатський державний
діяч і полководець. У 1370 році перейняв на себе титул еміра і
став правителем Мавераннахра. Столицею держави Тамерлана
був Самарканд. Внаслідок трьох походів (1389, 1391, 1394-1395)
розгромив Золоту орду. У кінці правління його держава включа-
ла Мавераннахр, Хорезм, Хорасан, Закавказзя, Гран і Пенджаб.
Похід на Китай, розпочатий у 1404 році, через смерть Тамерлана
був припинений. Похований у мавзолеї Гур-Емір у Самарканді.
15Яворницький Дмитро Іванович (1855-1940) – український
історик, археолог, етнограф, фольклорист, письменник. Закінчив
Харківський університет (1881), академік Академії наук України
(1929). Більшість праць присвятив історії Запорізької Січі: «За-
поріжжя в залишках старовини та переказах народу» у 2-х то-
мах (1888), «!сторія запорізьких козаків» у 3-х томах (1892-1897),
«Лван Дмитрович Сірко – славетний кошовий отаман війська за-
порізьких низових козаків» (1894), «Вільності запорізьких коза-
ків» (1898), «До історії степової України» (1929) та інші. Його вірші
увійшли до збірки «Вечірні зорі» (1910). Написав роман «За чу-
жий гріх» (1907), повісті «Де люди, там і лихо» (1911), «Поміж па-
нами» (1911).
16Конде Луї ІІ Бурбон (1621-1686) – французький полково-
дець, принц. У період Тридцятилітньої війни 1618-1648 років фран-
цузькі війська на чолі з Конде одержали низку перемог: при Рокруа
(1643), Фрейбурзі та Ньордлінгені (1644-1645), Дюнкерку (1646),
Лансі (1648). Ці перемоги прискорили укладання Вестфальського
миру 1648 року. Конде особисто знав Богдана Хмельницького.
17Дюнкерк – портове місто на півночі Франції. Засноване у
Х столітті на березі протоки Па-де-Кале, яка разом з протокою
Ла-Манш з'єднує Північне море з Атлантичним океаном.
18Яничари – регулярна турецька піхота. кнувала з 2-ї поло-
вини ХП/' століття до 1826 року.
19Курінь – велика довгаста будівля, в якій жили запорізькі
козаки в Січі.
20Каменецький кат – так називали козаки турецького султа-
на за руйнування Кам'янця-Подільського.
574
21Терещенко Микола Іванович (1898-1966)
– український
письменник і перекладач. Навчався в Київському політехнічно-
му інституті (1917-1922). Друкуватися почав у 1918 році. Твори:
«Лабораторія» (1924), «Поеми» (1935), «Дівчина з України» (1942),
«Серце людське» (1962) та інші. Перекладав твори французьких,
білоруських і російських поетів. У 1961 році в журналі «Всесвіт»
(№№3, 6, 9, 12) з «Антології французької поезії» в перекладах і
переспівах Миколи Терещенка надруковані поезії 65 французь-
ких поетів з їхніми творчими біографіями.
22Чайка – річкове веслове дерев'яне судно запорізьких коза-
ків ХУІ-ХУП століть, пристосоване для морських походів. Осна-
щувалося 12-15 парами весел та змінною щоглою заввишки до
4 метрів з прямим вітрилом, яке ставили при попутному вітрі.
Довжина до 20 метрів, ширина 3-4 метри, екіпаж 50-70 козаків.
Озброєння: 2-6 легких гармат (фальконетів).
23Августа 1 дня – за старим календарним стилем.
24Ц.п.в. – царська пресвітла величність.
25Рішельє Арман Жан дю Плессі (1585-1642) – французь-
кий державний діяч, кардинал з 1622 року, герцог з 1631 року, іде-
олог абсолютизму. У 1624-1642 роках очолював королівську раду,
був фактичним правителем Франції. Зміцнюючи абсолютизм,
ліквідував політичну організацію гугенотів та припинив свавілля
феодальної знаті, жорстоко розправлявся з повстаннями селян,
зміцнив централізацію країни. Реорганізував державний апарат,
підвищив статус королівських службовців. Сприяв розвитку ма-
нуфактур, торгівлі, підвищенню культури, колонізації Канади.
