Текст книги "Українсько-французькі зв'язки в особах, подіях та легендах"

Автор книги: Анатолий Ткаченко

сообщить о нарушении

Текущая страница: 1 (всего у книги 29 страниц)

Книга дополнена в 2013 г.

Анатолій Ткаченко

УКРАЇНСЬКО-ФРАНЦУЗЬКІ ЗВ'ЯЗКИ

В ОСОБАХ, ПОДІЯХ ТА ЛЕГЕНДАХ

Луганськ

«Шико»

2007

УДК 94(477)(092)+94(44)(092)

ББК 63.3(4Укр)-8+63.3(4Фра)-8

T48

T48

Ткаченко А.Ф. Українсько-французькі зв'яз-

ки в особах, подіях та легендах. – Луганськ: «Шико»,

2007. – 600 с., іл.

ISBN 966-8526-55-4

Книга висвітлює українсько-французькі зв'язки від найдавніших ча-

сів до сьогодення. Вони простежуються через життєпис видатних дер-

жавних, політичних, військових і громадських постатей, а також діячів

культури України і Франції.

Книга супроводжується докладними коментарями, численними біо-

графічними примітками та ілюстраціями. Розрахована на широке коло

українських та французьких читачів.

Anatoli Tkatchenko. Ukraine et France. – Lougansk, 2007.

Consacré aux relations franco-ukrainiennes depuis les temps les plus

reculés jusqu'à nos jours, ce livre rassemble les biographies d'illustr-

es hommes d'Etat, de personnalités politiques et militaires, de peintres et

d'écrivains, ukrainiens et français.

Ce livre apporte également des commentaires et de nombreuses explic-

ations. Il s'adresse aux lecteurs français et ukrainiens.

УДК 94(477)(092)+94(44)(092)

ББК 63.3(4Укр)-8+63.3(4Фра)-8

ISBN 966-8526-55-4

© Ткаченко А.Ф., 2006

© Видавництво «Шико», 2007

ЗМІСТ

ПЕРЕДМОВА...................................................................7

ВІД АВТОРА.....................................................................11

ГОЛОВНІ ПОДІЇ В ІСТОРІЇ УКРАЇНИ ТА ОСНОВНІ

ВІДОМОСТІ ПРО СУЧАСНУ УКРАЇНУ..................16

ГОЛОВНІ ПОДІЇ В ІСТОРІЇ ФРАНЦІЇ ТА ОСНОВНІ

ВІДОМОСТІ ПРО СУЧАСНУ ФРАНЦІЮ................36

УКРАЇНСЬКО-ФРАНЦУЗЬКІ ЗВ'ЯЗКИ В

ОСОБАХ, ПОДІЯХ ТА ЛЕГЕНДАХ...........................49

Анна

Ярославна………………………………………...49

Богдан Хмельницький………………………………...53

Іван Сірко……………………………………………….59

Як українські козаки у 1646 році

допомогли французам оволодіти

іспанською фортецею Дюнкерк……………………70

Ґійом де Боплан……………………………………….74

Григор Орлик…………………………………………..80

Вольтер…………………………………………………94

Дені Дідро......................................................................

10 ..

7 .

Дмитро Левицький..................................................

1 ..

1 ..

4 .

Арман Емманюель Рішельє.......................................

12 ..

4 .

П'єр Лаплас................................................................

13 ..

3 .

Домінік де ля Фліз....................................................

1 ....

40 .

Михайло Остроградський............................................

14 ..

3 .

Теодор Жеріко...............................................................

14 ..

8 .

Орас Верне.................................................................

15 ..

1 .

4

Оноре де Бальзак.......................................................

15 ..

5 .