У 1635 році заснував Французьку академію. Вів боротьбу проти
гегемонії Габсбурґів у Європі. За його ініціативи Франція з 1635
року прийняла участь у Тридцятилітній війні 1618-1648 років та
очолила антигабсбурзьку коаліцію. Основні принципи політики
абсолютизму виклав у своєму «Політичному заповіті».
26Мазаріні Джуліо (1602-1661)
– французький державний
діяч. Син сицилійського дворянина. З 1640 року на службі у Фран-
ції. З 1641 року – кардинал. З 1643 року – перший міністр фран-
цузького уряду, фактичний правитель країни за часів короля
Людовіка XIV. Запроваджував політику зміцнення абсолютизму.
Жорстоко придушив низку народних повстань та змову феодаль-
575
ної знаті у 1643 році. У 1648-1653 роках вів боротьбу з Фрондою —
політичним рухом проти абсолютизму. У зовнішній політиці на-
магався установити гегемонію Франції в Європі.
27Флейт
—
морський трищоглий вітрильник Нідерландів
XVI-XVIII століть. У військовому флоті застосовувався як транс-
портне судно. Озброювався 4-6 гарматами. Вище ватерлінії його
борти були нахилені усередину. На флейті вперше був застосова-
ний штурвал. Перший флейт збудований у 1595 році в місті Хорн
(Нідерланди).
28Шевальє П'єр (р.н. і р.с. невід.) – французький офіцер, ди-
пломат, історик XVII століття. У 1646 році командував загоном
козаків, завербованих французьким урядом в Україні. Очолю-
ваний Шевальє загін брав участь в облозі Дюнкерка. На початку
Визвольної війни українського народу 1648-1654 років був секре-
тарем французького посольства в Польщі. У 1662-1663 роках за
дорученням короля Людовіка ХIV
вдруге завербував українсь-
ких козаків у французьке військо. Автор творів «Розвідка про
землі, звичаї, спосіб правління, походження та релігію козаків»,
«Розвідка про перекопських татар», «Історія війни козаків про-
ти Польщі». Ці твори є цінним джерелом з історії та етнографії
України, особливо для вивчення Визвольної війни українського
народу проти польсько-шляхетського панування.
29Києво-Михайлівський Золотоверхий собор
—
пам'ятка
давньоруської архітектури. Збудований у 1108-1113 роках ону-
ком Ярослава Мудрого Святополком Іяславичем. Стіни
собо-
ру прикрашали фрески та мозаїки, рівноцінні за художньою які-
стю оздобам Софії Київської. Шена будівельників і художників,
які створили мозаїки та фрески, невідомі. У 1934-1935 роках со-
бор був знищений комуністичним тоталітарним режимом. Моза-
їка «Дмитро Солунський», верхня частина фрескової фігури Са-
муїла та інші оздоблення собору були вивезені до Росії (Москва,
Петербурґ) і до цього часу не повернуті Україні. У 1998 році со-
бор в основному був відбудований, на відновленій дзвіниці собору
встановлено куранти, які через кожні півгодини виконують укра-
їнські мелодії.
30Київська братська школа – навчальний заклад, заснова-
ний у 1615 році Київським братством. У створенні школи знач-
576
ну роль відіграла шляхтянка Єлизавета Гулевичівна (1575-1642),
яка подарувала Київському братству власний маєток на Подолі.
Школу підтримувало запорізьке козацтво, яке своїм вступом у
Київське братство (1620) забезпечило їй політичну й матеріальну
допомогу. На утримання школи значні кошти пожертвував геть-
ман Петро Сагайдачний (р.н. невід.-1622). У школі навчалися діти
козацької старшини, міщан і козаків. З неї вийшло багато відомих
діячів XVII століття. У 1632 році вона була об'єднана зі школою
при Києво-Печерській лаврі і реорганізована у перший в Укра-
їні і в Східній Європі вищий навчальний заклад – Києво-Моги-
лянський колегіум (із 1701 року – Київська академія).
31Сулима Іван (р.н. невід.-1635) – гетьман нереєстрових ко-
заків (1628, 1635). За походженням дрібний шляхтич із Чернігів-
щини. На Запорізькій Січі здобув авторитет серед козаків, брав
участь у походах проти турків і татар. У серпні 1635 року запо-
різьке козацтво повстало проти польської шляхти. У ніч з 11 на
12 серпня козаки на чолі із Сулимою здобули Кодацьку фортецю
і знищили залогу коронного війська. Сулима зробив спробу під-
няти селян і міщан на повстання. В умовах оточення польським
військом був підступно захоплений реєстровими козаками і пере-
даний польській владі. Страчений у Варшаві.
32Павлюк (Бут) Павло (р.н. невід.-1638) – гетьман нереє-
стрових козаків (1637), один із керівників козацько-селянського
повстання 1637-1638 років. Впродовж багатьох років брав участь
у козацьких походах проти турків і татар. У 1635 році разом з
І.Сулимою зруйнував Кодацьку фортецю. У 1637 році очолив на
Січі повстанське військо, заволодів значною кількістю міст Над-
дніпрянщини. Після невдалої битви з польським військом під Ку-
мейками (16 грудня 1637 року) підступно був захоплений поляка-
ми під час переговорів і страчений у Варшаві.
33Острянин Яків (р.н. невід.-1641) – гетьман нереєстрових
козаків (1638), один із керівників козацько-селянського повстан-
ня 1637-1638 років. Уперше згадується в документах 1633 року
як реєстровий полковник. Після придушення повстання Павлю-
ка 1637 року прибув на Запорізьку Січ і на початку 1638 року його
обирають гетьманом нереєстрових козаків. Навесні 1638 року очо-
лив козацько-селянське повстання проти поляків. Після поразки
577
у Жовнинській битві (13 червня 1638 року) залишає повстансь-
кий табір і з частиною козаків відходить на територію Слобідсь-
кої України. З дозволу російського уряду козаки оселилися на
Чугуївському городищі (тепер місто Чугуїв). У ході козацьких мі-
жусобиць Острянина було вбито.
34Російсько-турецька війна 1710-1713 років – проходила у
період Північної війни 1700-1721 років, коли Туреччина, підбурю-
вана шведським королем Карлом ХІІ, а також Австрією і Франці-
єю, оголосила війну Росії. Основною подією війни був Прутський
похід, який закінчився для Росії поразкою. За Прутським тракта-
том 1711 року Росія змушена була відмовитися від Азова і повер-
нути Туреччині прилегле до нього узбережжя моря.
35Вольтер, справжнє ім'я та прізвище Марі Франсуа Аруе
(1694-1778) – французький письменник, філософ, історик, один
із видатних діячів французької Просвіти XVIII століття. За віль-
нодумство був двічі ув'язнений до Бастилії. У 1726-1758 роках
із перервами був в еміграції (Англія, Пруссія, Швейцарія). Брав
участь у створенні «Енциклопедії, або Тлумачного словника наук,
мистецтв та ремесел» у 35-и томах (1751-1780). Соціально-полі-
тичні погляди
Вольтера
мали антифеодальну спрямованість, він
піддав нещадній критиці ідеологію феодалізму. Вів боротьбу про-
ти клерикалізму та релігійного фанатизму. Був прихильником
«освіченої монархії», з 60-х років вважав республіку найбільш
розумною формою державного устрою. Вольтер – видатний ху-
дожник слова: поет, драматург, прозаїк. У праці «Історія Карла
ХІІ» (1731) він характеризує гетьмана Івана Мазепу як хоробру,
спроможну, невтомну в праці людину. У цій книзі є слова: «L'Uk-
raine a toujours aspire a etre libre» («Україна завжди прямувала до
свободи»). У книзі «Доба Людовіка XIV» (1751) написав про укра-
їнських козаків, які служили при дворі французького короля.
У праці Вольтера «Історія Росії за Петра Великого» (1759-1763)
є згадки про Україну. Просвітницькі ідеї Вольтера сприяли роз-
витку вільнодумства в Україні. Одним із його послідовників був
український просвітник-демократ та філософ-матеріаліст Яків
Козельський (близько 1729-після 1795).