Карл Брюллов.................................................. ................174

Віктор Гюґо.................................................... ................179

Марко Вовчок................................................. ................185

П'єр Етцель.................................................... ................198

Проспер Меріме............................................. ................206

Жуль Верн....................................................... ................211

Михайло Драгомиров..................................... ................221

Олексій Бутовський....................................... ................228

Іван Пулюй...................................................... ................235

Володимир Орловський.................................. ................245

Сергій Васильківський................................... ................249

Микола Самокиш......................................... ..................258

Михайло Ткаченко........................................ ..................268

Марія Башкирцева....................................... ..................277

Дмитро Мережковський............................. ..................289

Микола Бурачек............................................ ..................298

Оґюст Роден................................................ ..................307

Леонора Блох................................................ ..................315

Михайло Паращук........................................ ..................321

Олександр Архипенко................................... ..................327

Іван Кавалерідзе........................................... ..................334

Ґійом Аполлінер............................................ ..................341

Сергій Виноградський.................................. ..................350

Микола Гамалія............................................ ..................354

Володимир Вернадський.............................. ..................363

Лев Мацієвич................................................ ..................371

Ігор Сікорський............................................ ..................376

Євграф Крутень.......................................... ..................383

Нестор Махно.............................................. ..................387

Ілько Борщак................................................ ..................397

Родіон Малиновський................................... ..................403

Серж Лифар....................................................................410

Віктор Некрасов..............................................................423

Українці – учасники французького Руху

Опору у Другій світовій війні..........................................430

5

Мішель Ремі......................................................................438

Українці, навчання та діяльність яких

пов'язані із Францією.....................................................443

Французи та їхні нащадки, які жили

і працювали в Україні, а також фран-

цузи, в діяльності яких Україна зай-

мала і займає особливе місце.........................................489

КОМЕНТАРІ ТА ПРИМІТКИ................................... 514

ІЛЮСТРАЦІЇ................................................................ 651

6

ПЕРЕДМОВА

Дві майже однакові за площею і населенням євро-

пейські країни – Франція і Україна, два волелюбні на-

роди – один на Заході, другий у Центрі Європи – ма-

ють дружні стосунки і взаємну симпатію, починаючи з

одинадцятого століття, з одруження Анни Ярославни з

королем Генріхом І.

Протягом тисячоліття кожна країна пройшла свій

шлях до незалежності, свободи, демократії. Франція,

починаючи з тринадцятого століття, виборювала пра-

во кожної людини на вільний вибір, рівні можливо-

сті, братерський устрій суспільства. Країна з давніми

культурними традиціями і сьогодні через французь-

ку мову відкриває своїм друзям і партнерам Євро-

пу і франкофонний світ. Поняття «франкофонії» на-

було останнім часом не тільки франкомовного, але й

політичного, економічного, культурного, соціального

й морального виміру. Тому Франція сьогодні є взір-

цем цивілізованості, втілення принципів демократії,

поваги до прав людини, культу свободи, права на від-

мінність та індивідуальність, толерантного ставлення

до іншого.

Україна вистраждала свою незалежність, залишаю-

чись протягом багатьох століть «розчиненою» у складі

різних держав, але зберігаючи свої культурні тради-

7

ції, свою мову і фольклор, свою волелюбність і багат-

ства. Обравши шлях демократичного розвитку, наша

країна орієнтується на загальнолюдські цінності сво-

боди, прав людини на життя, на свободу совісті, на сво-

боду слова, на свободу релігії, на повагу до приватного

і сімейного життя, на вільні вибори. Ці поняття яскра-

во втілені в інституційній франкофонії, яка пройшла

історичний шлях від уособлення до культурного роз-

маїття. Франкофонія стала сьогодні інструментом по-

літичної діяльності.

Політична франкофонія зародилася в Бейруті 8

жовтня 2002 року на саміті Міжнародної Організації

Франкофонії, на якому 55 країн виступили за мир, за

демократичні цінності та солідарність між народами.

Зрозуміло, що діяльність асоціацій-партнерів пов'яза-

на з політичним, культурним та лінгвістичним розвит-

ком франкофонії. Франкофонія закликає нас до ство-

рення всезагальної етики, заснованої на солідарності

та повазі до інших.

Франкофонна родина – це солідарність. Глобаліза-

ція економіки потребує глобалізації мислення. Наша

планета стала настільки малою, що жодна країна,

жодна нація не може одна відповісти на виклики сьо-

годення. Нові інформаційні та комунікативні техно-

логії подолали простір і час. Наука дозволяє змінюва-

ти людську природу. Дуже важливо виплекати в собі

глибоку пошану до іншого та до життя. Як казав Жак

Делор, нам слід було б навчитися розуміти та знати, як

жити разом, бути терплячими та поважати один одно-

го, щоб краще порозумітися.