36Війна за австрійську спадщину 1740-1748 років – точи-
лася між коаліціями європейських держав: Францією, Пруссією,
578
Баварією, Тспанією, Саксонією, П'ємонтом та Неаполітанським
королівством, з одного боку, та Австрією, Англією, Чехією, Угор-
щиною, Нідерландами, Силезією і Росією, з другого боку, за под-
іл австрійських володінь. Війна стала наслідком торговельного та
колоніального змагання серед європейських держав і агресивних
зазіхань Пруссії. Приводом до неї стала суперечка за так звану
австрійську спадщину після смерті у 1740 році імператора Свя-
щенної Римської імперії Карла VI. Вона включала дві Силезь-
кі війни: Першу (1740-1742) і Другу (1744-1745). Завершилась
Ахенським мирним договором 1748 року, який не розв'язав супе-
речностей між європейськими державами.
37Семилітня війна 1756-1763 років – війна між Австрією,
Францією, Росією, !спанією, Саксонією та Швецією, з одного
боку, і Пруссією, Англією в союзі з Ганновером та Портуґалією, з
другого боку. Війна була викликана загостренням суперечностей
між Англією та Францією через колонії у Північній Америці та
Ост– Індії і зіткненням агресивної політики Пруссії з інтересами
Австрії, Франції та Росії. Війна почалася вторгненням прусських
військ у Саксонію. У 1760 році російські війська здобули Берлін.
У 1761-1762 роках Пруссія втратила Померанію, Силезію, Саксо-
нію і опинилась на грані катастрофи. Але новий російський імпе-
ратор Петро III врятував Пруссію від повної поразки, уклавши
з нею союзний договір. Імператриця Катерина II розірвала цей
союз, але війни не відновила. Англія вела війну проти Франції го-
ловним чином на морі і в колоніях. Війна завершилася підписан-
ням Паризького договору 1763 року між Францією та Англією, за
яким до Англії відійшли Канада, Східна Луізіана, Флоріда, біль-
ша частина французьких колоній в !ндії. За Губертусбурзьким
миром 1763 року між Пруссією, з одного боку, та Австрією і Сак-
сонією, з другого боку, Пруссія закріпила за собою права на Силе-
зію. Перемога Англії над Францією і Пруссії над Австрією зміц-
нила їх становище в Європі.
38Колеж – середній учбовий заклад у Франції, Бельґії, Швей-
царії.
39Тонзура – виголена маківка голови у католицьких духов-
них осіб.
40Руссо Жан Жак (1712-1778) – французький філософ, про-
579
світитель, письменник, педагог, композитор. Народився в Жене-
ві в родині ремісника. З 1744 року жив у Парижі, де зблизився з
енциклопедистами, особливо з Дені Дідро, співпрацював в «Енци-
клопедії». У 1762 році Руссо, якого переслідувала влада, залишив
Францію, до якої повернувся 1770 року. Він гостро критикував
феодально-абсолютистський устрій, кликав до боротьби проти
деспотизму. Висловив припущення про вирішальну роль еконо-
міки у розвитку суспільства. Зразком держави вважав невели-
ку республіку. Суспільно-політичні погляди Руссо мали вплив на
передових мислителів Росії й України (О. Радіщев, Г. Сковорода,
Я. Козельський та інші). Писав поеми, вірші, комедії, романи, опе-
ри (до них створював лібрето й музику). У «Сповіді», опублікова-
ній у 1782-1789 роках, розповів про своє життя, духовні пошуки,
переживання тощо. Твори Руссо мали вплив на молодого Тараса
Шевченка.
41Д'Аламбер Жан Лерон (1717-1783)
– французький про-
світитель, математик та філософ періоду Великої французь-
кої революції. Член Паризької академії наук та інших академій.
У 1751-1757 роках працював разом із Д. Дідро, Ж. Бюффоном,
Вольтером та іншими над створенням «Енциклопедії, або Тлу-
мачного словника наук, мистецтв та ремесел». Д'Аламбера вва-
жають одним із засновників математичної фізики. У 1743 році він
сформулював один із основних принципів динаміки, так званий
принцип Д'Аламбера, який дозволяє розв'язувати задачі динамі-
ки методами статики. У філософії визнавав об'єктивне існування
речей і явищ матеріального світу та їх причинну обумовленість.
Д'Аламбер скептично ставився до релігії, проте на позиції атеїз-
му не став. Йому належать праці з астрономії та ряд праць із тео-
рії музики і музичної естетики.
42Катерина ІІ, уроджена Софія Фредеріка Августа, принце-
са Анхальт-Цербстська (1729-1796) – російська імператриця з
9 липня 1762 року. Спираючись на гвардійські полки, скинула з
престолу свого чоловіка імператора Петра III (1728-1762), який
з її відома був убитий 18 липня 1762 року. Вона роздала дворян-
ству близько 400 тисяч кріпаків і величезні земельні володіння,
в основному на півдні України. Юридично було закріплено без-
межну владу панів над кріпаками, посилилася експлуатація се-
580
лян, що призвело до селянської війни під проводом Омеляна Пу-
гачова (1773-1775). В Україні було ліквідовано гетьманство (1764),
зруйновано Запорізьку Січ (1775), в Слобідській (1765) і на Ліво-
бережній (1781) Україні знищено залишки політичної автоно-
мії і впроваджено загальноросійську систему управління (1783).
У 1783 році юридично оформлено кріпосне право на Лівобереж-
ній і в Слобідській Україні. У 1789-1793 роках в Україні відбулося
і було жорстоко придушено повстання «Коліївщина». Внаслідок
воєн з Туреччиною (1768-1774 та 1787-1791) був здобутий вихід
до Чорного моря, у 1783 році – приєднаний Крим. Після поділів
Польщі (1772, 1793, 1795) до Росії були приєднані Правобереж-
на Україна, Білорусь, Литва і Курляндія. Катерина II підтримала
коаліцію реакційних європейських держав у боротьбі проти Ве-
ликої французької революції.
43Лівр – грошово-розрахункова одиниця Франції, яка існува-
ла з початку IX століття до запровадження в обіг франка (1795).
Лівр ділився на 20 су або 240 ден'є. Срібні монети лівра карбува-
лися тільки у 1656 році.
44Флер – тонка прозора тканина; тут у значенні прикриття,
яке огортає таємницею що-небудь.
45Бодлер Шарль (1821-1867)
– французький поет. Літера-
турну діяльність почав у 40-х роках як критик. Брав участь у ре-
волюції 1848 року. Твори: «Сутність сміху» (1853), «Квіти зла»
(1857), «Гімн красі» (1860), «Романтичне мистецтво» (1868), «Ма-
ленькі поеми в прозі» (1869) та інші. Бодлер створив образ поета,
який мріє про чудовий світ. У його поезії виявилися ранні риси
декадентства.
46Боровиковський Володимир Лукич (1757-1825)
– укра-
їнський живописець-портретист, іконописець, мініатюрист. Жи-
вопису навчався у свого батька Луки Івановича Боровиковського
(Боровика). Жив і працював у Миргороді, був значковим товари-
шем Миргородського полку. Писав ікони і портрети у традиці-
ях українського живопису XVIII століття. У 1788 році оселився
в Петербурзі, де брав уроки у відомих художників ІЛампі і Д.Ле-
вицького. З 1795 року – академік Петербурзької академії худо-
жеств, з 1802 року – її радник. Твори: ікони «Богоматір з немов-
лям» (1784), «Цар Давид» (1785), Казанського собору в Петербурзі
581
(близько 1809), Покровської церкви в селі Романівці на Чернігів-
щині (1814-1815), Троїцького собору Олександро-Невської лаври
в Петербурзі (20-і роки ХГХ століття) та інші; портрети В.Капні-
ста (1793), Катерини II (1794), Г.Державіна (1795), Д.Левицького
(1797), М.Лопухіної (1797), Павла I (1800), Ю.Лисянського (1810)
та інших.
47Консисторія
– в православній церкві – підпорядкова-
ний архієрею колегіальний єпархіальний орган з церковно-ад-
міністративними і церковно-судовими функціями; в католицькій
церкві – нарада кардиналів під головуванням папи; у лютеран —
церковно-адміністративний орган.
48Києво-Печерська лавра
—
православний монастир, засно-
ваний у 1051 році Антонієм Печерським у печерах поряд із літ-
ньою князівською резиденцією Берестове недалеко від Києва.
У ХІ столітті монастир став центром розповсюдження і утвер-
дження християнства в Київській Русі. У ХІІ столітті одержав
статус лаври. Лавра зіграла велику роль у розвитку освіти, нау-
ки і культури в Україні.