Франкофонія покликана служити діалогу та різ-

8

номаніттю культур. Діалог культур служить осно-

вою взаєморозуміння та миру між народами. Не існує

справжнього діалогу культур без свободи, без ствер-

дження всезагальних цінностей прав людини. Різні за

расою, національністю, політичним режимом, релігі-

єю, народи хочуть поділяти гуманістичний ідеал, який

об'єднує франкофонів.

Саме з цих міркувань Україна обирає шлях на при-

єднання до світової франкофонії і створює з метою по-

глиблення зв'язків із Францією низку громадських

франкофонних організацій: Асоціацію «Україна—

Франція», Асоціацію викладачів французької мови,

Франкофонну Асоціацію України тощо.

З 1991 року Франція знову відкриває нашу націю

як вагомого політичного, економічного і культурно-

го учасника нової Європи. Недивно, що французи вба-

чають у нашій країні «другу Францію» на Сході євро-

пейського континенту і бажають співпрацювати з нею

в усіх галузях.

Багато треба ще зробити для того, щоб величезний

людський, промисловий і аграрний потенціал України

був належним чином оцінений у Франції, а здобутки

сучасної Франції, четвертої держави світу, стали до-

сяжними для України.

І Франція, і Україна завжди прагнули до розвитку

зв'язків, насамперед у галузі культури. На розвиток

української філософської думки та культури вплину-

ли ідеї великих французьких філософів Монтескьє і

Вольтера; представників нової літератури Дідро, Рус-

со і Бомарше; романістів Бальзака, Меріме, Гюґо, Золя,

Мопассана і Араґона; поетів Верлена, Рембо, Елюара

9

та багатьох інших. Свій внесок до зміцнення франко-

українських зв'язків зробили видатні діячі України:

Бокола Гамалія, Марко Вовчок та багато інших.

Кнгдан Хмельницький, Іван Сірко, Григор Орлик, Ми-

ига професора Анатолія Ткаченка яскраво ілю-

струє розвиток двосторонніх зв'язків, втілених крізь

події, легенди та особистості. Видатні діячі науки і

культури, політики, військові постають як творці істо-

рії наших країн, які цементували взаємну симпатію

двох народів.

Книга «Українсько-французькі зв'язки в особах,

подіях та легендах» сприятиме поглибленню дружніх

франко-українських стосунків, розвиткові франкофо-

нії в Україні, входженню нашої країни у цивілізова-

ний франкофонний світ.

Георгій Крючков,

Президент Франкофонної Асоціації України,

доктор філологічних наук, професор

10

Присвячується видатним особам —

творцям історії України і Франції.

Якби не був французом я,

Я став би ним, о Франціє моя!

Тобі, великій, стражденній, недужій,

Віддав би я любов – тобі одній!

Віктор Гюґо

Любіть Україну у сні й наяву,

Вишневу свою Україну,

Красу її, вічно живу і нову,

І мову її солов'їну.

Володимир Сосюра

ВІД АВТОРА

Українсько-французькі зв'язки беруть початок на-

прикінці першої половини 11-го століття, коли доч-

ка Великого князя Київської Русі Ярослава Мудрого

Анна Ярославна взяла шлюб із королем Франції Ген-

ріхом І (1049). Відтоді до 14-го століття, за підрахун-

ками французького дослідника Е. Ланглуа, Київсь-

ка Русь згадується у французьких епічних поемах і

лицарських романах близько сімдесяти разів. У свою

чергу літописці й письменники Київської Русі виявля-

ли інтерес до справ і подій, які відбувалися у Франції.

У грудні 1240 року монголо-татари здобули Київ,

вщент його зруйнувавши. Київська Русь припинила

своє існування. У 1245 році докладну інформацію про

це подав на Ліонському соборі київський митрополит

Петро Акерович.

11

Після втрати державності українці продовжували

підтримувати зв'язки із Францією впродовж багатьох

століть. Тривають вони і нині. Стосунки між двома на-

ціями у різні періоди історії мали культурний, війсь-

ковий або політичний характер.

Починаючи із другої половини 14-го століття бага-

то українців здобувало освіту в навчальних закладах

Парижа і Страсбурга. Неодноразово у війнах, які вела

Франція, на службі французького уряду перебували

загони українських козаків. Франція надавала при-

тулок політичним емігрантам з України. Один з них,

Григор Орлик, став Національним героєм Франції.

У Паризькій опері виступали видатні українські ви-

конавці Олександр Мишуга, Соломія Крушельницька,

Іван Алчевський, Мирослав Старицький (Міро Скаля).

На міжнародних конкурсах вокалістів у Тулузі бра-

ли участь українські співаки Андрій Кікоть, Н.Куде-

ля, Бела Руденко, Зоя Христич.

У Парижі довгі роки жили і творили письменниця

Марко Вовчок, художники Михайло Ткаченко, Микола

Гриценко, Олекса Грищенко, нобелівський лауреат, біо-

лог Ілля Мечников, видатний артист балету 20-го сто-

ліття киянин Серж Лифар та інші.

У Першій світовій війні українці разом із францу-

зами воювали проти Німеччини. Багато українців було

учасниками французького Руху Опору проти фа-

шистських окупантів у Другій світовій війні.

В Україні жили, діяли або писали про неї французи

та їх нащадки: військовий інженер-фортифікатор і кар-

тограф Ґійом де Боплан, історики П'єр Шевальє і Жан

Бенуа Шерер, градоначальник Одеси Арман Емманю-

12

ель Рішельє, живописці Теодор Жеріко, Орас Верне і

Ежен Делякруа, письменники Вольтер, Оноре де Баль-

зак, Віктор Гюґо, Проспер Меріме і Ґійом Аполлінер,

архітектори Жан Валлен-Деламот і Жан Тома де То-

мон, родина діячів культури із нащадків французьких

емігрантів Ґе, скрипаль Михайло Сікард, філолог-сла-

віст Луї Леже, гуманіст Мішель Ремі та багато інших.

На честь французьких і українських діячів встановле-

ні пам'ятники і названі вулиці. На Приморському буль-

варі Одеси стоїть пам'ятник герцогу Арману Емманюелю

Рішельє, одна з вулиць міста – Французький буль-

вар. Іменами французьких письменників Оноре де Бальзака,

Еміля Золя та Анрі Барбюса названі вулиці Києва. У 1970 році

містом-побратимом Києва стала Тулуза, а його Дарницький і

Дніпровський райони поріднилися з французькими містами

Роменвілєм і Шалетом. Крім Києва з містами Франції

поріднилися

також

інші

міста

України.

На березі протоки Па-де-Кале французи встановили по-

груддя запорізького полковника Івана Сірка. У Парижі

на бульварі Сен-Жермен є сквер імені Тараса Шевчен-

ка з пам'ятником Кобзарю, а в Тулузі одна з вулиць на-

звана його ім'ям. Летовище Орлі під Парижем названо на

честь Григора Орлика. В місті Енен-Льєтері встановлено

пам'ятник герою французького Руху Опору Василю По-

рику, чиє ім'я викарбоване на стіні фортеці міста Арраса.

Книга присвячена видатним постатям, які

твори-

ли і творять історію України і Франції. Вона написана

на основі відомостей різних енциклопедичних видань,

спогадів, біографічних довідників і нарисів, мемуарної

літератури та інших джерел.

Дати подій відповідають новому календарному стилю.

Автор висловлює глибоку вдячність усім, хто сприяв

у роботі над цією книгою, особливо завідуючій відділом

13

краєзнавства Луганської обласної універсальної нау-

кової бібліотеки імені М.Горького Людмилі Соколовій.

14

ПРО АВТОРА КНИГИ

Ткаченко Анатолій Фе-

дорович (р.н. 1932, м. Ов-

руч Житомирської обла-

сті)

—

морський офіцер,

інженер-механік,

педагог,

кандидат технічних наук,

професор. Закінчив Луганський

машинобудівний технікум (1951)

і Київське військово-морське

політичне училище (1954).