49Синод – вищий орган управління російською православною
церквою. Створений Петром I у 1721 році замість патріаршества,
підлягав світській владі. Після відновлення у 1917 році патріар-
шества Синод виконує функції дорадчого органу при патріарху
Московському і всієї Русі.
50Андріївська церква в Києві – збудована у 1749-1753 роках
у стилі барокко за проектом архітектора В.Растреллі на Андрі-
ївській горі. Висота церкви 60 м (без стилобату – 46 м), довжина
32 м, ширина 23 м. Уся маса церкви обпирається на двоповерхо-
вий будинок-стилобат, стіни якого виконують роль фундаменту
церкви. Навколо церкви – тераса, з якої відкривається живопис-
на панорама Подолу і Дніпра.
51Андріївська гора в Києві – узгір'я на правому березі Дні-
пра. На вершині гори стояв дерев'яний ідол головного слов'янсь-
кого бога Перуна. Після утвердження християнства як державної
релігії на місці Перуна був встановлений хрест. Народна легенда
пов'язує його з освяченням у I столітті Київських гір апостолом
Андрієм Первозваним (звідси назва гори), який нібито пророку-
вав виникнення Києва. На схилах Андріївської гори у XVIII сто-
582
літті розміщувався Аптекарський сад, у якому вирощували різні
лікарські трави. У 1749-1753 роках на Андріївській горі була збу-
дована Андріївська церква.
52Растреллі Варфоломій Варфоломійович, Бартоломео Фран-
ческо (1700-1771) – російський архітектор, представник стилю
барокко. Син скульптора Бартоломео Карло Растреллі. У 1716 році
приїхав з батьком із Парижа в Петербурґ. У 1730-1763 роках був
придворним архітектором. У числі його споруд: комплекси Смоль-
ного монастиря (1748-1764) та Зимового палацу (1754-1762) в Пе-
тербурзі. У Києві за його проектами збудовано Андріївську церк-
ву (1749-1753) та Маріїнський палац (1750-1755).
53Антропов Олексій Петрович (1716-1776) – російський жи-
вописець-портретист. З 1732 року навчався у Андрія Матвєєва в
«живописній команді» при Канцелярії від будівництва в Петер-
бурзі. Брав участь у декоративному розписуванні палаців Пе-
тербурґа і його передмість (1744-1750), а також палаців Москви.
Розписував Андріївську церкву в Києві (1752-1755), де створив
картини «Тайна вечеря» у вівтарі, «Успіння Богоматері» в іконо-
стасі та живопис царських врат. Портрети Антропова відзнача-
ються реалістичністю і мають багато спільних рис із українським
портретним живописом XVIII століття.
54Смольний інститут
– закритий жіночий навчально-вихов-
ний заклад у Петербурзі (1764-1917), де навчалися дочки дворян
віком від 6 до 18 років. Із відкриттям інституту почалася жіноча
середня освіта в Росії.
55Коровін Костянтин Олексійович (1861-1939) – російський
живописець. У 1875-1886 роках навчався в Московському учи-
лищі живопису, ліплення і архітектури, у 1882 році – в Петер-
бурзькій академії художеств. З 1923 року жив за кордоном, помер
в Парижі. Автор пейзажів, жанрових картин і портретів, які від-
значаються витонченим колоритом.
56Рембрандт Харменс ван Рейн (1606-1669) – голландський
живописець і гравер. Навчався в Лейдені і Амстердамі, в якому
постійно жив з 1632 року. Створив високохудожні твори немину-
щих цінностей. Його улюбленим художнім прийомом було засто-
сування ефектів світлотіні, її нюансів і контрастів. Зробив вели-
кий внесок у розвиток світового мистецтва.
583
57Полторацький Марко Федорович
(1729-1795)
—
українсь-
кий співак (баритон), хоровий диригент і музичний діяч. Навчав-
ся в латинській школі в Чернігові та Київській бурсі. У 1745 році
граф О. Розумовський привіз його до Петербурґа. У 1746-1762 ро-
ках – співак і регент (з 1753) придворного хору, з 1763 року і до
кінця життя – директор Придворної співацької капели, водно-