Служив на мінних тральщиках

Балтійського флоту, брав участь у

траленні бойових мін. Після

виходу у відставку закінчив два

вищих учбових заклада. З 1958

року працював у науково-

дослідних та учбових інститутах

Луганська конструктором і викладачем. Автор винаходів і

наукових праць у галузі машинобудування, підручників і

посібників з технічних дисциплін. Написав і видав книги:

«Російські діячі українського походження. Енциклопедичний

довідник» (1998, 2005), «Етюди про видатних українців» (1999),

«Знамениті українці» (2005), «Українсько-французькі зв’язки в

особах, подіях та легендах» (2007), «Морський біографічний

словник» (2008), «Київ і кияни у минулому і тепер» (2010), а

також «Спогади» (2012, 2013).

15

ГОЛОВНІ ПОДІЇ В ІСТОРІЇ УКРАЇНИ ТА

ОСНОВНІ ВІДОМОСТІ ПРО СУЧАСНУ

УКРАЇНУ

Східні слов'яни на території сучасної України

(V-VIII століття)

V-VIII

століття.

Розселення східних слов'ян. Утво-

рення союзів племен, які переростали в племенні кня-

зівства. Заснування міст Києва (ймовірно у 482 році),

Любеча, Чернігова, Коростеня, Луцька та ін. Полянсь-

ке князівство Кия, Щека і Хорива та їхньої сестри Ли-

бідь стало етнокультурним, політичним і соціальним

осереддям, довколо якого наприкінці IX століття по-

чала зростати східнослов'янська держава – Київсь-

ка Русь.

Українська держава Київська Русь

(882-1240роки)

882 рік. Родич новгородського князя Рюрика Олег

спустився Дніпром, узяв Смоленськ і Любеч, убив ки-

ївських князів Аскольда і Діра, захопив київський

престол, об'єднав Новгородське і Київське князівства і

став засновником держави Київська Русь.

882-912 роки. Князювання Олега в Києві. Походи на

Константинополь (907, 911 роки). Укладання договорів

Київської Русі з Візантією.

912-945 роки. Князювання Ігоря, сина новгородсько-

го князя Рюрика. Походи на Візантію (941, 944 роки).

945-964 роки. Регентство княгині Ольги при мало-

16

літньому князі Святославі. Прийняття княгинею Оль-

гою християнства під час своєї поїздки до Константи-

нополя (955 рік).

964-972 роки.

Князювання Святослава Ігоревича.

Походи на Волзьку Болгарію і Хазарію (965 рік). Похід

на Дунайську Болгарію, завоювання земель між Дуна-

єм і Чорним морем (968 рік). Укладання договору між

Київською Руссю і Візантією, за яким князь Святослав

відмовлявся від земель у Дунайській Болгарії, а Схід-

на Болгарія переходила до Візантії (971 рік).

980-1015 роки.

Князювання Володимира

Святос-

лавовича.

Зростання політичної могутності Київської

Русі. Офіційне запровадження християнства як дер-

жавної релігії (988 рік). Початок карбування монет

(990-ті роки).

1019-1054 роки. Князювання Ярослава Володимиро-

вича (Мудрого). Він об'єднав під владою Києва майже

усі руські землі. Оформив перший збірник законів —

«Руську правду». Встановив династичні стосунки з ба-

гатьма європейськими дворами: Швецією, Норвегією,

Францією, Угорщиною.

1037 рік. Спорудження Софійського собору і Золотих

воріт у Києві, заснування при Софійському соборі пер-

шої бібліотеки на Русі.

1049 рік. Династичний шлюб дочки Ярослава Муд-

рого Анни з французьким королем Генріхом І.

1051 рік. Літописна згадка про заснування Печерсь-

кого монастиря під Києвом.

1054 рік. Розкол християнської церкви на католиць-

ку і православну. Початок феодального дроблення Русі

і розпаду Київської держави.

17

1097 рік. Княжий з'їзд у Любечі, на якому була зро-

блена спроба досягти єдності руських земель.

1108-1113 роки.

Спорудження Михайлівського

Зо-

лотоверхого собору в Києві.

1113-1125 роки.

Князювання Володимира

Монома-

ха в Києві. Він відновив політичну єдність більшості

руських земель. Його «Устав» доповнив кодекс зако-

нів «Руської правди», обмежив сваволю феодалів. На-

писав «Повчання дітям» (1117 рік).

1113 рік.

Укладання монахом Києво-Печерського

монастиря Нестором першої редакції літопису «По-

вість минулих літ».

1116 рік. Укладання монахом Видубицького монасти-

ря Сильвестром другої редакції «Повісті минулих літ».

1169 рік. Зруйнування Києва володимиро-суздальсь-

ким князем Андрієм Боголюбським. Початок занепаду

Київської держави.

1187 рік. Перша згадка назви «Україна» в Київсь-

кому літописі. Написання «Слова о полку Ігоревім» —

найвидатнішої пам'ятки оригінальної руської літера-

тури про похід сіверського князя Ігоря Святославовича

на половців у 1185 році.

1239-1241 роки. Похід монголо-татар на Південну

Русь.

1240 рік.

Зруйнування монголо-татарами Києва.

Початок монголо-татарського іга.

Галицько-Волинська держава

(1199-1340роки)

1199 рік. Об'єднання волинським князем Романом

Мстиславовичем Галицької і Волинської земель. Утво-

рення Галицько-Волинської держави.

18

1238-1264 роки.

Князювання Данила Романовича

(Галицького) – видатного політичного діяча і полко-

водця.

1239 рік. Приєднання Києва до Галицько-Волинсь-

кої держави.

1241 рік.

Вторгнення монголо-татар у Галицько-

Волинську державу. Розорення міст Володимира і Га-

лича. Похід завойовників на Польщу, Угорщину, Мол-

давію.

1255 рік. Коронування Данила Галицького, після чого

він став зватися королем Руським (або Українським).

1256 рік. Заснування міста Львова, яке за князя

Лева Даниловича стало столицею держави.

1340 рік. Розпад Галицько-Волинської держави.

Україна під владою Литви і Польщі

(1340-1648роки)

1340 рік. Початок завоювання України Литвою і

Польщею.

1385 рік. Кревська унія. Об'єднання Польщі та

Литви.

1452-1471 роки. Остаточне приєднання земель Во-

линського і Київського князівств до Литви і Польщі.

1492 рік. Перша писемна згадка про українських

козаків.

1556 рік. Заснування Запорізької Січі на дніпровсь-

кому острові Хортиця.

1569 рік. Люблінська унія. Об'єднання Польського

королівства і Великого князівства Литовського в Річ

Посполиту. Захоплення Польщею Підляшшя, Київ-

щини, Брацлавщини й Волині.

19

1572 рік. Утворення козацького реєстрового війська для

захисту південних кордонів Речі Посполитої від турецько-

татарських нападів.

1573 рік. Заснування Іваном Федоровим у Львові

першої друкарні в Україні.

1588 рік. Закріпачення селян у Литві, Україні й Бі-

лорусії.

1591-1596 роки. Козацько-селянські повстання.

1596 рік. Брестська церковна унія.

1625, 1630, 1637, 1638 роки. Козацько-селянські по-

встання.

1632 рік.

Заснування Києво-Могилянської коле-

гії – першого вищого учбового закладу в Україні.

Україна під управлінням гетьманів

(1648-1764роки)

1648-1654 роки. Визвольна війна українського наро-

ду проти польсько-шляхетського панування під про-

водом Богдана Хмельницького.

1648-1657 роки.

Гетьманство Богдана Хмельниць-

кого, який у війні з Польщею побудував незалежну су-

веренну Українську державу, визнану Європою.

1654 рік. Переяславська рада. Ухвалення рішення

про входження України під протекторат російського

царя. Україно-російська угода передбачала об'єднан-

ня України з Росією на конфедеративній основі, Укра-

їна зберігала свою систему влади та управління й пра-

во на зовнішні зносини.

1657 рік. Смерть Богдана Хмельницького.

1658-1686 роки. Період глибокої кризи української

державності, так званої Руїни. Розпад України на Лі-

20

вобережну, підвласну Росії, і Правобережну, підвлас-

ну Польщі.

1661 рік. Заснування університету у Львові.

1686 рік. «Трактат про вічний мир» між Росією і

Польщею. Польща визнала приєднання Лівобереж-

ної України і Києва до Росії. Більша частина Право-

бережної України ввійшла до складу Польщі. Поділля

відійшло до Туреччини.

1687-1764 роки.

Гетьманщина на Лівобережній

Україні.

1687-1709 роки. Гетьманство Івана Мазепи, побор-

ника державності України.

1708 рік. Договір Івана Мазепи зі шведським коро-

лем Карлом XII, який передбачав політичний статус

України як цілком незалежної держави під протекто-

ратом Швеції.

1709 рік.

Поразка шведсько-українських військ у

Полтавській битві. Смерть Івана Мазепи.

1710-1742 роки. Гетьманство Пилипа Орлика в емі-

грації. Конституція Пилипа Орлика (1710 рік) і його

«Вивід прав України» (1712 рік).

1764 рік. Скасування гетьманства на Лівобережній

Україні.

Україна під владою Росії та Австрії

(1772-1917роки)

1772 рік. Перший поділ Польщі між Росією, Австрі-

єю та Пруссією. Приєднання Галичини до Австрії.

1775 рік. Царський маніфест про ліквідацію Запо-

різької Січі та зруйнування її російськими військами.

1783 рік. Указ Катерини ІІ про закріпачення се-

21

лян на Лівобережжі. Остаточна ліквідація української

державності.

1793 рік. Другий поділ Польщі. Приєднання Право-

бережної України до складу Росії.

1795 рік. Третій поділ Польщі. Приєднання Західної

Волині до складу Росії.

1805 рік. Відкриття Харківського університету.

1826 рік. Повстання Чернігівського полку проти са-

модержавної влади і кріпосного права.

1834 рік. Відкриття університету в Києві.

1846-1847 роки.

Діяльність Кирило-Мефодіївсько-

го товариства, члени якого прагнули створити об'єд-

нання слов'янських держав на засадах рівності і сво-

боди і вимагали скасування кріпацтва і самодержавної

влади.

1848 рік. Скасування кріпацтва у Східній Галичині

і на Буковині.

1853 рік. Скасування кріпацтва в Закарпатті.

1853-1856 роки. Кримська війна Росії проти коалі-

ції держав у складі Великої Британії, Франції, Туреч-

чини і Сардинії.

1861 рік. Скасування кріпацтва в Росії.

1863 рік. Заборона російською владою друкувати

шкільні підручники, науково-популярні та релігій-

ні видання українською мовою. Заборона викладання

українською мовою в школах.

1865 рік. Відкриття в Одесі Новоросійського універ-

ситету.

1875 рік. Заснування університету в Чернівцях.

1876 рік. Указ російського імператора Олександра ІІ

про заборону видання та ввезення з-за кордону літерату-

22

ри українською мовою. Заборона читання лекцій та теа-

тральних вистав українською мовою.

1905-1907 роки.

Буржуазно-демократична рево-

люція. Повстання матросів Чорноморського флоту на

броненосці «Потьомкін» і крейсері «Очаків», солда-

тів у Києві та робітників у Катеринославі, Дебальцеві,

Олександрівську, Горлівці.

1914-1918 роки. Перша світова війна.

1916 рік.

Указ імператора Австро-Угорщини про

автономію Галичини.

Українська революція, Громадянська війна

та воєнна інтервенція

(1917-1920роки)

1917 рік.

Лютнева буржуазно-демократична рево-

люція в Росії (27 лютого за старим, 12 березня за но-

вим календарем). Утворення Центральної Ради в

Україні (17 березня). Більшовицький переворот у Пе-

трограді (7 листопада). Перехід влади в Києві до Цен-

тральної Ради (14 листопада). Центральна Рада ухва-

лила ІІІ Універсал, яким Україна була проголошена

Українською Народною Республікою (УНР) у складі

Російської Федерації (20 листопада). З'їзд Рад у Хар-

кові (24-25 грудня), на якому проголошено радянську

владу в Україні.

1918 рік. Центральна Рада 24 січня своїм IV Універ-

салом проголосила Українську Народну Республіку

(УНР) самостійною незалежною державою. Проведено

календарну реформу – день 16 лютого став 1 березня.

Схвалено грошову систему. Тризуб визнано державним

гербом, синьо-жовте полотнище – прапором держави.

23

8 лютого загони Червоної гвардії зайняли Київ. 9 лю-

того – підписання в Бресті мирного договору між УНР

і державами Четверного союзу (Німеччиною, Австро-

Угорщиною, Болгарією, Туреччиною). Звернення УНР

до Німеччини допомогти Україні проти вторгнення ра-

дянських військ. Окупація України німецькими війсь-

ками. Ухвалено Конституцію УНР, Президентом УНР

обрано Михайла Грушевського (29 квітня). Держав-

ний переворот в Україні і проголошення Павла Скоро-

падського гетьманом Української Держави (29 квітня).

13 листопада проголошена Західно-Українська

Народ-

на Республіка (ЗУНР), створена Директорія УНР, яка

прийняла рішення про збройне повстання проти вла-

ди гетьмана Павла Скоропадського. 14 грудня гетьман

зрікся влади, яка перейшла до Директорії.

1918 рік.

Окупація країнами Антанти (листопад)

південних портів України Севастополя і Одеси.

1919 рік. Територія України стала театром бойових

дій військ УНР, радянської Червоної армії, Доброволь-

чої армії генерала Денікіна, партизанських загонів ота-

мана Григор'єва, Повстанської армії Нестора Махна і

Галицької армії.

1919 рік. Проголошення в Києві Акту злуки УНР і

ЗУНР (22 січня).

1920 рік. Договір між УНР та Польщею. Польща

визнала Директорію за владу УНР, укладено союз

для боротьби проти радянської влади (квітень). Вій-

на Польщі та УНР проти радянської Росії (квітень—

жовтень). Підписання в Ризі перемир'я між Польщею

та Росією, УНР не визнала перемир'я (жовтень). За-

пеклі бої в Україні між військами УНР і Червоною ар-

24

мією (листопад). 21 листопада армія УНР відступила

за річку Збруч на територію, зайняту поляками, була

роззброєна й інтернована в польських таборах.

Радянська Україна

(1921-1990роки)

1921 рік. Підписання 18 березня Ризького мирного до-

говору між Польщею, з одного боку, і радянськими Ро-

сією та Україною, з другого боку. Польща визнала ра-

дянську Україну. Було встановлено новий кордон між

Польщею й Україною, за яким Східна Галичина по річ-

ку Збруч відходила до Польщі. 14 березня 1923 року но-

вий кордон затвердила Рада послів у Парижі, а 15 груд-

ня 1923 року Паризька конференція Великої Британії,

Франції, Італії та Японії вирішила передати Східну Га-

личину Польщі на засадах автономії.

1921-1923 роки. Голод в Україні.

1922 рік.

Утворення Союзу Радянських Соціалі-

стичних Республік (СРСР) на засадах федералізму

(30 грудня).

1929 рік. Заснування Організації Українських Наці-

оналістів (ОУН).

1932-1933 роки. Голодомор в Україні, який був ге-

ноцидом проти українського народу. Кожної доби вми-

рало щонайменше 25 тисяч осіб, загинуло близько 10

мільйонів людей.

1937 рік.

Прийняття Конституції Української Ра-

дянської Соціалістичної Республіки (УРСР).

1939 рік. Напад Німеччини на Польщу (1 вересня).

Початок Другої світової війни. Червона армія пере-

йшла польський кордон (17 вересня), і, згідно з пактом

25

Молотова-Ріббентропа, Західна Україна була приєд-

нана до УРСР.

1940 рік. СРСР приєднав Північну Буковину, яка

була в складі Румунії, до УРСР (28 червня).

1941 рік. Напад Німеччини на Рядянський Союз (22

червня). Початок окупації України німецькими за-

гарбниками.

1941 рік. ОУН у Львові проголосила Акт відновлен-

ня Української держави (30 червня). Провід ОУН за-

кликав українців не складати зброї, доки Україна не

стане незалежною. Початок арештів оунівців німець-

кою окупаційною владою.

1941 рік. Радянські війська залишили Київ (19 ве-

ресня). Сотні тисяч радянських військових загинули в

оточенні.

1942 рік. 14 жовтня – день створення Організаці-

Назад к карточке книги "Українсько-французькі зв'язки в особах, подіях та легендах"